Yuri Logvyn "Permission for revenge"
Cоpyright Юрий Логвин, 2002
Подготовка, корректура 25.01.2002 by KYTY3OB
Данное художественное произведение распространяется
в электронной форме с
ведома и согласия автора произведения на некоммерческой основе
при условии
сохранения целостности и неизменности текста, включая сохранение
настоящего
уведомления. Любое коммерческое использование настоящего текста без
ведома и
прямого согласия автора HЕ ДОПУСКАЕТСЯ.
По вопросам коммерческого использования данного произведения
обращайтесь
непосредственно к автору по адресу:
E-mail: luo_wentong@yahoo.com Тел. (380 44)
235-2595 Юрий Логвин
(Yuri Logvyn)
ДозвЁл на помсту
До келЁ© ступив посланець.
- Тебе виклика хазя©н.
Хусейн поспЁшив мертвими коридорами
в глибину замку.
На ланцюжку низько зависла бронзова
лампа Ё залила все жовтим свЁтлом. Хазя©н фортецЁ, що звалась ЗахЁдним
ГнЁздом, пронизливо подивився:
- Готуйся! Прочитай усЁ молитви Ё до
схЁд сонця будь на верху надбрамно© вежЁ. Чекатимеш герцога хрестоносцЁв.
З тобою буде товариш. За порухом мо © руки... - ВЁн вЁдняв руку й показав,
як саме змахне. З-пЁд бЁлого широкого рукава зблисло блакитне рукЁв'я дамасько©
роботи.
- ЗрозумЁв?
Хусейн вклонився Ё нечутно вЁдступив
за порЁг.
от тепер вЁн стояв на вершечку надбрамно©
вежЁ та спостерЁгав, як Ёз-за гострих шпилЁв голих гЁр викочу ться сонце.
З полегкЁстю вдихав холодне повЁтря. Сюди, вгору, доносився запах кЁзякового
диму, кислих баранячих шкур, гЁркуватий дух товчених жолудЁв. То були запахи
життя трударЁв.
А фортеця готувалася до прийому хрестоносцЁв.
Вона була крайньою твердинею могутнього мусульманського духовного ордену
Ёсма©лЁтЁв. ХрестоносцЁ ж називали ©х асасинами, тобто пота мними вбивцями.
Ватажки войовничих Ё пЁдступних асасинЁв досягли неабияко© могутностЁ -
вЁд одного ©хнього ЁменЁ тремтЁли Ё хрестоносцЁ, Ё во©ни Ёсламу. сма©лЁти
не пЁдкорялись нЁякЁй владЁ, жоднЁй державЁ, називали себе захисниками
чисто© вЁри. Але й нЁколи не забували придбати чуже добро, ухопити чиюсь
калиту Ёз золотом. Сво©х вЁдважних во©нЁв посилали проти всЁх. Часом навЁть
винаймали комусь за золото, як ото верблюда. було ©м байдуже, цим ревнителям
чистоти Ёсламу, чи був покупець християнин чи мусульманин. Аби золото платив
повною вагою та щоб найвищо© проби. Ватажки асасинЁв добре зналися на златЁ,
Ё на фЁлософЁ©, Ё на вЁрЁ. Але во©нЁв сво©х не вта мничували в цЁ речЁ,
вимагали тЁльки бездоганно виконувати накази.
Було якраз замирення мЁж хрестоносцями
та фортецею асасинЁв. Султан СаладЁн загрожував Ё тим, Ё другим - вЁн починав
збирати докупи арабськЁ землЁ й крок за кроком витЁсняв хрестоносцЁв Ёз
©хнЁх володЁнь...
Хусейн дивувався, чому не надсилають
йому товариша, як обЁцяли. ПотЁм подумав, що це його не стосу ться. Хоча...
це його таки стосувалося. Адже чи буде вЁн падати на хрестоносця один,
чи вдвох Ёз товаришем - це далеко не одне й те ж. Але саме через те, що
вЁн ранЁше ставив собЁ багато запитань Ё не вмЁв ©х утримати при собЁ,
його, найкращого з учнЁв, завжди наздоганяли невдачЁ та покарання...
