Страница:
виглядали з-пiд ©© шкури невеличкi хрящики-кiсточки, скрученi нiжки
одстовбурчились геть i казали, що непокiйна смерть спостигла ©©. Василь у
лiвiй руцi держав хвостик, а в правiй блищав невеличкий ножик у бiлих
черемушках, який завжди можна бачити в школярiв i на котрий не раз
зарились i Грицько, i Iвась, i другi хлопцi з ©х вулицi.
Василева мати купила його за копу з шагом у захожого цiсарця, аби
тiльки добре учився ©© син. Який то був радiсний час у життi Василевому!
Цiлiсiнький той день бiгав вiн по всiй у лицi i хвалився знайомим i
незнайомим хлоп'ятам, яку-то мати йому обнову купила. Новенький,
бiленький, гострий, як бритва, вiн усiм у дивовижу дався; усi ним не
надивляться, не налюбуються. Як гарно склада ться, аж цока! а рiже як? а
блищить? Усього тебе, як у дзеркалi, видно. Василь спершу не знав, де його
i подiти; то захова у кишенi, то подума: а що, як випаде? витягне i
зав'яже у пазусi. Назнарошне для сього i нитку держав i зав'язував аж коло
серця. "Занову ситце на кiлочку!" - казала мати, радiючи синовiй одрадi. I
справдi, пройшов тиждень-другий - блискуча сталь потемнiла, ручка
закалялася, i, хоч другi хлопцi не переставали заритися, Василь уже
придивився, привик до його; уже i в пазусi не ховав, а в кишенi; уже i
вищербив, i в хлiб замазав. Часто, щоб не кусати сухенького окрайця,
Василь рiзав ним хлiб на невеличкi шматочки. Тепер ото i ящiрку поров ним:
слизький жир лиснiв на кiнцi, щось жовтогаряче прилипло до щербини.
- Що се ти робиш? - спитав удруге Грицько.
- Хiба не бач? - одказав понуро Василь i шпигонув ножиком у одрубаний
край хвоста: гострий його кiнчик вамотався-затiпався.
I Грицько, i Iвась разом струснулись, сплюнули.
- Господи! i бадля ться... Ящiрку рiже-рiже, а там i хлiб буде рiзати,-
промовив Iвась.
- То що? вiн же витреться,- спокiйно вiдказав Василь.
Хлопцi знову сплюнули.
- А дивись, дивись, якi гарнi хрящики, та як ловко уляглися, мов
квiточки,- казав Василь, довбаючись у хвостику ножем.
Його сiрi очi блищали, у ©х свiтилася глибока думка; вона скрашала його
оливкувате лице з широкими скулами, з гулястим носом, з широким ротом,
його круглу попельнасту голову, його постать широку-розвалькувату,
короткошию, мов аж сутулу. I Грицько, i Iвась, стоячи бiля його, виглядали
такими вродливими, тiльки то була врода лиця, краса зоколу, а не та та мна
краса задумано© голови, котра вiдда вiд кожного, у кого нарождаються
глибокi, розумнi думки.
- Ходiмо, Iване, хай йому бiс! - сказав Грицько, ще раз сплюнувши.- Ми
прийшли за ним його кликати ©сти, тепер хай вiн до нас i не доторка ться,
хай оту ящiрку злопа.
Грицько пiшов, Iвась стояв i боязко дивився на те, що робив Василь.
Кожен раз, як той штрикав ножиком у хвостик, по його лицi пробiгали
уразливi смуги i гидливо кривили рота. Василь робив сво - довбавсь.
- Та покинь, Василю! - сказав Iвась.
- А ти чого пристав? - скрикнув Василь.- Той пiшов, iди i ти за ним! -
Вiн ще на Грицька розсердився, а тут i цей до©да. Його сiрi очi вип'ялись,
мов хотiли вискочити з лоба.
- Не займай його, Iване,- гукнув з-за чорнобилi Грицько,- iди сюди. Ти
ж бачиш, який вiн розумний та письменний,- ящiрок уже рiже. Мати як почу ,
то на увесь свiт оповiстить.- I Грицько у©дливо зареготався.
- Грицьку! Я тебе не займаю, не руш i мене,- покiйно i твердо вiдказав
Василь i, кинувши все з рук, повернувся до чорнобилi лицем; воно у його
стало аж муре, однi сiрi очi, як у кота, горiли аж зеленим огнем.
- Чого ви до мене прийшли?- скрикнув вiн.- Кликав я вас? Ви там собi що
не робили - я не йшов пiдглядати, не мiшайтеся i до мене!
Iвась порвався не йти, а бiгти,- такий грiзний та страшний стояв коло
його Василь; за Iвасем, регочучи, побiг i Грицько.
- Хай тобi бiс! Зоставайся з сво ю ящiркою. Рiж ©© i ©ж, та ще й матерi
на борщ понеси - подяку ! - кричав на бiгу Грицько.
Здоровенна грудка землi прошумiла над його головою.
Грицько, прихилившись, подрав чимдуж далi.
- Проклятий москальчук! - жалiвся вiн Iвасевi.- Не одхилися я - мабуть,
убив би: отакою грудомахою попер, повз ухо так i продзижчала. Пiдожди ж ти
менi! - i вiн посварився кулаком.
- Що ти йому зробиш, такому здоровковi? - сказав Iвась.
- Хто здоровий? Вiн? - скрикнув Грицько.- Здоровий, як бугай, а
трусливий, як за ць! Хiба не вiяв його Микита Здоренко? А сам не подужаю,
попросю Педченка,- украду уже в батька тютюну на люльку, як тiльки дам,-
то так накладе йому боки, що тiльки держись!
- Чу ш,помовчавши, почав знову Грицько,- коли будемо гнати до водопою,-
не жени його нi овець, нi телят. Коли ж так,- хай сам, чортiв цвик, гоне,
а то звик панувати...
- Менi, Грицьку, вже ©сти хочеться,- сказав Iвась i напрямився до
балочки, де пiд лихою сiрячиною лежала торба з харчю. Iван порився у
торбi, витяг чималий шматок хлiба, невеличку тараньку i, зайшовши у тiнь,
пiд бурту, почав тараню чистити. Грицько пiдiйшов до брата.
- Давай усю тараню по©мо,- сказав Грицько,- йому нiчого не зоставимо.
- Нехай йому з його таранею,- одказав Iвась.
- Ну, так заховаймо де. й-богу, давай заховаймо! - Очi у Грицька
весело заграли, вiн мерщiй схопився i побiг переховувати торбу.
Поки Iвась чистив тараню, Грицько носився з торбою, хотiв заховати у
бур'янi - видно, намiрявся занести аж в осоку до озера - та роздумав.
- Годi тобi носиться з нею, iди вже ©сти! - гукнув на його Iвась.
Так Грицько i не переховав торби, тiльки кинув на сонцi у травi та й
побiг до брата.
