Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Частина перша
НАПАД
В останнiй день грудня 1678 року Арсен Звенигора з Романом Во©новим та
Ненком перебралися по льоду на лiвий берег Днiпра i понад Сулою
попростували на пiвнiч. Поспiшали, бо хотiли щедрий вечiр зустрiти в
Дубовiй Балцi серед сво©х.
Пронизливий холодний вiтер люто шмагав ©х по обличчях колючим снiгом,
слiпив очi, танцював i кушпелив навколо, мов зграя вiдьом i чортiв,
застилаючи виднокруг густою бiлястою пеленою.
Стомленi голоднi конi важко брьохалися в iмлистiй снiговiй круговертi,
з натугою здиралися на крутi горби. А в долинах, у глибоких байраках
пурхали по груди в пухкi замети, як у свiже пiнисте молоко.
Вершники теж стомилися i ©хали мовчки. Арсен прокладав шлях, пильно
вдивляючись у неяснi обриси горбiв i ледь помiтних у безпросвiтному мороцi
га©в, щоб не збитися з дороги. Власне, нiяко© дороги не було - пробиралися
навпростець, манiвцями, але цi манiвцi були козаковi добре знайомi, бо не
один раз вiн тут про©здив. Його товаришi цiлком покладалися на свого
проводжатого, - тому понасували башлики на самi очi, понахиляли голови
майже до кiнських грив i, здавалося, дрiмали.
А хуртовина не вщухала. Небо не просто сiяло снiгом. Воно, як
велетенський вiтряк, тряслося в нестримному гнiвi й з високостi трусило,
кидало, жбурляло з-пiд свого невидимого жорна цiлi потоки крижаного
борошна, яке зразу ж пiдхоплював скажений вiтрюган i котив понад
принишклою землею.
Арсен щiльнiше прикрив поли кожуха i, знявши рукавицю, теплою долонею
зiгнав з брiв i вiй шорсткий намерзлий снiг. А думкою линув у Дубову
Балку, в низеньку теплу хатину. Уявляв, як у це передноворiчне надвечiр'я
мати зi Стехою i Златкою готують святкову вечерю, а чоловiки - дiдусь
Онопрiй, Младен, Якуб, Спихальський i Яцько, - упоравшись по господарству,
сидять на лавах, за столом та бiля лежанки, в якiй весело гоготить вогонь,
i ждуть щедрiвникiв та щедрiвниць.
Щедрий вечiр! Багатий вечiр! Цього разу ти будеш особливо радiсний у
господi старо© Звенигорихи. Тiльки б щасливо добратися до хутора.
Потiм в уявi сплива прекрасне личко Златки. На ©© пухких губенятах
блука сумна усмiшка, а в темно-синiх очах прича©лося невисловлене
запитання - Арсене, любий, коли ж я дiждуся тебе? Коли нарештi ти повiсиш
на кiлочок у глухому кутку хатини свою шаблю-розлучницю, коли - надовго, а
чи й назавжди - розсiдла ш свого бойового коня i забудеш про нескiнченнi
шляхи-дороги, про кривавi сiчi, про сповненi тривог i небезпек днi й
ночi?.. Вона манила до себе звабливим поглядом, стрункою постаттю,
бiлизною зубiв i вiтряною розмаянiстю важкого чорного волосся. Вона
кликала сво©м нiжним грудним голосом, в якому вчувалася дивна музика чужих
мов i бентежнiсть пiвденних ночей... Златко! Люба моя! Я поспiшаю, щоб уже
нiколи бiльше не розлучатися з тобою, щоб навiки назвати сво ю i назавжди
по днати нашi долi! Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб вiдтепер i
до кiнця нашого житт вого шляху бути разом, щоб ти не вiдчувала себе серед
цих широких степiв вiдламаною галузкою. Златко! Я зроблю усе, що в силах
мо©х, щоб ти була щасливою, щоб моя земля стала для тебе рiдною i
дорогою...
Його думки снувалися б i далi, та ©х раптом урвали якiсь тривожнi
звуки, що долинули з глибоко© балки. Арсен почекав, поки пiд'©дуть
товаришi.
- Ви чу те? Зда ться, десь iрже кiнь!
- Що ж тут - село чи хутiр попереду? - спитав Роман.
- В гiм-то й рiч, що нi села, нi хутора... О, чу те?! З балки долинуло
ледь чутне в завиваннi буревiю тривожно-болiсне iржання.
- Мабуть, подорожнi, - висловив здогад Роман. - I несе ж у таку лиху
годину!.. Хто б це мiг бути? Сподiваюся - не татари?
- Зараз дiзна мося, - вiдповiв Арсен.
Вони спустилися в долину. Тут було трохи затишнiше. Снiговiй ревiв десь
угорi, котився понад бiлою безконечною рiвниною, а сюди, в мiжгiр'я,
вривалися тiльки поодинокi вихори i слали мiж невидимими горбами пухку
снiгову ковдру.
До виразного iржання тепер долучився людський стогiн. Вiн линув десь
знизу, мовби з-пiд снiгу або з глибоко© ями.
Вершники спiшилися.
На краю обривистого, занесеного снiгом рiвчака зупинилися. Там, унизу,
в напiвзаметенiй ямi, лежав вороний кiнь. Здригаючись вiд холоду, вiн
натужно пiдiймав мокру голову i жалiбно iржав, нiби благав про порятунок.
Пiд ним невдаха-господар.
Своею вагою кiнь придушив йому ногу, i чоловiк, пересилюючи бiль, тихо
постогнував.
Арсен стрибнув у рiвчак.
Кiнь потягнувся до нього м'якими мокрими губами, тихенько заiржав i
зробив спробу пiдвестися. Але не змiг: обидвi переднi ноги були
переламанi. Його хазя©н ворухнувся теж i розплющив очi.
- Крiпись, чоловiче! - промовив Звенигора. - Зараз ми допоможемо тобi!
Вони втрьох пiдняли коня, висвободили зi стремена ногу потерпiлого.
Допомогли йому пiдвестися i вилiзти з рiвчака.
Це був високий, мiцний на вигляд чолов'яга рокiв сорока. Сукняна
бекеша, пiдбита лисячим хутром, туго обтягувала його ставну постать. Шабля
при боцi i два пiстолi за поясом, дорога смушева шапка з малиновим верхом
i добротнi чоботи з посрiбленими острогами свiдчили про приналежнiсть
незнайомця до вiйськового стану i про те, що це - не сiрома-нетяга, а
досить заможний козак.
Вiн струсив з себе снiг, кiлька разiв зiгнув i розiгнув праву ногу.
Потiм усi ю вагою тiла наступив на не©. Нога була цiла, не пошкоджена,
але, видно, болiла чи затерпла, бо незнайомець довгенько, кривлячись,
притупцював нею. Нарештi випростався перед сво©ми рятiвниками i,
усмiхнувшись з-пiд невеликого, але густого темно-русого вуса гарною
бiлозубою усмiшкою, зняв шапку, статечно вклонився.
- Добрий день, добрi люди! Спасибi сердечне, що порятували! А то вже
гадав - пропаду! - I вiн мiцно потиснув усiм руки. - Кого ж бог послав
менi на помiч?
- Запорожцi... Звенигора, Роман Во©нов та Ненко, - стримано вiдповiв
Арсен. - А ви хто?
- Семен Гурко, з Борзни, абшитований козак Нiжинського полку.
- Чому ж абшитований? Ваш вiк ще не дозволя залишати вiйськову службу.
- Вiк не дозволя , та обставини змусили... Дружину поховав, дочку замiж
вiддав. Побув деякий час з молодятами, та бачу - зайвий я у ©хнiй новiй
сiм'©. Тому й вирiшив - адже тепер я вiльний птах! - гайнути на Запорожжя.
Звичайно, не боки облежувати та саламаху ©сти, а теж нести вiйськову
службу... Та ось ма ш:
замалим не наклав головою у цiй бiсовiй круговертi... Ще раз дякую вам
за порятунок!
- Долi сво©й дякуйте... От тiльки як же ви тепер? Без коня в таку
негоду далеко не залетиш!
