Страница:
на амбулаторiю, кинувся до квартири лiкаря Постоловського.
Вiн застав у домi тiльки розпатлану, в розтрiпаному капотi Нiну
Олександрiвну, яка, побачивши несподiвано оригiнального завоблвiддiлу,
пройнялась жахом за свою непричепурену зовнiшнiсть i стала без кiнця
перепрошувати за "домашнiй" вигляд. Та вiн не звернув на не© нiяко© уваги,
гарячкове нишпорячи очима по примiщенню, де, видимо, нiкого бiльше й не
було. Дiзнавшись, що матiр Постоловського вже повезено на станцiю кiньми,
вiн звiв на перенiссi густi чорнi брови й, не стримавшись, роздратовано
прошепотiв до себе:
- Вахлай! Ох який же вахлай!..
Навiть не попрощавшись з розгубленою Нiною Олександрiвною, Ходжа в зник
з лiкарняного подвiр'я i за двадцять хвилин був уже коло райздороввiддiлу.
Там давно вже все прийшло в такий шалений рух, що тiльки-но газик Ходжа ва
загальмував перед ганком, як до нього вже бiг схiдцями Ахметджанов, а за
ним поспiшала з пачкою паперових грошей, вiдомiстю й ручкою-самопискою
секретарка Гордi нко.
Ахметджанов скоромовкою повiдомив, що машину швидко© допомоги вже
послано, а ще ранiш з тропстанцi© - конi, але Ходжа в тiльки коротко
метнув на нього гнiвними iскрами темних очей i, кинувши: "Про цей випадок
будемо говорити окремо",- нашвидку розписався у вiдомостi, взяв, не
рахуючи, пачку грошей i кивнув шоферовi.
Озирнувшись по спустiлому перону, з якого вже завертали назад до широко
розчинених дверей начальник станцi© з касиром, Ходжа в швидко пiдiйшов до
них.
- Не скажете випадково, чи сiв у по©зд один лiкар з Хакул-Абадського
району з хворою матiр'ю?
- Лiкар Постоловський? Як же, як же! Знаю,- вiдповiв охоче начальник
станцi©, до голосу якого одразу прилучився й запобiгливий голосок старого
касира в окулярах, що враз вiдчув досвiдченим нюхом у незнайомому
узбецькому обличчi якогось начальника:
- Два квитки до Ташкента видав з плацкартами! Вагон номер три.
- Коли прибува по©зд в Андижан i скiльки сто©ть там? - спитав,
морщачись, Ходжа в, який при всiй зовнiшнiй суворостi не терпiв вiд
будь-кого солодкавого тону пiдлеглостi й самоприниження.
Не дослухавши до кiнця вiдповiдi начальника станцi© й касира, якi один
перед одним старалися догодити хоч i невiдомому, та все ж таки начальству,
Ходжа в побiг до автомашини, чим вкрай здивував i розчарував начальника
станцi© й касира (начальству не годиться бiгати - несолiдно!), i кинув на
ходу шоферовi:
- В Андижан, на вокзал! Встигнемо. Тiльки швидше, будь ласка!
Машина круто завернула вiд станцi©, i за хвилину на Андижанському шляху
по нiй лишилась тiльки довгаста хмаринка куряви, що звiльна танула в
маревi гарячого дня.
На розпеченому перонi вокзалу в Андижанi Ходжа в устиг-таки вскочити в
передостаннiй вагон, коли ташкентський по©зд уже рушив, i провiдники в
дверях виставили жовтi прапорцi. Переходячи з вагона у вагон, вiн,
нарештi, знайшов лiкаря Постоловського i його хвору матiр.
На привiтання Ходжа ва мати кволо заворушила губами, силкуючись i собi
сказати доброму чоловiковi щось приязне, та з ©© уст прошелестiв лише
невиразний шепiт, який не розчули нi син, нi поготiв Ходжа в. Тiльки з
того, як вона двiчi поволi склепила очi й ледь усмiхнулася, було видно, що
©й при мно бачити на сво©й останнiй дорозi ще й хорошого Сашкового
начальника.
Вiдколи провiдниця вагона й син застелили на лавi постiль i мати
простягла на нiй важкi, як не сво©, ноги, ©й стало раптом гiрше. Наче всi
сво© слабкi, надуживанi протягом останнього часу сили вона до краю
вичерпала, поки ©хала до залiзницi й пройшла до по©зда. Вона востанн
напружилась, щоб кинути через вiкно Жучцi ©сти, та то були вже рештки ©©
сил. Коли по©зд рушив i зникла з очей Жучка, а за нею станцiя i районне
мiсто вдалинi, мати збагнула, що це загорнулася не тiльки остання сторiнка
©© перебування в Узбеччинi, а ось-ось вийде кiнець i всiй довгiй книзi ©©
буття... I тодi вона вiдчула, що сил у не© нема та бiльше вже й не буде.
Душа ще якось держалася тiла, але i ©й ставало чужим те немiчне, важке
тiло. Коли треба було перейти на постiль з синово© лави, на яку мати була
хряпнулась, одступивши вiд вiкна, вона вже не могла встояти i повисла на
руках сина. Поява Ходжа ва тiльки на якусь хвилину повернула ©© до
перейдено© дiйсностi, а далi мати знову притихла, прислухаючись, чи не
почала вже ©© душа звiльнятись вiд непотрiбного тепер тiла...
- А я теж до Ташкента - деякi справи набiгли. Цю полицю нiхто ще не
зайняв? - спитав Ходжа в Олександра Iвановича i, вдивляючись у блiде,
безкровне обличчя старо©, нiби ненароком додав: - До речi, я прихопив у
райздороввiддiлi для вас плату й вiдпустковi грошi.
Прихiд Ходжа ва був для Олександра Iвановича несподiваний i небажаний.
Йому хотiлося бути самому з матiр'ю, i вiн був вдячний провiдницi, коли та
влаштувала ©х у вiддiлку, де нiкого бiльше не було. Присутнiсть сторонньо©
людини, навiть тако©, як Ходжа в, була зараз тяжка. Але Олександр Iванович
одразу догадався, що не випадково i не заради службових чи особистих справ
сiв похмурий завоблвiддiлу саме в цей по©зд, а щоб допомогти йому i його
матерi в такiй скрутi. I Олександровi Iвановичу вперше за сьогоднiшнiй
страшний день трохи полегшало на душi.
