------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



I

За кiлька перегонiв до станцi© Ганiвка Давидовi Мотузцi вперше пiсля
мiста та казарми степ вiйнув просто в лице мiцним духом землi та рум'яних
щiк з морозу, з ранку, сонячного, осiннього.
Це на якiйсь глухiй станцi© у вагон увалилася цiла юрба дiвчат. Либонь,
з бурякiв. Бо у вiкно бачить Давид - на станцi© цiлi кучугури навалено ©х,
i ще пiдвозять, скидають. А в дiвчат - клуночок у кожно©. Вони в чорних
стареньких свитах, у брудних спiдницях з полотна сирового й босi.
А обличчя в усiх обвiтренi, смаглявi, з пошерхлими од вiтру губами.
Як зайшли у вагон, збились, несмiливi, i стояли в проходi. У кожно© в
пучцi - квиток.
Давид аж зрадiв, наче сестру рiдну мiж них побачив. Посунувся - дав
мiсце однiй, а тодi ще звернувся до якогось громадянина, що лежав на лавцi
насупроти, i попрохав його сiсти. Бо вагон це не спальний, мовляв, а в
дiвчат ось, може, й ноги болять. Той нехотя спустив ноги з лави. Сiли
дiвчата там. Тiсненько - усi порозмiщалися. Лише одна стояла бiля вiкна й
задумливо дивилася крiзь скло.
По©зд рушив. До скла аж обличчям притулилася. А повз очi - водокачка,
телеграфнi стовпи, по дорозi вози з буряками. Миг повз очi.
Давид витяг кисет i закурив. А тодi до дiвчат:
- Звiдки це ви, дiвчата?
- З бурякiв ©демо. Отут були, в радгоспi,-це кирпатенька, найбiдовiша,
мовила. А очима стрибнула з парубкового обличчя на будьонiвку його, знов
на обличчя й додала: - А це ©демо додому. Вирвалися ще за тепла на
молотьбу. А обмолотилися, буряки стали копати та й докопалися - учора
думали, що й попропада мо з ногами: морозище ж отакий, а ми босi.
Подивився Давид на ©хнi ноги червонi, похитав головою й нiчого не
сказав. А потiм, по паузi, спитав, чи хоч додому ж ©м недалеко.
Та так, iз Зачепилiвки вони, Щербанiвського району. О, то це, виходить,
вони зовсiм земляки: вiн теж щербанiвський з Обухiвки. Знають Обухiвку.
- Були з нами й на буряках обухiвськi, душ кiлька було,- сказала одна з
дiвчат, звела обличчя на червоноармiйця: - От, може, зна те - Яким, що на
гармонi© гра , потiм таранкуватий один. А з дiвчат - Галька i Христя. А то
- не знаю тих.
- Це Христя ота, що спiва гарно? I зовсiм вона не обухiвська! -
озвалась якась.
А Давид враз насторожився: Христя?
Та перша дiвчина аж плечима знизала:
- Авжеж-"не з Обухiвки!" Чи я ото не знаю? Прийшли вони, а ми саме жито
добивали. Ще Христя ота про банду розповiдала. То ж у них в одну нiч
семеро коней з лук завели. I ©хню взято коняку. Ще плакала, пам'ятаю.
Давид схвильовано:
- Така русява дiвчина? Невисока?
- Невисока. А на ши© в не© шрам: колись iще, як денiкiнцi були,- од
нагайки.
- Так! - аж одхилився, i на обличчi бiль у нього. Тиша. Десь за
перегородкою, в другому купе, чути голоси було глухо. А внизу колеса
ритмiчно: так-так, так-так. Так. На ши© шрам - вона, значить, сестра
Христя.
- I коней не знайшли?
- Нi, як крiзь землю пiшли всi семеро. Одного злодiя пiймали були з
конем аж пiд Полтавою на ярмарку. З Огирiвських хуторiв сам. Хотiли
самосуд над ним учинити. А вiн став проситися: всiх, каже, викажу, усю
банду, тiльки щоб не вбивали. Ну, а тут мiлiцiя на ярмарку - його й
заарештували. В тюрмi тепер.
