Страница:
сво©м фахом. Сам керiвник Гордiй Дзябенко знову ставав слюсарем у депо й
отак щозими слюсарював, поки фiзично був здоровий.
Якось навеснi завiтав Дзябенко до Яворнацького. Розпитуючи про успiхи
його театру, Дмитро Iванович поцiкавився:
- Гордiю Федоровичу, а як ви живете? Чи ма те свою хатину?
- I маю, i не маю!
- Як це розумiти?
- Та так: живу на Амурi в Нижньоднiпровську, в благенькiй "времянцi".
Дмитро Iванович замислився. Через якийсь час вiн таки з'©здив до
Дзябенка й переконався, що його вихованець справдi весь вiдда ться
театровi, занехаявши сво особисте життя. Маленька, на "курячих лапках"
сира хатина, в якiй холодно й незатишно, а коли надворi йде дощ, треба
пiдставляти миски, ночви й вiдра, щоб не було на пiдлозi калюж, бо з стелi
в кiлькох мiсцях крапотить вода.
На Дмитра Iвановича це справило гнiтюче враження, його людяне серце не
могло примиритися з таким животiнням.
- Гордiю Федоровичу, ви й далi дума те жити у цiй "времянцi", чи як? -
спитав Дмитро Iванович.
- Та нi, хочу збудувати хатину, та от з грiшми туго, нiяк не зберу ©х.
Прощаючись з Дзябенком i його дружиною, Яворницький сказав:
- Завтра неодмiнно навiдайтеся до мене. Жду! Коли Гордiй Дзябенко
прийшов до музею, Яворницький шепнув йому на вухо:
- Вiзьмiть оцi грошi, Гордiю Федоровичу, та збудуйте собi хату. Тiльки
глядiть: про цю мою допомогу вам - нiкому анi словечка!
Дзябенко аж розгубився вiд несподiванки й тiльки спромiгся схвильовано
промовити:
- Спасибi, Дмитре Iвановичу, ви для мене стiльки зробили добра, що,
мабуть, i рiдний батько за все життя не зробив би стiльки!
Незабаром на Амурi, по вулицi Кочкинськiй, 24, вирiс будинок, в якому
поселився Гордiй Федорович Дзябенко з сво ю сiм' ю. Тут до 1932 року жив i
працював робiтничий артист - слюсар залiзничного депо.
ОЙ
ВЕРБО, ВЕРБО
Навеснi студенти держунiверситету вийшли в парк Шевченка на суботник.
Вони копали ямки, саджали дерева. До Iвана Гриценка пiдiйшов знайомий йому
Яворницький i пита :
- Що це ви, юначе, тут робите?
- Копаю ямку для верби.
- Добре дiло ви робите, Iванець, копайте. Дмитро Iванович довго
розмовляв з ним. Вiн уже збирався було йти далi, але студент спитав його:
- Як це ви натрапили на мене?
- Скажу. Тут я вже стежу за хлопцями, придивляюся, як вони орудують
лопатами. I ось помiтив, що ви не з тендiтних,- хлопець дебелий, стрункий,
рухливий. Думаю, мабуть, син орача, вмi поратись бiля землi.
Гриценковi було при мно слухати цi слова. Вiн усмiхнувся. Дмитро
Iванович доторкнувся до посаджено© вербички, погладив ©©, понюхав, щось
подумав, а потiм глянув на копача:
- Верба, Iване,- геро©ня укра©нських дум, пiсень, легенд. Вона збуджу
в людинi глибокi емоцi©. Багато пiсень i дум, якi створив укра©нський
народ, у великiй мiрi пов'язанi з вербою. Верба - краса природи, росте
вона i на узбережжi Днiпра, i бiля ставкiв, озер, струмочкiв та криниць.
Тарас Григорович Шевченко завiз iз собою вербу аж до Новопетровська.
Виросла вона рясна та гiлляста. Пiд нею в лiтню спеку солдати вiдпочивали
i теплим словом згадували Кобзаря. Минуло бiльше ста рокiв. Верба до само©
землi схилила сво© зеленi коси, на яких щоранку iскряться краплини роси,
на мiсцi Новопетровсько© фортецi виросло мiсто, яке перейменовано в 1939
роцi на Форт Шевченка.
Верба росте там, де волога, а там, де волога,- завжди чудовий рослинний
свiт, багато квiтiв, кущiв, усяко© зеленi. А де зелень - там птахи, там
виру життя. Верба приваблю до себе поселенцiв: коло не© завжди живуть
люди. Довгий час верба була важливою сировиною для виготовлення речей
домашнього вжитку, бо верба - м'яка i тягуча, вона не плiснявi у волозi i
не трiска ться на сонцi. Оцi властивостi проклали вербi широку дорогу в
життя.
Найкращий, наймелодiйнiший звук виходить з тi © кобзи, яку роблять з
червоно© верби.
Дмитро Iванович розповiдав, що в музе© чумацький вiз, ярмо, мазниця
та iншi речi, виготовленi з верби.
Верба красива, живуча, легко переносить морози i бурi. А якщо буря
злама гiлку i вона потрапить у намул, на вологу землю,- швидко пустить
корiння i виросте велика верба.
- А чули ви пiснi про вербу? - спитав Яворницький.
- Чув, та мало.
Дмитро Iванович весело пiдморгнув i потихеньку проспiвав:
На городi верба рясна...
Там стояла дiвка красна.
Хорошая та вродлива,
© доля нещаслива...
А ось вам друга:
В кiнцi греблi шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ось третя:
Ой вербо, вербо,
Де ти росла,
Що тво листячко
Вода знесла?
Ой знесла, знесла
Тиха вода...
А я, молода,
Як ягода...
Далi Дмитро Iванович пригадав розповiдь одного дiдуся про те, як у
церквi одлупцювали вербою попа.
- В одному селi був пiп. Його не злюбили за те, що вiн тягнув що мiг з
парафiян, пиячив i в гречку скакав. От пiшли люди на вербну недiлю до
церкви. Пiп роздав вербу i каже: "Берiть, раби божi, вербу та бийте нею
один одного i промовляйте: "Верба б' , не я б'ю..." То мужики як взяли
вербовi дреньчики та як почали ними лупцювати попа, так той ледве живий з
церковцi вискочив. Отак свого попа провчили парафiяни прямо в церквi.
Вже в парку стало зовсiм темно. Всi студенти розiйшлися.
- Ну, Iванець, вже всi пiшли, тiльки ми з вами затримались. Час-бо й
нам додому. Ходiмте до мене вечеряти. Ви ж наробилися так, що ©сти добре
хочете!
Вiд такого гостинного запрошення студент не вiдмовився.
З
КАФЕДРИ ЛИНЕ ПIСНЯ
Серед багатьох друзiв та знайомих, якi добре знали Яворницького, був i
професор Днiпропетровського державного унiверситету Олександр Люцiанович
Бельгард. Йому Минуло тринадцять рокiв, коли вiн вперше почув живе слово
вiдомого iсторика.
Я попросив Олександра Люцiановича розповiсти про сво© зустрiчi з
Яворницькнм. Вiн охоче погодився, але перед цим сказав:
- Коли людинi минуло шiстдесят рокiв, вона вже йде, як любив казати
Дмитро Iванович, не на ярмарок, а з ярмарку. В людей такого вiку вже
мемуарнi настро©. Я дуже жалкую, що свого часу недостатньо звертав уваги
на окремi вислови, на характернi риси й особливостi вдачi Дмитра
Iвановича, проте все ж добре пам'ятаю окремi епiзоди.
Восени 1915 року, в розпалi iмперiалiстично© вiйни, менi,
тринадцятирiчному хлопцевi, довелося покинути рiдний край - Литву. Я
оселився з батьками в Катеринославi й незабаром став учнем третього класу
друго© чоловiчо© гiмназi©, що мiстилася на Пушкiнському проспектi. I ось
тут у березнi наступного року я зустрiвся з професором Яворницьким.
В гiмназi© були вивiшенi об'яви, де повiдомлялося, що в недiлю, о 10
годинi ранку, вiдбудеться лекцiя професора Московського унiверситету Д. I.
