Квiтка-Основ'яненко Г.. Конотопська вiдьма

i на лавi; так не влежить довго, бо тiльки i можна животом лежати, а
горiчерева або боком i не думай: так ©© усюди списали.
Ходить по хатi, ходить та й погляда на сво© глечики, горщики, кухлики,
де з усякого звiра i з усяко© гадини молоко, що вона з них понадоювала,
перевертаючись до кожно© матки усе рiзно, щоб не жахались i давались
до©тись. А усi тi© глечики, горщики, водянчики, кухлики стояли деяке на
полицi, iнше на миснику, було й на припiчку, було й на самiй печi; яке вже
поставлене на сметану, а яке ще стояло пiд лавкою та край помийницi. Пiд
полом лежали усякi трави i корiння: мнята, любисток, терлич, папороть,
собаче мило, дурман, усякi реп'яхи, куряча слiпота та й багато дечого. На
полу на подушках лежав кiт муруговатий та усатий, i тiльки йому й дiла, що
©в та спав та коли що було надума, то зараз до сво © хазяйки i озветься:
"Няв, няв!", а вона усмiхнеться та й каже:
"Так-таки, котусю, так!" А коли вона що надума, то й пита ться його:
"Чи так, котусю?", то вiн до не©: "Няв, няв!" Еге! i знали один одного, що
говорють. Бiльш у не© не було нiякого хазяйства, та й нащо ©й? Чого
забажала, то уночi перекинулась чи собакою, чи мишею, чи жабою, чи рибою,
i чого ©й треба, усього достала, i у не©.
Так вона-то, сумуючи, ходила по сво©й хатi i, поглядаючи на сво
зiбрання, казала собi на думцi: " усяке; не пiду до людей позичати". Далi
зирнула на дверi, що - я ж кажу - тiльки що зачинила, проводивши когось-то
з хати, i каже: "Приводь тiльки швидше проклятого сотника, i я йому
вiддячу. Я б тобi, Ригоровичу, хука усучила, та нехай лишень опiсля; тепер
ти менi прислуговуй, а як з'©м гаспидського Забрьоху, тодi приймусь i за
тебе, сучий Пiстряче! Хороше, що отсе ти менi розказав про Забрьоху та про
Олену: ось я його оженю... достанеться i тобi, що мене так занапастили, що
i сiсти не можу, i згнущались надо мною, що при парубках порвали на менi i
плахту, i сорочку, i пазуху розiрвали, i очiпок збили, що я волосом
освiтила, та били мене... о, та й били ж мене! ох, били ж мене; били,
били, били! що нi сiсти, нi лягти не можна; а усе оттой Швандюра, що зняв
з них мару".
Оттак вона i довго сама собi розмовляла, яж поки у хатi зовсiм стало
темно, що хоч око виколи... Аж ось на вулицi загавкали собаки, вона й
каже: "Ану, котусю, вiдкрий сво© очицi i посвiти, чи не вони се йдуть?"
Кiт як розплющиться, як гляне сво©ми очима, так так як жар засяли, а
Явдоха i бачить, що йде Микита Уласович Забрьоха, конотопський пан сотник,
а за ним писар його, Прокiп Ригорович пан Пiстряк, i щось у руках i пiд
плечем щось несуть; от вона зараз шатнулась, достала каганець, пiднесла до
кота, тернула його проти шерстi, так iскри з нього i посипали, i вона
засвiтила каганець, поставила на стiл, а сама полiзла пiд стiл чогось-то
доставати.
Аж ось - рип у дверi, i ввiйшли пан сотник з писарем, шапки з паличками
постановили, бiля дверi, а самi i стали озиратись, i пан Забрьоха i каже:
"Свiтло горить, а ©©, бачу, i дома нема".
- Де то вже нема! - обiзвалася Зубиха, лiзучи з-пiд покутя i таскаючи
превеликий горщик, ганчiркою зав'язаний. - Ось де я була; отсе доставала
горщик з хмарами, що було заховала ©х на тридев'ять рiк, так отже пан
конотопський сотник присилував мене повипускати хмари i дощ пустити.