- Може, в тюрмi, а може... Хiба тепер тюрма! Подержать мiсяць та й
додому випустять,- додала друга з дiвчат i одвела погляд убiк.
- А коней нема,- це - Давид.
Вiн замовк i схилив голову. А очi вронив на ноги дiвчатам, порепанi й
червонi. I було - думка проповзла:
"Може, i вона десь боса отак на морозi?" А потiм батьки згадалися. Як
це бути без коняки? Мабуть, батько ще дужче посивiв i мати ще дужче
зiгнулася. Без тягла ж - як без рук. А земля далеко, за десять верстов. Що
ти на нiй робитимеш голими руками! I чого згадалося те? Уривок з листа з
дому, ще повеснi; незграбними лiтерами Петрик виводив, а батько, мабуть,
проказував синовi вiстку радiсну: старого коня продали та молодого купили,
хлiборобами тепер будуть,- писали. I весело Давидовi було тодi, i, мов
живий, батько тодi був виткнувся з-за листа: завжди похмурий, а то
всмiхнувся на хвильку й примружив око до сина весело: "То так, сину; а без
коня без доброго, вважай,- не хлiбороб". Е-е, не примружить тепер очей
батько до сина, не скаже весело. Мабуть, такий журний, ще, мабуть, дужче
посивiв.
Десь далеко й глухо кондуктор квитки питав до Вербiвки. Дiвчата
пiдвелися.
I Давид кинувся:
- Що, вста те?
- Та ми до Вербiвки брали квитки, бо до Ганiвки ж дорого. А тут уже
сво© кра© - пiшки пiдемо. Нам аби на нiч. Прощавай!
- Iдiть здоровi!
По©зд стишився i став. Давид до вiкна пiдвiвся й байдуже дивився: на
перонi з осик тихо падало листя жовтаве, чоловiк у червонiм картузi вдарив
у дзвiнок двiчi, пройшли дiвчата юрбою по перону за станцiю. I бачив -
пiшли дорогою, що по нiй стовпи телефоннi вдалину побiгли.
I коли рушив по©зд, Давид iще стояв бiля вiкна й дивився в степ.
Ген-ген дiвчата тi. Вдалинi у вибалку руде село. А то куди не глянь -
зелено, чорно... латка бiля латки - чорно, зелено...
I подумав Давид:
"А як же це батько й тi шiсть?"

II

Вiд станцi© Ганiвка до Обухiвки двадцять п'ять верстов. I все степом.
Повилась дорога помiж чорних рiль та латок зелено© озимини, колiями
зрiзана. А обiч уздовж не©- стовпи вдалину. I вiтер осiннiй так тоскно
гуде вгорi в телефонних дротах. Вiтер та он галок зграя: вiтер ©х гонить,
як ото жменю зерна, сiючи, кинуть на вiтрi,- а то куди оком не кинь -
степ, пусто. Вдалинi манячили хутори. Iде Давид по дорозi, ступа широко.
Усiма грудьми п' , захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осiнн
степове повiтря. I, либонь, хмелi вiд нього: очi якось аж затуманились,
розкритi обвiтренi уста. А рукою збив будьонiвку на потилицю та тiльки
головою трiпнув.
- Ех!
Ще кiлька день тому - де це було? В Азi©. На станцi© Ташкент стояв у
черзi за квитком мiж узбеками якийсь собi демобiлiзований червоноармi ць
Давид Мотузка - i от iде по дорозi на Обухiвку. Чи йде, чи сниться.? Аж
усмiхнувся. А в очi степ далиною дивиться, хоче спитати, та - нiмий. "А
що, Давиде, тьохнуло?" I хоч нiмий, чу його Давид. Вiн роблено хмуриться,
потiм усмiхнувся: "Ще пита : "тьохнуло"! Ну, а як тебе та не любити, як от
дивлюсь у далину твою i бачу в нiй цiлий свiт новий. Що про нього вiки лиш
марили, що його ще нiде не бувало. Хiба на зоряних гонах на якiйсь iз
iнших планет. Ех, i люблю ж тебе!"
За хуторами дорога зламалась колiном i повилась на Щербанiвку. Уздовж
не© й стовпи потягли дроти. А глухенька дорiжка помiж хат покрутилася
хуторами. Це - Давидова. Ну, та вiн нею теж тiльки до хатки, до он тi ©
крайньо©, а там навпростець пiде на економiю, колишню ганiвську.
