Головков Александр. Оповiдання

ближче... Iнодi де на горбочку залягали в житi. © чiтко тодi строчили
кулемети й гаркали залпи. Знов схоплювались i сунули, сунули... Довго так.
Та все ж надвечiр пiдiйшли аж до ма тку, що край села, аж до левад. За
вербами хлопцям не видко вже стало. Чулося лише - як шарпнувсь крик:
"А-а-а" - покотився степом. Пострiли стихли. Згодом пролунали десь по
селу, потiм - за селом, потiм - далi, далi... Пилипко зiтхнув сумно i
сказав:
- Отак, вiдступили нашi.
А Данило, товариш його, мовчки глянув на нього i теж зiтхнув...
Пiзно ввечерi хлопцi поверталися з худобою додому. В курявi помалу
©хали на конях i мовчали - посмутилися. Хiба кине який уголос лайку на
корову, що забрела в пшеницю.
- А здохла б ти була йому до вечора! Ач, тiсно ©й дорогою!
I батогом - лясь, лясь... Знов мовчали.
А обабiч шляху з тихим шумом хлюпались зеленi хвилi хлiбiв. Плинули,
плинули...
Як про©здили повз ма ток, Пилипко перший побачив нiмця в синьому на
воротях, а на подвiр'© - повозки, метушню людей. Сказав хлопцям:
- Диви, штаб, мабуть.
Тi кинулись очима й принишкли. А як од'©хали геть, хтось сказав:
- Це контрибуцiю стягати. От у Пiсках було вже таке. Розстрiляли
багацько, одбирали все. Це щоб, значить, панський ма ток назад
постановити.
Пилипковi очi блиснули одразу.
- Ну, чорта з два, - кинув вiн i пiдвiв з викликом голову. - Хай
спробують. Он Грицько з партизанами забiгав поза он ту нiч, то казав: "Ми
як турнемо нiмцiв, то аж у "Iрманi©" оглянуться".
А все ж чомусь похмурився. Очима одшукав свою Лиску (корова це ©хня) i
поглядом iз жалем погладив ©©: "може, i тебе одберуть". Торiк iще телицею
з комiтету дали ©м ©© з загонiв помiщицьких. А тепер, може, назад
одберуть.
Мовчав усю дорогу вулицею. I хлопцi мовчали, тривожно прислухалися, як
билося сполохане село. З усiх кiнцiв гвалтували собаки. Вулицею прогупотiв
роз'©зд - зник у степу... А люди в сутiнях нечутно сновигали по городах,
поза соломами - ховались. Десь болючий крик бентежив нiч - били когось, i
плакала жiнка, дiти...
У Пилипка аж похолонуло в грудях. I коли звернули за рiг, де й ©хню
хату вже видко, хапливо глянув туди. Не свiтилося ще. Маленькими
вiконечками убога хата дивилася на вулицю й принишкла. I на подвiр'© тихо
так.
Пiд'©хавши до ворiт, хлопець сплигнув з коня й одчинив ©х. А тодi
поставив коня в конюшню, а корову до ясел прив'язав. З хати з дiйницею
вийшла мати i, мовчазна, пiдiйшла до корови. Пилипко теж мовчки стояв та
одбивав теля, поки мати до©ла. Лише як скiнчила вже i, сумна, корiвку
погладила, сказав тихо:
- Та чого ви, мамо? Може, ще i не вiзьмуть.
Мати глянула журно на сина й зiтхнула:
- Е, де вже не вiзьмуть! - А згодом, як повернула вже до хати, додала:
- Ще хоча б тiльки це. А то ж Грицько в партизанах. А за це - ой, як у них
строго!..
Тихо пiшла до хати. А Пилипко за нею - тихо, як тiнь.
У хатi поночi. Бiля припiчка сидiло кiлька "дядькiв" i пихкали
цигарками, про щось стиха розмовляючи. Як рипнули дверi-стихли були
одразу, та, забачивши, що то сво©, заспоко©лись i почали знов.
- Тiкати треба! - сказав Микита Горобець (Пилипко пiзнав з голосу). -
Бо розстрiляють, це як дважди два. Он у Пiсках - чули ж? Завели в глинища
та й побили всiх. А кого не знайшли - хати палили.
Тиша в хатi. Десь у сутiнях зiтхнула мати i дiтвора заскиглила. Батько
тодi озвавсь:
- А я нiкуди не тiкатиму, - сказав i хвильно затягся цигаркою раз,
удруге, - уб'ють, хай! А як хату спалять, куди ж сiм'я подiнеться? З
торбами попiдтинню?!
