Вiнниченко Володимир. Мiж двох сил

Всi здивовано дивляться на його.

ПАНАС. А правда, Михаиле Петровичу, цiкава сценка? Як демократiя сама
себе за горло душить? Ще трошки, i можна буде голими руками брать. Як ви
гада те? Ще трошки мовчки пiдождать i... готово. Правда? (Пiдморгу .)
БIЛЯНКЕВИЧ. (Вста .) Я вас не розумiю. Извините, я, кажется, здесь
лишнiй... (уклоня ться дамам i ображено виходить.)
ХРИСТЯ. Михаиле Петровичу! Та куди ж ви?.. Ну, за що ж ти образив
чоловiка?!
ПАНАС. Не хвилюйтеся, Христенько... Вiн не образився. Вiн пiзнiше у
свiй час прийде. От вони перегризуть собi горла, а вiн тодi прийде,
залига обох i сяде.
СОФIЯ. А вiн хто такий?
ПАНАС. Безробiтний помiщик. Мав тисячу десятин, кiнський завод, дiвочий
гарем, iнгуську охрану, а тепер вчиться чоботи шить i найма у нас
кiмнату. Одягнений, як бачиш, пiд пролетарiя.
ТИХОН. Любить неньку Укра©ну й хоче записатись у вiльнi козаки.
МАРКО. Ага: хоче! А не записався! Бо зна , що не приймуть, а большевики
приймають всякого, хто заявить себе ворогом укра©нства.
СОФIЯ. Та невже большевики тут такi вороги нацiонального вiдродження? Я
чула, що...
ТИХОН. (Хвилюючись.) Та що вiн бреше? Хто ворог? Це ж тiльки брехнi! I
що вiн... Це просто мерзость говорить подобныя вещи.
СЛIПЧЕНКО. (Входить.)
МАРКО. О! Як захвилювався, аж на рiднiй большевицькiй мовi забалакав...
ТИХОН. Да с тобой... с тобой... кнутом надо разговаривать.
СЛIПЧЕНКО. (Спалахнувши.) Хто смi поганить мою хату мовою ворогiв
наших?! Це що таке?!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Входить.)
ТИХОН. Ви самi поганите ©© сво©м шовiнiзмом, людожерством.

СЛIПЧЕНКО. Як ти сказав? (Ступа до його.)

МАРКО. (Схоплю рушницю й пiдбiга з нею, замахнувшись до Тихона.)
Мовчи, гад, прихвостень кацапський! Мовчи!

СОФIЯ. (Кидаючись до них.) Марку, Марку! Ради Бога! Що ти?
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ох, Боже мiй! Батьку! Та що ж це таке?! Та дiти ж рiднi!
Брати ж вони!
МАРКО. Який вiн менi брат?
ТИХОН. Действительно, не брат, а хулиган...

СЛIПЧЕНКО. (Люто до його.) Та доки ж це буде? Геть з мо © хати! Геть!
Щоб i духу твого не було!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Батьку! Що ти робиш?!

СЛIПЧЕНКО. Мовчи! В мо©й сем'© не було зрадникiв i не буде! Забiрайсь,
запроданцю кацапський!
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.)
ТИХОН. (Рiшуче виходить.)
СЛIПЧЕНКО. Убить його мало, паскудника! Тут розривають серце, а сво© ще
й собi. Марку, Арсене, ходiмте! Арсене, бери мою рушницю.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Куди ж це й ви?
СЛIПЧЕНКО. Боронить нашу землю, нашу державу, наш темний народ од
ворогiв його, од таких, як отой твiй син. Прощайся з синами. Та не рюмсать
менi i не розбалакувать, бо я вам всiм тут... Ну?

ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та це ж... Та як же... ночувать же прийдете?
СЛIПЧЕНКО. Як живi будемо, прийдемо. А як нi, то заночу мо десь инде.
Ну, Марку, швидче прощайся. Арсене!
МАРКО. Та прийдемо! Чого там? Дурниця. Нiчого не бiйтесь, мамо. Батько
це так собi. Ми тiльки в караул.
СОФIЯ. Тату, а може б, ви зостались же таки цей вечiр вдома? Ми ж не
бачились чотири роки.
СЛIПЧЕНКО. Не можу, дочко. Ми з нашою державою не бачились триста
рокiв. Коли б i ти могла, то й тебе забрав би з собою. Всiх! (Показу на
Панаса.) Он зоста ться вам мужчина. Он як струже! Такi ще гiршi, нiж отой.
Краще вже в большевики иди, а не будь таким байдужим.
ПАНАС. (Струже й наспiву "Гей, не шуми, луже".)