За хутором уперше стали попадатися орачi.
Це ще хуторянськi землi, а як рiв перейшов - колишнi економiчеськi
степи пiшли, тепер обухiвськi. Тут теж де-не-де на гонах поволi плуганили
орачi волами по облогах. А тiльки далеко од дороги,звертати не хотiлося,
бо й так уже пiдбився. Хай, он уже, пiд самою економi ю, оре хтось,- зайде
Давид до нього, закурить i вiдпочине трохи.
А й земля ж тут добренна! - чорнозем, аж масний. I пахне так якось
знайомо рiлля свiжо-осiння парубковi. Як пахла й тодi, в давнину, коли ще
хлоп'ям до пана в погоничi на осiнь ставав.
...Три осенi був у строку саме пiд вiйну германську. Малий був,
замурзаний, а очi з-пiд волосся чорного, кучерявого як вишнi двi стиглi.
Любили його в дворi i наймити, i австрiяки полоненi. (На роботi ©х було
душ двадцять). Все пiснi, бувало, ©м заспiвай. А Давид спiвливий був. Цiлi
днi на полi ж, на оранцi,- воли поганя й спiва . Сам i пiсень складав: то
про наймита-сиротину, то про солдата, пораненого в окопах, то про
австрiякiв, що на чужину ©х занесло на далеку. Бувало, увечерi, як з
роботи повернеться та пiсля вечерi отак, перед святом, як заспiвають у
сутiнях: "Чу ш, брате мiй...",- хлопець занiмi , а очi туманом застелить.
Журно Давидковi тодi. А журавлi все "кру, кру"...
У журбi отакiй i подружився Давид з одним австрiяком, на ймення Стах.
Залюбився в пiснi вiн хлопцевi сердечнi. Бувало, каже:
- Спiвай, хлопче. Най серце за неправду болить змалечку. Виростеш -
бунтар будеш!
Вони й на степ ви©здили орати завжди вдвох. Давидко коли поганя , а
Стах за плугом борозною йде i щось розповiда . Про родину свою, про iншi
кра©, про минуле. (Дома, в Галичинi, вiн за вчителя був, а потiм на вiйну
його забрали, та вiн передався до полону). Який вiн був хороший! I знав
чисто все, що не спитай: i де земля взялась - не як у школi пiп учив, i
чому люди бiднi i багатi, i яке буде колись життя... Бувало,
примружить очi, дивиться й каже:
- Отут, де фольварк панський, не буде вiн панський, бо пана виженете. А
самi, наймити, житимете за хазя©в. Земля вся буде ваша, i худоба, i дiм, i
ще дома такi збуду те, i сад насадите бiльший...
Давидко аж оторопiв:
- Так пан же не впустить.
- А так, так,- не пускатиме пан, жовнiрiв визве гнiздо та землi
боронити. Таж вас сила з сiл. А й жовнiри хiба не з села? Хiба то не ©хнi
батьки та брати прийдуть ма ток брати? На брата, на батька хто зведе
рушницю?
Очi горять у Стаха, горять у Давидка. Хоч i мале воно, хоч i замурзане.
- Товаришу, дай закурити!
Давид аж кинувся.
- Будь ласка, якщо .
Воли парубчак спинив, вилiз iз борозни на облiг i стояв у лахмiттi,-
зразу видно, що наймит. Давид звернув на стерню й пiдiйшов до орача.
Поздоровкався, закурили. Ну, а воли спочинуть тим часом.
- Сiдай, товаришу. Це не з служби, бува, не дев'ятсот перший?
- Дев'ятсот перший, еге. А ти не з Обухiвки часом?
- Нi, я он з отих хуторiв.- Вiн виступив з-за вола й пужалном ткнув у
простiр, де за рiллями, за облогами в балцi хутiр визирав зеленим дахом iз
червоного, як величезний пук калини, вишневого садка.
