нацiя.

LI

I от Вiра з синами покинула мене. Вона пере©хала в стару кiмнату,
посварившпся зi мною навiки.
Ну хай ми посварилися. Але при чому ж дiти?
За що вони росли напiвсиротами?
Я нiколи собi не подарую цього, як i сини мо©, що вiдмовились вiд мене.
Олег навiть сказав, що коли я помру, вiн не пiде за мо©м гробом.
А Коля гостро i назавжди порвав зi мною.
Вiра ©х виховала в смертельнiй ненавистi до мене. Вона навiть вигадала
лозунг для синiв: "Рвать и презирать".
Це у мене "рвать" i мене "презирать".
Ну що ж. Що посi ш, те й пожнеш.
Тяжко оголювати сво серце, але я iнакше не можу. Моя рана не тiльки
моя. Скiльки у нас родинних трагедiй! ©х навiть i не перелiчиш.
Правда, ©х ста все менше. Це показу на змiцнення нашо© держави, i
врештi ©х i зовсiм не буде. Я вiрю в це.
Вiрю в гармонiйну людину комунiзму, яка переможе не тiльки морально
доiсторичну людину, але переможе й смерть i стане Владарем Космосу,
переможе час i простiр, стане безсмертною.
Знов повертаюся назад.
Як менi хочеться сказати про тих, кого уже нема мiж нами. Кого видерла
з наших лав кривава рука порушникiв радянсько© заповiтностi, про тих, хто
чудом лишився живим.
Я написав поему "Махно" 1, за яку стiльки випив горя, що й нащадкам
стане.
I в цiй поемi я згадую про Примакова 2, переможця Махна,
I от вiн, живий герой мо©х мрiй, запросив нас на зустрiч iз ним у
квартирi Ра©си Азарх 3, яка говорила нам, шо вона командувала бойовими
дiлянками фронтiв. А менi щось не вiрилось. I товариш Примаков спитав ©©:
- А помнишь, как ты командовала санитарным участком фронта?
Ну, санiтарна i бойова дiлянки мають чималу дистанцiю.
Видно, Азарх дуже хотiлося, щоб я або хто iнший оспiвав ©© як геро©ню
громадянсько© вiйни. Але чому вона не щира? Хiба серед медробiтникiв
громадянсько© вiйни не було геро©в?
Примакову я читав "Махна", i вiн менi сказав, що коли почнеться вiйна,
то забере мене до себе.
Але ще до вiйни його забрала смерть, такого морально чистого, безмежно
хороброго i прекрасного полководця буремних днiв на Укра©нi.
Так само i Пилипенка забрала та ж смерть, що зветься "порушенням
радянсько© законностi", i Епiка 4, Кулiша, i багатьох, що чесними i
чистими очима дивляться на нас iз вiчностi, повними слiз i любовi до
народу, за яку вонп пiшли в безсмертя, бо пам'ять про них вiчно горiтиме в
наших серцях.
Звичайно, лiтература у нас творилася не кулаками, як, звичайно, дехто з
мо©х "друзiв" почне менi дорiкати, зважаючи на описанi мною кулачнi
епiзоди. Але я ©х описав не для смiху, а щоб показати, як пристрасна любов
до лiтератури керувала нами, що iнодi ми забували навiть, що ми люди, i
ставали троглодитами, знов таки ж з безмежно© любовi до слова, що душею
нашого народу.
Я написав поему "ДПУ" 5, i коли прочитав ©© однiй сво©й знайомiй, вона
сказала:
- Насколько мне помнится из истории русской литературы, в ней никто не
воспевал жандармов. Я перестав бути знайомим цi © дiвчини. На чекiстiв,
справжнiх чекiстiв, я дивився крiзь святий образ Дзержинського.
Iменно вiра в нашi органи безпеки i любов до них керували мною в поемi
"ДПУ".
