Гончаров Анатолий. Тронка

про дружбу, зна мо цю дружбу... А чому вона синаша свого в чабани не
посила ? Чому не вила йому в руки та на силос?
- А тому, що в нього нахил до радiотехнiки. Здiбностi, ви це розумi те?
Суперечка ©хня вiдбува ться неподалiк веранди, на присадибнiй дiлянцi,
де вони працюють обо : Лiна клопочеться бiля сво©х гладiолусiв, а батько,
голий до пояса, в чалмi якiйсь, мов фелах, прополю сапою картоплю.
- Сон рябо© кобили все це,- каже вiн, змахнувши з обличчя краплистий
пiт.- Влаштову ш - так i кажи, що влаштовую, а то ще хоче й чистенькою
бути... Зна мо цих чистеньких!
Батько почина вголос сортувати сьогорiчних випускникiв, прикидаючи,
хто з них де опиниться: Кузьма Осадчий - ну цей на канал, цього батько до
себе бере, там добре платять... Ситникова на ферму вершки пити... Чумакова
облiковцем, Ткачукiв - на кормозапарник... А решта? Так i норовлять - те в
технiкум хоч який-небудь, те на курси, тi на текстильний комбiнат,
будь-куди, аби лише з села вирватися, радi, що в радгоспi паспорти ©м
видають! А Горпищенкова вертуха, що про не© тiльки й чути було на
батькiвському комiтетi, йде нiбито вожатою в пiонертабiр! Розхристанка, з
трiйок не вилазила, а над iншими буде вожакувати!
- Та як ви можете? - гаряче вступа ться Лiна за подругу.- В школi Тоня
в нас найкращою вожатою була! Хай трiйки, зате як ©© дiти люблять!
Кожного брати пiд захист, за кожного заступатись - ця уперта звичка
доньчина i диву , i трохи насторожу Яцубу. Не вскочила б коли-небудь у
халепу з цi ю безоглядною сво ю довiрливiстю. В таборi ще малою
прив'язалась була до якогось облiзлого академiка, називала його дiдусем,
пробувала з дому навiть хлiба для нього викрадати... А коли прибува було
етап - не зна ш, куди з нею дiватись, цiлу нiч пiсля того кида ться. Отож
чого така знервованiсть,.. Яцубi просто душа болить дивитись, яка його
донька худа, дмухни - й полетить за вiтром, плечi стирчать, руки тоненькi,
безмускульнi - вона ними зараз спритно перебира стебла квiтiв, поправля ,
випростову , де треба, ще й марлею перев'язу , щоб не падали пiд вагою
суцвiть.
Цей талант квiтникарки вiдкрився в Лiни несподiвано пiсля пере©зду сюди
з суворих пiвнiчних кра©в. Взимку в не© по шухлядах рiзнi пакетики з
насiнням, навеснi - на всiх вiкнах розсада в ящиках та горнятках, а зараз
- грядки квiтiв, що все подвiр'я веселять.
Найбiльше Лiна коха ться в гладiолусах - нарозводила ©х стiльки сортiв,
що в усьому районi нема, за бульбами цих гладiолусiв майор ганяв аж до
Львова... Виконувати доньчинi доручення для нього одна насолода. Що тiльки
забагне вона, все ©й дiстане, все добуде, хоч пташиного молока.
Голубенький "Москвич" ото з гаража вигляда - то теж для не©, коли його
придбав, про дочку насамперед думав, а не про те, щоб ранню редиску та
полуницi возити на базар: майор внутрiшнiх вiйськ Яцуба не з тих, що по
базарах свою честь розмiнюють на п'ятаки, йому пенсi© вистача . Та ще ж i
дружина вносить свiй пай, вона фельдшеру в радгоспi, а з часом буде в
сiм'© ще й своя лiкарка: оця сама Лiна. Вирiшено в медiнститут документи
здавати. Майор таки переламав доньчину впертiсть, хоча зробити було це й
нелегко, вона й тут пробувала йти йому наперекiр. А боротися з нею - хiба
ж серце не облива ться кров'ю? Сила, i батькiвська влада, i житейський
досвiд - все на його боцi, проте тiльки гляне на отi синцi пiд очима, на
отi широкi чорнi густi брови, що дiсталися ©й од матерi-степовички, тiльки
зазирне вiн у глибокi криницi смутку, що свiтять докiрливо на нього з-пiд
тих брiв, так i тане його батькiвське серце, так i никне вся його влада...
