Страница:
Братському та Академi© й узвозом Боричевим пiшли у Верхн мiсто, де
ночували графи Гудовичi. I мов у воду канули. Уже шiсть рокiв... Кажуть,
що нiби вчаться в унiверситетi в Лейпцiгу...
- Тнру, тпру! - кричить Ничипiр i натяга вiжки: спiваючи, вiн ледь не
вперся кiньми в переднiй вiз.
Обоз спинився. Попереду все ще чорнiла хмара, та вiтер стих. Удалинi у
синю повiнь лiсу пiрнало темно-червоне сонце. Гули хрущi. В рожевуватiм
небi стрiмкими парами лiтали крижнi.
Примчав гайдук i передав наказ ставати на нiч.
Ночували бiля корчми за верст п'ятнадцять од Ки ва. Пустивши коней
пастися, повечеряли i полягали спати, хто на возах, хто на травi пiд
липами. Ничипiр стриножив коней, узяв попону i свiй нiмецький сiрий
каптан, зимою куплений для нього паном, i пiшов у нiч. Та ще не встиг
Григорiй влягтись на возi, як вiн вернувся, - вже без попони i без
каптана, - прислухався i запитав неголосно:
- У Петербург по©деш а чи залишишся на Укра©нi?
- Ще не надумав, - зiскочив iз воза Сковорода.
- Ну думай, думай... - проговорив Ничипiр. - Може, в Чорну хах будеш, -
додав, помовчавши, - провiдай мою сестру в Кизлiвцi. Вона одна у мене...
- Зайду, провiдаю.
- Скажи, що я по©хав шукати дiда...
- Ви що, вмирати здумали? - подався вперед Григорiй.
- Ще не одна хлiбина помре до того часу! - засмiявся якось сердито
Доля. - Ну, будь здоровий, - промовив пошепки i вiдiйшов. Вернувся зразу
ж, обняв Григорiя, притис до себе, поцiлував у щоку i зник у темрявi.
З завмерлим серцем Сковорода дивився йому вслiд: земляк утне цi © ночi
якусь добрячу штуку. Було тривожно i трохи сумно, що не одкрив Ничипiр
душу, не попрохав поради чи допомоги. Не довiря , вважа його, Григорiя,
сво©м лише наполовину, а може, й паном... Хотiлося - нестерпно, до болю в
грудях - гукнути Ничипора, порозмовляти одверто, щиро, як iз братом брат,
як iз козаком козак. Але чи варто втручатися у плин життя i набиватися з
сво ю дружбою? Може, нехай усе йде сво©м природним шляхом i нехай, як
казали римляни, бог не втруча ться...
Лiг горiлиць на возi, заклавши руки пiд голову, i слухав нiч. Цмокали
на вогкiм лузi конi. Бiля ставка у вербах, що клубочились ген за корчмою,
звеселяв свою маленьку любку соловейко, а на селi, по той бiк ставу, грали
музики то голубця, то горлицю, а то метелицю.
Згадались знову гучнi студентськi проводи Грицька й Миколи. Сказати
щиро, вiн потерпав, що сам не ©де в чужi кра©ни, де, певно, стiльки всього
цiкавого, нового, свiжого. Можливо, саме тому вiн опинився у мiсi© пана
Вишыевського, що ©хала вивчати сади токайськi i виноробну справу. Побачив
Вiдень, Офен, порозмовляв iз людьми, що_ славляться сво ю вченiстю. Але
усi три роки з думок не йшла полита кров'ю, потом i розшматована своя
земля, сво© степи, байраки, мiста i села i посполитство, яке з неволi
рветься й не може вирватися, мов Прометей прикутий. Вiн марив ними, не мiг
дiждатися, коли побачить знову, вдихне повiтря рiдне й поспить, як нинi,
пiд укра©нським небом - пiд солов'©ну пiсню, пiд шепiт вiтру, що пахне
цвiтом, рiллею, травами... Це треба мати в грудях не серце - камiнь, щоб
без кайданiв жити не мiж сво©м народом, не на сво©й землi!
Музики стихли. На неозоре оксамитове поле повибiгали вiвцi, що без
числа, без лiку, й лише пастух загаявся: десь пiдгуляв або заснув у хмарi,
що розляглась край неба, як чорне марище...
Й ось уже поле полем, а вiвцi вiвцями... Окiп, левада i ©хнiй лiс, що
зветься Савиним. А Сава, батько, мантачить косу i, поплювавши на шкарубкi
м'язистi руки, заходить ручку. Коса жихтить, зiтха , дзвонить, i соковитi,
розкiшнi трави лягають весело на край покосу, iпе не пiдозрюючи, що то
кiнець, загибель...
Над цим усiм у високостi неба трiпоче жайворонок. Його не видно, а
тiльки чути пiсню...
- Гей ти, фiлософе! Та прокидайся швидше! - поторсав хтось сердито.
Григорiй сiв, розплющив очi. Мов iз туману, випливла розлючена червона
пика гайдука.
- Де твiй земляк Ничипiр?! - узяв гайдук за груди i притягнув до себе.
Григорiй перехопив нахабну руку i так рвонув, що посiпака панський упав
на землю.
- А-а, ти тако©!.. - процiдив гайдук крiзь зуби i, встаючи, дiстав
пiстоля.
Григорiй зiскочив з воза на другий бiк.
Хто зна , чим це скiнчилося б, коли б не збiглись хлопцi й не
захистили.
- Ви всi розбiйники! - кричав лакуза. - Вас перевiшати мало!
- Чого це вiн? - спитав Григорiй, коли гайдук, усе ще лаючись,
попрямував до пана. Полковник уже прокинувся i, Затуляючись плащем од
вiтру, спостерiгав з карети цю веремiю.
- Утiк Ничипiр. Забрав коня, сiдло та шаблю i дременув, не залишивши й
слiду! - пояснив веснянкуватий кучер, що вiз вино. - На Низ подався,
мабуть, до запорожцiв.
- Куди схотiв, туди й подався... - пробурмотiв похмуро iнший.
Встромивши у черевики ноги й накинувши каптан на плечi, Сковорода пiшов
у поле: хотiлося побути трохи па самотi. Уже давно розвиднiлося, але було
ще сiро, бо чорна хмара, немов зiрвалася з свого припону, не йшла -
летiла, розкинувши аж на пiвнеба крила. Все дужчав вiтер. Зтинав дерева,
куйовдив вiття, встеляв ставок рожево-бiлим цвiтом.
"Погожий вiтер, - згадав Ничипора. - Якщо на Сiч, то вже далеко
досi..."
Вiн заздрив Долi. Йому також хотiлося летiти зараз на вороному степом,
вдихати свiжий передгрозовий вiтер i вiдчувати всiм тiлом волю.
Ой кони мiй, коню,
Золотая грива...
Упали першi краплi. Сяйнула блискавка. Орач, що бовванiв неподалiк у
полi, перехрестився поспiхом, зиркнув на хмару i знову натис на чепiги.
Воли ступали повагом услiд за хлопчиком, що йшов попереду в надутiй вiтром
бiлiй сорочечцi й прилиплих до нiг штанятах. Вiн не звертав уваги анi на
вiтер, анi на дощ, що припускав. Дивився спiдлоба, важко кудись у далеч i
мiряв землю - за кроком крок, за сажнем сажень.
- Сократ... - промовив тихо Сковорода i став пiд липу, бо почалася
злива. Усе частiше гiллястi блискавки пороли небо, усе лункiше бабахкав
грiм.
- Григорiю, тiкай скорiше в корчму! - гукали з шляху. - Григорiю!..
Не одзивався. I зустрiч iз рiдним краем, i милi спогади, i втеча Долi,
i плугатар, i гуркiт грому - все по дналося, злилося у щось дине цiле, що
розпирало груди i наливало силою. Немов жива, вiд блискавиць та вiтру
тремтiла дрiбно ралата липа. Ще серпанкова, весняна крона промокла
наскрiзь, не захищала. А дощ стояв стiною, яка закрила i небокрай, i
корчму, i селянина з волами й хлопчиком. Здавалося, крiм липи, грому та
блискавок, нема нiчого в свiтi. Було i страшно, й солодко. Лякала густа
самотнiсть, а веселила душу та фiлософська, незрима днiсть мiж ним i
свiтом, яку збагнув допiру. Воiстину, пiзнай себе, i ти пiзна ш усе! Не
пам'ятав, чия це мудрiсть, але був певен в ©© правдивостi. Тремтiння липи
було його тремтiнням, удари грому в душi вiдлунювали, як у небеснiй банi,
дощ одзивався якимось^ лоскiтним передчуттям вiдновлення, немовби вiн,
Григорiй, був тим маленьким зерням, у якому сховано майбутн людство,
лiси, птахи i все, що згине i знов вiдродиться у тому ж образi...
