Страница:
Пушкарев К
Чорний елiксир (на украинском языке)
К.ПУШКАРЬОВ
Чорний елiксир
Вони приїхали на стадiон за пiвгодини
до стартiв. Так обидва робили ще за своєї спортивної молодостi, коли не раз успiшно виступали у великих змаганнях. У тi роки кожен здобув по двi золотi медалi переможця Олiмпiйських iгор. Нинi оглядача Томаса Картнея та фоторепортера Боббi Вуда заслужено вважали чемпiонами спортивного репортажу; колегам з iнших газет майже нiколи не щастило обiйти їх. Допомагати чемпiонам великий досвiд, давня дружба з спортсменами, тренерами, суддями, щира весела вдача.
Майже водночас з ними поставив поруч свiй лiмузин професор Вiллi Крейз. Чемпiони весело перезирнулися. Коли вони троє ставили машини ось так, вважай - секунда в секунду, на стадiонi завжди траплялося щось незвичайне, сенсацiйне. Це була здавна перевiрена прикмета, вона могла справдитися й сьогоднi: адже погода наче спецiально замовлена для визначних досягнень.
Професор гречно привiтав своїх давнiх улюбленцiв, мiцно потис їхнi сильнi руки. Вiн залишався вiрний своїм звичкам: незважаючи на теплий сонячний день, був одягнений у темну пару. Слiпучо-бiлу сорочку прикрашала гарна краватка. Один гудзик пiджака було розстебнуто, i друзi побачили елегантну стрiлу з пiдковою - затискач для краватки. Стрiла яскраво промiнилася на сонцi всiма барвами веселки. Важко було зразу визначити, з чого її виготовлено, -з невiдомого металу чи пластмаси. Професор перехопив погляд репортерiв i весело спитав.
- Що, заздрите старигановi? Вгадав вашi думки?
- Майже вгадали, - усмiхнувся Том. - Просто ми...
- Вважаємо, що молодим джентльменам такi цяцьки пасують трохи бiльше, закiнчив за нього Боббi.
- Можу подарувати кожному, - охоче пообiцяв професор. - Хоча ви першого ж вечора вiддасте їх вашим дiвчиськам - знаю я вас, волоцюг!
- Любий професоре! - урочисто почав Том, але старий перебив його.
- Знаю, знаю, що скажеш. Давайте краще з'ясуємо головне. Таких затискачiв, як менi вiдомо, усього три на планетi, бiльше нема. Второпали?
- Еге ж, - вiдповiв Картней за обох i голосом професора додав: - Мої хлопчики, якщо ви мене поважаєте, то я хочу бачити вас усюди з моїм дарунком на краватках. Правильно?
- Том, я завжди вважав тебе розумнiшим за президента, принаймнi меткiшим за нього, - засмiявся професор. Вiн вийняв двi невеликi коробочки й сам пристебнув райдужнi затискачi до краваток своїх студентiв. Боббi удавано зiтхнув.
- Вiдтепер, Том, при зустрiчах з професором нам доведеться розстiбати пiджаки або ж бiльше того - скидати куртки.
- Заздалегiдь вибачаю обох, - замахав руками професор.
- А я думаю про iнше, - мрiйно сказав Картней. - Яку сенсацiю вiщує нам сьогоднiшнiй день?
?
Незвичайне почалося перед фiнальним забiгом на 100 метрiв. Диктор вiдрекомендував глядачам шiстку фiналiстiв - найсильнiших спринтерiв країни. Щойно вони розiйшлися для розминки, як через паркан, що вiддiляв трибуни вiд спортивного ядра, легко перескочив високий чорнявий парубань. Полiцай засвистiв, наказуючи хлопцевi повернутися назад. Та парубань уже пiдбiг до суддi-стартера, почав про щось гаряче умовляти його. До них пiдiйшли спринтери, прислухались i голосно зареготали. Тодi невiдомий сердито, двома вправними рухами скинув одяг. Вражено дивилися на нього суддi, спринтери, двоє полiцаїв, якi вже вибiгли на поле.
I раптом на найближчiй до них трибунi почулися гучнi оплески.
Том Картней пiднiс до очей бiнокль. Вiн нiколи не розлучався з ним на великих змаганнях, щоб завжди впритул наближатися до цiкавих подiй, якi вiдбувалися в далеких вiд ложi преси секторах. Картней бачив багато чудових спортивних фiгур - на рiдному серцевi легкоатлетичному ядрi, на рингах, помостах, у басейнах. Але таку гарну й досконалу фiгуру, таку пропорцiйнiсть будови, такi рельєфнi сильнi м'язи вiн спостерiгав уперше. Перед ним стояв молодий мiфiчний бог у сучасних купальних трусиках. В його постатi злилися докупи велика сила i виняткова легкiсть, класична стрункiсть i незборима мiць. Мрiя тренера - тiльки й можна було сказати про такого хлопця. Тож недарма до нього поспiшає Джордж Лiннокс - найавторитетнiший селекцiонер спринтерiв i бар'єристiв, чиє мистецтво вивело свого часу на орбiту олiмпiйських перемог i його, Томаса Картнея.
За кiлька хвилин диктор уже звеселяв глядачiв. Вiн повiдомив, що якийсь Джiм Хiкс, вiвчар з пiвдня, просить дозволу виступити у фiнальному забiгу спринтерiв. Запевняє, що легко покаже всiм спину: багато бiгав у рiдних луках, знає цiну секундам, а якщо програє, передасть у фонд олiмпiйської команди двi сотнi добре вгодованих овець. Фiналiсти заздалегiдь дякують новому супернику за щедрий подарунок i не заперечують проти виступу Джiма Хiкса у фiналi по сьомiй дорiжцi, оскiльки iншi шiсть уже розiграно мiж ними.
Тим часом спринтери закiнчили розминку, пояснили вiвчаревi значення стартових колодок, допомогли правильно встановити їх i порадили кiлька разiв спробувати сучасний старт. Сталося так, що Джiм Хiкс узяв перший старт сам один, iншi з цiкавiстю розглядали його. Картней за давньою звичкою не просто стежив за пробiжкою, а й вiдмiтив час секундомiром на вiдрiзку 30 метрiв. Поглянув на стрiлку i ледве змiг приховати вiд колег свiй подив - три секунди! Чого ж можна чекати вiд цього зухвалого вiвчаря на повнiй стометрiвцi!
Картней негайно набрав номер телефону редакцiї i передав закодовану фразу: "Залишайте якнайбiльше мiсця на першiй полосi, готуйтеся до екстреного випуску, очiкується велика сенсацiя". Потiм здавна умовленим жестом показав Боббi Буду: будь пильний ладнай свiй високочастотний передавач для передачi знiмкiв до редакцiї безпосередньо з мiсця подiй буде гаряча робота.
Пролунав свисток суддi-стартера, фiналiсти вийшли до колодок. Джiм Хiкс зайняв мiсце на сьомiй дорiжцi, найближче до глядачiв, якi вiдверто милувалися його формами. Картней також невiдступно стежив лише за ним. Лiва рука тримала бiнокль, права - секундомiр, i великий палець екс-чемпiона звично лежав на його головцi. Ось пролунала команда
"Увага!", зараз коротко й сухо лусне пострiл стартового пiстолета...
Старт було взято майже iдеально. Том натиснув головку секундомiра, опустив на груди бiнокль i пiднiс до вуха телефонну трубку.
На дорiжцi коїлося казна-що. Джiм Хiкс, нiкому не вiдомий вiвчар, молодий мiфiчний бог, з перших метрiв не лишив найкращим спринтерам країни щонайменшої надiї на перемогу. Його крок вражав своєю легкiстю, пружнiстю й невимушенiстю. На половинi дистанцiї вiвчар випередив суперникiв метрiв на шiсть. Коли ж вiн фiнiшував, iншим залишалося до заповiтної риси не менше п'ятнадцяти метрiв. Картней автоматично глянув на секундомiр i мало не зомлiв: свiтовий рекорд було перевершено бiльш як на секунду!