Може, чув про Огиря? Так ото служить у нього. А це тут оре. Воно земля
й обухiвська на паперi значиться, то як справа до продподатку дiйде, а так
- хутiрська земля. Потому - далеко страшенно вiд слободи, за десять
верстов не на©здишся, не находишся, ну, в оренду й здають. А ще як коняки
в котрого бiдняка нема - погиб, щитай. А хуторянам - подай боже. Огирi,
Хоменки, Кипшарi... Ой, треба ще на них вiсiмнадцятого року! У декого
десятин на двадцять п'ять посiву самого, та випаса товару скiльки. Вже ж
на долонi не випасеш. От i щитай кругленько - тридцять. Норма! Бiльше з
половини беруть: виоре, засi . А зiжне другий незаможник, подивиться на
копи та тiльки потилицю почуха : на плечах за десять верстов не однесеш.
Хоч покинь на стернi. Оцим моментом i користуються куркулi. Бувало, за
самий продподаток та за який мiшок зерна всю норму оддавали. От вищитай,-
той же восьмий або десятий снiп...
Вiн жадiбно затягався цигаркою, що стала вже самий вогник, аж по мокрих
губах шкварчала. Тодi плюнув, iще попросив на цигарку. Бо сьогоднi вiн
пiснику : пiзно вчора повернувся з оранки та й не висушив тютюну. Давид
дав на другу i сам другу скрутив.
- Погане ти, дружище, розповiда ш.
- Та тут як викласти тобi усе життя наше, нi чорта воно не варте,
братухо! - Вiн чвиркнув крiзь зуби i трохи помовчав. А згодом пiдвiв
голову i, примруживши око, пильно глянув на червоноармiйця.
- А на фронтах воно як там? - спитав чомусь пошепки. Давид вiдказав, що
фронтiв нема тепер. Парубок нiчого не сказав. Тiльки враз одiрвав погляд
од Давида i опустив очi на рiллю. Заговорив згодом, пiдвiвши очi:
- Ти от повiриш, мiй хазя©н - куркуляка ж який: мав сiмдесят десятин
землi, а тепер - оце при©де дочка з Обухiвки, що за голову сiльради торiк
вийшла, за Матюху...
- За Корнiя? Що був во нкомом при волостi? - Давида аж смикнуло.
- Ну да. За комунiста. Так вiн ото дочку в Огиря й схватив собi. Там
весiлля таке було! З району начальство при©здило, ракети пускали.
Скривив губи парубок в усмiшку якусь, i презирливу, i болючу, i ще раз
чвиркнув крiзь зуби. Задумався. Раптом згадав i пiдвiв обличчя до Давида:
- Да, так я й не доказав. При©де оце, бувало, в гостi та й похвалиться,
бува , батьковi, що там Миколай Миколайович наступатиме, чи що. Так
плю ться, не призна . Пробi, яко© трясцi йому тут треба. Щоб знову
рiзанина пiшла? I так, мовляв, життя налагоджу ться. Та 'дже: пара волiв,
пара коней на синовi стоять, двi норми й ще землi, аби брав. Горою сто©ть
за радянську владу,- знов губи в усмiшку.-То отаке-то, товаришу.
- Н-да. Дiла тут у вас...
I задумався Давид. Згадалося - колись читав книжку "Нове село". Тодi
якось аж не вiрилось, що живi отi цифри нетяг, здачi землi в оренду... I
от цей парубчак уже ж не вигаду : "бува , за продподаток норму здають",
"по тридцять десятин посiву в декого". I ще от - Матюха й Огирiвна. Чи
подурiли вони тут? Чи самогону пообпивалися?
Кинув цигарку потухлу Давид i пiдвiвся з землi, речовий мiшок перекинув
на плечi:
- Прощай, товаришу,- до орача.- Як же тебе хоч звати?
- Iльком. А тебе?
- Давид Мотузка.
- Ну от. Будемо знати.
Вiн узяв воли за налигач, замахнувся батогом i свиснув. Рушили. А Давид
пiшов стернею. I ззаду довго ще чув свист Iлькiв. Якийсь такий... ну от -
немов то чайка над степом лiта , кигиче.

III

Над ставом, що колись належав економi©, як проходив Давид, шумiли верби
хором жiночим, тужливим. А одна - плакуча - над самим урвищем схилилася в
розпачi над ямою обiч млина водяного,- аж ©© коси розпустилися i впали у
воду,i занiмiла.
