Старицкий М.. Останнi орли

Нам про це святий чернець з Афонсько© гори сказав, а вичитав це вiн в
однiй святiй книзi, що зберiга ться в ©хньому пречистому монастирi, а
сказано там таке: "Господь не захотiв одiбрати в Укра©ни ©© останнього
лицаря-славуту, а сховав його вiд усiх у Печерському монастирi, спинив
йому лiта й не дозволив смертi торкатися до славного козака, а йому звелiв
лишатися доти схимником у келi©, поки не настане для Укра©ни останнiй
скрут, а тодi велiв устати i врятувати ще раз рiдний наш край... I
поселився Богун у Печерському монастирi, а через те, що нiхто не знав його
й не вiдав, звiдки прийшов вiн, то й прозвали всi того схимника Найдою. Ми
самi ось ходили навмисне в Печери довiдатися, чи там такий козак, i
довiдалися, що там схимник на прiзвище Найда. А хто вiн такий, звiдки й
коли з'явився в монастирi - не вiдають i найстарiшi монастирськi дiди.
Знають тiльки, що звуть його Найда i що замурувався вiн аж у глибинi
дальнiх печер.
- Диво, диво господн , - загомонiли слухачi, побожно скидаючи шапки й
хрестячись, жiнки заходилися витирати очi.
Зацiкавившись розповiддю калiк, незнайомий значний козак проштовхався
ближче.
- А хто це такий, пане-брате? - спитав пошепки диякона Петро, показуючи
на козака.
- Це? Та хiба ти не зна ш його? Сотник умансько© надвiрно© мiлiцi©
Гонта.
- Iм'я чув, а самого ще не бачив.
- Що ж робити нам у свiтi? - почулися з усiх бокiв запитання.
- А те робити, що роблять усi добрi люди по всiй Укра©нi, - кидати хати
й перековувати рала на списи, та й сходитися докупи.
- Куди? Як?
- Цс! - перебив диякон голоси, що лунали з усiх бокiв, i показав
жебракам очима в той бiк, де стояв Гонта.
Усi одразу якось збентежилися й перезирнулись.
- Чого ти? - здивовано прошепотiв Петро. - Вiн же наш, схiдного
благочестя!
- Схiдного благочестя, та не наш, а сотник пана Потоцького, а тому, хто
може проклятим ляхам служити, не можна йняти вiри й на грiш!
Петро замовк; жебраки перемiнили розмову, й Гонта, помiтивши, що його
присутнiсть бентежить селян, одiйшов до бандуриста, який тихо спiвав думу.
- Ходiм послуха мо, про що спiва там старець божий, - звернувся Петро
до диякона.
- Ти пiди, хлопче, послухай, а менi ще треба перемовитися словом iз
сво©ми, - вiдповiв диякон. - Адже ото всi нашого гурту люди... Бачиш,
розкинули ми невода по всiй Укра©нi.
Петро одiйшов до бандуриста, а диякон наблизився до жебрака на
дерев'янцi й почав з ним про щось пошепки радитися. Петро став недалеко
вiд значного козака, прислухаючись до того, що спiвав слiпий бандурист. А
той спiвав думу про Богдана Хмельницького, i спiв його справляв глибоке
враження на слухачiв, а особливо на Гонту, який стояв оддалiк, похиливши
голову.
Якась незбагненна сила притягала серце Петрове до цього значного
козака, в обличчi котрого, в кожному порусi, в самiй ходi вiдчувалися
надзвичайна сила й енергiя.
Довго спiвав бандурист, воскрешаючи перед слухачами геро©чнi часи
козацько© сили й слави; усi стояли мов скам'янiлi, не пiдводячи голiв. Тим
часом iз церкви вийшли останнi парафiяни. Рожевi вiдблиски вечiрньо©
зiрницi згасли, тихi сутiнки поволi почали спускатися з поблiдлого неба.
До Гонти пiдiйшов титар i сказав, що батюшка просить його завiтати до
нього на вечерю й спочити пiсля дороги.
