Чайковський А.. За сестрою

дитина в Укра©нi, що поганцi виробляють iз бранцями, що ©х продають на
базарi. I вiн уявляв собi, як його любу сестричку татарин веде на мотузi
на базар, як ©© поганцi оглядають та торгують, а вiдтак везуть в далеку
турецьку землю, геть за море, i звiдти нiколи ©й вже не вернутись. Йому
збиралось на плач.
- Хiба ж, тату, так ©© нещасну залишимо без помочi?
- Так мусить бути, коли не можна, iнакше, - каже батько. - От не рви
мого серця... Не вона одна...
- Чому не можна? Ось ми три ©дьмо в Крим, то ©© освободимо.
- А зна ш ти, братiку, де Крим? - вiдзива ться Петро. - Там усi три
пропадемо, i нас розлучать, та й ©© не видобудемо. Пропало!...
Павлусь затяв зуби i не говорив бiльше нiчого. Вже над вечером надiйшла
решта козакiв з табором. Настала нiч. Козаки полягали спати. Павлусь лежав
мiж батьком i братом, нiби спав. В обозi затихло.
Тодi Павлусь устав тихенько, надягнув на себе кожушину, взяв сумку з
сухарями в брата, його двi пiстолi, мiшочок з кулями й рiжок з порохом,
припняв свою шаблю i пiшов, несучи сво сiдло на головi помiж сплячих
козакiв просто до того мiсця, де паслися конi. Знайшов свого коня i
обережно ви©хав помежи ватри вартових козакiв у степ. Вiд'©хавши на таку
вiддаль, що його кулею не досягне, вiн потиснув коня i пiгнав скоком.
Тепер поглянув на зорi i завернув коня на пiвденний захiд. "Там i Крим
лежить", думав собi хлопець. Бо покiйний дiдусь показував йому частенько
зорi на небi, по яких i серед ночi не заблука ш, i хлопець добре собi
запам'ятав. Дiдусева наука стала йому в пригодi. "0сь це великий вiз, -
повторяв собi Павлусь, - а ця зоря над нами показу пiвнiч. Ну, напроти
не© мусить бути пiвдень". I туди вiн по©хав.
Коли Степан з Петром .рано прокинулись, Павлуся не було. ©х аж
заморозило. Вони вiдразу догадалися, що завзяте хлоп'я по©хало шукати
сестри, а звiдти напевно не вернеться, пропаде.
Коли це сказали Недолi, вiн говорив:
- Як хлопець з цього вийде цiлий, то знайте, що з нього кошовий буде...



VI

Хлопець за цi два днi осво©вся iз степом i з татарами, а тепер не
лякався нiчого. В нього ж була шабля й два пiстолi, то не те, як вiн
утiкав iз Спасiвки. Тепер вiн вже мiж козаками бував у походi i бачив, як
татарва б' ться...
хав так пiдтюпцем аж до рана. Тепер натрапив на якусь рiчку i напо©в
коня та дав йому трохи спочити. Сам з ©в кусок сухаря й по©хав дальше,
держачись усе пiвденного заходу.
Коло пiвдня вiн дуже знемiгся, спати йому хотiлося. Муха страшенно
кусала, ©дучи так, натрапив Павлусь на балку. В балцi в найвужчiм ©©
заглибленнi росли кущi, а з-межи них випливала вода з джерела. Тут був
гарний холодок, що аж манив до себе. Павлусь загадав тут спочити до то©
пори, аж трохи перестане палити спека. Вiн розсiдлав коня i припняв його
на мотузi до куща. Кiнь напився води i почав над потiчком пастися. Павлусь
з ©в жменю смажено© в салi кашi, напився з джерела води i поклався в
холодку на сiдлi спати. Якийсь час чув, як кiнь хрупав траву, як бринiли
комахи в травi, перекликались пiльнi коники, а далi й заснув твердо.
Прокинувся вiд того, що сонце вихилилося з-поза високого берега i
заглянуло йому в вiчi. Вiн вiдразу нагадав, де вiн. Вiд здорового сну йому
весело стало на душi. Вiн почував у душi певнiсть, що сестру знайде й
визволить. Загадав зараз ©хати далi, поки нiч настане.
