Страница:
на заголовку се© повiстки - яка-небудь метафора. Нi, дiло справдi йде про
олiвець, i то не цiлий, а кусник от так, вiзьмiмо, три цалi* (* Ц а л ь -
мiра довжини, 2,4 см.) завдовжки. А втiм, як хто скаже, що пiвчетверта
цаля, то також не пiду з ним до вiйта судитися. Але то знаю добре, що
чотирьох цалiв завдовжки не тримав. Се мiг би я, як кажуть правники,
"ствердити головною присягою", або, як кажуть нашi ясеничани *(* Ясеничани
- селяни села Ясениця Сiльна (тепер Дрогобицького району Львiвсько©
областi).), "побожити й заскаритися, на чiм свiт сто©ть". Пiвчетверта
цаля, не бiльше, задовгий був герой се© повiстки. Хоть то лiт тому чимало,
як ми бачилися з ним останнiй раз, себто - як я бачив його, бо вiн сво©м
затемперованим * (* Затемперований - заструганий, загострений) носиком
хiба ж мiг мене бачити? А притiм вiн цiлих пiвтора днi лежав у мо©й
шкiльнiй торбi, пiд книжками, достоту у тьмi кромiшнiй! Аби не збрехати,
то буде тому не менше шiстнадцяти лiт, - доволi часу, щоб забути й про
якого щирого приятеля. А я не забув про нього, про пiвчетверта цаля
задовгий кусник олiвця, в оправi з темно-червоного дерева, шестигранний i
полiтурований нажовто, з срiбним, вибитим написом "Мittеl" * (* Середнiй
(нiм.).)на тупiм кiнцi; з другого кiнця був затемперований, не надто
остро, а не надто й тупо, - саме стiльки, скiльки потрiбно для сiльського
школяра.
В такiм видi лежав вiн одного зимового поранку на снiгу на подвiр'©
ясеницько© школи саме коло стежки, котру протоптали зрана школярi. Се був
погiдний, чудовий поранок. Мороз потискав, мов скажений; у повiтрi лiтали
малесенькi платочки снiгу, зовсiм прозiрчастi, виднi тiльки по дiамантовiм
блиску, коли в них заломався сонячний промiнь. Олiвець не застряг у
замерзлiм iскристiм снiгу, а лежав зовсiм наверха. Його жовта полiтура
полискувалася до сонця, а срiбнi букви "Мittеl" виднiлися здалека. Певно,
котрийсь школяр, бiжучи до школи, загубив його. Вiн так i лежав,
простягнувши свiй чорний, заострений носик до стiн школи, немов силувався
вказати кожному прохожому, що там його належне мiсце; немов просив сво©м
срiбним поглядом, аби його вийняти з то© хоть гарно©, але дуже холодно©
постелi i занести до школи, вiдки широко по селу розлягався гармидер
хлопцiв, що дожидали пана професора.
Скажiть же тепер самi на совiсть, що би ви зробили, якби вам лучилося
побачити такого Мittеl'а, i то в подiбнiм, не зовсiм для його "чину"
вiдповiднiм положеннi? Думаю, що 90 % iз вас, не пiдозрiваючи в нiм героя
не то повiстки, але навiть газетярсько© новинки або мiзерного анонса,
пiдняли б його i сховали попросту до кишенi. Iншi 10 %, запевне, навiть не
схилились би по нього.
Я, признатися щиро, належав до тих 90 %, се значить, не пiдозрiваючи
нiчого злого в олiвцi, схилився по нього i, не маючи нiде при тiлi кишенi,
вложив його до шкiряно© школярсько© торби, в котрiй були мо© книжки. Але
що при тiм було не зовсiм звичайного, так се те, що я вельми втiшився
сво ю знахiдкою. Я був бiдний сiльський хлопець i нiколи ще на сво©м вiцi
не мав олiвця, все мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так
страшно капало, бризкало i порскало пiд натиском мо © руки. А тепер нараз
- я знайшов олiвець! Та й ще який гарний! Правда, я бачив його лише
мельком, ще як лежав на снiгу, бо вiдтак, ухопивши його в руку, я швидко
шусьнув його до торби, немов боячися, щоб сонце, котре так ясно свiтило,
не викрало його з мо © руки. А ще друга цiкава штука при тiй операцi© була
та, що менi й через голову не перейшло, аби котрий школяр мiг був його
згубити, - чу те, - анi через голову менi не перейшло. Де, де, де! Котрий
тут у нас школяр губить олiвцi! То мусив бог зна якийсь незнайомий пан
при©здити до професора, - ну, певно, то вiн, якимось дивним способом
загубив той олiвець. А може, то був гендляр, котрому професор торiк продав
корову; може бути, що сей олiвець лежав тут iще вiдторiк i нiхто його,
бiдного, не видiв. А може, вiн упав уночi з неба враз зо снiгом? Адже ж
бабуня казали, що не раз жаби падуть iз неба; чому ж би й олiвцi не мали
падати? Так мiркував я, йдучи через подвiр'я до школи. Що ж, хiба
шестилiтньому хлопцевi не вiльно так мiркувати? А впрочiм - нi! Менi дуже
сподобався той олiвець. Я держав руку в торбi, а вiн був у мо©й руцi, я
обертав його гранками сюди й туди, старався вгадати його грубiсть,
вiдновити перед сво©ми очима його стать, - одним словом, моя фантазiя, мов
мотиль коло квiтки, невпинно крутилася й шибала коло олiвця. Вона насилу
вiдганяла всяку думку, що олiвець мiг належати котромусь школяру, i що,
значить, менi прийдеться вiддати його назад властителевi.
В класi повно вже було школярiв. Деякi сидiли в лавках i бубонiли
завдану лекцiю, хвиля вiд хвилi боязко позираючи на дверi, чи не йде
професор. Iншi, смiлiшi, ходили пд класу, билися, тручалися помiж лавками,
мазали рiзнi дива крейдою на таблицi i стирали ©х вiдтак швидко намоченою
шматою, котра служила замiсть губки. За олiвцем нiхто не питав. Се мене
дуже врадувало, i я швиденько, немов крадькома, шусьнув у другу лавку i
сiв на сво звичайне мiсце. Виймаючи книжку, потрiбну для слiдуючо©
години, я почув у торбi брязк олiвця об шкiру i весь затремтiв - не знаю,
чи з радостi, чи з яко©сь неясно© тривоги.
Ось i професор прийшов, почалася наука. Нiчого! Ось i година минула,
професор вийшов, крик i гомiн почався по-давньому, про олiвець нiхто й
слова не каже. Я сиджу, оглядаюся довкола i тремчу, мов злодiй над
краденим добром, боячись, що ось-ось надiйде хтось i зажада вiд мене
олiвця. Але нiхто не жада олiвця. Школярi ходять i вчаться, сваволять i
товчуться по-давньому. Степан Леськiв, мiй добрий знайомий, наближу ться
до мене.
- Ов, ти, видно, нинi рахункiв не вмi ш; то-то будеш у шкiру брав! А ще
як менi скаже професор бити, ну, майся гаразд, небоже!
Що за збиточник той Степан! Вiн зна , що рахунки - моя слаба сторона, i
любить не раз подрочитися зо мною. Але я знаю добре, що вiн таки жартом
говорить; притiм нинi я не боюся професора, бо я рахункiв (писати цифри до
100) навчився. О, ще й як навчився! А хто вчора цiлий день писав пальцем
цифри по шибах вiкон, покритих густою росою?
- Ну, ну, не дуже ти журися мо©ми рахунками, - вiдповiв я Степановi. -
Уважай лиш, аби ти сам не дiстав у шкiру!