СОФIЯ. (Обнiма батька.) Ну, а я все ж таки благаю вас: не ходiть цей
вечiр. Ну, цей же тiлько вечiр. Ну, до одинадцято© години. Посидьте зо
мною. Я ж так скучила за всiма вами. Таточку, хороший, дорогий! Ну, ради
вашо© й мо © любови до Укра©ни, не ходiть сьогодня. Марку, прохай тата.

МАРКО. А може б, справдi, тату?

ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.) Старий, не ходи ти... Ну, нехай уже хлопцi,
молодшi. А ти ж...
СЛIПЧЕНКО. Хто старий? Я? Тепер нема нi старих, нi молодих. Не рюмсайте
й одчепiться. Марку, Арсене, ходiмте. Нема чого! Вернемось усi живi й
здоровi. Ну, ходiм, ходiм! (Схвильований, швидко виходить.)

МАРКО й АРСЕН. (Мовчки прощаються й вибiгають за ним.)
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.)
МАРКО. Та чого ви, мамо?! Та нiчого ж... Ех!

ГЛИКЕРIЯ i ХРИСТЯ. (Виходять за ними.)

ПАНАС. (Мовчки, зцiпивши зуби, струга .)

СОФIЯ. (Трiвожно. швидко ходить по хатi.)


Завiса


_ДIЯ ДРУГА _

Там же. Того ж вечора. В хатi темно, тiльки на стiнi, низько над
верстатом Панаса, горить електрична лямпа з густим синiм абажуром.
Крiзь темне вiкно видно вогнi городських будинкiв. Чути приглушену
трiскотню кулеметiв i рушниць. Помiж цим один за одним чуються вибухи
гармат - то ближче, то далi. З кожним вибухом в городi блимав свiтло,
немов од блискавки, потiм за цим грохiт розриву.


ПАНАС. (З молотком i долотом в руках, зiгнувшись, сто©ть спиною до
вiкна над дошкою i вибива . Не спiва .)
СОФIЯ. (Сто©ть бiля вiкна й неодривно дивиться на город.)
ХРИСТЯ. (Лежить, згорнувшись, у куточку канапи й за кожним вибухом
здригу ться, сiда , озира ться, непоко©ться, знов згорта ться в клубочок,
нарештi не витриму й повним муки, плачу й страху голосом скрику .) О,
Господи! Коли ж це скiнчиться? Сiм годин уже це страхiття! Я не можу! Я не
можу. О! Знов! О, проклятi большевики, бодай вас Бог побив!

Новий вибух тако© сили, що брязкотить посуд у шафi.

ХРИСТЯ. (Присiда , ста на колiна й хова ться за бiк канапи.) Софi ! Та
не стiй же там, Я боюсь дивиться на тебе. Софi ! Одiйди!

СОФIЯ. (Як вибуха , здригу ться й машинально одступа вiд вiкна, але
зараз же знов пiдходить i дивиться.)


Затиха . Тiльки зрiдка здалеку чути вистрiли рушниць.

СОФIЯ. Зда ться, кiнець.
Входить ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Голова ©й зав'язана мокрою хусткою, стомлено
говорить.) - Дiтоньки. Не сидiть ви тут, мо© рiднi. Тут таке велике вiкно,
що бомбi легко влетiти. Перейдiть у колiдорчик, пересильте там, там усе ж
таки затишнiше.

СОФIЯ. (Зараз же пiдходить до не©, нiжно обiйма й жартовливо
виговорю ). А ви чого, мамуню, ходите? Чого? Вам лежать треба. Ходiмте,
ходiмте. Вже перестали.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та й ви, дiтки, iдiть звiдси. Христе, Панасику.
ПАНАС. Нiчого, мамо, ми затулимо вiкно газетою, то бомбi не видно буде,
куди летiть. Лежiть собi спокiйно.
ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ох, побачить вона! Ох, послiднi днi настали... Боже ж
мiй. Боже ж мiй! Де ж це нашi? Може, й на свiтi вже нема ? Змилуйся,
царице небесна...
СОФIЯ. (Злегка веде.) Ходiмте, мамо, ходiмте. Як голова болить, то
ходить не можна. Треба лежать. А ми пiдемо в коридорчик. Ходiмте. (Веде
матiр.)
ХРИСТЯ. Може б, ти перестав хоч стукати. Менi все зда ться, що це тут
стрiляють.
ПАНАС. Пiшла б ти справдi в коридорчик, там нема вiкон i менче чути.
ХРИСТЯ. Я сама там боятимусь, ходiм i ти.

ПАНАС. Менi треба кiнчить оцю поличку...

ХРИСТЯ. Ах, я знаю, що тобi треба, чого ти одсила ш мене в коридорчик.
ПАНАС. На тебе гарматнi вистрiли погано впливають, дитинко.
ХРИСТЯ. Зате на тебе дуже гарно. Я знаю.