- Та вже, тiтусю, годi об сiм, - поклонивсь пан Забрьоха i став
гостинець доставати. - От тобi хусточка, що менi попiвна вишивала та
подарувала, так отсе покланяюсь нею вам, та от ще аж цiлiсiнька копа
грошей, тiльки, будь ласкава, тiтко, не сердься на мене i вибачай, що так
з тобою прийшлося... Се так... те -то... якось-то не хотячи...
- Як не хотячи? - аж запищала, крикнувши, Явдоха, - як не хотячи? Коли
б тобi хто так пику списав... то ти б не те сказав... Не хочу тво©х
подарункiв, цур тобi! Пек тобi! Вiйся з ними! Не мiшай: iду дощi
випускати, а то вп'ять пеня буде, i завтра так мене знову випарять, що
сьогоднi не зможу сидiти, а завтра вже i не стоятиму. Пустiть мене, пiду
дощ випускати.
- Тiточко, матiночко! - аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та
кiстлявi руки вiдьомськi цiлу та просить. - Не буду вже тебе турбувати,
та й що менi за дiло, що нема дощу? От так пак! Я тут сотник, голодувати
не буду: той прийде з хлiбом, той з паляницею, той з буханцем, а iнший i
мiшечок борошна привезе; аби б тiльки позивались, то нам, старшинi, i дощi
не пiд час, хоч би ти ©х, тiтусю, i повiк держала у себе пiд покутем. От
мо©й бiдi поможи! Нате лишень, пожалуйте: от пляшка дулiвки, от пiвсотнi
таранi, ще свiжа була по веснi: осьде ж i серпаночок... тiльки здiлайте
милость, пособiть мо©й бiдi, ось що я вам розкажу...
- Знаю, знаю про твою бiду, якого тобi мудрого печеного гарбуза
пiднесла Йосиповна Олена, що з Безверхого хутора, i як ти пiсля нього
насилу на другий день очуняв! Знаю, знаю усе.
Аж i здивувавсь пан Забрьоха, що вiдкiля се, каже, вона усе зна, неначе
тут була, та й став ©© пуще прохати, щоб вона вже не сердилась i
заступилась за нього.
- А що я тобi робитиму? - пита Явдоха. - Не йде за тебе хорунжiвна, так
менi яке тут дiдо? Не йде, так ськай друго©.
- Та де ©© у гаспида ськати! - здихнувши, каже Уласович, - одно те, що
не придумаю, де другу ськати, а друге те, що далебi не хочу, бо смертельно
улюбив Йосиповну Олену, так хоч би менi i суддiвна або хоч i
полковникiвна, так я i не подивлюсь на них, бо улюбив Олену усiм тiлом i
душею, i серцем, i усiм животом, i бачу сам, що коли ©© не достану, то або
утоплюсь, або удавлюсь, або свiт за очима пiду... Поможи, паньматiночко! -
та беркиць ©й у ноги, та аж плаче та просить, щоб не дала йому не сво ю
смертю пропасти та щоб як-небудь приворожила, щоб вона за нього захотiла
йти.
- Та як за тебе i йти такiй дiвчинi? - вп'ять каже Явдоха. - Вона
дiвка-козир, чи одежею, чи на виду собi, так зовсiм дiвка, а худоби i
грошей до ката, а ти що? Куди ти годишся?
- Та дарма, тiточко, матiночко, дарма! Нехай я i стидкий, i бридкий, i
усякий; а ти таки зроби, щоб вона мене полюбила та щоб за мене замiж
пiшла. Що копа, то копа отсе на столi лежить, а то сорок алтин, та ще...
- Нi, - каже Явдоха та вiдсунула вiд себе грошi. - Менi сих креймахiв
не треба, нащо вони менi? У мене усе , i, чого забажаю, усього достану; а
коли так пильно просиш, то нехай вже i змилосердюсь над тобою, тiльки
зроби менi от що...
