тема по дну ться в поезi© М. Рильського з мотивами братерства i дружби
народiв:
За мир у свiтi всьому -
Це значить: проти тих,
Хто в горi вселюдському
Прибуткiв жде нових.
За мир у свiтi всьому -
Це за братерство клич,
За те, щоб дню ясному
Навiк збороти нiч.
_("За мир") _
В поезi© "За мир" М. Рильський виявив себе майстром тi © мудро©
простоти i точностi словесного виразу, яка наближа вiрш до поетично©
формули i разом iз тим рiднить його з пiснею. Пiсенна музикальнiсть цього
вiрша зумовлю ться i легким ритмом тристопного ямба, i чiтким збiгом
ритмiчно© та синтаксично-семантично© будови (закiнчену думку висловлено в
одному чи двох рядках), i синтаксичним паралелiзмом у будовi всiх строф
("За мир...- це значить...").
Простота виразу думки в цiй поезi© виключа будь-яку пишномовнiсть i
ускладненiсть образно© системи i лексики. Поет дуже обережно i економне
використову епiтети ("руки працьовитi", "день ясний"), не вда ться до
складних метафор. Про цей вiрш можна сказати словами самого поета, що вiн
"правдою повитий", бо просто й мудро висловлю заповiтнi думи всього
трудящого людства про мир.
У збiрцi "Братерство" вмiщено досить рiзноманiтнi за темами i художнiми
засобами вiршi: поезi© широкого полiтичного звучання на сучаснi теми ("За
мир", "Слово письменника", "Пiсня про братерство", "Комсомол", "Радянськiй
Армi©"), особиста лiрика ("Нащадок", "Не бiйся смутку", "Незгасна зоря"),
поезi©, присвяченi образам великих митцiв - Шевченка, Пушкiна,
Котляревського, Заньковецько©, - переклади з Тихонова, Леонiдзе, з лiрики
Гете i, нарештi, поема "Молодiсть".
Про те, як глибоко й художньо завершено вмi М. Рильський вiдтворити в
поезi© iнтимне душевне життя, заповiтнi думи и чуття радянсько© людини,
свiдчать лiричнi вiршi збiрки "Братерство".
Поезi© "Незгасна зоря", "Нащадок" - це уславлення радостi людини, яка
вмi вiдчувати голоси юностi, голоси майбутнього:
Радiй же, серце!
До останку пий
Життя людського пiнистий напiй,
Палай з людьми жагою однi ю.
_("Незгасна яоря")_
Сповненими нiжностi словами малю поет свого нащадка, майбутнього
поета, що колись заступить його мiсце. Тепер - це "хлопченя iз чубчиком
льняним" "пiдбира, ласкаве i сердите, першi пари непокiрних рим...", з
"невситимим серцем" прагнучи "все знати, обiйняти"; та незабаром хлопчик
пiде в широкий свiт, побачить, "як людська робота сходить ще невиданим
зелом", - i з цього житт дайного джерела, з людсько© працi, народиться
нова пiсня ("Нащадок").
Таких фiлософських глибоких, лiричних i житт во конкретних вiршiв
чимало в збiрцi "Братерство". Вони свiдчать про невпинне творче зростання
поета, про його чуйнiсть до нового, комунiстичного в життi нашо© кра©ни,
про щире, палке бажання уславити сво ю поезi ю тих, "що весь свiт ведуть в
нечувану поему" (епiлог до поеми "Молодiсть").
