А сам собi подумав: "У мене нема нi таких га©в, нi таких широченних лугiв,
нi таких вешнякiв; да зате жоден мiщанин ки©вський не подивиться скоса на
Хмарище; i поки стоятиме на магiстратi башта з дзигарами, поти нiхто не
скаже, що Черевань не по праву зайняв Хмарище. За готовi лядськi дукати
купив я його в магiстрата, i всяке зна , що за тi дукати збудовано
магiстратську башту".
ОгледIли, вернулись. Аж ось при©хав iз Нiженя сотник, Гордiй Костомара.
- Що ти, - каже, - тут, пане осауле, сидючи дома, робиш? Там у мiстi
ко©ться лихо!
- Яке ж там у вас лихо? - пита повагом Гвинтовка.
- Мiщане,- каже,- гуляють з козаками.
- Ну, бгатику,- озвавсь Черевань,- дай, боже, i повiк такого лиха!
- Да пiдожди, добродiю,- каже Костомара,- через що й як гуляють? Бивсь
на шаблях молодий Доiмонтовиченко з вiйтенком, да Домонтовиченко вiйтенка
й одолiв.
- Ну, так i амiнь йому, дурню! - каже Гвинтовка.
- Амiнь? Нi, ще сьому дiлу не скоро скажуть амiнь! Ось слухайте лиш.
Мiщане повикочували на улицю бочки з пивами, з медом, з горiлкою, роблять
вiйтенковi поминки на ввесь хрещений мир; так козацтво поскуплювалось, як
бджоли до патоки, да загуло так, що аж слухати сумно. П'ють да лають усю
городову старшину.
- Ну так що ж? Нехай собi лають,- каже Гвинтовка.
- Отак!.. А се як тобi здасться, що всi значнi люде, що пона©жджали на
раду у Нiжень, бояться носа за ворота виткнути? Козаки блукають купами по
мiсту да буяють, як тi© буга© в чередi,- хочуть двори ламати да грабовати
старшину.
- А що ж ваш полковий суддя робить? - спитав Гвинтовка.
- А суддя й собi звонтпив, пане осауле. Страх хоть кого вiзьме. Коли б
ще пiд сю заверюху, пiд сю чорну раду, якого лиха не зчинилось.
- Що буде, те й буде,- каже понуро Гвинтовка.
- I тобi оте байдуже, добродiю?
- А що ж би менi робити?
- На коня та гамовати козакiв!
- Отака! Гамуй йому козакiв, коли полковницький пiрнач у суддi!
- Да що по тому пiрначевi! - каже Костомара.- Козаки суддi i ухом не
ведуть, а тебе i без пiрнача послухають. По©дьмо, бога ради, по©дьмо!
- Послухають, да не тепер,- каже Гвинтовка, моргнувши якось чудно
бровами.- Буде час, коли вони мене послухають, а тепер, коли пiрнач не в
мене, так я й не полковий старшина. Нехай там хоть догори ногами Нiжень
перевернуть. Моя хата скраю, я нiчого не знаю.
- Еге-ге! - каже потиху сотник Костомара. - Так, мабуть, не брехня
тому, що люде пронесли... Пане осауле полковий! Побiйся бога! Менi
зда ться, що ти щось недобре на нашого пана полковника компону ш.
- Пане Гордiю, сотнику! - каже, засмiявшись, Гвинтовка.- Побiйся бога.
Менi зда ться, що ти щось недобре на нас iз зятем компону ш. Ось обiд на
столi, а ти розвiв не знать яку розмову. Сiдаймо лиш да пiдкрiплiмось, то
чи не повеселiша мо.
Сiв сотник Костомара обiдати, да й страва йому в душу не йде. Пробовав
то так, то сяк закидати одлалеки крючка, щоб вивiдати, що в того Гвинтовки
на думцi, так той же не такiвський: зараз i переверне його речi на жарти.
Од'iхав назад до Нiженя нi з чим.
- Послухай, братику мiй любий! - озвалась тодi Череваниха.- Як говорив
ти з Костомарою, то в мене чогось наче мороз поза шкурою пiшов.
- Ось лихо! - каже, обертаючи те в жарт, Гвинтовка.- Чи не пристрiв
тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачi очi: гляне на коня,
завидуючи, то i коневi не минеться.
- Од пристрiту, братику, я дала б собi раду; а од тво©х речей голова в
мене завернулась.
- Бо не жiноче дiло до них дослухатись! - сказав понуро Гвинтовка.
-У такому, братику, великому случаю, як оця рада, що громада, те й
баба. Не перебивала я ваших речей козацьких заобiдом; а зоставшись на
самотi, не во гнiв тобi, скажу, що менi чогось страшно зробилось. Ми ж
iзмалечку, брате, навченi закону божого... Душа в чоловiка одна, що в
козака, що в жiнки: занапастивши ©©, друго© не добудеш...
- Що то значить жити пiд самим Ки вом! - перебив ©© Гвинтовка.- Зараз i
видно чернечу науку. А в нас у Нiженi так жiнок розумнi люде учать: жiноча
рiч коло припiчка!_
Да й вийшов iз свiтлицi.
Стало вечорiти. Вернувсь ото Петро Шраменко. Розказу й сей, що бачив у
Романовського Кутi. Череваниха ж iз Лесею вжахнулись i поблiдли на виду,
да й Черевань понурив голову, а Гвинтовка, слухаючи, тiлько всмiха ться.
Дивиться Череваниха на брата i не йме очам сво©м вiри: що звiдусюди
надiходять непотiшнi© вiстi, усяке тривожиться, суму , а йому про все
байдуже, йому мов у казцi кажуть про тих зрадливих запорожцiв да про тi©
чвари.
Чом же оте ,- тепер спитаюсь я,- чом оте Петро i Леся не зiйдуться i
поговорять? То було таки хоть i стереглись одне одного, да все-таки й
повiтаються й погуторять де про що, як брат iз сестрою, а тепер бояться й
очей звести одне на одного. Е, шкода й питати! сть у них у обох якась
думка, тайна, невимовна. Радi б вони ту думку задавити, як
гадюку-спокусницю, а тим часом проти волi голублять ©© в серцi. Тим-то
вони й не сходяться докупи, тим бояться й очей звести одно на одного.
Засумовала дуже Череваниха, а Черевань, дивлячись на не©, й собi,
мабуть, щось пораховав; смутний сидiв за вечерею, смутний устав i з-за
столу. Тiлько княгиня не змiнила сво © постави: як та плакуча береза, що
клонить i в дощ, i в погоду зеленi вiти додолу, так i вона,- чи хто
смi ться, чи хто плаче, у не© з серця не сходить туга.
На другий день, скоро повставали да повмивались Петро з Череванем, як
ось iде козак од Гвинтовки.
- Казав пан - надiвайте бiлi сорочки та жупани-лудани, бо сьогоднi буде
рада; а панi прислала вам по новiй стьожцi до ковнiра. Уже тут i бояре
царськi©, i Сомко, i наш полковник з старшиною.
Здивовавсь Петро i звелiв зараз собi коня сiдлати.
А Черевань мiрковав про стьожку, що княгиня прислала: "Блакитна; чом же
не червона? Козак звик червону стрiчку в ковнiрi носити, а се вже, мабуть,
польська мода. Дармо, надiнемо й польську: однаково вже тепер на Вкра©нi
все почалось вести [ся] по-лядськи".
Конi були вже посiдланi. Сiли козаки i по©хали спiшно. Василь Нсвольник
за сво©м паном. Гвинтовка, обернувшись, тiлько сказав:
- Гляди ж, сестро,- ти в мене тепер господиня,- щоб доволi було всячини
на вечерю: бо я вернусь iз ради не без гостей.
Ви©хали на узлiсс , аж людська юрма усе поле вкрила, а найбiльш чернь
мужики. Мужики ж i мiщане валять купами, а козацтво йде лавою пiд мiсто. А
пiд мiстом розiп'ято царський намет i московське вiйсько з боярами стало.
