Котляревський Iван. Наталка-Полтавка

Н а т а л к а. Чого ви ляка тесь, мамо? Се Петро.
Т е р п и л и х а. Свят, свят, свят! Вiдкiль вiн взявся? Се мара!
П е т р о. Нi, се не мара, а се я - Петро, i тiлом, i душею.
В о з н ы й (к виборному). Що се за Петро?
В ы б о р н ы й. Се, мабуть, той, що я вам говорив, Наталчпн любезний,
пройдисвiт, ланець.
В о з н ы й (к Петру). Так ти, вашець, Петро? Чи не можна б - те -то як
його - убиратись сво ю дорогою, бо ти, кажеться, бачиться, видиться,
зда ться, меж нами лишнiй.
Н а т а л к а. Почому ж вiн лишнiй?
Т е р п и л и х а. I вiдомо - лишнiй, коли не в час пришов хати
холодити.
П е т р о. Я вам нi в чiм не помiшаю, кiнчайте з богом те, що начали.
Н а т а л к а. Не так-то легко можна окончпти те, що вони начали.
В о з н ы й. А по какой би то такой резонной причинi?
Н а т а л к а. А по такiй причинi: коли Петро мiй вернувсь, то я не
ваша, добродiю.
В о з н ы й. Однако ж, вашецi проше, ви рушники подавали, сирiч -
те -то як його - ти одружилася зо мною.
Н а т а л к а. Далеко iще до того, щоб я з вами одружилася! Рушники
нiчого не значать.
В о з н ы й (к Терпилихе). Не прогнiвайся, стара. Дочка твоя - те -то
як його - нарушаеть узаконенний порядок. А понеже рушники i шовковая
хустка суть доказательства добровольного i непринужденного я согласiя
бить мо ю сожительницею, то в таковом припадкi станете пред суд, заплатите
пеню i посидите на вежi.
В ы б о р н ы й. О, так! так! Зараз до волосного правленiя та i в
колоду.
Т е р п и л и х а (со страхом). Батечки мо©, умилосердiтесь! Я не
одступаю од свого слова. Що хочете робiте з Петром, а Наталку, про мене,
зв'яжiте i до вiнця ведiте.
Н а т а л к а. Не докажуть вони сього. Петро нiчого не виноват, а я
сама не хочу за пана возного: до сього силою нiхто мене не принудить. I
коли на те iде, так знайте, що я вiчно одрiкаюсь од Петра i за возним
нiколи не буду.
М и к о л а. Що то тепер скажуть?
В ы б о р н ы й. От вам i Полтавка! Люблю за обичай!
Т е р п и л и х а. Вислухайте мене, мо© рiднi©! Дочка моя до сього часу
не була такою упрямою i смiлою; а як прийшов сей (указывает на Петра)
шибеник, пройдисвiт, то i Наталка обезумiла i зробилась такою, як бачите.
Коли ви не випровадите вiдсiль сього голодрабця, то я не ручаюсь, щоб вона
i мене послухала.
В о з н ы й и В ы б о р н ы й (вместе). Вон, розбишако, iз нашого села
зараз... I щоб твiй i дух не пах! А коли волею не пiдеш, то туда
заправторимо, де козам роги правлять.
Т е р п и л и х а. Зслизни, маро!
П е т р о. Утихомиртесь на час i вислухайте мене: що ми любились з
Наталкою, про те i богу, i людям iзвiсно; но щоб я Наталку одговорьовав
iти замуж за пана возного, научав дочку не слухати матерi i поселяв
несогласi в сiм'© - нехай мене бог накаже! Наталко, покорися сво©й долi,
послухай матерi, полюби пана возного i забудь мене навiки! (Отворачивается
й утирает слезы. Все показывают вид участия в горести Петра, даже и
возный).
Т е р п и л и х а (в сторону). Добрий Петро! Серце мо против волi за
його вступа ться!

Наталка плачет, возный рассуждает.

