Страница:
нам рiвня.
Г о с т р о х в о с т и й. (до Оленки)._ Свирид Iванович Г о с т р о х
в о с т и й з сво ю особою! (Пода Оленцi руку; Оленка не бере й
соромиться.)_ Не соромтесь-бо, подайте менi свою бiлу ручку.
О л е н к а одверта лице i ледве простяга йому руку.
Будьте ж смiливiшi!
О л е н к а. От i знайшли бiлу руку. Нема мо©м рукам од чого бiлiти.
Г о с т р о х в о с т и й. То купiть рукавички.
О л е н к а. Я зроду не носила рукавичок. Далася я вам на смiх!
в ф р о с и н а i приятельки осмiхаються.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Яка ж гарна ця мiщаночка! Якi в не©
очки, брiвки, як шнурочки, щiчки, як палянички. Якби довiдатись, хоч де
вона живе.
О л е н к а. Як вас чудно прозивають.
Г о с т р о х в о с т и й. Може, й чудно. Всяково бува . Бува й
чуднiше.
ВИХIД 18
Т i с а м i й в д о к i я К о р н i © в н а.
в д о к i я К о р н i © в н а (виходить з пекарнi)_. Добривечiр вам,
Свириде Йвановичу! Оце я почула ваш голос, та й не видержала: прийшла
послухати вас, хоч у мене дiла, аж голова бiла. Сiдайте, будьте ласкавi, i
я хоч на час сяду та послухаю вас. Оце шкода, що нема мого старого. Вiн
вас усе згаду . От би наслухався. (Сiда .)_ Ото моя вфросина та й мiй
старий все кажуть, що нема в свiтi нiчого кращого й луччого, як розумнi i
вченi люди.
Г о с т р о х в о с т и й. Авжеж так; що правда, то правда. Як чоловiк
пiдiйметься розумом вгору аж вище од лаврсько© дзвiницi та гляне звiдтiль
на людей, то люди здаються такi маленькi, такi маленькi, як пацюки. А вже
вашi Кожум'яки здаються звiдтiля смердячим болотом, в котрому повивертали
боки проти сонця товстi свинi.
в ф р о с и н а. О, що правда, то правда! Як я вийшла з пансiону, то
менi зда ться, що я стою на Щекавицi або на Андрi©вськiй горi та все
дивлюсь на людей зверху.
в д о к i я К о р н i © в н а. Ото скажiть! Страх, та й годi! Ото
шкода, що нема мого старого; от наслухався б.
ВИХIД 19 .
Т i с а м i й С и д i р С в и р и д о в и ч.
С и д i р С в и р и д о в и ч (виходить)._ Е! Та се в мене гостi!
Добривечiр вам! Спасибi, спасибi, що мене не забува те.
Г о с т i. Доброго здоров'я, Сидоре Свиридовичу!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Та ще й ви, Свириде Йвановичу, в мене в
гостях. (Цiлу ться з Гострохвостим.) Оце_ шкода, що я загаявся з дяком.
Але ж у дяка табака! Що за табака! (Нюха пучки.)_ Ще й досi пучка пахне.
Сiдайте ж, гостi, в мене та й не просiть сiсти, бо я оце втомився. (Сiда ;
Всi сiдають.)_
в ф р о с и н а . Мамо, чи швидко в нас буде готова вечеря? Час би
давати що-небудь на закуску.
в д о к i я К о р н i © в н а. Зараз, зараз, мо серце! Що за розумну
дочку маю! (Виходить.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Скажiть же нам, Свириде Йвановичу,
що-небудь розумне. Ви ж там ведете кумпанiю з ученими людьми на тих
розумних кутках нашого Ки ва. Скажiть ви менi, чи не чули ви там од вчених
людей, чого-то тепер на свiтi стала така дорожнеча?
в ф р о с и н а . А тим усе дороге, що тепер люди стали багато ©сти.
Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цiлий
хлiб. Якби пак усi вчились в пансiонi та ©ли так, як наша мадам ©ла i як
нас годувала - всього по кришечцi, щоб тiльки язичком лизнути, тодi було б
усе дешево.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Та як же його грiшним людям одним духом
жити, коли не на©стись або й не випити гаразд.
Г о с т р о х в о с т и й. Одно те, як кажуть вфросина Сидоровна, а
друге те, що людей стало на свiтi дуже багато. Тепер хоч би й нашого брата
цилюрника так розплодилось, що й не потовпишся. Якби половина людей
вимерла, то знов би на свiтi все подешевшало.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Чи вже ж? Стара! Де це вона пiшла! Кинь
там сво куховарство та йди слухати!
в ф р о с и н а здiйма руки i знов надiва браслет; гра ться ним i
показу Гострохвостому.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Чи не багата ж оця вфросина!
Гра ться золотом, неначе я бритвами. (Голосно.)_ Що то добре бути вченим!
Я вчених людей i вас, вфросино Сидоровно, ставлю без мiри високо.
(Тихо.)_ вфросина , одна вфросина достойна бути мо ю жiнкою; вфросина,
а бiльше нiхто! Але ж ота Оленка! Що за цяця, що за краса! То ж квiтка, а
не дiвчина! Коли б з нею хоч побалакати на самотi, хоч зблизька надивитись
на тi пишнi очi! Треба ©© десь пiдстерегти. Але сватати буду вфросину.
Старий i стара держатимуть руку за мною. Напустив я ©м в вiчi туману.
Завiса пада . _
ДIЯ ДРУГА
По обидва боки сцени гори: Кисилiвка i Старогородська. На Кисилiвцi
сидить подольський х о р шевцiв, на другiй горi сидять старогородськi ш е
в ц i i спiвають.
Вечiр. Мiсяць високо на небi.
ВИХIД 1
Подольський i старогородський х о р м i щ а н.
П о д о л ь с ь к и й ш е в с ь к и й х о р (спiва )._
Не щебечи, соловейку,
На зорi раненько.
Не щебечи, малесенький,
Пiд вiкном близенько.
С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (хоче перекричати i почина на
половинi куплета, як перший хор ще не скiнчу )._
Твоя пiсня дуже гарна,
Ти гарно спiва ш;
Ти щасливо спарувався,
Ще й гнiздечко ма ш.
П о д о л ь с ь к и й х о р (ще голоснiше, аж дереться)._
А я бiдний, безталанний,
Без пари, без хати!
Не досталось менi в свiтi
Весело спiвати.
С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (ще голоснiше)._
Менi пугач знадобився;
Стогне, не спiва ...
Нехай стогне, нехай стогне
I смерть возвiща .
г о л о с з 1-го х о р у. А в нас баси кращi; а в вас баси, як побитi
горшки.
г о л о с з 2-го х о р у. Брешете! В нас кращi баси!
г о л о с з 1-го х о р у. Брешiть самi, старогородськi шевцi. В нас на
Подолi у коров кращi баси, нiж у вас.
г о л о с з 2-го х о р у. Брешете, як ми шевцi! Мiж нами нема нi
однiсiнького шевця. Ви самi шевцi!
г о л о с з 1-го х о р у. У вас баси, як старi циганськi решета. У
флоровських черниць багато кращi баси, нiж у вас!
г о л о с з 2-го х о р у. У нас корови спiвають такими басами, як ви,
кожум'яцькi шевцi.
г о л о с з 1-го х о р у. Бий ©х, старогородсь-ких шевцiв! (Кидають
грудками. З другого хору кидаються так само.)_ Бий ©х, щоб i не
наближались до нас. (Збiгають з гори i нападають. Б'ються i пхаються. 2-й
хор розбiга ться.)_ Ганяй ©х! Бий ©х! От такого перцю дали! Будуть вони
пам'ятати нас до нових вiникiв.
г о л о с з 1-го х о р у. Повтiкали старогородськi шевцi, мабуть, до
чорта в зуби. Коли б тобi один. Неначе чортяка похапала. А ще казали, що в
©х баси кращi. Та в нас баси такi, що i в семiнарi© таких не знайдеш!
2-й г о л о с. А який тепер хор найкращий? Чи семiнарський, чи
братський, чи бурсацький?
3-й г о л о с. Я кажу семiнарський.
4-й г о л о с. А я кажу бурсацький.
1-й г о л о с. А я кажу братський.
5-й г о л о с.Ая кажу архi рейський.
2-й г о л о с. А я кажу митрополичий.
3-й г о л о с. Ба семiнарський.
1-й г о л о с. Ба братський.
3-й г о л о с. Ба брешеш.
1-й г о л о с. Ба не брешу.
3-й г о л о с. Ба брешеш-бо.
