Страница:
груш, а подай майо!.." Що тут на свтi робити? Iще таки подумали сяк-так,
щоб вивернутись: хотiли iти до волосного правленiя, так москаль не тi©
спiва: "Вон моя команда! - та й показу на салдацький патрет, - пайдьом iк
ньому". Нашi бачать, що непереливки, страшно! Кинули йому п'ятиалтинного -
так нi: веди до ятки, постав за проходку кварту водки. Нiчого робити,
поставили, аби б вiдчепивсь та не вiв до салдата, що з оружжем сто©ть. Як
же опiсля розслухали та роздивились i вгадали, що то салдат мальований,
так аж об поли вдарили руками та - фiть, фiть! - посвистали та й пiшли до
возiв. А Кузьма Трохимович у сво©й ятцi смiявсь-смiявсь, що аж кача ться,
а далi каже: "Ох!" - та й сiв, зложивши руки, приглядатись, що ще буде за
кумедiя.
Уже було геть-геть. Ось i дiвчата зiбралися iти на ярмарок, бо усе
пiджидали, щоб порiдшало народу на мiсцi; а то, як у тiснотi, так думали,
що ©х не так i розглядають. Ось i тягнеться низка ©х, та усе на пiдбор:
одна вiд друго© чорнявiша, одна вiд друго© краща. Порозряджуванi так, що
господи! Серед дня сонечко пригрiло, так воно й тепленько: от вони i
повихоплювались без свиток, в самих ба вих червоних юпках, що так, як мак
цвiте. Скиндячки на головах усе по-харкiвськи положенi, коси у дрiбушки
позаплiтуванi i жовтими гвоздиками та барвiнком позаквiтчуванi; у сорочок
i рукава, i ляхiвки повишиванi та повимережуванi; на шиях намиста у кожно©
разкiв по десять, коли ще не бiльш: аж голову гне! Золотi дукати та срiбнi
крести так i сяють; плахти картацькi, запаски i шовковi i колiсчастi*
(*Мережанi), пояси каламайковi; та усi як одна у червоних черевичках i у
бiлих та у синiх панчiшках. А за дiлом же вони й вийшли? А як же?
Витрiшкiв купувати, та щоб чи не пожартують парубки з ними. Вже звiсна
дiвчача натура, хоч у панствi, хоч у мужицтвi.
От ходять по ярмарку, дещо собi вигадують i регочуться; як одна - зирк!
та й каже нищечком: "Дiвчатка! дивiтесь: у нас постой, солдати!" -
"Врешеш! Де ти ©х уздрiла?"- питаються i розглядаються усюди. "Та онде,
онде, бiля дiгтярно© лавки сто©ть з оружжом калавурний..." -"Так i ", -
гукнули усi та .й почали щебетати та смiятися, з мiсця на мiсце
переходять, та одна одну пха, то буцiм спотикаються; а самi знай
озираються та, як тi© пави, вихиляються, щоб салдат до них озирнувся та
зачепив би котру. От тут би ©м i лахва, тут би вони й стали його
розпитувати, чи тут проходом, чи посто м? От тут i сказали б йому, щоб з
товариством приходили до них на вечорницi, бо вже вони дуже давко бачили
що путн , а сво© парубки остили i обридли.
От i визвалася з них Домаха та й каже: "А тривайте лишень, я пiду
побiля нього, та вже ж не я буду, щоб вiн мене не заняв; ось дивiтесь
лишень. Та глядiть, коли треба буде, то вiдкликайтесь до мене". От i
пiшла, буцiмто й не вона. То сюди, то туди озирнеться, то пiсеньки пiд нiс
собi мугиче, то хусточкою помаху , то нахилиться пiдв'язку пiдв'язувати...
от вже i до салдата доходить та неначе з ким-небудь i розмовля: "Де то тут
шпалери та шумиха прода ться?.. Коли б менi хто показав?.." Та й заспiва
собi нишком. О! що то вже за дiвка!.. Вона не знала, як пiд кого
пiдвернутись? Вона не вмiла, як кому пришви пришити? Ну, ну! I проворна, i
жартовлива була, та таки i свiту видала: аж два годи у Харковi по мойкам
заробляла, такi© вже не вчити: усе знала.
