Страница:
заповiдаючи йому сво царство. Дочку Роксану вiн вiдда Олександровi за
дружину. З почестями поховавши перського царя, Олександр заспокою кра©ну,
вiдновлю старi звича© i обряди; вiн клянеться покарати вбивцiв Дарiя i,
коли вони об'явились, розпина х високо над гробом царя.
Далi йде листування Олександра з Роксаною й весiлля. Олександр
повiдомля Олiмпiаду i Арiстотеля про загибель Дарiя й дальшi сво© походи:
на шляху зустрiчаються йому дивнi народи, на вiйсько нападають велетнi, i
тiльки вогнем вда ться вiдiгнати ©х; дверi ©хнiх осель стережуть триокi
звiрi, а блохи там великi, як жаби. Далi трапляються чудеснi дерева,
охоронюванi невидимими бiсами, шестиногi звiрi, волохатi безголовi люди й
iншi чудеса. Нарештi, вiн досяга землi блаженних з джерелом живо© води;
два птахи еллiнською мовою наказують йому повернутись.
Олександр виступа проти Пора, царя iндiйського, колишнього союзника
Дарiя. Слонiв i iнших звiрiв, якi у вiйську Пора, вiн перемага з
допомогою розжарених мiдних "болван", розставлених перед македонськими
полками. Двадцять днiв трива бiй. Нарештi, Олександр пропону розв'язати
битву по динком мiж ним i Пором. Пiд час по динку Пор оберта ться, почувши
шум у сво му вiйську. Олександр вбива його, але змушений вiдмовитися вiд
дальшо© боротьби з переважаючими силами iндiян.
Поховавши Пора, вiн вируша до "нагомудрецiв" - фiлософiв рахманiв
(брамiнiв). В Iндi© Олександр вiдвiду також святилище з говорящими
деревами, якi вiщують йому скору смерть у Вавiлонi. Вiн поверта ться в
Перейду; по дорозi, вдавши iз себе посла, вiдвiду царство Кандакi©. Мудра
цариця впiзна Олександра з портрета, та мно написаного ©© живописцем, але
вiдпуска мнимого посла з багатими подарунками в подяку за врятування
дружини i сина.
Олександр огляда кра©ну амазонок; далi на Чорному морi вiн зустрiча
людей-песоглавцiв, людей з очима i ротом на грудях, шестируких людей.
Огляд святилища Сонячного мiста, спустiлих розкiшних палат царя Кiра й
iнших чудес описано почасти в формi листа Олександра до Олiмпiади.
Тим часом Антипатр, намiсник Олександра в Македонi©, утиску Олiмпiаду.
Боячись царського гнiву, вiн посила сина з отрутою у Вавiлон. З допомогою
виночерпiя Iла, ображеного Олександром, на бенкетi якогось мiдянина царя
обпоюють отрутою. Випивши чашу, Олександр скрикнув, як вражений стрiлою.
Переборюючи бiль, вiн, пiдтримуваний Роксаною, поверта ться до себе в
палати. Наступного ранку все вiйсько македонське iз сльозами проходить
повз ложе вмираючого, прощаючись з Олександром. Темрява окуту землю,
з'явля ться велика зiрка й iншi знамення. Тiло Олександра везуть до гипту
i ховають в Александрi©.
Всього Олександр прожив 32 роки, царював 12 рокiв; воюючи, вiн пiдкорив
варварських народiв - 22 i еллiнських - 14, створив 12 мiст пiд назвою
Александрiя.
Як видно з короткого викладу, в повiстi величезну роль, поряд з
во нними подвигами, вiдiгра також елемент фантастично© "географi©" та
"етнографi©" (в описi пiдкорених кра©н i народiв). В основi повiстi - уснi
народнi легенди про завоювання Сходу, якi створилися незабаром пiсля
смертi Олександра (323 р. до н. е.) i дуже поширилися як на Заходi, так i
на Сходi, доповнюючись в кожнiй кра©нi мiсцевими переказами.
З об' днання народних переказiв, можливо не без участi книжних джерел,
створю ться грецька повiсть про Олександра, автором ©© рукописна традицiя
назива , очевидно, для бiльшо© авторитетностi, племiнника Арiстотеля -
Каллiсфена, учасника й iсторика походiв Олександра (насправдi помер ранiше
останнього; звiдси за грецькою повiстю закрiпилася в науцi умовна назва
Псевдокаллiсфеново© "Александрi©").
В раннiй редакцi© повiстi ще ясно вiдбиваються мiсцевi
александрiйсько- гипетськi перекази: задовольняючи нацiональну гордiсть
гиптян, повiсть припису Олександровi, завойовниковi гипту, походження
вiд останнього гипетського царя - чарiвника Нектанеба (реальна iсторична
особа), а не вiд Фiлiппа Македонського, так само як мiсцевий перський
переказ перетворю Олександра в сина царя Дараба (Дарiя).
Вiдгомони цi © мiсцево© гипетсько© легенди збереглися й у наступнiй
редакцi© грецько© повiстi, помiтно еллiнiзовано© i позбавлено© ряду
александрiйських деталей. У цiй редакцi©, найбiльш популярнiй у Вiзантi©,
розповiдь про боротьбу Олександра з Дарi м ближча до iсторi©, зате в описi
дальших походiв збiльшено число чудес. Саме до подiбно© еллiнiзовано©
редакцi© належав i оригiнал, перекладений згодом на слов'янську мову, хоч
деякими подробицями вiн вiдрiзнявся вiд грецьких рукописiв, що збереглися
до нашого часу.
Латинськi переклади Псевдокаллiсфена - раннiй (близько III - IV ст. н.
е.), приписуваний якомусь Юлiю Валерiю, i особливо пiзнiший (X ст.),
архiпресвiтера Леона - дають початок цiлому рядовi середньовiчних
захiдно вропейських переробок у вiршах i прозi, почасти на живих мiсцевих
мовах. Уже в латинському перекладi Леона (так звана "Historia de
proeliis"), що вiдбився згодом i в слов'янських лiтературах, Олександровi
надано рис середньовiчного рицаря. Ще помiтнiша подiбна "модернiзацiя"
дiйових осiб. х побуту i характерiв у наступних захiдних обробках.
Вiд Псевдокаллiсфена беруть початок i численнi обробки "Александрi©" в
перськiй (Фiрдоусi, Нiзамi) i iнших схiдних лiтературах. Але поряд iз
грецькими лiтературними джерелами в цих обробках нерiдко вiдбиваються й
мiсцевi перекази. Подiбнi перекази про спустiлу столицю Дарiя, про бiй
Олександра з Пором iндiйським бiля берегiв Аму-Дар'©, про амазонок i т.
д., вiдзначив ще на початку XV ст. iспанський посол Клавiхо в описi
подорожi по володiннях Тамерлана. Про надзвичайну живучiсть подiбних
переказiв свiдчить поклонiння мнимiй могилi Олександра Македонського,
вiдмiчене серед горцiв Схiдно© Бухари.
Уснi перекази про Олександра, схiднi, грецькi або захiднi, могли
поширюватись i в схiдних слов'ян[9]. Короткi згадки в перекладених ранiше
вiзантiйських творах (наприклад, хронiка Амартола, Мефодiй Патарський)
також знайомили читача з легендарним геро м, збуджуючи iнтерес до
докладнiшо© грецько© повiстi. Переклад останньо© виконано, певно, в
Ки©вськiй Русi мiж половиною XI i кiнцем XII ст.
Перекладач не завжди добре розумi грецький текст. Особливо важко
даються йому епiзоди, що мiстять вiдгомони антично© мiфологi© й iсторi©.
Зате найбiльш яскравi й рiзноманiтнi, а разом iз тим найбiльш насиченi
мiсцевою термiнологi ю, бойовi сцени. Тут у лексицi й стилiстицi ми
знаходимо риси, якi зближають "Александрiю" з такими пам'ятками
оригiнально© лiтератури Ки©вського перiоду, як лiтописи або "Слово о полку
Игоревh".