Крiм Лiни, в нього ще двi дочки, теж вiд першо© дружини, повiддавав вiн
©х замiж ще на Пiвночi, одну - за метеоролога-полярника, другу - за
вiйськового, але з ними вiн бiльше конфлiкту тепер, нiж живе в мирi, бо
вони тiльки й добрi до батька раз на рiк - восени, коли батько лiтаком
доставить ©м в ©хню тундру корзини винограду. А як виноград по©ли - уже
знову давай батька критикувати... Для них вiн наскрiзь культовик,
прочерствiлий продукт догматично© ери, а вiн вам ось що скаже на це,
мiл йшi зятьки та дочечки: "За культу теж не все погане було, принаймнi не
розперiзувались так, як зараз розперезалися, дисциплiнка в усьому була!
Кого треба боятись - боялись. Перед ким треба змовчувати - змовчували. А
зараз порозв'язували язики! Мелють таке, за що ранiш давно б уже на
соловецьких випасах бiлих ведмедiв пасли..."
Розiгнувши зомлiлий поперек, Яцуба озира сво володiння. В цей час
собака, здоровезна його вiвчарка, кида ться до хвiртки i, ставши на заднi
лапи, визира на вулицю через паркан. Це явна ознака, що за парканом хтось
.
- Лiно! - чути звiдти дiвочий голос. Лiна нiби ждала цього:
вiдiрвавшись вiд квiтiв, майнула бiгцем до паркана, схопила собаку за
нашийник, вiдкинула вбiк.
- Заходь, заходь, вiн не займе,- каже вона до тi © добре знайомо©
пружинисто©, смагляво© особи, що з'явля ться на подвiр'© з палицею в руцi,
з рюкзаком за плечима. Тоня Горпищенко завiтала. Рюкзак, палиця, дорожнi
синi шаровари... Спорядилася в путь, чи що?
- Попрощатись зайшла, вирушаю в рейс,- весело дзвенить вона до Лiни, а
помiтивши мiж виноградними шпалерами майорову чалму над литою бронзою
спини, задирливо кида й туди: - Здрастуйте? Коли вже ви свого собаку в
мiлiцiю здасте?
- Вiн i менi потрiбний,- глухо вiдгуку ться майор.
- Там хоч злодюгу якогось пiймав би.
- Хай виховають собi. I майор знову наляга на сапу. Лiна в тихому
захватi огляда Тоню в ©© дорожньому спорядженнi.
- Ти таки зважилась?
- А що? Лiто пробуду в пiонертаборi, помуштрую дiтлашню, накупаюся в
морi досхочу...
- А тодi?
- Вернуся в радгосп та органiзую дiвчачу чабанську бригаду! - смi ться
Тоня.- З самих тiльки тих, що по конкурсу в iнститути не пройдуть... Ми
тодi декому носа втремо... ж он в радгоспi "Приморський" така бригада, з
самих тiльки жiнок-чабанок. Старша чабанка ©хня навiть у Москву на
Виставку ©здила, а я що ж, не змогла б? По сто двадцять ягнят не дала б на
сотню вiвцематок, чорти вашiй матерi? - Дiвчина аж ногою притупнула i, з
смiхом вислизнувши з-пiд рюкзака, кида його на майорський ослiн.-
Потомствена ж я чабанка!
Лiна жвавiша бiля подруги, веселiша , наче якiсь бiотоки б'ють на не©
вiд Тонi, наче саму силу життя випромiнюють оцi повнi грайва та блиску очi
i личко лукаве, розрум'янiле, персиково-туге... Просто позаздрити можна
Тонi - з усього вона вмi черпнути радощiв, життя для не© сповнене
гармонi©, на кожному кроцi жде ©© щастя. I чи не оця житт радiсна
безжурнiсть найбiльше й нада ©й тако© краси, сонячностi?