Сонце стояло якраз над головою; не грiло - палило; польовий вiтер такий
сухий, гарячий. Овечата ледве сновигали по травi, шукаючи тiнi, i, не
знаходячи, жалiбно деренчали, голови ©х хилилися, боки ходором ходили;
чорний бичок, лупаючи очима, де стояв, там i лiг, руденьке телятко бекало,
мов жалiлося; та й душно ж як! Справдi було душно, аж варко, так душно.
Нiгде було заховатися, нiгде голову приткнути у тiнь, бо й тiнi не було,
сонце стояло якраз над головою. Степ мов палав пiд тим свiтом, зв'ялена
трава хилилася додолу, нiгде нi птичого гласу, нiякого гуку не чутно, хiба
де здалека донесеться, як хававкне перепел, ударить раз-удруге та й
замовкне. I в Ратi вщинi помовкло птаство; одно поховалося по гнiздах,
друге полетiло за здобиччю, одна тiльки бездомна птиця - зозуля,
перелiтаючи з деревини на деревину, сумно кувала.
Брати, пообiдавши сво ю сухою стравою i напо©вши овечат i чорного
бичка,- Грицько так-таки i не схотiв гнати до водопою Василевого товару,-
повкладалися прямо на травi, на сонцi, ©х запечена шкура казала, що не
первина ©м лежати при такiй спецi. Тепер вони тiлько трохи набiк
поодвертали голови, сонце догрiвало найбiльше у спину. Iвась зразу заснув.
Грицьковi ж не спалося; йому хотiлося дiждатися того часу, коли вернеться
Василь i почне ©сти: чи справдi вiн буде тим ножиком, що рiзав ящiрку,
рiзати i хлiб. Для сього разу вiн i нове прозвище пригадав Василевi:
ящучур! "I знайомим хлопцям розкажу, щоб i вони так його дражнили,- думав
вiн,- я йому не сим, то другим вiддячу!"
Нi з ким вiн нiколи так не ворогував, як з Василем, i Василь не любив
Грицька; брати двоюрiднi - вони жили гiрше чужих, гризлися, як кiшка з
собакою. Аби що запримiтив Грицько за Василем,- зараз i вибива йому очi,
на глузд пiднiма . I Василь не мине случаю, щоб чим Грицьковi дозолити;
тiльки все стиха, крадькома, як кiшка, мов i не вiн, то кийок мережаний
полама , то пужалко цяцьковане закине, то м'яч украде i захарпа , а часом
i боки накладе Грицьковi. Така спiрка, така ворожнеча нiколи мiж ними не
втиха , щодня вони за що-небудь та й погризуться. От i тепер досада ©сть
Грицькове серце, i вiн тiльки дожида случаю оддячити, дожида Василя.
Йому не довго довелося дожидати. Широка розвалькувата постать Василева
замаячила, чимчикуючи вiд Ратi вщини прямо до бурти. Здоровенна голова,
мов гарбуз, мiцно сидiла на короткiй ши©, кругле, широке лице лиснiло вiд
поту; сiрi очi бистро бiгали. Ось вiн уже наближа ться до того мiсця, де
лежить Грицько. Ступiнь-другий... i високо стриба через його.
- Тобi не можна обiйти! - обiзвавсь Грицько, пiднявши голову.
- Чого ж ти лiг на дорозi? - вiдказав Василь i прямо почвалав до торби.
Тута ж коло не© опустився вiн на траву, витяг хлiб, тараню i почав
трощити. Вiн не чистив таранi, як Iвась, а з цiло© кусав шматки,
випльовуючи луску з рота.
- Iч, проклятi! Положили торбу якраз на сонцi - хлiб на сухар зiсохся!
- сказав вiн, витяг ножик з кишенi i, як штрикав ящiрку, почав штрикати та
колоти хлiб.
Грицько крадькома поглядав на його i про себе реготавсь. "Хоч би
подавився, ящучур!" - подумав.
Василь, поколовши хлiб, глитав його, як iндик зерно.
- Чи вже напували?- спитав вiн, попо©вши i вмощуючись на торбi лягати.
- Сво©х напували,- повагом одказав Грицько.
- А мо©х? - скочивши, мов ужалений, скрикнув Василь.
- Сам де був? Ящiрок поров? - у©дливо спитав Грицько.
Хвилину Василь постояв, це зразу - прискочив до Йвася, що,
розплатавшись на травi проти сонця, спав, як убитий, i штовхнув його у бiк
ногою.
- Iване! Чому ти не напував товару? - скрикнув вiн.
Iвась спросоння не розiбрав нiчого, пiдвiвся, сiв i, лупаючи, дивився
на Василя сонними та мутними очима.
- Навiщо ти його будиш? Нащо займа ш? - скрикнув Грицько, схопившись з
мiсця й пiдбiгаючи до Василя.
- А тво яке дiло? Ти спрос?
- Дуля тобi в нос! - скрикнув Грицько.- Тiльки менi його займи - то
дивись! - вiн показав йому кулака.
Iвась, полупавши очима i поскрiбши у потилицi, знову лiг i зразу
заснув.
- Не дуже лиш носися з сво©ми кулаками, бо поодбиваю! - сказав,
одходячи, Василь.
- Хто, ти? - кричить Грицько.
- Я! - одрубав Василь.
Грицько погнався, Василь потяг навдьори. Грицько став, плюнув i,
вернувшись на мiсце, лiг. Вiн удовольнився,- Василь утiк вiд його,
злякався! Шкода, що Iвась спить, не бачив. I Грицько радий закрив очi.
Василь, походивши манiвцями, одлучив сво©х овечат, зайняв руденьке
телятко i погнав до водопою.
Вiн довго не вертався; уже i Грицько заснув, i Iвась прокинувся, а його
все не було. Сонце повернуло з полудня; його косе промiння зробилось ще
пекучiще, ще гарячiше; вiтер зовсiм затих: сухе, жовте, аж червоне,
повiтря вiддавало горiлим, i в полi здавалось мов серед печi. Iвась,
прокинувшись, довго сидiв, чухався, утирався вiд поту, поки трохи
прочумавсь. Що йому зразу почулось - це якесь чудне деренчання, мов хто на
дудцi грав. Що воно? де воно? Вiн озирнувся, розглядав. Грицько он лежить,
спить; овечата розбрелися, скубуть травицю. Чого ж ©х так мало? I
руденького теляти нема ... Де се воно подiвалося? Iвась кинувсь до
Грицька.
- Грицьку, Грицьку! Чого не всi вiвцi? Де руденьке телятко?
- Василь погнав до водопою,- промовив Грицько, лупнувши очима i
позiхаючи.
Iвась постояв над ним.
- Грицьку! годi вже спати, пiзно. Ось устань; щось десь гра , та ловко
так.
Грицько пiдвiвся. Хрипле деренчання хвилею промчалось над ними.
- Чув? Що воно? - питав Iвась.- А ходiм подивимося.
Грицько встав, потягаючись.