Гурко мовчки розвiв руками, нiби сказав: а що я маю робити?
- По©дьмо з нами, - запропонував Арсен. - Доберемося до тепло© оселi, а
там уже подума мо, як вам бути далi...
- Гм, легко сказати - по©дьмо з нами... Пiший кiнному не товариш! -
заперечив Гурко.
- Це правда. Однак ми ж не залишимо вас тут на загибель! Якось уже
доберемося до Дубово© Балки. А там i коня для вас роздобудемо... Ну, не
гаймося! Вечорi , а нам ще добрячих верст п'ятнадцять ©хати!
- Якщо так, тодi зачекайте трохи, - промовив Гурко. -
Я миттю!
Вiн спритно плигнув у рiвчак, нахилився над конем. Обома руками обняв
його за голову, збив з буйно© вороно© гриви снiг. Кiнь, мов дитина,
потягнувся до господаря тремтячими губами, жалiбно заiржав.
- Прощай, мiй вiрний товаришу, - глухо промовив Гурко, виймаючи з-за
пояса пiстоль. - Ти чесно i вiддано послужив менi... А я... Ось дине, -
вiн звiв курок, - чим я можу вiддячити тобi... Прости мене, друже!
Вiн приклав пiстоль коневi до вуха i вiдвернув голову, щоб не дивитись
у широко розплющенi чорнi очi, з яких збiгали чи то сльози, чи прозора
снiгова вода.
Пролунав короткий пострiл. Кiнь стрепенувся i затих. I зразу ж снiговiй
почав укривати його легким бiлим саваном, з-пiд якого страшно i неприродно
виглядали зламанi, вивернутi догори переднi ноги.
Гурко розстебнув на коневi попругу, зняв сiдло й гнуздечку. Спритно й
легко, нiби йому було рокiв двадцять, а не сорок, i нiби вiн не пролежав
пiвдня, закляклий, у холодному снiгу, вистрибнув з рiвчака i сказав:
- Ну, ось я готовий! Якщо берете мене з собою, то постараюся не
вiдстати...
Прямий i чесний Роман Во©нов обурився.
- Е-е, чоловiче, ти невисоко цiниш нас, якщо вважа ш, що ми дозволимо
тобi йти пiхтурою!.. - По росiйському звичаю вiн звертався до незнайомця
на "ти". - Ось, будь ласка, мiй сiрий! Приторочуй мiцнiше сiдло позаду i
©дь, а я трохи пройдуся пiшака, бо ноги вже геть затекли... А згодом мене
змiнить Ненко, та й Арсен буде не вiд того... Якщо вже зараджувати лиховi,
то гуртом! Недарма ж у вас кажуть: гуртом i рiдного батька легше бити!
Нiжинський козак весело усмiхнувся.
- Побий мене грiм, якщо ви не добрячi хлопцi! Га? ©й-богу, варто було
померзнути в снiгу, аби тiльки зустрiтися з вами© Видно зразу, що справжнi
запорожцi, а не якiсь зайди.
Звенигора i Во©нов переглянулись, зареготали. А Ненко, не дуже
второпавши, що сказав веселий подорожнiй, якого тiльки щасливий випадок
урятував вiд смертi, з подивом спостерiгав цю сцену.
- Вгадали, батечку! - сказав Арсен, витираючи рукавицею сльози в очах.
- Один з нас - яничар, турок, чи то пак потурчений болгарин, - вiн показав
на Ненка. - Другий, - кивнув на Романа, - донський козак... А третiй, -
ткнув рукавицею собi в груди, - колишнiй недовчении спудей... Ну, а всi
гуртом - справжнiсiнькi запорожцi!
- 0!- тiльки й вихопилося у нiжинця, i вiн зареготав дужче за всiх.
Веселий регiт, до якого, зрозумiвши, про що мова, при днався i Ненко,
покотився, переборюючи завивання хуртовини, широкою заснiженою долиною.
Можна було подумати, що четверо людей зiйшлися не серед розбурханого
оскаженiлого вiд буремного вiтру дикого поля, а, либонь, десь у затишнiй
теплiй корчмi, за кухлем смачного пива, бiля вродливо© весело© шинкарки.
Пересмiявшись, вони швидко зiбралися й пiрнули в iмлисто-молочну
снiгову каламуть. Арсен знову рушив попереду - прокладати дорогу. За ним
верхи - Ненко й Гурко. А Роман, учепившись за гнуздечку, прив'язану до
сiдла, поспiшав ззаду по втоптаному кiнськими копитами слiду.
Буря не вщухала. Як тiльки подорожнi виткнулися з долини, вона заревла,
закрутила, сипонула у вiчi холодним приском i покотила далi - в незмiрне
безмежжя бiлого степу.
За невеличкими вiконцями, на яких мороз вималював чудернацькi мережива,
глухо ви вiтер, кида в шибки сипучим снiгом, гогоче в широкому,
виплетеному з лози бовдурi. А в хатi - натоплено, по-святковому затишно.
Перед образами горить невеличка лампадка, пiд сволоком, на дерев'янiй
пiдставцi, - воскова свiчка, а в челюстях печi потрiску жовтавим полум'ям
жмут смолисто© скiпи.
За столом, на покутi, сто©ть великий снiп жита, перев'язаний цупким
перевеслом iз лугового сiна i уквiтчаний рясними кетягами червоно©, мов
кров, калини.
На столi, застеленому вишиваною скатертиною, в полив'яних мисках - кутя
з узваром, вареники з сиром та сметаною, пироги
з маком, шулики з медом, два кiльця ковбаси, що виблискують
пiдсмаженими боками. А посерединi, на широкiй дерев'янiй тацi, -
крутолобий бiлий коровай.
Кiлька разiв на рiк - у великi свята чи при зустрiчi найдорожчих гостей
- бiдаки-господарi стягалися на таке багате частування.
Стара Звенигориха з дiвчатами - Стехою та Златкою - пора ться бiля печi
та столу. Дiд Онопрiй вмощу на покуть, за снiп, горнятко з кутею та
глечик з узваром - домовикам, тобто душам померлих, щоб ласкавi й добрi
були до хати i всiх, хто живе в нiй.
Младен з Якубом мовчки сидять на лавi. Яцько пiдкида в лежанку дрова,
а Спихальський, ще змарнiлий пiсля поранення, але вже веселий i жвавий, бо
вiдчув в останнi днi, як у його м'язи стрiмко влива ться нова молода сила,
швендя по хатi i, потираючи руки, загляда до полумискiв, дзбанiв та
пляшечок, якi все ставила i ставила на стiл Звенигориха. Вуса його
ворушилися, мов у кота, коли вiн чу поживу, а злегка булькатi голубi очi
виблискували радiстю: вiн наперед смакував багату вечерю!
- То сть, панiматко, чудесне, вельми розкiшне свято - ваш щедрий, чи
то пак багатий вечiр! - фiлософствував вiн, патетично звертаючись до
старо© господинi. - У жодного народу не видiв нiц нiчого лiпшого!.. Якi
страви! Якi напо©! Ух! Аж дух забива , холера ясна! - Вiн ковтав слину i
прицмокував язиком. - А цей зворушливий снiп жита, що пахне й досi - уй!
уй! - чебрецем, свiжою сонячною соломою i далеким-далеким лiтом! Цi
шорсткi бринькучi колосочки i кисло-солодка червона калина мiж ними!.. Як
це мило i дотепно! Напередоднi рiздва i Нового року, на святвечiр i щедрий
вечiр, вносити цей снiп у хату, ставити на найпо-чеснiшому мiсцi - на
покутi i бажати, щоб Новий рiк був такий же щедрий i багатий для
господарiв, як i цей золотий снiп! - Вiн пiдморгнув Стесi, яка саме
розкладала на столi дерев'янi ложки.
- Амiнь на доброму словi! - усмiхнувся у сиву бороду дiд Онопрiй. -
Вашими б устами та мед пити, пане Мартин!