Тепер краще було ©хати. I кiнь вiдпочив, i вiн почувався здоровий i
ситий. Вже над вечором до©хав до яко©сь рiки. Вода плила мiж двома досить
стрiмкими берегами. Тут i ночувати буде, аби лише пригоже мiсце знайти. Та
як лиш з'явився над берегом, обсiла його хмара комарiв, що аж в очi лiзли.
Вiд комарiв найкраще обiгнатися ватрою. Вона й вовка вiдстрашить, але зате
татарина може звабити. Треба б десь так у захистi, щоб не видко. Вiн узяв
коня за поводи, пiшов понад берiг i пильно розглядався. Тут натрапив на
два високi каменi, що стоячи один коло одного, лишали мiж собою невеличку
прогалину. Недалечке тих каменiв була вiдстань вiд води до берега, де
можна було коня попасти. Перед тою прогалиною, що мiж каменями, рiс
високий кущ верболозу. Павлусь аж усмiхнувся, побачивши таке гарне мiсце.
Зараз завiв коня пiд берiг i припняв до куща.
Далi побiг на берiг i почав збирати цiлими оберемками суху траву й
бадилля. Все те скинув з гори в прогалину мiж каменями. Тепер викресав
вогню, запалив вiхоть сухо© трави й пiшов поза верболоз у прогалину. Без
того не зважився йти. Вiн знав, що в таких мiсцях, гадя бува . Гадюка
вдень не страшна. Егеж! Кiлька ©х сам Павлусь винищив у степу таки цiпком.
Та вночi - то вже не те. Вона вкусить так, що людина або скот пухне, i
треба ©хати до знахаря. Павлусь не раз це бачив, а тут знахаря нема .
I справдi, коли Павлусь засвiтив у прогалинi, зашипiла гадюка, втiкаючи
помiж кущi.
- Вибачай, панi-матко, - говорив стиха Павлусь, - що не дав виспатися.
Цим разом поступись гостевi. За це вранцi спасибi тобi скажу.
Павлусь розвiв невеличку ватру. Комарiв прогнав. Оглядаючи сво
леговище, вiн побачив пiд берегом печеру i подався туди з вiхтем горючо©
трави. На землi розлазилися малi гаденята. З печери вилетiла сова i трохи
не скинула хлопцевi шапки з голови. Випаливши печеру, вiн принiс сюди сво
сiдло i лагодився спати.
Тепер вiн нагадав, що йому хочеться ©сти. Вiн не хотiв з ©дати усiх
сво©х припасiв. Забавляючи себе, вiн збирав потоптанi гаденята i кидав в
огонь. Вони на жару вертiлися, пухли, а вiдтак трiскали, аж вогонь
розприскувався. Але тою забавкою голоду не заспоко©в. Павлусевi
нагадалося, чи не можна б ©сти печену гадюку або... жабу. Таки жабу лiпше.
В рiцi, мабуть, жаби. Якби лише зловити, бо ©сти страх хочеться. Можна б
i птицю вбити з пiстоля, та тепер нiч. Нiчого не поможе, треба пекти жабу.
Вiн узяв жмуток трави, запалив i пiшов до рiки. Кiлька наляканих жаб
справдi скочило у воду.
Хлопець полiз у воду i став собi свiтити, забуваючи на всю небезпеку.
Такого дива вiн ще не бачив. Вода була йому вище колiн. Була чиста. На
сподi видко було пiсок. Вiд свiтла вiдбивало бiле тiло його нiг.
Аж дивиться, а бiля нього щось плеснуло по водi. Вiн стояв, не
рухаючися. Трава горiла ясно. З не© вiдпадали горiючi iскри на воду i тут
гасли, шиплячи. Павлусь побачив, як надплила риба. Вона дивилась на
Павлусевi бiлi ноги i, повертаючи хвостом та порушуючи зябрами, почала
наближатися но ноги. По дорозi проковтнула вуглик, та зараз i викинула
його з рота. Павлусь стояв непорушне. Трава догоряла. Тодi Павлусь
запустив блискавкою руку в воду, зловив рибу за голову i вп'ялив пальцi в
©© зябри. Догоряючу траву пустив на воду, його огорнула пiтьма. Лише бачив
бiлу рибу у сво©й руцi, що пручалась на всi боки.