1-й г о л о с. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме вiри,
тому в спинi дiри!
3-й г о л о с. В семiнарськiм хорi сам Тарас як попре горою: го-го-го!
(Показу голосом.)_ А Кирило! як ревне низом (показу )..._ гурр! го! го!
го! Або Орест як суне октавою (пуска октаву)..._ рррр... гурррр! аж хори
дрижать.
1-й ш в е ц ь. А вгадайте, хто найрозумнiший в Ки вi: чи семiнарист, чи
академiст, чи унiверситант?
2-й ш в е ц ь. Я кажу семiнарист.
1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст.
3-й ш в е ц ь . А я кажу унiверситант.
В с i до 3-го ш е в ц я. О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий
його!
3-й ш в е ц ь. Ба справдi унiверситант.
1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст.
2-й ш в е ц ь. Ба нi; найрозумнiший семiнарист: семiнариста нiхто на
словах не переможе. I баси найкращi в семiнарi©.
1-й ш в е ц ь . Семiнарист то бурсак.
2-й ш в е ц ь. Ба брешеш! Семiнарист найрозумнiший.
1-й ш в е ц ь. Ось тобi за те! (Да стусана.) _
2-й ш в е ц ь Ось тобi здачi!
4-й ш в е ц ь . А хто мiж нашими найрозумнiший?
В с i. Г о с т р о х в о с т и й.! Г о с т р о х в о с т и й.! Про це
нiчого й голову ламати. Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й.! Вiн
зна ться з семiнарськими i митрополичими басами. Вiн найрозумнiший на всi.
Кожум'яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то нiхто нiчого
не второпа .
Г о с т р о х в о с т и й. виходить i проходжу ться на сценi.
В с i. (до його)._ Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто
найрозумнiший: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант?
ВИХIД 2
Т i с а м i i Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. (авторитетно)._ Ви й того не тямите? Авжеж
семiнарист, бо в семiнаристiв найкращi баси. Та що з такими дурнями, як
ви, й говорити!
4-й ш в е ц ь . Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, якi
рябi штани! Як зветься ця матерiя?
Г о с т р о х в о с т и й. Жилетка з физiчесько© матерi©, а штани з
матерi© морально©.
3-й х л о п е ц ь. Яка гарна матерiя! Ряба-ряба, як зозуля. Як менi
хазя©н дасть грошi, то собi пошию физiчеський сiртук.
4-й х л о п е ц ь. А я б собi пошив такi самi моральнi штани, як у
Свирида Йвановича.
3-й х л о п е ц ь. Один Г о с т р о х в о с т и й. скаже, де найлуччi
баси.
В с i. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходiть до нас: про
щось ма мо вас спитати.
Г о с т р о х в о с т и й. Питайте, то й скажемо.
В с i. У якому х о рi тепер найкращi баси?
1-й ш в е ц ь . Еге у братському?
Г о с т р о х в о с т и й. Може, у братському, а може, й нi.
3-й ш в е ц ь . А правда, тепер у семiнарському найкращi баси?
Г о с т р о х в о с т и й. В братському тепер баси за-снадiли, а в
михайловському неначе галушками подавились. Найдужчi баси в семiнарi©. Там
один Орест стане за десять братських басiв.
3-й г о л о с. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як
ревне. Недавно вiн був у гостях в мого хазя©на i так спiвав, що наш хазя©н
трохи не здурiв, аж на стiну лiз.
Г о с т р о х в о с т и й. А все-таки найкращий тепер бас. у
мiщанському хорi. У Йоньки Шелихвiста така басюра, що нi одна бочка з ним
не справиться.
В с i. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!
Г о л о с и з г о р и. Свириде Йвановичу! А йдiть до нас спiвати.
Г о с т р о х в о с т и й. Куди ж пак! Так i полечу оце на гору людям
на смiх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти,
пiдождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дiвчата ходять по воду, сюди
виходять пiсень послухати. Коли б вдалося хоч натiшитись до заручин з
вфросиною, бо як заручуся, то тодi годi тобi, Свириде Йвановичу, до
дiвчат липнути! вфроси-на, зда ться, вхопить мене в сво© пазури; але ж тi
пазури в золотi! А тут доконче треба поправити сво© дiла, бо лусне цилюрня
незабаром. Старого Рябка струсну, то так i посипляться карбованцi. Тодi я
позакидаю сво© бритви iк чортовому батьковi через голову в Днiпро та й
буду купцем. Але ж О л е н к а, серце мо , любка моя! Коли б хоч углядiти,
хоч подивитись! (Ходить взад i вперед.) _
Х о р (спiва )_.
Вийду на поле, гляну на море,
Сама ж я бачу, що менi горе;
Сама ж я бачу, чого я плачу...
А ще милого хоч раз побачу.
Буду стояти на цiм каменi,
А чи не вийде милий до мене;
Буду терпiти велику муку,
А чи не скаже: дай менi руку!
ВИХIД 3
Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й i О л е н к а.
Через сцену переходять дiвчата з вiдрами; деякi зостаються й слухають х
о р, балакаючи.
З гори сходять кiлька хлопцiв i пристають до ©х. О л е н к а виходить з
вiдрами i ста .
О л е н к а. Як гарно спiвають хлопцi! Стану та послухаю хоч на часок.
За тими яблуками, за тi ю бiганиною нема менi цiлiсiнький день просвiтку.
Може, й Г о с т р о х в о с т и й там сидить на горi та спiва ? Боже мiй
милий! Нащо ж я його полюбила, коли я знаю, що вiн на мене й не гляне, й
слова до мене не промовить!
Г о с т р о х в о с т и й. (вглядiвши Оленку)._ Вона йде з вiдрами!
Вона! (Пiдходить.)_ Добривечiр вам, Оленко! (Скида шляпу, кланя ться i
пода руку.)_
О л е н к а (засоромившись)._ Доброго здоров'я! (Пода йому руку.)_ Ой,
не давiть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко
дише. Тихо.) _Боже мiй! Серце мо трохи не вискочить з грудей.
Г о с т р о х в о с т и й. Може, ви втомились, несучи вiдра? Дайте, я
вам трошки пiднесу. (Хоче взяти вiдра.)_
О л е н к а. Що це ви? Чи то можна, щоб ви несли вiдра?
Г о с т р о х в о с т и й. Нiчого; тут нiхто не бачить. Для вас я
готовий не тiльки що вiдра нести, для вас я перенiс би усю криницю до
вашо© хати.
О л е н к а (спокiйно)._ Не треба менi вашо© помочi. Донесу й сама, як
здужатиму...
Г о с т р о х в о с т и й. Для вас, для вас я готовий цiле Днiпро
перенести у вашу хату.
О л е н к а. Перенесiть для сво © вфросини. Таких помагачiв менi не
треба. (Одходить з вiдрами.}_
Г о с т р о х в о с т и й. (доганя й бере ©© за руку), _Коли б ви
знали...
О л е н к а. Я нiчого не знаю. (Одпиха його руку.)_ Йдiть собi до
сво © вфросини або до тих ба-ришень, що були в гостях у вфросини, а
мене, бiдно©, не зачiпайте.
Г о с т р о х в о с т и й. Тi всi баришнi не вартi однi © вашо© брови.
Ви найкраща панна на всi Кожум'яки. Вам нема тут рiвнi на цiлий Ки©в.
О л е н к а. Яка я панна! От в ф р о с и н а , то панна: вона
убира ться в шовковi сукнi; ©й мати купила золотi сережки; в не© на головi
пiвпуда кiс. Ото так панна! Ви з мене смi тесь. Йдiть собi до вфросини.
Г о с т р о х в о с т и й. Коли б ви знали, якi ви гарнi, яке у вас
гарне личко, якi очки (загляда ),_ то ви б не говорили того. Правда, вам
нiхто не казав в вiчi, що ви гарнi?
О л е н к а. Може, ваша й правда, але ви будете сватати вфросину.
Г о с т р о х в о с т и й. I хто вам наговорив оце? Божусь вам i
присягаюсь перед братською чудовною богородицею, що се все брехня. Бодай я
покалiчився i навiть зарiзався сво©ми ж бритвами, коли цьому правда. Я
вас, Оленко моя дорога, люблю i бiльше нiкого не буду любити!
О л е н к а (тихо)._ Боже мiй! А що, як вiн правду каже? Я аж умлiваю.
(голосно,)_ Не так ви увивались коло вфросини, не так ви говорили до не©,
щоб я вам пойняла вiри. Ви зо мною говорите просто, а з вфросиною
говорили по-вченому, бо ви ©© любите.
