Подерв'янський Лесь. Нірвана, або Also Sprach Zarathustra

    Надєжда.Блядь, сука буду!
 
    Надєжда вийма з вуха бичок i розкурює його. Обидвi блядi сидять. розкарячившись, поклавши голi хвости на стола, чухають собi пизди. матюкаються i плюють на пiдлогу.
 
    Африкан Свиридович (сам до себе).Ой-ой-ой! Якi падорви пратiвнi! Ой, як страшно! Ну, я пожалуй, пайду…
    Вєра.Сiдєть була команда, блядь!
    Африкан Свиридович (сам до себе).Ай! Як страшно! Ви нє пєрєживайтє, я уйду по-англiйськi…
 
    Iз цими словами Африкан Свиридович хоче лiзти в вiкно. Вiн так бздить Вєри i Надєжди, шо, очевидно, хуйово сообража.
 
    Саломон Самсонович.Африкан Свиридович, не тєряйтє чєловєчєскоє лiцо. Хуй їм в рот, тим блядям, лiзьте в дверi!
 
    Вся ця героїчна тiрада пропада даром. Африкан Свиридович, преодолiвши бар'єр пiдвiконня, зника в дикiй природi.
 
    Надєжда.Ну кому це чмо нада? Шо вiн про себе вообража? Я сьоднi так наїлася, шо дивиться на нього не можу!..
    Валька.Тато завжди такий, так сидять, пиздять собi, як нормальнi, а потiм раптом як почнуть кричати та боятися. А чого боятися? Чи бзди, чи не бзди, однаково здохнем…
    Вєра.Може, в його совiсть не чиста?..
    Валька.Ну, про совiсть нiчого не скажу, бо не бачила.
    Саломон Самсонович.Щас врем'я таке дурне, у всiх нерви, всi лiкуються, якiхось прiзракiв та фантомiв бачать, а я от скiки живу — жодного не бачив. А ви, дiду?
    Свирид Опанасович.Один раз, як малий був i на левадi кози пас, то з лiсу виїзжають четверо, всi на конях, худi i голi. Всi з косами, а в одного ще вєси магазиннi. Мабуть, шо по сiно поїхали, тiки от вiси нахуя?
    Валька.А сiно взвєшивать.
    Саломон Самсонович.Та! Та хiба це фантоми, то хуйня, а не фантоми. Якiсь казли з дурдому втекли, або ви, дiду, десь чарку йобнули, чи укололись харашо…
    Свирид Опанасович.Тада цим не увлєкалiсь, тада порядок був!..
 
    Свирид Опанасович встає i затика сокиру за пояс. Тепер стає видно, шо ззаду у Свирида Опанасовича стирчить здоровенний рудий хвiст, як у сеттера.
 
    Свирид Опанасович (до Химки).Ходiмо стара.
    Саломон Самсонович.Куда ви, дiду?
    Свирид Опанасович.Рєпку треба витягнуть, здорова, клята, виросла, як клуня!
    Валька.Треба Джека й Мурзiка позвати…
 
    Валька тiка з хати. Мишкi — Вєра i Надєжда, баба Химка i Свирид Опанасович iдуть за нею. Саломон Самсонович один лишається в хатi. вiн дiстає з крокодила обiсрану паличку i продовжує чистить з себе гiвно пiд удалi звуки старовинної пiснi „Дубiнушка“, iсполнєнiєм якої обично супроводжуються фiзичнi зусилля любителiв колективного катарсису.
 
    Завiса.

До хуя масла

    На сценi стоїть гидко разкрашений кiоск з продавцем внутрi, бiля кiоска стоїть купка мудил i жде трамвая. Раптом прибiгає захеканий мудило i врiзується головою в кiоск.
 
    Мудило в цегейковiй шапцi.Што такоє? Што, спокойно ходiть нє можетє?
    Захеканий мудило (лежачi долi).Там масла дохуя!
    Всi мудила.Де?
    Захеканий мудило.Там! (Помирає).
 
    Вбiгає другий мудило, вiн кулею прошиває стоячих мудил i зникає.
 
    Мудило в картузi (шуткує).Скорость охуєвающа.
 
    Мудила, якi стоять поруч, тупо смiються.
 
    Мудило в блєстящєму пальтi (впевнено i рiзко).Там масла дохуя!
 
    Мудило в блєстящєму пальтi зникає в напрямi, в якому, по його пiдставi, знаходиться дохуя масла.
 
    Мудило в спортивних штанцях з авоською.Люда, шо ми стоїмо? Щас, знаєш, скiки долбойобiв набiжить?
 
    Мудило в спортивних штанцях i Люда зникають. Вбiгає зразу п'ять здоровенних мудил, вони несуть мiшки, повнi масла, а в зубах у кожного стирчить по цiлiй пачцi. Мудила насилу совають язиками, силячись його прожувать, при цьому вони противно плямкають.
 
    Один з мудил.Ето кайф, марожено!
 
    Всi остовпiло дивляться їм в слiд i стоять, мов хворi стовбняком.
 
    Мудило в цегейковiй шапцi (раптово скаженiє).За мной!
 
