Гончаров Анатолий. Тронка

вибудуванi Херсонес севастопольський i горда еллiнська Ольвiя над
днiпровським лиманом.



XI. ПОЛIГОН (Iсторiя однi © любовi)

Помiж степових вечiрнiх курганiв, що iмляться, сивiють на видноколi,
здiйма ться один курган особливий, вишнево-червоний: сонце-курган. Дедалi
менша , тане вiн, той вишнево-червоний курган... Розтанув, зник на очах:
зайшло, сховалось за обрi м сонце.
Сонце зайшло, а вiдблиски неба ще живуть на стрiлчастих блискучих
ракетах, що, скiльки зглянеш, височать по всьому степу, немов обелiски. Нi
деревця нiде, нi дорiг, нi людського житла. Тiльки степ та ракети. Однi
лежать, iншi пiдвелися й, напiвсхиленi пiд певним кутом, завмерли на сво©х
ракетних пристроях, ще iншi сторчма стоять, нацiленi в небо, зача©вши силу
блискавиць у сво©х тугих, налитих тiлах.
Свiт безгомiння i смутку, свiт, що створений мовби на пересторогу
людинi. Тiльки й порушують iнколи тишу цих неоглядних просторiв вибухи
страшенно© сили, бо все тут призначене для ударiв, для влучань, для
попадання в цiль. Безжитт ве, несправжн , примарне усе тут: i бiленькi
реактивнi винищувачi, що розпластано принишкли серед трав,-то вже такi
лiтаки, що з них вийнято душу i нiкуди вони не полетять; i судно, що
бовванi на морi,- те судно нiкуди не попливе; i чорнi грузовики польових
радiостанцiй, що ген-ген темнiють, розкиданi по степу мiж ракетами,- вони
так i темнiтимуть день за днем на одному мiсцi, бо вони несправжнi; i самi
цi обелiски-ракети - це тiльки мiшенi, це тiльки вмiло поставленi кимось у
цих безлюдних просторах макети бойових ракет.
I якось незвично серед цього безгомiння та непорушностi раптом побачити
силует газика, що жваво руха ться по обрiю, маленький, як миша, серед
високих блискучих ракет. Незвично бачити, як бiля одного з курганiв, де
газик припиня свiй бiг, з нього виходить людина - одинока людина в
льотчицькому кашкетi i шкiрянiй блискучiй тужурцi. Повiльною ходою просту
людина на курган, зупиня ться на його вершинi, надовго непорушнi в зажурi
i смутковi, як знепорушнiли i цi обелiски-ракети, що до самих обрi©в
виповнюють степ сво ю гаснучою вечiрньою величчю.
Що вивело на курган цю людину? Якi думки обiймають ©©, яку бентегу
носить вона в сво му серцi? Сто©ть в задумi, сто©ть незрушно у вечiрнiх
присмерках. Якому-небудь чабановi з радгоспних земель здалеку i сама ця
силуетна людина на полiгоннiм курганi могла б здатися лише макетом людини,
маленьким макетом, що застиг помiж iнших величезних макетiв, серед того
заборонного суворого свiту, iм'я якого п о-л i г о н.
Але то не макет. То сто©ть на курганi Уралов. Начальник полiгона
Уралов, життя якого цiлком пiдпорядковано льотчикам i який тепер тiльки з
землi перемовля ться з лiтаками, коли вони, подолавши величезнi вiдстанi,
наближаються до полiгона з грiзним сво©м вантажем,- цей Уралов у
недавньому минулому сам був льотчиком-винищувачем. Як бiльшiсть людей його
фаху, на яких бурхливий плин ©хнього життя наклада свою познаку, Уралов
був житт любом, запальним, компанiйським хлопцем, його вабили все новi й
новi швидкостi, вабив риск. Лiтав, стрiляв, з спортивним азартом ганявся
за повiтряними цiлями, розстрiлюючи ©х сво©ми рiзнофарбованими набоями
(щоб лишити слiд на макетi), аж поки одного разу пiд час чергового
медогляду сказали йому:
- Годi, браток, вiдлiтався. Вiднинi тобi - наземна служба...