Г о с т р о х в о с т и й. Але ж божуся вам, присягаюсь! Нехай мене
святий хрест поб' , нехай мене покара братська богородиця! Ще не вiрите?
О л е н к а мовчить i задуму ться.
Нехай мене оця сира земля поглине! Бодай я втопився в канавi, в оцiм
болотi! Ще не вiрите?
О л е н к а дума .
Нехай мене кожум'яцькi собаки загризуть! Щоб я до сво © хати не дiйшов,
щоб моя цилюрня згорiла цi © ночi, коли я брешу, коли я вас не люблю! Ще
не вiрите?
О л е н к а (тихо до себе)._ Боже мiй, який вiн гарний! Я ще зроду не
бачила нiкого такого гарного, одколи бiгаю з кошиком по Ки ву. Серце мо ,
серце мо бiдне! Не вдержишся ти в грудях.
Г о с т р о х в о с т и й. Ще не вiрите?
О л е н к а. Я рада б вiрити, та ви дуже розумнi, як усi кажуть, а я
дуже бiдна й проста. Коли б я була багата, я б вам повiрила.
Г о с т р о х в о с т и й. Навiщо вам те дороге убрання, коли вашi очi,
вашi брови красять вас лучче од вфросининих золотих сережок. Виходьте до
мене тихенько од матерi сюди хоч щовечора. Добре?
О л е н к а. Як моя мати довiдаються про те, битимуть ломакою так, що я
не потраплю, куди втiкати.
Г о с т р о х в о с т и й. То скажiть сво©й матерi, що я буду сватати
вас, що я буду женитись iз вами. (Тихо.)_ Ой, страшна ж ©© мати! Ще як
попаде мене в сво© лапи, то витрясе з мене душу. (Огляда ться на всi
боки,)_
О л е н к а. Чи вже ж тому правда? Хiба ж я вам рiвня?
Г о с т р о х в о с т и й. Оленко моя! Серце мо ! (обнiма ©©,)_ Я
впаду отут серед шляху перед тобою на колiна, бо я люблю тебе.
О л е н к а (кладе йому руки на плечi i припада на плече)._ Свириде
Йвановичу! Я люблю вас, як ще нiкого так не любила.
ВИХIД 4
О л е н к а, С в и р и д I в а н о в и ч i Г о р п и н а К о р н i © в
н а.
Г о р п и н а (шука когось i придивля ться до Оленки i
Гострохвостого),_ Невже ж се моя О л е н к а обнiма ться i цiлу ться з
якимсь волоцюгою! Бач, де вона! А я ©© жду та жду! (До Оленки.)_ Чи се ж
тобi не стид та не сором обнiматись з хлопцями? Та це Свирид Iванович! Та
це Г о с т р о х в о с т и й.! То це той великорозумний, що дурить отого
старого дурного Рябка та й його великорозумну вфросину! _От так-так!
Сього я од вас уже не сподiвалась! (Кида ться до Оленки.)_ Чого ти тут
сто©ш iз ним серед улицi? (Присiку ться.)_ А ти, поганко! Та в тебе ж ще
на губах молоко не обсохло, а тобi вже з хлопцями цiлуватись!
Г о с т р о х в о с т и й. От i не обсохло. зовсiм вже обсохло!
Г о р п и н а (соваючи кулак пiд самий нiс Оленцi)._ Постривай же ти,
погана дiвчино! Я тобi дома обiрву отi патли на головi! Бери вiдра! Йди
додому та зараз лягай спати. Щоб i твого духу тут нiколи не було! Щоб твоя
нога тут не була! (Пха Оленку;_ О л е н к а одходить з вiдрами й плаче.)_
ВИХIД 5
Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. Менi зда ться, що пхати й бити дочку свою
вам зовсiм не приходиться...
Г о р п и н а. Цить, бо я тобi очi видеру! (Показу нiгтi.)_ Нащо ви
зводите мою дитину з пуття? _Га? Вiн дума , як убрався у рукавички та в
шляпу, то вже ма право знущатись над нами, бiдними! То це тi
великорозумнi, що говорять по-писаному? Ти дума ш, що я така дурна, як
Рябко, як в ф р о с и н а ! Я за свою дочку готова очi видерти, готова
тут галасу наробити на всю улицю!
Г о с т р о х в о с т и й. Горпино Корнi©вно! Бога ради, не кричiть та
послухайте, що я маю казати. (Тихо.) _Оця горлата баба наробить такого
крику, що й в ф р о с и н а почу . (г о л о сно.)_ Горпино Корнi©вно!
Се! Се!.. От послухайте мене! (Хоче ут екти.)_
Г о р п и н а (доганя , хапа його руками i кричить). _Не пущу! Не
втечеш! У мене одна дитина, як одно сонце на небi! Не пущу! Дай менi
одвiт, нащо ти зводиш з розуму мою Оленку, коли свата ш вфросину? Нащо
вам здалася моя О л е н к а? (Г о с т р о х в о с т и й. пруча ться. Г о р
п и н а кричить.)_ Не пручайтесь, не пущу! Гвалт! Гвалт! Полiцiя! Полiцiя!
Квартальний!
Г о с т р о х в о с т и й. Ой, пропав я! й-богу, репету бiсова баба
так, що розбудить всю улицю. (г о л о с- но.)_ Горпино Корнi©вно! Бога
ради, не кричiть! Я чесний чоловiк! Я зроблю все, що ви скажете!
Г о р п и н а (кричить ще дужче)._ Полiцiя! В полiцiю його! Я знаю вас,
паничикiв! Знаю, як ви обдурю те та з ума зводите бiдних дiвчат. Ой боже!
Певно, вже моя О л е н к а не вперве вибiгла до сього проклятого брехуна,
що вмi тiльки по-письменному брехати. Ой, згубив же вiн мою дину дитину!
(Плаче.)_
Г о с т р о х в о с т и й. й же богу, вперве! Клянусь вам, божусь вам
i присягаюсь, Горпино Корнi©вно, що вперве! Ви дума те, що i в мене таки
душi нема , що в мене бога нема? Нехай мене покарають В с i. печорськi
святi, нехай мене покри лаврський великий дзвiн, коли я брешу!
Г о р п и н а. Докажи! Докажи! Бо я не вiрю тво му одному слову. В
тво©х словах нема правди. Тво© слова - гнилi яблука! Божися! Присягайся!
Iди до церкви, присягни перед богом!
Г о с т р о х в о с т и й. Я ще ж таки, борони боже, не вбив чоловiка,
щоб йти серед ночi до церкви присягати.
Г о р п и н а. Божися, присягайся, бо ти згубив мою дитину, ©ж святу
землю, то я повiрю. На, ©ж! (Бере жменю землi.)_
Г о с т р о х в о с т и й. (смi ться)._ Хiба я вовк, щоб ©в землю.
Г о р п и н а. ж! На, ©ж, то повiрю.
Г о с т р о х в о с т и й. (регочеться)._ Чи ви, Горпино Корнi©вно, при
сво му умi! Батьковi сво му понесiть, нехай покушту , яка земля на смак.
Г о р п и н а. То вiн ще глузу над нами, бiдними сиротами! Зводить з
ума мою Оленку, ще й знуща ться над нами! Полiцiя! Полiцiя! В полiцiю
його, сибiрного! В тюрму! В Сибiр його! Там йому мiсце!
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ От здурiла баба зоВ с i.м. Наробить
менi шкандалу на В с i. Кожум'яки, не можна буде завтра й очей людям
показати. (г о л о сно.) _Не кричiть, бо...
Г о р п и н а. Що бо? Га? Що то за бо?... Кричу, бо маю право! Полiцiя!
Квартальний! Десяцький! Сюди! В'яжiть його, берiть його!
ВИХIД 6 Г о р п и н а, Г о с т р о х в о с т и й. й О л е н к а.
О л е н к а верта ться, ставить вiдра, прожогом вибiга на сцену, рида
i кида ться до матерi.
О л е н к а. Мамо! Не зачiпайте, бо я люблю його! Свирид Йванович
любить мене. Мамо! Прошу вас, благаю, не зачiпайте!
Г о р п и н а. Щоб я його так пустила, пiймавши на гарячому мiсцi?
Нiзащо в свiтi! Нiзащо! Не була б я Г о р п и н а Скавичиха, щоб я таки не
постановила на сво му. Коли зачiпа ш, то зачiпай чесно, не безчесть мене й
мо © дочки, бо ми тобi не iграшка.