Видатнi художнi досягнення ма М. Рильський за пiвсторiччя сво ©
поетично© дiяльностi. Але в зiбраннi його творiв iз цiлковитим правом два
томи забирають статтi про братерськi зв'язки укра©нського i росiйського
народiв, про росiйських письменникiв - Пушкiна, Л рмонтова, Гоголя, про
укра©нських поетiв - Шевченка, Франка, Лесю Укра©нку, про поетiв захiдного
i пiвденного слов'янства - Мiцкевича, Яна Неруду, Христо Ботева, про
росiйський i укра©нський театр, про радянських поетiв, про свiтове
значення укра©нсько© лiтератури. Багато з цих статей написано в зв'язку з
ювiлейними датами, так би мовити, "принагiдне", багато з них становлять
просто записи виступiв на урочистих зборах. Вiд цих виступiв ми, звичайно,
не сподiва мося на якесь нове слово: найчастiше вони висловлюють почуття
не тiльки оратора, а й всi © аудиторi©, що зiбралася вшанувати пам'ять
видатно© людини або велику iсторичну подiю. А втiм, визначна риса
здебiльшого коротких виступiв Рильського - це не тiльки умiння красиво i в
той же час дохiдливо-просто висловити цi спiльнi почуття, а й чергувати в
них таке висловлення з тонкими спостереженнями, думками, що можуть дати
поштовх широким науковим дослiдженням. Скiльки таких видатних думок
побiжно кинуто, наприклад, у статтях про Пушкiна, про Шевченка, про поезiю
Iвана Франка, не кажучи про iншi! Рильського - майстра поетичного слова -
особливо цiкавлять питання художньо© майстерностi. Хто тiльки зараз не
говорить про потребу вивчати поетичну майстернiсть? Але, мабуть, для того,
щоб сказати справдi вагоме слово в цiй справi, треба й самому бути хоч до
певно© мiри майстром слова. А тому висловлювання на дану тему Рильського
набирають особливого iнтересу. Дiло поета, кажуть нам, не так розповiдати
про поезiю, як давати зразки словесного мистецтва. Але Рильський - не
тiльки поет, а й дослiдник художнього слова, фiлолог у найвищому значеннi
цього поняття. Лiтературознавцi i лiнгвiсти завжди з користю для себе
читатимуть статтi "Ясна зброя (Iз думок про укра©нську мову)", статтi про
теорiю i практику художнього перекладу, про народну творчiсть. Обранням М.
Т. Рильського на члена Академi© наук УРСР, а в 1958 роцi i на академiка АН
СРСР, мабуть, малося на увазi вшанувати не тiльки видатного поета, а й
глибокого знавця i мови, i того, що Франко звав "секретами поетично©
творчостi".
В темах, iдеях сво © поезi© останнiх рокiв, як i передво нних, М.
Рильський, природно, сходиться з iншими видатними радянськими поетами. А
проте його вiршi не можна сплутати з вiршами П. Тичини, М. Бажана та iнших
вiдомих поетiв-сучасникiв. Iндивiдуальнiсть поетичного стилю, поетичного
обличчя Максима Рильського залиша ться яскравою i зараз, коли вiн вступа
в шостий десяток сво © творчостi. В чому вона?
Чи не в тому, що в творчостi Рильського гармонiйно по дну ться вiрнiсть
найкращим традицiям минулого з новаторством у галузi тем, образiв, мови,
обумовленим повнотою почування нового життя - того життя, що почалося для
людства, а насамперед для братнiх народiв нашого Союзу, пiсля великого
Жовтня? Так, i в цьому теж.
А крiм цього, - наприклад, у сво рiднiй iнтимностi поетичних розмов
Рильського з читачами. Живий образ поета ввесь час сто©ть перед нами. Ми
зна мо, на яких вулицях вiн жив у Ки вi, якi почуття i думки виклика в
нього той чи iнший будинок цього мiста, яке так само не можна вiдокремити
тепер вiд Рильського, як не вiдокремити iншого мiста - "Петра творенья" -
вiд його спiвця, Пушкiна. Ми бачимо М. Рильського в родинному чи дружньому
колi, любимо його рiдну Романiвку, спостерiга мо поета в по©здi, на
пароплавi, на полюваннi, рибальствi, в школi, куди вiн привiв свого
маленького сина, за письмовим столом, де вiн кiнча велику працю, а душа
жада не вiдпочинку, а ново© роботи, бо не слабне, а дедалi зроста робоча
енергiя людей нашо© кра©ни. Разом iз Рильським ми нiби стояли перед
стiнами та баштами старого i вiчно молодого Кремля, в "серцi народiв" -
Москвi, переживаючи теплi i нiжнi слова поета, сказанi про Москву, про
великий братнiй народ росiйський. Слiдом за поетом ми подорожували до
Львова, до Закарпаття, в кра©ни народно© демократi© - до Польщi,
Чехословаччини, до болгарсько© столицi Софi©, до далеко© заокеансько©
Бразiлi©...