Уралов не мiг змиритися з цим. По©хав до Москви, оббивав пороги
найвищих вiйськових медикiв, в багатьох начальницьких кабiнетах бачили
цього щуплявого аса з блiдим, нiби весь час схвильованим обличчям i мовою
рiзкою, нервовою, вимогливою.
- Я почуваю себе здоровим, розумi те? Хочу лiтати, розумi те? Хочете,
на руках по оцьому кабiнету пройду!
- Не треба нам на руках.
- Але ж я здоровий, чому ви не вiрите? I блiднув обличчям ще бiльше, i
на цiй блiдостi ще бiльше виступали синi, небово-синi краплини очей.
Там, у штабних коридорах, випадково зустрiв генерала, колишнього свого
комдива, що добре знав його, Уралова, по спiльнiй службi в окупацiйних
вiйськах. Генерал летiв кудись на iнше, далеке призначення, квапився,
проте Уралову зрадiв, як синовi, розпитав, чого тут, уважно вислухав.
- Щось мудрять вони з тобою, Уралов... Ану, ходiм.
I повiв до кого слiд i дав вiдповiдну характеристику.
- Поручитись можу за нього: командиром ланки був, вiдмiнний льотчик.
Ас!
Але й це не допомогло. Бо щось дужче за всiх цих людей, межа, яку
нiхто з них не владен переступити, хай ти там будеш герой iз геро©в.
I ось вiн iз сво ю захудалою валiзкою, блiдолиций, сухопутний ас, уже
тиснеться в автобус Москва - Внуково, тиснеться, зачiпаючись за автобуснi
дверцята сво©м розкiшним льотчицьким кашкетом, що вiдтепер здавався йому
на головi великим i дедалi ставав нiби ще бiльшим, нiби вiдчутно рiс на
головi. Сiв, забився в куточку, i було йому тяжко, до потьмарення в вiчу
тяжко на душi, i життя здавалось пропащим. Неподалiк вiд нього бiля вiкна
сидiло тро , з виду студенти - двi дiвчини i хлопець з рюкзаком, славний
такий хлопець, тiльки обличчя чимось пошрамоване, наче вiн горiв або був
поранений, хоч за вiком сво©м вiн i не мiг знати вiйни. Навпроти нього
сидiли його товаришки, дорiднi вродливi дiвчата. Одна з них, бiлявка у
жовтiй в'язанiй кофтi, все поглядала на льотчика, тихо перемовлялася з
подругою i смiялася. Може, смiшно ©й було з цього кислого гостроносого
льотчика чи з його великого кашкета, незграбнiсть якого Уралов i сам весь
час почував. Чи, може, вона смiялась просто так, лише тому, що була молода
та щаслива, повна здоров'я, i день був чудесний, сонячний, i за вiкном
експреса пролiтали слiпучо-бiлi березовi га©. Пролiтали казкою, химернiстю
фантазiй, i дiвчина щось говорила спiвучо про тi берези, про те, якi вони
гарнi, чистi. I сама вона теж була вся чистота, сонячнiсть, усмiшка
природи, i великим став би художник, який зумiв би передати все це.
Уралов ще бачив потiм ©х в аеропорту, коли хлопець брав ©м цукерки, а
дiвчата стояли бiля телеекрана, де довiдки дають про рейси лiтакiв. Ще
бачив ©х на виходi, на перонi з табличкою: "На Сочi".