- Воно щось бiля озера гра ,- сказав, дослухаючись, Iвась.
- Поженiм напувати, то й подивимося.
- Завертай,сказав Грицько.
Iвась побiг збирати овечат до гурту. Незабаром брати погнали ©х до
озера.
Сонце якраз свiтило ©м у вiчi: променястi стяги стрибали перед ними по
травi, бiгали, грали, аж дивитися було боляче. А як спустилися вони у
балку, промiння перестало стрибати, дробитись, а рiвненько i гладенько
тяглося вподовж озера: чисте плесо, мов розтоплене золото, палало-горiло;
стоптана стежка, вонючi багна, оситняг, явiр - все те покрилося мов
золотим серпанком. По той бiк очерет стояв чорною стiною, стиха похитуючи
червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листям. З правого боку
озера, обложившись зеленим очеретом, сидiв Василь i щосили дудiв у зелену
дудку; дудка ревла-хрипiла.
- Бач, то Василь гра ! - скрикнув Iвась i перший побiг до його.
- Це ти сам зробив? - спитав Василя.
- Сам.
- Та ну?
- А хто б же?
Iвась помовчав.
- Ану я, чи заграю?
Василь дав дудку Iвасевi. Iвась страх зрадiв, коли дудка i в його
заграла.
- Грицьку! Ось iди сюди! Бач - гра ! - радiючи, гукав вiн до брата.
Грицько помалу наближавсь; його здержувала недавня лайка з Василем.
"Певно, вiн i досi дметься",- думав Грицько i не помиливсь. Василь
неласкаве подививсь на його, хоч нiчого не сказав.
- Ось на, заграй! - тиче Iвась Грицьковi дудку.
Грицько узяв i почав роздивлятись.
- Це ти, Василю, зробив? - спитався вiн, щоб зав'язати розмову.
- Авжеж, тебе не питав,- неласкаво одказав Василь.
Грицько помовчав, обдивився ще раз дудку, потiм тихенько подув,- товсто
i хрипло загула дудка. Iвась зареготавсь.
- А ловко! - сказав Грицько.- Ще якби отут дiрочки попрорiзувати, тодi
б можна, як на сопiлцi, i пальцями перебирати.
- Ану, давай,- радiсно обiзвавсь Василь, забуваючи про свiй гнiв, i
почав збоку прорiзувати дiрочки. Пiсля сього голос дудки не так деренчав i
грати стало зручнiше.
- Дай i менi, Василю, ножика, я й собi зроблю,- прохав Iвась.
- Возьми.
Довго мусувавсь Iвась i все нiчого не вдi , то, дивись, денце зовсiм
одрiже, то дiрку пiд колiнцем велику зробить,- не гра дудка!
- Давай я,сказав Грицько i почав робити. Iвась дививсь. Дудка вийшла
тонша голосом вiд Василево©.
- Тепер же i я знаю! - закричав, граючи очима, Iвась i знов принявся за
роботу.
За сим разом дудка заграла - i таким тонким та рiзучим голосом, що аж
усi здивувались.
- А давай усi разом загра мо! - казав Грицько.
- Давай! давай! - одказали трохи не разом i Василь, i Iвась i
постановилися в коло.
- Раз© два! три© Починай! - скрикнув Грицько.
Разом три дудки ускочили в хлоп'ячi роти, роздулися широко щоки, мов
хто туди кулаки попiдкладав, вип'ялися очi, i три голоси, пискучий, тонкий
i товщий, зично пронеслися у вогкому повiтрi над озером. То була не
мистецька гра майстрiв-музик, а певне, i ©й не зрадiли б так хлопцi, як
сво му незумiлому гранню. Вони нiчого не грали та й не вмiли що-небудь
грати, а так дудили, деренчали, той - сво , а той - сво . Отже, як ©м мило
було так дудити, як близько доходило до серця те хрипле деренчання; очi
радiстю грали, пальцi бiгали по дiрочках, а щоки одно роздимались, аж
червонiли. Iвась, граючи, притупцьовував, Грицько розхитувався на всi
боки, на що Василь, завжди непривiтний, i той поводжував плечима. Про
спiрку, про змагання де i споминка дiлася, все забулося, все те було з
кимсь iншим, а не мiж ними; вони тепер рiднi, брати, бiльше нiж рiднi й
брати,- вони майстри одного любого ©м дiла!
Непримiтне час минав, непримiтне сонце пливло до спокою; воно вже так
низенько осiло; понад самою землею сто©ть його iскристе коло, розстилаючи
аж червоний свiт по травi.
Ось уже довга тiнь вiд очерету простяглася вподовж озера, добира ться
до бугорка, де грають хлопцi.
- Годi! Нехай йому! - скрикнув перший Василь.- Он уже сонце сiда , а я
ще й не полуднував.- I, недовго думаючи, опустився коло торби i почав
жувати хлiб. Тараню вiн з'©в за обiдом, зостався один хлiб, та й той зсох
на сухар.
Грицько та Iвась теж почали полуднувати. У ©х зосталася ще одна
таранька, мати дала по однiй кожному. Вони, ще збираючись на пастiвник,
порахувалися одну з'©сти у обiд, другу за полуднем. Тепер ото, глянувши,
як давиться Василь черствим хлiбом, раз по раз поблимуючи сiрими очима на
те, як чистить Iвась тараню,роздiлили ©© не надво , а натро . Василевi
дали вiд голови, Грицько узяв серединку, а Iвасевi достався хвостик.
Сонце западало, у повiтрi робилося свiжiше; роса виступала на травi, де
пройшла вечiрня тiнь: овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву,
за день вони так вижарилися на тому сонцi,- де вже його по такiй спецi
пастись,- що надвечiр прийшлося нагонити утеряне за день, i вони ген
порозтiкались понад усiм озером. Хлопцi, сидячи на бугорцi, полуднували;
вони сидiли лицем до Ратi вщини. Густа тiнь чорнiла мiж гiлками
здоровенного садка, прикритого зверху сонячним ся вом; з тi© темно©
гущавини доносилося нестямне щебетання соловейкiв.
- Та й солов'© у Ратi вщинi як свищуть. I скiлько то ©х? - обiзвавсь
Iвась.
- А вже до гаспида! - додав Грицько...
- Чого там тiльки нема ! - зiтхнувши, промовив Василь.
- Там, кажуть, й райськi яблучка ? - спитав Iвась.
- Мати розказу ,- одказав Василь,- що не тiльки райськi яблучка, а й
агрус, порiчки, виноград,- отакими кетягами так i висить! А груш тих, а
ягiд усяких, а яблук?
- Брат ти мiй! - скрикнув Грицько.- Що, коли б я там був? - i його очi
загорiлися.
- А що, якби тобi, Грицьку, узяв та й вiддав усе оте дворище? Що б ти
робив? - спитав трохи перегодом Iвась.
- Я б тодi паном дiло зажив. Та де б тобi,- бiльше б пана був, до царя
рiвнявся. Усе б у садку i сидiв та овоч ©в.