I, однак, всi цi конкретностi, що так зближують поета з читачами, - не
тiльки "автобiографiчний елемент" в творчостi Рильського, а щось бiльше.
За образом автора чи його "лiричного героя" вимальову ться образ особи
епохи соцiалiзму, особи, якою хотiв би стати кожен iз нас i яку хотiли б
ми побачити в наших дiтях, у нашiй молодiй змiнi. Особистi риси - тiльки
конкретизацiя загальних рис радянсько© людини з ©© любов'ю до Вiтчизни та
©© народу, пошаною до справжнiх цiнностей минулого, вiрою в майбутн ,
любов'ю до життя, що обновилось у нас аж до дрiбниць побуту.
При великому вмiннi передавати загальнi iде© Рильський - i в цьому його
iндивiдуальна особливiсть - цiнить "очарування милих дрiбниць" i вмi
вiдтворювати його. Це дано не кожному поетовi. Це, мабуть, ознака душевно©
молодостi. Прожитi роки звичайно розвивають в людинi автоматизм сприймання
житт вих явищ. Мало хто з лiтами не втрача iнтересу до того, що весь час
повторю ться й ста звичним. А тим часом iз цих деталей склада ться велике
"вiдчуття життя". Це вiдчування деталей i вмiння робити ©х золотом поезi©
було, наприклад, у Пушкiна, якого, разом iз Гоголем, Б лiнський називав
"поэтом жизни действительной".
Хто вмi так вiдчувати свiт, тому вже не потрiбнi "бригантини",
"кораловi рифи" (дивись раннi поезi© Рильського), бо цибуля, сiль,
пiвхлiба, три таранi ранком над водою, коли на блiдiй гранi небес трiпоче
перший вогненний промiнь сонця, стають прекрасними, такими ж прекрасними,
як прозорi бабки, що весною вилiзають на поверхню води, тiльки-но
вилупившись iз лялечок, як весняний метелик, який пролетiв, наче сухий
листочок, щоб сумно сiсти на недавно посаджену яблуньку, але потiм
злякався собачки Бульки, що у весняному собачому захопленнi ладна гавкати
на цiлий свiт. Нiяких прихованих думок нема в цих образах Рильського. Це
не символи, а тим часом вони збагачують наше свiтосприймання, примушують
повнiше й ширше дивитися на дiйснiсть.
Людина минулого, спостерiгаючи швидку змiну хвилин, хотiла, як Фауст
Гете, зупинити ту з них, яка ©й здавалася особливо прекрасною. Як же мало
змiнитися життя для того, щоб людина могла "зупинити" кожну мить i
побачити ©© прекрасною! "О, кожна вiдпечаталась хвилина в душi, так щиро
вiдданiй теплу",- говорить Рильський в однiй iз сво©х поезiй ("Останнiй
день"), i хiба це не ознака його незламно© молодостi, хiба не ознака
психологi© радянських людей, новонароджених у новонародженому свiтi?
Незламна молодiсть - це сутт ва риса поезi© Рильського, молодiсть - це
головна риса свiтосприймання радянських людей, що виявля ться в ©х
оптимiстичному свiтоглядi, невсипущiй творчiй енергi©, свiтлiй вiрi в
майбутн торжество правди, в перемогу комунiзму. Про самого себе Рильський
в 1943 роцi писав:
Скоро край i п'ятому десятку,
I юнацький пал не до лиця...
Але так хотiлось би - спочатку
I - признаться щиро - без кiнця!
