Шевчук Владимир. Син волi

- Та рак! - всмiхнувся Тарас.
- А ще таку! - не здавався отець Гаврило. - Летить - мовчить, лежить -
мовчить, а як помре - мов звiр, реве.
- Снiг,- вiдповiв Тарас одразу, бо дуже йому хотiлося побiгти до
Катерини.
- Еге... - незадоволено буркнув господар. - Ходи, поглянеш, де кобилу
поставити...
Небожата зрадiли пташцi бiльше, нiж дядьковi. Не встиг вiн вийнять
пташину з-за пазухи - поприбiгали й вп'ялись очима в малого гостя, що
стрiвся вперше в ©хнiм життi. Правда, життя того на комариний нiс... Але
малi вже знали, що навеснi так гарно в небi спiвають жайворонки.
Сестра поклала веретено i гребiнь з мичкою на ослiн, зняла з Тараса
холодну свиту. Мов ненароком торкнулася вустами його щоки.
- То ти вже служиш у Кошиця?
- Служу... Оце при©хав з ними до Лободи.
- Хрестити будуть Лободеня... - сказала журно Катря. додала: - А нам би
краще i не родитися...
Поклала свиту i задивилась, як жадiбно клю пташина крихти.
- А де хазя©н? - оглянув хату Тарас.
Не зразу Катря вiдповiла. Взяла на руки меншенького, що схожий був на
батька, поцiлувала в бiле волоссячко й крiзь сльози мовила:
- Пiшов на панську стайню по нага©...
Тарас полишив пташку.
- Сказав супроти щось економовi, коли в чумачку ©хать вiдмовився, -
вела похмуро сестра. - I ось звелiли прийти..! Всю нiч не мiг стулити
очей. Хотiв спалить фiльварок... - зашепотiла. - Та, слава богу, мене i
дiток пожалiв.
- А я спалив би! - сказав Тарас.
- Ти що? - жахнулась Катря...
Вертались пiзно ввечерi. У небi вже мигтiли зорi, поблимували
пiдслiпуватi вiкна. Отець Григорiй раз по раз брався спiвать яко©сь пiснi,
та, мов на зло, зривався. Плювавсь зi_ _злостi й, перехрестившись, знову
заводив то© ж.
- Простудиш горло й прийдеш на службу завтра нiмим, як риба, -
втрутилась врештi вже напiвсонна матушка.
- Воiстину! - змиривсь отець Григорiй. Штурхнув у_ _бiк_ _Тараса: -
Паняй, паняй!..
...Коли достигли раннi солодкi сливи в Кошицевому саду, Тарас iз Ясем,
що повернувся з бурси iз Богуслава, стали купцями. I почалось купецтво
©хн з невдачi, яка спiткала ©х у тiй же таки Зеленiй.
В недiлю рано два юнi соннi негоцiанти, вмостившись поруч на возi,
повному слив, поволi рушили з двору. До Шполи шлях неблизький. Хода кобили
непоквапна. Часу достатньо, щоб подрiмать, подумати й послухати дiброву й
поле...
Сопе попович i плямка ротом: напевно, сняться смачнi на©дки
матушчинi... Стукочуть букшi об стертi осi, кобила трюха не поспiшаючи,
ледь-ледь подзвонюючи вудилами...
Ширя в небi сокiл... Пливуть хмарини бiлi - немов козацькi чайки
безкра©м синiм морем... Вдивля ться - аж то не сокiл в небi над спраглим
степом, а запорожець на вороному!..
- Диви, диви! - штовха Яся.
- Га? Що? - поводить той червоними зi сну очима. - Базар уже?
- Козак, козак... на вороному! - показу у степ Тарас i... бачить сам
лиш сокола.
- Приснилося? - дере попович рота. - Давно нема вже козакiв...
- Нi, !
Iз Яся сон немов зняло рукою. Засумнiвавшись, вiн довго й пильно
дивиться в широке поле, аж ген в кiнцi якого-бiлiють хати Зелено© Дiброви.
- Де ж той козак? - нарештi пита злякано.
