Страница:
Вiн нас простить: вiн мене любить.
Назар
Хiба ж я його не просив, хiба ж не ставав перед ним на колiна! Адже ти
бачила?
Галя
Бачила, ти просив- Назаре,_ _вiн мiй батько,
Назар
Лучче б не знать такого батька.
Галя
Ти сердишся, Назаре! Не сердься, мiй милий, мiй чорнобривий. Подивись,
я весела, я_ не_ жалкую, що покинула... Поцiлуй же мене, мiй соколе ясний,
орле мiй сизокрилий.
(Обнимаются й целуются.)
Назар
_О,_ моя радiсть, мiй сон чарiвний! Не журись, серденько. Скоро ми
полетимо так, що не дожене нас i вiтер. А нiч-то, нiч! Неначе празнику
наше щастя. Тиха, свiтла, як тво© яснi очi. Ти не бо©шся? Побудь тут одна.
Я пiду подивлюсь на дорогу.
Галя
Нi, не боюсь.
Назар
Чого ж ти знов зажурилась?
Галя
Так, нiчого. Я згадала покiйницю няньку. Вона менi розказувала, що в
сiй корчмi давно який-то запорозький старшина ночував, а на другий день
найшли його в Тясминi; i що тут Богдан зустрiчав сина свого Тимофiя, як
козаки везли його з Молдавi©, покритого червоною китайкою; i що тут
запорожцi вирiзали жидiв. З тi © години нiхто в ©й не жив: усе нiччю
ходять мертвi жиди... Ух, як страшно тут!
Назар
Тобi твоя нянька бог зна чого наговорила.
Галя
Вона божилась, що правда. Не ходи, лучче останься зо мною, або ходiм
обо . Менi важко i на мiнуточку розрiзниться з тобою.
Назар
Я не пiду... Ти не змерзла?
Галя
Нi, твоя шапка така тепла. _(Снимает шапку с ног й целует.)_ О, моя
мила шапка! Надiнь ©©: i ти замерз.
Назар
Надiнь ти. Я подивлюсь на тебе, яка ти в козацькiй шапцi. _(Она
надевает шапку. Назар любуется.)_ Чудо!. Чорнi уси, шаблю дамаську,
пiстоль за пояс - i козак хоч куди. _(Целует ее.)_ Козаче мiй чорнобривий!
Галя
_(надевает ему шапку)_
Отак краще! Постiй, я пришпилю стьожку. Зна ш, як на весiллi бува у
молодого?
Назар
Се ти ще й завтра зробиш...
Галя
Ох, стривай! Я й забула. Адже я таки взяла з собою i хустку, що для
тебе вишивала. _(В__ы__нимает из-за пазухи белый, шитий красним шелком
платок и по-дает Назару )_ Що, хороший? Я сама вишивала i грошi на шовк
сама заробляла.
Назар
Спасибi, серце мо .
Галя
Чи не заспiвать оце пiсню про хусточку, що я в Чигринi у дядини чула?
Назар
Коли весела, заспiвай.
Галя
Нi, не весела, та менi сидiть уже остигло. Слухай же.
(Выходит на край сцень©.)
(Назар стоит задумавшись.)
Галя
Чого ж ти зажурився? То не треба було б i спiвать.
Назар
Нiчого, серце мо . Возьми свою хустку. _(Пода ©й хустку.)_ Завтра
знову подару ш.
Галя
Нащо вона менi? Розiрви, коли вона тобi нелюба; я другу вишию.
_(Печально)_ Тiльки не знаю, коли.
(Плаче, помовчавши)
Назар
Не плач, мо серце. Дивись, я не журюся.
Галя
Не журишся? А чого ж ти плакав? Ти щось зна ш, та не хочеш сказать.
Скажи ж, мiй голубе, мiй орле
сизокрилий, скажи, мо серце!
Назар
Знаю, знаю, моя голубко, що я найщасливiший на свiтi.
Галя
Ба я щасливiша за тебе Нiколи ж не буду спiвать про хустку; цур ©й'
Назар
Я тебе вивчу другу, веселу-веселу та хорошу.
(Дивляться одно на другого i цiлуються. Хома i Стеха крадуться iз за
шкапи.)
