Вовчок Марко. Дев'ять братiв i десята сестриця Галя

нiжкам холодненько стояти.
Старший брат усе-таки мовчав i дививсь у землю. А середнiй брат його
поспитав:
- Як се ти до нас прийшов, брате?
- Хазя©н мене прогнав, - одказав старший брат.
Довгенько нiхто нiчого не промовляв. Галя сховала личенько до старшого
брата у колiна.
- Вiн тебе бив, мабуть? - поспитав знов середнiй.
- Вiн мене давно бив, з першого дня, - одказав старший. Чому ж ти не
втiк вiд його, чому його зараз-таки не кинув, брате? - з опалом та прудко
промовив самий менший.
- Було б тобi втекти, - ледве чутно щебетала Галя, не зкiмаючи голiвки
з братових колiн.Було б тобi до нас зараз прибiгти. Любий, любенький,
любесечкии братику.
-Я хотiв ще перетерпiти, хотiв ще служити, - одказав старший.
Такого такого були прибиралися, як зобачаться, розказати старшому
братовi про те, як вони усi теж пiдуть у наймити, служити та заробляти,
про те, якi в ©х тут були холоди та морози i як середнiй брат трохи пожару
не запалив, узявшися в печi розпалювати, та, не слухаючи Галю, наклавшi
повну нiч дров, i про те, яка Галя господиня вже стала й як варила ©м сама
картоплю, i про те, як Галя одного разу перелякалась навiки, признавши
стару грушу коло хатки за каву... Такого, такого хотiли розпитатися в
його, як вiн щодня жив, що бачив i що чув там. У мiстi де такеньки людно й
гучно завсiди... Та теперки не приходило нiкому на думку анi розказувати,
анi розпитуватисидiли усi мовчки та тихо, i усi дивились, як старший брат,
у землю. Галя не раз, не двiчi пiдносила голiвочку з братових колiн, не
двiчi, не тричi i ручечки угору простягала, поки не опинилась у його сама
на колiнах, не
обняла його за шию та не притулилася личеньком до його плеча. Тодi й
Галя втихла, тiльки часочком тихенько мiцнiш пригортали до себе старшого
брата нiжнi© рученятка.
Так вони сидячи дiждалися неньки.
Ненька злякалася, зобачивши старшого сина, вхопила його й, цiлуючи,
притягнула до вiконця й у жаху оглядала його i в жаху питала:
- Що таке сталося? Що тобi, дитино моя? Що? Коли? Як?
- Мене хазя©н вигнав, мамо, - одказав старший син. Бiльш вона не питала
вже нiчого, тiльки подивилась на його довше та мiцнiш його обняла та
заплакала.
- Не плач, мамо, - каже старший син. - Як знайдеться хазя©н де,
вишука ться яка служба, я знов служити пiду.
- Ох, дитино моя! Дитино моя!-промовила мати, неначе серце в не©
розривали.
Потiм вона знов його притягнула до себе, до вiкна, знов на його
дивилася... Потiм вiд його одхитнулася, одiрвалася, затопила у печi,
постановила вечерю варити i знов до його присунулася. Вона розчесала
спатлане волосся, дала бiлу сорочечку, дала водицi вмитися, i коли вже вiн
сидiв вмитий, розчесаний i в бiлiй сорочцi, вона знов-таки на його
дивилася - i усi дивилися на його. I вона й усi бачили, як вiн прив'яв i
не той став, що колись був.
От i вечеронька на столi - усi сiли вечеряти й усi примiчали, як вiн
потроху ©сть теперки-й усiм не смачила якось вечеря. Мати очей з його не
може звести, брати й Галя теж на його поглядають.
Смутно, страх як смутно було, а разом до того якось мовби знайшовся
скарб, що його було треба, що був вiн дорогий, - i хоч смуток крушить, а
таки скарб тутонька, ма мо його. Зда ться, таке усi очi промовляли,
дивлячись на старшого брата, - i з такою думкою спати полягали.
У хатцi темно й тихо; в вiконечко скрять двi пломенистi зiрочки
iскрястi з неба голубого, i бiлий снiг лиснить; у хатцi дуже тихо й темно.
I чу старший брат, що хтось нечутно до його пiдiйшов i над ним схиливсь;
вiн пiзнав руку, що доторкнулась до його плеча, й шепiт розiбрав.
Мати схилилася i мати питалася:
- Дитя мо , -питала вона, - чи багато там терпiв?
- Еге, - одказав вiн теж пошептом. Довгенько нiчого не чутно, мов усе
змерло.
- Мамо! Мамо! - шепоче Галя, та нiхто i алi не чуез так уже тихенько
шепоче вона. -Мамо! Мамо! - шепоче вона усе тихш та тихш та й змовка .