- А я не так би зробив,- одказав Iвась.- Я б перевiв туди i батька, i
матiр, тебе, узяв би Василя i Галю узяв би. Жили б ми там укупi,
розкошували разом.
- А ти, Василю, що зробив би? - спитав Грицько.
Василь мовчав i дивився на Ратi вщину; вiн упинався очима у не©, як
кiшка упина ться у мишу; як кiбець у горобця. Посеред ©х, у зелених
зрачках, горить-тлi огонь заздростi,- так би i вхопив, так би i
проглинув, коли б сила!
- Чи правда, Василю, не розказувала тобi мати,- не дождавши одказу,
почав знову Грицько,там, кажуть, за старого князя людей живцем у землю
ховали, i тепер тi люди у глуху нiч устають, блукають по садку, по двору,
все шукають могили покiйного пана?
Василь мовчав.
- Нащо ж ©© шукати, коли вiн там же пiд каплицею похований,- одказав
Iвась.
- То ж то й , що пiд каплицею. Через те вони i не найдуть; у каплицю
©м не можна увiйти, а знадвору не досягнуть.
- А якби досягли? - спитав Iвась.
- То б рознесли на шматочки!
У Iвася мороз поза спиною пробiг, в очах боязнь засвiтила. Грицько
замовчав, вiн ждав одказу вiд Василя, а той, лежачи животом на землi i
пiдперши голову руками,- i не змельне - все дивиться на Ратi вщину.
- Василю! - обiзвав його Грицько.
- Га?
- Ти не чув? - i вiн знову його перепитав.
- Нi, не розказувала,- одказав понуро Василь.
- Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть,- почав знову Грицько.-
Розказують, що покiйний пан дiтей не любив. Люди ховалися з дiтьми по
льохах та по погребах, бо, як побачить або зачу голос, зараз i велить
собакам вiддати.
- Як, живе? - скрикнув Iвась.
- Нi, зварять у казанi з кашею та й вiддадуть.
Iвась аж затрусився, так йому стало страшно.
- У його не такi, як у нас, собаки були, а хорти. А то, кажуть, не
хорти, а справжнi куцьки. Там для ©х i комори здоровеннi були вiдбудованi.
У тих коморах вони й жили. Ото для ©х i ©сти варили, i все тiльки на нiч.
Щовечора отакi казани кашi наварять та й поставлять, а до свiта вони й
порожнi.
- Так вiн i з чортами знався? - спитав Iвась.
- Авжеж. Де б вiн того й багатства набрав? Спершу вiн, кажуть, був
бiдний, а то зразу розжився. Не як i розжився, як вони нанесли йому за те,
що душу свою ©м одписав. Розказують, що на паску, саме як люди у утренi
стоять, то вони аж дмуться та пруть цiлими тачками грошi,- однi золотi,
другi срiбнi, третi мiднi. Отакi ворохи понасипають! Грошi тi лежали,
либонь, у льохах пiд будинком. I як умер старий та пiшли шукати, аж там
замiсть грошей в одному кутку цегла, у другому - череп'я, а в третьому -
кiнськi кiзяки. А як несли ховати тiло, то пiднявся такий страшний вiтер,
що люди не змогли i нести, постановили труну на землi. I як постановили,-
як лусне щось, мов з гармати випалило, а з труни так вихор i пiднявся
стовпом угору, як сажа, чорний. I як пройшов той вихор та обдивилися люди,
аж у пана так живiт i репнув. Ото, кажуть, чорти його душу брали до себе.
Грицько замовк, i всi мовчали. Сонце все нижче та нижче спускалося,
пронизуючи червоним свiтом тихе повiтря, понад землею простяглася довга
тiнь. Ратi вщина, наче в золото окутана,- горiла-сiяла.
- Ох-хо-хо! - не скоро, не скоро промовив Iвась,- що то колись тут
було, а тепер,- пустка пустинею.
- Воно отак уже довiку буде,- одказав Грицько.- Це мiсце закляв старий
князь, i нiхто його посiсти не зможе, а хiба тiльки оддасть чортовi душу,
то тодi посяде. I тодi, кажуть, усе знову вернеться, як i було, i цегелля
тi, i череп'я, i кiзяки так й обернуться знову у грошi...
Грицько замовк; у Iвася мороз ходив поза спиною, i вiн боязко
струшувався, а Василь аж дух зата©в, та все дивиться на Ратi вщину.
Свiт закрутився, заiскрився i зразу згас,- то сонце посунуло за гору.
Темна тiнь знялася, розiслалася над землею; Ратi вщина з зелено© зробилася
чорна, однi верхiв'я високого дерева ще горiли; то послiдн сонячне
промiння iскрило поверх його. Ось i воно знялося угору; всюди зробилося
темно, тiлько небо, де сiло сонце, мов далека пожежа, горiло-палало. З
мiста доносився глухий клекiт, над озером уставав легенький туман; дужче
закумкали жаби в болотi, засвистали черепахи у сазi, а солов'© - як не
розiрвуться в Ратi вщинi.
- Сонце сiло - час додому,- сказав Грицько.- Iване! Завертай овечат.
Iвась, у котрого голова ще горiла i серце так дуже кидалось вiд
страшних Грицькових переказiв, тихо почав пiдводитись. Грицько мусувавсь
коло торби, а Василь - одно лежав, одно дивився на Ратi вщину.
- Василю! А ти доки будеш лежати? Пора додому! - сказав Грицько.
Василь глибоко зiтхнув.
- Ох! Хiба уже я не доживу до того...- промовив.
- До чого? - спитав Грицько.
- А Ратi вщина моя буде! - аж скрикнув вiн.
Iвась глянув на Василя - задуманий, суворий, аж чорний, а Грицько,
усмiхаючись, промовив: "Доживав-ай!"
Хутко хлопцi зiбралися в дорогу. Iвась i Грицько iшли по боках i
доглядали овечат, щоб не розбiгались. Попереду повагом виступали телята, а
позаду ледве ноги волiк Василь. Задумана голова його важко схилилася на
груди, лиха сiрячина нерiвно лежала на плечах, один край ©© волiкся по
травi. Василь того не примiчав, вiн нерадiсно волiкся за отарою, немов
загубив що або iшов на кару.
Ось уже кiнчилась i толока; сiрiла курявом широка про©жджа дорога,
овечата, зiйшовши на не©, зняли хмарою кiптягу, кашляли, мекали. Василь,
все похнюпившись, волiкся.
Ось уже завиднiли i ©х дворища на краю мiста, на Довгоселiвцi. Василь,
забачивши ©х, повернувся назад, подивився на Ратi вщину,- чорною
непроглядною стiною чорнiла вона у сiрому мороцi вечора; ззаду не© горiло
i червонiло небо, вiд чого вона здавалася ще чорнiша. Василь прикро
подивився, важко i глибоко зiтхнув, повернувся i сердитий, лаючись, почав
одрiзняти сво©х овечат.
