Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Опера малороссийская в 2-х действиях
ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА:
В о з н ы й Т е г е р в а к о в с к и й.
Г о р п и н а Т е р п и л и х а - вдова старуха.
Н а т а л к а - дочь ее.
П е т р о - любовник Наталки.
М и к о л а - дальний родственник Терпилихи.
М а к о г о н е н к о - выборный села.
Д Е Й С Т В И Е I
Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица
малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи.
Я В Л Е Н И Е 1
Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит
ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет).
N 1
Вiють вiтри, вiють буйнi, аж дерева гнуться;
О, як мо болить серце, а сльози не ллються.
Трачу лiта в лютiм горi i кiнця не бачу,
Тiлько тогдi i полегша, як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.
сть же люди, що i мо©й завидують долi,
Чи щаслива та билинка, що ростеть на полi?
Що на полi, що на пiсках, без роси, на сонцi?
Тяжко жити без милого i в сво©й сторонцi.
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бiдна, тут горюю, прийди подивися.
Полетiла б я до тебе, та крилля не маю,
Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю.
До кого я пригорнуся, i хто приголубить?
Коли тепер того нема, який мене любить.
Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скита шся в нуждi i горi i
проклина ш свою долю; проклина ш Наталку, що через не© утеряв пристанище;
а може (плачет), забув, що я живу i на свiтi. Ти був бiдним, любив мене -
i за те потерпiв i мусив мене оставити; я тебе любила i тепер люблю. Ми
тепер рiвня з тобою: i я стала така бiдна, як i ти. Вернися до мого серця!
Нехай глянуть очi мо© на тебе iще раз i навiки закриються...
Я В Л Е Н И Е 2
Наталка и возный
В о з н ы й. Благоденственного i мирного пребиванiя! (В сторону).
Удобная оказiя предстала здiлати о собi предложенi на самотi.
Н а т а л к а (кланяясь). Здоровi були, добродiю, пане возний!
В о з н ы й. "Добродiю"! "Добродiю"! Я хотiв би, щоб ти звала мене -
те -то як його - не вишепом'янутим iм'ярек.
Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше велича , шануючи ваше
письменство i розум.
В о з н ы й. Не о сем, галочко, - те -то як його - хлопочу я, но желаю
iз медових уст тво©х слишати умилительно названi , сообразно мо му
чувствiю. Послушай:
N 2
От юних лiт не знал я любовi,
Не ощущал возженiя в кровi;
Как вдруг предстал Наталки вид ясний,
Как райский крин, душистий, прекрасний;
Утробу всю потряс;
Кров взволновалась,
Душа смiшалась;
Настал мой час!
Настал мой час; i серце все стонеть;
Как камень, дух в пучину зол тонеть.
Безмiрно, ах! люблю тя, дiвицю,
Как жадний волк младую ягницю.
Твой предвiща ть зрак
Мнi жизнь дражайшу,
Для чувств сладчайшу,
Как з медом мак.
Противнi мнi Статут i роздiли,
Позви i копи страх надо©ли;
Несносен мнi сингклiт весь бумажний,
Противен тож i чин мой преважний.
Утiху ти подай
Душi смятенной,
Мо й письменной,
О ти, мой рай!
Не в состоянi© поставить на вид тобi сили любвi моей. Когда би я iмiл -
те -то як його - столько язиков, сколько артикулов в Статутi iлi сколько
зап'ятих в Магдебурзьком правi, то i сих не довлiло би навосхваленi
лiпоти тво й! й- й, люблю тебе до безконечностi.
Н а т а л к а. Бог з вами, добродiю! Що ви говорите! Я рiчi вашей в
толк собi не возьму.
В о з н ы й. Лукавиш - те -то як його - моя галочко! i добре все
розумi ш. Ну, коли так, я тобi коротенько скажу: я тебе люблю i женитись
на тобi хочу.
Н а т а л к а. Грiх вам над бiдною дiвкою глумитися; чи я вам рiвня? Ви
пан, а я сирота; ви багатий, а я бiдна; ви возний, а я простого роду; та й
по всьому я вам не пiд пару.
В о з н ы й. Iзложенни© в отвiтних рiчах тво©х резони суть - те -то як
його - для любовi ничтожнi. Уязвленное частореченною любовiю серце, по
всiм божеським i чоловiчеським законам, не взира ть нi на породу, нi на
лiта, нi на состоянi . Оная любов все - те -то як його - ровня ть. Рци
одно слово: "Люблю вас, пане возний!" - i аз, вишеупом'янутий, виконаю
присягу о вiрном i вiчном союзi з тобою.
Н а т а л к а. У вас сть пословиця: "Знайся кiнь з конем, а вiл з
волом"; шукайте собi, добродiю, в городi панночки; чи там трохи сть
суддiвен, писарiвен i гарних попiвен? Любую вибирайте... Ось пiдiть лиш в
недiлю або в празник по Полтавi, то побачите таких гарних, що i розказати
не можна.
В о з н ы й. Бачив я многих - i лiпообразних, i багатих, но серце мо
не iмi ть - те -то як його - к ним поползновенiя. Ти одна заложила ему
позов на вiчнi© роки, i душа моя жечасно вола ть тебе i послi нишпорной
даже години.
Н а т а л к а. Воля ваша, добродiю, а ви так з-письменна говорите, що я
того i не зрозумiю; та i не вiрю, щоб так швидко i дуже залюбитись можна.
В о з н ы й. Не вiриш? Так знай же, що я тебе давно уже - те -то як
його - полюбив, як тiлько ви перейшли жити в наше село. Мо©х дiл
околичностi, возникающi© iз неудобних обстоятельств, удерживали содiлати
признанi пред тобою; тепер же, читая - те -то як його - благость в очах
тво©х, до формального опредiленiя о мо й участi, открой мнi, хотя в
термiнi, партикулярно, резолюцiю: могу лi - те -то як його - без отсрочок,
волокити, проторов i убитков получити во вiчно i потомственно владiнi
тебе - движимо i недвижимо iмiнi для душi мо й - з правом владiти тобою
спокойно, безпрекословно i по сво й волi - те -то як його - розпоряджать?
Скажи, говори, отвiчай, отвiтствуй, могу лi бить - те -то як його - мужем
пристойним i угодним душi тво й i тiлу?
Н а т а л к а (поет).
Видно шляхи полтавськi© i славну Полтаву,
Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.
Не багата я i проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити i носити воду.
Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами,
Як же можеш ти дружиться з простими дiвками?
сть багацько городянок, вибирай любую;
Ти пан возний - тобi треба не мене, сiльськую.
(По окончании пения говорит).
Так, добродiю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною,
безпомощною сиротою. Мо все багатство сть мо добре iм'я; через вас люди
начнуть шептати про мене, а для дiвки, коли об нiй люди зашепчуть...
Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный
рассуждает и смешные показнвает мины на лице.
Я В Л Е Н И Е З
Наталка и возный. И после выборный, показавшись на сцену, поет.
N 4
Дiд рудий, баба руда,
Батько рудий, мати руда,
Дядько рудий, тiтка руда,
Брат рудий, сестра руда,
I я рудий, руду взяв,
Бо рудую сподобав.
Ой по горi по Панянцi
В понедiлок дуже вранцi
Iшли нашi новобранцi;
Поклонилися шинкарцi;
А шинкарка на них - морг:
"Iду, братики, на торг".
Iшли ляхи на три шляхи,
А татари на чотири,
Шведи-враги поле вкрили;
Козак в лузi окликнувся -
Швед, татарин, лях здригнувся,
В дугу всякий iзiгнувся.
По мере приближекия виборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам,
берет их и уходит домой.