Тарас смi ться: i цей бо©ться. А що вже справжнi пани? Його охоплю
нестримна, буйна якась веселiсть. Вона виру в грудях, от-от готова,
зламавши греблю, iз шумом вирватися у свiт. Вiн кра м ока стежить за
попеням i розказу про гайдамакiв. Аж сам диву ться, як добре все
пригаду ться, що чув вiд дiда вже кiлька рокiв тому... Перед очима, мов
наяву, проходять i Залiзняк, i Гонта, i Неживий, який зiбрав свою ватагу в
Кирилiвцi... Ось гомонять тихенько в дубовiм лiсi пiд Чигирином... Ось
правлять службу i на велике дiло святять козацьку зброю... I покотилися
пихатi панськi голови!.. Палають Смiла, Вiльшана, Лисянка... I гайдамаки
iдуть на приступ, карають шляхту, що воронням укрила козацьку Умань...
Не помiча , що вже давненько ©дуть Зеленою, й що з_ _них_ _дивуються
зустрiчнi люди, i що на Ясевi вiд страху нема лиця...
- На базарi, як посеред моря кривавого, стоять Гонта i Залiзняк, -
пiдвiвсь на возi Тарас, - й кричать удвох: "Добре, дiти! Отак ©х,
проклятих!.."
Злякавшись, кобила рiзко рвонула вбiк, вiз нахиливсь, i сливи, мовби з
решета, сипнули просто в рiчку, бо Залiзняк i Гонта гукнули саме на
Нечитайловому мiстку.
Тарас стрибнув у воду, а Ясь, мов куль, шелепнув у вкриту ряскою
болотну твань.
- Ря-а-атуйте!.. - почав було волати про допомогу, але, вiдчувши спиною
надiйну твердь, замовк одразу. Й курцi тут не втопитися.
- Тпру! Тпру! - гукав Тарас кобилi. Вона спинилась на тому березi й
оглянулась немовби з подивом на купцiв: не повернули до стайнi батюшки
Лободи, а пострибали хтозна-чого у рiчку!
- От бачиш, бачиш, - захмикав, стоячи в_ _болотi_,_ Ясь. - Тепер
збирай, витягуй скорше сливи!
Штани й сорочка поприлипали йому до тiла, iз рук стiкала брудна вода. I
смiх, i грiх!
Щоб Ясь не бачив його лиця, Тарас нагнувся й занурив руки в воду.
Нагрiб у пригорщ ослизлих слив й пiдняв поволi, не притискаючи. Як
сполоснув, Ясь затужив:
- Ну хто ж ©х такi куплятиме!..
Зневiрившись, що можуть удвох до ночi виловити сво добро, пiшли
просить розради до Лободи.
Отець Гаврило уже вiдправив утреню й лагодивсь снiдати, коли прибiгли,
немов чорти, бруднi й мокрi кирилiвчани.
- Свят, свят! - жахнувся пiп i пирснув в жменю, не дохрестившись.
Ясь розказав, яка лиха година спiткала ©х на мiстку, i попросив:
- Допоможiть нам, отче! Кобила там, i сливи мокнуть у тiм багнi...
Проте отець Гаврило не поспiшав. Нареготавшись вдосталь, прискалив око
i запитав:
- Яка кобила бува , як циган покупа ?
Ясь тiльки клiпав очима.
- Ну? Ну? - спонукував лукаво попик, потираючи вiд задоволення
короткопалi руки.
- Гладка! - знiчев'я бовкнув молодший Кошиць.
Отець Гаврило покрутив головою.
- А вiдгадайте таку: вiд чийого-будь приходу скаче дурень з прiрви в
воду.
Ясь озирнувся на Тараса, розвiв руками i за©кнувся знову про власне
лихо:
- У нас там сливи, отче.
- Е, нi! - змахнув руками господар. - Не встану з мiсця, доки не
вiдгада те!
- Та ми ж... - захмикав Ясь. - Ми на базар, до Шполи...
- Ну ще таку... - хапався за соломинку отець Гаврило. - По землi
ходить, неба не бачить, нiчого не болить, а все стогне?
Тарас не витримав:
- Мокра! Жаба! Свиня!
Отець Гаврило скривився гiрко й гукнув до наймички:
- Гей, дiвко! Позич-но хлопцям ось по сапетцi!
Лише опiвднi дiсталися вони до Шполи. Ясь бiдкався, що сливам ©хнiм
копiйка буде красна цiна. Тарас же зором нишпорив по всiх усюдах, чи не
побачить де Перебендю.