Азарх була, зда ться, головредактором ДВУ 6, i коли вона прочитала в
поемi, що в отамана бандитiв карi очi, а в чекiста, що його вартував,
свiтлi, то вона сказала:
- Измени цвет глаз, и вообще, за это противопоставление карих глаз
светлым тебе может крепко влететь.
Але я колiр у очей не мiняв i менi "крепко" не влетiло.
Взагалi, тодi дуже чiплялися до лiрики i в серце мо встромляли тисячi
ножiв рiзнi лiтературнi шавки, внаслiдок чого я написав збiрку поезiй
"Серце" 7.
Коли почалися арешти укра©нських радянських письменникiв, то менi
страшно стало, що розбивалася моя вiра в людей. Я, ми знали дану людину як
хорошу, чесну, радянську, - раптом вона - ворог народу.
I так удар за ударом, i все в душу. душу народу, бо письменники -
виразники народно© душi.

LII

На робiтфацi вчилася зi мною на одному триместрi Б л нькая-Ситниченко,
що вхожа була до т. Затонського 1 - тодi наркома освiти.
Б л нькая повела мене до нього на квартиру, i вiн, великоголовий i
широкоплечий, за столом здавався менi високим, а як вийшов з-за столу, то
передi мною стояла людина маленького зросту з широким i високим чолом
фiлософа.
Його чорнi, а може, синi (це ж при електрицi) очi були повнi блиску й
мудростi.
Я читав йому вiршi, i вiн мене назвав "поэтом гражданских набегов" i
дав наказ дати менi через секцiю наукових робiтникiв окрему кiмнату.
Але коли я написав поему "Махно", Беленькая говорила його думку про
мене: "Он не наш. Пусть у него хоть двадцать партийных билетов, но он не
наш".
Якось, уже пiсля дискусiй з троцькiстами, ми, робiтфакiвцi, почали
говорити про Пушкiна, i я сказав, що Леiгiн любив Пушкiна через соцiальну
спорiдненiсть iз ним, що естетично Ленiн був вихований у такому ж
оточеннi, як i Пушкiн, себто тому, що Ленiн i Пушкiн дворянського
походження.
Що Ленiн полiтичне для мене вождь, а от щодо поетичнiiх симпатiй, то я
з ним не згоден.
Гурiнштейн, Мiлл р, Б ленькая й iншi накинулись на мене, як на ворога.
Потiм перескочили на революцiю.
Мiлл р сказав:
- Каждый стон раненого красноармейца - музыка. Я крикнув:
- Ти садист i мерзавець!
А Б л нькая-Ситниченко крикнула менi:
- Революция - это напор! Я:
- Кинь! Ти ховалась десь по куточках i не зна ш революцi©!
Словом, на мене полетiли заяви, i мене викликали на партбюро робiтфаку.
I знову всi накинулися на мене за Ленiна. Я ©м говорив, що я Ленiна
люблю, що я за його iде©, якi стали iдеями всього трудового народу, iшов
на смерть.
Але менi не повiрили.
Тодi я сказав:
- Если уж правильно рассуждать, то я принес партии пользы больше, чем
вы все вместе взятые.
Один з членiв бюро аж пiдскочив на мiсцi:
- Ого! Сильно сказано!
Я бачив, що питання сто©ть так, що все бюро за виключення мене з
партi©.
Я, в силу сво © полiтично© розхристаностi i покладання надiй бiльше на
класовий iнстинкт, а не на знання уставу i теорi© партi©, не знав, що за
партквиток можна боротись аж до ЦК ВКП(б), i тiльки коли вiн санкцiону
виключення з партi©, тiльки тодi треба здати партквиток.
I, заранi знаючи рiшення бюро, я вклав руку в кишеню пiджака, що бiля
серця.
Всi пополотнiли... (Думали, що в мене зброя).
I коли я з кишенi витяг партквиток, всi раптом i з полегшенням
зiтхнули.
Коли розбирали рiшення бюро на загальних зборах, я був дома, бо подав
заяву (Гурiнштейн була секретарем партбюро робфаку), що я здав партквиток
у станi нервового вибуху i що прошу партквиток менi повернутi©, але справу
хай розглядають без мене, бо я боюсь наробити ще чогось iстеричного.