Яворницького про народних музикантiв-кобзарiв у супроводi кобзаря
Кучугури-Кучеренка.
Ще в суботу вчителi в усiх класах попередили: "Глядiть, щоб усi були,
бо це ж честь для нашо© гiмназi© - з лекцi ю виступить видатний учений".
Ми, учнi, з великим iнтересом чекали недiлi.
В призначений час зал гiмназi© був переповнений. Вiдчинилися дверi, i в
зал зайшли iнспектор гiмназi© i з ним професор Яворницький, який пiд руку
вiв слiпого кобзаря в синьому жупанi. Всi встали. Сотнi юнакiв на всi очi
дивилися на незвичайних гостей, бо вперше бачили перед собою живого
професора.
У залi стояв стiл i коло цього три стiльцi. Посерединi сидiв професор
Яворницький, лiворуч - iнспектор гiмназi©, а праворуч - кобзар. Повагом
пiдвiвся з-за столу Дмитро Iванович.
- Юнi друзi! - звернувся вiн до учнiв.- Сьгоднi ви тут не почу те слова
про фiзику, хiмiю чи математику. Я - iсторик i хочу вам розповiсти про те,
як народилося й розвивалося народне мистецтво. Коротенько розкажу i про
iсторiю кобзи.
З собою я привiз кобзаря, який викона кiлька пiсень.
Учений сказав, що струни кобз передають нам вiдгомiн вiкiв i разом з
тим розкривають найтоншi почуття людини. Кобзарi, цi незрячi гомери,
здебiльшого спiвали iсторичних пiсень та дум, але вони й самi складали
новi пiснi, якi швидко знаходили стежку до людських сердець. Мандруючи з
поводирями та з цiпками в руках, кобзарi несли сво© мудрi й вiщi думи в
села й мiста. За це ©х шанували й поважали. Сво ю творчiстю вони збагатили
скарбницю нашо© культури...
Дмитро Iванович зробив паузу i потiм сказав:
- А тепер попросимо нашого кобзаря Iвана Йовича вдарити по струнах. Вiн
проспiва нам укра©нськi думи та iсторичнi пiснi.
У залi спалахнули оплески. Кобзар раз-другий провiв пальцями по
струнах. Гордо пiдняв чоло, i в залi залунала дума про дiвку-бранку Марусю
Богуславку. А потiм вiн проспiвав ще три пiснi. Кожна з них чарувала
слухачiв щирiстю i теплом.
Минали роки. Олександр Бельгард уже став студентом бiологiчного
факультету Катеринославського iнституту народно© освiти. Це був час, коли
молодь з заводiв i сiл заповнила аудиторi© вищих шкiл. Юнаки й дiвчата
спрагло тяглися до знань. То нiчого, що в аудиторiях часом бувало холодно,
доводилося сидiти в пальтi з наставленим комiром i хукати в руку. Жагуче
прагнення оволодiти знаннями зiгрiвало юнацькi серця.
В той час в iнститутi народно© освiти працювали вiдомi вченi - Л. В.
Писаржевський, В. П. Карпов, Г. О. Грузинцев. На iсторичному факультетi
читав курс лекцiй з iсторi© мiсцевого краю професор Яворницький.
Багатьом прийшлася до душi лекцiя "Запорожцi перед судом iсторi©", яку
Дмитро Iванович прочитав для студентiв i викладачiв iнституту.
- Запорозькi козаки,говорив професор,- виникли спочатку як вияв
протесту бiльшостi, протесту цiло© громади проти панства, рiзних пiдпанкiв
та багатi©в-дукiв, якi скрiзь позахоплювали землi та права i не давали
по-людському жити простому народовi... Не витримуючи такого насильства та
тако© неправди, укра©нський люд почав пiдiйматись цiлими купами iз сво©х
мiсць i почав тiкати у вiльний степ, який починався вiд р. Орелi i до р.
Кiнських Вод, де не було нi пана, нi орендаря...[68]
В унiверситетi Д. I. Яворннцькi©й керував i гуртком студентiв по
охоронi природи, пам'яток минувшини та вивченню флори i фауни мiсцевого
краю.
Студент-бiолог Бельгард вибрав час i теж пiшов послухати
професора-iсторика. Вiн попав па лекцiю, яку Дмитро Iванович назвав:
"Iсторичнi мiсця на Днiпрових порогах".
Це була, власне, не лекцiя, а жвава, невимушена бесiда. Складалося
враження, нiби на кафедрi сидить мудрий дiдок з сивими вусами i так
розповiда про давнi подi©, наче вiн сам був ©х учасником.
Лектор полонив слухачiв, розповiдаючи про певнi iсторичнi подi© й
воднораз сиплячи легендами, думами й цитатами з пiсень. Iнколи вiн мовби
забував про iнститутську кафедру i починав заспiвувати. Це в нього була
сво рiдна iлюстрацiя лекцi©. Розповiсть про похiд Сiрка i тут же проспiвай
про нього два-три куплети з народно© пiснi.
Коли пiсля лекцi© бував на Днiпрових порогах, то дивився на них уже
зовсiм iншими очима.
Та ось Бельгард скiнчив iнститут i став ученим-бiологом. Вiн засiв за
докторську дисертацiю, яка була присвячена лiсам пiвденно-схiдно© частини
Укра©ни. Треба було заглянути в iсторичне минуле лiсових оазiв на тлi
безмежних степiв. "Хто ж допоможе менi в цьому? - думав Бедьгард.- Не хто
iнший, як тiльки Яворницький!" I вiн звернувся до Дмитра Iвановича. Той
уважно вислухав гостя i сказав:
- Тема вашо© дисертацi© дуже цiкава. Я охоче допоможу.
Вiн назвав ряд потрiбних дисертантовi книжок i дав йому багато цiнних
порад, як краще побудувати дисертацiю, як систематизувати й висвiтлювати
зiбраний матерiал.
- А що можна використати з вашо© особисто© бiблiотеки, з ваших праць? -
спитав Бельгард.
Дмитро Iванович пiдвiвся з крiсла, дiстав з шафи грубу книгу й подав
молодому вченому.
- Ось вам "Вольности запорожских козаков",- прочитайте й використайте
тi мiсця, що вам пiдiйдуть.
Молодий учений мiцно потиснув руку й щиро подякував за щедру допомогу й
теплий прийом.
Читаючи твори й слухаючи лекцi© Яворницького, Бельгард, що сам уже став
професором, не раз думав: "Яка широка фiлологiчна ерудицiя в цього
iсторика, це ще не опрацьований роздiл багатющо© бiографi©. Тут над чим
попрацювати молодим дослiдникам".
Знайомство з "Вольностями" не раз приводило молодого вченого в долину
Самари. Ця рiчка особливо мальовнича в тому мiсцi, де вона прийма Вовчу.
Про цi мiсця Яворницький часто згаду в сво©й книзi. Самарська долина
приваблювала запорожцiв чудесними лiсами, соковитими луками, рибними
рiчками. Тут тепер студенти - майбутнi ботанiки та зоологи - проводять
дослiдницькi роботи.
Закiнчивши свою дисертацiю, Бельгард на знак пошани до iсторика
поставив епiграфом до роздiлу сво © працi "Байрачнi лiси" слова
Яворницького: "Байрак, вiд тюркського кореня "баир" - косогiр; так звався
невеликий, але а грубих i важких дерев лiс, переважно в ярах та по схилах
©х".
Бельгард, розповiдаючи сво©м слухачам-студентам про красу й багатство
рiдного краю, завжди теплим словом згадував Дмитра Iвановича, який сам
палко любив i прищеплював iншим велику любов до iсторичних пам'яток
культури та до рiдно© природи - окраси людського життя.
КАЧКА
ТЕЖ ПОТРЕБУ ПРОФЕСОРСЬКО ДОПОМОГИ
Багато хто вважав Дмитра Iвановича за дивака, вбачаючи в дивацтвi одну
з неодмiнних властивостей старих, дореволюцiйних професорiв. Та якщо в
поведiнцi Дмитра Iвановича й траплялися справдi дивнi випадки, то до них
призводило не бажання оригiнальничати, а були вони звичайно проявом
велико© гуманностi, вiдгуком на будь-чи страждання. Взяти хоч би цей
випадок з свiйською качкою.