- Не спалять.
- Хто ©м дав право таке? - заговорили всi одразу гнiвно й розмахуючи
руками.
- Ну, перевернулося на старе, одбери назад. А палити, а вбивати... за
що ж!
- Та й сини добрi, - сказав батько Пилипкiв i похилився головою, -
батькiв тягають, а вони десь у лiсi попритулювались.
Микита Горобець захвилювавсь.
- Не говори так, Явтуше, - сказав вiн i, прихилившись, почав пошепки
розповiдати, як учора партизани пiд Хведорiвкою билися з нiмцями та
гайдамаками. - Душ до пiвсотнi втратили сво©х, а тодi кинулися до лiсiв i
одразу за Вiтровою Балкою в ярах поховалися. Сiм верст усього, ©м тiльки
звiстку дати, а то налетiли б - як язиком злизало б оцю напасть.
- Еге ж, дай звiстку, як iз слободи нiкого не випускають. Мало того, що
вб'ють, як зловлять, а ще й усе село спалити можуть.
Змовкли, лиш цигарки блищали. От якась пихнула полум'ям i на мить
освiтила убогу хатину, похмурi постатi в тютюновiм диму. Знадвору хтось
грюкнув дверима, i жiнка якась захекана вбiгла - стала на порозi.
- Микита у вас?
- А що таке? - озвався той i пiдвiвся. Всi теж стали на ноги. А жiнка
раптом заголосила, затуливши руками обличчя. Чулось лише, що когось
забрали й били дуже, а це у штаб повели... Тужила жiнка й билася в тузi.
Микита тодi дуже стиснув ©й руки i кинув пошепки:
- Цить! Ще почують...
Хапаючись, вийшли з хати. Пилипко бачив у вiкно, як далi, сутiнями,
подалися вони на город i десь у бур'янах загубилися...
Тихо стало в хатi. Знадвору десь поблизу гвалтували собаки i крики
чулися. Батько довго прислухався. А тодi хвильний пройшовся по хатi й сiв
у кiнцi столу. Поклав руки сво© мозолястi, натрудженi, простяг по столу i
важко впав на них головою. Тиша. Бринiла десь муха у миснику в павутиннi.
Хлипала мати, до припiчка прихилившись, i вся аж скорчилась, маленька така
стала. У Пилипка тремтiли руки i горлянку немов петлею здавило. Та вiн не
плакав. Гостро в темряву дивився на сiру постать кiнець столу. I враз:
- Тату, а може б i ви втекли?..
Батько поволi пiдвiв голову й довго дивився на сина. Здавалось, не
розчув. Раптом схопився з-за столу.
- Iдуть, - кинув i посеред хати немов остовпiв. Надворi справдi чулося
гупання нiг од улицi. Повернули в двiр. Попiдвiконню пройшлися й
загуркотiли з криками в дверi.
- Одчини! Ач, прищулився.
- Бий прикладом!
Грюкнуло дуже прикладом у дверi, ще. Дверi рипнули й одскочили. А в
хату ввалилося кiлька нiмцiв та гайдамакiв, забрязкали збро ю.
- Де хазя©н?
- Я, - озвався батько хрипло якось.
- Ну, от тебе нам i треба, - сказав один з гайдамакiв I пiдiйшов од
порога, - свiтло дай!
Мати, злякана, засвiтила свiтло, i, як несла каганець до столу, руки ©©
дрiбно тремтiли. А Пилипко заляканим звiренятком дивився з полу й теж
увесь тремтiв. Тепер видко вже було i блiдого худого батька посеред хати i
нiмцiв та гайдамакiв. Два з них стояли бiля порога, немов скам'янiлi. А
один пiдiйшов до батька i наганом в обличчя посварився.
- Кажи тiльки правду. Де син? Батько здвигнув плечима:
- Не знаю. Де людськi, там i мiй. Не хваливсь, i я не питався, куди
йде. Не знаю.
Гайдамака аж зубами заскреготiв.
- А-а, не зна ш ти!
Головою вiн хитнув до другого гайдамаки. Той зразу ж почав вигвинчувати
шомпол з гвинтiвки.
- Ми ось язика тобi розв'яжемо, - кинув зло. Батько стояв з похиленою
головою. Враз гайдамака скрикнув i рукою замахнувся... I сталося щось
страшне. Зойкнув i, як пiдцюкнутий, упав батько. А на нього мерщiй на
голову один сiв, другий замахнувся чимсь блискучим i вдарив, ще...
