---------------------------------------------------------------
© Copyright Юрий Логвин
E-mail: hadeda@ukrpost.net
OCR: KYTY3OB mchief@komos.ru, 07.09.2001
---------------------------------------------------------------
Проблем з моделями в мене не було. Проблеми були з примЁщенням. Так з
цЁ ю дЁвчинкою трапилось. Вона вже який день тут на пЁрсЁ нудилась, ©©
матуся все жувала бЁляшЁ та виноград. все на дочку цикала.
Я теж на пЁрсЁ не один день висиджував -малював слЁпучо вохристЁ урвища
берега та спалену на руде траву. ВЁд прямого сонця пЁт ви©дав менЁ очЁ. Та
пЁти геть не мЁг - фЁалковЁ гори, Ёржава трава, темно малахЁтовЁ тополЁ,
смарагдовЁ хвилЁ моря. Що не етюд, то здача.
ДЁвчинка нудилась все зазирала до мого малювання. Певно тому на не© й
цикала мати. КрЁм того, дЁвчинЁ не давала спокою ще й здоровенна чи то
дЁвиця, чи то молодиця. Висока, м'язиста Ёз зародковими пилками. ПЁд якимись
зеленими бЁкЁнЁ. Щоб зрозумЁти, що вона кобел. не треба було великого
розуму. досвЁду. Але мати цього геть не усвЁдомлювала. НавЁть коли бЁгала
за бЁляшами та випити пива, то лишала цю лесбЁянку, щоб та назирала за
дЁвкою.
Коли мати пЁшла черговий раз на базарчик, а дЁвиця-гусар залЁзла у
парку воду, то дЁвчинка враз опинилась бЁля мене.
- Не бо©шся позувати?
Покрутила головою: "НЁ!"
Я схопив ящик з-пЁд консервЁв з усЁм причандаллям Ё поспЁшив до елЁнгу
в початку пЁрса.
з слЁпучого сяйва Ё спекоти ступили у сутЁнки Ё легку прохолоду.
Льоха. Сан-Санич Ё козак кубанський ФЁлЁпович давили "анапульку" (Портвейн
"Анапа", 0.85 л, мЁц. 19% ). Але закусь! - ставридка "з гар'ю". МенЁ слиною
аж рота залило. Але запрошення до столу вЁдхилив. Попрохав "дЁжурку" в
аренду. Знав - корифани не пЁдглядатимуть. По-перше, люди вони солЁднЁ,
по-друге - три пляшки "анапульки" перша в сезонi ставридка!
ФЁлЁпович поворушив тараканячими вусами Ё жестом римського оратора
показав на дверЁ. На дверях висЁв червоний трубчатий замок.
- Камуфляж, - пояснив ФЁлЁпович. - Там засувка. Тебе нема?
- Все правильно. Мене тут нема!
СвЁтло падало смутами через залЁзнЁ штаби. ДЁвчинка сидЁла на стЁльцЁ.
Спочатку зробив легесенький контур Ё почав проробляти руки та лице.
ДЁвчина, зрештою, подивилась на мене. Перехопив погляд Ё показав
мовчки, щоб спустила бретелЁ купальника.
Вона попустила очЁ на сво© оголенЁ пипки.
Надивившись досхочу, перевела погляд на попередню точку.
За якийсь час вона пЁдвела голову Ё подивилась на мене. Я кивнув.
вона стягла до лона.
- Та знЁми вже зовсЁм...
Не дивлячись на мене, рЁзко крутонула головою: "НЁ!"
зразу ж за дверима почувся голос ©© матЁнки. Голос верескливий,
суджений. А трЁо пропитих голосЁв - баса, баритона тенора - заспокоювали
©©.
Я дивився на важку засувку Ё переконував себе. шо корифани вже одну
пляшку заробили. Враз за мо ю спиною гуркнув стЁлець. МенЁ все стисло в
серединЁ. Обернувся -дЁвчинки тримаючись одною рукою за стЁльця, виступала
Ёз купальника...
У пополудн був тЁльки Льоха. Тому пляшка дЁсталась йому одному.
Коли пляшка була щедро почата прибЁг ФЁлЁпович. Щосили ворушив вусами Ё
страшенно вирячав очЁ.-
- ЮрЁй Григорович! Я взяв сто!
- "Не заливай, ФЁлЁпович. Ноги не витримають! - Тулуб у нього, як добра
шафа, а ноги -яЁс нЁжки столика з тераси.
- Не вЁриш?! ПЁшли, покажу! Чимчику мо за елЁнг, де сто©ть штанга та
гирЁ.
ФЁлЁпович. замЁсть схопитись за гриф штанги, показу на даму пЁд
кручею. Я дивлюсь на товстенну, спечену до багряних пухирЁв, пляжницю.
-Присягаюсь, сто! Ми пЁшли Ё зважились... Вона трохи бЁльше ста. Я тобЁ
правду кажу, що взяв, а ти не вЁриш... Слухай, ЮрЁй Григорович, намалюй менЁ
©©... на пам'ять... Ну намалюй.
- Далеко Ё, до всього, проти сонця.
- Еть... Шкода... Правда, в мене минулого сезону була це пЁкантнЁша
дама... Сто двадцять... Але я взяв, хоч не вЁрила, що я щиро нею
захоплений... Ця всього сто, але теж прекрасна...
Я в захопленнЁ.