В о з н ы й. Чи се - те -то як його - нова пiсня, пане виборний?
В ы б о р н ы й. Та се, добродiю (кланяется), не пiсня, а нiсенiтниця.
Я спiваю iногдi, що в голову лiзе, - вибачайте, будьте ласкавi, я не
добачив вас.
В о з н ы й. Нiчого, нiчого. Вiдкiль се так? Чи з гостей iдете - те -то
як його?..
В и б о р н ы й. Я iду iз дому. Випроводжав гостя: до мене за©жджав
засiдатель наш, пан Щипавка; так. уже, зна те, не без того, - випили по
однiй, по другiй, по третiй, холодцем та ковбасою закусили, та вишнiвки з
кварту укутали, та й, як то кажуть, i пiдкрiпилися.
В о з н ы й. Не розказовав же пан Щипавка яко© новини?
В ы б о р н ы й. Де то не розказовав! Жаловався дуже, що всьому земству
урвалася тепер нитка, та так, що не тiлько засiдателям, но самому
комiсаровi уже не те, як давно було... Така, каже, халепа, що притьмом
накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або
випросити треба, або купити.
В о з н ы й. Ох! правда, правда; даже i в повiтовом судi, i во всiх
присутственних мiстах унинiе воспослiдовало; малiйшая проволочка iлi
прижимочка просителю, як водилось перше, почита ться за уголовно
преступленi ; а взяточок, сирiч - винуждений подарочок, весьма-очень
iскусно у iстця iлi отвiтчика треба виканючити. Та що i говорить! Тепер i
при рекрутських наборах вовся не той порядок ведеться. Трудно становиться
жить на свiтi.
В ы б о р н ы й. Зате нам, простому народовi, добре, коли старшина,
богобоязлива i справедлива, не допуска письменним п'явкам кров iз нас
смоктати... Та куди ви, добродiю, налагодились?
В о з н ы й. Я намiревал - те -то як його - посiтити нашу вдовствующую
дякониху, но, побачивши тут Наталку (вздыхает), остановився побалакати з
нею.
В ы б о р н ы й (лукаво). Наталку? А де ж (осматривается) вона?
В о з н ы й. Може, пiшла додому.
В ы б о р н ы й. Золото - не дiвка! Наградив бог Терпилиху дочкою.
Кромi того, що красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке
у не© добре серце, як вона поважа матiр свою; шану всiх старших себе;
яка трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить.
В о з н ы й. Нiчого сказати - те -то як його - хороша, хороша i уже в
такiм возрастi...
В ы б о р н ы й. Та й давно б час, так що ж? Сирота, та iще i бiдна.
Нiхто i не квапиться.
В о з н ы й. Однако ж я чув, що Наталцi траплялись женихи, i восьма
пристойнi©, наприклад, тахтауловський дячок, чоловiк знаменитий басом
сво©м, iзучен ярмолоя i дуже зна ть печерсько-лаврський напiв; другий
волосний - те -то як його - писар iз Восьмачок, молодець не убогий i
продолжающий службу свою безпорочно скоро год; третiй - пiдканцелярист iз
суда по iменi Скоробреха i многi© другi©, но Наталка...
В ы б о р н ы й. Що? Одказала? Добре зробила. Тахтауловський дяк п'
горiлки багато i уже спада з голосу; волосний писар i пiдканцелярист
Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва i голi, вашецi проше, як хлистики, а
Наталцi треба не письменного, а хазя©на доброго, щоб умiв хлiб робити i
щоб жiнку свою з матiр'ю годовав i зодiгав.
В о з н ы й. Для чего же неписьменного? Наука - те -то як його - в лiс
не йде; письменство не сть преткновенi iлi помiха ко вступленiю в
законний брак. Я скажу за себе: правда, я - те -то як його - письменний,
но по благостi всевишнього смь чоловiк, а по милостi дворян -- возний, i
живу хоть не так, як люди, а хоть побiля людей; копiйка волочиться i про
чорний день iмi ться. Признаюсь тобi, як приятелю, буде чим i жiнку -
те -то як його - i другого кого годовати i зодiгати.
В ы б о р н ы й. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, зда ться, пора.
Хiба в ченцi постригтись хочете? Чи ще, може, суджена на очi не нависла?
Хiба хочете, щоб вам на весiллi сю пiсню спiвали? Ось слухайте.
(Виборный поет)
N 5
Ой пiд вишнею, пiд черешнею
Стояв старий з молодою, як iз ягодою.
I просилася, i молилася:
"Пусти мене, старий дiду, на улицю погулять!"
"Ой я й сам не пiду, i тебе не пущу:
Хочеш мене, старенького, да покинути.
Ой не кидай мене, моя голубочко,
Куплю тобi хатку, i ще сiна жатку,
I ставок, i млинок, i вишневий садок".
"Ой не хочу хатки, анi сiна жатки,
Нi ставка, нi млинка, нi вишневого садка.
Ой ти, старий дiдура, i зогнувся, як дуга,
А я, молоденька, гуляти раденька".
В о з н ы й. Коли другi© облизня поймають, то i ми остерега мся.
Наталка многим женихам пiднесла печеного кабака; глядя на сi , i я собi на
умi.
В ы б о р н ы й. А вам що до Наталки? Будто всi дiвки на не© похожi? Не
тiлько свiта, що в вiкнi; сього дива повно на свiтi! Та до такого пана, як
ви, у iншо© аж жижка задрижить!
В о з н ы й (в сторону). Признаюсь йому в мо й любвi к Наталцi.
Послухай, пане виборний! Нiгде - те -то як його - правди дiвати, я люблю
Наталку всею душею, всею мислiю i всiм серцем мо©м, не могу без не© жити,
так ©© образ - те -то як його - за мною i слiдить. Як ти дума ш? Як
совiту ш в таковом мо м припадцi?
В ы б о р н ы й. А що тут довго думати? Старостiв посилати за
рушниками, та й кiнець. Стара Терпилиха не зсунулась iще з глузду, щоб вам
одказати.
В о з н ы й. Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я
уже ©й говорив, як то кажуть, надогад бурякiв -- те -то як його -- так де!
Нi приступу!
В ы б о р н ы й. Що ж вона говорить, чим одговорю ться i що каже?
В о з н ы й. Она iзлага ть нерезоннi© - те -то як його - причини; она
приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарица ть себе
сиротою, а мене паном; себе бiдною, а мене багатим; себе простою - те -то
як його - а мене возним; i рiшительний приговор учинила - що я ©й, а она
мнi не рiвня - те -то як його.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й. Я ©й пояснил, що любов все равня ть.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Що для мене благопристойнi панночка, нiж простая селянка.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й. Що она - те -то як його - одна моя госпожа.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Що она не вiрить, щоб так дуже - те -то як його - можна
полюбити.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й. Що я ©© давно люблю.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Щоб я одв'язався од не©.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й (с жаром). Що? Нiчого!.. Тебе чорт принiс - те -то як його
- Наталка утекла, а я з тобою остався.
В ы б о р н ы й.Ой ви, письменнi! Вгору деретеся, а пiд носом нiчого не
бачите: Наталка обманьовала вас, коли говорила, що ви ©й не рiвня. У не©
не те на серцi...
В о з н ы й. Не те? А що ж би таке ?