Уже на слов'янському грунтi переклад був доповнений епiзодом про вступ
Олександра в I русалим, запозиченим iз готового слов'янського перекладу
хронiки Георгiя Амартола.
У свою чергу цей переклад Псевдокаллiсфеново© "Алек-сандрi©" незабаром
включа ться в хронiку Iоанна Малали, замiнюючи вiдповiдне коротке
оповiдання останньо©. Обидва цi доповнення (як само© повiстi, так i
хронiки Малали за допомогою повiстi) показують, що "Александрiя" була,
очевидно, сприйнята схiднослов'янськими читачами i
переписувачами-компiляторами як суто iсторичний твiр, рiвноцiнний
хронiкам. Справдi, пiзнiше повiсть ми знаходимо переважно в складi
компiлятивних творiв всесвiтньо-iсторичного змiсту (так званий "Эллинский
и римский лhтописец" першо© i друго© редакцi©, "Иудейский хронограф", а
пiзнiше Хронограф першо© редакцi© 1512 р. i iн.), хоч, певно, вона
поширювалась i як окремий твiр.
Разом iз тим доповнення iсторично© хронiки великою повiстю
Псевдокаллiсфена (а також, як побачимо, пiзнiшi численнi доповнення i
переробки останньо© на схiднослов'янському грунтi) показу , якого великого
значення надавали слов'янськi читачi цьому епiзодовi всесвiтньо© iсторi©,
багатому на елементи геро©чного епосу i фантастики.
Мiж XIII i початком XV ст. "Александрiя" як окремий твiр зазна на
схiднослов'янському грунтi ново© грунтовно© переробки. Ця друга редакцiя
повiстi в готовому виглядi включа ться знов-таки до складу всесвiтньо©
хронiки "Эллинского лhтописца" 2-© редакцi©. Головна вiдмiннiсть ново©
редакцi© поляга в численних вставках, здебiльшого запозичених iз
перекладних творiв - "Откровения Мефо-дия Патарского", "Сказания об
Индийском царстве", хронiки Амартола, статтi Палладiя про рахманiв i
багатьох iнших.
Самий обсяг джерел говорить про широку начитанiсть редактора.
Здебiльшого вiн вдало пристосову новий матерiал до тексту повiстi, а
також вносить ряд власних дрiбних додаткiв. В цiлому редакторськi вставки
трохи змiнюють характер твору i його геро©в: якщо Дарiя сама зрадливiсть
його долi примушу змiнити пиху на покору долi (що почасти намiчено вже в
1-й редакцi© i розвинено в 2-й), то над Олександром, незважаючи на
незмiнне щастя, тяжить вiщування про ранню смерть; звiдси в новiй редакцi©
повiстi вiн також поступово приходить до висновку про марнiсть земно©
слави i щастя, неможливiсть уникнути сво © долi, що нада цiлому творовi
повчального характеру, наближа його до поглядiв християнина-аскета.
З другого боку, вставки значно розширюють опис чудес, цiкавих, а
частiше страшних, що ©х бачить Олександр. До таких страшних картин, яких
багато створювала есхатологiчна лiтература, належить вставний епiзод про
гогiв i магогiв з Мефодiя Патарського.
Ще до походу в Iндiю Олександр вируша на схiд. Тут вiн зустрiча
нечистi народи, внукiв Афета (бiблiйний Яфет), якi ©дять усяких мерзотних
тварин i навiть власних мертвякiв. Боячись, що вони можуть дiйти до свято©
землi й осквернити ©©, Олександр заганя з божою допомогою нечистi народи
в пiвнiчнi гори; гори зсуваються, а прохiд, що залишився, Олександр
замика залiзними ворiтьми i замазу синклiтом, якого нi залiзо не сiче,
нi вогонь не палить. Але перед кiнцем свiту бог вiдчинить ворота, гоги i
магоги вийдуть на волю i осквернять землю. В кiнцi вставки знаходимо деякi
подробицi про нечистi народи: частина з них гавкала подiбно до псiв,
частина ревла, як худоба. Вони позбавленi людського розуму, як дикi звiрi;
серед них i людо©ди, якi називаються "песьяглавы".
Трохи iнший характер мають вставки iз "Сказанiя об Индiйском царствь",
вмiщенi в тому ж роздiлi мандрувань Олександра перед вступом в Iндiю. Це
скорiше курйознi "природознавчi" i "етнографiчнi" вiдомостi про птахiв
"грифонес", якi мостять гнiздо на 15 деревах, про нiмих людей, п'ятиногих
звiрiв "бовешь", напiвлюдей-напiвпсiв пiд назвою "тигрис", однооких людей,
про червiв "саламандра", якi народжуються i живуть в огнi; iз ниток, що ©х
випускають черв'яки, виготовляють дорогоцiннi одяги, якi очищають вiд
бруду, нажарюючи на вогнi (звернiмо увагу, до речi, на назви звiрiв -
grifones, boves, tigris, що ясно вказують на латинський оригiнал повiстi,
використано© для вставок редактором "Александрi©").
З того ж джерела запозичено вставки, також "природничо-наукового"
характеру, про збiр перцю в iндiйськiй землi, на горi, населенiй гадами, i
про дорогоцiннi чудодiйнi каменi, якi приносить у цю кра©ну рiка, що тече
з раю. Подiбний характер мають i вставки iз "Фiзiолога" про способи ловiв
слонiв, географiчнi вiдомостi про рiки, що течуть з раю, i т. д.
Особливо характерна для упорядника друго© редакцi© вставка про
випробування Олександром висоти небесно© i глибини морсько©, вмiщена перед
вiдвiдуванням рахманiв. Так само, як епiзод про рахманiв, розширений у 2-й
редакцi© з рiзних джерел, випробування неба також пiдкреслю марнiсть усiх
людських прагнень перед лицем неминучо© смертi: переможно обiйшовши всю
землю, Олександр шука собi безсмертя i, як розповiда дехто, пiдноситься
на небо в клiтцi, запряженiй двома крилатими звiрами, але "не успh
ничтоже, трудився". Так само невдалий спуск на дно моря в склянiй
посудинi. Цi епiзоди належать до бродячих переказiв, дуже поширених у
грецьких i захiдних редакцiях "Александрi©", перекладенiй у нас повiстi
про Акiра, в усних переказах Сходу i Заходу. Джерело, з якого запозичив
наш редактор, ще не з'ясовано (епiзод цей зустрiча ться, мiж iншим, в
одному росiйському творi XII ст. з посиланням на грецьке джерело). Проте
характерно, що в короткiй передачi цього епiзоду в 2-й редакцi©
"Александрi©" цiкавi подробицi вiдступають на другий план перед
морально-дидактичними висновками.
Не спиняючись на дальших численних вставках, присвячених, головним
чином, фантастичним тваринам, рослинам, потворам, незвичайним явищам
природи i чудовим палацам, вiдмiтимо тiльки ряд улюблених порiвнянь як
характерну стилiстичну особливiсть редакторських додаткiв: Олександр у
новiй редакцi© "море прескочи, акы пардус, дръзостью воюя землю сурьскую";
або далi, - напада "на восточные грады, аки лев или леопард, неукротимый
звhрь, ловя брашна въсхытити..."; вбитi бiйцi "падаху акы-снопы на нивh" i
т. д. Цi барвистi порiвняння особливо нагадують Галицько-Волинський
лiтопис.