Хто бував у Дмитра Iвановича вдома й прогулювався з ним на подвiр'©,
той бачив, як там поважно походжала огрядна бiлолоба качка. Господар
дбайливо доглядав ©©, ходив на базар i купував для не© корм, приносив з
Днiпра дрiбнi камiнцi й пiсочок з мулом i сипав ©й у корито з водою.
Одного разу хтось iз дiтлахiв загилив у качку ломакою. Качка впала,
потiм зопалу пiдвелася й знову припала до землi.
Дмитро Iванович пiдтюпцем пiдбiг до не©, взяв качку на руки й оглянув.
У бiдолахи була пошкоджена лiва нога. Не довго думаючи, вiн посадив свою
улюбленицю в кошик i понiс до обласно© лiкарнi. Зайшов до кабiнету
хiрурга, глянув, а там, крiм санiтарки, нiкого нема.
- А де ж, дiвчино, вашi лiкарi?
- Отам у залi, засiдають.
- Так ви, будь ласка, покличте когось iз хiрургiв, скажiть: просить
Яворницький.
Моторна дiвчина швидко схопилася з мiсця й метнулася в залу. За хвилину
звiдти вийшла асистентка хiрурга Олександра Микола©вна Абрамова.
- З вами щось ско©лося, професоре?
- Та зi мною все гаразд, а от з мо ю качкою - бiда.
- Якою качкою? - здивовано перепитала асистентка.
- Звичайною, ось вона в кошику. Гляньте, прошу вас, може, чимось
допоможете. Така хороша качечка, сумирна, не шкiдлива, i ось ма ш: не може
стати на нiжку,- бiдкався професор.
Перната "пацi нтка" спочатку викликала в асистентки подив, але вона
одразу збагнула, що качка, певно, була втiхою вiдомого академiка, i тут же
запропонувала йому показати "хвору".
- Будь ласка,- зрадiв Дмитро Iванович. Вiн витяг з кошика замотану в
якусь одежину свою бiлолобу. Дiагноз встановлено швидко: перелом лiво©
нiжки.
- Доведеться, Дмитре Iвановичу, вашiй качцi накласти гiпсову пов'язку й
залишити у нас на кiлька днiв.
- Добре, спасибi вам. Коли треба буде корму - принесу.
- Не турбуйтеся, ми самi про це подба мо.
Занесли качку в перев'язочну i за всiма правилами наклали гiпс.
Асистентцi Абрамовiй допомiг у цiй операцi© клiнiчний ординатор Микола
Якович Хорошманенко.
Академiк повернувся додому. Через три днi йому дозволили забрати качку
додому i встановити для не© режим.
Кiлька разiв асистентка Абрамова навiдувалася до сво © пацi нтки й
цiкавилася, як вона себе почува . Вона переконалася, що Дмитро Iванович
ма велику пристрасть до тварин i птахiв, а особливо до сво © улюблено©
крякухи.
Качка швидко видужала i невдовзi стала бiгати, як i перше.
Сидячи за столом у будинку Яворницького, асистентка Абрамова, ледь
усмiхаючись, сказала:
- I стало ж у вас, Дмитре Iвановичу, терпцю возитися ще й з цi ю
качкою...
- А хiба ж можна залишити поранену птицю напризволяще? Качка теж
потребу допомоги.
Дмитро Iванович на якусь мить замислився, а потiм сказав:
- Я й досi не можу забути епiзод, який обурив мене до глибини душi. Це
було в Самарському лiсi. Лiсовик Григорiй Антонович Поплавський повiсив на
плече рушницю й вийшов до озера. Вiн - добрячий мисливець. Було, загорне в
папiрець гривеника й каже: "Ану, пiдкиньте!" Пiдкинуть. А вiн прицiлиться
- бах! - так тiльки клаптики паперу в повiтрi розлетяться. Ото був
стрiлець! Щодня вiн брав свою рушницю й виходив у лiс на качок. Пройдеться
лiсом, посидить у засiдцi бiля берега Самари - нема здобичi. Встане i йде
додому, наспiвуючi собi якусь веселу мелодiю. Нiколи вiн не шкодував, що
поверта ться додому без трофе©в. Вiн бачив душевне задоволення не в цьому,
бо кохався в природi, любив i оберiгав ©©. Кожного разу, коли повертався
додому, розбирав i чистив свою рушницю.
- Навiщо ви чистите? - питали його.- Ви ж сьогоднi не стрiляли.
- Справжнiй мисливець,вiдповiдав вiн,- хоч i не стрiля , а чистить i
змащу свою зброю. Такий у мене здавна звичай.
Одного разу Поплавський повернувся з лiсу дуже схвильований.
- Iду я лiсом,- каже вiн,- коли чую поблизу - бах, бах! Я туди. Глядь,
а мiй сусiда-мисливець Iван Лебiдь бiга , як несамовитий, бiля кущiв i
палить у щось. Пiсля кiлькох пострiлiв пiдскочив вiн до куща й витяг дику
качку з обвислими крилами. Я пiдiйшов до нього й питаю:
- Що тут сталося? В кого стрiляли?
- В качку! - вiдповiв захеканий сусiда.- Оце ледве вбив. Ну й хитра ж
яка, все добирала способу втекти. Та вiд мене не втече: я все ж таки добив
©©!
- Як добив? Що за качка? Покажiть менi.
- Та пiдранок. Мабуть, якийсь мисливець-невдаха пiдстрелив, а не
знайшов, то вона й ховалася, поки я ©© не надибав,- вихвалявся Лебiдь.
Поплавський аж затремтiв од гнiву.
- Кровожерна ж ви людина! Добивати пiдстрелену птицю може тiльки
бузувiр! У вас не серце, а камiнь. Знекровлена, виснажена iстота сидiла
пiд кущиком, чекала щасливого дня, щоб пiднятися в повiтря й розшукати
сво©х дiточок, а ви... Ех!
Поплавський безнадiйно махнув рукою, круто повернувся й пiшов сво ю
дорогою. Iван Лебiдь стояв з качкою в руках i не знав, що з нею робити.
Напевне, i вiн жалкував, та було вже пiзно.
Дмитро Iванович зняв окуляри, похукав на них i витер носовичком скло. У
нього ледь помiтно тремтiли руки.
Пiсля цього оповiдання асистентка хiрурга вже не дивувалася бiльше, що
дивак професор принiс ©й лiкувати свiйську качку...
ЧАРIВНИЙ
КУТОЧОК
Один iз шанувальникiв Яворницького сказав менi, що в Ки вi живе
Григорiй Iванович Мусi нко, який добре знав Дмитра Iвановича протягом
десяти рокiв. Якось я при©хав до столицi й звернувся в довiдкове бюро.
Мене повiдомили, що той, хто мене цiкавить, живе на Стадiоннiй вулицi,
недалеко вiд вокзалу.
I ось я бiля ворiт чепурного одноповерхового будинку. Натиснув па
кнопку. За хвилину вiдчинилася хвiртка. Передi мною стояла привiтна лiтня
жiнка й ласкаво запрошувала зайти в двiр.
Тут рясно цвiли яблунi, грушi, абрикоси, вишнi й сливи, а бiля веранди
тiшили очi барвистi клумби запашних квiтiв. Цей чарiвний куточок щедро
осявало ласкаве промiння травневого сонця.
Серед цього земного раю стояв з шлангом у руках сухорлявий, рухливий
чоловiк середнього зросту, з чисто виголеним обличчям, засмаглими дужими
руками. Одразу було видно, що господар коха ться в садiвництвi. Вiн
шанобливо запросив мене на веранду.
- Добрi люди, Григорiю Iвановичу, сказали менi, що ви довгенько
приятелювали з Яворницьким,- почав я.- Розкажiть, будь ласка, менi про
нього. Обличчя господаря тепло усмiхнулося.
- Треба, мабуть, покликати й дружину, Ганну Микола©вну,- сказав
Григорiй Iванович.- Вона теж добре знала Дмитра Iвановича.
