Квiтка-Основ'яненко Г.. Конотопська вiдьма

------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



I

Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, у новiй свiтлицi, що
вiдгородив вiд противно© хати, конотопський пан сотник Микита Уласович
Забрьоха. Хоч парень собi i чепурний був, а тут i у недiленьку святу не
брав бiло© сорочки, та й - прощайте у сiм словi - кита вих синiх штанiв на
нiч не знiмав, так, сердека, у них i ночував, рад-рад, що за пiвнiч
допхався додому ; а там чи заснув, чи нi, вже його, ще сонце не сходило,
збудили. Зараз схопивсь, випозiхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув
разiв тричi крiпко© роменсько© кабаки, прослухав, що йому читали, дав
порядок i, зоставшись сам у свiтлицi, сiв на лавцi: голова йому нечесана,
чуб не пiдголений, пика невмита, очi заспанi, уси розкудовченi, сорочка
розхристана; край його на столi люлька i гаманець, каламар, гребiнець i
повна карватка ще торiшньо© дулiвки, що ще звечора наточила йому Пазька у
пляшку, а вiн, хоч i насипав у карватку, щоб то, зна те, з журби випити,
та як зажуривсь знова, та й забув, так i лiг та й заснув; та й тепер,
уставши, не дуже на тую дулiвку квапився, бо ще нове лихо зовсiм його
скрутило, i вiн i сам себе з журби не тямив.
Яке ж то там йому лихо зiклалося й вiд чого така журба його узяла? Але!
тривайте лишень, я вам усе розкажу: i вiдкiля вiн так пiзно при©хав, i
зачим не дали йому добре й виспатись. Ось кете лишень кабаки, в кого
мiцнiша, та й слухайте.
Пан сотник Уласович був чесного i важного роду. Таки хто скiльки не
зазна, то сотенною старшиною усе були Забрьохи; а дiди i прадiди Микитовi
усе були у славному сотенному мiстечковi Конотопi сотниками; так вiд отця
до сина так сотенство i переходило. От як i старий Улас Забрьоха, таки
сотник конотопський, як помер... i що то жалкувало за ним козацтво! Та
таки i усi люди, i старе, i мале, усi плакали. А як ховали, так труну його
несли через усе село на руках, мов дiтського батька, та бiля церкви й
поховали i добре на усiх обiдах пом'янули. Як же вiдпили сорочини i
громада зiбралася на пораду, кого начинити сотником, то усi ув один голос
i гукнули: "А кому ж будь? Уласовичу, Забрьощенку; якого нам луччого
ськати?" Оттак-то й настановили його сотником, i став вiн iз Забрьощенка
вже й сам Забрьоха.
От вiн, поховавши батька, сюди-туди огледiвсь, аж вже йому годiв
двадцять п'ять; нiгде дiтись, треба женитися, треба дiвки ськати...
Батько-бо його, старий Улас, був собi скупенький, i коли, було, Микита, як
озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий
насупить брови, зирне на нього сторч та скаже: "Нехай лишень виясниться,
бач, нахмарило. Який тепер сякий-такий син жениться? Бач, хлiб дорогий, по
п'яти алтин мiшок, та й тiсно нам буде, як тобi жiнку озьмемо: тiльки i ,
що хата з кiмнатою, та через сiни противна хата, та й годi; де менi вас
мiстити з дiтворою, що вже знаю, що так i обсипле. Нехай лишень опiсля
подума мо". То, було, Микита почуха ться та з тим облизнем i пiде. Тепер
же, як старий вмер, йому своя воля. Зараз узявши противну хату,
перегородив, от йому й свiтлиця, й простор. Далi став дiвки ськати i
сiв думати. Вже на яку-то вiн не думав? Перш би то так, що й де! Зараз на
чернiгiвську протопопiвну закинув та й сам злякавсь вiд неровнi: одно©
одежi на два воза не вбереш, а намиста, кажуть, мiрками батько вiдсипле;
та таки й нiчого: там i богослови ©ли печенi гарбузи, так нашому братчику
нiчого туди квапитись. От вiн i спустивсь нижче, перебирав-перебирав,
думав-думав... далi як сплесне у долошки, як загомонить сам собi у хатi:
"Отсе так! Отсе моя! Хлопче! Сiдлай мерщiй коня!" Чи зiбравсь, чи нi,
мерщiй наш Уласович сiв на коня... i як затупотiв, так тiльки що оком його
заздриш.