Прикривши мембрану долонею, Том Картней швидко диктував у телефонну трубку схвильованi фрази. Зараз вiн - спринтер слова, у нього свiй герць з суперниками-колега-ми: хто швидше, докладнiше i мальовничiше розповiсть про сенсацiю. Досi вони з Боббi випереджали всiх. Схоже на те, що так буде й сьогоднi: вiн уже увiйшов у потрiбний словесний ритм, а Боббi просто з поля передає до редакцiї знiмки перших подiй.
Над стадiоном панувала мертва тиша. Постiйнi вiдвiдувачi легкоатлетичних змагань, яким не раз доводилося ставати свiдками сенсацiйних рекордних забiгiв, нiяк не могли збагнути, що, зрештою, сталося. Вони жили в такий час, коли найталановитiшi спортивнi самородки без великої попередньої пiдготовки i численних виступiв не могли сподiватися дiстати на чемпiонатi країни бодай призового мiсця. I раптом з'являється нiкому не вiдомий вiвчар i розправляється з найкращими спринтерами, як з хлопчиськами, новачками бiгової дорiжки!
Цiєї митi диктор, втративши урочистi нотки в голосi, схвильовано повiдомив, що всi присутнi на стадiонi стали свiдками небувалої подiї, яка навiки увiйде в iсторiю спорту. Встановлено справдi фантастичний рекорд, вiн виходить далеко за межi навiть уявних можливостей людини. Джiм Хiкс подолав 100 метрiв за 8,4 секунди!
Слова диктора вивели глядачiв iз своєрiдного шоку. На трибунах зчинився неймовiрний галас, лунали звуки труб, хтось стрiляв iз шумових пiстолетiв. Пiд цю какофонiю звукiв Джiм Хiкс поволi йшов сьомою дорiжкою, яка щойно принесла йому нечуваний успiх i славу. Вiн був зовнi абсолютно спокiйний, весь його вигляд наче пiдкреслював: я знав, що буде саме так, iнакше й не вийшов би на стадiон i не закладав би своїх двiстi добре вгодованих овець...
?
Того вечора Томас Картней i його колеги мали роботу. Джiм Хiкс з'явився на стадiонi, щоб пiсля успiху на стометрiвцi ще двiчi примусити глядачiв шаленiти.
Вiн повагом, вiтаючи трибуни, обiйшов навколо легкоатлетичного ядра i зупинився бiля ями для стрибкiв у довжину. Спортсмени щиро привiтали його й охоче поступилися чергою для виконання стрибка: коли хлопець володiє такою неймовiрною швидкiстю, то що вiн може показати у їхньому видi, де швидкостi також належить вирiшальна роль? Суддя розтлумачив вiвчаревi призначення дерев'яного бруска для вiдштовхування. Суддя прагнув рекорду i побоювався, що заступ за брусок може зiпсувати результат. Хiкс подякував суддi за пояснення й енергiйно попрямував до старту розбiгу перед стрибком.
Картней пильно стежив за ним у бiнокль. Ще пiд час бiгу у нього виникла пiдозра, що все побачене - вмiло й красиво розiграна мiстифiкацiя. Нема на стадiонi нiякого вiвчаря, виступає давно i добре тренований атлет. Окремими рухами вiн навiть нагадує Томовi когось дуже знайомого. Та й узагалi, досягти такої майстерностi самотужки, десь на пасовиськах, неможливо. Картней це знає лiпше за iнших.
Ось i зараз вiвчар Хiкс не просто прямує вiд ями, вiн старанно лiчить кроки розбiгу. Ось нiби спiткнувся, сильно провiв ногою по дорiжцi. Запам'ятаємо: це вiн зробив контрольну мiтку, щоб точно ступити на дерев'яний брусок. Зупинився, рiзко повернувся на шипах - зробив стартову мiтку для початку розбiгу. Давай, хлопче, мороч усiм голову. Що ж до мене, то присягаюся - менш як за тиждень я точно знатиму, хто ти насправдi, загадковий Джiм Хiкс. Тепер це справа моєї професiйної честi, я обов'язково подарую читачам ще одну виняткову сенсацiю!
Картней правильно вгадав призначення мiток Хiкса. А от результат... Вiн знову примусив трибуни вибухнути оплесками. З першої ж спроби невiдомий вiвчар пролетiв у повiтрi 9 метрiв 86 сантиметрiв. Знову фантастично перевершено свiтовий рекорд! Стрибуни поздоровляли його, вмовляли виконати принаймнi ще двi спроби: раптом вiн досягне десятиметрової риси. Хiкс вiдмовився. Навiщо стрибати ще, коли й так його вже нiхто не перевершить не тiльки сьогоднi, а й через багато рокiв. I пiд несамовите ревище трибун вiн попрямував до протилежного сектора, де змагалися стрибуни у висоту.
Журналiсти й на мить не вiдривалися вiд телефонних трубок, фоторепортери передавали знiмки просто "гарячими", безпосередньо з стадiону, хоча вже й програли "перший раунд" Боббi Буду. їм тiльки зараз пiдвезли спецiальнi пристрої, а Боббi вже встиг передати два десятки рiзноманiтних знiмкiв. Картней працював в одному шаленому темпi з усiма. Але вiн показав умовним жестом Буду: частiше поглядай на мене, невдовзi ми повиннi непомiтно залишити стадiон.
Iнтуїцiя не зрадила найоперативнiшому оглядачу. Джiм Хiкс завершив сенсацiйнi виступи стрибками у висоту. Для початку вiн здолав 2 метри 10 сантиметрiв; почекав, поки планку пiднiмуть ще на 10 сантиметрiв. Легко взяв висоту i залишився в секторi сам: усi його суперники вибули з боротьби. Що ж до вiвчаря, то вiн не розмiнювався на дрiбницi, щоразу збiльшував висоту рiвно на десять сантиметрiв. Ось вiн легко злетiв на 2 метри 30 сантиметрiв, потiм на 2 метри 40 сантиметрiв...
На цiй висотi Боббi Буду пощастило зробити добрий нейтральний знiмок, пiд ним можна було написати все, що заманеться,- рекордна висота, переможний стрибок тощо. Боббi миттю заклав плiвку в передавач. I тут
почав трусити його, хапатися за голову, вiдверто демонструючи зрадiлим колегам, що його передавач зiпсувався. Том ледь стримувався, щоб не розсмiятися: здорово Боббi розiгрує невдачу! Ось вiн схопив апарати, передавач i притьмом кинувся з стадiону. Правильно, Боббi! Фото можна передати з стоянки машин i там чекати на мене. У нас буде сьогоднi цiкава подорож, ми зробимо перший крок, щоб з'ясувати, хто ж насправдi сховався пiд iм'ям вiвчаря Джiма Хiкса?
Раптом Картней отетерiв. Джiм Хiкс уважно глянув на Боббi Вуда, що показав усiм спину, весело всмiхнувся i зробив рукою їхнiй домовлений жест час залишати стадiон! Що це - випадковiсть? Чи вiн спецiально сигналiзує йому, Картнею: готуйся й ти пiти з стадiону. I зразу ж почав розбiг, енергiйно прискорив чотири завершальнi кроки, вiдтак майнув над планкою на висотi 2 метри 50 сантиметрiв. Вийшов з ями, повернувся обличчям до ложi преси i повторив умовний жест, наче хотiв сказати Картнею: все, бiльше нiчого сенсацiйного я сьогоднi не втну, можеш спокiйно залишати стадiон.