В ы б о р н ы й. Уже не що, другого любить; ви, може, чували, що як
вони ще жили в Полтавi i покiйний Терпило жив був, то прийняв було до себе
якогось сироту Петра за годованця. Хлопець вирiс славний, гарний, добрий,
проворний i роботящий; вiн од Наталки старший був годiв три або чотири; з
нею вигодовавсь i зрiс вкупi. Терпило i Терпилиха любили годованця свого,
як рiдного сина, та було й за що! Наталка любилась з Петром, як брат з
сестрою. Но Терпило, понадiявшись на сво багатство, зачав знакомитись не
з рiвнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами,
купцями i цехмистрами -- пив, гуляв i шахровав грошi; покинув свiй
промисел i мало-помалу розточив сво добро, розпився, зачав гримати за
Наталку на доброго Петра i вигнав його iз свого дому; послi, як не стало i
послiднього сього робiтника, Терпило зовсiм iзвiвся; в бiдностi умер i без
куска хлiба оставив жiнку i дочку.
В о з н ы й. Яким же побитом - те -то як його - Терпилиха з дочкою
опинилися в нашем селi?
В ы б о р н ы й. У Терпила в городi на Мазурiвцi був двiр - гарний, з
рубленою хатою, коморою, льохом i садком. Терпилиха по смертi свого
старого все те продала, перейшла в наше село, купила собi хатку i тепер
живе, як ви зна те.
В о з н ы й. А вишереченний Петро де - те -то як його - обрiта ться?
В ы б о р н ы й. Бог же його зна. Як пiшов з двора, то мов в воду упав,
i чутки нема. Наталка без душi його любить, через його всiм женихам
одказу , та й Терпилиха без сльоз Петра не згаду .
В о з н ы й. Наталка неблагорозумна: любить такого чоловiка, которго -
те -то як його - можеть бить, i кiстки погнили. Лучче синиця в жменi, як
журавель в небi.
В ы б о р н ы й. Або, як той грек мовляв: "Лучче живий хорунжий, як
мертвий сотник"... А я все-таки думаю, коли б чоловiк добрий найшовся, то
б Наталка вийшла замуж, бо убожество ©х таке велике, що невмоготу
становиться.
В о з н ы й. Сердечний приятелю! Вiзьмися у Наталки i матерi хожденiе
iмiти по мо му сердечному дiлу. желi виiгра ш - те -то як його - любов ко
мнi Наталки i убiдиш ©© доводами сильними довести ©© до брачного мо го
ложа на законном основанi©, то не пожалiю - те -то як його - нiчого для
тебе. Вiр - без данi, без пошлини, кому хочеш, позов заложу i контроверсi©
сочиню, - божусь в том - же- й! й!
В ы б о р н ы й (немного подумав). Що ж? Спрос не бiда. Тут зла нiякого
нема. Тiлько Наталка не промах!.. О, розумна i догадлива дiвка!
В о з н ы й. Осмiлься! Ти умi ш увернутись - те -то як його - хитро,
мудро, недорогим коштом; коли ж що, то можна i брехнути для обману,
приязнi ради.
В ы б о р н ы й. Для обману? Спасибi за се! Брехать i обманьовать
других - од бога грiх, а од людей сором.
В о з н ы й. О, простота, простота! Хто тепер - те -то як його - не
брешеть i хто не обманива ть? Повiр мнi: ежелi б здесь собралося много
народу i зненацька ангел з неба з огненною рiзкою злетiв i воскликнул:
"Брехуни i обманщики!.. ховайтесь, а то я поражу вас!.." - й- й, всi
присiли би к землi совiстi ради. Блаженна лож, когда бива ть в пользу
ближнiх, а то бiда - те -то як його - що часто лжем iлi ради сво й ви
годи, iлi на упад других.
В ы б о р н ы й. Воно так, конечне, всi люди грiшнi, однако ж...
В о з н ы й. Що "однако ж"? Всi грiшнi, та iще i як!.. I один другого
так обманюють, як того треба, i як не верти, а виходить - кругова порука.
Слухай. (Поет).
N 6
Всякому городу нрав i права,
Всяка iмi ть свой ум голова,
Всякого прихотi водять за нiс,
Всякого манить к наживi свiй бiс.
Лев роздира ть там волка в куски,
Тут же волк цапа скубе за виски;
Цап в огородi капусту псу :
Всякий з другого бере за сво .
Всякий, хто вище, то нижчого гне, -
Дужий безсильного давить i жме,
Бiдний багатого певний слуга,
Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.
Всяк, хто не маже, то дуже скрипить,
Хто не лукавить, то ззаду сидить;
Всякого рот дере ложка суха -
Хто ж сть на свiтi, щоб був без грiха?
В ы б о р н ы й. Воно так! Тiлько великим грiшникам часто i даром
проходить, а маленьким грiшникам такого задають бешкету, що i старикам
невпам'ятку. Добре, пане возний, я вас поважаю i зараз iду до старо©
Терпилихи. Бог зна, до чого веде, - може, воно i добре буде, коли ваша
доля щаслива.
Дузт N 7
Возныйи виборний
Ой доля людськая - доля сть слiпая!
Часто служить злим, негiдним i ©м помага .
Добрi терплять нужду, по миру товчуться,
I все не в лад ©м приходить, за що не возьмуться.
До кого ж ласкава ся доля лукава,
Такий живе як сир в маслi, спустивши рукава.
Без розума люди в свiтi живуть гарно,
А з розумом та в недолi вiк проходить марно.
Ой доле людськая, чом ти не правдива,
Що до iнших дуже гречна, а до нас спесива.
(По окончании пения уходят).
Сцена переменяется й представляет внутреннось хаты Терпилихи.
Я В Л Е Н И Е 4
Терпилиха прядет, Наталка шьет.
Т е р п и л и х а. Ти оп'ять чогось суму ш, Наталко! Оп'ять щось тобi
на думку спало?..
Н а т а л к а. Менi з думки не йде наше безталання.
Т е р п и л и х а. Що ж робить? Три роки уже, як ми по убожеству сво му
продали дворик свiй на Мазурiвцi, покинули Полтаву i перейшли сюди жити;
покойний твiй батько довiв нас до сього.
Н а т а л к а. I, мамо!.. Так йому на роду написано, щоб жити багатим
до старостi, а умерти бiдним; вiн не виноват.
Т е р п и л и х а. Лучче б була я умерла: не терпiла б тако© бiди, а
бiльше через твою непокорность.
Н а т а л к а (оставляя роботу). Через мою непокорность ви бiду
терпите? Мамо!
Т е р п и л и х а. Аякже? Скiлько хороших людей сватались за тебе -
розумних, зажиточних i чесних, а ти всiм одказала; скажи, в яку надежду?
Н а т а л к а. В надежду на бога. Лучче посiдiю дiвкою, як пiду замуж
за таких женихiв, як на менi сватались. Уже нiчого сказать - хорошi люди!
Т е р п и л и х а. А чому й нi? Дяк тахтауловський чом не чоловiк? Вiн
i письменний, розумний i не без копiйки. А волосний писар i пiдканцелярист
Скоробрешенко - чому не люди? Кого ж ти дума ш -може, пана якого або
губерського панича? Лучче б всього, якби вийшла за дяка, - мала б вiчний
хлiб; була б перше дячихою, а послi i попадею.
Н а т а л к а. Хотя б i протопопшею, то бог з ним! Нехай вони будуть
розумнi, багатi i письменнiйшi од нашого возного, та коли серце мо не
лежить до ©х i коли менi вони осоружнi!.. Та i всi письменнi - нехай вони
собi тямляться!
Т е р п и л и х а. Знаю, чом тобi всi не люб'язнi; Петро нав'яз тобi в
зуби. Дурниця все те, що ти дума ш; чотири годи уже, як об нiм нi слуху
нема, нi послушанiя.
Н а т а л к а. Так що ж? Адже i вiн об нас нiчого не чу , та ми живемо;
то i вiн жив i так же пам'яту об нас, та бо©ться вернуться.
