Товаришi його також спокiйно спали, Архип i решта пiдземних гостей
подбали й за них, скрiпили ©х твердий сон та звiковiчнили його.
Коли виламали дверi, коли допалися до хлiбово© гори, дерли зерно,
напихали ним мiшки, кишенi, навiть роти. Не бачили, де воно лежить! Не
дивилися вгору, де он над олтарем образ Христа, усмiхнений, з ореолом.
Перед ними хлiб, гора з хлiба, збитого, зацвiлого, але все-таки
справжнього, який щороку залива ©х поля, вироста i невiдомо куди зника .
Хотiлося обняти на оберемок цiлу ту гору, винести на свiтло дня,
закликати всiх людей i крикнути:
"Люди! Хлiб! Дивiться, де наш хлiб! Берiть, розламуйте i на©дайтеся.
На©дайтеся всi, а решту вiддайте найближчим, хай i вони на©дяться. Це ж
наш, на наших полях вирослий хлiб!"
До рання все було впорано. Снiг замiв слiди. Сплячi во©, охоронцi
хлiбових скарбiв, охололи i закостенiли. А ще того самого дня у селi
стався похорон. Несли велику домовину, а в нiй замiсть мерця клали у землю
хлiб. Хай охороню його святiсть i недоторканнiсть мертвих. Тi, мабуть, не
встануть i не виберуть.
Над селом тиша.
VII
Долиною вi вiтер. На колишнiм монастирськiм ставку висвистують гiлки
старих осокорiв i тополь. Крокiв сто на схiд невеличкий сливовий садок,
далi - ру©ни давно згорiло© клунi. Стоять напiврозваленi цеглянi Стовпи,
засипанi снiгом. Вище старi будови, колишнi стайнi, коровники i невеличка
сторожiвка.
Вiтер вi i розпучливо б' грудьми у облiзлi стiни сторожiвки. Йому
хочеться рiвнини, простору. Хочеть- ся широкого розмаху, а тут на дорозi
пiд ноги плутаються сади, пригiрки, будинки i така мiзерна з маленьким
цвяшечком свiтла сторожiвка. ,
Вiконце свiтиться. Одно на чотири тахлi вiконце. Снiг облiпив його
раму, затягнув плiнкою тахлi. Тепло i свiтло з нутра змагаються зi снiгом,
вiтром i морозом i кажуть: "Там живе людина. Не дивiться, що сторожiвка
маленька i обiдрана. У нiй всього одно маленьке вiконечко на чотирi тахлi,
але все-таки у нiй живе людина... Бачите. Он свiтло заворушилося. Це
значить, що людина взяла його з одного мiсця i перенесла на друге. Скрiзь,
друзi, де тiльки живе людина, мусить бути свiтло i тепло. Принаймнi хоч
трошечки свiтла i тепла".
Так. У сторожцi живе людина. Там догоря свiй вiк старенький дiдусь,
кривий на праву ногу. "Господи Помилуй", колишнiй Гнат. Ревли хуртовини,
йшла над землею неймовiрна революцiя, а Гнат жив. Гнувся i прилипав до
само© землi, не раз ставав непомiтним. Часами лiз пiд землю i звiдти
вичiкував соняшного промiнчика, теплiшого подиху з неба.
I так лишився жити. Не стало монастиря, затихло "Свiте тихий". Погасли
дзвони i свiчки, лиш Гнат обiрваним осiннiм листом лишився пiд ногами
танцю- ючих подiй з прозвищем "Господи Помилуй". I вiн навiть не зайвий
елемент. Вiн сторож. Он сто©ть кiлька будинкiв, а там на розплiд пара
десяткiв птахiв, десятеро свиней, навiть крiлики та голуби. Пiд стрiхою
горобцi, як i за старого доброго часу, цвiрiнькають. Гнат - Ной. Будинки
тi - ковчег. I плавають вони по бурхливих хвилях революцi©. А може, якраз
перестане дощ i настане можливiсть пристати десь до сухих берегiв.
Пiзно вже. Гнат не спить. У нього важливi гостi. Кiмнатка у Гната три
кроки туди й назад, один тапчан i невеличкий столик та ще вiчно натоплена
грубка у кутi. Але у Гната часто сходяться гостi. У нього затишно i
безпечно. Колгоспний сторож. Ной i мудрець - хай там живе! Шкоди не
зробить.
I Гнат живе. У нього сходяться й тi, й тi. У нього сходяться вiруючi i
безвiрники. У Гната навiть лишилася Бiблiя. Он лежить вона на полицi -
товста, обмазана брудом i розбита. Гнат не раз спина ться до полицi, бере
ту книгу. Гостi затихають i слухають. Слухають з запертим диханням.
Слухають з побожнiстю. "I возстане син на батька, батько на сина...", "I
будет глад по цiлiй землi..." А пiсля "ангел з трубою зi сходу сонця
засурмить i мертвi© возстануть з гробiв i суд настане..."
Люди слухають, зiтхають, плачуть. А Гнат дочиту книгу, кладе на
столику i проповiду : не плачте, матерi i дiви. Ще не прийшов останнiй,
той великий час, коли серця вашi очистяться вiд безнадiйностi, зневiр'я.
Сили i любовi вам треба. Вiрте у вашу силу i вашу любов. Гинуть матерi.
Зникають з лиця землi щирi добрi жiнки, якi родилися i внесли в життя
щастя, радiсть, несли працю i несли смiх молодий. Гинуть дiти сонця i
велико© нашо© землi.
Ви жили у цьому краю, бачили його широкi простори, бачили небо, налите
теплом, налите барвами, яких нiде бiльше нема. Ви ступали по наших
дорогах, наших стежках. Кажу вам велику правду. Нема кращих стежок i нi
дорiг веселiших вiд наших, вiд тих, якi щодня i щоранку попирали пiдошви
ваших нiг.
О матерi! I ви, дiвчата, i ви, мужi!.. Ви, що виросли серед безкра©х
ланiв, залитих морем хлiба, залитих пiснею i залитих потом. Кажу вам
велику правду. Повстаньте i повiрте в себе. Повiрте у вашу силу, у вашу
землю. Душi вашi сплять, думи повiльнi i не хочуть напружитися... Страшнi
днi надходять. I нема милостi нi левовi, нi голубовi.
Ви,_ дiти садiв цвiтучих i лунких га©в. Чому зiтха те i зверта те ваш
погляд до неба. Не вiрте. Звiдти не впаде огонь i не спалить ©© - землю
осквернену. Бог не на те ©© творив, щоб палити. Звернiте очi вашi на вас
самих. Бог любить тих, хто бачить в собi частину його самого, його
безсмертного, його розумного i його всемогучого. Яке ма те право, ви, дiти
найкращо© з кра©н, не чути себе такими? Гнат замовка . Тиша. Похилi
голови. За вiкном спiва хуртовина. Пiсля хтось порушу тишу. Падають
окремi слова. Одно, друге. Зв'язуються у речення. Оповiдають, що у Ки вi
одновилася церква. Одного ранку бачать люди, що баня церковна горить
золотом. Дивляться i хрестяться. Ще вчора була вона зовсiм темною.
Кажуть, що десь народився великий пророк, що виведе народ наш з неволi.
Чорнi духи сповiстили про до вiстку Iрода-Знущателя, а той поморок i голод
великий на народ наслав. Сто тисяч немовлят мусить мерти.
Кажуть, що вчора прийшли i забрали знов людей. забрали Архипа. З ним ще
кiлькох забрали. Пiшли на ладовисько, розкопали могилу i дiстали з
домовини хлiб. Вони бачать скрiзь. Навiть на тому свiтi не хова шся вiд
них. Так, так... Навiть на тому свiтi.
Архип вже не вернеться. Нi. Вiн вже нiколи не вернеться.
- Так. Всi зна мо. У нього направду дитинка. I она вмре. Архип
порушив хлiб, засипаний у церквi. i то ж заклятий хлiб. З'©си такий хлiб
i...
- I вмреш.
- Пiдем, люди!.. Вiддамо тiло сновi. Нiч пiзня. Пора.
Розходяться. Гнат вже один. Сидить i дума . Дума про церкву, що у
Ки вi обновилася. Дума за пророка та Iрода. I також дума про Надiю.
VIII
Минали мiсяцi, i ставало теплiше. Снiгу менша , чорними латами кри ться
земля. Вiтер хита дерева i набряклими бруньками, а над ними лiтають та
крячуть ворони.
Одного ранку пустився теплий дощ. Пiд капiжем калюжi води. Зi стрiхи
струмочками дзюркотить вода, гомонить i творить великi чистi баньки. Сiрко
щiльнiше тиснеться до стiни, мiцнiше звива ться, краще втушкоiу свою
голову пiд себе. На селi глибокий спокiй. Собаки не брешуть. Кажуть, яема.
По©ли ©х. Один Гiрко лишився. Нiхто не турбу його. Не дражнить нервiв
гучний собачий гавкiт. Можна спокiйно спати. Зате не може спокiйно спати
Корнiй. Пiшов до комори, внiс гарнець висiвок.