Хто ©© тугу збагне? Бо хто бачив?
...На конюшню козаки-денiкiнцi Катрю ковалеву, що при дворi жив,
затягли - красуню степову, розпатлану. I на тiло молоде, як пси,
накинулися. Так цiлу нiч: дудлили самогон, горлали пiсень, щоб не чути
було крику дiвочого... А вранцi, змучену, випхнули за дверi...
Тiльки-тiльки свiтало. У лiс до партизанiв, як тiнь, прийшла й сказала:
"Сю нiч". Потiм - нiколи нiхто вже не бачив ©©. Бо нiч була темна, ©©
остання нiч. Спали козаки в сара© i в штабi спали. Як тiнь кралася,- тиша
така. Лиш десь у березi блукав хтось, ©© гукав - може, мати. I враз з усiх
кiнцiв спалахнуло: сара©, конюшнi. Кинулись iзсередини до дверей -
засунено знадвору, стiни кам'янi: крики, гоготiння полум'я. А з степу тодi
ватага партизанiв - з усiх бокiв оточили ма ток. Давид iз хлопцями повз
ставок саме бiг тодi - на кручi щось майнуло бiля млина...- А! хiба тодi
знав! - Мерщiй у двiр гайнули. Захопили штаб, розстрiляли, забрали два
кулемети i коней. Потiм до самого свiту шукали Катрю в саду, бiля ставу -
не знайшли... Лише днiв через кiлька,- вже в лiсi були,- звiстку сумну
принiс Давид (ходив уночi в хутiр на розвiдку): у ставу знайшли утоплену
Катрю ковалеву...
I от - плакуча верба бiля млина над урвищем лама руки, хита головою,
мов журить когось: "А- !.." I шумiли верби хором жiночим, тужливим.
По греблi пройшов Давид повз водяний млин. З-за безлистого саду, як
крiзь сивий серпанок, червонiли цеглянi будiвлi. Обiч пiд садом бiлiла
хата, челядня, жовтiв невеличкий ожеред соломи. Ближче,- з кузнi вилiтав
сизий димок, а раптом не стало, i тодi з кузнi загупало молотом по
ковадлу: гуп-дзень.
Хтось живе в економi©.
З греблi Давид просто й звернув до кузнi. Побрiв рудою жаливою та
бур'яном понад ставом. Обiйшов ярок, порослий ожиною, молодняком, i
пiдiйшов до кузнi-землянки. Молот не гупав. Чути було з землянки - сопiв
мiх i гомiн тихий.
Давид спустився сходами в землянку. Бiля горна - коваль.
Так i зарум'янилось лице Давидове радiстю:
- Здрастуйте, дядьку Петре!
- Здрастуй... товаришу! - мовив од горна сивий iз закуреним обличчям
коваль, пильно вдивляючись у червоноармiйця. Видно було, що не пiзнав.
А Давид - той одразу впiзнав дядька Петра. А то незнайомi два:
хлопчисько дув мiх та якийсь кремезний чолов'яга рудобородий сидiв пiд
стiною в солдатськiй ватянцi i в кудлатiй сибiрськiй шапцi. Вiн, видно,
помагав ковалевi кувати, а це лише сiв i крутив здоровенну цигарку. Як
слинити, пiднiс ©© до рота, тодi скоса пильно глянув на червоноармiйця
бiля дверей. I всi мовчки дивились.
Давид аж усмiхнувся:
- Та Давид, ковальчук ваш, дядьку Петре!
- Ну от, скажи ти! - здивовано й радiсно аж руки розвiв коваль.- Не
признався б - нiяк не пiзнав би. Правда ж, i часу минуло. Це ж парубiйком
iще, за денiкiнцiв, як у кузнi за ковальчука працював. Ох, i одчаяка ж
був! - Звернувся вже до сибiряка.- Вiд партизанiв був приставлений. А це,
мабуть, iз служби?
- Да, прямо з станцi©. Iду - дивлюсь: димок у кузнi. Ви, значить, так i
зосталися тут?