Т е р п и л и х а. Ти не забула, як покiйний твiй батько напослiдок не
злюбив Петра i, умираючи, не дав свого благословенiя на тво з ним
замужество; так i мого нiколи не буде.
Н а т а л к а (подбегает к матери, схватывает ее руку и поет).
N 8
Ой мати, мати! Серце не вважа ,
Кого раз полюбить, з тим i умира .
Лучче умерти, як з немилим жити,
Сохнуть з печалi, щодень сльози лити.
Бiдность i багатство - сть то божа воля;
З милим ©х дiлити - сть щаслива доля.
Ой хiба ж я, мати, не твоя дитина,
Коли моя мука тобi буде мила?
I до мого горя ти жалю не ма ш,
Хто прийшовсь по серцю, забуть заставля ш!..
(Пропевши, говорит).
О мамо, мамо! Не погуби дочки сво й! (Плачет).
Т е р п и л и х а (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти
кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество мо , старость силують мене
швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобi не ворог. Правда, Петро
добрий парубок, та де ж вiн? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; вiн
не лежень, трудящий, з ним обiднiти до злиднiв не можна. Але що ж! Хто
вiда - може, де запропастився, а може, i одружився де, може, забув i
тебе. Тепер так бува , що одну нiбито любить, а о другiй дума .
Н а т а л к а. Петро не такий; серце мо за його руча ться, i воно менi
вiщу що вiн до нас вернеться. Якби вiн знав, що ми тепер так бiднi - о, з
кiнця свiта прилинув би до нас на помощ.
Т е р п и л и х а. Не дуже довiряй сво му серцю: сей вiщун часто
обманю . Придивися, як тепер робиться в свiтi, та i о Петрi так думай. А
лучче, якби ти була менi покорна i мене послухала.
N 9
Чи я тобi, дочко, не добра желаю,
Коли кого зятем собi вибираю?
Ой дочко, дочко! що ж мнi начати?
Де ж люб'язного зятя достати?
Петро десь блука , може, оженився,
Може, за тобою не довго журився.
Ой дочко, дочко! що ж мнi начати,
Де ж люб'язного зятя достати?
По старостi мо©й живу через силу,
Не дождавшись Петра, пiду i в могилу.
Ой дочко, дочко... и проч.
Тебе ж без приюту, молоду дитину,
На кого оставлю, бiдну сиротину?
Ой дочко, дочко... й проч.
Ти на те ведеш, щоб я не дождала бачити тебе замужем, щоб через тво
упрямство не дожила я вiку: бiдность, сльози i перебори тво© положать мене
в домовину. (Плачет).
Н а т а л к а. Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашiй волi i для вас за
первого жениха, вам угодного, пiду замуж; перенесу сво горе, забуду Петра
i не буду нiколи плакати.
Т е р п и л и х а. Наталочко, дочко моя! Ти все для мене на свiтi!
Прошу тебе: викинь Петра з голови - i ти будеш щасливою. Але хтось
мелькнув мимо вiкна, чи не йде хто до нас?
(Уходит).
Я В Л Е Н И Е 5
Наталка (одна)
Трудно, мамо, викинуть Петра iз голови, а iще труднiше iз серця. Но що
робить!.. Дала слово за первого вийти замуж - для покою матерi треба все
перенести. Скроплю серце сво , перестану журитись, осушу сльози сво© i
буду весела. Женихи, яким я одказала, в другий раз не прив'яжуться;
возному так одрiзала, що мусить одчепитися; бiльше, зда ться, нема на
примiтi. А там... ох!.. Серце мо чогось щемить... (Приметя приближение к
двери, садигся за роботу).
Я В Л Е Н И Е 6
Наталка, Терпилиха и выборный.
В ы б о р н ы й. Помагай-бi, Наталко! Як ся ма ш, як пожива ш?
Н а т а л к а. Ат, живемо i ма мося, як горох при дорозi: хто не схоче
той не вскубне.
Т е р п и л и х а. На нас, бiдних i безпомощних, як на те похиле
дерево, i кози скачуть.
В ы б о р н ы й. Хто ж тобi виноват, стара? Якби оддала дочку замуж, то
i мала, хто вас обороняв би.
Т е р п и л и х а. Я сього тiлько i хочу, так що ж...
В ы б о р н ы й. А що таке ? Може, женихiв нема, абощо? А може,
Наталка?..
Т е р п и л и х а. То бо то i горе! Скiлько не траплялись i хорошi
людцi, так: "Не хочу та й не хочу!"
В ы б о р н ы й. Дивно менi та чудно, що Наталка так говорить; я нiколи
б од ©© розуму сього не ждав.
Н а т а л к а. Так то вам зда ться, а нiхто не вiда, хто як обiда.
Т е р п и л и х а. От так все вона - приговорками та одговорками i
виверта ться; а до того iще як придасть охання та сльоз, то я i руки
опущу.
В ы б о р н ы й. Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дiвка, не
дитя. Кого ж ти дожида шся? Чи не iз города ти таку примху принесла з
собою? О! там панночки дуже чваняться собою i вередують женихами: той не
гарний, той не багатий, той не меткий; другий дуже смирний, iнший дуже
бистрий; той кирпатий, той носатий, та чом не во нний, та коли i во нний,
то щоб гусарин. А од такого перебору досидяться до того, що послi i на ©х
нiхто не гляне.
Н а т а л к а. Не рiвняйте мене, пане виборний, з городянками: я не
вередую i не перебираю женихами. Ви зна те, хто за мене сватався. Чи уже ж
ви хочете спхнути мене iз мосту та в воду?
В ы б о р н ы й. Правда, замуж вийти - не дощову годину пересидiти; але
менi зда ться, якби чоловiк надежний трапився, то б не треба нi для себе,
нi для матерi йому одказовать; ви люди не багатi.
Т е р п и л и х а. Не багатi! Та така бiднiсть, таке убожество, що я не
знаю, як дальше i на свiтi жити!
Н а т а л к а. Мамо! Бог нас не оставить: сть i бiднiйшi од нас, а
живуть же.
Т е р п и л и х а. Запевне, що живуть, але яка жизнь ©х!
Н а т а л к а. Хто живе чесно i году ться трудами сво©ми, тому i кусок
черствого хлiба смачнiший од м'ягкой булки, неправдою нажито©.
Т е р п и л и х а. Говори, говори! А на старостi гiрко терпiти нужду i
во всiм недостаток. (К выборному). Хоть i не годиться сво © дочки
вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина; вона обiщала для
мого покою за першого жениха, аби б добрий, вийти замуж.
В ы б о р н ы й. Об розумi i добрiм серцi Наталки нiчого i говорити;
всi матерi примiром ставлять ©© сво©м дочкам. Тiлько нiгде правди дiвати,
трудненько тепер убогiй дiвцi замуж вийти; без приданого, хоть будь вона
мудрiйша од царя Соломона, а краща од прекрасного Iосифа, то може умерти
сiдою панною.
Т е р п и л и х а. Наталко! Чу ш, що говорять? Жалiй послi на себе, а
не на другого кого.
Н а т а л к а (вздыхает). Я i так терплю горе!
В ы б о р н ы й. Та можна вашому горю i пособити; (лукаво) у мене сть
на примiтi чолов'яга i поважний, i багатий, i Наталку дуже собi уподобав.
Н а т а л к а (в сторону). От i бiда менi!
Т е р п и л и х а. Жарту те, пане виборний!
В ы б о р н ы й. Без жартiв, знаю гарного жениха для Наталки. А коли
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Опера малороссийская в 2-х действиях
ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА:
В о з н ы й Т е г е р в а к о в с к и й.