Г о с т р о х в о с т й й. Ви на мене, Горпино Корнi©вно, i се й те, i
сяк i так, i сякий i такий, а ви не зна те, що я хочу сватати Оленку.
Г о р п и н а. Дурiть уже дурного Рябка та великорозумну мою небогу
вфросину, а нас, убогих, не пiддурите.
Г о с т р о х в о с т и й. й-богу, правду говорю вам... Ви менi не
вiрите? Ви дума те, що я нечесно жартую з Оленкою? Вiрте менi, я чоловiк
чесний. I божусь, i присягаюсь, що не пiддурюю. Бодай я завтрiшнього дня
не дiждав, бодай я завтра повiсився на сво©х ремiнних пасах, в сво©й хатi,
коли ви менi не вiрите. Щоб я вас пiддурював? Я ходжу до Рябка так, як
ходять знакомi до знакомих, а женитись не женюсь. Горпино Корнi©вно! Чи
можна ж рiвняти Оленку до вфросини? Подумайте ви.
Г о р п и н а. О, вже що правда, то правда. Моя О л е н к а... (До
Оленки.)_ Геть одiйди... (До Гострохвостого.)_ Як гляну на базарi на свою
Оленку, то нема кращо© од не© не то що мiж нашими мiщанками, але мiж тими
баринями, що вештаються по базарi. Таки така гарна, хоч води з лиця
напийся! I бiс ©© зна, в кого вона вдалась.
Г о с т р о х в о с т и й. Авжеж не в вас... В не© голосок, як у
флоровських черничок, а в вас такий бас, як у нашiм шевськiм хорi у Йоньки
Шелихвоста, ©й-богу!
Г о р п и н а. Ну й прирiвняв.
Г о с т р о х в о с т и й. Так я незабаром до вас i на заручини.
Г о р п и н а. Про мене, й просимо; тiльки, зда ться, у вас нi за
собою, нi перед собою... так, як i в нас. Тiльки й добра, що бритви та
язик у ротi, як бритва.
Г о с т р о х в о с т и й. Не думайте так, Горпино Корнi©вно! В мене,
ви самi зна те, i О л е н к а зна , своя цилюрня...
Г о р п и н а. Мабуть, тiльки що цилюрня. Та вже бог iз вами. Коли вам
моя О л е н к а сподобалась, то й приходьте до мене в гостi. В мене швидко
будуть гостi, бо я в четвер iменинниця; обiцялись i напрошувались таки
самi мо© куми з Кожум'як, з Старого Ки ва I навiть Печорська. Для кумiв я
вже не пожалiю хлiба-солi.
Г о с т р о х в о с т и й. То буде пир на ввесь мир.
Г о р п и н а. Хоч не на ввесь мир, та все-таки буде пир. Приходьте,
може, й погодимось, коли у вас язик не такий, як вашi бритви.
Г о с т р о х в о с т и й. Добре-добре. (Тихо.)_ Яка ж краса Оленчина.
Для ©© краси варт навiть пану Гострохвостому оцi вiдра занести до хати. (г
о л о сно.) _Вiзьму ж я вiдра, щоб вам, Оленко, було додому йти легенько.
(Бере вiдра на плечi i крекче. Тихо.)_ Ой, обшмульгаю ж я собi плечi! Се
надибав лихо ко-жум'яцьке! Коли б ще яка чортяка не вглядiла та не
розбрехала на ввесь Подол, коли ще сама Скавичиха завтра не розбреше на
ввесь Ки©в.
Пiсню на горi ледве чуть.
Хлопче молодче, який ти ледащо,
Задумав женитись, сам не зна ш нащо;
Будеш гiрко плакать, долю проклинати,
I кулаками сльози утирати!
Пiсня замира .
Г о р п и н а. От таки й Г о р п и н а Скавичиха дiждалась, що ©© дочцi
Оленцi такi паничi носять вiдра з водою!
Завiса пада ._
_
ДIЯ ТРЕТЯ_
Просторна Горпинина хата. Збоку - дверi в пекарню. Коло груби завiшенi
пiчурки; в однiй пiчурцi-здорова макiтра з пирогами, в другiй пiчурцi -
пляшки з настойками. День.
ВИХIД 1
Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. (входить)._ Нема нiкого. Що це за диво! Де
се вони подiвались? А казала вчора Скавичиха, що в не© буде пир на ввесь
мир... Може, збрехала? Але ж я носом чую десь смачнi пироги. (Ходить по
хатi й нюха .)_ й же богу, десь пироги пахнуть, та ще й недалечке. (Нюха
кругом стiн.)_ От уже надiлив мене бог сво©ми дарами: окрiм розуму
доброго, маю до того доброго носа. Ой, пироги пахнуть, та не знаю де!
(Знаходить пiчурку, одслоня заслонку.)_ Ось де вони! Повнiсiнька макiтра!
Що бог дасть, а вже попробую: не видержу! (Хапа два пироги в обидвi руки
i ©сть, 3 пекарнi чуть голос Педорi.)_
ВИХIД 2
Г о с т р о х в о с т и й i П е д о р я.
П е д о р я (з пекарнi)._ А хто там? А кота! А тпрус, псявiро!
Простяга пироги. (Вбiга i розставля руки.)_
Г о с т р о х в о с т и й. Ти б сказала: кицю, кицю! На тобi пирiжка! А
то приска ш, аж губи бренькають, неначе струни.
П е д о р я . Що це ви робите? Кого вам треба? Хто ви такий?
Г о с т р о х в о с т и й. (запихаючись пирогами). _Потривай, бо пельку
заткнув начинкою... А як тебе звуть?
П е д о р я . Кого вам треба! Хто ви такий?
Г о с т р о х в о с т и й. А як тебе звуть?
П е д о р я . Як крупи деруть. (Видира з рук пирога.)_ Оце лишенько!
Було шiстдесят пирогiв. Сама хазяйка полiчила. Скажуть, що я по©ла...
(Кричить у вiкно.)_ Тiтко Горпино, тiтко! Було шiстдесят пирогiв, а
теперечки тiльки п'ятдесят вiсiм. Не я винна! Щось вшелепалось у хату та й
узяло два пироги. (Гострохвостий. бере знов два пироги. Педоря кида ться
до його, однiма макiтру.)_ Оце якась московська пеня вшелепалась у хату!
Геть же! Не берiть, бо пироги лiченi! Тiтко Горпино! Вже тiльки п'ятдесят
шiсть...
Г о с т р о х в о с т и й. Та цить! Як-бо тебе звуть? (Морга й
жениха ться.)_
П е д о р я . Та Педоря ! Одчепiться од мене та не зачiпайте вирогiв.
Г о с т р о х в о с т и й. Негарно тебе звуть, а молодиця з тебе
непогана! А признайся, чи багато тiтка Горпина понапiкала та понаварювала?
П е д о р я . А вам нащо?
Г о с т р о х в о с т и й. На те, що треба. Чи й запiканка й варенуха
? Га? Чи не ковтнути трохи, га?
П е д о р я . Оце вже й бiс його видав так робити. Щось улiзло в хату,
по©ло пироги, ще й горiлку вип' , а на мо©й ши© все те окошиться. Тiтко
Горпино! Та йдiть-бо сюди!
Г о с т р о х в о с т и й. (п' горiлку нахильцi з пляшки)._ Та
потривай! Не кричи! Я сам признаюсь. Я свiй чоловiк в сiм домi.
П е д о р я . Та й сво©м не припада горшки дерти. Полiз по горшках,
наче котяка. (Виходить.)_
вихiд 3
Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о р п и н а (входить)._ Хто тут улiз у хату? Чого це Педоря репету ?
Чи це ви, Свириде Iвановичу?
Г о с т р о х в о с т и й. Це я, мамо! Добридень вам в вашiй господi.
Поздоровляю вас з сьогоднiшнiм днем, з святими вашими iменинами та й з
пирогами. (Кида ться до Горпини й цiлу ться з нею.) _Дай вам господи щастя
й здоров'я, й чого ви тiльки просите в бога!
Г о р п и н а. Та годi, годi! Як була я молодиця, цiлували мене в лиця,
а тепер... Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! А я вже вас i
не сподiвалась; думала, що випустила вас з рук, так i навiки втеряла.
Г о с т р о х в о с т и й. Погано робили, коли так думали. А я покинув
сво дiло, а до вас таки приблудився, ще й пирогiв ваших покуштував. Тут
ваша Педоря незгiрше вас, трохи менi не провалила ганчiркою голови!
Г о р п и н а. О, Педоря зубата! Сiдайте ж, будьте ласкавi, коли ви
зайшли до мене та ще й з доброю думкою, та побалака мо любенько.