Хома
Сюди! Ось де вони! Сюди!
Галя
Батько!.. Пропала я!
Стеха
(пробiга коло ©х)
Полковниця! Полковниця!
(Назар мовчки бере лiвою рукою Галю, а правою вийма шаблю. Хома
торопко веде на його челядь Стеха хова ться.)
Хома
_(скаженi )_
Цiлуйтеся, цiлуйтеся, голуб'ята! _(До челядi) _Киями його, собаку! Чого
ж стали? Берiть, рвiть його!
(Челядь торопi .)
Назар
Хто хоче в домовину, виступай на мене. _(До Хоми ) _Ти чого хочеш?
Хома
Смертi тво ©, злодiю!
Назар
Нащо ж ти собаками цьку ш? Возьми сам, коли хочеш.
Хома
Я рук паскудить не хочу. Берiть його!_ О,_ пес поганий! Я розiрву тебе!
(Б'ються на шаблях)
Галя
(пада мiж ними на колiна)
Тату, тату! Убий, убий мене Винна я; я прогнiвила тебе... Убий же мене,
таточку, та не бери з собою!
Хома
Цить, кошеня крадене!
Назар
(Хомi)
Цить, сатано люта!
Хома
Дочку оддай!
Галя
Не оддавай, не оддавай! Я утоплюся!
Хома
Топись, гадино, поки не розтоптав я тебе!
Галя
Топчи, души мене: я твоя дитина1
Хома
_(до челядi)_
Берiть його! Я вас перевiшаю! Я вас золотом окую! _(Челядь порива ться
до Назара.)_
Галя
Одурить! Одуритьi
Хома
Не одурю! Не скавучи, зiнське щеня!
(Напада на Галю. Назар заступа ©©. Челядь напада на Назара ззаду i
крутить йому руки.)
Хома
Ха-ха-ха! Вовче, вовче! Чому ж ти не рвеш нас?
Назар
Цить, жабо погана!
Галя
(перед Хомою на колiнах)
Тату, тату, кате мiй! Я розiрву тебе,-я день i нiч плакатимусь на тебе!
Танцювать, плакать буду! Чого забажа те, все робитиму - не вбивай його. Я
за полковника пiду...
Назар
Галю!
Галя
Нi, нi...
(Зомлiла, падав.)
Хома
_(до челядi)_
Чого ж ви дивитесь? Нехай здиха собака, а ви тимчасом шкуру знiмiть.
(Челядинець замахнувся ки м на Назара.)
Хома
Стривай! Ми не татари. За що його убивать? Чи сть у кого вiрьовки,
пояс або налигач,-що-небудь, скрутить йому руки й ноги?
(Челядь крутить поясами Назара.)
Стеха
(пада коло Галi зомлiло©)
Ох, моя пташечко, моя лебiдочко! Чи я ж знала, що так станеться?
Прокинься, моя зозулечко, моя ластiвочко!
Хома
Отак добре! Тепер зав'яжiть йому рот. От, до ладу; у його, зда ться, ще
й хустка у руцi. Чи не весiльна? Добре, здалась-таки на що-небудь.
(Зав'язують хусткою рот.)
Хома
Не туго, щоб стогнав. Мороз хоть i лютий, та, може, видержить. А вже як
вовча тiчка нападе... а вовки здалека поживу чують... от буде снiдання,
начисто гетьманське! Тепер положiть його на бiлу перину - нехай,
проспиться та подума, з ким жарту .
(Челядь кладе Назара на снiг.)
Хома
_(на Галю)_
А ця учадiла... Возьмiть ©© додому... Прочума ться. _(Челядь бере на
руки Галю i несе з собою.)_
Стеха
(бере Хому за руку i веде його за Галею)
А що? Скажеш, що не люблю тебе?
Хома
Спасибi, спасибi. _(До Назара.)_ Оставайсь здоров, приятелю! Не згадуй
лихом. Нехай тобi присняться рушники.
(Хома з Стехою шепнуться i пропадають. Назар тихо стогне. Незабаром
чути за сценою гомiн.)
Голос Хоми здалека
Киньте ©©! В'яжiть його!