Г о р п и н а Т е р п и л и х а - вдова старуха.
Н а т а л к а - дочь ее.
П е т р о - любовник Наталки.
М и к о л а - дальний родственник Терпилихи.
М а к о г о н е н к о - выборный села.
Д Е Й С Т В И Е I
Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица
малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи.
Я В Л Е Н И Е 1
Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит
ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет).
N 1
Вiють вiтри, вiють буйнi, аж дерева гнуться;
О, як мо болить серце, а сльози не ллються.
Трачу лiта в лютiм горi i кiнця не бачу,
Тiлько тогдi i полегша, як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.
сть же люди, що i мо©й завидують долi,
Чи щаслива та билинка, що ростеть на полi?
Що на полi, що на пiсках, без роси, на сонцi?
Тяжко жити без милого i в сво©й сторонцi.
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бiдна, тут горюю, прийди подивися.
Полетiла б я до тебе, та крилля не маю,
Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю.
До кого я пригорнуся, i хто приголубить?
Коли тепер того нема, який мене любить.
Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скита шся в нуждi i горi i
проклина ш свою долю; проклина ш Наталку, що через не© утеряв пристанище;
а може (плачет), забув, що я живу i на свiтi. Ти був бiдним, любив мене -
i за те потерпiв i мусив мене оставити; я тебе любила i тепер люблю. Ми
тепер рiвня з тобою: i я стала така бiдна, як i ти. Вернися до мого серця!
Нехай глянуть очi мо© на тебе iще раз i навiки закриються...
Я В Л Е Н И Е 2
Наталка и возный
В о з н ы й. Благоденственного i мирного пребиванiя! (В сторону).
Удобная оказiя предстала здiлати о собi предложенi на самотi.
Н а т а л к а (кланяясь). Здоровi були, добродiю, пане возний!
В о з н ы й. "Добродiю"! "Добродiю"! Я хотiв би, щоб ти звала мене -
те -то як його - не вишепом'янутим iм'ярек.
Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше велича , шануючи ваше
письменство i розум.
В о з н ы й. Не о сем, галочко, - те -то як його - хлопочу я, но желаю
iз медових уст тво©х слишати умилительно названi , сообразно мо му
чувствiю. Послушай:
N 2
От юних лiт не знал я любовi,
Не ощущал возженiя в кровi;
Как вдруг предстал Наталки вид ясний,
Как райский крин, душистий, прекрасний;
Утробу всю потряс;
Кров взволновалась,
Душа смiшалась;
Настал мой час!
Настал мой час; i серце все стонеть;
Как камень, дух в пучину зол тонеть.
Безмiрно, ах! люблю тя, дiвицю,
Как жадний волк младую ягницю.
Твой предвiща ть зрак
Мнi жизнь дражайшу,
Для чувств сладчайшу,
Как з медом мак.
Противнi мнi Статут i роздiли,
Позви i копи страх надо©ли;
Несносен мнi сингклiт весь бумажний,
Противен тож i чин мой преважний.
Утiху ти подай
Душi смятенной,
Мо й письменной,
О ти, мой рай!
Не в состоянi© поставить на вид тобi сили любвi моей. Когда би я iмiл -
те -то як його - столько язиков, сколько артикулов в Статутi iлi сколько
зап'ятих в Магдебурзьком правi, то i сих не довлiло би навосхваленi
лiпоти тво й! й- й, люблю тебе до безконечностi.
Н а т а л к а. Бог з вами, добродiю! Що ви говорите! Я рiчi вашей в
толк собi не возьму.
В о з н ы й. Лукавиш - те -то як його - моя галочко! i добре все
розумi ш. Ну, коли так, я тобi коротенько скажу: я тебе люблю i женитись
на тобi хочу.
Н а т а л к а. Грiх вам над бiдною дiвкою глумитися; чи я вам рiвня? Ви
пан, а я сирота; ви багатий, а я бiдна; ви возний, а я простого роду; та й
по всьому я вам не пiд пару.
В о з н ы й. Iзложенни© в отвiтних рiчах тво©х резони суть - те -то як
його - для любовi ничтожнi. Уязвленное частореченною любовiю серце, по
всiм божеським i чоловiчеським законам, не взира ть нi на породу, нi на
лiта, нi на состоянi . Оная любов все - те -то як його - ровня ть. Рци
одно слово: "Люблю вас, пане возний!" - i аз, вишеупом'янутий, виконаю
присягу о вiрном i вiчном союзi з тобою.
Н а т а л к а. У вас сть пословиця: "Знайся кiнь з конем, а вiл з
волом"; шукайте собi, добродiю, в городi панночки; чи там трохи сть
суддiвен, писарiвен i гарних попiвен? Любую вибирайте... Ось пiдiть лиш в
недiлю або в празник по Полтавi, то побачите таких гарних, що i розказати
не можна.
В о з н ы й. Бачив я многих - i лiпообразних, i багатих, но серце мо
не iмi ть - те -то як його - к ним поползновенiя. Ти одна заложила ему
позов на вiчнi© роки, i душа моя жечасно вола ть тебе i послi нишпорной
даже години.
Н а т а л к а. Воля ваша, добродiю, а ви так з-письменна говорите, що я
того i не зрозумiю; та i не вiрю, щоб так швидко i дуже залюбитись можна.
В о з н ы й. Не вiриш? Так знай же, що я тебе давно уже - те -то як
його - полюбив, як тiлько ви перейшли жити в наше село. Мо©х дiл
околичностi, возникающi© iз неудобних обстоятельств, удерживали содiлати
признанi пред тобою; тепер же, читая - те -то як його - благость в очах
тво©х, до формального опредiленiя о мо й участi, открой мнi, хотя в
термiнi, партикулярно, резолюцiю: могу лi - те -то як його - без отсрочок,
волокити, проторов i убитков получити во вiчно i потомственно владiнi
тебе - движимо i недвижимо iмiнi для душi мо й - з правом владiти тобою
спокойно, безпрекословно i по сво й волi - те -то як його - розпоряджать?
Скажи, говори, отвiчай, отвiтствуй, могу лi бить - те -то як його - мужем
пристойним i угодним душi тво й i тiлу?
Н а т а л к а (поет).
Видно шляхи полтавськi© i славну Полтаву,
Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.
Не багата я i проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити i носити воду.
Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами,
Як же можеш ти дружиться з простими дiвками?
сть багацько городянок, вибирай любую;
Ти пан возний - тобi треба не мене, сiльськую.
(По окончании пения говорит).
Так, добродiю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною,
безпомощною сиротою. Мо все багатство сть мо добре iм'я; через вас люди
начнуть шептати про мене, а для дiвки, коли об нiй люди зашепчуть...
Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный
рассуждает и смешные показнвает мины на лице.
Я В Л Е Н И Е З
Наталка и возный. И после выборный, показавшись на сцену, поет.
N 4
Дiд рудий, баба руда,
Батько рудий, мати руда,
Дядько рудий, тiтка руда,
Брат рудий, сестра руда,
I я рудий, руду взяв,
Бо рудую сподобав.
Ой по горi по Панянцi
В понедiлок дуже вранцi
Iшли нашi новобранцi;
Поклонилися шинкарцi;
А шинкарка на них - морг:
"Iду, братики, на торг".
Iшли ляхи на три шляхи,
А татари на чотири,
Шведи-враги поле вкрили;
Козак в лузi окликнувся -
Швед, татарин, лях здригнувся,
В дугу всякий iзiгнувся.
По мере приближекия виборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам,
берет их и уходит домой.