Як побачили подруги, що вона вже близенько бiля салдата, а вiн ©© ще й
не зачiпа, мабуть, не бачить, та й гукнули до не© разом: "А куди ти,
Домахо, пiшла?" А вона бiля салдата сто©ть i хусточкою маха та голосно i
кричить: "Ось куплю шумихи на квiтки, коли який чорт не перепине ". А наш
салдат сто©ть, нi зачiпля ; нi перепиня i нiчим ©© не займа ! "Що за
недобра мати, - дума Домаха, - таки бiля самiсiнького його йшла, а вiн
мене i не займа . Хiба не смi , чи що? Та вже ж вернусь ще..." От i
вернулася i таки бiля самiсiньких його нiг iде.. i впустила хустку, буцiм
загубила, думаючи, що салдат гукне на не©, щоб вернулась i пiдняла хустку:
от вона тут з ним i заговорила б, i пожартувала, а там би i пiшли лади...
Не з чорта ж хитра й Домаха! Так що ж бо? Хустка лежить, а салдат i
волосом не двига. Стала наша Домаха та огляда ться i каже голосно: "Ох
менi лихо! забула хустку... Коли б хто пiдняв та вiддав, то я вже знаю, як
би йому подякувала!"
Озира ться, сердешна, i погляда iспiдлiб'я, та ба! Сто©ть салдат i на
хустку не дивиться. Нiгде Домасi дiватись, треба вертатись... От би то i
пiдбiга, i вижида, i каже, i говорить: "От бiда! лежить моя хусточка бiля
самiсiнького салдата... Як тут узяти? Я боюсь, щоб вiн мене не вхопив або
щоб з оружжа не застрелив..." Пiдiйшла, - i нахиля ться i бере б то й не
бере... а усе вижида салдата... Так що ж бо: не на такiвського наскочила!
Далi нахилилась i простягла руку, неначе не ©вши, а сама усе дивиться на
нього... а далi як придивилась... як зарегочеться на усю вулицю... А
дiвчата i вiдозвалися до не©: "А що вiн тобi там говорить? Домахо, Домахо!
Кажи-бо, що вiн говорить?" - "Але, говорить..." - кричить Домаха, та
скiльки зря вiдтiль, та за смiхом i слова не вимовить.
"Що... що таке?.. Що вiн тобi сказав?.." - обступивши, дiвчата Домаху
ув один голос випитують. "Еге! що казав? - каже Домаха, - то не живий
салдат, а то його парсуна!" - "Йо!" - гукнули дiвчата i пiдбiгли
розглядати: аж справдi намальований! Реготались, реготались; вигадували
дещо та й пiшли геть по ярмарку. А се чувши i багато дехто пiдходили вже
не боячись: розглядяться, роздивляться та й скажуть; "Так i , що
намальований!" - та й пiдуть собi.
Посмiявшись з сього добре, Кузьма Трохимович далi подумав, що вже пора
знiмати свого салдата та укладатись на вiз i чухрати додому... Аж ось
почув крик, галас, тупотню, регiт, пiснi, сопiлку... та мерщiй i присiв у
ятцi.
То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики, ковалi, свитники, гончарi i
зо всякого ремесла бурлацтво, наньмити вiд хазяйства, батьковi сини -
зiбралися на ярмарок погулять. Iще зранку, хто попродав свiй товар, а хто,
покупивши чого кому треба i попивши могоричi, тепер, попiдголювавшись
любенько, понадiвали хто нову свиту, хто кита ву юпку, хто ще
батькiвський, хоч i старий, та жупан, попiдперiзувавшись шпетненько хто
каламайковим, а хто й суконним поясами, у тяжинових штанях, понадiвали на
пiдголенi голови шапки козацькi з решетилiвських смушкiв, то з червоними,
то з зеленими, то з синiми вершками; у юхтових чоботах з пiдборами, а хто
й у шкапових, та так повимазуваних, що дьоготь так з них i тече, а пiдкови
трохи не на п'ядь. От, позакручувавши уси, iдуть лавою, з боку на бiк
перевалюються, руками розмахують, люльки тягнуть, та що голосу, аж
кривляться та жмуряться, спiваючи московськi пiснi: "При далiнусцi
стояла"; i де йдуть, то так вiд них люди й розступаються, бо вже не
попадайсь ©м на дорозi нiхто: чи перекупки з коробками, чи москаль з
квасом, чи слiпцi з поводатарем, чи баба стара, чи дiвка молода ©м
назустрiч, - нiкому нема розбору, не вважають нiкого, так усякого прямо
лавою i пруть, i мнуть, i з нiг валяють; а самi й байдуже; неначе й не
бачать нiчого, буцiмто й не вони.