Гурiнштейн мо © заяви зборам не читала, i тi товаришi, що боронили
мене, були обеззбро нi, коли на запитання: "А де ж Сосюра?" - Гурiнштейн
вiдповiла:
- А Сосюра ходит в коридоре. Ему стыдно быть на собрании.
На партбюро IНО рiшення про виключення мене з партi© було стверджено
бiльшiстю двох голосiв проти одного.
Але наспiла партiйна чистка.
Головою комiсi© по чистцi у нас був т. Касторов, старий бiльшовик.
Коли мене викликали, я зайшов до кiмнати, де за довгим столом, накритим
червоним, сидiли... робiтники. Змалку рiднi обличчя глянули на мене очима
мого заводу:
- Ваш партбилет?
- У меня его нету. Рассказать вам, почему у меня его нет?
Т. Касторов так чуло, як батько, нахилився до мене i каже:
- Расскажите!
I я розповiв, як мене цькували троцькiсти типу Гурiнштейн, яка, коли
висували кандидатiв до Рад, пропонувала висувати сво©х, бо робiтники не
вмiють думати, що треба думати за них, про фразу Мiлл ра, що "каждый стон
раненого красноармейца - музыка" i ще багато.
Тодi т. Касторов каже:
- Все это правильно. Но вот вы, пролетарский поэт, как же вы могли
сдать партбилет? Ведь он должен быть, как сердце. А разве сердце можно
вынуть из груди и отдать? Сдать партбилет - это политическое самоубийство.
Без партбилета, как и без сердца, для коммуниста нет жизни. Пролетарскому
поэту надо это знать.
I от прийшов час оголошення результатiв чистки.
Ми всi прийшли, хто з надi ю, хто з тривогою.
Була тривога i у мене.
Нарештi заходить комiсiя. Першим зайшов секретар комiсi© i привiтався
зi мною.
Я подумав: "Мабуть, не виключили, раз вiта ться".
I менi стало свiтлiше на душi.
Але тривога не проходила, хоч до не© при дналась i бiлокрила надiя.
Почали читати прiзвища тих, кого залишили, кому рiзнi партпокарання,
кого виключили.
Номер мого партквитка був 279305.
Читали спочатку номер партквитка, потiм прiзвище.
I от Б л нькая-Ситниченко.
Забув, яке покарання за те, що вона приписала собi партстаж з 1915
року, а сама вона член партi© з 1917-го. Та ще й що вона за громадянсько©
вiйни бiльше була в командировках.
Гурiнштейн: "За неизжитую психологию Бунда 2 из партии исключить".
Гурiнштейн тяжко зiтхнула i, наче з не© випустили повiтря, як порожнiй
мiшок, опала на стiльцi.
Я грiшним дiлом дуже зрадiв, що ©© спiткала така смертна для комунiстки
доля.
I от нарештi Сосюра:
"За сдачу партийного билета вынести строгий выговор с предупреждением".
А Ленiн дивиться на мене з стiни, тепло усмiха ться сво©ми мудрими
примруженими очима i наче каже:
"Признайся! Ти ж для красного слова, щоб бути оригiнальним, говорив
проти мо © любовi до Пушкiна. Ти теж його любиш!"
I душа моя вiдповiла Ленiну: "Люблю! А ще дужче люблю тебе, великий,
безсмертний!"
I, повний щастя, я глянув на свiт так, як я дивився, коли мене, замiсть
розстрiляти, червонi брати прийняли в сво© лави бiйцiв за весь бiдний
народ.
Перший арешт, як писав Хвильовий у сво му листi перед самогубством,
"перший пострiл по нашiй генерацi©" (не по "Новiй генерацi©" Полiщука, яка
складалася з одного його, а по генерацi© письменникiв, якi творчо йшли за
Хвильовим), перший арешт був арешт Мiшi Ялового 3, якого ми всi дуже
любили, прекрасного комунiста i людини, поета (Юлiан Шпол) i проза©ка
("Золотi лисенята" - роман).