Базар ще був у розпалi. Ревла худоба, вже зголоднiла, змучена гедзями й
спекою. Стояв невгавний гомiн вiд крикiв, смiху, пiсень i лайок. I п'янко
пахло садовиною, дьогтем, солоним потом, розсолом, медом, горiлкою...
Лiтало густо пiр'я... Бродили п'янi - хоробрi, щедрi, ласкавi, грiзнi й
насмiшкуватi. Кляли лукаву долю, розмахували важкими репаними кулаками,
божилися перелiчити ребра... Але кому - не признавались вголос,
остерiгалися... Черницi, наче галки, тинялися помiж возами й збирали грошi
на монастир,_ _©х_ _зачiпали хлопцi, манили в ночi, пропахлi сiном,
зеленим маком, зорями, вгощали щедро медяниками, але грошей в карнавки не
кидали... Стояв жандарм, неначе iдол, серед майдану й гикав раз по раз чи
то вiд спеки, чи то вiд зайвого могорича...
Тарас не раз бував, ще з батьком, i на таких, i ще на бiльших
торговицях. Вбирав щоразу спрагло слова, обличчя, сценки, як убира воду
пiсок. Тут не було i слiду вiд тих похмурих i мовчазних невольникiв, якi у
сiрих сутiнках вертаються з чужого поля... Немовби люди, лишивши дома сво©
крiпацькi ярма, тут розправляли плечi й хоч на пiвдня ставали схожими на
вiльних, мужнiх прадiдiв...
Забувши, що мусить правити конякою, Тарас увесь пiрнув у цей барвистий
вир. Аж Ясь втрутитись мусив.
- Тпру, тпру! - схопив за вiжки i зупинив кобилу вже у ряду бублейниць.
Продавши сливи - таки за безцiнь - й сховавши грошi, Тарас iз Ясем
пiшли шукати чогось напитися. Неподалiк стояли iз рiзним дрiб'язком
кирилiвчани й погодилися доглянути кобилу й воза.
- Що батько скажуть! Третина ж грошей!.. - дивлячись на рiзнi ласощi,
занудно скiмлив Ясь. - Поб'ють... й-богу, всиплють не менше, як у
бурсi... Все через тебе, злидню! - штовхнув пiд бiк Тараса, що озиравсь
довкола.
- Аж онде вiн! - зрадiв, немов побачив брата. Узяв за руку Яся i
потягнув на край базару, де пiд стiною бiлiла плахта й на нiй рядками
лежали рiзнi книжки. Упав навколiшки, схопив у руку ту, що була найближче,
перегорнув, як вiтер, швидко й поклав назад. А потiм - другу, третю,
четверту. До п'ято© мов прикипiв очима.
- Ходiм... - заскiмлив iзнову Ясь. - Я, може, з ранку не ©в, не пив...
- Купи! - схопив Тарас його за руку. - Це ж "Ене©да"! Зна ш? - благав,
притисши стару, побляклу книжку до грудей.
Ясь глянув скоса:
- Ет, казна-що!
- Та ти послухай, ЯсюI - заметушився Тарас у вiдча©:

_Еней був парубок моторний_
_I хлопець хоть куди козак..._

Перегорнув сторiнку-другу.
- Або осьо... Послухай, Ясю, як козаки обiдали!

_Поклали шальовки сосновi,_
_Кругом наставили мисок;_
_I страву всякую,_ без _мови,_
_В голодний пхали все куток._
_Тут з салом галушки лигали,_
_Лемiшку i кулiш глитали..._

Тим часом десь на базарi пiднявся крик, шум, i люди, неначе вiвцi,
метнулися в той бiк, де завжди рядком сидiли старцi, калiки та кобзарi.
- Назад! - гукнув хтось грубо.
Хтось тихо зойкнув. I забринiла, рвучись, струна.
Тарас пiрнув у натовп, але застряв мiж двох дядькiв.
- Ого! - вказав один iз них на трьох жандармiв, що вiдтискали,
крутячись на бiлих конях, базарний натовп вiд кобзарiв.
- Угу... - згодився другий.
- Це ж божi люди! Та що ж ви робите, iроди! - пронизливо волала з
юрбища якась бабуся.
- Шукають Сивого, - сказав чиновник, що теж застряв у натовпi. - Вiн од
самого нiби Кармалюка...