[1878]
одстовбурчились геть i казали, що непокiйна смерть спостигла ©©. Василь у
лiвiй руцi держав хвостик, а в правiй блищав невеличкий ножик у бiлих
черемушках, який завжди можна бачити в школярiв i на котрий не раз
зарились i Грицько, i Iвась, i другi хлопцi з ©х вулицi.
Василева мати купила його за копу з шагом у захожого цiсарця, аби
тiльки добре учився ©© син. Який то був радiсний час у життi Василевому!
Цiлiсiнький той день бiгав вiн по всiй у лицi i хвалився знайомим i
незнайомим хлоп'ятам, яку-то мати йому обнову купила. Новенький,
бiленький, гострий, як бритва, вiн усiм у дивовижу дався; усi ним не
надивляться, не налюбуються. Як гарно склада ться, аж цока! а рiже як? а
блищить? Усього тебе, як у дзеркалi, видно. Василь спершу не знав, де його
i подiти; то захова у кишенi, то подума: а що, як випаде? витягне i
зав'яже у пазусi. Назнарошне для сього i нитку держав i зав'язував аж коло
серця. "Занову ситце на кiлочку!" - казала мати, радiючи синовiй одрадi. I
справдi, пройшов тиждень-другий - блискуча сталь потемнiла, ручка
закалялася, i, хоч другi хлопцi не переставали заритися, Василь уже
придивився, привик до його; уже i в пазусi не ховав, а в кишенi; уже i
вищербив, i в хлiб замазав. Часто, щоб не кусати сухенького окрайця,
Василь рiзав ним хлiб на невеличкi шматочки. Тепер ото i ящiрку поров ним:
слизький жир лиснiв на кiнцi, щось жовтогаряче прилипло до щербини.
- Що се ти робиш? - спитав удруге Грицько.
- Хiба не бач? - одказав понуро Василь i шпигонув ножиком у одрубаний
край хвоста: гострий його кiнчик вамотався-затiпався.
I Грицько, i Iвась разом струснулись, сплюнули.
- Господи! i бадля ться... Ящiрку рiже-рiже, а там i хлiб буде рiзати,-
промовив Iвась.
- То що? вiн же витреться,- спокiйно вiдказав Василь.
Хлопцi знову сплюнули.
- А дивись, дивись, якi гарнi хрящики, та як ловко уляглися, мов
квiточки,- казав Василь, довбаючись у хвостику ножем.
Його сiрi очi блищали, у ©х свiтилася глибока думка; вона скрашала його
оливкувате лице з широкими скулами, з гулястим носом, з широким ротом,
його круглу попельнасту голову, його постать широку-розвалькувату,
короткошию, мов аж сутулу. I Грицько, i Iвась, стоячи бiля його, виглядали
такими вродливими, тiльки то була врода лиця, краса зоколу, а не та та мна
краса задумано© голови, котра вiдда вiд кожного, у кого нарождаються
глибокi, розумнi думки.
- Ходiмо, Iване, хай йому бiс! - сказав Грицько, ще раз сплюнувши.- Ми
прийшли за ним його кликати ©сти, тепер хай вiн до нас i не доторка ться,
хай оту ящiрку злопа.
Грицько пiшов, Iвась стояв i боязко дивився на те, що робив Василь.
Кожен раз, як той штрикав ножиком у хвостик, по його лицi пробiгали
уразливi смуги i гидливо кривили рота. Василь робив сво - довбавсь.
- Та покинь, Василю! - сказав Iвась.
- А ти чого пристав? - скрикнув Василь.- Той пiшов, iди i ти за ним! -
Вiн ще на Грицька розсердився, а тут i цей до©да. Його сiрi очi вип'ялись,
мов хотiли вискочити з лоба.
- Не займай його, Iване,- гукнув з-за чорнобилi Грицько,- iди сюди. Ти
ж бачиш, який вiн розумний та письменний,- ящiрок уже рiже. Мати як почу ,
то на увесь свiт оповiстить.- I Грицько у©дливо зареготався.
- Грицьку! Я тебе не займаю, не руш i мене,- покiйно i твердо вiдказав
Василь i, кинувши все з рук, повернувся до чорнобилi лицем; воно у його
стало аж муре, однi сiрi очi, як у кота, горiли аж зеленим огнем.
- Чого ви до мене прийшли?- скрикнув вiн.- Кликав я вас? Ви там собi що
не робили - я не йшов пiдглядати, не мiшайтеся i до мене!
Iвась порвався не йти, а бiгти,- такий грiзний та страшний стояв коло
його Василь; за Iвасем, регочучи, побiг i Грицько.
- Хай тобi бiс! Зоставайся з сво ю ящiркою. Рiж ©© i ©ж, та ще й матерi
на борщ понеси - подяку ! - кричав на бiгу Грицько.
Здоровенна грудка землi прошумiла над його головою.
Грицько, прихилившись, подрав чимдуж далi.
- Проклятий москальчук! - жалiвся вiн Iвасевi.- Не одхилися я - мабуть,
убив би: отакою грудомахою попер, повз ухо так i продзижчала. Пiдожди ж ти
менi! - i вiн посварився кулаком.
- Що ти йому зробиш, такому здоровковi? - сказав Iвась.
- Хто здоровий? Вiн? - скрикнув Грицько.- Здоровий, як бугай, а
трусливий, як за ць! Хiба не вiяв його Микита Здоренко? А сам не подужаю,
попросю Педченка,- украду уже в батька тютюну на люльку, як тiльки дам,-
то так накладе йому боки, що тiльки держись!
- Чу ш,помовчавши, почав знову Грицько,- коли будемо гнати до водопою,-
не жени його нi овець, нi телят. Коли ж так,- хай сам, чортiв цвик, гоне,
а то звик панувати...
- Менi, Грицьку, вже ©сти хочеться,- сказав Iвась i напрямився до
балочки, де пiд лихою сiрячиною лежала торба з харчю. Iван порився у
торбi, витяг чималий шматок хлiба, невеличку тараньку i, зайшовши у тiнь,
пiд бурту, почав тараню чистити. Грицько пiдiйшов до брата.
- Давай усю тараню по©мо,- сказав Грицько,- йому нiчого не зоставимо.
- Нехай йому з його таранею,- одказав Iвась.
- Ну, так заховаймо де. й-богу, давай заховаймо! - Очi у Грицька
весело заграли, вiн мерщiй схопився i побiг переховувати торбу.
Поки Iвась чистив тараню, Грицько носився з торбою, хотiв заховати у
бур'янi - видно, намiрявся занести аж в осоку до озера - та роздумав.
- Годi тобi носиться з нею, iди вже ©сти! - гукнув на його Iвась.
Так Грицько i не переховав торби, тiльки кинув на сонцi у травi та й
побiг до брата.