Не марно ми всi називали його Мiшою, ласкаво, як улюбленого брата.
Яка це була сонячна людина!
Коли вiн був секретарем редакцi© журналу "Червоний шлях" i я йому
принiс уривок iз "Третьо© Роти" ("З минулого"), вiн прочитав його (це про
кривавий перiод мого перебування в Петлюри) i сказав менi:
я:
Не советую тебе печатать! Почему?
Вiн:
- Слишком пристальное внимание. Я сказав:
- Друкуй.
Грiшним дiлом, я, коли його заарештували (а ми ж вiрили нашим органам
безпеки), подумав, що "пристальное внимание" було скероване на нього, що в
нього була совiсть не чиста i вiя, вважаючи мене теж за грiшника,
застерiгав мене словами: "Слишком пристальное внимание".
А тепер виявилося, що совiсть його перед революцi ю чиста, як сльоза,
як i багатьох, що пiсля нього пiшли в небуття з жахом у серцi. Вони ж
думали, що гинуть од руки сво©х, а це був iдейний жах, найстрашнiший. Бо
коли умира ш од руки ворога, то ти знавш: духовно - ти не умреш, тебе
нiколи не забудуть червонi брати, а коли умира ш од руки сво©х, як ворог
народу, це страшно, бо це не тiльки фiзична, але й духовна смерть.
За арештом Ялового пролунав пострiл iз браунiнга, яким Микола Хвильовий
розбив собi череп, i його генiальний мозок криваво розбризкав стiну його
кiмнати, де вiн творив, клянусь серцем, тiльки з любовi до свого народу.
А Н.4 хоче Хвильового вбити духовно. Нi! Хвильовий як письменник, як
генiй, безсмертний. I не Н., який ходив пiд столом, а то може, й на свiтi
його не було, коли ми з Хвильовим одкривали першi сторiнки Жовтнево©
лiтератури, не Н., цьому лiтературному флюгеровi, вбити пам'ять
генiального сина Революцi©, що був бiйцем багряного Трибуналу Комуни, а
загинув од чорного трибуналу, тiльки не Комуни, а тих, хто амiйпо
вислизнув з-пiд контролю партi© i хотiв мечем диктатури пролетарiату
знищити завоювання Жовтня. Але з кривавих рук ворогiв народу, що дiяли
iменем народу. вибили меч руки партi© i вiддали його знову в чеснi й святi
руки синiв Дзержинського.

LIII

Я повернуся ще трохи назад, власне, не трохи, а далеко назад.
Коли ми з Хвильовим прийшли в Жовтневу укра©нську лiтературу, то були в
нiй Еллан, Кулик, Коряк, Доленго i почали приходити до нас: Йогансен,
потiм при©хав iз Галичини Валерiан Полiщук, з'явилися Копиленко i
Сенченко.
Я не кажу про Ки©в, де засiяла така зоря Жовтнево© поезi©, як Василь
Чумак (пiсню якого - "Бiльше надi©, брати!"-ми спiвали на робфацi). Чумак
i ще Залi©вчий 1, що першого покололи багнетом в пiдвалах денiкiнсько©
контррозвiдки, а другий геро©чно загинув пiд час повстання проти
гетьманцiв у Чернiговi. Ну, i звичайно, Тичина. Словом, ми почали творити
укра©нську лiтературу Жовтня, коли нас можна було порахувати на пальцях.
А лiтвечори в сельбудi! Яке це було щастя, коли нашi молодi серця
билися, як одне серце, в днаннi з такими ж, як i ми, молодими читачами,
що так же, як i ми, любили рiдне художн слово.
Як чудово знав сучасну росiйську лiтературу i пропагував ©© серед нас,
письменникiв, Копиленко, як вiн вiтав все нове i прекрасне в нiй, як любив
вiн все нове в лiтературi Укра©ни!