Гонта стрепенувся; обличчя його одразу ж набрало люб'язного, свiтського
виразу;
вiн рушив за титарем, i через кiлька хвилин Петро побачив, як вiн
вийшов з церковно© огради в супроводi батюшки, ще молодого, повного сили,
високого чоловiка, з загорiлим, смаглявим обличчям.
Люди теж почали розходитись; до Петра пiдiйшов диякон i запросив його
на ночiвлю до свого приятеля.
- Там ти розпита ш про все - i про дiвчину, i про Гершка, та й дорогу
вiн добре зна , - додав диякон.
Петро пiшов за ним; господар хати, куди привiв його диякон, виявивсь
вельми гостинною й балакучою людиною. Розпитавши Петра, вiн пригадав, що
через ©хн село справдi про©жджав рудий врей iз старою врейкою, але
молодо© гарно© врейки з ними не було. А про дорогу вiн сказав йому, що
одна веде просто з Турово© до Велико© Лисянки, друга ж iде на пiвдень, i
цi ю дорогою можна про©хати й на Бар, i на Вiнницю, й на Умань. Од цих
вiдомостей Петро впав у глибокий розпач; було ясно, як божий день, що коли
Гершко не повернувся найкоротшою дорогою в Лисянку, то далi знайти його
слiди вже нема нiяко© надi©. Дорога розгалужувалася по таких вiддалених
напрямках, а з часу Гершково© втечi минуло так багато часу, що тепер
тiльки якесь чудо могло вiдкрити те мiсце, куди сховався орендар. Петро
зрозумiв, що йому лиша ться тепер здатися на волю божу. Вiн зайшов
дiзнатися про сво наболiле ще в кiлька хат i до корчми, i скрiзь була
одна й та сама вiдповiдь. Повернувшись до хати, Петро не сказав нiкому й
слова, а мовчки лiг, повернувшись обличчям до стiни. До самого ранку
пролежав вiн отак i тiльки тодi поринув у важкий сон.
Прокинулися приятелi досить пiзно, вже люди були всi у церквi, коли
вони сiли за раннiй снiданок. Пiдкрiпившись i подякувавши господаревi за
гостиннiсть, Петро й диякон подалися далi прямим шляхом на Лисянку.
Не встигли вони од'©хати й пiвтори версти од села, як до них долинув
тривожний дзвiн.
- Що це, до служби божо©? Нi, не схоже, - здивовано промовив диякон i,
осадивши коня, уважно прислухався до звукiв, що долiтали здалека. А вони
ставали дедалi настiйливiшi й тривожнiшi. Вони нiби кричали, волали й
благали про допомогу.
- Нi, брате, це не до служби, - рiшуче сказав Петро. - Якесь нещастя
трапилось... Це ж дзвiн на сполох!
- На сполох, так i ! Гей, хлопче, завертай коня! Через десять хвилин
Петро й диякон знову були в Туровiй. Незвичайне сум'яття панувало в селi.
Жiнки й дiти з голосним лементом бiгли до церкви; здалека чути було гомiн
численного натовпу, тупiт коней, iржання, стукiт i тривожнi, волаючi звуки
надтрiснутого дзвона, що сповiщав про якесь нещастя...
- Гей, жiнко, молодице! Та постривайте ж, скажiть, що трапилося? -
силомiць зупинив диякон за рукав сорочки жiнку, що кудись бiгла.
- Ой нещастя, дядечку, остатняя година! - скрикнула жiнка, заливаючись
слiзьми. - Пан офiцiал при©хав з жовнiрами одбирати церкву нашу! - I,
вирвавшись, вона побiгла далi.
- Он воно що! - пробурмотiв диякон, i обличчя його почервонiло вiд
гнiву. - I сюди вже з'явилися!
Вiн рвонув коня за повiд, кiнь став дибки й вихором помчав вулицею.