- Ой, як тво© гладiолуси розпустилися! Тоня вже бiля квiтiв, над кожною
квiткою нахиля ться, над кожною ойка вiд захоплення.
- Ой, ця яка! А ця! А ось яка нiжно-нiжно рожева! Як небо при сходi
сонця! Зоря вранiшня... Тiльки ще нiжнiша.
- А ця, перлисто-рожева? - таму гордiсть Лiна.- Менi вона чомусь
найбiльше подоба ться... "Арiоза" зветься цей сорт. Снiг i вранiшня
зоря... Хоча й це не точно. Такi тонкi барви, мабуть, тiльки музикою можна
передати...
- А це що за козак? - Тоня вже нагнулась над iншою квiткою,
рубiново-червоною.
- Ти вгадала, козак i : "Степан Разiн"... А це "Касвалон". Бiлий - це
"Зоя"... А це "Синьйорита",- торка Лiна рукою яскраве,
оранжево-абрикосове суцвiття.
А Тоня нишпорить оком все далi по грядцi, маленькi, смаглявi, в якихось
роздряпинках руки ©© так i шурхають мiж стеблами та суцвiттями, якi
взиркуються в тугi нерозквiтлi бутони, що випинаються на вершечках.
- Стiльки сортiв... Це ж кожен треба було комусь вивести...- на мить
задумалась Тоня.
Лiна, пiдпушуючи кущик дитячими грабликами, посмiхнулась:
- теорiя, що квiти занесенi до нас з iнших планет. Що колись на землi
були тiльки папоротники.
- Не забивай собi голову, Лiно, рiзними вигадками. Де це тi планети,
щоб з них такi квiти до нас долетiли? Люди, люди самi все вивели...
- I в той же час люди, Тоню, що вiк живуть i нiколи не бачать
такого,- вiдповiла стримано Лiна.- Це ж квiти сонця, не всюди ©х викоха ш.
Я вже думала: якби хоч кiлька сортiв на пiвнiч... Бо я ж i сама, доки була
на пiвночi, просто не догадувалась, що на свiтi така краса.
- Гладiолусiв i в нас не густо, оце, мабуть, тiльки в тебе. В нас коло
хат бiльше рожi сiють, ти ж бачила, бiля школи ©х у нас повно: цупкi,
високi женуть... Правда, бува , й рожа в пригодi стане,- знов
розвеселилась Тоня.- Якось ще в п'ятому класi запитали ми Василя
Карповича, що таке естетика, так вiн нам це якраз на прикладi iз рожею
пояснював. Гляньте, каже, надвечiр, коли рожа розквiтне, а сонце налл ©©,
i пелюстки свiтяться наскрiзь, i вся вона аж свiтиться красою... Оце i
все, що менi запам'яталося про естетику,- засмiялася Тоня i, помiтивши
смуток в очах Лiни, запитала: - А хiба у вас там, при лагерях у тундрi...
зовсiм нiякi квiти не витримують? Мох, та й усе?
- Нi, ростуть i в нас там... Квiти-морозники ©х звемо... Вони, як
пролiски, пробивають снiг i цвiтуть... Я ось напишу, менi вишлють - може,
схрестити вдасться?
Тоня знов припала до квiтiв.
- Ну, Лiно, як хоч, а оцю "Арiозочку" ти менi зчикни. Без не© з двору
не пiду!
Лiна збiгала на веранду i, вернувшись з ножицями, обережно зрiзала,
зчикнула стебельце гладiолуса, над яким Тоня стояла невiдступне. Подаючи
стебельце Тонi, запитала:
- Це для?..
- Тсс! - приклавши палець до вуст, перебила ©© Тоня i злодiйкувато
озирнулася в бiк майора. Потiм зненацька голосно, щоб i майор чув,
випалила: - Йому, володаревi ефiру! Найкращому радистовi епохи! Забiжу,
пiдкрадусь нищечком знадвору до радiовузла, покладу на вiкнi - хай сам
догада ться... А його й не вiдриватиму, бо вiн з тих навушникiв тепер i не
вилазить...
Лiна всмiхнулась, запитала тихо:
- Як же вiн, такий ревнивець, тебе вiдпуска ?