- Що звелиш, паньматусю, усе зроблю. Чи звелиш Конотоп спалити, тяк
разом з чотирьох кiнцiв i запалю; чи звелиш усю конотопську дiтвору - що
ви, вiдьми, не любите -так за один день усiх до диного i потрощу... I то
гаразд, та менi тепер от що треба. Озьми ти оттого сучого та пресучого
сина Швандюру, що зняв мару з людей, що я було наслала, як менi сiкуцiю
давали, так озьми його пiд арешт, буцiм вiн або прокравсь, або тебе лаяв,
або що хоч на нього набреши i зведи пеню, та одбери у нього всю худобу, -
бо вiн собi заможненький, - та щоб на тебе родичi його не гримали, так ти
вiддай те усе пану писарю Ригоровичу...
- Благо дiло i мудро рiшенi , панi Зубихо, й! iстинно! - так
обiзвавсь пан Пiстряк, сидячи собi на лавцi край вiкна. А Явдоха й каже:
- Бо йому, сиротi, нiгде узяти, тiльки що спадками живитись, а Швандюру
озьми i вижени iз села, щоб його i дух не пах. От коли се менi зробиш, то
i я тобi...
- Мурлу, няв, мурлу! - обiзвавсь вiдьомський кiт, i Зубиха схаменулась
та й каже:
- Е, нi, ще, ось слухай ще. Домашина ятрiвка Хвенна Зозулиха... не
можна менi бiля ©© хати йти, так i доклада менi про те полотно, що в не© з
огорода пропало та якось-то опинилось у мене у скринi, так вона мене
злодiйкою узива i усякi доклади доклада; так чи не можна ©©, пiдрiзавши,
теж з села вигнати?
- Та для чого не можна? 'Тiльки кажи, усе зроблю... - Так казав пан
Уласович, повеселiшавши, що вже вiдьма стала до нього добрiша.
- Отсе усе коли зробиш, то i я...
- Мурлу, мурлу! - замурликав вп'ять кiт, i Зубиха знов стала
договорюватись i каже:
- Та ще от у чiм пожалiюсь. Демко Сiроштан просвiтку менi не да :
позавчора хваливсь, що мого кота вб' , як його не берегтиму, а вiн таки
вб' . Так його-то, пане сотнику, провчи та провчи...
- Та провчу ж, провчу, тiтусю, так що до нових вiникiв буде тямити;
тiльки зроби i мо дiло... - пильно пристаючи, прохав ©© пан Забрьоха, i
чого б то вiн не обiщався ©й зробити, аби б вона так починила, щоб
хорунжiвна за нього пiшла.
- Ну, добре ж, синку, коли ж так, то й так. Буде за тобою бiгати
хорунжiвна Олена i ночi не спати, як i ти за нею. Кицю, кицю, кицю, кицю.
- Мурлу, няв, мурлу, няв!
- Добре ж, - казала Явдоха. - А iди, пане Уласович, зо мною з хати та й
уступи з порога лiвою ногою на пiсок, щоб твiй слiд обiзначивсь на пiску.
От i вивела його з хати, i слiд його зiбрала у хусточку i зав'язала; а
далi, вернувшись у хату, посадила на лавi край стола, а Ригоровичу звелiла
каганцем свiтити, а. сама, узявши пана Забрьоху за лiвий ус, i стала
волосся вiддiляти. Заколупне нiгтем волос та й лiчить: "Раз, два, три..."
- так як вiдбере дев'ять волосiв, та дев'ятий i рвоне зовсiм... Пан сотник
кричить, пан писар регочеться... Явдоха Зубиха щось шепче та спльову , а
кiт мурличе на усю хату... От так-то у бiдного Микити Уласовича вiдьма
вирвала дев'яте волосся з лiвого уса i нарвала ©х усiх аж восьмеро,
достала шматок паперу i завернула туди те волосся, а пан Забрьоха,
повитиравши сльози, що так йому i текли вiд скубiння, став питати вiдьму,
що "коли, - каже, - зовсiм поворожила, то вже я й пiду?"
- Iди, синку, здоров додому та лягай спати, та й жди вiд хорунжiвни
присилу, щоб слав за рушниками.
Пан Уласович, се почувши, та за шапку, та з хати, та не оглядаючись -
додому, щоб вiдьма не здумала ще де в нього виривати волосся. Побiг,
сердешний, не дождавсь i свого писаря, бо той зостався ще у вiдьми i. щось
довго з нею гомонiв, i кiт з ними мурникав; а як виходив пан Пiстряк з
Явдошино© хати, так чути було, що казав:
- I се усе благонамiренно устро©вши, гряду у свою Палестину.