Петро не вiдставав вiд диякона; серце його так колотилося, що, здавалось,
ось-ось вирветься з грудей. Випереджаючи юрби людей, що бiгли з плачем i
зойками, мчали вони вулицею i за кiлька хвилин вискочили на майдан, де
стояла церква. Перед ними постала страшна картина. Весь цвинтар,.вчора ще
такий тихий i сумний, був затоплений тепер гамiрливою юрбою схвильованого
люду. Перед входом до церковно© огради стояла запряжена четвериком коней
колимага, в якiй сидiли два ксьондзи.
Бiля колимаги стовбичив ще третiй ксьондз, молодий i сухорлявий, з
блiдим, безкровним обличчям. Бiля ворiт дво дужих жовнiрiв держали за
руки священика, якого вчора мигцем бачив Петро. За колимагою вишикувалась
лава кiнних жовнiрiв.
- У, i цей собака, протопоп Гдишицький, тут! - пробурчав диякон,
показуючи на чорного ксьондза. - Стривай, поквита мося, дасть господь!
- А то хто ж з ним поруч? - спитав пошепки Петро.
- То теж не кращий собака! То офiцiал унiатського митрополита,
Мокрицький - лютий гонитель благочестя.
- Хто ж ©м дав жовнiрiв?
Але Петрове запитання було заглушене рiзким голосом Мокрицького.
- Так що? Ти приста ш на унiю?
- Нi, - твердо вiдповiв священик, дивлячись йому в вiчi. - Присягався
на благочестя!
- На благочестя? - перебив його Гдишицький. - На схизму, а не на
благочестя!
- А чи зна ш ти, що чека всiх схизматiв? - кричав ще верескливiшим
голосом Мокрицький. - Та коли ви ще бунтуватимете й опиратиметесь, то не
лишиться в вас на спинах i клаптя вашо© бидлячо© шкiри! Чу те ви, тварюки,
каналi©, проклятi хлопи! Якщо не присягнете менi зараз же на унiю, то не
зостанеться в вас нi хат ваших, нi збiжжя, нi свитки на спинi! Та я вам
придумаю таку кару, - вiн люто застукотiв палицею з дорогим набалдашником,
- яко© ще i в пеклi не запасли для вас! Чу ш ти, - знов закричав вiн до
священика, - кажу тобi, присягай зараз же на унiю i приводь до присяги
свою хлопську паству, а нi, то...
- Не зраджу вiри сво © i не введу в спокусу нi диного вiд малих сих! -
вiдповiв тим же твердим голосом священик. Мокрицький позеленiв увесь.
- Востанн наказую тобi: служи мшу! - верескнув вiн i аж пiдскочив на
мiсцi.
- Убий, але служити за тво ю римською вигадкою не буду! При цих словах
очi Гдишицького лиховiсне блиснули.
- Собака! - люто закричав вiн i кинувся на священика.
- Давай ключi вiд церкви! Ти тут бiльше не пiп!
- Зв'яжiть його, з ним ми розправимося по-свойому! - крикнув Мокрицький
жовнiрам.
Тi миттю виконали його наказ.
- Ось ваш ксьондз, - сказав вiн, звертаючись до селян. - Пан
Вишницький; я благословив його й видав йому абсолюцiю, а пан колятор i
патрон вашо© церкви хорунжий Голембицький видав йому презент; слухайтеся ж
вашого ксьондза i корiться йому. Вiн одслужить вам зараз мшу, i вiд
сьогоднi церква ваша переходить в унiю. Де ключi? - обернувся Мокрицький
до священика.
- Не дам ключiв i не пущу в храм унiата. Найяснiший круль дозволив нам
держати в себе благочестя, й ти не смi ш ламати його привiлей, - твердо
промовив священик.
Та слово "круль" викликало вибух дико© лютi в ксьондзiв i жовнiрiв.
- Що? Круль видав тобi привiлей? - закричав Мокрицький, вискакуючи з
екiпажа. - Та якщо круль видав вам такi привiле©, то йому за це...
- Де ж ключi? Кажи! - знову крикнув вiн.
- Не скажу! - спокiйно вiдповiв священик, i обличчя його спалахнуло
такою непохитною рiшучiстю, що Мокрицький посинiв од шаленства.