Входить Софiя.

СОФIЯ. Христе, перейшла б ти, справдi, в коридорчик,- ти тут тiльки
нерву шся.
ХРИСТЯ. Я боюсь там сама, ходiм зо мною.

СОФIЯ. От тобi й ма ш, чого ж там боятись? Там не достане нi одна куля.
ПАНАС. (Упуска на землю долото. Од стуку його Христя й Софiя
здригуються.)
СОФIЯ. Ах, Панасе Антоновичу! Охота вам, ©й-Богу, в такий час... Ну,
невже вам хоч не цiкаво принаймнi, що там робиться?

ПАНАС. Хiба вам не видно й не чути, що там робиться?

СОФIЯ. Ну невже ж вам не цiкаво, хто кого перемага ?

ПАНАС. Абсолютно не цiкаво. (Стука .)

ХРИСТЯ. (Пiдбiга до його). Покинь стукати! (Нерву ться.)
ПАНАС. Христю, не хвилюйся. Що з тобою?!

ХРИСТЯ. Як ти можеш стукати тут, коли там помiрають люди, коли тво©
брати... Як можна так?!
ПАНАС. (Спокiйно.) Тiльки так i можна... (Раптом, не стримавши себе,
вибуха несподiваним гнiвом.) Тiльки так i можна! Чу ш ти?! Тiльки так
можна й треба. Треба-а! Чу ш?!
ХРИСТЯ. (Злякано, тихо.) Чого ж ти на мене кричиш?

ПАНАС. (Тим же голосом.) Запам'ятай твердо: тiльки так i можна!
ХРИСТЯ. (Вибухнувши плачем, вибiга з хати.)

ПАНАС. (Вражено, знiяковiвши.) От тобi й ма ш.

СОФIЯ. Навiщо ж ви ©© образили?

ПАНАС. I на думцi не мав ображати й'.


Стрiлянина знов вибухав, ще з дужчою силою. Гарматнi розриви чуються
раз поз раз, майже без перерви, утворюючи страшний грохiт. На фонi цього
гуркоту стають частiщими стрiли кулеметiв i рушниць. В городi займа ться
пожежа. Крiзь рiкно видно велике сяйво, дим i величезнi язики полум'я.

ПАНАС. (Одкладае молоток i долото й пiдходить до вiкна) Одiйдiть, Софi
Микитiвно. (Бере ©i за руку.)
СОФIЯ. (Мовчки визволя руку й злегка одпиха його.)

ПАНАС. Я вас прошу... Не будьте ж хоч тенер такою, як... чотирi роки
тому. Софi !

Снаряд вибухав з великою силою недалеко. Зараз же куля з дзвоном
розбива шкло в вiкнi. Панас i Софiя разом одскакують од вiкна вбiк за
шафу. Софiя машинально хапа ться за Панаса, шукаючи в його захисту.

ПАНАС. (Сильно обнiма ©©, потiм раптом гаряче, жагуче цiлу .)
СОФIЯ. (Якийсь мент сто©ть в його обiймах непорушна, потiм одкида ться
назад, вдивля ться е Панаса.)
ПАНАС. (Хоче пiдiйти до не©.)
СОФIЯ. (Мовчки помалу, але рiшуче крутить головою.)

ПАНАС. (Зупиня ться. Далi поверта ться й iде до вiкна, стаючи
посерединi його.)
СОФIЯ. (Строго, сердито.) Панасе! Одiйдiть...

ПАНАС. (Мовчки сто©ть, не повертаючись.)

СОФIЯ. (Пiдходить i ста також.)

ПАНАС. (Бере ©© з силою за руку й обводить до канапи. Сам переходить до
варстату i сiда там, схиливши голову на руки.)
СОФIЯ. (Сидить в кутку канапи, одкинувши голову на спинку й заплющивши
очi.)

Стрiлянина потроху зменшу ться й затиха .

СОФIЯ. (Ворушиться, вста i дивиться в вiкно.) Ще десь горить.
ПАНАС. (Не руха ться.)
СОФIЯ. (Помалу пiдходить до його й зупиня ться. Тихо.) Панасе!
ПАНАС. (Сидить так само.)
СОФIЯ. (Нiжно, але рiшуче бере його голову одною рукою й одхиляе назад.
Пильно дивиться якийсь час йому в очi, не приймаючи руки з чола його, й
тихо пита :) Що ж то було там? (Хита головою до шафи.) Нервовiсть?..
ПАНАС. (Мовчить i дивиться на не©.)