Куди ж то вiн так потяг прудко? Еге! Колись-то, десь-то на ярмарку
бачив вiн хорунжiвну Олену, от що на Сухiй Балцi хутiр, прозива ться
Безверхий. Вiн, дивлячись тогдi, дуже дивувався, що дiвчина й молоденька,
а купу борошна багацько; а як став розпитувати людей, так йому й
розказали, що у не© нема нi батька, нi матерi, а тiльки самий брат; що
вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полi при косарях i
при женцях, а зимою у винницi сама догляда i се борошно окупу на винницю.
Брат ©©, хорунженко, хоч парень i молодий, та не хоче женитись, а дума у
ченцi, бо як був недуж, так обiщавсь: "Коли, - каже, - видужаю, то пiду у
ченцi, вiддавши сестру замiж". От i видужав, i дожида доброго чоловiка,
щоб йому i господарство, i сестру вiддати, i вже нi до чого йому дiла
нема, усе тiльки книжки чита, а Олена за нього усюди по господарству
поворочу ться.
От туди-то потяг наш пан сотник Забрьоха. Не взяв же його й чорт на
вигадки! Чу кiшка, де сало лежить: одно те, що дiвка здорова, молода,
оглядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби - так батечки! Свiй хутiр,
лiсок, винничка, млинок, вiтрячок, а скотини та овечок - так нiчого й
казатиI I усе то ©й достанеться. Затим-то так наш Уласович i поспiша, що й
коневi не дасть здихнути, i сам, не обiдавши, тридцять семисотних верст,
iще з гоном, не спочиваючи, пере©хав, i як добiг до того Безверхого хутора
й устав з коня бiля хорунженково© хати, так так i хита ться, мов п'яний, а
я ж кажу, що вiн i не обiдав нiгде.
Поздоровкавшись з паном хорунженком i посiдавши у хатi, от нашi i
розговорились промеж себе i признались, що ще й батьки ©х промеж себе
дружили, то i ©м треба не цуратись один одного. Далi хорунженко питав пана
сотника, що куди його бог несе i зачим? Зараз наш Уласович i став брехати,
бо старi люди кажуть: тiльки що ще задума ш свататись, то й станеш зараз
брехати, i що без брехнi нi жоден чоловiк не сватався. Отже ж то сотник
i.каже, що буцiмто йому треба брагу для волiв найняти на зиму (а ще де та
й зима? iще тiльки петрiвка йде), так вiн почув, що у пана хорунженка у
винницi барда добра i добре скотини доглядають, при©хав найняти i
сторжитись.
- Не знаю я сього дiла i нi в вiщо не мiшаюсь; про те сестра зна, -
сказав йому на одвiт пан хорунженко.
- А де ж Йосиповна Олена? Може б, бува, ©© покликати, то ми з нею i
скiнча мо дiло, - казав Забрьоха.
- Але! Сестра у полi; по©хали там трошки просця посiяти, так вона
догляда, бо вже без не© нiхто нiчого не тямить зробити. А ви, Уласович, не
скучайте; вона надвечiр i буде. Поки вона вернеться - дiвко! а вточи лиш
слив'янки! - то ми по кухличку, по другому вип' мо. Та вже ви у нас, пане
сотнику, i заночу те, бо вже не рано, - сказав хорунженко.
- Панська воля! - одвiт дав Микита - i радесенький собi.