Диво дивне, бiгме, що диво! Я хотiв вiдповiсти Степановi також жартом,
з усмiхом, ласкаво, - а вiдповiв якось так злiсно, гризько * (* Гризько -
сердито.), таким понурим голосом, що аж самому стало погано! Ба, я чув
навiть, як цiле мо лице налилося кров'ю. Степан стояв хвилю передо мною
i, не кажучи нiчого бiльше, дивився на мене зачудуваним поглядом, а далi
вiдiйшов, видимо засмучений тим, що вразив мене сво©м жартом. Вiн так мене
любив, той лагiдний, тихий, услужливий i добрий хлопчина! За що я так
гризько вiдповiв йому? За що засмутив його? Вiн же ж говорив до мене
жартом, i я не мав нiяко© причини гнiватися на нього!
Такi мислi шибли менi через голову, коли Степан пiшов i мовчки сiв у
свою лавку. То був невеличкий, русявий хлопчина-восьмилiток. Його батько,
бiдний селянин, був сусiд мого вуйка, у котрого я жив, тож i оба ми,
хлопцi, товаришували раз у раз iз собою. Степанiв батько давнiше, кажуть,
був багатий чоловiк, але великий огонь та всiлякi iншi нещастя зруйнували
його господарство. Вiн був високий, сильний мужчина, з понурим лицем, раз
у раз схиленим у землю, i говорив грубим, рiзким голосом. Я мимовiльно
якось боявся його i вважав його жорстоким чоловiком. Зато малий Степан
весь удався в матiр, тиху, лагiдну жiнку з ладним iще, добродушним лицем i
ясними сивавими очима. Тому-то не раз, стоячи за плотом на пастiвнику * (*
Пастiвник - пасовисько.), пiдстерiгав я, поки старий Леськiв вийде з хати,
аби бодай на хвилю забiгти до Степана, побавитися з ним. Правда, ми не раз
i сварилися, як звичайно дiти, але нiколи не надовго. Я, гарячiший до
сварки, а то й до бiйки, звичайно перший був i до перепросин, а Степан,
усе однаковий, усмiхався так любо, немов хотiв сказати:
"А видиш, я то давно знав, що ти не видержиш без мене!"
Але тепер, по що я тепер розгнiвався на Степана? Та нi, я чув добре, що
я зовсiм навiть не розгнiвався на нього! Навпаки, його жалiбний, сумний
погляд болiв менi якось, вертiв у мо©й дитинячiй грудi. Я стидався чогось,
сам не знаючи чого, i забув про олiвець. Аж коли вражiння остигли i
проминули i перед собою побачив я торбу, в котрiй мо© нерви немов чули
здалека дотик олiвця, тодi знов моя фантазiя вернула назад до того
предмета i за хвилю про Степана i його сумний погляд я забув зовсiм.
Знов увiйшов професор, почалася година наукова i поволi проминула; про
олiвець нiхто нi пари з уст.
Третя година мали бути рахунки. Тота висока i страшна наука вiдбувалася
таким способом, що професор викликував одного до таблицi, казав йому там
писати крейдою цифри, а всi iншi хлопцi мусили тi самi цифри писати на
сво©х зошитах. Професор раз у раз ходив коло лавок, заглядаючи то тут, то
там до зошитiв, чи всi пишуть i чи так пишуть, як належиться.
Перед рахунковою годиною почув я в остатнiй лавцi, де сидiв Степан,
якийсь гамiр, якiсь тривожнi, уриванi питання i вiдповiдi, але за
загальним гамором не мiг розiбрати, що се таке. Та все-таки мене щось
тьокнуло, якийсь несупокiй заворушився в менi. Я подумав собi: не буду
тепер виймати олiвця, буду писати, як звичайно, пером, хоть i як воно менi
обридло.
Ось i професор увiйшов. Вiдiтхнувши хвилину при столi, вiн устав i
викликав мене до таблицi. Я вийшов заляканий, тремтячи, бо взагалi писання
чи то цифер, чи то букв було для мене твердим горiхом: усякi знаки з-пiд
мо©х рук виходили кривi, гачкуватi, розлiзлi, так що звичайно подобали на
старий плiт, у якiм кожний кiл стримить у iнший бiк, а хворостини
пiвперечнi стримлять самi по собi, не можучи здибатися з колами. Але що
було робити:
викликав професор, треба йти. Я став коло таблицi i взяв у праву руку
шмату, а в лiву крейду.
- 35! - крикнув професор i озирнувся на мене. - Ах ти, тумане, а ти як
крейду держиш? Лiвкутом будеш писати, га?
Я перемiнив нещасливi знаряди премудростi в обох руках, вiдтак пiдвiв
праву, як мiг, догори i ледве дiстав до половини таблицi. Завдання писати
на таблицi цифру 35 було дуже трудне, бо приходилося писати самi "скрутнi"
цифри. Вчора, вправляючися пальцем на шибах у писаннi цифр, я довго думав,
як би то воно написати оту прокляту трiйку, щоб ©© зладити таку кругленьку
i з таким зубчиком на серединi? Запитати не було кого, от я й надумав
писати ©© з середини вiд зубчика, потягнути вiдси насамперед горiшнiй, а
вiдтак долiшнiй каблучок * (* Каблучок - кружечок.). Так я й навчився
писати дома, так само взявся й тепер дрижачою рукою мазгуляти на таблицi.
А тут iще, як на нещастя, рука дриголить, сила, яко© й так не було много,
десь мов замерзла, так що хоть i як мучуся, тиснучи крейду до таблицi, то
проклятущi штрихи все виходять такi худi та тонкi, що ледве ©х видно. З
тяжкою бiдою я намалював трiйку.
- А що, вже? - кричить професор i оберта ться до мене.
- Ще... ще нi, - вiдповiдаю я i, обливаючись холодним потом, берусь
писати 5, розумi ться, знов за власним методом, себто, починаючи здолини.
- Що, що, що? - скрикнув професор i прибiг ближче до мене. - Як ти
пишеш, як?
Я мовчав. Дрижача рука дотягла штриха на таблицi. П'ятка подобала
радше* (* Радше
- кружечок. швидше.) на Г, нiж на круглочереве, гребнясте 5.
- Ах ти, поросяча почеревино (звичайний титул, яким професор iменував
школярiв), то ти не зна ш, як пишеться 5?
I, не ждучи вiдповiдi на се питання, професор одною рукою вхопив зi
столика широку лiнiйку, а другою мою руку, з яко© вилетiла крейда, i
голосний ляск залунав по класi. Долоня моя налилася кров'ю i стала якась
нiби грубiла, а попiд шкiрою немов мурашки забiгали. Я, змалу твердий на
бiль, не заплакав, тiльки скривився.
- То не зна ш, як писати 5? Не видiв, як я писав? А диви, як пишеться
5, - от так! - i пан професор хопив крейду i з розмахом написав насамперед
на таблицi величезну п'ятку, а вiдтак на мо©м лицi таку ж саму (може, не
таку правильну й виразну) величезну п'ятку.
- Пиши далi, - крикнув до мене, - 48! Я взяв крейду i почав писати.
Професор дивився ще хвилю. Четвiрка вдоволила його, i вiн пiшов знов мiж
лавки.
- Чому не пишете? - крикнув вiн грiзно до хлопцiв, котрi напiв з
усмiхом, а напiв з ляком дивилися на те, що дiялося при таблицi. На крик
професора всi голови нахилилися додолу, мов жито вiд вiтру похиля додолу
пристигаюче важке колосся.
- А ти, старосто, як написав З? - пита професор одного.
Замiсть вiдповiдi, замiсть пояснення - ляск ленi ю по лапi.
- А то що зверху, над 5?- пита другого.
- Капнуло з пера.
Знов ляск лiнiйкою по лапi.
- А ти, свату, чому не пишеш? - пита третього.
- Та я... про... прошу пана професора, - чуть крiзь сльози голос
Степана Леськового.
- Що? - кричить професор гнiвно.
- Я десь олiвець загубив.
В тiй хвилi з мо © руки, не знати чому, випала крейда. Кажу ще раз: не
знати чому, бо я був певний, що олiвець, який лежав тепер супокiйно в мо©й
торбi, не був Степанiв. Нiяким свiтом! А все-таки при тих його словах я
так залудився * (* Залудитись - злякатися.), рука моя так затремтiла, що
крейда, мов слиж, виховзла з мо©х рук. Щастя мо , що завдана цифра була
вже написана, тепер я не змiг би був написати ©©.