ще....Борсалось тiло, i з рота хриплi крики вилiтали з пiною. Мати тужила
й рвалася, а на полу в куточку кричали дiти.
Так було довго. Батько раптом притих. Тодi бити кинули.
- Хай одсапне, - сказав один i звернувся до матерi: - Чого ревеш?
Хочеш, щоб i тобi всипали?
Мати заговорила щось, хапаючись, крiзь сльози. I синочками взивала ©х,
ламала руки й заглядала ©м в очi з таким благанням...
- Кинь, кинь! - забили ©©. - Давайте зброю! Одiмкни скриню.
Довго рилися в шматтi i, сердитi, кинули врештi.
- Злидота така, нiчого й потягти! - сердито грюкнув один вiком i
лайнувся зло. Потiм до батька пiдiйшов i чоботом пiд бiк ударив. -
Вставай, розлiгся!
Батько, побитий, скривавлений, пiдвiвся, стогнучи, на ноги. Його пхнули
в спину, то вiн поточивсь i, хитаючись, пiшов до порога. А ззаду
гайдамаки:
- Йди, йди, слоня шся.
Рипнули дверi. Тиша в хатi. Бринiла десь муха в павутиннi. А
попiдвiконню гупання нiг з подвiр'я на вулицю. I мати тужила й ламала руки
слiдом за ними...
Пилипко враз кинувся i з плачем побiг iз хати.
Догнав аж за ворiтьми вже. Iззаду йшла мати простоволоса й тужила. Ось
за рукав одному вчепiрилась i благала його. А вiн вiдказав сердито щось i,
наставивши приклада до грудей ©й, раптом штовхнув грубо, аж поточилась i
одстала, Пилипко йшов далi.
Нагнали в провулку юрбу заарештованих i злилися з нею. Iшли й мовчали.
А слiдом за ними сiрi постатi, як тiнi, йшли. Iнодi спереду хтось з
гайдамакiв кричав на них розiйтися i стрiляв угору. Юрба на мить
зупинялась, а далi знов рушала й посувалася по слiдах.
Дiйшли до економi©. Це штаб ©хнiй тут. Вартовий, що на воротях, щось
гукнув, а цi вiдповiли. Потiм пройшли на подвiр'я, i ворота важкi за ними
- хряп! (Зачинилися).
Стояли розпачливi. I Пилипко тут же. Якась жiнка, що все тужила по
дорозi, пiднесла руки вгору й кинула туди, за паркан, прокльони... Залп з
вигону од вiтрякiв приголомшив , - враз замовкла й прислухалась... Ще
залп.
- Це полонених розстрiлюють... - хтось сказав i лячно позадкував у
темряву: - Тiкайте!
Всi злякано кинулися за ним у темряву...
Захеканий прибiг Пилипко додому. Ще з улицi зазирнув у вiкно. Тихо. На
полу сидiла мати, як була - простоволоса й заплакана. Очима нерухомо
дивилась кудись у куток. Бiля не© спали-розкидалися дiти. Килинка голову
на колiна й поклала. Сплять...А як прокинуться?
Жаль боляче обценьками вщипнув за серце. Хлопець аж зуби зцiпив. Та в
хату не зайшов. Мерщiй - шмиг у конюшню. Щось довго возився там, а згодом
вивiв коня i, крадучись та прислухаючись, повiв на город, далi картоплею
аж на леваду. Там став i довго придивлявся: i навшпиньки ставав, i понад
землею присiдав. Або ще заплющувавсь i сторожко наставляв ухо. Тиша. Тодi
взявся за гриву й став ногою коневi на колiно. Мить - верхи вже. Мовчки
сiпнув за поводи й пiрнув у коноплях, потiм лоза була, осики на левадi.
Знов кущi якiсь...
Пилипко зiрко дивився очима, щоб, бува, не збитися. То ген - садок
Горобцiв, а йому треба повз нього, щоб у степ. Тут йому тiльки в степ би,
а там...
Назустрiч iз сутiнi враз вискочила постать i гукнула, клацнувши
рушницею:
- Хто такий?
Кiнь схарапудивсь i крутнув набiк. А Пилипко хоч i злякався, аж
похолонув увесь, усе ж смикнув за поводи й ногами вдарив.
- Ньо! Ньо!.. - i скочки подавсь у степ...
