- Скажiть, дядьку, де тут й Криму може бути моя сестра? © цього лiта
полонили татари...
- Кiлька ©й рокiв?
- Тринадцять буде.
- А гарна вона? ,
- Як мальована.
Остап почав хитати головою.
- Ледви, чи ти ©© найдеш. Тут продають дiвчат з рук до рук. На усiх
базарах ©х повно. Вiдтак забирають до гаремiв, а то й у Туреччину за море
вивозять. А тих базарiв тут багато, багато...
- А як би то розвiдати, де вона тепер перебува ?
- На те треба багато грошей...
- Я ©х не маю...
Розмова перервалася, бо саме ввiйшов в челядну Iбрагiм потурнак i велiв
Павлусевi збиратися в степ до табунiв. Павлусь успiв лише обмiнятися очима
з земляком. Вийшов перед дворище. Тут стояв татарин на конi. Павлусевi
вказав коня i велiв сiдати охляп без сiдла. Той татарин не знав
укра©нсько© мови i не говорив нi слова.
Павлусь оглянув цiлу оселю. Хоч i дуже болiла спина, та вiн дививсь на
татар згорда.
"Допоможи менi, Господи Спасе i свята Покрово, визволитися та козаком
стати! Усi цi шаласи я з димом пущу i з землею зрiвняю".
Павлусь, ©дучи майданом, здiйняв шапку i став молитися.
Коли ви©хали в степ, вiн важко задумався над тим, що довiдався вiд
земляка. Вiн втратив надiю на те, щоб визволити сестру.
Старшина над конюхами був уже старший лiтами татарин. Вiн зараз
догадався, що Павлусь щось дуже провинився, коли його сюди послали.
Перше привiтання його було таке, що вiн ударив його долонею по спинi.
Спина заболiла так, що Павлусь аж крикнув з болю.
- Дай йому спокiй, Муйо! - каже татарин, що його сюди привiв. - Його що
лиш вибили...
- Тут iще не так виб'ють, як буде неслухняний...
Павлуся заставили до©ти кобили, робити каймак (сир) та кумис (горiлку з
кобилячого молока). Не було йому спочинку вiд свiту до ночi. Та Павлусь
робив сво дiло, слухаючи у всiм Муя. Биття вiн боявся, мов вогню. Так
тривало три тижнi.
Тепер пiслав його Муйо пасти табун. Це вже була легша робота i бiльше
свободи.
Павлусь любив конi.
Як лиш дiстався сюди, став придумувати спосiб утечi. Коня вже вибрав.
Приготовлявся до втечi, помалу i з розмислом. Вiн почав обкрадати
товаришiв конюхiв. В одного вкрав ножа, в другого сумку на харч, в
третього узденицю. Все це ховав нiччю в дуплаве старе дерево. А що
покiрний, слухняний, усiм служив охоче, то й нiхто його не пiдозрiвав.
Павлусь усе думав про те, чого йому в дорозi буде треба, i зараз для
себе ховав.
Одного дня ви©хав Сулейманiв син Мустафа оглядати табун. Вiн пiзнав
зараз Павлуся i прикликав його до себе.
- Добре тобi тут?
- Добре, дуже добре.
- А спина заго©лась?
- Нi знаку нема.
- То навчило тебе бути покiрним?
- Навчило.
Муйо признав, що Павло (так його тепер прозвали) дуже добрий хлопець i
слухняний.
- Позавтра вернешся до поко©в...
- Як прикажете.
А собi подумав Павлусь: "Чорта лисого швидше побачиш, як мене в
покоях".
Iншi невiльники дуже завидували Павлусевi.
Мустафа застав при конях великий порядок. Похвалив усiх i нагородив
Муя.
Настала нiч.
Павлусь не хотiв довше вiдкладати утечi. "Або втечу i вернусь сюди з
козаками й усi тi шатра поперевертаю, або мене зловлять i повiсять. Довше
в такiм жити не можу, а бiдно© Ганнусi, мабуть, таки не вiдшукаю, пасучи
табуни або послугуючи татариновi у дворищi".
Коли всi позасипляли, Павлусь повиймав накрадене добро з дупла,
натягнув кожушину, перевiсив сумку з паляницями через плече, узяв сiдло i
пiшов мiж конi.
Свого вибраного ще з вечора припняв на мотузi. Тепер осiдлав його,
перехрестився й рушив на пiвнiч до Перекопу.
Павлусь набрав досвiду. Вiн знав, як зловити в рiцi рибу, як застрiлити
з лука птицю; а ще знав, що це харциз i як його треба стерегтися.
Коли б тiльки за Перекiп, а там уже степ. А в степу може й козакiв
зустрiнути. А нi, то навпростець на Сiч Запорозьку... Павлусь i не думав
про те, що не зна на Сiч дороги.
Вiн виминав татарськi села i ©хав навмання степом.
Коли розвиднiлось, годi було хлопцевi не стрiнути татар у степу. Та
вони його якось не чiпали. Дехто i запитався, куди вiн ©де, та Павлусь
вимовлявся, що його послали за орудкою i вiн ма вертатись зараз. Його не
спиняли.
Та трапився татарин, що не повiрив. Вiн пiзнав Сулейманового коня.
Павлусь назвав iнакше улус, звiдки нiби то ви©здив. Татарин зв'язав йому
руки й повiв прямо в Коджамбак, де надiявся на нагороду за пiйманого
втiкача.
Павлуоь знав, що його жде. Йому стало жаль молодого життя, та дарма,
така вже козацька доля. Про це вiн багато наслухався вiд покiйного дiдуся.
Вiн теж козацька дитина i не лiпший вiд iнших. Як гинути, то й гинути.
Павлусь був гордий з того, що вiн хоч такий ще молодий, а зазна
козацько© слави. Його певно посадять на паль. Та вiн пiде смiло на смерть
з козацькою пiснею на устах. Ворог напевно не побачить його плачу. Та вiн
ще погано вила усiх татар i ©хнього Магомеда. Тож то татари лютитимуться,
як вiн, заки йому вiдрубають голову, гукне на все горло: "Ви всi свинячi
пута, а ваш Магомед то цiла свиня!" Павлусевi стало вiд цього смiшно i вiн
справдi засмiявся вголос.
- Чого ти смi шся? - пита татарин.
- Хiба ж не можна?
- Ти певно не зна ш, що тебе жде.
Павлусевi мелькнула спасенна думка. Вiн вiдповiв:
- Як вiдрубають голову, то не одну, а двi.
- А то як? Хiба в тебе двi голови?
- В мене одна, а в тебе друга, то, отже, двi...
- Хiба ж менi за що?
- Побачиш. Ти сподiва шся заплати за втiкача?
- Егеж. Сулейман-ефендi багатий чоловiк i заплатить добре.
- Так, як усе?
- Так, як усе.
- Коли бо нi. Цим разом або голову втне, або вибатожити повелить...
- Тобi б язик врiзати за твою дурну балачку, - сердився татарин.
- Та не сердься, бо я правду кажу. Та одне тебе спитаю: чи ти мене
пустиш ©хати, куди я пустився?
- Нi.
- Значить: приведеш мене до дому Сулеймана?
- Так!
- Ну, добре, менi вже тепер нiкуди ©хати, а просто додому.
- А хiба ж ти не втiкав в Укра©ну?
- Нi! Мене послав пан по знахаря. В степу знахар славний живе. Я знаю
його печеру. У мого пана син недолiток занедужав; що й робили, нiчого не
помага . Так бранцi переповiли пановi про нашого знахаря. А вiн менi
дiдусем по мамi приходиться. Так пан Мустафа кличе мене, гладить по головi
та й каже " дь по того славного чоловiка, бери найлiпшого коня з мого
табуна, хай при©жджа сюди. Я його золотом обсиплю, як вiн поможе. Коли не
привезеш, каже, то твоя смерть". Тепер хай буде тому смерть, що менi не
дав до©хати. Ну! Мустафа-ефендi гарненько тобi подяку ...
- А ти певно брешеш...
- Незадовго побачиш, чи брешу, ©дьмо скорше... Татариновi стало
страшно. Вiн знав, що Мустафа гострий чоловiк i жартiв не зна . Тепер ще
Павлусь став поспiшати.
- Чому ти менi вiдразу цього не сказав?
"Бо менi самому таке на гадку не прийшло", подумав собi Павлусь, а
голосно каже:
- Тепер можу тобi сказати усе. У нас так: ©деш по знахаря для хворого,
то не оглядайся позад себе, анi не кажи нiкому, уди ©деш, а то вся
знахарева сила пропала i хворому не поможе. Iк прийдеш до знахаря, так вiн
зараз тебе пита : "А не оглядався позад себе? Не казав нiкому, куди ©деш?"
Ти скажеш правду, то вiн i вусом не моргне i не по©де. А коли ти оглядався
або сказав, а збрешеш, то вiн по©де, але не вилiку . Тому я тепер до
знахаря не по©ду, бо коли б збрехав i вiн при©хав, а не помiг, то
Мустафа-ефендi йому голову вiдрубати накаже; а менi його шкода, бо кажу
тобi, вiн менi дiдусем приходиться i славний знахар. ому 150 рокiв зроду.
Борода в нього по саму землю, а вi© такi, що цiле лице заслоняють. Казала
моя покiйна бабуся, царство ©й небесне, що вiн вродився з зубами, з
оселедцем i з вусами.
- А як той знахар назива ться?
- От цiкавий! Сказати б тобi ще, де вiн живе? Вибачай. Не можу Проте,
не радив би я вашому братовi до нього заходити. Вiн з чортякою побратаний
i все ма кiлька чортенят на послугах, за чурiв значить. Так коли до нього
наблизиться хто нехрещений, то йому зараз зiрвуть голову, а тулуб з душею
в пекло понесуть.
- То вiн татар не може лiкувати, як так...