- Так, - крикнув професор, - загубив? Постiй-но ти, навчу я тебе!
Чого властиво хотiв професор навчити Степана, господь зна . Ми,
школярi, знали лиш тiльки, що професор два днi тому дуже сварився з
Степановим батьком i, видимо, лишень шукав притоки * (* Притока -
причiпка, привiд.), аби за вiтця помститися на хлопцевi; а крiм того, ми
бачили, що сьогоднi професор трохи п'яний i що, значить, без бiйки не
обiйдеться.
- Марш на середину! - крикнув вiн до Степана. Бiдний хлопець, видко,
знав, що його жде, i не швидко рушався; професор ухопив його за довге,
бiляве волосся i виволiк насередину.
- Тут стiй! А ти, - обертаючись до мене, - написав уже?
- Написав.
- Сiдай! А ти йди до таблицi!
При тих словах професор штурхнув Степана. Я легше якось вiдiтхнув, раз
тому, що сам сидiв на безпечнiм мiсцi, а по-друге, тому, бо думав собi, що
чень уже Степановi не буде нiчого за олiвець, коли його професор пiслав до
таблицi, - бо те знав я, що Степан писати вмiв. Тiльки чуючи, яким гнiвним
голосом диктував професор Степановi цифри, як лютився, видячи, що Степан
пише добре, я чогось боявся. Менi було так тяжко, немов щось шептало менi
внутрi, що коли буде що злого Степановi за олiвець, то в тiм буде й моя
вина. Яким способом такi дивнi гадки сплелися в мо©й головi, не знаю, але
те тiльки певно, що я тремтiв, мов трепетовий * (* Трепетовяй - осиковий.
лист.)
Степан пише цифри та й пише, вже записав цiлу таблицю, професор раз у
раз дивиться на нього, аби зловити його на чiм-будь, але годi.
- Досить! - кричить вiн. - А тепер лягай!
- Та за що, прошу пана професора? - обзивавться Степан.
- Що? За що? Ти ще пита ш? Зараз лягай! Мене щось мов за горло стисло,
коли я почув тi слова. Професор шукав рiзки в останнiй лавцi, а бiдний
Степан блiдий, дрижачи, сто©ть при таблицi i мне шмату в руках.
- Та за що мене пан професор хочуть бити? - спитав ще раз Степан крiзь
сльози, видячи професора, що наближався з рiзкою в руцi-
- Лягай! - крикнув той i, не ждучи далi, вхопив Степана за волосся,
перевернув його на крiсло i почав щосили швякати рiзкою. Степан закричав з
болю, але крик, бачиться, тiльки дужче дразнив оп'янiлого професора.
- Аби ти знав на другий раз, як олiвцi губити! - кричав вiн задиханим,
уриваним голосом, i рiзка ще сильнiше засвистала, оперiзуючи тiло бiдного
Степана.
Що дiялося зi мною в тiй довгiй, страшно важкiй хвилi? Перша думка, яка
митом шибнула менi через голову, була - встати i сказати, що я всьому
винен, що Степанiв олiвець у мене, що я знайшов його i не вiддав
Степановi. Але страх перед свистом рiзки насилу придавив мене до мiсця,
спутав мiй язик, стиснув горло мов залiзними клiщами. Крик Степана
прошибав менi груди. Холодний пiт обiлляв мене цiлого; я виразно чув бiль,
гострий бiль вiд рiзки, чув його на цiлiм тiлi i так живо, що всi мо©
мускули мимоволi корчилися i тремтiли, а в горлi щось захлипало голосно,
на цiлий клас. Але тривога обдала всiх такою мертвотою, що, незважаючи на
гробову тишу, нiхто в класi не чув мойого хлипання.
А професор ще не переставав бити! Вже бiдний Степан охрип, лице його
посинiло з натуги, пальцi судорожне впилися в професоровi колiна, ноги
кидалися в повiтрi, але рiзка не переставала свистiти в повiтрi, а кожний
©© свист, кожний ляск на грубу полотняну сорочку Степана стрясав i
здавлював тридцять дитинячих серць у класi, витискав новий крик болю i
розпуки з грудi Степана. Я не тямлю вже - ох, i пригадувати не хочу! - що
дiялося в менi пiд час тих страшних хвиль, якi чуття перелiтали по мо©м
тiлi, який бiль проникав мо© сустави, якi мислi шибали по головi. Та нi, -
мислей не було нiяких! Я сидiв холодний, задубiлий, мов камiнь! I тепер
iще, по шiстнадцятьох лiтах, коли нагадую ту хвилю, бачиться менi, що вона
на довгий час оголомшила мене, мов удар каменем по тiм'ю, i що будь таких
хвиль багато в мо©м дитинствi, з мене вийшов би такий самий туман, як тi,
котрих бачимо сотки в кожнiй нижчiй школi нашого краю, як тi нещасливi,
забитi фiзично й духовно дiти, котрих нерви вiдмаленьку притупили страшнi,
огиднi сцени, а голову вiд шiстьох лiт задурила професорська дисциплiна.
Вкiнцi стих свист рiзки. Професор випустив Степана, а той, безсильний,
змучений, без духу покотився на помiст. Професор, червоний, мов буряк,
кинув рiзку i сiв на крiсло, з котрого тiльки що скотився Степан. Хвилю
вiддихав, не кажучи й слова. В цiлiм класi було тихо, мертво, сумно. Чути
було лишень, як хрипiв бiдний хлопець, судорожно хлипаючи.
- Не встанеш ти? - прошепотiв професор, копаючи його ногою в бiк.
Степан по хвилi ледве-ледве пiдвiвся на ноги i став, держачися рукою
лавки.
- Марш на мiсце! А знай, як на другий раз олiвцi губити!
Степан пiшов на мiсце. В класi знов стало тихо. Професор, видимо,
протверезився трохи i почув, що лихо зробив, збивши так хлопця. Вiн знав,
що з Леськовим зачiпатися недобре. Думка про се ще гiрше дразнила його, i
вiн схопився i почав мовчки бiгати по класу, важко сапаючи.
- А, драби * (* Д р а б - босяк, обiдранець.), розбiйники!- крикнув на
ходу, не знати, чи до нас, дiтей, чи до неприсутнiх ясеницьких громадян.
Знов довгу хвилю бiга професор по класу, знов сапа i воркоче щось пiд
носом, а далi оберта ться до нас i кричить:
- Додому!
Але й се, звичайно дуже чудодiйне слово, що звiщало нам бодай на день
увiльнення вiд ваготи шкiльно© премудростi, тепер немов до глухих було
сказане. Тривога й непевнiсть приголомшили всiх школярiв i вiдiбрали ©м
чуття. Треба було аж другого, голоснiшого викрику професора, щоб усi
встали до молитви.
Коли по молитвi школярi рушилися з лавок i почали виходити з класу, то
дiялося се без звичайного шуму й товкiтнi; всi йшли звiльна, боязко
позираючи на професора, що стояв при столику, поки всi хлопцi не вийшли.
Кожний чув себе якось немов придавлений. Степан iшов, хлипаючи, а коли вже
коло дверей позирнув на професора, той погрозив йому кулаком. Я йшов майже
самий останнiй, ледве переступаючи ногами. Я боявся i стидався чогось так
страшно, що рад би був у тiй хвилi запастися пiд землю. Не знаю, хiба
розбiйник по сповненiм убивствi чу таку ваготу на серцi, яку я чув тодi.