Тарас рвонувся далi. Спинився лише тодi, коли вiдчув гарячий кiнський
подих i вгледiв просто перед собою багровий вид жандарма.
Старцiв, калiк побили трохи та й залишили. А кобзарiв та ©хнiх геть
наляканих поводирiв забрали i повели.
Як не вдивлявся, та серед них не змiг впiзнати нi Перебендi, анi його
завжди похмурого поводиря.
Уже в дорозi Тарас згадав про книжку, яку, хоч плач, не захотiв купити
вражий бурсак...
...Йшли днi, минали тижнi. Дiброва вдягалась тричi в новi розкiшнi
шати. Гули вiтри, здираючи з убогих хат гнилу солому, сiкли дощi та
випадали бiлi, пухкi снiги... I з кожним днем ставало все менше й менше в
душi Тарасовiй хороших, свiтлих надiй. Тлiв каганець... I то лиш ледве
блимав, як свiтлячок у глупу нiч... Ходив, немов козак Голота, обiрваний.
Отець Григорiй той Ясiв одяг давав лише для ви©здiв, а так немовби й не
помiчав, що наймит свiтить тiлом, що ходить в чоботях, а залиша слiди вiд
босих нiг. Пiп знав одне - аби Тарас не вакувався. А то ж, якби де запопав
олiвчик, малю щось! Тому не раз добропорядний Кошиць напоучав Тараса, як
слiд на свiтi жити. I мрiя гасла... Все рiдше й рiдше його набряклi вiд
працi руки тяглись до книжки, до малювання. Лиш випадала якась часинка
вiльна, лягав i спав. Неначе вiл... Та й, правду кажучи, життя його було
нiчим не краще... Ба, навiть гiрше: немов на смiх, бог крiпаковi дав душу
й думку...
Давно не був Тарас у рiднiй хатi. Хоч недалечко, та не пускав отець
Григорiй: бо©ться, щоб не занiс, бува, окрайця хлiба тим "вiчним злидням".
А це, почувши, що занедужав брат, таки прибiг без дозволу.__
У хатi навiть у лiтнiй день було задушно й темно, як у печерi. Спочатку
Тарас стояв, немов слiпий, i бачив тiльки маленькi, вбогi вiкна та ще
бджолу, що билась у золотисту шибку. А потiм вже, як очi звикли до
напiвтемряви, побачив брата. Микита лежав на тому ж лiжку, з якого колись
взяли й поклали батька в домовину... Згадав, i сльози йому заслали очi.
Одвернувся, аби нiхто того не бачив, й лише тодi збагнув, що тут побачить
нiкому. Окрiм Микити, який ще спав, у хатi була одна Марiйка. Вона
дивилася кудись у безвiсть, в свою безкраю вiчну темряву. Вловила його
непевнi кроки бiля порога i насторожилася.
- Хто там? - спитала лячно.
- Це я, Марiйко, - озвався тихо, щоб не збудить Микити.
- Хто ти?!
Сестра уже не впiзна по голосу!..
- Та я, Тарас! - сказав бадьоро, як тiльки мiг.
- А чом ти плачеш? - зрадiла i засмутилася в одну й ту ж мить.
- Хiба я плачу?! - всмiхнувся, мов говорив до зрячо©. - А де Ярина?
- В полi... Микита спить. Вже третiй день...
Тарас пройшов до лiжка i нахилився над хворим братом. Той весь пашiв.
Стогнав i час вiд часу щось шепотiв, ледь-ледь ворушачи губами.
Затамувавши подих, Тарас нагнувся дужче... I вiдсахнувся.

_Гей же, да журба мене скрутила,_
_Да журба мене зсушила, да гей... _-

спiвав Микита печальну пiсню батькову.
- Орав у дощ, - озвалася Марiйка знову,_ _неначе теж почула той
шепiт-спiв, - i простудився.
Тарас присiв на лiжко в ногах у брата.
- А економ вишуку для пана хлопцiв, - вела сестра тим часом. - На
челядь нiби... На кухарiв, лаке©в рiзних та кучерiв...
В душi його щось зойкнуло. Але хвороба брата, й слiпа сестра, i злиднi
в хатi, i власна доля наймитська так пригнiтили хлопця, що вже було
байдуже до нових бiд, якi щодня бродили поряд й могли щомитi впасти як
снiг на голову.