Коли менЁ трапля ться перекладати малюнки тих рокЁв, Ё я бачу той
малюнок дЁвчинки, то не можу пригадати як ©© звали як ми з нею
розпрощались. А от у всЁх деталях бачу, як ми сто©мо за елЁнгом Ё ФЁлЁпович
показу менЁ свою пасЁю. 1 кожного разу я аж здригаюсь, так чЁтко бачу
чотири складки жиру замЁсть ши©, грудей Ё черева.
6.III.98.
Я чомусь завжди думав, що Акторка набагато молодша за мене. Вона почала
приходити до мене в гостЁ пiсля того, як я, зрештою, одержав квартиру. Хоча
були ми з нею знайомЁ ще ранЁше. ВЁд iншо© артистично© братЁ© вона
вЁдрЁзнялась нормальною поведЁнкою. Тобто не впадала в зайву афектацЁю де
треба i де зовсЁм не треба. Вона пробувала себе ще в жанрЁ казки. Тако© собЁ
герметично© мЁсько© казки, може скорЁше навЁть мЁстечково©. Спроби були
непоганЁ. Але в тих умовах останнЁх солодких судом Великого Застою про ©х
реалЁзацЁю годЁ було й думати.
Якось менЁ не випадало попрохати ©© про позування. Хоча я знав, що часу
з не© тодЁ вистачало. НавЁть якось було незручно прохати милу Акторку пЁсля
всяких розумних Ё дуже розумних дЁалогЁв постояти голяка.
Тим пак, що вона менЁ сама привела кЁлькох сво©х подруг. А тЁ в
пластицЁ руху були просто казковЁ!
Та все ж якось, от не пам'ятаю з яко© нагоди, а все ж роздягнув ©©. Я
саме тодЁ заново опановував малинок тушшю очеретиною та гусячим пером.
Людина вона була до всього цЁкава, отож Ё попрохала мене десь на
половинЁ сеансу показати ©й малюнок.
- О! Як все чЁтко... А от Микола Петрович завжди робив якось все
загадково, недоговорено...
- А хЁба ви знайомЁ з Миколою Петровичем? Ви ж нiколи не згадували...
- Микола Петрович малював мене багато разЁв. Я, можливо, без
перебЁльшення сказати, його остання модель... З ним було так цЁкаво... вЁн
стЁльки всього знав... Ну й до всього, дуже при мно, коли тебе малю такий
майстер "акту", як Микола Петрович...
- Це правда. Коли я вчився в художньому, то заприятелював Ёз
бЁблЁотекарками. Вони й дозволяли менЁ годинами колупатись у старих
зарубЁжних журналах Ёз мистецтва. Були там знаменитЁ "СтудЁо", "Бух арт" та
ще й всякЁ ЁншЁ. Майже в кожному номерЁ було по "нюшцЁ" Глущенка. ГоленькЁ
зовсЁм, у чорних панчохах, у якихось лише дивних капелюхах. ТодЁ це для мене
було вражаючим вЁдкриттям. Бо ще зЁ школи я звик до його чудових пейзажЁв.
Особливо менЁ подобався один "Азовське море" - зеленЁ прозорЁ хвилЁ з
фioлетовими вЁдблисками на гребенях... Ну, а якщо по-правдЁ. то нас,
школярЁв, не стЁльки цЁкавила його слава пейзажиста, як постЁйнЁ iсторЁ© з
його нащадком Шурою. Шура був чи на клас чи на два попереду мене. Майже
щодня з'являлась на велику перерву його матуся. Як рудий метеор влЁтала
МарЁя ДавидЁвна в наш довжелезний темний коридор з постЁйно включеними
лампочками. ВЁд тих лампочок пускала зайчики дЁамантовими сережками. На
швидкому кроцЁ розкривала редикюль Ё висмикувала вЁдтЁля Шурин снЁданок. Як
правило, французька булочка, розрЁзна навгад, щедро вмащена маслом, а згори
теж щедро наложене варення чорно© смородини.
- У-у-у! - Здригнулася i повела плечима Акторка.
- Отож бо! Шура теж верещав: "У-у-уууу" Ё кидав мамЁ в обличчя... Ну.
МарЁя ДавидЁвна пЁднЁмала булочку - i тихенько вЁдносила в коридор СашЁ. Щоб
той допомЁг ШурЁ з математики.
- Я знаю, що МарЁя ДавидЁвна весь час боролась Ёз Шурою. А Микола
Петрович не дуже мЁшався... ВЁн менЁ сам розповЁдав таку iсторЁю. Коли ШурЁ
було рокЁв три, пЁшов вЁн Ёз ним до зоопарку. Побачив Шура лотошницю з
тЁстечками. затявся: "Купи, купи!"
Микола Петрович купив. Шура враз ©х пожер. Знов кричить: "Купи, купи!"
Микола Петрович ще купив. Шура Ё це вмолов Ё зразу ж: "Купи, купи!.."
Об'©вся до блювоти й проносу... Ледь вЁдкачали.
Микола Петрович, Ё МарЁя Давидiвна всю нЁч не спали. А вранцЁ Шура,
як тЁльки прокинувся, щосили заволав: ''Хочу тЁстечок!!!"
" Тут я зрозумЁв, - сказав Микола Петрович, - що вЁн безнадЁйний.
щось передбачити неможливо..."