Прощавайте!
- Iдiть здоровi! - сказала Явдоха, зачиняючи за ним дверi у хату, та й
одiзвалась до кота: - Кицю, кицю, кицю, кицю!..
- Мурлу, няв, мурррлу!
Тут зараз узявши, зняла з голови очiпок, сiду, як молоко, косу
розпустила, узяла бiлу сорочку, та й надiла на себе, та нi пояса, нi
плахти не пiдв'язала, так i стала по хатi ходити та шептати усяке
колдовство, та у всякiм углi тричi спльовувала; далi узяла жлукто та й
положила його серед хати i стала знов щось по-вiдьомськи бормотати; далi
узяла з кухлика яко©сь води та, усе бормочучи, побризкала тою водою i
себе, i жлукто усерединi... А кiт що духу нявчить, а далi аж на ноги
устав та потягнувсь i засвiтив очима ще дужче, чим каганець у хатi
палав... Тут Явдоха мерщiй у жлукто i полiзла... а як вилiзла, так стала
дiвкою! Та й дiвка ж немудра! I молода, i хороша, i чорнява, i ще, мабуть,
красивiша вiд чернiгiвсько© протопопiвни!
От як переродилась наша вiдьма, узяла жаб'ячо© сметани та кобилячого
сиру, головок вiд таранi i, поскладавши на тарiлочку, поставила перед
свого котуся i каже: "Коли, котусю, захочеш без мене ©сти, так от тобi
ласощiв; не скучай без мене, поки я вернусь". А сама, доставши аж п'ять
дiйничок, погасила каганець i пiшла з хати до©ти, кого ©й треба було.
Тiльки таки що другий пiвень крикнув, тут Явдоха що духу ускочила в
хату i впала, мов нежива. А .як вiддихнула i устала... та вп'ять стала
старою бабою, як i була. Зараз кинулась до свого кота i розказу , мов
чоловiковi: "Котусю, киценьку! Чи не скучав же ти без мене? Я трошки
забарилась: поки пообдо©ла усiх коров, овечок, а се ще менi треба було
щучого молока на одно дiло; кинулась до ставка, та поки вражу щуку
зопинила, поки ©© замовила, щоб далася здо©ти, аж i крикнув перший пiвень;
та хоч вiн нам не страшний, та усе-таки треба було поспiшати, щоб не
заспiвав другий; тогдi б так на вулицi простяглась, як тепер тутеч-ка..."
А кiт знай хвостом помаху , та усами поморгу , та що духу нявчить:
так-то рад був сво©й хазяйцi, що вернулась.
От вона йому постановила ще усякого молока i сметани, i стала поратись,
та дещо мiшати, та варити на чаклування, аж ось i свiт!.. А тут трохи
погодя i прийшла до не© жiнка, уся голова обв'язана, i йде i оха, i
прийшла оха, i сiла i усе оха.
- А вiдкiля ти, молодице? - пита ©© Явдоха.
- Та я здалека! - каже молодиця, охаючи. - Коли зна те хутiр, що на
Сухiй Балцi, а зоветься Безверхий... ох!..
Явдоха моргнула на кота та й каже:
- Нi, не чула i зроду не була, i не знаю, хто там i живе... Ти ж чого
до мене прийшла?
- Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику менi роздуло...
ох!" Так отсе мене люди нараяли, щоб до вас iти... Здiлайте милость,
тiтусю, робiть, що зна те, тiльки поможiть, щоб я сьогоднi виспiла до
панянки нашо© хорунжiвни Йосиповни Олени, - та, се кажучи, i положила на
стiл буханець, п'ятiрко я ць i шага грошей.
Зубиха зараз i кинулась, положила долi нiж i звелiла молодицi стати на
ньому босою ногою проти тi © щоки, де самий дужчий опух; а сама достала у
покришку жару i положила туди кусок страсно© свiчки та ладану, та клаптик
тi © хустки, на чiм становлять паску пiд свячення, а молодицю
закутала-закутала, щоб увесь дим нiкуди бiльш не йшов, тiльки на не©, а
сама знай шепче та спльову , та дме на жар, а кiт нявчить на всю хату. От
курить ти курить, як тут молодиця... геп! i впала на долiвку, мов нежива.