- Зда ться, заснула... Ходiмо покуримо в тамбурi,- пошепки промовив
Ходжа в, злегка нахиляючись до голови матерi, що лежала, склепивши повiки.
Олександровi Iвановичу здалось, нiби Ходжа в хоче сказати йому щось не при
матерi, i вiн тихо пiдвiвся за ним.
- Тяжко? - спитав Ходжа в, коли вони стали в порожньому тамбурi, i його
чорнi брови, насупившись, зiйшлися на перенiссi.- Розумiю, колего, розумiю
вас. Але крiпiться!..
Вiн помовчав i дiстав з кишенi пачку цигарок. Олександр Iванович, який
пiсля народження дитини кинув був курити, зараз машинально взяв iз
простягнуто© пачки цигарку й, припаливши вiд сiрника, який Ходжа в пiднiс
йому, став жадiбно затягатись тютюновим димом.
- В нашу епоху вiд кожного з нас вимага ться стiльки, як нiколи ще не
вимагалося вiд людини за всю iсторiю людства. На нашу долю випало
переробляти не тiльки нашу дiйснiсть, а й нас самих,- сказав замислено
Ходжа в, спираючись плечем об стiнку тамбура."Мы рождены, чтоб сказку
сделать былью", а в нашiй дiйсностi, надто в нашiй узбецькiй дiйсностi, ми
часом натрапля мо на такi пережитки минулого, на такi пота мнi "заказники
феодалiзму", що аж дивом диву шся, як вони могли зацiлiти до наших днiв!..
Олександр Iванович розумiв, що Ходжа в хоче одвернути його думки вiд
того неминучого, що нависло над матiр'ю i про що було боляче думати. Це
для того вiн i почав розмову про такi речi, якi не могли захопити
Олександра Iвановича в його теперiшньому станi. Проте, думаючи весь час
про матiр, вiн усе ж чув, що каже Ходжа в, тiльки не мiг пiдтримувати
розмови i розсiяно дивився крiзь вiкно на дальнi гори, за якими починалась
Киргизiя. А Ходжа в розповiдав далi:
- Обслiдував я вчора Кара-Дар'©нську лiкарню. Заходжу в процедурний
кабiнет, а в ньому мух - як коло базарно© ятки. В чому рiч? Заглянув
випадково за ширму, а там на тумбочцi - черствий хлiб i недо©дки снiданку,
а на цвяшку коло тумбочки висить брудний халат з кров'яними плямами. В
процедурному кабiнетi! А зовнi все гаразд - i квiти на вiкнах, i завiсочки
бiлi, i ширма чиста... А сам "доктор" Iкрамов чого вартий! Проглянув я
його дiагнози - i смiх i грiх: "Роздратування, нетерпiння" (це читай -
неврастенiя) або - "Через незадовiльний шлунок (очевидно, якийсь гастрит)
працювати в колгоспi може тiльки обмежено..." Не дивно, що Iкрамов не
помiча мух, йего не турбу високий процент захворювань на малярiю, в
нього фактично нема нiяко© профiлактично© роботи. Але зате своя ширма,
навiть двi ширми: диплом Самаркандського медiнституту й, на жаль, ще...
партквиток. I ось порiвняйте: нашi вередовi узбецькi вченi, нашi прекраснi
iнженери, агрономи, самовiдданi трудiвники-бавовнярi i - десь отакий лiкар
Iкрамов, що був би саме на мiсцi в ролi лейб-медика при дворi емiра
бухарського... Така наша дiйснiсть, такий наш сьогоднiшнiй Узбекистан, де
багато чого ще хова ться за рiзними ширмами...
Ходжа в замовк i закурив нову цигарку. Все, що вiн оповiдав досi,
проходило через свiдомiсть Олександра Iвановича, не осiдаючи в нiй. Тiльки
слово "ширма" зачепилось там, а коли Ходжа в повторив його вдруге,
Олександр Iванович насторожився i став уважно слухати. При останнiй фразi
вiн скулився i рвучко повернув голову до Ходжа ва, немов чекав вiд нього
прямого удару в лице. Йому раптом уявилася та стара ширма матерi, яку
винiс сьогоднi ранком через непотрiбнiсть iз сво © кiмнати назавжди, i,
може, через це йому зненацька здалося, нiби саме до цi © алегорично© ширми
веде свою мову Ходжа в. Але той мовчав i в задумi дивився у вiкно, де аж
до самих гiр стелилися бавовниковi плантацi©. Олександр Iванович
стрепенувся, як вiд кошмару, попросив вибачити йому i мерщiй пiшов у вагон
до матерi.
Мати, як i ранiш, лежала горiлиць iз заплющеними очима. Лице ©© було
спокiйне, тiльки серпанок смутку й глибоко© втоми пойняв такi знайомi
Олександровi Iвановичу i в той же час чимось уже не такi, як перше, риси
материного обличчя. Здавалось, аж ось тепер тiльки мати, нарештi, спочила
по тяжкiй безнастаннiй роботi.
"Бiдна! - гiрко подумав Олександр Iванович, марно силкуючись вiдтворити
в пам'ятi з цього зморшкуватого, знекровленого й журного обличчя той
лагiдний, не затьмарений нiякими нестатками й клопотом образ матерi, який
вiн знав колись у далекому дитинствi.- Працювала все сво життя, щоб
спочити по-справжньому тiльки в цьому вагонi серед випадкових, чужих
людей... А ©© поневiряння вже тут, в Узбекистанi, в мо©й недоладнiй сiм'©,
де вона вiдбувалась за всiх, а жила -- за ширмою!.."
I знову Олександровi Iвановичу пролунали дальнiм вiдгомоном слова
Ходжа ва про ширму в Кара-Дар'©нськiй лiкарнi й ширми взагалi в життi.
Якби вiн почув про це ранiше, до того як у матерi виявлено рак, вiн
поблажливо посмiявся б з дивака Iкрамова. Але зараз Олександра Iвановича
охопила така розпука, що вiн лиш важко позаздрив лiкаревi Iкрамову.