- Це мабуть краще, як жаба, - подумав Павлусь. - Слава тобi, Господи!
Вилiз на берiг i пiшов у свою печеру, де вже вогонь став пригасати.
Докинув бадилля, полум'я спалахнуло, а Павлусь почав справляти рибу. Вiн
©© зарiзав ножем, випотрошив i поклав на грань. Вiдтак обертав ©© на всi
боки, поки не спеклася.
Павлусь не тямив, чи йому щось так смакувало, як оця риба. Тепер
помолився, вкрився кожухом i заснув безжурно.
Вiн прокинувся вранцi вiд того, що хтось сильно штовхнув його в бiк.
Розплющив очi й побачив над собою високого чоловiка з люлькою в зубах.
Чоловiк був одягнений в подерту, замазану одежу i в татарську шапку. На
ногах у нього були постоли, пов'язанi мотузками. Лице чорне, пожовкле та
розкуйовджена чорна борода. Не було на ньому нiчого, що нагадувало б
козака. Вся зброя в нього - довгий нiж за поясом.
- Вставай, козаче, пора в дорогу! - гукнув i плюнув крiзь зуби...
Павлусь присiв на лежанцi й таки налякався. Таж: це напевно харциз,
розбишака, про яких стiльки вiд дiдуся наслухався.
Одного разу у Спасiвцi зловили парубки такого самiського при конях. Вiн
його бачив...
- А хто ви, дядьку, будете? - пита Павлусь i чу , як у ньому серце
затривожилось.
- Не будь надто цiкавий, а то в пекло попадеш! Роби, що велять,
збирайся.
- Куди ж ви мене?
- Побачиш, вiзьму тебе з собою.
Павлусь вхопив миттю пiстоль i натягнув курок...
Та заки вспiв стрiлити, харциз копнув його ногою по руцi, i пiстоль
випав геть з руки.
- А диви, жаба! До пiстоля береться!
Харциз одною рукою придержав Павлуся, а другою зв'язав йому мотузом
руки.
- Дядечку, пустiть мене! - просився Павлусь, аж плакав. - Я так iз
страху, ви мене страх налякали... я далебi нiчого... я за сестрою шукаю...
©© татари в ясир взяли. Пустiть, дядечку, пустiть; Бога за вас молитиму, а
то я припiзнюся.
- Ну, заспокiйся! Я тобi дорогу до татарiв покажу, та вибач, що тебе
трохи спутав, ти кусати любиш...
Розбишака осiдлав коня. Вiн зараз змiркував, що в сiдлi грошi, бо
усмiхнувся. Пiстолi заткнув собi за пояс, а шаблю шпурнув геть, бо йому
тако© мало© не треба.
Павлусь мало не розплакався за сво ю шаблею.
Харциз скочив на коня i посадив Павлуся наперед себе.
- Ну, тепер по©демо до татар!...
- Дядечку, менi болять руки; розв'яжiть, бо зiмлiю.
- Добре, я тебе розв'яжу, та гляди, якби тобi забаглось втiкати або
те , то не прогнiвися, а головку тобi скручу, як горобцевi.
Павлусь поглянув на харциза, та аж задеревiв. У нього свiтили очi, мов
у вовкулаки.
- Куди ж ви мене везете?
- Тобi кажуть, до татар. Однака наша дорога. Ти за сестрою шука ш?
- Авжеж за сестрою, за Ганною. Вона така добра, як янгол, татари
набiгли на нашу Спасiвку, багато людей пiймали й ©© теж.
- А ти?
- Я втiк на татарськiм конi та по дорозi козакiв здибав. Вони вiдтак
розгромили татар i багато наших спасiвчан освободили.
- Далеко звiдсiля?
- Мабуть, далеко. Десь над рiкою Самарою, коли зна те...
- Дядьку! - сказав по хвилi.
- А чого?
- Ви чоловiк бувалий, поможiть менi, будь ласка, сестру вiднайти i
визволити. Велику заслугу в Бога матимете, до того я вам ще гарненько
заплачу...