Чи вони ждали когось, чи самi мали летiти - це для нього зосталося
невiдомим, ©м було весело. Вони й тут нiби заради розваги позиркували на
Уралова смiхотливо, а коли вже вiн мусив рушати, та, що в жовтiй,
соняшникового цвiту кофтi, так славно, так незабутньо усмiхнулась йому! I
доки вiн iшов з групою пасажирiв до маленького аеродромного автобуса, щоб
©хати до свого повiтряного лайнера, три руки iз-за бар' ра - двi дiвочi й
одна хлоп'яча - все махали йому, бажали щасливого польоту, нiби казали:
"Не журись, льотчику, не опускай крила, хлопче!" I по-думалось тодi, яку
велику пiдтримку можуть подати людинi в такому, як у нього, душевному
станi зовсiм не вiдомi тобi люди, тро добрих сердець, тро душ, з якими
ти, певне, назавжди розминешся в океанi людства. Ще довго пiсля того жили
в його душi i тi прощальнi помахи рук, i свiтлi, чистi усмiшки незнайомих
людей, що мовби освiтили йому дорогу iз Внуково.
Запропонували йому, як i обiцяно було, наземну службу. Прийшовши
додому, сказав дружинi:
- Пропонують полiгон.
- I ти згодився?
- Я солдат.
- Ах, ти хочеш, щоб я вiк звiкувала в казармi? Квартиру з видом на море
мiняти на якусь глухомань? Iншим ресторани й театри, а мене на полiгоннi
пустирища! Де ще й бомбу на голову кине який-небудь роззява! Нi, дякую
красненько! Не ©ду!
I не по©хала. По©хав вiн сам. Борсуком жив у закутку полiгонно© казарми
з усмiхненою Джокондою на стiнi, до яко© тiльки й зверталась душа в
хвилини розпуки й самотностi: "Так, я солдат. Якщо треба тут - буду тут.
Якщо з льотчика треба стати кротом пiдземельним-стану кротом. А каже
Вiтчизна: снарядом стань - стану снарядом, ракетою стану, чорт вiзьми!" I
це не було пусте храбрування. Людина обов'язку й честi, людина, що ради
справи, ради товариша готова на самопожертву,- таким його знало
командування, i таким вiн справдi був.
А тим часом - життя в непривiттi полiгонного барака, звiдки Джокондi
тво©й тiльки й видно жовтi безрадiснi кучугури пiску, що пiдступають до
самих вiкон, та стенд, забитий серед колючок та молочаю:
"Во©н! Виконуй Устав бездоганно, смiливо й чесно".
Пiд цим девiзом тепер проходило його життя. Холостяцька безладь
кiмнати. Купи книг по кутках. Пудовi альбоми репродукцiй...
Часом зубами скрегочеш вiд тоскностi за тим, що було. Друзi десь без
тебе лiтають... А тебе - з неба, з польотiв, де спiвала душа, кинуто в
пекучi оцi кучугури, в задушливi чебрецi, заростi колючок, що ними нiбито,
як настояти на горiлцi, хвороби якiсь лiкують...
Небайдужий до малярства, Уралов i сам деколи потроху малював, етюди
його вихрились барвами яскравими, палаючими, а тут i етюдник засох,
припорошений пилом,- Уралов терпiти не мiг цi сiро-жовтi пустельнi тони,
що оточували його. Вилинялiсть, полiгонна пустеля, пiщанi бархани, що
тягнуться аж до крайнеба,- тiльки глянеш на них, так одразу тоскно ста ,
завив би вовком. Арена пiскiв, пустизна, царство ящiрок, i ти тут ящiрячим
життям живеш. А коли випаде забратися далi в тi несходимi кучугури, то
виявиться, що всi вони у вирвах, у ямах, покритi, поколупанi, живого мiсця
нема. Пiсок начинений металом, брухту тонни можна було б наздавати, бiйцi
дечому знайшли навiть застосування: бiля казарми урни для смiття - з
чорних, перекинутих догори бомбових стабiлiзаторiв.