- Не скажеш, не скажеш? - заверещав вiн, тупаючи ногами й бризкаючи
слиною. - Постривай же, не так ти в мене заговориш! Гей, панове, всипте
йому сто бар-бар!
При цих словах натовп сколихнувся, над ним сплеснув крик жаху.
- На бога! Зглянься, пане! - почувся один загальний вигук. Жовнiри
пiдхопили священика пiд руки й поволокли його по землi; але в цей час
пролунав розпачливий зойк, натовп розступився i на майдан вибiгла гарна
молода жiнка.
- Матушка! Матушка! - почулося звiдусiль. Побачивши, що жовнiри тягнуть
©© чоловiка, матушка кинулась ©м навперейми i, вчепившись одному з них у
руку, почала з зусиллям виривати його.
- Пустiть, на бога! Рятуйте! Пане офiцiале, згляньтеся! Порятуйте! -
кричала вона, задихаючись.
- Одтягнiть геть вiдьму! - крикнув Гдишицький, звертаючись до жовнiрiв.
- Хе-хе! Ось я тебе порятую й помилую, красуне! - вигукнув один iз
жовнiрiв i, зiскочивши з коня, пiдбiг до дружини священика, обхопив ©© за
стан рукою, перекинув собi через плече й потяг набiк.
Вiн зробив це так швидко, що жiнка не встигла опам'ятатися, як
опинилася в його мiцних руках.
- Пусти, собако, жiнку! - заревiв, як дикий звiр, диякон, розпихаючи
юрбу, i кинувся на жовнiра.
Петро хотiв був кинутись за ним, та натовп, розступившись, одштовхнув
його у другий бiк. Коли ж вiн ви©хав з нього, то мiж дияконом i жовнiром
кипiла справжня боротьба, але жiнки вже не було: скориставшись
несподiваним нападом, вона вислизнула й зникла в натовпi. Жовнiри, якi
тягли священика, зупинилися, чекаючи кiнця цього диноборства.
У вулицях, за майданом, почулися знову жiночi крики й зойки...
- Чого ж ви стали? - закричали Мокрицький i Гдишицький. - Тягнiть його!
- Прощай, жiнко! Прощайте, дiти! Стiйте мiцно! - крикнув батюшка. Ми
пропуска мо подальшу сцену дико© розправи над священиком, старим титарем i
над двома десятками парафiян. Жертви мовчали... Нi крику, нi стогону не
вирвалося з ©хнiх уст. У натовпi, що юрмився навколо церкви i досi стояв
мовчки, понуро, починало закипати глухе хвилювання. Учорашнiй жебрак на
дерев'янцi стояв тепер перед юрбою на двох здорових ногах i про щось палко
кричав, вимахуючи милицею i показуючи нею на жовнiрiв та ксьондзiв;
недалеко вiд нього Петро помiтив вогненну чуприну диякона i його волохатий
закривавлений кулак, що високо пiдiймався над юрбою. диноборця вже з ним
не було: вiн лежав пiд ногами юрби, весь облiплений темно-червоною
багнюкою...
Петро вдарив коня пiд боки ногами й хотiв був кинутися до диякона, але
натовп вiдтiснив його так, що йому треба було проскакати через майдан,
оточений жовнiрами.
- Гайдамаки! - блискавкою майнула думка в Петра. Вiн повернув коня й
помчав стрiлою по безлюдних вулицях села.
За загальним галасом не можна було розiбрати, що кричали диякон i
жебрак на дерев'янцi, але глухе ремство, що знялося в натовпi, почало
швидко зростати й перетворюватись на грiзний рев. То там, то там, як
сплески пiни в бурхливому морi, почали пiдiйматися стиснутi кулаки,
палицi... Гнiвнi крики виривалися з загального гомону, здавалося,
бракувало тiльки одного слова, однi © iскри, щоб натовп цей люто кинувся
на мучителiв.
Нараз десь iззаду пролунав крик:
- Пан, пан ©де!