А Сенченко Iван!
Безумовно, в його перших вiршах (та й Копилепко починав, як поет) було
дихання генiальностi, у вiршах про нове, радянське мiсто, якi вiн
вмонтовував у свою прозу зi скульптурними образами.
Жалко, що Iван чомусь покинув писати вiршi i, зачарований прозою,
остаточно закохався в не©, щоб бути вiрним ©й до кiнця.
I тихий, i мудрий Доленго Мiша, якого я дуже любив як лiтературного
труженика, трохи чудного i химерного поета, але iменно цим i привабливого,
чудесного критика з тонким художнiм смаком.
Його я люблю й зараз. I зараз вiн такий же, як i був, тихий i мудрий.
А Еллан! Перший пiсля Кулика живий поет, якого я, ще початкiвець,
побачив i полюбив всi ю душею за сталевi синi очi з гострим холодом у
зiницях, коли вiн хвилювався, владно стисненi губи, коли говорив про
завдання жовтнево© поезi©.
Солдати, солдати, солдати пiд знаком червоних зiрок!.
Або:
Нiжно iскрять апарати Кремля на словах манiфесту-декрету...
Ну i, звичайно, "Ударом зрушив комунар..." i "Повстання".
Так. Вiн був i другом, i вчителем для таких, як я. Вiчно для других i
нiколи - для себе.
Такий Василь чудесний i всiм ством вiдданий комунiзму богатир духу,
який все особисте пiдкорив загальному, i таким i пiшов вiд нас, коли його
огняне серце перестало битися для революцi©, щоб битися вiчно в рядках
його поезiй, що вiн залишив нам i нашим нащадкам.
Як я ©х всiх любив! I Хвильового, i Коряка, i Пилипенка, i Йогансена
(поета-чародiя), i Копиленка, i всiх, хто запалив сво серце огнем любовi
для народу i свiтив ним сво му народу на шляхах його геро©чних шукань.
Про кожного трудно сказати, майже неможливо, бо нас ставало все бiльше.
Але всi вони злилися для мене в один образ, який менi свiтить iз днiв
нашо© юностi, i цей образ нiколи не погасне для мо©х очей... А коли мо©
очi погаснуть, вiн буде свiтити для очей мого безсмертного укра©нського
народу...
I от Хвильовий застрелився, застрелився Скрипник 2, якого я любив всiм
серцем i дивився як [i] на мого комунiстичного батька, називаючи "червоним
левом Революцi©".
Нас викликали на бюро Дзержинського райкому - Кулiша, Досвiтнього 3,
Касьяненка 4 i мене, щоб ми сказали про сво ставлення до самогубства
Хвильового i Скрипника. Секретарем райкому була висока енергiйна жiнка
(забув ©© прiзвище), що дала нам слово.
Ну, всi виступали, як бог на душу положе. Та от виступа вiйськовий у
шинелi, з перев'язаною бинтами головою (я ще не виступав), i каже:
- Кто не знает такого поэта, как Сосюру. У нас есть сведения, что
Сосюра имел со Скрыпником связь не только как с наркомом просвещения, а
еще и по линиям, которые сейчас выясняются...
I коли менi було дане слово, я сказав:
- Товарищ с перевязанной головой сказал о каких-то "иных" линиях моей
связи со Скрыпником. Пусть это остается на его совести. Недаром у него
перевязана голова. Кроме писем к т. Скрыпнику, в которых я каялся ему в
своих уклонах как поэт, т. к. я смотрел на него, как на партийного
руководителя, "математика Революции", как я называл его в письмах, да
нескольких посещений его на дому, где я читал ему по его просьбе своп
стихи, никаких "иных линий" связи с ним у меня не было. Пусть товарищ с
перевязанной головой скажет откровенно, какие еще "иные" связи были у меня
со Скрыпником. Все здесь коммунисты и сказать про это надо, не пряча его
во мраке, и не пугать меня бессмысленными угрозами, т. к., клянусь,
товарищи, что он и другие, даже не с перевязанными головами, будут
выяснять эти мифические "иные линии" связи со Скрыпником до второго
пришествия, а так как его никогда но будет, то и никогда не выяснят этих
глупо выдуманных с чужого голоса "иных линий" связи с так страшно ушедшим
от нас человеком.