От як вицiдили вони самотужки глек слив'янки, а далi i тернiвки
покуштували чи трохи, прибiгла й наша Олена з поля. Бачить, що чужий
чоловiк, зараз мотнулась, звелiла iз ставка потягти карасiв i загадала
вечерю вiрити; сюди-туди шатнулась i увесь порядок дала, що й на завтра
робити, i кому, куди i зачим ©хати, а далi одяглась таки любенько, як
звичайно панночцi та ще й хорунжiвнi: до старенько© плахти та почепила
люстринову запаску, одягла тож шовкову юпку, та на шию дукат на бархатцi,
та червонi черевички узула, а на голову хорошу стрiчку поклала, та й
вийшла i поклонилась пану Уласовичу низенько.
Наш Забрьоха як побачив таку панночку, що не тiльки що зроду не бачив
тако©, та вона йому i не снилась така, та аж задрижав i не тямить вже, що
йому й казати, та вже хорунженко нагадав та й каже:
- Отже, пане сотнику, вам i хазяйка: радьтесь iз нею, вона всьому
голова.
Так що ж бо наш Уласович? Нi пари з уст. Далi прийнявся,
мнявкав-мнявкав, та й начне про воли, а кiнча про голуби, дума об бардi, а
скаже об тернiвцi, та як замовк, та й замовк, та знай слинку ковта,
дивлячись на таку кралю.
Олена собi дiвка бойка була. Хоч пан сотник i сюди i туди загинав, а
вона його зараз розчухала, що вiн таке i зачим при©хав, та вже й каже
йому, i говорить: ."Добре ж, паниченьку; допивайте ж на здоров'я
тернiвочку, та повечеря те, та ляжете спати, а завтра - дасть бог свiт,
дасть i совiт, то й порадимось, що треба робити". "
Забрьоха, почувши се , та аж сам не стямився вiд радощiв; дума: "От
дiло i зовсiм, завтра тiльки рушники брати". Та за кухлик, та давай знов
смоктати з паном хорунженком, що у ченцi збира ться, а таки сього дiла не
кида ться i ще й дуже полюбля.
Олена таки частенько до паничiв увiходила, так буцiм за яким дiлом, а
тiльки щоб бiльш розглядiти Микиту Уласовича, що воно ; то як увiйде та
поведе очицями, що як терн-ягiдки, на пана сотника, то в нього язик стане
мов повстяний, i не поверне його, а сам аж пала. Полагодивши вечерю, вона
вже бiльш i не входила: самi паничi повечеряли, i, докiнчивши глек з
тернiвкою, пан хорунженко хотiв вже iти спати, аж ось наш Забрьоха
поплямкав, викашлявся, поцмокав, потер уси та й став ту рацею казати, що
йому дяк скомпонував вже давненько для такого случаю; от i каже:
- Ось послухайте, паничу Йосиповичу, що я вам скажу: несорозмiрно суть
чоловiчеству динопребиванi i в дому, i в господарствi. Всяко диханi
шану ться у двойствi: дино чоловiковi на потребу - пояти жону i iмiти
чада. I аз нижайший возимiх сiю мисль i неукротимо желанi . Пламень м'е
раждижа ть i не отiду, дондеже не совокуплюся з лiпообразною,
превелебнiшою Кат... - Та й замовк. Се то йому дяк таке списав, як вiн
було думав залицятися до протопопiвни з Чернiгова, i Забрьоха дочитав до
самого кiнця так, як було тогдi напам'ять витвердив, та як згадав, що
хорунжiвна не Катерина, а Олена, i не превелебна, а так - панночка, от
того-то й замовк, та нi туди нi сюди. Хорунженко зовсiм було дрiмав, а на
сю рацiю прислухавсь-прислухавсь та й каже:
- Що-бо ви, пане сотнику, отсе говорите? Щось я нiчого не второпаю. Чи
не пiсля тернiвки отсе ви такi стали?
Здихнув Уласович та й каже:
- Бодай його писала морока! Се менi таке написав наш воскресенський
дяк...
- Та що воно таке ? - спитав Йосипович. - Чи се вiрша, чи що?
- Але! я й сам не знаю, що воно i для чого, - каже Забрьоха.
- Так нащо ж ви менi проти ночi таке говорите? Мене вже з-за плечей
бере.