- Все буде о'кей, як каже капiтан,- пожартувала Тоня i знову притупнула
ногою, бо ©й аж не стоялось на мiсцi.- Це Лукiя Назарiвна думала, що як
спровадить Тоньку в пiонертабiр, то може бути спокiйна за свого синочка.
Ох, помиля тесь, шановна моя майбутня свекрухо! Забули, що куди серце
лежить, туди й око бiжить!
З цими словами Тоня пiдхоплю рюкзак, вправно накида на спину, на бiгу
чмока Лiну в щоку i, посварившись кийком на собаку, зника у хвiртцi.
"Вихор був, вихор i ",- всмiха ться Лiна подрузi вздогiн. Присiвши на
ослонi в затiнку горiха, вона почува , як все в нiй трепеще
схвильованiстю, радiсним сум'яттям. Ну й Тоня! Нема, вже побiгла, вже
збива десь гирлигою на вулицi куряву, а тут, у дворi, й без не© ще нiби
дзвенить ©© смiх, в самому повiтрi мовби ще iскряться буйнi ©© веселощi,
бурха вогонь нестримного ©© темпераменту. Ось кому гарно жити! Днями вони
цiлим класом ©здили на екскурсiю в Крим (Пахом Хрисантович таки дотримав
слова i дав грузовик), в дорозi Тоня виявила себе такою заводiйкою, що
Лiна часом аж заздрила ©© кипучостi, товариськостi, умiнню не звертати
уваги на прикрi дрiбницi, всi ю душею пити цей щедрий свiт i його дива.
Яка чудесна була подорож! Гайнули вони аж до Севастополя, побували на
розкопках Херсонеса, де найбiльше Лiну вразили не стародавнi бiломармуровi
колони та капiтелi, а кавуняче насiння, що з еллiнських часiв збереглося в
глиняних амфорах i свiдчило, що еллiни розводили баштани. Потiм вони
побували на Сапун-горi й, затамувавши подих, оглядали дiораму, з яко©, мов
живi, поставали геро© штурму - солдати та матроси, охопленi полум'ям
битви... А як потрясло ©х, коли, оглядаючи Графську пристань, вони
дiзналися вiд екскурсовода, що серед десантникiв-чорноморцiв, якi першими
влетiли на Графську пристань, був i ©хнiй земляк, ©хнiй вiчно зарослий
брудною щетиною Мамайчук Мартин, що зараз скреготить по радгоспу на сво©х
колiщатках. Сьогоднi якось i не схожий цей тяжко скалiчений чоловiк на
героя, а тодi нiбито якраз вiн перший пiдняв свою безкозирку на високiй
брамi над Графською пристанню, i та безкозирка замiняла атакуючим прапор,
вона була знаком того, що в той день, 9 травня 1944 року, радянський во©н
з бо м повернувся знову до Севастополя... Подвиг Мамайчука довго залишався
в тiнi, бо з севастопольського бруку його, тяжко пораненого, забрали до
госпiталю, i бойовий орден, що ним командування нагородило
героя-десантника, ще кiлька разiв пiсля вiйни ходив за ним слiдом, аж поки
знайшов його iнвалiдом без нiг у цьому вiвчарському степовому радгоспi.
Завершенням ©хньо© екскурсi© була Нова Каховка, славетне молоде мiсто з
могутньою греблею гiдростанцi©, з роздольним гоголiвським Днiпром, з
велетнями платанами, що розкинули вподовж берега високi сво© шатра. Тут
такою свiжiстю вi на тебе, бо з-пiд корiння платанiв весь час то меншими,
то бiльшими цiвками бринить, струму джерельна, безлiч ключiв б' , чистих,
рiзнотонних, що зливаються в дину, тиху й спiвучу музику води. А та
дорога, якою вони ©хали в Каховку, широкий шлях степовий, на десятки
кiлометрiв обсаджений мальвами-рожами! Збожеволiти можна було вiд тi ©
краси! Вiд самого Ново-Тро©цька й до Каховки квiтують i квiтують вони,
цупкi та високi,- бiлим цвiтом! рожевим! червоним! жовтим! - не бояться нi
спеки, нi гарячих сухих вiтрiв, що налiтають та шарпають ©х весь час...