З правого боку суне з сво ю стороною Брюховецький, а з лiвого Сомкове
вiйсько виступа . Тiлько ж за тими купами люду мало що можна було й
розгледiти. Хiба по корогвах можна було розпiзнати, де запорожцi, а де
городовi. У запорожцiв на бiлих корогвах тiлько червонi хрести, а в
городових орли i всяке мальованн з золотом. Гомiн чинивсь по полю скрiзь
такий, мов пiдступа орда. Одно конем ©де, друге пiхом; той у кармазинах,
а тi© в личаках та в семрягах. Поперед себе звелiв Гвинтовка ©хати
чотирьом козакам, а то б i не протовпивсь до намету.
- Дорогу, дорогу пану осаулу нiженському! - кричать козаки.
- Е, се князь наш! - гукне один у личаковому кунтушi.- Тривай лиш,
недовго верховодитимеш! А другий зупинив його:
- Не дуже,- каже,- гукай супроти сього пана: я дещо чув про його од
запорожцiв.
- Що ж ти чув?
- Чув таке, що не дуже гукай на його, от що! Се ж з одного боку. А з
другого, поки пробрались трохи промiж людом, чу Петро таку розмову:
- Як ти дума ш? Чия вiзьме?
- А чия ж, як не Iвана Мартиновича!
- Е, постривай лиш! Он у Сомка, кажуть, в обозi доволi гармат i чорного
проса; чим у вiчi заглянути; а вiн-то не такiвський, щоб оддав доброхiть
булаву з бунчуком.
- Будуть нашi й гармати, як бiг поможе. Вже козакам давно обридло
стояти в старшини в порога. Хто не в кармазинах, того й за стiл не
посадять.
Про©хали ще трохи.
- Чи правда бак,- пита один бурлака в другого,- що вчора ховали
вiйтенка? А той йому
- А як же? Похорони простяглись через увесь Нiжень, од Бiлякiвки до
Козирiвки. Зроду нiхто таких похорон не зазна .
Знов зупинивсь по©зд: зустрiв Гвинтовка знайомого якогось пана. Той
почав правити про Сомка й Iванця, як вони зустрiлись у князя Гагiна. Князь
iще раннiм ранком зазвав козацьку старшину на пораду, i там-то було
послухати, як привiтав Iванець Сомка!
- О, Iванець - собака! - каже, знизивши голос, Гвинтовка.- Як у©сться в
кого, то вже свого докаже. Як же зложили бути радi? По-нашому?
- Авжеж!
- I Сомко згодивсь?
- Згодивсь поневолi. Тiлько бач: Брюховецький, по уговору, пiшо i без
оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно i при оружжю. Хоче,
кажуть, з гармат бити, як не по його рада станеться.
Гвинтовка тiлько засмiявсь.
- Нехай,- каже,- б' на здоров' ! Роз'©хались. Гляне Петро, аж i коваль
якийсь тут вешта ться з молотом на плечах.
- Ти запорозька сторона, Остапе? - пита в його вiвчар з цiпком.
- Щоб вони,- каже,- виздихали тобi всi до одного, тi© запорожцi!
- Як! За що се?
- За що? за що!.. Гм! Сказано - не вiр жiнцi, як чужому собацi!
- Йо? Щоб то оце запорожець та почав до жiнок липнути?
- Еге! Ти ще не зна ш сих пройдисвiтiв! Се, коли хочеш знати, самi
паливоди!
- Йо?
- I не йо! Учора зазвали мене до коша, буцiм i добрi. "Ось там се да те
треба нам перековати, а в нас такого дотепного коваля й зроду не було",-
та й давай мене поштувати. Я ж там п'ю та бенкетую, а вони в мене в
господi лихо коять. Вертаюсь ранком, проспавшись, аж дома вже походжено.
- Та то тобi на похмiлл так iздалось, брате.
- Iздалось! - аж крикнув коваль.- А це ж як тобi здасться? Питаю в
Iвася: "З ким же ви, синку, без мене вечеряли?" А вона, сука, вже й
перехоплю : "З богом, скажи, Йвасю, з богом!" А дитина, звiсно, мале,
лукавства не зна , поглянуло на не© та й пита : "Хiба ж, мамо, то бог, що
в червонiм жупанi?"
Про©хали й мимо сих. Що ближче к царському намету, то все труднiш було
пробиратись. Коло намету б'ють у бубни, а тут промiж народом ходять
окличники да все кричать: "У раду! У раду! У раду!"_ Хоть народ i без
окличникiв звiдусюди мов плав пливе. А найбiльш преться того мужицтва.
- Ну, вже, брате,- каже iнший,- з порожнiми кишенями до жiнок не
вернемось! А другий, смiючись:
- Заробимо лучче, нiж на косовицi! Бач, у яких пани кармазинах, якi
тиляги пiд золотом та пiд срiблом понадiвали! Аж хрястить! Усе наше буде!
- Та й коло крамних комор руки погрi мо! Казали запорожцi, що все
порiвну мiж миром подiлять.
Гляне Петро, аж тут мiж мужиками тиснеться й Тарас Сурмач.
- I ти,- каже,- оте супротив Сомка й панотця? А той:
- Спасибi вельможному пану Сомковi! Спасибi й тво му панотцевi! Ви
звикли обирати гетьмана тiлько козацькими голосами, а тепер i наш
мiщанський речник чогось на радi сто©ть! - да й потяг далi.
Ось у©жджають нашi у саме колесо вiщове. Узяли козаки од ©х конi. Тут
уже були самi козаки, так зараз i дали Гвинтовцi дорогу, а за Гвинтовкою й
Петро з Череванем пробравсь. Iншi, зустрiвшись, тисли Гвинтовку за руку.
Вiн тiлько, всмiхаючись, кланявсь.
Гляне Петро, аж помiж старшиною козацькою тiлько дене-де видно у комiрi
червону стрiчку: усе повипускали голубi©. Ошибло його страхом: тут щось
недобре скомпоновано!
I Черевань щось помiрковав. Обернувсь до Василя Невольника:
- От, бгате Василю, яка тут чудна мода завелась на стьожки! У нас
червонi, а тут - дивись - усе блакитнi!
А той похитав головою да тiлько:
- Ох, боже правий, боже правий! Пробравсь Гвинтовка у саму перву лаву,
мiж полковники, сотники да осаули, суддi полковi да обознi© з хорунжими.
Тут i писарi стояли з каламарями й бiлим папером. Посеред колеса,- а
колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледвi можна було що
почути, якби перекликнутися,- так посеред колеса стояв стiл пiд турецьким
килимом. На столi лежала булава Брюховецького з бунчуком i корогвою. Сам
Брюховецький стояв у голубому жупанi перед сво©х запорожцiв. Тут уже вiн
був не той, що в Романовському Кутi: позирав гордо, по-гетьманськи, i
тiлько всмiхавсь, узявшись у боки.
Але ось крiзь царський намет увiйшов i Сомко з сво ю старшиною - усi в
панцирах i мисюрках, з шаблями й келепами, як до бою. У руках Сомко
держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжi i бунчуковi
вiйськову корогов i бунчук. Два тимпанники стали перед його з срiбними
бубнами.
"Гордий, пишний i розумом високий гетьман! - подумав Петро.- Да на кого
ти опира шся, коли б ти тiлько вiдав! Диявол давно вже одлучив од тебе
вiрнi© душi!.. По тонкiй кризi ступа ш ти на свого ворога... Жаль менi
тебе, золота голово, хоть ти й перепинив менi дорогу!"
Так думав Шраменко, стоячи позад Гвинтовки. А кругом радного колеса
крик i гомiн такий, мов Чорне море гра . Однак почув Сомко, як закричали
йому брюховцi:
- Положи й ти булаву! Положи бунчук i корогов, переяславський крамарю!
Сомко звелiв ударити сво©м тимпанникам у срiбнi бубни. Ущухнув трохи
галас. Вiн тодi голосом чистим i поважним, мов у золоту трубу, протрубив:
- Не положу! Нехай скажуть менi мо© пiдручники (i поглянув гордо на
обидва боки). А вас, голодранцiв, я не знаю, звiдки ви втерлись мiж
козацьке лицарство!