Над натовпом одразу запанувала тиша, та лиховiсна тиша, яка завжди
бува перед страшною бурею... Навiть екзекутори припинили тортури. Усi
повернулися в той бiк, звiдки почувся крик, i застигли в нiмому чеканнi.
До майдану наближався на вороному конi в пишному убраннi вершник -
хорунжий Голембицький, наречений дочки лисянського губернатора. Поява
цього нахабного, жорстокого шляхтича не могла обiцяти нiчого доброго.
Поруч iз шляхтичем ©хав Гонта.
Обличчя його було непроникне, здавалося, нiхто не змiг би розпiзнати,
що хова ться за цими насупленими бровами, за цим стиснутим ротом, в цих
темних, потуплених очах. За паном i Гонтою йшло кiлька челядникiв. Жовнiри
миттю розступилися перед вельможним паном. Побачивши видовище, яке
вiдкрилося перед ними, Гонта здригнув i вiдсахнувся. На якусь хвилину вiн
утратив самовладання; обличчя його густо почервонiло, темнi очi блиснули
страшним гнiвом, але то була тiльки одна мить - i знову обличчя Гонти
набуло замкненого, непроникного виразу.
Шляхтича ж картина катування, навпаки, дуже потiшила. Вiн окинув увесь
майдан задоволеним поглядом, i на обличчi його заграла весела посмiшка.
Привiтавшись iз Гдишицьким, шляхтич промовив, презирливо мружачи очi:
- Що, навча те?
- Так, проше пана, маленька дисциплiна: лайдаки були надумали бунт
учинити.
- Бунт?! - шляхтич нахмурився, i вродливе обличчя його одразу набрало
жорстокого виразу, а в свiтлих очах спалахнув злий вогник. - Чому ж пан
плебан одразу не послав до мене в двiр? Го, я б ©м показав, що значить у
мене сама тiльки думка про бунти!
- Розправились поки що й самi, а як потомляться нашi жовнiри, тодi
попросимо панських челядникiв на допомогу. Лайдаки надумали лякати нас
крулем! Видав, мовляв, ©м привiлей на право держати благочестя!
- Круль? - шляхтич пiдвiв пиховито голову, брови його поповзли вгору, а
губи скривилися в гоноровиту усмiшку. - А яке ма право круль втручатися
до мо©х хлопiв? - промовив вiн, гордо похитуючись у сiдлi. - То село
князя Любомирського, а я його комiсар i посесор, отже, я тут пан, i суддя,
i цiлковитий господар, а крулевi сюди втручатися - зась! Нехай вида
привiле© сво©м стайничим i кухарям, а якщо надума втручатися до наших
пiдданцiв, то ми швидко вкоротимо йому руки.
- Насмiлюся доповiсти, що селяни цього села мають привiлей на право
держати благочестя i вiд господаря ©хнього, вельможного князя
Любомирського! - промовив Гонта.
- Нiгди! - вiдрiзав шляхтич, iще пиховитiше пiдводячи голову. - Я
нiколи не чув про такий привiлей.
- Священик цього села ще вчора увечерi казав менi про це.
- Бреше! Якби князь видав ©м такий привiлей, вiн би менi сказав про це!
- Але, запевняю пана, я сам бачив його вчора на власнi очi. Шляхтич
кинув на Гонту неприязний погляд.
- В такому разi цiкаво було б побачити його! Пан буде такий ласкавий,
що покаже його менi?
- Вiн зберiга ться в потайнiй скриньцi у настоятеля цi © церкви, але де
зберiга ться - не знаю.
- Гей, розпитати його!
Жовнiри, якi били священика, почали його штовхати ногами; але нещасний
мученик, незважаючи на це, i не поворухнувся; вiн нерухомо лежав ницьма.
- Ти що, не чу ш, про що вельможний пан тебе пита ? - крикнув
Гдишицький. Тiло нещасного судорожно здригнулося, але вiн не пiдвiв
голови.