ВЁн згадав невелике мЁстечко на узбережжЁ,
куди вдерлися хрестоносцЁ, Ё закутий у сталеву шкаралущу велетень потягся
залЁзною рукою до його старшо© сестри. Закричала, запевняючи, що вона християнка,
а не мусульманка. Роздерла сорочку, щоб вЁн бачив ©© натЁльного хреста.
Зайда не спинився, роздер сорочку до кЁнця. Нагу схопив ©© Ё поволЁк до
сво©х слуг. Сестра щосили кричала. Старий батько кинувся до зайди. Благав
його, вчепився за плащ. Але хрестоносець вЁдтрутив його вЁд себе, Ё старий
рибалка впав на сЁтки. Схопив остЁ довгоклюгЁ - Ё знов до кривдника. Та
ударом списа завалили старого. Так маленький Юсуф, тодЁ ще християнин,
познайомився зЁ сво©ми одновЁрцями з-за моря.
ВЁдтодЁ почались поневЁряння. Мати забрала
його та двох дочок маленьких Ё, хоч була християнка, подалася в мЁсто,
що було пЁд охороною мусульманського вЁйська. Там вони жили кЁлька рокЁв.
Мати з доньками прали для багатих одяг. А потЁм дЁвчат, тому що вони були
християнками, як полонених, правитель узяв собЁ за наложниць.
саме тодЁ, десь через мЁсяць, цього
правителя мЁста при виходЁ з мечетЁ ножем убив асасин та побЁг по мЁсту
з криком: "Слава ГЁрському СтарцевЁ!" До нього боялися пЁдЁйти. Здаля охоронцЁ
метали пращами камЁння, били стрЁлами. Його бЁлий одяг лопотЁв на вЁтрЁ.
За ним бЁг малий Хусейн, що тодЁ звали його Юсуфом, Ё кричав: "Слава! Слава!
Слава!" На малого звернули увагу, почали ганятись за ним по вулицях. Вже
його, здавалось, наздогнали. Раптом хтось схопив хлопця за руку Ё затяг
у якусь темну щЁлину. Це був той пота мний чоловЁк, що доглядав за вбивством
правителя мЁста Ё повинен був доповЁсти про все старЁйшинЁ Ёсма©лЁтЁв.
Так було в орденЁ заведено Ёз самого початку, вЁдколи перший старЁйшина
захопив пЁд свою владу неприступну гЁрську фортецю Ё став зватись ГЁрським
Старцем.
Так от цей правитель мЁста пообЁцяв
СтарцевЁ великЁ грошЁ та пЁльги, коли йшов до влади. А як з допомогою хоробрих
асасинЁв домЁгся свого, то не тЁльки не сплатив свого боргу, а й почав
переслЁдувати сво©х помЁчникЁв та ©хнЁ торговЁ каравани... ось тепер
йому вЁддячили...
ЧоловЁк, отже, сховав хлопця вЁд стражЁ
Ё пота мними шляхами привЁв до неприступно© фортецЁ, що була в горах Ельбрусу.
Там хлопця спитали, чи хоче вЁн стати асасином. Юсуф з безмЁрною радЁстю
згодився. А сам подумав, на це вже вистачило його власно© голови: " добре,
що полишу Христову вЁру! Вона заклика до покори Ё любовЁ. ВсЁ молитви
про покору Ё любов читала мати. А що вийшло? Любов, покора Ё щира вЁра
не захистили нЁ вЁд списа хрестоносця, нЁ вЁд сваволЁ мусульманина."
Почали вчити Хусейна володЁти збро ю,
змушували страждати вЁд голоду, холоду, терпЁти всЁлякЁ муки. зносити
все це зЁ спокЁйним обличчям - без усмЁшки, без суму, без напруження.
вчили ще його рЁзних мов. А мови йому давались легко. ще за Хусейном
одна здЁбнЁсть виявилася: вЁн мЁг без жодно© похибки змавпувати звички
Ё звучання мови всЁх тих людей, яких бачив на сво му шляху. Думали, що
вЁн запиша ться, почне вЁдчувати свою зверхнЁсть. Проте хлопець ретельно
виконував усе Ё всього навчився. Весь час питав, коли вЁн стане справжнЁм
во©ном. Зрештою йому доповЁли, що замало бути здЁбним Ё витривалим, ще
треба позбутися зайво© гординЁ Ё не поспЁшати поперед старших.