- Це вже, Марi , останнi... Спечи якось... Зна ш. Може, ще бiльше
кори... Прибав... прибав, чу ш... Вчора зовсiм добре смакувало...
- Е-е, коли б не те мале. Воно ж не перетравить...
- То-то... А й чи видержить? А вона як? Ще зводиться?
Марiя не могла вiдповiсти. Кашель западющий мучить. Вiдкашлялася.
- Ще нiби зводиться... Вчора пришла, а вона, дитина моя, за Лавринця...
Не прийшов, каже, мамо? Похитнула головою. А дума ш, кажу, прийде? Нiколи,
дитино, не прийде...
- За що ж його? - пита .- За те, за що й iнших... За що i всiх... Чи ж
©х там яке число?
Марiя пекла з останнього. Спала, кашляла, брала останнього коржика,
ламала наполовину i йшла до Надi©. Та хвора, ледве зводиться. Марiя
приносить кусник коржика.
- А як воно?..
- Спить, мамо. Чу те, як диха ?
Марiя сто©ть над дитиною i дума : "Вмреш, дитинко. На широкому свiтi
нема вже для тебе трошечки хлiба... Зовсiм трошечки хлiба..."
Дивиться у вiкно. На подвiр'© дерева вбираються бруньками. Земля ще
кормить ©х, а закони Маркса не заборонили ©м родити нове. життя i нову
радiсть. Далi видно пригiрок. Чорнi плями землi мають у очах. Ступа
полями весна;
Марiя йде додому.
Там зустрiв ©© Корнiй з скривавленою сокирою. Здригнулася i вiдступила
взад.
- Чого злякалася? Зарубав шкапу. Треба ж щось ©сти. Живе ще мале?
- Ще диха . Якось так дивно диха ...
- А вона?
- Е-ет!..виговорила i згадала щось давн . Мах- нула рукою.
- Кажеш, нема надi©? Йшов ото i трьох зустрiв. Несли на кладовисько.
Вже мруть. Дiти мруть. Коли б хоч до зеленого дотягнути. У нас ще один
Сiрко лишився... Шкода його...
Марiя не сказала нiчого. Пiшла до хати i лягла. Лягала кожний день i,
лягаючи, була переконана, що вже не встане. Але завжди пригадувала Надiю.
Пригадувала ©© маленьку Христу сю i вставала-знов. I як його не встанеш?
Треба встати. Не можна ж дати загинути живiй дитинi. Мертвий мусить
вiдчути бiль ©© i встати.
Вставала, палила в печi, щось пекла чи варила, загортала у вузличок i
йшла. Йшла поволi, голосно сапала, часто зупинялася, щоб вiдсапнутися,
оглядалася навкруги, нiби прощалася кожний день з полями, з садами, з
небом. Пiсля йшла далi.
Знов та весна. _Ах, коли б ще хоч раз вийти на поле, поглянути на цiлу
ширiнь його, поглянути у далечiнь i згадати минуле. Не треба й згадувати,
само на думку пливе. Нi години, анi хвилини нема, щоб чогось не згадати.
Полями сновигають люди. Чого шукають вони там? У вiдталiй землi на
бараболиську можна гнилу бараболину знайти. Часом можна i не гнилу. Але
щастя, коли поблизу нiкого нема.,
Сергiй Гнида i Карпо Фiян друзi були. Йшли разом цiле життя i разом
пiшли збирати гнилi бараболi. У одному мiсцi натрапили на невиконане
мiсце.
- Це,- каже Гнида,- мо мiсце. Я ж його побачив...
-Не кажи дурниць. Побачив його я. Я ще з осенi знав, що тут не
викопали... Навмисне йшов...- вiдповiда Фiян.
-_ Ой, чу ш! Краще вiдступися. Йди собi далi. Там знайдеш! У мене ж
зна ш скiльки дiтей?..
Вперлися. Гнида хроснув рискалем Фiяна, i той лишився на бараболиську
лежати. Гнида зi страхом копав сам скарб, копав з пропасницею. Що, як знов
кого нечистий нанесе?..
Пiсля довго оповiдали в селi, що Гнида зарубав Фiяна. Влада якось не
чула цього, бо труп Фiяна зник, i невiдомо куди. Шукати не було часу.
Корнiй обгриза велику кiнську кiстку i виносить ©© надвiр.
- На-ту-на! На! Сiрко! Де ти подiвся? На, ©ж!..- Давав псовi, той
глотав, а Корнiй сто©ть i дивиться, _©ж, _©ж, бо на завтра, може, й не
дiстанеш.
У запiчку сидить Марiя. Корнiй зна , що то дружина його. Багато, багато
лiт прожили разом. Вона хоче ©сти. Що вiднесе завтра Надi©?
- Треба б, Марi , забрати ©© якось до нас. Не можеш ти ходити...
- Треба б, але як. Вона ж не пiде. Не дiйде до нас. А дитина? Ну, може
б, ти дитину ще донiс, але як ©© забереш?..
Вечором Корнiй пiдгострив сокиру i вийшов на двiр. Темно. На небi до
погибелi зiр. Молочний Шлях на цiлу ширiнь розлiгся. У Максимовiй хатi
ясно свiтиться. Там вештаються люди i чути голосний гармидер.
Корнiй загукав пса. Пiдбiг Сiрко, лащиться, лиже руку, ту саму руку
свого пана, яка трима сокиру.
- Ти, ти, ти! - погладив Корнiй Сiрка по великiй, м'якiй головi. I
майже раптом Корнi вi ста шкода собаки. Положивши сокиру на землю, сiв
коло нього на мокрому, обняв Сiрка. Пес заскавулiв i пригорнувся до
старого.
I так тривало довго. На високому, нiби зi сталi, небi зорi, Молочний
Шлях. У хатi Максима спiвають. Сiрко i Корнiй сидять, обнявшись, i
слухають спiв.
- Так, так, собако,- шепчуть Корнi вi вуста.- Минулося наше. Знайшов я
тебе маленьким цуциком i думаю: рости. Маю господарку, i будеш охороняти.
I хiба ти не охороняв? Ще й як... Боже мiй! Ще й як- Цiлими ночами бiга ш
i гав-гав! I гав-гав! Я працював. Не раз прийдеш на подвiр'я, нiг не можеш
пiдволокти. Ляжеш, а ти все сво , все тiльки сво ... Правда ж? Не плач,
собако. Не плач хоч ти...
Нiч iшла, дихала весною. З далеких пiль вiяло запахом чорнозему. Корнiй
чу той запах, i в ньому збуджуються спомини.
- Йди, собако... Йди геть, а я пiду також. Йди i не спокушай. Не можу
пiдняти на тебе руку. Встав, узяв сокиру i пiшов до хати.
- Ти спиш, Марi ?
- Чи ж, дума ш, можна спати? Думаю про Надiю. А що, як не встану...
Пiдеш до не© ти... Може, завтра пiдеш.
- Завтра мушу йти шукати щось ©сти... А у хатi холодно... там у печi
жар? - Пiшов до печi i вiдхилив кружка.- . Пiдложу дровець. Ти вже не
рухайся. Лежи, лежи. Сам пiдложу..
Пiдкинув сухих трiсок, i огонь одразу спалахнув. Приложив кiлька
полiнець i грiв старечi мокрi руки. Пiсля горщик води до вогню поставив,
взяв з посте- лi подушку i рядно, нагрiв коло печi i обкутав Марiю.
- Ну, ну! Лежи вже. Хоч трошки зогрi шся. Завтра десь полiзу. Може,
якраз що знайду... А може, й знайдуПо хатi бiга зайчик свiтла з печi.
Стрибнув на полицю, освiтив ©©Корнiй щось пригадав, пiдiйшов до полицi i
сягнув рукою за бруском, що лежав там. Пiсля коло печi присiв, положив на
колiно сокиру i почав гострити ©©.
Гострить довго. Зупиня ться, вiдпочива , великим пальцем пробу лезо,
чи гостре, а пiсля далi шура по ньому бруском.
- Що ти робиш, Корнiю? - пита Марiя.
- Гострю от... Завтра пiду у поле, а там без сокири нема чого робити.
IХ
На завтра ледь свiт пiшов у лiс. Не на свою сторону пiвденну. Нi.
Зробив чимало дороги через село, через береги коло колишнього
монастирського млина i вийшов туди, де стояв колись хутiр Мартина.
Тепер тут поле. Зник зелений хутiр. Знiвечено сад. Революцiйний буревiй
з притиском шалiв в таких мiсцях, де цвiли сади, де чути було смiх.
Он там закинутий колодязь. Корнiй пiдiйшов до нього i зупинився на тому
мiсцi, де колись витягала Марiя воду. Скiльки це вже минуло рокiв? А
скiльки днiв? Багато, дуже багато, але все пережилося, i зда ться, був це
один день.
Сонце пiднялося високо. Небо син i прозоре, як око дитини. Пiдсонна
сторона звiльнилася вiд снiгу i протряха . Он там Корнiй орав. Там, пiд
пагорбком, там, де ота одинока деревина сто©ть. Там далi був тодi ще
лiсок, але змела його революцiя. Ще далi запуст. Треба пiти туди. I Корнiй
подибав в сторону запусту.