Така служба, що не часто луна тут смiх, не часто почу ш привiтний
неофiцiйний голос. Безконечнi цифри, закодованi команди, рапорти - ©х
тiльки й чу ш протягом дня на командному пунктi, нiжностям та лiрицi нема
тут мiсця, владно вдираються басовитi радiоголоси не бачених тобою людей,
i кожне слово льотчика, що озива ться з повiтря, запису ться тут на
магнiтофонну стрiчку, так само, як фiксу ться i кожне слово тво . Сто©ш,
чергу ш, в напрузi вдивля шся в сiтку прозорого плексигласового планшета,
на якiй сержант-обчислювач щораз виводить все новi й новi цифровi
позначки. Влiтку духота тут, на цiй пiщанiй аренi мiкроклiмат Сахари,
доводиться працювати роздягненими, i солдати напiвголi сидять серед
приладiв, засмаглi, м'язистi, роблять записи, помiтки, приймають,
передають команди. Обчислювачi, радисти, спостерiгачi, кухарi - це все
тво© побратими, такi ж трудяги, як i ти, для них теж увесь гомiн планети,
©© музика i ©© голоси найчастiше зводяться до кiлькох карбованих слiв:
"Виходжу на рубiж!", "Буду працювати на цiль..."
Зрiдка хiба що хтось прорветься якою-небудь неофiцiйною вiльнiстю: "В
мене лампас на борту".
А той лампас, бува , вiдбомбиться на "двiйку" i заведе потiм з тобою
довгi радiочвари, що вiн, мовляв, на власнi очi бачив сво влучання, i ти
мусиш йому доводити, стояти за правду, як кремiнь.
Неспокiйне, тривожне тво господарство, i за все ти вiдповiда ш -
починаючи вiд складно© роботи КП та станцiй радiолокатора i кiнчаючи
яким-небудь бiлим величезним - двiстi на двiстi метрiв - хрестом,
викладеним десь у кучугурах, який треба вчасно побiлити вапном, бо вiн
швидко линя , заноситься пiском та курявою.
Одного разу Уралов був у справах далеко вiд полiгона, ©хав вiдкритим
слiпучим степом, серед блиску стерень, серед стрекоту комбайнiв, що
корабельне рухалися вiд неба до неба, i хоч ©хав по землi, а нiби з
повiтря бачив золотi розсипища зерна, що цiлими ворохами, цiлими горами
червонiло на залитих сонцем токах. Дорога його лежала повз елеватор, повз
цю височезну споруду з бетону, що була без вiкон i нiби й без дверей.
Неподалiк вiд елеватора трапився колодязь-артезiан, вода сама текла з
нього, i Уралов зупинив машину, щоб напитись.
Там i сталася його зустрiч з Галею. Повновида смаглявка, високочола,
вийшла вона з вiдром iз недалекого подвiр'я, обкладеного жовтим
нiздрюватим каменем, iшла брати воду i, наближаючись до колодязя, уже
посмiхалась до Уралова по-доброму, нiби вже ранiш знала його. В не© були
брови чорнi, як у тих пiснях, що не раз вiн чув у цих краях, в не© були
очi яснi, такi принадно-живi, яких, мабуть, i в пiснях не було. Тi очi так
i променилися м'яким, довiрливим свiтлом, так i промовляли до Уралова
кожним сво©м промiнцем! I зблизька усмiшка не згасла, але крiзь свiтлу ©©
привiтнiсть стало помiтно й смуток в глибинi очей, i видно було, як сльози
ще на вiях бринять! Хто мiг таким очам горя завдати, хто смiв покривдити
©х?
Невимушено зав'язалась розмова, i Галя призналась, що справдi недавно
плакала, бо в не© вийшла незлагода iз свекрухою, яка сьогоднi нав'ючила ©©
корзинами та посилала торгувати, а ©й соромно було... Сяючи сльозами,
хвилюючи сво ю вiдвертiстю та довiрою, Галя розповiдала йому, як iшла вона
до станцi© мимо елеватора, йшла, де чоловiк ©© вагарю , сподiвалась -
побачить вiн ©©, зiгнуту базарною ношею, пожалi , захистить, а вiн ще й
навздогiн гукнув:
- Гляди ж там, не проторгуйсь!
I реготав у компанi© приятелiв, з якими вiн щовечора тiльки й зна
забивати "козла"... ©м реготи, а ©й обличчя горiло вiд сорому, i сльози
капали пiд ноги, i камiнь пiд ногами кипiв. Бо ще ж вчора була
комсомолкою, вожатою в школi була, а тут ©© хочуть перекупкою зробити.