СОФIЯ. Спомин?
ПАНАС. (Не вiдповiда .)
СОФIЯ. Жарт?
ПАНАС. А у вас що було?
СОФIЯ. (Прийма руку з лоба й посмiха ться.) Стара iсторiя. Невже ви ще
й тепер бо©тесь "загубить сво першенство i владу мужчини?" Це ж, нарештi,
скучно i смiшно, мiй друже. Що було чотирi роки тому принаймнi боляче, то
тепер... просто смiшно. Добре, я вам перша скажу, щоб покiнчить з самого
початку: у мене був просто страх кулi. Якби тут стояв Марко, я зробила б
те саме. А про останн треба вже у вас питать.
ПАНАС. (Вста й посмiха ться.) Та й питать не треба: так ясно i вам, i
менi. (Береться за молоток.)
СОФIЯ. (Якийсь мент мовчить.) Правда, менi не зовсiм ясно, але, коли...
ПАНАС. (Смi ться.) Ну, не ясно. Ну так не варт про такi дрiбницi й
говорить... Зда ться, кiнчилась уже "битва русских с кабардинцами"?

СОФIЯ. (Рiзко одходить од його. Iде до вiкна й дивиться. Раптом пуска
електрику й рiзко до Панаса.) Ви всi тут такi шовiнiсти й запальнi
оборонцi старого ладу, як батько й Марко?
ПАНАС. (Здивовано якийсь мент дивиться на не©.) Для чого ви засвiтили?
СОФIЯ. Хочу. Одповiдайте. Чи й на це запитання у вас нема вiдповiдi?
ПАНАС. Де ж ви бачили тут "оборонцiв старого ладу"?

СОФIЯ. Он вони! (Показу на вiкно.) Чу те, як б'ються з тими, хто хоче
знищить той лад?
ПАНАС. А-а? Так ви, значить, з тих, що нищать старий лад?
СОФIЯ. А ви гада те, що кожна хоч трошки чесна, щира людина, не
заслiплена диким нацiоналiзмом, може не належати до тих? Що можна стругати
дошки в той час, коли переверта ться все життя, коли руйнуються всi
©идоти, в яких ми бовталися досi? Ви гада те, що багато таких боягузiв,
якi в такий мент можуть ставати в позу фiлософського песiмiзму й
прикривати ним свою дiйсну натуру?
ПАНАС. Як казати по щирости й серйозно, то таких нещирих i нечесних
людей тепер багатенько. Так менi зда ться, Софi Микитовно.

СОФIЯ. Господи! А я ©хала сюди i думала, що хто, а нашi не можуть бути
оборонцями того зла, якого так зазнали за сво життя. Я думала: ну нехай в
Росi© буржуазiя, панство боронять сво панування. А хто у нас на Укра©нi?
Ми ж так любимо говорити, що ми "народ робiтникiв i селян", кого ж ми
от-там (кива на вiкно) так люто боронимо? Ну, та нехай батько, Марко,
нехай тисячi обдурених не знають, що вони роблять, нехай сво©ми власними
руками держать i не пускають ярма з сво©х бiдних темних ший. ©м буде
прощено. А ви? А ви? Ви ж поет, ви художник, ви соцiялiст. Ви ж колись
мучили мене за те, що я не була "громадянкою", як ви казали, що, будучи
укра©нкою, я не цiкавилась полiтикою i хотiла бути актрисою. Ви ж самi
менi давали книжки про соцiялiзм, ви ж мене вчили ненавидiть цей
лицемiрний, несправедливий, грабiжницький i злочинний буржуазний лад. Хiба
не правда?
ПАНАС. Правда.
СОФIЯ. Так що ж ви тепер, тепер, коли инчi нищать, руйнують, топчуть
цей проклятий лад, що ж ви стружете отут-о? Чому ви не там? (Хапа себе за
голову, з непорозумiнням.) Господи! Я не розумiю, що ж це робиться?! Як же
це може бути таке. Як можна бути проти, та ще як! Проти того, що хочуть
большевики. Як ви, ви не розумi те, що це ж величезна подiя всiх вiкiв,
усього свiту? Що це переворот всiх цiнностей, що це зоря нового життя?
Цiлком нового, на инчих пiдвалинах, справедливих, розумних, прекрасних. Як
ви не бачите всi © естетично© грандiозно© краси цього? Господи! Ну, нехай
обиватель, нехай буржуй гвалту , що одбiрання в його награбленого ним
грабiж. Але як ви не розумi те, що це ж саме одбiрання творить нове життя,
нову мораль, красу, новi вiдносини людей, вiльнi, здоровi, гарнi? Як це
може бути, вияснiть менi, що батько, Марко, що тисячi наших робiтникiв,
рабiв нещасних, що вони цього не розумiють i б'ються з тими, хто несе ©м
визволення? Я наче в кошмарi. Я не думала, що буде така боротьба. Яка ж
сила штовха ©х на таке злочинство проти себе, проти таких же, як i вони.
Яка сила держить вас отут-о, за цим дурним варстатом?
ПАНАС. (З цiкавiстю.) I невже ви серйозно вiрите в можливiсть цього...
нового життя?
СОФIЯ. При чому тут вiра? Я хочу, я бажаю цього всiма силами мо © душi.
Хiба цього не досить? Хiба не досить, що весь народ, всi, хто працю , хто
покривджений, хто упослiджений, всi хочуть цього? Цього мало? Хто ж може
стати проти народу? Хто? Де та сила? (Раптом ступа до Панаса, щиро,
жагуче.) Ну, Панасе, забудем всi особистi нашi непорозумiння. Я говорю з
вами не як... я говорю з вами як ваша учениця. Ви перший примусили мене
думати про такi речi. Я не знаю нiяких партiй, програм, я не большевичка,
не меньшевичка, нiхто, я просто служу як людина, яка хоче... буть чесною i
хоче добра як собi, так i сво©м близьким. Ви розумi те Мене? Ну, так я вас
питаю всiм серцем сво©м: чому ви не з тими, що б'ються там за добро ваших
близьких, за щастя, може, всi © людськости? Чому?
ПАНАС (3 мукою беручи ©© за руку.) Зна те що, Софi : не мучте мене.
Ради Бога, не мучте. Досить з мене одного. Я не можу вже думать про це. Я
нiчого не хочу. Я вже не соцiялiст. Я... Ну, зна те що: не будемо лучче
говорить про це.
СОФIЯ. Але чому ж. Чому. Ради Бога?