Зубиха ©© вiдволодала i посадила на лавку та й каже:
- Не журися ж тепер: минеться, як на собацi присохне; се з очей;
який-то чорнявий парубок та на тебе дививсь та завидував...
- Так i ! Се ж наш панич, - казала молодиця. - Таки як мене не
вздрить, так у вiчi i загляда; а на тiй недiлi узяв та рукою погладив мене
по щоцi та й сказав: "Що за 3 чорта гарна молодичка!" Я так i згорiла, та
вiд того часу так мене i узяло...
Тут Явдоха i стала ©© розпитувати... об чiм ©й треба було... а далi i
проводила з хати та й каже: "От тепер добре! Тепер усе знаю, що менi
треба..."

VII

Смутна i невесела сидiла на призьбi бiля сво © хати панночка Йосиповна
Олена, хорунжiвна, на сво му Безверхому хуторi, що на Сухiй Балцi, а
бiлими рученятами копирсала у головi братику свому, пану хорунженку. Вiн,
сердешний, той день з панотцем, що за©жджав до нього, поховавши когось на
другiм хуторi, та за обiдом, по©вши добре вареникiв та карасiв, у сметанi
жарених, та запивши сколотинами (бо се вже дiялось пiсля Петра), витягли
самотужки по носатцi тернiвки, а вишнiвкою на дорогу запили; а
пiдвечiркуючи, панич убрав аж п'ять мандрик* (*Сирникiв.) та горщечок
маслякiв, у маслечку та у сметанi пряжених, що дуже ©х любив, так його,
хто його зна i вiд чого, i завадило; от вiн i прилiг до сестрицi на
колiна, та як та йому ськала, а вiн i заснув. Тут прийшли з поля i корови,
i овечата; от ©х тут бiля панночки i доють, i молоко в глечики зливають...
а вона й байдуже! ©й неначе нi до чого й дiла нема! Забула дивитись i на
дiйво, забула братику i у головцi ськати, тiльки у не© i на думцi, що...
Тiльки що хотiв був розказати, об чiм наша хорунжiвна думала i чого
була смутна i невесела, аж ось i прийшла до не© бабуся, така старенька,
така старенька, що на превелику силу дибле; от пiдiйшла до не© та й каже:
- Дай, боже, вам, панночко, вечiр добрий! Нехай вам бог помага!
Аж здригнула Йосиповна, що й не бачила, вiдкiля вона i узялась i як
перед нею стала; а далi, трохи схаменувшись, i каже: .
- Здорова, бабусю! А вiдкiля тебе бог принiс?
- Та я так собi... Я i здалеку i не здалеку, я i тутешня, я й зовсiм не
вiдсiль; я i нiчого не знаю i усе знаю; i хто i по чому журиться, я i знаю
i не знаю; i що подiяти, i вмiю i не вмiю...
- Ох, бабусю, та ти не проста? - пита ться Олена.
- Та простiсiнька, бач! Не вашого, панського роду, а проста собi стара
баба, не знаю нiчи © журби, не знаю, хто, сидячи на призьбi, журиться об
Дем'яновi, що пiшов в поход з козаками; я таки i того не знаю, хто бiля
колодязя усю нiченьку з ним просидiла i на прощання зняла з руки срiбний
перстень i вiддала з хусточкою, що сама усякими шовками вишивала...
- Ох, менi лихо, бабусю! Та ти усе зна ш?.. Не гомони, будь ласка,
братик прокинеться та почу , та менi смiятиметься... Нехай пiсля вечерi я
тебе покличу, то ти в мене ночуватимеш, та й поговоримо з тобою!
- Пiд повен мiсяць тепер-то i робити що треба, Нехай братик iде до себе
у хату, збуди його; а я тобi скажу, що треба робити, та дiлом спiшити. Я
знарошно до тебе сьогоднi пiсля вечернi з Ки ва пiшла...