- Це точно. Коли помер СталЁн, нас всЁх зЁбрали в найбЁльшому класЁ.
наш викладач вЁйськово© справи Ё фЁз-ри СергЁй Касьянович. плачучи,
повЁдомив про те. про що ми вже всЁ знали. тут Шура Глущенко щосили
зааплодував... Я тодЁ так злякався. Думав, що Шуру загребуть, а всЁх нас, як
свЁдкЁв, затягають. Бо в мо му розумЁннЁ тодЁ Шура був просто хулЁганом, а
не ЁдЁотом. Ну, а що його батько знаменитий агент НКВД, то я й не снив. Про
те, що Микола Петрович мав псевдо "Ярема" Ё був "секретним сотруднЁком", а
простЁше - "сексотом", взнав тЁльки десь в кЁнцЁ шестидесятих з однЁ ©
передачЁ "голосЁв". В тЁй передачЁ говорили, що "Ярема" з дружиною "пасли"
та "опЁкали" Володимира Винниченка та його дружину РозалЁю ЯкЁвну...
- Ну, менЁ цього Микола Петрович не розповЁдав!... - ЗасмЁялась
Акторка.
- ЗЁ мною ще бЁльше того - зЁ мною Микола Петрович тЁльки вЁтався.
хоча бачились Ёз ним ми дуже часто, жодного разу не розмовляли.
29. III. 98
Як пам'ятаю, в той час гор Петровим бЁльше всЁх крутився у спЁлцЁ.
ДелегацЁ©, гостЁ, мЁсця в готелях, машини, автобуси, квитки на всЁ види
транспорту.
Я з горем Петровичем був у прекрасних стосунках.
По перше, горю Петровичу дуже подобались мо© малюнки. Особливо голих
дЁвчат. По-друге, вЁн збирав книги по мистецтву. По-трет , вЁн встигав
перечитати всю пресу Ё завжди був у курсЁ (дозволеному) всЁх поточних справ.
Ну а крЁм того, вЁн завжди виручав мене з квитками. Але цього разу квиток
потрЁбен був мо©й дивнЁй моделЁ.
МенЁ тодЁ дуже погано велося. Проте я був веселий Ё бадьорий, бо до
мене при©хали гостЁ. Мо© найдорожчЁ гостЁ. я повЁв ©х по старому Ки ву.
Отож бЁля СофЁ© вона й пЁдкотилась до нашого маленького гурту. В
бадьорому настро© я нЁчого не мав проти ше однЁ © слухачки. Не пам'ятаю, щоб
колись ще на мене зЁйшло таке натхнення до оповЁдок. Мо©х базаринок
вистачило без передиху до самЁсЁньких сутЁнок.
Домовились, шо малюватиму в квартирЁ ©© тЁтоньки. ТЁтонька наче
перекладачка iз нЁмецько©. А зараз десь у вЁдрядженнЁ.
Коли ми побачили одне одного, то я так зараз розумЁю, просто сяяли вЁд
радЁсно© зустрЁчЁ. Але коли Н. перейшла вулицю, завернула за рЁг Ё
попрямувала до диних дверей на фасадЁ, думаю, що я вже не сяяв. То був
кагебешний будинок Ё були 70 роки.
Чергова з-за бар' ру мовчки подала ©й ключ. Охайна, але темна, кЁмната
на першому поверсЁ. Поки Н. хлюпалась пЁд душем, я Ёз сутЁнок середини
кЁмнати у театральний бЁнокль обдивився супротивнЁ вЁкна цього замкненого
двору. ТЁльки в одному вЁкнЁ рухався чоловЁк. Майка, вЁйськовЁ штани.
Вичавлював крем Ёз тюбЁка Ё розтирав по виголених щоках.
Н. вийшла голенька, залЁзла на канапу з ногами Ё пожадливо затяглась
сигаретою. Мов Ёз труби пускала дим Ё зЁ смЁхом розповЁдала про вЁдвЁдини
минуло© ночЁ ресторацЁ©. ПотЁм легко i невимушене перейшла до сво©х пригод у
рЁдному ПЁтерЁ. ДеталЁ були виразнi. Чулося з тембру розповЁдЁ, що "Кама
сутру" вивчала не з машинопису.
Щиро скажу, малювалося важко. Не знаю, хто б малював при такЁй
"агЁтацЁ©" краще за мене, але вона сама кинула менЁ рятЁвне коло - пиятка з
трьома французами. Отож, чим бЁльше вона розпалювала себе спогадами з
"картЁнками", тим бЁльше тверезЁла моя голова i впевненЁше йшов малюнок. А в
не© цей словесний вибух був завершальним кроком до початку регулярного
фЁзЁологЁчного дЁйства...
Так шо перелюбу, о радЁсть, не вЁдбулось...
Але малюнки вийшли добрЁ. ТЁльки от де подЁлись тЁ малюнки, не знаю.
Лишився перший начерк у записнЁй книжцЁ. БЁльше ©© не малював. Хоча ще
кЁлька разЁв разом Ёз друзями Ё ©© водив по ки©вських кручах.
Щоб все завершити красиво, довелося звернутись по допомогу до горя
Петровича. Прохала два квитки нЁби для себе Ё свого малого брата. Дуже
поспЁшала до ПЁтера.
Любязний гор Петрович все влаштував якнайкраще. Наступного дня ми з
ним здибались у спЁлцЁ.