I ось за столом нас тро . До лагiдного щебетання пташок у садку
долуча ться спiвучий голос Григорiя Iвановича.
- Я добре знаю цю милу, задушевну людину. З Дмитром Iвановичем я
познайомився через рiдну сестру Лесi Укра©нки - Ольгу Петрiвну Кривенюк.
Десь ще до революцi© я завiдував у селi Лоцманськiй Кам'янцi
гiдрометеорологiчною станцi ю. Зi мною ско©лося нещастя - випадково
вiдчикрижив бритвою пiвпальця. Менi допомогла лiкарка Ольга Петрiвна
Кривенюк. Перев'язуючи поранений палець, вона з яко©сь нагоди згадала
добрим словом Яворницького. Дмитро Iванович допомiг ©й улаштуватися тут
лiкарем, а ©© чоловiковi - службовцем у Держбанку.
З приводу цього Пчiлка писала до Яворницького:
"Вельмишановний Дмитре Iвановичу! Вiтаю вас з Великим Днем, бажаю
весело святкувати. А я тут зосталась сама як палець... Не по©хала нiкуди,
щоб не було знов перерви у виходi з "Рудним кра м"... Оце все жду, чим
скiнчиться справа з затвердженням мо © дочки в с. Кам'янцi. Чи не пособили
б ви там словом де слiд? З прихильнiстю О. Пчiлка 8/IV 1911 р."[69]
Якось Мусi нко зайшов до музею, щоб познайомитися з Яворницьким. Вiн
передав щире привiтання вiд iменi Ольги Петрiвни, й вiдтодi вони й
заприятелювали.
Вдома у Дмитра Iвановича була величезна бiблiотека. Там зберiгалося
понад чотири тисячi рiдкiсних книжок. Господар частував ними сво©х
близьких i знайомих, але не спускав з сво©х очей жодно© книжки.
Якось до нього звернувся Мусi нко:
- Дайте менi, Дмитре Iвановичу, що-небудь почитати.
- Я, чоловiче, все можу вам вiддати, але книжки - нi. Хочете - берiть,
сiдайте в мо©х кiмнатах i читайте скiльки завгодно, а додому - не дам.
Чому? Сам такий - як побачу рiдкiсну книжку, вiзьму ©© до рук, то вона вже
в мене i залишиться...
- Я вам дам будь-який завдаток, тiльки дозвольте взяти додому.
- Нi, голубе, хоч тисячу карбованцiв давайте, не вiзьму: загине книжка
- нi за якi грошi ©© не купиш. Читайте тут. А коли хочете, приходьте в
музей, сiдайте i працюйте скiльки духу стане, а виносити я нiкому не
дозволяю.
З цього дня Григорiй Iванович часто заходив до музею, брав по кiлька
книжок, сiдав за стiл i з олiвцем у руках студiював потрiбну йому
лiтературу.
Частенько Дмитро Iванович давав Мусi нковi доручення: ©здити в далекi
мiсця по рiдкiснi експонати та брати участь в експедицiях тощо.
Сумлiнна й самовiддана праця Мусi нка подобалась Яворницькому, i вiн
усi ю душею полюбив цю просту й щиру людину.
- Хочеться менi вам, Григорiю Iвановичу, щось подарувати, та й думаю
собi - що ж вам саме дати? Ага, може, палицю? Ану лишень, пiдiйдiть сюди
ближче.
Мусi нко пiдiйшов i глянув на колекцiю рiзних палиць. ©х було з добрий
десяток.
- Вибирайте собi яку завгодно.
- Е-е-е, нi. Як же я сам буду вибирати! Якось незручно. Краще ви самi
виберiть i подаруйте, якщо ваша ласка.
Дмитро Iванович витяг одну, другу, третю, оглянув ©х з усiх бокiв,
прицмокнув язиком, щось пригадував i клав назад. Нарештi витяг четверту,
гладеньку чорну палицю.
- Берiть оцю. Зна те, де я дiстав ©©? В Гелуанi, як ©здив у гостi до
Лесi Укра©нки. Ця палиця виготовлена з найкоштовнiшого чорного дерева. Ось
вiзьмiть у руки, вона наче свинцем налита.
Григорiй Iванович зберiгав цей подарунок як пам'ять про генiальну
поетесу i ©© щирого прихильника та друга Дмитра Iвановича.
Восени 1920 року Дмитро Iванович викликав Мусi нка додому i сказав
йому:
- З Лоцмансько© Кам'янки Ольга Петрiвна пере©здить з сво©м чоловiком до
Ки ва. Дуже прошу вас, Григорiю Iвайовичу, все ©хн майно складiть на дуба
i разом з ними перевезiть до пристанi. А вже вiдтiля вони пароплавом
попливуть до Ки ва.
На пристань Дмитро Iванович прибув задовго до вiдходу пароплава. Вiн
тепло й щиро гомонiв з Кривенюками, прохав передати земний уклiн матерi -
Оленi Пчiлцi.
Пароплав уже вiдчалив, узяв курс на Ки©в, а Дмитро Iванович все ще
стояв на березi й махав солом'яним брилем сво©м добрим приятелям, якi
посилали йому з палуби прощальний привiт.
ОТ
ТОБI Й ДIД!
Хоч понедiлок i вихiдний день у музе©, але Дмитро Iванович завжди
приходив, щоб глянути хазяйським оком, чи все там гаразд.
Оглянувши цього разу музей, вiн чорним ходом вийшов на двiр i присiв на
стiльцi бiля ганку. Скромно одягнений, з цiпком у руках, сивовусий i в
шапцi, вiн був схожий на сторожа. Поруч нього сидiв студент (тепер
науковець) П. Г. Винниченко, який i розповiв менi цю бувальщину.
Щойно випав перший весняний дощик, засяяло радiсне сонечко. Дмитро
Iванович сидiв замрiяно, нiби вслухався, як розпукуються бруньки на
кленах, а бiля нього, скрутившись у клубочок, лежав пес Жучок. Скрипнула
хвiртка. У двiр музею ввiйшло двi лiтнi жiнки; вони оглянули кам'янi баби,
статую Катерини II, а потiм пiдiйшли до Яворницького й привiталися.
Присiди бiля нього й бiдкаються:
- От не пощастило! За скiльки рокiв при©хали в музей, а вiн, як на те,
вихiдний.
- А звiдки ж ви при©хали? - поцiкавився Дмитро Iванович.
- З Нiкополя.
- Ну що ж, у нас i тут, надворi, музей: бачите, он скiльки кам'яних
баб!
- Це вже ми бачили. Нам дуже хотiлося всередину пройти. Може, ви,
дiдусю, якось тишком-нишком провели б нас? Ми вам вiддячимо.
Дмитро Iванович усмiхнувся в довгi вуса, а потiм швидко ввiйшов у роль
дiда-сторожа й сказав:
- Воно трохи й незручно. Як наскочить начальство, так влетить менi,
перепаде й вам.
- А ви не бiйтеся начальства: у вихiдний день воно сидить дома. Чого б
то воно сюди зараз прийшло!
В цей час одна з них дiстала гаманця, пошукала в ньому й витягла
монету.
- Вiзьмiть, дiдусю.
- Що це?
- Тридцять копiйок вам на чай, вiзьмiть. Дмитро Iванович, приховуючи
усмiшку, сказав:
- Та я ще ж нiчого для вас не зробив, а ви вже й на чай. Це вже там
пiзнiше... Ну, ходiмо зi мною, поведу вже вас у музей.
Гостi зрадiли й охоче пiшли слiдом за "дiдом".
- Ви, прошу вас, скиньте з себе пальто й калошi. Ось тут залиште.
I показав у передпоко© вiшалку й мiсце на калошi. Жiнки повiсили сво©
ватянки на вiшалку, а калошi недбало кинули серед кiмнати. Яворницький
мовчки нахилився, взяв калошi й охайно поставив ©х у куток. Хоч жiнки це
помiтили, але промовчали. Простота й шанобливiсть Дмитра Iвановича не
викликали будь-яко© пiдозри. Вони так-таки й сприйняли його за
дiда-сторожа. Жiнки причепурилися бiля люстерка, а Яворницький витяг з
отак щозими слюсарював, поки фiзично був здоровий.