Боже! Як схопиться гвалт! Iншi вже совались iз колеса наперед, щоб
зчинити бой; бо сiчовики, хоть прийшли й без оружжя, як сказав ©м князь,
да припасли по кийку пiд полою. Може б, без бучi й не обiйшлось, да сивi©
дiди, батьки сiчовi©, стоючи перед братчикiв, зупинили.
- Стiйте,- кажуть,- дiти, стiйте, ладу ждiте! А з боку Сомкового старий
Шрам, стоючи у первiй лавi, поглянув на обидва боки, на сво © сторони
старшину, да й каже:
- Бачте, дiти, з ким нам довелось важитись за гетьманство! Чи достойнi
ж сi бу© вепри днiпровi©, щоб траiстовать з ними по-людськи? Шаблею ми з
ними розправимось! Шаблею та гарматами протверезимо сих п'яниць нiкчемних!
Петро хотiв би пробратись до панотця. Знав добре, що тут без лиха не
минеться, так хотiв заздалегiдь пристати до невеличко© купки вiрних, що
стояли круг старого Шрама з червоними стрiчками. Да вже не можна було
тепер жодним побитом протиснутись. А круг його стоять усе чii окаяннi©
зрадцi у блакитних стьожках дд в голубих жупанах i вже, не боючись,
голосно розмовляють.
- Ну, брате,- каже один,- дождали ми свого пращника; будемо панами на
Вкра©нi! Нехай усяке козака зна !
- Над ким же ми пануватимем,- пита дру©ий,- коли всяка душа буде
рiвна?
- Хто тобi сказав?
- А як же? Он, бач, тепер мiж козацькою старшиною бовванiють, наче
гриби в травi, товстопикi© бурi омiстри од мiщан. А он пороззявляли роти
на раду i мужицькi виборнi©.
- Ге-ге-ге! Не зна ш же ти Iвана Мартиновича. Я не таке чув, гуляючи
вчора з його джурою. "Один,- каже,- тому час, що батько в плахтi. Нехай
повеличаються, як порося на орчику, а там доволi з ©х буде й греблi
гатити. Буде кому пановати на Вкра©нi i без мугирiв. Iвану Мартиновичу аби
козацтво пригорнути до свого боку".
Як ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Виходить iз
царського намету боярин, князь Гагiн, з думними дяками. У руках царська
грамота. Його пiдручники несуть царську корогов козацькому вiйську,
кармазин, оксамит, соболi од царя у подарунок старшинi з гетьманом. Усi
посли, по-московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських
шубах; на ногах у князя гаптованi золотом, виложенi жемчугом сап'янцi.
Поклонились обом гетьманам i козацтву на всi чотири сторони. Усi втихли,
що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса.
Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс, потряс головою,
щоб порiвнялись сивi© патли, пiдняв грамоту високо - два дяки йому руки
пiддержували - i почав вичитовати царське iм'я. Як ось, позад брюховцiв,
сiльська голота, не чуючи нiчого, що читають, почала гукати:
- Iвана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховецького волимо!
А Сомкове козацтво задн собi, чуючи, що оглашають гетьманом
Брюховецького, почало гукати:
- Сомка, Сомка гетьманом!
I по всьому полю зчинивсь галас несказанний. Тодi й переднi бачать, що
всi байдуже про царську грамоту, почали оглашати гетьманiв - усе ближче,
все ближче, аж поки дiйшло до само© перво© лави.
- Брюховецького!
- Сомка!
- Не дiжде свиноiзд над нами гетьмановати!
- Не дiжде крамар козацтвом орудовати!
- Так от же тобi!
- Вiзьми ж i ти од мене!
I зачепились. Хто шаблею, хто ки м, хто ножакою.
- Стiйте, стiйте лавою! - крикне Сомко на сво©х.- Даймо шаблями ©м
одвiт!
Хто ж вийма шаблю да горнеться до гетьманського боку, а хто, нiби з
ляку, тиснеться назад, кричучи:
- Не наша сила, не наша сила! До табору! Втiйкаймо до табору!
А запорожцi схопили Iванця за руки да вже й на стiл саджають, i булаву
й бунчук до рук дають. Зопхнули й князя з думними дяками, як поперлись.
- Гетьман, гетьман Iван Мартинович! - кричать на все горло.
- Дiти! - крикне на сво©х старий Шрам.- Так оте ми потерпимо таку
наругу! Спихайте Iванця к нечистiй матерi!
I кинулись купою до стола. Сiчуть, рубають низовцiв, саджають на
столець Сомка. А запорожцi, як злi© оси, не боячись нiчого, з одними киями
да ножаками, лiзуть i б'ють Сомкову сторону. Вирвали в Сомка бунчук i
переломили надво , одняли й булаву.
Оглянеться Сомко, аж при йому тiлько зо жменю старшини.
- Ей,- каже,- годi! Нема тут наших! Старшина гляне, аж кругом самi
запорожцi. Iванець, махаючи булавою, кричить:
- Бийте, небожата, крамаря! Шапку черв©нцiв пiд добру руку!
Тодi Сомкова старшина бачить, що лихо, скупилась тiсно, плечем поуз
плече, да назад до намету. А iншi там же поклали голови. За намегом стояли
©х конi. Може б, i тут не влизнули, да московське вiйсько, що _прийшло з
Гагiним, пропустивши до намету Сомка з старшиною, заступило ©х од
запорожцiв.
Тим часом Черевань усе скрикував Сомка гетьманом.
- Що се ти, вражий сину, репету ш, стоючи мiж нашими? - крикну гь на
йою запорожцi.
- А що ж,- каже,- бгатцi? Я свою зятя на всякому мiстi оберу iетьманом.
- Еге! - закричав отаман.- Се крамарiв тесть! Бийте його, кабанячу
тушу!
Тут деякi поточились до Череваня, i, може б, там йому й капут був, да
Василь Невольник пiзнав ватажка.
- Пугу-пугу! - закричав, - пугу. Головешка! Гаврило! Хiба не пiзнав
Василя Невольника? Не чiпай сього пана: вiн на мо©х руках!
- Еге! Ось де зiйшлись! - каже той, пiзнавши Василя.- Угамуйтесь,
братчики,- каже до сво©х,- багацько нам тепер роботи й без його.
Да й поперлись до столу, б'ючи всякого, хто не з блакитною стрiчкою.
А Гвинтовка тим часом, сiвши на коня, про©хав сюди-туди, пiднявши вгору
срiбний пiрнач (де вiн його взяв, нiхто не зна ); на пiрначi пов'язана
широка блакитна стьожка.
- Гей,- каже,- козаки, непорожнi голови! Хто не забув держатись за
гвинтовку, до мене! За мною! - да й по©хав з ради до табору, держучи
високо над головою пiрнач iз блакитною стьожкою. А за ним повалило
козацтво, як за маткою бджоли.
Козацтво ж просте, ре строве собi, а старшина, значнi козаки - собi.
Хто оддалеки забачить срiбний пiрнач, так i прилуча ться до боку
нiженського осаула. Поки пере©хав поле до Сомкового табору, назбиравсь за
ним такий по©зд, як i за гетьманом. Сомко ж iз сво ю купою на конях
прибува у табiр до полку Переяславського, а Гвинтовка до полку
Нiженського.
Покликне Сомко на сво©х козакiв:
- До шику! До лави! Пушкарi, ришгуйге iармати! Пiхота з пищаллю помiж
гарматами, а комонник по крилах!
По©хали генеральнi© старшини з полковою старшиною по всiх полках, по
всiх сотнях шиковати до бою вiйсько. Сомко, увесь палаючи, поблиску помiж
лавами сво©м срiбним панциром. Одна в його думка - ударити на Iванцiв
табор, розметати, як полову, тi© гайдамацькi купи, силою вирвати бунчук i
булаву в харцизяки, коли не стало нi розуму, нi правди на Вкра©нi!
Iще ж не пошиковала старшина полкiв, iще не крикнув вiн рушай,_ а вже
полк Нiженський з табору й рушив.