Щасливий! У нього не вмира зараз мати вiд задавненого рака, вiн тiльки
необачно забув заглянути перед при©здом завоблздороввiддiлу за кляту ширму
в процедурнiй кiмнатi, а в Олександра Iвановича за ширмою гибiло й нидiло
життя його хворо© матерi, i вiн за два роки нi разу не подивився, що ж
дiялось у його власнiй кiмнатi за тою ширмою!..
Коли Ходжа в повернувся з тамбура, Олександр Iванович сидiв, спершись
лiктями на колiна й закривши долонями низько схилене обличчя.
Ходжа в тихо присiв край лави й мовчки дивився, як похиту ться голова
старо© в такт руху по©зда, колеса якого перескакували на розгалуженнях
колiй перед якоюсь великою станцi ю.
XXVII
Ходжа в просив Олександра Iвановича збудити його о другiй ночi - хай,
заступаючи один одного, вони почергують так до ранку. Аби тiльки перебути
якось нiч, а ранком вони вже будуть у Ташкентi. Та Олександр Iванович не
збудив його нi о другiй, нi о третiй, нi навiть о четвертiй, коли у вагонi
порiдшала пiтьма i в сiрому свiтлi передрання речi помалу стали набувати
свого звичайного вигляду.
Стомлений цiлоденною шарпаниною, Ходжа в мiцно спав на горiшнiй полицi,
а Олександр Iванович сидiв, спершись на маленький столик, що вiддiляв його
вiд приголов'я матерi, i думав: як прикро, як образливо прикро вмерти на
свiтанку! Не ввечерi, не вночi, а на свiтанку, на порозi нового дня, коли
все ожива , прокида ться, воскреса ... I що бiльше вiн про це думав, то
виразнiше й переконливiше передчував, що саме десь на свiтанку i прийде це
страшне розв'язання... I тому вiн боявся заснути... пошепки питав:
- Може, води, мамо? Може, ще щось треба?
Мати не вiдповiдала.
Вiн не чув ©© дихання, не турбував ©© марним мацанням пульсу, проте
через якесь особливе вiдчуття, властиве не стiльки лiкаревi, Скiльки
синовi, вiн непохибно знав, що мати ще жива.
Перед ранком вiн незчувся, як очi йому самi склепилися, i на якийсь час
вiн перестав вiдчувати i матiр, i самого себе... Коли ж раптом стенувся,
мов хтось покликав його,- у вагонi вже розвиднiлося i де-не-де почали
прокидатися пасажири. Плакала спросонку за стiною дитина, хтось пройшов у
кiнець з рушником i зубною щiткою, пробiгла через вагон провiдниця, та не
це збудило його, а - материн погляд. Голова матерi була тепер повернута
набiк, i очi дивились на нього. Це через те, мабуть, i здалося, що хтось
покликав його. Вiн притьмом устав i кинувся до матерi.
- Що тобi, мамо? - тремтячим голосом спитав вiн, чуючи, що зараз саме i
надходить те, чого вiн сподiвався всю нiч i чого так не хотiлося йому
дочекатись.
Посинiлi вуста матерi заворушились i двiчi трохи розтулилися. Чи то
йому почулося, чи справдi мати хотiла щось сказати, але не могла вже
вимовити,- напружений слух Олександра Iвановича вхопив тiльки частину
слова - якесь "пере..."
- Перевернути? - спитав вiн i нахилив до материних уст вухо. Та на
вiдповiдь почувся лише протяжний звук:
- С-с-с...
- Перестелити? - спитав, повернувшись до лиця матерi, i йому привидiвся
в напiвзаплющених материних очах вираз досади й туги.
- Переяслав? - майже кричма спитав вiн, i повiки матерi тихо
склепилися.
"Вона марить тим Переяславом..." - подумав Олександр Iванович i
поквапливо, щоб мати встигла ще почути, голосно сказав: - Я одвезу, мамо.
Але мати бiльше вже не вiдгукнулась.
Вгорi прокинувся i одразу ж зiскочив додолу Ходжа в.
- Уже ранок? - здивувався вiн, глянувши у вiкно, де ось-ось мало
блиснути сонячне промiння.Ну чого ж ви не збудили мене? - сердито
насупився на Олександра Iвановича Ходжа в.- Вам треба було самому поспати,
набратися сил, а ви...- Вiн глянув через плече Олександра Iвановича, який
мовчки стояв до нього спиною, затуляючи собою обличчя матерi, i притишено
спитав: - Як там?..
Та коли побачив нерухомi синi губи й восково-сiру руку, що безвладно
звисла з простирадла, вiн зрозумiв, що питати, мабуть, уже не варто було.
Однак вiн пiдняв цю руку i не одразу все ж намацав ще тонкий, як ниточка,
ледве вiдчутний пульс.
"Агонiя",сам собi констатував у думцi Ходжа в i обережно поклав кощаву
руку на постiль.
Та перед самим Ташкентом у матерi ще раз розплющилися очi. Все, що було
в нiй ще живого, напружилось, груди й рот конвульсiйне здригнулись, i очi
широко розкрилися. Чужi й холоднi, вони не помiчали вже нi сина, нi
синового начальника, а вiддалено втокмились у якусь цятку коло вентилятора
на стелi i там спинились враженим поглядом. Наче мати побачила й зрозумiла
там щось таке, чого не могли бачити й розумiти iншi живi люди...
...Те, що внесли на ношах санiтари в залiзничний медпункт у Ташкентi,
було щось iнше, а не мати, i Олександр Iванович одвiв вiд нього червонi
вiд нiчниць очi. Вiн тоскно дивився крiзь широке вiкно на спорожнiлий,
сумний тепер по©зд, яким вiн ©хав до Ташкента з матiр'ю, i йому шкода
стало, коли по©зд помалу посунув назад у парк...
Хто зна, скiльки ще стояв би так i дивився у вiкно Олександр Iванович,
нiчого не бачачи, та ззаду пiдiйшов Ходжа в i тихо спитав:
- Де ви хочете поховати?
