Страница:
них чого непевного в торбах.
С к р я г а. А щоб тебе чорт лизнув, лядський сину! Пiвтора лиха.
Жовнiри i шереговий пiдходять i починають обшукувати музик.
Ш е н ч и к. Та що це ви, вельможний пане, хiба ж ми злодi©!
Ш е р е г о в и й (вийма з торби в Скряги досить велике кругле люстро
в срiбнiй рамцi). Знайшов, пане коменданте! Люстро, та ще в срiбнiй рамi.
(Пода люстро Пшепюрковському).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, так ось якi ви музики! Люстро в срiбнiй
рамi, та ще з графским гербом! Добре. I справдi, як такому красунчиковi та
без люстра? Може, тобi ще й пудри треба?
С к р я г а. Глузуй, лядський сину, прийде и на тебе час.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще що? (Дивиться в люстро). А й справдi
подряпала, проклята гайдамачка... А бодай
Ш е р е г о в и й. В цього бiльш нема . (Обшуку Шенчика). Камiзелька,
пане коменданте. (Пiдiйма вгору блакитну двабну камiзельку).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре. Ще один галанець. Якраз Савцi
свитка, тiльки рукавiв нема.
Ш е н ч и к. Така вже в мене вдача, пане полковнику. Я не органiст - не
перебираю.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре, добре. Далi.
Ш е р е г о в и й (обшуку Iлька). Щось у руцi затиснув - не да .
Iлько кида на стiл наперсток i одверта ться.
Ш е р е г о в и й (пода Пшепюрковському). Золотий наперсток, пане
коменданте.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Га! Наперсток! То з кого це ти його зняв,
приятелю? Чи, може, ти не музика, а кравець?
С к р я г а (хмуро). Шив вас Швачка i без наперстка, вельможний пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ага, не втерпiв, приятелю. Обiзвався. Так
ось якi ви, виходить, музики! Добре. Бачите, пане чеснику, яке в мене око
на гайдамакiв. Ну, що ж, пограли, погуляли - тепер потанцюйте в Коднi.
Пане Вержбенто! В залiза ©х! Так-то, пане, зда ться, Скряго, хоч i добре
ти гра ш на бубнi, але прийдеться й тобi заспiвати.
С к р я г а (кида об землю сво©м бубном i хапа бандуру - тепер вiн
випростався на весь свiй великий зрiст, i жовнiри мимоволi одступають
назад перед його повною дико© величностi постаттю i натхненним поглядом).
Геть з цим бубном, пане коменданте! Спiвали ми вам не з власно© волi, так
послухайте ж по нашiй охотi... (I перш, нiж устигли йому перебити, вiн
ударя зразу в струни i спiва на стародавнiй широкий голос з могучою
експресi ю i силою).
Перебийнiс водить немного -
Сiмсот козакiв з собою,
Руба мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
Ой, пийте, ляхи, води-калюжi
Болотянi©.
А що пивали по тiй Вкра©нi
Меди та вини ситнi©.
Ой, чи бач, ляше, що пан Хмельницький
На жовтiм пiску пiдбився,
Лядськую славу загнав пiд лаву -
Вже не вернуть вам Вкра©ну!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (схоплю ться). Зараз же хапайте мерзоту! В
залiзо його, поганця! А! Ти заспiва ш у мене iншо©, собако!
Жовнiри хапають Скрягу; вiн, ухопивши за шийку бандуру, почина бити
нею жовнiрiв, деякi падають. Пан Пшепюрковський, що пiдходить ближче, теж
дiста по головi й пада .
П ш е п ю р к о в с ь к и й (пiдводиться i, вхопившись за голову,
закрива хусткою рану). Бий! Колоти ©х на мою голову! Так ось якi це
музики! Добра музика, до ста дяблiв! Бачите, пане чеснику, яке наше життя
з цими лотрами.
Нарештi пiсля колотнечi i великих зусиль зв'язують Скрязi руки за
спиною, потiм в'яжуть Шенчика й Iлька.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Бачите, пане чеснику, що за звiр? Що й
казати - ведмiдь здоровий. От тобi i музики. Шикуйся! Гайдамак наперед!
(Придержу голову хусткою). А, проклятi лотри... Рушай!
Пшепюрковський, Пауша, зв'язанi музики i всi жовнiри виходять, забравши
також i конфiскованi речi. На кону тiльки корчмар, обидва пани i слiпа
дiвчина.
К о р ч м а р (здiйма догори руки). Ну й день сьогоднi! Хороша
торгiвля, щоб я так жив!
По всiй корчмi слiди бiйки, перекинутi лавки, поваленi столи тощо.
Слiпа дiвчина сидить у сво му кутку, притуливши руки до вискiв.
VII
Л i я. Боже мiй... Як страшно i шумно на цiм свiтi... Чого вони всi так
кричали?.. I яка страшна ©хня музика...
Пани Лозка i Прозка, переморгнувшись мiж собою, зараз же рiшуче
пiдступають до корчмаря.
П р о з к а (виймаючи пiстоль). Ну, пане Янкелю, давай мерщiй алмаз.
Живо.
К о р ч м а р (зляканий). Який алмаз? (Зухвало). Та що це за жарти!
Забирайтесь геть!
Л о з к а (теж виймаючи пiстоль). Що таке? Що тобi - життя набридло?
Зараз же давай алмаз!
П р о з к а (шипить од злостi). Мерщiй, пся крев, нам нема часу.
К о р ч м а р. Пробi... Кала...
Обидва шляхтичi враз притуляють пiстолi до його голови.
П р о з к а. Писни тiльки, пся крев... Зараз же давай алмаз. Ах ти,
собако! Ми за цим алмазом два тижнi полю мо. Ну!
К о р ч м а р (вийма камiнь й одда шляхтичам). Ой, вей iз мiр!
Гвалтiвники! Гайдамаки! Лотри!
Л о з к а. Що таке? (Загрожу йому пiстолем).
К о р ч м а р. Пробi! (Вибiга геть iз репетом).
Л о з к а (вихопивши камiнь у Прозки). О... Яка ж розкiш! Ха-ха-ха.
Нарештi - таки вiн мiй. Ну, й дурнi ж цi гайдамаки! Ха-ха-ха. Сказано,
хлопи. Свинi, пся крев.
П р о з к а (в свою чергу вихоплю камiнь у Лоз-ки). Але не так швидко,
мiй пане! Зда ться, i я тут не зайвий.
Л о з к а (розлючений). Прошу не хапати з рук, мiй пане! (Знов вихоплю
камiнь, вiн пада i кудись котиться). А, до ста дяблiв, - покотився.
(Нагинаються обидва i починають шукати по всiй пiдлозi камiнь). Ще, не дай
бог, куди закотився. А все ти, пся крев.
Лазять, шукаючи та лаючись, по хатi. Нарештi обидва пiдводяться i
неймовiрно дивляться один на одного.
П р о з к а. Що за чортовиння! То де ж вiн?
Л о з к а. Еге, голубчику, ти, мабуть, знайшов, та дума ш, що так i
буде. (Хапа його за комiр, почина ться бiйка). Ах ти, котолупе поганий!
П р о з к а (вихоплю шаблю). Калавур! Пробi!
Л о з к а (теж вихоплю шаблю). Вкрав, та ще й пробi! А цього не хочеш!
Б'ються. Прозка пада . Лозка зупиня ться з жахом, опустивши шаблю.
Л о з к а. А, до ста дяблiв. Невже ж у шию... (Нахиля ться до нього).
Так i сть... не дише. (Хапливо обшуку тiло). От лихо, зус, Марiя! То
невже ж i в нього нема ?.. Зда ться, йдуть... (Схоплю ться й озира ться з
жахом). Боже мiй, що ж робити? (Хапа ться за голову). Де ж камiнь?
(Озира ться). Слiпа! Вона не бачила... тiкати, тiкати мерщiй! (Вибiга
геть, ще раз озирнувшись на труп).
Лi я (опанована безумним жахом, виходить iз свого кутка, йде на
середину хати, простягаючи обидвi руки перед собою). Хто? Хто тут? Чому
всi мовчать... Чому тут так тихо, наче в могилi... Менi страшно... менi
страшно, мамочко моя рiдна... (Спотика ться на труп Прозки i, торкнувшись
його руками, кричить з жахом). Ай! Ай! Хто, хто тут? (Забруднила в кров
руки). Чому... чому мо© руки мокрi?.. Ай! це кров!