Гнат
(за сценою)
Я тебе зв'яжу, недовiрку проклятий! _(Незабаром вибiга Галя i
кида ться на Назара.)_
Галя
Орле мiй, серце мо !
(Розв'язу хустку.)
Назар
Душно менi, душно!
Гнат
_(веде за груди Хому)_
Останнiй раз говорю: оддаси Галю за Назара чи нi?
Хома
Нi!
Гнат
Здихай же, собако скажена!
(Замiривсь шаблею.)
Хома
Стривай. Ти зна ш наш закон козацький, то..
Гнат
Що мене живого поховають з тво©м падлом? Знаю. _(До челядi.)_ Копайте
яму.
(Цiлить пiстолем.)
Хома
В'яжiть його!
(Тимчасом Галя розв'язу руки у Назара.)
Назар
О, доле моя! Серце мо !
Гнат
Копайте яму! _(До Хоми, прицiлившись.)_ Лукавий чоловiче, за що без
сповiдi ти себе губиш i мене з собою? Прощайсь з бiлим свiтом, молись
богу. _(До Назара.)_ Назаре, брате мiй, друже мiй! Поховай мене. Прощай! а
ми...
Назар
Стривай!
Галя
(до Гната)
Стривай!
Назар
Пусти його, не варт вiн того. Не напасти душi сво ©. _(До Хоми.)_ Iди,
лукавий чоловiче, iди, куди зна ш. Не помiг тобi бог занапастить мене; а я
чужеi кровi не бажаю. Iди собi!
Хома
_(пада перед Назаром)_
Назаре! сину! батько рiдний! Зарiж мене, замуч мене, на конях розiрви,
та не прощай! _(Пада до нiг плаче.)_ О, я лукавий, лукавий! О, я грiшний,
проклятий!.. Дочко, доле моя! серце мо ! Проси його, нехай уб' , нехай я
свiта не паскуджу! _(Знову плаче.) _Боже мiй, боже мiй!
Назар
_(пiдводить його)_
Устань,_ _молися богу, грiшний. Коли прощають люди, то бог милостивiший
за нас.
Хома
_(вставши, утира сльози)_
О сльози, сльози! Чом ви перше не лилися? Назаре, я чернець... спокутую
в рясi мо© беззаконiя! Бери мо добро, бери мою Галю, бери все мо ! Галю!
Назаре! Обнiмiться, поцiлуйтеся, дiточки мо©. Я хоч i грiшний, а все-таки
батько. _(Назар i Галя обнiмаються.)_ Боже вас благослови!
__
__
_НАЗАР СТОДОЛЯ_
"Назар Стодоля" - п' са Шевченка (в першому виданнi з пiдзаголовком
"Малоросiйська дiя"), написана_ в Г843_-1844 рр. спочатку росiйською
мовою, а нотiм перекладена самим автором на укра©нську мову. Зберiгся
'тiльки укра©нський текст, надрукований пiсля смертi Шевченка в журналi
"Основа" (1862, N 9).
1. Чигирин - мiсто на Черкащинi. В XVII столiттi, починаючи вiд Богдана
Хмельницького, мiсто було столицею, де перебували укра©нськi гетьмани.
2. Хорунжий - чин старшини козацького вiйська.
3. Наливайко Северин-ватажок селянського повстання проти шляхетсько©
Польщi в кiнцi XVI столiття. Остряни- ц я - Яцко-Якiв Острянин, керiвник
селянського повстання в першiй половинi XVII столiття.
4. Братський - монастир 'у Ки вi на Подолi, заснований 'в кiнцi XVI ст.
при школi, потiм академi©.
5. Цезар - цiсар, iмператор.
6. Латинський вiршник - Шевченко, очевидно, мав на увазi римського
поета Горацiя.
7. Цесарцi - австрiйцi.
8.Сава Чалий - один з гайдамацьких ватажкiв у першiй половинi XVIII
столiття, що потiм -став зрадником i перейшов на бiк шляхти. С в i р р о'в
с ь'-к й й Iван - очолював козацький загiн у боротьбi з турками. 'Потрапив
у полон до туркiв i там загинув,
9. Тимофiй - Тимiш, 'син Богдана Хмельницького, помер 1653 року в
Молдавi© вiд рани, що ©© дiстав в бою зi ппниггою.