- Е, Васюта не звик слухати старших! - каже Сомко.- Ну, дармо, нехай
б' первий, а ми пiдопремо його.
Коли ж прибiга сам Васюта конем:
- Бiда, пане гетьмане! Отепер ми посiли!
- Що? Як?
- Отепер то в нас кобила порох по©ла! Не я вже полковник нiженський, а
Гвинтовка! Дивись, як пiрначем над козаками посвiчу !
За Васютою бiжать деякi й з старшини нiженсько©. Сотник Костомара
кричить:
- Пропала справа! Без Нiженського полку, як без руки правицi!
Iще Сомко не наваживсь, що в таку трудну минуту чинити, як ось козаки,
пiдскочивши до вiйська сторони Брюховецького, наклонили сотня за сотнею
корогви да одвернули, да зараз i почали вози сво©х старшин жаковати - тих,
що до Сомка прихилились. А з другого крила сомкiвцi теж заворушились.
- Якого,- кажуть,- чорта чекатимеш, поки нас вiзьмуть шаблею з
безбулавним нашим гетьманом? - да, похапавши кожна сотня корогви, i собi
рушили на поклон Брюховецькому.
Бачить тодi Сомко, що зовсiм лихо, побiг з старшиною на конях до
царського намету, до князя. Уходять у намет, а Iванець там од князя
царськi дари прийма . Круг Iванця Вуяхевич i iншi значнi сомкiвцi з
запорожцями.
- Га-га! - крикнув клятий на радощах.- От яка рибка в сак ускочила!
А Сомко, нiчого не слухаючи, до князя:
- Що се ти, князю, дi ш? Хiба на те послав тебе цар на Вкра©ну, щоб ти
потакав запорозьким бунтам?
А князь сто©ть, мов тороплений, бо ще й до себе не прийшов за великим
гвалтом помiж вiйськом. У Московщинi вiн зроду тако© хуги не бачив.
А Сомко:
- Нащо ж ти й вiйсько з Москви на наш хлiб привiв, коли воно сто©ть, не
ворухнеться? Не доведе вас до добра така полiтика, щоб меншого на старшого
пiдпирати? Давай менi свою во водську палицю - я одiб'ю тво©ми стрiльцями
голоту од табору!
Князь тiлько переступав з ноги на ногу.
Як тут гукне Брюховецький:
- Властю мо ю гетьманською бороню тобi, князю, втручатись у нашi
справи! Козаки самi собi суддi: два з третiм, що хотя роблять. А вiзьмiть,
небожата, та вкиньте в глибку сього бунтовника!
- Так нема нiде правди? - каже Сомко.- Нi в сво©х, нi в чужих? А
Iванець:
- сть правда, пане Сомко, i вона тебе покарала за твою гордость!
Вiзьмiть його, братчики, та забийте в кайдани.
- Пане гетьмане! - каже вiрна старшина, обступивши Сомка.- Лучче нам
положити усiм отут голови, нiж оддати тебе ворогу на наругу!
Заплакав тодi Сомко, поглянувши на сво товариство.
- Братцi мо©,- каже,- милi©! Що вам битись за мою голову, коли погиба
Укра©на! Що вам думати про мою наругу, коли наругавсь лихий мiй ворог над
честю й славою козацькою? Пропадай шабля, пропадай i голова! Прощай,
безщасна Укра©но! - i кинув об землю свою шаблю.
Усi круг його теж покидали сво© шаблi. Щиро заплакали вiрнi козаки.
- Боже правосудний! - кажуть.- Нехай же нашi сльози упадуть на голову
нашому ворогу!
Дуже звеселивсь тодi Брюховецький. Зараз iзвелiв Сомка, Васюту i всю ©х
вiрну старшину взяти за сторожу, а Вуяхевичу - на Москву листи писати, що
ось нiбито Сомко з сво©ми пiдручниками на царя козацтво бунту , Гадяцькi©
пункти_ ознайму людям, радючи царського величества одступати. А князь
Гагiн собi компону , як би тих нещасних iще бiльш притушковати, щоб не
спливла наверх неправда, що, взявши од Iванця великi подарунки, його
неситiй злобi потура . Тим часом повiв новою гетьмана з старшиною в
соборну нiженську церкву до царсько© присяги. А вийшовши з церкви, гетьман
запросив князя з послами до себе на обiд, у двiр до бурмистра Колодiя. Там
мiщане наготовили бучний бенкет Брюховецькому з старшиною.
XV
Одчепившись ото Черевань од запорожцiв, насилу оддихавсь, щоб промовити
слово.
- Бгате Василю!-каже.-Давай менi боржiй коня! Нехай ©й бiс, сiй радi!
От не в добру годину знесло мене з тим божевiльним Шрамом!
Пiшов Василь Невольник за кiньми, так куди! Заверюха кругом така, що не
второпа , куди i йти. Так як скiпка на водi крутиться, попавши на
чорторий, так вiн ворочавсь мiж тим ярмарком. А тут iще добре й не зна ,
де поставили коней Гвинтовчинi козаки; так наждавсь Черевань уволю. Скрiзь
народ товпиться; пiд боки його штовхають; неборак тiлько сопе!
- Де оце в нечистого мiй Василь занапастивсь?.. Бгатику,- каже до
Петра,- не кидай же хоч ти мене!.. Ой, коли б менi добратись живому та
здоровому до Хмарища! Нехай тодi раду собi хто хоче!
Як же ото огласили запорожцi Брюховецького гетьманом, то зараз i
порiдшало трохи на радi. Перш ото Гвинтовка одвiв сво©х пiдручникiв; потiм
i другi сомкiвцi рушили до табору. Тiлько запорожцi iграли круг
гетьманського столу, як злi© оси круг свого гнiзда, да простий люд селюки
гули по всьому полю, що тi© трутнi.
З пiвгодини ще не знали селяне, що мiж козацтвом робиться. Як же вже
рушив Брюховецький з князем до присяги у мiсто, тодi по всьому полю чернь
загукала:
- Хвала богу! Хвала богу! Наша взяла! Нема тепер нi пана, нi мужика,
нема нi вбогих, нi багатих! Усi поживемо в достатку!
- Що ж, братища? - кажуть iншi. - Рушаймо панським добром дiлитись!
Повне мiсто тепер панства.
- Е, ще буде час у мiстi погуляти! - одвiтують другi.- А он козацтво
Сомкiв табор рабу . Дурна Сомкова старшина понабирала з собою самих
кармазинiв повнi вози.
- Ну, хто куди любля! Усюди об вiщо погрiти руки!
I от - одна купа сюди, а друга туди, одна сюди, а друга туди: половина
люду до мiста повалила, а половина чкурнула до Сомкового табору. По полю
пооставались тiлько гуляки, що на радощах понаймали музики да й водяться з
ними купами, танцюючи.
Чудно було Петровi да й Череваневi дивитись на тi© музики та гопаки у
такий смутний час, що плакати б усiм треба, а не веселитись. Коли ж
валить, мов тi© хвилi, люд от табору; а назустрiч йому купа селян од
мiста.
- Куди ви? - питаються.
- А ви куди?
- Ми до Сомкового табору.
- А ми до мiста. Там, кажуть, пожива!
- , чорта з два!
- Як?
- Так, що не пускають! Московська сторожа не пуска нашого брата в
мiсто.
- Шкода ж i до табору! Козаки самi там пораються, а нашому брату дають
оглоблею по гамалику!
- Що ж оце? Дак це нас козаки, мабуть, убрали в шори?
- Трохи чи не так, як Виговський Москву! Як ось надбiгають iще новi©
купи.
- Бiда! - кричать.- Пропала справа! Чи чули, що кажуть запорозькi
братчики?
- А що ж вони там кажуть?