В о з н ы й. Чи се - те -то як його - нова пiсня, пане виборний?
В ы б о р н ы й. Та се, добродiю (кланяется), не пiсня, а нiсенiтниця.
Я спiваю iногдi, що в голову лiзе, - вибачайте, будьте ласкавi, я не
добачив вас.
В о з н ы й. Нiчого, нiчого. Вiдкiль се так? Чи з гостей iдете - те -то
як його?..
В и б о р н ы й. Я iду iз дому. Випроводжав гостя: до мене за©жджав
засiдатель наш, пан Щипавка; так. уже, зна те, не без того, - випили по
однiй, по другiй, по третiй, холодцем та ковбасою закусили, та вишнiвки з
кварту укутали, та й, як то кажуть, i пiдкрiпилися.
В о з н ы й. Не розказовав же пан Щипавка яко© новини?
В ы б о р н ы й. Де то не розказовав! Жаловався дуже, що всьому земству
урвалася тепер нитка, та так, що не тiлько засiдателям, но самому
комiсаровi уже не те, як давно було... Така, каже, халепа, що притьмом
накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або
випросити треба, або купити.
В о з н ы й. Ох! правда, правда; даже i в повiтовом судi, i во всiх
присутственних мiстах унинiе воспослiдовало; малiйшая проволочка iлi
прижимочка просителю, як водилось перше, почита ться за уголовно
преступленi ; а взяточок, сирiч - винуждений подарочок, весьма-очень
iскусно у iстця iлi отвiтчика треба виканючити. Та що i говорить! Тепер i
при рекрутських наборах вовся не той порядок ведеться. Трудно становиться
жить на свiтi.
В ы б о р н ы й. Зате нам, простому народовi, добре, коли старшина,
богобоязлива i справедлива, не допуска письменним п'явкам кров iз нас
смоктати... Та куди ви, добродiю, налагодились?
В о з н ы й. Я намiревал - те -то як його - посiтити нашу вдовствующую
дякониху, но, побачивши тут Наталку (вздыхает), остановився побалакати з
нею.
В ы б о р н ы й (лукаво). Наталку? А де ж (осматривается) вона?
В о з н ы й. Може, пiшла додому.
В ы б о р н ы й. Золото - не дiвка! Наградив бог Терпилиху дочкою.
Кромi того, що красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке
у не© добре серце, як вона поважа матiр свою; шану всiх старших себе;
яка трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить.
В о з н ы й. Нiчого сказати - те -то як його - хороша, хороша i уже в
такiм возрастi...
В ы б о р н ы й. Та й давно б час, так що ж? Сирота, та iще i бiдна.
Нiхто i не квапиться.
В о з н ы й. Однако ж я чув, що Наталцi траплялись женихи, i восьма
пристойнi©, наприклад, тахтауловський дячок, чоловiк знаменитий басом
сво©м, iзучен ярмолоя i дуже зна ть печерсько-лаврський напiв; другий
волосний - те -то як його - писар iз Восьмачок, молодець не убогий i
продолжающий службу свою безпорочно скоро год; третiй - пiдканцелярист iз
суда по iменi Скоробреха i многi© другi©, но Наталка...
В ы б о р н ы й. Що? Одказала? Добре зробила. Тахтауловський дяк п'
горiлки багато i уже спада з голосу; волосний писар i пiдканцелярист
Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва i голi, вашецi проше, як хлистики, а
Наталцi треба не письменного, а хазя©на доброго, щоб умiв хлiб робити i
щоб жiнку свою з матiр'ю годовав i зодiгав.
В о з н ы й. Для чего же неписьменного? Наука - те -то як його - в лiс
не йде; письменство не сть преткновенi iлi помiха ко вступленiю в
законний брак. Я скажу за себе: правда, я - те -то як його - письменний,
но по благостi всевишнього смь чоловiк, а по милостi дворян -- возний, i
живу хоть не так, як люди, а хоть побiля людей; копiйка волочиться i про
чорний день iмi ться. Признаюсь тобi, як приятелю, буде чим i жiнку -
те -то як його - i другого кого годовати i зодiгати.
В ы б о р н ы й. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, зда ться, пора.
Хiба в ченцi постригтись хочете? Чи ще, може, суджена на очi не нависла?
Хiба хочете, щоб вам на весiллi сю пiсню спiвали? Ось слухайте.
(Виборный поет)
N 5
Ой пiд вишнею, пiд черешнею
Стояв старий з молодою, як iз ягодою.
I просилася, i молилася:
"Пусти мене, старий дiду, на улицю погулять!"
"Ой я й сам не пiду, i тебе не пущу:
Хочеш мене, старенького, да покинути.
Ой не кидай мене, моя голубочко,
Куплю тобi хатку, i ще сiна жатку,
I ставок, i млинок, i вишневий садок".
"Ой не хочу хатки, анi сiна жатки,
Нi ставка, нi млинка, нi вишневого садка.
Ой ти, старий дiдура, i зогнувся, як дуга,
А я, молоденька, гуляти раденька".
В о з н ы й. Коли другi© облизня поймають, то i ми остерега мся.
Наталка многим женихам пiднесла печеного кабака; глядя на сi , i я собi на
умi.
В ы б о р н ы й. А вам що до Наталки? Будто всi дiвки на не© похожi? Не
тiлько свiта, що в вiкнi; сього дива повно на свiтi! Та до такого пана, як
ви, у iншо© аж жижка задрижить!
В о з н ы й (в сторону). Признаюсь йому в мо й любвi к Наталцi.
Послухай, пане виборний! Нiгде - те -то як його - правди дiвати, я люблю
Наталку всею душею, всею мислiю i всiм серцем мо©м, не могу без не© жити,
так ©© образ - те -то як його - за мною i слiдить. Як ти дума ш? Як
совiту ш в таковом мо м припадцi?
В ы б о р н ы й. А що тут довго думати? Старостiв посилати за
рушниками, та й кiнець. Стара Терпилиха не зсунулась iще з глузду, щоб вам
одказати.
В о з н ы й. Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я
уже ©й говорив, як то кажуть, надогад бурякiв -- те -то як його -- так де!
Нi приступу!
В ы б о р н ы й. Що ж вона говорить, чим одговорю ться i що каже?
В о з н ы й. Она iзлага ть нерезоннi© - те -то як його - причини; она
приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарица ть себе
сиротою, а мене паном; себе бiдною, а мене багатим; себе простою - те -то
як його - а мене возним; i рiшительний приговор учинила - що я ©й, а она
мнi не рiвня - те -то як його.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й. Я ©й пояснил, що любов все равня ть.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Що для мене благопристойнi панночка, нiж простая селянка.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й. Що она - те -то як його - одна моя госпожа.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Що она не вiрить, щоб так дуже - те -то як його - можна
полюбити.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й. Що я ©© давно люблю.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Щоб я одв'язався од не©.
В ы б о р н ы й. А ви ж ©й що?
В о з н ы й (с жаром). Що? Нiчого!.. Тебе чорт принiс - те -то як його
- Наталка утекла, а я з тобою остався.
В ы б о р н ы й.Ой ви, письменнi! Вгору деретеся, а пiд носом нiчого не
бачите: Наталка обманьовала вас, коли говорила, що ви ©й не рiвня. У не©
не те на серцi...
В о з н ы й. Не те? А що ж би таке ?