Особливо на Степана був би я в тiй хвилi не поглянув за жоднi грошi. Я так
живо уявляв собi його бiль, - нi, я терпiв не менш його, - а тут iще той
проклятий внутрiшнiй голос раз у раз шептав менi, що вiн через мене
терпiв, що олiвець його! Так, тепер уже виразно щось говорило менi, що то
його олiвець я знайшов! I що би, бачиться, на такий спосiб природнiше, як
пiти тепер до нього i вiддати йому згубу! Чи не ще! Так нi! Природно воно
вида ться, але менi тодi, доразу прибитому страхом, жалем i стидом, було
зовсiм неможливо се зробити. I не то щоб тепер iще я бажав заховати той
олiвець для себе, - де там! Вiн тепер ваготiв, мов камiнь, у мо©й торбi,
пiк мою руку здалека, - я тепер нiяким свiтом не був би дiткнувся його, не
був би поглянув на нього! Ще якби хто був силою вирвав у мене торбу i
витряс iз не© все, так щоб i олiвець випав, а Степан вiдтак мiг його
взяти, - ах, як би я був радувався такому випадковi! Але так не сталося, -
та й не до того було школярам.
Скоро лиш iз класу та з професорського подвiр'я, всi обступили ще
хлипаючого Степана i почали його розпитувати, як i де загубив вiн олiвець,
який то був олiвець; деякi голосно вiдказували на професора, iншi жалували
Степана i говорили йому, аби конче пожалувався татуневi.
- Або я-а знаю, де я за-агубив, - хлипав Степан. - Але що менi тепер
та-атуньо скажуть! Iно що менi позаавчора купили в мiстi, а я-а загубив!
Ой, ой, ой! - заплакав бiдний хлопець, що боявся вiтця не менше, як
професора.
- Та не плач, дурний, не бiйся, - потiшали хлопщ, хоть, певно, нi один
iз них не рад би був бути в Степановiй шкiрi.
- Ага, не пла-ач! - вiдповiв сумно Степан. - Та вони мене за-аб'ють за
олiвець! Шiсть кре-ейцарiв, кажуть,заплатили за нього в мiстi... "А як
менi, - кажуть, - де загубиш, то шкiра не твоя, чу ш!.." Ой, ой, ой!*.
Я не мiг слухати то© бесiди. Кожне Степанове слово кололо мене, мов
будяки. Я побiг швидко додому, весь дрижачи, блiдий i задиханий.
- О, ти вже, певно, десь бився з хлопчиськами!- крикнула при мо©м входi
на мене тiтка. - Що такий приходиш задиханий, як той пес гiнчий! Ах ти,
драбе якийсь, непотрiбе, нездаро, нуждо якась несосвiтенна!
Тiтка була ще дiвчина двадцяти кiлькох лiт вiку. Вона була "дуже
добра", - бодай се можна було сказати про ©© язик, який не любив нiколи
"дармо хлiб ©сти" i якому нiколи не хибло * (* Не х и б л о - не
бражувало) слiв.
Я повiсив торбу з книжками на кульцi i сiв ©сти, не кажучи й слова.
Попо©вши, я сiв коло стола i взяв книжку, не по те, щоб учитися, що там на
завтра було завдано, - де менi було до вчення! Я сидiв над книжкою, мов
пень, i сотий раз прочитував усе однi й тi самi слова, не тямлячи, що
читаю i до чого се йде. Я силувався не думати про Степана, про професора,
про старого Леськового, але ©х лиця раз у раз сунулися менi на думку,
проймали мене холодом, гризли i турбували, мов грiшника згадки про давнi
проступки. Я так бажав, аби враз настав вечiр, але вечiр, мов заклятий, не
приходив. Я боявся поглянути на торбу з олiвцем, немов се була не торба, а
страшна нора, i не олiвець, а гадина.
Як я перемучився, поки не настав вечiр, не буду розказувати. Якi
страшнi сни снилися менi вночi, як я кричав, утiкав нiби, ховався, як за
мною бiгали та лiтали ящiрки з острою мордою i з великим написом "Мittеl"
на хребтi, як мене колодо терня з жовтою блискучою корою i шестигранними
кiльцями, затемперованими при кiнцi, - се також нехай тоне в криницi
забуття. Досить того, що, вставши рано, я був мов збитий або зварений у
поливанницi * (* Поливанниця - полив'яна миска.), а тiтка вдодатку
насварила на мене, що я всю нiч метався та верещав, не даючи ©й спати.
Рано, заким iще я пiшов до школи, вуйко приходить iз села i, скинувши
грубi, суконнi рукавицi з рук, зачинав розповiдати про рiзнi сiльськi
новини.
- А за що то вчора професор так Леськового Степана збив? - пита вуйко
нараз мене. Те питання страшно перепудило * (* Перепудити - перелякати.)
мене, немовби хто обiлляв мене окропом.
- Та... та... та... каже, що десь за... за... за...
- Що ти, говорити не вмi ш, чи що? - крикнула збоку тiтка. - Ну, та що
там такого сталося iз Степаном? - запитала вуйка.
- Та так там його вчора професор збив за якийсь олiвець, що ледве живий
прилiз додому.
- Та який олiвець?
- А во, купив йому отець у понедiлок олiвець, а вiн учора загубив.
Професор п'яний, та й ну ж хлопця бити, нiби вiн тому що винен. Чу те,
ледве бiдний хлопчисько додому долiз. А тут iще прийшов та й повiда , а
старий ведмiдь сказився та бий дитину! За волосся, та пiд ноги, та
обцасами!..* (* О б ц а с - каблук.) Господи! Стара в плач та в крик,
хлопець умлiв, ледве водою вiдiлляли, тепер, кажуть, лежить, рушитися не
може! Що то, так дитину скатувати!..
Ще вуйко не скiнчив, коли я розплакався вголос i перервав його бесiду.
- А тобi що? - спитав вуйко зачудуваний.
- Чи ти вдурiв, хлопче, чи що? - крикнула тiтка.
- Я... я... я... - пролепотiв я, плачучи, але хлипання не дало менi
докiнчити бесiди.
- Ну, що, що, кажи! - промовив вуйко ласкаво.
- Я... знайшов... Степанiв олiвець!
- Знайшов? Де? Коли?
- Вчора, перед школою на снiгу, - проговорив я вже смiлiше.
- Ну, i чому ж ти не вiддав Степановi?
- Я не знав, що то його, а вiн не допитувався.
- А потому, по школi?
- Я... я боявся.
- Боявся? Та якого дiдька лабатого? * (* Лабатий - клишоногий.) -
спитала тiтка, але я не вiдповiв нiчого на те питання.
- Ну, i де ж той олiвець?
- Та в торбi.
Вуйко позирнув до торби i вийняв нещасливий олiвець. Я не смiв
позирнути на нього.
- Ну, дивiться, люди добрi, та й за таку дурницю так хлопця збили!
Пощезали би один з другим!
Вуйко сплюнув i вийшов, узявши олiвець iз собою. Мене тiтка випхнула до
школи. Я ще хлипав по дорозi, а сльози текли менi без мо © волi по лицi,
хоч на душi стало далеко легше.
Того дня i цiлий слiдуючий тиждень Степан не приходив до школи, лежав
слабий. Ба, на другий тиждень заслаб щось напруго * (* Напруго - раптом.)
й професор: вуйко догадувався, що, певно, його старий Леськiв мусив добре
"обломити". Чи воно так було, чи нi, того я докладно не дiзнався-досить
того, що Степана я пiсля того не бачив цiлi двi недiлi. Ах, як я тепер
боявся з ним здибатись! Як часто я бачив у неспокiйних снах його добре,
тихе лице, сине ще вiд побо©в, зболiле й марне, - яким важким докором
глядiли на мене його сивi добродушнi очi! Але коли я побачився з ним, коли
почув його голос, то всi муки, весь неспокiй перебутих днiв немов вiджили
одним разом у мо©й душi, - але тiльки на хвилю. Степан тепер був уже
здоров i веселий по-давньому, заговорив до мене добродушно, мов нiчого й
не було мiж нами; про олiвець анi споминки. Чи вiн не знав про те, що то я
мав його олiвець у себе i стався причиною його болю? Не вiдаю. Досить
того, що нiколи потiм про олiвець мiж нами не було бесiди.