Ось такою чiпкою та цупкою, мiцною та непiддатливою вида ться ©й i ця
непогамовна Тоня Горпищенко, яка живе i не тужить, що рюкзак на плечi - i
в пiонертабiр на цiле лiто вожакувати... "А я! На що я сама здатна?"
Виводить Лiну з задуми брязкiт хвiртки: це прийшла мачуха, ще досить
молода жiнка, але така розгодована, з таким животом, що й не вгада ш, чи
вона вагiтна, чи то просто вiдклалося "соцнакопичення"... Присiвши теж в
холодку пiд горiхом, мачуха одишкувато хапа повiтря, потiм запиту Лiну,
що ©й складати в дорогу, бо вона, мовляв, ради цього й з роботи
вiдпросилася сьогоднi ранiш... А дiвчину аж досада бере: по©здки тi © на
два днi, тiльки документи здати та й назад, а вовтузнi, наче збирають тебе
на острiв Дiксон. Вранцi батько валiзку перевiряв, зараз мачусi треба...
- Може; ти й пальто демiсезонне вiзьмеш?
- Нащо пальто? Плащ на руку та й гайда,- каже Лiна, i ©й самiй ста
непри мно, що в голосi пробиваються нотки роздратування. Мачуха, проте,
вже, видно, звикла до цього, провиннiсть ©© минулого мовби вимага саме
такого ставлення з боку пасербицi, i Яцубиха, мабуть, була б навiть
здивована, якби Лiна заговорила iнакше.
- Що нового на медфронтi? - запиту , пiдходячи, батько, i мачуха
слухняно розповiда (так, нiби доповiда ) про те, що директора знову
привезли з степу на медпункт в тяжкому станi, i що на другому вiддiлку
обранився бiля трактора хлопець-причiплювач, i що Мамайчук-некерований
наробив сьогоднi шелесту, вимагав довiдки про стан здоров'я...
Майор хмурнi :
- Нащо йому довiдка? Здоровий, як бик!
- Збира документи, теж нiбито дума вступати... I зна те куди? В
Духовну академiю!
Яцуба так i вкляк, вирячившись на дружину.
- Та вiн що: здурiв? В кодло попiвське. Лiна уявила Гриню-некерованого
в рясi, з кадилом в руцi перед юрмищем грiшникiв... Ось коли Гринi
згодиться стиляжна його борода - наче навмисне вiдпустив...
- Цей висвятить бюрократiв,- мовила Лiна, ледве стримуючи смiх.
Батьковi ж зовсiм було не до смiху.
- Устругнув,- насупившись, мурмотiв вiн.- Один устругнув, а з десятьох
спитають. Чепе. Справжн ж чепе. Пляма на весь район, на область... Нi, за
це спитають...
- Не ти ж його намовляв,- заспоко©ла мачуха.- Батько - герой, хай з
нього питають, а ти тут до чого?
- Як до чого? - енергiйно пiдхопився з ослона Яцуба.Тут хати
палитимуть, а мо дiло сторона? Пляма на всю область, а я збоку? Та ви
розумi те, що це таке?! Комсомолець - i в болото попiвське! З того самого
осередку, де я починав, де ми попiвен з комсомолу сключали, тепер заява:
приймiть у попи! А ви ж, старшi, де були, куди дивились? Нi, я йду в штаб.
За хвилину батькiв капроновий бриль уже вiддалявся по той бiк паркана.
Лiну теж брала цiкавiсть, кортiло бiльше почути про цю сенсацiйну
новину; вона згадала, що ©й треба здати кiлька книжок до клубно©
бiблiотеки, якою по сумiсництву теж завiду Гриня, i, швиденько зiбравши
©х - це все були збiрники поезiй,- вона подалася до клубу. Проте до клубу
й не добiгла, який там клуб, коли весь шарварок бiля контори, тут сто©ть
облiплений гаслами та афiшами Мамайчукiв автофургон, i цiкавих уже
зiбралось чимало, а сам винуватець сполоху мовчки порядку собi в будцi
фургона, спокiйно, нiби нiчого й не сталось, вклада коробки з
кiнострiчкою перед тим, як ©хати на вiддiлок. А паства, що склада ться з
конторських дiвчат та робiтникiв, якi, зайнявши чергу до каси, чекають на
ганку касира, та ще хлопцiв-радистiв, що визирають з вiкна радiорубки та
шкiряться в усмiшках,- ця паства з веселою жадобою чека вже слова
майбутнього свого пастиря.