Картней не став замислюватися над тим, звiдки вiвчар знає їхнiй умовний жест, чому вiн сигналiзує саме йому: пiсля двох сигналiв у цьому не було сумнiвiв. Його телефон пiсля заключної фрази стенографiстцi теж "зiпсувався", i вiн прожогом кинувся з ложi преси до телефонiв прес-центру. Обминув їх, вибiг з стадiону, скочив у машину. Боббi натиснув на акселератор. Коли вони проїздили бiля редакцiї, то задоволено побачили, як хлопчики вибiгають з пачками екстрених спортивних випускiв, вигукуючи цифри недосяжних рекордiв Хiкса. Знову чемпiони спортивного репортажу лiдирували в постiйному поєдинку з колегами.
?
Чекати довелося недовго. Лота - дружина тренера Лiннокса - тiльки й устигла пригостити їх коктейлем, як скрипнули гальма лiмузина. Лота теж була на стадiонi; побачивши, що чоловiк поспiшає до таємничого вiвчаря, вона одразу ж поїхала сюди. Решту подiй спостерiгала по телевiзору, водночас готуючи ситну вечерю. Мало хто знав про цей затишний, розташований на далекiй околицi котедж Лiнноксiв. Картней знав. Перед вiдповiдальними змаганнями Лiннокс не раз переховував тут i його, щоб дати змогу своєму вихованцевi спочити вiд настирливостi журналiстiв. I тому Лiннокс анiтрохи не здивувався, побачивши у вiтальнi репортерiв.
- Привiт, хлопчики! - весело кинув тренер. - Був переконаний, що ви тут, старi зубри! Але розчарую вас. Джiм дуже стомився, я обiцяв йому повний спокiй, без журналiстських допитiв.
- Дуже добре, - схвалив Хiкс глухим, наче робленим голосом. - Хай приїздять завтра вранцi, стануть свiдками цiкавих речей. А зараз би поїсти i помитися...
Томас Картней з першої ж митi прикипiв поглядом до вiвчаря i не вiдривався, поки Лiннокс не провiв його до ванної кiмнати. Проте не знайшов в обличчi Хiкса тих знайомих рис, якi сподiвався побачити. Чорне з синiм полиском волосся, такi ж кошлатi брови, "моднi" провiнцiальнi вусики. Типовий представник вiвчарського пiвдня. Запитати б його зараз: звiдки ти, загадковий Джiм Хiкс, знаєш наш з Боббi умовний жест, чому ти посилав менi сигнали? Ти ж i справдi не взяв висоту 2 метри 60 сантиметрiв, хоча й пробував здолати її протягом пiвгодини, наче давав нам змогу знову випередити колег.
Цi запитання буквально висiли у Картнея на кiнчику язика. Але Том утримувався вiд них, бо вiдчував: є у всiх сьогоднiшнiх подiях якась глибоко прихована таємниця. Том побоювався, щоб не попасти в незручне становище. Надто вже природно розiгрував гiсть Лiннокса роль напiвдикого вiвчаря: немов за давньою звичкою, постiйно клав лiктi на стiл, їв жадiбно, жодного разу не скористався ножем, легко розриваючи шматки м'яса мiцними бiлими зубами. I весь час мовчав, наче й справдi мало розумiвся на їхнiй бесiдi про великих спортсменiв i рекорднi досягнення.
Лише раз на обличчi вiвчаря промайнуло щось схоже на зацiкавленiсть, коли на краватцi Боббi раптом спалахнув веселкою у свiтлi люстри подарунок професора. Хiкс глянув на затискача, як мала дитина, не стримався й попросив подарувати йому. Том i Боббi знiяковiли. Пояснили, що самi лише сьогоднi одержали затискачi в дарунок вiд улюбленого професора i поклялися нiкому й нiколи їх не передаровувати. Хiкс помацав обидва затискачi i з жалем промовив:
- Шкода. Коли б я з'явився з такою цяцькою в нашому мiстечку, всi дiвчата за мною сохли б...
Солодко позiхнув i, забувши вибачитися перед Лотою, попросився спати. Джордж провiв його до кiмнати для гостей, повернувся до гурту. Коли випили ще по одному коктейлю, Картней спитав:
- Скажiть вiдверто, Джордж, ви щиро вiрите у цей спектакль? Вiвчар... Тренувався наодинцi... Чисте повiтря, свiжа баранина, досхочу фруктiв i овочiв, вiтамiни...
- Я вiрю в те, що бачив на стадiонi, - весело вiдповiв Лiннокс, одвiчний оптимiст. - У все iнше не бiльше за тебе, але менше роздумую, бо воно мене просто не цiкавить.
- Тодi останнє запитання: вам не здається, що сьогоднi ви познайомилися з цим вiвчарем удруге? Бiльше того: що вiн колись уже бував у цьому котеджi?
- Були подiбнi думки там, на стадiонi. Дорогою зникли. Мусив же вiн хоч чимось виказати себе! I ще одне: а хоча б хто вiн був - для чого подiбний спектакль? От i гадай, як хочеш. Коли ж говорити цiлком вiдверто, то я думаю про iнше - яких результатiв досягне цей феномен пiсля тренувань у мене!..
Старий тренер замовк, мрiйно заплющив очi. По хвилi сказав:
- Знаєте що, хлопцi? Гайда по домiвках! Рiзнi припущення й мрiї змусять нас сидiти тут до ранку. А в мене пiсля сьогоднiшнього вечора i так у головi макiтриться. Вранцi зустрiнемося. I було б дуже добре, коли б ви все ж таки подарували хлопцевi цяцьку,- вiн показав на райдужнi затискачi.- Слово честi, вiн заслужив на такий маленький презент.
?
Телефонний дзвоник пролунав о восьмiй ранку, коли Картней з насолодою розтирався рушником пiсля холодного душу. Вiн пiдняв трубку й почув схвильований голос Лiннокса:
- Забирай Боббi i негайно до мене!
- Що скоїлося?
- Базiкати нiколи! Мерщiй до мене! Хоч як швидко везла Тома й Боббi їхня спортивна машина, вони прибули до котеджу Лiнноксiв другими. Перед високим парканом уже стояв полiцейський фургон, що дуже здивувало друзiв. Коли вони зайшли до вiтальнi, полiцейський iнспектор почав перечитувати щойно складений акт обстеження. В ньому говорилося, що невiдомий вiвчар автор сенсацiйних рекордiв Джiм Хiкс, який залишився ночувати в замiському котеджi тренера Джорджа Лiннокса, що пiдтверджують журналiсти Томас Картней i Боббi Вуд, уночi, не попередивши господарiв котеджу, загадково зник. Жодних слiдiв насильства чи боротьби в кiмнатi, яку було надано Хiксовi для сну, не виявлено. Собака-шукач показав, що Хiкс вистрибнув у вiкно, вийшов з садиби на шосе, де його слiд загубився. Джiм Хiкс залишив дивну записку, адресовану переважно Карт-нею i Буду. Фахiвцi-графологи стверджують, що записка не належить руцi Джорджа Лiннокса чи його дружини, i, як показує аналiз, її написано заздалегiдь. За заявою господарiв котеджу, в них нiчого не вкрадено; Джордж i Лота Лiннокси карного звинувачення проти Джiма Хiкса не висувають, що всi присутнi й скрiплюють власноручними пiдписами.
Iнспектор перший розписався пiд незвичайним актом i звернувся до репортерiв:
- Ну й щастить же вам обом! Пiсля вчорашньої сенсацiї - загадкове зникнення рекордсмена i лист особисто на вашi iмена.
- Який лист? - не зрозумiв Картней.
- Ось - читайте й радiйте!
Iнспектор поклав на стiл перед Томом i Боббi аркуш паперу, трохи забруднений на згинах. На ньому квадратними лiтерами, з явним прагненням приховати справжнiй почерк, було виведено:
"Дуже прошу вибачити за дурний жарт. Не шукайте мене, бо нiякого вiвчаря Джiма Хiкса не iснує; я вигадав це iм'я з важливих мiркувань. Мої вчорашнi рекорди нi в якому разi не можна реєструвати як свiтовi. Чому поки що не скажу, це моя особиста таємниця. Одне обiцяю: менш як за мiсяць я розкрию її в пресi. Повiдомлень вiд мене мусять чекати чемпiони спортивного репортажу Томас Картней та Боббi Вуд. Великий привiт!"