- А, уда мертвого, - вереснув шляхтич. - Пiдвести його, ми хутко
оживимо! Три жовнiри насилу пiдняли важке тiло панотця; але вiн був
непритомний, голова його безсило падала на груди, блiде, безкровне обличчя
з заплющеними очима здавалося мертвим.
- Облийте його водою i дайте ковтнути горiлки, - порадив Гонта.
- Пан дуже турбу ться про здоров'я цього схизмата, - зауважив з тонкою
усмiшкою Мокрицький.
- Я турбуюсь про те, щоб одержати вiд нього потрiбний документ! -
вiдповiв незвичайно сухо Гонта.
Тонкi брови його ледь-ледь здригнулись, але обличчя залишилося таким же
непроникним.
- Вiн говорить правду! - погодився господар. - Документ подивитися
цiкаво... Води!
Батюшку облили водою, влили йому в горло трошки горiлки, i через кiлька
хвилин вiн розплющив очi.
Гонта стояв, одвернувшись убiк; здавалося, вiн не мав сили пiдiйти й
глянути в очi нещасному мучениковi.
- Ну ж, вацпане, спитай його! - рiзко звернувся до нього шляхтич. Гонта
зробив над собою видиме зусилля й, пiдiйшовши до священика, промовив
лагiдно:
- Панотче, я доповiдав пановi, що у вас привiлей на вiльне додержання
благочестя вiд самого господаря, князя Любомирського; але пан не вiрить
менi без документа; треба б показати... а я не знаю, де вiн...
Священик заговорив у вiдповiдь так тихо, що Гонта мусив нахилитися до
самого його вуха.
- Про що вiн шепче там? - нетерпляче перебив шляхтич.
- Вiн каже, що документ той закопаний у нього в скриньцi пiд грубою.
- Добути! - скомандував Голембицький, звертаючись до сво©х челядникiв.
Дво з них притьмом кинулися виконувати наказ свого пана.
- Цiкаво подивитися, цiкаво! - промовив шляхтич, пiдкручуючи з якоюсь
загадковою усмiшкою сво© вуса й легко похитуючись у сiдлi.
За чверть години з'явилися челядники з маленькою скринькою в руках.
- Тут? - крикнув шляхтич до священика. Той мовчки нахилив голову.
- Ну, пане Гонто, вийми лишень i дай нам цей папiрець.
Гонта вiдкрив скриньку й витяг звiдти великий аркуш пергаменту з важкою
iменною печаттю на шовковому шнурку.
У натовпi почувся якийсь непевний гомiн - чи то полегшенi зiтхання, чи
то радiснi вигуки. Гдишицький i Мокрицький квапливо пiдiйшли до
Голембицького.
В очах шляхтича майнув зата ний вогник. Вiн узяв папiр iз рук Гонти,
уважно обдивився його й печать i сказав голосно:
- Справжнiй!
Потiм, пiднявши високо папiр, вiн голосно звернувся до селян:
- То на цьому паперi ви грунту те сво право дотримувати тут благочестя
й опиратися унi©?
У вiдповiдь на це почулися зрадiлi, сповненi надi© голоси.
- Гаразд, гаразд! - сказав ще голоснiше шляхтич. - Ну, то ось же,
дивiться! I одним порухом шляхтич розiрвав документ пополовинi.
- Що, не сподiвалися? Бачили? - кричав шляхтич, регочучи розриваючи
документ на дрiбнi клаптики. - Нате ж, ховайте на спогад! - i кинув у
натовп жменю дрiбно розiрваного пергаменту, а потiм, звернувшись до Гонти,
зовсiм приголомшеного цi ю несподiванкою, додав хвальковито, з
самовдоволеною усмiшкою:
- Що, пане, не сподiвався?
- Признаюся! - з зусиллям вiдповiв Гонта. - Вчинок смiливий!
- Для хлопа, а не для пана! - Голембицький змiряв Гонту зневажливим
поглядом i, обернувшись до натовпу, закричав знову: - Слухайте ж ви,
лайдаки, бидло, пся крев! Бачили, що сталося з вашим привiле м, те ж саме
буде й з усiма вами, якщо опиратиметесь. А тому слухайте мене й корiться.