- Тож бо й , що вiн лiку усiх, i татар i скотiв... лиш не в сво©й
печерi, а дома в недужого... Та чого ми стали?
- Я розв'яжу тобi руки...
- О, нi, вибачай, я ще хочу жити! Як вернусь нi з чим, то Мустафа
звелить менi голову вiдрубати; хай руба тобi, а не менi, розв'язати себе
не дам...
Павлусь стиснув коня ногами i почав утiкати. Татарин таки налякався.
Вiн Павлуся таки придержав i розтяв ножем мотуза.
- Еге, татарине, я без тебе не лишуся. Ти мусиш по©хати зо мною до мого
пана i все гарненько розповiсти, бо менi не повiрять.
Татарин хотiв утiкати, але Павлусь ухопив його коня за поводи. Татарин
закляв люто i вийняв ножа.
- Хочеш мене зарiзати? Добре. Менi все одно. Зарiжеш ти, то не
вiдрубають голови. Менi з головою краще вмирати. Та це тобi не поможе.
Кiнь мiй побiжить додому, за мною почнуть шукати й уся правда вийде
наверх, бо мiй пан мене любить за те, що я так скоро вивчився татарсько©
мови, та ще до вас пристану геть! Ну, рiж!
Павлусь пустив поводи i наставив шию. Того лише татарин ждав. Вiн
завернув коня i почав щосили втiкати. Павлусь став за ним гнати i кричав:
- Агов, чортiв сину, пожди!...
"Ну, слава Боговi, одв'язався. Тепер менi до табуна вертатись, бо цей
диявол задалеко мене завiв. Я знаю, що в татар менше карають, як бранець
сам вернеться. Моя казка про знахаря була добра. Геть татариновi голову
замакiтрив. Попробую колись удруге, може вдасться. Та й ще не на конi менi
втiкати, а пiшки бур'янами".
Павлусь вернувся до табуна над вечором.
Коли Мустафi донесли про втечу Павлуся та ще про крадiж найкращого
коня, вiн зараз розiслав гiнцiв i назначив таку кару: сто нага©в дротяних
на спину, а коли вiд цього не здохне, так продати його першому стрiчному
татариновi. Але Павлусь вернувся сам. Про це повiдомили Мустафу i вiн
перемiнив свiй засуд на двадцять дротянок i продати. Кару мали виконати в
оселi Сулеймана на очах усiх невiльникiв, щоб ©м вiдiйшла охота втiкати.
Коли Павлусевi сказали, вiн нi трохи не злякався. Вiн був певний, що
свята Покрова й тут його заступить.
Якби й нiчого не сталося, Павлусь заснув мiцнимi сном...
На другий день рано його привели до оселi. Тут на майдан позганяли всiх
невiльникiв. Павлусь поглянув на них i помiтив Остапа Швидкого, що стояв у
гуртi i втирав сльози. Йому жаль було малого земляка. Кару мав виконати
потурнак Iбрагiм; а в нього була тверда рука.
Вiн вийшов на середину i став невiльникам пояснювати, за що Павлусь
буде покараний, що Мустафа-ефендi засудив його зразу на сто дротянок, та
вiдтак у превеликiй сво©й ласкавостi зменшив йому на двадцять.
Мстафа-ефендi вiдчинив вiкно i придивлявся, чи його засуд буде
виконаний та яке зробить враження на невiльникiв.
В тiй хвилинi в'©хав у ворота якийсь мулла, а за ним кiлька багато
вдягнених слуг. Усi розступились. Вiн за©хав усередину й проголосив
спiвучим, трохи гугнавим, голосом:
- Слухайте, невiрнi джаври! Мiй пан, ханський Девлет-гiрей Iбрагiм i
улюбленець - нехай йому Аллах дасть довгий вiк, - звелiв у сво©й
ласкавостi запитати вас, невiрних укра©нських бранцiв, чи не зна хто, де
перебува син його милости Девлет-гiрея, славний лицар Мустафа-ага, що
того лiта ходив з загоном воювати невiрних на Укра©ну для слави Аллаха i
його пророка Магомеда. Хто виявить його мiсце, стане достойний його ласки
й нагороди його милости. Хто ж би це зата©в, може готуватися вже тепер на
смерть, бо його повiсять.
Один татарин взявся ознайомити те саме по-укра©нськи. Тодi Павлусь
виступив перед муллу i сказав по-татарски:
- Я знаю, де перебува твiй пан. Мулла подивився згiрдливо на Павлуся.
- Ти не можеш цього знати, бо ти вже тут довше, а це сталося цього
лiта.
Iбрагiм потурнак, зiгнувшись у три погибелi перед муллою, потвердив, що
Павлуся привезли цього лiта.
- Так? Ну, говори! А як збрешеш одне слово, то врiжу тобi язика.
- Не тобi скажу, а твому пановi.
Мулла закусив губи.
- Цього невiльника забираю зараз до його милости Девлет-гiрея Iбрагiма.
Вiд тепер вiн пiд мо ю рукою.
Усi невiльники ахнули. Вони радiли, що Павлуся минула кара.
- Сiдай на коня i ©дь зо мною.
Тодi Павлусь пiдступив пiд дворище i спитав Мустафу:
- Чи тепер велиш бити, чи аж вернуся вiд його милости?
Мустафа стягнув брови з досади.
Павлусь засмiявся йому в вiчi. Вiн знав, що тепер над ним могуча рука
Девлет-гiрея i його тепер нiхто не смi торкнути.
VIII
Девлет-гiрей Iбрагiм мешкав у столицi кримського хана в Бахчiсара©. З
Коджамбаку треба було ©хати туди яких три днi. За час то© дороги обдумав
собi Павлусь, що йому робити далi.
Спершу вiн дуже радiв, що викрутився вiд строго© кари, i тепер
почувався зовсiм безпечний. Цю щасливу нагоду хотiв вiн використати на те,
щоб вiдшукати й освободити сестру. Вiн уложив собi цiлий план. Знав добре,
що Мустафа-ага певно живий у полковника i що його знайдуть, як лиш покаже
©м дорогу. За це вiдкриття може надiятися велико© нагороди, а навiть
свободи, а тодi вернеться разом iз сестрою в Укра©ну. Вiн i не думав про
те, щоб без сестри вертатися й вiрив, що йому Бог поможе сестру вiдшукати.
Коли наблизився до Бахчiсараю, побачив щось таке, чого дотепер йому не
довелось на очi бачити. Здалека вiд сходу сонця яснiло щось високе з
бiлими плямами на вершку.
- Що це таке? - спитав Павлусь у мулли.
- Це гори.
Павлусь не зрозумiв, бо такого татарського слова ще не чував. Вiн не
допитувався бiльше. Це пояснив йому iнший татарин, що знав укра©нську
мову. Павлусь з роду гiр не бачив. Йому стало лячно.
- Хiба ж: ми туди по©демо?
- Нi, Бахчiсарай перед горами.
I справдi перед ними лежало мiсто, столиця татарського хана. Про нього
вiн чув вiд дiдуся i рад був, що його побачить. Дворище Девлет-гiрея
лежало по тiм боцi мiста. I випало ©хати довгими вузькими вуличками.
Домiвки великi, оточенi високим муром, вкритi червоним або зеленим
череп'ям. Помiж дворищами густi садки, з яких пiд цю пору опадало листя.
По дорозi стрiчали пiших i кiнних татар. Вони кланялися муллi i
вступалися з дороги.
За©хали в дворище Девлет-гiрея. Воно дуже подобало на оселю Сулеймана.
Служба вже повiдомила Девлет-гiрея, що мулла верта ться з якимсь молодим
джавром, i вiн вийшов на рундук та замахав на муллу рукою, щоб зараз перед
нього явився.
Служба забрала вiд них конi, i мулла повiв Павлуся нагору до свого
пана.
- Хай буде прославлений Аллах! Мир тобi, могутнiй пане! Мулла, твiй
вiрний слуга, чолом тобi б' . Салем алейкум!
Мулла вклонився низько головою, вiдтак приложив руку до чола, загнув
нею в повiтрю лук до грудей i звiдси зробив рукою низький поклiн.
- Вiтай, добрий мулло! Що приносиш? Алейкум салем!
- Цей молодий джавр, невiльник твого слуги Сулеймана з Коджамбаку,
говорить, що зна , де твiй достойний син Мустафа-ага.
- Приклич сюди укра©нського перекладача! - заговорив Девлет-гiрей до
чорного слуги.
За той час Павлусь мiг придивитись до Девлет-гiрея. Це був хлоп дужий
та вже старший, з довгою сивою бородою.
- Не треба, пане, перекладача - обiзвався смiло Павлусь i вклонився
низько по-татарськи Девлет-гiреевi: - Я сам вмiю по-татарськи
розмовитись...
- Ти ж недавно мiж нами...
- Недавно, а ваша мова менi подобалась.
- Гарний з тебе хлопець... Тобi й вiра наша сподоба ться, як мiж нами
лишишся, а тодi жде тебе гарна будучнiсть. "Собача ваша вiра!" подумав
Павлусь.
- Говори, що зна ш про мого сина, та гляди, як тво© слова будуть
правдивi, жде тебе велика нагорода, але як збрешеш, то хай тебе Аллах...
- Я скажу правду, лише не доповiм усього, бо сам не знаю. Я бачив на
вiчi Мустафу-агу в бою, але що вiдтак з ним сталося, це зна моя сестра
Ганна Судакiвна.
Девлетовi це не подобалось. Вiн насупив брови i поглянув на хлопця так,
що йому аж страшно стало.
- Чи ти глузу ш з мене?
- Нi, нi, вона все бачила... Якби ©© лиш знайти. Вона в Криму мiж
бранцями, Мустафа був у Спасiвцi, була битва з козаками... Мустафу пiймали
живого. Де вiн тепер, це зна Ганнуся...