Я вiрив тому, як офiцiйно трактувалися смерть Хвильового i Скрипника, i
щиро сказав, що я любив цих людей i що менi дуже тяжко розчаровуватися в
них. Що я засуджую ©х самогубство, як жах вiдповiдальностi перед
Трибуналом Комуни, як ганебне дезертирство. Секретар райкому сказала, що
виступи Кулiша, Досвiтнього i Касьяненка незадовiльнi, а мiй виступ вона
визнала щирим, i що вiн задовольня . З цим погодились iншi.
I ще я пам'ятаю. Сонячний день, хвiртку двору будинку "Слово", бiля
яко© стояли Досвiтнiй i Епiк.
Я чимось був дуже обурений, а вони лагiдно мене заспокоювали, казали,
що все добре, а над ними, молодими, стрункими i красивими, смерть iз тьми
вже замахнулася сво ю гострою i безпощадною косою... А може, й знали, бо
за ними вже ходили ©© двоногi тiнi...

LIV

Що я забув написати про саме прекрасне i про саме страшне в мо му життi
- про любов i голод.
Голод тiльки торкнувся нас iз Марi ю сво©м чорним крилом, але багатьох,
багатьох вiн не тiльки торкнувся, але i штовхнув у незлiченнi могили на
мо©й милiй Укра©нi.
Почалася колективiзацiя.
Вона йшла нереальними темпами, масовим порядком, i з'явилася стаття
Сталiна "Головокружение от успехов".
Потiм, трохи пiзнiше, в 1932 роцi, в Кисловодську, один хворий на астму
старий бiльшовик менi казав:
"Все как будто хорошо по статье Сталина о головокружении. Но меня, душу
мою терзает черная кошка сомнений... Почему Сталин одной рукой пишет
статью "Головокружение от успехов", а другой рукой подписывает тайную
инструкцию о прежних бешеных темпах коллективизации".
Якось дивно писати про любов на цьому страшному фонi страждань
мiлiонiв, i я скажу просто. Мене посилали в Сталiне для лiтроботи з
початкiвцями на мiсяць.
Я зайшов до Вiри i спитав ©© (я iнодi заходив до синiв):
- Если я встречу человека, которого полюблю на всю _жизнь,_ ты
разрешишь мне жениться?
I мертво вiдповiли губи людини, про яку я писав вiрш "Так нiхто не
кохав":
- Разрешу.
I я в Сталiне одружився з мо©м синьооким щастям i горем, що полюбив на
все життя.
Я з Марi ю 1 при©хав з Донбасу в Харкiв.
Якось на вулицi я познайомив Вiру з Марi ю, i Вiра, блiда, з
затисненими од суму i гнiву вустами, процiдила крiзь них сво©й подрузi,
коли вони одходили од мене:
- А она красивая...
I от почався голод.
На вiтринах продовольчих магазинiв були тiльки одпнокi бiлi головки
капусти та iнодi картоплини.
Продавцям нiчого було робити, i вони сумно й безпорадно стояли всi в
бiлому, як у китайському траурi, за прилавками.
По вулицях ходили так же, як за безробiття в часи непу, тiльки без
пилок i сокир, селяни в свитках, голоднi мо© брати, вони од голоду вже не
могли ходити, i ©х звозили у призначенi мiсця.
Iнодi вони ходили по квартирах нашого будинку "Слово", але на високi
поверхи вони вже не могли пiднiматись. Я жив на другому поверсi, i коли
вони заходили до мене, то я мiг дiлитися з ними тiльки хлiбом, бо нiчого
iншого в нас не було. Ми й самi ©ли тiльки один раз на день i робили все
можливе, щоб син ©в тричi на день.