Отсе-то вони, заздрiвши дiвчат, потягнули за ними, щоб так стiною на
них i наперти; а як вони розбiжаться, так тут i ловити, i пожартувать, i
поженихатись... Звiсно, молодецьке, парубоцьке дiло! А щоб ©х хто мiг
зупинити? Ну-ну, кусала така! Вони усею громадою не раз i самому писарю
давали тако© пинхви, що насилу прочухавсь, а десяцькi так так вiд них i
ховаються по бур'янам та за плотами. Так тут вже нiчого!.. Усяк ©м поважа:
"Нехай, - каже, - хлопцi нагуляються: бiльш коли лиха не нароблять".
От iдуть, i як накинули воком на дiвчат, i пiшли побiля мальованого
салдата, а ©х ватажок, Терешко-швець, зняв перед ним шапку та й каже:
"Здрастуйте, господа служба!.." Тут як зарегочеться народ, i перекупки, i
купцi, i тi, що при возах, та як крикнуть на нього: "Тю-тю, дурний! Та то
не живий, то намальований. Хiба тобi повилазило? Отто, оглашенний, не
розбере!.."
Напiк же пан Терешко ракiв, як i сам розгледiв, що справдi салдат
намальований i що увесь базар з нього глузу ! "Тепер, - дума сердека, - не
буде менi просвiтку; будуть менi смiятись i через се не знать, що будуть
прикладати. Йо не йо! Що тут менi на свiтi робити!" Сто©ть, зажурившись,
та й дума. А далi схаменувся, зареготавсь та й каже: "Буцiм я й не бачив,
що се не живий, а що се тiльки патрет. А поклонивсь йому затим, щоб
подратувать з маляра!.. Чи так же то малюють! О! бодай його мара малювала!
Се й слiпий розгледить, що се патрет, а не живий чоловiк... Хiба тут були
такi дурнi, що приймали його за живого? Не знаю... Тьфу! чортзна-що й
надряпано. Дивiтесь, люди добрi, хiба так ш' ться чобiт? Я швець на все
село; так я вже знаю, що халява ось як бува (та й став пальцем по патрету
надряпувати), от i в пiдборах брехня; та й пiдйом не так... та таки i усе
не так. Цур йому! пайдьом, хлопцi, дальш; намалював же якийсь-то
дурень!.." От i пiшли сво ю дорогою, i Терешко дуже радий був, що
спокутував iз себе бiду.
Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хрiну
понюхав! З бiса-бо йому досадао стало, що увесь ярмарок, i що то на мiсцi
народу було, таки, мабуть, душ з п'ятдесят, коли iще не бiльш, та усi ж то
до диного, усi не пiзнали, що салдат намальований, а думали, що живий; а
тут, чорт його зна, вiдкiля узявся швець та закепкував його роботу нiнащо.
"Се вже, - каже собi, - курам буде на смiх. Я таки, правда, об чоботах
недуже й доглядавсь; може, воно що-небудь i не так. Я тiльки й старавсь,
щоб йому твар, i щоб вiн увесь, i мундер i оружжо щоб так було неначе
живе, а об чоботах i байдуже; бо не думав, щоб хто вже туда став пильно
доглядатись, де й нужди мало i куди не усяк i дивиться. Нехай же так буде,
як швець каже: перемалюю, щоб i його уконтентувати i щоб нiякого хвальшу
не було у мо©й роботi".
Вилiз iз сво © ятки, достав палiтру з красками i пензель, пiдмалював,
як там швець надряпав, та й уп'ять полiз та й каже: "Нехай пiдожду, поки
краска пiдсохне, а там i вбиратимуся додому. Тепер швець не скаже, що не
так чобiт намальований".