Олександр Iванович здивовано обернувся, не зовсiм розумiючи запитання:
- Як - де? В Переяславi.- Вiн знизав плечима i безпорадно розвiв
руками.- Де ж iще? Тiльки в Переяславi...
Ходжа в уважно подивився на змарнiле, постарiле за одну нiч на кiлька
рокiв обличчя, i йому було невтямки, чи каже лiкар Постоловський про
якийсь Переяслав свiдомо, чи вiн стерявся з горя. Проте, коли трохи згодом
Ходжа в навмисне спитав, яка це буде кiнцева станцiя i до яко© залiзницi
вона належить, Олександр Iванович цiлком розсудливо вiдповiв:
- Станцiя зветься так само - Переяслав, Пiвденно© залiзницi, але до
мiста треба ще кiлометрiв двадцять п'ять - автотранспортом.
Тодi Ходжа в узяв його за лiкоть, злегка потиснув i тихо, але твердо
пообiцяв:
- Я все зроблю. Не турбуйтесь.
(...)
I вiн зробив усе. В другiй половиш наступного дня принiс до готелю, де
вони переночували, квитка на по©зд i багажну квитанцiю на оцинковану труну
з тiлом матерi. Передаючи Олександровi Iвановичу зарплату та вiдпустковi,
Ходжа в запропонував позичити ще й вiд себе кiлькасот карбованцiв на
всякий випадок. Олександр Iванович байдуже поклав грошi в бiчну кишеню
пiджака й вiдмовився вiд позички. Забувши навiть подякувати Ходжа ву, вiн
опустив застиглий погляд на багажну квитанцiю i довго тримав ©© в руках,
не знаючи, що з нею робити.
- Покладiть ©© краще в паспорт,- порадив Ходжа в, i Олександр Iванович
мовчки скорився. Але довго пiсля цього вiн час вiд часу торкався пальцями
того мiсця пiджака, де лежав паспорт з квитанцi ю, наче перевiряв, чи не
загубив ©х, бо його щось муляло там.
Ходжа в одвiз Олександра Iвановича на вокзал, посадив у вагон по©зда на
Москву i за кiлька хвилин до вiдходу промовив на прощання:
- Я розумiю вашу втрату: вона безмiрно тяжка. Що скажеш! Людському
розумовi важко погодитись iз безглуздям смертi. Але будьте мужнi. Такi, як
ви, потрiбнi багатьом людям...
Чи вiд цих простих, теплих слiв, чи тому, що виходили останнi хвилини
перебування з такою прекрасною, чуйною людиною, яка стiльки зробила для
нього в цi скорботнi днi,щось важке зсунулось у грудях Олександра
Iвановича i з болем вихопилось мало не криком:
- Якби ви знали, як я заборгував ©й!.. I як сплатити це все, коли...-
Вiн не змiг доказати: "...коли матерi вже нема тепер".
Ходжа в нахилився до голови Олександра Iвановича i пошепки проказав:
- Ми всi в боргу перед нашими батьками й нашою Батькiвщиною. Тiльки
народ може поквитати нашi борги. Йому й сплачуймо - вiн безсмертний!..
Ходжа в швидко пiдвiвся, бо з репродуктора на перонi голосно
повiдомляли про вiдхiд по©зда. Взяв безвiльну руку Олександра Iвановича,
журно подивився на змучене обличчя, i нараз обiйняв дужими руками за
плечi, й мiцно пригорнув його до сво©х грудей. Потiм вiдхилився, глянув ще
раз i зник у коридорi.
XXVIII
На Хуторi Михайлiвському Олександр Iванович уперше пiсля пересадки в
Москвi вийшов з вагона подихати свiжим повiтрям. Хоч будинок станцi©,
зда ться, нiчим не вiдрiзнявсь вiд попереднiх станцiй, а неподалiк, за
пристанцiйним висiлком, було видно сосновий бiр - такий же, який вiн бачив
у вiкно пiд Брянськом, але це була вже Укра©на. Вiн вiдчув ©© i в самiй
назвi "Хутiр", що над головним входом була написана великими лiтерами
росiйською i укра©нською мовами, i в рiзноголосому гомонi на перонi.
Особливо привертав його увагу лагiдний голос лiтньо© жiнки, яка десь
кричала на всi сторони:
- Огiрочки свiжi! Кому треба огiрочкiв?
Вiн прислухався до давно не чуто© м'яко© вимови укра©нських жiнок i
думав: "Як би зрадiла зараз мати, коли б могла почути цi голоси, такi ж,
як i в любому ©й Переяславi, побачити цю жiнку в старих кирзових чоботях,
що пропону всiм сво© "огiрочки"!..."
Вiн пройшов до голови по©зда, де вiдсапував, готовий мчати далi,
паровоз, i йому дивно стало, що вiн уже на Укра©нi, але без матерi, сам.
Матерi нема вже, лиш у багажному вагонi сто©ть десь оцинкована труна з ©©
тiлом...
Олександр Iванович пiдiйшов до широко вiдчинених дверей багажного
вагона, де вивантажували якiсь рогожанi тюки й хтось кричав комусь
навздогiн: "Вiзьмiть накладну", обережно обiйшов тюки з чорними
розляпистими написами адрес i, спинивши дихання, здаля глянув усередину.
Там у кутку лiворуч, мiж кравецькою машиною i дитячим велосипедом, тьмяно
поблискував цинковий бiк труни. I важко було повiрити, що то лежить тiльки
тiло матерi, а ©© само© вже нема i нiколи не буде. Нiколи!..
Вiн одвернувся й перевiв очi вдалину, куди простягалися безконечнi
рейки на пiвдень, куди весь час линула думка зажурено© матерi, до того
далекого Переяслава, i твердо проказав сам собi: - Я все сплачу, мамо.
Все!
I вперше за весь цей неможливий час на-очах йому - чи то вiд теплого
лагiдного вiтерця, що повiвав з пiвдня й легенько пестив йому лице, чи так
вiд чогось на очах виступили сльози й нараз стало легше на душi. Так,
немовби вiн з чимось чи з кимось замирився, немовби i йому простилося все,
що лишилося там, позаду. Тiльки шкода, що нема поруч переяславсько©
Марусi, а ©й би саме й зустрiти його з тiлом матерi отут, на першiй
станцi© укра©нсько© землi...