Пуста корчма з перекинутими столами i лавками. Труп довгоносого
шляхтича i бiдна слiпа дiвчина, опанована жахом, яка не може зрозумiти, що
таке дi ться навколо.
Нарештi вона йде праворуч i наступа босою ногою на алмаз.
Л i я (кричить вiд болю). Ай! (Плаче), Я наступила на щось гостре. Як
заболiла моя бiдна нiжка. (Нахиля ться й пiднiма алмаз). Якийсь камiнь...
або бите скло... (Держить алмаз).
Вiдчиняються дверi i ввiходить Авраам Цвiкловiц, старий врей з
виразним i вродливим обличчям, з довгою сивою бородою, одягнений у чорну
оксамитну шубу, велична, iмпозантна постать.
Ц в i к л о в i ц (на порозi). Гей! Хто тут? Хазя©н! (Увiходить у хату
i здивовано озира ться). Що таке? Все зруйновано, перекинуто... труп...
(Вiн пiдходить до Лi©). Якась дiвчина... зда ться, врейка. Слухай,
дiвчино, чи не бачила ти, де хаза©н?
Л i я. Я не можу бачити. Я слiпа... Виведи, виведи мене звiдси, добрий
чоловiче... Менi так холодно... страшно... тут було так галасно, хтось
бився... кричав...
Ц в i к л о в i ц. Бiдна дiвчино, де ж твоя хата?
Л i я. В мене нема хати... Я хотiла вийти сама, але накололася ногою
на це скло, - у мене ж нема черевикiв. (Показу йому алмаз). Бачиш, яке
велике скло. Менi було так боляче.
Ц в i к л о в i ц (бере алмаз. Здивовано). Боже великий! Це ж
Липовецьке жорно! Славетний алмаз княгинi Вiлькомiрсько©. Алмаз, який вона
шука по всiй Укра©нi. Скiльки людей тебе шукало даремно, ти облитий
кров'ю i зараз... (Вiн озира ться на труп Прозки). Одна людина вбила другу
за володiння тобою... а знайшла тебе бiдна слiпа дiвчина, що не зна
навiть тво © цiни, що навiть не побачить нiколи тво © блискучо© краси. (До
Лi©). Ходiм. Я заплачу тобi за цей камiнь тисячу червiнцiв i вiзьму тебе в
свiй дiм замiсть дочки.
Л i я. Нi, нi, менi не треба грошей, купи менi тiльки черевики, щоб не
болiли мо© бiднi нiжки...
Ц в i к л о в i ц. Якби ти не була босонiжкою, то не знайшла б алмаза.
Ходiм. (Вiн бере ©© за руку). Ходiм. Не журись, що ти слiпа, не жалiй, що
не бачиш цього алмаза; зате ти не бачиш кровi i грязi, що ними заплямували
люди цей прекрасний свiт.
Виходять.
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
В домi Авраама Цвiкловiца в Житомирi. Праворуч стiл, покритий до само©
землi оксамитним килимом: на ньому високий канделябр i велика книга з
срiбними застiжками на рiзьбленому пюпiтрi. Великий глобус з мiдним
екватором на точених стовпчиках. Велика пiдзорна труба, килими, шафи з
книжками. Просто проти сцени широкий схiдний ослiн, укритий килимом i
оксамитними подушками. Дверi - праворуч вхiднi, лiворуч - в iншi кiмнати.
I
Авраам Цвiкловiц i Лiя.
Слiпа дiвчина, розкiшно вдягнена в легкi схiднi тканини, сидить на
ослонi, перебираючи струни сво © цитри. Цвiкловiц сидить бiля не© на
низькiй табуретцi, похиливши голову на руки. Вiн у чорному вбраннi, в
чорнiй оксамитовiй ярмулцi на сивих кучерях.
Л i я. Тiльки чотири днi живу я в тебе i чую, як проясню ться мiй
бiдний розум... Мабуть, ти великий мудрець або чарiвник, що зна ш тайни
великi... Але нащо розбудив ти мiй розум? Щоб знов болiло мо бiдне серце,
згадуючи все, що я забула, коли була перепiлкою... Та хiба ж не можна жити
i з розумом, але без спогадiв... без спогадiв гiрких i жахливих. (Закрива
лице руками).
Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Багато ти просиш, дiвчино...
Тайни цi © не розгадали ще мудрецi людськi©. Де ,та криниця води забуття,
щоб напився з не© народ врейський i вiдпочив хоч на десять рокiв од
спогадiв та страждань сво©х безмiрних... Сiмдесят рокiв живу я на свiтi...
Скiльки разiв i маленьким хлопчиком i дорослим мужем читав я в синагозi
велику поминальну молитву, що спiвають в мiсяцi сiвон на пам'ять усiх
незчисленних вре©в, що загинули сто двадцять рокiв тому в Тульчинi,
Немировi, Кам'янцi, Полонному, Бродах - по всiй Укра©нi i Польщi... I
важко було повiрити в жахливу дiйснiсть минулого... Казкою стародавнiх
часiв здавалася менi ця молитва... I ось тепер, коли посивiла моя голова,
довелося побачити, як вернулася жахлива казка, побачити - i пiзнати
власною мукою. В Бiлiй Церквi забито мо©х синiв... забито... замордовано з
жiнками i малими дiтьми... I нiколи, нiколи вже не побачу я тих, що сидiли
кучерявими хлопчиками на мо©х колiнах... не побачу i не почую... нiколи.
Л i я (знаходить i цiлу його руку). Життя дало тобi велику мудрiсть...
вона допоможе тобi перетерпiти горе.
Ц в i к л о в i ц. Мудрiсть... (Гiрко всмiха ться). Якщо я знаю трохи
бiльше, нiж равини, що тисячi рокiв риються, мов черви, в затхлих
пергаментах i пишних, але пустих словах, - то не легше менi вiд мого
знання...
С л у г а (увiходить). Граф Ружинський з якоюсь панночкою до
вельможного пана.
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться, здивований). Граф Ружинський? Чого йому
треба? Чи не дiзнались вони про мiй алмаз? Ну, проси. (Слуга виходить).
Слухай, Лi , зда ться, що в мiстi вже почули про наш алмаз, бережись, не
промовся як-небудь, може, вони за ним i прийшли.
Л i я. Нi, мiй тату, я нiкому не скажу...
II
Увiходять граф Ружинський й графиня Брагiнська.
Ц в i к л о в i ц (шанобливо вклоня ться гостям). Вiтаю ясновельможну
графиню i ясновельможного графа в скромнiй мо©й оселi. Якому щасливому
випадковi або якiй справi мушу я дякувати за цю велику честь?
Р у ж и н с ь к и й (смi ться). Та вже звичайно, що без справи не
обiйшлося.
Б р а г i н с ь к а (побачивши Лiю). Боже мiй, яка прекрасна длвчина!
Це ваша дочка, пане Цвiкловiц?
Ц в i к л о в i ц. Нi, ясновельможна графине, в мене нема дiтей. Це
бiдна слiпа дiвчина... яку я знайшов пiд час мо © подорожi в однiй
корчмi... там вона спiвала i ворожила людям за шматок хлiба.
Б р а г i н с ь к а (з жвавiстю). Ворожила! Вона вмi ворожити? О, то
нехай вона i менi поворожить!
Р у ж и н с ь к и й. Тiльки такий знавець, як Цвiкловiц, i мiг знайти
подiбний алмаз у бруднiй корчмi. Яка бездоганна краса!
Лiя, збентежена, пiдводиться i пiдходить до Цвiкловiца.
Б р а г i н с ь к а (манiрно). Граф ще закоха ться в цю дiвчину.
Р у ж и н с ь к и й. Графиня добре зна , що мо серце належить ©й
однiй.
Ц в i к л о в i ц. Коли я брав ©© до себе, - не краса ©© мене
привабила, а горе... (Пригорта до себе Лiю).
Р у ж и н с ь к и й (несподiвано). А чи правда, що Цвiкловiц знайшов ще
другий алмаз - алмаз княгинi Вiлькомiрсько©?
Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Ну, якщо за цим при©хав до мене
вельможний граф, то менi дуже жаль, що графа потурбували даремно.
Р у ж и н с ь к и й. Нi, нi, я маю iншу справу. Але... (Озира ться).
Б р а г i н с ь к а (жваво). Ви можете йти в другу кiмнату, а я почекаю
тут. Пане Цвiкловiц, ви дозволите менi поговорити з вашою вихованкою?