- От що! Посунулись деякi з наших через городи, стали поратись коло
панських дворiв, дак братчики ©х киями. "Убирайтесь,- кажуть,- iк нечистiй
матерi, мужва невмивана!" - та й виперли за мiсто. Нашi почали були
пручатись: "Ми ж тепер усi рiвнi!" - "Ось ми вас,- кажуть,- порiвня мо
нi таких вешнякiв; да зате жоден мiщанин ки©вський не подивиться скоса на
Хмарище; i поки стоятиме на магiстратi башта з дзигарами, поти нiхто не
скаже, що Черевань не по праву зайняв Хмарище. За готовi лядськi дукати
купив я його в магiстрата, i всяке зна , що за тi дукати збудовано
магiстратську башту".
ОгледIли, вернулись. Аж ось при©хав iз Нiженя сотник, Гордiй Костомара.
- Що ти, - каже, - тут, пане осауле, сидючи дома, робиш? Там у мiстi
ко©ться лихо!
- Яке ж там у вас лихо? - пита повагом Гвинтовка.
- Мiщане,- каже,- гуляють з козаками.
- Ну, бгатику,- озвавсь Черевань,- дай, боже, i повiк такого лиха!
- Да пiдожди, добродiю,- каже Костомара,- через що й як гуляють? Бивсь
на шаблях молодий Доiмонтовиченко з вiйтенком, да Домонтовиченко вiйтенка
й одолiв.
- Ну, так i амiнь йому, дурню! - каже Гвинтовка.
- Амiнь? Нi, ще сьому дiлу не скоро скажуть амiнь! Ось слухайте лиш.
Мiщане повикочували на улицю бочки з пивами, з медом, з горiлкою, роблять
вiйтенковi поминки на ввесь хрещений мир; так козацтво поскуплювалось, як
бджоли до патоки, да загуло так, що аж слухати сумно. П'ють да лають усю
городову старшину.
- Ну так що ж? Нехай собi лають,- каже Гвинтовка.
- Отак!.. А се як тобi здасться, що всi значнi люде, що пона©жджали на
раду у Нiжень, бояться носа за ворота виткнути? Козаки блукають купами по
мiсту да буяють, як тi© буга© в чередi,- хочуть двори ламати да грабовати
старшину.
- А що ж ваш полковий суддя робить? - спитав Гвинтовка.
- А суддя й собi звонтпив, пане осауле. Страх хоть кого вiзьме. Коли б
ще пiд сю заверюху, пiд сю чорну раду, якого лиха не зчинилось.
- Що буде, те й буде,- каже понуро Гвинтовка.
- I тобi оте байдуже, добродiю?
- А що ж би менi робити?
- На коня та гамовати козакiв!
- Отака! Гамуй йому козакiв, коли полковницький пiрнач у суддi!
- Да що по тому пiрначевi! - каже Костомара.- Козаки суддi i ухом не
ведуть, а тебе i без пiрнача послухають. По©дьмо, бога ради, по©дьмо!
- Послухають, да не тепер,- каже Гвинтовка, моргнувши якось чудно
бровами.- Буде час, коли вони мене послухають, а тепер, коли пiрнач не в
мене, так я й не полковий старшина. Нехай там хоть догори ногами Нiжень
перевернуть. Моя хата скраю, я нiчого не знаю.
- Еге-ге! - каже потиху сотник Костомара. - Так, мабуть, не брехня
тому, що люде пронесли... Пане осауле полковий! Побiйся бога! Менi
зда ться, що ти щось недобре на нашого пана полковника компону ш.
- Пане Гордiю, сотнику! - каже, засмiявшись, Гвинтовка.- Побiйся бога.
Менi зда ться, що ти щось недобре на нас iз зятем компону ш. Ось обiд на
столi, а ти розвiв не знать яку розмову. Сiдаймо лиш да пiдкрiплiмось, то
чи не повеселiша мо.
Сiв сотник Костомара обiдати, да й страва йому в душу не йде. Пробовав
то так, то сяк закидати одлалеки крючка, щоб вивiдати, що в того Гвинтовки
на думцi, так той же не такiвський: зараз i переверне його речi на жарти.
Од'iхав назад до Нiженя нi з чим.
- Послухай, братику мiй любий! - озвалась тодi Череваниха.- Як говорив
ти з Костомарою, то в мене чогось наче мороз поза шкурою пiшов.
- Ось лихо! - каже, обертаючи те в жарт, Гвинтовка.- Чи не пристрiв
тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачi очi: гляне на коня,
завидуючи, то i коневi не минеться.
- Од пристрiту, братику, я дала б собi раду; а од тво©х речей голова в
мене завернулась.
- Бо не жiноче дiло до них дослухатись! - сказав понуро Гвинтовка.
-У такому, братику, великому случаю, як оця рада, що громада, те й
баба. Не перебивала я ваших речей козацьких заобiдом; а зоставшись на
самотi, не во гнiв тобi, скажу, що менi чогось страшно зробилось. Ми ж
iзмалечку, брате, навченi закону божого... Душа в чоловiка одна, що в
козака, що в жiнки: занапастивши ©©, друго© не добудеш...
- Що то значить жити пiд самим Ки вом! - перебив ©© Гвинтовка.- Зараз i
видно чернечу науку. А в нас у Нiженi так жiнок розумнi люде учать: жiноча
рiч коло припiчка!_
Да й вийшов iз свiтлицi.
Стало вечорiти. Вернувсь ото Петро Шраменко. Розказу й сей, що бачив у
Романовського Кутi. Череваниха ж iз Лесею вжахнулись i поблiдли на виду,
да й Черевань понурив голову, а Гвинтовка, слухаючи, тiлько всмiха ться.
Дивиться Череваниха на брата i не йме очам сво©м вiри: що звiдусюди
надiходять непотiшнi© вiстi, усяке тривожиться, суму , а йому про все
байдуже, йому мов у казцi кажуть про тих зрадливих запорожцiв да про тi©
чвари.
Чом же оте ,- тепер спитаюсь я,- чом оте Петро i Леся не зiйдуться i
поговорять? То було таки хоть i стереглись одне одного, да все-таки й
повiтаються й погуторять де про що, як брат iз сестрою, а тепер бояться й
очей звести одне на одного. Е, шкода й питати! сть у них у обох якась
думка, тайна, невимовна. Радi б вони ту думку задавити, як
гадюку-спокусницю, а тим часом проти волi голублять ©© в серцi. Тим-то
вони й не сходяться докупи, тим бояться й очей звести одно на одного.
Засумовала дуже Череваниха, а Черевань, дивлячись на не©, й собi,
мабуть, щось пораховав; смутний сидiв за вечерею, смутний устав i з-за
столу. Тiлько княгиня не змiнила сво © постави: як та плакуча береза, що
клонить i в дощ, i в погоду зеленi вiти додолу, так i вона,- чи хто
смi ться, чи хто плаче, у не© з серця не сходить туга.
На другий день, скоро повставали да повмивались Петро з Череванем, як
ось iде козак од Гвинтовки.
- Казав пан - надiвайте бiлi сорочки та жупани-лудани, бо сьогоднi буде
рада; а панi прислала вам по новiй стьожцi до ковнiра. Уже тут i бояре
царськi©, i Сомко, i наш полковник з старшиною.
Здивовавсь Петро i звелiв зараз собi коня сiдлати.
А Черевань мiрковав про стьожку, що княгиня прислала: "Блакитна; чом же
не червона? Козак звик червону стрiчку в ковнiрi носити, а се вже, мабуть,
польська мода. Дармо, надiнемо й польську: однаково вже тепер на Вкра©нi
все почалось вести [ся] по-лядськи".
Конi були вже посiдланi. Сiли козаки i по©хали спiшно. Василь Нсвольник
за сво©м паном. Гвинтовка, обернувшись, тiлько сказав:
- Гляди ж, сестро,- ти в мене тепер господиня,- щоб доволi було всячини
на вечерю: бо я вернусь iз ради не без гостей.
Ви©хали на узлiсс , аж людська юрма усе поле вкрила, а найбiльш чернь
мужики. Мужики ж i мiщане валять купами, а козацтво йде лавою пiд мiсто. А
пiд мiстом розiп'ято царський намет i московське вiйсько з боярами стало.