На однiй iз ки©вських околиць, недалеко вiд оспiваного Рильським
Голосi©вського лiсу, сто©ть загороднiй будинок-дача поета, оточена
невеличким садом, де влiтку завжди цвiтуть квiти, а бiля огорожi розлога
верба, наче шатро, вабить у свiй затiнок. Тут проводить сво творче
дозвiлля М. Т. Рильський у тi години, коли не мусить ©хати до iнституту
мистецтвознавства, фольклору i етнографi© АН УРСР (директором якого вiн
працю багато рокiв), виступати на зборах письменникiв i громадських
органiзацiй Ки ва, ви©жджати до Москви як депутат Верховно© Ради СРСР або
робити по©здки за кордон - до Польщi, Чехословаччини, Австрi©, Францi©, i
далi через океан - до Бразiлi©, а в мiсяцi вiдпочинку вiдвiдувати
радянськi республiки вiд Бiлорусi© до Кавказу. Багато земель побачив
Рильський за п'ять десятирiч сво © поетично©, науково© i громадсько©
дiяльностi. Багатьох друзiв i однодумцiв знайшов вiн по далеких кра©нах,
переконуючись, що дружба трудящих усiх кра©н - явище природне i що
наближа ться година, коли "народы, распри позабыв, в великую семью
соединятся".
Диву незвичайна сприйнятливiсть поета до життьових вражень i неослабна
сила його творчо© енергi©. Ось його кабiнет iз письмовим столом, заваленим
паперами i книжками. Хочеться думати, що за цим столом створювались його
останнi з виданих поки що поетичних книг: "Троянди й виноград" - книга про
природу, про простих людей, про геро©в труда i культури - одна з
найумиротвореннiших i в той же час найсвiтлiших i найрадiснiших книг про
нашу сучаснiсть; а далi книги - "Далекi небосхили", "Голосi©вська
осiнь"... До речi, двi з цих останнiх збiрок - "Троянди й виноград" i
"Далекi небосхили" - вiдзначено однi ю з найвищих нагород нашого часу -
Ленiнською премi ю.
На стiнах - полицi з улюбленими книжками, а серед них на виднотi стоять
словники, з яких безперервно здобуваються самоцвiти i золото народно©
мови. У книзi "Троянди й виноград" вiрш-заповiт досвiдченого майстра
молодим майстрам художнього слова: "Як парость виноградно© лози, плекайте
мову. Пильно й ненастанно полiть бур'ян. Чистiша вiд сльози вона хай
буде". Не можна втриматися, щоб не процитувати цей вiрш далi:
Прислухайтесь, як океан спiва -
Народ говорить.
I любов, i гнiв
У тому гомонi морськiм.
Нема мудрiших, нiж народ, учителiв.
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бiйтесь заглядати у словник:
Й е пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садiвник,
Достиглий овоч у Грiнченка й Даля.
Не майте гнiву до мо©х порад
I не лiнуйтесь доглядать свiй сад.
Як добре виявились у цих рядках характернi риси Рильського - поета i
людини! Пiсля серйозного i глибокого образного визначення народно© мови -
напiвжартiвливi рядки про словники, батькiвська "порада" зазирати в них i
кiнцiвка, взята з Вольтерового "Кандiда": "il faut cultiver notre jardin
("треба доглядати наш сад"). Прозорлива думка -i добродушний жарт. Так i
бачиш перед собою живе обличчя М.Т. Рильського - з сивим волоссям, iз
раптовим спалахом молодих, незважаючи на лiта, очей - обличчя "розумного
садiвника" у вiчно зеленому квiтучому саду укра©нсько© радянсько© поезi©.
[1] Перша книжка поезiй М.Т. Рильського вийшла в 1910 роцi. Але в
перiодичнiй пресi вiн виступав ще ранiше. Ф. М. Неборячок у монографi©
"Максим Рильський" (видавництво Львiвського унiверситету, 1955, стор. 9)
вказу на поезiю "Сон", не вмiщену в першiй збiрцi i надруковану в газетi
"Рада" 9 грудня 1907 року.
[2] Збiрник АН УРСР "О.С. Пушкiн", К., 1938, стор. 22
[3] Доповiдь "Художнiй переклад з однi © слов'янсько© МОВИ на iншу",
Вид-во АН УРСР, К., 1958, стор. 4-5.