Г о с т р о х в о с т и й. (до Оленки)._ Свирид Iванович Г о с т р о х
в о с т и й з сво ю особою! (Пода Оленцi руку; Оленка не бере й
соромиться.)_ Не соромтесь-бо, подайте менi свою бiлу ручку.
О л е н к а одверта лице i ледве простяга йому руку.
Будьте ж смiливiшi!
О л е н к а. От i знайшли бiлу руку. Нема мо©м рукам од чого бiлiти.
Г о с т р о х в о с т и й. То купiть рукавички.
О л е н к а. Я зроду не носила рукавичок. Далася я вам на смiх!
в ф р о с и н а i приятельки осмiхаються.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Яка ж гарна ця мiщаночка! Якi в не©
очки, брiвки, як шнурочки, щiчки, як палянички. Якби довiдатись, хоч де
вона живе.
О л е н к а. Як вас чудно прозивають.
Г о с т р о х в о с т и й. Може, й чудно. Всяково бува . Бува й
чуднiше.
ВИХIД 18
Т i с а м i й в д о к i я К о р н i © в н а.
в д о к i я К о р н i © в н а (виходить з пекарнi)_. Добривечiр вам,
Свириде Йвановичу! Оце я почула ваш голос, та й не видержала: прийшла
послухати вас, хоч у мене дiла, аж голова бiла. Сiдайте, будьте ласкавi, i
я хоч на час сяду та послухаю вас. Оце шкода, що нема мого старого. Вiн
вас усе згаду . От би наслухався. (Сiда .)_ Ото моя вфросина та й мiй
старий все кажуть, що нема в свiтi нiчого кращого й луччого, як розумнi i
вченi люди.
Г о с т р о х в о с т и й. Авжеж так; що правда, то правда. Як чоловiк
пiдiйметься розумом вгору аж вище од лаврсько© дзвiницi та гляне звiдтiль
на людей, то люди здаються такi маленькi, такi маленькi, як пацюки. А вже
вашi Кожум'яки здаються звiдтiля смердячим болотом, в котрому повивертали
боки проти сонця товстi свинi.
в ф р о с и н а. О, що правда, то правда! Як я вийшла з пансiону, то
менi зда ться, що я стою на Щекавицi або на Андрi©вськiй горi та все
дивлюсь на людей зверху.
в д о к i я К о р н i © в н а. Ото скажiть! Страх, та й годi! Ото
шкода, що нема мого старого; от наслухався б.
ВИХIД 19 .
Т i с а м i й С и д i р С в и р и д о в и ч.
С и д i р С в и р и д о в и ч (виходить)._ Е! Та се в мене гостi!
Добривечiр вам! Спасибi, спасибi, що мене не забува те.
Г о с т i. Доброго здоров'я, Сидоре Свиридовичу!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Та ще й ви, Свириде Йвановичу, в мене в
гостях. (Цiлу ться з Гострохвостим.) Оце_ шкода, що я загаявся з дяком.
Але ж у дяка табака! Що за табака! (Нюха пучки.)_ Ще й досi пучка пахне.
Сiдайте ж, гостi, в мене та й не просiть сiсти, бо я оце втомився. (Сiда ;
Всi сiдають.)_
в ф р о с и н а . Мамо, чи швидко в нас буде готова вечеря? Час би
давати що-небудь на закуску.
в д о к i я К о р н i © в н а. Зараз, зараз, мо серце! Що за розумну
дочку маю! (Виходить.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Скажiть же нам, Свириде Йвановичу,
що-небудь розумне. Ви ж там ведете кумпанiю з ученими людьми на тих
розумних кутках нашого Ки ва. Скажiть ви менi, чи не чули ви там од вчених
людей, чого-то тепер на свiтi стала така дорожнеча?
в ф р о с и н а . А тим усе дороге, що тепер люди стали багато ©сти.
Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цiлий
хлiб. Якби пак усi вчились в пансiонi та ©ли так, як наша мадам ©ла i як
нас годувала - всього по кришечцi, щоб тiльки язичком лизнути, тодi було б
усе дешево.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Та як же його грiшним людям одним духом
жити, коли не на©стись або й не випити гаразд.
Г о с т р о х в о с т и й. Одно те, як кажуть вфросина Сидоровна, а
друге те, що людей стало на свiтi дуже багато. Тепер хоч би й нашого брата
цилюрника так розплодилось, що й не потовпишся. Якби половина людей
вимерла, то знов би на свiтi все подешевшало.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Чи вже ж? Стара! Де це вона пiшла! Кинь
там сво куховарство та йди слухати!
в ф р о с и н а здiйма руки i знов надiва браслет; гра ться ним i
показу Гострохвостому.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Чи не багата ж оця вфросина!
Гра ться золотом, неначе я бритвами. (Голосно.)_ Що то добре бути вченим!
Я вчених людей i вас, вфросино Сидоровно, ставлю без мiри високо.
(Тихо.)_ вфросина , одна вфросина достойна бути мо ю жiнкою; вфросина,
а бiльше нiхто! Але ж ота Оленка! Що за цяця, що за краса! То ж квiтка, а
не дiвчина! Коли б з нею хоч побалакати на самотi, хоч зблизька надивитись
на тi пишнi очi! Треба ©© десь пiдстерегти. Але сватати буду вфросину.
Старий i стара держатимуть руку за мною. Напустив я ©м в вiчi туману.
Завiса пада . _
ДIЯ ДРУГА
По обидва боки сцени гори: Кисилiвка i Старогородська. На Кисилiвцi
сидить подольський х о р шевцiв, на другiй горi сидять старогородськi ш е
в ц i i спiвають.
Вечiр. Мiсяць високо на небi.
ВИХIД 1
Подольський i старогородський х о р м i щ а н.
П о д о л ь с ь к и й ш е в с ь к и й х о р (спiва )._
Не щебечи, соловейку,
На зорi раненько.
Не щебечи, малесенький,
Пiд вiкном близенько.
С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (хоче перекричати i почина на
половинi куплета, як перший хор ще не скiнчу )._
Твоя пiсня дуже гарна,
Ти гарно спiва ш;
Ти щасливо спарувався,
Ще й гнiздечко ма ш.
П о д о л ь с ь к и й х о р (ще голоснiше, аж дереться)._
А я бiдний, безталанний,
Без пари, без хати!
Не досталось менi в свiтi
Весело спiвати.
С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (ще голоснiше)._
Менi пугач знадобився;
Стогне, не спiва ...
Нехай стогне, нехай стогне
I смерть возвiща .
г о л о с з 1-го х о р у. А в нас баси кращi; а в вас баси, як побитi
горшки.
г о л о с з 2-го х о р у. Брешете! В нас кращi баси!
г о л о с з 1-го х о р у. Брешiть самi, старогородськi шевцi. В нас на
Подолi у коров кращi баси, нiж у вас.
г о л о с з 2-го х о р у. Брешете, як ми шевцi! Мiж нами нема нi
однiсiнького шевця. Ви самi шевцi!
г о л о с з 1-го х о р у. У вас баси, як старi циганськi решета. У
флоровських черниць багато кращi баси, нiж у вас!
г о л о с з 2-го х о р у. У нас корови спiвають такими басами, як ви,
кожум'яцькi шевцi.
г о л о с з 1-го х о р у. Бий ©х, старогородсь-ких шевцiв! (Кидають
грудками. З другого хору кидаються так само.)_ Бий ©х, щоб i не
наближались до нас. (Збiгають з гори i нападають. Б'ються i пхаються. 2-й
хор розбiга ться.)_ Ганяй ©х! Бий ©х! От такого перцю дали! Будуть вони
пам'ятати нас до нових вiникiв.
г о л о с з 1-го х о р у. Повтiкали старогородськi шевцi, мабуть, до
чорта в зуби. Коли б тобi один. Неначе чортяка похапала. А ще казали, що в
©х баси кращi. Та в нас баси такi, що i в семiнарi© таких не знайдеш!
2-й г о л о с. А який тепер хор найкращий? Чи семiнарський, чи
братський, чи бурсацький?
3-й г о л о с. Я кажу семiнарський.
4-й г о л о с. А я кажу бурсацький.
1-й г о л о с. А я кажу братський.
5-й г о л о с.Ая кажу архi рейський.
2-й г о л о с. А я кажу митрополичий.
3-й г о л о с. Ба семiнарський.
1-й г о л о с. Ба братський.
3-й г о л о с. Ба брешеш.
1-й г о л о с. Ба не брешу.
3-й г о л о с. Ба брешеш-бо.