- Яка Ганнуся?
- Сестра моя, Ганнуся. Накажи ©© вiдшукати, вона зна .
Павлусь налякався грiзного погляду Девлет-гiрея i сказав усе,
задержуючи собi одне, що могло спасти сестру.
Девлет-гiрей подобрiв. Вiн казав прикликати свого завiдувача.
- Слухай! - каже йому. - Випитай цього молодого джавра про його сестру
i зараз менi ©© вишукай мiж бранцями. Якби ©© не було в Кримi, то
спровадити ©© за всяку цiну, хоч би з кiнця свiту.
Завiдувач почав випитувати Павлуся про Ганну, про ©© лiта, зрiст,
волосся.
Павлусь розказав так, наче б образ малював.
- Мулло! - каже Девлет-гiрей, - вiзьми цього малого до гостино©, щоб
йому нiчого не бракувало...
Павлусь влонився в пояс Девлет-гiреевi i пiшов за муллою до гостино©.
- Чи вiдшукають ©©? - пита муллу.
Йому треба було до повного щастя ще й певностi, що сестра найдеться.
- Наказ мойого пана це закон, - каже мулла. - Вони ©© найдуть, де б
вона не була. З самого Царгороду ©© спровадять. Мiй пан ма велике слово
не лиш у нашого хана, але й у самого падишаха. Щасливий ти, хлопче, що пiд
таку сильну руку дiстався. Та як ти сказав неправду... зна ш? Тобi язик
вiдiтнуть. Мiй пан усiх брехунiв i клеветникiв так кара .
- Мене так не покара , хай лиш сестра найдеться. Лишившися сам у
свiтлицi, вистеленiй м'якими турецькими коврами, впав навколiшки i став
молитися:
"Боже наш! Я бачу Твою руку в усiм. Я бiдний невiльник пустився
навмання, бачачи у цiм цiле мо спасения. Ти вдержав мене й завернув, та
це менi вийшло на добре. Мали мене нагайками вибити, та Твоя могутня рука
врятувала мене. Чи гадав я, куди мене Тво святе Провидiння заведе? Боже,
Боже! Не покидай мене, вислухай мою молитву, допомоги менi! В Тобi цiла
моя надiя!"
Павлусь заспiвав собi перший раз, як утiк iз Спасiвки, "Пiд Твою
милость!".
Тепер жилось йому дуже добре. Йому дали повну свободу. Виходив, коли
хотiв, до мiста, ©здив на конi, стрiляв з лука та з рушницi. Був веселий,
i за це його всi полюбили. Девлет-гiрей казав йому видати гарну одежу, i
тепер годi було в ньому пiзнати того обiдраного невiльника, кiнського
пастуха.
ДевлеТ-гiрей повiрив словам Павлуся. Вiн знав вiд тих татар, що
вернулись iз походу, що Мустафа справдi грабував Спасiвку, що вiдтак була
битва з козаками i там пропав його син одинак. Бiльше татари не вмiли
сказати.
Девлет-гiрей i Павлусь побоювалися тепер одного: а як дiвчини не
знайдуть?
У такiй непевностi жили три тижнi. Аж одно© п'ятницi рано, коли татари
молилися в мечетi i з ними був сам Девлет-гiрей, появився в його дворищi
на запiненому конi гонець iз вiсткою, що дiвчину знайшли й везуть на
татарськiй арбi.
Молитви не вiльно було переривати, то ж ждали всi, поки Девлет-гiрей не
вернеться.
Гонець розповiв, що дiвчину найшли в Анатолi©, в прибережнiм городi
Криму, ©© мали вивезти до Царгороду для якогось турецького башi, та що ©©
вже тодi захопили, як мала сiдати на турецьке судно з iншими бранцями.
- Слава нехай буде Аллаховi! - проговорив Девлет-гiрей, пiдносячи руки
й очi вгору.
- Слава ж Тобi, Господи! - сказав Павлусь, зняв шапку i перехрестився.
Татари поглянули на нього люто, та перед очима Девлет-гiрея не посмiли
йому нiчого казати.
- Вельможний пане! - заговорив Павлусь, низько кланяючись. - Дозволь
менi по©хати назустрiч сестрi. Мо серце так стужилось за нею... Дозволь
менi, прошу...
- Дати йому доброго коня! Ти вiзьми другого, - каже до гiнця, - проведи
хлопця назустрiч.
Зараз вивели осiдланi конi. Павлусь скочив на коня, як птах i,
вклонившись Девлет-гiреевi, по©хав. В ньому серце скакало з радости.
А старий татарин, дивлячись на нього, подумав собi: "Славна й лицарська
кров пливе в цьому хлопцевi! Коли б його Аллах просвiтив та до нашо©
правовiрно© вiри привернув, придбав би собi iслам славного лицаря й
оборонця".
Павлусь так чвалував на конi, що втомлений ©здою гонець ледве його
здогонив.
Вже було коло полудня, як побачили здалека ватагу татар.
- Це вони! - сказав гонець...
- Чи ця дiвчина зна , що я тут !
- Я й сам не знаю, хто ти ? Велiв вельможний Девлет-гiрей вишукати й
привезти таку дiвчину, то ми й зробили.
- Я тобi скажу: я ©© рiдний брат, - вимовив Павлусь, а сльози радости
покотились у нього горохом. Раз лише мелькнуло йому в голову: "А може це
не вона?". Та зараз вiдiгнав вiд себе цю думку i почвалав щосили.
Наблизились до ватаги.
Павлусь мало очей не видивив, так шукав межи юрбою Ганнусю. © не було
видко. Вона сидiла на возi в товариствi яко©сь татарсько© жiнки. Вiз був
укритий плахтою.
Павлусь став бiля воза, задержав його i миттю скочив з коня. Татари
побачивши так по-панськи вдягненого хлопця, не противилися.
- Ганнусю! Ганнусенько! Чи жива ти, чи здорова?
На цей клич Ганна вiдхилила плахту. Вона пiзнала по голосi брата та,
побачивши його в татарському вбранню, не пiзнала, лиш очi вирячила.
- Ганнусю, сестричко! Хiба ж мене не пiзна ш? Братка свого, Павлуся?
Ганна закричала не сво©м голосом, i зомлiла.
Татарка кинулась ©© рятувати, як знала. Винесла ©© з воза i поклала на
травi. Вона була одягнена в гарну турецьку одежу.
- Ганнусю, голубко, та що бо ти? Я стiльки свiту обiйшов, заки тебе
вiдшукав; отямся! - говорив Павлусь та, припавши бiля не©, став ©© пестити
й цiлувати.
Татарка принесла води й покропила Ганнусю. Вона вiдкрила очi.
- Ну, слава Богу! - закричав Павлусь. - Вставай, Ганнусю, по©демо. Менi
з тобою багато говорити...
Ганна пiдвелася й сiла, розглядаючись боязко по татарах, що ©©
окружили.
- Що тобi сталося?
- Утома, братку. В тiй будi так душно, що нiчим дихати. Та я не
надiялась тебе або кого-небудь побачити... Звiдкiля ти взявся тут?..
- Ну, опiсля розкажу... Чи ти зна ш по-татарськи?
- Дуже не багато, хоч менi цiлий час толочили в голову цю татарщину, аж
обридло. Били мене, ©сти не давали, як не хотiла вчитися...
- Тепер не будуть... Слухай... Так чого ми ждемо? дьмо... Тобi може на
конi було б краще...
- Ой, так, так, Павлусю! - закликала Ганна, аж у руки плеснула. - Я вже
так давно на конi ©здила...
- Дати ©й коня! - наказав Павлусь!
Один татарин привiв ©й тарного коника. Павлусь посадив сестру, а сам
сiв миттю на свого.
Тепер ©хали один поруч одного. Татарцi було це не по нутру. й
здавалося, що везе значну особу, жiнку, що на не© не смi вiтрець подути;
а вона, як простий татарський хлопець, на конi гарцю .
- Давно ми, сестро, не були такi щасливi, як сьогоднi!
- Чи тато живi?
- Живi, i Петра знайшов мiж козаками.
- Де ж вони тепер?
- В степу, пiшли з козаками... Я втiк вiд них нiччю та й попав сюди,
щоб тебе знайти...
- То ми вже свобiднi?
- Ще нi, та ось послухай: могутнiй Девлет-гiрей Iбрагiм шука свого
сина Мустафу. То зна ш... той самий харциз, що зруйнував нашу Спасiвку.
Тодi над Самарою, де татари з бранцями спочивали, зчинилася з козаками
битва. Мустафу зловив на аркан козак Семен Непорадний, та сотник Недоля
велiв його вiдвести лубенському полковниковi. Пам'ятай, сестро! Ти
показуй, що нiчого по-татарськи не зна ш. Тодi покличуть мене на
перекладача. Я тобi лиш тому кажу, щоб ти знала. Може бути, що на
перекладача покличуть не мене, а когось iншого, тодi знай, що казати, бо
вiд цього залежить наша воля.
Заки до©хали до гiре вого дворища, розказав ©й Павлусь усе, що пережив
вiд то© хвилини, як вони почули церковнi дзвони, як напали на село татари
та ©© вхопили. Тепер буде все залежати вiд ©хньо© проворности.
Павлусь одного лиш боявся, але цього Ганнi не сказав, щоб ©© не лякати.
Якби так лубенському полковниковi впало на думку втопити Мустафу або
голову йому вiдрубати, тодi й ©м було б амiнь.
Ганна хотiла розповiсти Павлусевi сво© пригоди, та вже часу не стало.
Вони побачили дворище i, полишаючи татарську ватагу, почвалували наперед.
Татари погнали за ними, полишаючи арбу з татаркою. Вона верещала за
ними, та це нiчого не помогло. Мусила сама взяти вiжки в руки й поганяти.