Але це вже не запуст. Це вже давно лiс. Корнiй придибав, став пiд
високими дубчаками i зняв шапку. Над ним лiтали i крякали ворони, високо,
високо кружля шулiка. На високому стрункому дубчаку 'якийсь запопадливий
птах мостить кубло. Бруньки де- рев свiжi, пахучi, набряклi. Пiд ногами
мокро, чути весну. Навiть вiд мокро© землi чути.
Корнiй шука ©сти. На думцi жiнка, дочка i маленька внука. Всi вони
хочуть ©сти, всi чекають на нього дома. I ступав по лiсi, дивився на
птахiв, на дерева i рослиниЩо ж вiн тут знайде? Все не на ©жу створене.
Начохрав дещо бруньок, настругав березово© кори. А пiсля пiшов на взлiсся.
Сонце i сонце. Скiльки сильного молодого сонця! Геть, як гляне око,
стелиться соняшний легiт, млi земля. Зда ться, твориться святе та мство
ошгiднення.
Йшов просто через неоранi поля. Трапилося щастя, зовсiм несподiване i
зовсiм виняткове. У неве- личкому рiвчаку, де ще був снiг, лежав мертвий
за ць. Корнiй надибав на нього, зупинився. I довго стояв, бо як же можна
повiрити, що то дiйсно за ць, мертвий i готовий на те, щоб тiльки взяти
його, роздерти i з'©сти. Пiсля Корнiй вiдчув радiсть i, не згинаючись,
поди- вився навколо, чи нiкого нема, та голосно висловив вдоволення.
- Так! Значить, i з'©м дещо. Значить, додому дiйду i покажу: дивися,
Марi ! Тут ма ш що ©сти. Це я знайшов сьогоднi, цього веселого соняшного
дня.
I Корнiй пiднiма зайця. Вiн навiть ще не пробував гнити. Зовсiм цiлий
i зовсiм свiжий. Розтяв його гострою сокирою i, вiднайшовши сухе мiсце,
присiв вiдпочити та пiдживитися. Дума те, що вiн сьогоднi що ©в? Де там!
Що було йому ©сти? Встав чоловiк i подався. Добре, що хоч Марiя ще спала.
Думав за Марiю: "Коли б знав, що зайду додому, не починав би того
зайця. Хай би був дитинi. Тож ото воно , що не зайду. Як зайдеш, коли
ноги пiдгинаються i не хочуть йти... Що хоч роби, а вони не хочуть, i
кiнець. Хоч ти сядь та плач".
А тут ще й вiтер. Такий, чу те, вiтер зiрвався i пха чоловiка, куди
йому заманеться. Воно весною завжди бува вiтер, але такого прудкого,
такого нагального щось не пам'ята ться. Нi, нi... Такого щось не
пам'ята ться, щоб ходи не дав, щоб валив з нiг, мов дитину яку.
З'©в кiлька шматкiв заячини, звiвся на ноги i почав наново боротьбу з
вiтром. А сонце, знай, свiтить, знай, горить собi ясно i невблаганно.
Корнiй довго, дуже довго йде, оглянувся, а лiс за ним недалеко. Поки
добився до млина, почув у шлунку болi, курчився, а пiсля не видержав,
блював.
"I чого то так далеко було йти? Казав собi: не йди, чу ш, таку милю. Не
дотягнеш назад нiг. Бачиш же, що ти з себе уявля ш? Нi. Таки пiшов. От
тобi й пiшов. Тепер ноги тремтять i спробуй далi йти".
Розважав Корнiй, а тим часом дивиться на викинене назад м'ясо. Шкода.
Зiгнувся i поволi з'©в знов. Може, по-друге такого не станеться. Може,
якраз Бог дасть, що не станеться...
Проходячи селом, нiс свого зайця i сокиру пiд полою. На вулицях
порожньо, але все-таки краще не спокушати. Хто його зна ... Все' в такий
час може трапитися.
Дома, по-перше, запитав:
- Ще живеш, Марi ? Принiс он зайця. Опорай, з'©ж сама i кусник занеси
©м... Не була у них? Ох, ох, ох! Нема сили... Дивно, як та сила кудись
зникла. От прийшов до хати, та тепер хоч коня запрягай i виволiкай надвiр.
Мабуть, i дров не ма ш? Що? Ма ш? Ну, то я дещо приляжу. Ще скiльки живу,
так не зморився. Можу забожитися, що правду кажу. А я вже дещо i по©в...
Сiв собi коло млина i пополуднував...
Говорив, поволi вкладався на голiй лавi i заснув. Марiя поралася з
зайцем i не турбувала Корнiя. Хай вiдпочине. Прокинувся вечором i забачив
перед собою Марiю.
- Чого ти така? Що , Марi ?
- Прийшла до не©, а вона на постелi лежить. Гукаю: "Надi !" Не чу .
Кличу. Нарештi розплющила очi i так засмiялася, так, зна ш, страшно
засмiялася. А де, питаю, мале? А вона нiчого не розумi . Яке, каже, мале?
А Христуся ж де? Засмiялася знов: "Нема Христусi. Нема вже ©©..." Корнiй
зробив великi очi.
- Нема? Що ти кажеш? Як же так? Як же так можна? - кричав Корнiй.- То ж
так не можна!..
- З'©ла вчора того пляцка. Там дерево було. Дитина ж. Взяло, каже, i
скрутило. Але...- Марiя нахилилася до Корнiя i шептала: - Вона задушила
його... Задушила... Дитя мучилося, i задушила. Дика така. Пiдеш до не©.
Вона не хоче вже ©сти, ла ться i смi ться...
Марiя розвела руками. Корнiй запер вiддих. Слухав, i здавалося, сниться
страшний сон.
Марiя знов лягла, а Корнiй вийшов. Вернувся пiзно, зовсiм уночi. Марiя
лежала на постелi i дивилася у темноту. Почула рейвах i подала голос:
- Це ти, Корнiю?
- Я.
- Був?
- Був.
- Ну й що?
- Казала не приходити. Чого, каже, будете ходити. Все одно...
- Ах, дитино, дитино! Чого ходити? Вона не зна , чого ходити...
- Спи, Марi . Я вийду на двiр. Там тихо так... I Корнiй вийшов на двiр.
Але, виходячи, взяв з собою сокиру. Темнота i тиша. Пiдбiг Сiрко.
- Йди геть! Не лiзь перед очi.
Сiрко пiдiгнув хвоста i вiдiйшов, а Корнiй попросту- вав на подвiр'я
сина Максима. Йшов бадьоро. Чувся у силi, i думка працювала особливо
добре. Пiдiйшов до дверей i затарабанив. Довго нiхто не вiдчиняв. Нарештi
у сiнях голос. Це вийшла Максимова служниця Гафiя.
- Хто там?
- Я. Корнiй. дома син мiй Максим?
- Вони сплять...
- Вiдчини. Хочу поговорити.Гафiя вiдчинила, i Корнiй, не зупиняючись,
попростував до кiмнати, де спав зi сво ю жiнкою Максим.
- Хто там? - зрива ться сонний _Максим. Але Корнiй не ма часу
вiдповiдати. Перед ним смутнi обриси лiжка i Максима. Швидкими кроками
пiдiйшов до нього i раз, другий розмахнувся i опустив сокиру.
Вирвався дикий крик i одразу замовк. Сокира сво©м гострi м попадала у
щось м'яке, у щось, що легко пiддавалося, i тому глибоко грузла. З лiжка
бiлого, теплого виривалися деякий час стогони, але i вони затихли. Корнiй
сiк i сiк. Сiк, як малий хлопчина сiче кропиву чи бур'ян, поки не
втомилася рука.
А тодi Корнiй отямився, зупинився, прислухався, чи все в порядку.
А де ж дiлася Гафiйка? Обернувся.
- Гафi ! Гафi ! Де ти?
Але нiхто нiчого не вiдповiдав. Корнiй заложив на руку сокиру i вийшов.
Надворi зоряно i тихо. Прийшов до себе. Спить. Хай спить. Але де ж там.
Вона зовсiм не спить. Руха ться.
- Де ти, Корнiю, був?
- От так собi... Вийшов, походив. Гарно там... А тепер ще вийду. Ти
спи. Спи, моя Марi , вiдпочивай. Пiдiйшов до не©, обгорнув щiльно старим
кожухом.
- Тепло тобi, Марi ? Ну то спи. А я... Так от i скiнчилося... Хочу
сказати, що все скiнчилося... Жили ми, так довго разом жили, дiлили горе
i... ет, чи ж треба щось казати?..
Встав i хотiв йти, але роздумав i вернувся ще.
- Там ще лишилося трохи зайця? Нi. Я це так питаю... ©сти не хочу. От
з'©в дещо i не хочеться. Аби хоч на завтра хватило. А ти пiдеш, певно, до
Надi©? Пiди i скажи, що я благословляю ©©... Скажи, може,
виживе, може, ще буде, не зникне наш рiд... Скажи... Все ©й скажи...