Кiнчивши роботу, Гриня вистромля миршаву свою мiдно-рудаву бороду з
будки фургона.
- Так от i не дивуйтесь,- каже вiн.- Всi кинулись по iнститутах, по
технiкумах, всi заяви пода те, а я що: в бога теля з'©в? Ви в свiтськi
заклади, а я в духовний, це мене бiльше влаштову . Стипендiю обiцяють
вищу, нiж була колись в ки©вськiй бурсi, годуватимуть калорiйне, а це для
мого органiзму теж не остання рiч... Та головне, звичайно, не в харчах, а
в духовнiй поживi, що ©© так прагне моя душа. Джерела iстини, де вони? Для
чого живу? Ким я створений i яке мо призначення на цiй грiшнiй планетi?
Не розгадано ж. А втiм, дедалi я бiльше почуваю, що моя iстота дiйсно
божественного походження. Чим я вiдрiзняюсь, скажiмо, вiд коня?
- Або вiд барана? - кида один iз тих, що ждуть касира.
- А тим,- пропуска Гриня реплiку мимо вух,- що чотирнадцять мiльярдiв
клiтин вкладено в оцю черепну коробку. Чотирнадцять мiльярдiв! I всiма
думати про овес, про силос?
В цей час iз глибини конторських надр з'явля ться майор Яцуба i,
розштовхнувши дiвчат, виходить на ганок, гука до Мамайчука:
- Тебе просять!
- Бач, мене просять,- враз осмiха ться Гриня до пастви.- Ранiше
викликали, вимагали з'явитись, а тепер просять. Прогрес!
Коли ж вiн в сво©й сорочцi навипуск гонористо проходить мимо Яцуби, той
кида йому з презирством:
- Ганьба! Я в тво му вiцi, мiл йший, церкви розвалював, а ти? З вузьких
штанiв та навпростець у рясу?
Мамайчук мiря поглядом дебелу Яцубину постать.
- Хочете знати, хто спонукав мене зробити цей крок?
- Ну-ну! Хто?
- Ви! Ви, товаришу вiдставник! Нестерпними стали вашi повчання - ось
чому йду в обiйми клерикалiв! Сумую, а йду. Велика нудьга жене мене
звiдси. Анiж без кiнця слухати вашi проповiдi, краще я сам виголошуватиму
©х!
Голосно випаливши це, Гриня з поважнiстю ступив через порiг до вузького
конторського коридора, а слiдом за ним, наче конво©р, попхався й майор.
Було вiдомо, що Гриню викликало на розмову радгоспне начальство, що й
батько його теж зараз там, в директорськiм кабiнетi, i навiть хтось
при©жджий: будуть разом уламувати баламутника, щоб вiдмовився.
Хтозна, про що з ним було ведено там перетрактацi©, тiльки Гриня довго
звiдти не виходив, а коли вийшов, то пiдняв угору вказiвний палець i тоном
Галiлея, що мовить сво славетне: "А вона таки крутиться!" - прорiк:
- Гумор! Гумор, люди, понад усе!
Помiтивши Лiну, що з книжечками пiд пахвою стебелясто сутулилась
осторонь бiля газетно© вiтрини, Гриня мимохiдь вшанував ©© сво ю увагою:
- Здавати принесла, дщерь?
I, взявши в не© книжки, Гриня недбало жбурнув ©х у халабуду сво ©
пересувки. По хвилинi тiльки пилюка вже танула на тому мiсцi, де стояв
розмальований фургон кiнопересувки,- помчала роботяща кiнотрудiвниця на
вiддiлок.
