Страница:
Мене обурювало те, що ©© очi мали надi мною якусь майже непереможну
силу.
Потiм вона менi писала в школу, що я - ©© мрiя, i вона хоче з цi ю
мрi ю "реально столкнуться".
Але до "столкновения" не дiйшло, бо я не любив ©©.
Юля пiдвелася з камiння, вiддала менi кашкета i пiшла проводжати мене
за Лисиче, в другий бiк, ближчий до Третьо© Роти...
Коли ми вийшли за село, вона дивилась менi у вiчi сумно-сумно...
I цей погляд був такий могутнiй, що душа моя ледве не розлучилася з
мо©м тiлом, щоб навiки злитися з ©© душею...
Але я стояв як кам'яний.
Тодi Юля близько-близько пiдiйшла до мене i спитала:
- Значит, надежды нет?
I холодно злетiло з мо©х байдужих губ:
- Нет.
Тодi Юля чорною тiнню повернулась iз опущеними плечима й руками,
зiгнена i невиновно скорботна пiшла в нiч. Мо серце рвонулося за нею, але
я був мов кам'яний.
XXVIII
Ще малим я дуже любив читати рiзнi "декляматори", художнi читанки та
рецензi© на вiршi в додатках до "Нивы" '. Звичайно, я любив переписувати
до зошита, а то й просто вивчати напам'ять тi поезi©, що мене захоплювали.
Я дуже хотiв бути поетом, гадаючи, що поети - це надзвичайнi люди: до
них, в ароматнi кiмнати, приходять закоханi й покiрнi жiнки, неодмiнно з
жертвенним i тихим коханням, i, звичайно, у цих жiнок синi небеснi очi й
золоте волосся... Особливо мене захопив вiрш Дмитрiя Цензора 2: "Любил я
женщину с лазурными глазами..."
такi поети, що за сво життя можуть написати один-два чудеснi вiршi.
Такий i Дмитрiй Цензор.
Не можу не навести цього вiрша:
Любил я женщину с лазурными глазми,
не знал я женщины безмолвней и грустней.
Загадка нежности меня пленяла в ней
и грусть покорных глаз с их тихими слезами...
Покорно, как дитя, пошла она за мной,
на нежность и любовь ответа не просила...
И в этом чудилась непонятая сила,
томившая своей безмолвной тишиной...
Однажды вечером, под шелест листопада,
она безропотно ответила: "Прощай..."
И думал я: "Судьба как будто невзначай сроднила нас...
Прости. Так суждено. Так надо".
И жадно я искал... И много, много раз
любовь была как сон, как призрак, как вериги...
И женские сердца я изучал, как книги,
но позабыть не мог печаль покорных глаз.
Когда мне больно жить, мне хочется сначала
молитвенно прильнуть к душе ее простой.
Ведь я не знал тогда, что нежной красотой
цвела ее любовь и жертвенно молчала.
Чому менi сподобався цей вiрш?
Менi зда ться, з двох причин. Тут намальовано образ iдеально© для мене
жiнки (така дружина була в поета Фофанова3). По-друге, я сам в якихось
глибинах сво © iндивiдуальностi подiбний до Дмитрiя Цензора, власне, до
того Дон-Жуана 4, яким би хотiв бути Дмитрiй Цензор, бо я тепер
переконався, що поети завжди брешуть i гiперболiзують або гарне, або
погане в людинi.
Колись я ворожив на оракула (не смiйтеся, мо© любi читачi, я ж був
дурний, маленький - дванадцять рокiв) пшеничною зернинкою, i менi на
запитання: "Кто меня будет любить?" - показано: "Женщины".
Значить, психологiчна пiдготовка, хоч i на мiстичному грунтi, - але я
певний, що цьому були вiдповiднi психофiзiологiчнi причини в формуваннi
мо © iндивiдуальностi.
Може, тому, що я ще маленьким жив у мiстi i звуковi й зоровi вражiння
одклалися та мними й солодкими шарами в мо©й пiдсвiдомостi, я завжди мрiяв
жагуче про мiсто: там контрасти, там рух, там нiжнiсть i жорстокiсть
переплелися в такiй могутнiй гармонi©, що вона, як магнiт, тягнула мою
уяву в далекi, широкi, повнi пригод i кохання мiста. Я ж жив у глухiй
провiнцi© пiд вiчним гуркотом заводу i криками по©здiв, що пролiтали крiзь
наше село, особливо увечерi, коли пасажирськi вагони ярко i огненно з
веселими й невiдомими людьми все летiли туди, в невiдомi й прекраснi
мiста, а за ними гналася моя маленька душа, як руде сенiн
ське жереб'я, й тепер ретроспективно, крiзь смiшнi й на©внi сльози, що
заливають мо© очi, звучать менi слова поета:
Милый, милый, смешной дуралей!
Ну куда он, куда он .гонится.? 5
Але жереб'я стало великим поетом Укра©ни, воно наздогнало залiзного
коня i злилося з ним у шаленому руховi в Прийдешн .
Писали вiршi й мiй дiд, i мiй батько (укра©нською й росiйською мовами),
я теж почав писати вiршi, не тому тiльки, що писали ©х мiй дiд i мiй
батько, а й тому, що взагалi люди можуть бути поетами, а я не можу. Що це
значить?
Колись до нас на ярмарок при©хали акробати. Вони в балаганi ходили на
руках, я захоплено дивився на них i думав, вони ж ходять на руках, а вони
такi ж люди, як i я. Значить, i я навчуся ходити на руках.
I я навчився ходити на руках.
Правда, я позвозив собi скронi до кровi, мало не вибив правого ока, але
навчився. Хлопцi з мене смiялися, били мене, а я не звертав на них уваги й
почував себе геро м.
Одного разу, коли я (чотирнадцять рокiв) писав першого свого вiрша, то
у мене було таке iдiотське обличчя, що бабуся, проходячи повз мене,
сказала: "Брось писать стихи, а то ты сойдешь с ума".
Я перелякався й покинув писати вiршi.
Але коли почалася iмперiалiстична вiйна, злива патрiотичних вiршiв у
тодiшнiх журналах захопила й закрутила мене.
Я остаточно порiшив бути поетом.
В якiйсь книзi я прочитав: "Какой же он поэт, ведь у него нет еще и
сорока стихотворений!" 1 я подумав, що коли в мене буде "сорок
стихотворений", я стану справжнiм поетом.
Взагалi, люди певного вiку починають писати вiршi, коли закохуються, я
ж почав писати вiршi на релiгiйному грунтi.
сенiн 6 був пiд великим впливом свого релiгiйного дiда, а я - сво ©
релiгiйно© бабусi.
Взагалi, я хотiв бути ченцем.
Ось мiй перший вiрш (я почав писати росiйською мовою тому, що вчився в
росiйськiй школi й читав дуже багато росiйських книжок):
Господь, услышь мои моленья,
раскаянье мое прими,
прости мои ты согрешенья,
на путь святой благослови.
Я [ж] хотiв бути святим, як "Iоан Кронштадтський", творами якого я, мiж
iншим, захоплювався i через те не любив читати Толстого 7.
А ось про вiйну:
Друг друга люди бьют и режут,
забыли, что придет пора,
прорвется грешной жизни нить,
и все их грешные дела
придется богу рассудить.
Коли я писав вiршi, то думав, що вони генiальнi i кожний вiрш кошту
десять тисяч карбованцiв...
А це про колективну творчiсть. I знов-таки про ярмарок i балаган.
Мандрiвнi артисти завжди спiвали в балаганi:
Живо, живо! Подай пару пива!
Подай поскорей, чтоб было веселей!..
А в нас, коли хто нап' ться, хлопцi казали: "Що?! Нагазувався?"
У нас був содовий завод, де доводилося працювати в хлорi: там дуже
важно, i робiтник мiг витримувати тiльки двi години, - пiсля цього його за
ноги майже в нестямi витягали на повiтря.