_
Прошу нiяким свiтом не думати, що се я розповiдаю видумку, або що напис
на заголовку се© повiстки - яка-небудь метафора. Нi, дiло справдi йде про
олiвець, i то не цiлий, а кусник от так, вiзьмiмо, три цалi* (* Ц а л ь -
мiра довжини, 2,4 см.) завдовжки. А втiм, як хто скаже, що пiвчетверта
цаля, то також не пiду з ним до вiйта судитися. Але то знаю добре, що
чотирьох цалiв завдовжки не тримав. Се мiг би я, як кажуть правники,
"ствердити головною присягою", або, як кажуть нашi ясеничани *(* Ясеничани
- селяни села Ясениця Сiльна (тепер Дрогобицького району Львiвсько©
областi).), "побожити й заскаритися, на чiм свiт сто©ть". Пiвчетверта
цаля, не бiльше, задовгий був герой се© повiстки. Хоть то лiт тому чимало,
як ми бачилися з ним останнiй раз, себто - як я бачив його, бо вiн сво©м
затемперованим * (* Затемперований - заструганий, загострений) носиком
хiба ж мiг мене бачити? А притiм вiн цiлих пiвтора днi лежав у мо©й
шкiльнiй торбi, пiд книжками, достоту у тьмi кромiшнiй! Аби не збрехати,
то буде тому не менше шiстнадцяти лiт, - доволi часу, щоб забути й про
якого щирого приятеля. А я не забув про нього, про пiвчетверта цаля
задовгий кусник олiвця, в оправi з темно-червоного дерева, шестигранний i
полiтурований нажовто, з срiбним, вибитим написом "Мittеl" * (* Середнiй
(нiм.).)на тупiм кiнцi; з другого кiнця був затемперований, не надто
остро, а не надто й тупо, - саме стiльки, скiльки потрiбно для сiльського
школяра.
В такiм видi лежав вiн одного зимового поранку на снiгу на подвiр'©
ясеницько© школи саме коло стежки, котру протоптали зрана школярi. Се був
погiдний, чудовий поранок. Мороз потискав, мов скажений; у повiтрi лiтали
малесенькi платочки снiгу, зовсiм прозiрчастi, виднi тiльки по дiамантовiм
блиску, коли в них заломався сонячний промiнь. Олiвець не застряг у
замерзлiм iскристiм снiгу, а лежав зовсiм наверха. Його жовта полiтура
полискувалася до сонця, а срiбнi букви "Мittеl" виднiлися здалека. Певно,
котрийсь школяр, бiжучи до школи, загубив його. Вiн так i лежав,
простягнувши свiй чорний, заострений носик до стiн школи, немов силувався
вказати кожному прохожому, що там його належне мiсце; немов просив сво©м
срiбним поглядом, аби його вийняти з то© хоть гарно©, але дуже холодно©
постелi i занести до школи, вiдки широко по селу розлягався гармидер
хлопцiв, що дожидали пана професора.
Скажiть же тепер самi на совiсть, що би ви зробили, якби вам лучилося
побачити такого Мittеl'а, i то в подiбнiм, не зовсiм для його "чину"
вiдповiднiм положеннi? Думаю, що 90 % iз вас, не пiдозрiваючи в нiм героя
не то повiстки, але навiть газетярсько© новинки або мiзерного анонса,
пiдняли б його i сховали попросту до кишенi. Iншi 10 %, запевне, навiть не
схилились би по нього.
Я, признатися щиро, належав до тих 90 %, се значить, не пiдозрiваючи
нiчого злого в олiвцi, схилився по нього i, не маючи нiде при тiлi кишенi,
вложив його до шкiряно© школярсько© торби, в котрiй були мо© книжки. Але
що при тiм було не зовсiм звичайного, так се те, що я вельми втiшився
сво ю знахiдкою. Я був бiдний сiльський хлопець i нiколи ще на сво©м вiцi
не мав олiвця, все мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так
страшно капало, бризкало i порскало пiд натиском мо © руки. А тепер нараз
- я знайшов олiвець! Та й ще який гарний! Правда, я бачив його лише
мельком, ще як лежав на снiгу, бо вiдтак, ухопивши його в руку, я швидко
шусьнув його до торби, немов боячися, щоб сонце, котре так ясно свiтило,
не викрало його з мо © руки. А ще друга цiкава штука при тiй операцi© була
та, що менi й через голову не перейшло, аби котрий школяр мiг був його
згубити, - чу те, - анi через голову менi не перейшло. Де, де, де! Котрий
тут у нас школяр губить олiвцi! То мусив бог зна якийсь незнайомий пан
при©здити до професора, - ну, певно, то вiн, якимось дивним способом
загубив той олiвець. А може, то був гендляр, котрому професор торiк продав
корову; може бути, що сей олiвець лежав тут iще вiдторiк i нiхто його,
бiдного, не видiв. А може, вiн упав уночi з неба враз зо снiгом? Адже ж
бабуня казали, що не раз жаби падуть iз неба; чому ж би й олiвцi не мали
падати? Так мiркував я, йдучи через подвiр'я до школи. Що ж, хiба
шестилiтньому хлопцевi не вiльно так мiркувати? А впрочiм - нi! Менi дуже
сподобався той олiвець. Я держав руку в торбi, а вiн був у мо©й руцi, я
обертав його гранками сюди й туди, старався вгадати його грубiсть,
вiдновити перед сво©ми очима його стать, - одним словом, моя фантазiя, мов
мотиль коло квiтки, невпинно крутилася й шибала коло олiвця. Вона насилу
вiдганяла всяку думку, що олiвець мiг належати котромусь школяру, i що,
значить, менi прийдеться вiддати його назад властителевi.
В класi повно вже було школярiв. Деякi сидiли в лавках i бубонiли
завдану лекцiю, хвиля вiд хвилi боязко позираючи на дверi, чи не йде
професор. Iншi, смiлiшi, ходили пд класу, билися, тручалися помiж лавками,
мазали рiзнi дива крейдою на таблицi i стирали ©х вiдтак швидко намоченою
шматою, котра служила замiсть губки. За олiвцем нiхто не питав. Се мене
дуже врадувало, i я швиденько, немов крадькома, шусьнув у другу лавку i
сiв на сво звичайне мiсце. Виймаючи книжку, потрiбну для слiдуючо©
години, я почув у торбi брязк олiвця об шкiру i весь затремтiв - не знаю,
чи з радостi, чи з яко©сь неясно© тривоги.
Ось i професор прийшов, почалася наука. Нiчого! Ось i година минула,
професор вийшов, крик i гомiн почався по-давньому, про олiвець нiхто й
слова не каже. Я сиджу, оглядаюся довкола i тремчу, мов злодiй над
краденим добром, боячись, що ось-ось надiйде хтось i зажада вiд мене
олiвця. Але нiхто не жада олiвця. Школярi ходять i вчаться, сваволять i
товчуться по-давньому. Степан Леськiв, мiй добрий знайомий, наближу ться
до мене.
- Ов, ти, видно, нинi рахункiв не вмi ш; то-то будеш у шкiру брав! А ще
як менi скаже професор бити, ну, майся гаразд, небоже!
Що за збиточник той Степан! Вiн зна , що рахунки - моя слаба сторона, i
любить не раз подрочитися зо мною. Але я знаю добре, що вiн таки жартом
говорить; притiм нинi я не боюся професора, бо я рахункiв (писати цифри до
100) навчився. О, ще й як навчився! А хто вчора цiлий день писав пальцем
цифри по шибах вiкон, покритих густою росою?
- Ну, ну, не дуже ти журися мо©ми рахунками, - вiдповiв я Степановi. -
Уважай лиш, аби ти сам не дiстав у шкiру!
Диво дивне, бiгме, що диво! Я хотiв вiдповiсти Степановi також жартом,
з усмiхом, ласкаво, - а вiдповiв якось так злiсно, гризько * (* Гризько -
сердито.), таким понурим голосом, що аж самому стало погано! Ба, я чув
навiть, як цiле мо лице налилося кров'ю. Степан стояв хвилю передо мною
i, не кажучи нiчого бiльше, дивився на мене зачудуваним поглядом, а далi
вiдiйшов, видимо засмучений тим, що вразив мене сво©м жартом. Вiн так мене
любив, той лагiдний, тихий, услужливий i добрий хлопчина! За що я так
гризько вiдповiв йому? За що засмутив його? Вiн же ж говорив до мене
жартом, i я не мав нiяко© причини гнiватися на нього!