Гомерiвський епос, колись свого роду бiблiя всього еллiнського свiту, в
середньовiчнiй вропi i у християнськiй Вiзантi© значно втратив свiй
авторитет, у кращому разi перетворився в матерiал для вчених схолiй або
збiрок сентенцiй. Iм'я Омира-Гомера зрiдка зустрiча мо й у нашiй
лiтературi домонгольського перiоду. Галицько-Волинський лiтопис пiд 1223
р. наводить з приводу зрадництва Iзяслава мнимий вислiв Омира - "О лесть
зла есть...", запозичений, очевидно, з яко©сь збiрки типу "Пчелы". Але нi
тут, нi у згаданому короткому епiзодi Псевдокаллiсфеново© "Александрi©",
який так погано зрозумiв слов'янський перекладач, ми не бачимо за згадкою
про "проповiдника Омира" бодай загально© обiзнаностi з самим твором.
Iсторiя Троянсько© вiйни, надто тiсно сплетена в античному епосi з
мiфологi ю и легендарною праiсторi ю стародавнiх грекiв-"язичникiв",
залишилась, очевидно, незрозумiлою й чужою слов'янському читачевi; певно,
з тих же причин порiвняно малою популярнiстю користувалась i вся
перекладена на слов'янську мову хронiка Iоанна Малали, присвячена
переважно античному свiтовi, в якiй, мiж iншим, вмiщено коротку, вже трохи
перекручену переробку античних переказiв про Троянську вiйну (пор. подiбнi
випадки неповного розумiння перекладачем мiфологiчних епiзодiв в
"Александрi©").
Популярнiсть теми про Трою в нашiй лiтературi почина ться, власне,
тiльки з появою в XV i XVI ст. нових "слов'яно-романських" i захiдних
обробок Троянсько© iсторi©.
Навпаки, в зв'язку iз значним iнтересом до бiблiйно© iсторi© (нагада мо
хоча б поширення русалимського епiзоду в слов'янських обробках
Псевдокаллiсфеново© "Александрi©") i до присвячених ©й творiв (наприклад,
хронiка Георгiя Амартола, широко використана в наших лiтописах) особливу
увагу слов'янського перекладача повинна була привернути повiсть про
останнi днi I русалима - центру бiблiйно© iсторi©, написана очевидцем i
учасником подiй - Иосифом Флавi м. Твiр "многаго в словеси и
пространнhйшаго в разумh прhмудраго Иосифа...", "о плhненiи Иерусалима",
подiлений на сiм книг або "слiв", по сутi широкою хронiкою боротьби
Iуде© з Римом, яка тривала кiлька столiть аж до зруйнування I русалима
вiйськами iмператора Тiта (в 70-х роках н. е.). Але основна частина твору
(6 книг), присвячена останнiм 5 - 6 рокам вiйни, так пройнята особистими
враженнями автора, так живо i драматично опису перипетi© боротьби, що
може бути з повним правом зарахована до суто белетристичних розповiдних
творiв.
Вдало i досить вiльно перекладена в Ки©вськiй Русi, мабуть ще в епоху
Ярослава, безпосередньо з грецького оригiналу (що вiдрiзнявся вiд вiдомих
нам грецьких текстiв рядом iстотних вставок, наприклад розповiддю про
Христа, а також деякими скороченнями), повiсть Флавiя поширю ться як у
складi компiлятивних хронографiв, так i у виглядi окремого твору.
Слов'янського читача могли зацiкавити широкi вiдступи автора про природу
Палестини, зокрема про Мертве море i зв'язанi з ним легенди, про звича©
жителiв i т. д. Але особливий iнтерес викликали сповненi драматизму й
яскравих образiв сцени во нних сутичок римських легiонiв з iудеями, де
фанатичний патрiотизм останнiх ("крhпость душевная в тhлеснhй немощи", -
за висловом автора) одчайдушне бореться з незламною вiйськовою
органiзацi ю римлян.
В описi здобуття галiлейсько© фортецi Iотапати, яку захищав сам Иосиф,
або в описi тривало© облоги I русалима ряд масових бойових сцен,
змальову ться трiск списiв i скрегiт щитiв, земля, напо на кров'ю, i небо,
похмарене безлiччю стрiл i каменiв. Образи i стиль цих описiв помiтно
вiдбились на таких оригiнальних во©нських повiстях, як окремi епiзоди
лiтописiв i особливо "Слово о полку Игоревh". Це зайвий раз свiдчить про
значну популярнiсть твору Флавiя саме як цiкаво© во©нсько© повiстi, а не
тiльки як строго iсторичного твору. Iнтерес до "Iудейсько© вiйни" не
припиня ться на Укра©нi й у пiзнiшi столiття: так, у каталозi бiблiотеки
Супрасльського монастиря, 1557 р., серед iсторичних творiв названо i
"Плhненiе ерусалимское". В XVII ст., поряд iз старим домонгольським, ми
знаходимо пiзнiший переклад "Iудейсько© вiйни", очевидно, з польсько©, з
помiтними "бiлорусизмами" в мовi, а в XVIII ст. з'явля ться новий
переклад, виконаний у м. Прилуках на Полтавщинi укра©нським iсториком
Степаном Лукомським.
До розглянутих перекладних во©нських повiстей домонгольського перiоду
тематикою i стилем близько пiдходить так зване "Девгеньево дhянiе", хоч в
останньому не помiтно того прагнення до "iсторичностi" (дiйсно© або
мнимо©), як в iнших повiстях, i навiть справжню iсторичну основу твору
часто ледве можна розпiзнати за епiчними "загальними мiсцями". Цi ю
особливiстю "Девгеньева дhянiя", очевидно, поясню ться цiлком вiдмiнна
доля повiстi на схiднослов'янському грунтi: не включена через явну
неiсторичнiсть до складу компiлятивних хронiк i хронографiв, вона,
принаймнi в XVI - XVIII ст., iсну (подiбно до "Слова о полку Игоревh" i
навiть в одному випадку разом iз ним) у збiрниках мiшаного змiсту, а
пiзнiше, як побачимо, переробля ться пiд явним впливом мiсцево©
народнопоетично© традицi©.
Герой вiзантiйського оригiналу нашо© повiстi Василiй Дiгенiс Акрiт
(Дiгенiс - дво родний, народжений вiд сарацинського емiра i
матерi-гречанки iз знатного роду напiвнезалежних захисникiв кордонiв
вiзантiйсько© iмперi© - Acritas), можливо, iсторична особа, що жила в Х
ст., в перiод найбiльш енергiйного контрнаступу Вiзантi© на схiдних
кордонах проти арабських завойовникiв. Багатовiкова прикордонна боротьба
вiзантiйцiв з "невiрними" та iсторична основа, на якiй створюються
грецькi народнi перекази i пiснi, що об' днуються поступово навколо iменi
Дiгенiса. Цi уснi твори, вiдомi з численних записiв, дуже поширюють навiть
за межами Вiзантi©; вiд них, очевидно, йдуть окремi епiзоди сербських
переказiв про Марка Кралевича, нашо© билини про Дюка Степановича або пiснi
про смерть Анiки-во©на. На вiзантiйському грунтi тi пiснi були основою для
лiтературного твору, вiдомого нам зараз тiльки в пiзнiших переробках -
грецьких поемах XV - XVIII ст. Отже, безпосереднiй грецький оригiнал
слов'янського перекладу, який був зроблений, судячи з мови i стилю, не
пiзнiше XIII ст., до нас не дiйшов. Чи був вiн написаний вiршами, чи
прозою, - ми не зна мо. Тiльки на пiдставi нашого перекладу можемо
припустити, що оригiнал його, подiбно до народних пiсень, подiлявся на
самостiйнi оповiдання про окремi епiзоди життя Дiгенiса, розмiщенi потiм у
хронологiчнiй послiдовностi, а змiстом подекуди значно вiдрiзнявся вiд
пiзнiших поем.