1-й г о л о с. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме вiри,
тому в спинi дiри!
3-й г о л о с. В семiнарськiм хорi сам Тарас як попре горою: го-го-го!
(Показу голосом.)_ А Кирило! як ревне низом (показу )..._ гурр! го! го!
го! Або Орест як суне октавою (пуска октаву)..._ рррр... гурррр! аж хори
дрижать.
1-й ш в е ц ь. А вгадайте, хто найрозумнiший в Ки вi: чи семiнарист, чи
академiст, чи унiверситант?
2-й ш в е ц ь. Я кажу семiнарист.
1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст.
3-й ш в е ц ь . А я кажу унiверситант.
В с i до 3-го ш е в ц я. О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий
його!
3-й ш в е ц ь. Ба справдi унiверситант.
1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст.
2-й ш в е ц ь. Ба нi; найрозумнiший семiнарист: семiнариста нiхто на
словах не переможе. I баси найкращi в семiнарi©.
1-й ш в е ц ь . Семiнарист то бурсак.
2-й ш в е ц ь. Ба брешеш! Семiнарист найрозумнiший.
1-й ш в е ц ь. Ось тобi за те! (Да стусана.) _
2-й ш в е ц ь Ось тобi здачi!
4-й ш в е ц ь . А хто мiж нашими найрозумнiший?
В с i. Г о с т р о х в о с т и й.! Г о с т р о х в о с т и й.! Про це
нiчого й голову ламати. Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й.! Вiн
зна ться з семiнарськими i митрополичими басами. Вiн найрозумнiший на всi.
Кожум'яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то нiхто нiчого
не второпа .
Г о с т р о х в о с т и й. виходить i проходжу ться на сценi.
В с i. (до його)._ Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто
найрозумнiший: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант?
ВИХIД 2
Т i с а м i i Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. (авторитетно)._ Ви й того не тямите? Авжеж
семiнарист, бо в семiнаристiв найкращi баси. Та що з такими дурнями, як
ви, й говорити!
4-й ш в е ц ь . Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, якi
рябi штани! Як зветься ця матерiя?
Г о с т р о х в о с т и й. Жилетка з физiчесько© матерi©, а штани з
матерi© морально©.
3-й х л о п е ц ь. Яка гарна матерiя! Ряба-ряба, як зозуля. Як менi
хазя©н дасть грошi, то собi пошию физiчеський сiртук.
4-й х л о п е ц ь. А я б собi пошив такi самi моральнi штани, як у
Свирида Йвановича.
3-й х л о п е ц ь. Один Г о с т р о х в о с т и й. скаже, де найлуччi
баси.
В с i. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходiть до нас: про
щось ма мо вас спитати.
Г о с т р о х в о с т и й. Питайте, то й скажемо.
В с i. У якому х о рi тепер найкращi баси?
1-й ш в е ц ь . Еге у братському?
Г о с т р о х в о с т и й. Може, у братському, а може, й нi.
3-й ш в е ц ь . А правда, тепер у семiнарському найкращi баси?
Г о с т р о х в о с т и й. В братському тепер баси за-снадiли, а в
михайловському неначе галушками подавились. Найдужчi баси в семiнарi©. Там
один Орест стане за десять братських басiв.
3-й г о л о с. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як
ревне. Недавно вiн був у гостях в мого хазя©на i так спiвав, що наш хазя©н
трохи не здурiв, аж на стiну лiз.
Г о с т р о х в о с т и й. А все-таки найкращий тепер бас. у
мiщанському хорi. У Йоньки Шелихвiста така басюра, що нi одна бочка з ним
не справиться.
В с i. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!
Г о л о с и з г о р и. Свириде Йвановичу! А йдiть до нас спiвати.
Г о с т р о х в о с т и й. Куди ж пак! Так i полечу оце на гору людям
на смiх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти,
пiдождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дiвчата ходять по воду, сюди
виходять пiсень послухати. Коли б вдалося хоч натiшитись до заручин з
вфросиною, бо як заручуся, то тодi годi тобi, Свириде Йвановичу, до
дiвчат липнути! вфроси-на, зда ться, вхопить мене в сво© пазури; але ж тi
пазури в золотi! А тут доконче треба поправити сво© дiла, бо лусне цилюрня
незабаром. Старого Рябка струсну, то так i посипляться карбованцi. Тодi я
позакидаю сво© бритви iк чортовому батьковi через голову в Днiпро та й
буду купцем. Але ж О л е н к а, серце мо , любка моя! Коли б хоч углядiти,
хоч подивитись! (Ходить взад i вперед.) _
Х о р (спiва )_.
Вийду на поле, гляну на море,
Сама ж я бачу, що менi горе;
Сама ж я бачу, чого я плачу...
А ще милого хоч раз побачу.
Буду стояти на цiм каменi,
А чи не вийде милий до мене;
Буду терпiти велику муку,
А чи не скаже: дай менi руку!
ВИХIД 3
Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й i О л е н к а.
Через сцену переходять дiвчата з вiдрами; деякi зостаються й слухають х
о р, балакаючи.
З гори сходять кiлька хлопцiв i пристають до ©х. О л е н к а виходить з
вiдрами i ста .
О л е н к а. Як гарно спiвають хлопцi! Стану та послухаю хоч на часок.
За тими яблуками, за тi ю бiганиною нема менi цiлiсiнький день просвiтку.
Може, й Г о с т р о х в о с т и й там сидить на горi та спiва ? Боже мiй
милий! Нащо ж я його полюбила, коли я знаю, що вiн на мене й не гляне, й
слова до мене не промовить!
Г о с т р о х в о с т и й. (вглядiвши Оленку)._ Вона йде з вiдрами!
Вона! (Пiдходить.)_ Добривечiр вам, Оленко! (Скида шляпу, кланя ться i
пода руку.)_
О л е н к а (засоромившись)._ Доброго здоров'я! (Пода йому руку.)_ Ой,
не давiть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко
дише. Тихо.) _Боже мiй! Серце мо трохи не вискочить з грудей.
Г о с т р о х в о с т и й. Може, ви втомились, несучи вiдра? Дайте, я
вам трошки пiднесу. (Хоче взяти вiдра.)_
О л е н к а. Що це ви? Чи то можна, щоб ви несли вiдра?
Г о с т р о х в о с т и й. Нiчого; тут нiхто не бачить. Для вас я
готовий не тiльки що вiдра нести, для вас я перенiс би усю криницю до
вашо© хати.
О л е н к а (спокiйно)._ Не треба менi вашо© помочi. Донесу й сама, як
здужатиму...
Г о с т р о х в о с т и й. Для вас, для вас я готовий цiле Днiпро
перенести у вашу хату.
О л е н к а. Перенесiть для сво © вфросини. Таких помагачiв менi не
треба. (Одходить з вiдрами.}_
Г о с т р о х в о с т и й. (доганя й бере ©© за руку), _Коли б ви
знали...
О л е н к а. Я нiчого не знаю. (Одпиха його руку.)_ Йдiть собi до
сво © вфросини або до тих ба-ришень, що були в гостях у вфросини, а
мене, бiдно©, не зачiпайте.
Г о с т р о х в о с т и й. Тi всi баришнi не вартi однi © вашо© брови.
Ви найкраща панна на всi Кожум'яки. Вам нема тут рiвнi на цiлий Ки©в.
О л е н к а. Яка я панна! От в ф р о с и н а , то панна: вона
убира ться в шовковi сукнi; ©й мати купила золотi сережки; в не© на головi
пiвпуда кiс. Ото так панна! Ви з мене смi тесь. Йдiть собi до вфросини.
Г о с т р о х в о с т и й. Коли б ви знали, якi ви гарнi, яке у вас
гарне личко, якi очки (загляда ),_ то ви б не говорили того. Правда, вам
нiхто не казав в вiчi, що ви гарнi?
О л е н к а. Може, ваша й правда, але ви будете сватати вфросину.
Г о с т р о х в о с т и й. I хто вам наговорив оце? Божусь вам i
присягаюсь перед братською чудовною богородицею, що се все брехня. Бодай я
покалiчився i навiть зарiзався сво©ми ж бритвами, коли цьому правда. Я
вас, Оленко моя дорога, люблю i бiльше нiкого не буду любити!
О л е н к а (тихо)._ Боже мiй! А що, як вiн правду каже? Я аж умлiваю.
(голосно,)_ Не так ви увивались коло вфросини, не так ви говорили до не©,
щоб я вам пойняла вiри. Ви зо мною говорите просто, а з вфросиною
говорили по-вченому, бо ви ©© любите.