Може, ви дозволите, щоб вона й поворожила менi?
Ц в i к л о в i ц. Прошу, ясновельможна панi. (До Лi©). Посидь тут, мо
дитя, не бiйся. Прошу графа. (Показу йому на дверi лiворуч. Обидва
виходять).
Б р а г i н с ь к а (пiдводить Лiю до ослона i сiда сама рядом). Чи
правда, що ти вмi ш ворожити?
Л i я (хита головою). О, нi... Це було тодi, як я була божевiльною...
Тодi... Менi здавалось, я бачила те, чого не видно людям... А тепер, коли
прокинувся мiй розум, смутнi спогади опанували мою душу i не дають менi
чути чужо© муки.
Б р а г i н с ь к а (зiтха ). Так... у кожного власна мука...
Л i я (бере ©© за руку). Але слiпi очi навчили мене дивитись не в лице,
а в душу людинi... Зда ться менi, що й твоя душа схвильована якимось
спогадом... Про щось i жахливе... i разом солодке...
Б р а г i н с ь к а (здивовано). Ти справдi чарiвниця! Вiдкiля ти
зна ш?
Л i я (пригаду ). Стривай... кому це я ворожила... востанн ... тодi, в
тiй корчмi!.. (Радiсно). Ах, надумала! Тому молодому музицi, що питав
мене, чи побачить вiн дiвчину, що дала йому золотий наперсток.
Б р а г i н с ь к а (схоплю ться, вражена, i вiдступа , хрестячись).
зус, Марiя! Ти чарiвниця! Ти велика чарiвниця!
Л i я (спокiйно, без будь-якого здивування). Так це ти та дiвчина, що
дала йому золотий наперсток... (Мрiйно). О, ти повинна бути прекрасною, як
зоря... Як королiвна чарiвно© казки, бо такою невимовною ласкою, так нiжно
й ясно, мов золота струна, дзвенiв його голос, коли вiн говорив про
тебе...
Б р а г i н с ь к а (забувши свiй страх, знов сiда на табурет i бере
©© руку). Ти бачила, ти розмовляла з нимi Ну, то скажи ж, скажи ж мерщiй,
який вiн, мiй рицар, мiй коханий, диний, що за ним занудьгувало мо
серце! Де ти його зустрiла?.. Куди вiн ©хав?.. У якому вiн був убраннi, чи
були з ним iншi рицарi? Може, ти зна ш, як вiн зветься! Ах! Адже ти не
могла його бачити... бо ти ж слiпа. Господи, дина людина зустрiла того,
кого я шукаю так довго, - i та слiпа. (Жваво). Але ж ти чула, що вiн казав
про мене?
Л i я. Вiн розмовляв про тебе з такою журбою i ласкою. I хоч не бачила
я його лиця, але тiльки в прекрасно© людини може бути такий чарiвний, як
музика, голос...
Б р а г i н с ь к а. Так, так, вiн прекрасний, як мiсяць.
Л i я. Вiн казав, що вiддасть життя, щоб тiльки побачити тебе хоч на
дину хвилину... А що було потiм, - не пам'ятаю... Знаю тiльки, що менi
його стало так жаль, бо я зрозумiла тодi, що не принесе йому щастя твiй
наперсток... I зараз менi зда ться, що не його ти коха ш, а якусь мрiю, що
склала твоя душа...
Б р а г i н с ь к а (мрiйно). Так... це була чудова мрiя...
Л i я. I зараз ти питала про нього не так, як питають про рiдну
людину... I зда ться менi, що зречешся ти його в чорну його годину.
Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, гордо). Ти сама не розумi ш, що
кажеш. Щоб я зреклась мого збавителя! Та i яка може бути чорна година в
мого найяснiшого рицаря? I все ж таки спасибi тобi, що розповiла менi про
нього. Прощавай. Я чую, як вони йдуть сюди, я не можу нiкого зараз бачити.
(Швидко виходить у дверi праворуч).
Л i я (собi пiдводиться). Може, й справдi краще для мене, що я слiпа.
(Виходить).
III
З лiвих дверей виходять, закiнчуючи розмову, Ружинський i Цвiкловiц.
Ружинський видимо розгнiваний.
Р у ж и н с ь к и й. Я нiколи не повiрю, щоб у тебе не було тако©
дрiбницi, як двадцять тисяч червiнцiв. Усiм вiдомо, що самi тво© самоцвiти
коштують удесятеро бiльше. Добре, доведеться тобi коли-небудь звернутись
до нас - тодi побачимо.
Ц в i к л о в i ц. Мо© самоцвiти? Колекцiя мiнералiв, яку я збирав усе
мо життя, щоб вiдписати тепер Кракiвському унiверситету? Коли це
багатство, то хiба багатство науки, якiй я служив весь мiй вiк. А грошi? В
мене нема iнших, крiм тих, що я заробляю як лiкар, - ©х досить, щоб
забезпечити життя такого старого, як я.
Р у ж и н с ь к и й. Невже! Тво© елiксири продавалися по червiнцю за
краплю. Князь Потоцький заплатив тобi тисячу дукатiв, коли ти вилiкував
вiд сухот його сина. Та хiба тiльки це!
Ц в i к л о в i ц. Я лiкую всiх, але з бiдних я не беру нiчого.
Р у ж и н с ь к и й. Словом, у тебе грошi, як у кожного врея.
Нарештi я дам тобi який тiльки хочеш прирiст.
Ц в i к л о в i ц (розводить руками). Не маю, ясновельможний пане...
Р у ж и н с ь к и й (спиняючи гнiв). Так ось яка врейська вдячнiсть!
Багато б ти мав сво©х самоцвiтiв i перлiв, коли б не сидiв у Житомирi пiд
обороною польських хоругов, пiд обороною Дубровського, що пiднявся проти
гайдамакiв, цiд захистом великого ловчого Бранiцького! Чи не ми ж
вступилися за вас i пiднялися месниками за вашу кров, коли цiлими рiчками
лилася в Лисянцi, Жаботинi, Уманi i по всiй Укра©нi. (Злiсно смi ться).
Коли хочеш, я подарую тобi, крiм росту, кiлька живих гайдамакiв, щоб ти
змiг замордувати ©х власними руками в вiдплату за кров тво©х синiв.
Ц в i к л о в i ц (з гiднiстю). Я не купую людсько© кровi, мiй пане. А
щодо вдячнЬстi, ясновельможний пане, щодо вдячностi за кров гайдамацьку,
що лл ться зараз рiчкою в Коднi, то не за нас лл ться ця кров i не за
вре©в мститесь ви цьому нещасному народовi... Ви мститеся за сво© шкоди
та втрати, i вре© - це тiльки один iз записiв у ре стрi цих втрат. Чи не
так само пише регiментар Стемпковський у сво©м унiверсалi? Не за кров
врейську дорiка вiн хлопiв, а за те, що позбавили панiв того зиску, що
належав ©м вiд оренд, якi держали вре© по мiстах та мiстечках панських:
"забиваючи жидiв, заподiяли ви панам великi шкоди", - ось чим дорiка
хлопiв вельможний регiментар, а зовсiм не нашою кров'ю. Не вре©в ви
жалi те, а тi грошi, що не встигли з нас дiстати.
Р у ж и н с ь к и й (розлючений i обурений). А, так ось якi слова
дозволя собi врей, що нажився в Речi Посполитiй! Та ти зна ш, що за цi
слова я, шляхтич, граф i каштелян Брацлавський, можу зараз же вiддати тебе
на суд трибуналу в Люблiнi або навiть до Стемпковського в Кодню!
Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Я був би недостойним мого народу, коли б
боявся смертi, та ще в мо© лiта.
Р у ж и н с ь к и й. I хто ж обороня гайдамакiв! Батько, у якого цi
звiрi замордували двох синiв! А ти чув коли-небудь, якими лютими муками
мордували гайдамаки ваших дiтей i жiнок? Ти зарився в сво© книжки та
подушки, ти милу шся з сво©х самоцвiтiв i перлiв та дивишся в небо в цю
пiдзорну трубу, а не бачиш життя, що люту пiд тво©ми вiкнами.
Ц в i к л о в i ц (з перекривленим вiд муки лицем). Годi...
Р у ж и н с ь к и й. Нi, слухай, коли хочеш бути мудрим. Як одна
врейка кинулася на шию гайдамацi i благала, щоб вiн ©© помилував, а вiн
струсив ©© з себе i тiльки смiявся, дивлячись, як ©© забивали...