Ззаду вибухнуло щось i побiля вуха цьвохнуло. Вибухнуло ще, i загавкали
собаки десь iззаду. Потiм - далi, тихше... Уже саме гупання копит та
хлiбiв шелестiння чулися Пилипковi, а вiн усе летiв, прихилившись коневi
до ши©, i все ногами бив та смикав за поводи.
Нарештi став. Кiнь засапався i весь мов скупаний. А Пилипковi забило
дух. Вiн хапнув свiже степове повiтря - раз, iще... Потiм скинув картуза й
почав прислухатися, поводячи головою на всi боки. Тихо. Степ... Нiч...
Десь у хлiбах кричав перепел, i туман стелився од рiчки. Пахло полином. I
тишею, споко м вiяло звiдусiль. На мить хлопцевi здалося, що так i :
тихо, спокiйно. А вiн це привiв коня пасти на нiч... Та схаменувся - кiнь
мокрий же, i ззаду там, на левадi, бахнув пострiл... А ще ранiше - залп на
вигонi бiля вiтрякiв...
Знов прислухався, а тодi помалу рушив хлiбами, сторожко поводячи
головою та розглядаючись - де це вiн? Збоку мiсяцем облита могила висока.
Пiд'©хав ближче Пилипко й придивився. А - це ж Розкопана. Значить, i на
шлях недалеко. Ось тут з гони про©хати влiворуч, а тодi повз верби, що в
балочцi. Ви©хав на шлях, пустив коня бiгом, а сам зiрко дивився вперед,
щоб часом на роз'©зд "©хнiй" не наткнутися. За пiвгодини яких спереду
замаячили вiтряки на горi. Хлопець смикнув коня й понiсся скочки. А
назустрiч iз балки садки кучерявi визирнули, бiленькi соннi хати. I тиша
всюди.
Вбiг в улицю Пилипко й спинивсь: "Як би ж дядькову хату знайти?" (У
Вiтровiй Балцi жив його дядько по матерi. Ще торiк i в гостi до них
Пилипко з батьком за©здили з ярмарку. А хата стара така, похилена, й осики
високi од улицi). "Либонь оце". Осики тихо над тином шелестять. "Вони".
Вiн за©хав у двiр i, не злiзаючи з коня, постукав у вiкно.
- Дядьку, дядьку... А вийдiть!
Тихо в хатi. Потiм - чути було - рипнув пiл i щось по хатi зашамотiло.
До шибки з темряви прихилилося бородате обличчя й спитало:
- Хто там?
- Та я... з Михнiвки, Пилип. Зна те ж... Вийдiть-бо, - захапався
хлопець.
Постать у бiлому, мовчазна, стояла проти вiкна. Потiм ворухнулась i
зникла в сутiнi. А згодом дверi рипнули, i дядько став на порозi.
- Диво... Чого це ти? - спитав i, заспаний, глянув на хлопця. -
Верхи... серед ночi?..
Пилипко хапливо почав оповiдати. Як гайдамаки прийшли, як били батька й
забрали в ма ток. Багацько ©х, душ до тридцяти забрали. Якихось i
розстрiляли вже на вигонi. I врештi не вдержавсь - захлипав, а крiзь
сльози тихо:
- Так я й побiг оце. Десь партизани у вас тут, у ярах... щоб
рятували...
I на дядька жадно очима дивився:
- Ви ж зна те - де. Ходiмте-бо!
Чоловiк рукою гребнув розкуйовджене волосся й замислився. Дививсь
похмуро в землю. Враз пiдвiв голову й кинув пошепки:
- Зараз.
А сам побiг до конюшнi й вивiв кобилу. За ворiтьми пильно оглянувся i,
скочивши на не©, зiрвався вихором - понiсся вулицею. Простоволосий i весь
у бiлому. А Пилипко за ним плигав, цупко вчепiрившися руками в гриву.
За селом знов шелестiли хлiба й пахло полином. Бiгли скочки. Пiд
вербами раптом стишились i звернули лiворуч, спустилися в долину, просто в
сивий туман. А в ньому химернi плями якихось кущiв, дерев. Зачiпали вiттям
за ноги, в обличчя стьобали... Так було довго. Аж до само? рiчки. Бiля
мосту ж ©х раптом перестрiли три чоловiки в свитках, озбро нi i теж на
конях. Зупинили - почали розпитувати. Дядько все ©м розповiдав. Iнодi й
Пилипко вкидав яке слово в балачку.
Тi захвилювались. З-пiд нахмурених брiв грiзно кресали очi.