Сонце стояло якраз над головою; не грiло - палило; польовий вiтер такий
сухий, гарячий. Овечата ледве сновигали по травi, шукаючи тiнi, i, не
знаходячи, жалiбно деренчали, голови ©х хилилися, боки ходором ходили;
чорний бичок, лупаючи очима, де стояв, там i лiг, руденьке телятко бекало,
мов жалiлося; та й душно ж як! Справдi було душно, аж варко, так душно.
Нiгде було заховатися, нiгде голову приткнути у тiнь, бо й тiнi не було,
сонце стояло якраз над головою. Степ мов палав пiд тим свiтом, зв'ялена
трава хилилася додолу, нiгде нi птичого гласу, нiякого гуку не чутно, хiба
де здалека донесеться, як хававкне перепел, ударить раз-удруге та й
замовкне. I в Ратi вщинi помовкло птаство; одно поховалося по гнiздах,
друге полетiло за здобиччю, одна тiльки бездомна птиця - зозуля,
перелiтаючи з деревини на деревину, сумно кувала.
Брати, пообiдавши сво ю сухою стравою i напо©вши овечат i чорного
бичка,- Грицько так-таки i не схотiв гнати до водопою Василевого товару,-
повкладалися прямо на травi, на сонцi, ©х запечена шкура казала, що не
первина ©м лежати при такiй спецi. Тепер вони тiлько трохи набiк
поодвертали голови, сонце догрiвало найбiльше у спину. Iвась зразу заснув.
Грицьковi ж не спалося; йому хотiлося дiждатися того часу, коли вернеться
Василь i почне ©сти: чи справдi вiн буде тим ножиком, що рiзав ящiрку,
рiзати i хлiб. Для сього разу вiн i нове прозвище пригадав Василевi:
ящучур! "I знайомим хлопцям розкажу, щоб i вони так його дражнили,- думав
вiн,- я йому не сим, то другим вiддячу!"
Нi з ким вiн нiколи так не ворогував, як з Василем, i Василь не любив
Грицька; брати двоюрiднi - вони жили гiрше чужих, гризлися, як кiшка з
собакою. Аби що запримiтив Грицько за Василем,- зараз i вибива йому очi,
на глузд пiднiма . I Василь не мине случаю, щоб чим Грицьковi дозолити;
тiльки все стиха, крадькома, як кiшка, мов i не вiн, то кийок мережаний
полама , то пужалко цяцьковане закине, то м'яч украде i захарпа , а часом
i боки накладе Грицьковi. Така спiрка, така ворожнеча нiколи мiж ними не
втиха , щодня вони за що-небудь та й погризуться. От i тепер досада ©сть
Грицькове серце, i вiн тiльки дожида случаю оддячити, дожида Василя.
Йому не довго довелося дожидати. Широка розвалькувата постать Василева
замаячила, чимчикуючи вiд Ратi вщини прямо до бурти. Здоровенна голова,
мов гарбуз, мiцно сидiла на короткiй ши©, кругле, широке лице лиснiло вiд
поту; сiрi очi бистро бiгали. Ось вiн уже наближа ться до того мiсця, де
лежить Грицько. Ступiнь-другий... i високо стриба через його.
- Тобi не можна обiйти! - обiзвавсь Грицько, пiднявши голову.
- Чого ж ти лiг на дорозi? - вiдказав Василь i прямо почвалав до торби.
Тута ж коло не© опустився вiн на траву, витяг хлiб, тараню i почав
трощити. Вiн не чистив таранi, як Iвась, а з цiло© кусав шматки,
випльовуючи луску з рота.
- Iч, проклятi! Положили торбу якраз на сонцi - хлiб на сухар зiсохся!
- сказав вiн, витяг ножик з кишенi i, як штрикав ящiрку, почав штрикати та
колоти хлiб.
Грицько крадькома поглядав на його i про себе реготавсь. "Хоч би
подавився, ящучур!" - подумав.
Василь, поколовши хлiб, глитав його, як iндик зерно.
- Чи вже напували?- спитав вiн, попо©вши i вмощуючись на торбi лягати.
- Сво©х напували,- повагом одказав Грицько.
- А мо©х? - скочивши, мов ужалений, скрикнув Василь.
- Сам де був? Ящiрок поров? - у©дливо спитав Грицько.
Хвилину Василь постояв, це зразу - прискочив до Йвася, що,
розплатавшись на травi проти сонця, спав, як убитий, i штовхнув його у бiк
ногою.
- Iване! Чому ти не напував товару? - скрикнув вiн.
Iвась спросоння не розiбрав нiчого, пiдвiвся, сiв i, лупаючи, дивився
на Василя сонними та мутними очима.
- Навiщо ти його будиш? Нащо займа ш? - скрикнув Грицько, схопившись з
мiсця й пiдбiгаючи до Василя.
- А тво яке дiло? Ти спрос?
- Дуля тобi в нос! - скрикнув Грицько.- Тiльки менi його займи - то
дивись! - вiн показав йому кулака.
Iвась, полупавши очима i поскрiбши у потилицi, знову лiг i зразу
заснув.
- Не дуже лиш носися з сво©ми кулаками, бо поодбиваю! - сказав,
одходячи, Василь.
- Хто, ти? - кричить Грицько.
- Я! - одрубав Василь.
Грицько погнався, Василь потяг навдьори. Грицько став, плюнув i,
вернувшись на мiсце, лiг. Вiн удовольнився,- Василь утiк вiд його,
злякався! Шкода, що Iвась спить, не бачив. I Грицько радий закрив очi.
Василь, походивши манiвцями, одлучив сво©х овечат, зайняв руденьке
телятко i погнав до водопою.
Вiн довго не вертався; уже i Грицько заснув, i Iвась прокинувся, а його
все не було. Сонце повернуло з полудня; його косе промiння зробилось ще
пекучiще, ще гарячiше; вiтер зовсiм затих: сухе, жовте, аж червоне,
повiтря вiддавало горiлим, i в полi здавалось мов серед печi. Iвась,
прокинувшись, довго сидiв, чухався, утирався вiд поту, поки трохи
прочумавсь. Що йому зразу почулось - це якесь чудне деренчання, мов хто на
дудцi грав. Що воно? де воно? Вiн озирнувся, розглядав. Грицько он лежить,
спить; овечата розбрелися, скубуть травицю. Чого ж ©х так мало? I
руденького теляти нема ... Де се воно подiвалося? Iвась кинувсь до
Грицька.
- Грицьку, Грицьку! Чого не всi вiвцi? Де руденьке телятко?
- Василь погнав до водопою,- промовив Грицько, лупнувши очима i
позiхаючи.
Iвась постояв над ним.
- Грицьку! годi вже спати, пiзно. Ось устань; щось десь гра , та ловко
так.
Грицько пiдвiвся. Хрипле деренчання хвилею промчалось над ними.
- Чув? Що воно? - питав Iвась.- А ходiм подивимося.
Грицько встав, потягаючись.
- Воно щось бiля озера гра ,- сказав, дослухаючись, Iвась.
- Поженiм напувати, то й подивимося.