А науку вЁн скЁнчив набагато ранЁше
вЁд Ёнших. його, ще зовсЁм пЁдлЁтка, послали одного-однЁсЁнького в ндЁю
наглядати, як буде виконувати завдання один Ёз членЁв ©хнього ордену. Хлопець
пристав до купецького каравану, допомагав погоничам верблюдЁв. Пройшов
до самого Ормузу. А там сЁв на корабель Ё з купцями, якЁ всЁ його полюбили
за слухнянЁсть та витривалЁсть, поплив до ЁндЁйського мЁста КалЁкута.
...Хусейн спЁзнився до сво © фортецЁ.
Минуло стЁльки часу, що вже нЁхто й не думав про його повернення. БратовЁ
( так звали тут членЁв ордену ) , який його споряджав у далеку дорогу,
розповЁв про всЁ сво© пригоди, про те, як виконав доручення, гадав, що
навчився в ндЁ© деяких див. здив на слонах, ледь не став ловцем диких
слонЁв. Не проминув також ЁндЁйських храмових блудниць. зрештою сповЁстив,
що оволодЁв та мною боротьбою. Вигадали ©© мандрЁвнЁ ЁндЁйськЁ монахи.
Вони нЁкого не бояться Ё голЁруч або з простою палицею можуть протистояти
закутому в залЁзо во©новЁ. Старший брат криво посмЁхнувся, видно, не повЁрив.
- Ти довго вивчав боротьбу?
- Я жив у печерЁ в одного проповЁдника.
У нього я навчився. Тому й затримався на цЁлий рЁк. Я володЁю майже всЁма
тими прийомами, що й вЁн!
Знов скривився старший брат. ТодЁ Хусейн
сказав:
- Покличте кого-небудь. Нехай вдягнеться
в панцир, як хрестоносець, Ё нехай буде з мечем. МенЁ дайте палицю. я
вам покажу, на що я здатний.
- Ну що ж, зробимо!
Наказав привести во©на, одягненого в
чужоземний обладунок. Небавом прийшов такий, зЁ збро ю хрестоносця. Старший
брат вишкЁрив рЁвнЁ зуби з-пЁд рудувато© бороди.
- Якщо ти збрехав... - а тодЁ озбро ному:
- Бий його насмерть! Даю дозвЁл!
Панцирний замахнувся вузьким мечем.
Та Хусейн миттю вЁдскочив набЁк. Меч просвистЁв над самою головою. В ту
мить, коли во©н затримав меч, щоб знов його пЁдняти, Хусейн пЁдвЁв посох
трохи вгору. Ним вЁн не вдарив, а якось пЁдколупнув нЁби руку бЁля пахви
залЁзного чоловЁка. Рука з мечем зависла, а Хусейн вдарив посохом по зап'ястю.
Меч Ёз дзвоном упав на землю...
Хусейна залишили одного в келЁ©. Сказали,
щоб вЁн чекав, що скаже про його справи сам Старець. Минуло кЁлька днЁв.
з ним нЁхто не розмовляв, тЁльки ставили йому воду Ё хлЁб. За якийсь
час прийшов один Ёз молодших асасинЁв:
- Ходи!
У старшого брата його не посадовили,
а наказали стояти.
- Тебе надсилали в ндЁю споглядати
за дЁями нашого во©на. ТобЁ не казали вчити санскрит, ЁндЁйську боротьбу.
КрЁм того, ти вта©в те, що два тижнЁ був у храмЁ блудниць Ё вЁддавався
ЁндЁйськЁй розпустЁ. Отож, за те, що все вивЁдав, принЁс ножЁ Ё золото,
Старець каже тобЁ: "Добре!" А за самочинство тягатимеш воду з фортечного
колодязя.
ЦЁлЁсЁнький рЁк з раннього досвЁта до
вечЁрньо© молитви крутив Хусейн корбу фортечного колодязя, що був завглибшки
двЁстЁ стоп.
НарештЁ старший брат покликав Хусейна
до себе Ё передав другому, бЁлявому чоловЁковЁ з блакитними очима, з довгою
рудуватою бородою, який навчав його франкських звича©в, мови. Затим Хусейна
надЁслали до табору хрестоносцЁв у ПалестинЁ. ВЁн мав вивЁдати, зо сталося
з двома асасинами, котрих надЁслали покарати одного барона, який нЁби хотЁв
замирення з СаладЁном та пЁдбивав до цього Ёнших хрестоносцЁв. ГЁрський
старець поклявся вбити кожного, хто був за мир, навЁть тимчасовий. ВЁн
добре тямив, що миром з хрестоносцями СаладЁн скориста ться, щоб остаточно
зруйнувати фортецЁ асасинЁв.