Девлет-гiрей стояв на галерi© i вижидав гостей. Павлусь зняв шапку i
став здалека до нього вимахувати.
- Невже ж то ця дiвчина так на конi сидить? Справдi лицарський народ тi
козаки, - говорив гiрей до свого завiдувача. Молодi позiскакували з коней
i пiшли до свiтлицi. Вклонилися, а Павлусь заговорив так:
- Могутнiй лицарю Девлет-гiрею! Приносимо тобi добру вiстку за твого
славного сина Мустафу. Це моя рiдна сестра; вона його бачила наостанку.
Звели ©© ласкаво запитати, хай сама розповiсть.
Девлет-гiрей почав ©© випитувати по-татарськи. Ганна оглянулась на
брата, що нiчого не розумi .
- Питай ©© ти! - каже до Павлуся. Павлусь став ©© питати по-укра©нськи.
Вона вiдповiла, як чула вiд нього, а Павлусь розповiв це по-татарськи.
- Добре! - каже Девлет-гiрей. - Я зараз посилаю послiв з багатим окупом
до лубенського полковника, а за той час ви будете мо©ми гостями. Коли вашi
вiстi справдяться, жде вас велика нагорода, коли ж... - вiн не договорив,
бо сам налякався слiв, якi мав сказати.
- Та тепер житимете трохи по-нашому. Дiвчина пiде мiж жiнок до гарему.
Не годиться i закон не велить, щоб дiвчина в цьому вiцi ходила з вiдкритим
лицем та й балакала хоч би з братом.
Павлусь i Ганна подивились одне на одного з жалем, що ©х розлучали
знову.
- Хiба ж не можна нам i слова промовити одне до одного хоч би через
заслону? - заговорив Павлусь. Вiн чув, як його корч за горло хапа ...
- Можна, але здалека...
Розiйшлися. повели мiж жiноцтво, Павлусь пiшов до сво © кiмнати,
щасливий тим, що йому Бог дозволив дожити:
IX
Настала зима. Павлусь дивувався дуже, що не було тут снiгу, як в
Укра©нi, що дерева все ще зеленiли, хоч деколи й холоднiше було. Та вiн,
сердешний, забув рахубу часу й не мiг змiркувати, коли буде Рiздво.
Минулого року такi веселi свята були. Вiн ходив з хлопцями колядувати,
возився саночками, а тепер i не вгада , коли свято...
Те саме думала й Ганна, ©й теж весело було, як внесли до хати дiдуха,
як покiйний дiдусь благословив усiх, як кидали кутю до стелi та рахували
ро©...
Вона вже привикла до гаремового життя. Ой, наплакалась вона,
наплакалась...
Павлусь непоко©вся, чи посольство Девлет-гiрея найде ще Мустафу в
живих... Ганна розповiла йому про сво© пригоди.
А старий нетерпеливився теж. Вже бiльше як мiсяць минуло, як посольство
по©хало, та слух по ньому загинув. Вiн знав, що посольству нiчого боятися
козакiв, що вони вшанують мiжнароднi звича© i не торкнуть посольства. Та
вiн боявся харцизяк або татарiв ногайцiв. Тi, напевно, не вшанують нiкого,
а пронюхавши в них грошi, порiжуть усiх, пограбують так, що нiхто й не
вгада , де дiлися...
Девлет-гiрей розставив гiнцiв вiд самого Перекопу, щоб зараз сповiстили
його, коли появиться посольство з поворотом.
Нарештi!
Одного дня причвалав гонець з доброю вiсткою, що Мустафа верта ться
живий i здоровий.
Девлет-гiрей велiв сiдлати конi й ви©хав з цiлим почтом назустрiч.
Коли про те довiдався Павлусь, не втерпiв i побiг до жiночого вiддiлу.
Сторож не хотiв його пустити. Коли б це був хтось iнший, сторож був би
напевно штовхнув його ножем. Але цього не вiльно було торкнути, бо так пан
наказав усiй службi.
- Та чорт з тво©м гаремом! - кричав Павлусь. - Сестру менi приклич, я
©© мушу зараз бачити... Викликали Ганну.
- Ганнусенько! Мустафа верта ться, будемо свобiднi! - Бiльше не говорив
нiчого. Казав собi о.сiдлати коня i побiг наздогiн за почтом, але завернув
з дороги.
- Яке менi дiло до нього! Добре, що живе, тепер хай i зараз здохне за
ту кривду, яку нам заподiяв... Чорт ©х бери, усiх татар. Маму вбили,
дiдуся... нас помучили... Пождiть, чортовi сини! Вернусь я ще сюди, може й
не раз, та не на посторонку, як невiльник, а з козацтвом, як лицар...
Пождiть, я ще вашого дiдьчого хана за бороду скубну, не то що...
Так мiркував Павлусь, вертаючись до дворища. На дворi вже смеркало.
Пiшов до сво © кiмнати i лiг спати. Про вечерю забув. Але й заснути не
мiг. В його головi гудiло, як у млинi. Думка думку переганяла, усе докупи
перемiшувалося...
Що буде тепер? Чи вертатися ©м зараз таки, чи переждати до осени? Взимi
на степу небезпечно. Можна цiлу юрбу вовкiв зустрiнути, заблукатись та й
замерзнути. А тут так нудно жити мiж татарвою. Так коли б хоч в однiй хатi
з Ганею! А воно й тут тi дурнi звича© не дають...
А що було б, якби татарин не вдержав слова та не схотiв пустити на
волю? Правда, ©м цього не обiцяв, лиш говорив про велику нагороду. Та чи
може бути бiльше добро, як свобода?
Якби татарин не пустив ©х на волю, але задержав, тодi Павлусь уб'
сестру, татарина проколе ножем. Хай його тодi повiсять або кiньми
розiрвуть... все одно...
Вiн сердився, поки не заснув...
Вже сонце стояло високо, а Павлусь ще спав. Вiн прокинувся вiд гамору,
що зчинився на подвiр'©. Пiшов до вiкна подивитися. Це Девлет-гiрей
вернувся з сином. Павлусь пiзнав Мустафу зараз. Вiн сидiв бадьоро на
гарнiм конi й усмiхався до батька, що аж сiяв з радости.
"Бач, який тепер бадьорий!" подумав Павлусь. "А на арканi у Непорадного
то кривився, наче б лiсницю вкусив... А що, смакував козацький аркан? Ах,
ви, чортовi сини! Колись я з вами ще стрiнуся"...
Та зараз стало йому соромно тих слiв. Це не гарно. Ось той Девлет-гiрей
так поводився з ним, як iз сином, а вiн йому вiдгрожу ться...
"Егеж, бо мене йому треба було! А так, то звав би мене християнським
псом, як iнша уся та погань татарська... чого вони нас зачiпають? Хiба ми
©м заважа мо? Нi, нi, ми ще стрiнемось!..".
Павлусь погрозив до вiкна кулаком.
В тiй хвилинi його прикликали до Девлет-гiрея. По дорозi стрiнув Ганну,
©© теж туди вели.
Стали обо перед ханом, що держав сина за руку. наче б лякався, щоб
його знову не забрали.
- Ви сказали правду, тепер я хочу додержати мо слово, нагородити вас.
Чого бажа те? Коли хочете, оставайтеся з нами. Приймiть нашу вiру, я вас
за сво©х дiтей прийму.
- Спасибi тобi, могутнiй пане. Нiчого не бажа мо, лиш волi... Пусти
нас...
- Хiба вам зле в мене?
- Нам тут добре, та за Укра©ною нам сумно... Хочемо сво©х бачити...
- Хай буде по-вашому! дьте додому, та не тепер, аж весною. Кого
зимовий степ обiйме, тому й не жити бiльше. Будьте ще мо©ми гостями.
- Та звели, пане, пописати нам грамоти, щоб нас по дорозi татари не
чiпали.
- Авжеж, дiстанете грамоти й охорону, поки до сво©х не до©дете.
- Тепер, коли ти свобiдний, подай менi руку, мiй друже! - сказав
Мустафа, простягаючи руку до Павлуся. - Менi вже розказували, який ти
славний козак... Та одне скажи менi: яким чином бачила твоя сестра, як
мене полонили, коли вона була в обозi?
- Ось я це й хотiв сказати, - говорить Павлусь. - Тепер признаюся, що я
збрехав. То я все бачив, а навмисне сказав на сестру, щоб ти ©© казав
шукати. Без цього не бачити б менi ©© бiльше.
- Та й хитрун бо з тебе, синку, хитрун! - каже мiрза, всмiхаючись. -
Ну, я тобi це вибачу, подай менi свою руку!
В тiй хвилинi Павлусь пригадав собi щось. Вiд того пригаду вiн
почервонiв увесь, як буряк. Йому соромно стало, що це забув, що мав тепер
сказати. Взяв це за великий грiх.
- Вельможний Девлет-гiрею! Коли ти показав менi стiльки ласки... то я
ще про одне тебе прошу, не вiдмов менi цього.
- Хоч би ти сьогоднi просив половину мого майна, й цього тобi не
вiдмовлю.
- Нi, майна я не хочу, а лиш ось що прошу: у Сулеймана- фендiя живе
евiльник Остап Швидкий, укра©нець, земляк мiй... Викупи його i подаруй
енi.
- Хiба вiн тобi родич?
- Нi, лиш земляк. Та вiн менi був рiдним батьком, як я в неволю
дiстався. Вiн завивав менi рани, як мене били нагаями. Я поклявся
вiддячитись йому. Хочу йому свободу випросити.
- Добре в тебе серце, мiй хлопче! - сказав Девлет-гiрей. - Остап
Швидкий, невiльник, вернеться з тобою в Укра©ну.
Девлет-гiрей велiв написати грамоту i послав гiнця в Коджамбак.
Павлусевi потекли сльози з очей.
Вiн забув про всi злиднi, про всю злiсть до татар. Простив ©м усе
вiдразу...