- Завертай,сказав Грицько.
Iвась побiг збирати овечат до гурту. Незабаром брати погнали ©х до
озера.
Сонце якраз свiтило ©м у вiчi: променястi стяги стрибали перед ними по
травi, бiгали, грали, аж дивитися було боляче. А як спустилися вони у
балку, промiння перестало стрибати, дробитись, а рiвненько i гладенько
тяглося вподовж озера: чисте плесо, мов розтоплене золото, палало-горiло;
стоптана стежка, вонючi багна, оситняг, явiр - все те покрилося мов
золотим серпанком. По той бiк очерет стояв чорною стiною, стиха похитуючи
червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листям. З правого боку
озера, обложившись зеленим очеретом, сидiв Василь i щосили дудiв у зелену
дудку; дудка ревла-хрипiла.
- Бач, то Василь гра ! - скрикнув Iвась i перший побiг до його.
- Це ти сам зробив? - спитав Василя.
- Сам.
- Та ну?
- А хто б же?
Iвась помовчав.
- Ану я, чи заграю?
Василь дав дудку Iвасевi. Iвась страх зрадiв, коли дудка i в його
заграла.
- Грицьку! Ось iди сюди! Бач - гра ! - радiючи, гукав вiн до брата.
Грицько помалу наближавсь; його здержувала недавня лайка з Василем.
"Певно, вiн i досi дметься",- думав Грицько i не помиливсь. Василь
неласкаве подививсь на його, хоч нiчого не сказав.
- Ось на, заграй! - тиче Iвась Грицьковi дудку.
Грицько узяв i почав роздивлятись.
- Це ти, Василю, зробив? - спитався вiн, щоб зав'язати розмову.
- Авжеж, тебе не питав,- неласкаво одказав Василь.
Грицько помовчав, обдивився ще раз дудку, потiм тихенько подув,- товсто
i хрипло загула дудка. Iвась зареготавсь.
- А ловко! - сказав Грицько.- Ще якби отут дiрочки попрорiзувати, тодi
б можна, як на сопiлцi, i пальцями перебирати.
- Ану, давай,- радiсно обiзвавсь Василь, забуваючи про свiй гнiв, i
почав збоку прорiзувати дiрочки. Пiсля сього голос дудки не так деренчав i
грати стало зручнiше.
- Дай i менi, Василю, ножика, я й собi зроблю,- прохав Iвась.
- Возьми.
Довго мусувавсь Iвась i все нiчого не вдi , то, дивись, денце зовсiм
одрiже, то дiрку пiд колiнцем велику зробить,- не гра дудка!
- Давай я,сказав Грицько i почав робити. Iвась дививсь. Дудка вийшла
тонша голосом вiд Василево©.
- Тепер же i я знаю! - закричав, граючи очима, Iвась i знов принявся за
роботу.
За сим разом дудка заграла - i таким тонким та рiзучим голосом, що аж
усi здивувались.
- А давай усi разом загра мо! - казав Грицько.
- Давай! давай! - одказали трохи не разом i Василь, i Iвась i
постановилися в коло.
- Раз© два! три© Починай! - скрикнув Грицько.
Разом три дудки ускочили в хлоп'ячi роти, роздулися широко щоки, мов
хто туди кулаки попiдкладав, вип'ялися очi, i три голоси, пискучий, тонкий
i товщий, зично пронеслися у вогкому повiтрi над озером. То була не
мистецька гра майстрiв-музик, а певне, i ©й не зрадiли б так хлопцi, як
сво му незумiлому гранню. Вони нiчого не грали та й не вмiли що-небудь
грати, а так дудили, деренчали, той - сво , а той - сво . Отже, як ©м мило
було так дудити, як близько доходило до серця те хрипле деренчання; очi
радiстю грали, пальцi бiгали по дiрочках, а щоки одно роздимались, аж
червонiли. Iвась, граючи, притупцьовував, Грицько розхитувався на всi
боки, на що Василь, завжди непривiтний, i той поводжував плечима. Про
спiрку, про змагання де i споминка дiлася, все забулося, все те було з
кимсь iншим, а не мiж ними; вони тепер рiднi, брати, бiльше нiж рiднi й
брати,- вони майстри одного любого ©м дiла!
Непримiтне час минав, непримiтне сонце пливло до спокою; воно вже так
низенько осiло; понад самою землею сто©ть його iскристе коло, розстилаючи
аж червоний свiт по травi.
Ось уже довга тiнь вiд очерету простяглася вподовж озера, добира ться
до бугорка, де грають хлопцi.
- Годi! Нехай йому! - скрикнув перший Василь.- Он уже сонце сiда , а я
ще й не полуднував.- I, недовго думаючи, опустився коло торби i почав
жувати хлiб. Тараню вiн з'©в за обiдом, зостався один хлiб, та й той зсох
на сухар.
Грицько та Iвась теж почали полуднувати. У ©х зосталася ще одна
таранька, мати дала по однiй кожному. Вони, ще збираючись на пастiвник,
порахувалися одну з'©сти у обiд, другу за полуднем. Тепер ото, глянувши,
як давиться Василь черствим хлiбом, раз по раз поблимуючи сiрими очима на
те, як чистить Iвась тараню,роздiлили ©© не надво , а натро . Василевi
дали вiд голови, Грицько узяв серединку, а Iвасевi достався хвостик.
Сонце западало, у повiтрi робилося свiжiше; роса виступала на травi, де
пройшла вечiрня тiнь: овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву,
за день вони так вижарилися на тому сонцi,- де вже його по такiй спецi
пастись,- що надвечiр прийшлося нагонити утеряне за день, i вони ген
порозтiкались понад усiм озером. Хлопцi, сидячи на бугорцi, полуднували;
вони сидiли лицем до Ратi вщини. Густа тiнь чорнiла мiж гiлками
здоровенного садка, прикритого зверху сонячним ся вом; з тi© темно©
гущавини доносилося нестямне щебетання соловейкiв.
- Та й солов'© у Ратi вщинi як свищуть. I скiлько то ©х? - обiзвавсь
Iвась.
- А вже до гаспида! - додав Грицько...
- Чого там тiльки нема ! - зiтхнувши, промовив Василь.
- Там, кажуть, й райськi яблучка ? - спитав Iвась.
- Мати розказу ,- одказав Василь,- що не тiльки райськi яблучка, а й
агрус, порiчки, виноград,- отакими кетягами так i висить! А груш тих, а
ягiд усяких, а яблук?
- Брат ти мiй! - скрикнув Грицько.- Що, коли б я там був? - i його очi
загорiлися.
- А що, якби тобi, Грицьку, узяв та й вiддав усе оте дворище? Що б ти
робив? - спитав трохи перегодом Iвась.
- Я б тодi паном дiло зажив. Та де б тобi,- бiльше б пана був, до царя
рiвнявся. Усе б у садку i сидiв та овоч ©в.