-Та я б i не говорив, так лихо припало!
- Та яке там лихо? Кажiть швидше, спати хочу.
- Але! кому спати, а кому й нi! - сказав Уласович та, здихнувши важко,
поклонивсь хорунженку низесенько та й каже: - Вiддайте за мене Олену,
сестрицю вашу!
- Йо! - сказав хорунженко, задумавсь, став чухати потилицю, i плечi, i
спину, а далi каже: - Побачу, що сестра скаже, нехай до завтрього, лягайте
лишень спати, - та й пiшов вiд нього.
Лiг наш Забрьоха спати, так йому i не спиться: жде свiту, не дiжде, щоб
швидше йому почути, що скаже Олена... Ну, сяк-так дождались свiту,
повставали паничi i позiходились. Зараз пан Уласович i пита:
- А що ж ви менi, паничу, скажете? Чи наша рiч до дiла, то я б побiг
мерщiй та з старостами i явивсь сюди закон сполнити. Кажiть-бо!
Сопить наш хорунженко i нiчого йому не сказав, тiльки гукнув у кiмнату:
"Ану, сестро! дай нам поснiдати, що ти там придбала".
Ввiйшла з кiмнати наньмичка, поклонилась та й поставила на столi перед
паном Уласовичем на сковородi... печений гарбуз!.. Як розглядiв наш
Забрьоха таку пинхву* (*Каверзу.), як скочить iз-за стола, як вибiжить з
хати! Аж тут батрак вже й держить його коня, i вже осiдланого: вiн мерщiй
на коня та навтiкача побiля хат; тiльки й чу , що люди з нього регочуться;
йому ще й бiльш стидно, ще й бiльш коня поганя, та як вибiг з хутора,
розглядiв: що за недобра мати? Щось телiпа ться на ши© у коня! Коли ж
дивиться - вiрьовка; потягнув тую вiрьовку - аж i тут гарбуз сирий
причеплений! Кинув його аж геть, а сам за нагайку, знай коня паня, знай
паня... Одно те, що сором, а тут i тако© дiвки жалко, та ще ж нi ©вши, нi
пивши! От вже наш Уласович i додому з гарбузом так i бiжить, як бiг до
дiвки, думйючи рушники брати. I самому лихо, i кiнь морений; так
насилу-насилу допхавсь додому аж опiвночi i - як я розказував - мерщiй лiг
спати.

II

Смутний i невеселий сидiв у свiтлицi на лавцi конотопський пан сотник,
Микита Уласович Забрьоха, а об чiм вiн сумував, ми вже зна мо... Еге! та
не зовсiм: хiба чи не дасть нам товку отсей, що лiзе у свiтлицю до пана
сотника? А хто ж то лiзе? Що ж се вiн так там морду ться? То пiткнеться у
дверi, та й назад нашi. Отта хворостина, що несе у руках, та його спиня:
коли держить ©© поперед себе, то тiльки що нiс у дверi ткне, а вже
хворостина i обiперлась об угол; коли ж ©© волоче за собою, то зовсiм
увiйде в свiтлицю, а вона за ним волочиться i чiпля його, як та сварлива
жiнка за п'яницею-мужиком; упоперек же i не кажи ©© всунути у свiтлицю, бо
крiпко довга була. Лiзе то не хто, як Прокiп Ригорович Пiстряк, сотенний
конотопський писар i щирий приятель пана сотника конотопського, Микити
Уласовича Забрьохи, бо вiн без нього нi чарки горiлки, нi ложки борщу до
рота не пiднесе; а вже на порадi, як Пiстряк Ригоровйч сказав, так воно
так i , так i буде, i вже i до сто баб не ходи, так нiхто не переможе. Що
ж то вiн за хворостину пре у свiтлицю до пана сотника? Але! лучче всього
послухаймо, як i об чiм вони собi будуть розмовляти, то тогдi усе
знатимемо. Та ще ж i те знайте, що пан Пiстряк суть писар: дванадцять год
учився у дяка в школi: у год вчистив граматику, два годи вчив часловець,
пiвчварта* (*Три з половиною.) года сидiв над псалтирем i з молитвами