Сопiв ковальський мiх, трiскотiло вугiлля, а коваль старий ще вiхтиком
покропив його водою i заговорив:
- Вiк в оцiй кузнi,- з дванадцяти рокiв. Усю силу в нiй на цьому
ковадлi по шматочку виклав i молотом розплющив, у чересла, в лемешi
панськi перекував. Тут i помиратиму. Спасибi, таки вiдчужили хоч хату та
кузню, мене надiлили. Кую тепер. А вмру - о, кому замiстити коваля
старого! - I вiн усмiхнувся до хлопця бiля горна, хитнув з батькiвською
ласкою головою на нього, замурзаного, як циганчатко. Враз iз горна
вихватив червоний шмат залiза на ковадло,- дзень, дзень... Рудий чоловiк
тодi взяв молот-гуп!..
Аж iскри по кузнi, аж iржаве шмаття залiза по полицях ожило -
задзвенiло.
Давид дивився, як молоток та молот мiсили червоний шмат залiза. Вже
буряковий вiн, темнiша . Тодi коваль знов у горно його, засопiв мiх.
А тепер i вiн закурить. I, цигарку крутячи, ще другого сина згадав: "От
ще б Степан iз служби повернувся: вже 1902 рiк забрали, а все нема чогось.
Та строку Зiнька ще добула б - тодi всi дома б. Давид, мабуть, i не
пам'ята ©©?" - "О, чого б же не пам'ята !" - "Тодi ще пiдлiтком була, а
тепер дiвка вже". Давид почервонiв i щось хотiв спитати, та дядько Петро
заговорив:
- Повеснi ж дожилися,- хлiба не стало, та й мусив дитину вiддати за
п'ять пудiв жита та чоботята там, хоч старi. Цур ©м iз такими заробiтками!
Тодi бородатий чоловiк:
- Е, шкода. За зиму хлiб по©мо, та й знов повеснi - куди б хоч за харч
дiтей розiпхати. Життя наше таке. Голову витягнеш - зад угрузне, зад
витягнеш - угрузне голова. А вже нас, так iменно, як трясовина, злиднi
засмоктують. Пруча шся, б' шся, а воно все глибше - по груди, по горло.
З Сибiру ж i вони як при©хали, худоба ще була. А воно саме пiд голод,-
по©ли худобу. Лишилися голi-голiсiнькi по чужих хатах. Сiм родин вернулося
©х з Зеленого Клину: обухiвськi та з Щербанiвки двi. Ну, дали-таки землi,
та що з нею голiруч зробиш, та ще як за десять верстов?
- Тодi ж казав: згуртуймось у колектив та на всiх хоч пару коней
залишiмо. Та домагаймось, щоб на хутiр, сюди, виселитись, до землi ближче.
Хоч у землянках жили б та завжди б ©© пiд руками, на очах мали. Та куди
тобi - комунiя! А воно, бач, нашi ж таки сибiряки... Оце якось бачився в
городi - комуною живуть. "Маяк" пiд Сорочинцями. Добре живуть. А ми
домнялись, а тепер...
Давид аж захвилювався радiсно вiд сибiрякових слiв: це ж його мрiя -
колектив отут, у дворi. Сказав весело:
- А тепер що ж, дядьку, пiзно хiба, чи що? От землевпорядкування
провадитимемо, згурту мось та й вийдемо на виселок сюди.
Лише рукою махнув сибiряк. I коваль безнадiйно:
- Е, сину, тут як дали декому землевпорядкування... Тихiн Кожупiний i
досi кров'ю харка . Що ти хотiв, сину, як мужик темний, а бiля властi -
сучi сини та п'яницi.
Тодi Давид:
- Да, у вас тут щось того... Матюха от... Тихо в кузнi. Лише сопiв мiх
та трiскотiло вугiлля. Нiхто нi слова. I вже по тому мовчали бiльше.
Розпитували Давида про новини, про службу там, у Ташкентi, що там по
газетах. А за сво життя мовчали. Поживеш, мовляв, сам побачиш.
Давид знав, чого це: "Матюха" - страшне було слово для них. I не
допитувався дуже - все одно побояться; хоч дядько Петро й знав його, але
це ж чотири роки минуло. А за цей час... Адже й Матюха колись у партизанах
був, а тепер...