Якось навеснi завiтав Дзябенко до Яворнацького. Розпитуючи про успiхи
його театру, Дмитро Iванович поцiкавився:
- Гордiю Федоровичу, а як ви живете? Чи ма те свою хатину?
- I маю, i не маю!
- Як це розумiти?
- Та так: живу на Амурi в Нижньоднiпровську, в благенькiй "времянцi".
Дмитро Iванович замислився. Через якийсь час вiн таки з'©здив до
Дзябенка й переконався, що його вихованець справдi весь вiдда ться
театровi, занехаявши сво особисте життя. Маленька, на "курячих лапках"
сира хатина, в якiй холодно й незатишно, а коли надворi йде дощ, треба
пiдставляти миски, ночви й вiдра, щоб не було на пiдлозi калюж, бо з стелi
в кiлькох мiсцях крапотить вода.
На Дмитра Iвановича це справило гнiтюче враження, його людяне серце не
могло примиритися з таким животiнням.
- Гордiю Федоровичу, ви й далi дума те жити у цiй "времянцi", чи як? -
спитав Дмитро Iванович.
- Та нi, хочу збудувати хатину, та от з грiшми туго, нiяк не зберу ©х.
Прощаючись з Дзябенком i його дружиною, Яворницький сказав:
- Завтра неодмiнно навiдайтеся до мене. Жду! Коли Гордiй Дзябенко
прийшов до музею, Яворницький шепнув йому на вухо:
- Вiзьмiть оцi грошi, Гордiю Федоровичу, та збудуйте собi хату. Тiльки
глядiть: про цю мою допомогу вам - нiкому анi словечка!
Дзябенко аж розгубився вiд несподiванки й тiльки спромiгся схвильовано
промовити:
- Спасибi, Дмитре Iвановичу, ви для мене стiльки зробили добра, що,
мабуть, i рiдний батько за все життя не зробив би стiльки!
Незабаром на Амурi, по вулицi Кочкинськiй, 24, вирiс будинок, в якому
поселився Гордiй Федорович Дзябенко з сво ю сiм' ю. Тут до 1932 року жив i
працював робiтничий артист - слюсар залiзничного депо.
ОЙ
ВЕРБО, ВЕРБО
Навеснi студенти держунiверситету вийшли в парк Шевченка на суботник.
Вони копали ямки, саджали дерева. До Iвана Гриценка пiдiйшов знайомий йому
Яворницький i пита :
- Що це ви, юначе, тут робите?
- Копаю ямку для верби.
- Добре дiло ви робите, Iванець, копайте. Дмитро Iванович довго
розмовляв з ним. Вiн уже збирався було йти далi, але студент спитав його:
- Як це ви натрапили на мене?
- Скажу. Тут я вже стежу за хлопцями, придивляюся, як вони орудують
лопатами. I ось помiтив, що ви не з тендiтних,- хлопець дебелий, стрункий,
рухливий. Думаю, мабуть, син орача, вмi поратись бiля землi.
Гриценковi було при мно слухати цi слова. Вiн усмiхнувся. Дмитро
Iванович доторкнувся до посаджено© вербички, погладив ©©, понюхав, щось
подумав, а потiм глянув на копача:
- Верба, Iване,- геро©ня укра©нських дум, пiсень, легенд. Вона збуджу
в людинi глибокi емоцi©. Багато пiсень i дум, якi створив укра©нський
народ, у великiй мiрi пов'язанi з вербою. Верба - краса природи, росте
вона i на узбережжi Днiпра, i бiля ставкiв, озер, струмочкiв та криниць.
Тарас Григорович Шевченко завiз iз собою вербу аж до Новопетровська.
Виросла вона рясна та гiлляста. Пiд нею в лiтню спеку солдати вiдпочивали
i теплим словом згадували Кобзаря. Минуло бiльше ста рокiв. Верба до само©
землi схилила сво© зеленi коси, на яких щоранку iскряться краплини роси,
на мiсцi Новопетровсько© фортецi виросло мiсто, яке перейменовано в 1939
роцi на Форт Шевченка.
Верба росте там, де волога, а там, де волога,- завжди чудовий рослинний
свiт, багато квiтiв, кущiв, усяко© зеленi. А де зелень - там птахи, там
виру життя. Верба приваблю до себе поселенцiв: коло не© завжди живуть
люди. Довгий час верба була важливою сировиною для виготовлення речей
домашнього вжитку, бо верба - м'яка i тягуча, вона не плiснявi у волозi i
не трiска ться на сонцi. Оцi властивостi проклали вербi широку дорогу в
життя.
Найкращий, наймелодiйнiший звук виходить з тi © кобзи, яку роблять з
червоно© верби.
Дмитро Iванович розповiдав, що в музе© чумацький вiз, ярмо, мазниця
та iншi речi, виготовленi з верби.
Верба красива, живуча, легко переносить морози i бурi. А якщо буря
злама гiлку i вона потрапить у намул, на вологу землю,- швидко пустить
корiння i виросте велика верба.
- А чули ви пiснi про вербу? - спитав Яворницький.
- Чув, та мало.
Дмитро Iванович весело пiдморгнув i потихеньку проспiвав:
На городi верба рясна...
Там стояла дiвка красна.
Хорошая та вродлива,
© доля нещаслива...
А ось вам друга:
В кiнцi греблi шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ось третя:
Ой вербо, вербо,
Де ти росла,
Що тво листячко
Вода знесла?
Ой знесла, знесла
Тиха вода...
А я, молода,
Як ягода...
Далi Дмитро Iванович пригадав розповiдь одного дiдуся про те, як у
церквi одлупцювали вербою попа.
- В одному селi був пiп. Його не злюбили за те, що вiн тягнув що мiг з
парафiян, пиячив i в гречку скакав. От пiшли люди на вербну недiлю до
церкви. Пiп роздав вербу i каже: "Берiть, раби божi, вербу та бийте нею
один одного i промовляйте: "Верба б' , не я б'ю..." То мужики як взяли
вербовi дреньчики та як почали ними лупцювати попа, так той ледве живий з
церковцi вискочив. Отак свого попа провчили парафiяни прямо в церквi.
Вже в парку стало зовсiм темно. Всi студенти розiйшлися.
- Ну, Iванець, вже всi пiшли, тiльки ми з вами затримались. Час-бо й
нам додому. Ходiмте до мене вечеряти. Ви ж наробилися так, що ©сти добре
хочете!
Вiд такого гостинного запрошення студент не вiдмовився.
З
КАФЕДРИ ЛИНЕ ПIСНЯ
Серед багатьох друзiв та знайомих, якi добре знали Яворницького, був i
професор Днiпропетровського державного унiверситету Олександр Люцiанович
Бельгард. Йому Минуло тринадцять рокiв, коли вiн вперше почув живе слово
вiдомого iсторика.
Я попросив Олександра Люцiановича розповiсти про сво© зустрiчi з
Яворницькнм. Вiн охоче погодився, але перед цим сказав:
- Коли людинi минуло шiстдесят рокiв, вона вже йде, як любив казати
Дмитро Iванович, не на ярмарок, а з ярмарку. В людей такого вiку вже
мемуарнi настро©. Я дуже жалкую, що свого часу недостатньо звертав уваги
на окремi вислови, на характернi риси й особливостi вдачi Дмитра
Iвановича, проте все ж добре пам'ятаю окремi епiзоди.
Восени 1915 року, в розпалi iмперiалiстично© вiйни, менi,
тринадцятирiчному хлопцевi, довелося покинути рiдний край - Литву. Я
оселився з батьками в Катеринославi й незабаром став учнем третього класу
друго© чоловiчо© гiмназi©, що мiстилася на Пушкiнському проспектi. I ось
тут у березнi наступного року я зустрiвся з професором Яворницьким.
В гiмназi© були вивiшенi об'яви, де повiдомлялося, що в недiлю, о 10
годинi ранку, вiдбудеться лекцiя професора Московського унiверситету Д. I.