Я ваш господар, патрон i колятор цi © церкви, а тому моя над нею й над
вами воля! Оголошую привселюдно, що церкву передаю у владу пана
митрополита унiатського, i вам усiм наказую присягати зараз же на унiю!
Ну, одчиняйте церкву!
- Не одчинимо! - почувся у вiдповiдь Голембицькому гучний голос
диякона. - Не одчинимо й на унiю не присягнемо нiколи!
- Цо? - почервонiв шляхтич. - Та я вас закатую всiх. Але голос його
перекрив вибух шаленого обурення натовпу.
- А, так ось ви як! - заревiв шляхтич, вихоплюючи шаблю. - На палю ©х!
Бийте всiх, i жiнок, i дiтейi
Жовнiри кинулися вперед. Почулися пострiли, крики, прокляття, зойки...
Зав'язалася одчайдушна боротьба...
У маленьку церкву вели дво дверей: однi, посерединi, призначалися для
входу парафiян; другi, невеликi, боковi, одчинялися, власне, для батюшки й
церковного причту.
На цi два пункти й спрямували всi сво© сили нападники. Хоч кiлькiсть
селян i перевищувала в кiлька разiв число жовнiрiв, та зате тiльки в дуже
небагатьох iз них були шаблi й пiстолi, бiльшiсть же не мала нiяко© збро©,
крiм палиць, кiс та сокир. Жiнки з праниками, дiти з ожогами2 кидалися на
жовнiрiв; однак напад ©хнiй не завдавав велико© шкоди кiнним жовнiрам;
вони виривали з натовпу дiтей, пiдколювали ©х списами, пiдкидали в
повiтрi, топтали кiньми, волочили жiнок за коси по землi... Але все це
тiльки посилювало озлобленiсть юрби. Мов розлюченi левицi, кидалися жiнки
просто пiд копита коней, впивалися зубами ©м у ши©, стягали вершникiв i,
поваливши ©х на землю, добивали важкими праниками, камiнням i всiм, що
потрапляло пiд руку, дiти допомагали ©м.
- Рубайте ©х, панове! Не бiйтеся! За мною! - командував диякон,
розмахуючи важкою довбнею i завдаючи нею смертельних ударiв ляхам.
- Не довго вже ©м глумитися над нами! Скоро почепимо ©х усiх на гiлляки
в лiсi! Так, жiнки, так, за мною! Ще, ще натиснiть, i ми проженемо це
падло!
На других дверях керував обороною вчорашнiй жебрак на дерев'янцi;
товаришi його старанно допомагали йому в цьому.
Запаленi ©хнiм прикладом, селяни геро©чно вiдбивалися од нападу.
- Кусаються, собаки! - прошипiв шляхтич. - Постривайте ж! Нехай скаче
хто-небудь негайно в замок, щоб з'явилася сюди вся моя команда i вся
челядь!
Потiм вiн пiд'©хав до священика, який лежав на землi, й почав
допитуватися, де той сховав церковний скарб. Коли ж священик сказав, що в
нього нема нiякого церковного майна, Голембицький звелiв пекти його
вогнем.
Челядники пiдняли панотця, вiн зiбрав останнi сили й з простягнутими до
натовпу руками крикнув на весь голос:
- Братi , не пiддавайтесь, Христос, розп'ятий за нас, - благословення
ваше!
- Смерть ляхам! Рятуймо панотця! Не допустимо до кари! - пролунали
кругом голоснi крики.
Частина натовпу кинулась боронити священика; зав'язалася боротьба з
челяддю.
За допомогою Гдишицького й самого Голембицького селян через хвилину
вiдбили, багато хто з них упав з розчерепленою головою; ляхи почали брати
гору.
Але селяни вiдчайдушне оборонялися.
Голембицький почав уже втрачати терпець.
- Пся крев! Огризаються! - шипiв вiн, кусаючи вiд досади губи.
