Страница:
патронник, а в розчиненi дверi солдати в лахматих шапках i з бiлими
стрiчками через них кричать:
- Выходи!
- Поскорей!
Я надiв кожуха й вийшов надвiр, у тьму, де вже виладнанi були нашi. А
вийшло от що.
Настоятель монастиря послав у село хлопчика, нiби за молоком, а
насправдi з запискою до бiлих, що ми у нього. В селi (а ми й не знали),
стояло два батальйони 1-го офiцерського полку. Вони тихо прийшли з
кулеметами, оточi©ли монастир, тихо зняли нашу варту бiля ворiт i на
дзвiницi. Увiйшли у двiр, пiдiйшли до трапезно© i з бомбами в руках
вiдчинили дверi трапезно©...
Хлопцям не довелося по©сти галушок, якi вже кипiли й смачно лоскотали
©м нiздрi... Нас ведуть...
Вiтер i нiч, як у поемi Блока "12"... Я тiльки чую, як мене б'ють у
пiдошви грудки мерзло© землi...
Капiтан, у якого тускло блищать погони, каже:
- Вы дума те, что деникинцы издеваются. Это все враки...
Нас ведуть на село... Бiля тину крайньо© хати прив'язано дво осiдланих
коней... Денiкiнцi кинулись у двiр. А я нiби за муром.
I ©х голоси менi такi далекi й чужi... Нас вивели за село i постро©ли в
два шереги, один проти одного, аби однi ю кулею прорiзати двох. Вони
економнi...
I менi зда ться, що зараз усi попадають на колiна i почнуть плакати,
благати... Але нiхто не пада , i я стою.
- Взвод, стройся!
I пiсля нашо© команди: "Чота, ладнайся!" - команда ворогiв звучить сухо
й гостро...
©х капiтан пiдiйшов до нашого ройового Овсiя i сказав:
- Ви нас прийшли бити? Овсiй сказав:
- Били й будемо бити...
Але задзвенiли копита вершникiв, i бiлий папiрець наказу принiс нам
життя...
Нас не розстрiлюють i ведуть далi. Ми в колi пiхоти й вершникiв.
Студент, що роззбро©в мене, уважно дивиться в тьму на якийсь огонь i
каже:
- Что-то подозрительное...
Прийшли на станцiю. Лежимо в карпомi. У мене голова трохи не
розвалю ться... Думаю, там не розстрiляли, так розстрiляють тут...
На станцiйнiй колонi було ножем або гвоздиком надряпано:
"Привет курсисткам Деражни, - красноармеец (такой-то) ".
Мене вразив цей напис, власне, нова орфографiя... В нiй я почув таку ж
силу, як у газетах, що менi попадалися... Одна газета з портретом
Шевченка, яка розбила мою на©вну вiру, що червонi, як нам казали старшини,
розстрiлюють за кожне укра©нське слово. Ця моя на©внiсть примушувала мене,
навiть пiсля проскурiвського погрому, вiдповiдати гордо i зневажливо на
запитання:
- Скажите, пожалуйста, сколько времени?
- Я закордонно© мови не розумiю. А на запитання одного гiмназиста в
проскурiвському театрi:
- Как вы дума те, займут большевики Проскуров? Я вiдповiв:
- Они развеются, как дым.
Коли ж старшини казали про три тисячi росiйських дiтей, яких червонi
прислали до Ки ва з голодно© Пiвночi:
"Хай здихають iз голоду, нам вони не потрiбнi", - я думав:
"Ага. Вкра©на хай ©сть вареники з сметаною, а другi вмирають з
голоду!.."
I червоний рух вставав гiгантом передо мною:
- За весь бедный народ.
Пам'ятаю, раз ми наскочили на червону розвiдку, i на наше запитання
"вiдкiля?" вони вiдповiли:
- Со всего света!.. Мене це так вразило:
- Со всего света!..
I якою мiзерною перед цим бо м за голоту всього свiту здавалася наша
боротьба за самостiйну Укра©ну.
Ми тоскно лежимо i ждемо смертi. Враз вриваються до карному з оголеними
шаблюками кубанцi, такi ж, як i ми, чорнобривi i т. iнш., i хочуть нас
рубати...
Наша третя сотня пiшла в атаку на "Коршуна", i кулею в люк був забитий
©х капiтан.
До карному увiйшов полковник i сказав:
- Пленные уже нам не враги.
Нас почали переписувати. Один юнак, якому наймення було Мороз, пiдiйшов
до столу, вiддав честь, стукнув каблуками i на запитання:
- Ваша фамилия? Сказав:
- Морозов.
Його брат був офiцером гусарського полку Добрармi© ' .
Нас почали роздягати, а галичан нi. По умовi, галичан, яких було
вкраплено в нашi полки, денiкiнцi вiдправляли до галицько© армi© десь пiд
Жмеринкою. Я зневажливо дивився на цих надднiстрянських геро©в, колишнiй
мiй iдеал нацiонально© самосвiдомостi. Галичани, як наприклад, для мене
умерли.
Юнкери нам кажуть:
- Зачем нам воевать? Ведь вы юнкера и мы юнкера. Вони питають нас:
- За что вы воюете?
- А ви за що?
- Мы - за единую неделимую.
- А ми - за соборну Украшу.
Старшин наших посадовили окремо i з ними чемно поводяться. Коли нас
захопили в полон, так наш чотар запитав ©х офiцера:
- Вы были в Константиновском?
- В Константиновском.
I вони потисли один одному руки...
Менi лишили тiльки мою шинель, а то все забрали. Один офiцер "купив" у
мене за двi "укра©нки" мо© чоботи, галiфе i гiмнастьорку, а менi дав сво©
велетенськi англiйськi штиблети, штани та гiмнастьорку шинельного сукна iз
погонами. Тут же кiлька юнакiв вiдгукнулися на заклик полковника i
добровiльно записалися на броньовик "Коршун".
Нас погрузили в ешелон, власне, ми вмiстилися в одному вагонi, i
вiдправляють до табору полонених на Жмеринку.
Ми ©демо й спiва мо:
"Ревуть, стогнуть гори, хвилi..."
У старшин на очах сльози...
З якою тугою ми виводили:
Де ж ви, хлопцi-запорожцi,
сини славнi волi?
Чом не йдете визволяти
нас з тяжкой неволi?..
I менi здавалося, нiби наша кавалерiя, нi, не вона, а загiн мрiйних
запорожцiв женеться за ешелоном нас визволяти, але визволяти нас не було
кому.
Сiмферопольцi казали, що "Коршун" сам захопив у Проскуровi два вагони
микола©вських грошей...
Да, коли ми вступили до Проскурова, я в газетi, спецiально присвяченiй
нам, прочитав:
На вас, завзятцi юнаки, борцi за щастя Укра©ни, кладу найкращi© думки,
мо© сподiванки бдинi.
Хай кат жене, а ви любiть свою окрадену кра©ну, за не© тiло до загину i
навiть душу положiть..."
I чудно, коли я йшов у бiй на червоних, то в мене нiякого ентузiазму не
було, а тут було щось на нього подiбне, бо ми ж, хоч боком, та помага мо
червоним, з якими тодi бо©в уже не було.
Я думав, що ми будемо вiдступати на Старо-Костянтинiв i там з' дна мося
з червоними.
До Жмеринки нас привезли увечерi i одразу ж повели до казарм. У
вiдчиненi дверi казарми нам ударив такий важкий дух, що ми одхлинули
назад. Але пiд ударами прикладiв мусили ввiйти.
Як дрова, лежали трупи тифозних, хворi i ще здоровi. У всiх од голоду
восковi обличчя й тоненькi нiжки... Над головою нари в один поверх, i
звiдти на мене сиплються тифознi паразити.
Я лiг.
Полонений! Таке дике й жахне слово. На сво©й землi - й "полонений"!
Нас вiдпускали просити у селян хлiба.
Да! Коли в Деражнi нас переписували, до столу пiдiйшов наш бунчужний з
хрестом Георгiя першо© степенi на грудях.
Полковник сказав:
- Как же вам не стыдно: Георгиевский кавалер и петлюровец.