- А в тебе грошi?
- , далебi, i червiнцi i таляри. Усе те буде ваше, коли Ганя буде
вiльна...
Харциз усмiхнувся злобно:
- Ну, заспокiйся, побачимо...
За грошi бiльше не питав. Вiн знав, де вони схованi.
Павлусь справдi заспоко©вся. Хоч як харциз йому не подобався, вiн собi
мiркував, що за грошi все зробить. Тож то зрадi , як сестру викупить i
визволить та привезе додому! Харциз вiдгадав думку хлопця i був певний, що
вiн не втече, а буде його держатися.
Коло полудня натрапили на невеличку ватагу татарських купцiв, що
вертались iз Киева в Крим.
Було ©х не бiльше, як двадцять людей. Вони сидiли то на конях, то на
татарських арбах, навантажених усяким крамом. Волiклися поволi. Вони зараз
спостерегли харциза i пристанули.
Харциз, в'©хавши мiж них, став щось по-татарськи розповiдати, показуючи
на Павлуся. Його взяли татари з коня i стали оглядати. Мацали за руки й
ноги, повертали його головою i дивились в зуби, достоту так, як роблять
купцi iз скотом на базарi. У Павлуся зродилось лихе прочуття. Вiн
догадувався, що харциз прода його татарам.
Впевнився у сво му почуттi, коли татарин виймав, гаманець 'з грiшми i
став ©х числити на руку харцизовi, що не злазив з коня. Вiн сховав грошi в
кишеню i, заговоривши ще кiлька слiв, завернув коня й подався в степ.
- Дядьку, дядечку, чого мене лиша те? - кричав Павлусь. Вiн хотiв за
ними бiгти.
Харциз оглянувся й каже:
- Шукай, дурню, сестри; вони тобi дорогу покажуть.
Павлуся придержав татарин за руку:
- Не втiкала, бо зв'язала тебе на мотузок; твiй тато спродав менi
тебе...
- Який вiн менi у чорта тато! - кричав сердито Павлусь, а наздогiн
харцизовi гукнув:
- Продав ти мене, Юдо. Бог тебе напевно покара !
Харциз був дуже вдоволений. Добув без труду коня, сiдло з червiнцями,
та ще й за хлопця грошi взяв. Тепер по©де де-небудь у город i загуля ,
загуля , аж чортам стане заздро. Вiн почав спiвати, аж луна по степу
пiшла.
Вiн був такий зайнятий собою та тим, як вiн загуля , що не зважав нi на
що. Кiлька разiв iз радощiв потягнув коня нагайкою i ©хав так до вечора.
Був голодний. Коли так де-небудь поживитися...
Аж ось побачив ватагу козакiв, що над'©хали з протилежного боку. З ними
не радо хотiв харциз стрiнутися, аби часом не трапити на якого знайомого.
Про нього недобра слава ходила по Укра©нi. Його знали, як потурнака,
харциза, що зарiзав би рiдного батька. Чимало було в нього грiхiв на душi.
Вiн показував татарам дорогу в Укра©ну, крав козацькi конi, хлопцiв та
дiвчат, де трапилося, i перепродував татарам. Тепер наткнувся вiн на
козакiв так неждано, що нiкуди було втекти. Напевно зловлять на аркан або
уб'ють з рушницi, а так, то може ще вибрехатися. В Укра©нi не був уже
кiлька рокiв, змiнився з лиця й може нiхто його не пiзна .
Вiн здiйняв шапку i став вигукувати:
- Пугу, пугу!
То була ватага Недолi.
Харциз пiд'©хав ближче.
- Братики, козаки! Слава Богу, що я з вами стрiнувся...
- Ти звiдкiля?
- Я з татарсько© неволi втiк. П'ять лiт мене поганцi мучили, та вдалось
менi на татарському краденому конi втекти. Десять днiв степом ©хав та хiба
сирою рибою живився, бо й кресива в мене нема, щоб вогонь розвести. Дайте,
братцi, .що-небудь ©сти.
- Ну, гарно, - каже Недоля, - будь нашим гостем. Дайте йому що-небудь
©сти.