Г о с т р о х в о с т и й. Але ж божуся вам, присягаюсь! Нехай мене
святий хрест поб' , нехай мене покара братська богородиця! Ще не вiрите?
О л е н к а мовчить i задуму ться.
Нехай мене оця сира земля поглине! Бодай я втопився в канавi, в оцiм
болотi! Ще не вiрите?
О л е н к а дума .
Нехай мене кожум'яцькi собаки загризуть! Щоб я до сво © хати не дiйшов,
щоб моя цилюрня згорiла цi © ночi, коли я брешу, коли я вас не люблю! Ще
не вiрите?
О л е н к а (тихо до себе)._ Боже мiй, який вiн гарний! Я ще зроду не
бачила нiкого такого гарного, одколи бiгаю з кошиком по Ки ву. Серце мо ,
серце мо бiдне! Не вдержишся ти в грудях.
Г о с т р о х в о с т и й. Ще не вiрите?
О л е н к а. Я рада б вiрити, та ви дуже розумнi, як усi кажуть, а я
дуже бiдна й проста. Коли б я була багата, я б вам повiрила.
Г о с т р о х в о с т и й. Навiщо вам те дороге убрання, коли вашi очi,
вашi брови красять вас лучче од вфросининих золотих сережок. Виходьте до
мене тихенько од матерi сюди хоч щовечора. Добре?
О л е н к а. Як моя мати довiдаються про те, битимуть ломакою так, що я
не потраплю, куди втiкати.
Г о с т р о х в о с т и й. То скажiть сво©й матерi, що я буду сватати
вас, що я буду женитись iз вами. (Тихо.)_ Ой, страшна ж ©© мати! Ще як
попаде мене в сво© лапи, то витрясе з мене душу. (Огляда ться на всi
боки,)_
О л е н к а. Чи вже ж тому правда? Хiба ж я вам рiвня?
Г о с т р о х в о с т и й. Оленко моя! Серце мо ! (обнiма ©©,)_ Я
впаду отут серед шляху перед тобою на колiна, бо я люблю тебе.
О л е н к а (кладе йому руки на плечi i припада на плече)._ Свириде
Йвановичу! Я люблю вас, як ще нiкого так не любила.
ВИХIД 4
О л е н к а, С в и р и д I в а н о в и ч i Г о р п и н а К о р н i © в
н а.
Г о р п и н а (шука когось i придивля ться до Оленки i
Гострохвостого),_ Невже ж се моя О л е н к а обнiма ться i цiлу ться з
якимсь волоцюгою! Бач, де вона! А я ©© жду та жду! (До Оленки.)_ Чи се ж
тобi не стид та не сором обнiматись з хлопцями? Та це Свирид Iванович! Та
це Г о с т р о х в о с т и й.! То це той великорозумний, що дурить отого
старого дурного Рябка та й його великорозумну вфросину! _От так-так!
Сього я од вас уже не сподiвалась! (Кида ться до Оленки.)_ Чого ти тут
сто©ш iз ним серед улицi? (Присiку ться.)_ А ти, поганко! Та в тебе ж ще
на губах молоко не обсохло, а тобi вже з хлопцями цiлуватись!
Г о с т р о х в о с т и й. От i не обсохло. зовсiм вже обсохло!
Г о р п и н а (соваючи кулак пiд самий нiс Оленцi)._ Постривай же ти,
погана дiвчино! Я тобi дома обiрву отi патли на головi! Бери вiдра! Йди
додому та зараз лягай спати. Щоб i твого духу тут нiколи не було! Щоб твоя
нога тут не була! (Пха Оленку;_ О л е н к а одходить з вiдрами й плаче.)_
ВИХIД 5
Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. Менi зда ться, що пхати й бити дочку свою
вам зовсiм не приходиться...
Г о р п и н а. Цить, бо я тобi очi видеру! (Показу нiгтi.)_ Нащо ви
зводите мою дитину з пуття? _Га? Вiн дума , як убрався у рукавички та в
шляпу, то вже ма право знущатись над нами, бiдними! То це тi
великорозумнi, що говорять по-писаному? Ти дума ш, що я така дурна, як
Рябко, як в ф р о с и н а ! Я за свою дочку готова очi видерти, готова
тут галасу наробити на всю улицю!
Г о с т р о х в о с т и й. Горпино Корнi©вно! Бога ради, не кричiть та
послухайте, що я маю казати. (Тихо.) _Оця горлата баба наробить такого
крику, що й в ф р о с и н а почу . (г о л о сно.)_ Горпино Корнi©вно!
Се! Се!.. От послухайте мене! (Хоче ут екти.)_
Г о р п и н а (доганя , хапа його руками i кричить). _Не пущу! Не
втечеш! У мене одна дитина, як одно сонце на небi! Не пущу! Дай менi
одвiт, нащо ти зводиш з розуму мою Оленку, коли свата ш вфросину? Нащо
вам здалася моя О л е н к а? (Г о с т р о х в о с т и й. пруча ться. Г о р
п и н а кричить.)_ Не пручайтесь, не пущу! Гвалт! Гвалт! Полiцiя! Полiцiя!
Квартальний!
Г о с т р о х в о с т и й. Ой, пропав я! й-богу, репету бiсова баба
так, що розбудить всю улицю. (г о л о с- но.)_ Горпино Корнi©вно! Бога
ради, не кричiть! Я чесний чоловiк! Я зроблю все, що ви скажете!
Г о р п и н а (кричить ще дужче)._ Полiцiя! В полiцiю його! Я знаю вас,
паничикiв! Знаю, як ви обдурю те та з ума зводите бiдних дiвчат. Ой боже!
Певно, вже моя О л е н к а не вперве вибiгла до сього проклятого брехуна,
що вмi тiльки по-письменному брехати. Ой, згубив же вiн мою дину дитину!
(Плаче.)_
Г о с т р о х в о с т и й. й же богу, вперве! Клянусь вам, божусь вам
i присягаюсь, Горпино Корнi©вно, що вперве! Ви дума те, що i в мене таки
душi нема , що в мене бога нема? Нехай мене покарають В с i. печорськi
святi, нехай мене покри лаврський великий дзвiн, коли я брешу!
Г о р п и н а. Докажи! Докажи! Бо я не вiрю тво му одному слову. В
тво©х словах нема правди. Тво© слова - гнилi яблука! Божися! Присягайся!
Iди до церкви, присягни перед богом!
Г о с т р о х в о с т и й. Я ще ж таки, борони боже, не вбив чоловiка,
щоб йти серед ночi до церкви присягати.
Г о р п и н а. Божися, присягайся, бо ти згубив мою дитину, ©ж святу
землю, то я повiрю. На, ©ж! (Бере жменю землi.)_
Г о с т р о х в о с т и й. (смi ться)._ Хiба я вовк, щоб ©в землю.
Г о р п и н а. ж! На, ©ж, то повiрю.
Г о с т р о х в о с т и й. (регочеться)._ Чи ви, Горпино Корнi©вно, при
сво му умi! Батьковi сво му понесiть, нехай покушту , яка земля на смак.
Г о р п и н а. То вiн ще глузу над нами, бiдними сиротами! Зводить з
ума мою Оленку, ще й знуща ться над нами! Полiцiя! Полiцiя! В полiцiю
його, сибiрного! В тюрму! В Сибiр його! Там йому мiсце!
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ От здурiла баба зоВ с i.м. Наробить
менi шкандалу на В с i. Кожум'яки, не можна буде завтра й очей людям
показати. (г о л о сно.) _Не кричiть, бо...
Г о р п и н а. Що бо? Га? Що то за бо?... Кричу, бо маю право! Полiцiя!
Квартальний! Десяцький! Сюди! В'яжiть його, берiть його!
ВИХIД 6 Г о р п и н а, Г о с т р о х в о с т и й. й О л е н к а.
О л е н к а верта ться, ставить вiдра, прожогом вибiга на сцену, рида
i кида ться до матерi.
О л е н к а. Мамо! Не зачiпайте, бо я люблю його! Свирид Йванович
любить мене. Мамо! Прошу вас, благаю, не зачiпайте!
Г о р п и н а. Щоб я його так пустила, пiймавши на гарячому мiсцi?
Нiзащо в свiтi! Нiзащо! Не була б я Г о р п и н а Скавичиха, щоб я таки не
постановила на сво му. Коли зачiпа ш, то зачiпай чесно, не безчесть мене й
мо © дочки, бо ми тобi не iграшка.
Г о с т р о х в о с т й й. Ви на мене, Горпино Корнi©вно, i се й те, i
сяк i так, i сякий i такий, а ви не зна те, що я хочу сватати Оленку.