Дощ перестав раптово. Сяйнуло сонце - й земля заграла блискiтками,
завирувала пахощами, все потяглося вгору. Орач стояв у полi i ждав, коли
протряхне нива, воли ремигали, а хлопчик стежив за ластiвками, що вже
черкали небо, мов чорнi блискавки. Над полем, залитим променями, лелiла
пара. Опам'ятавшись пiсля дощу та грому, загомонiло птаство. Дудукав одуд,
вигравала, мов на сопiлцi, вивiльга...
- Григорiю! А йди, руша мо!
Чув i не чув. Дивився, слухав, як розквiта пiсля дощу природа, i далi
й далi вiдходив серцем вiд су ти, вiд гонористих помислiв i благ, якими
його заманював у Петербург Вишневський. Що все це важить у порiвняннi з
волею, З життям, якого прагнеш, i правом мислити!
Вiдкинув iз чола вологе пасмо чуба, узяв каптан на руку й попрямував до
валки.
СIТЬ ДРУГА
Всього три роки не був Григорiй дома, а скiльки збiгло води i сталося
лихих та добрих перемiн! Не попрощавшися з молодшим сином, померли батько
й мати. У братово© народилась донька. А хлопцi виросли, уже пасуть худобу
i виграють на конях незгiрш дорослих козакiв. I брат змiнився. Не
торохтить, як млин, а розмовля статечно, стримано i гладить вуса,
пiдносячи до рота чарку. Правда, коли сказав Григорiй, що не збира ться
хазяйнувати i вiдда йому весь грунт i все майно, нажите батьком, Степан
засяяв радiстю й гукнув: "Шатнись-но в стебку, жiнко, там десь ще був
кавалок сала!.."
I сумно, й весело ста Григорi вi, коли згада цю зустрiч з братом.
Сумно, бо вперше бачив свого Степана в цупких руках грунтiв i статкiв, а
весело, бо й цього разу на роздорiжжi людських шляхiв вiн не пiшов за
старшим братом найвелелюднiшим, який йому вготувала доля, а вибрав свiй,
нехай важкий, тернистий, але властивий його душi.
Два довгi мiсяцi бродив Гетьманщиною. З книжками в торбi й журбою в
серцi. Як та билинка в полi, вiн залишився в свiтi. Нiкому нема до нього
дiла, нi перед ким йому розкрити душу. У кожного сво життя, сво© турботи,
печалi, втiхи. От тiльки друзi по Академi© радiють завжди ного приходу,
неначе молодостi, що завiтала до них у гостi з минулих лiт, iз Ки ва. Ой
скiльки було за лiто обiймiв, споминiв i навiть слiз! Хоч не легке життя
студентське, та все ж при мнiше од су ти, яка пану в свiтi, од вiчних
клопотiв, хвороб i страху за свiй добробут, за долю дiток...
Зiтхнув, поправив торбу, аби плеча не муляла, й зiйшов З дороги, бо
торохтiв позаду якийсь вiзок. Втiшався з того, що сам, як пташка в небi,
на вольнiй волi, козак-нетяга, якому степ - домiвка, трава - постiль, а
шабля - жiнка. Правда, у нього нема шаблi... Зате е книги, наука,
мудрiсть, яку виковувало людство серцями кращих сво©х синiв вiд мудрих
еллiнiв до Прокоповича. А що на свiтi сильнiше од мудростi!
- Тпру! Тпру! - закричав хтось несамовито поруч. - Кого я бачу! Чи не
мана це, Грицьку?!
Григорiй прикрив од сонця очi i на вiзку, шо порiвнявся з ним, побачив
велетня в козацькiм стро©, в смушевiй шапцi, недбало збитiй набакир.
Стрибнувши з воза, козак обняв Григорiя й поцiлував незграбно у нiс та
щоку.
- А я вже думав, що ти пропав десь на чужинi... Лише тепер Сковорода
впiзнав у велетневi того Микиту, якого в бурсi за худорбу та довгi ноги
прозвали Гайстром. Зрадiв також цiй несподiванiй при мнiй зустрiчi.
- Куди i звiдки? - коротко спитав Микита, не випускаючи Сковороду з
обiймiв.
- У Переяслав...
-Та що ти кажеш?! - змахнув руками Гайстер-
- Учителем у ваш Колегiум...
- Так це ж прекрасно! Там мiй небiж гризе науку, i вдома спудей
майбутнiй ше без штанiв ганя ! А дидаскали нашi не з наймудрiших... Чого_
ж ми стали? дьмо!
Вiн обхопив Сковороду за стан i потягнув до воза. Коли вмостилися i
конi рушили, впав горiлиць, дiстав пiстоля й, гукнувши "vivat
professores!", бабахнув у син -син небо.
Злякавшись, конi рвонули чвалом. Замиготiли дерева, копи...
- А як же ти, у вiйську служиш? - спитав Григорiй, коли його палкий
кондисципул2 трохи притих i заховав пiстоля.
- Пан сотник! - ударив себе у груди Гайстер.
- Ого!
- А що ми, ликом шитi?! Чим не козак?
- Не можу звикнути... - сказав Григорiй тихо. - Такий худий, цибатий...
- Неначе гайстер! - зареготав Микита, пiдняв угору палець, наморщив
лоба й прорiк латиною: - Tempora mut'antur, et nos mutamur in illis! Чи
так, учителю? Ти ж серед нас був перший!
- Тебе немовби пiдмiнили...
- Ще б пак! Напився волi! Спасибi iмператрицi й боговi, гуля козацтво
знову!
- Гiркий жебрацький кусень...
- Ти бачив гетьмана? - промовив палко Гайстер. - Орел! Фiлософ! Такий
вiдсто©ть волю! А ми поможемо.
- Скажи, Микито, крiпакiв уже багато у пана гетьмана?
- Та кiлька тисяч буде.
- Полк козакiв, а може, й два...
- Ти завжди був якийсь химерний, Грицьку, - помовчавши, озвався сотник.
- Чи може стати на захист волi той, хто сам трима в неволi iнших? -
спитав Григорiй.
Микита знiтився. Одвернувшись, перебирав добротнi вiжки, кахикав,
хльоскав коней. Видать, i в нього рильце було в пушку. По всiй Гетьманщинi
пани та пiдпанки гребли пiд себе грунти, ма тки та посполитих, серед яких
траплялися i ©хнi родичi. А Розумовський - козацький син, а нинi граф i
гетьман, брат полюбовника iмператрицi - благословляв той ярмарок, оту
старшинську "вольницю", i грався в батька, що захища Вкра©ну-неньку й
нещасних сирiт од петербурзьких придворних змi©в...
- А ось i вiн, наш чудо-город! - вказав Микита в залиту сонцем далеч.
Оперезане синьо-зеленим поясом, на пагорбi стояло мiсто-замок. У
серпанковiм небi над ним пливли хрести та банi храмiв, горiли золотом,
немов змагалися з сонцем. На Трубежi гойдались стиха рибальськi човники,
на луцi паслись конi, а бiля стiн, пiд вербами, бiлiли стрункi жiночi
постатi i полотно, розiслане по морiжку на сонцi.
- Ти вже бував ранiше в Переяславi?
- Не довелося...
Микита прилiг па возi, пiдпер голову рукою й почав розказувати усе, що
знав про рiдне мiсто.
Та до Григорiя слова доходили через одне, бо вiн сидiв мов зачарований,
вбирав красу не тiльки зором, а й нiби усiм сво©м ством, що раптом стало
легке, нечутне, немов туман над свiтанковим лугом. Його душа була
наповнена передчуттям чогось нового, радiсного. Як i в усiх нетяг, у нього
була також у серцi комiрчина, де прича©лося бажання певностi, свого
куточка у цiм незатишнiм, жорстокiм свiтi, свого шматка, нехай черствого,
хлiба i навiть усмiшки дiвочих уст...