[1] Заступник хана, вiце-хан.
полонили татари...
- Кiлька ©й рокiв?
- Тринадцять буде.
- А гарна вона? ,
- Як мальована.
Остап почав хитати головою.
- Ледви, чи ти ©© найдеш. Тут продають дiвчат з рук до рук. На усiх
базарах ©х повно. Вiдтак забирають до гаремiв, а то й у Туреччину за море
вивозять. А тих базарiв тут багато, багато...
- А як би то розвiдати, де вона тепер перебува ?
- На те треба багато грошей...
- Я ©х не маю...
Розмова перервалася, бо саме ввiйшов в челядну Iбрагiм потурнак i велiв
Павлусевi збиратися в степ до табунiв. Павлусь успiв лише обмiнятися очима
з земляком. Вийшов перед дворище. Тут стояв татарин на конi. Павлусевi
вказав коня i велiв сiдати охляп без сiдла. Той татарин не знав
укра©нсько© мови i не говорив нi слова.
Павлусь оглянув цiлу оселю. Хоч i дуже болiла спина, та вiн дививсь на
татар згорда.
"Допоможи менi, Господи Спасе i свята Покрово, визволитися та козаком
стати! Усi цi шаласи я з димом пущу i з землею зрiвняю".
Павлусь, ©дучи майданом, здiйняв шапку i став молитися.
Коли ви©хали в степ, вiн важко задумався над тим, що довiдався вiд
земляка. Вiн втратив надiю на те, щоб визволити сестру.
Старшина над конюхами був уже старший лiтами татарин. Вiн зараз
догадався, що Павлусь щось дуже провинився, коли його сюди послали.
Перше привiтання його було таке, що вiн ударив його долонею по спинi.
Спина заболiла так, що Павлусь аж крикнув з болю.
- Дай йому спокiй, Муйо! - каже татарин, що його сюди привiв. - Його що
лиш вибили...
- Тут iще не так виб'ють, як буде неслухняний...
Павлуся заставили до©ти кобили, робити каймак (сир) та кумис (горiлку з
кобилячого молока). Не було йому спочинку вiд свiту до ночi. Та Павлусь
робив сво дiло, слухаючи у всiм Муя. Биття вiн боявся, мов вогню. Так
тривало три тижнi.
Тепер пiслав його Муйо пасти табун. Це вже була легша робота i бiльше
свободи.
Павлусь любив конi.
Як лиш дiстався сюди, став придумувати спосiб утечi. Коня вже вибрав.
Приготовлявся до втечi, помалу i з розмислом. Вiн почав обкрадати
товаришiв конюхiв. В одного вкрав ножа, в другого сумку на харч, в
третього узденицю. Все це ховав нiччю в дуплаве старе дерево. А що
покiрний, слухняний, усiм служив охоче, то й нiхто його не пiдозрiвав.
Павлусь усе думав про те, чого йому в дорозi буде треба, i зараз для
себе ховав.
Одного дня ви©хав Сулейманiв син Мустафа оглядати табун. Вiн пiзнав
зараз Павлуся i прикликав його до себе.
- Добре тобi тут?
- Добре, дуже добре.
- А спина заго©лась?
- Нi знаку нема.
- То навчило тебе бути покiрним?
- Навчило.
Муйо признав, що Павло (так його тепер прозвали) дуже добрий хлопець i
слухняний.
- Позавтра вернешся до поко©в...
- Як прикажете.
А собi подумав Павлусь: "Чорта лисого швидше побачиш, як мене в
покоях".
Iншi невiльники дуже завидували Павлусевi.
Мустафа застав при конях великий порядок. Похвалив усiх i нагородив
Муя.
Настала нiч.
Павлусь не хотiв довше вiдкладати утечi. "Або втечу i вернусь сюди з
козаками й усi тi шатра поперевертаю, або мене зловлять i повiсять. Довше
в такiм жити не можу, а бiдно© Ганнусi, мабуть, таки не вiдшукаю, пасучи
табуни або послугуючи татариновi у дворищi".
Коли всi позасипляли, Павлусь повиймав накрадене добро з дупла,
натягнув кожушину, перевiсив сумку з паляницями через плече, узяв сiдло i
пiшов мiж конi.
Свого вибраного ще з вечора припняв на мотузi. Тепер осiдлав його,
перехрестився й рушив на пiвнiч до Перекопу.
Павлусь набрав досвiду. Вiн знав, як зловити в рiцi рибу, як застрiлити
з лука птицю; а ще знав, що це харциз i як його треба стерегтися.
Коли б тiльки за Перекiп, а там уже степ. А в степу може й козакiв
зустрiнути. А нi, то навпростець на Сiч Запорозьку... Павлусь i не думав
про те, що не зна на Сiч дороги.
Вiн виминав татарськi села i ©хав навмання степом.
Коли розвиднiлось, годi було хлопцевi не стрiнути татар у степу. Та
вони його якось не чiпали. Дехто i запитався, куди вiн ©де, та Павлусь
вимовлявся, що його послали за орудкою i вiн ма вертатись зараз. Його не
спиняли.
Та трапився татарин, що не повiрив. Вiн пiзнав Сулейманового коня.
Павлусь назвав iнакше улус, звiдки нiби то ви©здив. Татарин зв'язав йому
руки й повiв прямо в Коджамбак, де надiявся на нагороду за пiйманого
втiкача.
Павлуоь знав, що його жде. Йому стало жаль молодого життя, та дарма,
така вже козацька доля. Про це вiн багато наслухався вiд покiйного дiдуся.
Вiн теж козацька дитина i не лiпший вiд iнших. Як гинути, то й гинути.
Павлусь був гордий з того, що вiн хоч такий ще молодий, а зазна
козацько© слави. Його певно посадять на паль. Та вiн пiде смiло на смерть
з козацькою пiснею на устах. Ворог напевно не побачить його плачу. Та вiн
ще погано вила усiх татар i ©хнього Магомеда. Тож то татари лютитимуться,
як вiн, заки йому вiдрубають голову, гукне на все горло: "Ви всi свинячi
пута, а ваш Магомед то цiла свиня!" Павлусевi стало вiд цього смiшно i вiн
справдi засмiявся вголос.
- Чого ти смi шся? - пита татарин.
- Хiба ж не можна?
- Ти певно не зна ш, що тебе жде.
Павлусевi мелькнула спасенна думка. Вiн вiдповiв:
- Як вiдрубають голову, то не одну, а двi.
- А то як? Хiба в тебе двi голови?
- В мене одна, а в тебе друга, то, отже, двi...
- Хiба ж менi за що?
- Побачиш. Ти сподiва шся заплати за втiкача?
- Егеж. Сулейман-ефендi багатий чоловiк i заплатить добре.
- Так, як усе?
- Так, як усе.
- Коли бо нi. Цим разом або голову втне, або вибатожити повелить...
- Тобi б язик врiзати за твою дурну балачку, - сердився татарин.
- Та не сердься, бо я правду кажу. Та одне тебе спитаю: чи ти мене
пустиш ©хати, куди я пустився?
- Нi.
- Значить: приведеш мене до дому Сулеймана?
- Так!
- Ну, добре, менi вже тепер нiкуди ©хати, а просто додому.
- А хiба ж ти не втiкав в Укра©ну?
- Нi! Мене послав пан по знахаря. В степу знахар славний живе. Я знаю
його печеру. У мого пана син недолiток занедужав; що й робили, нiчого не
помага . Так бранцi переповiли пановi про нашого знахаря. А вiн менi
дiдусем по мамi приходиться. Так пан Мустафа кличе мене, гладить по головi
та й каже " дь по того славного чоловiка, бери найлiпшого коня з мого
табуна, хай при©жджа сюди. Я його золотом обсиплю, як вiн поможе. Коли не
привезеш, каже, то твоя смерть". Тепер хай буде тому смерть, що менi не
дав до©хати. Ну! Мустафа-ефендi гарненько тобi подяку ...
- А ти певно брешеш...
- Незадовго побачиш, чи брешу, ©дьмо скорше... Татариновi стало
страшно. Вiн знав, що Мустафа гострий чоловiк i жартiв не зна . Тепер ще
Павлусь став поспiшати.
- Чому ти менi вiдразу цього не сказав?
"Бо менi самому таке на гадку не прийшло", подумав собi Павлусь, а
голосно каже:
- Тепер можу тобi сказати усе. У нас так: ©деш по знахаря для хворого,
то не оглядайся позад себе, анi не кажи нiкому, уди ©деш, а то вся
знахарева сила пропала i хворому не поможе. Iк прийдеш до знахаря, так вiн
зараз тебе пита : "А не оглядався позад себе? Не казав нiкому, куди ©деш?"
Ти скажеш правду, то вiн i вусом не моргне i не по©де. А коли ти оглядався
або сказав, а збрешеш, то вiн по©де, але не вилiку . Тому я тепер до
знахаря не по©ду, бо коли б збрехав i вiн при©хав, а не помiг, то
Мустафа-ефендi йому голову вiдрубати накаже; а менi його шкода, бо кажу
тобi, вiн менi дiдусем приходиться i славний знахар. ому 150 рокiв зроду.
Борода в нього по саму землю, а вi© такi, що цiле лице заслоняють. Казала
моя покiйна бабуся, царство ©й небесне, що вiн вродився з зубами, з
оселедцем i з вусами.
- А як той знахар назива ться?
- От цiкавий! Сказати б тобi ще, де вiн живе? Вибачай. Не можу Проте,
не радив би я вашому братовi до нього заходити. Вiн з чортякою побратаний
i все ма кiлька чортенят на послугах, за чурiв значить. Так коли до нього
наблизиться хто нехрещений, то йому зараз зiрвуть голову, а тулуб з душею
в пекло понесуть.
- То вiн татар не може лiкувати, як так...