- Це випадково, - сказав бунчужний.
- Что это значит?
- Случайно, - з'ясували йому юнаки.
Коли з канцелярi© дiзнаються, що мiж полоненими козаки з 6-©
запорозько© дивiзi©, то ©х розстрiляють, як i махновцiв, якi десь пiд
Уманню вирiзали й потопили майже ввесь Сiмферопольський полк.
Один полонений сказав менi, що вiн махновець iз Успенського полку.
Я не видав його.
Не розстрiлюють тiльки безпартiйних, бiльшовикiв та петлюрiвцiв.
А я ж колишнiй гайдамака.
Що як Мороз видасть?!
Але Мороз мене не видав, хоч часто менi цпм загрожував i шантажував
мене.
Я захворiв на тиф.
Одеса.
З вокзалу я пiшов з високою температурою босий по грязi дивитися на
море.
Воно майже замерзло, i над ним тихо i срiбно лiтали чайки...
Повезли до шпиталю.
Лежу на снiжно-бiлому лiжковi покiрно й тихо, весь в огнi...
Поруч стогне й кида ться хворий, i "сiделка" все ставить мене йому за
приклад, що у мене вища температура i я лежу смирно, а вiн з меншою
температурою i не да ©й дихнути...
Вiзитацiя.
Входить лiкар i сестра-жалiбниця.
Сестра глянула на мене, зблiдла i трохи не впала непритомною. ©©
пiдтримав лiкар i вивiв.
Потiм вона входить до нас, дивиться на мене i каже:
- Как же вы меня испугали!
Виявилося, що я подiбний на ©© забитого на фронтi нареченого, офiцера.
Я - в iзоляторi. В мене поворотний тиф, другий приступ. Один був в
дорозi.
Вона каже:
- Я вас беру к себе в палату. Вы хоть на несколько дней напомните мне
мое прошлое.
Вона взяла мене до себе в палату, дала менi ще сво ватне одiяло (у
всiх по одному. Вогко, сиро. Поруч мене щоночi по два, по чотири
вмирають). Носить менi консерви, цукерки... i все якось чудно дивиться па
мене та цiлу . Я, як i ©© наречений, вчився в сiльськогосподарчiй школi.
В мене на грудях, пiсля тифу, абсцес, - i мене переводять до
хiрургiчного шпиталю в грецькiй духовнiй школi чи семiнарi©.
В шпиталi мiж раненими лежали й червонi з Таращанського полку i iншi.
Вони розповiдали, що коли бiлий десант захопив Одесу, то багато важко
ранених червонармiв було викинуто просто на вулицю.
Червонi ось-ось захоплять Одесу. Евакуацiя.
З одним червонармом я дуже подружив. Вiн признався менi, що вiн
комунiст i що в нього документи з ячейки, не дивлячись на те, що я
одрекомендувався йому, як бувший петлюрiвський юнкер. (Цей товариш потiм
учився зо мною в Артемовцi). Вiн був захоплений бiлими й мобiлiзований. В
частинi офiцер, який догадувався, що вiн комунiст, але не мав матерiалу,
наче граючись, навмисно прострелив йому ногу. Ногу було одрiзано.
Коли мене хотiли, як "юнкера", евакуювати до гипту, вiн не порадив
менi ©хати, сказав, що я такий же юнкер, як вiн денiкiнець. I я залишився.
Кораблi Антанти б'ють по червоних лавах...
Над городом шумлять набо©...
Червонi близько...
Привозять ранених офiцерiв, яких почали бити по окра©нах.
Один кавалерист б' обрубками рук у живiт стражника, який од ударiв
тiльки пiдстрибу всiм тiлом на лiжковi...
Офiцери, яких не встигли евакуювати, лежать блiдi, блiдi...
А один офiцер не витримав i сказав:
- ...Ух... страшно...
Ми дивимося з вiкна на вулицю, через яку тривожно перебiгають фiгурки
людей з багнетами. Деякi не встигають перебiгти й падають. На тлi тривоги
бою вони лежать страшно нерухомi. Iде стрiльба.
I от вiдчиняються дверi, i входять матроси з червоними бантами на
грудях. Вони спокiйнi, стрункi й коректнi.
- У вас офицеры есть?
Вони нiкого не забрали. Тiльки подивилися документи й пiшли.
Лютий. 1920.
При 4-й стрiлецькiй галицькiй бригадi, яка перейшла до червоних, з
полонених петлюрiвцiв та денiкiнцiв форму ться два полки: "1-й
Чорноморський" та "Кiнний запорозький". Я вступаю до "1-го
Чорноморського".
Команда укра©нська. Всi старшини й козаки ходять з тризубами на
кашкетах. Полковий прапор жовто-блакитний. Денiкiнськi офiцери, звичайно,
тепер за "н ньку Укра©ну". Командир полку нiмець iз тризубом на кашкетi.
Вiн каже:
- Я воював за неньку Укра©ну i буду за не© воювати до смертi.
Я думаю, який же це червоний полк. Та це ж жовтоблакитне пекло, з якого
я ледве вирвався. Я надiв на кашкета червону стрiчку.
Во нкома в полку нема. А тiльки во нком бригади.
Вiн на мiтинзi агiтував нас, аби ми вступали до ячейки.
- Я знаю, - казав вiн, нервово одкидаючи сво буйне волосся з лоба, - я
знаю, що мiж вами такi, що шукали нас, але обставини ©м заважали...
Я трохи не впав i не забився в риданнi... Я ж шукав!..
А вночi старшини й козаки умовляються убивати тих, хто запишеться в
ячейку. I нiхто не запису ться до ячейки.
Я теж не записуюсь. Ячейки нема. Одного разу нас повели до театру, де
укра©нською мовою бiльшовик почав нам говорити про iсторiю Укра©ни зовсiм
не так, як я читав у Грушевського. Наш старшина галичанин наказу нам iти
з театру, бо це все "давно вiдоме"...
Я не хотiв, але мусiв iти. Наказ.
Коли було Шевченкiвське свято, ми й галичани вийшли на майдан з морем
жовто-блакитних знамен. Жодного червоного прапора не було.
Червонi хотiли нас роззбро©ти, але чомусь цього не зробили. Вони тiльки
©здили кругом на грузовиках з кулеметами.
Ми перейшли на Iталiйський бульвар, в будинок був[шо©] вiйськово©
школи.
Раз на муштрi один старшина, бувший денiкiнець, закричав на козака:
- Молчать! Без разговоров!
Я, не дивлячись на те, що був у ладу, сказав цьому старшинi:
- Це вам не денiкiнська армiя, а червона. I, будь ласка, говорiть
укра©нською мовою, бо ви в укра©нськiй частинi.
Вiн пiшов i пожалiвся на мене курiнному. Курiнний, пузатий i спокiйний,
кличе мене. Чита менi нотацiю. Я йому схвильовано i гнiвно кажу:
- Пане курiнний (казали у нас не "товаришу", а "пане"), я ж так не
можу!
Тодi вiн ласкаво менi всмiхнувся, нахилився до мене й тихо каже:
- Ще рано!.. Але ж ви розумi те?... пiдрив дисциплiни...
Да, мене, як юнака, призначили чотовим. Однi © ночi до карному прибiга
цей курiнний i каже менi (я був начварти):
- Оце вам патрони! Нас хочуть роззбро©ти комунiсти. Так ви, пане
Сосюро, глядiть же. Бийте до останнього!
Я сказав: "Добре..." Нiхто нас роззброювати не прийшов. Виступа мо на
охорону Днiстра в Тираспiль. По мiсту ми йшли з великим жовто-блакитним
прапором, поруч якого телiпався маленький червоний.
В Тирасполi бригада Котовського, яку ми змiнили, стала до збро©. Вони
думали, що ми петлюрiвцi.
I не помилились.
Старшини агiтують проти Радвлади. Козаки - телята.
При©хав во нком полку т. Обушний i його секретар т. Прудкий.
Прудкий надiв на кашкета тризуба й ходить мiж козаками, слуха .
Я пiдiйшов до нього i розказав йому все. Вiн каже:
- Ты хороший парень. Мы тебя заберем к себе. Вiн менi дав посвiдчення
вiд во нному, написане червоним атраментом, що я член культпросвiту полку.