- В Зеленiй двох уже взяли... - розповiдала далi. - Наш економ... - Й
вона притихла раптом, вловивши, видно, щось пiдозрiле в свiтi. Надворi
справдi загупав хтось. Все ближче, ближче... Закрив собою сiнешнi дверi i
за хвилину став на порозi.
- Псякрев! Чому Микита не на жнивах?
- Вiн хворий, пане, - озвалась лячно дiвчина. - Гарячка в нього...
Економ ступив до лiжка, поклав на лоба Микитi руку. Щось гмикнув тихо i
повернувся до Тараса.
- А ти все нудиш свiтом?
- Та вiн же служить в отця Григорiя! - схопилася Марiйка з мiсця.
Тарас промовчав. Лише дививсь спiдлоба.
- Стривай... А скiльки рокiв йому? - звернувсь до дiвчини економ.
- Пiшов п'ятнадцятий...
Шляхтич почухав ногу ручкою канчука, обмацав Тараса поглядом, неначе
циган коня, i пiдiйшов до лiжка знову.
Тарас тим часом шмигнув тихенько в сiни, з сiней у двiр, а з двору - на
вулицю. Перестрибнув тинок i... втрапив просто комусь на голову.
- Ти що?! - схопився на ноги Гнат. Це вiн куняв пiд тином.
- Тiкай! - схопив друзяку Гонту за руку. - В нас економ!
Гнат тiльки свиснув.
Перехопивши його погаслий погляд, Тарас збагнув: вже запрягли бiдаху
Гната, об'©здили!
Благовiстив ранковий дзвiн. Тривожно, глухо, скорбно...
Як люди вийшли з церкви, Тарас вiз вику з поля й вiч-на-вiч стрiвся iз
Коваленками. Прикрив колiна рванi зеленим жмутом вики й хотiв про©хать
мимо, схиливши низько голову. Бо ж сором пiк за свiй убогий одяг. Коли б
зiрвати з нього усi латки, то залишилися б самi рубцi...
- Тарасе, здрастуй! - заговорила Оксана першою.
- Ти що ж це, хлопче, - озвався батько, - обходиш хату нашу? Я вже
гадав: чи не подався вчитись у Хлипнiвку?
- Та вже навчився, дядьку, - всмiхнувся гiрко. - Малюю степ... косою,
плугом та бороною...
- Вiн i в селi учора втiк вiд мене, - поскаржилась Оксана батьковi.
Господи, яка ж бо гарна!.. Коли б вiн мiг, увесь би вiк дивився...
- Я не тiкав... - заговорив, аби хоч щось сказати. Не буде ж вiн ©м
совать в очi сво© латки, сво© сирiтськi злиднi...
- Тiкав, тiкав! - наполягала дiвчина.
- От тобi й на! - пригладив вуса Коваленко. - Чи то ж годиться козаковi
боятись дiвчини! - Вiн засмiявся i, пiдморгнувши по-панiбратськи хлопцевi,
кивнув на доньку: - Весь вечiр плакала...
- Ну тату! Що ж ви?! - затулилася руками дiвчина й побiгла геть.
Тарас шарпнув за вiжки й втiк i собi. Не озирався, аби нiхто не бачив,
як вiн зрадiв...
А вдома, тобто в Кошиця, застав уже могорича, якого отець Григорiй пив
з економом.
- Сказав - закон! - гримiв хмiльненький шляхтич.
- Пшепрашам, пшепрашам, - вблажав його отець Григорiй. - Я вiрю,
вiрю... Для вас це - сущая дурниця!
- Та я - вродзоний шляхтич! - бив економ себе у груди.
- Тарасе! - випливла з свiтлицi матушка. Важка, плямиста, мов навеснi
зайчиха. - Сходи до ставу, поклич Яська обiдати. Та й сам приходь,
скупавшись.
Дива, та й годi! Ще ж бо нiколи Ксенiя Прокопiвна не говорила з ним так
манiрно, лагiдно. Все гир та гир.
Попович спав. Напевно, заснув давно, бо лиш на ноги од вишнi падала
тiнь, а тiло все пеклось на сонцi. Хлопець крутивсь, стогнав i плямкав
ротом, а не вставав.