Такi мислi шибли менi через голову, коли Степан пiшов i мовчки сiв у
свою лавку. То був невеличкий, русявий хлопчина-восьмилiток. Його батько,
бiдний селянин, був сусiд мого вуйка, у котрого я жив, тож i оба ми,
хлопцi, товаришували раз у раз iз собою. Степанiв батько давнiше, кажуть,
був багатий чоловiк, але великий огонь та всiлякi iншi нещастя зруйнували
його господарство. Вiн був високий, сильний мужчина, з понурим лицем, раз
у раз схиленим у землю, i говорив грубим, рiзким голосом. Я мимовiльно
якось боявся його i вважав його жорстоким чоловiком. Зато малий Степан
весь удався в матiр, тиху, лагiдну жiнку з ладним iще, добродушним лицем i
ясними сивавими очима. Тому-то не раз, стоячи за плотом на пастiвнику * (*
Пастiвник - пасовисько.), пiдстерiгав я, поки старий Леськiв вийде з хати,
аби бодай на хвилю забiгти до Степана, побавитися з ним. Правда, ми не раз
i сварилися, як звичайно дiти, але нiколи не надовго. Я, гарячiший до
сварки, а то й до бiйки, звичайно перший був i до перепросин, а Степан,
усе однаковий, усмiхався так любо, немов хотiв сказати:
"А видиш, я то давно знав, що ти не видержиш без мене!"
Але тепер, по що я тепер розгнiвався на Степана? Та нi, я чув добре, що
я зовсiм навiть не розгнiвався на нього! Навпаки, його жалiбний, сумний
погляд болiв менi якось, вертiв у мо©й дитинячiй грудi. Я стидався чогось,
сам не знаючи чого, i забув про олiвець. Аж коли вражiння остигли i
проминули i перед собою побачив я торбу, в котрiй мо© нерви немов чули
здалека дотик олiвця, тодi знов моя фантазiя вернула назад до того
предмета i за хвилю про Степана i його сумний погляд я забув зовсiм.
Знов увiйшов професор, почалася година наукова i поволi проминула; про
олiвець нiхто нi пари з уст.
Третя година мали бути рахунки. Тота висока i страшна наука вiдбувалася
таким способом, що професор викликував одного до таблицi, казав йому там
писати крейдою цифри, а всi iншi хлопцi мусили тi самi цифри писати на
сво©х зошитах. Професор раз у раз ходив коло лавок, заглядаючи то тут, то
там до зошитiв, чи всi пишуть i чи так пишуть, як належиться.
Перед рахунковою годиною почув я в остатнiй лавцi, де сидiв Степан,
якийсь гамiр, якiсь тривожнi, уриванi питання i вiдповiдi, але за
загальним гамором не мiг розiбрати, що се таке. Та все-таки мене щось
тьокнуло, якийсь несупокiй заворушився в менi. Я подумав собi: не буду
тепер виймати олiвця, буду писати, як звичайно, пером, хоть i як воно менi
обридло.
Ось i професор увiйшов. Вiдiтхнувши хвилину при столi, вiн устав i
викликав мене до таблицi. Я вийшов заляканий, тремтячи, бо взагалi писання
чи то цифер, чи то букв було для мене твердим горiхом: усякi знаки з-пiд
мо©х рук виходили кривi, гачкуватi, розлiзлi, так що звичайно подобали на
старий плiт, у якiм кожний кiл стримить у iнший бiк, а хворостини
пiвперечнi стримлять самi по собi, не можучи здибатися з колами. Але що
було робити:
викликав професор, треба йти. Я став коло таблицi i взяв у праву руку
шмату, а в лiву крейду.
- 35! - крикнув професор i озирнувся на мене. - Ах ти, тумане, а ти як
крейду держиш? Лiвкутом будеш писати, га?
Я перемiнив нещасливi знаряди премудростi в обох руках, вiдтак пiдвiв
праву, як мiг, догори i ледве дiстав до половини таблицi. Завдання писати
на таблицi цифру 35 було дуже трудне, бо приходилося писати самi "скрутнi"
цифри. Вчора, вправляючися пальцем на шибах у писаннi цифр, я довго думав,
як би то воно написати оту прокляту трiйку, щоб ©© зладити таку кругленьку
i з таким зубчиком на серединi? Запитати не було кого, от я й надумав
писати ©© з середини вiд зубчика, потягнути вiдси насамперед горiшнiй, а
вiдтак долiшнiй каблучок * (* Каблучок - кружечок.). Так я й навчився
писати дома, так само взявся й тепер дрижачою рукою мазгуляти на таблицi.
А тут iще, як на нещастя, рука дриголить, сила, яко© й так не було много,
десь мов замерзла, так що хоть i як мучуся, тиснучи крейду до таблицi, то
проклятущi штрихи все виходять такi худi та тонкi, що ледве ©х видно. З
тяжкою бiдою я намалював трiйку.
- А що, вже? - кричить професор i оберта ться до мене.
- Ще... ще нi, - вiдповiдаю я i, обливаючись холодним потом, берусь
писати 5, розумi ться, знов за власним методом, себто, починаючи здолини.
- Що, що, що? - скрикнув професор i прибiг ближче до мене. - Як ти
пишеш, як?
Я мовчав. Дрижача рука дотягла штриха на таблицi. П'ятка подобала
радше* (* Радше
- кружечок. швидше.) на Г, нiж на круглочереве, гребнясте 5.
- Ах ти, поросяча почеревино (звичайний титул, яким професор iменував
школярiв), то ти не зна ш, як пишеться 5?
I, не ждучи вiдповiдi на се питання, професор одною рукою вхопив зi
столика широку лiнiйку, а другою мою руку, з яко© вилетiла крейда, i
голосний ляск залунав по класi. Долоня моя налилася кров'ю i стала якась
нiби грубiла, а попiд шкiрою немов мурашки забiгали. Я, змалу твердий на
бiль, не заплакав, тiльки скривився.
- То не зна ш, як писати 5? Не видiв, як я писав? А диви, як пишеться
5, - от так! - i пан професор хопив крейду i з розмахом написав насамперед
на таблицi величезну п'ятку, а вiдтак на мо©м лицi таку ж саму (може, не
таку правильну й виразну) величезну п'ятку.
- Пиши далi, - крикнув до мене, - 48! Я взяв крейду i почав писати.
Професор дивився ще хвилю. Четвiрка вдоволила його, i вiн пiшов знов мiж
лавки.
- Чому не пишете? - крикнув вiн грiзно до хлопцiв, котрi напiв з
усмiхом, а напiв з ляком дивилися на те, що дiялося при таблицi. На крик
професора всi голови нахилилися додолу, мов жито вiд вiтру похиля додолу
пристигаюче важке колосся.
- А ти, старосто, як написав З? - пита професор одного.
Замiсть вiдповiдi, замiсть пояснення - ляск ленi ю по лапi.
- А то що зверху, над 5?- пита другого.
- Капнуло з пера.
Знов ляск лiнiйкою по лапi.
- А ти, свату, чому не пишеш? - пита третього.
- Та я... про... прошу пана професора, - чуть крiзь сльози голос
Степана Леськового.
- Що? - кричить професор гнiвно.
- Я десь олiвець загубив.
В тiй хвилi з мо © руки, не знати чому, випала крейда. Кажу ще раз: не
знати чому, бо я був певний, що олiвець, який лежав тепер супокiйно в мо©й
торбi, не був Степанiв. Нiяким свiтом! А все-таки при тих його словах я
так залудився * (* Залудитись - злякатися.), рука моя так затремтiла, що
крейда, мов слиж, виховзла з мо©х рук. Щастя мо , що завдана цифра була
вже написана, тепер я не змiг би був написати ©©.