I я став полiтробiтником. I чомусь вiддав рушницю.
Я органiзував читальню. Але козаки не ходять читати газети, а тiльки
спiвають на вулицях:
Ми гайдамаки, всi ми однакi...
А старшини кажуть:
- Я краще простягну руку нiмцевi, нiж кацаповi... Називають червоних
"чужинцями". Ячейки нема. Я дiйшов майже до божевiлля i. коли один
старшина в нашiй сотнi так агiтував, сказав йому:
- Забороняю вам балакати.
Вiн замовк.
Органiзовують старшинську ©дальню. Я сказав, що це те ж "офицерское
собрание", що на мою думку в червонармi© не може цього бути. А один
старшина сказав:
- Я не хочу обiдати за одним столом iз варнякою.
Ага, "варняка"!?..
Я пiшов i обурений розказав про це во нкомовi i свсю думку про
старшинську ©дальню.
Во нком похвалив мене i, покликавши цього старшину, прочитав йому цiлу
лекцiю про рiзницю мiж петлюрiвським старшиною i червоним командиром.
I раз уночi: питають деякi козаки, але
- До збро©!..
- Що таке? На кого? - ходить курiнний:
- Без балачок. Нас хочуть комунiсти роззбро©ти.
Одинокi голоси про те, що коли нас хочуть роззбро©ти, хай роззброюють,
значить так треба, такi, кого треба взяти за хвiст... Цi голоси потонули
в грiзнiй покорi козакiв, що стали до збро©.
Я теж став до збро©.
Мене поставили на дверях.
Враз iз тьми пiдходять до мене кiлька:
- Ваше оружие, товарищ.
- Пожалуйста.
Я спокiйно i радiсно вiддаю рушницю. Це - сво©, дозорнi. Хлопцi зо мною
пожартували. Вони, смiючись, зникли у тьмi.
Нiхто не хотiв нас роззбро©ти. Це просто була демонстрацiя.
На ранок я ©ду до Одеси за газетами. На Роздiльнiй я зустрiв юнака з
мо © сотнi, який познайомив мене з т. Старим. Я Старому все розказав. Вiн
заспокоював мене, обiцяв забрати з цього полку i казав про мене i мого
союнака, що ми "большевистский материал".
В Одесi я iнформував кого слiд (т. Дерев'янко) про те, що робиться в
нашому полку.
Повертаюсь до Тирасполя.
I одного дня ми говоримо про попiв. Я кажу, що це дурисвiти, що вони
нашi вороги, такi ж, як полiца©.
А офiцери кажуть:
- Как вы смеете обижать религиозные убеждения. Тут же сидить т.
Прудкий, який мовчки нас слуха . Я звертаюсь до нього:
- Т[оварищ] секретарь, почему у нас до сих пор нет ячейки?
Вiн не встиг менi вiдповiсти, як крикнули: "До збро©!" Я зрозулiiв усе
i тихо вийшов. Щоб не подумали, що я тiкаю, спокiйно йду по панелi. Був
квiтень, а так жарко, як у нас лiтом.
Повз мене швидко й нервово пройшла колона нашо© сотнi. У всiх на
кашкетах стрiчки: жовто-блакитнi й бiлi.
Я прийшов до военкома попередити його. Стукаю. Нiкого нема.
I тiльки-но я вiдiйшов кiлька крокiв од ганку, як почалася стрiльба.
Вулиця йде просто до вокзалу.
Зо мною поруч бiжать дво з червоними бантами на грудях.
Питаю ©х:
- Какой части?
- 368 полка.
- Скорей на станцию, это восстал украинский полк. Бiжимо... А в лице
нам - чорна хмара кiнноти... Я-в двiр. Хазяйка сплеску руками й кричить:
- Ти бiльшовик?
- Бiльшовик.
- Ой боже, i мiй синочок у комiсарiатi служе!
А що, якби ©© синок не служив у комiсарiатi?..
Вона мене заховала в погрiб. Стрiльба швидко вщухла. Думаю, в погребi
небезпечно... Можуть кинути бомбу, й точка.
Вилiз. Посвiдчення запхнув у стрiху сарая.
Увiйшов до хати.
Хазя©н, швець, дав менi по©сти картошки з олi ю й огiрками...
Вiн усе лаяв комiсарiв, а я йому пiддакував i говорив, що я й сам iз
гайдамацького полку.
Наш полк при днали до 41-© дивiзi© i стали звати 361-й.
Виходжу на вулицю.
Просто на мене з витягнутими для рубки шаблями летять два кавалеристи.
- Якого полку?
- 1-го Чорноморського!
- Наш.
Вони опустили шаблюки й тихо про©хали повз мене.
А що, якби я сказав 361?..
Виходжу на головну вулицю.
На панелi стоять, мов поросята, кулемети, на бруку конi й козаки.
Галицькi офiцери в польському убраннi.
Всi тривожнi. Почуваю, що бояться. Повиходила публiка.
Один п'яний козак пiдходить до мене, обiймав мене й каже:
- Ой, козаче, я чека розбив, самогонки напився. У мене була гайдамацька
звичка носити набакир шапку, i повстанець прийняв мене за свого. Пiдходить
до мене з карабiнкого старшина в синiй чумарцi, той, що сказав "варняка".
- Де военком?
- Не знаю.
- Що... зняв червоний значок?.. Я мовчу.
- Ну, ходiм...
Мене не розстрiляли тiльки тому, що курiнний був за мене.
Всi сили нашi були кинутi на польський фронт, який уже почав хитатися.
Галицька кiннота, що стояла в нiмецьких колонiях, повстала проти влади
Рад. Вони (галичани) налетiли на станцiю, зняли там караул i разом з нашим
полком захопили Тираспiль. В особвiддiлi був тiльки карбатальйон в 60
чоловiк.
Старшини кажуть, що в наших руках уже Одеса, Херсон i Микола©в.
Менi да.iи рушницю й послали в караул на станцiю.
Кiннота повстанцiв пiшла, як казали, в наступ на Роздiльну.
Нiч.
Ми в телеграфному вiддiлi. Телеграфу начальник гарнiзону Роздiльно©.
Ми всi напружено нахилилися над бiлою стрiчкою, яка поволi розгорталася, а
на нiй чорними крапками й рисками божевiльне довго повзли слова:
- П-о-з-о-в-и-т-е к т-е-л-е-г-р-а-ф-у в-о-е-н-к-о-м-а. Йому
вiдповiдають:
- В-о-е-н-к-о-м з-а-н-я-т, в-с-е с-п-о-к-о-й-н-о. В вiкна разом iз нами
нiч бархатно й чуло дивиться на грiзнi знаки:
- Неужели еще есть противники Советской власти?..
А ще вдень над станцi ю смiло й низько летить червоний аероплан.
Хлопцi - врозтiч...
Я кричу, що йому нема рацi© бити по станцi©, i стою на перонi.
Аероплан двiчi ударив по фортецi, що за мiстом, i спокiйно полетiв
назад.
По ньому навiть не стрiляли.
Перехоплено телеграму, що на Тираспiль з Одеси йдуть два броньовики.
Я ще до цього не вiрив казкам старшин про нашу перемогу. Надто вже
непевно вони себе почували.
Ще ж котилися луни розгрому Добрармi©, себто грабармi©, як ©© називали.
Уночi вируша мо з мiста.
Бiлiють на спинах козакiв вузли награбованого майна, по боках
проводжають нас одинокi i смутнi пострiли...
У мене мета дiзнатися маршрут, а потiм...
Менi страшно. Невже знов у ту прокляту жовтоблакить?..
Коли ми переходили чавунку, мо© очi стали широкими, як нiч,од жаху,
куди я йдуПройшли верст 15. Привали роблять не по селах, а в степу.
Врештi я дiзнався, що ми йдемо на Бiрзулу i там з' дна мося з
Тютюнником. По мiсяцю я помiтив дорогу назад.