- За цим дiло не стане! Був би тiльки мед! Га-га-га! - зареготав
Спихальський i ляснув долонею Яцька, який, нахилившись, роздмухував у
лежанцi жар. - Годi тобi, хлопаку, тутай дмухати! Прецiнь i в тебе, як i в
мене, голод смокче за пупа! Ходiмо лишень надвiр та защедру мо пiд вiкном
панiматцi, ачей, до столу покличе!
- Можна й до столу. Чого ж? I навiть без щедрiвки... От хiба ще одну
хвильку зачека мо: мо', який гiсть нежданий прибуде!
Всi знали, якого гостя жде стара мати. Тiльки вiри не йняли, щоб у таку
негоду Арсен з Романом вирвалися в дорогу. Тому промовчали.
Звенигориха розцiнила це по-сво. му i зразу заметушилася.
- Та нi, це я так... Якi там гостi такого пiзнього часу! Тож будемо
сiдати до столу© Прошу, прошу... Чим ма мо, тим i прийма мо!
Однак Спихальський заперечив:
- Е-е, нi, панiматко! Який же це щедрий вечiр без щедрiвочки? Ану,
Яцьку, Стехо, Златко! Ходiть за мнов - та гукнемо!
В цю мить за вiкном хтось загупав, i в хату ввiрвалися приглушенi
чоловiчi голоси. Потiм пролунало:
Щедрик-ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кiльце ковбаски!
- Ой, Арсен! - радiсно зойкнула мати i в знемозi опустилася на ослiн. -
Це його улюблена щедрiвка!
Стеха метнулася в сiни. Грюкнув засув. Разом з морозяним холодом,
iскристими снiжинками, що завихрилися бiля порога, з шумом хурделицi в
хату вступили чотири заснiженi з нiг до голови постатi На них усе: i
кожухи, й шапки, й рукавицi, i навiть обличчя - так запорошене снiгом, що
серед прибулих годi було впiзнати Арсена. Всi однаково скидалися на
казкових дiдiв-морозiв, якi негадано, не знати як i звiдки взявшись,
ввалилися до господи. Та ось вони постягували з голiв кудлатi шапки, i три
дужi голоси прощедрували:
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям -
на здоров'я!..
Що зчинилося в хатi! Радощам не було межi Всi посхоплювалися з мiсць i
кинулися до прибулих.
- Арсене!
- Романс!
- Ненко!
Радiснi вигуки, смiх, щебетання дiвчат, якi горнулися до сво©х
наречених, сльози матерi, обiйми i чоломкання!
Ненка не випускали з обiймiв радiсно здивованi Младен i Якуб. Для них
його прибуття було такою вражаюче при мною несподiванкою, що вони довго не
могли отямитися. Златка залишила на хвилину Арсена i теж, на радощах
обнявши брата, чмокнула його в холодну щоку.
Лише козак Гурко стояв бiля порога мовчки, добрими сiрими очима
оглядаючи буйство радощiв i щастя, що так несподiвано заповнили i
сколихнули цю привiтну теплу хатину.
Коли перша хвиля почуттiв уляглася, Арсен сказав:
- Дорогi мо©, як бачите, ми з Романом вернулися не самi. Ось це -
Ненко, Златчин брат, син Младена i добрий друг Якуба!
Ненко вклонився, потискуючи по-дружньому простягнутi руки. Звенигориха
схлипнула - вона вже знала iсторiю його життя - i поцiлувала в голову. А
Спихальський крякнув з несподiванки i вигукнув:
- зус, Марiя!.. Арсене, але ж ти справжнiй ворожбит! Чаклун! Де i як
ти спiймав сю пташину, яка так звеселила серця Младена,
Златки i Якуба?
- В самiсiнькiй Сiчi, брате!.. - Вiдповiв Арсен i по паузi додав:- А ще
познайомтеся з нашим новим товаришем, який прибився до нас у дорозi...
Козак Гурко? -
Гурко скинув бекешу i, привiтно усмiхнувшись, поцiлував Зве-
нигорисi руки.
- Спасибi, мати, за гарного сина! Вiн зi сво©ми друзями сьогоднi
врятував мене вiд загибелi. Дай, боже, йому щастя i красно© долi!
Звенигориха розчулилася, змахнула з ока сльозу.
- Спасибi вам, добрий чоловiче, за гарнi слова. Сiдайте, прошу вас!
- Ай справдi, пора юж сiдати до столу, - заметушився Спихальський, на
свiй лад зрозумiвши слова старо©. - Бо нашi гостi, гадаю я, так зголоднiли
в дорозi, як хорти пiсля полювання!
Поки готувалися до вечерi, дiд Онопрiй попорав коней.
За всi роки, вiдколи сiм'я Звенигор, рятуючись вiд турецько-татарсько©
навали, перебралася з рiдного Кам'яядя на. Лiвобережжя, мабуть, не було
щасливiшого дня в ©хнiй хатинi, нiж цей щедрий вечiр. I хоча безперервнi
вiйни, ворожi напади та житейськi незгоди й злигоднi зробили на серцi
майже кожного присутнього не одну болючу зарубку, хоча в ©хнiй бесiдi не
раз спалахували гiркi спогади про втрати i тяжкi переживання, яких випало
на долю кожного немало, все ж за столом панував веселий, радiсний настрiй,
бо цьому сприяло i те, що вони чи не вперше зiбралися всi разом, i те, що,
прогримiвши над ©хнiми головами, вiдлетiли, як ©м здавалося, в минуле
страшнi грози вiйни й лихолiття, i те, нарештi що перед ними стояв багатий
стiл, заставлений дарами щедро© полтавсько© землi.
Розiмлiлий дiдусь Онопрiй, поблискуючи почервонiлою лисиною, невтомно
частував гостей. За слив'янкою наповнював чарки грушiвкою, калганiвкою,
малинiвкою, а по всьому - гостропахучим, п'янким медом.
Щаслива, аж помолодiла Арсенова мати пiдняла над головою маленький
гранчастий шкалик, проспiвала:
Ой чарочко манюсiнька, Яка ж бо ти гарнюсiнька, Нi сучечка, нi пенечка
- Вип'ю тебе до денечка!
Спихальський разом з нею вихилив свiй кухоль i гримнув так, що аж
свiчка заблимала:
- За ваших любих дiток, панiматко! Hex жиють по сто лятi Гурко спочатку
вiдмовчувався. А коли дiд Онопрiй винiс з-за груби кобзу, враз пожвавiшав,
очi його заблищали.
- Ану, дiду, дайте сюди!
Узяв кобзу до рук, перебiг пальцями по струнах. Мелодiйний передзвiн
тужно полинув попiд стелею, а потiм до нього долучився такий соковитий
задушевний голос, що зразу всiх узяв за серце. I полилася чарiвна, нiжна
мелодiя.
Та забiлiли снiги, забiлiли бiлi,
Ще й дiбровонька.
Та заболiло тiло козацьке бiле, Ще й головонька.
Пiсню пiдхопив Арсен. I два дужi гарнi голоси, сплiвшись в один чистий
дзвiнкий струмiнь, забринiли, як гiлки явора пiд вiтром, загомонiли
воркiтливими весняними струмками, вiдлунились у серцях неповторною красою
ясного мiсячного зимового вечора...
Пiсня захоплювала, зачаровувала, всi слухали ©© затамувавши подих.
Спихальський завмер, тiльки з-пiд примружено© вi© скотилася по щоцi i
зависла на вусi одинока сльоза. Незважаючи на зовнiшню грубуватiсть i
пащекуватiсть, пан Мартин мав по-дитячому вразливе серце, чутливе до
всього прекрасного. Пiсня зворушила його, збурила душу, нагадала про
нелегкi останнi роки життя, про те, що i в нього зараз, як i в того
козака, що заслаб у холодному заснiженому степу, нiкого не лишилося, крiм
друзiв, з якими вiн дiлив хлiб i сiль. I коли розсипався срiбним
передзвоном останнiй акорд кобзи, зовсiм тихо прошепотiв:
- Боже, якi чари! Диявольськi чари! Ваша пiсня, панове, то сть
найвищий вияв вашого духу, вашо© поетично© натури! Семен Гурко з подивом
глянув на поляка.