Текст слов'янського перекладу зберiгся тiльки в уривках у трьох
пiзнiших рукописах. Два з них - вiдомий збiрник Мусiна-Пушкiна, мабуть,
XVI ст., який мiстив список "Слова о полку Игоревh", а також три роздiли
iз Девгенiя (зараз вiдомi тiльки короткi виписки, складенi Карамзiним) i
збiрник 1744 р., знайдений Тихонравовим, - зберегли майже однаковий текст
повiстi, певно, досить близький до первiсного тексту перекладу. Третiй
рукопис - збiрник середини XVIII ст., знайдений Пипiним, мiстить значно
змiнений текст: поряд з явними перекрученнями, що виникли при невдалому
скороченнi, в списку Пипiна знаходимо ряд нових образiв, порiвнянь,
епiтетiв i навiть цiлих сцен, внесених автором пiд впливом билинно© або
казково© народно© поезi©, з одного боку, i книжних во©нських повiстей
(типу оповiдань про Мама ве побо©ще), - з другого. Цiкавий як спроба
пристосування старо© повiстi до нових лiтературних смакiв XVII - XVIII
ст., список Пипiна разом iз тим поповню почасти пропуски списку 1744 р.
Зокрема, тiльки тут (i в коротких виписках Карамзiна з рукопису
Мусiна-Пушкiна) зберiгся перший епiзод - "родовiд" Девгенiя.
Амiр (титул "емiр" перетворено у власне iм'я), цар Аравiйсько© землi,
викрада дочку в благочестиво© вдови царського роду. Три ©© сини-богатирi,
як "златокрылатые ястребы", мчать у погоню. Бiля рiки Багряницi вони
зустрiли 3000 амiрових стражiв "и начаша их бити яко добрые косцы траву
косити..." Через уцiлiлих стражiв брати по-рицарському попереджають Амiра
про свiй при©зд. Вони знаходять царя в розкiшному шатрi за мiстом,
оточеного численними хоробрими "кметями" (пор. "Слово о полку Игоревh"); в
по динку менший брат перемага Амiра. Той ладен хреститися, i на прохання
дiвчини брати погоджуються прийняти його в зятi. Амiр збира сво©
багатства i потай вiд матерi вiдправля ться в грецьку землю. Сам патрiарх
хрестить його на вфратi-рiцi. Три мiсяцi трива весiльний бенкет. Тим
часом мати Амiра дiзна ться про його вiдступництво "й нача терзати власы
главы своея". Потiм вона посила трьох вiсникiв на чарiвних конях з
"книгами" (грамотою) до Амiра. Завдяки вiщому сну його дружини
сарацини-вiсники спiйманi й наверненi в християнство.
Дружина Амiра народжу сина Акрiта, названого при хрещеннi прекрасним
Девгенi м (дитинство Девгенiя подано докладнiше, очевидно, ближче до
оригiналу, в списку Тихонравова 1744 р. пiд заголовком "Житие Девгения").
З 12 рокiв вiн гра мечем, на 13-й - списом, а на 14-й просить батька i
дядiв пiти з ними на "лови". "Яко сокол млады", женеться вiн за звiрами,
голими руками вбива ведмедiв; "поскочи яко лев" за лосем, i, схопивши за
заднi ноги, роздира надво ; "лютий лев" розсiчений пополам ударом меча.
Зрадiлi батько i "стры©" (дядi) цiлують Девгенiя, вихваляють його красу i
"храбрhство". Юнак справдi "вельми лhп, паче мhры"; волосся його кучеряве,
очi великi, обличчя, як снiг, i рум'яне, як "червец" (у списку Пипiна - як
"маков цвhт"), брови чорнi, груди ширшi сажня.
Наста полудень, "зной зол и велик". Батько кличе. Девгенiя до
студеного джерела обмити пiт i змiнити "рудныя" вiд звiрячо© кровi
"порты". Вода в цьому джерелi свiтиться, як свiчка, а в нiй живе великий
змiй: як тiльки вони сiли бiля джерела, прилетiв триголовий змiй. Девгенiй
"вборзе" хвата меч i вiдтина всi три голови. Оточуючi хвалять бога за
створення такого богатиря, одягають Девгенiя в розкiшнi "ризи", тканi
"сухим златом", прикрашенi дорогоцiнним камiнням, з радiстю ведуть його
додому. Кiнь же пiд Девгенi м бiлий, як голуб, у гриву вплетено
дорогоцiнне камiння i золотi брязкальця, що видають чарiвний звук на
"издивленi всhм". Фар (кiнь) пiд ним скаче, а Девгенiй гра збро ю, мiцно
сидячи на конi.
Молитовна кiнцiвка вказу на певну самостiйнiсть i закiнченiсть кожного
окремого епiзоду повiстi.
Другий епiзод у подвигах Девгенiя - пригода з Фiлiппапою i дочкою його
Максимiвною - зберiгся тiльки в списку Пипiна (був i в рукопису
Мусiна-Пушкiна; "Сказанi о Филиппапh и о Максимh и о храбрости их").
Почувши про хоробрiсть i силу Девгенiя, Фiлiппапа з дочкою Максимiвною (у
не© чоловiча "дерзость" i хоробрiсть) намагаються спiймати його "яко зайца
в тенето". В улесливому листi Максимiвна порiвню Девгенiя iз квiтучим
травнем, царем усiх мiсяцiв, i просить його прийти побачитися на
вфрат-рiку, де в засiдцi жде вже велике вiйсько ©© батька. Девгенiй
розумi хитрiсть, а все ж вируша з небагатьма греками на вфрат, щоб
випробувати хоробрiсть Фiлiппапи. Останнiй зразу ж напада на посланих
уперед грекiв. Тодi Девгенiй, спершись на списа, перестрибу рiку пiший,
"яко сокол дюжей от руку ловца"; йому подають "борзого" коня, i в кожному
"поскоке" вiн побива тисячу ворожих во©нiв, а потiм тупим кiнцем списа
збива з коня самого Фiлiппапу. Максимiвна намага ться ззаду "пробости"
Девгенiя списом. Вiн зв'язу обох; вони благають пощадити ©х, i
Максимiвна, яка досi перемагала всiх царiв та королiв, що сваталися до
не©, готова вийти за Девгенiя. Але мудрий Девгенiй з книги дiзна ться, що
коли одружиться з Максимiвною, то проживе тiльки 16 рокiв; якщо ж добуде
прекрасну дочку непереможного царя Стратiга ("стратiг" - грецький во вода;
цей титул також вжито тут як власне iм'я), то жити йому 36 рокiв.
Батько вiдмовля Девгенiя вiд непевно© справи, але марно - з великим
вiйськом, дорогоцiнним одягом i "звончатими" гуслями вируша Девгенiй в
царство Стратiга. Залишивши вiйсько перед мiстом, вiн на конi iз
брязкальцями ©де до двору Стратiга, що в той час був на полюваннi з
чотирма синами. По дорозi якийсь юнак розповiда йому про силу
Стратiгового вiйська i про красу та мужнiсть Стратiгiвни (дальша розповiдь
збереглася в списку Тихонравова). Стратiгiвна iз вiкна розгляда Девгенiя,
не показуючись йому (в списку Пипiна Стратiгiвна дума про себе, що
Девгенiй "красен, а не силен"). З настанням ночi Девгенiй поверта ться в
свiй табiр, а рано-вранцi пiд вiкнами Стратiгiвни гра на гуслях з
золотими струнами i спiва про свiй намiр викрасти дiвчину; та з трепетом
припада до вiконця - "й вселись в ню любовь". Через годувальницю вона
попереджа Девгенiя про небезпеку, але той вимага одного тiльки, щоб
Стратiгiвна йому показалася. Через вiкно дiвчина ще раз попереджа про
хоробрiсть батька i братiв. Вона ладна сама тiкати з Девгенi м у
чоловiчому одязi, поки батька нема дома. Але Девгенi вi соромно викрадати
дiвчину "татьбою". Вiн жде повернення Стратiга i на його очах вiдвозить
дружину. З почестями поховавши перського царя, Олександр заспокою кра©ну,
вiдновлю старi звича© i обряди; вiн клянеться покарати вбивцiв Дарiя i,
коли вони об'явились, розпина х високо над гробом царя.