- Цiкаво, чому вiн хоче зробити своїми довiреними саме вас? - запитав iнспектор. - Слово честi, хлопцi, буду нiмий як могила: ви з ним знайомi?
- Авжеж, - вiдповiв Картней. - Вчора ввечерi сподобилися честi познайомитися ось за цим столом. Може, тому вiн i обрав нас адресатами?
- Логiчно, - погодився iнспектор. - Єдинi знайомi журналiсти...
- Стривайте, - раптом промовив Лiннокс i повернувся до Тома. - А твої вчорашнi пiдозри? Чому ти спитав, чи не знайомлюся я з Хiксом удруге? Може, ви разом з цим вiвчарем морочите менi голову, розiгруєте старого?
- Мої пiдозри не ствердилися, - зiтхнув Картней. - Учора ми з Боббi спецiально й дуже ретельно переглянули всi знiмки Хiкса на стадiонi, але знайомих рухiв так i не встановили. Я думав, що це Чарлз Хеддi.
- Хеддi! Це опудало! Отакої! - зареготав Лiннокс. - Та цей п'яничка неспроможний зараз трьох метрiв пробiгти, через порiг свого бару перестрибнути!
- А таємниця, вказана в листi? Попередження, що не можна реєструвати рекорди! - вiв далi Картней. - На мiй погляд, тут не обiйшлося без якогось... елiксиру сили. З його допомогою, можливо, i я, i Хеддi, давно не тренованi спортсмени, могли б показати такi ж запаморочливi результати.
Замiсть вiдповiдi Джордж Лiннокс зняв трубку вiдеотелефону, набрав номер бару Чарлза Хеддi. На екранi з'явилася його добре вгодована лискуча пика. Дарма, що була рання година, Чарлз уже встиг добряче похмелитися, i настрiй у нього був на всi сто вiдсоткiв, як вiн сам любив казати. Iнспектор розсмiявся:
- Тут явне перевантаження елiксирами протилежної дiї. Взагалi, менi здається, що ми не розкриємо таємницi, доки цей Хiкс чи Iкс сам цього не схоче. На вашому мiсцi, хлопцi, я б поспiшив до редакцiї: у ваших руках така сенсацiя, ще й завiрена моїм пiдписом! Але умова: не забудьте й про мене, вiддайте менi мою невелику частину слави!..
Коли полiцейський фургон, що швидко бiг попереду, звернув у бокову вуличку, Том пильно глянув назад. Переконавшись, що за ними нема жодної машини, сказав Боббi:
- Звертай до вiлли Картрайта, давно ми його не бачили.
Проте тут їх чекала невдача. Старий, добре знайомий їм служник, який куняв на осоннi побiля хвiртки у високому глухому парканi, сказав, що його господар вже бiльше мiсяця десь подорожує. Лише вчора надiйшов лист, у якому Картрайт повiдомив, що приїде десь через три-чотири днi. Якщо гостi не встигли поснiдати, то вiн радий прийняти друзiв свого господаря, почастувати смачним снiданком.
Чемпiони подякували за гостиннiсть - нема часу, вони завiтали на хвильку. Коли ж машина звернула вiд вiлли на магiстральний шлях, Том переконливо сказав:
- Запам'ятай, Боббi, мої слова: таємниця Джiма Хiкса розкриється на цiй вiллi. Можливо, ми дiзнаємось про неї досить скоро, якщо тобi вдасться одна складна справа. Та нiкому анi пари з вуст. А зараз нам лишається їхати до контори i скористатися порадою iнспектора - приголомшити всiх новою великою сенсацiєю...
?
Як це вдалося Боббi, Том так i забув з'ясувати. Коли через день вiн зайшов до квартири Вуда, то вражено зупинився посеред вiтальнi, не знаючи, що й казати, як дякувати своєму напарнику. Вiн побачив те, чого так бажав, що мусило допомогти йому, не чекаючи обiцяної звiстки вiд загадкового Джiма Хiкса, з'ясувати все самому.
Перед Картнеєм були три пари чiтких фотокарток. На трьох iз них Боббi вiдтворив на повний зрiст їхнього давнього друга, володаря п'яти золотих олiмпiйських медалей у бiгу i стрибках Крiстофера Картрайта, одного з найталановитiших спортсменiв свiту. На трьох iнших був загадковий Джiм Хiкс у день свого сенсацiйного виступу, гучна луна вiд якого ще й сьогоднi не стихла остаточно.
Картней як уп'явся поглядом у величезнi фотокартки, так уже й не мiг вiдiрватися вiд них. Боббi попрацював на славу. Знiмки були винятково чiткi, чистi, без найменшого "зерна" з плiвки, яке могло б спотворити певний рух спортсмена. До того ж Боббi пiдiбрав такi фото, де Крiс i Джiм виконували однаковi рухи в однакових фазах, отже, можна було зробити якнайточнiшi порiвняння.
Зовнi мiж обома визначними спортсменами наче й не було нiчого спiльного. Бiлявий Крiс з високим чолом ученого, у всякому разi iнтелектуала, з м'якими рисами обличчя, не дуже об'ємною, але, як у кожного легкоатлета, дуже добре розвиненою мускулатурою. Чорний Джiм з кошлатими бровами, з чiтко вирiзьбленими грубими рисами обличчя, сильними великими м'язами, немов спецiально пiдкресленими природою. I водночас обидва були наче близнята. Можливо, через абсолютно однаковi спортивнi пози. А найбiльше через те, що з самого початку примусило Картнея згадати про Картрайта: окремi рухи у днi своїх переможних спортивних виступiв вiн виконував у такiй iндивiдуальнiй, властивiй лише йому манерi, що можливiсть двiйника Крiса практично виключалася. Тим часом Джiм Хiкс був майже цiлковитою копiєю Крiса. I потiм цей умовний жест, двiчi поданий Томовi. Крiс не раз бував на змаганнях у ложi преси, сидiв поруч з ним, i якось Том подiлився з другом умовним кодом, який вони створили разом з Боббi.
- Боббi, я розгубився, - чесно визнав Картней. - З одного боку, за рухами, це незаперечно вiн. А з другого... Зовсiм не його обличчя, нiчого спiльного з Крiсом.
- Давай поки що облишимо зовнiшнiсть, - порадив Боббi. - Ти ж знаєш, що в наш час її так само легко змiнити, як i костюм. Дослiджуймо головне i неповторне - рухи.
Вони почали до тонкощiв вивчати й порiвнювати кожнi два фото - Крiса i Джiма. Боббi пiдiйшов до завдання, немов справжнiй слiдчий. Вiн приготував ще й окремi фрагменти знiмкiв, змочив їх у спецiальному розчинi, i вони стали абсолютно прозорi, чiтко зберiгаючи контури рук, нiг, усього тiла. їх можна було накладати на основнi фото й бачити, збiгаються вони чи нi, є хоч найменша рiзниця в характерi рухiв чи вони однаковi для обох спортсменiв.
Три години старанних дослiджень привели чемпiонiв спортивного репортажу до незаперечного висновку: загадковий Джiм Хiкс - це їхнiй давнiй друг, п'ятиразовий олiмпiйський чемпiон Крiстофер Картрайт! З невiдомих причин вiн невпiзнанно змiнив зовнiшнiсть i, очевидно, завдяки дiї якогось нiкому невiдомого сильного збуджувача став набагато сильнiший, нiж був пiд час розквiту свого спортивного таланту. Ось чому через п'ять рокiв пiсля останнього старту Крiс зумiв феноменально перевершити свої колишнi рекорди. Лишалося з'ясувати останнє i головне - навiщо? I чому Крiс узяв прибране iм'я й удався до вигадки з вiвчарем? Та на цi запитання мiг вiдповiсти лише вiн сам.