На вулицi пiд вiкнами внизу вибухають вистрiли. Кулi поцiляють в вiкно,
шибки з брязкотом падають додолу.

СОФIЯ. (Iнстiнктивно кида ться до Панаса.)

ПАНАС. (Тягне ©© до землi й сам ляга .) Лягайте! Лягайте!

Вистрiли не перестають.

ПАНАС. (Швидко повзе до електричного гудзика й гасить свiтло.) Вони
стрiляють на свiтло. Лежiть.

Стиха . Чути на улицi топотiння багатьох нiг, крики, глухiщi вистрiли.

ПАНАС. (Прислуха ться.) Хтось одмика дверi...


З сiнешних дверей хутко входить.

АРСЕН. (З рушницею в руцi. Голова обв'язана бiлим, на бiлому виступила
кров. Вiн похиту ться i важко диха . Помiтивши Панаса, скрику ). Хто це?
(Наставля рушницю.)
ПАНАС. Це я. Арсене. Це я. (Свiтить свiтло.) Що з вами? Ви раненi?!
АРСЕН. Це нiчого. Дурниця... Тато прислав сказать...

СОФIЯ. (Пiдбiгаючи, трiвожно.) Арсене! Хлопчику! Що в тебе? Ранено?
Господи! Iди сядь, ляж... Панасе, дайте води, швидче!

АРСЕН. (Кладучи рушницю на канапу.) Та нiчого нема. Не треба, так собi,
вдряпнуло. Я на хвилинку. Мушу зараз... знов iти. Я тiльки сказать... (Не
хоче сiдать.)
Входить ХРИСТЯ. (Побачивши Арсена, кида ться до його.) Що? Що таке? Ти
ранений.

АРСЕН. (Нетерпляче.) Ай, дайте менi спокiй. Тато прохав сказать, що ми
всi живi й здоровi. От i все. Щоб ви не турбувались. I... я б... води
випив.
СОФIЯ. Зараз, зараз. Я подам. Та присядь. (Кида ться до карафки з водою
й пода йому. В той же час пильно слуха , що каже Арсен).

АРСЕН. (Сiда ). Я трохи втомився. Швидко йшов. За мною гналась цiла
юрба большевикiв.
ХРИСТЯ. Ну, а хто ж перемага ? Хто то так страшно стрiля ? Нашi?
АРСЕН. I вони, i нашi. У ©х нема гарматчикiв-наводчикiв. Вони платять
по тридцять карбованцiв у годину наводчикам. Десь взяли масу грошей.
ХРИСТЯ. Масу грошей?
СОФIЯ. На, голубчику, пий.
АРСЕН. (Жадно п' ). Дякую.
СОФIЯ. Може, ще?
АРСЕН. Нi, дякую. Треба йти.
СОФIЯ. Та спочинь трохи. Встигнеш. Розкажи нам трохи. Хто ж перемага .
АРСЕН. Я не знаю. Вони, зда ться, мають пiддержку. Ми одступа мо з
цього району.
ХРИСТЯ. Одступа те? Чого?
АРСЕН. Ну, я не знаю. Вони стрiляють з усiх вiкон, з дахiв, з льохiв.
Зайняли пошту, телеграф, банк.
СОФIЯ. Он - як! (Погляди на Панаса).