- ду на Хрещатик. За журнальчиками...
ми спустились разом до метро. ТодЁ там стояв усього один кЁоск, в
якому продавали "ЁноземнЁ" журнали газети.
- А! гор Петрович! Що не заходили?.. Ну нЁчого. Все одно я для вас
лишив останнЁй номер "Доокола швята" з гарненькими дЁвчатками. Ось вам
"Доокола швята" Ё Блокнот агЁтатора". Правда, ви можете його не брати,
тЁльки заплатЁть... Ви кажете -дорого? За двох дЁвчат рубь двадцять
-дорого?.. По-перше, вони завжди з вами, в кишенЁ. По-друге, вони завжди
голЁ... Правда за тЁ ж рубь двадцять за пляшку "бЁомЁцину" отам за кахве
можна запЁзнатись Ёз живою. Але пЁсля не© у вас можуть бути дуже поганЁ
спогади... Це вже. по-трет ... Я вас ще не переконав?
- Переконали, переконали... - поспЁшив гор Петрович заплатити рубь
двадцять Ё забрати лише "Доокола швята".
Коли ми з ним прощались, гор Петрович обома руками потис мою руку Ё
проникливе сказав:
- Юрочка, ти зна ш - цЁ малюнки прекраснЁ... модель... теж.
25.III.98.
ЛЕДАЧИЙ К Т
©хали з концерту в однЁм тролейбусЁ. Вийшли одночасно на площЁ
Толстого. Я спинив ©© й кажу:
- Я ЮрЁй Логвин. Малюю все прекрасне. Хочу вас намалювати.
- А я про вас знаю. МенЁ розповЁдали... - смЁ ться приязно.
- Невже? Де?
- На побаченнЁ у в' язницЁ...
- Ха! Он куди про мене чутка дЁйшла... А сам думаю: "Не поспЁшай питати
- як треба, то сама розповЁсть."
Домовились про зустрЁч через три днЁ. А за цей час я домовився з мо©м
приятелем, тепер вЁдомим на всю Укра©ну лЁкарем, що на кЁлька годин я можу
скористуватись його помешканням. Власне не його, бо вЁн там тимчасово
перебував - доглядав i за квартирою, Ё кота годував.
ВЁн зустрЁв нас уже в дверях Ё попередив, що за три години вЁн
повернеться
ТЁльки за лЁкарем зачинилися дверЁ, стягла з себе блакитну суконочку,
чорну шовкову комбЁнацЁю Ё вмостилась на канапЁ. А на краю канапи спав
смугастий котяра. Зрештою, моя
Модель стомилась розляглась на канапЁ.
Тут котяра встав, потягся, потерся вусатою мордою об ©© колЁна
вмостився в не© на ногах.
Довелося кота зняти Ё поставити на пЁдлогу. Малював тепер вже Модель
лежачу. КЁт важко вистрибнув на канапу Ё знов вмостився в не© на стегнах.
Довелося викинути кота до кухнЁ. Котяра ображено Ё хрипко понявчав та й
замовк. Один за другим пЁшли кЁлька начеркЁв чорнильною ручкою.
Нараз угорЁ щось хруснуло, дзенькнуло. Обертаюсь до широкого свЁтлого
вЁкна. З одного боку штора вЁдЁрвалася. На нЁй завис котяра Ё перелякано
нявчав. Довелося ставити стЁльця Ё знЁмати кота. Кинув це ледащо на канапу Ё
воно стало на чотири лапи Ё не зрушилось.
ТодЁ укрутився калачиком бЁля МоделЁ Ё солодко замуркотЁв... Тепер
можна було добре попрацювати... але вийшов час.
ТЁльки встигла Модель причепуритись у ваннЁй, як клацнув замок Ё
вступив мЁй пунктуальний приятель.
- До речЁ, як вашого кота звати? - Проникливе спитала Модель.
- ВЁн не мЁй. мо©х друзЁв... Кузя. Кузя! -Покликав лЁкар.
Котяра нашорошив вуха, клЁпнув одним оком Ё зараз же знов заплющив.
ТодЁ лЁкар взяв кота за переднЁ лапи Ё перевернув на спину. - Отако й
лежатиме, поки я повернуся Ёз магазину з рибкою.
Ми пройшлися до тролейбусно© зупинки, випрошались Ёз Моделлю Ё
повернулися вже вдвох до помешкання.
Здоровенний смугастий кЁт Кузя лежав у тЁй самЁй позЁ навзнак Ёз
пЁднятими лапами.
Р. 8. З Моделлю ми ше не один раз бачились, але чимдалЁ менЁ ставало
незатишнЁше з ©© оточенням. Не кажу нЁчого поганого про жЁноцтво. А от
молодики дуже вже були натренованЁ, накачанЁ, а лЁтнЁ чоловЁки занадто
ввЁчливЁ й уважнЁ до кожного мого слова. ВзагалЁ до мо © персони. Як всякий
страннЁй. я це вЁдчув навЁть ранЁше, нЁж мене почали по-справжньому брати
пЁд зябра... А тут ше так добре обставини склались, що я на пару рокЁв
полишив "мать городЁв Руських"...
Коли, зрештою, повернувся, то лЁкар сказав менЁ, що кЁт Кузя захворЁв
на чумку Ё його довелось приспати.
А з Моделлю я бЁльше не зустрЁчався...