1953-1957
Вiн застав у домi тiльки розпатлану, в розтрiпаному капотi Нiну
Олександрiвну, яка, побачивши несподiвано оригiнального завоблвiддiлу,
пройнялась жахом за свою непричепурену зовнiшнiсть i стала без кiнця
перепрошувати за "домашнiй" вигляд. Та вiн не звернув на не© нiяко© уваги,
гарячкове нишпорячи очима по примiщенню, де, видимо, нiкого бiльше й не
було. Дiзнавшись, що матiр Постоловського вже повезено на станцiю кiньми,
вiн звiв на перенiссi густi чорнi брови й, не стримавшись, роздратовано
прошепотiв до себе:
- Вахлай! Ох який же вахлай!..
Навiть не попрощавшись з розгубленою Нiною Олександрiвною, Ходжа в зник
з лiкарняного подвiр'я i за двадцять хвилин був уже коло райздороввiддiлу.
Там давно вже все прийшло в такий шалений рух, що тiльки-но газик Ходжа ва
загальмував перед ганком, як до нього вже бiг схiдцями Ахметджанов, а за
ним поспiшала з пачкою паперових грошей, вiдомiстю й ручкою-самопискою
секретарка Гордi нко.
Ахметджанов скоромовкою повiдомив, що машину швидко© допомоги вже
послано, а ще ранiш з тропстанцi© - конi, але Ходжа в тiльки коротко
метнув на нього гнiвними iскрами темних очей i, кинувши: "Про цей випадок
будемо говорити окремо",- нашвидку розписався у вiдомостi, взяв, не
рахуючи, пачку грошей i кивнув шоферовi.
Озирнувшись по спустiлому перону, з якого вже завертали назад до широко
розчинених дверей начальник станцi© з касиром, Ходжа в швидко пiдiйшов до
них.
- Не скажете випадково, чи сiв у по©зд один лiкар з Хакул-Абадського
району з хворою матiр'ю?
- Лiкар Постоловський? Як же, як же! Знаю,- вiдповiв охоче начальник
станцi©, до голосу якого одразу прилучився й запобiгливий голосок старого
касира в окулярах, що враз вiдчув досвiдченим нюхом у незнайомому
узбецькому обличчi якогось начальника:
- Два квитки до Ташкента видав з плацкартами! Вагон номер три.
- Коли прибува по©зд в Андижан i скiльки сто©ть там? - спитав,
морщачись, Ходжа в, який при всiй зовнiшнiй суворостi не терпiв вiд
будь-кого солодкавого тону пiдлеглостi й самоприниження.
Не дослухавши до кiнця вiдповiдi начальника станцi© й касира, якi один
перед одним старалися догодити хоч i невiдомому, та все ж таки начальству,
Ходжа в побiг до автомашини, чим вкрай здивував i розчарував начальника
станцi© й касира (начальству не годиться бiгати - несолiдно!), i кинув на
ходу шоферовi:
- В Андижан, на вокзал! Встигнемо. Тiльки швидше, будь ласка!
Машина круто завернула вiд станцi©, i за хвилину на Андижанському шляху
по нiй лишилась тiльки довгаста хмаринка куряви, що звiльна танула в
маревi гарячого дня.
На розпеченому перонi вокзалу в Андижанi Ходжа в устиг-таки вскочити в
передостаннiй вагон, коли ташкентський по©зд уже рушив, i провiдники в
дверях виставили жовтi прапорцi. Переходячи з вагона у вагон, вiн,
нарештi, знайшов лiкаря Постоловського i його хвору матiр.
На привiтання Ходжа ва мати кволо заворушила губами, силкуючись i собi
сказати доброму чоловiковi щось приязне, та з ©© уст прошелестiв лише
невиразний шепiт, який не розчули нi син, нi поготiв Ходжа в. Тiльки з
того, як вона двiчi поволi склепила очi й ледь усмiхнулася, було видно, що
©й при мно бачити на сво©й останнiй дорозi ще й хорошого Сашкового
начальника.
Вiдколи провiдниця вагона й син застелили на лавi постiль i мати
простягла на нiй важкi, як не сво©, ноги, ©й стало раптом гiрше. Наче всi
сво© слабкi, надуживанi протягом останнього часу сили вона до краю
вичерпала, поки ©хала до залiзницi й пройшла до по©зда. Вона востанн
напружилась, щоб кинути через вiкно Жучцi ©сти, та то були вже рештки ©©
сил. Коли по©зд рушив i зникла з очей Жучка, а за нею станцiя i районне
мiсто вдалинi, мати збагнула, що це загорнулася не тiльки остання сторiнка
©© перебування в Узбеччинi, а ось-ось вийде кiнець i всiй довгiй книзi ©©
буття... I тодi вона вiдчула, що сил у не© нема та бiльше вже й не буде.
Душа ще якось держалася тiла, але i ©й ставало чужим те немiчне, важке
тiло. Коли треба було перейти на постiль з синово© лави, на яку мати була
хряпнулась, одступивши вiд вiкна, вона вже не могла встояти i повисла на
руках сина. Поява Ходжа ва тiльки на якусь хвилину повернула ©© до
перейдено© дiйсностi, а далi мати знову притихла, прислухаючись, чи не
почала вже ©© душа звiльнятись вiд непотрiбного тепер тiла...
- А я теж до Ташкента - деякi справи набiгли. Цю полицю нiхто ще не
зайняв? - спитав Ходжа в Олександра Iвановича i, вдивляючись у блiде,
безкровне обличчя старо©, нiби ненароком додав: - До речi, я прихопив у
райздороввiддiлi для вас плату й вiдпустковi грошi.
Прихiд Ходжа ва був для Олександра Iвановича несподiваний i небажаний.
Йому хотiлося бути самому з матiр'ю, i вiн був вдячний провiдницi, коли та
влаштувала ©х у вiддiлку, де нiкого бiльше не було. Присутнiсть сторонньо©
людини, навiть тако©, як Ходжа в, була зараз тяжка. Але Олександр Iванович
одразу догадався, що не випадково i не заради службових чи особистих справ
сiв похмурий завоблвiддiлу саме в цей по©зд, а щоб допомогти йому i його
матерi в такiй скрутi. I Олександровi Iвановичу вперше за сьогоднiшнiй
страшний день трохи полегшало на душi.