ПАНАС. (Сто©ть, спершись спиною до варстату, нiби байдуже слуха ).
ХРИСТЯ. Як же ви ©м позволили зайнять?! У вас же вiйсько, гарнiзон.
АРСЕН. Ну да, гарнiзон. Курiнь запорожцiв об'явив нейтралiтет. Полк
кошового Сiрка так само. А полк Сагайдачного увесь перейшов на бiк
большевикiв.
ПАНАС. (Кашля , змiня позу.)
ХРИСТЯ. Полк Сагайдашного?! Отой самий, що так урочисто присягався
на...
АРСЕН. Отой самий. Та ще як, сволочi, зрадили. Ми вибили большевикiв з
жiночо© гiмназi©. Зна те де? Ну, а тут недалеко казарми Сагайдашного
полку. Ми, значить, рахували на те, що з' дна мось з ними й очистимо зразу
ввесь район. I сагайдашники ввесь час нас кликали. Ну, ми вже пiдходимо до
казарм. Большевики втiкають. Ой, як утiкали! Не дай Бог. Там ©х полягло!
Ну, нiчого. Сагайдашники виставили жовто-блакитний прапор, махають. Ми,
розумi ться, i на думцi нiчого не мали. Входимо в двiр. А двiр там такий
пiвкруглий. Тiльки ввiйшли, тут як пальнуть вони з усiх вiкон на нас.
Ми...

ХРИСТЯ. Хто?! Сагайдашники?!
АРСЕН. Атож. Ну, а коли сагайдашники зрадили, то розумi ться, ми мусили
одступать. Як би не сагайдашники, ми б ©х рознесли! Це ж банди хулiганiв.
Убили наших там масу. Там i мене оце...
ПАНАС. (Раптом зрива ться з мiсця i з вибухом лютi грозить кулаком у
вiкно.) О, проклятi поганцi! Оттак завжди, завжди, на протязi всi © нашо©
проклято© нещасно© iсторi©. Сво© вбивають, сво© паршивцi! (До Арсена,
рiшуче.) Давайте сюди вашу винтовку, патрони, все.

АРСЕН. На що?!
ПАНАС. Ви зостанетесь вдома, ви раненi, а я пiду замiсть вас. Христю,
дай менi пiджак i шапку. В тiй хатi. Давайте патрони.

АРСЕН. Та як же...
ХРИСТЯ. Панасе! Що ти хочеш...
ПАНАС. Христе, я тебе прошу принести менi пiджак i шапку з то© кiмнати.
Коли твоя ласка. Чу ш?
АРСЕН. (Пiдводиться.) Почекайте. Але ж ми можемо вдвох пiти. Я вам
зараз достану руш... (Хита ться й хапа ться руками за Панаса i Софiю.)
СОФIЯ. Арсику, любий!.. Вiн зомлiв. Христю, дай води, швидче ради Бога.
Панасе, держiть з того боку. Кладiть на канапу. Арсику, хлопчику!.. Це
рана його. Пiддержуйте, я подивлюсь рану. Треба перев'язать. Христе,
швидче води. Може, йод, карболька або якась инча дезiнфекцiя.
ХРИСТЯ. йод.
СОФIЯ. Давай швидче. Води налий у глибоку тарiлку. Та швидче, Христе.
(Розмоту в той же час пов'язку з голови Арсена.) Нiчого собi "вдряпнуло",
така маса крови. Держiть, Панасе, держiть. Арсику, дорогий мiй, бiдний...
От, Господи! Ах, яка ж рана! Христю, Бога ради, швидче ж. Серветок дай,
серветок. Двi, три, чотирi.
ХРИСТЯ. Зараз, зараз. Ах, Боже мiй. (Хапа з буфету глибоку миску,
карафку з водою, сло©к з йодом i бiжить з цим дo канапи. Пiдставля стiлець
i ставить все це на його, хапа ться, трiвожно дивиться на Арсена. Знов
бiжить за серветками. Пода Софi©.) На, на. Може, рушник?
СОФIЯ. Налий води в тарiлку i влий туди йоду.

ХРИСТЯ. Багато йоду?
СОФIЯ. Ну, щоб добре жовта вода стала. Не бiйся, лий.