Вiд цього й пiшло (щодо п'яних): "нагазувався".
Тодi я придумав, власне, переробив "Живо, живо подай пару пива!":
"Живо, сразу! Подай пару газу, подай поскорей, чтоб было веселей". I всi
почали спiвати.
Коли ж я говорив хлопцям, що це видумав я, - вони не вiрили менi i
навiть били мене, вважаючи, що це ©хн :
"созданное тобою уже не принадлежит тебе".
Я дуже любив чигати [про] сищикiв: Ната Пiнкертона, Нiка Картера,
Шерлока Холмса8, Пата Конера, Етель Кiнг, Арсена Люпена i т. д.
Взагалi я дуже любив читати про пригоди i зовсiм не любив поезi©. Коли
йде опис природи, то я перегортав цi сторiнки й читав далi: мене цiкавив
розвиток дi© - "що далi..."
XXIX
Ще коли я працював учнем в маркшейдерському бюро нашого заводу, я нiяк
не мiг навiть на роботi не мрiяти про мою любов до Дусi. Вона так i стояла
завжди перед мо©ми очима. Гiпноз кохання!
Одного разу я так замрiявся, уявляючи лице мо © першо© любовi, що,
забувши про все на свiтi, подув на волосинку, щоб диханням здути ©© з
рейсфедера, якого я тримав над розкритим планом виробок шахти, який треба
було перенести на кальку.
I, о жах, я видув не тiльки волосинку, але й туш, що чорно й густо
розбризкала план.
Розвал, наш начальник, почервонiв, як гребiнь пiвня, i крикнув на мене:
"Болван!"
Я спокiйно пiдiйшов до вiшалки, зняв свого пiджака i, одягаючись,
сказав:
- Я сюди прийшов не для того, щоб бути попихачем.
I пiшов за рощотом.
Товаришi менi кажуть, що скоро мобiлiзацiя мого року i мене заберуть на
вiйну, але я не слухав ©х.
Управитель заводу Вульфiус гарно до мене ставився i покликав до себе.
- Что же вы, Володя, как нежная девица. Я позвонил Розвалу, и он перед
вами извинится. Идите наверх. Розвал з усмiшкою подивився на мене:
- Ну что, Володя, давайте помиримся.
- Давайте.
Але я не заробляв собi навiть i на чоботи i замiсть помагати матерi
сидiв у не© на ши©.
Я взяв вiдпуск i по©хав знову до тi © школи, де я вчився.
Управитель Григорiй Павлович Фiалковський сказав, що мене можуть
прийняти тiльки до першого класу через конкурсний iспит.
Я ж одним iз кращих учнiв перейшов до другого класу, i от - iспит.
Виходу не було, i я згодився.
Iспит я витримав, але на медичнiй комiсi© в мене знайшли анемiю, i я
мусив ©хати додому.
Я порiшив iти на вiйну добровольцем. Мати мене благословила, товариш
дав грошей на дорогу до вiйськового начальника.
На однiй станцi© мене зустрiв шкiльний товариш Жорж Науменко i порадив
пiти до заводського лiкаря. Може, в мене нема анемi©, i тодi мене приймуть
до школи.
З посвiдченням, що в мене нема анемi©, я при©хав до школи.
Управитель глянув на мене.
- Сколько заплатили? Я нiчого не сказав.
- Но ваше место занято кандидатом, и мы не можем вас принять.
- Я готов жить в сторожке, лишь бы учиться. Вы же знаете, что у меня
умер отец, и единственная надежда помочь матери - это кончить ваше
училише.
- Хорошо. Я поставлю ваш вопрос на педагогическом совете.
Я трохи не збожеволiв, поки йшла нарада. Нарештi виходить управитель.
- Вы приняты, но будете учиться на свой счет и не должны болеть.
Це все одно що мене не прийняли, бо ще коли був живий батько, я був
стипендiатом. А як же тепер?..
Я пiшов у завод до Вульфiуса, i вiн, нiмець, зовсiм чужа менi людина,
згодився платити за мене. Вiн знав, що я пишу вiршi, але коли я казав йому
ще на заводi, що хочу вчитися, вiн радив менi робити це i казав:
- Лучше быть хорошим агрономом, чем плохим поэтом.
I я знову став учнем. Та весь час боявся, що захворiю i мене виключать
iз школи.
Менi навiть так i снилось, що я хворий i мушу ©хати додому. Я ридав у
снi. I на ранок товаришi мене питали:
- Чого ти плакав, Володя?
I за кiлька день до рiздвяних канiкул я не витримав вiчно© тривоги, й
коли о шостiй годинi задзвонили на роботу, я не мiг пiдвестись.
Я захворiв.
Приходить управитель.
Його ненависнi свинячi в кривавих жилках очi глузливо глянули на мене:
- А вы ж обещали не болеть. Я мовчав.
Що я мiг сказати цьому кату, од якого залежало мо життя.
Ми його продражнйли "Плюшкiн" 1. Весною пiд час робiт i лiтом вiн
стежив за нами в бiнокль iз балкона, збирав iржавi гвiздки i клав ©х у
кишеню свого снiжно-бiлого пiджака.
Свого сина Павлика вiн заставляв збирати такi гвiздки i платив йому по
копiйцi за дюжину.
Вiн часто приходив i дивився, як ми працю м. Були такi хлопцi, що
гарячкове копали, коли був управитель, а коли його не було, вони зовсiм
нiчого не робили. А я робив i спочивав, чи був управитель, чи його не
було.
I хлопцiв, що тiльки на його очах робили, вiн хвалив, а мене лаяв.
А кругом шумiла посадка з шовковиць i диких маслин, i я часто писав там
вiршi.
Управитель глузував з мене:
- Вот вы, Сосюра, поэт. Почему бы вам не написать про поросят. Это так
поэтично.
XXX
На заводському майданi грозово лунали мiтинги, охриплi агiтатори в
хрестах кулеметних стрiчок закликали до червоних лав, але робiтники сумно
й нiяково стояли й мало хто йшов до смертникiв революцi©.
I чого ©м iти, коли в заводському магазинi пшоно, м'ясо й олiя
продаються по цiнах мирного часу, наприклад, хлiбина на вiсiм фунтiв
коштувала 18 к., а коли чого не було в магазинi, то робiтникам зверх
звичайно© платнi видавали грошi на цi речi по пiнах ринку.
Завод належав чужоземцям, i директор Теплiц знав, що робив.
Тiльки окремi геро© йшли до червоно© гвардi©.
Я при©жджав на один день додому i узнав, що учнi штейгерсько© школи
скинули свого управителя, несправедливу i вредну людину.
Ну, думаю, коли вони це зробили, так i ми це можемо зробити.
Я пiшов до латиша, комiсара станцi© Яма, розказав йому все про
управителя i що я хочу зробити так, щоб його скинули.
Вiн порадив менi зв'язатися з робiтниками економi©, а коли справа не
вийде, то вiн сам ©© докiнчить. I запропонував менi органiзувати в школi
гурток соцiалiстично© iнтелiгенцi©.
Коли я прийшов до школи, гнiв зовсiм вибив з мо © голови пораду
комiсара. Я тiльки зговорився з кiлькома товаришами, якi обiцяли
пiдтримать мене, взяв дзвiнок i почав дзвонити на збори.
Всi бiжать i питають, у чiм рiч.
- Зараз узна те, - кричу я i ще дужче калатаю дзвоником.
Зiбралися всi учнi.
- Кличте управителя, - владно кажу я, i хлопцi побiгли за ним.
Управитель прийшов у парадному мундирi, блiдий i спокiйний.
Я вийшов i став перед ним.
- Товарищ Фиалковский. От лица всех присутствующих предлагаю вам
удалиться из школы, иначе вы провалитесь, и провалитесь с треском.
Раптом чую позаду:
- Мы тебя не уполномачивали.