Чорний елiксир
Вони приїхали на стадiон за пiвгодини
до стартiв. Так обидва робили ще за своєї спортивної молодостi, коли не раз успiшно виступали у великих змаганнях. У тi роки кожен здобув по двi золотi медалi переможця Олiмпiйських iгор. Нинi оглядача Томаса Картнея та фоторепортера Боббi Вуда заслужено вважали чемпiонами спортивного репортажу; колегам з iнших газет майже нiколи не щастило обiйти їх. Допомагати чемпiонам великий досвiд, давня дружба з спортсменами, тренерами, суддями, щира весела вдача.
Майже водночас з ними поставив поруч свiй лiмузин професор Вiллi Крейз. Чемпiони весело перезирнулися. Коли вони троє ставили машини ось так, вважай - секунда в секунду, на стадiонi завжди траплялося щось незвичайне, сенсацiйне. Це була здавна перевiрена прикмета, вона могла справдитися й сьогоднi: адже погода наче спецiально замовлена для визначних досягнень.
Професор гречно привiтав своїх давнiх улюбленцiв, мiцно потис їхнi сильнi руки. Вiн залишався вiрний своїм звичкам: незважаючи на теплий сонячний день, був одягнений у темну пару. Слiпучо-бiлу сорочку прикрашала гарна краватка. Один гудзик пiджака було розстебнуто, i друзi побачили елегантну стрiлу з пiдковою - затискач для краватки. Стрiла яскраво промiнилася на сонцi всiма барвами веселки. Важко було зразу визначити, з чого її виготовлено, -з невiдомого металу чи пластмаси. Професор перехопив погляд репортерiв i весело спитав.
- Що, заздрите старигановi? Вгадав вашi думки?
- Майже вгадали, - усмiхнувся Том. - Просто ми...
- Вважаємо, що молодим джентльменам такi цяцьки пасують трохи бiльше, закiнчив за нього Боббi.
- Можу подарувати кожному, - охоче пообiцяв професор. - Хоча ви першого ж вечора вiддасте їх вашим дiвчиськам - знаю я вас, волоцюг!
- Любий професоре! - урочисто почав Том, але старий перебив його.
- Знаю, знаю, що скажеш. Давайте краще з'ясуємо головне. Таких затискачiв, як менi вiдомо, усього три на планетi, бiльше нема. Второпали?
- Еге ж, - вiдповiв Картней за обох i голосом професора додав: - Мої хлопчики, якщо ви мене поважаєте, то я хочу бачити вас усюди з моїм дарунком на краватках. Правильно?
- Том, я завжди вважав тебе розумнiшим за президента, принаймнi меткiшим за нього, - засмiявся професор. Вiн вийняв двi невеликi коробочки й сам пристебнув райдужнi затискачi до краваток своїх студентiв. Боббi удавано зiтхнув.
- Вiдтепер, Том, при зустрiчах з професором нам доведеться розстiбати пiджаки або ж бiльше того - скидати куртки.
- Заздалегiдь вибачаю обох, - замахав руками професор.
- А я думаю про iнше, - мрiйно сказав Картней. - Яку сенсацiю вiщує нам сьогоднiшнiй день?
?
Незвичайне почалося перед фiнальним забiгом на 100 метрiв. Диктор вiдрекомендував глядачам шiстку фiналiстiв - найсильнiших спринтерiв країни. Щойно вони розiйшлися для розминки, як через паркан, що вiддiляв трибуни вiд спортивного ядра, легко перескочив високий чорнявий парубань. Полiцай засвистiв, наказуючи хлопцевi повернутися назад. Та парубань уже пiдбiг до суддi-стартера, почав про щось гаряче умовляти його. До них пiдiйшли спринтери, прислухались i голосно зареготали. Тодi невiдомий сердито, двома вправними рухами скинув одяг. Вражено дивилися на нього суддi, спринтери, двоє полiцаїв, якi вже вибiгли на поле.
I раптом на найближчiй до них трибунi почулися гучнi оплески.
Том Картней пiднiс до очей бiнокль. Вiн нiколи не розлучався з ним на великих змаганнях, щоб завжди впритул наближатися до цiкавих подiй, якi вiдбувалися в далеких вiд ложi преси секторах. Картней бачив багато чудових спортивних фiгур - на рiдному серцевi легкоатлетичному ядрi, на рингах, помостах, у басейнах. Але таку гарну й досконалу фiгуру, таку пропорцiйнiсть будови, такi рельєфнi сильнi м'язи вiн спостерiгав уперше. Перед ним стояв молодий мiфiчний бог у сучасних купальних трусиках. В його постатi злилися докупи велика сила i виняткова легкiсть, класична стрункiсть i незборима мiць. Мрiя тренера - тiльки й можна було сказати про такого хлопця. Тож недарма до нього поспiшає Джордж Лiннокс - найавторитетнiший селекцiонер спринтерiв i бар'єристiв, чиє мистецтво вивело свого часу на орбiту олiмпiйських перемог i його, Томаса Картнея.
За кiлька хвилин диктор уже звеселяв глядачiв. Вiн повiдомив, що якийсь Джiм Хiкс, вiвчар з пiвдня, просить дозволу виступити у фiнальному забiгу спринтерiв. Запевняє, що легко покаже всiм спину: багато бiгав у рiдних луках, знає цiну секундам, а якщо програє, передасть у фонд олiмпiйської команди двi сотнi добре вгодованих овець. Фiналiсти заздалегiдь дякують новому супернику за щедрий подарунок i не заперечують проти виступу Джiма Хiкса у фiналi по сьомiй дорiжцi, оскiльки iншi шiсть уже розiграно мiж ними.
Тим часом спринтери закiнчили розминку, пояснили вiвчаревi значення стартових колодок, допомогли правильно встановити їх i порадили кiлька разiв спробувати сучасний старт. Сталося так, що Джiм Хiкс узяв перший старт сам один, iншi з цiкавiстю розглядали його. Картней за давньою звичкою не просто стежив за пробiжкою, а й вiдмiтив час секундомiром на вiдрiзку 30 метрiв. Поглянув на стрiлку i ледве змiг приховати вiд колег свiй подив - три секунди! Чого ж можна чекати вiд цього зухвалого вiвчаря на повнiй стометрiвцi!
Картней негайно набрав номер телефону редакцiї i передав закодовану фразу: "Залишайте якнайбiльше мiсця на першiй полосi, готуйтеся до екстреного випуску, очiкується велика сенсацiя". Потiм здавна умовленим жестом показав Боббi Буду: будь пильний ладнай свiй високочастотний передавач для передачi знiмкiв до редакцiї безпосередньо з мiсця подiй буде гаряча робота.
Пролунав свисток суддi-стартера, фiналiсти вийшли до колодок. Джiм Хiкс зайняв мiсце на сьомiй дорiжцi, найближче до глядачiв, якi вiдверто милувалися його формами. Картней також невiдступно стежив лише за ним. Лiва рука тримала бiнокль, права - секундомiр, i великий палець екс-чемпiона звично лежав на його головцi. Ось пролунала команда
"Увага!", зараз коротко й сухо лусне пострiл стартового пiстолета...
Старт було взято майже iдеально. Том натиснув головку секундомiра, опустив на груди бiнокль i пiднiс до вуха телефонну трубку.
На дорiжцi коїлося казна-що. Джiм Хiкс, нiкому не вiдомий вiвчар, молодий мiфiчний бог, з перших метрiв не лишив найкращим спринтерам країни щонайменшої надiї на перемогу. Його крок вражав своєю легкiстю, пружнiстю й невимушенiстю. На половинi дистанцiї вiвчар випередив суперникiв метрiв на шiсть. Коли ж вiн фiнiшував, iншим залишалося до заповiтної риси не менше п'ятнадцяти метрiв. Картней автоматично глянув на секундомiр i мало не зомлiв: свiтовий рекорд було перевершено бiльш як на секунду!