- Ти що, заснув? Агов, Григорiю! - поторсав його Микита.
Ще усмiхаючись сво©м надiям. Сковорода зиркнув на нього i запитав
очима, що той хотiв йому повiдати.
- Хто запросив тебе в Колегiум?
- Переказав епiскоп через отця Гервасiя.
- Чого ж ти будеш навчати чад?
- Поезi©.
- Ого!
- А що? Ми теж не ликом шитi!
На роздорiжжi конi самi звернули в мiсто й, прогупотiвши новим мостом,
побiгли швидше по добре вкоченiй дорозiгреблi.
Бiля палат преосвященного Микита спинив спiтнiлих коней, поправив шапку
й мовив:
- От i при©хали. Зайдеш у браму, а там лiворуч дверi - й узриш
епiскопа.
У мiстi Микита став статечним, стриманим. Здавалося, то був не Гайстер,
а зовсiм iнший, поважний сотник.
- Як улашту шся, - додав небавом, - заходь до мене. Тут недалеко, бiля
Михайлiвського. Хильнем по келиху, згада м Ки©в та Академiю!
- Зайду, зайду, Микито... - промовив Григорiй поспiхом, узяв торбину на
плече i попрощався: - Бувай здоровий!
- У добрий час! - гукнув Микита i помахав рукою. Переставляючи важкi,
закляклi ноги, Григорiй рушив пiд голубе склепiння брами й зайшов у двiр.
Лiворуч на голубiй стiнi чорнiли кованi дубовi дверi, а далi вiкна, вiкна;
вгорi високий, залiзом критий дах i бiлi хмари, мов херувими... Праворуч -
сад, криниця, стайня i позолочена легка карета...
Чомусь стало страшно. Уявив собi лице епiскопа, якого бачив ще в
Академi©, i зупинився паиiвдорозi. Господи, про що вiн буде з ним
говорити? Як доведе сво вмiння навчати отрокiв премудрощам складання
вiршiв? Напутник молодостi - Сковорода Григорiй, син хлiбороба Сави! Чи не
блюзнiрство твориш, Григорiю? Чи не чужу хочеш зiграти ролю на позорищi'
життя людського? Не спокушай примхливу долю! Доки не пiзно, покинь цей
двiр, це мiсто й, благословивши свiй шлях бурлаки, iди мiж люди, грай на
сопiлцi, учи добра i набирайся мудростi. Вона безмежна - мудрiсть! А ти,
вхопивши ©© мiзерну крихту, готовий зухвало зiйти на кафедру i
виголошувати сво© сентенцi©...
Бiля ворiт зустрiв отця Гервасiя. Iгумен обняв Григорiя, поцiлував, як
друга, i запитав:
- Був в Iосафа?
- Ще нi...
- Тодi куди ж ти! Оце i б його храмина!
Округлий, жвавий, отець Гервасiй iшов, як жiнка, дрiбно; розповiдав,
питав, радiв при мнiй зустрiчi i пiдбадьорював, не даючи сказати й слова.
Завiв у дiм, звелiв послушниковi доповiсти преосвященному i попрощався:
- Пiду скажу, щоб готували тобi пристойну келiю. Свiтлиця, в якiй стояв
Григорiй, висока, вiльна. Пiд стiнами тулились лави, на покутi пiд
образами - великий стiл, застелений розкiшним обрусом, i кiлька глибоких,
зручних крiсел. Та ще лампада, ©© рухливе багрянувате свiтло то заливало
лик Саваофа, то, заметавшись, перелiтало на божу матiр чи на Предтечу, що
на краю пустелi настановляв на путь праведний юрбу язичникiв...
- Це ти, Григорiю... - з'явився в дверях епiскоп. Благословив i
запросив рукою в крiсло. Сiв сам навпроти й заговорив неголосно, але
виразно, немов боявся, що спiврозмовник щось не збагне чи не дочу i через
те пiде вiд нього, не вгамувавши спраги, як подорожнiй, що не напився бiля
криницi без журавля. Вiн був худий, тендiтний, довге волосся спадало йому
на плечi. Майже такий, як кiлька рокiв тому. Тiльки посивiв трохи.
- Я чув, ти побував недавно в чужих краях.
Сковорода кивнув.
- I що ж ти бачив? Iз ким стрiчався? Чим збагатив свiй ум i душу?
- Був у Тока©, Вiднi, Презбурзi, Офенi... Сходив дорiг чимало i
розмовляв зi всяким людом...
- Iз православними? Чи з лютеранами та католиками?
- Я не цiкавився. Мене також нiхто про вiру не питав, - посмiхнувся
Сковорода. Вiн розумiв, до чого хилить лреосвященний: бо©ться, чи не
набрався чужого духу. - Там узагалi не дуже церкву празнують, - додав
навмисне, - хоч вiру мають у серцi i богу моляться...
- Вiд протестантства до ретицтва лише пiвкроку, - прорiк епiскоп i
перевiв розмову ближче до сутi дiла: - Тобi казав отець Гервасiй, що нам
потрiбен такий учитель, який би Знав поетику i мiг навчати спуде©в наших,
як слiд складати 1 розумiти вiршi. Я чув, ти ма ш знання i досвiд у цiй
нелегкiй справi, тому згодився на твiй при©зд i зберiгав для тебе мiсце.
Дивись же, будь достойним! Старайся. Не пошкодуй нi сил, нi знань. А щоб
було кого наслiдувати... - одкрив шухляду, - вiзьми ось книгу, хоч
недруковану, але премудру. Менi ©© подарував сам автор. Храни, аки зiницю
ока, й черпай iз не© мудрiсть!
Госаф пiдвiвся i сам наблизився до новонаставленого викладача поетики,
який також схопився й стояв, притисши книжку до грудей.
- Ти не страшися... - узяв пiд руку i посмiхнувся. - Усi колись були
зеленi, юнi i починали сво благе дiло...
- Я вдячний дуже... - почав був Григорiй. Але епiскоп перебив:
- Зажди, а як же з тво ю хворiстю? Ти ж за©кався нiби... Я пам'ятаю, як
архi рей у Ки вi хотiв зробити з тебе священика!
Опустивши смиренно очi, Григорiй мовив:
- Зцiлився, отче...
- Як тiльки вийшов iз Академi©, так i зцiлився?
- Недовiдомi путi господнi...
- Ну, бог iз тобою! - всмiхнувся не зло епiскоп. - Iди в Колегiум,
читай Кониського, молися, думай. Бо завтра ж перша лекцiя!
Коли Григорiй вийшов на розмальований вечiрнiм сонцем двiр, йому
назустрiч попрямував чернець, який куняв бiля ворiт на каменi. Похмурий,
чорний, з такою гривою та бородою, що налякався б, аби зустрiв у сутiнках.
- Iди за мною, - сказав Григорi вi i почвалав до брами.
Сковорода вiдчув при мну легкiсть у всьому тiлi, в душi - веселiсть,
упевненiсть. Уже любив сво©х майбутнiх учнiв, цiкавих, вдумливих. Горiв
бажанням вiддати ©м не тiльки те, що зна , а й те, що знатиме, бо розумiв,
як ще багато в незбагненного, i твердо вiрив у неосяжну силу людського
розуму. Не шкодував за полем, за нескiнченним шляхом, жаркими днями i
прохолодними, немов вода джерельна, сумними ночами. Тут теж чудово! Таке ж
високе небо, такi ж садки, така ж неквапна рiчка ген за стiною мiста, i
верболози, й луки... Он як лягав сонечко - прославшись лiсом, накрившись
хмаркою...
Наздогнав свого похмурого проводиря, торкнувся його плеча:
- Погляньте, отче, яка краса!
Той i не муркнув. Ступав байдужий, мертвий. Звернув у двiр монастиря i,
поминувши церкву, спинився бiля старо© З вузькими вiкнами кам'яницi.
Вiдчинив трухлявi дверi. У невеличких сiнях виднiлося вiдро з водою та
дерев'яна кварта. Переступаючи дiрки в пiдлозi, чернець зайшов до однi © з
келiй, впустив Григорiя i мовчки вийшов. Розтанув, як тане дим...