- Та ми ©х заспоко©мо за пiвгодини! - сказав зi зловiсною посмiшкою
Гди-шицький. - На дво слiв, пане!
Голембицький од'©хав убiк i нахилився до Гдишицького. Той почав
нашiптувати йому щось на вухо, i в мiру того, як нашiптував Гдишицький,
обличчя Голембицького розквiтало посмiшкою.
- Досконало! - вигукнув вiн. - Хитро й забавно! Присягаюся, з пана
протопопа мiг би вийти чудовий вояка! Ха-ха-ха© От розсатанi бидло! Пан
офiцiал згоден?
- О, звичайно© Я зараз доповiм його милостi. Гдишицький пiдiйшов до
Мокрицького й почав йому щось тихо говорити. Його слова викликали в
Мокрицького задоволення так само, як i в Голембицького.
- Пречудове, - засмiявся вiн. - Присягаюся перуном, це буде цiкаве
видовище!
- В такому разi поспiшаймо, панове!
- Ми з паном протопопом пiдемо в атаку, а пан офiцiал усе зробить сам.
- О, нехай пан хорунжий не турбу ться!
- До збро© ж, панове! - гукнув iз смiхом Голембицький i, в супроводi
юрби сво©х челядникiв, кинувся на головний вхiд церкви. А Гдишицький з
десятком жовнiрiв, якi ждали наказу, подався до бiчних дверей.
Нападники, пiдбадьоренi тим, що прибуло пiдкрiплення, накинулись на
селян з новою силою; але цей натиск тiльки посилив завзяття селян, якi
обороняли свою убогу церкву.
Зав'язалась шалена боротьба.
Не зважаючи нi на шаблi, нi на списи, жiнки кидалися на жовнiрiв i,
пронизанi списами, падали тут же пiд копита коней.
Хоч вони були цiлком безоружнi, вiдчай робив ©х страшними; дiти не
вiдставали од матерiв; старшi кидалися на нападникiв, меншi з лементом
чiплялися за ©хнi руки.
Жебраки й диякон запалювали юрбу. Уже на обличчi диякона красувалося
кiлька кривавих рубцiв, але вiн не помiчав нiчого й люто кидався то в той,
то в другий бiк, махаючи важкою довбнею, i скрiзь, де вiн з'являвся,
закипала ще запеклiша боротьба.
Але й жовнiри не вiдступали. Через те, що сталевий шолом, кольчуга й
гарячий кiнь робили Голембицького майже недосяжним для ударiв селян, вiн з
шаленою люттю нападав на безоружних, топчучи жiнок i дiтей, врiзуючись
шаблею в натовп.
Гдишицький не вiдставав вiд нього. Боротьба тривала з рiвними шансами
для обох сторiн. Крики, зойки, прокльони, iржання коней, брязкiт шабель -
все це змiшувалось в якомусь оглушливому гвалтi.
У цьому пекельному вирi, що клекотiв навколо церкви, нiхто з селян не
помiтив, що молодий ксьондз, привезений офiцiалом, в супроводi десятка
челядникiв Голембицького зник з майдану.
Боротьба тривала... Коли нараз у юрбi селян пронiсся сповнений жаху
крик:
- Вдерлись до церкви! Служать!
Цей крик викликав збентеження серед селян.
- Звiдки? Як?! - пролунали розпачливi вигуки.
- Пiдкопались i влiзли! - кричали крайнi.
- Що робити? Рятуйте!
- Собаки! - заревiв диякон, кидаючись iз сво ю довбнею до пiдкопу.
Частина людей, якi охороняли головний вхiд у церкву, кинулась за ним. Коло
мiсця пiдкопу вже хвилювався натовп.
Пiдкопатися пiд церкву було, мабуть, зовсiм не важко: пiдлога ©©
трималась на дерев'яних стояках, якi зовнi, попiд стiнами, аж до землi,
були оббитi дошками й приваленi камiнням; поодкидати камiння й пробити
поточенi, гнилi дошки було справою кiлькох хвилин; навколо великого
пролому в стiнi валялися трiски й камiння.