- Зда ться, заснула... Ходiмо покуримо в тамбурi,- пошепки промовив
Ходжа в, злегка нахиляючись до голови матерi, що лежала, склепивши повiки.
Олександровi Iвановичу здалось, нiби Ходжа в хоче сказати йому щось не при
матерi, i вiн тихо пiдвiвся за ним.
- Тяжко? - спитав Ходжа в, коли вони стали в порожньому тамбурi, i його
чорнi брови, насупившись, зiйшлися на перенiссi.- Розумiю, колего, розумiю
вас. Але крiпiться!..
Вiн помовчав i дiстав з кишенi пачку цигарок. Олександр Iванович, який
пiсля народження дитини кинув був курити, зараз машинально взяв iз
простягнуто© пачки цигарку й, припаливши вiд сiрника, який Ходжа в пiднiс
йому, став жадiбно затягатись тютюновим димом.
- В нашу епоху вiд кожного з нас вимага ться стiльки, як нiколи ще не
вимагалося вiд людини за всю iсторiю людства. На нашу долю випало
переробляти не тiльки нашу дiйснiсть, а й нас самих,- сказав замислено
Ходжа в, спираючись плечем об стiнку тамбура."Мы рождены, чтоб сказку
сделать былью", а в нашiй дiйсностi, надто в нашiй узбецькiй дiйсностi, ми
часом натрапля мо на такi пережитки минулого, на такi пота мнi "заказники
феодалiзму", що аж дивом диву шся, як вони могли зацiлiти до наших днiв!..
Олександр Iванович розумiв, що Ходжа в хоче одвернути його думки вiд
того неминучого, що нависло над матiр'ю i про що було боляче думати. Це
для того вiн i почав розмову про такi речi, якi не могли захопити
Олександра Iвановича в його теперiшньому станi. Проте, думаючи весь час
про матiр, вiн усе ж чув, що каже Ходжа в, тiльки не мiг пiдтримувати
розмови i розсiяно дивився крiзь вiкно на дальнi гори, за якими починалась
Киргизiя. А Ходжа в розповiдав далi:
- Обслiдував я вчора Кара-Дар'©нську лiкарню. Заходжу в процедурний
кабiнет, а в ньому мух - як коло базарно© ятки. В чому рiч? Заглянув
випадково за ширму, а там на тумбочцi - черствий хлiб i недо©дки снiданку,
а на цвяшку коло тумбочки висить брудний халат з кров'яними плямами. В
процедурному кабiнетi! А зовнi все гаразд - i квiти на вiкнах, i завiсочки
бiлi, i ширма чиста... А сам "доктор" Iкрамов чого вартий! Проглянув я
його дiагнози - i смiх i грiх: "Роздратування, нетерпiння" (це читай -
неврастенiя) або - "Через незадовiльний шлунок (очевидно, якийсь гастрит)
працювати в колгоспi може тiльки обмежено..." Не дивно, що Iкрамов не
помiча мух, йего не турбу високий процент захворювань на малярiю, в
нього фактично нема нiяко© профiлактично© роботи. Але зате своя ширма,
навiть двi ширми: диплом Самаркандського медiнституту й, на жаль, ще...
партквиток. I ось порiвняйте: нашi вередовi узбецькi вченi, нашi прекраснi
iнженери, агрономи, самовiдданi трудiвники-бавовнярi i - десь отакий лiкар
Iкрамов, що був би саме на мiсцi в ролi лейб-медика при дворi емiра
бухарського... Така наша дiйснiсть, такий наш сьогоднiшнiй Узбекистан, де
багато чого ще хова ться за рiзними ширмами...
Ходжа в замовк i закурив нову цигарку. Все, що вiн оповiдав досi,
проходило через свiдомiсть Олександра Iвановича, не осiдаючи в нiй. Тiльки
слово "ширма" зачепилось там, а коли Ходжа в повторив його вдруге,
Олександр Iванович насторожився i став уважно слухати. При останнiй фразi
вiн скулився i рвучко повернув голову до Ходжа ва, немов чекав вiд нього
прямого удару в лице. Йому раптом уявилася та стара ширма матерi, яку
винiс сьогоднi ранком через непотрiбнiсть iз сво © кiмнати назавжди, i,
може, через це йому зненацька здалося, нiби саме до цi © алегорично© ширми
веде свою мову Ходжа в. Але той мовчав i в задумi дивився у вiкно, де аж
до самих гiр стелилися бавовниковi плантацi©. Олександр Iванович
стрепенувся, як вiд кошмару, попросив вибачити йому i мерщiй пiшов у вагон
до матерi.
Мати, як i ранiш, лежала горiлиць iз заплющеними очима. Лице ©© було
спокiйне, тiльки серпанок смутку й глибоко© втоми пойняв такi знайомi
Олександровi Iвановичу i в той же час чимось уже не такi, як перше, риси
материного обличчя. Здавалось, аж ось тепер тiльки мати, нарештi, спочила
по тяжкiй безнастаннiй роботi.
"Бiдна! - гiрко подумав Олександр Iванович, марно силкуючись вiдтворити
в пам'ятi з цього зморшкуватого, знекровленого й журного обличчя той
лагiдний, не затьмарений нiякими нестатками й клопотом образ матерi, який
вiн знав колись у далекому дитинствi.- Працювала все сво життя, щоб
спочити по-справжньому тiльки в цьому вагонi серед випадкових, чужих
людей... А ©© поневiряння вже тут, в Узбекистанi, в мо©й недоладнiй сiм'©,
де вона вiдбувалась за всiх, а жила -- за ширмою!.."
I знову Олександровi Iвановичу пролунали дальнiм вiдгомоном слова
Ходжа ва про ширму в Кара-Дар'©нськiй лiкарнi й ширми взагалi в життi.
Якби вiн почув про це ранiше, до того як у матерi виявлено рак, вiн
поблажливо посмiявся б з дивака Iкрамова. Але зараз Олександра Iвановича
охопила така розпука, що вiн лиш важко позаздрив лiкаревi Iкрамову.