Хусейн прикинувся недорЁкуватим напЁврабом,
напЁвфранком Ё став служити одному хрестоносцевЁ з ВенецЁ©. Потроху розгледЁвся
на все. Взнав про долю двох асасинЁв, що не повернулися, Ё допомЁг втекти
бранцевЁ-мусульманину, одному Ёз прославлених лицарЁв арабського вЁйська.
За ними була погоня. Якраз вони добулися
до того мЁсця, де гори зовсЁм наблизились до моря. Сказав тодЁ Хусейн визволеному
чоловЁковЁ:
- Слухай, Махмуде, ходЁмо тепер у фортецю.
Полишимо коней Ё гЁрськими та мними стежками спокЁйно дЁстанемося до ЗахЁдного
ГнЁзда.
Махмуд зразу ж спинив коня.
- А ти чого у той вертеп збира шся?\
- Бо там безпечно вЁд франкЁв. СпокЁйно,
а звЁдтЁля ти вже можеш пробратися чи до Багдада, чи до Ка©ра, як захочеш.
Можеш Ё в Дамаск.
- Е, нЁ! - сказав Махмуд. - Це менЁ
не з руки. Якщо франки мене тримали в полонЁ три мЁсяцЁ, то асасини мене
не протримають у фортецЁ й три днЁ...
Завагався тодЁ Хусейн. Певно, вЁн, Махмуд,
кимсь Ёз старших теж суджений... стис ножа, але подумав: "Не було ж наказу".
- Ну, ти як хочеш, а я пЁшов! - Хусейн
злЁз Ёз коня, кинув поводи. - КЁнь менЁ тепер не потрЁбен, вЁзьми собЁ,
буде тобЁ за повЁдного.
Але Махмуд здав свого коня назад.
- ВЁдЁйди далЁ, тодЁ вЁзьму... - голос
во©на ледь затремтЁв.
- Ти бо©шся асасинЁв, я бачу. що вартЁ
твоя шабля Ё келеф... Але я не зачеплю тебе.
Махмуд мовчав Ё чекав, поки хлопець
вЁдЁйде на стежку. Вона вела вгору, в гЁрську ущелину. тодЁ втЁкач покликав
коня, вхопив його за повЁд Ё помчав кудись понад морем, тЁльки з-пЁд копит
бризкала жорства, Ё десь звуки того чвалу розтавали в задусЁ левантЁйсько©
ночЁ.
Отак Хусейн вЁдчув у собЁ неабияку силу,
могутнЁсть, коли вЁн, майже беззбройний, наводив жах на досвЁдченого, сильного
Ё вправного во©на. той був над ним на конЁ, при шаблЁ Ё при келефЁ. Он
вона яка, наука наша, он яка сила братства асасинЁв!
...ГнЁздо.
РозповЁв вЁн про долю тих двох невдах
асасинЁв, про всЁ справи в християнському таборЁ, про ©хнЁ незгоди. Не
забув Ё про втечу Махмуда.
Почувши про Махмуда, старший брат аж
пЁдскочив Ё змахнув рукою, нЁби намЁрився вдарити Хусейна. Та не вдарив
- це заборонялось мЁж Ёсма©лЁтами. Але Хусейн затремтЁв усЁм тЁлом.
- Ти все хочеш зробити по-сво му! Роби
тЁльки те, що тобЁ наказують! Хоча б твоя мати сидЁла у в'язницЁ, якщо
в тебе нема наказу, не визволяй! ди молись Ё чекай.
Новий наказ був гЁркий: Ёти в мЁсто
християнське. Там хрестоносцЁ влаштували шпиталь. У ньому треба було влаштуватися,
прислуговувати лЁкарям, доглядати хворих.
За якийсь час трапилася Ё тут спокуса
ХусейновЁ. Був бЁй, Ё з бою до шпиталю везли багатьох хрестоносцЁв. Потрапив
туди той заброда, що збезчестив та вкрав його сестру. Вояка посивЁв, але
очЁ лишились такими ж блакитними Ё жорстокими. тЁло було, як Ё ранЁше,
тЁльки цього разу сЁчене шаблями Ё бите келефами.