Назар
Хiба ж я його не просив, хiба ж не ставав перед ним на колiна! Адже ти
бачила?
Галя
Бачила, ти просив- Назаре,_ _вiн мiй батько,
Назар
Лучче б не знать такого батька.
Галя
Ти сердишся, Назаре! Не сердься, мiй милий, мiй чорнобривий. Подивись,
я весела, я_ не_ жалкую, що покинула... Поцiлуй же мене, мiй соколе ясний,
орле мiй сизокрилий.
(Обнимаются й целуются.)
Назар
_О,_ моя радiсть, мiй сон чарiвний! Не журись, серденько. Скоро ми
полетимо так, що не дожене нас i вiтер. А нiч-то, нiч! Неначе празнику
наше щастя. Тиха, свiтла, як тво© яснi очi. Ти не бо©шся? Побудь тут одна.
Я пiду подивлюсь на дорогу.
Галя
Нi, не боюсь.
Назар
Чого ж ти знов зажурилась?
Галя
Так, нiчого. Я згадала покiйницю няньку. Вона менi розказувала, що в
сiй корчмi давно який-то запорозький старшина ночував, а на другий день
найшли його в Тясминi; i що тут Богдан зустрiчав сина свого Тимофiя, як
козаки везли його з Молдавi©, покритого червоною китайкою; i що тут
запорожцi вирiзали жидiв. З тi © години нiхто в ©й не жив: усе нiччю
ходять мертвi жиди... Ух, як страшно тут!
Назар
Тобi твоя нянька бог зна чого наговорила.
Галя
Вона божилась, що правда. Не ходи, лучче останься зо мною, або ходiм
обо . Менi важко i на мiнуточку розрiзниться з тобою.
Назар
Я не пiду... Ти не змерзла?
Галя
Нi, твоя шапка така тепла. _(Снимает шапку с ног й целует.)_ О, моя
мила шапка! Надiнь ©©: i ти замерз.
Назар
Надiнь ти. Я подивлюсь на тебе, яка ти в козацькiй шапцi. _(Она
надевает шапку. Назар любуется.)_ Чудо!. Чорнi уси, шаблю дамаську,
пiстоль за пояс - i козак хоч куди. _(Целует ее.)_ Козаче мiй чорнобривий!
Галя
_(надевает ему шапку)_
Отак краще! Постiй, я пришпилю стьожку. Зна ш, як на весiллi бува у
молодого?
Назар
Се ти ще й завтра зробиш...
Галя
Ох, стривай! Я й забула. Адже я таки взяла з собою i хустку, що для
тебе вишивала. _(В__ы__нимает из-за пазухи белый, шитий красним шелком
платок и по-дает Назару )_ Що, хороший? Я сама вишивала i грошi на шовк
сама заробляла.
Назар
Спасибi, серце мо .
Галя
Чи не заспiвать оце пiсню про хусточку, що я в Чигринi у дядини чула?
Назар
Коли весела, заспiвай.
Галя
Нi, не весела, та менi сидiть уже остигло. Слухай же.
(Выходит на край сцень©.)
(Назар стоит задумавшись.)
Галя
Чого ж ти зажурився? То не треба було б i спiвать.
Назар
Нiчого, серце мо . Возьми свою хустку. _(Пода ©й хустку.)_ Завтра
знову подару ш.
Галя
Нащо вона менi? Розiрви, коли вона тобi нелюба; я другу вишию.
_(Печально)_ Тiльки не знаю, коли.
(Плаче, помовчавши)
Назар
Не плач, мо серце. Дивись, я не журюся.
Галя
Не журишся? А чого ж ти плакав? Ти щось зна ш, та не хочеш сказать.
Скажи ж, мiй голубе, мiй орле
сизокрилий, скажи, мо серце!
Назар
Знаю, знаю, моя голубко, що я найщасливiший на свiтi.
Галя
Ба я щасливiша за тебе Нiколи ж не буду спiвать про хустку; цур ©й'
Назар
Я тебе вивчу другу, веселу-веселу та хорошу.
(Дивляться одно на другого i цiлуються. Хома i Стеха крадуться iз за
шкапи.)