Я обернувся i дивлюсь на тих, що обiцяли мене пiдтримати, а вони
опустили голови i мовчать. Пам'ятаю з них Ваню Шарапова i Степана Каще ва.
Од гнiву кров так бурно менi прилила до голови, що, здавалося, ©© напор
проб' мо тiм'я i тугим фонтаном ударить в стелю.
- Тогда я говорю от себя лично. В вас с молоком матери всосалось
сознание рабов, и у вас язык исчез при виде блестящих пуговиц и зеленого
мундира нашего мучителя. - Обертаюсь до управителя. - Помните, когда вы
вновь приняли меня в школу с вашим условием не болеть. И когда я, не
выдержав моральной пытки, заболел, вы приходили и издевались надо мною,
напомнив мое обещание не болеть. Я тогда хотел броситься и задушить вас. А
теперь времена переменились. Уходите отсюда и дайте дорогу новым светлым и
могучим людям, которые будут учить нас не гнуться в три погибели, не
дрожать при виде ваших ярких петлиц и звуках вашего голоса, а прямо и
светло смотреть в глаза новой жизни. Я сейчас пойду к комиссару станции
Яма, и тогда посмотрпм, как вы провалитесь. Вы не ведете нас к прогрессу,
а наоборот, вы духовный контрреволюционер. Блiдий i переляканий Плюшкiн
попросив води.
- Хорошо, я согласен не быть управляющим, но оставьте меня при школе
педагогом хоть на то время, пока я подыщу себе место.
Вiн почав перераховувати всi комiтети й комiсi©, де вiн головою, i
пiднялась цiла буря протесту проти мого виступу. Особливо обурились
старшокласники, яким потрiбний був пiдпис Фiалковського на випускному
атестатi. Власне, це був не протест проти мене, а просто вони просили
Фiалковського i надалi бути управителем.
Я побiг до комiсара. Недалеко од станцi© я почув астматичне дихання
мого улюбленого вчителя Дмитра Купрiяновича.
- Зачем вы это делаете, Сосюра? Теперь Фиалковский в наших руках, и мы
сможем с ним сделать все, что нам надо.
А нiмцi вже захопили Харкiв 1
Я згодився з ним, та, по правдi, менi стало трохи жалко управителя, бо
вiн був чудесний лектор.
Плюшкiн подав заяву до педагогiчно© ради за те, що я назвав його
контрреволюцiонером.
Мене викликають. Я забув, що на педнарадi, i почав свистiти. Мене
закликали до порядку.
Я сказав, що управителя назвав тiльки духовним контрреволюцiонером,
розказав все те, що говорив управителевi, що вiн ставиться так не тiльки
до мене, а й до iнших.
- Да, это - издевательство, - сказав один, i мене одпустили, не
зробивши навiть менi i догани.
А нiмцi пiдходили все ближче.
Дiтей бiдних батькiв весною вiдпускали на три мiсяцi для допомоги в
господарствi.
Одпустили й мене.
Демобiлiзованi солдати органiзували секцiю при радi депутатiв i,
скориставшись повстанням куркулiв, обеззбро©ли заводський загiн
червоногвардiйцiв, поклялися радi, що будуть вiрнi революцi©, i стали
нести охоронну службу.
Я записався в цей загiн.
Секцi© дали зброю з умовою, що вона буде одступати разом з останнiми
загонами червоно© гвардi©.
Бо© йшли вже бiля Сватово©.
Ми несли варту на залiзничному мосту через Дiнець. Уночi я стояв на
вартi i тривожно вдивлявся в кущi, якi у тьмi здавалися живими iстотами,
ворогом, що хижо лiзе з динамiтом зiрвати в повiтря залiзного велетня, що
гув i хитався пiд мо©ми ногами у симфонi© зоряно© ночi. Тихо линув димний
молодик над могутнiми горами, над лiсом i водою, i його промiння тонко
торкалося до багнета i сумно тремтiло на затворi мо © рушницi.
Був теплий i погожий день, i раптом тривожно i дико закричав гудок на
заводi. Це був без краю довгий крик, вiн бив по нервах i кликав до бою. Я
схопив рушницю i вибiг на вулицю.
На заводi вже гримiла стрiльба i гулко били гармати. А по "чавунцi", що
йшла пiвколом через село i була над ним, грiзно й тихо йшли броньовики.
Вони одкрили по селу й заводу огонь, вони оборонялися од солдатiв i
спровокованих заводською адмiнiстрацi ю робiтникiв, що не дали ©м спалити
порома через Дiнець.
Червоногвардiйцi густими рядами стояли на одкритих платформах з
рушницями до ноги i без лiку падали пiд кулями спровокованих братiв.
Я ие схотiв бити по них i вiддав рушницю одному солдатовi.
До мене пiдскаку на конi мiй родич Холоденко, начальник загону
солдатсько© секцi©.
- Ти чого без винтовки?
- Я зараз пiду ©© принесу.
Вiн пiдозрiло глянув на мене i помчав далi.
Але коли я ще бiг i провулки були так повнi стрiляниною, що, здавалося,
стрiляють бiля мене, я не витримав, послав кулю в далекий ешелон. Тепер я
знаю, що та куля не вбила нiкого, бо я цiлився в покрiвлi вагонiв, але
вона одiрвала менi серце.
Червонi броньовики одiйшли до Лоскутовки i почали бити по штабу.
Пiсля кожного удару в небi тонко шумiли набо© й пихкали хмарки
розривiв, або набiй поцiляв у залiзницю, i тодi здавалося, що гримить i
розлiта ться весь свiт.
м вiдповiдали заводськi гармати за горою.
Бiй припинився, i червоногвардiйцi прислали до нас делегатiв. Вони
©хали в фаетонi в золотiй спецi дня, сухорлявi й спокiйнi.
В штабi я бачив нашого червоногвардiйця Вельцмана Михайла.
Вiн у кулеметних стрiчках сумно стояв i слухав члена Ради Ажипу.
Той гаряче й страсно говорив:
- Дорогие красные орлы! Вас не поняли, и вот вы, разбитые и
озлобленные, отступаете по окровавленным полям Украины. Вас никто не
поддерживает. Но придет время, когда вас позовут, и вы вернетесь сюда -
могучие, светлые и непобедимые.
Я пiшов, але довго перед мо©ми очима стояло сумне обличчя червоного
героя.
XXXI
Я хмуро стояв на "чавунцi", а мимо гримiли обози нiмецько© армi©. Синьо
й грiзно йшли кованим кроком незлiченнi колони баварсько© пiхоти, i
ритмiчно хиталися в сiдлах кавалеристи.
Мене вразив один вродливий юнак офiцер. Вiн був тонкий i нiжний, як
дiвчина. I йому так личила жовта каска.
Важко i невблаганно повзли гармати i тупими дулами хижо дивилися туди,
де разом з кривавим сонцем зникли люди в хрестах кулеметних стрiчок.
I знову повернувся колишнiй жах i колишнiй пристав на заводi. Блистiла
багнетами гетьманська варта пiсля розгону нiмцями Центрально© Ради 1.© в
Нiмеччину висмоктували довгi ешелони муку й сало.
По селах катували селян, повертали майно й землю помiщикам i без кiнця
розстрiлювали червоногвардiйцiв i матросiв.
Я нiде не мiг знайти роботи, ходив з хлопцями до дiвчат i в чаду
самогонки марив про якiсь синi очi, якi я мушу зустрiти, хоч i не бачив
нiколи.
Почав захоплюватись Олесем 2 i Вороним 3. Iнодi писав укра©нськi вiршi.
Я не мiг так просто пити самогону i затуляв пальцями нiс, щоб не чути
його жахного паху. А потiм плакав п'яними сльозами над "Катериною"
Шевченка, над сво©м минулим i лiз цiлуватися до товаришiв.