Хусейн виконував найретельнЁшим чином
усЁ накази лЁкаря-християнина, за походженням сирЁйця, Ё з усЁх сил допомагав
йому. Але думка про помсту пекла його Ё вдень Ё вночЁ.
Якось, коли християни щось там святкували,
вЁн виконав усЁ розпорядження лЁкаря-сЁрЁйця Ё попрямував до головно© брами.
Час був непевний, Ё охоронцЁ були напоготовЁ Ё при повнЁй збро©. Хусейн
попрохав у сторожЁ, щоб випустили його за мури по зЁлля. А вЁн добре знав,
яке зЁлля шукати. Треба лише спуститись в оту опадину, перейти за пагорб.
Там у яру мЁж кущами терну росте низенький бур'ян з жовтими ягодами. З
них буде смачне питво для хрестоносця. Хусейн назбирав шкЁряну торбинку
ягЁд. Обережно поклав ©© за пазуху, щоб не пустили соку Ё не торкались
його тЁла. Саме тодЁ й побачив на схилЁ кЁлькох кЁз Ё зЁгнуту вбогу бабу.
Стара попросила Хусейна скрипучим голосом, щоб вЁн допомЁг ©й пЁдЁгнати
кЁз до мЁста. Хусейн здивувався - час ще раннЁй, а баба поверта ться до
мЁста.
от коли вони вигнали кЁз на дорогу,
сказала йому, Ё вЁн здригнувся вЁд несподЁванки:
- Повертайся до гнЁзда. ТобЁ наказують.
викинь отруту...
знову був звЁт. старший брат йому
сказав:
- Ти хотЁв отру©ти того хрестоносця,
який зЄвалтував твою сестру. Але ти не мав такого розпорядження. Отож знову
порушив наказ Ё тому тепер пЁдеш у грецький монастир!
коли Хусейн повернувся до ГнЁзда,
ще раз був покараний за те, що без дозволу Ё без наказу вивчав у монастирЁ
грецьку мову, за те, що вЁн Ёз покарання влаштував для себе радЁсть у вивченнЁ
чужо© науки. Тепер його надЁслали на узбережжя разом з караваном, нЁби
полоненого.
Продали в рабство лЁкаревЁ- врею.
по©хав вЁн з арабських земель у землю вЁзантЁйську. вЁд того, що став
служкою лЁкаря- врея, аж нЁби зацЁпенЁв, та нЁчого вже не чинив поза наказом.
НавЁть не придивлявся до того, що Ё як робить лЁкар, намагався не слухати
того, що говорив лЁкар Ёз хворими та сво©ми колегами. зовнЁ все був якийсь
нЁби сонний.
от повернувся до ЗахЁдного ГнЁзда.
Цього разу серце його закалатало, вЁн вЁдчув неабияку радЁсть, що за два
роки не порушив жодного наказу. Старшому братовЁ розповЁдав мало, говорив
тихо, подробиць не описував. з того, як ледь посмЁхався слухач, Хусейн
зрозумЁв, що ось, нарештЁ, ним задоволенЁ.
ВночЁ, через тиждень пЁсля посту в холоднЁй
келЁ©, його покликали, в старший брат сказав:
- Тепер ти чистий. Ти очистився вЁд
християнсько© та юдейсько© скверни. ТобЁ дозволя сам Старець лЁкувати
всЁх наших полонених Ё всю нашу скотину.
Обурення, образа вдарили Хусейну в голову,
мучила думка про те, що йому все-таки не вибачили, що його знов принижують
Ё вЁдлучають вЁд бойових справ. що знов будуть змарнованЁ його знання,
вправнЁсть тЁла. ХЁба хто з них, побратимЁв-асасинЁв, змЁг перейти стЁльки
земель сво©ми ногами Ё так швидко? Хто з них так довго плив до берега,
коли втЁк Ёз вЁзантЁйського корабля? Хто з них перебивався пЁд час пЁщано©
бурЁ через кам'янЁ пагорби пустелЁ? Хто з них утЁк на чужому конЁ вЁд цЁло©
ватаги розлючених беду©нЁв?