Хома
Сюди! Ось де вони! Сюди!
Галя
Батько!.. Пропала я!
Стеха
(пробiга коло ©х)
Полковниця! Полковниця!
(Назар мовчки бере лiвою рукою Галю, а правою вийма шаблю. Хома
торопко веде на його челядь Стеха хова ться.)
Хома
_(скаженi )_
Цiлуйтеся, цiлуйтеся, голуб'ята! _(До челядi) _Киями його, собаку! Чого
ж стали? Берiть, рвiть його!
(Челядь торопi .)
Назар
Хто хоче в домовину, виступай на мене. _(До Хоми ) _Ти чого хочеш?
Хома
Смертi тво ©, злодiю!
Назар
Нащо ж ти собаками цьку ш? Возьми сам, коли хочеш.
Хома
Я рук паскудить не хочу. Берiть його!_ О,_ пес поганий! Я розiрву тебе!
(Б'ються на шаблях)
Галя
(пада мiж ними на колiна)
Тату, тату! Убий, убий мене Винна я; я прогнiвила тебе... Убий же мене,
таточку, та не бери з собою!
Хома
Цить, кошеня крадене!
Назар
(Хомi)
Цить, сатано люта!
Хома
Дочку оддай!
Галя
Не оддавай, не оддавай! Я утоплюся!
Хома
Топись, гадино, поки не розтоптав я тебе!
Галя
Топчи, души мене: я твоя дитина1
Хома
_(до челядi)_
Берiть його! Я вас перевiшаю! Я вас золотом окую! _(Челядь порива ться
до Назара.)_
Галя
Одурить! Одуритьi
Хома
Не одурю! Не скавучи, зiнське щеня!
(Напада на Галю. Назар заступа ©©. Челядь напада на Назара ззаду i
крутить йому руки.)
Хома
Ха-ха-ха! Вовче, вовче! Чому ж ти не рвеш нас?
Назар
Цить, жабо погана!
Галя
(перед Хомою на колiнах)
Тату, тату, кате мiй! Я розiрву тебе,-я день i нiч плакатимусь на тебе!
Танцювать, плакать буду! Чого забажа те, все робитиму - не вбивай його. Я
за полковника пiду...
Назар
Галю!
Галя
Нi, нi...
(Зомлiла, падав.)
Хома
_(до челядi)_
Чого ж ви дивитесь? Нехай здиха собака, а ви тимчасом шкуру знiмiть.
(Челядинець замахнувся ки м на Назара.)
Хома
Стривай! Ми не татари. За що його убивать? Чи сть у кого вiрьовки,
пояс або налигач,-що-небудь, скрутить йому руки й ноги?
(Челядь крутить поясами Назара.)
Стеха
(пада коло Галi зомлiло©)
Ох, моя пташечко, моя лебiдочко! Чи я ж знала, що так станеться?
Прокинься, моя зозулечко, моя ластiвочко!
Хома
Отак добре! Тепер зав'яжiть йому рот. От, до ладу; у його, зда ться, ще
й хустка у руцi. Чи не весiльна? Добре, здалась-таки на що-небудь.
(Зав'язують хусткою рот.)
Хома
Не туго, щоб стогнав. Мороз хоть i лютий, та, може, видержить. А вже як
вовча тiчка нападе... а вовки здалека поживу чують... от буде снiдання,
начисто гетьманське! Тепер положiть його на бiлу перину - нехай,
проспиться та подума, з ким жарту .
(Челядь кладе Назара на снiг.)
Хома
_(на Галю)_
А ця учадiла... Возьмiть ©© додому... Прочума ться. _(Челядь бере на
руки Галю i несе з собою.)_
Стеха
(бере Хому за руку i веде його за Галею)
А що? Скажеш, що не люблю тебе?
Хома
Спасибi, спасибi. _(До Назара.)_ Оставайсь здоров, приятелю! Не згадуй
лихом. Нехай тобi присняться рушники.
(Хома з Стехою шепнуться i пропадають. Назар тихо стогне. Незабаром
чути за сценою гомiн.)
Голос Хоми здалека
Киньте ©©! В'яжiть його!
Гнат
(за сценою)
Я тебе зв'яжу, недовiрку проклятий! _(Незабаром вибiга Галя i
кида ться на Назара.)_
Галя
Орле мiй, серце мо !