- Тож бо й , що вiн лiку усiх, i татар i скотiв... лиш не в сво©й
печерi, а дома в недужого... Та чого ми стали?
- Я розв'яжу тобi руки...
- О, нi, вибачай, я ще хочу жити! Як вернусь нi з чим, то Мустафа
звелить менi голову вiдрубати; хай руба тобi, а не менi, розв'язати себе
не дам...
Павлусь стиснув коня ногами i почав утiкати. Татарин таки налякався.
Вiн Павлуся таки придержав i розтяв ножем мотуза.
- Еге, татарине, я без тебе не лишуся. Ти мусиш по©хати зо мною до мого
пана i все гарненько розповiсти, бо менi не повiрять.
Татарин хотiв утiкати, але Павлусь ухопив його коня за поводи. Татарин
закляв люто i вийняв ножа.
- Хочеш мене зарiзати? Добре. Менi все одно. Зарiжеш ти, то не
вiдрубають голови. Менi з головою краще вмирати. Та це тобi не поможе.
Кiнь мiй побiжить додому, за мною почнуть шукати й уся правда вийде
наверх, бо мiй пан мене любить за те, що я так скоро вивчився татарсько©
мови, та ще до вас пристану геть! Ну, рiж!
Павлусь пустив поводи i наставив шию. Того лише татарин ждав. Вiн
завернув коня i почав щосили втiкати. Павлусь став за ним гнати i кричав:
- Агов, чортiв сину, пожди!...
"Ну, слава Боговi, одв'язався. Тепер менi до табуна вертатись, бо цей
диявол задалеко мене завiв. Я знаю, що в татар менше карають, як бранець
сам вернеться. Моя казка про знахаря була добра. Геть татариновi голову
замакiтрив. Попробую колись удруге, може вдасться. Та й ще не на конi менi
втiкати, а пiшки бур'янами".
Павлусь вернувся до табуна над вечором.
Коли Мустафi донесли про втечу Павлуся та ще про крадiж найкращого
коня, вiн зараз розiслав гiнцiв i назначив таку кару: сто нага©в дротяних
на спину, а коли вiд цього не здохне, так продати його першому стрiчному
татариновi. Але Павлусь вернувся сам. Про це повiдомили Мустафу i вiн
перемiнив свiй засуд на двадцять дротянок i продати. Кару мали виконати в
оселi Сулеймана на очах усiх невiльникiв, щоб ©м вiдiйшла охота втiкати.
Коли Павлусевi сказали, вiн нi трохи не злякався. Вiн був певний, що
свята Покрова й тут його заступить.
Якби й нiчого не сталося, Павлусь заснув мiцнимi сном...
На другий день рано його привели до оселi. Тут на майдан позганяли всiх
невiльникiв. Павлусь поглянув на них i помiтив Остапа Швидкого, що стояв у
гуртi i втирав сльози. Йому жаль було малого земляка. Кару мав виконати
потурнак Iбрагiм; а в нього була тверда рука.
Вiн вийшов на середину i став невiльникам пояснювати, за що Павлусь
буде покараний, що Мустафа-ефендi засудив його зразу на сто дротянок, та
вiдтак у превеликiй сво©й ласкавостi зменшив йому на двадцять.
Мстафа-ефендi вiдчинив вiкно i придивлявся, чи його засуд буде
виконаний та яке зробить враження на невiльникiв.
В тiй хвилинi в'©хав у ворота якийсь мулла, а за ним кiлька багато
вдягнених слуг. Усi розступились. Вiн за©хав усередину й проголосив
спiвучим, трохи гугнавим, голосом:
- Слухайте, невiрнi джаври! Мiй пан, ханський Девлет-гiрей Iбрагiм i
улюбленець - нехай йому Аллах дасть довгий вiк, - звелiв у сво©й
ласкавостi запитати вас, невiрних укра©нських бранцiв, чи не зна хто, де
перебува син його милости Девлет-гiрея, славний лицар Мустафа-ага, що
того лiта ходив з загоном воювати невiрних на Укра©ну для слави Аллаха i
його пророка Магомеда. Хто виявить його мiсце, стане достойний його ласки
й нагороди його милости. Хто ж би це зата©в, може готуватися вже тепер на
смерть, бо його повiсять.
Один татарин взявся ознайомити те саме по-укра©нськи. Тодi Павлусь
виступив перед муллу i сказав по-татарски:
- Я знаю, де перебува твiй пан. Мулла подивився згiрдливо на Павлуся.
- Ти не можеш цього знати, бо ти вже тут довше, а це сталося цього
лiта.
Iбрагiм потурнак, зiгнувшись у три погибелi перед муллою, потвердив, що
Павлуся привезли цього лiта.
- Так? Ну, говори! А як збрешеш одне слово, то врiжу тобi язика.
- Не тобi скажу, а твому пановi.
Мулла закусив губи.
- Цього невiльника забираю зараз до його милости Девлет-гiрея Iбрагiма.
Вiд тепер вiн пiд мо ю рукою.
Усi невiльники ахнули. Вони радiли, що Павлуся минула кара.
- Сiдай на коня i ©дь зо мною.
Тодi Павлусь пiдступив пiд дворище i спитав Мустафу:
- Чи тепер велиш бити, чи аж вернуся вiд його милости?
Мустафа стягнув брови з досади.
Павлусь засмiявся йому в вiчi. Вiн знав, що тепер над ним могуча рука
Девлет-гiрея i його тепер нiхто не смi торкнути.
VIII
Девлет-гiрей Iбрагiм мешкав у столицi кримського хана в Бахчiсара©. З
Коджамбаку треба було ©хати туди яких три днi. За час то© дороги обдумав
собi Павлусь, що йому робити далi.
Спершу вiн дуже радiв, що викрутився вiд строго© кари, i тепер
почувався зовсiм безпечний. Цю щасливу нагоду хотiв вiн використати на те,
щоб вiдшукати й освободити сестру. Вiн уложив собi цiлий план. Знав добре,
що Мустафа-ага певно живий у полковника i що його знайдуть, як лиш покаже
©м дорогу. За це вiдкриття може надiятися велико© нагороди, а навiть
свободи, а тодi вернеться разом iз сестрою в Укра©ну. Вiн i не думав про
те, щоб без сестри вертатися й вiрив, що йому Бог поможе сестру вiдшукати.
Коли наблизився до Бахчiсараю, побачив щось таке, чого дотепер йому не
довелось на очi бачити. Здалека вiд сходу сонця яснiло щось високе з
бiлими плямами на вершку.
- Що це таке? - спитав Павлусь у мулли.
- Це гори.
Павлусь не зрозумiв, бо такого татарського слова ще не чував. Вiн не
допитувався бiльше. Це пояснив йому iнший татарин, що знав укра©нську
мову. Павлусь з роду гiр не бачив. Йому стало лячно.
- Хiба ж: ми туди по©демо?
- Нi, Бахчiсарай перед горами.
I справдi перед ними лежало мiсто, столиця татарського хана. Про нього
вiн чув вiд дiдуся i рад був, що його побачить. Дворище Девлет-гiрея
лежало по тiм боцi мiста. I випало ©хати довгими вузькими вуличками.
Домiвки великi, оточенi високим муром, вкритi червоним або зеленим
череп'ям. Помiж дворищами густi садки, з яких пiд цю пору опадало листя.
По дорозi стрiчали пiших i кiнних татар. Вони кланялися муллi i
вступалися з дороги.
За©хали в дворище Девлет-гiрея. Воно дуже подобало на оселю Сулеймана.
Служба вже повiдомила Девлет-гiрея, що мулла верта ться з якимсь молодим
джавром, i вiн вийшов на рундук та замахав на муллу рукою, щоб зараз перед
нього явився.
Служба забрала вiд них конi, i мулла повiв Павлуся нагору до свого
пана.
- Хай буде прославлений Аллах! Мир тобi, могутнiй пане! Мулла, твiй
вiрний слуга, чолом тобi б' . Салем алейкум!
Мулла вклонився низько головою, вiдтак приложив руку до чола, загнув
нею в повiтрю лук до грудей i звiдси зробив рукою низький поклiн.
- Вiтай, добрий мулло! Що приносиш? Алейкум салем!
- Цей молодий джавр, невiльник твого слуги Сулеймана з Коджамбаку,
говорить, що зна , де твiй достойний син Мустафа-ага.
- Приклич сюди укра©нського перекладача! - заговорив Девлет-гiрей до
чорного слуги.
За той час Павлусь мiг придивитись до Девлет-гiрея. Це був хлоп дужий
та вже старший, з довгою сивою бородою.
- Не треба, пане, перекладача - обiзвався смiло Павлусь i вклонився
низько по-татарськи Девлет-гiреевi: - Я сам вмiю по-татарськи
розмовитись...
- Ти ж недавно мiж нами...
- Недавно, а ваша мова менi подобалась.
- Гарний з тебе хлопець... Тобi й вiра наша сподоба ться, як мiж нами
лишишся, а тодi жде тебе гарна будучнiсть. "Собача ваша вiра!" подумав
Павлусь.
- Говори, що зна ш про мого сина, та гляди, як тво© слова будуть
правдивi, жде тебе велика нагорода, але як збрешеш, то хай тебе Аллах...
- Я скажу правду, лише не доповiм усього, бо сам не знаю. Я бачив на
вiчi Мустафу-агу в бою, але що вiдтак з ним сталося, це зна моя сестра
Ганна Судакiвна.
Девлетовi це не подобалось. Вiн насупив брови i поглянув на хлопця так,
що йому аж страшно стало.
- Чи ти глузу ш з мене?
- Нi, нi, вона все бачила... Якби ©© лиш знайти. Вона в Криму мiж
бранцями, Мустафа був у Спасiвцi, була битва з козаками... Мустафу пiймали
живого. Де вiн тепер, це зна Ганнуся...
- Яка Ганнуся?