А вони, худi й жовтi, як вiск, ледве молили зсохлими й гарячими од
внутрiшнього пожару губами:
- Хоч би шматочок м'яса!..
А де я його мiг узяти?..
I от напiвпомерклi очi страдникiв мого народу з тяжким докором дивились
у мою залиту сльозами душу, i ©х муки страшно вгрузали в не©, щоб в 1934
роцi вибухнути гiпоманiакальним пожаром.
Ми, напiвголоднi, сто©мо бiля вiкна нашо© письменницько© ©дальнi, на
першому поверсi нашого крила "Слова", а дружина одного вiдомого
письменника, що чудом залишився живим пiсля страшних поневiрянь "де Макар
телят не ганяв", сто©ть (дружина) над нами на сходах i з глузливою
зверхнiстю каже нам:
- А ми цими обiдами году мо наших цуценят...
Я зненавидiв ©© за цю фразу, i коли ©© репресували, то подумав: "Так
цiй куркульцi i треба!"
I от 1933 рiк.
Мене послали на Нiкопольщину, власне, в самий Нiкополь, на будiвництво
трубного заводу. Я по©хав з дружиною, а син лишився дома з ©© сестрою.
Крiм того, що я був на будiвництвi, помiчник начполiтвiддiлу показав
менi рибальськi артiлi i артiлi колективiстичнi.
Коли ми йшли з околицi в одне село (вже починала зеленiти весна), ми
побачили маленьку дiвчинку, що опухлими руками зривала з зеленого куща
якiсь ягiдки, ще зеленi... Од цих бiдних опухлих ручок серце мо мов
зупинилось i весь свiт захитався в менi i навколо... Але це було тiльки
мить, i я повернувся до життя.
Заходили в село. Iдемо в колгоспний дитсадок, що мiстився в сара©,
власне, ©дальня дитсадка.
Дiти сидять навпочiпки коло круглого низенького столу, ©дять
дерев'яними ложками, всi з однi © миски.
Одна дiвчинка набере ложку мутiю© рiдiти, пiднесе до губок, проковтне i
оближе ложку, а потiм знову, проковтне i оближе ложку, а потiм знову,
проковтне i оближе.
Мп ©© пита мо:
- Для чого ти так робиш? А вона:
- Щоб довше ©сти...
Боже мiй! Я бачив тiльки краплю страждань мого народу, та й тi краплi
падали, як вогнянi, на мо серце, i пропiкали його наскрiзь.
А писати про те, що менi розповiдали iншi, я не можу, бо в мене i так
страшно горить лице i гостро болить потилиця.

LV

Ще задовго до цього жахливого, що нам довелось пережити i не
поламатися, а вистояти в морi трупiв i на сво©х плечах (я кажу про весь
народ) понести й далi святий тягар труда во iм'я комунiзму, бо навiть те,
що робилося iменем робiтничого класу, iменем партi©, не одiрвало селян од
робiтникiв, не викликало страшного повстання, як акту соцiального
само©убства, на яке штовхали народ наш чорнi руки ворогiв i лiвих
загибникiв, що колективiзували народ пiд дулом нагана.
Святий наш народ. Вiн усе витримав, i навiть такi страшнi жертви не
захитали його вiри в партiю. Настiльки полiтичне вирiс наш народ, що вiн
не тiльки вiдчуаав, але й знав, що партiя веде його лiнiю, але ©©
перекручували всi, хто був зацiкавлений в дискредитацi© Радянсько© влади
перед укра©нським народом, який був i Радянська влада, як i росiйський
народ, як всi народи-брати.
А який дурень сам устромить ножа в сво серце? Так i наш народ.
Хоч i страшне прислiв'я, вигадане виродками людства, яке наводить
[...] 1 в одному з сво©х романiв:
"Не надо человека вешать, а надо его довести до такого состояния, чтобы
он сам повесился".
Я вважаю, що це прислiв'я перевершу всi i зу©тськi "iдейнi" концепцi©.