Ц в i к л о в i ц. Годi! Годi, благаю тебе!
Р у ж и н с ь к и й. А, тепер годi. А ти чув, старий, як в одному селi
гайдамаки забили врея i двох його синiв, а третьому дали в руки пiстоля й
обiцяли помилувати, коли вiн заб' свою матiр?
Ц в i к л о в i ц (пада на килим i рида ). Вийди, благаю тебе.
Р у ж и н с ь к и й (злiсно смi ться). Удруге не боронитимеш хлопiв...
Прощавай.
Виходить. Велика пауза. Музика.
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Чого не в силi були зробити любов i
пiснi бiдно© дiвчини, те зробила ненависть цього чоловiка... Очi мо© повнi
слiз, я плачу вперше пiсля того, як забито мо©х дiтей. (Утира очi). Але
невже ж... невже ж... його правда? Невже ж я справдi тiльки слiпий
безумець, що не бачу життя, шукаючи зiр на небi? Вiн не мiг вразити мене
сильнiше, але ж нi, нi! Хiба ж я шукаю правди в цих плiснявих книжках та
пергаментних сувоях, як нашi раввi або мудрецi Зогара, що тратять весь
свiй вiк, щоб знайти та мний розум у мертвих письменах? Проте багато,
мабуть, i в мене старо© закваски, коли вся моя мудрiсть безмовна перед
голосом старо© ненавистi. Але що ж дiяти... i розум не власний над серцем,
коли воно болить так смертельно. (Сiда край стола, похиливши голову на
руки).
Пауза.
IV
Тихо входить Стеся, не вiдважуючись потривожити Цвiкловiца, сто©ть
кiлька хвилин мовчки. На лицi ©© туга, майже розпач, вона ще змарнiла за
цей час.
Ц в i к л о в i ц (почувши присутнiсть людини, оберта ться,
стенувшись). Хто? Хто ти, дiвчино? Хто впустив тебе?
С т е с я. Вислухайте мене, шановний пане, вислухайте, благаю вас...
Ц в i к л о в i ц (пильно дивиться на не©). Я слухаю.
С т е с я (хвилюючись). Мiй наречений... його удекретовано на смерть.
Завтра... завтра його мусять скарати. Нi, нi, вислухайте, я розкажу все по
порядку. Його удекретовано на смерть, але княгиня Вiлькомiрська i суддя
Дубровський обiцяли менi помилувати його, якщо я знайду великий алмаз, що
пропав, коли грабували ©© замок.
Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Знов Липовецьке жорно.
С т е с я. Так... так... алмазне жорно, мiй пане. Двадцять день я не
злазила з коня, я об'©хала майже все Ки©вське во водство, я побувала на
тiм боцi, я шукала, де тiльки можна, i все то даремно, даремно, не
знайшлося i слiду алмаза... Двiчi затримували мене польськi жовнiри...
майже перед мо©ми очима замордували чоловiка, що помагав менi шукати, - на
мо©й душi його смерть. Скiльки лиха, зневаги, образ довелося зазнати в
путi. Як не рiшилася я розуму - не знаю. (Закрива лице руками). I ось
тiльки три днi перед цим набiгла я на слiд... Мов безумна, мчала я i вдень
i вночi, щоб успiти до строку, щоб не при©хати, коли вже буде пiзно. (Вона
хита ться). I ось... I ось... я у вас... голова туманi ... в очах темно...
(Кида ться до його нiг). Благаю ж вас, заклинаю вас усiм святим... ради
життя людини... дайте менi цей камiнь, я служитиму вам весь свiй вiк...
тiльки врятуйте, врятуйте мого Василя... його ж завтра, завтра скарають.
(Ревно плаче).
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Безумна дiвчино! Та чи зна ш ти, що
цього каменя не здола купити i сам король польський!
С т е с я. Я знаю, я знаю. Але що ж робити? Я благатиму княгиню, я
кинусь до ©© нiг, щоб вона заплатила вам хоч частину. Але ж не дайте
загинути живiй людинi.
Ц в i к л о в i ц. А чи зна ш ти, дiвчино, що гайдамаки забили мо©х
синiв... Адже ж i твiй наречений теж гайдамака. I ось ти просиш, щоб я...
щоб я викупив одного з тих гайдамакiв, що забили мо©х синiв. Та чи в
тобi розум, дiвчино!
С т е с я (лата руки). Нема в мене розуму, нема .
Пауза.
Ц в i к л о в i ц (пiсля довгого мовчання). Правда, не розум привiв
тебе до мене, а серце...
Вiн пiдходить до одних i других дверей i замика ©х. Потiм пiдходить до
право© стiни над столом i притиску якусь пота мну пружину. Взявши з
пота мно© шафи футляр, вiн замика дверi, пiдходить до Стесi, що чека в
попереднiй позi, дивлячись на нього з надi ю i страхом.
Ц в i к л о в i ц (одкрива футляр i дивиться на алмаз). Скiльки золота
слiз i кровi бачило це променисте жорно. Але чи зробив цей камiнь хоч
диний раз когоо-небудь щасливим? (Мовчить, потiм пода камiнь Стесi).
Вiзьми. Авраам Цвiлковiц платить свiй викуп за право вiльного розуму.
С т е с я (цiлу його руки, тихо плачучи).
Ц в i к л о в i ц (мовчки дивиться на не©).
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Та сама зала в суддi Дубровського, влаштована зараз для судового
засiдання. Лiворуч, трохи навкоси, покритий чорним сукном стiл для суддiв,
на столi -канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, папери. Час перед
вечором.
I
Лебенцький за сво©м звича м розбира папери, стоячи коло стола. Хутко
ввiходить граф Ружинський. Лабенцький шанобливо йому вклоня ться.
Р у ж и н с ь к и й. Дубровського нема?
Л а б е н ц ь к и й. Нi, ясновельможний пане, вiн зараз буде.
Р у ж и н с ь к и й. I листа вiд Стемпковського теж не було?
Л а б е н ц ь к и й. Теж не було.
Р у ж и н с ь к и й. А, тисяча дяблiв! (Нервово ходить по залi). Пане
Лабенцький, ви зна те, що ця навiсноголова дiвчина таки вернулася. Який
диявол допомiг ©й - не знаю, тiльки менi зда ться, що вона дiстала алмаз.
Коли кiнча ться термiн, що дав ©й Дубровський?
Л а б е н ц ь к и й. Вiн раху , що сьогоднi о восьмiй годинi...
Р у ж и н с ь к и й. Та ще ця безглузда iсторiя з другою
навiсноголовою. Що там таке з графинею Брагiнською? Чи правда, що
Дубровський виклика ©© сьогоднi в суд? З яких це часiв стали викликати в
суд шляхтянок графського роду? Чи пан Дубровський не зна , що вона графиня
Брагiнська i моя наречена!
Л а б е н ц ь к и й (розводить руками). Але ж вельможний граф зна , що
знайшовся той золотий наперсток, про який розказувала тодi графиня?
Р у ж и н с ь к и й (злiсно). Так, я чув. I досить було якомусь
пройдисвiтовi, рiзуновi, бродязi заявити, що вiн врятував невiдому
панночку, як суддя Дубровський, замiсть повiсити його на першiй гiлляцi,
дозволя собi викликати на суд та зводити на очi з хлопом шляхтянку,
вельможну графиню, наречену каштеляна Брацлавського. Я певен, що вiн
робить це навмисно, щоб тiльки образити мене. Я завтра напишу листа до
його милостi короля. Слухайте, пане Лабенцький, я знаю, що вам давно
хочеться мати зорю Станiслава. А? Може, написати i про пана до його
королiвсько© милостi?
Л а б е н ц ь к и й (у захватi). О, мiй пане! (Цiлу його в плече).
Р у ж и н с ь к и й. Тiльки пан i собi повинен зробити менi послугу,
коли буде треба.
Л а б е н ц ь к и й. Все, що тiльки накаже ясновельможний пан!
Р у ж и н с ь к и й. Насамперед нам треба не допустити, щоб помилували
цю скажену собаку, цього проклятого Хмарного. Але як це зробити?
Л а б е н ц ь к и й. Пановi треба було ранiше надiслати кого-небудь
слiдкувати за цi ю дiвчиною... коли вона ©здила по камiнь.