З правого боку суне з сво ю стороною Брюховецький, а з лiвого Сомкове
вiйсько виступа . Тiлько ж за тими купами люду мало що можна було й
розгледiти. Хiба по корогвах можна було розпiзнати, де запорожцi, а де
городовi. У запорожцiв на бiлих корогвах тiлько червонi хрести, а в
городових орли i всяке мальованн з золотом. Гомiн чинивсь по полю скрiзь
такий, мов пiдступа орда. Одно конем ©де, друге пiхом; той у кармазинах,
а тi© в личаках та в семрягах. Поперед себе звелiв Гвинтовка ©хати
чотирьом козакам, а то б i не протовпивсь до намету.
- Дорогу, дорогу пану осаулу нiженському! - кричать козаки.
- Е, се князь наш! - гукне один у личаковому кунтушi.- Тривай лиш,
недовго верховодитимеш! А другий зупинив його:
- Не дуже,- каже,- гукай супроти сього пана: я дещо чув про його од
запорожцiв.
- Що ж ти чув?
- Чув таке, що не дуже гукай на його, от що! Се ж з одного боку. А з
другого, поки пробрались трохи промiж людом, чу Петро таку розмову:
- Як ти дума ш? Чия вiзьме?
- А чия ж, як не Iвана Мартиновича!
- Е, постривай лиш! Он у Сомка, кажуть, в обозi доволi гармат i чорного
проса; чим у вiчi заглянути; а вiн-то не такiвський, щоб оддав доброхiть
булаву з бунчуком.
- Будуть нашi й гармати, як бiг поможе. Вже козакам давно обридло
стояти в старшини в порога. Хто не в кармазинах, того й за стiл не
посадять.
Про©хали ще трохи.
- Чи правда бак,- пита один бурлака в другого,- що вчора ховали
вiйтенка? А той йому
- А як же? Похорони простяглись через увесь Нiжень, од Бiлякiвки до
Козирiвки. Зроду нiхто таких похорон не зазна .
Знов зупинивсь по©зд: зустрiв Гвинтовка знайомого якогось пана. Той
почав правити про Сомка й Iванця, як вони зустрiлись у князя Гагiна. Князь
iще раннiм ранком зазвав козацьку старшину на пораду, i там-то було
послухати, як привiтав Iванець Сомка!
- О, Iванець - собака! - каже, знизивши голос, Гвинтовка.- Як у©сться в
кого, то вже свого докаже. Як же зложили бути радi? По-нашому?
- Авжеж!
- I Сомко згодивсь?
- Згодивсь поневолi. Тiлько бач: Брюховецький, по уговору, пiшо i без
оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно i при оружжю. Хоче,
кажуть, з гармат бити, як не по його рада станеться.
Гвинтовка тiлько засмiявсь.
- Нехай,- каже,- б' на здоров' ! Роз'©хались. Гляне Петро, аж i коваль
якийсь тут вешта ться з молотом на плечах.
- Ти запорозька сторона, Остапе? - пита в його вiвчар з цiпком.
- Щоб вони,- каже,- виздихали тобi всi до одного, тi© запорожцi!
- Як! За що се?
- За що? за що!.. Гм! Сказано - не вiр жiнцi, як чужому собацi!
- Йо? Щоб то оце запорожець та почав до жiнок липнути?
- Еге! Ти ще не зна ш сих пройдисвiтiв! Се, коли хочеш знати, самi
паливоди!
- Йо?
- I не йо! Учора зазвали мене до коша, буцiм i добрi. "Ось там се да те
треба нам перековати, а в нас такого дотепного коваля й зроду не було",-
та й давай мене поштувати. Я ж там п'ю та бенкетую, а вони в мене в
господi лихо коять. Вертаюсь ранком, проспавшись, аж дома вже походжено.
- Та то тобi на похмiлл так iздалось, брате.
- Iздалось! - аж крикнув коваль.- А це ж як тобi здасться? Питаю в
Iвася: "З ким же ви, синку, без мене вечеряли?" А вона, сука, вже й
перехоплю : "З богом, скажи, Йвасю, з богом!" А дитина, звiсно, мале,
лукавства не зна , поглянуло на не© та й пита : "Хiба ж, мамо, то бог, що
в червонiм жупанi?"
Про©хали й мимо сих. Що ближче к царському намету, то все труднiш було
пробиратись. Коло намету б'ють у бубни, а тут промiж народом ходять
окличники да все кричать: "У раду! У раду! У раду!"_ Хоть народ i без
окличникiв звiдусюди мов плав пливе. А найбiльш преться того мужицтва.
- Ну, вже, брате,- каже iнший,- з порожнiми кишенями до жiнок не
вернемось! А другий, смiючись:
- Заробимо лучче, нiж на косовицi! Бач, у яких пани кармазинах, якi
тиляги пiд золотом та пiд срiблом понадiвали! Аж хрястить! Усе наше буде!
- Та й коло крамних комор руки погрi мо! Казали запорожцi, що все
порiвну мiж миром подiлять.
Гляне Петро, аж тут мiж мужиками тиснеться й Тарас Сурмач.
- I ти,- каже,- оте супротив Сомка й панотця? А той:
- Спасибi вельможному пану Сомковi! Спасибi й тво му панотцевi! Ви
звикли обирати гетьмана тiлько козацькими голосами, а тепер i наш
мiщанський речник чогось на радi сто©ть! - да й потяг далi.
Ось у©жджають нашi у саме колесо вiщове. Узяли козаки од ©х конi. Тут
уже були самi козаки, так зараз i дали Гвинтовцi дорогу, а за Гвинтовкою й
Петро з Череванем пробравсь. Iншi, зустрiвшись, тисли Гвинтовку за руку.
Вiн тiлько, всмiхаючись, кланявсь.
Гляне Петро, аж помiж старшиною козацькою тiлько дене-де видно у комiрi
червону стрiчку: усе повипускали голубi©. Ошибло його страхом: тут щось
недобре скомпоновано!
I Черевань щось помiрковав. Обернувсь до Василя Невольника:
- От, бгате Василю, яка тут чудна мода завелась на стьожки! У нас
червонi, а тут - дивись - усе блакитнi!
А той похитав головою да тiлько:
- Ох, боже правий, боже правий! Пробравсь Гвинтовка у саму перву лаву,
мiж полковники, сотники да осаули, суддi полковi да обознi© з хорунжими.
Тут i писарi стояли з каламарями й бiлим папером. Посеред колеса,- а
колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледвi можна було що
почути, якби перекликнутися,- так посеред колеса стояв стiл пiд турецьким
килимом. На столi лежала булава Брюховецького з бунчуком i корогвою. Сам
Брюховецький стояв у голубому жупанi перед сво©х запорожцiв. Тут уже вiн
був не той, що в Романовському Кутi: позирав гордо, по-гетьманськи, i
тiлько всмiхавсь, узявшись у боки.
Але ось крiзь царський намет увiйшов i Сомко з сво ю старшиною - усi в
панцирах i мисюрках, з шаблями й келепами, як до бою. У руках Сомко
держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжi i бунчуковi
вiйськову корогов i бунчук. Два тимпанники стали перед його з срiбними
бубнами.
"Гордий, пишний i розумом високий гетьман! - подумав Петро.- Да на кого
ти опира шся, коли б ти тiлько вiдав! Диявол давно вже одлучив од тебе
вiрнi© душi!.. По тонкiй кризi ступа ш ти на свого ворога... Жаль менi
тебе, золота голово, хоть ти й перепинив менi дорогу!"
Так думав Шраменко, стоячи позад Гвинтовки. А кругом радного колеса
крик i гомiн такий, мов Чорне море гра . Однак почув Сомко, як закричали
йому брюховцi:
- Положи й ти булаву! Положи бунчук i корогов, переяславський крамарю!
Сомко звелiв ударити сво©м тимпанникам у срiбнi бубни. Ущухнув трохи
галас. Вiн тодi голосом чистим i поважним, мов у золоту трубу, протрубив:
- Не положу! Нехай скажуть менi мо© пiдручники (i поглянув гордо на
обидва боки). А вас, голодранцiв, я не знаю, звiдки ви втерлись мiж
козацьке лицарство!