- Хто б подумав: Гриня - i в академiю! - кинула одна з конторниць, а
чабан Бунтiй, що, спершись на гирлигу, весь час стояв мовчки на ганку -
вуса чепурнi, сорочка чиста,- мовив неголосно:
- Нема таких академiй, щоб набирали без клепок, а випускали з усiма
клепками.
...Увечерi майор Яцуба, натягнувши на себе комбiнезон, порався в
гаражi, рихтував "Москвича" в дорогу. Але й колупаючись у моторi, видно,
не мiг звiльнитись вiд клопоту за Мамайчука, бо з кожно© нагоди звертався
до дружини, яка, теж готуючи на завтра сво , раз у раз то спускалася в
льох, то вибиралася з льоху:
- Ти тiльки послухай, куди вiн верне, стервець... Ще нас хоче й винними
поробити перед при©жджим товаришем... Мiй крок, каже, вимушений, , це
через вас, каже, мене тягне або кадило взяти до рук, або бути в гуртi тих,
що по мiських бульварах iржуть по-конячому. Реготом переляканих iдiотiв то
в них зветься...
- По-мо му, його просто треба оженити,- зробила висновок дружина.-
Подейкують, що до Тамари-зоотехнiчки в нього та мна любов, то, може, через
те й баламутиться...
- Еге, ти його глибше колупни... Вiн усiм на свiтi невдоволений. Мене,
каже, кiнецьсвiтня туга хапа за душу, знов чумакувати хочеться, коли я
прикину умом, куди ведуть цi вашi атомнi перегони... Якщо людство, мовляв,
не схаменеться, все на цiй планетi почнеться спочатку. Декого я вже бачу,
каже, в звiрячiй шкурi i з кам'яною сокирою в руках,- i, кажучи це, смотре
на мене, падлець...
Лiна, погойдуючись на сiтцi гамака пiд горiхом, слуха звiдти батьковi
нарiкання, i ©й навiть уже й не смiшно, що Мамайчук ма намiр iти вчитися
на попа. Безглуздо? А чи так багато глузду в тому, що вона ось по©де
оббивати пороги в медичний? Нiколи не думала про це, не збиралася i раптом
- зубним лiкарем будеш! Вирiшувала, правда, не вона, вирiшив сам батько за
не©, бо вiн чомусь переконаний, що з усiх умiнь вмiння медика найбiльш
вартiсне,медики чи на фронтi пiд час вiйни, чи навiть в мiсцях ув'язнення,
у виправних колонiях,- всюди вони людом потрiбним, дефiцитним. Так, в
догоду його мiркуванням вона муситиме займатися тим, до чого не ма
нахилу, з душевною обридою мусить виборювати мiсце, про яке хтось iнший,
може, тiльки мрi ... Хiба що зрiжеться на вступних. Тоня жарту , погрожу
сформувати чабанську бригаду з дiвчат, якi проваляться, а в Лiни зараз
такий настрiй, що хоч би й провалитись, то нiскiльки не страшно.
Тонi можна тiльки позаздрити, ©й усе ясно, вона десь оце уже весело ся
очима у вiдблисках пiонерського вогнища, i нiякi сумнiви ©© не роздирають
- вродиться ж людина такою. А Лiну обсiли гризоти. Вгорi над Лiною в
космiчнiй глибокостi яскравляться зорянi вiзерунки неба, стелеться на
пiвдень Чумацький Шлях, а коли на мить заплющиш очi, вже поста тобi шлях
iнший, земний, степовий, обсаджений рожами, i про нього дiвчинi хочеться
скласти вiрш або передати його музикою... Потiм ©й чомусь згаду ться
свiтлий мiсячний Крим i затиснуте в скелях мiсто Бахчисарай, де ©хня
екскурсiя ночувала, згаду ться чебуречна, де вони увечерi ©ли чебуреки, а
пiсля того при мiсяцi оглядали ханський палац, i парк, i оту лиховiсну
Соколину вежу, куди вкидали дiвчат-полонянок... Закривавлених,
розтерзаних, замучених спрагою, гнали ©х отим зоряним Чумацьким Шляхом з
Укра©ни на Крим. Топталася краса, честь, кохання, над усiм панувала
сваволя та культ кривавих брутальних ханiв. Династi© змiнювались
династiями, а де вони? Нiбито аж п'ятдесят сiм ханiв один за одним
перейшло тут, а iм'я жодного не зосталося нi в пiснi, нi в пам'ятi
людськiй... В безвiсть пiшли разом iз сво©ми внухами, середньовiчними
катiвнями. Музейним експонатом дотлiва грiзна колись Соколина вежа...