Р у ж и н с ь к и й. Та невже ж я цього не зробив! Але нi Лозка, нi
С к р я г а. А щоб тебе чорт лизнув, лядський сину! Пiвтора лиха.
Жовнiри i шереговий пiдходять i починають обшукувати музик.
Ш е н ч и к. Та що це ви, вельможний пане, хiба ж ми злодi©!
Ш е р е г о в и й (вийма з торби в Скряги досить велике кругле люстро
в срiбнiй рамцi). Знайшов, пане коменданте! Люстро, та ще в срiбнiй рамi.
(Пода люстро Пшепюрковському).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, так ось якi ви музики! Люстро в срiбнiй
рамi, та ще з графским гербом! Добре. I справдi, як такому красунчиковi та
без люстра? Може, тобi ще й пудри треба?
С к р я г а. Глузуй, лядський сину, прийде и на тебе час.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще що? (Дивиться в люстро). А й справдi
подряпала, проклята гайдамачка... А бодай
Ш е р е г о в и й. В цього бiльш нема . (Обшуку Шенчика). Камiзелька,
пане коменданте. (Пiдiйма вгору блакитну двабну камiзельку).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре. Ще один галанець. Якраз Савцi
свитка, тiльки рукавiв нема.
Ш е н ч и к. Така вже в мене вдача, пане полковнику. Я не органiст - не
перебираю.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре, добре. Далi.
Ш е р е г о в и й (обшуку Iлька). Щось у руцi затиснув - не да .
Iлько кида на стiл наперсток i одверта ться.
Ш е р е г о в и й (пода Пшепюрковському). Золотий наперсток, пане
коменданте.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Га! Наперсток! То з кого це ти його зняв,
приятелю? Чи, може, ти не музика, а кравець?
С к р я г а (хмуро). Шив вас Швачка i без наперстка, вельможний пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ага, не втерпiв, приятелю. Обiзвався. Так
ось якi ви, виходить, музики! Добре. Бачите, пане чеснику, яке в мене око
на гайдамакiв. Ну, що ж, пограли, погуляли - тепер потанцюйте в Коднi.
Пане Вержбенто! В залiза ©х! Так-то, пане, зда ться, Скряго, хоч i добре
ти гра ш на бубнi, але прийдеться й тобi заспiвати.
С к р я г а (кида об землю сво©м бубном i хапа бандуру - тепер вiн
випростався на весь свiй великий зрiст, i жовнiри мимоволi одступають
назад перед його повною дико© величностi постаттю i натхненним поглядом).
Геть з цим бубном, пане коменданте! Спiвали ми вам не з власно© волi, так
послухайте ж по нашiй охотi... (I перш, нiж устигли йому перебити, вiн
ударя зразу в струни i спiва на стародавнiй широкий голос з могучою
експресi ю i силою).
Перебийнiс водить немного -
Сiмсот козакiв з собою,
Руба мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
Ой, пийте, ляхи, води-калюжi
Болотянi©.
А що пивали по тiй Вкра©нi
Меди та вини ситнi©.
Ой, чи бач, ляше, що пан Хмельницький
На жовтiм пiску пiдбився,
Лядськую славу загнав пiд лаву -
Вже не вернуть вам Вкра©ну!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (схоплю ться). Зараз же хапайте мерзоту! В
залiзо його, поганця! А! Ти заспiва ш у мене iншо©, собако!
Жовнiри хапають Скрягу; вiн, ухопивши за шийку бандуру, почина бити
нею жовнiрiв, деякi падають. Пан Пшепюрковський, що пiдходить ближче, теж
дiста по головi й пада .
П ш е п ю р к о в с ь к и й (пiдводиться i, вхопившись за голову,
закрива хусткою рану). Бий! Колоти ©х на мою голову! Так ось якi це
музики! Добра музика, до ста дяблiв! Бачите, пане чеснику, яке наше життя
з цими лотрами.
Нарештi пiсля колотнечi i великих зусиль зв'язують Скрязi руки за
спиною, потiм в'яжуть Шенчика й Iлька.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Бачите, пане чеснику, що за звiр? Що й
казати - ведмiдь здоровий. От тобi i музики. Шикуйся! Гайдамак наперед!
(Придержу голову хусткою). А, проклятi лотри... Рушай!
Пшепюрковський, Пауша, зв'язанi музики i всi жовнiри виходять, забравши
також i конфiскованi речi. На кону тiльки корчмар, обидва пани i слiпа
дiвчина.
К о р ч м а р (здiйма догори руки). Ну й день сьогоднi! Хороша
торгiвля, щоб я так жив!
По всiй корчмi слiди бiйки, перекинутi лавки, поваленi столи тощо.
Слiпа дiвчина сидить у сво му кутку, притуливши руки до вискiв.
VII
Л i я. Боже мiй... Як страшно i шумно на цiм свiтi... Чого вони всi так
кричали?.. I яка страшна ©хня музика...
Пани Лозка i Прозка, переморгнувшись мiж собою, зараз же рiшуче
пiдступають до корчмаря.
П р о з к а (виймаючи пiстоль). Ну, пане Янкелю, давай мерщiй алмаз.
Живо.
К о р ч м а р (зляканий). Який алмаз? (Зухвало). Та що це за жарти!
Забирайтесь геть!
Л о з к а (теж виймаючи пiстоль). Що таке? Що тобi - життя набридло?
Зараз же давай алмаз!
П р о з к а (шипить од злостi). Мерщiй, пся крев, нам нема часу.
К о р ч м а р. Пробi... Кала...
Обидва шляхтичi враз притуляють пiстолi до його голови.
П р о з к а. Писни тiльки, пся крев... Зараз же давай алмаз. Ах ти,
собако! Ми за цим алмазом два тижнi полю мо. Ну!
К о р ч м а р (вийма камiнь й одда шляхтичам). Ой, вей iз мiр!
Гвалтiвники! Гайдамаки! Лотри!
Л о з к а. Що таке? (Загрожу йому пiстолем).
К о р ч м а р. Пробi! (Вибiга геть iз репетом).
Л о з к а (вихопивши камiнь у Прозки). О... Яка ж розкiш! Ха-ха-ха.
Нарештi - таки вiн мiй. Ну, й дурнi ж цi гайдамаки! Ха-ха-ха. Сказано,
хлопи. Свинi, пся крев.
П р о з к а (в свою чергу вихоплю камiнь у Лоз-ки). Але не так швидко,
мiй пане! Зда ться, i я тут не зайвий.
Л о з к а (розлючений). Прошу не хапати з рук, мiй пане! (Знов вихоплю
камiнь, вiн пада i кудись котиться). А, до ста дяблiв, - покотився.
(Нагинаються обидва i починають шукати по всiй пiдлозi камiнь). Ще, не дай
бог, куди закотився. А все ти, пся крев.
Лазять, шукаючи та лаючись, по хатi. Нарештi обидва пiдводяться i
неймовiрно дивляться один на одного.
П р о з к а. Що за чортовиння! То де ж вiн?
Л о з к а. Еге, голубчику, ти, мабуть, знайшов, та дума ш, що так i
буде. (Хапа його за комiр, почина ться бiйка). Ах ти, котолупе поганий!
П р о з к а (вихоплю шаблю). Калавур! Пробi!
Л о з к а (теж вихоплю шаблю). Вкрав, та ще й пробi! А цього не хочеш!
Б'ються. Прозка пада . Лозка зупиня ться з жахом, опустивши шаблю.
Л о з к а. А, до ста дяблiв. Невже ж у шию... (Нахиля ться до нього).
Так i сть... не дише. (Хапливо обшуку тiло). От лихо, зус, Марiя! То
невже ж i в нього нема ?.. Зда ться, йдуть... (Схоплю ться й озира ться з
жахом). Боже мiй, що ж робити? (Хапа ться за голову). Де ж камiнь?
(Озира ться). Слiпа! Вона не бачила... тiкати, тiкати мерщiй! (Вибiга
геть, ще раз озирнувшись на труп).
Лi я (опанована безумним жахом, виходить iз свого кутка, йде на
середину хати, простягаючи обидвi руки перед собою). Хто? Хто тут? Чому
всi мовчать... Чому тут так тихо, наче в могилi... Менi страшно... менi
страшно, мамочко моя рiдна... (Спотика ться на труп Прозки i, торкнувшись
його руками, кричить з жахом). Ай! Ай! Хто, хто тут? (Забруднила в кров
руки). Чому... чому мо© руки мокрi?.. Ай! це кров!