Перегнувшись з коней, жадiбно вслухалися вони в сумне оповiдання й iнодi в
погрозi здiймали руки.
Один, що в шапцi чорнiй, придивлявся до Пилипка довго. Потiм спитав:
- Ти з Михнiвки й ?
- Ну да. Явтухiв я.
- I це аж сюди прибiг звiстити? - Блиснув очима й коня за поводи
смикнув, аж той цапа став. Враз нага м увiрвав i шарапнувся, лиш кинув
назад:
- За мною!
Загуркотiв мiст пiд копитами. Влетiли в лiс. В гущавинi помiж дерев
гасли вогнища. Бiля одного сидiла купка партизанiв, курили й грiлися.
Пiдбiгли до них. Конi злякано захропли на вогонь. А партизан, той, що в
шапцi чорнiй, пiдвiвсь на стременах i враз - бах! бах! - угору.
-Встава-ай!-пручнувся крик його, залунав по лiсi.
Кинулись мерщiй люди, i лiс зашумiв... Ах, скiльки ©х було -
партизанiв! Збилися круг командира свого завзятого, i залопотiв гомiн у
натовпi:
- Що?
- Що трапилось?
- Що таке?..
Командир знов пiдвiвся на стременах i кинув у товпу:
- Гайдамаки в Михнiвцi!..
Товпа онiмiла. А вiн говорив далi:
- Це ось хлопчина прилетiв, звiстку нам принiс. Вiн бачив, як катували
бiднякiв, як розстрiлювали на вигонi полонених... I всiх селян те жде, як
ми, партизани, до свiту не виб' мо нiмцiв!
Змовк. А товпа ревнула, руками нащетинилась i гiзно замахала з криками:
- Веди нас!..
- Ходiм!..
- Ми ©м покажемо, як знущатися з нас!
- Ходiм!..
Командир пiднiс руку - поволi стихло. А вiн гукнув.
- По конях!
Товпа кинулась, забiгала. Сiдали на коней i лаштувалися. А за кiлька
хвилин, про©хавши помiж дерев через мiст, неслися щодуху пiд гору - в
степ...
Свiтало, як про©здили Вiтрову Балку - спiвали пiвнi й де-не-де з-за
тинiв чи крiзь шибки дивились очi на копитами столочену вулицю. За селом
стишились, щоб не стомитися до бою. Пилипко ©хав поруч iз командиром, i
той усе його розпитував: чи багацько нiмцiв, де стоять. Хлопець
розказував. А очима тривожно вдивлявся вдалину, де вже червонiв схiд.
"Хоча б не спiзнитися!"
Як порiвнялися з Розкопаною могилою, стали. Розсипались на боки од
шляху просто хлiбами й рушили. Пилипковi звелiли вiдстати. Та вiн хоч i
од'©хав назад, усе ж не послухав, рушив i собi слiдом. Сперш поволi бiгли,
а як замаячили вже вiтряки, - зiрвалися скочки. Мовчазнi. Лише гул од
копит степом котився та хлiба шелестiли... Враз од села - пострiл, i
кулемет застрочив. А iз сотнi грудей, у ту ж мить шарпнувся крик i летiв
iз ними - з оголеними шаблями над головами...
Пилипко нiсся слiдом i теж кричав. Хоч сам не тямив того, хоч не чув i
сам свого крику. Ураз - опекло щось, аж похитнувся вiн. У ту ж мить
ударило щось у голову, а перед очима мигнули копита. Зникли. А замiсть ©х
колоски схилилися й гойдалися тихо, i синi волошки дивилися в очi. А шум
рiс, рiс. Ось налетiла хвиля червона, вдарила й залила - i волошки, i
колоски, i його...
Вибили нiмцiв iз села. Вранцi, як сонце з-за левад глянуло, воно було
вiльне. Хоч i плямiли розкиданi тут i там помiж синiх трупiв нiмцiв i нашi
- в свитках i сiрих шинелях, ген бiля ма тку, на вигонi. А скiльки згасло
©х, як iскри в степу, в житах пiд тихе шелестiння колоскiв!..
За левадами на луках клекотiв бiй. А товпа аж за млин вилилась.
Дивились - ждали з завмерлим серцем: хто подола?
Збили. Кiнний полк червоних iз-за горба вихором налетiв, порвав ©х цеп,
заплутав i степом покотив. Далi, далi...