Один нiмець полiз до дiвчини Серьоги Дюжки. Вона почала кричати, нiмець
був гладкий i сильний. Але Серьога збив його з нiг, схопив його за штани й
блузу i почав бити об долiвку. У нiмця вже мертво телiпа ться голова, i
кров перестала йти з горла, а Серьога все гупа ним об долiвку.
Дiвчата попередили його, що бiжать нiмцi.
Серьога вискочив i побiг. Нiмцi, стрiляючи на бiгу, погналися за ним.
Вони його загнали на кручу над Дiнцем.
Було вже холодно, i Серьога з розгону стрибнув униз головою в Дiнець.
Пiд огнем вiн переплив осiнню рiку i став на березi. Кулi чокають об пiсок
пiд його ногами, а вiн усмiхнувся, зняв свою кепочку, чемно вклонився
нiмцям i зник у лiсi.
Один нiмець теж стрибнув у Дiнець, переплив його, добiг до лiсу, але
далi побоявся йти i повернувся назад.
XXXII
Був травень, i на село при©хали та мнi органiзатори повстання проти
гетьмана. Вони пропонували нам записатись до Бахмутсько© комендантсько©
сотнi, щоб мати в руках зброю, i коли почнеться вибух, при днатися до
повстанцiв. Я записався з кiлькома червоногвардiйцями.
Ми порiшили, коли сотня буде не з потрiбного матерiалу, розкласти ©©.
В Бахмутi нас привели в казарми на Магiстральнiй вулицi, i ми почали
нести охоронну службу.
Бунчужного, що був одним iз тих, що агiтували нас за вступ до сотнi,
раптом зняли з посади, i вiн зник невiдомо куди.
Ми написали сотенному заяву, щоб нам повернули бунчужного, бо вiн гарна
людина i нам потрiбний. Нас чотирьох делегували до сотенного.
Вiн тiльки глянув на заяву i став кривавим од лютi. Зiницi його очей
звузились i стали колючими. Вiн холодно глянув на нас.
- Ви всi заарештованi. Вас одправлять до австрiйського штабу.
В мене холодно упала душа.
- Пане сотнику, ми ж не зна мо, в чому рiч. Ви нам з'ясуйте. Просто
була хороша людина, i нам його жалко.
Можете нас заарештувати, але знайте, що всi ми були пiд кулями
червоних.
Лице сотенного пом'якшало:
- Ваш бунчужний не може бути з вами, бо в його сифiлiс. Я вiдпускаю
вас, але знайте, що це вам не вiльне козацтво, i щоб бiльше таких заяв не
було.
Ми пiшли, блiдi й радi.
Почали при©жджати офiцери в золотих погонах. Вони глузливо дивилися на
нас i казали, що тепер ©хнiй час. Ми тiльки хмуро дивилися на них.
Козаки були покiрнi й забитi. Нам стало ясно, що, коли ©х пошлють на
селян, то вони хоч i з плачем, а будуть розстрiлювати сво©х братiв. Ми
почали прикладом i словом розхитувати дисциплiну.
Був у мене товариш, колишнiй шахтар, вiн матюкався i ходив до наймичок,
але коли заспiва - море мурашок залива мене, i я в'яну од насолоди.
Був вечiр, i ми стояли з ним бiля розчиненого вiкна.
Проти нас був тихий будинок з вишневим ганком i синiми ставнями. На
ганку сидiла дiвчина i читала книжку.
Товариш мiй заспiвав, i дiвчина пiдвела голову. Мене наче що вдарило, я
здригнув i, хоч не бачив ©© очей, зразу вiдчув, що в не© тi синi очi, що
так довго менi сняться...
А пiсня на сво©х огненних крилах несла мене туди, де йдуть хлопцi з
поля i "через тин перехилилась голова дiвчини"... I я уявляв, як томно i
нiжно вона перехилилась через тин i слухав пiсню хлопцiв... Нi, то не
хлопцi спiвають, а зоря, що залила небо над яворами, i на ©© фонi самотня
фiгура дiвчини бiля тину. Нi, не бiля тину, а ось вона сидить на ганку в
лiловiй шалi, така незнайома й рiдна...
Я написав ©й записку й передав козаком.
Написав так:
"Я не спрашиваю, кто вы, не надо знать, кто я. Но мы будем писать,
видеть и не знать друг друга. Это будет так хорошо.
Жемчужный".
Вона менi вiдповiла:
"Это будет так хорошо. Мы будем чувствовать друг друга. Это будет
лучше, чем знать. Я буду писать вам изречения моих любимых философов и
писателей.
Констанция".
I ми почали листуватися.
Ми долистувалися до того, що вже не могли не бачити одне одного. Коли
всi заснуть, я роздягаюсь голий i пишу ©й вiршi, щовечора по сiм штук. А
потiм лежу на спинi й уявляю до фiзичного болю ©© губи й очi. Ось ©© лице
нахиля ться над мо©м, пропадають стiни, i синi очi заливають все небо...
Губи, теплi й вiчно знанi, притуляються до мо©х, i, як у молитвi, завмира
моя душа...
I в один вечiр я замiсть козака, що був нашим листоношею, пiдiйшов до
хвiртки, де стояла Констанцiя.
- Вы уже приготовили ответ моему товарищу?
- Нет еще.
Я вже не мiг грати i близько пiдiйшов до не©.
- Я хотел пооригинальничать, но из этого ничего не вышло. Давайте
познакомимся. - I я простягнув ©й свою руку. - Жемчужный.
Вона тихо зiтхнула i трохи не впала менi на груди.
- Какие у вас глаза?..
I наче крiзь марево далекого сну, як музика всiх мо©х поривiв i шукань,
тихо злетiло з ©© губ:
- Голубые.
Та ©© покликала мати, i вона пiшла од мене. Одлетiв новий день, i вечiр
тихою голубою ходою прийшов на землю. Тепло шумiли дерева, i наймички
гуляли з козаками. Я вийшов i побачив Констанцiю на протилежнiй панелi.
Вона грацiйним i нiжним поворотом голови кликала мене.
Та я не перейшов вулицю прямо, а йшов по цiм боцi, щоб не помiтили
iншi, що йду до не©. Ми йшли до дерев, де було темно i не видно людей.
I коли ми зiйшлись, я тричi поцiлував Констанцiю, i ©© губи, як вiчна
рана, ввiйшли в мо серце.
Вона мене познайомила з сво©ми батьками й братом. Це була тиха польська
сiм'я, i Польща, щоб вони ©© не забули, дала ©м на спомин золоте волосся й
синi очi.
Батько ©©, Iполит Вiкентiиович, огрядний i високий, з гордо поставленою
головою, був подiбний на золотого лева. Вiн працював у банку i за обiдом
говорив такi речi, що ми всi червонiли i трохи не захлиналися од смiху.
Вiн говорив це так просто, це виходило так на©вно й безгрiшно, що зовсiм
не було нiяково. Я почував себе з ним так, як дома, вiн був такий
безпосереднiй, що його не можна було не полюбить.
Мати, Полiна Василiвна, енергiйна й моторна, все курила й шила жiночi
вбрання. Синьоока й весела, вона завжди щось робила i нiколи не сидiла на
мiсцi. Вона ласкаво дивилася на мене i дозволяла нам з Котьою ходити, куди
ми хочемо.
Брат, Броня, вилита копiя батька, вчився в реальнiй школi, марив про
червоне чудо i вирiзував на деревi коханi iнiцiали.
Ми ходили з Котьою в поле i довго сидiли над ярком. Од ©© покiрних i
гарячих губ у мене так закрутилася голова, що я упав у ярок.
Я любив, коли пiд мо©м поглядом блiде й нiжне лице Котi поволi
заливалося кров'ю, як зорею... Тодi вона нахиляла голову i не могла
дивитися на мене.
Щовечора через Котю я пропускав перевiрку, i за це поза чергою щоранку
чистив картоплю.