Пуста корчма з перекинутими столами i лавками. Труп довгоносого
шляхтича i бiдна слiпа дiвчина, опанована жахом, яка не може зрозумiти, що
таке дi ться навколо.
Нарештi вона йде праворуч i наступа босою ногою на алмаз.
Л i я (кричить вiд болю). Ай! (Плаче), Я наступила на щось гостре. Як
заболiла моя бiдна нiжка. (Нахиля ться й пiднiма алмаз). Якийсь камiнь...
або бите скло... (Держить алмаз).
Вiдчиняються дверi i ввiходить Авраам Цвiкловiц, старий врей з
виразним i вродливим обличчям, з довгою сивою бородою, одягнений у чорну
оксамитну шубу, велична, iмпозантна постать.
Ц в i к л о в i ц (на порозi). Гей! Хто тут? Хазя©н! (Увiходить у хату
i здивовано озира ться). Що таке? Все зруйновано, перекинуто... труп...
(Вiн пiдходить до Лi©). Якась дiвчина... зда ться, врейка. Слухай,
дiвчино, чи не бачила ти, де хаза©н?
Л i я. Я не можу бачити. Я слiпа... Виведи, виведи мене звiдси, добрий
чоловiче... Менi так холодно... страшно... тут було так галасно, хтось
бився... кричав...
Ц в i к л о в i ц. Бiдна дiвчино, де ж твоя хата?
Л i я. В мене нема хати... Я хотiла вийти сама, але накололася ногою
на це скло, - у мене ж нема черевикiв. (Показу йому алмаз). Бачиш, яке
велике скло. Менi було так боляче.
Ц в i к л о в i ц (бере алмаз. Здивовано). Боже великий! Це ж
Липовецьке жорно! Славетний алмаз княгинi Вiлькомiрсько©. Алмаз, який вона
шука по всiй Укра©нi. Скiльки людей тебе шукало даремно, ти облитий
кров'ю i зараз... (Вiн озира ться на труп Прозки). Одна людина вбила другу
за володiння тобою... а знайшла тебе бiдна слiпа дiвчина, що не зна
навiть тво © цiни, що навiть не побачить нiколи тво © блискучо© краси. (До
Лi©). Ходiм. Я заплачу тобi за цей камiнь тисячу червiнцiв i вiзьму тебе в
свiй дiм замiсть дочки.
Л i я. Нi, нi, менi не треба грошей, купи менi тiльки черевики, щоб не
болiли мо© бiднi нiжки...
Ц в i к л о в i ц. Якби ти не була босонiжкою, то не знайшла б алмаза.
Ходiм. (Вiн бере ©© за руку). Ходiм. Не журись, що ти слiпа, не жалiй, що
не бачиш цього алмаза; зате ти не бачиш кровi i грязi, що ними заплямували
люди цей прекрасний свiт.
Виходять.
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
В домi Авраама Цвiкловiца в Житомирi. Праворуч стiл, покритий до само©
землi оксамитним килимом: на ньому високий канделябр i велика книга з
срiбними застiжками на рiзьбленому пюпiтрi. Великий глобус з мiдним
екватором на точених стовпчиках. Велика пiдзорна труба, килими, шафи з
книжками. Просто проти сцени широкий схiдний ослiн, укритий килимом i
оксамитними подушками. Дверi - праворуч вхiднi, лiворуч - в iншi кiмнати.
I
Авраам Цвiкловiц i Лiя.
Слiпа дiвчина, розкiшно вдягнена в легкi схiднi тканини, сидить на
ослонi, перебираючи струни сво © цитри. Цвiкловiц сидить бiля не© на
низькiй табуретцi, похиливши голову на руки. Вiн у чорному вбраннi, в
чорнiй оксамитовiй ярмулцi на сивих кучерях.
Л i я. Тiльки чотири днi живу я в тебе i чую, як проясню ться мiй
бiдний розум... Мабуть, ти великий мудрець або чарiвник, що зна ш тайни
великi... Але нащо розбудив ти мiй розум? Щоб знов болiло мо бiдне серце,
згадуючи все, що я забула, коли була перепiлкою... Та хiба ж не можна жити
i з розумом, але без спогадiв... без спогадiв гiрких i жахливих. (Закрива
лице руками).
Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Багато ти просиш, дiвчино...
Тайни цi © не розгадали ще мудрецi людськi©. Де ,та криниця води забуття,
щоб напився з не© народ врейський i вiдпочив хоч на десять рокiв од
спогадiв та страждань сво©х безмiрних... Сiмдесят рокiв живу я на свiтi...
Скiльки разiв i маленьким хлопчиком i дорослим мужем читав я в синагозi
велику поминальну молитву, що спiвають в мiсяцi сiвон на пам'ять усiх
незчисленних вре©в, що загинули сто двадцять рокiв тому в Тульчинi,
Немировi, Кам'янцi, Полонному, Бродах - по всiй Укра©нi i Польщi... I
важко було повiрити в жахливу дiйснiсть минулого... Казкою стародавнiх
часiв здавалася менi ця молитва... I ось тепер, коли посивiла моя голова,
довелося побачити, як вернулася жахлива казка, побачити - i пiзнати
власною мукою. В Бiлiй Церквi забито мо©х синiв... забито... замордовано з
жiнками i малими дiтьми... I нiколи, нiколи вже не побачу я тих, що сидiли
кучерявими хлопчиками на мо©х колiнах... не побачу i не почую... нiколи.
Л i я (знаходить i цiлу його руку). Життя дало тобi велику мудрiсть...
вона допоможе тобi перетерпiти горе.
Ц в i к л о в i ц. Мудрiсть... (Гiрко всмiха ться). Якщо я знаю трохи
бiльше, нiж равини, що тисячi рокiв риються, мов черви, в затхлих
пергаментах i пишних, але пустих словах, - то не легше менi вiд мого
знання...
С л у г а (увiходить). Граф Ружинський з якоюсь панночкою до
вельможного пана.
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться, здивований). Граф Ружинський? Чого йому
треба? Чи не дiзнались вони про мiй алмаз? Ну, проси. (Слуга виходить).
Слухай, Лi , зда ться, що в мiстi вже почули про наш алмаз, бережись, не
промовся як-небудь, може, вони за ним i прийшли.
Л i я. Нi, мiй тату, я нiкому не скажу...
II
Увiходять граф Ружинський й графиня Брагiнська.
Ц в i к л о в i ц (шанобливо вклоня ться гостям). Вiтаю ясновельможну
графиню i ясновельможного графа в скромнiй мо©й оселi. Якому щасливому
випадковi або якiй справi мушу я дякувати за цю велику честь?
Р у ж и н с ь к и й (смi ться). Та вже звичайно, що без справи не
обiйшлося.
Б р а г i н с ь к а (побачивши Лiю). Боже мiй, яка прекрасна длвчина!
Це ваша дочка, пане Цвiкловiц?
Ц в i к л о в i ц. Нi, ясновельможна графине, в мене нема дiтей. Це
бiдна слiпа дiвчина... яку я знайшов пiд час мо © подорожi в однiй
корчмi... там вона спiвала i ворожила людям за шматок хлiба.
Б р а г i н с ь к а (з жвавiстю). Ворожила! Вона вмi ворожити? О, то
нехай вона i менi поворожить!
Р у ж и н с ь к и й. Тiльки такий знавець, як Цвiкловiц, i мiг знайти
подiбний алмаз у бруднiй корчмi. Яка бездоганна краса!
Лiя, збентежена, пiдводиться i пiдходить до Цвiкловiца.
Б р а г i н с ь к а (манiрно). Граф ще закоха ться в цю дiвчину.
Р у ж и н с ь к и й. Графиня добре зна , що мо серце належить ©й
однiй.
Ц в i к л о в i ц. Коли я брав ©© до себе, - не краса ©© мене
привабила, а горе... (Пригорта до себе Лiю).
Р у ж и н с ь к и й (несподiвано). А чи правда, що Цвiкловiц знайшов ще
другий алмаз - алмаз княгинi Вiлькомiрсько©?
Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Ну, якщо за цим при©хав до мене
вельможний граф, то менi дуже жаль, що графа потурбували даремно.
Р у ж и н с ь к и й. Нi, нi, я маю iншу справу. Але... (Озира ться).
Б р а г i н с ь к а (жваво). Ви можете йти в другу кiмнату, а я почекаю
тут. Пане Цвiкловiц, ви дозволите менi поговорити з вашою вихованкою?