- Так ось що, Галю... Сiдай зi мною.
I хоч у голосi його була в цю мить сердита i нiби аж непри мна
рiзкiсть, але було щось i таке, що мимоволi заставило Галю зiтхнути. Вона
навiть глянула не без iнтересу на його обтрiпаний, закiптюжений газик.
- Сiдай, сiдай,- повторив Уралов вольовим командирським тоном.- Я
серйозно.
I хоч цього разу вона й не сiла, проте через кiлька днiв це сталося:
серед бiлого дня забрав ©© Уралов, i той-таки газик, набравши швидкiсть,
помчав ©х в роздолля степiв золотих, i Галя без жалю дивилась, як
проплива стороною на обрi© елеватор, цей ©© слiпий степовий хмарочос.
Мчав ©© Уралов тими просторами, де навiть земля свiтилася сонячним
блиском стерновищ, пролiтали селами, де хати потопали у виноградниках, де
садки спливали каскадами груш, яблук та абрикос, а розкiшнi виноградники
виметували буйне листате пагiння аж на вулицю. "Все, що ти бачиш, це я, це
мо , це для тебе",- мовби говорила йому Галя, сидячи поруч, i кра м ока
вiн бачив, як вона розцвiта крiзь тривогу, визволена вiд свекрушиних
корзин, а вiн мало й говорив, тiльки ще бiльше блiднув, мiцно тримаючи
обома руками кермо.
Уралов повiз ©© напрямки, там, де ранiше й не ©здив, i газик ©хнiй
невдовзi поглинуло море кучугуристих пiскiв - мертва зона полiгона,
- Куди це ти мене завiз? - посмiхалася Галя, коли вони забуксували,
хоча видно було по нiй, що не ляка ©© цей гарячий свiт кучугур та
молоча©в, свiт бомбових вирвищ та iржавих стабiлiзаторiв, що стирчать
навкруги.
В кучугурах довелося й заночувати, там i перша нiч для них промайнула,
там i свiтання ©х застало в обiймах. Злегка вiдволожена росою плащ-палатка
серед колючок та коронованих будякiв кучугурних, мовчазний газик, що за
нiч нахолонув i теж був у росi, та ще це тихе степове свiтання - вони
тiльки й були свiдками ©хнiх освiдчень i ©хнього шлюбу.
Зажили вони дружно; Галя, щоб показати чоловiка батькам, повезла його в
рiдне степове село, де, перед тим як вийти за свого вагаря, вона деякий
час секретарювала в сiльрадi i де ©© спокусив мiсцевий завклубу. Нi з чим
не крилася Галя перед Ураловим, щиросерде розповiла йому все про себе, i
вiн вислухав мовчки, попросив тiльки бiльше нiколи про це не згадувати.
Батькам зять сподобався, мати, правда, зауважила, що нiс дзьобиком та що
суворий дуже, рiдко смi ться.
- Це в мене служба така,- похмуро пожартував Уралов.
Жити стали серед вирв, серед вибухiв, серед замiття безплiдних
пiскiв... Уралов спершу побоювався, що не звикне тут Галя, занудьгу серед
полiгонного одноманiтного життя, бо хоч в них i чимала бiблiотека, i
пудовi альбоми з репродукцiями найславетнiших картинних галерей, хоч i
клубик, i екран, але ж й кучугури, пустеча зловiсних кучугур навкруги!
Проте не занудьгувала ясноока його подруга, принаймнi не показувала цього,
все була такою ж веселою, як i перше. А вiн з удаваною суворiстю скаржився
на не© товаришам:
- Ця хахлушка щодня менi якесь нове слово пiдкида . Щось скаже
незрозумiле, а ти ходи думай тодi цiлий день, що воно значить; може,
обiзвала якось?
- Дурненький,- втручалася Галя,- то ж усе ласкавi слова...