I на одному привалi я свому друговi козаковi сказав, що тiкаю, i кликав
його. Вiн одмовився, сказав, що не хоче воювати, хоче додому. Ми а ним
поцiлувалися, я вiддав йому свою банку консервiв i з рушницею вийшов iз
кола кiнноти.
Коли ми покидали Тираспiль, один мiй товариш козак сумно подивився на
мене i сказав:
- Жалко менi, Володька, що ти не йдеш туди, куди тебе кличуть тво©
мрi©...
Я йому не довiряв i тiльки загадково подивився па нього.
Я вийшов iз кола кiнноти, наче "оправиться", i пiшов прямо.
Було мiсячно. Як на зло, жодна хмарина не затуляла мiсяця, який холодно
дивився на мене.
Я йшов, куди мене кликали мо© мрi©.
I коли кiннота злилася з тьмою, я побiг. Це так, наче перший раз з
високого мiсця кида шся у воду головою вниз... Я побiг не просто вiд
кiнноти, а кругом i назад, перерiзавши нашу вже пройдену дорогу. Це я
зробив на випадок погонi.
Бiжу по рiллi, перетинаю дороги, на яких сухо й далеко дзвенять копита
роз'©здiв.
А серце хрипко й важко б' ться... Менi зда ться, що воно б' ться не в
менi, а з правого боку, поруч мене...
Наскочив на якийсь курiнь, впав i заснув. Але сон був божевiльно
швидкий. Я схопився i знов побiг. Потiм покiрно i стомлено йду.
Все одно, навiть коли перемогли петлюрiвцi, менi все одно. Я вже не
можу з ними.
Рушницю, вже зайву, бо вдень з нею небезпечно, я взяв, повернув униз
багнетом i встромив у рiллю. Хай може, який дядько вiзьме ©©.
Смутно прийшов день. Коли ми покидали Тираспiль, говорили, що в нiм
лишили охорону з 25 галичан.
Я обминув Тираспiль i йду на Одесу. Iду вже по дорозi.
Раптом пiдiймаю голову, i прямо на мене, колонами - кiннота!..
"Точка", - думаю. Але менi нi крапельки не лячно, навiть радiсно. Це ж
зараз мене рубатимуть "за весь бедный народ".
I я спокiйно йду.
Виявилося, що то не кiннота, а вре©, що втекли з Тирасполя. Вони
сидiли на високих нiмецьких тачанках, ©х фiгури були над кiньми i здаля
здавалося, що це колони кiнноти.
вре© питали мене, хто в Тирасполi, я все, що знав, розповiв ©м. Спитав
©х про червоних. Вони менi сказали, що, зда ться, червонi на Роздiльнiй.
Це був сон тяжкий i радiсний, коли я йшов на Роздiльну.
Йду по ви©мцi i щохвилi чекаю на смерть. Бо ж нiчого не знаю.
Нарештi показалася Роздiльна.
На станцiйному шпилi маяв червоний прапор.
Пiшов дощ. Я радiсно бiжу вже не по путi, а навпростець. Махаю руками,
плачу й смiюсь. Грязь налипла менi пудами на штиблети.
Але мо© ноги здаються легкими, як пух...
Пiдбiг до перону i впав на нього. До мене пiдбiгли червонарми з
командиром т. Фiногеновим i во нкомом т. Мiнським Андрi м.
Я сказав ©м, хто я, i маршрут повстанцiв.
За ними зразу ж погналися броньовi авто.
Це був новий комсостав для нашого полку.
Але вони не встигли.
Моя нездiйсненна мрiя здiйснилася.
Мене записали в роту, i я став червонармом.
Слiдчий мене спитав:
- Ви зна те товарища Старого?
- Знаю.
- Он прислал бумагу, что знает ваши убеждения и социальное
происхождение. Вы свободны.
Я крiзь туман смертi здивовано глянув на нього i так розгубився, що
тiльки сказав:
- Разрешите пожать вашу руку.
I вiн простяг ©© менi, що одним розчерком пера могла послати мене пiд
холоднi дула вартових революцi©.
На вулицi я здивовано дивився на людей i на будинки, i не вiрилося, що
я вiльно йду по залитому сонцем бруку, i кусав губи, щоб узнати, чи не сон
це. Наче народжений удруге, ходив я по мiсту i слухав щасливi крики птиць
у синi над золотими дахами.
Любi бiльшовики! Значить, у вас правда, i бог удруге обдурив мене.
Приймiть же мене в сво© свiтлi ряди для останнього штурму. Тепер я навiки
ваш.
I я пiшов до сво © частини.
XLIV
Цей полк був зовсiм не такий.
У нас спiвали "Ще не вмерла Укра©на", казали не "товаришу", а "пане"...
А тут усi товаришi, всi такi рiднi, i менi так радiсно спiвати з ними
"Iнтернацiонал".
Тiльки iнодi, коли ми спiвали "Iнтернацiонал", во нком кричав на деяких
червоноармiйцiв, що в них дуже дерев'янi лиця, а треба спiвати натхненно.
На зборах военком вiiсунув мою кандидатуру до культкому, i червоноарми
обрали мене до культкому.
Одного разу я писав вiдозву: чому червоноармам треба ходити до свого
клубу, а в кiнцi додав строфу iз сво © поеми "1918 год":
И будем мы идти вперед с кровавым флагом, где в солнце новых дней со
мглою бой кипит, застонут камни гор под нашим гулким шагом, с протяжным
воем зверь в пещеры убежит..,
Военком Андрiй Мiнський прочитав вiдозву й пита мене:
- А это чьи стихи? Может быть, ваши? Я сказав, що це з мо © поеми.
Вiн тодi схопив цього листа, побiг до свого ад'ютанта й кричить:
- Какая у нас могучая поэтическая сила...
Вiн був такий ентузiаст, цей во нком, i так усiм захоплювався. Вiн був
молодий, стрункий i гарячий, у шкiрянiй куртцi, з лахматою шапкою й
мавзером, чомусь нагадував менi анархiста. У нього була така рiшуча i
романтична походка. Вiн завжди дивився трошки з-пiд лоба i коли говорив до
червоноармiв у клубi промову, то в перервах його промови йому завжди грав
оркестр. Це його пiдносило. Вiн так чудесно одкидав з лоба сво буйне
каштанове волосся. Ще вiн любив чомусь гiпнотизувати бандитiв, хоч iз
цього гiпнозу, звичайно, нiчого не виходило. I тiльки доводилось вживати
бiльш рiшучих методiв.
Був кiнець квiтня. Поляки почали наступать 2. Пiд ©х тиском нашi
частини захиталися. Обози вже в панiцi добiгали до Тирасполя, бо в тилу
лютував Тютюнник 3.
З приводу цього в нас був мiтинг.
На ньому виступали й жiнки, робiтницi Тираспольського жiнвiддiлу. Було
радiсно й бадьоро. Виступала повна й спокiйна жiнка. Вона без захвату
говорила, що ми в деяких мiсцях уже переходимо в наступ... що тривожного
нiчого нема... Пiсля не© виступила дiвчина, вся в чорному, з таким же, як
у во нкома, розпатланим волоссям, що вона його таким же жестом одкидала
назад. У не© були старi, покривленi черевики, але вона на це не звертала
уваги i говорила. Вона сказала кiлька слiв, але вона ©х так сказала i з
такими рухами (у не© тонкi блiдi руки), що ми всi посхоплювались з мiсць i
громом оплескiв вiтали натхненну дiвчину.
Я бив долонями до того, що вони в мене стали наче огнянi. Пiсля мiтингу
до мене пiдходить червоноарм:
- Тебе кличе во нком.
Я пiшов, але я не знав, що треба стукотiти в дверi, а одчинив ©х просто
так... На лiжку лежали во нком i та струнка дiвчина.
Вiн спокiйно встав, поправив на собi одежу, а дiвчина лишилась на
лiжку, тiльки закурила цигарку.
Во нком одрекомендував мене ©й.
- Знакомься, Ольга. Это - Сосюра, светило нашего полка.
У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карi очi були туманнi й
глибокi. А на губи ©й менi було соромно дивитися... Вони були такi повнi,
червонi й страснi. В мене аж мурашки по тiлу бiгли.