Щасливий! У нього не вмира зараз мати вiд задавненого рака, вiн тiльки
необачно забув заглянути перед при©здом завоблздороввiддiлу за кляту ширму
в процедурнiй кiмнатi, а в Олександра Iвановича за ширмою гибiло й нидiло
життя його хворо© матерi, i вiн за два роки нi разу не подивився, що ж
дiялось у його власнiй кiмнатi за тою ширмою!..
Коли Ходжа в повернувся з тамбура, Олександр Iванович сидiв, спершись
лiктями на колiна й закривши долонями низько схилене обличчя.
Ходжа в тихо присiв край лави й мовчки дивився, як похиту ться голова
старо© в такт руху по©зда, колеса якого перескакували на розгалуженнях
колiй перед якоюсь великою станцi ю.
XXVII
Ходжа в просив Олександра Iвановича збудити його о другiй ночi - хай,
заступаючи один одного, вони почергують так до ранку. Аби тiльки перебути
якось нiч, а ранком вони вже будуть у Ташкентi. Та Олександр Iванович не
збудив його нi о другiй, нi о третiй, нi навiть о четвертiй, коли у вагонi
порiдшала пiтьма i в сiрому свiтлi передрання речi помалу стали набувати
свого звичайного вигляду.
Стомлений цiлоденною шарпаниною, Ходжа в мiцно спав на горiшнiй полицi,
а Олександр Iванович сидiв, спершись на маленький столик, що вiддiляв його
вiд приголов'я матерi, i думав: як прикро, як образливо прикро вмерти на
свiтанку! Не ввечерi, не вночi, а на свiтанку, на порозi нового дня, коли
все ожива , прокида ться, воскреса ... I що бiльше вiн про це думав, то
виразнiше й переконливiше передчував, що саме десь на свiтанку i прийде це
страшне розв'язання... I тому вiн боявся заснути... пошепки питав:
- Може, води, мамо? Може, ще щось треба?
Мати не вiдповiдала.
Вiн не чув ©© дихання, не турбував ©© марним мацанням пульсу, проте
через якесь особливе вiдчуття, властиве не стiльки лiкаревi, Скiльки
синовi, вiн непохибно знав, що мати ще жива.
Перед ранком вiн незчувся, як очi йому самi склепилися, i на якийсь час
вiн перестав вiдчувати i матiр, i самого себе... Коли ж раптом стенувся,
мов хтось покликав його,- у вагонi вже розвиднiлося i де-не-де почали
прокидатися пасажири. Плакала спросонку за стiною дитина, хтось пройшов у
кiнець з рушником i зубною щiткою, пробiгла через вагон провiдниця, та не
це збудило його, а - материн погляд. Голова матерi була тепер повернута
набiк, i очi дивились на нього. Це через те, мабуть, i здалося, що хтось
покликав його. Вiн притьмом устав i кинувся до матерi.
- Що тобi, мамо? - тремтячим голосом спитав вiн, чуючи, що зараз саме i
надходить те, чого вiн сподiвався всю нiч i чого так не хотiлося йому
дочекатись.
Посинiлi вуста матерi заворушились i двiчi трохи розтулилися. Чи то
йому почулося, чи справдi мати хотiла щось сказати, але не могла вже
вимовити,- напружений слух Олександра Iвановича вхопив тiльки частину
слова - якесь "пере..."
- Перевернути? - спитав вiн i нахилив до материних уст вухо. Та на
вiдповiдь почувся лише протяжний звук:
- С-с-с...
- Перестелити? - спитав, повернувшись до лиця матерi, i йому привидiвся
в напiвзаплющених материних очах вираз досади й туги.
- Переяслав? - майже кричма спитав вiн, i повiки матерi тихо
склепилися.
"Вона марить тим Переяславом..." - подумав Олександр Iванович i
поквапливо, щоб мати встигла ще почути, голосно сказав: - Я одвезу, мамо.
Але мати бiльше вже не вiдгукнулась.
Вгорi прокинувся i одразу ж зiскочив додолу Ходжа в.
- Уже ранок? - здивувався вiн, глянувши у вiкно, де ось-ось мало
блиснути сонячне промiння.Ну чого ж ви не збудили мене? - сердито
насупився на Олександра Iвановича Ходжа в.- Вам треба було самому поспати,
набратися сил, а ви...- Вiн глянув через плече Олександра Iвановича, який
мовчки стояв до нього спиною, затуляючи собою обличчя матерi, i притишено
спитав: - Як там?..
Та коли побачив нерухомi синi губи й восково-сiру руку, що безвладно
звисла з простирадла, вiн зрозумiв, що питати, мабуть, уже не варто було.
Однак вiн пiдняв цю руку i не одразу все ж намацав ще тонкий, як ниточка,
ледве вiдчутний пульс.
"Агонiя",сам собi констатував у думцi Ходжа в i обережно поклав кощаву
руку на постiль.
Та перед самим Ташкентом у матерi ще раз розплющилися очi. Все, що було
в нiй ще живого, напружилось, груди й рот конвульсiйне здригнулись, i очi
широко розкрилися. Чужi й холоднi, вони не помiчали вже нi сина, нi
синового начальника, а вiддалено втокмились у якусь цятку коло вентилятора
на стелi i там спинились враженим поглядом. Наче мати побачила й зрозумiла
там щось таке, чого не могли бачити й розумiти iншi живi люди...
...Те, що внесли на ношах санiтари в залiзничний медпункт у Ташкентi,
було щось iнше, а не мати, i Олександр Iванович одвiв вiд нього червонi
вiд нiчниць очi. Вiн тоскно дивився крiзь широке вiкно на спорожнiлий,
сумний тепер по©зд, яким вiн ©хав до Ташкента з матiр'ю, i йому шкода
стало, коли по©зд помалу посунув назад у парк...
Хто зна, скiльки ще стояв би так i дивився у вiкно Олександр Iванович,
нiчого не бачачи, та ззаду пiдiйшов Ходжа в i тихо спитав:
- Де ви хочете поховати?
Олександр Iванович здивовано обернувся, не зовсiм розумiючи запитання:
- Як - де? В Переяславi.- Вiн знизав плечима i безпорадно розвiв
руками.- Де ж iще? Тiльки в Переяславi...