ХРИСТЯ. (Готу воду.) Зараз. Зараз... (Пiдставля стiльця з водою.) Так
нiчого? Чи ще?
СОФIЯ. Добре, добре. Серветку. Ах, бiдний хлопець. (Пролива рану.)
Зда ться, череп не зачепило, але всю шкуру знесло. Арсику, милий!
АРСЕН. (Розплющу очi, ворушиться). Що таке?

СОФIЯ. Нiчого, нiчого, любий. Треба твою ранку перев'язать. Посидь так.
АРСЕН. Менi по... погано... (Умлiва знов.)

СОФIЯ. Знов умлiв. Крови загубив багато.
ПАНАС. Може, покласти його? Йому так легче буде.
СОФIЯ. Ну, давайте, тiльки обережно, будь ласка. Так, так...
Пiддержуйте разом i голову, Христю, ти краще вiзьми його ноги й
обереж-ненько поклади на канапу, Оттак... Так... Ну, от. Подушку треба.

ХРИСТЯ. Зараз. (Бiжить у другу кiмнату, по дорозi дивлячись у вiкно, за
яким глухо чу ться стрiлянина.)
СОФIЯ. (Промива рану.) Пiдставте стiльця з водою сюди ближче. Дайте ту
серветку. Виймiть ще серветок.
ХРИСТЯ. (З подушкою.) А там все стрiляють. Горить ще з одного боку. Вся
та кiмната аж жовта. Треба тихше, щоб мама не почула. Вона, зда ться,
нарештi заснула. (Тим часом пiдкладають подушку пiд голову Арсеновi.)

СОФIЯ. Ну, зда ться, промила.
ХРИСТЯ. (Загляда .) Господи! Яка рана! Арсик! Бiдний! О, проклято© душi
большевики! Боже, що ж це буде?

ПАНАС. Ну, я бiльше не потрiбний?

СОФIЯ. Нi.
ПАНАС. (Обережно обв'язу з Арсена пояс з патронами.) Вибачайте, я пояс
його...

ХРИСТЯ. Хтось у сiнях гомонить! (З страхом дивиться туди, за нею всi.)

Входять Слiпченко й Марко.

ХРИСТЯ. Тато й Марко! Слава БогуI

СЛIПЧЕНКО. Арсен дома? (Злякано.) Що вiн?..
СОФIЯ. Нiчого, злегка ранений. Зомлiв.

СЛIПЧЕНКО. А, та сама рана? На головi?

МАРКО. (Хмарно ставить рушницю бiля дверей у куток i сiда за столом.)
СЛIПЧЕНКО. (Ставить рушницю там же i п' просто з карафки. До Панаса,
що вийма з-пiд Арсена пояс.) Що це ви робите? Не тормосiть його.

ПАНАС. Менi патрони його потрiбнi.

СЛIПЧЕНКО. На якого бiса?
ПАНАС. Потрiбнi.
СЛIПЧЕНКО. Може, до большевикiв пiдете добивать нас?

ХРИСТЯ. Вiн з вами хоче.
СЛIПЧЕНКО. А-а? Надумався? Ну, та пiзно. Ми виступа мо з города. Зайшли
попрощаться. Виганя кацапня з рiдно© хати! Продали сво© синки, продали,
зрадили, наплювали самi собi в душу... Ай, Боже! Ай, Боже! Що з такими
робити? Що робить з ними? На вогнi пекти? Рiзать на дрiбнi шматки? I Тихон
же з ними!
ПАНАС. Так як виступать, то виступать. Нема чого сидiть. Ходiмте!
СЛIПЧЕНКО. (Мовчки дивиться на його.) А дома ж хто зостанеться?
Покинемо саме жiноцтво?
ПАНАС. Ну, лишайтесь ви.
СЛIПЧЕНКО. Мене й Марка розстрiляють се© ж ночi. Перший Тихон викаже.
СОФIЯ. Ах, тату, як можна таке говорити?

СЛIПЧЕНКО. Не тiльки викаже, а сам розстрiля .

МАРКО. (З гнiвом б' кулаком по столi й уста .) Якби не полк
Сагайдашного! На ранок ми б ©х на трiсочки рознесли.

СЛIПЧЕНКО. (До Панаса.) Самий вiрний, свiдомий, самий кращий полк...
зрадив! Всi большевики. Не треба ©м Укра©ни, не треба ©м волi, нiчого не
треба, дайте ©м волю грабувать, насилувать, нищить. А большевики ж це
дають, скiльки хочете. Розбили ж тюрму i випустили всiх уголовникiв.
Озбро©ли ©х i пустили по городу. Ну?

СОФIЯ. Це не може бути.
СЛIПЧЕНКО. Та як не може бути?! Пiди подивись: тюрма порожня. "Не може
бути"! Через що ж не може?
МАРКО. (Ходить по хатi, пiдходить до вiкна, знов до стола.) А мама де?
ХРИСТЯ. Спить. У не© дуже болiла голова.