Пiд образами темнiв маленький стiл без скатертини, на ньому свiчка у
свiчнику, майстерно виточеному з якогось дерева. Бiля стiни - тапчан чи
iюлик, накритий грубим лiжником. Ослiн... i все.
Григорiй поклав на стiл "Поетику", на пiдвiконня - торбу, зняв каптан.
Лiг на тапчанi й зiтхнув полегшено. Весь день у дорозi! Вже навiть сонце
стомилось грiти землю... На пiдвiконнi гаснуть багрянi вiдблиски...
Густiша важка сутемрява...
Хоч цiлий день не мав i крихти в ротi, не хотiлося iти шукати трапези.
Дiстав каптан, полiз у кишеню i витяг черствий окрайчик, який берiг на
всяк випадок ще з позавчора, Запахло хлiбом, полем, достиглим житом...
Вiдкусив чималий кусень i став жувати, не поспiшаючи, не пiдкоряючись
бажанню тiла угамувати якнайскорiше голод. Десь шарудiли мишi, здiймали
пискняву: почули ©жу. Вiдламав шматочок хлiба i кинув у чорний кут. Вiн не
насититься тi ю крихтою, а ©м - вечеря...
До©вши хлiб, лежав i слухав тишу. Вже стало зовсiм темно. Лише вiкно
сiрiло та ще мiсцями лиснiла фарба на аскетичних, суворих божих ликах...
Нараз пiдвiвся. Дiстав кресало, гнiт. Добув вогню i запалив товсту
воскову свiчку. Сiв на ослонi й розкрив "Поетику". Латинь, латина! Усе
знайоме, чуте... Та це ж та сама книжка, за якою читав Кониський ©м в
Академi©!
З журбою в серцi перегортав листки i бачив класи, хлопцiв, лице
професора, високочоле, мудре... з двома бородавками над правим вусом...
Господи, усе те саме! Лiта ж iдуть, спливають. Життя тече, як рiчка. Усе
мiня ться, живе, оновлю ться - i свiт, i люди, i навiть мудрiсть. Те, що
колись Здавалося диноiстинним, мiцним, як мури, i непорушним, сьогоднi -
тлiн i порох.
Закрив, не додивившись, книжку. Так не годиться навчати поезi©! Ще в
Академi© вони шукали нових шляхiв, вивчали нiмецькi, польськi вiршi,
Тредiаковського i Ломоносова, дискутували, чому простi пiснi народу беруть
за душу кожного, живуть вiками, а панегiрики пi©тiв мудрствуючих творяться
всуе - i всуе гинуть. Вiн ще не вiдав твердо, де, в чому iстина, але був
певен, що за старим, змертвiлим способом навчати сам не буде. Як Гераклiт
сказав, не можна двiчi ступити в одну й ту ж воду в рiчцi!
Дмухнув на свiчку, навпомацки знайшов сво спартанське ложе, зняв
черевики, лiг i заснув одразу, як привчив себе ще в бурсi.
Прокинувся, як почало розвиднюватися. Одягся, вмився бiля вiкна надворi
й пiшов блукати мiстом. Йому найкраще думалося на вольнiй волi, серед
природи, пiд небесами. Тут вiдчува ш, що ти вiнець натури, ©© найлiпший
витвiр. Думки шугають соколами, груди вдихають ранковий свiжий вiтер, душа
аж ся тим первозданним щастям, яке на свiтi найнеЗрадливiше.
Переяслав ще додивлявся сни. Стояла мертва тиша. Лише достиглi яблука
падали зрiдка на пружну землю двору та сонно попискували якiсь пташки, що
вiдчували ранок, а не могли прокинутись. Попiд тинами вже де-не-де лежало
блякле листя, солома, гудина - минало лiто. Ще мiсяць-два - i замете,
захука . Тодi бездомному хоч сядь та й плач: iз морозами поганi жарти...
Ну, слава богу, у нього е тепер над головою дах, е пристановище, робота,
учнi, друзi. все!
Узвозом спустився до мiських ворiт, що вже були вiдчиненi, i вийшов на
берег Альти. Спинився, вражений. Як у водi, в туманi стояли старi ралатi
верби. Важкими хмарами вони звисали над нешироким лугом, готовi висипати
на землю зливу листя. А за долиною i за туманом, на сiро-жовтiм пагорбi,
неначе в небi, дрiмали конi...
Вода у рiчцi була прозора, тиха. Текла, ледь-ледь ворушачи порослi
зеленим мохом водоростi, без водори©в, закрутiв - немов печальна пiсня...
Десь iз туману, з далечi почулося iржання, цмокання. Небеснi конi враз
нашорошилися, попiдводили голови...
Сковорода стенувся: в його душi знов стрепенулося те заповiтне, давне,
напiвлегенда-напiвбувальщина, яку вiн взяв IЗ дому як свiй диний i
найдорожчий скарб. А що, як тут загруз у тванi той золотий чарiвний кiнь,
якого втопили предки нашi, попавши у невблаганну бурю?!
Вiн чу знову й знову iржання, форкання. Спустившись валом, бiжить
нестямно понад вузькою, мiлкою рiчкою 1 зупиня ться аж там, де Альта
впада в швидкий Трубiж. Затиснутий водою й кручею, гаму серце i
прислуха ться. Нiде нiчого. Туман i тиша. Та ще калина, що нахилилася над
затуманеним свiчадом рiчки й милу ться сво ю вродою. Он ще i ще горять
кущi калини... Яка краса!.. Червонi кетяги, i сивi верби, i першi променi,
що прориваються з-за банi перкви й пронизують туман, i воду, i навiть
ягоди, налитi соком, а може, кров'ю во©нiв, що полягли в кривавих сiчах на
мрiйнiй Альтi...
Коня не чути.
Розпашiлий вiд бiгу, Григорiй знiма каптан i шапку, ста навколiшки i
нахиля ться, аби умитися водою з рiчки. Все ще вслухаючись, спиня погляд
на вiдображеннi свого обличчя. Змарнiв за лiто... Повипинались вилицi,
позападали очi. А нiс ще довший став, лоб вищий... Волосся вигорiло -
ходив без шапки довго... Добре, що у Лубнах постригся. Хай пiд
макiтерку... Зате не прийде в аудиторiю зарослий, як той пустельник! В
аудиторiю... У клас поетики... Невже це правда, а не химерний сон? Ще
вчора вiн був козакнетяга, бездомний i не потрiбний свiтовi, а нинi -
вчитель, наставник юностi!
Умився швидко, дiстав хустинку, витерся. Пiдняв каптан i шапку. Не
одягаючись, пiшов назад, до брами. Туман порiдшав. Було вже добре видно
корiв, овечок, що переходили мостом на той бiк Альти, i пастушкiв, ще
сонних, млявих. Промчав у мiсто вершник, сяйнув на сонцi ефесом шаблi чи
то пiстолем. Ззгелготали гуси, зрадiвши водi i дню.
Загупотiли молоти, цiпи та ступи. Потяглися iз коминiв у небо неквапнi
пасма диму...
Свiт запрягався в працю, у су ту.
На перехрестi вулиць зустрiв Микиту та школяра.
- Ну як? - метнувся до нього сотник. - Благословив епiскоп?
-Благословив.
- Ну й слава богу. Iвасю, а йди сюди! - покликав небожа, що зупинився
неподалiк. - Це ваш новий учитель - Григорiй Савич Сковорода.
Йвась уклонився.
- А це мiй небiж, - тикнув Микита малого в груди. - Тямущий хлопець! А
по-латинi чеше - куди менi!
- В якому класi? - спитав Григорiй учня. Але Микита не дав йому й рота
розкрити:
- Та вже в поетицi... - Обхопив Григорiя за стан, примружив очi й
крутнув рудого вуса: - Ходiм до мене та перехилимо по келишку медочку чи
оковито©! Тут недалеко. Он, бачиш, дiм пiд гонтом i двi тополi? Ото i е
мо© палати. А жiночка у мене, Грицьку!.. - прицмокнув ласо.
- Спасибi, брате, - подякував йому Григорiй. - Зайду ii хильнемо, лише
не зараз. У мене ж лекцi©! Тремчу, мов лист осиковий, i потерпаю...
- Тим паче треба випити! - змахнув руками сотпик. - Я, коли ©ду в
Глухiв, так випиваю кварту, щоб смiливiше було являтися на яснi очi
гетьману. Iвасю! Йвасю!