Яворницького про народних музикантiв-кобзарiв у супроводi кобзаря
Кучугури-Кучеренка.
Ще в суботу вчителi в усiх класах попередили: "Глядiть, щоб усi були,
бо це ж честь для нашо© гiмназi© - з лекцi ю виступить видатний учений".
Ми, учнi, з великим iнтересом чекали недiлi.
В призначений час зал гiмназi© був переповнений. Вiдчинилися дверi, i в
зал зайшли iнспектор гiмназi© i з ним професор Яворницький, який пiд руку
вiв слiпого кобзаря в синьому жупанi. Всi встали. Сотнi юнакiв на всi очi
дивилися на незвичайних гостей, бо вперше бачили перед собою живого
професора.
У залi стояв стiл i коло цього три стiльцi. Посерединi сидiв професор
Яворницький, лiворуч - iнспектор гiмназi©, а праворуч - кобзар. Повагом
пiдвiвся з-за столу Дмитро Iванович.
- Юнi друзi! - звернувся вiн до учнiв.- Сьгоднi ви тут не почу те слова
про фiзику, хiмiю чи математику. Я - iсторик i хочу вам розповiсти про те,
як народилося й розвивалося народне мистецтво. Коротенько розкажу i про
iсторiю кобзи.
З собою я привiз кобзаря, який викона кiлька пiсень.
Учений сказав, що струни кобз передають нам вiдгомiн вiкiв i разом з
тим розкривають найтоншi почуття людини. Кобзарi, цi незрячi гомери,
здебiльшого спiвали iсторичних пiсень та дум, але вони й самi складали
новi пiснi, якi швидко знаходили стежку до людських сердець. Мандруючи з
поводирями та з цiпками в руках, кобзарi несли сво© мудрi й вiщi думи в
села й мiста. За це ©х шанували й поважали. Сво ю творчiстю вони збагатили
скарбницю нашо© культури...
Дмитро Iванович зробив паузу i потiм сказав:
- А тепер попросимо нашого кобзаря Iвана Йовича вдарити по струнах. Вiн
проспiва нам укра©нськi думи та iсторичнi пiснi.
У залi спалахнули оплески. Кобзар раз-другий провiв пальцями по
струнах. Гордо пiдняв чоло, i в залi залунала дума про дiвку-бранку Марусю
Богуславку. А потiм вiн проспiвав ще три пiснi. Кожна з них чарувала
слухачiв щирiстю i теплом.
Минали роки. Олександр Бельгард уже став студентом бiологiчного
факультету Катеринославського iнституту народно© освiти. Це був час, коли
молодь з заводiв i сiл заповнила аудиторi© вищих шкiл. Юнаки й дiвчата
спрагло тяглися до знань. То нiчого, що в аудиторiях часом бувало холодно,
доводилося сидiти в пальтi з наставленим комiром i хукати в руку. Жагуче
прагнення оволодiти знаннями зiгрiвало юнацькi серця.
В той час в iнститутi народно© освiти працювали вiдомi вченi - Л. В.
Писаржевський, В. П. Карпов, Г. О. Грузинцев. На iсторичному факультетi
читав курс лекцiй з iсторi© мiсцевого краю професор Яворницький.
Багатьом прийшлася до душi лекцiя "Запорожцi перед судом iсторi©", яку
Дмитро Iванович прочитав для студентiв i викладачiв iнституту.
- Запорозькi козаки,говорив професор,- виникли спочатку як вияв
протесту бiльшостi, протесту цiло© громади проти панства, рiзних пiдпанкiв
та багатi©в-дукiв, якi скрiзь позахоплювали землi та права i не давали
по-людському жити простому народовi... Не витримуючи такого насильства та
тако© неправди, укра©нський люд почав пiдiйматись цiлими купами iз сво©х
мiсць i почав тiкати у вiльний степ, який починався вiд р. Орелi i до р.
Кiнських Вод, де не було нi пана, нi орендаря...[68]
В унiверситетi Д. I. Яворннцькi©й керував i гуртком студентiв по
охоронi природи, пам'яток минувшини та вивченню флори i фауни мiсцевого
краю.
Студент-бiолог Бельгард вибрав час i теж пiшов послухати
професора-iсторика. Вiн попав па лекцiю, яку Дмитро Iванович назвав:
"Iсторичнi мiсця на Днiпрових порогах".
Це була, власне, не лекцiя, а жвава, невимушена бесiда. Складалося
враження, нiби на кафедрi сидить мудрий дiдок з сивими вусами i так
розповiда про давнi подi©, наче вiн сам був ©х учасником.
Лектор полонив слухачiв, розповiдаючи про певнi iсторичнi подi© й
воднораз сиплячи легендами, думами й цитатами з пiсень. Iнколи вiн мовби
забував про iнститутську кафедру i починав заспiвувати. Це в нього була
сво рiдна iлюстрацiя лекцi©. Розповiсть про похiд Сiрка i тут же проспiвай
про нього два-три куплети з народно© пiснi.
Коли пiсля лекцi© бував на Днiпрових порогах, то дивився на них уже
зовсiм iншими очима.
Та ось Бельгард скiнчив iнститут i став ученим-бiологом. Вiн засiв за
докторську дисертацiю, яка була присвячена лiсам пiвденно-схiдно© частини
Укра©ни. Треба було заглянути в iсторичне минуле лiсових оазiв на тлi
безмежних степiв. "Хто ж допоможе менi в цьому? - думав Бедьгард.- Не хто
iнший, як тiльки Яворницький!" I вiн звернувся до Дмитра Iвановича. Той
уважно вислухав гостя i сказав:
- Тема вашо© дисертацi© дуже цiкава. Я охоче допоможу.
Вiн назвав ряд потрiбних дисертантовi книжок i дав йому багато цiнних
порад, як краще побудувати дисертацiю, як систематизувати й висвiтлювати
зiбраний матерiал.
- А що можна використати з вашо© особисто© бiблiотеки, з ваших праць? -
спитав Бельгард.
Дмитро Iванович пiдвiвся з крiсла, дiстав з шафи грубу книгу й подав
молодому вченому.
- Ось вам "Вольности запорожских козаков",- прочитайте й використайте
тi мiсця, що вам пiдiйдуть.
Молодий учений мiцно потиснув руку й щиро подякував за щедру допомогу й
теплий прийом.
Читаючи твори й слухаючи лекцi© Яворницького, Бельгард, що сам уже став
професором, не раз думав: "Яка широка фiлологiчна ерудицiя в цього
iсторика, це ще не опрацьований роздiл багатющо© бiографi©. Тут над чим
попрацювати молодим дослiдникам".
Знайомство з "Вольностями" не раз приводило молодого вченого в долину
Самари. Ця рiчка особливо мальовнича в тому мiсцi, де вона прийма Вовчу.
Про цi мiсця Яворницький часто згаду в сво©й книзi. Самарська долина
приваблювала запорожцiв чудесними лiсами, соковитими луками, рибними
рiчками. Тут тепер студенти - майбутнi ботанiки та зоологи - проводять
дослiдницькi роботи.
Закiнчивши свою дисертацiю, Бельгард на знак пошани до iсторика
поставив епiграфом до роздiлу сво © працi "Байрачнi лiси" слова
Яворницького: "Байрак, вiд тюркського кореня "баир" - косогiр; так звався
невеликий, але а грубих i важких дерев лiс, переважно в ярах та по схилах
©х".
Бельгард, розповiдаючи сво©м слухачам-студентам про красу й багатство
рiдного краю, завжди теплим словом згадував Дмитра Iвановича, який сам
палко любив i прищеплював iншим велику любов до iсторичних пам'яток
культури та до рiдно© природи - окраси людського життя.
КАЧКА
ТЕЖ ПОТРЕБУ ПРОФЕСОРСЬКО ДОПОМОГИ
Багато хто вважав Дмитра Iвановича за дивака, вбачаючи в дивацтвi одну
з неодмiнних властивостей старих, дореволюцiйних професорiв. Та якщо в
поведiнцi Дмитра Iвановича й траплялися справдi дивнi випадки, то до них
призводило не бажання оригiнальничати, а були вони звичайно проявом
велико© гуманностi, вiдгуком на будь-чи страждання. Взяти хоч би цей
випадок з свiйською качкою.