Аж гульк! Терешко з парубками, не догнавши дiвчат, вернулись навперейми
i йдуть вп'ять побiля салдацького патрета. От один парубок розгледiв його
та й каже: "Дивись, Терешку! маляр тебе послухав; бач, перемалював чобiт,
як ти сказав". - "Еге! iще б то й не послухав? - сказав Терешко,
пiдсунувши шапку на саме тiм'я i узявшись у боки. - Я же силу знаю i зараз
побачу, що не до шмиги!"* (*Не до ладу.). А як йому й досi досадно було на
маляра i на патрет, що через них йому люди смiялися, от i думав ще таки
занехаять, щоб маляра збити з пантелику i щоб народ думав, що вiн велику
силу у малярствi зна; посвиставши й каже:
"От i сього не втерплю, скажу, бо вже бачу, що не так. Чоботи тепер як
чоботи, як я навчив; так мунд р не туди дивиться. Треба, щоб рукава ось
так..."
"А зась не зна ш? - обiзвався Кузьма Трохимович з сво © ятки, - швець
знай сво шевство, а у кравецтво не мiшайся!"
Як же зарегочеться увесь базар, слухаючи сюю кумедiю i що Кузьма
Трохимович так вiдрiзав Терешка-шевця! Як пiдняли Терешка на смiх!
Реготались з нього, реготались, та так же то, далебi, що не то що, що аж
за рiчкою чути було. А Терешко зостався мов облизаний, та як потягне, не
оглядаючись, та аж забiг не знать куди. Кузьма ж Трохимович, тихенько собi
посмiявшись та зiбравшись з патретом i з усiм сво©м крамом, по©хав до
свого пана та по уговору грошики й горiлочку з нього зчистив та й прав.
Ярмарок розiйшовсь. Тiльки вже Терешковi ввiрвалась нитка верховодити
хоч на вулицi, або на вечорницях, або i у шинку. Тiльки що забалянтрасить,
а тут йому хто-небудь i вiдрiже: "Швець знай сво шевство, а у кравецтво
не мiшайся!" - то так язик й прикусить i вже нiчичирк.
От i вся.
щоб вивернутись: хотiли iти до волосного правленiя, так москаль не тi©
спiва: "Вон моя команда! - та й показу на салдацький патрет, - пайдьом iк
ньому". Нашi бачать, що непереливки, страшно! Кинули йому п'ятиалтинного -
так нi: веди до ятки, постав за проходку кварту водки. Нiчого робити,
поставили, аби б вiдчепивсь та не вiв до салдата, що з оружжем сто©ть. Як
же опiсля розслухали та роздивились i вгадали, що то салдат мальований,
так аж об поли вдарили руками та - фiть, фiть! - посвистали та й пiшли до
возiв. А Кузьма Трохимович у сво©й ятцi смiявсь-смiявсь, що аж кача ться,
а далi каже: "Ох!" - та й сiв, зложивши руки, приглядатись, що ще буде за
кумедiя.
Уже було геть-геть. Ось i дiвчата зiбралися iти на ярмарок, бо усе
пiджидали, щоб порiдшало народу на мiсцi; а то, як у тiснотi, так думали,
що ©х не так i розглядають. Ось i тягнеться низка ©х, та усе на пiдбор:
одна вiд друго© чорнявiша, одна вiд друго© краща. Порозряджуванi так, що
господи! Серед дня сонечко пригрiло, так воно й тепленько: от вони i
повихоплювались без свиток, в самих ба вих червоних юпках, що так, як мак
цвiте. Скиндячки на головах усе по-харкiвськи положенi, коси у дрiбушки
позаплiтуванi i жовтими гвоздиками та барвiнком позаквiтчуванi; у сорочок
i рукава, i ляхiвки повишиванi та повимережуванi; на шиях намиста у кожно©
разкiв по десять, коли ще не бiльш: аж голову гне! Золотi дукати та срiбнi
крести так i сяють; плахти картацькi, запаски i шовковi i колiсчастi*
(*Мережанi), пояси каламайковi; та усi як одна у червоних черевичках i у
бiлих та у синiх панчiшках. А за дiлом же вони й вийшли? А як же?