- I набагато тобi ще ©х вистачить?
- На все життя, чорнобривчику мiй... Це його, бiлявого, аж рудого, вона
називала чорнобривчиком.
Коли вiн помiчав, що Галя його часом присмутиться, вiн вважав за
потрiбне розважити ©© i не находив нiчого лiпшого, як повести на одну iз
спостережних вишок, звiдки вони вдвох милувались, мов грандiозним
спектаклем, бомбовими вибухами, що сповiщали про себе оранжевими
звихреннями в далечi пiщано© арени, в глибинi слiпучих вiд сонця
полiгонних кучугур. Лiтаки йшли на такiй висотi, що ©х i .не видно було, i
гул ©хнiй теж ледве долинав, i здавалося, що то мовби сама земля виверга
з себе отi оранжевi, червоно-бурi, якихось марсiанських кольорiв вулкани.
Хмари вибухiв, цi свiтло-червонястi химернi хмари, розростаються потiм в
повiтрi у цiлi острови хмар, що довго, повiльно тануть, мовби ждучи, поки
©х зафiксують iз вишок хлопцi-спостерiгачi.
А тим часом обважнiлi садки пiвдня осипалися абрикосами, земля вже була
ними встелена так, що нiде й ступити, а збирати нiкому, i сусiднiй з
полiгоном колгосп звернувся до Уралова за допомогою. Це була найвiдраднiша
для Галi подiя, бо Уралов, прихопивши й Галю, i всiх тих, кого можна було
прихопити з свого вiйська, повiв ©х на штурм в те сонячне абрикосове
царство, де все абрикосами свiтилося й пахло, i земля була золотою вiд
плодiв, i дерева горiли золотом так, що ©х спекулянти й заготовачi,
зда ться, мусили б бачити за тисячу верст!
То була солодка робота, радiсна втома, i не забути тих пiсень
вечорових, i вогнищ, i куренiв...
Але й звiдти - з бенкетування працi, вiд пiсень та куренiв - дорога
знов стелилася в кучугури.
Через деякий час Уралова - нiби як пiдвищенням по службi - перевели з
кучугурного полiгона на iнший, приморський, степовий, де перед очима Галi
вперше постали оцi, схожi на видива, обелiски ракет. Тут бомбили тiльки
ночами, iнодi вдосвiта, а вдень цi розкиданi по степу макети лiтакiв,
машин, ракет сво ю мертвотною непорушнiстю здатнi були нагнати лише сум i
нудьгу. Одначе й цей ракетний степ теж не злякав Галю, не засмутив, не
зiпсував ©© весело© житт любно© вдачi. I хоч життя тут було ще бiльш
неспокiйне (були такi днi, що ©м i зовсiм треба було виселятися за межi
полiгона), проте Галя й тут швидко знайшла себе, обвиклася, самим сво©м
квiтучим виглядом радуючи i Уралова, i його полiгонних товаришiв. На
вiдмiну вiд безплiдних кучугур, земля тут була така, що могла б усе
родити, i Галя не проминула цим скористатися. Як тiльки настала весна,
Галя, незважаючи на те, що була вагiтною, взялася копати, робити грядки та
клумби, залучала до цi © роботи воякiв, що пiзнiше аж очам сво©м не
вiрили, коли побачили на столi в ©дальнi свiжу зелену цибулю власних
посадок, а свою казарму та командний пункт - у вiнку квiтникiв, де крученi
паничi обiймалися з красолею, а нiжна петунiя та царська борiдка
красувалися серед жовтогарячих гвоздик та мiцних повноквiтних
чорнобривцiв. Як i личить добрiй господарцi, Галя ще й курей та качок
розвела, правда, коли вони попiдростали, то виявилось, що нi вона, нi
Уралов не вмiють рiзати птицю, i коли вже треба було це робити, то Уралов
з рiшучим виглядом з'являвся на порозi з дрiбнокалiберкою в руках i,
намiтивши серед двору синьоголового селезня, на якого йому вказувала Галя,
валив його з першого пострiлу.