- Ви правильно мислите, пане... Однак не всi нашi сусiди, на жаль,
думають так, як ви. Вашi земляки, до прикладу, пани Синяв-ськi, Сапеги,
Яблоновськi, Собеськi, Потоцькi, пруться на Укра©ну, мабуть, не для того,
щоб усолоджувати слух нашими дзвiнкоголосими пiснями, а щоб напхати сво
черево нашим хлiбом, салом та медом, а кишенi - грiшми!
- Тiльки, прошу пана, не прилучайте i мене до цi © компанi©! -вигукнув
ображено пан Мартин. - Я, мосьпане, рiч друга!
Гурко усмiхнувся.
- Похвально чути таке. Я з при мнiстю тисну вашу чесну руку, пане! - I
нiжинський козак мiцно обняв Спихальського за плечi. - Але ж таких, як ви,
обмаль!.. А згадайте, що зробили з Укра©ною хан та султан! Страшно уявити!
На Правобережжi кожен другий - загинув, кожен третiй - у неволi, кожен
четвертий - утiк на Лiвобережжя, пiд захист Москви, що одна зараз ряту
нас вiд остаточно© загибелi... I тiльки кожен п'ятий чи, може, шостий,
якщо не сьомий, ще залишився там, поневiряючись по лiсових хащах.
- О пан добре обiзнаний iз становищем краю! - в свою чергу
здивувався Спихальський.
- ще б пак! Маю голову на плечах! - з гiднiстю вiдповiв козак- Та й
кiлька рокiв товкся з лiвобережними полками по Укра©нi, воюючи то проти
Виговського з шляхтою, то проти Ханенка з ханом, то проти Дорошенка та
Юрка Хмельницького з султаном... Билися вони, рiзалися за Богданову
булаву, гризлися, як скаженi собаки! Та в жодного не було Богданового
розуму i Богданово© сили. От i довели нашу вiтчизну на край загибелi,
проклятi!..
Гурко замовк i замислився. На його високому, злегка похилому назад
лобi, мiж зламами темно-русих брiв, залягла глибока зморшка, а на очi
упала сумна тiнь.
Арсен переглянувся з Романом. Так ось якого гостя послала ©м доля
сьогоднi! Нi, це не простий козак, як вони думали спочатку, коли везли
його на хутiр! Велична зовнiшнiсть у ньому по днувалась iз глибоким i
гострим розумом.
Арсеновi подумалося, що його новий знайомий дуже скида ться на Сiрка:
така ж могутня статура з мiцно посадженою на широкi плечi великою
характерною головою, такий же владний погляд крицево-сiрих очей, таке ж,
як здалося йому, уболiвання за долю батькiвщини й народу. Лише риси
обличчя у нього м'якшi, добрiшi. Може, тому, що молодший рокiв на двадцять
п'ять чи й тридцять?
- Ви давно були на тому боцi? - спитав Арсен, маючи на увазi
Правобережжя. - Зда ться, нiби вчора звiдти...
- Я два лiта провiв пiд Чигирином у вiйську гетьмана Самои-ловича...
Навiть останнi днi був у самому Чигиринi. Якраз перед падiнням його наш
полк вивели звiдти. Мабуть, це i врятувало мене вiд загибелi...
- О, то ми були десь поряд! - вигукнув Арсен. - Отже, лиха сьорбнули з
одного ковша!..
Довго, далеко за пiвнiч, свiтився вогник у затишнiй хатинi Звенигор.
Точилася жвава розмова, лилися спогади, лунали пiснi. Мирне щастя тихо
витало над головами всiх присутнiх, i сторонньому споглядачевi могло б
здатися, що так жили вони завжди, що не було за ©хнiми плечима нi кровi,
нi смертей, нi горя, нi во нного лихолiття... Вони щиро вiддавалися сво му
короткоплинному щастю. Нiхто з них у цю мить не думав про завтрашнiй день.
Закинутi житт вими обставинами з рiзних, часом аж надто далеких закуткiв
землi, вони почувалися в цьому товариствi, пiд цi ю гостинною стрiхою, як
дома, i нiкому не хотiлося думати й гадати, яких несподiваних ударiв може
завдати ©м примхлива доля завтра. I в кожного з них було сьогоднi сво ,
тiльки сво вiдчуття щастя.
Стара мати тiшилася дiтьми, дiдусь Онопрiй - онуками i смачними
наливками. Арсен тонув серцем у синiх Златчиних очах, а вона сором'язливо
горнулася до нього, крадькома позираючи на батька та брата - чи не
бачать?.. Стеха й Роман теж нiкого й нiчого не помiчали, окрiм свого
кохання, i ©хнi голови, в обох уквiтчанi бiляво-пшеничним волоссям,
тулилися одна до одно©, як розквiтлi мальви на городi.
У Младена i Якуба серця були сповненi радiстю за Ненка, який вiд
сьогоднi належав ©м не тiльки тiлом, а й душею, а Ненко вперше в життi
вiдчув любов i ласку рiдних людей, i од цього досi не знаного почуття у
нього лоскiтно тремтiло серце, а на очi наверталися непроханi сльози.
Спихальський i Яцько, не переживаючи нi за кого i нi за що, з насолодою
ласували розкiшними, як ©м здавалося, стравами та напоями i були щасливi
щастям сво©х друзiв.
Про одного козака Гурка нiчого певного не можна було сказати, бо для
всiх вiн залишався ще загадкою. Однак, судячи по тому, як розчервонiлися
вiд наливок його присмаглi на морозяному вiтрi щоки, як вiн виспiвував
пiсень, можна було гадати, що гiсть вiдчував себе щасливим.
Це був щедрий вечiр ©хнього життя! По-справжньому щедрий, ласкавий,
теплий, щасливий! I вони, люди того неспокiйно-жорстокого часу, умiли як
слiд оцiнити його!
Тому й панували весь час у хатi, за гостинно-багатим столом,
невимушенiсть, дружелюбнiсть i та поетична простота почуттiв, що робить
людину щасливою.
Коли прокричали другi пiвнi, у вiкно хтось постукав. То були Iваник i
Зiнька. Видобувши з кишень кожухiв жменi збiжжя, вони сипонули його на
долiвку, на стiл, на образи, на всiх, хто сидiв за столом. Смiх, радiсний
гомiн, пахощi житнього й пшеничного зерна, змiшаного з горохом, ячменем та
куколем, заповнили всю хату.
- На щастя, на здоров'я, на Новий рiкi Роди, боже, жито, пшеницю! -
приказував, посипаючи, Iваник. - А ви, тiтко, зна те-ма те, дайте
паляницю!
А Зiнька защебетала:
Сiю-вiю-посiваю,
З Новим роком вас вiтаю!
З Новим роком вас вiтаю -
Щастя и радощiв бажаю!
х запросили до столу. Iваник сiв на лавi, а Зiнька на ослонi, де,
потис нувшись, дав ©й мiсце Спихальський.
- Йдемо... Коли дивлюся - свiтиться у Звенигор, - зразу ж заторочив уже
добре захмелiлий Iваник, випиваючи, однак, чималенький кухоль вишнiвки. -
Еге-ге, кажу Зiньцi, мабуть. Арсен прибув iз Запорожжя! Ану, давай-но,
жiнко, засi мо його! Чи не пригостить чарчиною, зна ш-ма ш?
Зiнька непомiтно штовхнула, чоловiка пiд столом ногою-не пащекуй,
мовляв! А сама - дужа, пишнотiла, з морозу рум'яна - метнула iскристими
чорними очима по захмелiлих чоловiках... I зустрiлася з захопленим
поглядом Спихальського.
Пан Мартин ще влiтку, коли вперше завiтав з Арсеном у Дубову Балку,
накинув оком на цю напрочуд мiцну i ставну молодицю, а тепер, побачивши ©©
у новому гарному вбраннi, з лискучо-чорними, злегка закучерявленими
косами, свiжу вiд морозу та надмiру сили й здоров'я, аж рота роззявив з
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Частина перша
НАПАД
В останнiй день грудня 1678 року Арсен Звенигора з Романом Во©новим та
Ненком перебралися по льоду на лiвий берег Днiпра i понад Сулою
попростували на пiвнiч. Поспiшали, бо хотiли щедрий вечiр зустрiти в
Дубовiй Балцi серед сво©х.