Г о р п и н а. Дурiть уже дурного Рябка та великорозумну мою небогу
вфросину, а нас, убогих, не пiддурите.
Г о с т р о х в о с т и й. й-богу, правду говорю вам... Ви менi не
вiрите? Ви дума те, що я нечесно жартую з Оленкою? Вiрте менi, я чоловiк
чесний. I божусь, i присягаюсь, що не пiддурюю. Бодай я завтрiшнього дня
не дiждав, бодай я завтра повiсився на сво©х ремiнних пасах, в сво©й хатi,
коли ви менi не вiрите. Щоб я вас пiддурював? Я ходжу до Рябка так, як
ходять знакомi до знакомих, а женитись не женюсь. Горпино Корнi©вно! Чи
можна ж рiвняти Оленку до вфросини? Подумайте ви.
Г о р п и н а. О, вже що правда, то правда. Моя О л е н к а... (До
Оленки.)_ Геть одiйди... (До Гострохвостого.)_ Як гляну на базарi на свою
Оленку, то нема кращо© од не© не то що мiж нашими мiщанками, але мiж тими
баринями, що вештаються по базарi. Таки така гарна, хоч води з лиця
напийся! I бiс ©© зна, в кого вона вдалась.
Г о с т р о х в о с т и й. Авжеж не в вас... В не© голосок, як у
флоровських черничок, а в вас такий бас, як у нашiм шевськiм хорi у Йоньки
Шелихвоста, ©й-богу!
Г о р п и н а. Ну й прирiвняв.
Г о с т р о х в о с т и й. Так я незабаром до вас i на заручини.
Г о р п и н а. Про мене, й просимо; тiльки, зда ться, у вас нi за
собою, нi перед собою... так, як i в нас. Тiльки й добра, що бритви та
язик у ротi, як бритва.
Г о с т р о х в о с т и й. Не думайте так, Горпино Корнi©вно! В мене,
ви самi зна те, i О л е н к а зна , своя цилюрня...
Г о р п и н а. Мабуть, тiльки що цилюрня. Та вже бог iз вами. Коли вам
моя О л е н к а сподобалась, то й приходьте до мене в гостi. В мене швидко
будуть гостi, бо я в четвер iменинниця; обiцялись i напрошувались таки
самi мо© куми з Кожум'як, з Старого Ки ва I навiть Печорська. Для кумiв я
вже не пожалiю хлiба-солi.
Г о с т р о х в о с т и й. То буде пир на ввесь мир.
Г о р п и н а. Хоч не на ввесь мир, та все-таки буде пир. Приходьте,
може, й погодимось, коли у вас язик не такий, як вашi бритви.
Г о с т р о х в о с т и й. Добре-добре. (Тихо.)_ Яка ж краса Оленчина.
Для ©© краси варт навiть пану Гострохвостому оцi вiдра занести до хати. (г
о л о сно.) _Вiзьму ж я вiдра, щоб вам, Оленко, було додому йти легенько.
(Бере вiдра на плечi i крекче. Тихо.)_ Ой, обшмульгаю ж я собi плечi! Се
надибав лихо ко-жум'яцьке! Коли б ще яка чортяка не вглядiла та не
розбрехала на ввесь Подол, коли ще сама Скавичиха завтра не розбреше на
ввесь Ки©в.
Пiсню на горi ледве чуть.
Хлопче молодче, який ти ледащо,
Задумав женитись, сам не зна ш нащо;
Будеш гiрко плакать, долю проклинати,
I кулаками сльози утирати!
Пiсня замира .
Г о р п и н а. От таки й Г о р п и н а Скавичиха дiждалась, що ©© дочцi
Оленцi такi паничi носять вiдра з водою!
Завiса пада ._
_
ДIЯ ТРЕТЯ_
Просторна Горпинина хата. Збоку - дверi в пекарню. Коло груби завiшенi
пiчурки; в однiй пiчурцi-здорова макiтра з пирогами, в другiй пiчурцi -
пляшки з настойками. День.
ВИХIД 1
Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. (входить)._ Нема нiкого. Що це за диво! Де
се вони подiвались? А казала вчора Скавичиха, що в не© буде пир на ввесь
мир... Може, збрехала? Але ж я носом чую десь смачнi пироги. (Ходить по
хатi й нюха .)_ й же богу, десь пироги пахнуть, та ще й недалечке. (Нюха
кругом стiн.)_ От уже надiлив мене бог сво©ми дарами: окрiм розуму
доброго, маю до того доброго носа. Ой, пироги пахнуть, та не знаю де!
(Знаходить пiчурку, одслоня заслонку.)_ Ось де вони! Повнiсiнька макiтра!
Що бог дасть, а вже попробую: не видержу! (Хапа два пироги в обидвi руки
i ©сть, 3 пекарнi чуть голос Педорi.)_
ВИХIД 2
Г о с т р о х в о с т и й i П е д о р я.
П е д о р я (з пекарнi)._ А хто там? А кота! А тпрус, псявiро!
Простяга пироги. (Вбiга i розставля руки.)_
Г о с т р о х в о с т и й. Ти б сказала: кицю, кицю! На тобi пирiжка! А
то приска ш, аж губи бренькають, неначе струни.
П е д о р я . Що це ви робите? Кого вам треба? Хто ви такий?
Г о с т р о х в о с т и й. (запихаючись пирогами). _Потривай, бо пельку
заткнув начинкою... А як тебе звуть?
П е д о р я . Кого вам треба! Хто ви такий?
Г о с т р о х в о с т и й. А як тебе звуть?
П е д о р я . Як крупи деруть. (Видира з рук пирога.)_ Оце лишенько!
Було шiстдесят пирогiв. Сама хазяйка полiчила. Скажуть, що я по©ла...
(Кричить у вiкно.)_ Тiтко Горпино, тiтко! Було шiстдесят пирогiв, а
теперечки тiльки п'ятдесят вiсiм. Не я винна! Щось вшелепалось у хату та й
узяло два пироги. (Гострохвостий. бере знов два пироги. Педоря кида ться
до його, однiма макiтру.)_ Оце якась московська пеня вшелепалась у хату!
Геть же! Не берiть, бо пироги лiченi! Тiтко Горпино! Вже тiльки п'ятдесят
шiсть...
Г о с т р о х в о с т и й. Та цить! Як-бо тебе звуть? (Морга й
жениха ться.)_
П е д о р я . Та Педоря ! Одчепiться од мене та не зачiпайте вирогiв.
Г о с т р о х в о с т и й. Негарно тебе звуть, а молодиця з тебе
непогана! А признайся, чи багато тiтка Горпина понапiкала та понаварювала?
П е д о р я . А вам нащо?
Г о с т р о х в о с т и й. На те, що треба. Чи й запiканка й варенуха
? Га? Чи не ковтнути трохи, га?
П е д о р я . Оце вже й бiс його видав так робити. Щось улiзло в хату,
по©ло пироги, ще й горiлку вип' , а на мо©й ши© все те окошиться. Тiтко
Горпино! Та йдiть-бо сюди!
Г о с т р о х в о с т и й. (п' горiлку нахильцi з пляшки)._ Та
потривай! Не кричи! Я сам признаюсь. Я свiй чоловiк в сiм домi.
П е д о р я . Та й сво©м не припада горшки дерти. Полiз по горшках,
наче котяка. (Виходить.)_
вихiд 3
Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о р п и н а (входить)._ Хто тут улiз у хату? Чого це Педоря репету ?
Чи це ви, Свириде Iвановичу?
Г о с т р о х в о с т и й. Це я, мамо! Добридень вам в вашiй господi.
Поздоровляю вас з сьогоднiшнiм днем, з святими вашими iменинами та й з
пирогами. (Кида ться до Горпини й цiлу ться з нею.) _Дай вам господи щастя
й здоров'я, й чого ви тiльки просите в бога!
Г о р п и н а. Та годi, годi! Як була я молодиця, цiлували мене в лиця,
а тепер... Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! А я вже вас i
не сподiвалась; думала, що випустила вас з рук, так i навiки втеряла.
Г о с т р о х в о с т и й. Погано робили, коли так думали. А я покинув
сво дiло, а до вас таки приблудився, ще й пирогiв ваших покуштував. Тут
ваша Педоря незгiрше вас, трохи менi не провалила ганчiркою голови!
Г о р п и н а. О, Педоря зубата! Сiдайте ж, будьте ласкавi, коли ви
зайшли до мене та ще й з доброю думкою, та побалака мо любенько.