Вiн пiдвiвся, кинув цигарку i, мiцно тиснучи руки ковалевi й тому
сибiряковi, сказав весело:
- Так руку, значить, дядьку Климе? Аби ми хотiли, а що бiля властi тут
у нас сучi сини та п'яницi - нiяка сила!
Очi з-пiд кудлато© шапки глянули на нього пильно. А руку стиснув дуже.
Так i розлучилися.
Пiсля курно© кузнi морозне осiнн повiтря залило лице Давидовi
рум'янцем. Пах бур'яну сухого вiйнув iз давнини, iз спогадiв, якiсь забутi
сни. Перед очима просто лiворуч - став за вербами, а обiч ставу - зелена
озимина. Отут i виселок, вiд ставу, нижче саду економiчеського. Де ото
халупа ковалева. Давид мружить очi, дивиться, i в напруженiй уявi - на
тому зеленому майданi: халупки, молоденькi деревця понасаджувано. Якихось
кротiв наче селище. З усiх бокiв до майдану хлюпають чорнi рiллi, як
повiдь весняна. Це тiльки-тiльки оселилися. Ще мружить очi Давид i сам не
впiзна : чи ©хнiй виселок?.. Великий сад з отих дерев уже вирiс. У саду
бiлi будинки великi. А де гребля прорвана, де водяний млин,-
електростанцiя. I стовпи потягли дроти по висiлку, понад будинками, у
двiр, до загонiв, до ферми, до сельбуду... I по шляхах - на Щербанiвку, на
Обухiвку... На всi боки.
За вербами чайка кигикнула. Кинувся Давид. А може, й не чайка, може, то
свист Iлькiв? Брiв бур'яном у двiр, де будiвлi цеглянi. Чiплялись реп'яхи
до шинелi. Пахло жовтавим листом кленовим i бур'янами. I на дворi бур'яни
буйнi поросли. Навiть у покоях, нежилих тепер, у дiрки вiкон видно було
пасма бур'яну. Та стiни добрi. О, вiк ще стоятимуть! Тiльки покрiвлю на
сара©, на конюшнi дай. Ось комори-гамазе©. Аби родило, куди зсипати.
Загони, конюшнi...
Давид ходив по двору, оглядав стiни, про себе щось розраховуючи. Збоку
б хтось глянув - iнженер то ходить, що йому треба обрахунок на ремонт
скласти.
- Да, будiвлi ще добрi,- аж уголос сказав. Кинув ще поглядом навколо й
рушив повз загони.
А тут мур розвалений од саду. На латку подзьобану очi впали, i...
гаркнули залпи в оту нiч, лiтню, тривожну, коли палав ма ток: отут
розстрiлювали. Червоне з-за муру сонцем вечiрнiм залляло бур'яни. Шелест
десь iз-за муру.I враз у прогалину на бур'яни як стрибне бузiвок -
потолочив ©х. Сам - сонцем заллятий, хвiст догори. I молодим телячим
баритоном як шарпоне нiму ту бур'янову тишу, аж луна помiж будiвлями, за
муром, у саду.
Аж Давид усмiхнувся - так зрадiв телячому ревовi. А з саду, з-за муру,
ще шелест по листi - кроки чи©сь. Парубок тiльки до муру хотiв, як у
прогалину назустрiч дiвчина в сiрiй свитi так i налетiла на нього.
- Ой! - тихенько з несподiванки i одхилилась, щоб дати пройти йому. А
вiн - чудний такий: на не© дивиться, тодi одiрвався, одхилив голову, очей
з очей не зводить. I вона... Потiм хлюпнулись безоднi пiд бровами в не©;
крутнулась i побiгла бур'янами. Ще оглянулась, побiгла.
Давид стояв як стовп.
Уже не було чути нi шелесту, нi крокiв. Теля десь за двором ревнуло.
Тиша i бур'яни. А вiн тодi рукою до чола, провiв - аж гаряче.
- Та вона ж десь у наймах...

IV

Уже зовсiм смеркало, як Давид пiдходив до села. Зразу за кладовищем, на
вигонi край слободи, махали крилами вiтряки. Один тiльки стояв обiч iз
перебитим крилом. I пусто на вигонi. Нагнав жiнку якусь по дорозi - везла
з дiвчинкою возик з мiшком од млина. Минаючи, поздоровкався, i жiнка
сказала: "Драстуй". А не пiзнав Давид, хто така. Таки поночi вже. Де-не-де
по хатах свiтили свiтло. Отак - блимне маленькими вiконечками - саме
сiрник чиркне, потiм примружить ©х i дивиться довго, не мигаючи, в
темряву.