Витрiшкiв купувати, та щоб чи не пожартують парубки з ними. Вже звiсна
дiвчача натура, хоч у панствi, хоч у мужицтвi.
От ходять по ярмарку, дещо собi вигадують i регочуться; як одна - зирк!
та й каже нищечком: "Дiвчатка! дивiтесь: у нас постой, солдати!" -
"Врешеш! Де ти ©х уздрiла?"- питаються i розглядаються усюди. "Та онде,
онде, бiля дiгтярно© лавки сто©ть з оружжом калавурний..." -"Так i ", -
гукнули усi та .й почали щебетати та смiятися, з мiсця на мiсце
переходять, та одна одну пха, то буцiм спотикаються; а самi знай
озираються та, як тi© пави, вихиляються, щоб салдат до них озирнувся та
зачепив би котру. От тут би ©м i лахва, тут би вони й стали його
розпитувати, чи тут проходом, чи посто м? От тут i сказали б йому, щоб з
товариством приходили до них на вечорницi, бо вже вони дуже давко бачили
що путн , а сво© парубки остили i обридли.
От i визвалася з них Домаха та й каже: "А тривайте лишень, я пiду
побiля нього, та вже ж не я буду, щоб вiн мене не заняв; ось дивiтесь
лишень. Та глядiть, коли треба буде, то вiдкликайтесь до мене". От i
пiшла, буцiмто й не вона. То сюди, то туди озирнеться, то пiсеньки пiд нiс
собi мугиче, то хусточкою помаху , то нахилиться пiдв'язку пiдв'язувати...
от вже i до салдата доходить та неначе з ким-небудь i розмовля: "Де то тут
шпалери та шумиха прода ться?.. Коли б менi хто показав?.." Та й заспiва
собi нишком. О! що то вже за дiвка!.. Вона не знала, як пiд кого
пiдвернутись? Вона не вмiла, як кому пришви пришити? Ну, ну! I проворна, i
жартовлива була, та таки i свiту видала: аж два годи у Харковi по мойкам
заробляла, такi© вже не вчити: усе знала.
Як побачили подруги, що вона вже близенько бiля салдата, а вiн ©© ще й
не зачiпа, мабуть, не бачить, та й гукнули до не© разом: "А куди ти,
Домахо, пiшла?" А вона бiля салдата сто©ть i хусточкою маха та голосно i
кричить: "Ось куплю шумихи на квiтки, коли який чорт не перепине ". А наш
салдат сто©ть, нi зачiпля ; нi перепиня i нiчим ©© не займа ! "Що за
недобра мати, - дума Домаха, - таки бiля самiсiнького його йшла, а вiн
мене i не займа . Хiба не смi , чи що? Та вже ж вернусь ще..." От i
вернулася i таки бiля самiсiньких його нiг iде.. i впустила хустку, буцiм
загубила, думаючи, що салдат гукне на не©, щоб вернулась i пiдняла хустку:
от вона тут з ним i заговорила б, i пожартувала, а там би i пiшли лади...
Не з чорта ж хитра й Домаха! Так що ж бо? Хустка лежить, а салдат i
волосом не двига. Стала наша Домаха та огляда ться i каже голосно: "Ох
менi лихо! забула хустку... Коли б хто пiдняв та вiддав, то я вже знаю, як
би йому подякувала!"
Озира ться, сердешна, i погляда iспiдлiб'я, та ба! Сто©ть салдат i на
хустку не дивиться. Нiгде Домасi дiватись, треба вертатись... От би то i
пiдбiга, i вижида, i каже, i говорить: "От бiда! лежить моя хусточка бiля
самiсiнького салдата... Як тут узяти? Я боюсь, щоб вiн мене не вхопив або
щоб з оружжа не застрелив..." Пiдiйшла, - i нахиля ться i бере б то й не
бере... а усе вижида салдата... Так що ж бо: не на такiвського наскочила!
Далi нахилилась i простягла руку, неначе не ©вши, а сама усе дивиться на
нього... а далi як придивилась... як зарегочеться на усю вулицю... А
дiвчата i вiдозвалися до не©: "А що вiн тобi там говорить? Домахо, Домахо!