Далi йде листування Олександра з Роксаною й весiлля. Олександр
повiдомля Олiмпiаду i Арiстотеля про загибель Дарiя й дальшi сво© походи:
на шляху зустрiчаються йому дивнi народи, на вiйсько нападають велетнi, i
тiльки вогнем вда ться вiдiгнати ©х; дверi ©хнiх осель стережуть триокi
звiрi, а блохи там великi, як жаби. Далi трапляються чудеснi дерева,
охоронюванi невидимими бiсами, шестиногi звiрi, волохатi безголовi люди й
iншi чудеса. Нарештi, вiн досяга землi блаженних з джерелом живо© води;
два птахи еллiнською мовою наказують йому повернутись.
Олександр виступа проти Пора, царя iндiйського, колишнього союзника
Дарiя. Слонiв i iнших звiрiв, якi у вiйську Пора, вiн перемага з
допомогою розжарених мiдних "болван", розставлених перед македонськими
полками. Двадцять днiв трива бiй. Нарештi, Олександр пропону розв'язати
битву по динком мiж ним i Пором. Пiд час по динку Пор оберта ться, почувши
шум у сво му вiйську. Олександр вбива його, але змушений вiдмовитися вiд
дальшо© боротьби з переважаючими силами iндiян.
Поховавши Пора, вiн вируша до "нагомудрецiв" - фiлософiв рахманiв
(брамiнiв). В Iндi© Олександр вiдвiду також святилище з говорящими
деревами, якi вiщують йому скору смерть у Вавiлонi. Вiн поверта ться в
Перейду; по дорозi, вдавши iз себе посла, вiдвiду царство Кандакi©. Мудра
цариця впiзна Олександра з портрета, та мно написаного ©© живописцем, але
вiдпуска мнимого посла з багатими подарунками в подяку за врятування
дружини i сина.
Олександр огляда кра©ну амазонок; далi на Чорному морi вiн зустрiча
людей-песоглавцiв, людей з очима i ротом на грудях, шестируких людей.
Огляд святилища Сонячного мiста, спустiлих розкiшних палат царя Кiра й
iнших чудес описано почасти в формi листа Олександра до Олiмпiади.
Тим часом Антипатр, намiсник Олександра в Македонi©, утиску Олiмпiаду.
Боячись царського гнiву, вiн посила сина з отрутою у Вавiлон. З допомогою
виночерпiя Iла, ображеного Олександром, на бенкетi якогось мiдянина царя
обпоюють отрутою. Випивши чашу, Олександр скрикнув, як вражений стрiлою.
Переборюючи бiль, вiн, пiдтримуваний Роксаною, поверта ться до себе в
палати. Наступного ранку все вiйсько македонське iз сльозами проходить
повз ложе вмираючого, прощаючись з Олександром. Темрява окуту землю,
з'явля ться велика зiрка й iншi знамення. Тiло Олександра везуть до гипту
i ховають в Александрi©.
Всього Олександр прожив 32 роки, царював 12 рокiв; воюючи, вiн пiдкорив
варварських народiв - 22 i еллiнських - 14, створив 12 мiст пiд назвою
Александрiя.
Як видно з короткого викладу, в повiстi величезну роль, поряд з
во нними подвигами, вiдiгра також елемент фантастично© "географi©" та
"етнографi©" (в описi пiдкорених кра©н i народiв). В основi повiстi - уснi
народнi легенди про завоювання Сходу, якi створилися незабаром пiсля
смертi Олександра (323 р. до н. е.) i дуже поширилися як на Заходi, так i
на Сходi, доповнюючись в кожнiй кра©нi мiсцевими переказами.
З об' днання народних переказiв, можливо не без участi книжних джерел,
створю ться грецька повiсть про Олександра, автором ©© рукописна традицiя
назива , очевидно, для бiльшо© авторитетностi, племiнника Арiстотеля -
Каллiсфена, учасника й iсторика походiв Олександра (насправдi помер ранiше
останнього; звiдси за грецькою повiстю закрiпилася в науцi умовна назва
Псевдокаллiсфеново© "Александрi©").
В раннiй редакцi© повiстi ще ясно вiдбиваються мiсцевi
александрiйсько- гипетськi перекази: задовольняючи нацiональну гордiсть
гиптян, повiсть припису Олександровi, завойовниковi гипту, походження
вiд останнього гипетського царя - чарiвника Нектанеба (реальна iсторична
особа), а не вiд Фiлiппа Македонського, так само як мiсцевий перський
переказ перетворю Олександра в сина царя Дараба (Дарiя).
Вiдгомони цi © мiсцево© гипетсько© легенди збереглися й у наступнiй
редакцi© грецько© повiстi, помiтно еллiнiзовано© i позбавлено© ряду
александрiйських деталей. У цiй редакцi©, найбiльш популярнiй у Вiзантi©,
розповiдь про боротьбу Олександра з Дарi м ближча до iсторi©, зате в описi
дальших походiв збiльшено число чудес. Саме до подiбно© еллiнiзовано©
редакцi© належав i оригiнал, перекладений згодом на слов'янську мову, хоч
деякими подробицями вiн вiдрiзнявся вiд грецьких рукописiв, що збереглися
до нашого часу.
Латинськi переклади Псевдокаллiсфена - раннiй (близько III - IV ст. н.
е.), приписуваний якомусь Юлiю Валерiю, i особливо пiзнiший (X ст.),
архiпресвiтера Леона - дають початок цiлому рядовi середньовiчних
захiдно вропейських переробок у вiршах i прозi, почасти на живих мiсцевих
мовах. Уже в латинському перекладi Леона (так звана "Historia de
proeliis"), що вiдбився згодом i в слов'янських лiтературах, Олександровi
надано рис середньовiчного рицаря. Ще помiтнiша подiбна "модернiзацiя"
дiйових осiб. х побуту i характерiв у наступних захiдних обробках.
Вiд Псевдокаллiсфена беруть початок i численнi обробки "Александрi©" в
перськiй (Фiрдоусi, Нiзамi) i iнших схiдних лiтературах. Але поряд iз
грецькими лiтературними джерелами в цих обробках нерiдко вiдбиваються й
мiсцевi перекази. Подiбнi перекази про спустiлу столицю Дарiя, про бiй
Олександра з Пором iндiйським бiля берегiв Аму-Дар'©, про амазонок i т.
д., вiдзначив ще на початку XV ст. iспанський посол Клавiхо в описi
подорожi по володiннях Тамерлана. Про надзвичайну живучiсть подiбних
переказiв свiдчить поклонiння мнимiй могилi Олександра Македонського,
вiдмiчене серед горцiв Схiдно© Бухари.
Уснi перекази про Олександра, схiднi, грецькi або захiднi, могли
поширюватись i в схiдних слов'ян[9]. Короткi згадки в перекладених ранiше
вiзантiйських творах (наприклад, хронiка Амартола, Мефодiй Патарський)
також знайомили читача з легендарним геро м, збуджуючи iнтерес до
докладнiшо© грецько© повiстi. Переклад останньо© виконано, певно, в
Ки©вськiй Русi мiж половиною XI i кiнцем XII ст.
Перекладач не завжди добре розумi грецький текст. Особливо важко
даються йому епiзоди, що мiстять вiдгомони антично© мiфологi© й iсторi©.
Зате найбiльш яскравi й рiзноманiтнi, а разом iз тим найбiльш насиченi
мiсцевою термiнологi ю, бойовi сцени. Тут у лексицi й стилiстицi ми
знаходимо риси, якi зближають "Александрiю" з такими пам'ятками
оригiнально© лiтератури Ки©вського перiоду, як лiтописи або "Слово о полку
Игоревh".