Може, ви дозволите, щоб вона й поворожила менi?
Ц в i к л о в i ц. Прошу, ясновельможна панi. (До Лi©). Посидь тут, мо
дитя, не бiйся. Прошу графа. (Показу йому на дверi лiворуч. Обидва
виходять).
Б р а г i н с ь к а (пiдводить Лiю до ослона i сiда сама рядом). Чи
правда, що ти вмi ш ворожити?
Л i я (хита головою). О, нi... Це було тодi, як я була божевiльною...
Тодi... Менi здавалось, я бачила те, чого не видно людям... А тепер, коли
прокинувся мiй розум, смутнi спогади опанували мою душу i не дають менi
чути чужо© муки.
Б р а г i н с ь к а (зiтха ). Так... у кожного власна мука...
Л i я (бере ©© за руку). Але слiпi очi навчили мене дивитись не в лице,
а в душу людинi... Зда ться менi, що й твоя душа схвильована якимось
спогадом... Про щось i жахливе... i разом солодке...
Б р а г i н с ь к а (здивовано). Ти справдi чарiвниця! Вiдкiля ти
зна ш?
Л i я (пригаду ). Стривай... кому це я ворожила... востанн ... тодi, в
тiй корчмi!.. (Радiсно). Ах, надумала! Тому молодому музицi, що питав
мене, чи побачить вiн дiвчину, що дала йому золотий наперсток.
Б р а г i н с ь к а (схоплю ться, вражена, i вiдступа , хрестячись).
зус, Марiя! Ти чарiвниця! Ти велика чарiвниця!
Л i я (спокiйно, без будь-якого здивування). Так це ти та дiвчина, що
дала йому золотий наперсток... (Мрiйно). О, ти повинна бути прекрасною, як
зоря... Як королiвна чарiвно© казки, бо такою невимовною ласкою, так нiжно
й ясно, мов золота струна, дзвенiв його голос, коли вiн говорив про
тебе...
Б р а г i н с ь к а (забувши свiй страх, знов сiда на табурет i бере
©© руку). Ти бачила, ти розмовляла з нимi Ну, то скажи ж, скажи ж мерщiй,
який вiн, мiй рицар, мiй коханий, диний, що за ним занудьгувало мо
серце! Де ти його зустрiла?.. Куди вiн ©хав?.. У якому вiн був убраннi, чи
були з ним iншi рицарi? Може, ти зна ш, як вiн зветься! Ах! Адже ти не
могла його бачити... бо ти ж слiпа. Господи, дина людина зустрiла того,
кого я шукаю так довго, - i та слiпа. (Жваво). Але ж ти чула, що вiн казав
про мене?
Л i я. Вiн розмовляв про тебе з такою журбою i ласкою. I хоч не бачила
я його лиця, але тiльки в прекрасно© людини може бути такий чарiвний, як
музика, голос...
Б р а г i н с ь к а. Так, так, вiн прекрасний, як мiсяць.
Л i я. Вiн казав, що вiддасть життя, щоб тiльки побачити тебе хоч на
дину хвилину... А що було потiм, - не пам'ятаю... Знаю тiльки, що менi
його стало так жаль, бо я зрозумiла тодi, що не принесе йому щастя твiй
наперсток... I зараз менi зда ться, що не його ти коха ш, а якусь мрiю, що
склала твоя душа...
Б р а г i н с ь к а (мрiйно). Так... це була чудова мрiя...
Л i я. I зараз ти питала про нього не так, як питають про рiдну
людину... I зда ться менi, що зречешся ти його в чорну його годину.
Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, гордо). Ти сама не розумi ш, що
кажеш. Щоб я зреклась мого збавителя! Та i яка може бути чорна година в
мого найяснiшого рицаря? I все ж таки спасибi тобi, що розповiла менi про
нього. Прощавай. Я чую, як вони йдуть сюди, я не можу нiкого зараз бачити.
(Швидко виходить у дверi праворуч).
Л i я (собi пiдводиться). Може, й справдi краще для мене, що я слiпа.
(Виходить).
III
З лiвих дверей виходять, закiнчуючи розмову, Ружинський i Цвiкловiц.
Ружинський видимо розгнiваний.
Р у ж и н с ь к и й. Я нiколи не повiрю, щоб у тебе не було тако©
дрiбницi, як двадцять тисяч червiнцiв. Усiм вiдомо, що самi тво© самоцвiти
коштують удесятеро бiльше. Добре, доведеться тобi коли-небудь звернутись
до нас - тодi побачимо.
Ц в i к л о в i ц. Мо© самоцвiти? Колекцiя мiнералiв, яку я збирав усе
мо життя, щоб вiдписати тепер Кракiвському унiверситету? Коли це
багатство, то хiба багатство науки, якiй я служив весь мiй вiк. А грошi? В
мене нема iнших, крiм тих, що я заробляю як лiкар, - ©х досить, щоб
забезпечити життя такого старого, як я.
Р у ж и н с ь к и й. Невже! Тво© елiксири продавалися по червiнцю за
краплю. Князь Потоцький заплатив тобi тисячу дукатiв, коли ти вилiкував
вiд сухот його сина. Та хiба тiльки це!
Ц в i к л о в i ц. Я лiкую всiх, але з бiдних я не беру нiчого.
Р у ж и н с ь к и й. Словом, у тебе грошi, як у кожного врея.
Нарештi я дам тобi який тiльки хочеш прирiст.
Ц в i к л о в i ц (розводить руками). Не маю, ясновельможний пане...
Р у ж и н с ь к и й (спиняючи гнiв). Так ось яка врейська вдячнiсть!
Багато б ти мав сво©х самоцвiтiв i перлiв, коли б не сидiв у Житомирi пiд
обороною польських хоругов, пiд обороною Дубровського, що пiднявся проти
гайдамакiв, цiд захистом великого ловчого Бранiцького! Чи не ми ж
вступилися за вас i пiднялися месниками за вашу кров, коли цiлими рiчками
лилася в Лисянцi, Жаботинi, Уманi i по всiй Укра©нi. (Злiсно смi ться).
Коли хочеш, я подарую тобi, крiм росту, кiлька живих гайдамакiв, щоб ти
змiг замордувати ©х власними руками в вiдплату за кров тво©х синiв.
Ц в i к л о в i ц (з гiднiстю). Я не купую людсько© кровi, мiй пане. А
щодо вдячнЬстi, ясновельможний пане, щодо вдячностi за кров гайдамацьку,
що лл ться зараз рiчкою в Коднi, то не за нас лл ться ця кров i не за
вре©в мститесь ви цьому нещасному народовi... Ви мститеся за сво© шкоди
та втрати, i вре© - це тiльки один iз записiв у ре стрi цих втрат. Чи не
так само пише регiментар Стемпковський у сво©м унiверсалi? Не за кров
врейську дорiка вiн хлопiв, а за те, що позбавили панiв того зиску, що
належав ©м вiд оренд, якi держали вре© по мiстах та мiстечках панських:
"забиваючи жидiв, заподiяли ви панам великi шкоди", - ось чим дорiка
хлопiв вельможний регiментар, а зовсiм не нашою кров'ю. Не вре©в ви
жалi те, а тi грошi, що не встигли з нас дiстати.
Р у ж и н с ь к и й (розлючений i обурений). А, так ось якi слова
дозволя собi врей, що нажився в Речi Посполитiй! Та ти зна ш, що за цi
слова я, шляхтич, граф i каштелян Брацлавський, можу зараз же вiддати тебе
на суд трибуналу в Люблiнi або навiть до Стемпковського в Кодню!
Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Я був би недостойним мого народу, коли б
боявся смертi, та ще в мо© лiта.
Р у ж и н с ь к и й. I хто ж обороня гайдамакiв! Батько, у якого цi
звiрi замордували двох синiв! А ти чув коли-небудь, якими лютими муками
мордували гайдамаки ваших дiтей i жiнок? Ти зарився в сво© книжки та
подушки, ти милу шся з сво©х самоцвiтiв i перлiв та дивишся в небо в цю
пiдзорну трубу, а не бачиш життя, що люту пiд тво©ми вiкнами.
Ц в i к л о в i ц (з перекривленим вiд муки лицем). Годi...
Р у ж и н с ь к и й. Нi, слухай, коли хочеш бути мудрим. Як одна
врейка кинулася на шию гайдамацi i благала, щоб вiн ©© помилував, а вiн
струсив ©© з себе i тiльки смiявся, дивлячись, як ©© забивали...