- Як се можна? З самiсiнького Ки ва? Пiсля вечернi? Та сьому не можна
статись! - пита Олена, дивуючись. - Як-таки можна вiд Ки ва та скоро
дiйти? I близенький свiт?
- Пожалуй, дiйти не можна, так ми-то зна мо, як воно робиться. Збуди
лишень братика швидше, нехай iде до свого дiла, менi треба швидш
поспiшати.
- Та братику щось завадило, трохи не з очей. I був здоровий, та як
глянула на нього ота чорнява молодиця, що коло корови ходить, та глянула,
та й усмiхнулась, я сама бачила, та пiсля того так його за живiт i узяло;
чи соняшницi, нехай бог боронить! чи що?
- Се все очi, усе очi наробили; та не журись, я вiдведу. Ось збуди
братика, а я навчу молодицю, що йому треба робити. Вiд не© сталося, вона
нехай i знiма.
Олена стала братика будити, що хрiп на весь двiр, а бабуся пiдiйшла до
молодицi... а та зразу i крикнула:
- Ох, тiтусю! I ви до нас прийшли?..
- Але! не кричи лишець, - каже бабуся, - а от що зроби: озьми...
шупу-шупу-шупу... - Нiчого не можна було розслухати, що ©й там бабуся
шептала, тiльки опiсля молодиця i каже:
-Та добре, добре; забавте тiльки панночку.
- А вже, - каже бабуся, - се вже мо дiло. Ходи ж сюди за мною. - Та й
привела молодицю до панночки, та й каже: - Ось я навчила молодицю, як з
панича соняшницi зняти; iди ж, паниченьку, швидш з нею, вона зробить тобi,
що я звелiла; та швидш робiть, а -то тебе так розбере, що й на стiну
полiзеш.
- Ох, лишенько! - казала, злякавшись, хорунжiвна. - Iди ж, братику, iди
швидше. Роби йому, Мотре, як бабуся казала. Та роби гаразд, на спiшачи...
От пан хорунженко пiшов з молодицею у хату, а бабуся - плюсь! - бiля
панночки сiла та й каже:
- Тужиш, моя зозуленько, за сво©м сизим голубоньком, та ба! Нема його
тутечка; пiшов далеко-далеко, аж до Чернiгова...
- Та по чому ти, бабусе, усе зна ш? Хто се тобi розказував, що я там...
чи журюся, чи... що там таке... я й не знаю! - питала, соромлячись,
Йосиповна.
- Вже-то я не знаю! - каже бабуся. - Нащо ж нам I зорi, коли нам на них
не дивитись? Гляну звечора, гляну i опiвночi, подивлюсь i перед свiтанком,
тай знаю, де що дi ться.
- Коли ж ти зна ш усюди, де що дi ться, то скажи менi, бабусю, що
робить тепер... - сказала Олена та й почервонiла, як кармазин, i язик став
мов повстяний.,
А бабуся перехопила та й каже:
- Дем'ян? .
- Е-ге-ге-ге!
- Судденко Халявський, Омелянович?
- Атож!
- Ось слухай доню, що вiн робить: отсе був з козаками на муштрi перед
паном полковником та, втомившись, прийшов додому, роздягсь, розперезавсь
та й лiг, сумуючи об тобi, та й журиться, що, дума, не швидко тебе
побачить.
- I кажуть-таки, що не швидко ©х спустять!
- Не журись; може, ти його i сього вечора побачиш...
- Де то вже, бабусю, менi його побачити та ще i сього вечора. Вiн не
птиця, щоб йому до мене прилетiти!
- Хоч i не птиця, а прилетить i уродиться отут перед тобою, як отсе я.
Чи хоч, щоб прилетiв?
- Де то вже, моя голубочко, не хочу! Аж жижки трусяться, щоб хоч би
його побачити. Здiлай милость, нехай прилетить до мене... та чи не буде
йому яко© вiд того надсади?
-Таки аж нiчогiсiнько; вiн на те козак.
- Приклич же його, паньматочко, хоч на часиночку, хоч на годиночку; хоч
би я на нього подивилася! Що зна ш, те й роби, а я нiчого не пожалкую. Усе
тут мо , дам тобi усього, чого забажа ш.