ночували графи Гудовичi. I мов у воду канули. Уже шiсть рокiв... Кажуть,
що нiби вчаться в унiверситетi в Лейпцiгу...
- Тнру, тпру! - кричить Ничипiр i натяга вiжки: спiваючи, вiн ледь не
вперся кiньми в переднiй вiз.
Обоз спинився. Попереду все ще чорнiла хмара, та вiтер стих. Удалинi у
синю повiнь лiсу пiрнало темно-червоне сонце. Гули хрущi. В рожевуватiм
небi стрiмкими парами лiтали крижнi.
Примчав гайдук i передав наказ ставати на нiч.
Ночували бiля корчми за верст п'ятнадцять од Ки ва. Пустивши коней
пастися, повечеряли i полягали спати, хто на возах, хто на травi пiд
липами. Ничипiр стриножив коней, узяв попону i свiй нiмецький сiрий
каптан, зимою куплений для нього паном, i пiшов у нiч. Та ще не встиг
Григорiй влягтись на возi, як вiн вернувся, - вже без попони i без
каптана, - прислухався i запитав неголосно:
- У Петербург по©деш а чи залишишся на Укра©нi?
- Ще не надумав, - зiскочив iз воза Сковорода.
- Ну думай, думай... - проговорив Ничипiр. - Може, в Чорну хах будеш, -
додав, помовчавши, - провiдай мою сестру в Кизлiвцi. Вона одна у мене...
- Зайду, провiдаю.
- Скажи, що я по©хав шукати дiда...
- Ви що, вмирати здумали? - подався вперед Григорiй.
- Ще не одна хлiбина помре до того часу! - засмiявся якось сердито
Доля. - Ну, будь здоровий, - промовив пошепки i вiдiйшов. Вернувся зразу
ж, обняв Григорiя, притис до себе, поцiлував у щоку i зник у темрявi.
З завмерлим серцем Сковорода дивився йому вслiд: земляк утне цi © ночi
якусь добрячу штуку. Було тривожно i трохи сумно, що не одкрив Ничипiр
душу, не попрохав поради чи допомоги. Не довiря , вважа його, Григорiя,
сво©м лише наполовину, а може, й паном... Хотiлося - нестерпно, до болю в
грудях - гукнути Ничипора, порозмовляти одверто, щиро, як iз братом брат,
як iз козаком козак. Але чи варто втручатися у плин життя i набиватися з
сво ю дружбою? Може, нехай усе йде сво©м природним шляхом i нехай, як
казали римляни, бог не втруча ться...
Лiг горiлиць на возi, заклавши руки пiд голову, i слухав нiч. Цмокали
на вогкiм лузi конi. Бiля ставка у вербах, що клубочились ген за корчмою,
звеселяв свою маленьку любку соловейко, а на селi, по той бiк ставу, грали
музики то голубця, то горлицю, а то метелицю.
Згадались знову гучнi студентськi проводи Грицька й Миколи. Сказати
щиро, вiн потерпав, що сам не ©де в чужi кра©ни, де, певно, стiльки всього
цiкавого, нового, свiжого. Можливо, саме тому вiн опинився у мiсi© пана
Вишыевського, що ©хала вивчати сади токайськi i виноробну справу. Побачив
Вiдень, Офен, порозмовляв iз людьми, що_ славляться сво ю вченiстю. Але
усi три роки з думок не йшла полита кров'ю, потом i розшматована своя
земля, сво© степи, байраки, мiста i села i посполитство, яке з неволi
рветься й не може вирватися, мов Прометей прикутий. Вiн марив ними, не мiг
дiждатися, коли побачить знову, вдихне повiтря рiдне й поспить, як нинi,
пiд укра©нським небом - пiд солов'©ну пiсню, пiд шепiт вiтру, що пахне
цвiтом, рiллею, травами... Це треба мати в грудях не серце - камiнь, щоб
без кайданiв жити не мiж сво©м народом, не на сво©й землi!
Музики стихли. На неозоре оксамитове поле повибiгали вiвцi, що без
числа, без лiку, й лише пастух загаявся: десь пiдгуляв або заснув у хмарi,
що розляглась край неба, як чорне марище...
Й ось уже поле полем, а вiвцi вiвцями... Окiп, левада i ©хнiй лiс, що
зветься Савиним. А Сава, батько, мантачить косу i, поплювавши на шкарубкi
м'язистi руки, заходить ручку. Коса жихтить, зiтха , дзвонить, i соковитi,
розкiшнi трави лягають весело на край покосу, iпе не пiдозрюючи, що то
кiнець, загибель...
Над цим усiм у високостi неба трiпоче жайворонок. Його не видно, а
тiльки чути пiсню...
- Гей ти, фiлософе! Та прокидайся швидше! - поторсав хтось сердито.
Григорiй сiв, розплющив очi. Мов iз туману, випливла розлючена червона
пика гайдука.
- Де твiй земляк Ничипiр?! - узяв гайдук за груди i притягнув до себе.
Григорiй перехопив нахабну руку i так рвонув, що посiпака панський упав
на землю.
- А-а, ти тако©!.. - процiдив гайдук крiзь зуби i, встаючи, дiстав
пiстоля.
Григорiй зiскочив з воза на другий бiк.
Хто зна , чим це скiнчилося б, коли б не збiглись хлопцi й не
захистили.
- Ви всi розбiйники! - кричав лакуза. - Вас перевiшати мало!
- Чого це вiн? - спитав Григорiй, коли гайдук, усе ще лаючись,
попрямував до пана. Полковник уже прокинувся i, Затуляючись плащем од
вiтру, спостерiгав з карети цю веремiю.
- Утiк Ничипiр. Забрав коня, сiдло та шаблю i дременув, не залишивши й
слiду! - пояснив веснянкуватий кучер, що вiз вино. - На Низ подався,
мабуть, до запорожцiв.
- Куди схотiв, туди й подався... - пробурмотiв похмуро iнший.
Встромивши у черевики ноги й накинувши каптан на плечi, Сковорода пiшов
у поле: хотiлося побути трохи па самотi. Уже давно розвиднiлося, але було
ще сiро, бо чорна хмара, немов зiрвалася з свого припону, не йшла -
летiла, розкинувши аж на пiвнеба крила. Все дужчав вiтер. Зтинав дерева,
куйовдив вiття, встеляв ставок рожево-бiлим цвiтом.
"Погожий вiтер, - згадав Ничипора. - Якщо на Сiч, то вже далеко
досi..."
Вiн заздрив Долi. Йому також хотiлося летiти зараз на вороному степом,
вдихати свiжий передгрозовий вiтер i вiдчувати всiм тiлом волю.
Ой кони мiй, коню,
Золотая грива...
Упали першi краплi. Сяйнула блискавка. Орач, що бовванiв неподалiк у
полi, перехрестився поспiхом, зиркнув на хмару i знову натис на чепiги.
Воли ступали повагом услiд за хлопчиком, що йшов попереду в надутiй вiтром
бiлiй сорочечцi й прилиплих до нiг штанятах. Вiн не звертав уваги анi на
вiтер, анi на дощ, що припускав. Дивився спiдлоба, важко кудись у далеч i
мiряв землю - за кроком крок, за сажнем сажень.
- Сократ... - промовив тихо Сковорода i став пiд липу, бо почалася
злива. Усе частiше гiллястi блискавки пороли небо, усе лункiше бабахкав
грiм.
- Григорiю, тiкай скорiше в корчму! - гукали з шляху. - Григорiю!..
Не одзивався. I зустрiч iз рiдним краем, i милi спогади, i втеча Долi,
i плугатар, i гуркiт грому - все по дналося, злилося у щось дине цiле, що
розпирало груди i наливало силою. Немов жива, вiд блискавиць та вiтру
тремтiла дрiбно ралата липа. Ще серпанкова, весняна крона промокла
наскрiзь, не захищала. А дощ стояв стiною, яка закрила i небокрай, i
корчму, i селянина з волами й хлопчиком. Здавалося, крiм липи, грому та
блискавок, нема нiчого в свiтi. Було i страшно, й солодко. Лякала густа
самотнiсть, а веселила душу та фiлософська, незрима днiсть мiж ним i
свiтом, яку збагнув допiру. Воiстину, пiзнай себе, i ти пiзна ш усе! Не
пам'ятав, чия це мудрiсть, але був певен в ©© правдивостi. Тремтiння липи
було його тремтiнням, удари грому в душi вiдлунювали, як у небеснiй банi,
дощ одзивався якимось^ лоскiтним передчуттям вiдновлення, немовби вiн,
Григорiй, був тим маленьким зерням, у якому сховано майбутн людство,
лiси, птахи i все, що згине i знов вiдродиться у тому ж образi...