Уже на слов'янському грунтi переклад був доповнений епiзодом про вступ
Олександра в I русалим, запозиченим iз готового слов'янського перекладу
хронiки Георгiя Амартола.
У свою чергу цей переклад Псевдокаллiсфеново© "Алек-сандрi©" незабаром
включа ться в хронiку Iоанна Малали, замiнюючи вiдповiдне коротке
оповiдання останньо©. Обидва цi доповнення (як само© повiстi, так i
хронiки Малали за допомогою повiстi) показують, що "Александрiя" була,
очевидно, сприйнята схiднослов'янськими читачами i
переписувачами-компiляторами як суто iсторичний твiр, рiвноцiнний
хронiкам. Справдi, пiзнiше повiсть ми знаходимо переважно в складi
компiлятивних творiв всесвiтньо-iсторичного змiсту (так званий "Эллинский
и римский лhтописец" першо© i друго© редакцi©, "Иудейский хронограф", а
пiзнiше Хронограф першо© редакцi© 1512 р. i iн.), хоч, певно, вона
поширювалась i як окремий твiр.
Разом iз тим доповнення iсторично© хронiки великою повiстю
Псевдокаллiсфена (а також, як побачимо, пiзнiшi численнi доповнення i
переробки останньо© на схiднослов'янському грунтi) показу , якого великого
значення надавали слов'янськi читачi цьому епiзодовi всесвiтньо© iсторi©,
багатому на елементи геро©чного епосу i фантастики.
Мiж XIII i початком XV ст. "Александрiя" як окремий твiр зазна на
схiднослов'янському грунтi ново© грунтовно© переробки. Ця друга редакцiя
повiстi в готовому виглядi включа ться знов-таки до складу всесвiтньо©
хронiки "Эллинского лhтописца" 2-© редакцi©. Головна вiдмiннiсть ново©
редакцi© поляга в численних вставках, здебiльшого запозичених iз
перекладних творiв - "Откровения Мефо-дия Патарского", "Сказания об
Индийском царстве", хронiки Амартола, статтi Палладiя про рахманiв i
багатьох iнших.
Самий обсяг джерел говорить про широку начитанiсть редактора.
Здебiльшого вiн вдало пристосову новий матерiал до тексту повiстi, а
також вносить ряд власних дрiбних додаткiв. В цiлому редакторськi вставки
трохи змiнюють характер твору i його геро©в: якщо Дарiя сама зрадливiсть
його долi примушу змiнити пиху на покору долi (що почасти намiчено вже в
1-й редакцi© i розвинено в 2-й), то над Олександром, незважаючи на
незмiнне щастя, тяжить вiщування про ранню смерть; звiдси в новiй редакцi©
повiстi вiн також поступово приходить до висновку про марнiсть земно©
слави i щастя, неможливiсть уникнути сво © долi, що нада цiлому творовi
повчального характеру, наближа його до поглядiв християнина-аскета.
З другого боку, вставки значно розширюють опис чудес, цiкавих, а
частiше страшних, що ©х бачить Олександр. До таких страшних картин, яких
багато створювала есхатологiчна лiтература, належить вставний епiзод про
гогiв i магогiв з Мефодiя Патарського.
Ще до походу в Iндiю Олександр вируша на схiд. Тут вiн зустрiча
нечистi народи, внукiв Афета (бiблiйний Яфет), якi ©дять усяких мерзотних
тварин i навiть власних мертвякiв. Боячись, що вони можуть дiйти до свято©
землi й осквернити ©©, Олександр заганя з божою допомогою нечистi народи
в пiвнiчнi гори; гори зсуваються, а прохiд, що залишився, Олександр
замика залiзними ворiтьми i замазу синклiтом, якого нi залiзо не сiче,
нi вогонь не палить. Але перед кiнцем свiту бог вiдчинить ворота, гоги i
магоги вийдуть на волю i осквернять землю. В кiнцi вставки знаходимо деякi
подробицi про нечистi народи: частина з них гавкала подiбно до псiв,
частина ревла, як худоба. Вони позбавленi людського розуму, як дикi звiрi;
серед них i людо©ди, якi називаються "песьяглавы".
Трохи iнший характер мають вставки iз "Сказанiя об Индiйском царствь",
вмiщенi в тому ж роздiлi мандрувань Олександра перед вступом в Iндiю. Це
скорiше курйознi "природознавчi" i "етнографiчнi" вiдомостi про птахiв
"грифонес", якi мостять гнiздо на 15 деревах, про нiмих людей, п'ятиногих
звiрiв "бовешь", напiвлюдей-напiвпсiв пiд назвою "тигрис", однооких людей,
про червiв "саламандра", якi народжуються i живуть в огнi; iз ниток, що ©х
випускають черв'яки, виготовляють дорогоцiннi одяги, якi очищають вiд
бруду, нажарюючи на вогнi (звернiмо увагу, до речi, на назви звiрiв -
grifones, boves, tigris, що ясно вказують на латинський оригiнал повiстi,
використано© для вставок редактором "Александрi©").
З того ж джерела запозичено вставки, також "природничо-наукового"
характеру, про збiр перцю в iндiйськiй землi, на горi, населенiй гадами, i
про дорогоцiннi чудодiйнi каменi, якi приносить у цю кра©ну рiка, що тече
з раю. Подiбний характер мають i вставки iз "Фiзiолога" про способи ловiв
слонiв, географiчнi вiдомостi про рiки, що течуть з раю, i т. д.
Особливо характерна для упорядника друго© редакцi© вставка про
випробування Олександром висоти небесно© i глибини морсько©, вмiщена перед
вiдвiдуванням рахманiв. Так само, як епiзод про рахманiв, розширений у 2-й
редакцi© з рiзних джерел, випробування неба також пiдкреслю марнiсть усiх
людських прагнень перед лицем неминучо© смертi: переможно обiйшовши всю
землю, Олександр шука собi безсмертя i, як розповiда дехто, пiдноситься
на небо в клiтцi, запряженiй двома крилатими звiрами, але "не успh
ничтоже, трудився". Так само невдалий спуск на дно моря в склянiй
посудинi. Цi епiзоди належать до бродячих переказiв, дуже поширених у
грецьких i захiдних редакцiях "Александрi©", перекладенiй у нас повiстi
про Акiра, в усних переказах Сходу i Заходу. Джерело, з якого запозичив
наш редактор, ще не з'ясовано (епiзод цей зустрiча ться, мiж iншим, в
одному росiйському творi XII ст. з посиланням на грецьке джерело). Проте
характерно, що в короткiй передачi цього епiзоду в 2-й редакцi©
"Александрi©" цiкавi подробицi вiдступають на другий план перед
морально-дидактичними висновками.
Не спиняючись на дальших численних вставках, присвячених, головним
чином, фантастичним тваринам, рослинам, потворам, незвичайним явищам
природи i чудовим палацам, вiдмiтимо тiльки ряд улюблених порiвнянь як
характерну стилiстичну особливiсть редакторських додаткiв: Олександр у
новiй редакцi© "море прескочи, акы пардус, дръзостью воюя землю сурьскую";
або далi, - напада "на восточные грады, аки лев или леопард, неукротимый
звhрь, ловя брашна въсхытити..."; вбитi бiйцi "падаху акы-снопы на нивh" i
т. д. Цi барвистi порiвняння особливо нагадують Галицько-Волинський
лiтопис.