Тарас штурхнув його пiд бiк. Та Ясь лиш муркнув, посунувсь трохи i
захропiв.
Присiвши, вийняв тихо з штанiв очкур й вклав у кишеню Ясевi. Потiм,
сховавшись поряд у вишняку, набрав повiтря в груди i закричав:
- Рятуйте! Гвалт! 0-йо-йой!
Тi © ж митi немовби вихор пiднiс поповича, жбурнув у сад i кинув знов
на землю! Штани сповзли й стриножили. Змирившись, мабуть, з долею, попович
лiг долiлиць й пiдставив голу спину страшнiй бiдi.
Тарас набрав у пригорщ води й линув на не© просто. Ясь сiв i тiльки
лупав злякано очима.
- Обiдать кличуть! - змилувався.
Попович зразу пiдбадьорився. В очах з'явилась думка, i рот розтягся аж
до ушей.
- А що варили?
- Та борщ, печеню, пампушки з салом, вареники... - став називати його
любимi страви Тарас.
Ясь пiдхопив штани руками й подавсь додому.
Коли Тарас, скупавшись, прийшов до двору, пан економ, хитаючись,
виходив з хати. Отець Григорiй тримав його пiд руку i пiдбадьорював:
- Так... так... Ну, ну! Ще крок... Ще трошки... Для пана ж бо дiйти
додому суща дурниця!
- Та я!.. Та ми! - варнякав шляхтич i поривався вдарити себе у груди.
- То хай уже пiсля Ки ва? - спитав отець Григорiй за ворiтьми.
- Слово гонору! - таки ударив себе у груди економ. - Псякрев!..
Вернувшись, пiп зустрiв у сiнях Тараса, спинив за руку i наказав:
- Готуйся, хлопче, в дорогу! Повезеш Яська у Ки©в до Академi©. Я теж
по©хав би, так матушцi родити скоро...
...За метушнею зборiв, за тим завжди при мним передчуттям далеких
мандрiв, цiкавих зустрiчей Тарас забувся зовсiм про економа. Тривога
закралася йому до серця аж у степу, на довгих верстах дороги в Ки©в.
Ще як не спав попович, вона бродила десь манiвцями, то наближаючись, то
вiддаляючись. А тiльки той засинав, щось заливало душу - густе та чорне,
наче смола. Ой, неспроста так придивлявсь до нього пан економ у ©хнiй хатi
та гостював у Кошиця!..
Лише коли на п'ятий день ополуднi на видноколi з'явився Ки©в, тривога
щезла. Вона немов лишилася у темнiм лiсi, що вiдпливав назад, похмурий i
та мничий. Натомiсть враз охопило передчуття чогось значного, хвилюючого,
що ма тут з ним статися. Вдивлявся у розма©ття церков, будинкiв, садiв,
людей... Коли ж праворуч у далинi пiд горами, покритими розкiшним вруном
зеленi, засяяв Днiпро, пiдвiвсь на возi й, затамувавши подих, вбирав
очима, серцем оте казкове видиво. Здавалося, що вiн злетiв i лине, лине,
мов птах, над Ки вом!..
Розбурхав Яся, пiдвiв за руки, як дитинча, i показав на те пресвiтле
диво. Попович просто отетерiв. Труснув скуйовдженою головою i витрiщився
на золоту отару церковних бань. Невдовзi, правда, сон поборов цiкавiсть.
- Ну, що ж ти, Ясю! - затузав Тарас спудея. - Це ж Ки©в, Ки©в!
- Одчепися! - дригнув ногою. - Питай отця Михайла, що на Подолi...
Тарас знав сам, кого i де питати. Схопив батiг i хльоснув ним кобилу.
Замiсть поповича.
Отець Михайло, далекий родич Кошиця, жив зовсiм близько вiд Академi©.
Зустрiв привiтно хлопцiв, поцiлувався з Ясем.
- То хочеш вчитись, Ясю? Надумав стати священнослужителем? -
допитувався отець Михайло, зiмкнувши руки_ _на_ _черевцi. В очах у нього
то сяяли, то погасали веселi iскорки.
- Та батько кажуть: до смертi буде хлiба шматок, - почухавсь Ясь i
озирнувся на дверi в кухню, якi служниця лишила трохи прочиненими.