Я почав ©й захоплено розказувати, як я мучився у Петлюри, як я рвався
стрiчками через них кричать:
- Выходи!
- Поскорей!
Я надiв кожуха й вийшов надвiр, у тьму, де вже виладнанi були нашi. А
вийшло от що.
Настоятель монастиря послав у село хлопчика, нiби за молоком, а
насправдi з запискою до бiлих, що ми у нього. В селi (а ми й не знали),
стояло два батальйони 1-го офiцерського полку. Вони тихо прийшли з
кулеметами, оточi©ли монастир, тихо зняли нашу варту бiля ворiт i на
дзвiницi. Увiйшли у двiр, пiдiйшли до трапезно© i з бомбами в руках
вiдчинили дверi трапезно©...
Хлопцям не довелося по©сти галушок, якi вже кипiли й смачно лоскотали
©м нiздрi... Нас ведуть...
Вiтер i нiч, як у поемi Блока "12"... Я тiльки чую, як мене б'ють у
пiдошви грудки мерзло© землi...
Капiтан, у якого тускло блищать погони, каже:
- Вы дума те, что деникинцы издеваются. Это все враки...
Нас ведуть на село... Бiля тину крайньо© хати прив'язано дво осiдланих
коней... Денiкiнцi кинулись у двiр. А я нiби за муром.
I ©х голоси менi такi далекi й чужi... Нас вивели за село i постро©ли в
два шереги, один проти одного, аби однi ю кулею прорiзати двох. Вони
економнi...
I менi зда ться, що зараз усi попадають на колiна i почнуть плакати,
благати... Але нiхто не пада , i я стою.
- Взвод, стройся!
I пiсля нашо© команди: "Чота, ладнайся!" - команда ворогiв звучить сухо
й гостро...
©х капiтан пiдiйшов до нашого ройового Овсiя i сказав:
- Ви нас прийшли бити? Овсiй сказав:
- Били й будемо бити...
Але задзвенiли копита вершникiв, i бiлий папiрець наказу принiс нам
життя...
Нас не розстрiлюють i ведуть далi. Ми в колi пiхоти й вершникiв.
Студент, що роззбро©в мене, уважно дивиться в тьму на якийсь огонь i
каже:
- Что-то подозрительное...
Прийшли на станцiю. Лежимо в карпомi. У мене голова трохи не
розвалю ться... Думаю, там не розстрiляли, так розстрiляють тут...
На станцiйнiй колонi було ножем або гвоздиком надряпано:
"Привет курсисткам Деражни, - красноармеец (такой-то) ".
Мене вразив цей напис, власне, нова орфографiя... В нiй я почув таку ж
силу, як у газетах, що менi попадалися... Одна газета з портретом
Шевченка, яка розбила мою на©вну вiру, що червонi, як нам казали старшини,
розстрiлюють за кожне укра©нське слово. Ця моя на©внiсть примушувала мене,
навiть пiсля проскурiвського погрому, вiдповiдати гордо i зневажливо на
запитання:
- Скажите, пожалуйста, сколько времени?
- Я закордонно© мови не розумiю. А на запитання одного гiмназиста в
проскурiвському театрi:
- Как вы дума те, займут большевики Проскуров? Я вiдповiв:
- Они развеются, как дым.
Коли ж старшини казали про три тисячi росiйських дiтей, яких червонi
прислали до Ки ва з голодно© Пiвночi:
"Хай здихають iз голоду, нам вони не потрiбнi", - я думав:
"Ага. Вкра©на хай ©сть вареники з сметаною, а другi вмирають з
голоду!.."
I червоний рух вставав гiгантом передо мною:
- За весь бедный народ.
Пам'ятаю, раз ми наскочили на червону розвiдку, i на наше запитання
"вiдкiля?" вони вiдповiли:
- Со всего света!.. Мене це так вразило:
- Со всего света!..
I якою мiзерною перед цим бо м за голоту всього свiту здавалася наша
боротьба за самостiйну Укра©ну.
Ми тоскно лежимо i ждемо смертi. Враз вриваються до карному з оголеними
шаблюками кубанцi, такi ж, як i ми, чорнобривi i т. iнш., i хочуть нас
рубати...
Наша третя сотня пiшла в атаку на "Коршуна", i кулею в люк був забитий
©х капiтан.
До карному увiйшов полковник i сказав:
- Пленные уже нам не враги.
Нас почали переписувати. Один юнак, якому наймення було Мороз, пiдiйшов
до столу, вiддав честь, стукнув каблуками i на запитання:
- Ваша фамилия? Сказав:
- Морозов.
Його брат був офiцером гусарського полку Добрармi© ' .
Нас почали роздягати, а галичан нi. По умовi, галичан, яких було
вкраплено в нашi полки, денiкiнцi вiдправляли до галицько© армi© десь пiд
Жмеринкою. Я зневажливо дивився на цих надднiстрянських геро©в, колишнiй
мiй iдеал нацiонально© самосвiдомостi. Галичани, як наприклад, для мене
умерли.
Юнкери нам кажуть:
- Зачем нам воевать? Ведь вы юнкера и мы юнкера. Вони питають нас:
- За что вы воюете?
- А ви за що?
- Мы - за единую неделимую.
- А ми - за соборну Украшу.
Старшин наших посадовили окремо i з ними чемно поводяться. Коли нас
захопили в полон, так наш чотар запитав ©х офiцера:
- Вы были в Константиновском?
- В Константиновском.
I вони потисли один одному руки...
Менi лишили тiльки мою шинель, а то все забрали. Один офiцер "купив" у
мене за двi "укра©нки" мо© чоботи, галiфе i гiмнастьорку, а менi дав сво©
велетенськi англiйськi штиблети, штани та гiмнастьорку шинельного сукна iз
погонами. Тут же кiлька юнакiв вiдгукнулися на заклик полковника i
добровiльно записалися на броньовик "Коршун".
Нас погрузили в ешелон, власне, ми вмiстилися в одному вагонi, i
вiдправляють до табору полонених на Жмеринку.
Ми ©демо й спiва мо:
"Ревуть, стогнуть гори, хвилi..."
У старшин на очах сльози...
З якою тугою ми виводили:
Де ж ви, хлопцi-запорожцi,
сини славнi волi?
Чом не йдете визволяти
нас з тяжкой неволi?..
I менi здавалося, нiби наша кавалерiя, нi, не вона, а загiн мрiйних
запорожцiв женеться за ешелоном нас визволяти, але визволяти нас не було
кому.
Сiмферопольцi казали, що "Коршун" сам захопив у Проскуровi два вагони
микола©вських грошей...
Да, коли ми вступили до Проскурова, я в газетi, спецiально присвяченiй
нам, прочитав:
На вас, завзятцi юнаки, борцi за щастя Укра©ни, кладу найкращi© думки,
мо© сподiванки бдинi.
Хай кат жене, а ви любiть свою окрадену кра©ну, за не© тiло до загину i
навiть душу положiть..."
I чудно, коли я йшов у бiй на червоних, то в мене нiякого ентузiазму не
було, а тут було щось на нього подiбне, бо ми ж, хоч боком, та помага мо
червоним, з якими тодi бо©в уже не було.
Я думав, що ми будемо вiдступати на Старо-Костянтинiв i там з' дна мося
з червоними.
До Жмеринки нас привезли увечерi i одразу ж повели до казарм. У
вiдчиненi дверi казарми нам ударив такий важкий дух, що ми одхлинули
назад. Але пiд ударами прикладiв мусили ввiйти.
Як дрова, лежали трупи тифозних, хворi i ще здоровi. У всiх од голоду
восковi обличчя й тоненькi нiжки... Над головою нари в один поверх, i
звiдти на мене сиплються тифознi паразити.
Я лiг.
Полонений! Таке дике й жахне слово. На сво©й землi - й "полонений"!
Нас вiдпускали просити у селян хлiба.
Да! Коли в Деражнi нас переписували, до столу пiдiйшов наш бунчужний з
хрестом Георгiя першо© степенi на грудях.
Полковник сказав:
- Как же вам не стыдно: Георгиевский кавалер и петлюровец.
- Це випадково, - сказав бунчужний.