Козаки подали йому кiлька сухарiв та сушено© риби. Вiн, не злазивши з
коня, за©дав, аж трiщало. Козаки почали до нього пильно приглядатись.
Особливо Непорадний оглядав його на всi боки.
- Добрий у тебе кiнь, небоже, звiдкiля ти його взяв? - пита
Непорадний.
- Татариновi вкрав, прости Боже грiха, - каже харциз, усмiхаючись.
- Пане сотнику, - каже Непорадний, - вiн бреше, цього коня я знаю, це
той, що хлопець на ньому втiк, i сiдло те саме. Харциз поблiд.
- Про якого хлопця, - каже, - ви говорите? Я нiчого не знаю.
- Ось зараз будеш знати, чортiв сину, - крикнув Непорадний i вмить
закинув йому петлю на голову.
Харциз став оборонятись, та вiдразу кинулось на нього кiлька козакiв.
Його стягнули з коня i зв'язали.
- А дивiть, хлопцi, - каже один, - i Петровi пiстолi ма .
- Признайся, душогубе, де ти хлопця дiв? - гримнув Недоля.
Харциз мовчав. Козаки обступили його кругом i оглядали.
- Хлопцi, нам ночувати пора. Розпалiть вогонь, а вiдтак припекти його
залiзом, поки не скаже 'правди.
До харциза наблизився й татарин, що тепер пристав до козакiв.
Вiн заговорив до нього кiлька слiв по-татарськи.
Харциз мовчав.
- Я його знаю, - каже татарин до сотника. - Вiн потурнак, татарам
служить, людей прода . Його звуть Карим. Харциз поблiд ще бiльше, тепер
йому амiнь.
- Егеж, це той Карий! Його цiла Заднiпрянщина зна , жiнки дiтей ним
лякають... Ось ти, небоже, знав, де охорони шукати!..
- Чи ти скажеш вже раз, де ти хлопця запропастив? - пита Недоля. - Я з
тебе шкуру зняти накажу.
- Я продав його татарським крамарям.
- Панове молодцi, в сiдлi ще захованi грошi, так як були.
- Панове товаришi, - пита Недоля, - зробiмо над цим безбожником суд.
Вiн вiдрiкся Христа, пристав до нашого найтяжчого ворога, зраджував братiв
сво©х, продавав християнськi дiти поганцям. Що йому за це зробити?
- Смерть! - гукали козаки.
Вони готовi були кинутися на нього й розiрвати на шматки.
- Чу ш, Гусейне, - каже Недоля до татарина, - вiзьми його i скарай на
голову.
Татарин махнув ножем i вiдрiзав голову харцизовi. Тодi взяв Карого за
ногу й поволiк у степ.
Проклiн Павлусiв здiйснився.



VII

Павлусь заспоко©вся. Вiн сидiв на татарськiй арбi, пiдiгнувши колiна
пiд бороду i задумався, що йому тепер робити. Татарин пiдсунув йому кусок
паляницi й кухоль молока. Павлусь був дуже голодний. Вiн з ©в паляницю i
випив молоко, не знаючи, що воно кобиляче.
"Може воно так лiпше", подумав Павлусь, "що я мiж татар попався. Вони
мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду".
- А куди ви ©дете? - осмiлився запитати Павлусь.
- Ми ©демо в Крим, i ти ©деш з нами. Як будеш добрий, то й тобi буде
добре.
Татари видавались Павлусевi якимись добрячими людьми, не такими, як тi,
що Спасiвку грабили. Це були крамарi, такi самi, як тi, що не раз у
Спасiвку заходили.
Хлопець повеселiшав i почав татар цiкаво розпитувати про все. Вiн ©м
подобався. За кiлька днiв вiн осво©вся з таким життям. Помагав татарам у
всьому i вчився запопадливо татарсько© мови. Вiн був понятливий, i татари
не могли надивуватись тому. Iншi бранцi були якiсь неприступнi, дикi, все
плакали, а Павлусь, вивчивши татарськi слова, послугувався ними в розмовi.
- Ти вiд нас не втечеш? - пита його раз найстарший татарин iз сивою
бородою.