Але Ёнший в ньому чоловЁк, той, який
уже упокорився, зрадЁв усЁм серцем Ё вимовив схилившись:
- Дякую! Я радий, що менЁ дозволили
лЁкувати бранцЁв Ё наших коней та верблюдЁв.
- ди. Спати можеш знову разом з Ёншими.
вЁн мЁсяць, Ё другий, Ё третЁй лЁкував
верблюдЁв. ВЁд запалення легенЁв маленьких верблюжат, кволих Ё слабих.
Обережно пЁдрЁзав копита коням, що ©х гнали гЁнцЁ далекими дорогами. Промивав
рани Ё го©в виразки полоненим, що мордувались у глибокЁй ямЁ пЁд баштою
Ё чекали викупу. Були серед них Ё християни, Ё мусульмани. РадЁв з того,
що йому дозволено бути корисним для свого ГнЁзда, для всього братства.
Шал, лють його Ё гордЁсть за сво© знання почали поступово вщухати. Та знов
прийшла спокуса. Вона була понад його сили. Вибухла Ё зламала його волю,
всЁ його щирЁ намагання. БЁйцЁ спали по кЁлька чоловЁк у келЁ©, ретельно
вибЁленЁй вапном. ВЁкна завЁсили циновками. Через них просочувалася згори,
з водозбЁрнЁ, вода. ПровЁвав легкий вЁтерець крЁзь мокрЁ циновки, Ё повЁтря
в кЁмнатЁ насичувалося свЁжЁстю та легкою прохолодою.
СусЁд Хусейна, низенький АлЁ, схожий
на вЁрменина, з пухлими щоками, з короткою ши ю, лежав поруч Хусейна, Ё
обличчя його сЁпалось увЁ снЁ, Ё вЁн щось говорив то арабською мовою, то
вЁрменською. Його, видно, готували послати туди, де бувають вЁрменськЁ
купцЁ.
АлЁ перевертався з боку на бЁк Ё нЁяк
не мЁг прокинутись, нЁяк не мЁг вийти зЁ свого марева, що на його найшло.
Хусейн мимоволЁ взяв за руку товариша. Спитав, ледь-ледь ворушачи вустами:
- Що тобЁ? Заспокойся.
- Буде, буде, буде перемога, буде щастя,
- похапливо, скоромовно пробелькотЁв АлЁ, - буде радЁсть! Цього разу Жак
Арден не втече вЁд нас... ВЁн вЁдплива першого дня мЁсяця... вЁдплива
з усЁма сво©ми скарбами, сво©ми служницями, зЁ сво©ми красунями вЁдплива
до Рагузи...потЁм до ВенецЁ©... а далЁ до Марселя... будуть, будуть,
будуть вони мо©ми. Маю дозвЁл... дозволили, дозволили... До Рагузи...
Не мЁг Хусейн цього знести, було понад
його сили. Цей коротун АлЁ пЁде на ЄвалтЁвника його сестри. Люди, що повернулись
Ёз полону, розповЁдали, що сестра повЁсилась на пЁдйомному мостЁ фортецЁ.
Хусейн трусився вЁд страху. Але не вЁд страху за власне життя. Його проймав
жах, що вЁн сам не зможе помститися. Адже всЁ буди в родинЁ Хусейна почались
вЁд появи Ардена. Перша думка Хусейна була про те, що можна влаштувати
хворобу АлЁ. Хусейн знав лЁки, знав Ё отрути. Та вЁн зразу ж вЁдкинув це.
То була б зрада.
Отож Хусейн пЁсля вранЁшньо© молитви
прийшов до поко©в хазя©на Ё попросив одного з охоронцЁв сповЁстити, що
вЁн з проханням.
За хвилю його закликали. Хусейн попрохав,
щоб саме його послали скарати хрестоносця. Хазя©н пЁдвЁвся зЁ сво©х подушок
Ё, захлинаючись вЁд лютЁ, загикуючись, ткнув пальцем в нього.
- Покинь усЁ сво© справи, дурню! ди
молись! Молись, щоб Аллах допомЁг тобЁ забути самого себе! Щоб ти забув
свою гординю! ди молись!
Хусейн покЁрно пЁшов. молився, Ё була
в ньому лише покора. Не було вже нЁяко© поваги нЁ до хазя©на, нЁ до сво©х
товаришЁв.