- Так, - крикнув професор, - загубив? Постiй-но ти, навчу я тебе!
Чого властиво хотiв професор навчити Степана, господь зна . Ми,
школярi, знали лиш тiльки, що професор два днi тому дуже сварився з
Степановим батьком i, видимо, лишень шукав притоки * (* Притока -
причiпка, привiд.), аби за вiтця помститися на хлопцевi; а крiм того, ми
бачили, що сьогоднi професор трохи п'яний i що, значить, без бiйки не
обiйдеться.
- Марш на середину! - крикнув вiн до Степана. Бiдний хлопець, видко,
знав, що його жде, i не швидко рушався; професор ухопив його за довге,
бiляве волосся i виволiк насередину.
- Тут стiй! А ти, - обертаючись до мене, - написав уже?
- Написав.
- Сiдай! А ти йди до таблицi!
При тих словах професор штурхнув Степана. Я легше якось вiдiтхнув, раз
тому, що сам сидiв на безпечнiм мiсцi, а по-друге, тому, бо думав собi, що
чень уже Степановi не буде нiчого за олiвець, коли його професор пiслав до
таблицi, - бо те знав я, що Степан писати вмiв. Тiльки чуючи, яким гнiвним
голосом диктував професор Степановi цифри, як лютився, видячи, що Степан
пише добре, я чогось боявся. Менi було так тяжко, немов щось шептало менi
внутрi, що коли буде що злого Степановi за олiвець, то в тiм буде й моя
вина. Яким способом такi дивнi гадки сплелися в мо©й головi, не знаю, але
те тiльки певно, що я тремтiв, мов трепетовий * (* Трепетовяй - осиковий.
лист.)
Степан пише цифри та й пише, вже записав цiлу таблицю, професор раз у
раз дивиться на нього, аби зловити його на чiм-будь, але годi.
- Досить! - кричить вiн. - А тепер лягай!
- Та за що, прошу пана професора? - обзивавться Степан.
- Що? За що? Ти ще пита ш? Зараз лягай! Мене щось мов за горло стисло,
коли я почув тi слова. Професор шукав рiзки в останнiй лавцi, а бiдний
Степан блiдий, дрижачи, сто©ть при таблицi i мне шмату в руках.
- Та за що мене пан професор хочуть бити? - спитав ще раз Степан крiзь
сльози, видячи професора, що наближався з рiзкою в руцi-
- Лягай! - крикнув той i, не ждучи далi, вхопив Степана за волосся,
перевернув його на крiсло i почав щосили швякати рiзкою. Степан закричав з
болю, але крик, бачиться, тiльки дужче дразнив оп'янiлого професора.
- Аби ти знав на другий раз, як олiвцi губити! - кричав вiн задиханим,
уриваним голосом, i рiзка ще сильнiше засвистала, оперiзуючи тiло бiдного
Степана.
Що дiялося зi мною в тiй довгiй, страшно важкiй хвилi? Перша думка, яка
митом шибнула менi через голову, була - встати i сказати, що я всьому
винен, що Степанiв олiвець у мене, що я знайшов його i не вiддав
Степановi. Але страх перед свистом рiзки насилу придавив мене до мiсця,
спутав мiй язик, стиснув горло мов залiзними клiщами. Крик Степана
прошибав менi груди. Холодний пiт обiлляв мене цiлого; я виразно чув бiль,
гострий бiль вiд рiзки, чув його на цiлiм тiлi i так живо, що всi мо©
мускули мимоволi корчилися i тремтiли, а в горлi щось захлипало голосно,
на цiлий клас. Але тривога обдала всiх такою мертвотою, що, незважаючи на
гробову тишу, нiхто в класi не чув мойого хлипання.
А професор ще не переставав бити! Вже бiдний Степан охрип, лице його
посинiло з натуги, пальцi судорожне впилися в професоровi колiна, ноги
кидалися в повiтрi, але рiзка не переставала свистiти в повiтрi, а кожний
©© свист, кожний ляск на грубу полотняну сорочку Степана стрясав i
здавлював тридцять дитинячих серць у класi, витискав новий крик болю i
розпуки з грудi Степана. Я не тямлю вже - ох, i пригадувати не хочу! - що
дiялося в менi пiд час тих страшних хвиль, якi чуття перелiтали по мо©м
тiлi, який бiль проникав мо© сустави, якi мислi шибали по головi. Та нi, -
мислей не було нiяких! Я сидiв холодний, задубiлий, мов камiнь! I тепер
iще, по шiстнадцятьох лiтах, коли нагадую ту хвилю, бачиться менi, що вона
на довгий час оголомшила мене, мов удар каменем по тiм'ю, i що будь таких
хвиль багато в мо©м дитинствi, з мене вийшов би такий самий туман, як тi,
котрих бачимо сотки в кожнiй нижчiй школi нашого краю, як тi нещасливi,
забитi фiзично й духовно дiти, котрих нерви вiдмаленьку притупили страшнi,
огиднi сцени, а голову вiд шiстьох лiт задурила професорська дисциплiна.
Вкiнцi стих свист рiзки. Професор випустив Степана, а той, безсильний,
змучений, без духу покотився на помiст. Професор, червоний, мов буряк,
кинув рiзку i сiв на крiсло, з котрого тiльки що скотився Степан. Хвилю
вiддихав, не кажучи й слова. В цiлiм класi було тихо, мертво, сумно. Чути
було лишень, як хрипiв бiдний хлопець, судорожно хлипаючи.
- Не встанеш ти? - прошепотiв професор, копаючи його ногою в бiк.
Степан по хвилi ледве-ледве пiдвiвся на ноги i став, держачися рукою
лавки.
- Марш на мiсце! А знай, як на другий раз олiвцi губити!
Степан пiшов на мiсце. В класi знов стало тихо. Професор, видимо,
протверезився трохи i почув, що лихо зробив, збивши так хлопця. Вiн знав,
що з Леськовим зачiпатися недобре. Думка про се ще гiрше дразнила його, i
вiн схопився i почав мовчки бiгати по класу, важко сапаючи.
- А, драби * (* Д р а б - босяк, обiдранець.), розбiйники!- крикнув на
ходу, не знати, чи до нас, дiтей, чи до неприсутнiх ясеницьких громадян.
Знов довгу хвилю бiга професор по класу, знов сапа i воркоче щось пiд
носом, а далi оберта ться до нас i кричить:
- Додому!
Але й се, звичайно дуже чудодiйне слово, що звiщало нам бодай на день
увiльнення вiд ваготи шкiльно© премудростi, тепер немов до глухих було
сказане. Тривога й непевнiсть приголомшили всiх школярiв i вiдiбрали ©м
чуття. Треба було аж другого, голоснiшого викрику професора, щоб усi
встали до молитви.
Коли по молитвi школярi рушилися з лавок i почали виходити з класу, то
дiялося се без звичайного шуму й товкiтнi; всi йшли звiльна, боязко
позираючи на професора, що стояв при столику, поки всi хлопцi не вийшли.
Кожний чув себе якось немов придавлений. Степан iшов, хлипаючи, а коли вже
коло дверей позирнув на професора, той погрозив йому кулаком. Я йшов майже
самий останнiй, ледве переступаючи ногами. Я боявся i стидався чогось так
страшно, що рад би був у тiй хвилi запастися пiд землю. Не знаю, хiба
розбiйник по сповненiм убивствi чу таку ваготу на серцi, яку я чув тодi.