- Ти, Корнiю, кудись далеко йдеш?
- Не знаю. Куди, далеко? От вийду, може, щось знайду. Може, знайду
синiв наших... Може...- Голос його затремтiв, утявся сам вiд себе. Ноги
вiдмовлялися тримати, i вiн скоро пiшов до виходу. Рипнули дверi i
зачинилися. У хатi темно i тихо.
- Корнiю! - гукнула тихо Марiя. Нема вiдгуку.
- Корнiю! - гукнула сильнiше. Тиша. Надворi пiдбiг до Корнiя Сiрко.
- Ходи, ходи, собако! Пiдемо разом. Будемо йти у свiт, десь впадемо,
обiймемося i здохнемо разом...
Корнiй подибав просто у поле, а за ним, опустивши голову i хвоста,
волiкся пес. Бiльше вони не вернулися.
XI
Здивувалася, коли прокинулася, що Корнiя не було. Кликала раз, другий i
третiй. Нема. Уночi кликала. Зiйшло сонце - кликала, звелася на ноги. Де ж
вiн?
I аж - то почали сходитися люди. Все не нашi. Тi, червонi, з
стрiльбами. Питаються, де старий. Хто його зна , де вiн. Пiшов десь.
Шукали чогось, знайшли скривавлену сокиру i забрали з собою. I тодi стало
Марi© яснiше. Сiла на розкиданiй постелi i широко вiдкритими очима
дивилася на людей. Питали ©©, вiдповiдала. Питали, скiльки лiт живе.
Мовчала усмiхаючись.
- Багато, багато, людськi дiтоньки. Ви не проживете стiльки.
Людськi дiтоньки вилаялися i вiдiйшли. Марiя не мала сили, щоб пiти до
Надi©, але все-таки силилася йти. Вийшла на подвiр'я i впала. I тут дивно,
де взявся Гнат. Вiн йшов до Марi©. Каже: "Зачув все, що сталося, i дай,
думаю, пiду. Встань, Марi ... Отак, отак... Обiприся об мо плече. Ну,
ну..."Пручався, крихтав i звiв. Марiя навiть нездивувала ся, що вiн
прийшов. Здавалося, так i треба. Прийшла до хати i лягла на постiль. Гнат
сiв коло не©, довго мовчки дивився у ©© обличчя. Поморщенi, сухi, запалi
щоки. Випнутi гострi вилицi, очi глибоко-глибоко у мокрому мiсцi сидять,
потемнiлi, погаслi. Паклi сивого волосся вибиваються з-пiд подерто©
заялозено© хустки.
- Ну от...- витиснулося з Гната.- I так нам кiнець? Марi ? Що тобi?
- Е-ет...- ледве витиснула з уст Марiя. Гнат почув те коротке слово i
втягнув якось у себе голову. Западав вечiр. Весняне сонце заходило i било
пружним променем на саме лiжко.Марiя розплющила очi, дивиться назустрiч
сонцю, вийняла суху кiстляву руку i простягнула ©© далеко вiд себе.
- Сонце! - каже вона.- Сонце!.. Дивися, Гнате, яке сонце. Бачив ти коли
таке сонце?..
Кiнчики промiння опалюють сухi жили руки, б'ють у запалi очi,
пiдбарвлюють срiбло волосся. Марiя не жмурить очей. Дивиться рiвно i
широко. Гнат мовчки сидить, i в душi його воскресають мертвi з гробiв,
встають з домовини люди, далекi, забутi, розкиданi по всiй землi. Встають
радiснi i спiвають радiснi пiснi. Гнат усмiха ться. Пiсля здiйма свою
руку, бере у не© Марi©ну, ту, що до сонця знялася, i лагiдно довго цiлу
©©.
Цiлу i говорить:
- Цiлую руку матерi. Цiлую святiсть велику. Цiлую працю! Марi ?
Марi !..
Сонце обливало лiжко, Гната i Марiю. У Гнатовiй душi творився страшний
суд.
- Марi ! Висповiдай мене. Даруй усе, що зробив тобi у днi молодостi.
Ах, яке маленьке наше життя! Ах, яке маленьке. От пережив, i що ж далi?
Прости мене, Марi , раз, другий i третiй!..
Марiя повернула погляд на Гната, шепотiла ледве чутно:
- Ти, Гнате! Ти свята людина. Пiдемо разом туди... Зна ш? Туди, де нашi
Романьо, Надiя... Одна i друга. Де всi вони. Всi, Гнате... А _ми ще ж тут.
Як хочеться зустрiтися з ними... Не проси у мене, Гнате, прощення. Бог
простить, а я не маю чого прощати. От Надiя- Коли б я могла до не©, коли б
щось ©й 'дати... Вона голодна... Хлiба ©й. А-ах, де хлiб?
- А Корнiй не вернувся? - пита Гнат.
- Багато не вернулося, Гнате. Всi не вернулися. Нi Демко, нi Лаврiн...
анi... вiн також... пiшов...
Гнат довго мовчав i дивився, як заходить сонце, як поволi зника ясне
свiтло i запада сутiнь. Пiсля заговорив знов:
- А зна ш, Марi . Зна ш, як тодi. У святу нiч, на Великдень? Пам'ята ш,
як ти молилася у церквi, а вернувшись, билася об землю i ридала? Тодi,
коли праця тво©х святих рук йшла в небо з димем? Пам'ята ш?..- (Перерва).
Гнат тяжко диха .- Це я... я, Марi ... з любовi!..
Марiя мовчала, а як скiнчив, стиснула легко його Руку.
- Мовчи. Знаю. Мовчи!..
Сонце зайшло, i стала темнота по цiлiй Укра©нi. Гнат покинув Марiю
саму. Завтра ще прийде. Марiя лежала навзнак, дивилася у морок, у безмежну
пiтьму i починала поволi передивлятись розгорнену Гнатом книгу свого
життя.
XII
Другого дня Гнат не прийшов. Не прийшов i третього. Сходило i заходило
сонце, а вiн не прийшов. ДнвiМарi© добiгали кiнця. У один з тих останнiх
днiв рiшов Гнат навiдати Надiю. Знайшов ©© захололу, опухлу в коморi в
кутi з дитиною в пеленi. Сидiла з_ витягнутими грубими ногами, прив'язана
до ключки мотузом, зашморгнутим на ши©.
Гнат вийшов в село, знайшов людей i, показуючи на хату Надi©, старечим
голосом кликав людей, щоб допомогли. Кликав довго, кликав вперто... З
понурих, обдертих хат вилазили на весняне сонце опухлi, вилазили немiчнi,
вилазили охлялi. Сходилися на нараду кiстяки з розчухраними головами,
вгрузлими безбарвними очима, вставали, нiби мертвяки з могил, щоб винести
прилюдну постанову. Серед них Гнат. Кривий, висушений дiдок, з цiпком в
кiстлявiй руцi, з мудрими, грiзно насупленими очима. Стояв i проповiдував:
- Слово мо ,- казав вiн,- не для вас. Слово мо для мертвих i
ненароджених. Слово мо прийдучим вiкам. Затямте, ви, сини i дочки велико©
землi... Затямте, гнанi, приниженi, затямте, витравлюванi голодом,
мором!.. Нема кiнця нашому життю. Горе тобi, зневiрений, горе тобi,
виречений самого себе!.. Кажу вам правду велику: краще буде Содомовi й
Гоморрi в день страшного суду, нiж вам, що вiдреклися й плюнули на матiр
свою!..
На небi горить велике жагуче свiтло. Пливуть хмаринки, з поля диха
вiтер i несе запахи вогко© землi.
Гната забрали ще того самого вечора. Пiшов услiд за iншими i не
вернувся.
26258-й день... день останнiй, день кiнця. Тридцять днiв гаснула сама
Марiя - покинута, одинока. Заходяче сонце не забуло Марi©, заглянуло до
не© i довго цiлувало ©© сухе жовте обличчя. Розплющила востанн очi i
всмiхнулася. I чим бiльше западало сонце, тим ширше i ширше вiдкривалися
очi. Повiльно наступала нiч... Нiч вiчностi. Спить Марiя? Нi, Марiя не
спить. Вона вже не спить третю нiч. Марiя лежить на купi розкиданого на
лiжнику лахмiття i впалими, широко вiдкритими норами очей дивиться у
залите мiсячним сяйвом вiкно.
Надворi цвiтуть сади, пiвдень диха пареним у цвiту вiтром i жарi над
суходолами й морями повний, тяжкий мiсяць.
Довго, довго виривалася з життя Марiя. Перетина ться окремо кожний
нерв. Мiдяне холодне сяйво мiсяця облило холодом роздутi з розчепiреними
пальцями ноги... З напруженням рветься останнiй нерв. Гасне поволi мiсяць,
зникають одна за другою з голови думи, зливаються у чорну пляму, без
початку i кiнця... Плющаться i грузнуть очi, холонуть засохлi уста,
западають груди, серце робить останнiй удар...