- Сестра моя, Ганнуся. Накажи ©© вiдшукати, вона зна .
Павлусь налякався грiзного погляду Девлет-гiрея i сказав усе,
задержуючи собi одне, що могло спасти сестру.
Девлет-гiрей подобрiв. Вiн казав прикликати свого завiдувача.
- Слухай! - каже йому. - Випитай цього молодого джавра про його сестру
i зараз менi ©© вишукай мiж бранцями. Якби ©© не було в Кримi, то
спровадити ©© за всяку цiну, хоч би з кiнця свiту.
Завiдувач почав випитувати Павлуся про Ганну, про ©© лiта, зрiст,
волосся.
Павлусь розказав так, наче б образ малював.
- Мулло! - каже Девлет-гiрей, - вiзьми цього малого до гостино©, щоб
йому нiчого не бракувало...
Павлусь влонився в пояс Девлет-гiреевi i пiшов за муллою до гостино©.
- Чи вiдшукають ©©? - пита муллу.
Йому треба було до повного щастя ще й певностi, що сестра найдеться.
- Наказ мойого пана це закон, - каже мулла. - Вони ©© найдуть, де б
вона не була. З самого Царгороду ©© спровадять. Мiй пан ма велике слово
не лиш у нашого хана, але й у самого падишаха. Щасливий ти, хлопче, що пiд
таку сильну руку дiстався. Та як ти сказав неправду... зна ш? Тобi язик
вiдiтнуть. Мiй пан усiх брехунiв i клеветникiв так кара .
- Мене так не покара , хай лиш сестра найдеться. Лишившися сам у
свiтлицi, вистеленiй м'якими турецькими коврами, впав навколiшки i став
молитися:
"Боже наш! Я бачу Твою руку в усiм. Я бiдний невiльник пустився
навмання, бачачи у цiм цiле мо спасения. Ти вдержав мене й завернув, та
це менi вийшло на добре. Мали мене нагайками вибити, та Твоя могутня рука
врятувала мене. Чи гадав я, куди мене Тво святе Провидiння заведе? Боже,
Боже! Не покидай мене, вислухай мою молитву, допомоги менi! В Тобi цiла
моя надiя!"
Павлусь заспiвав собi перший раз, як утiк iз Спасiвки, "Пiд Твою
милость!".
Тепер жилось йому дуже добре. Йому дали повну свободу. Виходив, коли
хотiв, до мiста, ©здив на конi, стрiляв з лука та з рушницi. Був веселий,
i за це його всi полюбили. Девлет-гiрей казав йому видати гарну одежу, i
тепер годi було в ньому пiзнати того обiдраного невiльника, кiнського
пастуха.
ДевлеТ-гiрей повiрив словам Павлуся. Вiн знав вiд тих татар, що
вернулись iз походу, що Мустафа справдi грабував Спасiвку, що вiдтак була
битва з козаками i там пропав його син одинак. Бiльше татари не вмiли
сказати.
Девлет-гiрей i Павлусь побоювалися тепер одного: а як дiвчини не
знайдуть?
У такiй непевностi жили три тижнi. Аж одно© п'ятницi рано, коли татари
молилися в мечетi i з ними був сам Девлет-гiрей, появився в його дворищi
на запiненому конi гонець iз вiсткою, що дiвчину знайшли й везуть на
татарськiй арбi.
Молитви не вiльно було переривати, то ж ждали всi, поки Девлет-гiрей не
вернеться.
Гонець розповiв, що дiвчину найшли в Анатолi©, в прибережнiм городi
Криму, ©© мали вивезти до Царгороду для якогось турецького башi, та що ©©
вже тодi захопили, як мала сiдати на турецьке судно з iншими бранцями.
- Слава нехай буде Аллаховi! - проговорив Девлет-гiрей, пiдносячи руки
й очi вгору.
- Слава ж Тобi, Господи! - сказав Павлусь, зняв шапку i перехрестився.
Татари поглянули на нього люто, та перед очима Девлет-гiрея не посмiли
йому нiчого казати.
- Вельможний пане! - заговорив Павлусь, низько кланяючись. - Дозволь
менi по©хати назустрiч сестрi. Мо серце так стужилось за нею... Дозволь
менi, прошу...
- Дати йому доброго коня! Ти вiзьми другого, - каже до гiнця, - проведи
хлопця назустрiч.
Зараз вивели осiдланi конi. Павлусь скочив на коня, як птах i,
вклонившись Девлет-гiреевi, по©хав. В ньому серце скакало з радости.
А старий татарин, дивлячись на нього, подумав собi: "Славна й лицарська
кров пливе в цьому хлопцевi! Коли б його Аллах просвiтив та до нашо©
правовiрно© вiри привернув, придбав би собi iслам славного лицаря й
оборонця".
Павлусь так чвалував на конi, що втомлений ©здою гонець ледве його
здогонив.
Вже було коло полудня, як побачили здалека ватагу татар.
- Це вони! - сказав гонець...
- Чи ця дiвчина зна , що я тут !
- Я й сам не знаю, хто ти ? Велiв вельможний Девлет-гiрей вишукати й
привезти таку дiвчину, то ми й зробили.
- Я тобi скажу: я ©© рiдний брат, - вимовив Павлусь, а сльози радости
покотились у нього горохом. Раз лише мелькнуло йому в голову: "А може це
не вона?". Та зараз вiдiгнав вiд себе цю думку i почвалав щосили.
Наблизились до ватаги.
Павлусь мало очей не видивив, так шукав межи юрбою Ганнусю. © не було
видко. Вона сидiла на возi в товариствi яко©сь татарсько© жiнки. Вiз був
укритий плахтою.
Павлусь став бiля воза, задержав його i миттю скочив з коня. Татари
побачивши так по-панськи вдягненого хлопця, не противилися.
- Ганнусю! Ганнусенько! Чи жива ти, чи здорова?
На цей клич Ганна вiдхилила плахту. Вона пiзнала по голосi брата та,
побачивши його в татарському вбранню, не пiзнала, лиш очi вирячила.
- Ганнусю, сестричко! Хiба ж мене не пiзна ш? Братка свого, Павлуся?
Ганна закричала не сво©м голосом, i зомлiла.
Татарка кинулась ©© рятувати, як знала. Винесла ©© з воза i поклала на
травi. Вона була одягнена в гарну турецьку одежу.
- Ганнусю, голубко, та що бо ти? Я стiльки свiту обiйшов, заки тебе
вiдшукав; отямся! - говорив Павлусь та, припавши бiля не©, став ©© пестити
й цiлувати.
Татарка принесла води й покропила Ганнусю. Вона вiдкрила очi.
- Ну, слава Богу! - закричав Павлусь. - Вставай, Ганнусю, по©демо. Менi
з тобою багато говорити...
Ганна пiдвелася й сiла, розглядаючись боязко по татарах, що ©©
окружили.
- Що тобi сталося?
- Утома, братку. В тiй будi так душно, що нiчим дихати. Та я не
надiялась тебе або кого-небудь побачити... Звiдкiля ти взявся тут?..
- Ну, опiсля розкажу... Чи ти зна ш по-татарськи?
- Дуже не багато, хоч менi цiлий час толочили в голову цю татарщину, аж
обридло. Били мене, ©сти не давали, як не хотiла вчитися...
- Тепер не будуть... Слухай... Так чого ми ждемо? дьмо... Тобi може на
конi було б краще...
- Ой, так, так, Павлусю! - закликала Ганна, аж у руки плеснула. - Я вже
так давно на конi ©здила...
- Дати ©й коня! - наказав Павлусь!
Один татарин привiв ©й тарного коника. Павлусь посадив сестру, а сам
сiв миттю на свого.
Тепер ©хали один поруч одного. Татарцi було це не по нутру. й
здавалося, що везе значну особу, жiнку, що на не© не смi вiтрець подути;
а вона, як простий татарський хлопець, на конi гарцю .
- Давно ми, сестро, не були такi щасливi, як сьогоднi!
- Чи тато живi?
- Живi, i Петра знайшов мiж козаками.
- Де ж вони тепер?
- В степу, пiшли з козаками... Я втiк вiд них нiччю та й попав сюди,
щоб тебе знайти...
- То ми вже свобiднi?
- Ще нi, та ось послухай: могутнiй Девлет-гiрей Iбрагiм шука свого
сина Мустафу. То зна ш... той самий харциз, що зруйнував нашу Спасiвку.
Тодi над Самарою, де татари з бранцями спочивали, зчинилася з козаками
битва. Мустафу зловив на аркан козак Семен Непорадний, та сотник Недоля
велiв його вiдвести лубенському полковниковi. Пам'ятай, сестро! Ти
показуй, що нiчого по-татарськи не зна ш. Тодi покличуть мене на
перекладача. Я тобi лиш тому кажу, щоб ти знала. Може бути, що на
перекладача покличуть не мене, а когось iншого, тодi знай, що казати, бо
вiд цього залежить наша воля.
Заки до©хали до гiре вого дворища, розказав ©й Павлусь усе, що пережив
вiд то© хвилини, як вони почули церковнi дзвони, як напали на село татари
та ©© вхопили. Тепер буде все залежати вiд ©хньо© проворности.
Павлусь одного лиш боявся, але цього Ганнi не сказав, щоб ©© не лякати.
Якби так лубенському полковниковi впало на думку втопити Мустафу або
голову йому вiдрубати, тодi й ©м було б амiнь.
Ганна хотiла розповiсти Павлусевi сво© пригоди, та вже часу не стало.
Вони побачили дворище i, полишаючи татарську ватагу, почвалували наперед.
Татари погнали за ними, полишаючи арбу з татаркою. Вона верещала за
ними, та це нiчого не помогло. Мусила сама взяти вiжки в руки й поганяти.
Девлет-гiрей стояв на галерi© i вижидав гостей. Павлусь зняв шапку i
став здалека до нього вимахувати.