Особливо на Степана був би я в тiй хвилi не поглянув за жоднi грошi. Я так
живо уявляв собi його бiль, - нi, я терпiв не менш його, - а тут iще той
проклятий внутрiшнiй голос раз у раз шептав менi, що вiн через мене
терпiв, що олiвець його! Так, тепер уже виразно щось говорило менi, що то
його олiвець я знайшов! I що би, бачиться, на такий спосiб природнiше, як
пiти тепер до нього i вiддати йому згубу! Чи не ще! Так нi! Природно воно
вида ться, але менi тодi, доразу прибитому страхом, жалем i стидом, було
зовсiм неможливо се зробити. I не то щоб тепер iще я бажав заховати той
олiвець для себе, - де там! Вiн тепер ваготiв, мов камiнь, у мо©й торбi,
пiк мою руку здалека, - я тепер нiяким свiтом не був би дiткнувся його, не
був би поглянув на нього! Ще якби хто був силою вирвав у мене торбу i
витряс iз не© все, так щоб i олiвець випав, а Степан вiдтак мiг його
взяти, - ах, як би я був радувався такому випадковi! Але так не сталося, -
та й не до того було школярам.
Скоро лиш iз класу та з професорського подвiр'я, всi обступили ще
хлипаючого Степана i почали його розпитувати, як i де загубив вiн олiвець,
який то був олiвець; деякi голосно вiдказували на професора, iншi жалували
Степана i говорили йому, аби конче пожалувався татуневi.
- Або я-а знаю, де я за-агубив, - хлипав Степан. - Але що менi тепер
та-атуньо скажуть! Iно що менi позаавчора купили в мiстi, а я-а загубив!
Ой, ой, ой! - заплакав бiдний хлопець, що боявся вiтця не менше, як
професора.
- Та не плач, дурний, не бiйся, - потiшали хлопщ, хоть, певно, нi один
iз них не рад би був бути в Степановiй шкiрi.
- Ага, не пла-ач! - вiдповiв сумно Степан. - Та вони мене за-аб'ють за
олiвець! Шiсть кре-ейцарiв, кажуть,заплатили за нього в мiстi... "А як
менi, - кажуть, - де загубиш, то шкiра не твоя, чу ш!.." Ой, ой, ой!*.
Я не мiг слухати то© бесiди. Кожне Степанове слово кололо мене, мов
будяки. Я побiг швидко додому, весь дрижачи, блiдий i задиханий.
- О, ти вже, певно, десь бився з хлопчиськами!- крикнула при мо©м входi
на мене тiтка. - Що такий приходиш задиханий, як той пес гiнчий! Ах ти,
драбе якийсь, непотрiбе, нездаро, нуждо якась несосвiтенна!
Тiтка була ще дiвчина двадцяти кiлькох лiт вiку. Вона була "дуже
добра", - бодай се можна було сказати про ©© язик, який не любив нiколи
"дармо хлiб ©сти" i якому нiколи не хибло * (* Не х и б л о - не
бражувало) слiв.
Я повiсив торбу з книжками на кульцi i сiв ©сти, не кажучи й слова.
Попо©вши, я сiв коло стола i взяв книжку, не по те, щоб учитися, що там на
завтра було завдано, - де менi було до вчення! Я сидiв над книжкою, мов
пень, i сотий раз прочитував усе однi й тi самi слова, не тямлячи, що
читаю i до чого се йде. Я силувався не думати про Степана, про професора,
про старого Леськового, але ©х лиця раз у раз сунулися менi на думку,
проймали мене холодом, гризли i турбували, мов грiшника згадки про давнi
проступки. Я так бажав, аби враз настав вечiр, але вечiр, мов заклятий, не
приходив. Я боявся поглянути на торбу з олiвцем, немов се була не торба, а
страшна нора, i не олiвець, а гадина.
Як я перемучився, поки не настав вечiр, не буду розказувати. Якi
страшнi сни снилися менi вночi, як я кричав, утiкав нiби, ховався, як за
мною бiгали та лiтали ящiрки з острою мордою i з великим написом "Мittеl"
на хребтi, як мене колодо терня з жовтою блискучою корою i шестигранними
кiльцями, затемперованими при кiнцi, - се також нехай тоне в криницi
забуття. Досить того, що, вставши рано, я був мов збитий або зварений у
поливанницi * (* Поливанниця - полив'яна миска.), а тiтка вдодатку
насварила на мене, що я всю нiч метався та верещав, не даючи ©й спати.
Рано, заким iще я пiшов до школи, вуйко приходить iз села i, скинувши
грубi, суконнi рукавицi з рук, зачинав розповiдати про рiзнi сiльськi
новини.
- А за що то вчора професор так Леськового Степана збив? - пита вуйко
нараз мене. Те питання страшно перепудило * (* Перепудити - перелякати.)
мене, немовби хто обiлляв мене окропом.
- Та... та... та... каже, що десь за... за... за...
- Що ти, говорити не вмi ш, чи що? - крикнула збоку тiтка. - Ну, та що
там такого сталося iз Степаном? - запитала вуйка.
- Та так там його вчора професор збив за якийсь олiвець, що ледве живий
прилiз додому.
- Та який олiвець?
- А во, купив йому отець у понедiлок олiвець, а вiн учора загубив.
Професор п'яний, та й ну ж хлопця бити, нiби вiн тому що винен. Чу те,
ледве бiдний хлопчисько додому долiз. А тут iще прийшов та й повiда , а
старий ведмiдь сказився та бий дитину! За волосся, та пiд ноги, та
обцасами!..* (* О б ц а с - каблук.) Господи! Стара в плач та в крик,
хлопець умлiв, ледве водою вiдiлляли, тепер, кажуть, лежить, рушитися не
може! Що то, так дитину скатувати!..
Ще вуйко не скiнчив, коли я розплакався вголос i перервав його бесiду.
- А тобi що? - спитав вуйко зачудуваний.
- Чи ти вдурiв, хлопче, чи що? - крикнула тiтка.
- Я... я... я... - пролепотiв я, плачучи, але хлипання не дало менi
докiнчити бесiди.
- Ну, що, що, кажи! - промовив вуйко ласкаво.
- Я... знайшов... Степанiв олiвець!
- Знайшов? Де? Коли?
- Вчора, перед школою на снiгу, - проговорив я вже смiлiше.
- Ну, i чому ж ти не вiддав Степановi?
- Я не знав, що то його, а вiн не допитувався.
- А потому, по школi?
- Я... я боявся.
- Боявся? Та якого дiдька лабатого? * (* Лабатий - клишоногий.) -
спитала тiтка, але я не вiдповiв нiчого на те питання.
- Ну, i де ж той олiвець?
- Та в торбi.
Вуйко позирнув до торби i вийняв нещасливий олiвець. Я не смiв
позирнути на нього.
- Ну, дивiться, люди добрi, та й за таку дурницю так хлопця збили!
Пощезали би один з другим!
Вуйко сплюнув i вийшов, узявши олiвець iз собою. Мене тiтка випхнула до
школи. Я ще хлипав по дорозi, а сльози текли менi без мо © волi по лицi,
хоч на душi стало далеко легше.
Того дня i цiлий слiдуючий тиждень Степан не приходив до школи, лежав
слабий. Ба, на другий тиждень заслаб щось напруго * (* Напруго - раптом.)
й професор: вуйко догадувався, що, певно, його старий Леськiв мусив добре
"обломити". Чи воно так було, чи нi, того я докладно не дiзнався-досить
того, що Степана я пiсля того не бачив цiлi двi недiлi. Ах, як я тепер
боявся з ним здибатись! Як часто я бачив у неспокiйних снах його добре,
тихе лице, сине ще вiд побо©в, зболiле й марне, - яким важким докором
глядiли на мене його сивi добродушнi очi! Але коли я побачився з ним, коли
почув його голос, то всi муки, весь неспокiй перебутих днiв немов вiджили
одним разом у мо©й душi, - але тiльки на хвилю. Степан тепер був уже
здоров i веселий по-давньому, заговорив до мене добродушно, мов нiчого й
не було мiж нами; про олiвець анi споминки. Чи вiн не знав про те, що то я
мав його олiвець у себе i стався причиною його болю? Не вiдаю. Досить
того, що нiколи потiм про олiвець мiж нами не було бесiди.
_
Прошу нiяким свiтом не думати, що се я розповiдаю видумку, або що напис
на заголовку се© повiстки - яка-небудь метафора. Нi, дiло справдi йде про