Кажи-бо, що вiн говорить?" - "Але, говорить..." - кричить Домаха, та
скiльки зря вiдтiль, та за смiхом i слова не вимовить.
"Що... що таке?.. Що вiн тобi сказав?.." - обступивши, дiвчата Домаху
ув один голос випитують. "Еге! що казав? - каже Домаха, - то не живий
салдат, а то його парсуна!" - "Йо!" - гукнули дiвчата i пiдбiгли
розглядати: аж справдi намальований! Реготались, реготались; вигадували
дещо та й пiшли геть по ярмарку. А се чувши i багато дехто пiдходили вже
не боячись: розглядяться, роздивляться та й скажуть; "Так i , що
намальований!" - та й пiдуть собi.
Посмiявшись з сього добре, Кузьма Трохимович далi подумав, що вже пора
знiмати свого салдата та укладатись на вiз i чухрати додому... Аж ось
почув крик, галас, тупотню, регiт, пiснi, сопiлку... та мерщiй i присiв у
ятцi.
То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики, ковалi, свитники, гончарi i
зо всякого ремесла бурлацтво, наньмити вiд хазяйства, батьковi сини -
зiбралися на ярмарок погулять. Iще зранку, хто попродав свiй товар, а хто,
покупивши чого кому треба i попивши могоричi, тепер, попiдголювавшись
любенько, понадiвали хто нову свиту, хто кита ву юпку, хто ще
батькiвський, хоч i старий, та жупан, попiдперiзувавшись шпетненько хто
каламайковим, а хто й суконним поясами, у тяжинових штанях, понадiвали на
пiдголенi голови шапки козацькi з решетилiвських смушкiв, то з червоними,
то з зеленими, то з синiми вершками; у юхтових чоботах з пiдборами, а хто
й у шкапових, та так повимазуваних, що дьоготь так з них i тече, а пiдкови
трохи не на п'ядь. От, позакручувавши уси, iдуть лавою, з боку на бiк
перевалюються, руками розмахують, люльки тягнуть, та що голосу, аж
кривляться та жмуряться, спiваючи московськi пiснi: "При далiнусцi
стояла"; i де йдуть, то так вiд них люди й розступаються, бо вже не
попадайсь ©м на дорозi нiхто: чи перекупки з коробками, чи москаль з
квасом, чи слiпцi з поводатарем, чи баба стара, чи дiвка молода ©м
назустрiч, - нiкому нема розбору, не вважають нiкого, так усякого прямо
лавою i пруть, i мнуть, i з нiг валяють; а самi й байдуже; неначе й не
бачать нiчого, буцiмто й не вони.
Отсе-то вони, заздрiвши дiвчат, потягнули за ними, щоб так стiною на
них i наперти; а як вони розбiжаться, так тут i ловити, i пожартувать, i
поженихатись... Звiсно, молодецьке, парубоцьке дiло! А щоб ©х хто мiг
зупинити? Ну-ну, кусала така! Вони усею громадою не раз i самому писарю
давали тако© пинхви, що насилу прочухавсь, а десяцькi так так вiд них i
ховаються по бур'янам та за плотами. Так тут вже нiчого!.. Усяк ©м поважа:
"Нехай, - каже, - хлопцi нагуляються: бiльш коли лиха не нароблять".
От iдуть, i як накинули воком на дiвчат, i пiшли побiля мальованого
салдата, а ©х ватажок, Терешко-швець, зняв перед ним шапку та й каже:
"Здрастуйте, господа служба!.." Тут як зарегочеться народ, i перекупки, i
купцi, i тi, що при возах, та як крикнуть на нього: "Тю-тю, дурний! Та то
не живий, то намальований. Хiба тобi повилазило? Отто, оглашенний, не
розбере!.."
Напiк же пан Терешко ракiв, як i сам розгледiв, що справдi салдат
намальований i що увесь базар з нього глузу ! "Тепер, - дума сердека, - не
буде менi просвiтку; будуть менi смiятись i через се не знать, що будуть
прикладати. Йо не йо! Що тут менi на свiтi робити!" Сто©ть, зажурившись,
та й дума. А далi схаменувся, зареготавсь та й каже: "Буцiм я й не бачив,
що се не живий, а що се тiльки патрет. А поклонивсь йому затим, щоб
подратувать з маляра!.. Чи так же то малюють! О! бодай його мара малювала!