народiв:
За мир у свiтi всьому -
Це значить: проти тих,
Хто в горi вселюдському
Прибуткiв жде нових.
За мир у свiтi всьому -
Це за братерство клич,
За те, щоб дню ясному
Навiк збороти нiч.
_("За мир") _
В поезi© "За мир" М. Рильський виявив себе майстром тi © мудро©
простоти i точностi словесного виразу, яка наближа вiрш до поетично©
формули i разом iз тим рiднить його з пiснею. Пiсенна музикальнiсть цього
вiрша зумовлю ться i легким ритмом тристопного ямба, i чiтким збiгом
ритмiчно© та синтаксично-семантично© будови (закiнчену думку висловлено в
одному чи двох рядках), i синтаксичним паралелiзмом у будовi всiх строф
("За мир...- це значить...").
Простота виразу думки в цiй поезi© виключа будь-яку пишномовнiсть i
ускладненiсть образно© системи i лексики. Поет дуже обережно i економне
використову епiтети ("руки працьовитi", "день ясний"), не вда ться до
складних метафор. Про цей вiрш можна сказати словами самого поета, що вiн
"правдою повитий", бо просто й мудро висловлю заповiтнi думи всього
трудящого людства про мир.
У збiрцi "Братерство" вмiщено досить рiзноманiтнi за темами i художнiми
засобами вiршi: поезi© широкого полiтичного звучання на сучаснi теми ("За
мир", "Слово письменника", "Пiсня про братерство", "Комсомол", "Радянськiй
Армi©"), особиста лiрика ("Нащадок", "Не бiйся смутку", "Незгасна зоря"),
поезi©, присвяченi образам великих митцiв - Шевченка, Пушкiна,
Котляревського, Заньковецько©, - переклади з Тихонова, Леонiдзе, з лiрики
Гете i, нарештi, поема "Молодiсть".
Про те, як глибоко й художньо завершено вмi М. Рильський вiдтворити в
поезi© iнтимне душевне життя, заповiтнi думи и чуття радянсько© людини,
свiдчать лiричнi вiршi збiрки "Братерство".
Поезi© "Незгасна зоря", "Нащадок" - це уславлення радостi людини, яка
вмi вiдчувати голоси юностi, голоси майбутнього:
Радiй же, серце!
До останку пий
Життя людського пiнистий напiй,
Палай з людьми жагою однi ю.
_("Незгасна яоря")_
Сповненими нiжностi словами малю поет свого нащадка, майбутнього
поета, що колись заступить його мiсце. Тепер - це "хлопченя iз чубчиком
льняним" "пiдбира, ласкаве i сердите, першi пари непокiрних рим...", з
"невситимим серцем" прагнучи "все знати, обiйняти"; та незабаром хлопчик
пiде в широкий свiт, побачить, "як людська робота сходить ще невиданим
зелом", - i з цього житт дайного джерела, з людсько© працi, народиться
нова пiсня ("Нащадок").
Таких фiлософських глибоких, лiричних i житт во конкретних вiршiв
чимало в збiрцi "Братерство". Вони свiдчать про невпинне творче зростання
поета, про його чуйнiсть до нового, комунiстичного в життi нашо© кра©ни,
про щире, палке бажання уславити сво ю поезi ю тих, "що весь свiт ведуть в
нечувану поему" (епiлог до поеми "Молодiсть").