Потiм у них народилося дитя, гарненька донечка, яку вони, пiсля
завзято© щасливо© дискусi©, обопiльне вирiшили назвати Леною - Оленкою. Це
було вершиною ©хнього щастя, було мовби гiдною винагородою обом - i
Уралову за всi житт вi гiркоти, яких вiн зазнав, i Галi за ©© минуле
невдале кохання, до якого Уралов тепер i не думав ревнувати, бо знав, що
то ©© природна добрiсть, безхитрiсна щедролюбна вдача так невдало й
довiрливо шукала справжнього кохання, аж поки знайшла його тепер iз ним,
iз Ураловим. Ощасливлений народженням доньки, Уралов перестрiляв на
радощах усiх селезнiв, усiх качок та курей задля широко розтiяного "раю" -
свята народження першо© на полiгонi людини. На свято Уралови закликали
всiх, хто тiльки був вiльний на цей час вiд чергувань.
- Нiчого в життi не боявся,- признався в цей день Уралов товаришам,- а
тут ох перетремтiв. I зна те, що лякало найбiльше? Десь вичитав перед тим,
що в Японi© 36 тисяч дефективних дiтей народилося пiсля Хiросiми...
Радiацiя, патологiя - всiлякi дурницi полiзли в голову. Аж тодi вiд душi
вiдлягло, коли медсестра сказала, що все гаразд, i на руки менi подала оцю
нашу красуню степовичку,- казав Уралов, розчулено зазираючи в блискучу
нiкельовану колиску. Там, зморщивши буряково-червоне личко i нiчого не
пiдозрюючи про земнi дiла, солодко спала чистим сном немовляти
новонароджена.
- Ось вона, володарка полiгона,- казали про не© бiйцi, а мати голубливе
примовляла:
- Ясочка наша.
I Уралов згоджувався мерщiй:
- Дiйсно, ясочка!
Хоч i недотямлював, що це воно таке ясочка.
Справдi, диво дивне: ось вона тiльки народилась i вже стала тут
найстаршою, всiх прихилила до себе ця маленька iстота, пуп'янок, крихiтний
росточок життя.
При згадцi самого iменi Оленки суворi обличчя воякiв свiтлiшали, i не
було тут такого, на кого б не поширювалась ©© влада - влада любовi!
Коли вперше дитя посмiхнулося, це стало подi ю, сенсацi ю на весь
полiгон. Всi бiгали до Уралова на квартиру глянути на Оленку, козиряли,
вiддавали ©й честь i в наступнi днi теж не переставали бiгати на квартиру
за ©© усмiшками. Старшини-надстроковики пiдставляли ©й вуса, щоб пiймала
за вус, молодi солдати в захватi були, коли вона вчепiриться котромусь за
вухо i потяга , полоскоче сво©м рученям.
Про Уралова вже й казати нiчого. Вiн з народженням дочки став просто
невпiзнанний, став говiркiший, привiтнiший, не такий категоричний в
усьому, як досi. Тi доньчинi усмiшки, дитячi нiжнi доторки до щоки мовби
проникали йому в саму душу i впливали на не© чародiйно. Вiн не соромився
власноручно пелюшки прати, бiльше того, проробляв це з таким виглядом,
нiби вчиняв якийсь безмежно-важливий ритуал.
- Хiба ж не диво, Галю, га? - схилявся вiн над колискою, прибiгши зi
служби.- Ще не говорить, а вже вмi смiятись. Суцiльна доброзичливiсть: до
всього на свiтi всмiха ться.