© Copyright Юрий Логвин
E-mail: hadeda@ukrpost.net
OCR: KYTY3OB mchief@komos.ru, 07.09.2001
---------------------------------------------------------------
Проблем з моделями в мене не було. Проблеми були з примЁщенням. Так з
цЁ ю дЁвчинкою трапилось. Вона вже який день тут на пЁрсЁ нудилась, ©©
матуся все жувала бЁляшЁ та виноград. все на дочку цикала.
Я теж на пЁрсЁ не один день висиджував -малював слЁпучо вохристЁ урвища
берега та спалену на руде траву. ВЁд прямого сонця пЁт ви©дав менЁ очЁ. Та
пЁти геть не мЁг - фЁалковЁ гори, Ёржава трава, темно малахЁтовЁ тополЁ,
смарагдовЁ хвилЁ моря. Що не етюд, то здача.
ДЁвчинка нудилась все зазирала до мого малювання. Певно тому на не© й
цикала мати. КрЁм того, дЁвчинЁ не давала спокою ще й здоровенна чи то
дЁвиця, чи то молодиця. Висока, м'язиста Ёз зародковими пилками. ПЁд якимись
зеленими бЁкЁнЁ. Щоб зрозумЁти, що вона кобел. не треба було великого
розуму. досвЁду. Але мати цього геть не усвЁдомлювала. НавЁть коли бЁгала
за бЁляшами та випити пива, то лишала цю лесбЁянку, щоб та назирала за
дЁвкою.
Коли мати пЁшла черговий раз на базарчик, а дЁвиця-гусар залЁзла у
парку воду, то дЁвчинка враз опинилась бЁля мене.
- Не бо©шся позувати?
Покрутила головою: "НЁ!"
Я схопив ящик з-пЁд консервЁв з усЁм причандаллям Ё поспЁшив до елЁнгу
в початку пЁрса.
з слЁпучого сяйва Ё спекоти ступили у сутЁнки Ё легку прохолоду.
Льоха. Сан-Санич Ё козак кубанський ФЁлЁпович давили "анапульку" (Портвейн
"Анапа", 0.85 л, мЁц. 19% ). Але закусь! - ставридка "з гар'ю". МенЁ слиною
аж рота залило. Але запрошення до столу вЁдхилив. Попрохав "дЁжурку" в
аренду. Знав - корифани не пЁдглядатимуть. По-перше, люди вони солЁднЁ,
по-друге - три пляшки "анапульки" перша в сезонi ставридка!
ФЁлЁпович поворушив тараканячими вусами Ё жестом римського оратора
показав на дверЁ. На дверях висЁв червоний трубчатий замок.
- Камуфляж, - пояснив ФЁлЁпович. - Там засувка. Тебе нема?
- Все правильно. Мене тут нема!
СвЁтло падало смутами через залЁзнЁ штаби. ДЁвчинка сидЁла на стЁльцЁ.
Спочатку зробив легесенький контур Ё почав проробляти руки та лице.
ДЁвчина, зрештою, подивилась на мене. Перехопив погляд Ё показав
мовчки, щоб спустила бретелЁ купальника.
Вона попустила очЁ на сво© оголенЁ пипки.
Надивившись досхочу, перевела погляд на попередню точку.
За якийсь час вона пЁдвела голову Ё подивилась на мене. Я кивнув.
вона стягла до лона.
- Та знЁми вже зовсЁм...
Не дивлячись на мене, рЁзко крутонула головою: "НЁ!"
зразу ж за дверима почувся голос ©© матЁнки. Голос верескливий,
суджений. А трЁо пропитих голосЁв - баса, баритона тенора - заспокоювали
©©.
Я дивився на важку засувку Ё переконував себе. шо корифани вже одну
пляшку заробили. Враз за мо ю спиною гуркнув стЁлець. МенЁ все стисло в
серединЁ. Обернувся -дЁвчинки тримаючись одною рукою за стЁльця, виступала
Ёз купальника...
У пополудн був тЁльки Льоха. Тому пляшка дЁсталась йому одному.
Коли пляшка була щедро почата прибЁг ФЁлЁпович. Щосили ворушив вусами Ё
страшенно вирячав очЁ.-
- ЮрЁй Григорович! Я взяв сто!
- "Не заливай, ФЁлЁпович. Ноги не витримають! - Тулуб у нього, як добра
шафа, а ноги -яЁс нЁжки столика з тераси.
- Не вЁриш?! ПЁшли, покажу! Чимчику мо за елЁнг, де сто©ть штанга та
гирЁ.
ФЁлЁпович. замЁсть схопитись за гриф штанги, показу на даму пЁд
кручею. Я дивлюсь на товстенну, спечену до багряних пухирЁв, пляжницю.
-Присягаюсь, сто! Ми пЁшли Ё зважились... Вона трохи бЁльше ста. Я тобЁ
правду кажу, що взяв, а ти не вЁриш... Слухай, ЮрЁй Григорович, намалюй менЁ
©©... на пам'ять... Ну намалюй.
- Далеко Ё, до всього, проти сонця.
- Еть... Шкода... Правда, в мене минулого сезону була це пЁкантнЁша
дама... Сто двадцять... Але я взяв, хоч не вЁрила, що я щиро нею
захоплений... Ця всього сто, але теж прекрасна...
Я в захопленнЁ.