Радiсний подих пронiсся в натовпi. Заговорили. Хтось усмiхнувсь. А
бабуся старенька пiдiйшла до чоловiкiв, зашамкала старечо губами. Явтух,
Пилипкiв батько, блiдий i обличчя в синяках, усмiхнувсь до не© стиха:
- Наша, наша, бабусю, бере, -сказав, - ач, як погнали.
Бабуся перехрестилася й очима пiдслiпкуватими глянула туди - в степ. Од
левад з криками неслися хлопцi - малеча. Пiдбiгли.
- Одступили!
- Ой, дали ж нашi! - кричали радi, i оченята горiли в них. А один
тернув рукавом носа й головою хитнув:
- Ой, набили ж нiмотi! А наших - Карпа убито й Скаленка, ще якихось.
Пiд вербами отам... А партизани сюди вертаються.
З левад дiйсно виткнулись - поверталися партизани помалу, зморенi, на
вiдпочинок. Конi пiд ними мов скупанiу i в яких гриви заляпанi кров'ю. I
кров на свитках, на шинелях партизанiв. А обличчя пилом припали, I в очах
- iскра.
Товпа оточила ©х. З радiсними криками, з блискучими очима тиснулись
люди до них. Гладили ши© коням, до стремен тулилися. Микита, блiдий,
побитий гайдамаками, протиснувсь до них.
- Ну, й молодцi ж хлопцi! - сказав i тепло усмiхнувся обличчям у
синяках. - Думали - пропадати вже. Аж ви, як грiм iз неба...
Схвильований дивився на молодi обличчя хлопцiв на змилених конях. А
товпа зашумiла, загула...
- Збавителi ви нашi...
- Уже й не думали, що живi будемо...
Один iз партизанiв пiдвiвся на стременах i руку пiднiс. Товпа враз
притихла. А вiн сказав:
- Та наробили були б кати проклятi, якби не ваш хлопчина якийсь.
Прибiгло опiвночi до нас аж у лiс: "Нiмцi в нас. Рятуйте!". Ми так i
кинулись...
Очима вiн пробiг по товпi, мiж дiтвору, мабуть, одшукував того хлопця.
А в товпi загомонiли - дивувались, допитувались: хто ж це? Чий воно
хлопець? Враз притихли. Вулицею бiгла Явтухова жiнка. Обличчя заплакане, а
з-пiд хустки вибилось пасмами волосся. Пiдбiгла й затужила. А Явтух вийшов
iз товпи схвильований:
- Що таке? Що трапилось?
- Хлопця нема ... Пилипка!..
Жiнка знов заголосила. Чути було лише:
- Уночi ще не стало. Я вранцi - до конюшнi, аж i коня нема . Ну, думаю
- пасти повiв. Коли ж уранцi, як уже нiмцi одступили, прибiг кiнь, мокрий
увесь i грива вся в кровi... Убито ж його, синочка мого... Убито!..
Мати забилася з розпачу, а жiнки обступили ©© - тiшили. I щось похмуро
говорили чоловiки. Партизан перехилився з сiдла.
- Та як, як звуть? Пилипко? Це ж вiн i . До Розкопано© могили ще ©хав
з нами, а як в атаку кинулись, мабуть, тодi i забито його.
Вiн гукнув на хлопцiв i, вдаривши коня, понiсся з ними за село в степ
шукати. А мати за ними з тужiнням кинулась, i батько, блiдий, побитий,
тихо слiдом пiшов. Юрба й собi полилася за ними аж за село... Стали. А
перед очима хлiба зеленi хвилями котились-котились, аж об ноги хлюпались.
По них, спотикаючись, бiгла мати Пилипкова, i ген далi-далi партизани на
конях цепом розсипались. Ось зупинився один, рукою замахав. I до нього
кинулись iншi. З коней устали - нагнулись. Не видко в житi.
- Знайшли! - загомонiли в товпi.
- Диви, диви - на руки взяли.
Дво партизанiв пiдвелися в житi й помалу несли щось. А за ними вели
коней iншi по межi. Пiдбiгла мати й припала до дитини. А вiтер нiс понад
житами уривки тужiння.
Ближче, ближче... Товпа зашумiла схвильована:
- Ну що? Що?
- Живий?
- Живий! У голову поранений.
Зiтхнули десятки грудей. Навшпиньки спинаючись, очима великими кинулись
до хлопця, що на руках несли. I дихання зата©ли. I на них глянули синi
очi, наче волошки в житi. Волосся - житнi колоски бiлявi, i по ньому
стiкала кров на обличчя блiде, на сорочку полатану.

1928