Гомерiвський епос, колись свого роду бiблiя всього еллiнського свiту, в
середньовiчнiй вропi i у християнськiй Вiзантi© значно втратив свiй
авторитет, у кращому разi перетворився в матерiал для вчених схолiй або
збiрок сентенцiй. Iм'я Омира-Гомера зрiдка зустрiча мо й у нашiй
лiтературi домонгольського перiоду. Галицько-Волинський лiтопис пiд 1223
р. наводить з приводу зрадництва Iзяслава мнимий вислiв Омира - "О лесть
зла есть...", запозичений, очевидно, з яко©сь збiрки типу "Пчелы". Але нi
тут, нi у згаданому короткому епiзодi Псевдокаллiсфеново© "Александрi©",
який так погано зрозумiв слов'янський перекладач, ми не бачимо за згадкою
про "проповiдника Омира" бодай загально© обiзнаностi з самим твором.
Iсторiя Троянсько© вiйни, надто тiсно сплетена в античному епосi з
мiфологi ю и легендарною праiсторi ю стародавнiх грекiв-"язичникiв",
залишилась, очевидно, незрозумiлою й чужою слов'янському читачевi; певно,
з тих же причин порiвняно малою популярнiстю користувалась i вся
перекладена на слов'янську мову хронiка Iоанна Малали, присвячена
переважно античному свiтовi, в якiй, мiж iншим, вмiщено коротку, вже трохи
перекручену переробку античних переказiв про Троянську вiйну (пор. подiбнi
випадки неповного розумiння перекладачем мiфологiчних епiзодiв в
"Александрi©").
Популярнiсть теми про Трою в нашiй лiтературi почина ться, власне,
тiльки з появою в XV i XVI ст. нових "слов'яно-романських" i захiдних
обробок Троянсько© iсторi©.
Навпаки, в зв'язку iз значним iнтересом до бiблiйно© iсторi© (нагада мо
хоча б поширення русалимського епiзоду в слов'янських обробках
Псевдокаллiсфеново© "Александрi©") i до присвячених ©й творiв (наприклад,
хронiка Георгiя Амартола, широко використана в наших лiтописах) особливу
увагу слов'янського перекладача повинна була привернути повiсть про
останнi днi I русалима - центру бiблiйно© iсторi©, написана очевидцем i
учасником подiй - Иосифом Флавi м. Твiр "многаго в словеси и
пространнhйшаго в разумh прhмудраго Иосифа...", "о плhненiи Иерусалима",
подiлений на сiм книг або "слiв", по сутi широкою хронiкою боротьби
Iуде© з Римом, яка тривала кiлька столiть аж до зруйнування I русалима
вiйськами iмператора Тiта (в 70-х роках н. е.). Але основна частина твору
(6 книг), присвячена останнiм 5 - 6 рокам вiйни, так пройнята особистими
враженнями автора, так живо i драматично опису перипетi© боротьби, що
може бути з повним правом зарахована до суто белетристичних розповiдних
творiв.
Вдало i досить вiльно перекладена в Ки©вськiй Русi, мабуть ще в епоху
Ярослава, безпосередньо з грецького оригiналу (що вiдрiзнявся вiд вiдомих
нам грецьких текстiв рядом iстотних вставок, наприклад розповiддю про
Христа, а також деякими скороченнями), повiсть Флавiя поширю ться як у
складi компiлятивних хронографiв, так i у виглядi окремого твору.
Слов'янського читача могли зацiкавити широкi вiдступи автора про природу
Палестини, зокрема про Мертве море i зв'язанi з ним легенди, про звича©
жителiв i т. д. Але особливий iнтерес викликали сповненi драматизму й
яскравих образiв сцени во нних сутичок римських легiонiв з iудеями, де
фанатичний патрiотизм останнiх ("крhпость душевная в тhлеснhй немощи", -
за висловом автора) одчайдушне бореться з незламною вiйськовою
органiзацi ю римлян.
В описi здобуття галiлейсько© фортецi Iотапати, яку захищав сам Иосиф,
або в описi тривало© облоги I русалима ряд масових бойових сцен,
змальову ться трiск списiв i скрегiт щитiв, земля, напо на кров'ю, i небо,
похмарене безлiччю стрiл i каменiв. Образи i стиль цих описiв помiтно
вiдбились на таких оригiнальних во©нських повiстях, як окремi епiзоди
лiтописiв i особливо "Слово о полку Игоревh". Це зайвий раз свiдчить про
значну популярнiсть твору Флавiя саме як цiкаво© во©нсько© повiстi, а не
тiльки як строго iсторичного твору. Iнтерес до "Iудейсько© вiйни" не
припиня ться на Укра©нi й у пiзнiшi столiття: так, у каталозi бiблiотеки
Супрасльського монастиря, 1557 р., серед iсторичних творiв названо i
"Плhненiе ерусалимское". В XVII ст., поряд iз старим домонгольським, ми
знаходимо пiзнiший переклад "Iудейсько© вiйни", очевидно, з польсько©, з
помiтними "бiлорусизмами" в мовi, а в XVIII ст. з'явля ться новий
переклад, виконаний у м. Прилуках на Полтавщинi укра©нським iсториком
Степаном Лукомським.
До розглянутих перекладних во©нських повiстей домонгольського перiоду
тематикою i стилем близько пiдходить так зване "Девгеньево дhянiе", хоч в
останньому не помiтно того прагнення до "iсторичностi" (дiйсно© або
мнимо©), як в iнших повiстях, i навiть справжню iсторичну основу твору
часто ледве можна розпiзнати за епiчними "загальними мiсцями". Цi ю
особливiстю "Девгеньева дhянiя", очевидно, поясню ться цiлком вiдмiнна
доля повiстi на схiднослов'янському грунтi: не включена через явну
неiсторичнiсть до складу компiлятивних хронiк i хронографiв, вона,
принаймнi в XVI - XVIII ст., iсну (подiбно до "Слова о полку Игоревh" i
навiть в одному випадку разом iз ним) у збiрниках мiшаного змiсту, а
пiзнiше, як побачимо, переробля ться пiд явним впливом мiсцево©
народнопоетично© традицi©.
Герой вiзантiйського оригiналу нашо© повiстi Василiй Дiгенiс Акрiт
(Дiгенiс - дво родний, народжений вiд сарацинського емiра i
матерi-гречанки iз знатного роду напiвнезалежних захисникiв кордонiв
вiзантiйсько© iмперi© - Acritas), можливо, iсторична особа, що жила в Х
ст., в перiод найбiльш енергiйного контрнаступу Вiзантi© на схiдних
кордонах проти арабських завойовникiв. Багатовiкова прикордонна боротьба
вiзантiйцiв з "невiрними" та iсторична основа, на якiй створюються
грецькi народнi перекази i пiснi, що об' днуються поступово навколо iменi
Дiгенiса. Цi уснi твори, вiдомi з численних записiв, дуже поширюють навiть
за межами Вiзантi©; вiд них, очевидно, йдуть окремi епiзоди сербських
переказiв про Марка Кралевича, нашо© билини про Дюка Степановича або пiснi
про смерть Анiки-во©на. На вiзантiйському грунтi тi пiснi були основою для
лiтературного твору, вiдомого нам зараз тiльки в пiзнiших переробках -
грецьких поемах XV - XVIII ст. Отже, безпосереднiй грецький оригiнал
слов'янського перекладу, який був зроблений, судячи з мови i стилю, не
пiзнiше XIII ст., до нас не дiйшов. Чи був вiн написаний вiршами, чи
прозою, - ми не зна мо. Тiльки на пiдставi нашого перекладу можемо
припустити, що оригiнал його, подiбно до народних пiсень, подiлявся на
самостiйнi оповiдання про окремi епiзоди життя Дiгенiса, розмiщенi потiм у
хронологiчнiй послiдовностi, а змiстом подекуди значно вiдрiзнявся вiд
пiзнiших поем.