Марi© не стало... Прага, 1933
подбали й за них, скрiпили ©х твердий сон та звiковiчнили його.
Коли виламали дверi, коли допалися до хлiбово© гори, дерли зерно,
напихали ним мiшки, кишенi, навiть роти. Не бачили, де воно лежить! Не
дивилися вгору, де он над олтарем образ Христа, усмiхнений, з ореолом.
Перед ними хлiб, гора з хлiба, збитого, зацвiлого, але все-таки
справжнього, який щороку залива ©х поля, вироста i невiдомо куди зника .
Хотiлося обняти на оберемок цiлу ту гору, винести на свiтло дня,
закликати всiх людей i крикнути:
"Люди! Хлiб! Дивiться, де наш хлiб! Берiть, розламуйте i на©дайтеся.
На©дайтеся всi, а решту вiддайте найближчим, хай i вони на©дяться. Це ж
наш, на наших полях вирослий хлiб!"
До рання все було впорано. Снiг замiв слiди. Сплячi во©, охоронцi
хлiбових скарбiв, охололи i закостенiли. А ще того самого дня у селi
стався похорон. Несли велику домовину, а в нiй замiсть мерця клали у землю
хлiб. Хай охороню його святiсть i недоторканнiсть мертвих. Тi, мабуть, не
встануть i не виберуть.
Над селом тиша.
VII
Долиною вi вiтер. На колишнiм монастирськiм ставку висвистують гiлки
старих осокорiв i тополь. Крокiв сто на схiд невеличкий сливовий садок,
далi - ру©ни давно згорiло© клунi. Стоять напiврозваленi цеглянi Стовпи,
засипанi снiгом. Вище старi будови, колишнi стайнi, коровники i невеличка
сторожiвка.
Вiтер вi i розпучливо б' грудьми у облiзлi стiни сторожiвки. Йому
хочеться рiвнини, простору. Хочеть- ся широкого розмаху, а тут на дорозi
пiд ноги плутаються сади, пригiрки, будинки i така мiзерна з маленьким
цвяшечком свiтла сторожiвка. ,
Вiконце свiтиться. Одно на чотири тахлi вiконце. Снiг облiпив його
раму, затягнув плiнкою тахлi. Тепло i свiтло з нутра змагаються зi снiгом,
вiтром i морозом i кажуть: "Там живе людина. Не дивiться, що сторожiвка
маленька i обiдрана. У нiй всього одно маленьке вiконечко на чотирi тахлi,
але все-таки у нiй живе людина... Бачите. Он свiтло заворушилося. Це
значить, що людина взяла його з одного мiсця i перенесла на друге. Скрiзь,
друзi, де тiльки живе людина, мусить бути свiтло i тепло. Принаймнi хоч
трошечки свiтла i тепла".
Так. У сторожцi живе людина. Там догоря свiй вiк старенький дiдусь,
кривий на праву ногу. "Господи Помилуй", колишнiй Гнат. Ревли хуртовини,
йшла над землею неймовiрна революцiя, а Гнат жив. Гнувся i прилипав до
само© землi, не раз ставав непомiтним. Часами лiз пiд землю i звiдти
вичiкував соняшного промiнчика, теплiшого подиху з неба.
I так лишився жити. Не стало монастиря, затихло "Свiте тихий". Погасли
дзвони i свiчки, лиш Гнат обiрваним осiннiм листом лишився пiд ногами
танцю- ючих подiй з прозвищем "Господи Помилуй". I вiн навiть не зайвий
елемент. Вiн сторож. Он сто©ть кiлька будинкiв, а там на розплiд пара
десяткiв птахiв, десятеро свиней, навiть крiлики та голуби. Пiд стрiхою
горобцi, як i за старого доброго часу, цвiрiнькають. Гнат - Ной. Будинки
тi - ковчег. I плавають вони по бурхливих хвилях революцi©. А може, якраз
перестане дощ i настане можливiсть пристати десь до сухих берегiв.
Пiзно вже. Гнат не спить. У нього важливi гостi. Кiмнатка у Гната три
кроки туди й назад, один тапчан i невеличкий столик та ще вiчно натоплена
грубка у кутi. Але у Гната часто сходяться гостi. У нього затишно i
безпечно. Колгоспний сторож. Ной i мудрець - хай там живе! Шкоди не
зробить.
I Гнат живе. У нього сходяться й тi, й тi. У нього сходяться вiруючi i
безвiрники. У Гната навiть лишилася Бiблiя. Он лежить вона на полицi -
товста, обмазана брудом i розбита. Гнат не раз спина ться до полицi, бере
ту книгу. Гостi затихають i слухають. Слухають з запертим диханням.
Слухають з побожнiстю. "I возстане син на батька, батько на сина...", "I
будет глад по цiлiй землi..." А пiсля "ангел з трубою зi сходу сонця
засурмить i мертвi© возстануть з гробiв i суд настане..."
Люди слухають, зiтхають, плачуть. А Гнат дочиту книгу, кладе на
столику i проповiду : не плачте, матерi i дiви. Ще не прийшов останнiй,
той великий час, коли серця вашi очистяться вiд безнадiйностi, зневiр'я.
Сили i любовi вам треба. Вiрте у вашу силу i вашу любов. Гинуть матерi.
Зникають з лиця землi щирi добрi жiнки, якi родилися i внесли в життя
щастя, радiсть, несли працю i несли смiх молодий. Гинуть дiти сонця i
велико© нашо© землi.
Ви жили у цьому краю, бачили його широкi простори, бачили небо, налите
теплом, налите барвами, яких нiде бiльше нема. Ви ступали по наших
дорогах, наших стежках. Кажу вам велику правду. Нема кращих стежок i нi
дорiг веселiших вiд наших, вiд тих, якi щодня i щоранку попирали пiдошви
ваших нiг.
О матерi! I ви, дiвчата, i ви, мужi!.. Ви, що виросли серед безкра©х
ланiв, залитих морем хлiба, залитих пiснею i залитих потом. Кажу вам
велику правду. Повстаньте i повiрте в себе. Повiрте у вашу силу, у вашу
землю. Душi вашi сплять, думи повiльнi i не хочуть напружитися... Страшнi
днi надходять. I нема милостi нi левовi, нi голубовi.
Ви,_ дiти садiв цвiтучих i лунких га©в. Чому зiтха те i зверта те ваш
погляд до неба. Не вiрте. Звiдти не впаде огонь i не спалить ©© - землю
осквернену. Бог не на те ©© творив, щоб палити. Звернiте очi вашi на вас
самих. Бог любить тих, хто бачить в собi частину його самого, його
безсмертного, його розумного i його всемогучого. Яке ма те право, ви, дiти
найкращо© з кра©н, не чути себе такими? Гнат замовка . Тиша. Похилi
голови. За вiкном спiва хуртовина. Пiсля хтось порушу тишу. Падають
окремi слова. Одно, друге. Зв'язуються у речення. Оповiдають, що у Ки вi
одновилася церква. Одного ранку бачать люди, що баня церковна горить
золотом. Дивляться i хрестяться. Ще вчора була вона зовсiм темною.
Кажуть, що десь народився великий пророк, що виведе народ наш з неволi.
Чорнi духи сповiстили про до вiстку Iрода-Знущателя, а той поморок i голод
великий на народ наслав. Сто тисяч немовлят мусить мерти.
Кажуть, що вчора прийшли i забрали знов людей. забрали Архипа. З ним ще
кiлькох забрали. Пiшли на ладовисько, розкопали могилу i дiстали з
домовини хлiб. Вони бачать скрiзь. Навiть на тому свiтi не хова шся вiд
них. Так, так... Навiть на тому свiтi.
Архип вже не вернеться. Нi. Вiн вже нiколи не вернеться.
- Так. Всi зна мо. У нього направду дитинка. I она вмре. Архип
порушив хлiб, засипаний у церквi. i то ж заклятий хлiб. З'©си такий хлiб
i...
- I вмреш.
- Пiдем, люди!.. Вiддамо тiло сновi. Нiч пiзня. Пора.
Розходяться. Гнат вже один. Сидить i дума . Дума про церкву, що у
Ки вi обновилася. Дума за пророка та Iрода. I також дума про Надiю.
VIII
Минали мiсяцi, i ставало теплiше. Снiгу менша , чорними латами кри ться
земля. Вiтер хита дерева i набряклими бруньками, а над ними лiтають та
крячуть ворони.
Одного ранку пустився теплий дощ. Пiд капiжем калюжi води. Зi стрiхи
струмочками дзюркотить вода, гомонить i творить великi чистi баньки. Сiрко
щiльнiше тиснеться до стiни, мiцнiше звива ться, краще втушкоiу свою
голову пiд себе. На селi глибокий спокiй. Собаки не брешуть. Кажуть, яема.
По©ли ©х. Один Гiрко лишився. Нiхто не турбу його. Не дражнить нервiв
гучний собачий гавкiт. Можна спокiйно спати. Зате не може спокiйно спати
Корнiй. Пiшов до комори, внiс гарнець висiвок.