Коли менЁ трапля ться перекладати малюнки тих рокЁв, Ё я бачу той
малюнок дЁвчинки, то не можу пригадати як ©© звали як ми з нею
розпрощались. А от у всЁх деталях бачу, як ми сто©мо за елЁнгом Ё ФЁлЁпович
показу менЁ свою пасЁю. 1 кожного разу я аж здригаюсь, так чЁтко бачу
чотири складки жиру замЁсть ши©, грудей Ё черева.
6.III.98.
Я чомусь завжди думав, що Акторка набагато молодша за мене. Вона почала
приходити до мене в гостЁ пiсля того, як я, зрештою, одержав квартиру. Хоча
були ми з нею знайомЁ ще ранЁше. ВЁд iншо© артистично© братЁ© вона
вЁдрЁзнялась нормальною поведЁнкою. Тобто не впадала в зайву афектацЁю де
треба i де зовсЁм не треба. Вона пробувала себе ще в жанрЁ казки. Тако© собЁ
герметично© мЁсько© казки, може скорЁше навЁть мЁстечково©. Спроби були
непоганЁ. Але в тих умовах останнЁх солодких судом Великого Застою про ©х
реалЁзацЁю годЁ було й думати.
Якось менЁ не випадало попрохати ©© про позування. Хоча я знав, що часу
з не© тодЁ вистачало. НавЁть якось було незручно прохати милу Акторку пЁсля
всяких розумних Ё дуже розумних дЁалогЁв постояти голяка.
Тим пак, що вона менЁ сама привела кЁлькох сво©х подруг. А тЁ в
пластицЁ руху були просто казковЁ!
Та все ж якось, от не пам'ятаю з яко© нагоди, а все ж роздягнув ©©. Я
саме тодЁ заново опановував малинок тушшю очеретиною та гусячим пером.
Людина вона була до всього цЁкава, отож Ё попрохала мене десь на
половинЁ сеансу показати ©й малюнок.
- О! Як все чЁтко... А от Микола Петрович завжди робив якось все
загадково, недоговорено...
- А хЁба ви знайомЁ з Миколою Петровичем? Ви ж нiколи не згадували...
- Микола Петрович малював мене багато разЁв. Я, можливо, без
перебЁльшення сказати, його остання модель... З ним було так цЁкаво... вЁн
стЁльки всього знав... Ну й до всього, дуже при мно, коли тебе малю такий
майстер "акту", як Микола Петрович...
- Це правда. Коли я вчився в художньому, то заприятелював Ёз
бЁблЁотекарками. Вони й дозволяли менЁ годинами колупатись у старих
зарубЁжних журналах Ёз мистецтва. Були там знаменитЁ "СтудЁо", "Бух арт" та
ще й всякЁ ЁншЁ. Майже в кожному номерЁ було по "нюшцЁ" Глущенка. ГоленькЁ
зовсЁм, у чорних панчохах, у якихось лише дивних капелюхах. ТодЁ це для мене
було вражаючим вЁдкриттям. Бо ще зЁ школи я звик до його чудових пейзажЁв.
Особливо менЁ подобався один "Азовське море" - зеленЁ прозорЁ хвилЁ з
фioлетовими вЁдблисками на гребенях... Ну, а якщо по-правдЁ. то нас,
школярЁв, не стЁльки цЁкавила його слава пейзажиста, як постЁйнЁ iсторЁ© з
його нащадком Шурою. Шура був чи на клас чи на два попереду мене. Майже
щодня з'являлась на велику перерву його матуся. Як рудий метеор влЁтала
МарЁя ДавидЁвна в наш довжелезний темний коридор з постЁйно включеними
лампочками. ВЁд тих лампочок пускала зайчики дЁамантовими сережками. На
швидкому кроцЁ розкривала редикюль Ё висмикувала вЁдтЁля Шурин снЁданок. Як
правило, французька булочка, розрЁзна навгад, щедро вмащена маслом, а згори
теж щедро наложене варення чорно© смородини.
- У-у-у! - Здригнулася i повела плечима Акторка.
- Отож бо! Шура теж верещав: "У-у-уууу" Ё кидав мамЁ в обличчя... Ну.
МарЁя ДавидЁвна пЁднЁмала булочку - i тихенько вЁдносила в коридор СашЁ. Щоб
той допомЁг ШурЁ з математики.
- Я знаю, що МарЁя ДавидЁвна весь час боролась Ёз Шурою. А Микола
Петрович не дуже мЁшався... ВЁн менЁ сам розповЁдав таку iсторЁю. Коли ШурЁ
було рокЁв три, пЁшов вЁн Ёз ним до зоопарку. Побачив Шура лотошницю з
тЁстечками. затявся: "Купи, купи!"
Микола Петрович купив. Шура враз ©х пожер. Знов кричить: "Купи, купи!"
Микола Петрович ще купив. Шура Ё це вмолов Ё зразу ж: "Купи, купи!.."
Об'©вся до блювоти й проносу... Ледь вЁдкачали.
Микола Петрович, Ё МарЁя Давидiвна всю нЁч не спали. А вранцЁ Шура,
як тЁльки прокинувся, щосили заволав: ''Хочу тЁстечок!!!"
" Тут я зрозумЁв, - сказав Микола Петрович, - що вЁн безнадЁйний.
щось передбачити неможливо..."