- Что это значит?
- Случайно, - з'ясували йому юнаки.
Коли з канцелярi© дiзнаються, що мiж полоненими козаки з 6-©
запорозько© дивiзi©, то ©х розстрiляють, як i махновцiв, якi десь пiд
Уманню вирiзали й потопили майже ввесь Сiмферопольський полк.
Один полонений сказав менi, що вiн махновець iз Успенського полку.
Я не видав його.
Не розстрiлюють тiльки безпартiйних, бiльшовикiв та петлюрiвцiв.
А я ж колишнiй гайдамака.
Що як Мороз видасть?!
Але Мороз мене не видав, хоч часто менi цпм загрожував i шантажував
мене.
Я захворiв на тиф.
Одеса.
З вокзалу я пiшов з високою температурою босий по грязi дивитися на
море.
Воно майже замерзло, i над ним тихо i срiбно лiтали чайки...
Повезли до шпиталю.
Лежу на снiжно-бiлому лiжковi покiрно й тихо, весь в огнi...
Поруч стогне й кида ться хворий, i "сiделка" все ставить мене йому за
приклад, що у мене вища температура i я лежу смирно, а вiн з меншою
температурою i не да ©й дихнути...
Вiзитацiя.
Входить лiкар i сестра-жалiбниця.
Сестра глянула на мене, зблiдла i трохи не впала непритомною. ©©
пiдтримав лiкар i вивiв.
Потiм вона входить до нас, дивиться на мене i каже:
- Как же вы меня испугали!
Виявилося, що я подiбний на ©© забитого на фронтi нареченого, офiцера.
Я - в iзоляторi. В мене поворотний тиф, другий приступ. Один був в
дорозi.
Вона каже:
- Я вас беру к себе в палату. Вы хоть на несколько дней напомните мне
мое прошлое.
Вона взяла мене до себе в палату, дала менi ще сво ватне одiяло (у
всiх по одному. Вогко, сиро. Поруч мене щоночi по два, по чотири
вмирають). Носить менi консерви, цукерки... i все якось чудно дивиться па
мене та цiлу . Я, як i ©© наречений, вчився в сiльськогосподарчiй школi.
В мене на грудях, пiсля тифу, абсцес, - i мене переводять до
хiрургiчного шпиталю в грецькiй духовнiй школi чи семiнарi©.
В шпиталi мiж раненими лежали й червонi з Таращанського полку i iншi.
Вони розповiдали, що коли бiлий десант захопив Одесу, то багато важко
ранених червонармiв було викинуто просто на вулицю.
Червонi ось-ось захоплять Одесу. Евакуацiя.
З одним червонармом я дуже подружив. Вiн признався менi, що вiн
комунiст i що в нього документи з ячейки, не дивлячись на те, що я
одрекомендувався йому, як бувший петлюрiвський юнкер. (Цей товариш потiм
учився зо мною в Артемовцi). Вiн був захоплений бiлими й мобiлiзований. В
частинi офiцер, який догадувався, що вiн комунiст, але не мав матерiалу,
наче граючись, навмисно прострелив йому ногу. Ногу було одрiзано.
Коли мене хотiли, як "юнкера", евакуювати до гипту, вiн не порадив
менi ©хати, сказав, що я такий же юнкер, як вiн денiкiнець. I я залишився.
Кораблi Антанти б'ють по червоних лавах...
Над городом шумлять набо©...
Червонi близько...
Привозять ранених офiцерiв, яких почали бити по окра©нах.
Один кавалерист б' обрубками рук у живiт стражника, який од ударiв
тiльки пiдстрибу всiм тiлом на лiжковi...
Офiцери, яких не встигли евакуювати, лежать блiдi, блiдi...
А один офiцер не витримав i сказав:
- ...Ух... страшно...
Ми дивимося з вiкна на вулицю, через яку тривожно перебiгають фiгурки
людей з багнетами. Деякi не встигають перебiгти й падають. На тлi тривоги
бою вони лежать страшно нерухомi. Iде стрiльба.
I от вiдчиняються дверi, i входять матроси з червоними бантами на
грудях. Вони спокiйнi, стрункi й коректнi.
- У вас офицеры есть?
Вони нiкого не забрали. Тiльки подивилися документи й пiшли.
Лютий. 1920.
При 4-й стрiлецькiй галицькiй бригадi, яка перейшла до червоних, з
полонених петлюрiвцiв та денiкiнцiв форму ться два полки: "1-й
Чорноморський" та "Кiнний запорозький". Я вступаю до "1-го
Чорноморського".
Команда укра©нська. Всi старшини й козаки ходять з тризубами на
кашкетах. Полковий прапор жовто-блакитний. Денiкiнськi офiцери, звичайно,
тепер за "н ньку Укра©ну". Командир полку нiмець iз тризубом на кашкетi.
Вiн каже:
- Я воював за неньку Укра©ну i буду за не© воювати до смертi.
Я думаю, який же це червоний полк. Та це ж жовтоблакитне пекло, з якого
я ледве вирвався. Я надiв на кашкета червону стрiчку.
Во нкома в полку нема. А тiльки во нком бригади.
Вiн на мiтинзi агiтував нас, аби ми вступали до ячейки.
- Я знаю, - казав вiн, нервово одкидаючи сво буйне волосся з лоба, - я
знаю, що мiж вами такi, що шукали нас, але обставини ©м заважали...
Я трохи не впав i не забився в риданнi... Я ж шукав!..
А вночi старшини й козаки умовляються убивати тих, хто запишеться в
ячейку. I нiхто не запису ться до ячейки.
Я теж не записуюсь. Ячейки нема. Одного разу нас повели до театру, де
укра©нською мовою бiльшовик почав нам говорити про iсторiю Укра©ни зовсiм
не так, як я читав у Грушевського. Наш старшина галичанин наказу нам iти
з театру, бо це все "давно вiдоме"...
Я не хотiв, але мусiв iти. Наказ.
Коли було Шевченкiвське свято, ми й галичани вийшли на майдан з морем
жовто-блакитних знамен. Жодного червоного прапора не було.
Червонi хотiли нас роззбро©ти, але чомусь цього не зробили. Вони тiльки
©здили кругом на грузовиках з кулеметами.
Ми перейшли на Iталiйський бульвар, в будинок був[шо©] вiйськово©
школи.
Раз на муштрi один старшина, бувший денiкiнець, закричав на козака:
- Молчать! Без разговоров!
Я, не дивлячись на те, що був у ладу, сказав цьому старшинi:
- Це вам не денiкiнська армiя, а червона. I, будь ласка, говорiть
укра©нською мовою, бо ви в укра©нськiй частинi.
Вiн пiшов i пожалiвся на мене курiнному. Курiнний, пузатий i спокiйний,
кличе мене. Чита менi нотацiю. Я йому схвильовано i гнiвно кажу:
- Пане курiнний (казали у нас не "товаришу", а "пане"), я ж так не
можу!
Тодi вiн ласкаво менi всмiхнувся, нахилився до мене й тихо каже:
- Ще рано!.. Але ж ви розумi те?... пiдрив дисциплiни...
Да, мене, як юнака, призначили чотовим. Однi © ночi до карному прибiга
цей курiнний i каже менi (я був начварти):
- Оце вам патрони! Нас хочуть роззбро©ти комунiсти. Так ви, пане
Сосюро, глядiть же. Бийте до останнього!
Я сказав: "Добре..." Нiхто нас роззброювати не прийшов. Виступа мо на
охорону Днiстра в Тираспiль. По мiсту ми йшли з великим жовто-блакитним
прапором, поруч якого телiпався маленький червоний.
В Тирасполi бригада Котовського, яку ми змiнили, стала до збро©. Вони
думали, що ми петлюрiвцi.
I не помилились.
Старшини агiтують проти Радвлади. Козаки - телята.
При©хав во нком полку т. Обушний i його секретар т. Прудкий.
Прудкий надiв на кашкета тризуба й ходить мiж козаками, слуха .
Я пiдiйшов до нього i розказав йому все. Вiн каже:
- Ты хороший парень. Мы тебя заберем к себе. Вiн менi дав посвiдчення
вiд во нному, написане червоним атраментом, що я член культпросвiту полку.