Але, повторюю, народ наш витримав, i в цьому його безсмертя, i я
горджусь мо©м народом i молюся йому, як колись молився богу.
Тiльки народ мiй витримав, а я - нi, бо захворiв психiчно. Про це
потiм.

LVI

Пробачте, любi читачi, що я вже вживаю методи кiнонапливу i повертаюсь
усе назад, але це не вiд того, що я забудько, а щоб краще iти вперед i
яснiше було те, що буде.
В 1929 роцi ми, укра©нськi письменники, - пiсля дружнього вiзиту до
синьооко© сестри Укра©ни Бiлорусi©, де я близько i рiдно узнав чудесних i
свiтлих Михася Чарота 1, Дубовку 2, Александровича 3, не кажучи вже про
таких велетнiв, як Якуб Колас 4 i Янка Купала 5.
Ми по©хали з таким же вiзитом до бiляво© сестри Укра©ни, могучо© сестри
всiх радянських народiв, до Росi©, в Москву.
I от Москва... Не така, як зараз, що наче летить у гуркотi i дзвонi, в
гiгантському розгонi до щастя, а швидше велике село, але така ж рiдна, як
i зараз.
Нас приймав товариш Сталiн в примiщеннi ЦК ВКП(б). Але перед тим, як
зайшов вiн. з нами розмовляв дуже калiченою укра©нською мовою Каганович, i
це мене дуже дратувало.
I от зайшов товариш Сталiн.
Всi на нього дивилися побожно, а коли т. Сталiн щось спитав, то Кулик,
як школяр, пiдняв руку, i я бачив, як пiд столом у нього од пiдхалiмського
захвату дрiбно трусилася лiва нога...
Менi й Пилипенковi дуже хотiлося ©сти, а може, i з яко©сь пiдсвiдомо©
бравади ми з ним в пiв-уха слухали тов. Сталiна, бо пили чай i за©дали
його бутербродами з ковбасою.
Але мене навiчно вразили слова людини, в образi яко© ми бачили партiю,
народ. Вiн уособлював в собi для нас все, i природу нашу, що народ
змiнював сво©м геро©чним трудом i цим самим змiнювався сам, i найсвятiше в
свiтi - Вiтчизну:
- Я получаю письма со всего Советского Союза, в которых мне пишут
следующее: "Зачем развивать национальные культуры? Не лучше ли делать на
общепонятном языке (подразумевается под этим русский)", - каже т. Сталiн.
- Все это глупости. Только прп полном ц всемерном развитии национальных
культур мы прийдем к культуре интернациональной. Иного пути нет п не может
быть.
I цi слова нашого вождя, як золотий дороговказ, свiтили менi в темнi
ночi мо©х хитань у мовному питаннi, в мо©й безкiнченнiй муцi й тривозi за
душу мого народу, за укра©нську мову. I цi хитання ще й зараз потрясають
мене, i я не сплю ночами i все думаю, думаю...
Я вважаю неправильним твердження товариша Кпрпченка (вiн сказав це на
прийомi укра©нських письменникiв у себе, в ЦК КПУ, коли працював на
Укра©нi):
"Укра©на - не Болгарiя".
Так. Укра©на не Болгарiя, а Укра©на, або укра©нський народ, не давав
права нi Корнiйчуковi6, нi Бiлодiдовi7 говорити, що укра©нський народ-
двомовна нацiя.
У мене серце облива ться кров'ю од гнiву i обурення на цих людей.
Ну,Кириченко помиля ться!
Але нi Корнiйчук, нi Бiлодiд не "помиляються", вони це говорили тому,
що бони самi двомовнi, i накидали це укра©нському 45-мiлiонному народовi
бюрократично, якщо не сказати гiрше, розписувались за безсмертя, перед
яким вони тiльки прах!
Да, Укра©на - не Болгарiя.
В Болгарi© болгарська мова не зазнала долi укра©нсько©, хоч як ©© турки