Боже! Як схопиться гвалт! Iншi вже совались iз колеса наперед, щоб
зчинити бой; бо сiчовики, хоть прийшли й без оружжя, як сказав ©м князь,
да припасли по кийку пiд полою. Може б, без бучi й не обiйшлось, да сивi©
дiди, батьки сiчовi©, стоючи перед братчикiв, зупинили.
- Стiйте,- кажуть,- дiти, стiйте, ладу ждiте! А з боку Сомкового старий
Шрам, стоючи у первiй лавi, поглянув на обидва боки, на сво © сторони
старшину, да й каже:
- Бачте, дiти, з ким нам довелось важитись за гетьманство! Чи достойнi
ж сi бу© вепри днiпровi©, щоб траiстовать з ними по-людськи? Шаблею ми з
ними розправимось! Шаблею та гарматами протверезимо сих п'яниць нiкчемних!
Петро хотiв би пробратись до панотця. Знав добре, що тут без лиха не
минеться, так хотiв заздалегiдь пристати до невеличко© купки вiрних, що
стояли круг старого Шрама з червоними стрiчками. Да вже не можна було
тепер жодним побитом протиснутись. А круг його стоять усе чii окаяннi©
зрадцi у блакитних стьожках дд в голубих жупанах i вже, не боючись,
голосно розмовляють.
- Ну, брате,- каже один,- дождали ми свого пращника; будемо панами на
Вкра©нi! Нехай усяке козака зна !
- Над ким же ми пануватимем,- пита дру©ий,- коли всяка душа буде
рiвна?
- Хто тобi сказав?
- А як же? Он, бач, тепер мiж козацькою старшиною бовванiють, наче
гриби в травi, товстопикi© бурi омiстри од мiщан. А он пороззявляли роти
на раду i мужицькi виборнi©.
- Ге-ге-ге! Не зна ш же ти Iвана Мартиновича. Я не таке чув, гуляючи
вчора з його джурою. "Один,- каже,- тому час, що батько в плахтi. Нехай
повеличаються, як порося на орчику, а там доволi з ©х буде й греблi
гатити. Буде кому пановати на Вкра©нi i без мугирiв. Iвану Мартиновичу аби
козацтво пригорнути до свого боку".
Як ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Виходить iз
царського намету боярин, князь Гагiн, з думними дяками. У руках царська
грамота. Його пiдручники несуть царську корогов козацькому вiйську,
кармазин, оксамит, соболi од царя у подарунок старшинi з гетьманом. Усi
посли, по-московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських
шубах; на ногах у князя гаптованi золотом, виложенi жемчугом сап'янцi.
Поклонились обом гетьманам i козацтву на всi чотири сторони. Усi втихли,
що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса.
Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс, потряс головою,
щоб порiвнялись сивi© патли, пiдняв грамоту високо - два дяки йому руки
пiддержували - i почав вичитовати царське iм'я. Як ось, позад брюховцiв,
сiльська голота, не чуючи нiчого, що читають, почала гукати:
- Iвана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховецького волимо!
А Сомкове козацтво задн собi, чуючи, що оглашають гетьманом
Брюховецького, почало гукати:
- Сомка, Сомка гетьманом!
I по всьому полю зчинивсь галас несказанний. Тодi й переднi бачать, що
всi байдуже про царську грамоту, почали оглашати гетьманiв - усе ближче,
все ближче, аж поки дiйшло до само© перво© лави.
- Брюховецького!
- Сомка!
- Не дiжде свиноiзд над нами гетьмановати!
- Не дiжде крамар козацтвом орудовати!
- Так от же тобi!
- Вiзьми ж i ти од мене!
I зачепились. Хто шаблею, хто ки м, хто ножакою.
- Стiйте, стiйте лавою! - крикне Сомко на сво©х.- Даймо шаблями ©м
одвiт!
Хто ж вийма шаблю да горнеться до гетьманського боку, а хто, нiби з
ляку, тиснеться назад, кричучи:
- Не наша сила, не наша сила! До табору! Втiйкаймо до табору!
А запорожцi схопили Iванця за руки да вже й на стiл саджають, i булаву
й бунчук до рук дають. Зопхнули й князя з думними дяками, як поперлись.
- Гетьман, гетьман Iван Мартинович! - кричать на все горло.
- Дiти! - крикне на сво©х старий Шрам.- Так оте ми потерпимо таку
наругу! Спихайте Iванця к нечистiй матерi!
I кинулись купою до стола. Сiчуть, рубають низовцiв, саджають на
столець Сомка. А запорожцi, як злi© оси, не боячись нiчого, з одними киями
да ножаками, лiзуть i б'ють Сомкову сторону. Вирвали в Сомка бунчук i
переломили надво , одняли й булаву.
Оглянеться Сомко, аж при йому тiлько зо жменю старшини.
- Ей,- каже,- годi! Нема тут наших! Старшина гляне, аж кругом самi
запорожцi. Iванець, махаючи булавою, кричить:
- Бийте, небожата, крамаря! Шапку черв©нцiв пiд добру руку!
Тодi Сомкова старшина бачить, що лихо, скупилась тiсно, плечем поуз
плече, да назад до намету. А iншi там же поклали голови. За намегом стояли
©х конi. Може б, i тут не влизнули, да московське вiйсько, що _прийшло з
Гагiним, пропустивши до намету Сомка з старшиною, заступило ©х од
запорожцiв.
Тим часом Черевань усе скрикував Сомка гетьманом.
- Що се ти, вражий сину, репету ш, стоючи мiж нашими? - крикну гь на
йою запорожцi.
- А що ж,- каже,- бгатцi? Я свою зятя на всякому мiстi оберу iетьманом.
- Еге! - закричав отаман.- Се крамарiв тесть! Бийте його, кабанячу
тушу!
Тут деякi поточились до Череваня, i, може б, там йому й капут був, да
Василь Невольник пiзнав ватажка.
- Пугу-пугу! - закричав, - пугу. Головешка! Гаврило! Хiба не пiзнав
Василя Невольника? Не чiпай сього пана: вiн на мо©х руках!
- Еге! Ось де зiйшлись! - каже той, пiзнавши Василя.- Угамуйтесь,
братчики,- каже до сво©х,- багацько нам тепер роботи й без його.
Да й поперлись до столу, б'ючи всякого, хто не з блакитною стрiчкою.
А Гвинтовка тим часом, сiвши на коня, про©хав сюди-туди, пiднявши вгору
срiбний пiрнач (де вiн його взяв, нiхто не зна ); на пiрначi пов'язана
широка блакитна стьожка.
- Гей,- каже,- козаки, непорожнi голови! Хто не забув держатись за
гвинтовку, до мене! За мною! - да й по©хав з ради до табору, держучи
високо над головою пiрнач iз блакитною стьожкою. А за ним повалило
козацтво, як за маткою бджоли.
Козацтво ж просте, ре строве собi, а старшина, значнi козаки - собi.
Хто оддалеки забачить срiбний пiрнач, так i прилуча ться до боку
нiженського осаула. Поки пере©хав поле до Сомкового табору, назбиравсь за
ним такий по©зд, як i за гетьманом. Сомко ж iз сво ю купою на конях
прибува у табiр до полку Переяславського, а Гвинтовка до полку
Нiженського.
Покликне Сомко на сво©х козакiв:
- До шику! До лави! Пушкарi, ришгуйге iармати! Пiхота з пищаллю помiж
гарматами, а комонник по крилах!
По©хали генеральнi© старшини з полковою старшиною по всiх полках, по
всiх сотнях шиковати до бою вiйсько. Сомко, увесь палаючи, поблиску помiж
лавами сво©м срiбним панциром. Одна в його думка - ударити на Iванцiв
табор, розметати, як полову, тi© гайдамацькi купи, силою вирвати бунчук i
булаву в харцизяки, коли не стало нi розуму, нi правди на Вкра©нi!
Iще ж не пошиковала старшина полкiв, iще не крикнув вiн рушай,_ а вже
полк Нiженський з табору й рушив.