I я став полiтробiтником. I чомусь вiддав рушницю.
Я органiзував читальню. Але козаки не ходять читати газети, а тiльки
спiвають на вулицях:
Ми гайдамаки, всi ми однакi...
А старшини кажуть:
- Я краще простягну руку нiмцевi, нiж кацаповi... Називають червоних
"чужинцями". Ячейки нема. Я дiйшов майже до божевiлля i. коли один
старшина в нашiй сотнi так агiтував, сказав йому:
- Забороняю вам балакати.
Вiн замовк.
Органiзовують старшинську ©дальню. Я сказав, що це те ж "офицерское
собрание", що на мою думку в червонармi© не може цього бути. А один
старшина сказав:
- Я не хочу обiдати за одним столом iз варнякою.
Ага, "варняка"!?..
Я пiшов i обурений розказав про це во нкомовi i свсю думку про
старшинську ©дальню.
Во нком похвалив мене i, покликавши цього старшину, прочитав йому цiлу
лекцiю про рiзницю мiж петлюрiвським старшиною i червоним командиром.
I раз уночi: питають деякi козаки, але
- До збро©!..
- Що таке? На кого? - ходить курiнний:
- Без балачок. Нас хочуть комунiсти роззбро©ти.
Одинокi голоси про те, що коли нас хочуть роззбро©ти, хай роззброюють,
значить так треба, такi, кого треба взяти за хвiст... Цi голоси потонули
в грiзнiй покорi козакiв, що стали до збро©.
Я теж став до збро©.
Мене поставили на дверях.
Враз iз тьми пiдходять до мене кiлька:
- Ваше оружие, товарищ.
- Пожалуйста.
Я спокiйно i радiсно вiддаю рушницю. Це - сво©, дозорнi. Хлопцi зо мною
пожартували. Вони, смiючись, зникли у тьмi.
Нiхто не хотiв нас роззбро©ти. Це просто була демонстрацiя.
На ранок я ©ду до Одеси за газетами. На Роздiльнiй я зустрiв юнака з
мо © сотнi, який познайомив мене з т. Старим. Я Старому все розказав. Вiн
заспокоював мене, обiцяв забрати з цього полку i казав про мене i мого
союнака, що ми "большевистский материал".
В Одесi я iнформував кого слiд (т. Дерев'янко) про те, що робиться в
нашому полку.
Повертаюсь до Тирасполя.
I одного дня ми говоримо про попiв. Я кажу, що це дурисвiти, що вони
нашi вороги, такi ж, як полiца©.
А офiцери кажуть:
- Как вы смеете обижать религиозные убеждения. Тут же сидить т.
Прудкий, який мовчки нас слуха . Я звертаюсь до нього:
- Т[оварищ] секретарь, почему у нас до сих пор нет ячейки?
Вiн не встиг менi вiдповiсти, як крикнули: "До збро©!" Я зрозулiiв усе
i тихо вийшов. Щоб не подумали, що я тiкаю, спокiйно йду по панелi. Був
квiтень, а так жарко, як у нас лiтом.
Повз мене швидко й нервово пройшла колона нашо© сотнi. У всiх на
кашкетах стрiчки: жовто-блакитнi й бiлi.
Я прийшов до военкома попередити його. Стукаю. Нiкого нема.
I тiльки-но я вiдiйшов кiлька крокiв од ганку, як почалася стрiльба.
Вулиця йде просто до вокзалу.
Зо мною поруч бiжать дво з червоними бантами на грудях.
Питаю ©х:
- Какой части?
- 368 полка.
- Скорей на станцию, это восстал украинский полк. Бiжимо... А в лице
нам - чорна хмара кiнноти... Я-в двiр. Хазяйка сплеску руками й кричить:
- Ти бiльшовик?
- Бiльшовик.
- Ой боже, i мiй синочок у комiсарiатi служе!
А що, якби ©© синок не служив у комiсарiатi?..
Вона мене заховала в погрiб. Стрiльба швидко вщухла. Думаю, в погребi
небезпечно... Можуть кинути бомбу, й точка.
Вилiз. Посвiдчення запхнув у стрiху сарая.
Увiйшов до хати.
Хазя©н, швець, дав менi по©сти картошки з олi ю й огiрками...
Вiн усе лаяв комiсарiв, а я йому пiддакував i говорив, що я й сам iз
гайдамацького полку.
Наш полк при днали до 41-© дивiзi© i стали звати 361-й.
Виходжу на вулицю.
Просто на мене з витягнутими для рубки шаблями летять два кавалеристи.
- Якого полку?
- 1-го Чорноморського!
- Наш.
Вони опустили шаблюки й тихо про©хали повз мене.
А що, якби я сказав 361?..
Виходжу на головну вулицю.
На панелi стоять, мов поросята, кулемети, на бруку конi й козаки.
Галицькi офiцери в польському убраннi.
Всi тривожнi. Почуваю, що бояться. Повиходила публiка.
Один п'яний козак пiдходить до мене, обiймав мене й каже:
- Ой, козаче, я чека розбив, самогонки напився. У мене була гайдамацька
звичка носити набакир шапку, i повстанець прийняв мене за свого. Пiдходить
до мене з карабiнкого старшина в синiй чумарцi, той, що сказав "варняка".
- Де военком?
- Не знаю.
- Що... зняв червоний значок?.. Я мовчу.
- Ну, ходiм...
Мене не розстрiляли тiльки тому, що курiнний був за мене.
Всi сили нашi були кинутi на польський фронт, який уже почав хитатися.
Галицька кiннота, що стояла в нiмецьких колонiях, повстала проти влади
Рад. Вони (галичани) налетiли на станцiю, зняли там караул i разом з нашим
полком захопили Тираспiль. В особвiддiлi був тiльки карбатальйон в 60
чоловiк.
Старшини кажуть, що в наших руках уже Одеса, Херсон i Микола©в.
Менi да.iи рушницю й послали в караул на станцiю.
Кiннота повстанцiв пiшла, як казали, в наступ на Роздiльну.
Нiч.
Ми в телеграфному вiддiлi. Телеграфу начальник гарнiзону Роздiльно©.
Ми всi напружено нахилилися над бiлою стрiчкою, яка поволi розгорталася, а
на нiй чорними крапками й рисками божевiльне довго повзли слова:
- П-о-з-о-в-и-т-е к т-е-л-е-г-р-а-ф-у в-о-е-н-к-о-м-а. Йому
вiдповiдають:
- В-о-е-н-к-о-м з-а-н-я-т, в-с-е с-п-о-к-о-й-н-о. В вiкна разом iз нами
нiч бархатно й чуло дивиться на грiзнi знаки:
- Неужели еще есть противники Советской власти?..
А ще вдень над станцi ю смiло й низько летить червоний аероплан.
Хлопцi - врозтiч...
Я кричу, що йому нема рацi© бити по станцi©, i стою на перонi.
Аероплан двiчi ударив по фортецi, що за мiстом, i спокiйно полетiв
назад.
По ньому навiть не стрiляли.
Перехоплено телеграму, що на Тираспiль з Одеси йдуть два броньовики.
Я ще до цього не вiрив казкам старшин про нашу перемогу. Надто вже
непевно вони себе почували.
Ще ж котилися луни розгрому Добрармi©, себто грабармi©, як ©© називали.
Уночi вируша мо з мiста.
Бiлiють на спинах козакiв вузли награбованого майна, по боках
проводжають нас одинокi i смутнi пострiли...
У мене мета дiзнатися маршрут, а потiм...
Менi страшно. Невже знов у ту прокляту жовтоблакить?..
Коли ми переходили чавунку, мо© очi стали широкими, як нiч,од жаху,
куди я йдуПройшли верст 15. Привали роблять не по селах, а в степу.
Врештi я дiзнався, що ми йдемо на Бiрзулу i там з' дна мося з
Тютюнником. По мiсяцю я помiтив дорогу назад.
I на одному привалi я свому друговi козаковi сказав, що тiкаю, i кликав
його. Вiн одмовився, сказав, що не хоче воювати, хоче додому. Ми а ним
поцiлувалися, я вiддав йому свою банку консервiв i з рушницею вийшов iз
кола кiнноти.