СЛIПЧЕНКО. Ну, то й не треба будить. Скажете, що були. Та ми скоро
вернемось. Це чорта вже з два! Каменя на каменi не лишимо. Вивiша мо
падлюк до кореня. Кацапа як не винищити до ноги, то й ради з ним нема! Ну,
будем прощатись. Ви, Панасе, зоставайтесь з жiнками. Треба ж кому-небудь.

ПАНАС. (Спокiйно, але рiшуче.) Нi, не зостанусь. I не кажiть. Я йду зо
всiма.
СЛIПЧЕНКО. Гм!.. Як же вони...
ПАНАС. Проживуть цей час без нас. Грошi мають. Що ж робить?

Голосний дзвiнок.
Всi змовкають i повертаються до дверей.

СЛIПЧЕНКО. Хто б це мiг буть?
МАРКО. Чи не Хомчук забiг за нами? Пора, тату. (Швидко йде в сiни.)
СЛIПЧЕНКО. Гм! Дивно, дивно. Хто б це мiг бути?


Через який мент чути дужий крик. Топотiння нiг. В кiмнату вбiгають
большевики з револьверами i рушницями в руках. Деякi в салдацькiй одежi,
деякi в штатськiй. Декотрi обмотанi "лентами" з набоями. Збоку в деяких
висять шаблi. Всi вони кричать "Руки вверх"! "Руки вверх"! I цiляться на
всiх.
Всi пiдводять руки догори. Слiпченко зробив був рух до сво © рушницi,
але зупинився i також пiдняв.
Слiдом за юрбою вводять Марка з пiднятими догори руками в супроводi
трьох большевикiв з револьверами i рушницями.

1-й БОЛЬШЕВИК. (До Слiпченка.) А-а, вот он, старый пес! Попался,
стерва? А кто еще тут есть? (До Панаса.) Ты кто?
2й БОЛЬШЕВИК. Да што ©х розпитуваться много. Усiх на одну шворку та й
гайда!

3-й БОЛЬШЕВИК. (До Панаса.) Ты - кто, я спрашиваю?

ПАНАС. Хiба ви не бачите?
1-й БОЛЬШЕВИК. (Дивиться на верстат.) Рабочий?
ПАНАС. Робочий.
1-й БОЛЬШЕВИК. (Побачивши Арсена.) А-а, раненый вильный козак?
СОФIЯ. Это не вильный козак. Это гимназист. Его ранила пуля через окно.
Посмотрите. Он сидел дома. Мальчик.
2-й БОЛЬШЕВИК. А ти хто ж така, заступниця?

СОФIЯ. (Мовчки огляда його з нiг до голови й одверта ться.)
1-й БОЛЬШЕВИК. Подожди, товарищ. Невинных не трогать.

3-й БОЛЬШЕВИК. Ну, скорее, нечего! Сказано, этих двух. Черт с ними, с
другими. Ну, марш за нами.

СЕРЕД БОЛЫЫЕВИКIВ. Идем, идем! (Надо скорее. Украинцы захватять.)
СОФIЯ. Куди ж ви ведете ©х?
2-й БОЛЬШЕВИК. А тобi какое дело? Хочеш з ними? Ходiм!
1-й БОЛЬШЕВИК. (До Слiпченка.) Ну, идем! Ведите того.

СОФIЯ. (До 1-го.) Послушайте, товарищ, куда вы ведете их?
МАРКО. Та що ти пита ш ©х? Хiба ти не бачиш, з ким ти говориш?

СЕРЕД ЮРБИ. Та што там за разговори?

- Марш! Веди ©х!
- Да прикончить здесь и баста.
- Стреляй их всех, буржуев!
1-й БОЛЬШЕВИК. Товарищи! Помнить, что мы не разбойники! Слышите?
Перваго сам застрелю! (До Софi©.) Это ваш отец и брат?

СОФIЯ. Да.
1-й БОЛЬШЕВИК. Мы их арестовали за контрреволюционное выступление
против рабочих и крестьян. Они будуть судимы революционным трибуналом.

СОФIЯ. Мне можно следовать за вами? Я знакома с товарищами Гринбергом и
Семянниковым. Я сегодня приехала из Петрограда. Вы можете отвести их к
товарищу Гринбергу?
1-й БОЛЬШЕВИК. Та што за разговори такi? Там гайдамаки набiжать, а ми
тут з буржуями мармалади... веди ©х к чортовiй матерi, а то тут же
перестреляю всiх, як собак.
1-й БОЛЬШЕВИК. Ну, идем! (До Софi©.) Следовать можете. Но... я Вам не