- А я не так би зробив,- одказав Iвась.- Я б перевiв туди i батька, i
матiр, тебе, узяв би Василя i Галю узяв би. Жили б ми там укупi,
розкошували разом.
- А ти, Василю, що зробив би? - спитав Грицько.
Василь мовчав i дивився на Ратi вщину; вiн упинався очима у не©, як
кiшка упина ться у мишу; як кiбець у горобця. Посеред ©х, у зелених
зрачках, горить-тлi огонь заздростi,- так би i вхопив, так би i
проглинув, коли б сила!
- Чи правда, Василю, не розказувала тобi мати,- не дождавши одказу,
почав знову Грицько,там, кажуть, за старого князя людей живцем у землю
ховали, i тепер тi люди у глуху нiч устають, блукають по садку, по двору,
все шукають могили покiйного пана?
Василь мовчав.
- Нащо ж ©© шукати, коли вiн там же пiд каплицею похований,- одказав
Iвась.
- То ж то й , що пiд каплицею. Через те вони i не найдуть; у каплицю
©м не можна увiйти, а знадвору не досягнуть.
- А якби досягли? - спитав Iвась.
- То б рознесли на шматочки!
У Iвася мороз поза спиною пробiг, в очах боязнь засвiтила. Грицько
замовчав, вiн ждав одказу вiд Василя, а той, лежачи животом на землi i
пiдперши голову руками,- i не змельне - все дивиться на Ратi вщину.
- Василю! - обiзвав його Грицько.
- Га?
- Ти не чув? - i вiн знову його перепитав.
- Нi, не розказувала,- одказав понуро Василь.
- Може, воно й брехня, а чого люди не накажуть,- почав знову Грицько.-
Розказують, що покiйний пан дiтей не любив. Люди ховалися з дiтьми по
льохах та по погребах, бо, як побачить або зачу голос, зараз i велить
собакам вiддати.
- Як, живе? - скрикнув Iвась.
- Нi, зварять у казанi з кашею та й вiддадуть.
Iвась аж затрусився, так йому стало страшно.
- У його не такi, як у нас, собаки були, а хорти. А то, кажуть, не
хорти, а справжнi куцьки. Там для ©х i комори здоровеннi були вiдбудованi.
У тих коморах вони й жили. Ото для ©х i ©сти варили, i все тiльки на нiч.
Щовечора отакi казани кашi наварять та й поставлять, а до свiта вони й
порожнi.
- Так вiн i з чортами знався? - спитав Iвась.
- Авжеж. Де б вiн того й багатства набрав? Спершу вiн, кажуть, був
бiдний, а то зразу розжився. Не як i розжився, як вони нанесли йому за те,
що душу свою ©м одписав. Розказують, що на паску, саме як люди у утренi
стоять, то вони аж дмуться та пруть цiлими тачками грошi,- однi золотi,
другi срiбнi, третi мiднi. Отакi ворохи понасипають! Грошi тi лежали,
либонь, у льохах пiд будинком. I як умер старий та пiшли шукати, аж там
замiсть грошей в одному кутку цегла, у другому - череп'я, а в третьому -
кiнськi кiзяки. А як несли ховати тiло, то пiднявся такий страшний вiтер,
що люди не змогли i нести, постановили труну на землi. I як постановили,-
як лусне щось, мов з гармати випалило, а з труни так вихор i пiднявся
стовпом угору, як сажа, чорний. I як пройшов той вихор та обдивилися люди,
аж у пана так живiт i репнув. Ото, кажуть, чорти його душу брали до себе.
Грицько замовк, i всi мовчали. Сонце все нижче та нижче спускалося,
пронизуючи червоним свiтом тихе повiтря, понад землею простяглася довга
тiнь. Ратi вщина, наче в золото окутана,- горiла-сiяла.
- Ох-хо-хо! - не скоро, не скоро промовив Iвась,- що то колись тут
було, а тепер,- пустка пустинею.
- Воно отак уже довiку буде,- одказав Грицько.- Це мiсце закляв старий
князь, i нiхто його посiсти не зможе, а хiба тiльки оддасть чортовi душу,
то тодi посяде. I тодi, кажуть, усе знову вернеться, як i було, i цегелля
тi, i череп'я, i кiзяки так й обернуться знову у грошi...
Грицько замовк; у Iвася мороз ходив поза спиною, i вiн боязко
струшувався, а Василь аж дух зата©в, та все дивиться на Ратi вщину.
Свiт закрутився, заiскрився i зразу згас,- то сонце посунуло за гору.
Темна тiнь знялася, розiслалася над землею; Ратi вщина з зелено© зробилася
чорна, однi верхiв'я високого дерева ще горiли; то послiдн сонячне
промiння iскрило поверх його. Ось i воно знялося угору; всюди зробилося
темно, тiлько небо, де сiло сонце, мов далека пожежа, горiло-палало. З
мiста доносився глухий клекiт, над озером уставав легенький туман; дужче
закумкали жаби в болотi, засвистали черепахи у сазi, а солов'© - як не
розiрвуться в Ратi вщинi.
- Сонце сiло - час додому,- сказав Грицько.- Iване! Завертай овечат.
Iвась, у котрого голова ще горiла i серце так дуже кидалось вiд
страшних Грицькових переказiв, тихо почав пiдводитись. Грицько мусувавсь
коло торби, а Василь - одно лежав, одно дивився на Ратi вщину.
- Василю! А ти доки будеш лежати? Пора додому! - сказав Грицько.
Василь глибоко зiтхнув.
- Ох! Хiба уже я не доживу до того...- промовив.
- До чого? - спитав Грицько.
- А Ратi вщина моя буде! - аж скрикнув вiн.
Iвась глянув на Василя - задуманий, суворий, аж чорний, а Грицько,
усмiхаючись, промовив: "Доживав-ай!"
Хутко хлопцi зiбралися в дорогу. Iвась i Грицько iшли по боках i
доглядали овечат, щоб не розбiгались. Попереду повагом виступали телята, а
позаду ледве ноги волiк Василь. Задумана голова його важко схилилася на
груди, лиха сiрячина нерiвно лежала на плечах, один край ©© волiкся по
травi. Василь того не примiчав, вiн нерадiсно волiкся за отарою, немов
загубив що або iшов на кару.
Ось уже кiнчилась i толока; сiрiла курявом широка про©жджа дорога,
овечата, зiйшовши на не©, зняли хмарою кiптягу, кашляли, мекали. Василь,
все похнюпившись, волiкся.
Ось уже завиднiли i ©х дворища на краю мiста, на Довгоселiвцi. Василь,
забачивши ©х, повернувся назад, подивився на Ратi вщину,- чорною
непроглядною стiною чорнiла вона у сiрому мороцi вечора; ззаду не© горiло
i червонiло небо, вiд чого вона здавалася ще чорнiша. Василь прикро
подивився, важко i глибоко зiтхнув, повернувся i сердитий, лаючись, почав
одрiзняти сво©х овечат.
[1878]