Видатнi художнi досягнення ма М. Рильський за пiвсторiччя сво ©
поетично© дiяльностi. Але в зiбраннi його творiв iз цiлковитим правом два
томи забирають статтi про братерськi зв'язки укра©нського i росiйського
народiв, про росiйських письменникiв - Пушкiна, Л рмонтова, Гоголя, про
укра©нських поетiв - Шевченка, Франка, Лесю Укра©нку, про поетiв захiдного
i пiвденного слов'янства - Мiцкевича, Яна Неруду, Христо Ботева, про
росiйський i укра©нський театр, про радянських поетiв, про свiтове
значення укра©нсько© лiтератури. Багато з цих статей написано в зв'язку з
ювiлейними датами, так би мовити, "принагiдне", багато з них становлять
просто записи виступiв на урочистих зборах. Вiд цих виступiв ми, звичайно,
не сподiва мося на якесь нове слово: найчастiше вони висловлюють почуття
не тiльки оратора, а й всi © аудиторi©, що зiбралася вшанувати пам'ять
видатно© людини або велику iсторичну подiю. А втiм, визначна риса
здебiльшого коротких виступiв Рильського - це не тiльки умiння красиво i в
той же час дохiдливо-просто висловити цi спiльнi почуття, а й чергувати в
них таке висловлення з тонкими спостереженнями, думками, що можуть дати
поштовх широким науковим дослiдженням. Скiльки таких видатних думок
побiжно кинуто, наприклад, у статтях про Пушкiна, про Шевченка, про поезiю
Iвана Франка, не кажучи про iншi! Рильського - майстра поетичного слова -
особливо цiкавлять питання художньо© майстерностi. Хто тiльки зараз не
говорить про потребу вивчати поетичну майстернiсть? Але, мабуть, для того,
щоб сказати справдi вагоме слово в цiй справi, треба й самому бути хоч до
певно© мiри майстром слова. А тому висловлювання на дану тему Рильського
набирають особливого iнтересу. Дiло поета, кажуть нам, не так розповiдати
про поезiю, як давати зразки словесного мистецтва. Але Рильський - не
тiльки поет, а й дослiдник художнього слова, фiлолог у найвищому значеннi
цього поняття. Лiтературознавцi i лiнгвiсти завжди з користю для себе
читатимуть статтi "Ясна зброя (Iз думок про укра©нську мову)", статтi про
теорiю i практику художнього перекладу, про народну творчiсть. Обранням М.
Т. Рильського на члена Академi© наук УРСР, а в 1958 роцi i на академiка АН
СРСР, мабуть, малося на увазi вшанувати не тiльки видатного поета, а й
глибокого знавця i мови, i того, що Франко звав "секретами поетично©
творчостi".
В темах, iдеях сво © поезi© останнiх рокiв, як i передво нних, М.
Рильський, природно, сходиться з iншими видатними радянськими поетами. А
проте його вiршi не можна сплутати з вiршами П. Тичини, М. Бажана та iнших
вiдомих поетiв-сучасникiв. Iндивiдуальнiсть поетичного стилю, поетичного
обличчя Максима Рильського залиша ться яскравою i зараз, коли вiн вступа
в шостий десяток сво © творчостi. В чому вона?
Чи не в тому, що в творчостi Рильського гармонiйно по дну ться вiрнiсть
найкращим традицiям минулого з новаторством у галузi тем, образiв, мови,
обумовленим повнотою почування нового життя - того життя, що почалося для
людства, а насамперед для братнiх народiв нашого Союзу, пiсля великого
Жовтня? Так, i в цьому теж.
А крiм цього, - наприклад, у сво рiднiй iнтимностi поетичних розмов
Рильського з читачами. Живий образ поета ввесь час сто©ть перед нами. Ми
зна мо, на яких вулицях вiн жив у Ки вi, якi почуття i думки виклика в
нього той чи iнший будинок цього мiста, яке так само не можна вiдокремити
тепер вiд Рильського, як не вiдокремити iншого мiста - "Петра творенья" -
вiд його спiвця, Пушкiна. Ми бачимо М. Рильського в родинному чи дружньому
колi, любимо його рiдну Романiвку, спостерiга мо поета в по©здi, на
пароплавi, на полюваннi, рибальствi, в школi, куди вiн привiв свого
маленького сина, за письмовим столом, де вiн кiнча велику працю, а душа
жада не вiдпочинку, а ново© роботи, бо не слабне, а дедалi зроста робоча
енергiя людей нашо© кра©ни. Разом iз Рильським ми нiби стояли перед
стiнами та баштами старого i вiчно молодого Кремля, в "серцi народiв" -
Москвi, переживаючи теплi i нiжнi слова поета, сказанi про Москву, про
великий братнiй народ росiйський. Слiдом за поетом ми подорожували до
Львова, до Закарпаття, в кра©ни народно© демократi© - до Польщi,
Чехословаччини, до болгарсько© столицi Софi©, до далеко© заокеансько©
Бразiлi©...