Дощ перестав раптово. Сяйнуло сонце - й земля заграла блискiтками,
завирувала пахощами, все потяглося вгору. Орач стояв у полi i ждав, коли
протряхне нива, воли ремигали, а хлопчик стежив за ластiвками, що вже
черкали небо, мов чорнi блискавки. Над полем, залитим променями, лелiла
пара. Опам'ятавшись пiсля дощу та грому, загомонiло птаство. Дудукав одуд,
вигравала, мов на сопiлцi, вивiльга...
- Григорiю! А йди, руша мо!
Чув i не чув. Дивився, слухав, як розквiта пiсля дощу природа, i далi
й далi вiдходив серцем вiд су ти, вiд гонористих помислiв i благ, якими
його заманював у Петербург Вишневський. Що все це важить у порiвняннi з
волею, З життям, якого прагнеш, i правом мислити!
Вiдкинув iз чола вологе пасмо чуба, узяв каптан на руку й попрямував до
валки.
СIТЬ ДРУГА
Всього три роки не був Григорiй дома, а скiльки збiгло води i сталося
лихих та добрих перемiн! Не попрощавшися з молодшим сином, померли батько
й мати. У братово© народилась донька. А хлопцi виросли, уже пасуть худобу
i виграють на конях незгiрш дорослих козакiв. I брат змiнився. Не
торохтить, як млин, а розмовля статечно, стримано i гладить вуса,
пiдносячи до рота чарку. Правда, коли сказав Григорiй, що не збира ться
хазяйнувати i вiдда йому весь грунт i все майно, нажите батьком, Степан
засяяв радiстю й гукнув: "Шатнись-но в стебку, жiнко, там десь ще був
кавалок сала!.."
I сумно, й весело ста Григорi вi, коли згада цю зустрiч з братом.
Сумно, бо вперше бачив свого Степана в цупких руках грунтiв i статкiв, а
весело, бо й цього разу на роздорiжжi людських шляхiв вiн не пiшов за
старшим братом найвелелюднiшим, який йому вготувала доля, а вибрав свiй,
нехай важкий, тернистий, але властивий його душi.
Два довгi мiсяцi бродив Гетьманщиною. З книжками в торбi й журбою в
серцi. Як та билинка в полi, вiн залишився в свiтi. Нiкому нема до нього
дiла, нi перед ким йому розкрити душу. У кожного сво життя, сво© турботи,
печалi, втiхи. От тiльки друзi по Академi© радiють завжди ного приходу,
неначе молодостi, що завiтала до них у гостi з минулих лiт, iз Ки ва. Ой
скiльки було за лiто обiймiв, споминiв i навiть слiз! Хоч не легке життя
студентське, та все ж при мнiше од су ти, яка пану в свiтi, од вiчних
клопотiв, хвороб i страху за свiй добробут, за долю дiток...
Зiтхнув, поправив торбу, аби плеча не муляла, й зiйшов З дороги, бо
торохтiв позаду якийсь вiзок. Втiшався з того, що сам, як пташка в небi,
на вольнiй волi, козак-нетяга, якому степ - домiвка, трава - постiль, а
шабля - жiнка. Правда, у нього нема шаблi... Зате е книги, наука,
мудрiсть, яку виковувало людство серцями кращих сво©х синiв вiд мудрих
еллiнiв до Прокоповича. А що на свiтi сильнiше од мудростi!
- Тпру! Тпру! - закричав хтось несамовито поруч. - Кого я бачу! Чи не
мана це, Грицьку?!
Григорiй прикрив од сонця очi i на вiзку, шо порiвнявся з ним, побачив
велетня в козацькiм стро©, в смушевiй шапцi, недбало збитiй набакир.
Стрибнувши з воза, козак обняв Григорiя й поцiлував незграбно у нiс та
щоку.
- А я вже думав, що ти пропав десь на чужинi... Лише тепер Сковорода
впiзнав у велетневi того Микиту, якого в бурсi за худорбу та довгi ноги
прозвали Гайстром. Зрадiв також цiй несподiванiй при мнiй зустрiчi.
- Куди i звiдки? - коротко спитав Микита, не випускаючи Сковороду з
обiймiв.
- У Переяслав...
-Та що ти кажеш?! - змахнув руками Гайстер-
- Учителем у ваш Колегiум...
- Так це ж прекрасно! Там мiй небiж гризе науку, i вдома спудей
майбутнiй ше без штанiв ганя ! А дидаскали нашi не з наймудрiших... Чого_
ж ми стали? дьмо!
Вiн обхопив Сковороду за стан i потягнув до воза. Коли вмостилися i
конi рушили, впав горiлиць, дiстав пiстоля й, гукнувши "vivat
professores!", бабахнув у син -син небо.
Злякавшись, конi рвонули чвалом. Замиготiли дерева, копи...
- А як же ти, у вiйську служиш? - спитав Григорiй, коли його палкий
кондисципул2 трохи притих i заховав пiстоля.
- Пан сотник! - ударив себе у груди Гайстер.
- Ого!
- А що ми, ликом шитi?! Чим не козак?
- Не можу звикнути... - сказав Григорiй тихо. - Такий худий, цибатий...
- Неначе гайстер! - зареготав Микита, пiдняв угору палець, наморщив
лоба й прорiк латиною: - Tempora mut'antur, et nos mutamur in illis! Чи
так, учителю? Ти ж серед нас був перший!
- Тебе немовби пiдмiнили...
- Ще б пак! Напився волi! Спасибi iмператрицi й боговi, гуля козацтво
знову!
- Гiркий жебрацький кусень...
- Ти бачив гетьмана? - промовив палко Гайстер. - Орел! Фiлософ! Такий
вiдсто©ть волю! А ми поможемо.
- Скажи, Микито, крiпакiв уже багато у пана гетьмана?
- Та кiлька тисяч буде.
- Полк козакiв, а може, й два...
- Ти завжди був якийсь химерний, Грицьку, - помовчавши, озвався сотник.
- Чи може стати на захист волi той, хто сам трима в неволi iнших? -
спитав Григорiй.
Микита знiтився. Одвернувшись, перебирав добротнi вiжки, кахикав,
хльоскав коней. Видать, i в нього рильце було в пушку. По всiй Гетьманщинi
пани та пiдпанки гребли пiд себе грунти, ма тки та посполитих, серед яких
траплялися i ©хнi родичi. А Розумовський - козацький син, а нинi граф i
гетьман, брат полюбовника iмператрицi - благословляв той ярмарок, оту
старшинську "вольницю", i грався в батька, що захища Вкра©ну-неньку й
нещасних сирiт од петербурзьких придворних змi©в...
- А ось i вiн, наш чудо-город! - вказав Микита в залиту сонцем далеч.
Оперезане синьо-зеленим поясом, на пагорбi стояло мiсто-замок. У
серпанковiм небi над ним пливли хрести та банi храмiв, горiли золотом,
немов змагалися з сонцем. На Трубежi гойдались стиха рибальськi човники,
на луцi паслись конi, а бiля стiн, пiд вербами, бiлiли стрункi жiночi
постатi i полотно, розiслане по морiжку на сонцi.
- Ти вже бував ранiше в Переяславi?
- Не довелося...
Микита прилiг па возi, пiдпер голову рукою й почав розказувати усе, що
знав про рiдне мiсто.
Та до Григорiя слова доходили через одне, бо вiн сидiв мов зачарований,
вбирав красу не тiльки зором, а й нiби усiм сво©м ством, що раптом стало
легке, нечутне, немов туман над свiтанковим лугом. Його душа була
наповнена передчуттям чогось нового, радiсного. Як i в усiх нетяг, у нього
була також у серцi комiрчина, де прича©лося бажання певностi, свого
куточка у цiм незатишнiм, жорстокiм свiтi, свого шматка, нехай черствого,
хлiба i навiть усмiшки дiвочих уст...