зовсiм вивчив, та пiвп'ята* (*Чотири з половиною.) года вчився писати, а
цiлiсiнький год вчився на щотах; а промеж тим, ходячи на крилас, поняв
гласи, i рмолойнi догматики, i Сковородинi херувимськi, туди ж за дяком i
пiддячим окселенту * (*Втору , пiдспiву .) i Павла чтенi , коли небагацько
закладок, утне на всю церкву голосно; а вже на рiчах так бойкий, що як
розговориться-розговориться, та усе не попросту, усе з писання, так i наш
отець Костянтин, даром що до синтаксису ходив, слуха його, слуха, та
здвигне плечима, та й вiдiйде вiд нього, кажучи: "Хто тебе, чоловiче, зна,
що ти там говориш!" Оттакий-то був у нас у Конотопi писар, отсей Прокiп
Ригорович Пiстряк; та як стане вiн з паном сотником Забрьохою розмовляти,
так ви тiльки слухайте, а вже чи второпа те що, не знаю, бо вiн у нас
чоловiк з ученою головою, говоре так, що i з десятьма простими головами не
розжу ш.
Отже-то, як пан сотник бачить, що пан писар не влiзе у його свiтлицю за
тою довгою хворостиною, та й пита:
- Та що то ви, пане писарю, якого чорта до мене в свiтлицю прете?
- Та се, добродiю, лепорт* (*Рапорт.) об сотеннiм народочисленi©, в
наличностi предстоящих по мановенiю вашому, та - бодай вiн сокрушився в
прах i пепел! - невмiстим сть в чертог ваш. Подоба ть або стiну протяти,
або стелю пiдняти, бо не влiзу до вашо© вельможностi! - сказав Пiстряк та
й почав знову возитись з тою хворостиною.
- Що ж то за лепорт такий довгий? Хворостина ж йому, мабуть, замiсть
хвоста, чи що?
- Хворостина сiя, хоча сть i хворостина, но оная не суть уже
хворостина, понеже убо суть на нiй вмiстилище душ козацьких прехвабро©
сотнi Конотопсько©, за ненахожденi м писательного существа i трепетанi м
десницi i купно шуйцi. - Оттак вiдсипав наш Пiстряк.
- Та кажiть менi попросту, пане писарю! О, вже менi те письмо остило та
опоганiло, що нiчого i не второпаю, що ви кажете-говорите. Тут i без вас
нудьга узяла, i печiнки до серця, так i чую, як пiдступають, - сказав пан
сотник та й схиливсь на руку, та трохи таки чи й не пустив слiзочок
пари-друго©.
~ Горе менi, пане сотнику! - сказав Пiстряк, - мимошедшую седмицю
глумляхся з молодицями по шиночкам здешно© палестини i, вечеру сущу минув-
шаго дне, бих неподвижен, аки клада, i нiм, аки риба морская. I се
внезапная вiсть потрясе мою унутренную утробу, а паче i паче, гда прочтох
i уразумiх повелi-нi милостивого начальства збиратися у поход аж до
Чернiгова. Сi , пане сотнику, пишуть, щадя душi наша, да не когда страх i
трепет обуя т нами i ми скорбнi падем на ложi наша i уснем в смерть; i
того ради скритность умислиша, аки би у Чернiгов, а хто вiсть? Чи не дальш
iще. О горе, горе! i паки реку: горе!
- О горе, горе Ригорович!
- О горе, горе, Уласович!
Оттак-то горювали пан сотник з паном писарем, що прислано ©м
предписанi iти в Чернiгов зо всею сотнею i зiбратись зо всiм прибором i
узяти провйонту для себе i коней на двi недiлi. От як горюють пан сотник у
свiтлицi, а пан писар за порогом, далi сей i вигадав - бо вже на вигадки
завзятий був - та й каже:
- Соблаговолiте, пане сотнику, дати менi повеле-нi о сокрушительном
преломленi© сi © трикратно опо-ганiвшо© хворостини, я же нин суть у ранзi
лепорта, бо самi созерца те ясними, хоча i не вмитими, вашими очесами, що
неумiстим см з нею у чертог ваш.