- Добре ж, доню, добре. Ходiм сво робити. От i ввiйшли у велику хату,
позащiпали i дверi, i вiкна, а вже i сонечко стало заходити; панночка
затопила у печi, сама сходила по воду, а йшла по воду, як бабуся ©©
навчила: не прямо до криницi, а вулицями обходила навпаки сонця; прийшла
до криницi, набрала вiдро води та й вилила на сход сонця; друге набрала i
вилила на заход сонця, а трете набравши, - що духу, не оглядаючись, i
вп'ять не прямо, а вулицею за сонцем. От як принесла, та й настановила
кашник з водою; а бабуся достала з-за пазухи зiлля: любистку, материнки,
чорнобривцю, цвiту папоротi, терличу та усього по пучечцi всипала в кашник
та й пристановила до вогню; а сама узяла муки пшенично©, замiсила водою,
та й вийняла з калитки у папiрцi кошачого мозку, вiдколупала пальцем та
положила у те тiсто; далi достала у себе з хустки, що був зав'язаний, слiд
пана Забрьохи та й роздiлила пополам i одну часточку всипала у те ж таки
тiсто, замiсила i скачала коржик, посадила в пiч спектись, i усе з
приговорками та спльовуванням, а хорунжiвнi звелiла сидiти на полу,
пiдiбравши ноги пiд себе, не жахатись, i, що вздрить, не боятись нiчого, i
усе думати про свого милодана.
От як коржик спiкся, вона й дала його з'©сти Оленi за три рази,
запиваючи з водянчика водою, що нашептала бабуся; а затим i горщок з
зiллям став закипати. Бабуся, гукнувши на Йосиповну, щоб нiчого не
жахалась, узяла другу частку слiду Уласовичевого та й всипала у кип'ячий
горщик i стала мiшати, а сама аж у пiч мов улiзла, та що духу i кричить:
"Терлич, терлич! десятьох приклич, а з десятьох дев'ятьох, а з дев'ятьох
восьмирьох, а з восьмирьох семирьох, а з семирьох шестирьох, а з шестирьох
п'ятирьох, а з п'ятирьох чотирьох, а з чотирьох трьох, а з трьох двох, а з
двох одного, та доброго". Та й примовила нищечком, щоб хорунжiвна не чула:
"Пана сотника конотопського Забрьоху, Уласовича Микиту; а хто жде та
дожида, так нехай собi дрiма". Та й дмухнула на Олену, а та нi з сього нi
з того i стала собi дрiмати.
Вп'ять вража баба стала горщик мiшати i вп'ять кричить у комин тi© ж
речi: "Терлич, терлич! десятьох приклич..." - та й звела на одного,
усе-таки пана Уласовича, далi й примовила нищечком: "А хто сидить та
ждеть, той нехай собi заснеть". Та вп'ять дмухнула на хорунжiвну, а вона,
сердешна, так i заснула... Стала бабуся утрете мiшати зiлля i вже що
духу у трубу кричить на терлич; i як довела до одного, так аж запищала вiд
натуги, кричачи зо всi © сили та зовучи пана Уласовича, а на хорунжiвну
дмухнула i говорить: "А хто спить та сопе, так нехай i захропе". А вiд
сього панна Йосиповнй бебех у подушки та й захропiла на всю хату... А тут
щось iз сiней у хатнi дверi - геп! та й стогне, i щось мурниче, - i
охка... Побачим опiсля, що то там було...

VIII

Смутний i невеселий стояв, руки заложивши, хвабро© Конотопсько© сотнi
пан сотник, Уласович Микита Забрьоха, у славному сотенному мiстечку
Конотопi, на вулицi, бiля шинку, де усегда збиралася сотня чи на муштру,
чи на перелiку, що чи не втiк котрий козак часом, бува. Сто©ть вiн,
сердека, руки зложивши, голову понуривши, мов вiл перед ярмом; а козаки
начисто, уся сотня, як скло, перед ним стiною сто©ть, шапки поскладавши на
приспi у шинку, щоб як буде муштра, так щоб не поспадали з голов, а
дiтвора, що тут так i бiга круг козацтва, щоб не пiдiбрали та не
запроторили куди геть. Так отто стоять козаки i ждуть, що з ними будуть
робити i який приказ буде, та промеж себе дещо i базiкають, мов вода на
лотоках шумить, аж луна йде; та доставши з халяв хто рiжок з кабакою, - та
нюхають, та чхають, а хто люльку - та, тут ©© розпаливши, i смокче.