- Ну що ти, синку! - розвiв руками батюшка. - А харч духовний? А слово
боже i мудрiсть книжна, в яких пiзна ш самого себе i вознесешся духом?..
- То ж батько й кажуть: хлiба шматок... - знов бовкнув Ясь.
Отець Михайло дiстав з кишенi хустку, обтер лице i теж поглянув на
дверi в кухню. Напевне, й вiн тепер вважав, що краще сiсти обiдати.
Не давши хлопцям i вiдпочити по щедрiй трапезi, отець Михайло повiв
обох до Академi©. Вiн теж колись учився в нiй i називав тепер кумедно так
- альма-матер. На кожнiм кроцi стрiчалися попи, ченцi та юнаки у чорних
довгих не то жупанах, не то свитках. Iз багатьма отець Михайло вiтався.
Майдан кишiв усяким людом. У рiзних напрямках перерiзали його вози, карети
та солдати на тонконогих конях...
- А ось i наша Академiя! - врочисто мовив отець Михайло, коли пройшли
пiд аркою в просторий двiр.
Тарас простежив за поглядом отця Михайла й побачив серед церков,
будинкiв, що тут стояли, двоповерховий довжезний дiм з високим дахом та
золотою банею на причiлку. "Це тут учився Петро Богорський..." - згадав
дяка, й одразу будинок став неначе нижчим, сiрим i непривабливим.
Неподалiк собору отець Михайло зупинився перед якимось круглим стовпом
i похвалився гордо, неначе сам створив те диво:
- Годинник сонячний! Побудували п'ять рокiв тому.
- "Часы: полуденные", - прочитав уголос Тарас.
На сусiднiй залiзнiй дошцi було: "Часы: восточные".
- То й ти читати вмi ш? - здивувався отець Михайло.
Тарас кивнув.
- Сковорода також учився в цiй Академi©?
- Григорiй Савич? - перепитав отець Михайло, немов боявся, що недочув.
- Еге... Той, що складав пiснi та вiршi...
- Тут, тут! - промовив швидко отець Михайло. - Ось ми пiдемо зараз у
той будинок, глянемо. - Вiн крадькома зиркнув на хлопця-наймита, посмикав
чорну бороду й звернув праворуч, до Академi©. Там, де здiймався в небо
високий хрест дзвiницi, притишив кроки i прочитав спiвуче, наче школяр:

_Стоит явор над горою,_
_Все кивает головою..._

Замовк, скривився, згадуючи, й почав накручувати на палець бороду.

_Буйнi вiтри, повiвають,_
_Руки явору ламають,-_

додав Тарас.
Отець Михайло лише кахикнув i рушив далi. Перед дверима вiн зупинився.
- То хто з вас, хлопцi, при©хав вчитися? - спитав не без лукавства.
- Та я ж бо, дядьку! - озвався Ясь, що саме стежив, як зграя галок
зняла гармидер бiля дзвiницi. - Я, я! - тицьнув рукою себе у груди.
Щоб справити сильнiше враження, отець Михайло одразу повiв при©жджих на
другий поверх i розчинив залiзнi дверi, якi вели в найбiльшу залу.
Тарас i дихать перестав. I не величнiсть, не висота в три хати його так
вразили. Книжки! Рядами вони стояли в шафах уздовж всiх стiн ледь не до
стелi. Тоненькi, товщi й грубi, немов прачi. Вони манили, тягли до себе
хлопця. Переступив порiг i враз вiдчув, як щось здавило в горлi: то не для
нього оцi високi стоси премудростi, де що не книжка, то цiлий свiт! Нiколи
вiн не зможе сiсти за котрийсь iз цих столiв, дiстати книги з котро©сь з
отих полиць й припасти до ©х живого джерела!.. Мов здалеку чув, як отець
Михайло розповiдав йому та Ясевi про визначних людей, що закiнчили цю
Академiю... А потiм хтось у чорному заговорив iз батюшкою про зовсiм ветхе
панiкадило i про якогось майстра, що хоче здерти шкуру за нього з храму...
- Ну, ви дивiться, хлопцi, самi, - запоспiшав отець Михайло. - А я
пiду... Додому втрапите?
Тарас кивнув.
Ясь зазирнув до зали з книгами й жахнувся:
- Боже, ©х всi читати треба?..