З вiкна казарми менi було видно лице Котi в вiкнi. Вона вчилася в
силу.
Потiм вона менi писала в школу, що я - ©© мрiя, i вона хоче з цi ю
мрi ю "реально столкнуться".
Але до "столкновения" не дiйшло, бо я не любив ©©.
Юля пiдвелася з камiння, вiддала менi кашкета i пiшла проводжати мене
за Лисиче, в другий бiк, ближчий до Третьо© Роти...
Коли ми вийшли за село, вона дивилась менi у вiчi сумно-сумно...
I цей погляд був такий могутнiй, що душа моя ледве не розлучилася з
мо©м тiлом, щоб навiки злитися з ©© душею...
Але я стояв як кам'яний.
Тодi Юля близько-близько пiдiйшла до мене i спитала:
- Значит, надежды нет?
I холодно злетiло з мо©х байдужих губ:
- Нет.
Тодi Юля чорною тiнню повернулась iз опущеними плечима й руками,
зiгнена i невиновно скорботна пiшла в нiч. Мо серце рвонулося за нею, але
я був мов кам'яний.
XXVIII
Ще малим я дуже любив читати рiзнi "декляматори", художнi читанки та
рецензi© на вiршi в додатках до "Нивы" '. Звичайно, я любив переписувати
до зошита, а то й просто вивчати напам'ять тi поезi©, що мене захоплювали.
Я дуже хотiв бути поетом, гадаючи, що поети - це надзвичайнi люди: до
них, в ароматнi кiмнати, приходять закоханi й покiрнi жiнки, неодмiнно з
жертвенним i тихим коханням, i, звичайно, у цих жiнок синi небеснi очi й
золоте волосся... Особливо мене захопив вiрш Дмитрiя Цензора 2: "Любил я
женщину с лазурными глазами..."
такi поети, що за сво життя можуть написати один-два чудеснi вiршi.
Такий i Дмитрiй Цензор.
Не можу не навести цього вiрша:
Любил я женщину с лазурными глазми,
не знал я женщины безмолвней и грустней.
Загадка нежности меня пленяла в ней
и грусть покорных глаз с их тихими слезами...
Покорно, как дитя, пошла она за мной,
на нежность и любовь ответа не просила...
И в этом чудилась непонятая сила,
томившая своей безмолвной тишиной...
Однажды вечером, под шелест листопада,
она безропотно ответила: "Прощай..."
И думал я: "Судьба как будто невзначай сроднила нас...
Прости. Так суждено. Так надо".
И жадно я искал... И много, много раз
любовь была как сон, как призрак, как вериги...
И женские сердца я изучал, как книги,
но позабыть не мог печаль покорных глаз.
Когда мне больно жить, мне хочется сначала
молитвенно прильнуть к душе ее простой.
Ведь я не знал тогда, что нежной красотой
цвела ее любовь и жертвенно молчала.
Чому менi сподобався цей вiрш?
Менi зда ться, з двох причин. Тут намальовано образ iдеально© для мене
жiнки (така дружина була в поета Фофанова3). По-друге, я сам в якихось
глибинах сво © iндивiдуальностi подiбний до Дмитрiя Цензора, власне, до
того Дон-Жуана 4, яким би хотiв бути Дмитрiй Цензор, бо я тепер
переконався, що поети завжди брешуть i гiперболiзують або гарне, або
погане в людинi.
Колись я ворожив на оракула (не смiйтеся, мо© любi читачi, я ж був
дурний, маленький - дванадцять рокiв) пшеничною зернинкою, i менi на
запитання: "Кто меня будет любить?" - показано: "Женщины".
Значить, психологiчна пiдготовка, хоч i на мiстичному грунтi, - але я
певний, що цьому були вiдповiднi психофiзiологiчнi причини в формуваннi
мо © iндивiдуальностi.
Може, тому, що я ще маленьким жив у мiстi i звуковi й зоровi вражiння
одклалися та мними й солодкими шарами в мо©й пiдсвiдомостi, я завжди мрiяв
жагуче про мiсто: там контрасти, там рух, там нiжнiсть i жорстокiсть
переплелися в такiй могутнiй гармонi©, що вона, як магнiт, тягнула мою
уяву в далекi, широкi, повнi пригод i кохання мiста. Я ж жив у глухiй
провiнцi© пiд вiчним гуркотом заводу i криками по©здiв, що пролiтали крiзь
наше село, особливо увечерi, коли пасажирськi вагони ярко i огненно з
веселими й невiдомими людьми все летiли туди, в невiдомi й прекраснi
мiста, а за ними гналася моя маленька душа, як руде сенiн
ське жереб'я, й тепер ретроспективно, крiзь смiшнi й на©внi сльози, що
заливають мо© очi, звучать менi слова поета:
Милый, милый, смешной дуралей!
Ну куда он, куда он .гонится.? 5
Але жереб'я стало великим поетом Укра©ни, воно наздогнало залiзного
коня i злилося з ним у шаленому руховi в Прийдешн .
Писали вiршi й мiй дiд, i мiй батько (укра©нською й росiйською мовами),
я теж почав писати вiршi, не тому тiльки, що писали ©х мiй дiд i мiй
батько, а й тому, що взагалi люди можуть бути поетами, а я не можу. Що це
значить?
Колись до нас на ярмарок при©хали акробати. Вони в балаганi ходили на
руках, я захоплено дивився на них i думав, вони ж ходять на руках, а вони
такi ж люди, як i я. Значить, i я навчуся ходити на руках.
I я навчився ходити на руках.
Правда, я позвозив собi скронi до кровi, мало не вибив правого ока, але
навчився. Хлопцi з мене смiялися, били мене, а я не звертав на них уваги й
почував себе геро м.
Одного разу, коли я (чотирнадцять рокiв) писав першого свого вiрша, то
у мене було таке iдiотське обличчя, що бабуся, проходячи повз мене,
сказала: "Брось писать стихи, а то ты сойдешь с ума".
Я перелякався й покинув писати вiршi.
Але коли почалася iмперiалiстична вiйна, злива патрiотичних вiршiв у
тодiшнiх журналах захопила й закрутила мене.
Я остаточно порiшив бути поетом.
В якiйсь книзi я прочитав: "Какой же он поэт, ведь у него нет еще и
сорока стихотворений!" 1 я подумав, що коли в мене буде "сорок
стихотворений", я стану справжнiм поетом.
Взагалi, люди певного вiку починають писати вiршi, коли закохуються, я
ж почав писати вiршi на релiгiйному грунтi.
сенiн 6 був пiд великим впливом свого релiгiйного дiда, а я - сво ©
релiгiйно© бабусi.
Взагалi, я хотiв бути ченцем.
Ось мiй перший вiрш (я почав писати росiйською мовою тому, що вчився в
росiйськiй школi й читав дуже багато росiйських книжок):
Господь, услышь мои моленья,
раскаянье мое прими,
прости мои ты согрешенья,
на путь святой благослови.
Я [ж] хотiв бути святим, як "Iоан Кронштадтський", творами якого я, мiж
iншим, захоплювався i через те не любив читати Толстого 7.
А ось про вiйну:
Друг друга люди бьют и режут,
забыли, что придет пора,
прорвется грешной жизни нить,
и все их грешные дела
придется богу рассудить.
Коли я писав вiршi, то думав, що вони генiальнi i кожний вiрш кошту
десять тисяч карбованцiв...
А це про колективну творчiсть. I знов-таки про ярмарок i балаган.
Мандрiвнi артисти завжди спiвали в балаганi:
Живо, живо! Подай пару пива!
Подай поскорей, чтоб было веселей!..
А в нас, коли хто нап' ться, хлопцi казали: "Що?! Нагазувався?"
У нас був содовий завод, де доводилося працювати в хлорi: там дуже
важно, i робiтник мiг витримувати тiльки двi години, - пiсля цього його за
ноги майже в нестямi витягали на повiтря.