В ы б о р н ы й. Уже не що, другого любить; ви, може, чували, що як
вони ще жили в Полтавi i покiйний Терпило жив був, то прийняв було до себе
якогось сироту Петра за годованця. Хлопець вирiс славний, гарний, добрий,
проворний i роботящий; вiн од Наталки старший був годiв три або чотири; з
нею вигодовавсь i зрiс вкупi. Терпило i Терпилиха любили годованця свого,
як рiдного сина, та було й за що! Наталка любилась з Петром, як брат з
сестрою. Но Терпило, понадiявшись на сво багатство, зачав знакомитись не
з рiвнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами,
купцями i цехмистрами -- пив, гуляв i шахровав грошi; покинув свiй
промисел i мало-помалу розточив сво добро, розпився, зачав гримати за
Наталку на доброго Петра i вигнав його iз свого дому; послi, як не стало i
послiднього сього робiтника, Терпило зовсiм iзвiвся; в бiдностi умер i без
куска хлiба оставив жiнку i дочку.
В о з н ы й. Яким же побитом - те -то як його - Терпилиха з дочкою
опинилися в нашем селi?
В ы б о р н ы й. У Терпила в городi на Мазурiвцi був двiр - гарний, з
рубленою хатою, коморою, льохом i садком. Терпилиха по смертi свого
старого все те продала, перейшла в наше село, купила собi хатку i тепер
живе, як ви зна те.
В о з н ы й. А вишереченний Петро де - те -то як його - обрiта ться?
В ы б о р н ы й. Бог же його зна. Як пiшов з двора, то мов в воду упав,
i чутки нема. Наталка без душi його любить, через його всiм женихам
одказу , та й Терпилиха без сльоз Петра не згаду .
В о з н ы й. Наталка неблагорозумна: любить такого чоловiка, которго -
те -то як його - можеть бить, i кiстки погнили. Лучче синиця в жменi, як
журавель в небi.
В ы б о р н ы й. Або, як той грек мовляв: "Лучче живий хорунжий, як
мертвий сотник"... А я все-таки думаю, коли б чоловiк добрий найшовся, то
б Наталка вийшла замуж, бо убожество ©х таке велике, що невмоготу
становиться.
В о з н ы й. Сердечний приятелю! Вiзьмися у Наталки i матерi хожденiе
iмiти по мо му сердечному дiлу. желi виiгра ш - те -то як його - любов ко
мнi Наталки i убiдиш ©© доводами сильними довести ©© до брачного мо го
ложа на законном основанi©, то не пожалiю - те -то як його - нiчого для
тебе. Вiр - без данi, без пошлини, кому хочеш, позов заложу i контроверсi©
сочиню, - божусь в том - же- й! й!
В ы б о р н ы й (немного подумав). Що ж? Спрос не бiда. Тут зла нiякого
нема. Тiлько Наталка не промах!.. О, розумна i догадлива дiвка!
В о з н ы й. Осмiлься! Ти умi ш увернутись - те -то як його - хитро,
мудро, недорогим коштом; коли ж що, то можна i брехнути для обману,
приязнi ради.
В ы б о р н ы й. Для обману? Спасибi за се! Брехать i обманьовать
других - од бога грiх, а од людей сором.
В о з н ы й. О, простота, простота! Хто тепер - те -то як його - не
брешеть i хто не обманива ть? Повiр мнi: ежелi б здесь собралося много
народу i зненацька ангел з неба з огненною рiзкою злетiв i воскликнул:
"Брехуни i обманщики!.. ховайтесь, а то я поражу вас!.." - й- й, всi
присiли би к землi совiстi ради. Блаженна лож, когда бива ть в пользу
ближнiх, а то бiда - те -то як його - що часто лжем iлi ради сво й ви
годи, iлi на упад других.
В ы б о р н ы й. Воно так, конечне, всi люди грiшнi, однако ж...
В о з н ы й. Що "однако ж"? Всi грiшнi, та iще i як!.. I один другого
так обманюють, як того треба, i як не верти, а виходить - кругова порука.
Слухай. (Поет).
N 6
Всякому городу нрав i права,
Всяка iмi ть свой ум голова,
Всякого прихотi водять за нiс,
Всякого манить к наживi свiй бiс.
Лев роздира ть там волка в куски,
Тут же волк цапа скубе за виски;
Цап в огородi капусту псу :
Всякий з другого бере за сво .
Всякий, хто вище, то нижчого гне, -
Дужий безсильного давить i жме,
Бiдний багатого певний слуга,
Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.
Всяк, хто не маже, то дуже скрипить,
Хто не лукавить, то ззаду сидить;
Всякого рот дере ложка суха -
Хто ж сть на свiтi, щоб був без грiха?
В ы б о р н ы й. Воно так! Тiлько великим грiшникам часто i даром
проходить, а маленьким грiшникам такого задають бешкету, що i старикам
невпам'ятку. Добре, пане возний, я вас поважаю i зараз iду до старо©
Терпилихи. Бог зна, до чого веде, - може, воно i добре буде, коли ваша
доля щаслива.
Дузт N 7
Возныйи виборний
Ой доля людськая - доля сть слiпая!
Часто служить злим, негiдним i ©м помага .
Добрi терплять нужду, по миру товчуться,
I все не в лад ©м приходить, за що не возьмуться.
До кого ж ласкава ся доля лукава,
Такий живе як сир в маслi, спустивши рукава.
Без розума люди в свiтi живуть гарно,
А з розумом та в недолi вiк проходить марно.
Ой доле людськая, чом ти не правдива,
Що до iнших дуже гречна, а до нас спесива.
(По окончании пения уходят).
Сцена переменяется й представляет внутреннось хаты Терпилихи.
Я В Л Е Н И Е 4
Терпилиха прядет, Наталка шьет.
Т е р п и л и х а. Ти оп'ять чогось суму ш, Наталко! Оп'ять щось тобi
на думку спало?..
Н а т а л к а. Менi з думки не йде наше безталання.
Т е р п и л и х а. Що ж робить? Три роки уже, як ми по убожеству сво му
продали дворик свiй на Мазурiвцi, покинули Полтаву i перейшли сюди жити;
покойний твiй батько довiв нас до сього.
Н а т а л к а. I, мамо!.. Так йому на роду написано, щоб жити багатим
до старостi, а умерти бiдним; вiн не виноват.
Т е р п и л и х а. Лучче б була я умерла: не терпiла б тако© бiди, а
бiльше через твою непокорность.
Н а т а л к а (оставляя роботу). Через мою непокорность ви бiду
терпите? Мамо!
Т е р п и л и х а. Аякже? Скiлько хороших людей сватались за тебе -
розумних, зажиточних i чесних, а ти всiм одказала; скажи, в яку надежду?
Н а т а л к а. В надежду на бога. Лучче посiдiю дiвкою, як пiду замуж
за таких женихiв, як на менi сватались. Уже нiчого сказать - хорошi люди!
Т е р п и л и х а. А чому й нi? Дяк тахтауловський чом не чоловiк? Вiн
i письменний, розумний i не без копiйки. А волосний писар i пiдканцелярист
Скоробрешенко - чому не люди? Кого ж ти дума ш -може, пана якого або
губерського панича? Лучче б всього, якби вийшла за дяка, - мала б вiчний
хлiб; була б перше дячихою, а послi i попадею.
Н а т а л к а. Хотя б i протопопшею, то бог з ним! Нехай вони будуть
розумнi, багатi i письменнiйшi од нашого возного, та коли серце мо не
лежить до ©х i коли менi вони осоружнi!.. Та i всi письменнi - нехай вони
собi тямляться!
Т е р п и л и х а. Знаю, чом тобi всi не люб'язнi; Петро нав'яз тобi в
зуби. Дурниця все те, що ти дума ш; чотири годи уже, як об нiм нi слуху
нема, нi послушанiя.