- А куди менi втiкати? Без коня, без збро©? Менi мiж вами добре. Я й не
знав, що мiж вами такi добрячi люди бувають...
- Ми купцi. Ти лишися з нами, прийми нашу вiру.
- Я ще не знаю, яка ваша вiра. А хiба ж мiж вами хрещених нема?
- Нема. Ти мусиш виректися хреста, плюнути на нього.
Павлусь плюнув би татариновi в очi за таку зневагу християнсько© вiри.
- Я насамперед хочу вивчити вашу мову, а це потiм...
- Добре, добре!- говорив татарин - Коли станеш мослемом, то й вiльний
будеш, а потому можеш до велико© почести у нас дiйти... ти гарний хлопець.
Не один з ваших був у нас великим везиром у падишаха в Царгородi...
- А що це падишах?
- Не зна ш? То цар турецький, дуже великий пан, зна ш?
- Того не знаю. У нас в Укра©нi нема царiв, а гетьман, а на Сiчi
кошовий отаман...
- То ще бiльший. Вашого гетьмана, можуть скинути i вибрати другого. А в
нас не так. У нас хто вродиться падишахом чи ханом, то вже й до смерти ним
буде...
- А кiлько ви за мене заплатили тiй собацi? - пита iншим разом
татарина.
- Двадцять золотих.
- Ов, так мало! - каже Павлусь, смiючись.
- - А ти вартий бiльше?
- Я був би вам дав за себе вдесятеро стiльки.
- Хiба ж у тебе грошi?
- Тепер нема, але були в сiдлi; той собака харциз забрав разом iз
конем.
- Чому ти нам не сказав цього? Ми були б вiдбили...
- Може, я колись з ним стрiнуся... Як вiн зветься?
- Ми його звемо Карим.
- А чи у вас, татарiв, продають теж?
- Нi, не можна людей сво © вiри продавати; за це велика кара.
- От бачите, а вiн свою вiру продав...
- Вiн не ма вiри. Ми зна мо його. Вiн з нами торгу .
"Такi то й ви", подумав Павлусь, "що з злодiями крамарю те!".
Павлусь побоювався, що його теж продадуть в Криму на базарi i запитав
раз про те татарина.
- Добрих хлопцiв нiхто не прода , а держить собi.
Павлусь не хотiв з цими купцями розставатися. Вiн гадав, що з ними
©здитиме по цiлому Криму та так i сестру вiдшука .
Дорога до Криму тривала дуже довго. Навантаженi арби волiклись поволi,
а вже кожна переправа через рiку була дуже тяжка. За той час Павлусь
пiдучився татарсько© мови настiльки, що розумiв, коли до нього говорили, i
знав дещо вiдповiсти.
Хлопець показувався до всього охочий i щирий i сповняв усi роботи
справно.
Татари були з нього радi й були певнi, що вiн збусурманиться. Хлопець
був супроти них на©вний, розказував ©м просто, що його питали. Вiн
розказував ©м, як татари зруйнували Спасiвку, як вiн утiкав, та й як потiм
козаки розгромили татар. Одного лише не сказав i це заховав собi на днi
душi, що вiн ©де в Крим, щоб рятувати сестру з полону. Коли б не те, вiн
вже давно втiк би, не надумуючись, бо мав до цього багато нагоди.
Татарiв навiть це дивувало, коли раз стрiнули в степу чумацьку валку,
Павлусь розмовляв з чумаками, але не просив, щоб його викупили та взяли
додому. Пiд час дороги Павлусь пильно придивлявся, куди ©хали. Старався
запам'ятати кожну рiчку, кожний брiд i все те, по чому цю дорогу можна б
пiзнати. Так, за©хали аж до Перекопу. Павлусь побачив уперше море, i в
нього сильнiше забилось серце.
Тепер зачиналася Татарщина. Зараз за Перекопом побачив першi татарськi
улуси. Якi ж вони були неподiбнi до укра©нських сiл! Чужина аж била в
вiчi. Павлусевi тепер стало лячно. Поки ще бачив степ, йому здавалося, що
вiн дома. Тепер нi слiду по Укра©нi. Його звичайна вiдвага кудись пропала;
йому стало моторошно.