Пронизливий холодний вiтер люто шмагав ©х по обличчях колючим снiгом,
слiпив очi, танцював i кушпелив навколо, мов зграя вiдьом i чортiв,
застилаючи виднокруг густою бiлястою пеленою.
Стомленi голоднi конi важко брьохалися в iмлистiй снiговiй круговертi,
з натугою здиралися на крутi горби. А в долинах, у глибоких байраках
пурхали по груди в пухкi замети, як у свiже пiнисте молоко.
Вершники теж стомилися i ©хали мовчки. Арсен прокладав шлях, пильно
вдивляючись у неяснi обриси горбiв i ледь помiтних у безпросвiтному мороцi
га©в, щоб не збитися з дороги. Власне, нiяко© дороги не було - пробиралися
навпростець, манiвцями, але цi манiвцi були козаковi добре знайомi, бо не
один раз вiн тут про©здив. Його товаришi цiлком покладалися на свого
проводжатого, - тому понасували башлики на самi очi, понахиляли голови
майже до кiнських грив i, здавалося, дрiмали.
А хуртовина не вщухала. Небо не просто сiяло снiгом. Воно, як
велетенський вiтряк, тряслося в нестримному гнiвi й з високостi трусило,
кидало, жбурляло з-пiд свого невидимого жорна цiлi потоки крижаного
борошна, яке зразу ж пiдхоплював скажений вiтрюган i котив понад
принишклою землею.
Арсен щiльнiше прикрив поли кожуха i, знявши рукавицю, теплою долонею
зiгнав з брiв i вiй шорсткий намерзлий снiг. А думкою линув у Дубову
Балку, в низеньку теплу хатину. Уявляв, як у це передноворiчне надвечiр'я
мати зi Стехою i Златкою готують святкову вечерю, а чоловiки - дiдусь
Онопрiй, Младен, Якуб, Спихальський i Яцько, - упоравшись по господарству,
сидять на лавах, за столом та бiля лежанки, в якiй весело гоготить вогонь,
i ждуть щедрiвникiв та щедрiвниць.
Щедрий вечiр! Багатий вечiр! Цього разу ти будеш особливо радiсний у
господi старо© Звенигорихи. Тiльки б щасливо добратися до хутора.
Потiм в уявi сплива прекрасне личко Златки. На ©© пухких губенятах
блука сумна усмiшка, а в темно-синiх очах прича©лося невисловлене
запитання - Арсене, любий, коли ж я дiждуся тебе? Коли нарештi ти повiсиш
на кiлочок у глухому кутку хатини свою шаблю-розлучницю, коли - надовго, а
чи й назавжди - розсiдла ш свого бойового коня i забудеш про нескiнченнi
шляхи-дороги, про кривавi сiчi, про сповненi тривог i небезпек днi й
ночi?.. Вона манила до себе звабливим поглядом, стрункою постаттю,
бiлизною зубiв i вiтряною розмаянiстю важкого чорного волосся. Вона
кликала сво©м нiжним грудним голосом, в якому вчувалася дивна музика чужих
мов i бентежнiсть пiвденних ночей... Златко! Люба моя! Я поспiшаю, щоб уже
нiколи бiльше не розлучатися з тобою, щоб навiки назвати сво ю i назавжди
по днати нашi долi! Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб вiдтепер i
до кiнця нашого житт вого шляху бути разом, щоб ти не вiдчувала себе серед
цих широких степiв вiдламаною галузкою. Златко! Я зроблю усе, що в силах
мо©х, щоб ти була щасливою, щоб моя земля стала для тебе рiдною i
дорогою...
Його думки снувалися б i далi, та ©х раптом урвали якiсь тривожнi
звуки, що долинули з глибоко© балки. Арсен почекав, поки пiд'©дуть
товаришi.
- Ви чу те? Зда ться, десь iрже кiнь!
- Що ж тут - село чи хутiр попереду? - спитав Роман.
- В гiм-то й рiч, що нi села, нi хутора... О, чу те?! З балки долинуло
ледь чутне в завиваннi буревiю тривожно-болiсне iржання.
- Мабуть, подорожнi, - висловив здогад Роман. - I несе ж у таку лиху
годину!.. Хто б це мiг бути? Сподiваюся - не татари?
- Зараз дiзна мося, - вiдповiв Арсен.
Вони спустилися в долину. Тут було трохи затишнiше. Снiговiй ревiв десь
угорi, котився понад бiлою безконечною рiвниною, а сюди, в мiжгiр'я,
вривалися тiльки поодинокi вихори i слали мiж невидимими горбами пухку
снiгову ковдру.
До виразного iржання тепер долучився людський стогiн. Вiн линув десь
знизу, мовби з-пiд снiгу або з глибоко© ями.
Вершники спiшилися.
На краю обривистого, занесеного снiгом рiвчака зупинилися. Там, унизу,
в напiвзаметенiй ямi, лежав вороний кiнь. Здригаючись вiд холоду, вiн
натужно пiдiймав мокру голову i жалiбно iржав, нiби благав про порятунок.
Пiд ним невдаха-господар.
Своею вагою кiнь придушив йому ногу, i чоловiк, пересилюючи бiль, тихо
постогнував.
Арсен стрибнув у рiвчак.
Кiнь потягнувся до нього м'якими мокрими губами, тихенько заiржав i
зробив спробу пiдвестися. Але не змiг: обидвi переднi ноги були
переламанi. Його хазя©н ворухнувся теж i розплющив очi.
- Крiпись, чоловiче! - промовив Звенигора. - Зараз ми допоможемо тобi!
Вони втрьох пiдняли коня, висвободили зi стремена ногу потерпiлого.
Допомогли йому пiдвестися i вилiзти з рiвчака.
Це був високий, мiцний на вигляд чолов'яга рокiв сорока. Сукняна
бекеша, пiдбита лисячим хутром, туго обтягувала його ставну постать. Шабля
при боцi i два пiстолi за поясом, дорога смушева шапка з малиновим верхом
i добротнi чоботи з посрiбленими острогами свiдчили про приналежнiсть
незнайомця до вiйськового стану i про те, що це - не сiрома-нетяга, а
досить заможний козак.
Вiн струсив з себе снiг, кiлька разiв зiгнув i розiгнув праву ногу.
Потiм усi ю вагою тiла наступив на не©. Нога була цiла, не пошкоджена,
але, видно, болiла чи затерпла, бо незнайомець довгенько, кривлячись,
притупцював нею. Нарештi випростався перед сво©ми рятiвниками i,
усмiхнувшись з-пiд невеликого, але густого темно-русого вуса гарною
бiлозубою усмiшкою, зняв шапку, статечно вклонився.
- Добрий день, добрi люди! Спасибi сердечне, що порятували! А то вже
гадав - пропаду! - I вiн мiцно потиснув усiм руки. - Кого ж бог послав
менi на помiч?
- Запорожцi... Звенигора, Роман Во©нов та Ненко, - стримано вiдповiв
Арсен. - А ви хто?
- Семен Гурко, з Борзни, абшитований козак Нiжинського полку.
- Чому ж абшитований? Ваш вiк ще не дозволя залишати вiйськову службу.
- Вiк не дозволя , та обставини змусили... Дружину поховав, дочку замiж
вiддав. Побув деякий час з молодятами, та бачу - зайвий я у ©хнiй новiй
сiм'©. Тому й вирiшив - адже тепер я вiльний птах! - гайнути на Запорожжя.
Звичайно, не боки облежувати та саламаху ©сти, а теж нести вiйськову
службу... Та ось ма ш:
замалим не наклав головою у цiй бiсовiй круговертi... Ще раз дякую вам
за порятунок!
- Долi сво©й дякуйте... От тiльки як же ви тепер? Без коня в таку
негоду далеко не залетиш!