- Ти що, заснув? Агов, Григорiю! - поторсав його Микита.
Ще усмiхаючись сво©м надiям. Сковорода зиркнув на нього i запитав
очима, що той хотiв йому повiдати.
- Хто запросив тебе в Колегiум?
- Переказав епiскоп через отця Гервасiя.
- Чого ж ти будеш навчати чад?
- Поезi©.
- Ого!
- А що? Ми теж не ликом шитi!
На роздорiжжi конi самi звернули в мiсто й, прогупотiвши новим мостом,
побiгли швидше по добре вкоченiй дорозiгреблi.
Бiля палат преосвященного Микита спинив спiтнiлих коней, поправив шапку
й мовив:
- От i при©хали. Зайдеш у браму, а там лiворуч дверi - й узриш
епiскопа.
У мiстi Микита став статечним, стриманим. Здавалося, то був не Гайстер,
а зовсiм iнший, поважний сотник.
- Як улашту шся, - додав небавом, - заходь до мене. Тут недалеко, бiля
Михайлiвського. Хильнем по келиху, згада м Ки©в та Академiю!
- Зайду, зайду, Микито... - промовив Григорiй поспiхом, узяв торбину на
плече i попрощався: - Бувай здоровий!
- У добрий час! - гукнув Микита i помахав рукою. Переставляючи важкi,
закляклi ноги, Григорiй рушив пiд голубе склепiння брами й зайшов у двiр.
Лiворуч на голубiй стiнi чорнiли кованi дубовi дверi, а далi вiкна, вiкна;
вгорi високий, залiзом критий дах i бiлi хмари, мов херувими... Праворуч -
сад, криниця, стайня i позолочена легка карета...
Чомусь стало страшно. Уявив собi лице епiскопа, якого бачив ще в
Академi©, i зупинився паиiвдорозi. Господи, про що вiн буде з ним
говорити? Як доведе сво вмiння навчати отрокiв премудрощам складання
вiршiв? Напутник молодостi - Сковорода Григорiй, син хлiбороба Сави! Чи не
блюзнiрство твориш, Григорiю? Чи не чужу хочеш зiграти ролю на позорищi'
життя людського? Не спокушай примхливу долю! Доки не пiзно, покинь цей
двiр, це мiсто й, благословивши свiй шлях бурлаки, iди мiж люди, грай на
сопiлцi, учи добра i набирайся мудростi. Вона безмежна - мудрiсть! А ти,
вхопивши ©© мiзерну крихту, готовий зухвало зiйти на кафедру i
виголошувати сво© сентенцi©...
Бiля ворiт зустрiв отця Гервасiя. Iгумен обняв Григорiя, поцiлував, як
друга, i запитав:
- Був в Iосафа?
- Ще нi...
- Тодi куди ж ти! Оце i б його храмина!
Округлий, жвавий, отець Гервасiй iшов, як жiнка, дрiбно; розповiдав,
питав, радiв при мнiй зустрiчi i пiдбадьорював, не даючи сказати й слова.
Завiв у дiм, звелiв послушниковi доповiсти преосвященному i попрощався:
- Пiду скажу, щоб готували тобi пристойну келiю. Свiтлиця, в якiй стояв
Григорiй, висока, вiльна. Пiд стiнами тулились лави, на покутi пiд
образами - великий стiл, застелений розкiшним обрусом, i кiлька глибоких,
зручних крiсел. Та ще лампада, ©© рухливе багрянувате свiтло то заливало
лик Саваофа, то, заметавшись, перелiтало на божу матiр чи на Предтечу, що
на краю пустелi настановляв на путь праведний юрбу язичникiв...
- Це ти, Григорiю... - з'явився в дверях епiскоп. Благословив i
запросив рукою в крiсло. Сiв сам навпроти й заговорив неголосно, але
виразно, немов боявся, що спiврозмовник щось не збагне чи не дочу i через
те пiде вiд нього, не вгамувавши спраги, як подорожнiй, що не напився бiля
криницi без журавля. Вiн був худий, тендiтний, довге волосся спадало йому
на плечi. Майже такий, як кiлька рокiв тому. Тiльки посивiв трохи.
- Я чув, ти побував недавно в чужих краях.
Сковорода кивнув.
- I що ж ти бачив? Iз ким стрiчався? Чим збагатив свiй ум i душу?
- Був у Тока©, Вiднi, Презбурзi, Офенi... Сходив дорiг чимало i
розмовляв зi всяким людом...
- Iз православними? Чи з лютеранами та католиками?
- Я не цiкавився. Мене також нiхто про вiру не питав, - посмiхнувся
Сковорода. Вiн розумiв, до чого хилить лреосвященний: бо©ться, чи не
набрався чужого духу. - Там узагалi не дуже церкву празнують, - додав
навмисне, - хоч вiру мають у серцi i богу моляться...
- Вiд протестантства до ретицтва лише пiвкроку, - прорiк епiскоп i
перевiв розмову ближче до сутi дiла: - Тобi казав отець Гервасiй, що нам
потрiбен такий учитель, який би Знав поетику i мiг навчати спуде©в наших,
як слiд складати 1 розумiти вiршi. Я чув, ти ма ш знання i досвiд у цiй
нелегкiй справi, тому згодився на твiй при©зд i зберiгав для тебе мiсце.
Дивись же, будь достойним! Старайся. Не пошкодуй нi сил, нi знань. А щоб
було кого наслiдувати... - одкрив шухляду, - вiзьми ось книгу, хоч
недруковану, але премудру. Менi ©© подарував сам автор. Храни, аки зiницю
ока, й черпай iз не© мудрiсть!
Госаф пiдвiвся i сам наблизився до новонаставленого викладача поетики,
який також схопився й стояв, притисши книжку до грудей.
- Ти не страшися... - узяв пiд руку i посмiхнувся. - Усi колись були
зеленi, юнi i починали сво благе дiло...
- Я вдячний дуже... - почав був Григорiй. Але епiскоп перебив:
- Зажди, а як же з тво ю хворiстю? Ти ж за©кався нiби... Я пам'ятаю, як
архi рей у Ки вi хотiв зробити з тебе священика!
Опустивши смиренно очi, Григорiй мовив:
- Зцiлився, отче...
- Як тiльки вийшов iз Академi©, так i зцiлився?
- Недовiдомi путi господнi...
- Ну, бог iз тобою! - всмiхнувся не зло епiскоп. - Iди в Колегiум,
читай Кониського, молися, думай. Бо завтра ж перша лекцiя!
Коли Григорiй вийшов на розмальований вечiрнiм сонцем двiр, йому
назустрiч попрямував чернець, який куняв бiля ворiт на каменi. Похмурий,
чорний, з такою гривою та бородою, що налякався б, аби зустрiв у сутiнках.
- Iди за мною, - сказав Григорi вi i почвалав до брами.
Сковорода вiдчув при мну легкiсть у всьому тiлi, в душi - веселiсть,
упевненiсть. Уже любив сво©х майбутнiх учнiв, цiкавих, вдумливих. Горiв
бажанням вiддати ©м не тiльки те, що зна , а й те, що знатиме, бо розумiв,
як ще багато в незбагненного, i твердо вiрив у неосяжну силу людського
розуму. Не шкодував за полем, за нескiнченним шляхом, жаркими днями i
прохолодними, немов вода джерельна, сумними ночами. Тут теж чудово! Таке ж
високе небо, такi ж садки, така ж неквапна рiчка ген за стiною мiста, i
верболози, й луки... Он як лягав сонечко - прославшись лiсом, накрившись
хмаркою...
Наздогнав свого похмурого проводиря, торкнувся його плеча:
- Погляньте, отче, яка краса!
Той i не муркнув. Ступав байдужий, мертвий. Звернув у двiр монастиря i,
поминувши церкву, спинився бiля старо© З вузькими вiкнами кам'яницi.
Вiдчинив трухлявi дверi. У невеличких сiнях виднiлося вiдро з водою та
дерев'яна кварта. Переступаючи дiрки в пiдлозi, чернець зайшов до однi © з
келiй, впустив Григорiя i мовчки вийшов. Розтанув, як тане дим...
Пiд образами темнiв маленький стiл без скатертини, на ньому свiчка у
свiчнику, майстерно виточеному з якогось дерева. Бiля стiни - тапчан чи
iюлик, накритий грубим лiжником. Ослiн... i все.