Раптом через два тижнЁ пЁсля посту й
очищувальних молитов прийшов брат Ё покликав до головного. Той наказав
готуватись.
... тепер вЁн сто©ть на самЁсЁнькому
вершечку надбрамно© вежЁ Ё слуха вранЁшнЁ звуки.
Ось заспЁвали вдалинЁ сурми, загуркотЁли
бубни. З фортецЁ ви©хав хазя©н у супроводЁ почту, а назустрЁч з-за гЁрського
рогу вийшла батова хрестоносцЁв.
Сонце вже прорвалося в долину, освЁтило
бЁлий одяг асасинЁв Ё заграло на риб'ячЁй лусцЁ кольчуг хрестоносцЁв. ПоволЁ
рухались багато вбранЁ вершники на прикрашених дорогими уборами конях.
Коли наблизилась до першого мосту ця
яскрава Ё строката батова, скочив головний асасин на землю Ё пЁдхопив пЁд
вузду Ё за стремено коня головного хрестоносця Ё перевЁв через перший пЁдйомний
мЁст. Хусейн ледь не заголосив вЁд радостЁ, вЁд щастя. На цьому дебелому
конЁ важно сидЁв сам Жак Арден. Душа, тЁло Хусейна спЁвали! Його не забули,
його нагородили можливЁстю помститися! Зараз хазя©н вЁдЁйде Ё подасть знак!
НЁ, подасть знак Ё вЁдЁйде!.. НЁ, вЁн проведе ненависного гяура через браму,
Ё тодЁ Хусейн шулЁкою впаде на нього...
Хусейн перебЁг по краю муру Ё став над
внутрЁшнЁм отвором брами.
Ось з'явилась голова коня з червоним
плюмажем, сива непокрита голова Жака Ардена, голова в тюрбанЁ головного,
який чомусь не махав руками. Вони в нього були зайнятЁ - лЁва вуздою, права
стременом...
Мов скрЁзь туман бачив Хусейн - хазя©н
допомЁг Жаку Ардену зЁйти з коня. Ось вони походжають навколо мармурового
водозбору Ё про щось розмовляють. Певно, франкською мовою - Жак Арден,
як знав Хусейн, не тямив нЁчого, крЁм вЁйськово© справи, а сво ю мовою
ледь мЁг читати.
Заповнили подвЁр'я хрестоносцЁ та во©ни-асасини.
СпЁшились усЁ, миють руки та обличчя.
НЁхто нЁчого не сказав ХусейновЁ, нЁхто
знаку не подав нЁякого, Ё йому раптом вдарила в голову жахлива здогадка:
нЁхто не збирався завдавати яко©сь шкоди ЖаковЁ Ардену у фортецЁ. Це зробить
на морЁ товстун АлЁ! А його поставили на мур, щоб вЁн за першим порухом
руки шугонув униз на камЁння. Щоб зрозумЁли хрестоносцЁ, якЁ вЁдданЁ люди
у пота мному вЁйську асасинЁв.
Миттю вирЁшив тЁкати. Довкола ж густЁ
заростЁ. Ступив крок, другий... Ё завмер - найстарший брат кивнув на нього
головою, але рукою й не ворухнув, щось сказав Жаку Ардену, Ё знову вони
пЁшли навколо водозбору.
Ще три швидкЁ кроки. Ось зараз Хусейн
стрибне з башти на мур Ё зникне з очей Ё асасинЁв, Ё хрестоносцЁв...
Але що це? Якийсь рух за спиною. Озирнувся
- геть у бЁлому, як Ё вЁн, товстун АлЁ.
Тим часом хазя©н пЁдняв Ё опустив руку.
Хусейн напружився для стрибка, та АлЁ схопив його за полу плаща Ё потяг
за собою у провалля.
Падав на камЁння Ё бачив усмЁхнене,
радЁсне обличчя АлЁ. Хусейн лише встиг подумати: "Хто ж помститься хрестоносцевЁ?"
А Жак Арден погодився з ватажком асасинЁв
Ё промовив захоплено:
- Таких вЁдданих во©нЁв у нас Ё справдЁ
нема.
*ПримЁтка: Вперше надруковано у 1981
роцЁ, написане на початку семидесятих, коли вчився у ЛЁтЁнститутЁ в МосквЁ
Ё жив у гуртожитку з представниками рЁзних язикЁв.