Вiд цього й пiшло (щодо п'яних): "нагазувався".
Тодi я придумав, власне, переробив "Живо, живо подай пару пива!":
"Живо, сразу! Подай пару газу, подай поскорей, чтоб было веселей". I всi
почали спiвати.
Коли ж я говорив хлопцям, що це видумав я, - вони не вiрили менi i
навiть били мене, вважаючи, що це ©хн :
"созданное тобою уже не принадлежит тебе".
Я дуже любив чигати [про] сищикiв: Ната Пiнкертона, Нiка Картера,
Шерлока Холмса8, Пата Конера, Етель Кiнг, Арсена Люпена i т. д.
Взагалi я дуже любив читати про пригоди i зовсiм не любив поезi©. Коли
йде опис природи, то я перегортав цi сторiнки й читав далi: мене цiкавив
розвиток дi© - "що далi..."
XXIX
Ще коли я працював учнем в маркшейдерському бюро нашого заводу, я нiяк
не мiг навiть на роботi не мрiяти про мою любов до Дусi. Вона так i стояла
завжди перед мо©ми очима. Гiпноз кохання!
Одного разу я так замрiявся, уявляючи лице мо © першо© любовi, що,
забувши про все на свiтi, подув на волосинку, щоб диханням здути ©© з
рейсфедера, якого я тримав над розкритим планом виробок шахти, який треба
було перенести на кальку.
I, о жах, я видув не тiльки волосинку, але й туш, що чорно й густо
розбризкала план.
Розвал, наш начальник, почервонiв, як гребiнь пiвня, i крикнув на мене:
"Болван!"
Я спокiйно пiдiйшов до вiшалки, зняв свого пiджака i, одягаючись,
сказав:
- Я сюди прийшов не для того, щоб бути попихачем.
I пiшов за рощотом.
Товаришi менi кажуть, що скоро мобiлiзацiя мого року i мене заберуть на
вiйну, але я не слухав ©х.
Управитель заводу Вульфiус гарно до мене ставився i покликав до себе.
- Что же вы, Володя, как нежная девица. Я позвонил Розвалу, и он перед
вами извинится. Идите наверх. Розвал з усмiшкою подивився на мене:
- Ну что, Володя, давайте помиримся.
- Давайте.
Але я не заробляв собi навiть i на чоботи i замiсть помагати матерi
сидiв у не© на ши©.
Я взяв вiдпуск i по©хав знову до тi © школи, де я вчився.
Управитель Григорiй Павлович Фiалковський сказав, що мене можуть
прийняти тiльки до першого класу через конкурсний iспит.
Я ж одним iз кращих учнiв перейшов до другого класу, i от - iспит.
Виходу не було, i я згодився.
Iспит я витримав, але на медичнiй комiсi© в мене знайшли анемiю, i я
мусив ©хати додому.
Я порiшив iти на вiйну добровольцем. Мати мене благословила, товариш
дав грошей на дорогу до вiйськового начальника.
На однiй станцi© мене зустрiв шкiльний товариш Жорж Науменко i порадив
пiти до заводського лiкаря. Може, в мене нема анемi©, i тодi мене приймуть
до школи.
З посвiдченням, що в мене нема анемi©, я при©хав до школи.
Управитель глянув на мене.
- Сколько заплатили? Я нiчого не сказав.
- Но ваше место занято кандидатом, и мы не можем вас принять.
- Я готов жить в сторожке, лишь бы учиться. Вы же знаете, что у меня
умер отец, и единственная надежда помочь матери - это кончить ваше
училише.
- Хорошо. Я поставлю ваш вопрос на педагогическом совете.
Я трохи не збожеволiв, поки йшла нарада. Нарештi виходить управитель.
- Вы приняты, но будете учиться на свой счет и не должны болеть.
Це все одно що мене не прийняли, бо ще коли був живий батько, я був
стипендiатом. А як же тепер?..
Я пiшов у завод до Вульфiуса, i вiн, нiмець, зовсiм чужа менi людина,
згодився платити за мене. Вiн знав, що я пишу вiршi, але коли я казав йому
ще на заводi, що хочу вчитися, вiн радив менi робити це i казав:
- Лучше быть хорошим агрономом, чем плохим поэтом.
I я знову став учнем. Та весь час боявся, що захворiю i мене виключать
iз школи.
Менi навiть так i снилось, що я хворий i мушу ©хати додому. Я ридав у
снi. I на ранок товаришi мене питали:
- Чого ти плакав, Володя?
I за кiлька день до рiздвяних канiкул я не витримав вiчно© тривоги, й
коли о шостiй годинi задзвонили на роботу, я не мiг пiдвестись.
Я захворiв.
Приходить управитель.
Його ненависнi свинячi в кривавих жилках очi глузливо глянули на мене:
- А вы ж обещали не болеть. Я мовчав.
Що я мiг сказати цьому кату, од якого залежало мо життя.
Ми його продражнйли "Плюшкiн" 1. Весною пiд час робiт i лiтом вiн
стежив за нами в бiнокль iз балкона, збирав iржавi гвiздки i клав ©х у
кишеню свого снiжно-бiлого пiджака.
Свого сина Павлика вiн заставляв збирати такi гвiздки i платив йому по
копiйцi за дюжину.
Вiн часто приходив i дивився, як ми працю м. Були такi хлопцi, що
гарячкове копали, коли був управитель, а коли його не було, вони зовсiм
нiчого не робили. А я робив i спочивав, чи був управитель, чи його не
було.
I хлопцiв, що тiльки на його очах робили, вiн хвалив, а мене лаяв.
А кругом шумiла посадка з шовковиць i диких маслин, i я часто писав там
вiршi.
Управитель глузував з мене:
- Вот вы, Сосюра, поэт. Почему бы вам не написать про поросят. Это так
поэтично.
XXX
На заводському майданi грозово лунали мiтинги, охриплi агiтатори в
хрестах кулеметних стрiчок закликали до червоних лав, але робiтники сумно
й нiяково стояли й мало хто йшов до смертникiв революцi©.
I чого ©м iти, коли в заводському магазинi пшоно, м'ясо й олiя
продаються по цiнах мирного часу, наприклад, хлiбина на вiсiм фунтiв
коштувала 18 к., а коли чого не було в магазинi, то робiтникам зверх
звичайно© платнi видавали грошi на цi речi по пiнах ринку.
Завод належав чужоземцям, i директор Теплiц знав, що робив.
Тiльки окремi геро© йшли до червоно© гвардi©.
Я при©жджав на один день додому i узнав, що учнi штейгерсько© школи
скинули свого управителя, несправедливу i вредну людину.
Ну, думаю, коли вони це зробили, так i ми це можемо зробити.
Я пiшов до латиша, комiсара станцi© Яма, розказав йому все про
управителя i що я хочу зробити так, щоб його скинули.
Вiн порадив менi зв'язатися з робiтниками економi©, а коли справа не
вийде, то вiн сам ©© докiнчить. I запропонував менi органiзувати в школi
гурток соцiалiстично© iнтелiгенцi©.
Коли я прийшов до школи, гнiв зовсiм вибив з мо © голови пораду
комiсара. Я тiльки зговорився з кiлькома товаришами, якi обiцяли
пiдтримать мене, взяв дзвiнок i почав дзвонити на збори.
Всi бiжать i питають, у чiм рiч.
- Зараз узна те, - кричу я i ще дужче калатаю дзвоником.
Зiбралися всi учнi.
- Кличте управителя, - владно кажу я, i хлопцi побiгли за ним.
Управитель прийшов у парадному мундирi, блiдий i спокiйний.
Я вийшов i став перед ним.
- Товарищ Фиалковский. От лица всех присутствующих предлагаю вам
удалиться из школы, иначе вы провалитесь, и провалитесь с треском.
Раптом чую позаду:
- Мы тебя не уполномачивали.