В ы б о р н ы й. Що не говори, а менi жаль його.
М и к о л а. На чiм то все се окошиться?
В о з н ы й (Петру). Ти, вашець, - те -то як його - куда тепер
помандру ш?
П е т р о. Я iшов в Полтаву, но тепер пiду так, щоб нiколи сюда не
вертатись... Iще пару слов скажу Наталцi. Наталко! Я через тебе оставив
Полтаву i для тебе в дальнiх сторонах трудився чотири годи; ми з тобою
виросли i згодовалися вкупi у тво © матерi, нiхто не воспретить менi
почитати тебе сво ю сестрою. Що я нажив - все тво : на, возьми! (Вынимает
из-за пазухи завернутые в лубки деньги). Щоб пан возний нiколи не
попрекнув тебе, що взяв бiдну i на тебе iздержався. Прощай! Шануй матiр
нашу, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду.
Н а т а л к а. Петре! Нещастя мо не таке, щоб грiшми можна од його
одкупитися: воно тут! (Показывает на сердце). Не треба менi грошей тво©х.
Вони менi не поможуть. Но бiдою нашою не потiшаться вороги нашi... I мо©й
жизнi конець недалеко... (Склоняется на плечо Петру).
Т е р п и л и х а (подбегает и обнимает Петра). Петре!
Н а т а л к а (обнимая Петра, говорит матери). Мамо! Кого ми теря мо!
М и к о л а (виборному). А тобi як вiн зда ться?
В и б о р н ы й. Такого чоловiка, як Петро, я зроду не бачив!
В о з н ы й (вышед вперед на сцену). Размишлял я предовольно, i нашел,
что великодушной поступок всякi© страстi в нас пересилива ть. Я - возний i
признаюсь, что от рожденiя мо го расположен к добрим дiлам; но, за
недосужностiю по должностi i за другими клопотами, доселi нi одного не
здiлал. Поступок Петра, толiко усердний i без примiсу ухищренiя,
подвига ть мене на нижеслiдующе ... (К Терпилихе). Ветхая деньми!
благословиши лi на благо дiло?
Т е р п и л и х а. Воля ваша, добродiю! Що не зробите, все буде хороше:
ви у нас пан письменний.
В о з н ы й. Добрий Петре i бойкая Наталко! Приступiте до мене! (Берет
их за руки, подводит к матери и говорит). Благослови дiтей сво©х щастям i
здоров'ям. Я одказуюсь од Наталки i уступаю Петру во вiчно i
потомственно владiнi з тим, щоб зробив ©© благополучною. (К зрителям).
По лiку же я - возний, то по привiлегi©, Статутом мнi наданой, заповiдаю
всiм: "Где два б'ються - третiй не мiшайсь!" i твердо пам'ятовать, що
насильно милим не будеш.
П е т р о и Н а т а л к а (когда возный говорит к зрителям, обнимают
мать, а по окончании говорят). Мати наша рiдная, благослови нас!
Т е р п и л и х а. Бог з' дна ть вас чудом, нехай вас i благословить
сво ю благостiю...
М и к о л а. От таковi-то нашi полтавцi! Коли дiло пiде, щоб добро
зробити, то один перед другим хватаються.
В ы б о р н ы й. Наталка - по всьому полтавка, Петро - полтавець, та й
возний, зда ться, не з другой губернi©.
П е т р о. Наталко! Тепер ми нiколи не розлучимося. Бог нам помiг
перенести бiди i напастi, вiн поможе нам вiрною любовiю i порядочною
жизнiю буть примiром для других i заслужить прозвшце добрих полтавцiв.
Заспiвай же, коли не забула, свою пiсню, що я найбiльше люблю.
Н а т а л к а. Коли кого любиш, того нiчого не забудеш.

N19

Ой я дiвчина Полтавка,
А зовуть мене Наталка:

Дiвка проста, не красива,
З добрим серцем, не спесива.

Коло мене хлопцi в'ються
I за мене часто б'ються,

Но я люблю Петра дуже,
А до других мнi байдуже.

Мо© подруги пустують
I зо всякими жартують,

А я без Петра скучаю
I веселостi не знаю.

Я з Петром мо©м щаслива,
I весела, i жартлива,

Я Петра люблю душею,
Вiн один владi ть нею.

Х о р

Начинаймо веселиться,
Час нам сльози осушити;
Доки лиха нам страшиться,
Не до смертi ж в горi жити.


Нехай злi© однi плачуть,
Бо недобре замишляють;
А полтавцi добрi скачуть,
Не на зло другим гуляють.


Коли хочеш буть щасливим,
То на бога полагайся;
Перенось все терпеливо
I на бiдних оглядайся.