(Розв'язу хустку.)
Назар
Душно менi, душно!
Гнат
_(веде за груди Хому)_
Останнiй раз говорю: оддаси Галю за Назара чи нi?
Хома
Нi!
Гнат
Здихай же, собако скажена!
(Замiривсь шаблею.)
Хома
Стривай. Ти зна ш наш закон козацький, то..
Гнат
Що мене живого поховають з тво©м падлом? Знаю. _(До челядi.)_ Копайте
яму.
(Цiлить пiстолем.)
Хома
В'яжiть його!
(Тимчасом Галя розв'язу руки у Назара.)
Назар
О, доле моя! Серце мо !
Гнат
Копайте яму! _(До Хоми, прицiлившись.)_ Лукавий чоловiче, за що без
сповiдi ти себе губиш i мене з собою? Прощайсь з бiлим свiтом, молись
богу. _(До Назара.)_ Назаре, брате мiй, друже мiй! Поховай мене. Прощай! а
ми...
Назар
Стривай!
Галя
(до Гната)
Стривай!
Назар
Пусти його, не варт вiн того. Не напасти душi сво ©. _(До Хоми.)_ Iди,
лукавий чоловiче, iди, куди зна ш. Не помiг тобi бог занапастить мене; а я
чужеi кровi не бажаю. Iди собi!
Хома
_(пада перед Назаром)_
Назаре! сину! батько рiдний! Зарiж мене, замуч мене, на конях розiрви,
та не прощай! _(Пада до нiг плаче.)_ О, я лукавий, лукавий! О, я грiшний,
проклятий!.. Дочко, доле моя! серце мо ! Проси його, нехай уб' , нехай я
свiта не паскуджу! _(Знову плаче.) _Боже мiй, боже мiй!
Назар
_(пiдводить його)_
Устань,_ _молися богу, грiшний. Коли прощають люди, то бог милостивiший
за нас.
Хома
_(вставши, утира сльози)_
О сльози, сльози! Чом ви перше не лилися? Назаре, я чернець... спокутую
в рясi мо© беззаконiя! Бери мо добро, бери мою Галю, бери все мо ! Галю!
Назаре! Обнiмiться, поцiлуйтеся, дiточки мо©. Я хоч i грiшний, а все-таки
батько. _(Назар i Галя обнiмаються.)_ Боже вас благослови!
__
__
_НАЗАР СТОДОЛЯ_
"Назар Стодоля" - п' са Шевченка (в першому виданнi з пiдзаголовком
"Малоросiйська дiя"), написана_ в Г843_-1844 рр. спочатку росiйською
мовою, а нотiм перекладена самим автором на укра©нську мову. Зберiгся
'тiльки укра©нський текст, надрукований пiсля смертi Шевченка в журналi
"Основа" (1862, N 9).
1. Чигирин - мiсто на Черкащинi. В XVII столiттi, починаючи вiд Богдана
Хмельницького, мiсто було столицею, де перебували укра©нськi гетьмани.
2. Хорунжий - чин старшини козацького вiйська.
3. Наливайко Северин-ватажок селянського повстання проти шляхетсько©
Польщi в кiнцi XVI столiття. Остряни- ц я - Яцко-Якiв Острянин, керiвник
селянського повстання в першiй половинi XVII столiття.
4. Братський - монастир 'у Ки вi на Подолi, заснований 'в кiнцi XVI ст.
при школi, потiм академi©.
5. Цезар - цiсар, iмператор.
6. Латинський вiршник - Шевченко, очевидно, мав на увазi римського
поета Горацiя.
7. Цесарцi - австрiйцi.
8.Сава Чалий - один з гайдамацьких ватажкiв у першiй половинi XVIII
столiття, що потiм -став зрадником i перейшов на бiк шляхти. С в i р р о'в
с ь'-к й й Iван - очолював козацький загiн у боротьбi з турками. 'Потрапив
у полон до туркiв i там загинув,
9. Тимофiй - Тимiш, 'син Богдана Хмельницького, помер 1653 року в
Молдавi© вiд рани, що ©© дiстав в бою зi ппниггою.