Прикривши мембрану долонею, Том Картней швидко диктував у телефонну трубку схвильованi фрази. Зараз вiн - спринтер слова, у нього свiй герць з суперниками-колега-ми: хто швидше, докладнiше i мальовничiше розповiсть про сенсацiю. Досi вони з Боббi випереджали всiх. Схоже на те, що так буде й сьогоднi: вiн уже увiйшов у потрiбний словесний ритм, а Боббi просто з поля передає до редакцiї знiмки перших подiй.
Над стадiоном панувала мертва тиша. Постiйнi вiдвiдувачi легкоатлетичних змагань, яким не раз доводилося ставати свiдками сенсацiйних рекордних забiгiв, нiяк не могли збагнути, що, зрештою, сталося. Вони жили в такий час, коли найталановитiшi спортивнi самородки без великої попередньої пiдготовки i численних виступiв не могли сподiватися дiстати на чемпiонатi країни бодай призового мiсця. I раптом з'являється нiкому не вiдомий вiвчар i розправляється з найкращими спринтерами, як з хлопчиськами, новачками бiгової дорiжки!
Цiєї митi диктор, втративши урочистi нотки в голосi, схвильовано повiдомив, що всi присутнi на стадiонi стали свiдками небувалої подiї, яка навiки увiйде в iсторiю спорту. Встановлено справдi фантастичний рекорд, вiн виходить далеко за межi навiть уявних можливостей людини. Джiм Хiкс подолав 100 метрiв за 8,4 секунди!
Слова диктора вивели глядачiв iз своєрiдного шоку. На трибунах зчинився неймовiрний галас, лунали звуки труб, хтось стрiляв iз шумових пiстолетiв. Пiд цю какофонiю звукiв Джiм Хiкс поволi йшов сьомою дорiжкою, яка щойно принесла йому нечуваний успiх i славу. Вiн був зовнi абсолютно спокiйний, весь його вигляд наче пiдкреслював: я знав, що буде саме так, iнакше й не вийшов би на стадiон i не закладав би своїх двiстi добре вгодованих овець...
?
Того вечора Томас Картней i його колеги мали роботу. Джiм Хiкс з'явився на стадiонi, щоб пiсля успiху на стометрiвцi ще двiчi примусити глядачiв шаленiти.
Вiн повагом, вiтаючи трибуни, обiйшов навколо легкоатлетичного ядра i зупинився бiля ями для стрибкiв у довжину. Спортсмени щиро привiтали його й охоче поступилися чергою для виконання стрибка: коли хлопець володiє такою неймовiрною швидкiстю, то що вiн може показати у їхньому видi, де швидкостi також належить вирiшальна роль? Суддя розтлумачив вiвчаревi призначення дерев'яного бруска для вiдштовхування. Суддя прагнув рекорду i побоювався, що заступ за брусок може зiпсувати результат. Хiкс подякував суддi за пояснення й енергiйно попрямував до старту розбiгу перед стрибком.
Картней пильно стежив за ним у бiнокль. Ще пiд час бiгу у нього виникла пiдозра, що все побачене - вмiло й красиво розiграна мiстифiкацiя. Нема на стадiонi нiякого вiвчаря, виступає давно i добре тренований атлет. Окремими рухами вiн навiть нагадує Томовi когось дуже знайомого. Та й узагалi, досягти такої майстерностi самотужки, десь на пасовиськах, неможливо. Картней це знає лiпше за iнших.
Ось i зараз вiвчар Хiкс не просто прямує вiд ями, вiн старанно лiчить кроки розбiгу. Ось нiби спiткнувся, сильно провiв ногою по дорiжцi. Запам'ятаємо: це вiн зробив контрольну мiтку, щоб точно ступити на дерев'яний брусок. Зупинився, рiзко повернувся на шипах - зробив стартову мiтку для початку розбiгу. Давай, хлопче, мороч усiм голову. Що ж до мене, то присягаюся - менш як за тиждень я точно знатиму, хто ти насправдi, загадковий Джiм Хiкс. Тепер це справа моєї професiйної честi, я обов'язково подарую читачам ще одну виняткову сенсацiю!
Картней правильно вгадав призначення мiток Хiкса. А от результат... Вiн знову примусив трибуни вибухнути оплесками. З першої ж спроби невiдомий вiвчар пролетiв у повiтрi 9 метрiв 86 сантиметрiв. Знову фантастично перевершено свiтовий рекорд! Стрибуни поздоровляли його, вмовляли виконати принаймнi ще двi спроби: раптом вiн досягне десятиметрової риси. Хiкс вiдмовився. Навiщо стрибати ще, коли й так його вже нiхто не перевершить не тiльки сьогоднi, а й через багато рокiв. I пiд несамовите ревище трибун вiн попрямував до протилежного сектора, де змагалися стрибуни у висоту.
Журналiсти й на мить не вiдривалися вiд телефонних трубок, фоторепортери передавали знiмки просто "гарячими", безпосередньо з стадiону, хоча вже й програли "перший раунд" Боббi Буду. їм тiльки зараз пiдвезли спецiальнi пристрої, а Боббi вже встиг передати два десятки рiзноманiтних знiмкiв. Картней працював в одному шаленому темпi з усiма. Але вiн показав умовним жестом Буду: частiше поглядай на мене, невдовзi ми повиннi непомiтно залишити стадiон.
Iнтуїцiя не зрадила найоперативнiшому оглядачу. Джiм Хiкс завершив сенсацiйнi виступи стрибками у висоту. Для початку вiн здолав 2 метри 10 сантиметрiв; почекав, поки планку пiднiмуть ще на 10 сантиметрiв. Легко взяв висоту i залишився в секторi сам: усi його суперники вибули з боротьби. Що ж до вiвчаря, то вiн не розмiнювався на дрiбницi, щоразу збiльшував висоту рiвно на десять сантиметрiв. Ось вiн легко злетiв на 2 метри 30 сантиметрiв, потiм на 2 метри 40 сантиметрiв...
На цiй висотi Боббi Буду пощастило зробити добрий нейтральний знiмок, пiд ним можна було написати все, що заманеться,- рекордна висота, переможний стрибок тощо. Боббi миттю заклав плiвку в передавач. I тут
почав трусити його, хапатися за голову, вiдверто демонструючи зрадiлим колегам, що його передавач зiпсувався. Том ледь стримувався, щоб не розсмiятися: здорово Боббi розiгрує невдачу! Ось вiн схопив апарати, передавач i притьмом кинувся з стадiону. Правильно, Боббi! Фото можна передати з стоянки машин i там чекати на мене. У нас буде сьогоднi цiкава подорож, ми зробимо перший крок, щоб з'ясувати, хто ж насправдi сховався пiд iм'ям вiвчаря Джiма Хiкса?
Раптом Картней отетерiв. Джiм Хiкс уважно глянув на Боббi Вуда, що показав усiм спину, весело всмiхнувся i зробив рукою їхнiй домовлений жест час залишати стадiон! Що це - випадковiсть? Чи вiн спецiально сигналiзує йому, Картнею: готуйся й ти пiти з стадiону. I зразу ж почав розбiг, енергiйно прискорив чотири завершальнi кроки, вiдтак майнув над планкою на висотi 2 метри 50 сантиметрiв. Вийшов з ями, повернувся обличчям до ложi преси i повторив умовний жест, наче хотiв сказати Картнею: все, бiльше нiчого сенсацiйного я сьогоднi не втну, можеш спокiйно залишати стадiон.