Хто бував у Дмитра Iвановича вдома й прогулювався з ним на подвiр'©,
той бачив, як там поважно походжала огрядна бiлолоба качка. Господар
дбайливо доглядав ©©, ходив на базар i купував для не© корм, приносив з
Днiпра дрiбнi камiнцi й пiсочок з мулом i сипав ©й у корито з водою.
Одного разу хтось iз дiтлахiв загилив у качку ломакою. Качка впала,
потiм зопалу пiдвелася й знову припала до землi.
Дмитро Iванович пiдтюпцем пiдбiг до не©, взяв качку на руки й оглянув.
У бiдолахи була пошкоджена лiва нога. Не довго думаючи, вiн посадив свою
улюбленицю в кошик i понiс до обласно© лiкарнi. Зайшов до кабiнету
хiрурга, глянув, а там, крiм санiтарки, нiкого нема.
- А де ж, дiвчино, вашi лiкарi?
- Отам у залi, засiдають.
- Так ви, будь ласка, покличте когось iз хiрургiв, скажiть: просить
Яворницький.
Моторна дiвчина швидко схопилася з мiсця й метнулася в залу. За хвилину
звiдти вийшла асистентка хiрурга Олександра Микола©вна Абрамова.
- З вами щось ско©лося, професоре?
- Та зi мною все гаразд, а от з мо ю качкою - бiда.
- Якою качкою? - здивовано перепитала асистентка.
- Звичайною, ось вона в кошику. Гляньте, прошу вас, може, чимось
допоможете. Така хороша качечка, сумирна, не шкiдлива, i ось ма ш: не може
стати на нiжку,- бiдкався професор.
Перната "пацi нтка" спочатку викликала в асистентки подив, але вона
одразу збагнула, що качка, певно, була втiхою вiдомого академiка, i тут же
запропонувала йому показати "хвору".
- Будь ласка,- зрадiв Дмитро Iванович. Вiн витяг з кошика замотану в
якусь одежину свою бiлолобу. Дiагноз встановлено швидко: перелом лiво©
нiжки.
- Доведеться, Дмитре Iвановичу, вашiй качцi накласти гiпсову пов'язку й
залишити у нас на кiлька днiв.
- Добре, спасибi вам. Коли треба буде корму - принесу.
- Не турбуйтеся, ми самi про це подба мо.
Занесли качку в перев'язочну i за всiма правилами наклали гiпс.
Асистентцi Абрамовiй допомiг у цiй операцi© клiнiчний ординатор Микола
Якович Хорошманенко.
Академiк повернувся додому. Через три днi йому дозволили забрати качку
додому i встановити для не© режим.
Кiлька разiв асистентка Абрамова навiдувалася до сво © пацi нтки й
цiкавилася, як вона себе почува . Вона переконалася, що Дмитро Iванович
ма велику пристрасть до тварин i птахiв, а особливо до сво © улюблено©
крякухи.
Качка швидко видужала i невдовзi стала бiгати, як i перше.
Сидячи за столом у будинку Яворницького, асистентка Абрамова, ледь
усмiхаючись, сказала:
- I стало ж у вас, Дмитре Iвановичу, терпцю возитися ще й з цi ю
качкою...
- А хiба ж можна залишити поранену птицю напризволяще? Качка теж
потребу допомоги.
Дмитро Iванович на якусь мить замислився, а потiм сказав:
- Я й досi не можу забути епiзод, який обурив мене до глибини душi. Це
було в Самарському лiсi. Лiсовик Григорiй Антонович Поплавський повiсив на
плече рушницю й вийшов до озера. Вiн - добрячий мисливець. Було, загорне в
папiрець гривеника й каже: "Ану, пiдкиньте!" Пiдкинуть. А вiн прицiлиться
- бах! - так тiльки клаптики паперу в повiтрi розлетяться. Ото був
стрiлець! Щодня вiн брав свою рушницю й виходив у лiс на качок. Пройдеться
лiсом, посидить у засiдцi бiля берега Самари - нема здобичi. Встане i йде
додому, наспiвуючi собi якусь веселу мелодiю. Нiколи вiн не шкодував, що
поверта ться додому без трофе©в. Вiн бачив душевне задоволення не в цьому,
бо кохався в природi, любив i оберiгав ©©. Кожного разу, коли повертався
додому, розбирав i чистив свою рушницю.
- Навiщо ви чистите? - питали його.- Ви ж сьогоднi не стрiляли.
- Справжнiй мисливець,вiдповiдав вiн,- хоч i не стрiля , а чистить i
змащу свою зброю. Такий у мене здавна звичай.
Одного разу Поплавський повернувся з лiсу дуже схвильований.
- Iду я лiсом,- каже вiн,- коли чую поблизу - бах, бах! Я туди. Глядь,
а мiй сусiда-мисливець Iван Лебiдь бiга , як несамовитий, бiля кущiв i
палить у щось. Пiсля кiлькох пострiлiв пiдскочив вiн до куща й витяг дику
качку з обвислими крилами. Я пiдiйшов до нього й питаю:
- Що тут сталося? В кого стрiляли?
- В качку! - вiдповiв захеканий сусiда.- Оце ледве вбив. Ну й хитра ж
яка, все добирала способу втекти. Та вiд мене не втече: я все ж таки добив
©©!
- Як добив? Що за качка? Покажiть менi.
- Та пiдранок. Мабуть, якийсь мисливець-невдаха пiдстрелив, а не
знайшов, то вона й ховалася, поки я ©© не надибав,- вихвалявся Лебiдь.
Поплавський аж затремтiв од гнiву.
- Кровожерна ж ви людина! Добивати пiдстрелену птицю може тiльки
бузувiр! У вас не серце, а камiнь. Знекровлена, виснажена iстота сидiла
пiд кущиком, чекала щасливого дня, щоб пiднятися в повiтря й розшукати
сво©х дiточок, а ви... Ех!
Поплавський безнадiйно махнув рукою, круто повернувся й пiшов сво ю
дорогою. Iван Лебiдь стояв з качкою в руках i не знав, що з нею робити.
Напевне, i вiн жалкував, та було вже пiзно.
Дмитро Iванович зняв окуляри, похукав на них i витер носовичком скло. У
нього ледь помiтно тремтiли руки.
Пiсля цього оповiдання асистентка хiрурга вже не дивувалася бiльше, що
дивак професор принiс ©й лiкувати свiйську качку...
ЧАРIВНИЙ
КУТОЧОК
Один iз шанувальникiв Яворницького сказав менi, що в Ки вi живе
Григорiй Iванович Мусi нко, який добре знав Дмитра Iвановича протягом
десяти рокiв. Якось я при©хав до столицi й звернувся в довiдкове бюро.
Мене повiдомили, що той, хто мене цiкавить, живе на Стадiоннiй вулицi,
недалеко вiд вокзалу.
I ось я бiля ворiт чепурного одноповерхового будинку. Натиснув па
кнопку. За хвилину вiдчинилася хвiртка. Передi мною стояла привiтна лiтня
жiнка й ласкаво запрошувала зайти в двiр.
Тут рясно цвiли яблунi, грушi, абрикоси, вишнi й сливи, а бiля веранди
тiшили очi барвистi клумби запашних квiтiв. Цей чарiвний куточок щедро
осявало ласкаве промiння травневого сонця.
Серед цього земного раю стояв з шлангом у руках сухорлявий, рухливий
чоловiк середнього зросту, з чисто виголеним обличчям, засмаглими дужими
руками. Одразу було видно, що господар коха ться в садiвництвi. Вiн
шанобливо запросив мене на веранду.
- Добрi люди, Григорiю Iвановичу, сказали менi, що ви довгенько
приятелювали з Яворницьким,- почав я.- Розкажiть, будь ласка, менi про
нього. Обличчя господаря тепло усмiхнулося.
- Треба, мабуть, покликати й дружину, Ганну Микола©вну,- сказав
Григорiй Iванович.- Вона теж добре знала Дмитра Iвановича.