Гурко мовчки розвiв руками, нiби сказав: а що я маю робити?
- По©дьмо з нами, - запропонував Арсен. - Доберемося до тепло© оселi, а
там уже подума мо, як вам бути далi...
- Гм, легко сказати - по©дьмо з нами... Пiший кiнному не товариш! -
заперечив Гурко.
- Це правда. Однак ми ж не залишимо вас тут на загибель! Якось уже
доберемося до Дубово© Балки. А там i коня для вас роздобудемо... Ну, не
гаймося! Вечорi , а нам ще добрячих верст п'ятнадцять ©хати!
- Якщо так, тодi зачекайте трохи, - промовив Гурко. -
Я миттю!
Вiн спритно плигнув у рiвчак, нахилився над конем. Обома руками обняв
його за голову, збив з буйно© вороно© гриви снiг. Кiнь, мов дитина,
потягнувся до господаря тремтячими губами, жалiбно заiржав.
- Прощай, мiй вiрний товаришу, - глухо промовив Гурко, виймаючи з-за
пояса пiстоль. - Ти чесно i вiддано послужив менi... А я... Ось дине, -
вiн звiв курок, - чим я можу вiддячити тобi... Прости мене, друже!
Вiн приклав пiстоль коневi до вуха i вiдвернув голову, щоб не дивитись
у широко розплющенi чорнi очi, з яких збiгали чи то сльози, чи прозора
снiгова вода.
Пролунав короткий пострiл. Кiнь стрепенувся i затих. I зразу ж снiговiй
почав укривати його легким бiлим саваном, з-пiд якого страшно i неприродно
виглядали зламанi, вивернутi догори переднi ноги.
Гурко розстебнув на коневi попругу, зняв сiдло й гнуздечку. Спритно й
легко, нiби йому було рокiв двадцять, а не сорок, i нiби вiн не пролежав
пiвдня, закляклий, у холодному снiгу, вистрибнув з рiвчака i сказав:
- Ну, ось я готовий! Якщо берете мене з собою, то постараюся не
вiдстати...
Прямий i чесний Роман Во©нов обурився.
- Е-е, чоловiче, ти невисоко цiниш нас, якщо вважа ш, що ми дозволимо
тобi йти пiхтурою!.. - По росiйському звичаю вiн звертався до незнайомця
на "ти". - Ось, будь ласка, мiй сiрий! Приторочуй мiцнiше сiдло позаду i
©дь, а я трохи пройдуся пiшака, бо ноги вже геть затекли... А згодом мене
змiнить Ненко, та й Арсен буде не вiд того... Якщо вже зараджувати лиховi,
то гуртом! Недарма ж у вас кажуть: гуртом i рiдного батька легше бити!
Нiжинський козак весело усмiхнувся.
- Побий мене грiм, якщо ви не добрячi хлопцi! Га? ©й-богу, варто було
померзнути в снiгу, аби тiльки зустрiтися з вами© Видно зразу, що справжнi
запорожцi, а не якiсь зайди.
Звенигора i Во©нов переглянулись, зареготали. А Ненко, не дуже
второпавши, що сказав веселий подорожнiй, якого тiльки щасливий випадок
урятував вiд смертi, з подивом спостерiгав цю сцену.
- Вгадали, батечку! - сказав Арсен, витираючи рукавицею сльози в очах.
- Один з нас - яничар, турок, чи то пак потурчений болгарин, - вiн показав
на Ненка. - Другий, - кивнув на Романа, - донський козак... А третiй, -
ткнув рукавицею собi в груди, - колишнiй недовчении спудей... Ну, а всi
гуртом - справжнiсiнькi запорожцi!
- 0!- тiльки й вихопилося у нiжинця, i вiн зареготав дужче за всiх.
Веселий регiт, до якого, зрозумiвши, про що мова, при днався i Ненко,
покотився, переборюючи завивання хуртовини, широкою заснiженою долиною.
Можна було подумати, що четверо людей зiйшлися не серед розбурханого
оскаженiлого вiд буремного вiтру дикого поля, а, либонь, десь у затишнiй
теплiй корчмi, за кухлем смачного пива, бiля вродливо© весело© шинкарки.
Пересмiявшись, вони швидко зiбралися й пiрнули в iмлисто-молочну
снiгову каламуть. Арсен знову рушив попереду - прокладати дорогу. За ним
верхи - Ненко й Гурко. А Роман, учепившись за гнуздечку, прив'язану до
сiдла, поспiшав ззаду по втоптаному кiнськими копитами слiду.
Буря не вщухала. Як тiльки подорожнi виткнулися з долини, вона заревла,
закрутила, сипонула у вiчi холодним приском i покотила далi - в незмiрне
безмежжя бiлого степу.
За невеличкими вiконцями, на яких мороз вималював чудернацькi мережива,
глухо ви вiтер, кида в шибки сипучим снiгом, гогоче в широкому,
виплетеному з лози бовдурi. А в хатi - натоплено, по-святковому затишно.
Перед образами горить невеличка лампадка, пiд сволоком, на дерев'янiй
пiдставцi, - воскова свiчка, а в челюстях печi потрiску жовтавим полум'ям
жмут смолисто© скiпи.
За столом, на покутi, сто©ть великий снiп жита, перев'язаний цупким
перевеслом iз лугового сiна i уквiтчаний рясними кетягами червоно©, мов
кров, калини.
На столi, застеленому вишиваною скатертиною, в полив'яних мисках - кутя
з узваром, вареники з сиром та сметаною, пироги
з маком, шулики з медом, два кiльця ковбаси, що виблискують
пiдсмаженими боками. А посерединi, на широкiй дерев'янiй тацi, -
крутолобий бiлий коровай.
Кiлька разiв на рiк - у великi свята чи при зустрiчi найдорожчих гостей
- бiдаки-господарi стягалися на таке багате частування.
Стара Звенигориха з дiвчатами - Стехою та Златкою - пора ться бiля печi
та столу. Дiд Онопрiй вмощу на покуть, за снiп, горнятко з кутею та
глечик з узваром - домовикам, тобто душам померлих, щоб ласкавi й добрi
були до хати i всiх, хто живе в нiй.
Младен з Якубом мовчки сидять на лавi. Яцько пiдкида в лежанку дрова,
а Спихальський, ще змарнiлий пiсля поранення, але вже веселий i жвавий, бо
вiдчув в останнi днi, як у його м'язи стрiмко влива ться нова молода сила,
швендя по хатi i, потираючи руки, загляда до полумискiв, дзбанiв та
пляшечок, якi все ставила i ставила на стiл Звенигориха. Вуса його
ворушилися, мов у кота, коли вiн чу поживу, а злегка булькатi голубi очi
виблискували радiстю: вiн наперед смакував багату вечерю!
- То сть, панiматко, чудесне, вельми розкiшне свято - ваш щедрий, чи
то пак багатий вечiр! - фiлософствував вiн, патетично звертаючись до
старо© господинi. - У жодного народу не видiв нiц нiчого лiпшого!.. Якi
страви! Якi напо©! Ух! Аж дух забива , холера ясна! - Вiн ковтав слину i
прицмокував язиком. - А цей зворушливий снiп жита, що пахне й досi - уй!
уй! - чебрецем, свiжою сонячною соломою i далеким-далеким лiтом! Цi
шорсткi бринькучi колосочки i кисло-солодка червона калина мiж ними!.. Як
це мило i дотепно! Напередоднi рiздва i Нового року, на святвечiр i щедрий
вечiр, вносити цей снiп у хату, ставити на найпо-чеснiшому мiсцi - на
покутi i бажати, щоб Новий рiк був такий же щедрий i багатий для
господарiв, як i цей золотий снiп! - Вiн пiдморгнув Стесi, яка саме
розкладала на столi дерев'янi ложки.
- Амiнь на доброму словi! - усмiхнувся у сиву бороду дiд Онопрiй. -
Вашими б устами та мед пити, пане Мартин!