Н а т а л к а. Так що ж? Адже i вiн об нас нiчого не чу , та ми живемо;
то i вiн жив i так же пам'яту об нас, та бо©ться вернуться.
Т е р п и л и х а. Ти не забула, як покiйний твiй батько напослiдок не
злюбив Петра i, умираючи, не дав свого благословенiя на тво з ним
замужество; так i мого нiколи не буде.
Н а т а л к а (подбегает к матери, схватывает ее руку и поет).
N 8
Ой мати, мати! Серце не вважа ,
Кого раз полюбить, з тим i умира .
Лучче умерти, як з немилим жити,
Сохнуть з печалi, щодень сльози лити.
Бiдность i багатство - сть то божа воля;
З милим ©х дiлити - сть щаслива доля.
Ой хiба ж я, мати, не твоя дитина,
Коли моя мука тобi буде мила?
I до мого горя ти жалю не ма ш,
Хто прийшовсь по серцю, забуть заставля ш!..
(Пропевши, говорит).
О мамо, мамо! Не погуби дочки сво й! (Плачет).
Т е р п и л и х а (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти
кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество мо , старость силують мене
швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобi не ворог. Правда, Петро
добрий парубок, та де ж вiн? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; вiн
не лежень, трудящий, з ним обiднiти до злиднiв не можна. Але що ж! Хто
вiда - може, де запропастився, а може, i одружився де, може, забув i
тебе. Тепер так бува , що одну нiбито любить, а о другiй дума .
Н а т а л к а. Петро не такий; серце мо за його руча ться, i воно менi
вiщу що вiн до нас вернеться. Якби вiн знав, що ми тепер так бiднi - о, з
кiнця свiта прилинув би до нас на помощ.
Т е р п и л и х а. Не дуже довiряй сво му серцю: сей вiщун часто
обманю . Придивися, як тепер робиться в свiтi, та i о Петрi так думай. А
лучче, якби ти була менi покорна i мене послухала.
N 9
Чи я тобi, дочко, не добра желаю,
Коли кого зятем собi вибираю?
Ой дочко, дочко! що ж мнi начати?
Де ж люб'язного зятя достати?
Петро десь блука , може, оженився,
Може, за тобою не довго журився.
Ой дочко, дочко! що ж мнi начати,
Де ж люб'язного зятя достати?
По старостi мо©й живу через силу,
Не дождавшись Петра, пiду i в могилу.
Ой дочко, дочко... и проч.
Тебе ж без приюту, молоду дитину,
На кого оставлю, бiдну сиротину?
Ой дочко, дочко... й проч.
Ти на те ведеш, щоб я не дождала бачити тебе замужем, щоб через тво
упрямство не дожила я вiку: бiдность, сльози i перебори тво© положать мене
в домовину. (Плачет).
Н а т а л к а. Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашiй волi i для вас за
первого жениха, вам угодного, пiду замуж; перенесу сво горе, забуду Петра
i не буду нiколи плакати.
Т е р п и л и х а. Наталочко, дочко моя! Ти все для мене на свiтi!
Прошу тебе: викинь Петра з голови - i ти будеш щасливою. Але хтось
мелькнув мимо вiкна, чи не йде хто до нас?
(Уходит).
Я В Л Е Н И Е 5
Наталка (одна)
Трудно, мамо, викинуть Петра iз голови, а iще труднiше iз серця. Но що
робить!.. Дала слово за первого вийти замуж - для покою матерi треба все
перенести. Скроплю серце сво , перестану журитись, осушу сльози сво© i
буду весела. Женихи, яким я одказала, в другий раз не прив'яжуться;
возному так одрiзала, що мусить одчепитися; бiльше, зда ться, нема на
примiтi. А там... ох!.. Серце мо чогось щемить... (Приметя приближение к
двери, садигся за роботу).
Я В Л Е Н И Е 6
Наталка, Терпилиха и выборный.
В ы б о р н ы й. Помагай-бi, Наталко! Як ся ма ш, як пожива ш?
Н а т а л к а. Ат, живемо i ма мося, як горох при дорозi: хто не схоче
той не вскубне.
Т е р п и л и х а. На нас, бiдних i безпомощних, як на те похиле
дерево, i кози скачуть.
В ы б о р н ы й. Хто ж тобi виноват, стара? Якби оддала дочку замуж, то
i мала, хто вас обороняв би.
Т е р п и л и х а. Я сього тiлько i хочу, так що ж...
В ы б о р н ы й. А що таке ? Може, женихiв нема, абощо? А може,
Наталка?..
Т е р п и л и х а. То бо то i горе! Скiлько не траплялись i хорошi
людцi, так: "Не хочу та й не хочу!"
В ы б о р н ы й. Дивно менi та чудно, що Наталка так говорить; я нiколи
б од ©© розуму сього не ждав.
Н а т а л к а. Так то вам зда ться, а нiхто не вiда, хто як обiда.
Т е р п и л и х а. От так все вона - приговорками та одговорками i
виверта ться; а до того iще як придасть охання та сльоз, то я i руки
опущу.
В ы б о р н ы й. Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дiвка, не
дитя. Кого ж ти дожида шся? Чи не iз города ти таку примху принесла з
собою? О! там панночки дуже чваняться собою i вередують женихами: той не
гарний, той не багатий, той не меткий; другий дуже смирний, iнший дуже
бистрий; той кирпатий, той носатий, та чом не во нний, та коли i во нний,
то щоб гусарин. А од такого перебору досидяться до того, що послi i на ©х
нiхто не гляне.
Н а т а л к а. Не рiвняйте мене, пане виборний, з городянками: я не
вередую i не перебираю женихами. Ви зна те, хто за мене сватався. Чи уже ж
ви хочете спхнути мене iз мосту та в воду?
В ы б о р н ы й. Правда, замуж вийти - не дощову годину пересидiти; але
менi зда ться, якби чоловiк надежний трапився, то б не треба нi для себе,
нi для матерi йому одказовать; ви люди не багатi.
Т е р п и л и х а. Не багатi! Та така бiднiсть, таке убожество, що я не
знаю, як дальше i на свiтi жити!
Н а т а л к а. Мамо! Бог нас не оставить: сть i бiднiйшi од нас, а
живуть же.
Т е р п и л и х а. Запевне, що живуть, але яка жизнь ©х!
Н а т а л к а. Хто живе чесно i году ться трудами сво©ми, тому i кусок
черствого хлiба смачнiший од м'ягкой булки, неправдою нажито©.
Т е р п и л и х а. Говори, говори! А на старостi гiрко терпiти нужду i
во всiм недостаток. (К выборному). Хоть i не годиться сво © дочки
вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина; вона обiщала для
мого покою за першого жениха, аби б добрий, вийти замуж.
В ы б о р н ы й. Об розумi i добрiм серцi Наталки нiчого i говорити;
всi матерi примiром ставлять ©© сво©м дочкам. Тiлько нiгде правди дiвати,
трудненько тепер убогiй дiвцi замуж вийти; без приданого, хоть будь вона
мудрiйша од царя Соломона, а краща од прекрасного Iосифа, то може умерти
сiдою панною.
Т е р п и л и х а. Наталко! Чу ш, що говорять? Жалiй послi на себе, а
не на другого кого.
Н а т а л к а (вздыхает). Я i так терплю горе!
В ы б о р н ы й. Та можна вашому горю i пособити; (лукаво) у мене сть
на примiтi чолов'яга i поважний, i багатий, i Наталку дуже собi уподобав.
Н а т а л к а (в сторону). От i бiда менi!
Т е р п и л и х а. Жарту те, пане виборний!
В ы б о р н ы й. Без жартiв, знаю гарного жениха для Наталки. А коли