    Натовп, спотикаючись, несеться за ним, чути страшенне ревiння, переходяще в жiночий зойк. Продавець висовується з кiоска до половини i з заздрiстю дивиться їм в слiд. З того боку, де знаходиться масло, йдуть молодцеватi мудила. У них маснi їбальники, в руках вони тримають носилки. На носилках лежить дохуя масла. Зверху, прямо на маслi, лежить iще один мудило, вiн блює маслом вниз.
 
    Продавець.Шо з нiм такоє?
    Мудило.I з тобою, дєд, таке буде, єслi дохуя масла з'їси.
 
    З того боку, з якого прийшли мудила, чути дике ревiння i зойки, де по де мимо кiоска швидко проносяться все новi i новi орди любителiв масла. Входять мудило в спортивних штанцях i Люда, вони повзуть раком, згинаючись пiд маслом. В очах у них щастя.
 
    Мудило в спортивних штанцях.А я тєбє говорiл, што когда-нiбудь етот дєнь настанєт, ето будєт, а ти нє вєрiла.
    Люда.Якщо б знать, можно було б на тачцi под'єхать. Я їбала, його так тащiть!
 
    Входять три мудила, вони несуть мудила в блєстящему пальтi, вмурованого в масло.
 
    Мудило в блєстящєму пальтi.Я всiх вас їбав, подонки, сємєро на одного, фашисти проклятi!
 
    Мудила посмiхаються.
 
    Один з мудил.Будєш пiздєть, ми тєбє i голову в масло засунєм.
    Продавець.Хлопцi, шо ви з ним здєлаєтє?
    Мудила (регочуть).Кастрiруєм нахуй.
 
    З iншого боку до кiоску риссю надбiгає агресивна старушка.
 
    Агресивна старушка (до старого).Шо сiдiш, старий поц?
 
    Продавець кидає на старушку iспуганий погляд. Старушка убiгає, погрожуючи старому кулаком. Згинаючись пiд маслом, проходить пiдроздiл виховательок дитячого садку. За ними з куском масла в зубах повзе мудило в цегейковiй шапцi. Одна нога в нього безпорадно волочиться по асфальту.
 
    Мудило в цегейковiй шапцi.Дiвчата, задерiть спiдницi, масладам. (Регоче).
 
    Одна з вихователек мєтко жбурля чималий шматок масла йому в голову. Мудило в цегейковiй шапцi iспускає здавлений зойк i здихає. Входить дебела жiнка з вусами, бородавками i куснем масла пiд пахвою.
 
    Жiнка (до продавця).Арон, збирайся додому, сьогоднi я тобi на вечерю гарненько засмажу шматочок масла. (Помiчає труп мудила, який перший принiс звiстку про масло). Арон, хто це?
    Арон.Вiн помер. Дай йому трохи масла, вiн його любив.
 
    Опасиста жiнка вiдрiзає шматок масла i кладе в зуби мертвому мудилу. Арон виходить з кiоска i зав'язує дверi на дрiт, нiг у Арона немає. Замiсть нiг у нього маленький возик i два утюжки. Пiдходить трамвай. Вiн абсолютно пустий i блакитний. Арон i дебела жiнка неквапливо прямують на зупинку. Крiм них в трамвай нiхто не сiдає. Сiдаючи в дверi, дебела жiнка бере Арона пiд пахву i разом з Ароном i маслом сiдає в трамвай. Трамвай, подзенькуючи, повiльно суне в блакитну далечiнь пiд натхненнi звуки полонеза Огiнського i здавленi крики любителiв масла.
 
    Завiса.

Рух життя, або Динамо

    Сцена поступово освiтлюється мiсячним сяйвом, так що становиться видно сидячого мудила i другого мудила, що стоїть бiля дверей. Раптом зверху падає кiнець, по ньому швидко з'їзжає третiй мудило i дає пизди першому.
 
    Третiй мудило.А ось маєш!
    Перший мудило.Ууууу… (йому боляче)
 
    Третiй мудило тiкає. Деякий час на сценi тихо. Другий мудило стоїть бiля дверей i нiчого не робить Прибiгає четвертий мудило
 
    Четвертий мудило.Куди вiн побiг? (Другий мудило мовчить.)
    Четвертий мудило.Пизди захотiв? На! (пиздить його.)
 
    Другий мудило падає, четвертий мудило тiкає. Деякий час на сценi тихо. Потiм вбiгає п'ятий мудило.
 
    П'ятий мудило (питає у другого.)Куди вiн побiг?
    Другий мудило (пиздить його.)А ось тобi щоб не питав!
 
    П'ятий мудило падає. Вбiгає шостий мудило.
 
    Шостий мудило.Бiжимо туди! (показує.)
 
    Шостий i другий мудили тiкають. П'ятий мудило робить вiдчайдушнi спроби пiднятись, але раптом дверi падають i припизжують його. На сценi з'являється сьомий мудило. На ньому наклеєний напис: „НIХТО В ЦЬОМУ НЕ ВИНУВАТИЙ!!!“
 
    Завiса