Ц в i к л о в i ц. Годi! Годi, благаю тебе!
Р у ж и н с ь к и й. А, тепер годi. А ти чув, старий, як в одному селi
гайдамаки забили врея i двох його синiв, а третьому дали в руки пiстоля й
обiцяли помилувати, коли вiн заб' свою матiр?
Ц в i к л о в i ц (пада на килим i рида ). Вийди, благаю тебе.
Р у ж и н с ь к и й (злiсно смi ться). Удруге не боронитимеш хлопiв...
Прощавай.
Виходить. Велика пауза. Музика.
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Чого не в силi були зробити любов i
пiснi бiдно© дiвчини, те зробила ненависть цього чоловiка... Очi мо© повнi
слiз, я плачу вперше пiсля того, як забито мо©х дiтей. (Утира очi). Але
невже ж... невже ж... його правда? Невже ж я справдi тiльки слiпий
безумець, що не бачу життя, шукаючи зiр на небi? Вiн не мiг вразити мене
сильнiше, але ж нi, нi! Хiба ж я шукаю правди в цих плiснявих книжках та
пергаментних сувоях, як нашi раввi або мудрецi Зогара, що тратять весь
свiй вiк, щоб знайти та мний розум у мертвих письменах? Проте багато,
мабуть, i в мене старо© закваски, коли вся моя мудрiсть безмовна перед
голосом старо© ненавистi. Але що ж дiяти... i розум не власний над серцем,
коли воно болить так смертельно. (Сiда край стола, похиливши голову на
руки).
Пауза.
IV
Тихо входить Стеся, не вiдважуючись потривожити Цвiкловiца, сто©ть
кiлька хвилин мовчки. На лицi ©© туга, майже розпач, вона ще змарнiла за
цей час.
Ц в i к л о в i ц (почувши присутнiсть людини, оберта ться,
стенувшись). Хто? Хто ти, дiвчино? Хто впустив тебе?
С т е с я. Вислухайте мене, шановний пане, вислухайте, благаю вас...
Ц в i к л о в i ц (пильно дивиться на не©). Я слухаю.
С т е с я (хвилюючись). Мiй наречений... його удекретовано на смерть.
Завтра... завтра його мусять скарати. Нi, нi, вислухайте, я розкажу все по
порядку. Його удекретовано на смерть, але княгиня Вiлькомiрська i суддя
Дубровський обiцяли менi помилувати його, якщо я знайду великий алмаз, що
пропав, коли грабували ©© замок.
Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Знов Липовецьке жорно.
С т е с я. Так... так... алмазне жорно, мiй пане. Двадцять день я не
злазила з коня, я об'©хала майже все Ки©вське во водство, я побувала на
тiм боцi, я шукала, де тiльки можна, i все то даремно, даремно, не
знайшлося i слiду алмаза... Двiчi затримували мене польськi жовнiри...
майже перед мо©ми очима замордували чоловiка, що помагав менi шукати, - на
мо©й душi його смерть. Скiльки лиха, зневаги, образ довелося зазнати в
путi. Як не рiшилася я розуму - не знаю. (Закрива лице руками). I ось
тiльки три днi перед цим набiгла я на слiд... Мов безумна, мчала я i вдень
i вночi, щоб успiти до строку, щоб не при©хати, коли вже буде пiзно. (Вона
хита ться). I ось... I ось... я у вас... голова туманi ... в очах темно...
(Кида ться до його нiг). Благаю ж вас, заклинаю вас усiм святим... ради
життя людини... дайте менi цей камiнь, я служитиму вам весь свiй вiк...
тiльки врятуйте, врятуйте мого Василя... його ж завтра, завтра скарають.
(Ревно плаче).
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Безумна дiвчино! Та чи зна ш ти, що
цього каменя не здола купити i сам король польський!
С т е с я. Я знаю, я знаю. Але що ж робити? Я благатиму княгиню, я
кинусь до ©© нiг, щоб вона заплатила вам хоч частину. Але ж не дайте
загинути живiй людинi.
Ц в i к л о в i ц. А чи зна ш ти, дiвчино, що гайдамаки забили мо©х
синiв... Адже ж i твiй наречений теж гайдамака. I ось ти просиш, щоб я...
щоб я викупив одного з тих гайдамакiв, що забили мо©х синiв. Та чи в
тобi розум, дiвчино!
С т е с я (лата руки). Нема в мене розуму, нема .
Пауза.
Ц в i к л о в i ц (пiсля довгого мовчання). Правда, не розум привiв
тебе до мене, а серце...
Вiн пiдходить до одних i других дверей i замика ©х. Потiм пiдходить до
право© стiни над столом i притиску якусь пота мну пружину. Взявши з
пота мно© шафи футляр, вiн замика дверi, пiдходить до Стесi, що чека в
попереднiй позi, дивлячись на нього з надi ю i страхом.
Ц в i к л о в i ц (одкрива футляр i дивиться на алмаз). Скiльки золота
слiз i кровi бачило це променисте жорно. Але чи зробив цей камiнь хоч
диний раз когоо-небудь щасливим? (Мовчить, потiм пода камiнь Стесi).
Вiзьми. Авраам Цвiлковiц платить свiй викуп за право вiльного розуму.
С т е с я (цiлу його руки, тихо плачучи).
Ц в i к л о в i ц (мовчки дивиться на не©).
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Та сама зала в суддi Дубровського, влаштована зараз для судового
засiдання. Лiворуч, трохи навкоси, покритий чорним сукном стiл для суддiв,
на столi -канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, папери. Час перед
вечором.
I
Лебенцький за сво©м звича м розбира папери, стоячи коло стола. Хутко
ввiходить граф Ружинський. Лабенцький шанобливо йому вклоня ться.
Р у ж и н с ь к и й. Дубровського нема?
Л а б е н ц ь к и й. Нi, ясновельможний пане, вiн зараз буде.
Р у ж и н с ь к и й. I листа вiд Стемпковського теж не було?
Л а б е н ц ь к и й. Теж не було.
Р у ж и н с ь к и й. А, тисяча дяблiв! (Нервово ходить по залi). Пане
Лабенцький, ви зна те, що ця навiсноголова дiвчина таки вернулася. Який
диявол допомiг ©й - не знаю, тiльки менi зда ться, що вона дiстала алмаз.
Коли кiнча ться термiн, що дав ©й Дубровський?
Л а б е н ц ь к и й. Вiн раху , що сьогоднi о восьмiй годинi...
Р у ж и н с ь к и й. Та ще ця безглузда iсторiя з другою
навiсноголовою. Що там таке з графинею Брагiнською? Чи правда, що
Дубровський виклика ©© сьогоднi в суд? З яких це часiв стали викликати в
суд шляхтянок графського роду? Чи пан Дубровський не зна , що вона графиня
Брагiнська i моя наречена!
Л а б е н ц ь к и й (розводить руками). Але ж вельможний граф зна , що
знайшовся той золотий наперсток, про який розказувала тодi графиня?
Р у ж и н с ь к и й (злiсно). Так, я чув. I досить було якомусь
пройдисвiтовi, рiзуновi, бродязi заявити, що вiн врятував невiдому
панночку, як суддя Дубровський, замiсть повiсити його на першiй гiлляцi,
дозволя собi викликати на суд та зводити на очi з хлопом шляхтянку,
вельможну графиню, наречену каштеляна Брацлавського. Я певен, що вiн
робить це навмисно, щоб тiльки образити мене. Я завтра напишу листа до
його милостi короля. Слухайте, пане Лабенцький, я знаю, що вам давно
хочеться мати зорю Станiслава. А? Може, написати i про пана до його
королiвсько© милостi?
Л а б е н ц ь к и й (у захватi). О, мiй пане! (Цiлу його в плече).
Р у ж и н с ь к и й. Тiльки пан i собi повинен зробити менi послугу,
коли буде треба.
Л а б е н ц ь к и й. Все, що тiльки накаже ясновельможний пан!
Р у ж и н с ь к и й. Насамперед нам треба не допустити, щоб помилували
цю скажену собаку, цього проклятого Хмарного. Але як це зробити?
Л а б е н ц ь к и й. Пановi треба було ранiше надiслати кого-небудь
слiдкувати за цi ю дiвчиною... коли вона ©здила по камiнь.
Р у ж и н с ь к и й. Та невже ж я цього не зробив! Але нi Лозка, нi