- За цим дiло не стане! Був би тiльки мед! Га-га-га! - зареготав
Спихальський i ляснув долонею Яцька, який, нахилившись, роздмухував у
лежанцi жар. - Годi тобi, хлопаку, тутай дмухати! Прецiнь i в тебе, як i в
мене, голод смокче за пупа! Ходiмо лишень надвiр та защедру мо пiд вiкном
панiматцi, ачей, до столу покличе!
- Можна й до столу. Чого ж? I навiть без щедрiвки... От хiба ще одну
хвильку зачека мо: мо', який гiсть нежданий прибуде!
Всi знали, якого гостя жде стара мати. Тiльки вiри не йняли, щоб у таку
негоду Арсен з Романом вирвалися в дорогу. Тому промовчали.
Звенигориха розцiнила це по-сво. му i зразу заметушилася.
- Та нi, це я так... Якi там гостi такого пiзнього часу! Тож будемо
сiдати до столу© Прошу, прошу... Чим ма мо, тим i прийма мо!
Однак Спихальський заперечив:
- Е-е, нi, панiматко! Який же це щедрий вечiр без щедрiвочки? Ану,
Яцьку, Стехо, Златко! Ходiть за мнов - та гукнемо!
В цю мить за вiкном хтось загупав, i в хату ввiрвалися приглушенi
чоловiчi голоси. Потiм пролунало:
Щедрик-ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кiльце ковбаски!
- Ой, Арсен! - радiсно зойкнула мати i в знемозi опустилася на ослiн. -
Це його улюблена щедрiвка!
Стеха метнулася в сiни. Грюкнув засув. Разом з морозяним холодом,
iскристими снiжинками, що завихрилися бiля порога, з шумом хурделицi в
хату вступили чотири заснiженi з нiг до голови постатi На них усе: i
кожухи, й шапки, й рукавицi, i навiть обличчя - так запорошене снiгом, що
серед прибулих годi було впiзнати Арсена. Всi однаково скидалися на
казкових дiдiв-морозiв, якi негадано, не знати як i звiдки взявшись,
ввалилися до господи. Та ось вони постягували з голiв кудлатi шапки, i три
дужi голоси прощедрували:
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям -
на здоров'я!..
Що зчинилося в хатi! Радощам не було межi Всi посхоплювалися з мiсць i
кинулися до прибулих.
- Арсене!
- Романс!
- Ненко!
Радiснi вигуки, смiх, щебетання дiвчат, якi горнулися до сво©х
наречених, сльози матерi, обiйми i чоломкання!
Ненка не випускали з обiймiв радiсно здивованi Младен i Якуб. Для них
його прибуття було такою вражаюче при мною несподiванкою, що вони довго не
могли отямитися. Златка залишила на хвилину Арсена i теж, на радощах
обнявши брата, чмокнула його в холодну щоку.
Лише козак Гурко стояв бiля порога мовчки, добрими сiрими очима
оглядаючи буйство радощiв i щастя, що так несподiвано заповнили i
сколихнули цю привiтну теплу хатину.
Коли перша хвиля почуттiв уляглася, Арсен сказав:
- Дорогi мо©, як бачите, ми з Романом вернулися не самi. Ось це -
Ненко, Златчин брат, син Младена i добрий друг Якуба!
Ненко вклонився, потискуючи по-дружньому простягнутi руки. Звенигориха
схлипнула - вона вже знала iсторiю його життя - i поцiлувала в голову. А
Спихальський крякнув з несподiванки i вигукнув:
- зус, Марiя!.. Арсене, але ж ти справжнiй ворожбит! Чаклун! Де i як
ти спiймав сю пташину, яка так звеселила серця Младена,
Златки i Якуба?
- В самiсiнькiй Сiчi, брате!.. - Вiдповiв Арсен i по паузi додав:- А ще
познайомтеся з нашим новим товаришем, який прибився до нас у дорозi...
Козак Гурко? -
Гурко скинув бекешу i, привiтно усмiхнувшись, поцiлував Зве-
нигорисi руки.
- Спасибi, мати, за гарного сина! Вiн зi сво©ми друзями сьогоднi
врятував мене вiд загибелi. Дай, боже, йому щастя i красно© долi!
Звенигориха розчулилася, змахнула з ока сльозу.
- Спасибi вам, добрий чоловiче, за гарнi слова. Сiдайте, прошу вас!
- Ай справдi, пора юж сiдати до столу, - заметушився Спихальський, на
свiй лад зрозумiвши слова старо©. - Бо нашi гостi, гадаю я, так зголоднiли
в дорозi, як хорти пiсля полювання!
Поки готувалися до вечерi, дiд Онопрiй попорав коней.
За всi роки, вiдколи сiм'я Звенигор, рятуючись вiд турецько-татарсько©
навали, перебралася з рiдного Кам'яядя на. Лiвобережжя, мабуть, не було
щасливiшого дня в ©хнiй хатинi, нiж цей щедрий вечiр. I хоча безперервнi
вiйни, ворожi напади та житейськi незгоди й злигоднi зробили на серцi
майже кожного присутнього не одну болючу зарубку, хоча в ©хнiй бесiдi не
раз спалахували гiркi спогади про втрати i тяжкi переживання, яких випало
на долю кожного немало, все ж за столом панував веселий, радiсний настрiй,
бо цьому сприяло i те, що вони чи не вперше зiбралися всi разом, i те, що,
прогримiвши над ©хнiми головами, вiдлетiли, як ©м здавалося, в минуле
страшнi грози вiйни й лихолiття, i те, нарештi що перед ними стояв багатий
стiл, заставлений дарами щедро© полтавсько© землi.
Розiмлiлий дiдусь Онопрiй, поблискуючи почервонiлою лисиною, невтомно
частував гостей. За слив'янкою наповнював чарки грушiвкою, калганiвкою,
малинiвкою, а по всьому - гостропахучим, п'янким медом.
Щаслива, аж помолодiла Арсенова мати пiдняла над головою маленький
гранчастий шкалик, проспiвала:
Ой чарочко манюсiнька, Яка ж бо ти гарнюсiнька, Нi сучечка, нi пенечка
- Вип'ю тебе до денечка!
Спихальський разом з нею вихилив свiй кухоль i гримнув так, що аж
свiчка заблимала:
- За ваших любих дiток, панiматко! Hex жиють по сто лятi Гурко спочатку
вiдмовчувався. А коли дiд Онопрiй винiс з-за груби кобзу, враз пожвавiшав,
очi його заблищали.
- Ану, дiду, дайте сюди!
Узяв кобзу до рук, перебiг пальцями по струнах. Мелодiйний передзвiн
тужно полинув попiд стелею, а потiм до нього долучився такий соковитий
задушевний голос, що зразу всiх узяв за серце. I полилася чарiвна, нiжна
мелодiя.
Та забiлiли снiги, забiлiли бiлi,
Ще й дiбровонька.
Та заболiло тiло козацьке бiле, Ще й головонька.
Пiсню пiдхопив Арсен. I два дужi гарнi голоси, сплiвшись в один чистий
дзвiнкий струмiнь, забринiли, як гiлки явора пiд вiтром, загомонiли
воркiтливими весняними струмками, вiдлунились у серцях неповторною красою
ясного мiсячного зимового вечора...
Пiсня захоплювала, зачаровувала, всi слухали ©© затамувавши подих.
Спихальський завмер, тiльки з-пiд примружено© вi© скотилася по щоцi i
зависла на вусi одинока сльоза. Незважаючи на зовнiшню грубуватiсть i
пащекуватiсть, пан Мартин мав по-дитячому вразливе серце, чутливе до
всього прекрасного. Пiсня зворушила його, збурила душу, нагадала про
нелегкi останнi роки життя, про те, що i в нього зараз, як i в того
козака, що заслаб у холодному заснiженому степу, нiкого не лишилося, крiм
друзiв, з якими вiн дiлив хлiб i сiль. I коли розсипався срiбним
передзвоном останнiй акорд кобзи, зовсiм тихо прошепотiв:
- Боже, якi чари! Диявольськi чари! Ваша пiсня, панове, то сть
найвищий вияв вашого духу, вашо© поетично© натури! Семен Гурко з подивом
глянув на поляка.