- Е, Васюта не звик слухати старших! - каже Сомко.- Ну, дармо, нехай
б' первий, а ми пiдопремо його.
Коли ж прибiга сам Васюта конем:
- Бiда, пане гетьмане! Отепер ми посiли!
- Що? Як?
- Отепер то в нас кобила порох по©ла! Не я вже полковник нiженський, а
Гвинтовка! Дивись, як пiрначем над козаками посвiчу !
За Васютою бiжать деякi й з старшини нiженсько©. Сотник Костомара
кричить:
- Пропала справа! Без Нiженського полку, як без руки правицi!
Iще Сомко не наваживсь, що в таку трудну минуту чинити, як ось козаки,
пiдскочивши до вiйська сторони Брюховецького, наклонили сотня за сотнею
корогви да одвернули, да зараз i почали вози сво©х старшин жаковати - тих,
що до Сомка прихилились. А з другого крила сомкiвцi теж заворушились.
- Якого,- кажуть,- чорта чекатимеш, поки нас вiзьмуть шаблею з
безбулавним нашим гетьманом? - да, похапавши кожна сотня корогви, i собi
рушили на поклон Брюховецькому.
Бачить тодi Сомко, що зовсiм лихо, побiг з старшиною на конях до
царського намету, до князя. Уходять у намет, а Iванець там од князя
царськi дари прийма . Круг Iванця Вуяхевич i iншi значнi сомкiвцi з
запорожцями.
- Га-га! - крикнув клятий на радощах.- От яка рибка в сак ускочила!
А Сомко, нiчого не слухаючи, до князя:
- Що се ти, князю, дi ш? Хiба на те послав тебе цар на Вкра©ну, щоб ти
потакав запорозьким бунтам?
А князь сто©ть, мов тороплений, бо ще й до себе не прийшов за великим
гвалтом помiж вiйськом. У Московщинi вiн зроду тако© хуги не бачив.
А Сомко:
- Нащо ж ти й вiйсько з Москви на наш хлiб привiв, коли воно сто©ть, не
ворухнеться? Не доведе вас до добра така полiтика, щоб меншого на старшого
пiдпирати? Давай менi свою во водську палицю - я одiб'ю тво©ми стрiльцями
голоту од табору!
Князь тiлько переступав з ноги на ногу.
Як тут гукне Брюховецький:
- Властю мо ю гетьманською бороню тобi, князю, втручатись у нашi
справи! Козаки самi собi суддi: два з третiм, що хотя роблять. А вiзьмiть,
небожата, та вкиньте в глибку сього бунтовника!
- Так нема нiде правди? - каже Сомко.- Нi в сво©х, нi в чужих? А
Iванець:
- сть правда, пане Сомко, i вона тебе покарала за твою гордость!
Вiзьмiть його, братчики, та забийте в кайдани.
- Пане гетьмане! - каже вiрна старшина, обступивши Сомка.- Лучче нам
положити усiм отут голови, нiж оддати тебе ворогу на наругу!
Заплакав тодi Сомко, поглянувши на сво товариство.
- Братцi мо©,- каже,- милi©! Що вам битись за мою голову, коли погиба
Укра©на! Що вам думати про мою наругу, коли наругавсь лихий мiй ворог над
честю й славою козацькою? Пропадай шабля, пропадай i голова! Прощай,
безщасна Укра©но! - i кинув об землю свою шаблю.
Усi круг його теж покидали сво© шаблi. Щиро заплакали вiрнi козаки.
- Боже правосудний! - кажуть.- Нехай же нашi сльози упадуть на голову
нашому ворогу!
Дуже звеселивсь тодi Брюховецький. Зараз iзвелiв Сомка, Васюту i всю ©х
вiрну старшину взяти за сторожу, а Вуяхевичу - на Москву листи писати, що
ось нiбито Сомко з сво©ми пiдручниками на царя козацтво бунту , Гадяцькi©
пункти_ ознайму людям, радючи царського величества одступати. А князь
Гагiн собi компону , як би тих нещасних iще бiльш притушковати, щоб не
спливла наверх неправда, що, взявши од Iванця великi подарунки, його
неситiй злобi потура . Тим часом повiв новою гетьмана з старшиною в
соборну нiженську церкву до царсько© присяги. А вийшовши з церкви, гетьман
запросив князя з послами до себе на обiд, у двiр до бурмистра Колодiя. Там
мiщане наготовили бучний бенкет Брюховецькому з старшиною.
XV
Одчепившись ото Черевань од запорожцiв, насилу оддихавсь, щоб промовити
слово.
- Бгате Василю!-каже.-Давай менi боржiй коня! Нехай ©й бiс, сiй радi!
От не в добру годину знесло мене з тим божевiльним Шрамом!
Пiшов Василь Невольник за кiньми, так куди! Заверюха кругом така, що не
второпа , куди i йти. Так як скiпка на водi крутиться, попавши на
чорторий, так вiн ворочавсь мiж тим ярмарком. А тут iще добре й не зна ,
де поставили коней Гвинтовчинi козаки; так наждавсь Черевань уволю. Скрiзь
народ товпиться; пiд боки його штовхають; неборак тiлько сопе!
- Де оце в нечистого мiй Василь занапастивсь?.. Бгатику,- каже до
Петра,- не кидай же хоч ти мене!.. Ой, коли б менi добратись живому та
здоровому до Хмарища! Нехай тодi раду собi хто хоче!
Як же ото огласили запорожцi Брюховецького гетьманом, то зараз i
порiдшало трохи на радi. Перш ото Гвинтовка одвiв сво©х пiдручникiв; потiм
i другi сомкiвцi рушили до табору. Тiлько запорожцi iграли круг
гетьманського столу, як злi© оси круг свого гнiзда, да простий люд селюки
гули по всьому полю, що тi© трутнi.
З пiвгодини ще не знали селяне, що мiж козацтвом робиться. Як же вже
рушив Брюховецький з князем до присяги у мiсто, тодi по всьому полю чернь
загукала:
- Хвала богу! Хвала богу! Наша взяла! Нема тепер нi пана, нi мужика,
нема нi вбогих, нi багатих! Усi поживемо в достатку!
- Що ж, братища? - кажуть iншi. - Рушаймо панським добром дiлитись!
Повне мiсто тепер панства.
- Е, ще буде час у мiстi погуляти! - одвiтують другi.- А он козацтво
Сомкiв табор рабу . Дурна Сомкова старшина понабирала з собою самих
кармазинiв повнi вози.
- Ну, хто куди любля! Усюди об вiщо погрiти руки!
I от - одна купа сюди, а друга туди, одна сюди, а друга туди: половина
люду до мiста повалила, а половина чкурнула до Сомкового табору. По полю
пооставались тiлько гуляки, що на радощах понаймали музики да й водяться з
ними купами, танцюючи.
Чудно було Петровi да й Череваневi дивитись на тi© музики та гопаки у
такий смутний час, що плакати б усiм треба, а не веселитись. Коли ж
валить, мов тi© хвилi, люд от табору; а назустрiч йому купа селян од
мiста.
- Куди ви? - питаються.
- А ви куди?
- Ми до Сомкового табору.
- А ми до мiста. Там, кажуть, пожива!
- , чорта з два!
- Як?
- Так, що не пускають! Московська сторожа не пуска нашого брата в
мiсто.
- Шкода ж i до табору! Козаки самi там пораються, а нашому брату дають
оглоблею по гамалику!
- Що ж оце? Дак це нас козаки, мабуть, убрали в шори?
- Трохи чи не так, як Виговський Москву! Як ось надбiгають iще новi©
купи.
- Бiда! - кричать.- Пропала справа! Чи чули, що кажуть запорозькi
братчики?
- А що ж вони там кажуть?
- От що! Посунулись деякi з наших через городи, стали поратись коло
панських дворiв, дак братчики ©х киями. "Убирайтесь,- кажуть,- iк нечистiй
матерi, мужва невмивана!" - та й виперли за мiсто. Нашi почали були
пручатись: "Ми ж тепер усi рiвнi!" - "Ось ми вас,- кажуть,- порiвня мо