Я обернувся i дивлюсь на тих, що обiцяли мене пiдтримати, а вони
опустили голови i мовчать. Пам'ятаю з них Ваню Шарапова i Степана Каще ва.
Од гнiву кров так бурно менi прилила до голови, що, здавалося, ©© напор
проб' мо тiм'я i тугим фонтаном ударить в стелю.
- Тогда я говорю от себя лично. В вас с молоком матери всосалось
сознание рабов, и у вас язык исчез при виде блестящих пуговиц и зеленого
мундира нашего мучителя. - Обертаюсь до управителя. - Помните, когда вы
вновь приняли меня в школу с вашим условием не болеть. И когда я, не
выдержав моральной пытки, заболел, вы приходили и издевались надо мною,
напомнив мое обещание не болеть. Я тогда хотел броситься и задушить вас. А
теперь времена переменились. Уходите отсюда и дайте дорогу новым светлым и
могучим людям, которые будут учить нас не гнуться в три погибели, не
дрожать при виде ваших ярких петлиц и звуках вашего голоса, а прямо и
светло смотреть в глаза новой жизни. Я сейчас пойду к комиссару станции
Яма, и тогда посмотрпм, как вы провалитесь. Вы не ведете нас к прогрессу,
а наоборот, вы духовный контрреволюционер. Блiдий i переляканий Плюшкiн
попросив води.
- Хорошо, я согласен не быть управляющим, но оставьте меня при школе
педагогом хоть на то время, пока я подыщу себе место.
Вiн почав перераховувати всi комiтети й комiсi©, де вiн головою, i
пiднялась цiла буря протесту проти мого виступу. Особливо обурились
старшокласники, яким потрiбний був пiдпис Фiалковського на випускному
атестатi. Власне, це був не протест проти мене, а просто вони просили
Фiалковського i надалi бути управителем.
Я побiг до комiсара. Недалеко од станцi© я почув астматичне дихання
мого улюбленого вчителя Дмитра Купрiяновича.
- Зачем вы это делаете, Сосюра? Теперь Фиалковский в наших руках, и мы
сможем с ним сделать все, что нам надо.
А нiмцi вже захопили Харкiв 1
Я згодився з ним, та, по правдi, менi стало трохи жалко управителя, бо
вiн був чудесний лектор.
Плюшкiн подав заяву до педагогiчно© ради за те, що я назвав його
контрреволюцiонером.
Мене викликають. Я забув, що на педнарадi, i почав свистiти. Мене
закликали до порядку.
Я сказав, що управителя назвав тiльки духовним контрреволюцiонером,
розказав все те, що говорив управителевi, що вiн ставиться так не тiльки
до мене, а й до iнших.
- Да, это - издевательство, - сказав один, i мене одпустили, не
зробивши навiть менi i догани.
А нiмцi пiдходили все ближче.
Дiтей бiдних батькiв весною вiдпускали на три мiсяцi для допомоги в
господарствi.
Одпустили й мене.
Демобiлiзованi солдати органiзували секцiю при радi депутатiв i,
скориставшись повстанням куркулiв, обеззбро©ли заводський загiн
червоногвардiйцiв, поклялися радi, що будуть вiрнi революцi©, i стали
нести охоронну службу.
Я записався в цей загiн.
Секцi© дали зброю з умовою, що вона буде одступати разом з останнiми
загонами червоно© гвардi©.
Бо© йшли вже бiля Сватово©.
Ми несли варту на залiзничному мосту через Дiнець. Уночi я стояв на
вартi i тривожно вдивлявся в кущi, якi у тьмi здавалися живими iстотами,
ворогом, що хижо лiзе з динамiтом зiрвати в повiтря залiзного велетня, що
гув i хитався пiд мо©ми ногами у симфонi© зоряно© ночi. Тихо линув димний
молодик над могутнiми горами, над лiсом i водою, i його промiння тонко
торкалося до багнета i сумно тремтiло на затворi мо © рушницi.
Був теплий i погожий день, i раптом тривожно i дико закричав гудок на
заводi. Це був без краю довгий крик, вiн бив по нервах i кликав до бою. Я
схопив рушницю i вибiг на вулицю.
На заводi вже гримiла стрiльба i гулко били гармати. А по "чавунцi", що
йшла пiвколом через село i була над ним, грiзно й тихо йшли броньовики.
Вони одкрили по селу й заводу огонь, вони оборонялися од солдатiв i
спровокованих заводською адмiнiстрацi ю робiтникiв, що не дали ©м спалити
порома через Дiнець.
Червоногвардiйцi густими рядами стояли на одкритих платформах з
рушницями до ноги i без лiку падали пiд кулями спровокованих братiв.
Я ие схотiв бити по них i вiддав рушницю одному солдатовi.
До мене пiдскаку на конi мiй родич Холоденко, начальник загону
солдатсько© секцi©.
- Ти чого без винтовки?
- Я зараз пiду ©© принесу.
Вiн пiдозрiло глянув на мене i помчав далi.
Але коли я ще бiг i провулки були так повнi стрiляниною, що, здавалося,
стрiляють бiля мене, я не витримав, послав кулю в далекий ешелон. Тепер я
знаю, що та куля не вбила нiкого, бо я цiлився в покрiвлi вагонiв, але
вона одiрвала менi серце.
Червонi броньовики одiйшли до Лоскутовки i почали бити по штабу.
Пiсля кожного удару в небi тонко шумiли набо© й пихкали хмарки
розривiв, або набiй поцiляв у залiзницю, i тодi здавалося, що гримить i
розлiта ться весь свiт.
м вiдповiдали заводськi гармати за горою.
Бiй припинився, i червоногвардiйцi прислали до нас делегатiв. Вони
©хали в фаетонi в золотiй спецi дня, сухорлявi й спокiйнi.
В штабi я бачив нашого червоногвардiйця Вельцмана Михайла.
Вiн у кулеметних стрiчках сумно стояв i слухав члена Ради Ажипу.
Той гаряче й страсно говорив:
- Дорогие красные орлы! Вас не поняли, и вот вы, разбитые и
озлобленные, отступаете по окровавленным полям Украины. Вас никто не
поддерживает. Но придет время, когда вас позовут, и вы вернетесь сюда -
могучие, светлые и непобедимые.
Я пiшов, але довго перед мо©ми очима стояло сумне обличчя червоного
героя.
XXXI
Я хмуро стояв на "чавунцi", а мимо гримiли обози нiмецько© армi©. Синьо
й грiзно йшли кованим кроком незлiченнi колони баварсько© пiхоти, i
ритмiчно хиталися в сiдлах кавалеристи.
Мене вразив один вродливий юнак офiцер. Вiн був тонкий i нiжний, як
дiвчина. I йому так личила жовта каска.
Важко i невблаганно повзли гармати i тупими дулами хижо дивилися туди,
де разом з кривавим сонцем зникли люди в хрестах кулеметних стрiчок.
I знову повернувся колишнiй жах i колишнiй пристав на заводi. Блистiла
багнетами гетьманська варта пiсля розгону нiмцями Центрально© Ради 1.© в
Нiмеччину висмоктували довгi ешелони муку й сало.
По селах катували селян, повертали майно й землю помiщикам i без кiнця
розстрiлювали червоногвардiйцiв i матросiв.
Я нiде не мiг знайти роботи, ходив з хлопцями до дiвчат i в чаду
самогонки марив про якiсь синi очi, якi я мушу зустрiти, хоч i не бачив
нiколи.
Почав захоплюватись Олесем 2 i Вороним 3. Iнодi писав укра©нськi вiршi.
Я не мiг так просто пити самогону i затуляв пальцями нiс, щоб не чути
його жахного паху. А потiм плакав п'яними сльозами над "Катериною"
Шевченка, над сво©м минулим i лiз цiлуватися до товаришiв.