- Ви правильно мислите, пане... Однак не всi нашi сусiди, на жаль,
думають так, як ви. Вашi земляки, до прикладу, пани Синяв-ськi, Сапеги,
Яблоновськi, Собеськi, Потоцькi, пруться на Укра©ну, мабуть, не для того,
щоб усолоджувати слух нашими дзвiнкоголосими пiснями, а щоб напхати сво
черево нашим хлiбом, салом та медом, а кишенi - грiшми!
- Тiльки, прошу пана, не прилучайте i мене до цi © компанi©! -вигукнув
ображено пан Мартин. - Я, мосьпане, рiч друга!
Гурко усмiхнувся.
- Похвально чути таке. Я з при мнiстю тисну вашу чесну руку, пане! - I
нiжинський козак мiцно обняв Спихальського за плечi. - Але ж таких, як ви,
обмаль!.. А згадайте, що зробили з Укра©ною хан та султан! Страшно уявити!
На Правобережжi кожен другий - загинув, кожен третiй - у неволi, кожен
четвертий - утiк на Лiвобережжя, пiд захист Москви, що одна зараз ряту
нас вiд остаточно© загибелi... I тiльки кожен п'ятий чи, може, шостий,
якщо не сьомий, ще залишився там, поневiряючись по лiсових хащах.
- О пан добре обiзнаний iз становищем краю! - в свою чергу
здивувався Спихальський.
- ще б пак! Маю голову на плечах! - з гiднiстю вiдповiв козак- Та й
кiлька рокiв товкся з лiвобережними полками по Укра©нi, воюючи то проти
Виговського з шляхтою, то проти Ханенка з ханом, то проти Дорошенка та
Юрка Хмельницького з султаном... Билися вони, рiзалися за Богданову
булаву, гризлися, як скаженi собаки! Та в жодного не було Богданового
розуму i Богданово© сили. От i довели нашу вiтчизну на край загибелi,
проклятi!..
Гурко замовк i замислився. На його високому, злегка похилому назад
лобi, мiж зламами темно-русих брiв, залягла глибока зморшка, а на очi
упала сумна тiнь.
Арсен переглянувся з Романом. Так ось якого гостя послала ©м доля
сьогоднi! Нi, це не простий козак, як вони думали спочатку, коли везли
його на хутiр! Велична зовнiшнiсть у ньому по днувалась iз глибоким i
гострим розумом.
Арсеновi подумалося, що його новий знайомий дуже скида ться на Сiрка:
така ж могутня статура з мiцно посадженою на широкi плечi великою
характерною головою, такий же владний погляд крицево-сiрих очей, таке ж,
як здалося йому, уболiвання за долю батькiвщини й народу. Лише риси
обличчя у нього м'якшi, добрiшi. Може, тому, що молодший рокiв на двадцять
п'ять чи й тридцять?
- Ви давно були на тому боцi? - спитав Арсен, маючи на увазi
Правобережжя. - Зда ться, нiби вчора звiдти...
- Я два лiта провiв пiд Чигирином у вiйську гетьмана Самои-ловича...
Навiть останнi днi був у самому Чигиринi. Якраз перед падiнням його наш
полк вивели звiдти. Мабуть, це i врятувало мене вiд загибелi...
- О, то ми були десь поряд! - вигукнув Арсен. - Отже, лиха сьорбнули з
одного ковша!..
Довго, далеко за пiвнiч, свiтився вогник у затишнiй хатинi Звенигор.
Точилася жвава розмова, лилися спогади, лунали пiснi. Мирне щастя тихо
витало над головами всiх присутнiх, i сторонньому споглядачевi могло б
здатися, що так жили вони завжди, що не було за ©хнiми плечима нi кровi,
нi смертей, нi горя, нi во нного лихолiття... Вони щиро вiддавалися сво му
короткоплинному щастю. Нiхто з них у цю мить не думав про завтрашнiй день.
Закинутi житт вими обставинами з рiзних, часом аж надто далеких закуткiв
землi, вони почувалися в цьому товариствi, пiд цi ю гостинною стрiхою, як
дома, i нiкому не хотiлося думати й гадати, яких несподiваних ударiв може
завдати ©м примхлива доля завтра. I в кожного з них було сьогоднi сво ,
тiльки сво вiдчуття щастя.
Стара мати тiшилася дiтьми, дiдусь Онопрiй - онуками i смачними
наливками. Арсен тонув серцем у синiх Златчиних очах, а вона сором'язливо
горнулася до нього, крадькома позираючи на батька та брата - чи не
бачать?.. Стеха й Роман теж нiкого й нiчого не помiчали, окрiм свого
кохання, i ©хнi голови, в обох уквiтчанi бiляво-пшеничним волоссям,
тулилися одна до одно©, як розквiтлi мальви на городi.
У Младена i Якуба серця були сповненi радiстю за Ненка, який вiд
сьогоднi належав ©м не тiльки тiлом, а й душею, а Ненко вперше в життi
вiдчув любов i ласку рiдних людей, i од цього досi не знаного почуття у
нього лоскiтно тремтiло серце, а на очi наверталися непроханi сльози.
Спихальський i Яцько, не переживаючи нi за кого i нi за що, з насолодою
ласували розкiшними, як ©м здавалося, стравами та напоями i були щасливi
щастям сво©х друзiв.
Про одного козака Гурка нiчого певного не можна було сказати, бо для
всiх вiн залишався ще загадкою. Однак, судячи по тому, як розчервонiлися
вiд наливок його присмаглi на морозяному вiтрi щоки, як вiн виспiвував
пiсень, можна було гадати, що гiсть вiдчував себе щасливим.
Це був щедрий вечiр ©хнього життя! По-справжньому щедрий, ласкавий,
теплий, щасливий! I вони, люди того неспокiйно-жорстокого часу, умiли як
слiд оцiнити його!
Тому й панували весь час у хатi, за гостинно-багатим столом,
невимушенiсть, дружелюбнiсть i та поетична простота почуттiв, що робить
людину щасливою.
Коли прокричали другi пiвнi, у вiкно хтось постукав. То були Iваник i
Зiнька. Видобувши з кишень кожухiв жменi збiжжя, вони сипонули його на
долiвку, на стiл, на образи, на всiх, хто сидiв за столом. Смiх, радiсний
гомiн, пахощi житнього й пшеничного зерна, змiшаного з горохом, ячменем та
куколем, заповнили всю хату.
- На щастя, на здоров'я, на Новий рiкi Роди, боже, жито, пшеницю! -
приказував, посипаючи, Iваник. - А ви, тiтко, зна те-ма те, дайте
паляницю!
А Зiнька защебетала:
Сiю-вiю-посiваю,
З Новим роком вас вiтаю!
З Новим роком вас вiтаю -
Щастя и радощiв бажаю!
х запросили до столу. Iваник сiв на лавi, а Зiнька на ослонi, де,
потис нувшись, дав ©й мiсце Спихальський.
- Йдемо... Коли дивлюся - свiтиться у Звенигор, - зразу ж заторочив уже
добре захмелiлий Iваник, випиваючи, однак, чималенький кухоль вишнiвки. -
Еге-ге, кажу Зiньцi, мабуть. Арсен прибув iз Запорожжя! Ану, давай-но,
жiнко, засi мо його! Чи не пригостить чарчиною, зна ш-ма ш?
Зiнька непомiтно штовхнула, чоловiка пiд столом ногою-не пащекуй,
мовляв! А сама - дужа, пишнотiла, з морозу рум'яна - метнула iскристими
чорними очима по захмелiлих чоловiках... I зустрiлася з захопленим
поглядом Спихальського.
Пан Мартин ще влiтку, коли вперше завiтав з Арсеном у Дубову Балку,
накинув оком на цю напрочуд мiцну i ставну молодицю, а тепер, побачивши ©©
у новому гарному вбраннi, з лискучо-чорними, злегка закучерявленими
косами, свiжу вiд морозу та надмiру сили й здоров'я, аж рота роззявив з