Це була просто iдилiчна картина, коли надвечiр Уралови виходили
прогулятись. Вiн, якого й полiгонна смага не брала, блiдий, вiчно
схвильований, нiс Оленку на руках, а його повненька, ясноока Галя
дрiботiла поруч нього, не в силi приховати радостi свого благополуччя. Це
було iстинно щасливе подружжя, вони були мовби створенi одне для одного,
навiть ростом однаковi, невеличкi обо , проходили мимо КП i йшли у
вiдкритий степ. Всi знали, що то Уралов понiс прогуляти, розважити доньку,
бо йому здавалося, що ©й 'уже хочеться якихось дитячих розваг, i вiн
шкодував, що на полiгонi нема якого-небудь чортового колеса та каруселi,
а тiльки блискучi гостряки ракет у степу- дине, що вiн тiльки й мiг тут
показати сво©й улюбленiй доньцi. Ще, правда, були в степу, крiм ракет,
спортивний "козел", "кобила", волейбольний майданчик та стара, облуплена
кошара, що зосталася на територi© полiгона вiд тих часiв, коли полiгона ще
не було, а земля вся належала радгосповi: Була поруч з кошарою й хата
чабанська, вона теж облупилась, саманом свiтить,- пустка така, що,
зда ться, i Оленку вiдлякувала сво©м драним виглядом та проваллям вiкон.
Оглядаючи цi напiвзруйнованi рештки чабансько© ери, Уралов давав волю
сво©й фантазi©, малював перед донькою та дружиною жартiвливi картини свого
майбутнього, коли Оленка буде вже великою, i, замiсть полiгона, тут знову
володарюватимуть радгоспнi чабани, i сам вiн, Уралов, буде тодi найстаршим
пастухом, стоятиме на отiй вишцi, де тепер КП, iз ©© висоти керуватиме
отарами, наглядатиме за вiвцями в стереотрубу.
Посмiявшись з його вигадок, вони рушали далi, простоювали бiля високо©,
нацiлено© в небо ракети, i ©м здавалося, що ясочка ©хня вже торопi на це
блискуче диво, на таку велику цяцьку i вже якiсь першi знаки записуються
на плiвцi ©© свiдомостi, чи : то© i непорочно©, як вранiшня зоря. Вiд
ракети повагом iшли вони туди, де сивiють стародавнi могили,- Уралов
вважав, що донька найкраще себе почува , коли вiн виносить ©© на степовий
курган, де був встановлений локатор. Тут свiжий вiтерець дмухав на Оленку,
i вона нiби жвавiшала i з цiкавiстю стежила, як локатор, повiльно
обертаючись сво©м обручем, кладе рухливу тiнь на трав'янисту глобальну
опуклiсть Кургана. Це була поки що маленька Оленчина планета, на якiй не
було нiчого, крiм срiблясто© нехворощi та локатора, який мав правити ©й за
розвагу.
Все було б добре, якби не було ночей. Ночами Оленка погано спала, були
такi ночi, що й Галя, й Уралов не прилягали нi на хвилинку, бо дитина
криком кричала цiлiсiньку нiч, ©© крик чули й полiгоннi вартовi, i нiхто
нiчим не мiг зараяти. Галя в розпачi обливалася слiзьми, а Уралов,
стинаючи зуби, кидався з кутка а куток, не знаходив собi мiсця - душу йому
краяв той Оленчин болiсний крик. Вояка, службист, не визнавав вiн ранiше
нiжних пестливих слiв, пiдсмiювався над Галею, а тут i сам навчився.
- Ну, що болить тобi, донечко, що? - упадав вiн над немовлям,- Животик?
Голiвка? Скажи! Ну, покажи, де болить?
А воно тiльки дивиться оченятами, туманними вiд болю, рiже тим болем:
допоможи! Ти ж дужий, а я безпомiчна! Вас багато дорослих, а я одна...
Лише на ранок, коли сходить сонце, Оленка переста плакати, знов
заспокою ться, а поспавши - розквiта усмiшкою. I так день за днем, нiч за
нiччю: вдень заспоко©ться, а тiльки нiч - дитина в плач, у крик i аж
синi , аж заходиться.
Став привозити Уралов з мiста лiкарiв, найкращих фахiвцiв: оглянуть i
нiчого особливого не находять, не можуть визначити дiагноз. Це щось таке,
мовляв, минуще, а так дитина здорова. Щоб якось розважити доньку, Уралов