Картней не став замислюватися над тим, звiдки вiвчар знає їхнiй умовний жест, чому вiн сигналiзує саме йому: пiсля двох сигналiв у цьому не було сумнiвiв. Його телефон пiсля заключної фрази стенографiстцi теж "зiпсувався", i вiн прожогом кинувся з ложi преси до телефонiв прес-центру. Обминув їх, вибiг з стадiону, скочив у машину. Боббi натиснув на акселератор. Коли вони проїздили бiля редакцiї, то задоволено побачили, як хлопчики вибiгають з пачками екстрених спортивних випускiв, вигукуючи цифри недосяжних рекордiв Хiкса. Знову чемпiони спортивного репортажу лiдирували в постiйному поєдинку з колегами.
?
Чекати довелося недовго. Лота - дружина тренера Лiннокса - тiльки й устигла пригостити їх коктейлем, як скрипнули гальма лiмузина. Лота теж була на стадiонi; побачивши, що чоловiк поспiшає до таємничого вiвчаря, вона одразу ж поїхала сюди. Решту подiй спостерiгала по телевiзору, водночас готуючи ситну вечерю. Мало хто знав про цей затишний, розташований на далекiй околицi котедж Лiнноксiв. Картней знав. Перед вiдповiдальними змаганнями Лiннокс не раз переховував тут i його, щоб дати змогу своєму вихованцевi спочити вiд настирливостi журналiстiв. I тому Лiннокс анiтрохи не здивувався, побачивши у вiтальнi репортерiв.
- Привiт, хлопчики! - весело кинув тренер. - Був переконаний, що ви тут, старi зубри! Але розчарую вас. Джiм дуже стомився, я обiцяв йому повний спокiй, без журналiстських допитiв.
- Дуже добре, - схвалив Хiкс глухим, наче робленим голосом. - Хай приїздять завтра вранцi, стануть свiдками цiкавих речей. А зараз би поїсти i помитися...
Томас Картней з першої ж митi прикипiв поглядом до вiвчаря i не вiдривався, поки Лiннокс не провiв його до ванної кiмнати. Проте не знайшов в обличчi Хiкса тих знайомих рис, якi сподiвався побачити. Чорне з синiм полиском волосся, такi ж кошлатi брови, "моднi" провiнцiальнi вусики. Типовий представник вiвчарського пiвдня. Запитати б його зараз: звiдки ти, загадковий Джiм Хiкс, знаєш наш з Боббi умовний жест, чому ти посилав менi сигнали? Ти ж i справдi не взяв висоту 2 метри 60 сантиметрiв, хоча й пробував здолати її протягом пiвгодини, наче давав нам змогу знову випередити колег.
Цi запитання буквально висiли у Картнея на кiнчику язика. Але Том утримувався вiд них, бо вiдчував: є у всiх сьогоднiшнiх подiях якась глибоко прихована таємниця. Том побоювався, щоб не попасти в незручне становище. Надто вже природно розiгрував гiсть Лiннокса роль напiвдикого вiвчаря: немов за давньою звичкою, постiйно клав лiктi на стiл, їв жадiбно, жодного разу не скористався ножем, легко розриваючи шматки м'яса мiцними бiлими зубами. I весь час мовчав, наче й справдi мало розумiвся на їхнiй бесiдi про великих спортсменiв i рекорднi досягнення.
Лише раз на обличчi вiвчаря промайнуло щось схоже на зацiкавленiсть, коли на краватцi Боббi раптом спалахнув веселкою у свiтлi люстри подарунок професора. Хiкс глянув на затискача, як мала дитина, не стримався й попросив подарувати йому. Том i Боббi знiяковiли. Пояснили, що самi лише сьогоднi одержали затискачi в дарунок вiд улюбленого професора i поклялися нiкому й нiколи їх не передаровувати. Хiкс помацав обидва затискачi i з жалем промовив:
- Шкода. Коли б я з'явився з такою цяцькою в нашому мiстечку, всi дiвчата за мною сохли б...
Солодко позiхнув i, забувши вибачитися перед Лотою, попросився спати. Джордж провiв його до кiмнати для гостей, повернувся до гурту. Коли випили ще по одному коктейлю, Картней спитав:
- Скажiть вiдверто, Джордж, ви щиро вiрите у цей спектакль? Вiвчар... Тренувався наодинцi... Чисте повiтря, свiжа баранина, досхочу фруктiв i овочiв, вiтамiни...
- Я вiрю в те, що бачив на стадiонi, - весело вiдповiв Лiннокс, одвiчний оптимiст. - У все iнше не бiльше за тебе, але менше роздумую, бо воно мене просто не цiкавить.
- Тодi останнє запитання: вам не здається, що сьогоднi ви познайомилися з цим вiвчарем удруге? Бiльше того: що вiн колись уже бував у цьому котеджi?
- Були подiбнi думки там, на стадiонi. Дорогою зникли. Мусив же вiн хоч чимось виказати себе! I ще одне: а хоча б хто вiн був - для чого подiбний спектакль? От i гадай, як хочеш. Коли ж говорити цiлком вiдверто, то я думаю про iнше - яких результатiв досягне цей феномен пiсля тренувань у мене!..
Старий тренер замовк, мрiйно заплющив очi. По хвилi сказав:
- Знаєте що, хлопцi? Гайда по домiвках! Рiзнi припущення й мрiї змусять нас сидiти тут до ранку. А в мене пiсля сьогоднiшнього вечора i так у головi макiтриться. Вранцi зустрiнемося. I було б дуже добре, коли б ви все ж таки подарували хлопцевi цяцьку,- вiн показав на райдужнi затискачi.- Слово честi, вiн заслужив на такий маленький презент.
?
Телефонний дзвоник пролунав о восьмiй ранку, коли Картней з насолодою розтирався рушником пiсля холодного душу. Вiн пiдняв трубку й почув схвильований голос Лiннокса:
- Забирай Боббi i негайно до мене!
- Що скоїлося?
- Базiкати нiколи! Мерщiй до мене! Хоч як швидко везла Тома й Боббi їхня спортивна машина, вони прибули до котеджу Лiнноксiв другими. Перед високим парканом уже стояв полiцейський фургон, що дуже здивувало друзiв. Коли вони зайшли до вiтальнi, полiцейський iнспектор почав перечитувати щойно складений акт обстеження. В ньому говорилося, що невiдомий вiвчар автор сенсацiйних рекордiв Джiм Хiкс, який залишився ночувати в замiському котеджi тренера Джорджа Лiннокса, що пiдтверджують журналiсти Томас Картней i Боббi Вуд, уночi, не попередивши господарiв котеджу, загадково зник. Жодних слiдiв насильства чи боротьби в кiмнатi, яку було надано Хiксовi для сну, не виявлено. Собака-шукач показав, що Хiкс вистрибнув у вiкно, вийшов з садиби на шосе, де його слiд загубився. Джiм Хiкс залишив дивну записку, адресовану переважно Карт-нею i Буду. Фахiвцi-графологи стверджують, що записка не належить руцi Джорджа Лiннокса чи його дружини, i, як показує аналiз, її написано заздалегiдь. За заявою господарiв котеджу, в них нiчого не вкрадено; Джордж i Лота Лiннокси карного звинувачення проти Джiма Хiкса не висувають, що всi присутнi й скрiплюють власноручними пiдписами.
Iнспектор перший розписався пiд незвичайним актом i звернувся до репортерiв:
- Ну й щастить же вам обом! Пiсля вчорашньої сенсацiї - загадкове зникнення рекордсмена i лист особисто на вашi iмена.
- Який лист? - не зрозумiв Картней.
- Ось - читайте й радiйте!
Iнспектор поклав на стiл перед Томом i Боббi аркуш паперу, трохи забруднений на згинах. На ньому квадратними лiтерами, з явним прагненням приховати справжнiй почерк, було виведено:
"Дуже прошу вибачити за дурний жарт. Не шукайте мене, бо нiякого вiвчаря Джiма Хiкса не iснує; я вигадав це iм'я з важливих мiркувань. Мої вчорашнi рекорди нi в якому разi не можна реєструвати як свiтовi. Чому поки що не скажу, це моя особиста таємниця. Одне обiцяю: менш як за мiсяць я розкрию її в пресi. Повiдомлень вiд мене мусять чекати чемпiони спортивного репортажу Томас Картней та Боббi Вуд. Великий привiт!"