I, однак, всi цi конкретностi, що так зближують поета з читачами, - не
тiльки "автобiографiчний елемент" в творчостi Рильського, а щось бiльше.
За образом автора чи його "лiричного героя" вимальову ться образ особи
епохи соцiалiзму, особи, якою хотiв би стати кожен iз нас i яку хотiли б
ми побачити в наших дiтях, у нашiй молодiй змiнi. Особистi риси - тiльки
конкретизацiя загальних рис радянсько© людини з ©© любов'ю до Вiтчизни та
©© народу, пошаною до справжнiх цiнностей минулого, вiрою в майбутн ,
любов'ю до життя, що обновилось у нас аж до дрiбниць побуту.
При великому вмiннi передавати загальнi iде© Рильський - i в цьому його
iндивiдуальна особливiсть - цiнить "очарування милих дрiбниць" i вмi
вiдтворювати його. Це дано не кожному поетовi. Це, мабуть, ознака душевно©
молодостi. Прожитi роки звичайно розвивають в людинi автоматизм сприймання
житт вих явищ. Мало хто з лiтами не втрача iнтересу до того, що весь час
повторю ться й ста звичним. А тим часом iз цих деталей склада ться велике
"вiдчуття життя". Це вiдчування деталей i вмiння робити ©х золотом поезi©
було, наприклад, у Пушкiна, якого, разом iз Гоголем, Б лiнський називав
"поэтом жизни действительной".
Хто вмi так вiдчувати свiт, тому вже не потрiбнi "бригантини",
"кораловi рифи" (дивись раннi поезi© Рильського), бо цибуля, сiль,
пiвхлiба, три таранi ранком над водою, коли на блiдiй гранi небес трiпоче
перший вогненний промiнь сонця, стають прекрасними, такими ж прекрасними,
як прозорi бабки, що весною вилiзають на поверхню води, тiльки-но
вилупившись iз лялечок, як весняний метелик, який пролетiв, наче сухий
листочок, щоб сумно сiсти на недавно посаджену яблуньку, але потiм
злякався собачки Бульки, що у весняному собачому захопленнi ладна гавкати
на цiлий свiт. Нiяких прихованих думок нема в цих образах Рильського. Це
не символи, а тим часом вони збагачують наше свiтосприймання, примушують
повнiше й ширше дивитися на дiйснiсть.
Людина минулого, спостерiгаючи швидку змiну хвилин, хотiла, як Фауст
Гете, зупинити ту з них, яка ©й здавалася особливо прекрасною. Як же мало
змiнитися життя для того, щоб людина могла "зупинити" кожну мить i
побачити ©© прекрасною! "О, кожна вiдпечаталась хвилина в душi, так щиро
вiдданiй теплу",- говорить Рильський в однiй iз сво©х поезiй ("Останнiй
день"), i хiба це не ознака його незламно© молодостi, хiба не ознака
психологi© радянських людей, новонароджених у новонародженому свiтi?
Незламна молодiсть - це сутт ва риса поезi© Рильського, молодiсть - це
головна риса свiтосприймання радянських людей, що виявля ться в ©х
оптимiстичному свiтоглядi, невсипущiй творчiй енергi©, свiтлiй вiрi в
майбутн торжество правди, в перемогу комунiзму. Про самого себе Рильський
в 1943 роцi писав:
Скоро край i п'ятому десятку,
I юнацький пал не до лиця...
Але так хотiлось би - спочатку
I - признаться щиро - без кiнця!