- Це вже, Марi , останнi... Спечи якось... Зна ш. Може, ще бiльше
кори... Прибав... прибав, чу ш... Вчора зовсiм добре смакувало...
- Е-е, коли б не те мале. Воно ж не перетравить...
- То-то... А й чи видержить? А вона як? Ще зводиться?
Марiя не могла вiдповiсти. Кашель западющий мучить. Вiдкашлялася.
- Ще нiби зводиться... Вчора пришла, а вона, дитина моя, за Лавринця...
Не прийшов, каже, мамо? Похитнула головою. А дума ш, кажу, прийде? Нiколи,
дитино, не прийде...
- За що ж його? - пита .- За те, за що й iнших... За що i всiх... Чи ж
©х там яке число?
Марiя пекла з останнього. Спала, кашляла, брала останнього коржика,
ламала наполовину i йшла до Надi©. Та хвора, ледве зводиться. Марiя
приносить кусник коржика.
- А як воно?..
- Спить, мамо. Чу те, як диха ?
Марiя сто©ть над дитиною i дума : "Вмреш, дитинко. На широкому свiтi
нема вже для тебе трошечки хлiба... Зовсiм трошечки хлiба..."
Дивиться у вiкно. На подвiр'© дерева вбираються бруньками. Земля ще
кормить ©х, а закони Маркса не заборонили ©м родити нове. життя i нову
радiсть. Далi видно пригiрок. Чорнi плями землi мають у очах. Ступа
полями весна;
Марiя йде додому.
Там зустрiв ©© Корнiй з скривавленою сокирою. Здригнулася i вiдступила
взад.
- Чого злякалася? Зарубав шкапу. Треба ж щось ©сти. Живе ще мале?
- Ще диха . Якось так дивно диха ...
- А вона?
- Е-ет!..виговорила i згадала щось давн . Мах- нула рукою.
- Кажеш, нема надi©? Йшов ото i трьох зустрiв. Несли на кладовисько.
Вже мруть. Дiти мруть. Коли б хоч до зеленого дотягнути. У нас ще один
Сiрко лишився... Шкода його...
Марiя не сказала нiчого. Пiшла до хати i лягла. Лягала кожний день i,
лягаючи, була переконана, що вже не встане. Але завжди пригадувала Надiю.
Пригадувала ©© маленьку Христу сю i вставала-знов. I як його не встанеш?
Треба встати. Не можна ж дати загинути живiй дитинi. Мертвий мусить
вiдчути бiль ©© i встати.
Вставала, палила в печi, щось пекла чи варила, загортала у вузличок i
йшла. Йшла поволi, голосно сапала, часто зупинялася, щоб вiдсапнутися,
оглядалася навкруги, нiби прощалася кожний день з полями, з садами, з
небом. Пiсля йшла далi.
Знов та весна. _Ах, коли б ще хоч раз вийти на поле, поглянути на цiлу
ширiнь його, поглянути у далечiнь i згадати минуле. Не треба й згадувати,
само на думку пливе. Нi години, анi хвилини нема, щоб чогось не згадати.
Полями сновигають люди. Чого шукають вони там? У вiдталiй землi на
бараболиську можна гнилу бараболину знайти. Часом можна i не гнилу. Але
щастя, коли поблизу нiкого нема.,
Сергiй Гнида i Карпо Фiян друзi були. Йшли разом цiле життя i разом
пiшли збирати гнилi бараболi. У одному мiсцi натрапили на невиконане
мiсце.
- Це,- каже Гнида,- мо мiсце. Я ж його побачив...
-Не кажи дурниць. Побачив його я. Я ще з осенi знав, що тут не
викопали... Навмисне йшов...- вiдповiда Фiян.
-_ Ой, чу ш! Краще вiдступися. Йди собi далi. Там знайдеш! У мене ж
зна ш скiльки дiтей?..
Вперлися. Гнида хроснув рискалем Фiяна, i той лишився на бараболиську
лежати. Гнида зi страхом копав сам скарб, копав з пропасницею. Що, як знов
кого нечистий нанесе?..
Пiсля довго оповiдали в селi, що Гнида зарубав Фiяна. Влада якось не
чула цього, бо труп Фiяна зник, i невiдомо куди. Шукати не було часу.
Корнiй обгриза велику кiнську кiстку i виносить ©© надвiр.
- На-ту-на! На! Сiрко! Де ти подiвся? На, ©ж!..- Давав псовi, той
глотав, а Корнiй сто©ть i дивиться, _©ж, _©ж, бо на завтра, може, й не
дiстанеш.
У запiчку сидить Марiя. Корнiй зна , що то дружина його. Багато, багато
лiт прожили разом. Вона хоче ©сти. Що вiднесе завтра Надi©?
- Треба б, Марi , забрати ©© якось до нас. Не можеш ти ходити...
- Треба б, але як. Вона ж не пiде. Не дiйде до нас. А дитина? Ну, може
б, ти дитину ще донiс, але як ©© забереш?..
Вечором Корнiй пiдгострив сокиру i вийшов на двiр. Темно. На небi до
погибелi зiр. Молочний Шлях на цiлу ширiнь розлiгся. У Максимовiй хатi
ясно свiтиться. Там вештаються люди i чути голосний гармидер.
Корнiй загукав пса. Пiдбiг Сiрко, лащиться, лиже руку, ту саму руку
свого пана, яка трима сокиру.
- Ти, ти, ти! - погладив Корнiй Сiрка по великiй, м'якiй головi. I
майже раптом Корнi вi ста шкода собаки. Положивши сокиру на землю, сiв
коло нього на мокрому, обняв Сiрка. Пес заскавулiв i пригорнувся до
старого.
I так тривало довго. На високому, нiби зi сталi, небi зорi, Молочний
Шлях. У хатi Максима спiвають. Сiрко i Корнiй сидять, обнявшись, i
слухають спiв.
- Так, так, собако,- шепчуть Корнi вi вуста.- Минулося наше. Знайшов я
тебе маленьким цуциком i думаю: рости. Маю господарку, i будеш охороняти.
I хiба ти не охороняв? Ще й як... Боже мiй! Ще й як- Цiлими ночами бiга ш
i гав-гав! I гав-гав! Я працював. Не раз прийдеш на подвiр'я, нiг не можеш
пiдволокти. Ляжеш, а ти все сво , все тiльки сво ... Правда ж? Не плач,
собако. Не плач хоч ти...
Нiч iшла, дихала весною. З далеких пiль вiяло запахом чорнозему. Корнiй
чу той запах, i в ньому збуджуються спомини.
- Йди, собако... Йди геть, а я пiду також. Йди i не спокушай. Не можу
пiдняти на тебе руку. Встав, узяв сокиру i пiшов до хати.
- Ти спиш, Марi ?
- Чи ж, дума ш, можна спати? Думаю про Надiю. А що, як не встану...
Пiдеш до не© ти... Може, завтра пiдеш.
- Завтра мушу йти шукати щось ©сти... А у хатi холодно... там у печi
жар? - Пiшов до печi i вiдхилив кружка.- . Пiдложу дровець. Ти вже не
рухайся. Лежи, лежи. Сам пiдложу..
Пiдкинув сухих трiсок, i огонь одразу спалахнув. Приложив кiлька
полiнець i грiв старечi мокрi руки. Пiсля горщик води до вогню поставив,
взяв з посте- лi подушку i рядно, нагрiв коло печi i обкутав Марiю.
- Ну, ну! Лежи вже. Хоч трошки зогрi шся. Завтра десь полiзу. Може,
якраз що знайду... А може, й знайдуПо хатi бiга зайчик свiтла з печi.
Стрибнув на полицю, освiтив ©©Корнiй щось пригадав, пiдiйшов до полицi i
сягнув рукою за бруском, що лежав там. Пiсля коло печi присiв, положив на
колiно сокиру i почав гострити ©©.
Гострить довго. Зупиня ться, вiдпочива , великим пальцем пробу лезо,
чи гостре, а пiсля далi шура по ньому бруском.
- Що ти робиш, Корнiю? - пита Марiя.
- Гострю от... Завтра пiду у поле, а там без сокири нема чого робити.
IХ
На завтра ледь свiт пiшов у лiс. Не на свою сторону пiвденну. Нi.
Зробив чимало дороги через село, через береги коло колишнього
монастирського млина i вийшов туди, де стояв колись хутiр Мартина.
Тепер тут поле. Зник зелений хутiр. Знiвечено сад. Революцiйний буревiй
з притиском шалiв в таких мiсцях, де цвiли сади, де чути було смiх.
Он там закинутий колодязь. Корнiй пiдiйшов до нього i зупинився на тому
мiсцi, де колись витягала Марiя воду. Скiльки це вже минуло рокiв? А
скiльки днiв? Багато, дуже багато, але все пережилося, i зда ться, був це
один день.
Сонце пiднялося високо. Небо син i прозоре, як око дитини. Пiдсонна
сторона звiльнилася вiд снiгу i протряха . Он там Корнiй орав. Там, пiд
пагорбком, там, де ота одинока деревина сто©ть. Там далi був тодi ще
лiсок, але змела його революцiя. Ще далi запуст. Треба пiти туди. I Корнiй
подибав в сторону запусту.