- Цiкаво, чому вiн хоче зробити своїми довiреними саме вас? - запитав iнспектор. - Слово честi, хлопцi, буду нiмий як могила: ви з ним знайомi?
- Авжеж, - вiдповiв Картней. - Вчора ввечерi сподобилися честi познайомитися ось за цим столом. Може, тому вiн i обрав нас адресатами?
- Логiчно, - погодився iнспектор. - Єдинi знайомi журналiсти...
- Стривайте, - раптом промовив Лiннокс i повернувся до Тома. - А твої вчорашнi пiдозри? Чому ти спитав, чи не знайомлюся я з Хiксом удруге? Може, ви разом з цим вiвчарем морочите менi голову, розiгруєте старого?
- Мої пiдозри не ствердилися, - зiтхнув Картней. - Учора ми з Боббi спецiально й дуже ретельно переглянули всi знiмки Хiкса на стадiонi, але знайомих рухiв так i не встановили. Я думав, що це Чарлз Хеддi.
- Хеддi! Це опудало! Отакої! - зареготав Лiннокс. - Та цей п'яничка неспроможний зараз трьох метрiв пробiгти, через порiг свого бару перестрибнути!
- А таємниця, вказана в листi? Попередження, що не можна реєструвати рекорди! - вiв далi Картней. - На мiй погляд, тут не обiйшлося без якогось... елiксиру сили. З його допомогою, можливо, i я, i Хеддi, давно не тренованi спортсмени, могли б показати такi ж запаморочливi результати.
Замiсть вiдповiдi Джордж Лiннокс зняв трубку вiдеотелефону, набрав номер бару Чарлза Хеддi. На екранi з'явилася його добре вгодована лискуча пика. Дарма, що була рання година, Чарлз уже встиг добряче похмелитися, i настрiй у нього був на всi сто вiдсоткiв, як вiн сам любив казати. Iнспектор розсмiявся:
- Тут явне перевантаження елiксирами протилежної дiї. Взагалi, менi здається, що ми не розкриємо таємницi, доки цей Хiкс чи Iкс сам цього не схоче. На вашому мiсцi, хлопцi, я б поспiшив до редакцiї: у ваших руках така сенсацiя, ще й завiрена моїм пiдписом! Але умова: не забудьте й про мене, вiддайте менi мою невелику частину слави!..
Коли полiцейський фургон, що швидко бiг попереду, звернув у бокову вуличку, Том пильно глянув назад. Переконавшись, що за ними нема жодної машини, сказав Боббi:
- Звертай до вiлли Картрайта, давно ми його не бачили.
Проте тут їх чекала невдача. Старий, добре знайомий їм служник, який куняв на осоннi побiля хвiртки у високому глухому парканi, сказав, що його господар вже бiльше мiсяця десь подорожує. Лише вчора надiйшов лист, у якому Картрайт повiдомив, що приїде десь через три-чотири днi. Якщо гостi не встигли поснiдати, то вiн радий прийняти друзiв свого господаря, почастувати смачним снiданком.
Чемпiони подякували за гостиннiсть - нема часу, вони завiтали на хвильку. Коли ж машина звернула вiд вiлли на магiстральний шлях, Том переконливо сказав:
- Запам'ятай, Боббi, мої слова: таємниця Джiма Хiкса розкриється на цiй вiллi. Можливо, ми дiзнаємось про неї досить скоро, якщо тобi вдасться одна складна справа. Та нiкому анi пари з вуст. А зараз нам лишається їхати до контори i скористатися порадою iнспектора - приголомшити всiх новою великою сенсацiєю...
?
Як це вдалося Боббi, Том так i забув з'ясувати. Коли через день вiн зайшов до квартири Вуда, то вражено зупинився посеред вiтальнi, не знаючи, що й казати, як дякувати своєму напарнику. Вiн побачив те, чого так бажав, що мусило допомогти йому, не чекаючи обiцяної звiстки вiд загадкового Джiма Хiкса, з'ясувати все самому.
Перед Картнеєм були три пари чiтких фотокарток. На трьох iз них Боббi вiдтворив на повний зрiст їхнього давнього друга, володаря п'яти золотих олiмпiйських медалей у бiгу i стрибках Крiстофера Картрайта, одного з найталановитiших спортсменiв свiту. На трьох iнших був загадковий Джiм Хiкс у день свого сенсацiйного виступу, гучна луна вiд якого ще й сьогоднi не стихла остаточно.
Картней як уп'явся поглядом у величезнi фотокартки, так уже й не мiг вiдiрватися вiд них. Боббi попрацював на славу. Знiмки були винятково чiткi, чистi, без найменшого "зерна" з плiвки, яке могло б спотворити певний рух спортсмена. До того ж Боббi пiдiбрав такi фото, де Крiс i Джiм виконували однаковi рухи в однакових фазах, отже, можна було зробити якнайточнiшi порiвняння.
Зовнi мiж обома визначними спортсменами наче й не було нiчого спiльного. Бiлявий Крiс з високим чолом ученого, у всякому разi iнтелектуала, з м'якими рисами обличчя, не дуже об'ємною, але, як у кожного легкоатлета, дуже добре розвиненою мускулатурою. Чорний Джiм з кошлатими бровами, з чiтко вирiзьбленими грубими рисами обличчя, сильними великими м'язами, немов спецiально пiдкресленими природою. I водночас обидва були наче близнята. Можливо, через абсолютно однаковi спортивнi пози. А найбiльше через те, що з самого початку примусило Картнея згадати про Картрайта: окремi рухи у днi своїх переможних спортивних виступiв вiн виконував у такiй iндивiдуальнiй, властивiй лише йому манерi, що можливiсть двiйника Крiса практично виключалася. Тим часом Джiм Хiкс був майже цiлковитою копiєю Крiса. I потiм цей умовний жест, двiчi поданий Томовi. Крiс не раз бував на змаганнях у ложi преси, сидiв поруч з ним, i якось Том подiлився з другом умовним кодом, який вони створили разом з Боббi.
- Боббi, я розгубився, - чесно визнав Картней. - З одного боку, за рухами, це незаперечно вiн. А з другого... Зовсiм не його обличчя, нiчого спiльного з Крiсом.
- Давай поки що облишимо зовнiшнiсть, - порадив Боббi. - Ти ж знаєш, що в наш час її так само легко змiнити, як i костюм. Дослiджуймо головне i неповторне - рухи.
Вони почали до тонкощiв вивчати й порiвнювати кожнi два фото - Крiса i Джiма. Боббi пiдiйшов до завдання, немов справжнiй слiдчий. Вiн приготував ще й окремi фрагменти знiмкiв, змочив їх у спецiальному розчинi, i вони стали абсолютно прозорi, чiтко зберiгаючи контури рук, нiг, усього тiла. їх можна було накладати на основнi фото й бачити, збiгаються вони чи нi, є хоч найменша рiзниця в характерi рухiв чи вони однаковi для обох спортсменiв.
Три години старанних дослiджень привели чемпiонiв спортивного репортажу до незаперечного висновку: загадковий Джiм Хiкс - це їхнiй давнiй друг, п'ятиразовий олiмпiйський чемпiон Крiстофер Картрайт! З невiдомих причин вiн невпiзнанно змiнив зовнiшнiсть i, очевидно, завдяки дiї якогось нiкому невiдомого сильного збуджувача став набагато сильнiший, нiж був пiд час розквiту свого спортивного таланту. Ось чому через п'ять рокiв пiсля останнього старту Крiс зумiв феноменально перевершити свої колишнi рекорди. Лишалося з'ясувати останнє i головне - навiщо? I чому Крiс узяв прибране iм'я й удався до вигадки з вiвчарем? Та на цi запитання мiг вiдповiсти лише вiн сам.