На Контрактовому майданi, куди невдовзi вийшли, попович зовсiм духом
упав. Зiпершись спиною на огорожу, занудив свiтом:
- Пропала бiдна моя голiвонька! Все вчись та вчись... За хлiб якийсь...
А вдома ж хлiба - хоч завалися! I сало, й мед, i грушi, й сливи, й
вареники...
Тарас не слухав. Знову був у полонi Ки ва. За торговицею i за
будинками, що лiзли вгору, нiби живi, торкалось неба блакитно-бiле диво
яко©сь церкви. А там - iще... Одна, двi, три... Церкви, будинки, садки
пливли, здавалось, у пiднебессi, легкi, мов хмари, чарiвнi, наче дитячi
сни...
- Ходiм на Гору! - схопив Тарас за руку Яся i потягнув у мандри, хоч
той заскiмлив про бiднi збитi ноги, про борщ, який кипiв на кухнi в отця
Михайла, i про домашнiй смачний окiст, початий тiльки вчора...
...Довго тi © ночi не мiг заснути. Переживав минулий день: ходив по
кручах ки©вських, стояв перед картинами то в тiй, то в iншiй церквi... А
лиш склепляв повiки - якась печаль йому зринала в серцi. Тарас нiяк не мiг
збагнути ©©, журби тi ©, що проганяла вiд нього сон, який давно вже
владарював над стародавнiм мiстом... Затих Подiл... Гора, немовби
натомлений в жорстоких битвах велетень, дрiмала в хмарах... I Лавра...
Тарас аж сiв у лiжку. Мазницький! "Найлiпший гравер лаврський!.." Вiн не
по©де з мiста, не побувавши в Лаврi й не глянувши хоча б кра чком ока на
чудотворця!..
Ясь розкричався, коли Тарас сказав йому, що запрягать не буде, а йтиме
в Лавру.
- Ти що, лайдаку?! - аж бризкав слиною. - Та я!.. Та батько!.. Та ми
ось з дядьком!..
- Зажди, зажди, - втрутився отець Михайло. - А може, хлопець йде
помолитись лаврським святим угодникам...
- Тарас? Молитись? - витрiщив очиська Ясь i засмiявся: - Хiба що
дiдьку!
- Не богохульствуй, Ясю! - нахмурився отець Михайло i повернувся до
Тараса: - На прощу йдеш в святi печери лаврськi? Еге ж?
Тарас кивнув. Вiн справдi йшов на прощу в Лавру, до тих святих, що
творять чуда рiзцями й пензлями...
- З богом! - благословив отець Михайло.
Вже височенько пiдбилось сонце, коли Тарас дiстався лаврських могутнiх
мурiв. Пiшов уздовж у той же бiк, куди тяглися тендiтнi панни i чорнi юрби
брудних, покритих пилом дорiг прочан. Дiди, бабусi - обдертi, босi,
змученi - благоговiйно падали на стертий камiнь перед надбрамною церквою,
хрестились, плакали, хапали батюшок, що йшли до Лаври, за довгi поли й
просили в них благословення... В соборi, що височiв якраз навпроти брами,
спiвали гарно пiвчi. На папертi вздовж бiлих стiн сидiли уряд старцi i
тицяли у вiчi кожному свою нужду, сво страшне калiцтво. Дiдок з великим
мiдним хрестом на впалих грудях здiймав угору кiстлявi руки й погрожував
прочанам "гладом", "мором" й страшним судом, близький прихiд якого йому
одкрив святий Марко у церквi Спаса на Берестовi. Стара прочанка, хватаючи
попа за рясу, благала правди в нього, немов у бога, втирала сльози й
розповiдала похапцем свою бiду.
- Молись, раба... - перехрестив, блукаючи байдужим зором, святий отець
i поспiшив у дiм, з якого звабно пахло гарячим хлiбом.
Тарас подався слiдом. Аби спитать, де тут у них друкарня i де йому
шукати пана Мазницького... Але ступив лиш кiлька крокiв i зупинився. На
тому ж домi, лiворуч трохи, вiн прочитав великий напис "Книгарня". I вже
нiщо не в силi було його зманить, привабить, окрiм великих вiкон, в яких -
за рядом ряд - стояли новенькi, чистi книги. Як пiдiйшов, впiзнав "свою",