Пере©хали кiлька улусiв. Ватага й тут тягнулася поволi. Татари виходили
й придивлялися до них, а дехто розпитувався за сво©х знайомих, що пiшли
загоном по Укра©нi.
Та купцi не знали, що на те сказати; вони нi з ким не бачилися.
Нарештi стали в селi Коджамбаку, де була ©хня оселя. Сулейман-ефендi,
той старий iз сивою бородою, що купив Павлуся, був дуже багатий татарський
купець. Вiн вiв широку торгiвлю мiж Царгородом та всiми надморськими
мiстами й Укра©ною. Сво© головнi склади мав саме в Коджамбаку. Тому оселя
виглядала, як мале мiстечко. Стояли тут рядком кам'янi доми, звичайнi i
поверховi, були шопи на вози й конi, склади з крамом, а при однiм боцi
стояв великий поверховий дiм, де мешкав Сулейман. Той дiм припирав до
великого городу. Всi тi будiвлi були оточенi густим частоколом, а в ньому
дво ворiт однi проти одних.
Коли Павлусь в'©хав на той майдан, то йому аж у головi закрутилося.
Такого дива вiн ще не бачив. Ходило туди багато людей. Досi здавалося
Павлусевi, що татарва то найчорнiшi люди на свiтi. Тепер побачив губатих
чорномазiв з Африки, що звивались, як чортяки, ©х Павлусь найбiльше
боявся.
Сулейман при©хав на сво©й арбi, де й Павлусь сидiв, пiд самий рундук
дому. Звiдси повиходила служба i почали низько кланятися Сулеймановi.
Назустрiч батьковi вийшов його син Мустафа, що в неприявностi батька
завiдував його цiлим майном.
Коли звiталися, спитав Мустафа батька, показуючи на Павлуся:
- Хто це?
- Цього хлопця привожу тобi на гостинця, я його купив. Поклонись твому
новому лановi, - сказав Сулейман до Павлуся: - Будь слухняний, як i досi,
i буде тобi добре.
Павлусь здiйняв шапку i вклонився по-сво му.
Мустафа сказав щось якомусь татариновi, цей взяв Павлуся за руку й
повiв мiж челядь.
Челядь мешкала нанизу. Горниця була призначена для панiв.
Павлусь аж тепер помiтив, що всi вiкна нагорi були прислоненi густою
дерев'яною решiткою.
Вийшовши до челядно©, Павлусь не знав, що з собою робити. Прийшов
найстарший мiж слугами i почав його з усiх бокiв оглядати.
- Ти звiдкiля? - пита по-укра©нському.
Павлусь вiдповiв, та дуже дивувався, що цей татарин так добре зна його
мову.
- А ви, дядечку, теж з Укра©ни? - спитав Павлусь.
- Мовчи! - гукнув татарин i вийшов. До Павлуся приступив один невiльник
укра©нець.
- Ти його так не питай, а то розсердиться та ще поб' .
- Та за що ма мене бити? Хiба я йому що зробив?..
- Тут б'ють, хоч i нема за що. Вiн бач потурнак, та хто його запита
про Укра©ну, вiн дуже соромиться, бо совiсть гризне, шо покинув Христа i
збусурменився. Тому вiн i злющий такий на нашого брата, як пес, гiрш
татарина.
- Та давно тут живете, дядьку?
- Рокiв п'ять, небоже! - вiн охнув.
- Тут важко жити?
- Сказано, неволя. Та тут ще рай проти того, що в iнших. Старий
Сулейман добрий чоловiк, та його часто нема дома, Мустафа гордий i
ненавидить нашу вiру, а цей потурнак Iбрагiм то сам чорт.
- Не пробували втекти?
Невiльник усмiхнувся сумно.
- Заки добiжиш до Перекопу, то з п'ять раз зловлять. А коли зловлять,
то або повiсять, або в неволю до туркiв продадуть, а все виб'ють так, що
душа вилазить.
- А я знаю, що багато людей звiдси втiка ...
- Бо тут i багато хрещеного народу, то декому й уда ться втекти.
- Як ви, дядьку, зветесь?
- Остап Швидкий.