- Це точно. Коли помер СталЁн, нас всЁх зЁбрали в найбЁльшому класЁ.
наш викладач вЁйськово© справи Ё фЁз-ри СергЁй Касьянович. плачучи,
повЁдомив про те. про що ми вже всЁ знали. тут Шура Глущенко щосили
зааплодував... Я тодЁ так злякався. Думав, що Шуру загребуть, а всЁх нас, як
свЁдкЁв, затягають. Бо в мо му розумЁннЁ тодЁ Шура був просто хулЁганом, а
не ЁдЁотом. Ну, а що його батько знаменитий агент НКВД, то я й не снив. Про
те, що Микола Петрович мав псевдо "Ярема" Ё був "секретним сотруднЁком", а
простЁше - "сексотом", взнав тЁльки десь в кЁнцЁ шестидесятих з однЁ ©
передачЁ "голосЁв". В тЁй передачЁ говорили, що "Ярема" з дружиною "пасли"
та "опЁкали" Володимира Винниченка та його дружину РозалЁю ЯкЁвну...
- Ну, менЁ цього Микола Петрович не розповЁдав!... - ЗасмЁялась
Акторка.
- ЗЁ мною ще бЁльше того - зЁ мною Микола Петрович тЁльки вЁтався.
хоча бачились Ёз ним ми дуже часто, жодного разу не розмовляли.
29. III. 98
Як пам'ятаю, в той час гор Петровим бЁльше всЁх крутився у спЁлцЁ.
ДелегацЁ©, гостЁ, мЁсця в готелях, машини, автобуси, квитки на всЁ види
транспорту.
Я з горем Петровичем був у прекрасних стосунках.
По перше, горю Петровичу дуже подобались мо© малюнки. Особливо голих
дЁвчат. По-друге, вЁн збирав книги по мистецтву. По-трет , вЁн встигав
перечитати всю пресу Ё завжди був у курсЁ (дозволеному) всЁх поточних справ.
Ну а крЁм того, вЁн завжди виручав мене з квитками. Але цього разу квиток
потрЁбен був мо©й дивнЁй моделЁ.
МенЁ тодЁ дуже погано велося. Проте я був веселий Ё бадьорий, бо до
мене при©хали гостЁ. Мо© найдорожчЁ гостЁ. я повЁв ©х по старому Ки ву.
Отож бЁля СофЁ© вона й пЁдкотилась до нашого маленького гурту. В
бадьорому настро© я нЁчого не мав проти ше однЁ © слухачки. Не пам'ятаю, щоб
колись ще на мене зЁйшло таке натхнення до оповЁдок. Мо©х базаринок
вистачило без передиху до самЁсЁньких сутЁнок.
Домовились, шо малюватиму в квартирЁ ©© тЁтоньки. ТЁтонька наче
перекладачка iз нЁмецько©. А зараз десь у вЁдрядженнЁ.
Коли ми побачили одне одного, то я так зараз розумЁю, просто сяяли вЁд
радЁсно© зустрЁчЁ. Але коли Н. перейшла вулицю, завернула за рЁг Ё
попрямувала до диних дверей на фасадЁ, думаю, що я вже не сяяв. То був
кагебешний будинок Ё були 70 роки.
Чергова з-за бар' ру мовчки подала ©й ключ. Охайна, але темна, кЁмната
на першому поверсЁ. Поки Н. хлюпалась пЁд душем, я Ёз сутЁнок середини
кЁмнати у театральний бЁнокль обдивився супротивнЁ вЁкна цього замкненого
двору. ТЁльки в одному вЁкнЁ рухався чоловЁк. Майка, вЁйськовЁ штани.
Вичавлював крем Ёз тюбЁка Ё розтирав по виголених щоках.
Н. вийшла голенька, залЁзла на канапу з ногами Ё пожадливо затяглась
сигаретою. Мов Ёз труби пускала дим Ё зЁ смЁхом розповЁдала про вЁдвЁдини
минуло© ночЁ ресторацЁ©. ПотЁм легко i невимушене перейшла до сво©х пригод у
рЁдному ПЁтерЁ. ДеталЁ були виразнi. Чулося з тембру розповЁдЁ, що "Кама
сутру" вивчала не з машинопису.
Щиро скажу, малювалося важко. Не знаю, хто б малював при такЁй
"агЁтацЁ©" краще за мене, але вона сама кинула менЁ рятЁвне коло - пиятка з
трьома французами. Отож, чим бЁльше вона розпалювала себе спогадами з
"картЁнками", тим бЁльше тверезЁла моя голова i впевненЁше йшов малюнок. А в
не© цей словесний вибух був завершальним кроком до початку регулярного
фЁзЁологЁчного дЁйства...
Так шо перелюбу, о радЁсть, не вЁдбулось...
Але малюнки вийшли добрЁ. ТЁльки от де подЁлись тЁ малюнки, не знаю.
Лишився перший начерк у записнЁй книжцЁ. БЁльше ©© не малював. Хоча ще
кЁлька разЁв разом Ёз друзями Ё ©© водив по ки©вських кручах.
Щоб все завершити красиво, довелося звернутись по допомогу до горя
Петровича. Прохала два квитки нЁби для себе Ё свого малого брата. Дуже
поспЁшала до ПЁтера.
Любязний гор Петрович все влаштував якнайкраще. Наступного дня ми з
ним здибались у спЁлцЁ.