На однiй iз ки©вських околиць, недалеко вiд оспiваного Рильським
Голосi©вського лiсу, сто©ть загороднiй будинок-дача поета, оточена
невеличким садом, де влiтку завжди цвiтуть квiти, а бiля огорожi розлога
верба, наче шатро, вабить у свiй затiнок. Тут проводить сво творче
дозвiлля М. Т. Рильський у тi години, коли не мусить ©хати до iнституту
мистецтвознавства, фольклору i етнографi© АН УРСР (директором якого вiн
працю багато рокiв), виступати на зборах письменникiв i громадських
органiзацiй Ки ва, ви©жджати до Москви як депутат Верховно© Ради СРСР або
робити по©здки за кордон - до Польщi, Чехословаччини, Австрi©, Францi©, i
далi через океан - до Бразiлi©, а в мiсяцi вiдпочинку вiдвiдувати
радянськi республiки вiд Бiлорусi© до Кавказу. Багато земель побачив
Рильський за п'ять десятирiч сво © поетично©, науково© i громадсько©
дiяльностi. Багатьох друзiв i однодумцiв знайшов вiн по далеких кра©нах,
переконуючись, що дружба трудящих усiх кра©н - явище природне i що
наближа ться година, коли "народы, распри позабыв, в великую семью
соединятся".
Диву незвичайна сприйнятливiсть поета до життьових вражень i неослабна
сила його творчо© енергi©. Ось його кабiнет iз письмовим столом, заваленим
паперами i книжками. Хочеться думати, що за цим столом створювались його
останнi з виданих поки що поетичних книг: "Троянди й виноград" - книга про
природу, про простих людей, про геро©в труда i культури - одна з
найумиротвореннiших i в той же час найсвiтлiших i найрадiснiших книг про
нашу сучаснiсть; а далi книги - "Далекi небосхили", "Голосi©вська
осiнь"... До речi, двi з цих останнiх збiрок - "Троянди й виноград" i
"Далекi небосхили" - вiдзначено однi ю з найвищих нагород нашого часу -
Ленiнською премi ю.
На стiнах - полицi з улюбленими книжками, а серед них на виднотi стоять
словники, з яких безперервно здобуваються самоцвiти i золото народно©
мови. У книзi "Троянди й виноград" вiрш-заповiт досвiдченого майстра
молодим майстрам художнього слова: "Як парость виноградно© лози, плекайте
мову. Пильно й ненастанно полiть бур'ян. Чистiша вiд сльози вона хай
буде". Не можна втриматися, щоб не процитувати цей вiрш далi:
Прислухайтесь, як океан спiва -
Народ говорить.
I любов, i гнiв
У тому гомонi морськiм.
Нема мудрiших, нiж народ, учителiв.
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бiйтесь заглядати у словник:
Й е пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садiвник,
Достиглий овоч у Грiнченка й Даля.
Не майте гнiву до мо©х порад
I не лiнуйтесь доглядать свiй сад.
Як добре виявились у цих рядках характернi риси Рильського - поета i
людини! Пiсля серйозного i глибокого образного визначення народно© мови -
напiвжартiвливi рядки про словники, батькiвська "порада" зазирати в них i
кiнцiвка, взята з Вольтерового "Кандiда": "il faut cultiver notre jardin
("треба доглядати наш сад"). Прозорлива думка -i добродушний жарт. Так i
бачиш перед собою живе обличчя М.Т. Рильського - з сивим волоссям, iз
раптовим спалахом молодих, незважаючи на лiта, очей - обличчя "розумного
садiвника" у вiчно зеленому квiтучому саду укра©нсько© радянсько© поезi©.
[1] Перша книжка поезiй М.Т. Рильського вийшла в 1910 роцi. Але в
перiодичнiй пресi вiн виступав ще ранiше. Ф. М. Неборячок у монографi©
"Максим Рильський" (видавництво Львiвського унiверситету, 1955, стор. 9)
вказу на поезiю "Сон", не вмiщену в першiй збiрцi i надруковану в газетi
"Рада" 9 грудня 1907 року.
[2] Збiрник АН УРСР "О.С. Пушкiн", К., 1938, стор. 22
[3] Доповiдь "Художнiй переклад з однi © слов'янсько© МОВИ на iншу",
Вид-во АН УРСР, К., 1958, стор. 4-5.