Се й слiпий розгледить, що се патрет, а не живий чоловiк... Хiба тут були
такi дурнi, що приймали його за живого? Не знаю... Тьфу! чортзна-що й
надряпано. Дивiтесь, люди добрi, хiба так ш' ться чобiт? Я швець на все
село; так я вже знаю, що халява ось як бува (та й став пальцем по патрету
надряпувати), от i в пiдборах брехня; та й пiдйом не так... та таки i усе
не так. Цур йому! пайдьом, хлопцi, дальш; намалював же якийсь-то
дурень!.." От i пiшли сво ю дорогою, i Терешко дуже радий був, що
спокутував iз себе бiду.
Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хрiну
понюхав! З бiса-бо йому досадао стало, що увесь ярмарок, i що то на мiсцi
народу було, таки, мабуть, душ з п'ятдесят, коли iще не бiльш, та усi ж то
до диного, усi не пiзнали, що салдат намальований, а думали, що живий; а
тут, чорт його зна, вiдкiля узявся швець та закепкував його роботу нiнащо.
"Се вже, - каже собi, - курам буде на смiх. Я таки, правда, об чоботах
недуже й доглядавсь; може, воно що-небудь i не так. Я тiльки й старавсь,
щоб йому твар, i щоб вiн увесь, i мундер i оружжо щоб так було неначе
живе, а об чоботах i байдуже; бо не думав, щоб хто вже туда став пильно
доглядатись, де й нужди мало i куди не усяк i дивиться. Нехай же так буде,
як швець каже: перемалюю, щоб i його уконтентувати i щоб нiякого хвальшу
не було у мо©й роботi".
Вилiз iз сво © ятки, достав палiтру з красками i пензель, пiдмалював,
як там швець надряпав, та й уп'ять полiз та й каже: "Нехай пiдожду, поки
краска пiдсохне, а там i вбиратимуся додому. Тепер швець не скаже, що не
так чобiт намальований".
Аж гульк! Терешко з парубками, не догнавши дiвчат, вернулись навперейми
i йдуть вп'ять побiля салдацького патрета. От один парубок розгледiв його
та й каже: "Дивись, Терешку! маляр тебе послухав; бач, перемалював чобiт,
як ти сказав". - "Еге! iще б то й не послухав? - сказав Терешко,
пiдсунувши шапку на саме тiм'я i узявшись у боки. - Я же силу знаю i зараз
побачу, що не до шмиги!"* (*Не до ладу.). А як йому й досi досадно було на
маляра i на патрет, що через них йому люди смiялися, от i думав ще таки
занехаять, щоб маляра збити з пантелику i щоб народ думав, що вiн велику
силу у малярствi зна; посвиставши й каже:
"От i сього не втерплю, скажу, бо вже бачу, що не так. Чоботи тепер як
чоботи, як я навчив; так мунд р не туди дивиться. Треба, щоб рукава ось
так..."
"А зась не зна ш? - обiзвався Кузьма Трохимович з сво © ятки, - швець
знай сво шевство, а у кравецтво не мiшайся!"
Як же зарегочеться увесь базар, слухаючи сюю кумедiю i що Кузьма
Трохимович так вiдрiзав Терешка-шевця! Як пiдняли Терешка на смiх!
Реготались з нього, реготались, та так же то, далебi, що не то що, що аж
за рiчкою чути було. А Терешко зостався мов облизаний, та як потягне, не
оглядаючись, та аж забiг не знать куди. Кузьма ж Трохимович, тихенько собi
посмiявшись та зiбравшись з патретом i з усiм сво©м крамом, по©хав до
свого пана та по уговору грошики й горiлочку з нього зчистив та й прав.
Ярмарок розiйшовсь. Тiльки вже Терешковi ввiрвалась нитка верховодити
хоч на вулицi, або на вечорницях, або i у шинку. Тiльки що забалянтрасить,
а тут йому хто-небудь i вiдрiже: "Швець знай сво шевство, а у кравецтво
не мiшайся!" - то так язик й прикусить i вже нiчичирк.
От i вся.