Почухав голову пан Уласович, довго думав, далi й каже:
- Себто, по-вашому, переломити хворостину; так ти-бо кажеш, що се вже
не хворостина, а лепорт об нашiй сотнi, так щоб часом не було натруски вiд
старших; бо i сам здоров зна ш, що пан полковий писар щось до нас
добира ться i так i пiдгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти.
- Не убо©мся, не устрашiмся супостата зо усею його враждебною силою.
Сего ради довлi ть нам против нього бути мудрим i сi послiдн реченное
предписанi неупустительно сполнити i того для повели, вельможний пане, да
сокрушу сiю палицю. - Так, покручувавши уси i очi у стелю утопиривши,
казав пан Пiстряк, а далi бачить, що пан Микита йому нi пари з уст, бо й
досi ще не второпав, що той йому каже, та й скрикнув: - Так ламати?
- Та ламай, пане писарю!
Хрусь! Пан писар i переломив хворостину. "Пере-ломишася, - каже, - i се
нинi можу вмiститися в чертог твiй". - Та, се кажучи, i улiз в свiтлицю,
i кланя ться пану сотнику, i пода йому з двох рук по цурпалку, i каже:
- Подозвольте, приньмiте!
- Та що ти менi отсе, пане писарю, тика ш у вiчi? Чи ©х виштрикати
хочеш, чи що? - пита ться його пан сотник, притулюючись до стiни, а,
боячись, дума: "Чи не погнав Ригорович вп'ять химер, як було пiсля перепою
на великоднiх святках". - Що воно таке ? Кажи менi попросту, без письма!
- Сi суть, пане сотнику, замiсть списка нашо© сотнi, - каже писар, -
його вже не возмогах списати за дрижанi м десницi мо я, вiд глумленiя
пиянственного з вищеiз'ясненними молодицями, i того ради узях хворостину i
на нiй назнаменах ко гождо козака, i се суть вiрно число: у кожному
десятцi по десять козакiв, а усiх такових десяткiв суть такожде десять,
слiдовательно уся сотня, як скло. Соблаговолiте, пане сотнику, щот ©й
учинить по сiй хворостинi i лицем к лицю самую стественную сотню,
зiбравшуюся бiля палестини Кузьмихи, криво© шинкарки, очесами обо-зрiти.
- Еге, пане писарю! - каже йому пан Уласович. - Я б, пожалуй,
соблаговолив, так лiкiв бiльш тридцяти не знаю. Лiчи сам i роби як зна ш,
ти на те писар; а я усе опiсля пiдпишу, бо я на те сотник, щоб не лiчити,
а тiльки пiдписувати.
От i став пан Пiстряк лiчити; лiчить-лiчить, а у п'ятiй сотнi одного
козака не долiчиться. "Що за притча? - аж скрикнув. - Сощитах, i були усi,
i се дин не обрiта ться. Iзиду i поки учиню перепис, хто з огла-шенных не
дав менi i пред очi вашi стати, бiжа i окрився. Не хто, як, уповательно,
Iлько Налюшня".