- Невже ж то ця дiвчина так на конi сидить? Справдi лицарський народ тi
козаки, - говорив гiрей до свого завiдувача. Молодi позiскакували з коней
i пiшли до свiтлицi. Вклонилися, а Павлусь заговорив так:
- Могутнiй лицарю Девлет-гiрею! Приносимо тобi добру вiстку за твого
славного сина Мустафу. Це моя рiдна сестра; вона його бачила наостанку.
Звели ©© ласкаво запитати, хай сама розповiсть.
Девлет-гiрей почав ©© випитувати по-татарськи. Ганна оглянулась на
брата, що нiчого не розумi .
- Питай ©© ти! - каже до Павлуся. Павлусь став ©© питати по-укра©нськи.
Вона вiдповiла, як чула вiд нього, а Павлусь розповiв це по-татарськи.
- Добре! - каже Девлет-гiрей. - Я зараз посилаю послiв з багатим окупом
до лубенського полковника, а за той час ви будете мо©ми гостями. Коли вашi
вiстi справдяться, жде вас велика нагорода, коли ж... - вiн не договорив,
бо сам налякався слiв, якi мав сказати.
- Та тепер житимете трохи по-нашому. Дiвчина пiде мiж жiнок до гарему.
Не годиться i закон не велить, щоб дiвчина в цьому вiцi ходила з вiдкритим
лицем та й балакала хоч би з братом.
Павлусь i Ганна подивились одне на одного з жалем, що ©х розлучали
знову.
- Хiба ж не можна нам i слова промовити одне до одного хоч би через
заслону? - заговорив Павлусь. Вiн чув, як його корч за горло хапа ...
- Можна, але здалека...
Розiйшлися. повели мiж жiноцтво, Павлусь пiшов до сво © кiмнати,
щасливий тим, що йому Бог дозволив дожити:
IX
Настала зима. Павлусь дивувався дуже, що не було тут снiгу, як в
Укра©нi, що дерева все ще зеленiли, хоч деколи й холоднiше було. Та вiн,
сердешний, забув рахубу часу й не мiг змiркувати, коли буде Рiздво.
Минулого року такi веселi свята були. Вiн ходив з хлопцями колядувати,
возився саночками, а тепер i не вгада , коли свято...
Те саме думала й Ганна, ©й теж весело було, як внесли до хати дiдуха,
як покiйний дiдусь благословив усiх, як кидали кутю до стелi та рахували
ро©...
Вона вже привикла до гаремового життя. Ой, наплакалась вона,
наплакалась...
Павлусь непоко©вся, чи посольство Девлет-гiрея найде ще Мустафу в
живих... Ганна розповiла йому про сво© пригоди.
А старий нетерпеливився теж. Вже бiльше як мiсяць минуло, як посольство
по©хало, та слух по ньому загинув. Вiн знав, що посольству нiчого боятися
козакiв, що вони вшанують мiжнароднi звича© i не торкнуть посольства. Та
вiн боявся харцизяк або татарiв ногайцiв. Тi, напевно, не вшанують нiкого,
а пронюхавши в них грошi, порiжуть усiх, пограбують так, що нiхто й не
вгада , де дiлися...
Девлет-гiрей розставив гiнцiв вiд самого Перекопу, щоб зараз сповiстили
його, коли появиться посольство з поворотом.
Нарештi!
Одного дня причвалав гонець з доброю вiсткою, що Мустафа верта ться
живий i здоровий.
Девлет-гiрей велiв сiдлати конi й ви©хав з цiлим почтом назустрiч.
Коли про те довiдався Павлусь, не втерпiв i побiг до жiночого вiддiлу.
Сторож не хотiв його пустити. Коли б це був хтось iнший, сторож був би
напевно штовхнув його ножем. Але цього не вiльно було торкнути, бо так пан
наказав усiй службi.
- Та чорт з тво©м гаремом! - кричав Павлусь. - Сестру менi приклич, я
©© мушу зараз бачити... Викликали Ганну.
- Ганнусенько! Мустафа верта ться, будемо свобiднi! - Бiльше не говорив
нiчого. Казав собi о.сiдлати коня i побiг наздогiн за почтом, але завернув
з дороги.
- Яке менi дiло до нього! Добре, що живе, тепер хай i зараз здохне за
ту кривду, яку нам заподiяв... Чорт ©х бери, усiх татар. Маму вбили,
дiдуся... нас помучили... Пождiть, чортовi сини! Вернусь я ще сюди, може й
не раз, та не на посторонку, як невiльник, а з козацтвом, як лицар...
Пождiть, я ще вашого дiдьчого хана за бороду скубну, не то що...
Так мiркував Павлусь, вертаючись до дворища. На дворi вже смеркало.
Пiшов до сво © кiмнати i лiг спати. Про вечерю забув. Але й заснути не
мiг. В його головi гудiло, як у млинi. Думка думку переганяла, усе докупи
перемiшувалося...
Що буде тепер? Чи вертатися ©м зараз таки, чи переждати до осени? Взимi
на степу небезпечно. Можна цiлу юрбу вовкiв зустрiнути, заблукатись та й
замерзнути. А тут так нудно жити мiж татарвою. Так коли б хоч в однiй хатi
з Ганею! А воно й тут тi дурнi звича© не дають...
А що було б, якби татарин не вдержав слова та не схотiв пустити на
волю? Правда, ©м цього не обiцяв, лиш говорив про велику нагороду. Та чи
може бути бiльше добро, як свобода?
Якби татарин не пустив ©х на волю, але задержав, тодi Павлусь уб'
сестру, татарина проколе ножем. Хай його тодi повiсять або кiньми
розiрвуть... все одно...
Вiн сердився, поки не заснув...
Вже сонце стояло високо, а Павлусь ще спав. Вiн прокинувся вiд гамору,
що зчинився на подвiр'©. Пiшов до вiкна подивитися. Це Девлет-гiрей
вернувся з сином. Павлусь пiзнав Мустафу зараз. Вiн сидiв бадьоро на
гарнiм конi й усмiхався до батька, що аж сiяв з радости.
"Бач, який тепер бадьорий!" подумав Павлусь. "А на арканi у Непорадного
то кривився, наче б лiсницю вкусив... А що, смакував козацький аркан? Ах,
ви, чортовi сини! Колись я з вами ще стрiнуся"...
Та зараз стало йому соромно тих слiв. Це не гарно. Ось той Девлет-гiрей
так поводився з ним, як iз сином, а вiн йому вiдгрожу ться...
"Егеж, бо мене йому треба було! А так, то звав би мене християнським
псом, як iнша уся та погань татарська... чого вони нас зачiпають? Хiба ми
©м заважа мо? Нi, нi, ми ще стрiнемось!..".
Павлусь погрозив до вiкна кулаком.
В тiй хвилинi його прикликали до Девлет-гiрея. По дорозi стрiнув Ганну,
©© теж туди вели.
Стали обо перед ханом, що держав сина за руку. наче б лякався, щоб
його знову не забрали.
- Ви сказали правду, тепер я хочу додержати мо слово, нагородити вас.
Чого бажа те? Коли хочете, оставайтеся з нами. Приймiть нашу вiру, я вас
за сво©х дiтей прийму.
- Спасибi тобi, могутнiй пане. Нiчого не бажа мо, лиш волi... Пусти
нас...
- Хiба вам зле в мене?
- Нам тут добре, та за Укра©ною нам сумно... Хочемо сво©х бачити...
- Хай буде по-вашому! дьте додому, та не тепер, аж весною. Кого
зимовий степ обiйме, тому й не жити бiльше. Будьте ще мо©ми гостями.
- Та звели, пане, пописати нам грамоти, щоб нас по дорозi татари не
чiпали.
- Авжеж, дiстанете грамоти й охорону, поки до сво©х не до©дете.
- Тепер, коли ти свобiдний, подай менi руку, мiй друже! - сказав
Мустафа, простягаючи руку до Павлуся. - Менi вже розказували, який ти
славний козак... Та одне скажи менi: яким чином бачила твоя сестра, як
мене полонили, коли вона була в обозi?
- Ось я це й хотiв сказати, - говорить Павлусь. - Тепер признаюся, що я
збрехав. То я все бачив, а навмисне сказав на сестру, щоб ти ©© казав
шукати. Без цього не бачити б менi ©© бiльше.
- Та й хитрун бо з тебе, синку, хитрун! - каже мiрза, всмiхаючись. -
Ну, я тобi це вибачу, подай менi свою руку!
В тiй хвилинi Павлусь пригадав собi щось. Вiд того пригаду вiн
почервонiв увесь, як буряк. Йому соромно стало, що це забув, що мав тепер
сказати. Взяв це за великий грiх.
- Вельможний Девлет-гiрею! Коли ти показав менi стiльки ласки... то я
ще про одне тебе прошу, не вiдмов менi цього.
- Хоч би ти сьогоднi просив половину мого майна, й цього тобi не
вiдмовлю.
- Нi, майна я не хочу, а лиш ось що прошу: у Сулеймана- фендiя живе
евiльник Остап Швидкий, укра©нець, земляк мiй... Викупи його i подаруй
енi.
- Хiба вiн тобi родич?
- Нi, лиш земляк. Та вiн менi був рiдним батьком, як я в неволю
дiстався. Вiн завивав менi рани, як мене били нагаями. Я поклявся
вiддячитись йому. Хочу йому свободу випросити.
- Добре в тебе серце, мiй хлопче! - сказав Девлет-гiрей. - Остап
Швидкий, невiльник, вернеться з тобою в Укра©ну.
Девлет-гiрей велiв написати грамоту i послав гiнця в Коджамбак.
Павлусевi потекли сльози з очей.
Вiн забув про всi злиднi, про всю злiсть до татар. Простив ©м усе
вiдразу...
[1] Заступник хана, вiце-хан.