Пан Забрьоха сього нiчого не вважа, i не бачить, i не чу , що край його
дi ться. Йому зда ться, що вiн i досi слуха, що читав йому пан писар
Конотопсько© сотнi Прокiп Ригорович Пiстряк. А сей давно вже прочитав, що
треба, та, зложивши бумагу, кладе у кишеню... Аж ось пан Уласович здихнув
тяжко та важко, мов ковальський мiх, та пита писаря:
- Здiлай милость, приятелю Ригоровичу! розкажи менi словами, що ти там
у лепортi читав? Ти зна ш, що я нiчого письменного не розжую, хоч i у
школi вчився i "вiрую" почав було вчити, та на "же за ним" як затявсь, та
й покинув письмо. Так ти менi не читай, а розкажи, що оте , за лепорт
принiс козак з Чернiгова? Адже ми послали лепорт, що у поход не пiдемо,
хоч нехай кiл на головi тешуть; нам нiколи, друге дiло зайшло; так чого ще
вони пащекують?
- Уся спирра чернiговська безумiю удадеся! - став казати,
прокашлявшись, пан Пiстряк, - возписують предписанi i лають вас, пане
сотнику, i мене - гм, гм! - возсозивають - прощайте у сiм словi - дурнями,
занеже ми возгнущалися ©х повелiванi м i не направихом стопи наша до
Чернiгова.
- Догадавсь, хоч через дееяте-п'яте уторопав, що ти, пане писарю,
говориш; так себто нам усе-таки збиратись до Чернiгова?
- Не iначе, як обаче! - сказав Ригорович, моргнувши усом.
- Так трясця ж ©х матерi! От ©м дуля пiд нiс! - Та, зложивши дулi, i
став крутити. Крутив-крутив та на Чернiгов i посила, та усе прицмоку . А
далi як крикне: - Не пiду; я ©м послав через кривого лепорт, що нам
нiколи.
А пан Пiстряк i каже:
- Та наш кривий iще не сотворив дошкандибанiя I до половини путi. Не
возмущайтесь, пане сотнику; ми не iзидемо, дондеже не получимо
отвiтствованiя на наше сомнительство.
- Так-таки, Ригоровичу, не пiдемо. Бач, як я мудро сконпонував? Не
пiдемо та й не пiдемо. Ну, хлопцi! Сонечко заходить, розходьтесь вечеряти,
а завтра чим свiт з косами косити менi. А ходiм, пане писарю, до мене
вечеряти; Пазька налiпила мудрих вареникiв та спрягла яешню... Ой,
лишенько! Ой, рятуйте! Ой, бiда! - став пан Уласович не сво©м голосом
пробi кричати та за боки хвататись... Пан Пiстряк i козацтво кинулось до
нього, що що йому там сталося? Аж вiн... шелесть.... пiднявся догори i
полетiв, як птиця, усе-таки кричачи що голосу...
Що ж то ужахнулися усi люди у славному сотенному мiстечку Конотопi, як
побачили, що ©х прехвабро© сотнi пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, та
пiднявсь пiд самiсiнькi небеса i без крил, та летить, як тая птиця! I
жiнки, i мужики, i мала дiтвора, та що то! i старi повиповзали з хат
дивитись на таку прояву, i усi ж то позадирали голови i дивляться, як пан
Забрьоха, мов птах який заморський, летить попiд небесами; руками бовта,
мов крилами, черкеска йому роздува ться, ногами дрига, шаровари
напужились, сам употiв, нiби у гарячiй банi, i летить, i кричить, i де
заздрить на землi чоловiка, то скiльки голосу пити просить. Се бачачи,
старi люди плюють, жахаються; жiнки голосять з переляку, а малим дiтям не
одному довелося переполох виливати. А то ж i не страшно?..
Прокiп Ригорович, бачачи таке диво, став, задравши догори голову, рот