Григорiй поклав на стiл "Поетику", на пiдвiконня - торбу, зняв каптан.
Лiг на тапчанi й зiтхнув полегшено. Весь день у дорозi! Вже навiть сонце
стомилось грiти землю... На пiдвiконнi гаснуть багрянi вiдблиски...
Густiша важка сутемрява...
Хоч цiлий день не мав i крихти в ротi, не хотiлося iти шукати трапези.
Дiстав каптан, полiз у кишеню i витяг черствий окрайчик, який берiг на
всяк випадок ще з позавчора, Запахло хлiбом, полем, достиглим житом...
Вiдкусив чималий кусень i став жувати, не поспiшаючи, не пiдкоряючись
бажанню тiла угамувати якнайскорiше голод. Десь шарудiли мишi, здiймали
пискняву: почули ©жу. Вiдламав шматочок хлiба i кинув у чорний кут. Вiн не
насититься тi ю крихтою, а ©м - вечеря...
До©вши хлiб, лежав i слухав тишу. Вже стало зовсiм темно. Лише вiкно
сiрiло та ще мiсцями лиснiла фарба на аскетичних, суворих божих ликах...
Нараз пiдвiвся. Дiстав кресало, гнiт. Добув вогню i запалив товсту
воскову свiчку. Сiв на ослонi й розкрив "Поетику". Латинь, латина! Усе
знайоме, чуте... Та це ж та сама книжка, за якою читав Кониський ©м в
Академi©!
З журбою в серцi перегортав листки i бачив класи, хлопцiв, лице
професора, високочоле, мудре... з двома бородавками над правим вусом...
Господи, усе те саме! Лiта ж iдуть, спливають. Життя тече, як рiчка. Усе
мiня ться, живе, оновлю ться - i свiт, i люди, i навiть мудрiсть. Те, що
колись Здавалося диноiстинним, мiцним, як мури, i непорушним, сьогоднi -
тлiн i порох.
Закрив, не додивившись, книжку. Так не годиться навчати поезi©! Ще в
Академi© вони шукали нових шляхiв, вивчали нiмецькi, польськi вiршi,
Тредiаковського i Ломоносова, дискутували, чому простi пiснi народу беруть
за душу кожного, живуть вiками, а панегiрики пi©тiв мудрствуючих творяться
всуе - i всуе гинуть. Вiн ще не вiдав твердо, де, в чому iстина, але був
певен, що за старим, змертвiлим способом навчати сам не буде. Як Гераклiт
сказав, не можна двiчi ступити в одну й ту ж воду в рiчцi!
Дмухнув на свiчку, навпомацки знайшов сво спартанське ложе, зняв
черевики, лiг i заснув одразу, як привчив себе ще в бурсi.
Прокинувся, як почало розвиднюватися. Одягся, вмився бiля вiкна надворi
й пiшов блукати мiстом. Йому найкраще думалося на вольнiй волi, серед
природи, пiд небесами. Тут вiдчува ш, що ти вiнець натури, ©© найлiпший
витвiр. Думки шугають соколами, груди вдихають ранковий свiжий вiтер, душа
аж ся тим первозданним щастям, яке на свiтi найнеЗрадливiше.
Переяслав ще додивлявся сни. Стояла мертва тиша. Лише достиглi яблука
падали зрiдка на пружну землю двору та сонно попискували якiсь пташки, що
вiдчували ранок, а не могли прокинутись. Попiд тинами вже де-не-де лежало
блякле листя, солома, гудина - минало лiто. Ще мiсяць-два - i замете,
захука . Тодi бездомному хоч сядь та й плач: iз морозами поганi жарти...
Ну, слава богу, у нього е тепер над головою дах, е пристановище, робота,
учнi, друзi. все!
Узвозом спустився до мiських ворiт, що вже були вiдчиненi, i вийшов на
берег Альти. Спинився, вражений. Як у водi, в туманi стояли старi ралатi
верби. Важкими хмарами вони звисали над нешироким лугом, готовi висипати
на землю зливу листя. А за долиною i за туманом, на сiро-жовтiм пагорбi,
неначе в небi, дрiмали конi...
Вода у рiчцi була прозора, тиха. Текла, ледь-ледь ворушачи порослi
зеленим мохом водоростi, без водори©в, закрутiв - немов печальна пiсня...
Десь iз туману, з далечi почулося iржання, цмокання. Небеснi конi враз
нашорошилися, попiдводили голови...
Сковорода стенувся: в його душi знов стрепенулося те заповiтне, давне,
напiвлегенда-напiвбувальщина, яку вiн взяв IЗ дому як свiй диний i
найдорожчий скарб. А що, як тут загруз у тванi той золотий чарiвний кiнь,
якого втопили предки нашi, попавши у невблаганну бурю?!
Вiн чу знову й знову iржання, форкання. Спустившись валом, бiжить
нестямно понад вузькою, мiлкою рiчкою 1 зупиня ться аж там, де Альта
впада в швидкий Трубiж. Затиснутий водою й кручею, гаму серце i
прислуха ться. Нiде нiчого. Туман i тиша. Та ще калина, що нахилилася над
затуманеним свiчадом рiчки й милу ться сво ю вродою. Он ще i ще горять
кущi калини... Яка краса!.. Червонi кетяги, i сивi верби, i першi променi,
що прориваються з-за банi перкви й пронизують туман, i воду, i навiть
ягоди, налитi соком, а може, кров'ю во©нiв, що полягли в кривавих сiчах на
мрiйнiй Альтi...
Коня не чути.
Розпашiлий вiд бiгу, Григорiй знiма каптан i шапку, ста навколiшки i
нахиля ться, аби умитися водою з рiчки. Все ще вслухаючись, спиня погляд
на вiдображеннi свого обличчя. Змарнiв за лiто... Повипинались вилицi,
позападали очi. А нiс ще довший став, лоб вищий... Волосся вигорiло -
ходив без шапки довго... Добре, що у Лубнах постригся. Хай пiд
макiтерку... Зате не прийде в аудиторiю зарослий, як той пустельник! В
аудиторiю... У клас поетики... Невже це правда, а не химерний сон? Ще
вчора вiн був козакнетяга, бездомний i не потрiбний свiтовi, а нинi -
вчитель, наставник юностi!
Умився швидко, дiстав хустинку, витерся. Пiдняв каптан i шапку. Не
одягаючись, пiшов назад, до брами. Туман порiдшав. Було вже добре видно
корiв, овечок, що переходили мостом на той бiк Альти, i пастушкiв, ще
сонних, млявих. Промчав у мiсто вершник, сяйнув на сонцi ефесом шаблi чи
то пiстолем. Ззгелготали гуси, зрадiвши водi i дню.
Загупотiли молоти, цiпи та ступи. Потяглися iз коминiв у небо неквапнi
пасма диму...
Свiт запрягався в працю, у су ту.
На перехрестi вулиць зустрiв Микиту та школяра.
- Ну як? - метнувся до нього сотник. - Благословив епiскоп?
-Благословив.
- Ну й слава богу. Iвасю, а йди сюди! - покликав небожа, що зупинився
неподалiк. - Це ваш новий учитель - Григорiй Савич Сковорода.
Йвась уклонився.
- А це мiй небiж, - тикнув Микита малого в груди. - Тямущий хлопець! А
по-латинi чеше - куди менi!
- В якому класi? - спитав Григорiй учня. Але Микита не дав йому й рота
розкрити:
- Та вже в поетицi... - Обхопив Григорiя за стан, примружив очi й
крутнув рудого вуса: - Ходiм до мене та перехилимо по келишку медочку чи
оковито©! Тут недалеко. Он, бачиш, дiм пiд гонтом i двi тополi? Ото i е
мо© палати. А жiночка у мене, Грицьку!.. - прицмокнув ласо.
- Спасибi, брате, - подякував йому Григорiй. - Зайду ii хильнемо, лише
не зараз. У мене ж лекцi©! Тремчу, мов лист осиковий, i потерпаю...
- Тим паче треба випити! - змахнув руками сотпик. - Я, коли ©ду в
Глухiв, так випиваю кварту, щоб смiливiше було являтися на яснi очi
гетьману. Iвасю! Йвасю!