В тiй хвилинi вбiг до челядно© чорномазий невiльник i покликав Павлуся
до пана. Павлусь пiшов за ним нагору i вступив до свiтлицi. Вона була
простора й мала кiлька великих вiкон в однiй стiнi. Попiд стiни йшли
пiдвищення, вкритi килимами; цiлий помiст теж був застелений килимами.
Стiни були помальованi червоною, синьою та жовтою барвою квiтами та
лiнiями. На пiдвищеннi сидiв Мустафа, перед ним стояв маленький столик; на
ньому запiкалася велика люлька, з яко© Мустафа потягав цiлi клуби диму, а
далi лежали рiзнi ласощi. Павлусь здiйняв шапку i вклонився.
- Приведи перекладача, - каже Мустафа до слуги.
- Не треба, - каже Павлусь, - я знаю по-вашому.
- Так? Ну побачимо. Як тебе звали?
- Павлом Судаченком мене звуть.
- Нi, тебе так звали. Тепер ти зватимешся Гусейном.
- Я не хочу, я ще не прийняв вашо© вiри...
- Дурень ти! Не прийняв, так приймеш...
- Нi, не прийму i мо © християнсько© не покину.
- Як приймеш нашу, будеш свобiдний.
- Не хочу, нi за що в свiтi.
- Я тебе вибити звелю.
- Хоч i повiшайте, то нi. По що менi опiсля в пеклi горiти...
- Кажу тобi, що свобiдний будеш...
- Я й так буду свобiдний, як захочу...
- А то як?
- Втечу та й годi.
Мустафа засмiявся.
- А зна ш ти, що в нас втiкачам роблять?
- Знаю, повiсять. А як не зловлять, то таки пропало.
- Я хотiв тебе взяти до поко©в за козачка.
- Берiть, де хочете. Я доти буду добрий, поки менi буде добре...
Павлусь навчився балакати з татарами просто й одверто. Та це не
подобалося Мустафi. Вiн зморщив брови i сказав:
- Ти, хлопче, зухвалий; як ти до мене вiдзива шся?
- Хiба ж ви не людина?
Мустафа плеснув у долонi.
Ввiйшов потурнак наставник.
- Цього зухвалого джавра випарити i до конюхiв дати!
Потурнак схопив Павлуся за руку й повiв наниз.
- У тебе, хлопче, загострий язик; гляди, щоб не врiзали... На долинi в
челяднiй вибили Павлуся так, що аж кров текла iз спини. Хлопцевi текли
сльози з очей, але закусив губи до крови i не видав нi одного стону. Вiн
сiв на землi i трясся всiм тiлом. Ось попався... Думав собi, що буде
цiлком iнакше, а воно он як. До нього приступив земляк Остап:
- Що ти, небоже, йому сказав, що тебе били?
- Нiчого. Пiдмовляв мене на бусурменську вiру, та я не хотiв... Я
говорив з ним, як з людиною, а то звiр.
- З ними не можна просто балакати, як з нашим братом; з ним треба
хитрити, низько кланятись... Що ж ти сказав?
- Я сказав, що як менi буде зле, то втечу.
- Дурень ти! Хто так говорить? Тобi треба було показувати покiрного,
тебе лишили 6 у горницях на послугах...
- Не хочу, - каже Павлусь. - Найлiпше коло коней ходити.
- Куди ж тебе призначив?
- До конюхiв...
- Не гадай, що то легке дiло. Там попадеш пiд руку такого чорта, що наш
потурнак Iбрагiм, то янгол. Там найтяжче...
Остап здiйняв з Павлуся сорочку i помастив якоюсь мастю його рани вiд
нагайки.
- Ти, братику, зле зробив, там тебе замучать.
- Але ж я першо© ночi втечу, - вiдповiв Павлусь. - Дорогу я знаю добре
i з коня не впаду.
- Не роби того, нерозумна дитино! Вони тебе вб'ють або продадуть
першому лiпшому татариновi. Ти слухай, будь покiрний, то пан тобi
простить... Ти вижидай кращо© пори.
- Аж до смерти...
- Нi, не до смерти. Тут можуть леда день набiгти запорожцi! От тако©
хвилини всi християнськi бранцi ждуть, як спасения. Тодi пора втiкати...