От i пiшов надвiр до козакiв лiчити, а пан сотник зараз кинувся до
карватки з дулiвкою та, не вiддихаю-чи, журби .ради, та й висмоктав ©©
дочиста. Аж ось i пан Ригорович з сво©ми цурпалками лiзе у дверi, i
веселенький, i швидше, щоб втiшити пана сотника, i каже: "Не журiтесь,
добродiю! Усе козацтво наше укупi, нi жоден не пошвандяв нiкуди; ось де
вони ". I прийнявся лiчити, - вп'ять у п'ятiм десятку нема та й нема
козака! Як затупотить Ригорович ногами, як ухвате себе за чуб, як почав
коренити i батька, i матiр, i увесь род того пресучого сина козака, який
хова ться, поки вiн лепорт унесе у хату, до пана сотника. Як надворi лiче,
так усi до диного, а у хатi лiче, то один, та усе у п'ятому десятку, так
i щезне, неначе його злидень злиже! Вернувсь пан Пiстряк до сотнi,
перелiчив козакiв - усi; вернувсь до пана сотника, лiчить по хворостинi,
що кожного позарублював, - катма одного; хтось утiк. Вп'ять вернеться до
сотнi, щоб тому, хто хова ться, голову побити, так-бо усi якраз, а у
свiтлицi по зарубкам нема одного. Та разiв десять таке йому було
привиденi . Вже аж засапавсь сердешний, бiгаючи з хати то в хату, то до
сотнi, то вiд сотнi, що вже й пан Уласович убравсь i зовсiм вирядивсь i
вже шапку узяв, щоб iти до сотнi, так у пана писаря один козак усе утiка,
i хто такий - не звiсно, бо усi на зборi i один одного держить за пояс,
щоб не утiк нiхто, поки ©х по хворостинi перелiчують.
- Та годi тобi, Ригоровичу, шастатись. Ходiм та удвох зо мною
перелiчимо. Коли там усi, а на хворостинi нема одного, так кат його бери!
нехай той i пропада, аби живi усi були. - Так сказав пан сотник та й
пригляда ться пильно на писаря, чи до дiла то вiн сказав i що чи не гримне
вiн на нього за нiсенiтницю, як воно й часто бува.
Довго слухав се Прокiп Ригорович i пальцем поводив, а далi як цмокне,
як-пiдскоче, як крикне: "От сяя рiч до дiла! Утробою сожалiю, що таково
мешта-нi iзиде iз глави мо я i уклонися у дебрi пустинния. Та вам, пане
сотнику, довлi ть i полковим суддею бути за таково неограниченное i
мудро рiшенi , го же i аз не возимiх. Ходiмо же, батьку! Нинi
возвеселися утроба моя од цiлостi сотнi, i, скончавши дiло, урем'я i
подкрiпленi вчинити".
От i пiшли. Агу! I наш пан сотник повеселiшав трохи, що якось-то нi
думано нi гадано та придумав до ладу, та ще й так, що й сам Прокiп
Ригорович Пiстряк, конотопський сотенний писар, та й той його за вигадку
зроду вперше похваля . А Ригорович iде за сотником, та сво гада, та дума:
"Се на бiду вже йде, коли пан сотник та буде розумнiший мене. Нащо ж йому
i писар, коли сам буде i видумувати, i пiдписувати? Отсе тiльки не видно,
що сам буде й писати та, може, й на щотах викидати. Та не дамся-бо!.. Я
йому хука усучу". Пiдiйшли до самого шинку Кузьмишиного, аж тут i сотня
сто©ть i, поскидаючи шапки, поклонились пану сотнику.
- Здоровi були, дiти! Чи всi ви тут? - спитав ©х пан сотник i, узявшись
у боки, обглядав ©х оком, неначе облiчував або розглядав кожного у пику; а
вiн - я ж кажу - бiльш тридцяти лiку не знав, а козака нi однiсiнького у
твар* (*В лице.) не знав i не тямив, хто з них Демко, а хто Процько.
- Здоров, батьку! - торохнула йому громада. - Усi ми тутечки-здесь до
диного.
- А перелiчи, писарю, чи не сховавсь який, - повелiвав пан сотник,
надувшись, як той сич.
От писарю Ригоровичу вп'ять бiда. Усi козаки, i як стулив хворостину
докупи, так i по зарубкам усi.
- Та який же там чорт мандрував, як я увiходив до пана сотника? -
крикнув Пiстряк з серця та аж ногою тупнув.
- Та тривай лишень, Ригоровичу! - сказав йому, усмiхаючись, пан
Уласович. - Адже i козаки усi, i з хворостини нi жоден не втiкав. Се ти як
переломив хворостину, так вона якраз на козаковi хруснула. От ти, держачи
©© на двi половини, тим одного i не долiчувавсь.