Але це вже не запуст. Це вже давно лiс. Корнiй придибав, став пiд
високими дубчаками i зняв шапку. Над ним лiтали i крякали ворони, високо,
високо кружля шулiка. На високому стрункому дубчаку 'якийсь запопадливий
птах мостить кубло. Бруньки де- рев свiжi, пахучi, набряклi. Пiд ногами
мокро, чути весну. Навiть вiд мокро© землi чути.
Корнiй шука ©сти. На думцi жiнка, дочка i маленька внука. Всi вони
хочуть ©сти, всi чекають на нього дома. I ступав по лiсi, дивився на
птахiв, на дерева i рослиниЩо ж вiн тут знайде? Все не на ©жу створене.
Начохрав дещо бруньок, настругав березово© кори. А пiсля пiшов на взлiсся.
Сонце i сонце. Скiльки сильного молодого сонця! Геть, як гляне око,
стелиться соняшний легiт, млi земля. Зда ться, твориться святе та мство
ошгiднення.
Йшов просто через неоранi поля. Трапилося щастя, зовсiм несподiване i
зовсiм виняткове. У неве- личкому рiвчаку, де ще був снiг, лежав мертвий
за ць. Корнiй надибав на нього, зупинився. I довго стояв, бо як же можна
повiрити, що то дiйсно за ць, мертвий i готовий на те, щоб тiльки взяти
його, роздерти i з'©сти. Пiсля Корнiй вiдчув радiсть i, не згинаючись,
поди- вився навколо, чи нiкого нема, та голосно висловив вдоволення.
- Так! Значить, i з'©м дещо. Значить, додому дiйду i покажу: дивися,
Марi ! Тут ма ш що ©сти. Це я знайшов сьогоднi, цього веселого соняшного
дня.
I Корнiй пiднiма зайця. Вiн навiть ще не пробував гнити. Зовсiм цiлий
i зовсiм свiжий. Розтяв його гострою сокирою i, вiднайшовши сухе мiсце,
присiв вiдпочити та пiдживитися. Дума те, що вiн сьогоднi що ©в? Де там!
Що було йому ©сти? Встав чоловiк i подався. Добре, що хоч Марiя ще спала.
Думав за Марiю: "Коли б знав, що зайду додому, не починав би того
зайця. Хай би був дитинi. Тож ото воно , що не зайду. Як зайдеш, коли
ноги пiдгинаються i не хочуть йти... Що хоч роби, а вони не хочуть, i
кiнець. Хоч ти сядь та плач".
А тут ще й вiтер. Такий, чу те, вiтер зiрвався i пха чоловiка, куди
йому заманеться. Воно весною завжди бува вiтер, але такого прудкого,
такого нагального щось не пам'ята ться. Нi, нi... Такого щось не
пам'ята ться, щоб ходи не дав, щоб валив з нiг, мов дитину яку.
З'©в кiлька шматкiв заячини, звiвся на ноги i почав наново боротьбу з
вiтром. А сонце, знай, свiтить, знай, горить собi ясно i невблаганно.
Корнiй довго, дуже довго йде, оглянувся, а лiс за ним недалеко. Поки
добився до млина, почув у шлунку болi, курчився, а пiсля не видержав,
блював.
"I чого то так далеко було йти? Казав собi: не йди, чу ш, таку милю. Не
дотягнеш назад нiг. Бачиш же, що ти з себе уявля ш? Нi. Таки пiшов. От
тобi й пiшов. Тепер ноги тремтять i спробуй далi йти".
Розважав Корнiй, а тим часом дивиться на викинене назад м'ясо. Шкода.
Зiгнувся i поволi з'©в знов. Може, по-друге такого не станеться. Може,
якраз Бог дасть, що не станеться...
Проходячи селом, нiс свого зайця i сокиру пiд полою. На вулицях
порожньо, але все-таки краще не спокушати. Хто його зна ... Все' в такий
час може трапитися.
Дома, по-перше, запитав:
- Ще живеш, Марi ? Принiс он зайця. Опорай, з'©ж сама i кусник занеси
©м... Не була у них? Ох, ох, ох! Нема сили... Дивно, як та сила кудись
зникла. От прийшов до хати, та тепер хоч коня запрягай i виволiкай надвiр.
Мабуть, i дров не ма ш? Що? Ма ш? Ну, то я дещо приляжу. Ще скiльки живу,
так не зморився. Можу забожитися, що правду кажу. А я вже дещо i по©в...
Сiв собi коло млина i пополуднував...
Говорив, поволi вкладався на голiй лавi i заснув. Марiя поралася з
зайцем i не турбувала Корнiя. Хай вiдпочине. Прокинувся вечором i забачив
перед собою Марiю.
- Чого ти така? Що , Марi ?
- Прийшла до не©, а вона на постелi лежить. Гукаю: "Надi !" Не чу .
Кличу. Нарештi розплющила очi i так засмiялася, так, зна ш, страшно
засмiялася. А де, питаю, мале? А вона нiчого не розумi . Яке, каже, мале?
А Христуся ж де? Засмiялася знов: "Нема Христусi. Нема вже ©©..." Корнiй
зробив великi очi.
- Нема? Що ти кажеш? Як же так? Як же так можна? - кричав Корнiй.- То ж
так не можна!..
- З'©ла вчора того пляцка. Там дерево було. Дитина ж. Взяло, каже, i
скрутило. Але...- Марiя нахилилася до Корнiя i шептала: - Вона задушила
його... Задушила... Дитя мучилося, i задушила. Дика така. Пiдеш до не©.
Вона не хоче вже ©сти, ла ться i смi ться...
Марiя розвела руками. Корнiй запер вiддих. Слухав, i здавалося, сниться
страшний сон.
Марiя знов лягла, а Корнiй вийшов. Вернувся пiзно, зовсiм уночi. Марiя
лежала на постелi i дивилася у темноту. Почула рейвах i подала голос:
- Це ти, Корнiю?
- Я.
- Був?
- Був.
- Ну й що?
- Казала не приходити. Чого, каже, будете ходити. Все одно...
- Ах, дитино, дитино! Чого ходити? Вона не зна , чого ходити...
- Спи, Марi . Я вийду на двiр. Там тихо так... I Корнiй вийшов на двiр.
Але, виходячи, взяв з собою сокиру. Темнота i тиша. Пiдбiг Сiрко.
- Йди геть! Не лiзь перед очi.
Сiрко пiдiгнув хвоста i вiдiйшов, а Корнiй попросту- вав на подвiр'я
сина Максима. Йшов бадьоро. Чувся у силi, i думка працювала особливо
добре. Пiдiйшов до дверей i затарабанив. Довго нiхто не вiдчиняв. Нарештi
у сiнях голос. Це вийшла Максимова служниця Гафiя.
- Хто там?
- Я. Корнiй. дома син мiй Максим?
- Вони сплять...
- Вiдчини. Хочу поговорити.Гафiя вiдчинила, i Корнiй, не зупиняючись,
попростував до кiмнати, де спав зi сво ю жiнкою Максим.
- Хто там? - зрива ться сонний _Максим. Але Корнiй не ма часу
вiдповiдати. Перед ним смутнi обриси лiжка i Максима. Швидкими кроками
пiдiйшов до нього i раз, другий розмахнувся i опустив сокиру.
Вирвався дикий крик i одразу замовк. Сокира сво©м гострi м попадала у
щось м'яке, у щось, що легко пiддавалося, i тому глибоко грузла. З лiжка
бiлого, теплого виривалися деякий час стогони, але i вони затихли. Корнiй
сiк i сiк. Сiк, як малий хлопчина сiче кропиву чи бур'ян, поки не
втомилася рука.
А тодi Корнiй отямився, зупинився, прислухався, чи все в порядку.
А де ж дiлася Гафiйка? Обернувся.
- Гафi ! Гафi ! Де ти?
Але нiхто нiчого не вiдповiдав. Корнiй заложив на руку сокиру i вийшов.
Надворi зоряно i тихо. Прийшов до себе. Спить. Хай спить. Але де ж там.
Вона зовсiм не спить. Руха ться.
- Де ти, Корнiю, був?
- От так собi... Вийшов, походив. Гарно там... А тепер ще вийду. Ти
спи. Спи, моя Марi , вiдпочивай. Пiдiйшов до не©, обгорнув щiльно старим
кожухом.
- Тепло тобi, Марi ? Ну то спи. А я... Так от i скiнчилося... Хочу
сказати, що все скiнчилося... Жили ми, так довго разом жили, дiлили горе
i... ет, чи ж треба щось казати?..
Встав i хотiв йти, але роздумав i вернувся ще.
- Там ще лишилося трохи зайця? Нi. Я це так питаю... ©сти не хочу. От
з'©в дещо i не хочеться. Аби хоч на завтра хватило. А ти пiдеш, певно, до
Надi©? Пiди i скажи, що я благословляю ©©... Скажи, може,
виживе, може, ще буде, не зникне наш рiд... Скажи... Все ©й скажи...