I ось за столом нас тро . До лагiдного щебетання пташок у садку
долуча ться спiвучий голос Григорiя Iвановича.
- Я добре знаю цю милу, задушевну людину. З Дмитром Iвановичем я
познайомився через рiдну сестру Лесi Укра©нки - Ольгу Петрiвну Кривенюк.
Десь ще до революцi© я завiдував у селi Лоцманськiй Кам'янцi
гiдрометеорологiчною станцi ю. Зi мною ско©лося нещастя - випадково
вiдчикрижив бритвою пiвпальця. Менi допомогла лiкарка Ольга Петрiвна
Кривенюк. Перев'язуючи поранений палець, вона з яко©сь нагоди згадала
добрим словом Яворницького. Дмитро Iванович допомiг ©й улаштуватися тут
лiкарем, а ©© чоловiковi - службовцем у Держбанку.
З приводу цього Пчiлка писала до Яворницького:
"Вельмишановний Дмитре Iвановичу! Вiтаю вас з Великим Днем, бажаю
весело святкувати. А я тут зосталась сама як палець... Не по©хала нiкуди,
щоб не було знов перерви у виходi з "Рудним кра м"... Оце все жду, чим
скiнчиться справа з затвердженням мо © дочки в с. Кам'янцi. Чи не пособили
б ви там словом де слiд? З прихильнiстю О. Пчiлка 8/IV 1911 р."[69]
Якось Мусi нко зайшов до музею, щоб познайомитися з Яворницьким. Вiн
передав щире привiтання вiд iменi Ольги Петрiвни, й вiдтодi вони й
заприятелювали.
Вдома у Дмитра Iвановича була величезна бiблiотека. Там зберiгалося
понад чотири тисячi рiдкiсних книжок. Господар частував ними сво©х
близьких i знайомих, але не спускав з сво©х очей жодно© книжки.
Якось до нього звернувся Мусi нко:
- Дайте менi, Дмитре Iвановичу, що-небудь почитати.
- Я, чоловiче, все можу вам вiддати, але книжки - нi. Хочете - берiть,
сiдайте в мо©х кiмнатах i читайте скiльки завгодно, а додому - не дам.
Чому? Сам такий - як побачу рiдкiсну книжку, вiзьму ©© до рук, то вона вже
в мене i залишиться...
- Я вам дам будь-який завдаток, тiльки дозвольте взяти додому.
- Нi, голубе, хоч тисячу карбованцiв давайте, не вiзьму: загине книжка
- нi за якi грошi ©© не купиш. Читайте тут. А коли хочете, приходьте в
музей, сiдайте i працюйте скiльки духу стане, а виносити я нiкому не
дозволяю.
З цього дня Григорiй Iванович часто заходив до музею, брав по кiлька
книжок, сiдав за стiл i з олiвцем у руках студiював потрiбну йому
лiтературу.
Частенько Дмитро Iванович давав Мусi нковi доручення: ©здити в далекi
мiсця по рiдкiснi експонати та брати участь в експедицiях тощо.
Сумлiнна й самовiддана праця Мусi нка подобалась Яворницькому, i вiн
усi ю душею полюбив цю просту й щиру людину.
- Хочеться менi вам, Григорiю Iвановичу, щось подарувати, та й думаю
собi - що ж вам саме дати? Ага, може, палицю? Ану лишень, пiдiйдiть сюди
ближче.
Мусi нко пiдiйшов i глянув на колекцiю рiзних палиць. ©х було з добрий
десяток.
- Вибирайте собi яку завгодно.
- Е-е-е, нi. Як же я сам буду вибирати! Якось незручно. Краще ви самi
виберiть i подаруйте, якщо ваша ласка.
Дмитро Iванович витяг одну, другу, третю, оглянув ©х з усiх бокiв,
прицмокнув язиком, щось пригадував i клав назад. Нарештi витяг четверту,
гладеньку чорну палицю.
- Берiть оцю. Зна те, де я дiстав ©©? В Гелуанi, як ©здив у гостi до
Лесi Укра©нки. Ця палиця виготовлена з найкоштовнiшого чорного дерева. Ось
вiзьмiть у руки, вона наче свинцем налита.
Григорiй Iванович зберiгав цей подарунок як пам'ять про генiальну
поетесу i ©© щирого прихильника та друга Дмитра Iвановича.
Восени 1920 року Дмитро Iванович викликав Мусi нка додому i сказав
йому:
- З Лоцмансько© Кам'янки Ольга Петрiвна пере©здить з сво©м чоловiком до
Ки ва. Дуже прошу вас, Григорiю Iвайовичу, все ©хн майно складiть на дуба
i разом з ними перевезiть до пристанi. А вже вiдтiля вони пароплавом
попливуть до Ки ва.
На пристань Дмитро Iванович прибув задовго до вiдходу пароплава. Вiн
тепло й щиро гомонiв з Кривенюками, прохав передати земний уклiн матерi -
Оленi Пчiлцi.
Пароплав уже вiдчалив, узяв курс на Ки©в, а Дмитро Iванович все ще
стояв на березi й махав солом'яним брилем сво©м добрим приятелям, якi
посилали йому з палуби прощальний привiт.
ОТ
ТОБI Й ДIД!
Хоч понедiлок i вихiдний день у музе©, але Дмитро Iванович завжди
приходив, щоб глянути хазяйським оком, чи все там гаразд.
Оглянувши цього разу музей, вiн чорним ходом вийшов на двiр i присiв на
стiльцi бiля ганку. Скромно одягнений, з цiпком у руках, сивовусий i в
шапцi, вiн був схожий на сторожа. Поруч нього сидiв студент (тепер
науковець) П. Г. Винниченко, який i розповiв менi цю бувальщину.
Щойно випав перший весняний дощик, засяяло радiсне сонечко. Дмитро
Iванович сидiв замрiяно, нiби вслухався, як розпукуються бруньки на
кленах, а бiля нього, скрутившись у клубочок, лежав пес Жучок. Скрипнула
хвiртка. У двiр музею ввiйшло двi лiтнi жiнки; вони оглянули кам'янi баби,
статую Катерини II, а потiм пiдiйшли до Яворницького й привiталися.
Присiди бiля нього й бiдкаються:
- От не пощастило! За скiльки рокiв при©хали в музей, а вiн, як на те,
вихiдний.
- А звiдки ж ви при©хали? - поцiкавився Дмитро Iванович.
- З Нiкополя.
- Ну що ж, у нас i тут, надворi, музей: бачите, он скiльки кам'яних
баб!
- Це вже ми бачили. Нам дуже хотiлося всередину пройти. Може, ви,
дiдусю, якось тишком-нишком провели б нас? Ми вам вiддячимо.
Дмитро Iванович усмiхнувся в довгi вуса, а потiм швидко ввiйшов у роль
дiда-сторожа й сказав:
- Воно трохи й незручно. Як наскочить начальство, так влетить менi,
перепаде й вам.
- А ви не бiйтеся начальства: у вихiдний день воно сидить дома. Чого б
то воно сюди зараз прийшло!
В цей час одна з них дiстала гаманця, пошукала в ньому й витягла
монету.
- Вiзьмiть, дiдусю.
- Що це?
- Тридцять копiйок вам на чай, вiзьмiть. Дмитро Iванович, приховуючи
усмiшку, сказав:
- Та я ще ж нiчого для вас не зробив, а ви вже й на чай. Це вже там
пiзнiше... Ну, ходiмо зi мною, поведу вже вас у музей.
Гостi зрадiли й охоче пiшли слiдом за "дiдом".
- Ви, прошу вас, скиньте з себе пальто й калошi. Ось тут залиште.
I показав у передпоко© вiшалку й мiсце на калошi. Жiнки повiсили сво©
ватянки на вiшалку, а калошi недбало кинули серед кiмнати. Яворницький
мовчки нахилився, взяв калошi й охайно поставив ©х у куток. Хоч жiнки це
помiтили, але промовчали. Простота й шанобливiсть Дмитра Iвановича не
викликали будь-яко© пiдозри. Вони так-таки й сприйняли його за
дiда-сторожа. Жiнки причепурилися бiля люстерка, а Яворницький витяг з