А козацтво, се слухаючи, як пiднiме регiт: "Так-таки, вельможний
батьку, так!" - знай кричать i кажуть: "Оттакий, бачу, наш писар! О! бодай
його".
- А бодай ви показились i з козаками, i з хворостиною, i з лiками, i з
начальством, - кричав на всю вулицю Ригорович, а сам як не лопне з серця.
Ухопив тую хворостину, поламав, потрощив ©© на шматочки та й кинув козакам
у вiчi, приговорюючи: -Цур вам, пек вам; осина вам; нехай вам стонадцять
лихорадок i пiвтора стiльки ж чирячок i болячок, коли знайшовсь уже
розумнiший мене. Нащо я вам? - Та й почав вп'ять з письма: - Iзийду у
пустиню i уселюся у горах Араратських, у послiднiх моря. Цур вам!
От пан сотник його i спинив i, узявши за руку, i каже:
- Годi ж, Ригоровичу, не сердься. Уряди-годи, довелося менi з тебе
покепкувати, а ти вже й сердишся. А тямиш, як менi пiдсунув лепорт, а я,
нiчого пак не вмiючи писати, та на ньому сторч i пiдписав. А пан полковник
i пiдписав, що, - каже, - конотопський сотник, пане Микито, ти си дурень!
Та я за те на тебе i не сердився, хоч ти i довго менi об тiм доклади
докладав i в вiчi насмiхався. Годi ж, годi! Ходiмо обiдати...
-Нехай вам сей та той iз вашим обiдом, окроме хлiба святого. Бодай той
подавивсь, хто таку мудрацiю менi втяв!.. - замотав руками наш Пiстряк,
усе сердячись, та й потяг, не оглядаючись, додому, та й бормоче сам собi:
"Подавишся, як я тобi галушку пiднесу... Пiдведу тебе пiд монастир... Буде
у Конотопi сотник, та не Забрьоха... кланятимуться i Пiстряку".
-А нам же яка порада буде? - загули козаки, дивлячись, що усе ©х
начальство чи переказилось, чи кат ©х зна: писар, мов пiсля дурману,
повiявсь собi додому, а пан сотник понурив голову та теж потяг до сво ©
хати. От вертають пана сотника i питаються, що ©м робити i для чого ©х
зiбрали?
- А лисий дiдько вас зна! - крикнув на них Микита Уласович, лаючи i в
батька, i в матiр. - Цур вам, вiдчепiтесь вiд мене. Вiйтесь собi, куди
хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився? У нього
лепорт (се пан Уласович усяку бумагу узивав лепортом, не вмiючи вимовити,
чи там предписанi , чи що бувало); нехай, - каже, - чи не проспиться, бо
вiн часто химери гонить, так тогдi i розтолку мось, а тепер - нiколи. - Та
й пiшов тихою ступою додому.
На те дивлячись, i козацтво рушило: хто у шинок, хто у солому пiсля
тако© муштри спочивати; а iншi мотнулись на вгороди дiвчат полохати...

III

Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, та вже не в свiтлицi, а у
великiй хатi, конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха,
вернувшись пiсля огляду козацько© сотнi. До того лиха, що йому учора
Йоси-повна Олена, панна хорунжiвна, пiднесла, мов терто© пiд нiс кабаки,
печеного гарбузця; що вiн пiсля учорашнього дня ще не пив, не ©в, а тут ще
не виспався; що треба йому збиратися с сво ю сотнею у поход, аж у
самiсiнький Чернiгов; та я ж кажу, пiсля тако© бiди ще й нове лихо
зiклалося йому, що розсердив свого сотенного пана писаря Прокопа
Ригоровича Пiстряка, а розсердившись, вже вiн не буде нiяко© поради
давати, як начальство пришле об чiм лепорт чи як там його; тогдi що
чинити? От з такою бiдою як йому не бути смутному i невеселому? Еге!
Сидить собi, сердека, у великiй хатi на лавi, кiнцi стола, голову понурив
аж трохи чи не до колiн! Сидить же вiн вже не час i не два... аж ось iз