Нагорi вона вся обмережана вiзерунчатими гратами: там нiбито тримали
соколiв, навчених для ханського полювання, i лише раз на рiк, з ласки
аллаха, туди, на вежу, дозволялося пiднiматися невiльницям-степовичкам,
щоб могли вони глянути з тi © кримсько© Воркути на бiлий свiт, на блакить
днiпрову, на далеке степове роздолля... Але й звiдти, з вежi, ©м видно
було лише крутi гори, що нависають кам'яними лобами над мiстом, мовби
чатуючи все живе, i тiльки за тими гранiтними крутогорами вгадувався
полонянкам i обрiй широкий, i воля, i рiдний край... Скiльки невiльницьких
пiсень з тих ущелин брали початок, скiльки слiз було там пролито, вiд яких
i той ханський негорючий камiнь торiв! Недарма ж одна з полонянок на
рушничку, що чудом зберiгся вiд тих давнiх часiв, вишила те, що ©й
вимрiялось в неволi, вигаптувала дерево-калину та солов'я i посадила ©х у
човен - човником послала цю вишиту дiвочу свою мрiю через гори, куди
поривалась ©© душа!
Такий той Бахчисарай. Немов страшний, моторошний сон, все це зримо
поставало перед Лiною: i хмари кiнноти, i аркани, i полонянки, що ©х гоном
женуть, щоб поховати в ханських гаремах степову ©хню вроду i молодiсть,
щоб випити, висушити ©хнi почуття, викоханi на волi... Аж потiм, коли ©хня
екскурсiйна група залишила нарештi те протрухлявiле ханське гнiздовище та
пiднялася на гору, всi похмурi привиди минулого разом зникли, розвiялись,
на горах було нiби iнше повiтря, тепла пiвденна нiч сухо дзвенiла
цикадами, i повний мiсяць якось вiльно свiтив на Бахчисарай, на його
мiнарети й тополi. Лiна й зараз звiдси, зi степу, мовби обiйма поглядом
всю ту недавню подорож, де все повите чарами, де мiсяць пiсенно освiтлю
море, рiвне й безкра , i пiдняту в небо дiадему Кримських гiр вiд Ай-Петрi
до Чатир-Дагу. Якась закохана пара, мабуть, саме сто©ть зараз на тому
каменi, де Лiна недавно стояла, спогляда красу нiчних, напо них свiжiстю
долин, з яких де-не-де свiтло мiсяця вихопить силует тополi, цi © степово©
сестри кипариса, що, мовби заблукавши, прийшла туди й стрiмко вигналась на
кривавих ханських токовищах... Пахощi ночi, стрекiт цикад, контральтове
булькотання води в ариках... Жила в снiгах, у тундрi, чула крижаний подих
арктичного океану, гуркiт прибо©в i навiть гадки не мала, що полонитимуть
©© такi найнiжнiшi пiвденнi ночi, як там, у Криму, i ось тут, де пахне
горiхом, степом, нiчною фiалкою, i спати можна надворi, не залазячи в
мiшок, i цикади сво©м невтомним стрекотом навiватимуть тобi одвiчну музику
свiту...
Батьковi клопоту бiля "Москвича" вистачило до пiзньо© ночi, ще
зосталося й на ранок. Думка була ви©хати разом iз сонцем, бо не близька
дорога, а вже й сонце пiдбилося ген-ген, а "Москвич" ©хнiй голубенько
поблиску бiля радгоспних майстерень, де батько ще щось виточу та
пiдпилю . Лiна теж тут, готова в дорогу. Сто©ть у дверях майстернi та
безвiдривно дивиться, як працю товариш Курiнний, токар по металу,
колишнiй морський офiцер. щось просто артистичне в його роботi. Пiд час