- Ти, Корнiю, кудись далеко йдеш?
- Не знаю. Куди, далеко? От вийду, може, щось знайду. Може, знайду
синiв наших... Може...- Голос його затремтiв, утявся сам вiд себе. Ноги
вiдмовлялися тримати, i вiн скоро пiшов до виходу. Рипнули дверi i
зачинилися. У хатi темно i тихо.
- Корнiю! - гукнула тихо Марiя. Нема вiдгуку.
- Корнiю! - гукнула сильнiше. Тиша. Надворi пiдбiг до Корнiя Сiрко.
- Ходи, ходи, собако! Пiдемо разом. Будемо йти у свiт, десь впадемо,
обiймемося i здохнемо разом...
Корнiй подибав просто у поле, а за ним, опустивши голову i хвоста,
волiкся пес. Бiльше вони не вернулися.
XI
Здивувалася, коли прокинулася, що Корнiя не було. Кликала раз, другий i
третiй. Нема. Уночi кликала. Зiйшло сонце - кликала, звелася на ноги. Де ж
вiн?
I аж - то почали сходитися люди. Все не нашi. Тi, червонi, з
стрiльбами. Питаються, де старий. Хто його зна , де вiн. Пiшов десь.
Шукали чогось, знайшли скривавлену сокиру i забрали з собою. I тодi стало
Марi© яснiше. Сiла на розкиданiй постелi i широко вiдкритими очима
дивилася на людей. Питали ©©, вiдповiдала. Питали, скiльки лiт живе.
Мовчала усмiхаючись.
- Багато, багато, людськi дiтоньки. Ви не проживете стiльки.
Людськi дiтоньки вилаялися i вiдiйшли. Марiя не мала сили, щоб пiти до
Надi©, але все-таки силилася йти. Вийшла на подвiр'я i впала. I тут дивно,
де взявся Гнат. Вiн йшов до Марi©. Каже: "Зачув все, що сталося, i дай,
думаю, пiду. Встань, Марi ... Отак, отак... Обiприся об мо плече. Ну,
ну..."Пручався, крихтав i звiв. Марiя навiть нездивувала ся, що вiн
прийшов. Здавалося, так i треба. Прийшла до хати i лягла на постiль. Гнат
сiв коло не©, довго мовчки дивився у ©© обличчя. Поморщенi, сухi, запалi
щоки. Випнутi гострi вилицi, очi глибоко-глибоко у мокрому мiсцi сидять,
потемнiлi, погаслi. Паклi сивого волосся вибиваються з-пiд подерто©
заялозено© хустки.
- Ну от...- витиснулося з Гната.- I так нам кiнець? Марi ? Що тобi?
- Е-ет...- ледве витиснула з уст Марiя. Гнат почув те коротке слово i
втягнув якось у себе голову. Западав вечiр. Весняне сонце заходило i било
пружним променем на саме лiжко.Марiя розплющила очi, дивиться назустрiч
сонцю, вийняла суху кiстляву руку i простягнула ©© далеко вiд себе.
- Сонце! - каже вона.- Сонце!.. Дивися, Гнате, яке сонце. Бачив ти коли
таке сонце?..
Кiнчики промiння опалюють сухi жили руки, б'ють у запалi очi,
пiдбарвлюють срiбло волосся. Марiя не жмурить очей. Дивиться рiвно i
широко. Гнат мовчки сидить, i в душi його воскресають мертвi з гробiв,
встають з домовини люди, далекi, забутi, розкиданi по всiй землi. Встають
радiснi i спiвають радiснi пiснi. Гнат усмiха ться. Пiсля здiйма свою
руку, бере у не© Марi©ну, ту, що до сонця знялася, i лагiдно довго цiлу
©©.
Цiлу i говорить:
- Цiлую руку матерi. Цiлую святiсть велику. Цiлую працю! Марi ?
Марi !..
Сонце обливало лiжко, Гната i Марiю. У Гнатовiй душi творився страшний
суд.
- Марi ! Висповiдай мене. Даруй усе, що зробив тобi у днi молодостi.
Ах, яке маленьке наше життя! Ах, яке маленьке. От пережив, i що ж далi?
Прости мене, Марi , раз, другий i третiй!..
Марiя повернула погляд на Гната, шепотiла ледве чутно:
- Ти, Гнате! Ти свята людина. Пiдемо разом туди... Зна ш? Туди, де нашi
Романьо, Надiя... Одна i друга. Де всi вони. Всi, Гнате... А _ми ще ж тут.
Як хочеться зустрiтися з ними... Не проси у мене, Гнате, прощення. Бог
простить, а я не маю чого прощати. От Надiя- Коли б я могла до не©, коли б
щось ©й 'дати... Вона голодна... Хлiба ©й. А-ах, де хлiб?
- А Корнiй не вернувся? - пита Гнат.
- Багато не вернулося, Гнате. Всi не вернулися. Нi Демко, нi Лаврiн...
анi... вiн також... пiшов...
Гнат довго мовчав i дивився, як заходить сонце, як поволi зника ясне
свiтло i запада сутiнь. Пiсля заговорив знов:
- А зна ш, Марi . Зна ш, як тодi. У святу нiч, на Великдень? Пам'ята ш,
як ти молилася у церквi, а вернувшись, билася об землю i ридала? Тодi,
коли праця тво©х святих рук йшла в небо з димем? Пам'ята ш?..- (Перерва).
Гнат тяжко диха .- Це я... я, Марi ... з любовi!..
Марiя мовчала, а як скiнчив, стиснула легко його Руку.
- Мовчи. Знаю. Мовчи!..
Сонце зайшло, i стала темнота по цiлiй Укра©нi. Гнат покинув Марiю
саму. Завтра ще прийде. Марiя лежала навзнак, дивилася у морок, у безмежну
пiтьму i починала поволi передивлятись розгорнену Гнатом книгу свого
життя.
XII
Другого дня Гнат не прийшов. Не прийшов i третього. Сходило i заходило
сонце, а вiн не прийшов. ДнвiМарi© добiгали кiнця. У один з тих останнiх
днiв рiшов Гнат навiдати Надiю. Знайшов ©© захололу, опухлу в коморi в
кутi з дитиною в пеленi. Сидiла з_ витягнутими грубими ногами, прив'язана
до ключки мотузом, зашморгнутим на ши©.
Гнат вийшов в село, знайшов людей i, показуючи на хату Надi©, старечим
голосом кликав людей, щоб допомогли. Кликав довго, кликав вперто... З
понурих, обдертих хат вилазили на весняне сонце опухлi, вилазили немiчнi,
вилазили охлялi. Сходилися на нараду кiстяки з розчухраними головами,
вгрузлими безбарвними очима, вставали, нiби мертвяки з могил, щоб винести
прилюдну постанову. Серед них Гнат. Кривий, висушений дiдок, з цiпком в
кiстлявiй руцi, з мудрими, грiзно насупленими очима. Стояв i проповiдував:
- Слово мо ,- казав вiн,- не для вас. Слово мо для мертвих i
ненароджених. Слово мо прийдучим вiкам. Затямте, ви, сини i дочки велико©
землi... Затямте, гнанi, приниженi, затямте, витравлюванi голодом,
мором!.. Нема кiнця нашому життю. Горе тобi, зневiрений, горе тобi,
виречений самого себе!.. Кажу вам правду велику: краще буде Содомовi й
Гоморрi в день страшного суду, нiж вам, що вiдреклися й плюнули на матiр
свою!..
На небi горить велике жагуче свiтло. Пливуть хмаринки, з поля диха
вiтер i несе запахи вогко© землi.
Гната забрали ще того самого вечора. Пiшов услiд за iншими i не
вернувся.
26258-й день... день останнiй, день кiнця. Тридцять днiв гаснула сама
Марiя - покинута, одинока. Заходяче сонце не забуло Марi©, заглянуло до
не© i довго цiлувало ©© сухе жовте обличчя. Розплющила востанн очi i
всмiхнулася. I чим бiльше западало сонце, тим ширше i ширше вiдкривалися
очi. Повiльно наступала нiч... Нiч вiчностi. Спить Марiя? Нi, Марiя не
спить. Вона вже не спить третю нiч. Марiя лежить на купi розкиданого на
лiжнику лахмiття i впалими, широко вiдкритими норами очей дивиться у
залите мiсячним сяйвом вiкно.
Надворi цвiтуть сади, пiвдень диха пареним у цвiту вiтром i жарi над
суходолами й морями повний, тяжкий мiсяць.
Довго, довго виривалася з життя Марiя. Перетина ться окремо кожний
нерв. Мiдяне холодне сяйво мiсяця облило холодом роздутi з розчепiреними
пальцями ноги... З напруженням рветься останнiй нерв. Гасне поволi мiсяць,
зникають одна за другою з голови думи, зливаються у чорну пляму, без
початку i кiнця... Плющаться i грузнуть очi, холонуть засохлi уста,
западають груди, серце робить останнiй удар...
Марi© не стало... Прага, 1933