Ходжа в уважно подивився на змарнiле, постарiле за одну нiч на кiлька
рокiв обличчя, i йому було невтямки, чи каже лiкар Постоловський про
якийсь Переяслав свiдомо, чи вiн стерявся з горя. Проте, коли трохи згодом
Ходжа в навмисне спитав, яка це буде кiнцева станцiя i до яко© залiзницi
вона належить, Олександр Iванович цiлком розсудливо вiдповiв:
- Станцiя зветься так само - Переяслав, Пiвденно© залiзницi, але до
мiста треба ще кiлометрiв двадцять п'ять - автотранспортом.
Тодi Ходжа в узяв його за лiкоть, злегка потиснув i тихо, але твердо
пообiцяв:
- Я все зроблю. Не турбуйтесь.
(...)
I вiн зробив усе. В другiй половиш наступного дня принiс до готелю, де
вони переночували, квитка на по©зд i багажну квитанцiю на оцинковану труну
з тiлом матерi. Передаючи Олександровi Iвановичу зарплату та вiдпустковi,
Ходжа в запропонував позичити ще й вiд себе кiлькасот карбованцiв на
всякий випадок. Олександр Iванович байдуже поклав грошi в бiчну кишеню
пiджака й вiдмовився вiд позички. Забувши навiть подякувати Ходжа ву, вiн
опустив застиглий погляд на багажну квитанцiю i довго тримав ©© в руках,
не знаючи, що з нею робити.
- Покладiть ©© краще в паспорт,- порадив Ходжа в, i Олександр Iванович
мовчки скорився. Але довго пiсля цього вiн час вiд часу торкався пальцями
того мiсця пiджака, де лежав паспорт з квитанцi ю, наче перевiряв, чи не
загубив ©х, бо його щось муляло там.
Ходжа в одвiз Олександра Iвановича на вокзал, посадив у вагон по©зда на
Москву i за кiлька хвилин до вiдходу промовив на прощання:
- Я розумiю вашу втрату: вона безмiрно тяжка. Що скажеш! Людському
розумовi важко погодитись iз безглуздям смертi. Але будьте мужнi. Такi, як
ви, потрiбнi багатьом людям...
Чи вiд цих простих, теплих слiв, чи тому, що виходили останнi хвилини
перебування з такою прекрасною, чуйною людиною, яка стiльки зробила для
нього в цi скорботнi днi,щось важке зсунулось у грудях Олександра
Iвановича i з болем вихопилось мало не криком:
- Якби ви знали, як я заборгував ©й!.. I як сплатити це все, коли...-
Вiн не змiг доказати: "...коли матерi вже нема тепер".
Ходжа в нахилився до голови Олександра Iвановича i пошепки проказав:
- Ми всi в боргу перед нашими батьками й нашою Батькiвщиною. Тiльки
народ може поквитати нашi борги. Йому й сплачуймо - вiн безсмертний!..
Ходжа в швидко пiдвiвся, бо з репродуктора на перонi голосно
повiдомляли про вiдхiд по©зда. Взяв безвiльну руку Олександра Iвановича,
журно подивився на змучене обличчя, i нараз обiйняв дужими руками за
плечi, й мiцно пригорнув його до сво©х грудей. Потiм вiдхилився, глянув ще
раз i зник у коридорi.
XXVIII
На Хуторi Михайлiвському Олександр Iванович уперше пiсля пересадки в
Москвi вийшов з вагона подихати свiжим повiтрям. Хоч будинок станцi©,
зда ться, нiчим не вiдрiзнявсь вiд попереднiх станцiй, а неподалiк, за
пристанцiйним висiлком, було видно сосновий бiр - такий же, який вiн бачив
у вiкно пiд Брянськом, але це була вже Укра©на. Вiн вiдчув ©© i в самiй
назвi "Хутiр", що над головним входом була написана великими лiтерами
росiйською i укра©нською мовами, i в рiзноголосому гомонi на перонi.
Особливо привертав його увагу лагiдний голос лiтньо© жiнки, яка десь
кричала на всi сторони:
- Огiрочки свiжi! Кому треба огiрочкiв?
Вiн прислухався до давно не чуто© м'яко© вимови укра©нських жiнок i
думав: "Як би зрадiла зараз мати, коли б могла почути цi голоси, такi ж,
як i в любому ©й Переяславi, побачити цю жiнку в старих кирзових чоботях,
що пропону всiм сво© "огiрочки"!..."
Вiн пройшов до голови по©зда, де вiдсапував, готовий мчати далi,
паровоз, i йому дивно стало, що вiн уже на Укра©нi, але без матерi, сам.
Матерi нема вже, лиш у багажному вагонi сто©ть десь оцинкована труна з ©©
тiлом...
Олександр Iванович пiдiйшов до широко вiдчинених дверей багажного
вагона, де вивантажували якiсь рогожанi тюки й хтось кричав комусь
навздогiн: "Вiзьмiть накладну", обережно обiйшов тюки з чорними
розляпистими написами адрес i, спинивши дихання, здаля глянув усередину.
Там у кутку лiворуч, мiж кравецькою машиною i дитячим велосипедом, тьмяно
поблискував цинковий бiк труни. I важко було повiрити, що то лежить тiльки
тiло матерi, а ©© само© вже нема i нiколи не буде. Нiколи!..
Вiн одвернувся й перевiв очi вдалину, куди простягалися безконечнi
рейки на пiвдень, куди весь час линула думка зажурено© матерi, до того
далекого Переяслава, i твердо проказав сам собi: - Я все сплачу, мамо.
Все!
I вперше за весь цей неможливий час на-очах йому - чи то вiд теплого
лагiдного вiтерця, що повiвав з пiвдня й легенько пестив йому лице, чи так
вiд чогось на очах виступили сльози й нараз стало легше на душi. Так,
немовби вiн з чимось чи з кимось замирився, немовби i йому простилося все,
що лишилося там, позаду. Тiльки шкода, що нема поруч переяславсько©
Марусi, а ©й би саме й зустрiти його з тiлом матерi отут, на першiй
станцi© укра©нсько© землi...
1953-1957