Текст слов'янського перекладу зберiгся тiльки в уривках у трьох
пiзнiших рукописах. Два з них - вiдомий збiрник Мусiна-Пушкiна, мабуть,
XVI ст., який мiстив список "Слова о полку Игоревh", а також три роздiли
iз Девгенiя (зараз вiдомi тiльки короткi виписки, складенi Карамзiним) i
збiрник 1744 р., знайдений Тихонравовим, - зберегли майже однаковий текст
повiстi, певно, досить близький до первiсного тексту перекладу. Третiй
рукопис - збiрник середини XVIII ст., знайдений Пипiним, мiстить значно
змiнений текст: поряд з явними перекрученнями, що виникли при невдалому
скороченнi, в списку Пипiна знаходимо ряд нових образiв, порiвнянь,
епiтетiв i навiть цiлих сцен, внесених автором пiд впливом билинно© або
казково© народно© поезi©, з одного боку, i книжних во©нських повiстей
(типу оповiдань про Мама ве побо©ще), - з другого. Цiкавий як спроба
пристосування старо© повiстi до нових лiтературних смакiв XVII - XVIII
ст., список Пипiна разом iз тим поповню почасти пропуски списку 1744 р.
Зокрема, тiльки тут (i в коротких виписках Карамзiна з рукопису
Мусiна-Пушкiна) зберiгся перший епiзод - "родовiд" Девгенiя.
Амiр (титул "емiр" перетворено у власне iм'я), цар Аравiйсько© землi,
викрада дочку в благочестиво© вдови царського роду. Три ©© сини-богатирi,
як "златокрылатые ястребы", мчать у погоню. Бiля рiки Багряницi вони
зустрiли 3000 амiрових стражiв "и начаша их бити яко добрые косцы траву
косити..." Через уцiлiлих стражiв брати по-рицарському попереджають Амiра
про свiй при©зд. Вони знаходять царя в розкiшному шатрi за мiстом,
оточеного численними хоробрими "кметями" (пор. "Слово о полку Игоревh"); в
по динку менший брат перемага Амiра. Той ладен хреститися, i на прохання
дiвчини брати погоджуються прийняти його в зятi. Амiр збира сво©
багатства i потай вiд матерi вiдправля ться в грецьку землю. Сам патрiарх
хрестить його на вфратi-рiцi. Три мiсяцi трива весiльний бенкет. Тим
часом мати Амiра дiзна ться про його вiдступництво "й нача терзати власы
главы своея". Потiм вона посила трьох вiсникiв на чарiвних конях з
"книгами" (грамотою) до Амiра. Завдяки вiщому сну його дружини
сарацини-вiсники спiйманi й наверненi в християнство.
Дружина Амiра народжу сина Акрiта, названого при хрещеннi прекрасним
Девгенi м (дитинство Девгенiя подано докладнiше, очевидно, ближче до
оригiналу, в списку Тихонравова 1744 р. пiд заголовком "Житие Девгения").
З 12 рокiв вiн гра мечем, на 13-й - списом, а на 14-й просить батька i
дядiв пiти з ними на "лови". "Яко сокол млады", женеться вiн за звiрами,
голими руками вбива ведмедiв; "поскочи яко лев" за лосем, i, схопивши за
заднi ноги, роздира надво ; "лютий лев" розсiчений пополам ударом меча.
Зрадiлi батько i "стры©" (дядi) цiлують Девгенiя, вихваляють його красу i
"храбрhство". Юнак справдi "вельми лhп, паче мhры"; волосся його кучеряве,
очi великi, обличчя, як снiг, i рум'яне, як "червец" (у списку Пипiна - як
"маков цвhт"), брови чорнi, груди ширшi сажня.
Наста полудень, "зной зол и велик". Батько кличе. Девгенiя до
студеного джерела обмити пiт i змiнити "рудныя" вiд звiрячо© кровi
"порты". Вода в цьому джерелi свiтиться, як свiчка, а в нiй живе великий
змiй: як тiльки вони сiли бiля джерела, прилетiв триголовий змiй. Девгенiй
"вборзе" хвата меч i вiдтина всi три голови. Оточуючi хвалять бога за
створення такого богатиря, одягають Девгенiя в розкiшнi "ризи", тканi
"сухим златом", прикрашенi дорогоцiнним камiнням, з радiстю ведуть його
додому. Кiнь же пiд Девгенi м бiлий, як голуб, у гриву вплетено
дорогоцiнне камiння i золотi брязкальця, що видають чарiвний звук на
"издивленi всhм". Фар (кiнь) пiд ним скаче, а Девгенiй гра збро ю, мiцно
сидячи на конi.
Молитовна кiнцiвка вказу на певну самостiйнiсть i закiнченiсть кожного
окремого епiзоду повiстi.
Другий епiзод у подвигах Девгенiя - пригода з Фiлiппапою i дочкою його
Максимiвною - зберiгся тiльки в списку Пипiна (був i в рукопису
Мусiна-Пушкiна; "Сказанi о Филиппапh и о Максимh и о храбрости их").
Почувши про хоробрiсть i силу Девгенiя, Фiлiппапа з дочкою Максимiвною (у
не© чоловiча "дерзость" i хоробрiсть) намагаються спiймати його "яко зайца
в тенето". В улесливому листi Максимiвна порiвню Девгенiя iз квiтучим
травнем, царем усiх мiсяцiв, i просить його прийти побачитися на
вфрат-рiку, де в засiдцi жде вже велике вiйсько ©© батька. Девгенiй
розумi хитрiсть, а все ж вируша з небагатьма греками на вфрат, щоб
випробувати хоробрiсть Фiлiппапи. Останнiй зразу ж напада на посланих
уперед грекiв. Тодi Девгенiй, спершись на списа, перестрибу рiку пiший,
"яко сокол дюжей от руку ловца"; йому подають "борзого" коня, i в кожному
"поскоке" вiн побива тисячу ворожих во©нiв, а потiм тупим кiнцем списа
збива з коня самого Фiлiппапу. Максимiвна намага ться ззаду "пробости"
Девгенiя списом. Вiн зв'язу обох; вони благають пощадити ©х, i
Максимiвна, яка досi перемагала всiх царiв та королiв, що сваталися до
не©, готова вийти за Девгенiя. Але мудрий Девгенiй з книги дiзна ться, що
коли одружиться з Максимiвною, то проживе тiльки 16 рокiв; якщо ж добуде
прекрасну дочку непереможного царя Стратiга ("стратiг" - грецький во вода;
цей титул також вжито тут як власне iм'я), то жити йому 36 рокiв.
Батько вiдмовля Девгенiя вiд непевно© справи, але марно - з великим
вiйськом, дорогоцiнним одягом i "звончатими" гуслями вируша Девгенiй в
царство Стратiга. Залишивши вiйсько перед мiстом, вiн на конi iз
брязкальцями ©де до двору Стратiга, що в той час був на полюваннi з
чотирма синами. По дорозi якийсь юнак розповiда йому про силу
Стратiгового вiйська i про красу та мужнiсть Стратiгiвни (дальша розповiдь
збереглася в списку Тихонравова). Стратiгiвна iз вiкна розгляда Девгенiя,
не показуючись йому (в списку Пипiна Стратiгiвна дума про себе, що
Девгенiй "красен, а не силен"). З настанням ночi Девгенiй поверта ться в
свiй табiр, а рано-вранцi пiд вiкнами Стратiгiвни гра на гуслях з
золотими струнами i спiва про свiй намiр викрасти дiвчину; та з трепетом
припада до вiконця - "й вселись в ню любовь". Через годувальницю вона
попереджа Девгенiя про небезпеку, але той вимага одного тiльки, щоб
Стратiгiвна йому показалася. Через вiкно дiвчина ще раз попереджа про
хоробрiсть батька i братiв. Вона ладна сама тiкати з Девгенi м у
чоловiчому одязi, поки батька нема дома. Але Девгенi вi соромно викрадати
дiвчину "татьбою". Вiн жде повернення Стратiга i на його очах вiдвозить