- ду на Хрещатик. За журнальчиками...
ми спустились разом до метро. ТодЁ там стояв усього один кЁоск, в
якому продавали "ЁноземнЁ" журнали газети.
- А! гор Петрович! Що не заходили?.. Ну нЁчого. Все одно я для вас
лишив останнЁй номер "Доокола швята" з гарненькими дЁвчатками. Ось вам
"Доокола швята" Ё Блокнот агЁтатора". Правда, ви можете його не брати,
тЁльки заплатЁть... Ви кажете -дорого? За двох дЁвчат рубь двадцять
-дорого?.. По-перше, вони завжди з вами, в кишенЁ. По-друге, вони завжди
голЁ... Правда за тЁ ж рубь двадцять за пляшку "бЁомЁцину" отам за кахве
можна запЁзнатись Ёз живою. Але пЁсля не© у вас можуть бути дуже поганЁ
спогади... Це вже. по-трет ... Я вас ще не переконав?
- Переконали, переконали... - поспЁшив гор Петрович заплатити рубь
двадцять Ё забрати лише "Доокола швята".
Коли ми з ним прощались, гор Петрович обома руками потис мою руку Ё
проникливе сказав:
- Юрочка, ти зна ш - цЁ малюнки прекраснЁ... модель... теж.
25.III.98.
ЛЕДАЧИЙ К Т
©хали з концерту в однЁм тролейбусЁ. Вийшли одночасно на площЁ
Толстого. Я спинив ©© й кажу:
- Я ЮрЁй Логвин. Малюю все прекрасне. Хочу вас намалювати.
- А я про вас знаю. МенЁ розповЁдали... - смЁ ться приязно.
- Невже? Де?
- На побаченнЁ у в' язницЁ...
- Ха! Он куди про мене чутка дЁйшла... А сам думаю: "Не поспЁшай питати
- як треба, то сама розповЁсть."
Домовились про зустрЁч через три днЁ. А за цей час я домовився з мо©м
приятелем, тепер вЁдомим на всю Укра©ну лЁкарем, що на кЁлька годин я можу
скористуватись його помешканням. Власне не його, бо вЁн там тимчасово
перебував - доглядав i за квартирою, Ё кота годував.
ВЁн зустрЁв нас уже в дверях Ё попередив, що за три години вЁн
повернеться
ТЁльки за лЁкарем зачинилися дверЁ, стягла з себе блакитну суконочку,
чорну шовкову комбЁнацЁю Ё вмостилась на канапЁ. А на краю канапи спав
смугастий котяра. Зрештою, моя
Модель стомилась розляглась на канапЁ.
Тут котяра встав, потягся, потерся вусатою мордою об ©© колЁна
вмостився в не© на ногах.
Довелося кота зняти Ё поставити на пЁдлогу. Малював тепер вже Модель
лежачу. КЁт важко вистрибнув на канапу Ё знов вмостився в не© на стегнах.
Довелося викинути кота до кухнЁ. Котяра ображено Ё хрипко понявчав та й
замовк. Один за другим пЁшли кЁлька начеркЁв чорнильною ручкою.
Нараз угорЁ щось хруснуло, дзенькнуло. Обертаюсь до широкого свЁтлого
вЁкна. З одного боку штора вЁдЁрвалася. На нЁй завис котяра Ё перелякано
нявчав. Довелося ставити стЁльця Ё знЁмати кота. Кинув це ледащо на канапу Ё
воно стало на чотири лапи Ё не зрушилось.
ТодЁ укрутився калачиком бЁля МоделЁ Ё солодко замуркотЁв... Тепер
можна було добре попрацювати... але вийшов час.
ТЁльки встигла Модель причепуритись у ваннЁй, як клацнув замок Ё
вступив мЁй пунктуальний приятель.
- До речЁ, як вашого кота звати? - Проникливе спитала Модель.
- ВЁн не мЁй. мо©х друзЁв... Кузя. Кузя! -Покликав лЁкар.
Котяра нашорошив вуха, клЁпнув одним оком Ё зараз же знов заплющив.
ТодЁ лЁкар взяв кота за переднЁ лапи Ё перевернув на спину. - Отако й
лежатиме, поки я повернуся Ёз магазину з рибкою.
Ми пройшлися до тролейбусно© зупинки, випрошались Ёз Моделлю Ё
повернулися вже вдвох до помешкання.
Здоровенний смугастий кЁт Кузя лежав у тЁй самЁй позЁ навзнак Ёз
пЁднятими лапами.
Р. 8. З Моделлю ми ше не один раз бачились, але чимдалЁ менЁ ставало
незатишнЁше з ©© оточенням. Не кажу нЁчого поганого про жЁноцтво. А от
молодики дуже вже були натренованЁ, накачанЁ, а лЁтнЁ чоловЁки занадто
ввЁчливЁ й уважнЁ до кожного мого слова. ВзагалЁ до мо © персони. Як всякий
страннЁй. я це вЁдчув навЁть ранЁше, нЁж мене почали по-справжньому брати
пЁд зябра... А тут ше так добре обставини склались, що я на пару рокЁв
полишив "мать городЁв Руських"...
Коли, зрештою, повернувся, то лЁкар сказав менЁ, що кЁт Кузя захворЁв
на чумку Ё його довелось приспати.
А з Моделлю я бЁльше не зустрЁчався...