Коли ми покидали Тираспiль, один мiй товариш козак сумно подивився на
мене i сказав:
- Жалко менi, Володька, що ти не йдеш туди, куди тебе кличуть тво©
мрi©...
Я йому не довiряв i тiльки загадково подивився па нього.
Я вийшов iз кола кiнноти, наче "оправиться", i пiшов прямо.
Було мiсячно. Як на зло, жодна хмарина не затуляла мiсяця, який холодно
дивився на мене.
Я йшов, куди мене кликали мо© мрi©.
I коли кiннота злилася з тьмою, я побiг. Це так, наче перший раз з
високого мiсця кида шся у воду головою вниз... Я побiг не просто вiд
кiнноти, а кругом i назад, перерiзавши нашу вже пройдену дорогу. Це я
зробив на випадок погонi.
Бiжу по рiллi, перетинаю дороги, на яких сухо й далеко дзвенять копита
роз'©здiв.
А серце хрипко й важко б' ться... Менi зда ться, що воно б' ться не в
менi, а з правого боку, поруч мене...
Наскочив на якийсь курiнь, впав i заснув. Але сон був божевiльно
швидкий. Я схопився i знов побiг. Потiм покiрно i стомлено йду.
Все одно, навiть коли перемогли петлюрiвцi, менi все одно. Я вже не
можу з ними.
Рушницю, вже зайву, бо вдень з нею небезпечно, я взяв, повернув униз
багнетом i встромив у рiллю. Хай може, який дядько вiзьме ©©.
Смутно прийшов день. Коли ми покидали Тираспiль, говорили, що в нiм
лишили охорону з 25 галичан.
Я обминув Тираспiль i йду на Одесу. Iду вже по дорозi.
Раптом пiдiймаю голову, i прямо на мене, колонами - кiннота!..
"Точка", - думаю. Але менi нi крапельки не лячно, навiть радiсно. Це ж
зараз мене рубатимуть "за весь бедный народ".
I я спокiйно йду.
Виявилося, що то не кiннота, а вре©, що втекли з Тирасполя. Вони
сидiли на високих нiмецьких тачанках, ©х фiгури були над кiньми i здаля
здавалося, що це колони кiнноти.
вре© питали мене, хто в Тирасполi, я все, що знав, розповiв ©м. Спитав
©х про червоних. Вони менi сказали, що, зда ться, червонi на Роздiльнiй.
Це був сон тяжкий i радiсний, коли я йшов на Роздiльну.
Йду по ви©мцi i щохвилi чекаю на смерть. Бо ж нiчого не знаю.
Нарештi показалася Роздiльна.
На станцiйному шпилi маяв червоний прапор.
Пiшов дощ. Я радiсно бiжу вже не по путi, а навпростець. Махаю руками,
плачу й смiюсь. Грязь налипла менi пудами на штиблети.
Але мо© ноги здаються легкими, як пух...
Пiдбiг до перону i впав на нього. До мене пiдбiгли червонарми з
командиром т. Фiногеновим i во нкомом т. Мiнським Андрi м.
Я сказав ©м, хто я, i маршрут повстанцiв.
За ними зразу ж погналися броньовi авто.
Це був новий комсостав для нашого полку.
Але вони не встигли.
Моя нездiйсненна мрiя здiйснилася.
Мене записали в роту, i я став червонармом.
Слiдчий мене спитав:
- Ви зна те товарища Старого?
- Знаю.
- Он прислал бумагу, что знает ваши убеждения и социальное
происхождение. Вы свободны.
Я крiзь туман смертi здивовано глянув на нього i так розгубився, що
тiльки сказав:
- Разрешите пожать вашу руку.
I вiн простяг ©© менi, що одним розчерком пера могла послати мене пiд
холоднi дула вартових революцi©.
На вулицi я здивовано дивився на людей i на будинки, i не вiрилося, що
я вiльно йду по залитому сонцем бруку, i кусав губи, щоб узнати, чи не сон
це. Наче народжений удруге, ходив я по мiсту i слухав щасливi крики птиць
у синi над золотими дахами.
Любi бiльшовики! Значить, у вас правда, i бог удруге обдурив мене.
Приймiть же мене в сво© свiтлi ряди для останнього штурму. Тепер я навiки
ваш.
I я пiшов до сво © частини.
XLIV
Цей полк був зовсiм не такий.
У нас спiвали "Ще не вмерла Укра©на", казали не "товаришу", а "пане"...
А тут усi товаришi, всi такi рiднi, i менi так радiсно спiвати з ними
"Iнтернацiонал".
Тiльки iнодi, коли ми спiвали "Iнтернацiонал", во нком кричав на деяких
червоноармiйцiв, що в них дуже дерев'янi лиця, а треба спiвати натхненно.
На зборах военком вiiсунув мою кандидатуру до культкому, i червоноарми
обрали мене до культкому.
Одного разу я писав вiдозву: чому червоноармам треба ходити до свого
клубу, а в кiнцi додав строфу iз сво © поеми "1918 год":
И будем мы идти вперед с кровавым флагом, где в солнце новых дней со
мглою бой кипит, застонут камни гор под нашим гулким шагом, с протяжным
воем зверь в пещеры убежит..,
Военком Андрiй Мiнський прочитав вiдозву й пита мене:
- А это чьи стихи? Может быть, ваши? Я сказав, що це з мо © поеми.
Вiн тодi схопив цього листа, побiг до свого ад'ютанта й кричить:
- Какая у нас могучая поэтическая сила...
Вiн був такий ентузiаст, цей во нком, i так усiм захоплювався. Вiн був
молодий, стрункий i гарячий, у шкiрянiй куртцi, з лахматою шапкою й
мавзером, чомусь нагадував менi анархiста. У нього була така рiшуча i
романтична походка. Вiн завжди дивився трошки з-пiд лоба i коли говорив до
червоноармiв у клубi промову, то в перервах його промови йому завжди грав
оркестр. Це його пiдносило. Вiн так чудесно одкидав з лоба сво буйне
каштанове волосся. Ще вiн любив чомусь гiпнотизувати бандитiв, хоч iз
цього гiпнозу, звичайно, нiчого не виходило. I тiльки доводилось вживати
бiльш рiшучих методiв.
Був кiнець квiтня. Поляки почали наступать 2. Пiд ©х тиском нашi
частини захиталися. Обози вже в панiцi добiгали до Тирасполя, бо в тилу
лютував Тютюнник 3.
З приводу цього в нас був мiтинг.
На ньому виступали й жiнки, робiтницi Тираспольського жiнвiддiлу. Було
радiсно й бадьоро. Виступала повна й спокiйна жiнка. Вона без захвату
говорила, що ми в деяких мiсцях уже переходимо в наступ... що тривожного
нiчого нема... Пiсля не© виступила дiвчина, вся в чорному, з таким же, як
у во нкома, розпатланим волоссям, що вона його таким же жестом одкидала
назад. У не© були старi, покривленi черевики, але вона на це не звертала
уваги i говорила. Вона сказала кiлька слiв, але вона ©х так сказала i з
такими рухами (у не© тонкi блiдi руки), що ми всi посхоплювались з мiсць i
громом оплескiв вiтали натхненну дiвчину.
Я бив долонями до того, що вони в мене стали наче огнянi. Пiсля мiтингу
до мене пiдходить червоноарм:
- Тебе кличе во нком.
Я пiшов, але я не знав, що треба стукотiти в дверi, а одчинив ©х просто
так... На лiжку лежали во нком i та струнка дiвчина.
Вiн спокiйно встав, поправив на собi одежу, а дiвчина лишилась на
лiжку, тiльки закурила цигарку.
Во нком одрекомендував мене ©й.
- Знакомься, Ольга. Это - Сосюра, светило нашего полка.
У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карi очi були туманнi й
глибокi. А на губи ©й менi було соромно дивитися... Вони були такi повнi,
червонi й страснi. В мене аж мурашки по тiлу бiгли.
Я почав ©й захоплено розказувати, як я мучився у Петлюри, як я рвався