Один нiмець полiз до дiвчини Серьоги Дюжки. Вона почала кричати, нiмець
був гладкий i сильний. Але Серьога збив його з нiг, схопив його за штани й
блузу i почав бити об долiвку. У нiмця вже мертво телiпа ться голова, i
кров перестала йти з горла, а Серьога все гупа ним об долiвку.
Дiвчата попередили його, що бiжать нiмцi.
Серьога вискочив i побiг. Нiмцi, стрiляючи на бiгу, погналися за ним.
Вони його загнали на кручу над Дiнцем.
Було вже холодно, i Серьога з розгону стрибнув униз головою в Дiнець.
Пiд огнем вiн переплив осiнню рiку i став на березi. Кулi чокають об пiсок
пiд його ногами, а вiн усмiхнувся, зняв свою кепочку, чемно вклонився
нiмцям i зник у лiсi.
Один нiмець теж стрибнув у Дiнець, переплив його, добiг до лiсу, але
далi побоявся йти i повернувся назад.
XXXII
Був травень, i на село при©хали та мнi органiзатори повстання проти
гетьмана. Вони пропонували нам записатись до Бахмутсько© комендантсько©
сотнi, щоб мати в руках зброю, i коли почнеться вибух, при днатися до
повстанцiв. Я записався з кiлькома червоногвардiйцями.
Ми порiшили, коли сотня буде не з потрiбного матерiалу, розкласти ©©.
В Бахмутi нас привели в казарми на Магiстральнiй вулицi, i ми почали
нести охоронну службу.
Бунчужного, що був одним iз тих, що агiтували нас за вступ до сотнi,
раптом зняли з посади, i вiн зник невiдомо куди.
Ми написали сотенному заяву, щоб нам повернули бунчужного, бо вiн гарна
людина i нам потрiбний. Нас чотирьох делегували до сотенного.
Вiн тiльки глянув на заяву i став кривавим од лютi. Зiницi його очей
звузились i стали колючими. Вiн холодно глянув на нас.
- Ви всi заарештованi. Вас одправлять до австрiйського штабу.
В мене холодно упала душа.
- Пане сотнику, ми ж не зна мо, в чому рiч. Ви нам з'ясуйте. Просто
була хороша людина, i нам його жалко.
Можете нас заарештувати, але знайте, що всi ми були пiд кулями
червоних.
Лице сотенного пом'якшало:
- Ваш бунчужний не може бути з вами, бо в його сифiлiс. Я вiдпускаю
вас, але знайте, що це вам не вiльне козацтво, i щоб бiльше таких заяв не
було.
Ми пiшли, блiдi й радi.
Почали при©жджати офiцери в золотих погонах. Вони глузливо дивилися на
нас i казали, що тепер ©хнiй час. Ми тiльки хмуро дивилися на них.
Козаки були покiрнi й забитi. Нам стало ясно, що, коли ©х пошлють на
селян, то вони хоч i з плачем, а будуть розстрiлювати сво©х братiв. Ми
почали прикладом i словом розхитувати дисциплiну.
Був у мене товариш, колишнiй шахтар, вiн матюкався i ходив до наймичок,
але коли заспiва - море мурашок залива мене, i я в'яну од насолоди.
Був вечiр, i ми стояли з ним бiля розчиненого вiкна.
Проти нас був тихий будинок з вишневим ганком i синiми ставнями. На
ганку сидiла дiвчина i читала книжку.
Товариш мiй заспiвав, i дiвчина пiдвела голову. Мене наче що вдарило, я
здригнув i, хоч не бачив ©© очей, зразу вiдчув, що в не© тi синi очi, що
так довго менi сняться...
А пiсня на сво©х огненних крилах несла мене туди, де йдуть хлопцi з
поля i "через тин перехилилась голова дiвчини"... I я уявляв, як томно i
нiжно вона перехилилась через тин i слухав пiсню хлопцiв... Нi, то не
хлопцi спiвають, а зоря, що залила небо над яворами, i на ©© фонi самотня
фiгура дiвчини бiля тину. Нi, не бiля тину, а ось вона сидить на ганку в
лiловiй шалi, така незнайома й рiдна...
Я написав ©й записку й передав козаком.
Написав так:
"Я не спрашиваю, кто вы, не надо знать, кто я. Но мы будем писать,
видеть и не знать друг друга. Это будет так хорошо.
Жемчужный".
Вона менi вiдповiла:
"Это будет так хорошо. Мы будем чувствовать друг друга. Это будет
лучше, чем знать. Я буду писать вам изречения моих любимых философов и
писателей.
Констанция".
I ми почали листуватися.
Ми долистувалися до того, що вже не могли не бачити одне одного. Коли
всi заснуть, я роздягаюсь голий i пишу ©й вiршi, щовечора по сiм штук. А
потiм лежу на спинi й уявляю до фiзичного болю ©© губи й очi. Ось ©© лице
нахиля ться над мо©м, пропадають стiни, i синi очi заливають все небо...
Губи, теплi й вiчно знанi, притуляються до мо©х, i, як у молитвi, завмира
моя душа...
I в один вечiр я замiсть козака, що був нашим листоношею, пiдiйшов до
хвiртки, де стояла Констанцiя.
- Вы уже приготовили ответ моему товарищу?
- Нет еще.
Я вже не мiг грати i близько пiдiйшов до не©.
- Я хотел пооригинальничать, но из этого ничего не вышло. Давайте
познакомимся. - I я простягнув ©й свою руку. - Жемчужный.
Вона тихо зiтхнула i трохи не впала менi на груди.
- Какие у вас глаза?..
I наче крiзь марево далекого сну, як музика всiх мо©х поривiв i шукань,
тихо злетiло з ©© губ:
- Голубые.
Та ©© покликала мати, i вона пiшла од мене. Одлетiв новий день, i вечiр
тихою голубою ходою прийшов на землю. Тепло шумiли дерева, i наймички
гуляли з козаками. Я вийшов i побачив Констанцiю на протилежнiй панелi.
Вона грацiйним i нiжним поворотом голови кликала мене.
Та я не перейшов вулицю прямо, а йшов по цiм боцi, щоб не помiтили
iншi, що йду до не©. Ми йшли до дерев, де було темно i не видно людей.
I коли ми зiйшлись, я тричi поцiлував Констанцiю, i ©© губи, як вiчна
рана, ввiйшли в мо серце.
Вона мене познайомила з сво©ми батьками й братом. Це була тиха польська
сiм'я, i Польща, щоб вони ©© не забули, дала ©м на спомин золоте волосся й
синi очi.
Батько ©©, Iполит Вiкентiиович, огрядний i високий, з гордо поставленою
головою, був подiбний на золотого лева. Вiн працював у банку i за обiдом
говорив такi речi, що ми всi червонiли i трохи не захлиналися од смiху.
Вiн говорив це так просто, це виходило так на©вно й безгрiшно, що зовсiм
не було нiяково. Я почував себе з ним так, як дома, вiн був такий
безпосереднiй, що його не можна було не полюбить.
Мати, Полiна Василiвна, енергiйна й моторна, все курила й шила жiночi
вбрання. Синьоока й весела, вона завжди щось робила i нiколи не сидiла на
мiсцi. Вона ласкаво дивилася на мене i дозволяла нам з Котьою ходити, куди
ми хочемо.
Брат, Броня, вилита копiя батька, вчився в реальнiй школi, марив про
червоне чудо i вирiзував на деревi коханi iнiцiали.
Ми ходили з Котьою в поле i довго сидiли над ярком. Од ©© покiрних i
гарячих губ у мене так закрутилася голова, що я упав у ярок.
Я любив, коли пiд мо©м поглядом блiде й нiжне лице Котi поволi
заливалося кров'ю, як зорею... Тодi вона нахиляла голову i не могла
дивитися на мене.
Щовечора через Котю я пропускав перевiрку, i за це поза чергою щоранку
чистив картоплю.
З вiкна казарми менi було видно лице Котi в вiкнi. Вона вчилася в