Повз церкву як проходив, непри мно вразило Давида: пахло фарбою свiжою.
На тополях в оградi на ночiвлю мостилось гайвороння. "А от у школi нема
шибок, це - факт",- подумав. На розi темно зяяла вона чорними великими
вiкнами, лише дво вiд дороги блiдо свiтилися, i на завiсi бiлiй то
виступала, то гасла чиясь тiнь.
За рiг бiля школи звернув Давид у вулицю. Тихо й порожньо в нiй. Шумiв
вiтер за тином, по садках, поза хатами - листя пожовкле зривав: метеликами
лiтало воно й падало стиха на вулицi, по дворах. Десь аж на тiм краю села
два голоси парубочi хрипко горлали пiснi. А знизу, за городами, мабуть,
бiля мосту, важко чмихав паровий млин. I - вiтряна нiч, тому дихання
млинове нерiвне, немов iз перебоями: чмих, чмих... чмих. За городами ж, по
той бiк Псла, смугою чорною -лiс. I шумить, шумить по-осiнньому. А
Давидовi спогади - зеленi, веснянi.
...Колись, при денiкiнцях, i влiтку, i восени в оцiм лiсi по ярах вони
жили лiсовиками. Увесь лiс шумiв од них - партизанiв. I якщо вночi десь
займався полум'ям хутiр якогось буржуя, якщо вночi десь вирубано бiлих
заставу, всi знали: це нiхто ж, як лiсовики. Е-ех! Зеленая лiщинонька, а
по нiй буйний хмiль повився!..
...А восени шумiв-шумiв лiс по-осiнньому. Осипалося листя, пiшли дощi,
холоди. Люди на тиф почали хворiти й мерли, як мухи восени. В Обухiвку
тодi ж полк денiкiнцiв прийшов, розташувався. I полк стояв у Щербанiвцi, i
поза Пслом стояло вiйсько по селах. Це ©х, партизанiв, виловлюватимуть...
Шумiв-шумiв лiс по-осiнньому. I була нiч чорна, вiтряна, iшов дощ...
Партизани, мокрi, холоднi, i в одча© - або пан, або пропав - нальот на
Обухiвку. Що там було в ту нiч, чорну, вiтряну! Полк розметали, захопили
зброю, три кулемети, коней. I на пiдводи пiших, хворих, i - в нiч. Було ©х
у лiсi сотнi три, а до червоних як через фронт пробилися, шiстдесят три
чоловiка прибуло, i то з них сiмох поранено.
Як це давно було!
Повз волость проходячи... Да, сiльрада тепер це, бо район у Щербанiвцi.
Тихо, i вiкна темнi. А на ганку тодi кулемет отут строчив. А Давид
"лимонку" -бах! Замовк кулемет. Як це було недавно! I хати за тинами
розваленими, як i тодi,-бiднi, стрiхатi й мовчазнi. Тiльки на пустирi, он
на тiм боцi, де левада, колишня генеральшина дача, сохи з землi стирчать,
мабуть, на нових садибах i в саду генеральшинiм, де була сама дача -
спалено ©©, уже живе хтось: велика хата з ганком, з ясно освiтленими
вiкнами, сарай пiд черепицею, рублена комора. Од вулицi-тин новий i дощанi
новi ворота бiлi, на чорному тлi вирiзьблено чирвою.
- Це хтось двигонув собi так двигонув!
Нiяк не вгада Давид - хто ж саме. Хто-небудь iз куркулiв,- так не
рiшився б же в генеральшинiм саду, хоч i нема ©©, хоч i насiння не
зосталося. А хто б же бiльш? Це, брат, не одну тисячу вгнав. Нiяк не
вгада Давид. А тим часом, перебираючи в головi обухiвцiв, шукаючи
хазя©на, незчувся, як i до двору свого пiдiйшов. Став на перелаз, а в
грудях так i отерпло: маленький двiр пiд тiк постругано, бiля повiтчини