- Ох, мо дитя кохане! - знов, чутно, мати шепоче. - Ти мо безщасне
дитя!
I знов усе наче змерло - тихо.
- Мамо! Мамо! - знов шепоче Галя, i знов Галi нiхто не чу : i не бачить
нiхто доброго журливого личенька.
- Чи в тебе не болить де, синочку? Скажи менi, серденько мо ! - пита ще
мати.
- Нi, мамо, в мене нiщо тепер не болить, а як хазя©н вишука ться, я
знов служитиму. Ти, мамо, пошукай менi служби, - просить старший син.
- Душе ти моя, серце ти мо ! - чу ться унятно, й начеб слова тi з само©
душi, з самого серця вишарпанi, з болючого серця й з болючо© душi та й
остатнi вже слова.
Усе знов тихо й темно. Дарма Галя насторожа ушко i
довго-довго-довгенько слуха й прислуха - усе тихо й темно - й,
прислухаючи, Галя сама зiтха .
II
Знов почали жити та поживати з старшим братом укупi, та примiчали, що
старший брат вже не той став, що колись перше був. Був вiн зроду поважнiй
од усiх ©х, похмурiй - тепер став ще поважнiший, ще похмурнiший. Кiлька
раз питавсь вiн неньки, чи нема де йому служби, кiлька раз i сам ходив
шукати й питати по мiстi, й усi дуже боялися, що знов вiн пiде вiд ©х, та
хазя©на усе-таки не знайшлося, i потроху минувсь той страх i жах.
Дожили вони зиму до кiнця й першу весiнню теплиню стрiли з великою
радiстю усi. Хатка спустiла на цiлi днi, i як тiльки очима сягнути широко©
луки, усюди очi бачили удовиних дiтей, що гралися та бiгали, та тiшилися
тамечки.
Настало велике свято... Вдосвiта у Ки вi задзвонили у дзвони, i народ
заснував тудою й сюдою по всiх улицях i проулочках.
Удовинi дiти давно вже чули про те, що буде велике свято, i чогось,
-самi вони не знали чого, - дожидали собi вiд сього свята. Зiрвалися вони
того дня до зорi свiтово© i побiгли усi, гонячи до Днiпра вмиватися.
Чистенько вмившися, вони жвавенько повернулися до неньки i стали проти не©
наче у полку проти гетьмана, дожидаючи, що ©х вбере, i ©й же богу мо му,
виборнi се дев'ять хлопцiв стояло: чорнобровi, кучерявi, обличчя, як то
розсвiт, палають, очi, як зорi, сяють, i виборна се була сестричка Галя,
хоч у плохенькiй та вишиванiй сорочечцi, хоч у латанiй, та у синiй юпочцi,
хоч у виношенiй, та у червонiй стрiчечцi - босi© нiжечки тiльки, диви,
затанцюють, а вiчки то вже й танцюють, а голiвка так-то швиденько вже
поверталася до того й до того, до усiх, що ось-ось темнi кучерi виб'ються
з-пiд червоно© стрiчки. Галя смi ться й погуку на братiв, i брати теж
смiються до не© - найбiльше меншин братик, i сама удова всмiха ться.
Перш усього побралися вони до церкви. I веселенько було йти швиденько
по дорозi, дивитися й по боках, i уперед. З-за гiр, з округи, з-за темних
сосен, з-за кучерявих дубiв пробивалися рожевi променi усе пломенистiй та
червонiш; росяна лука усе далi та далi вирiзувалася при розсвiтi; Днiпро
синiй шумiв, i легкий туманець качавсь понад ним. Чутно, як змодна б'ють у
дзвони у мiстi, й видно, наче комашня, купки людей по улицях.
Вони прийшли до маленько© церковцi, до старенько©, що стояла збочившися
коло мiсько© брами. На цвинтарi росли високi дерева, клея да береза - з-за
них тiльки видать було хрест похилий набiк, та тамки, де всох клен один,
крiзь сухi вiти вбачалося церковне вiконечко, узеньке й довгеньке, i
частинки сиво©, мшисто© стiнки. Вони пройшли поуз деревами до рундучка, що
шатавсь i подававсь пiд ногою, i вступили у церковцю.
Темна стара церковка. Уся вона наче скорчилася вiд старостi. Лики
iконнi якось страх як смутненько дивилися з стiн - древнi, стемнiлi,
померклi лики, - тоненькi восковi свiчечки жовтенькi палали якимсь
полум'ям пропасним; кiлька стареньких жiнок молилеся на колiнцях, - усi
вони зав'язанi чорними хустками, усi з маленькими голiвочками, з
зморщеними обличчями. Якась молода ставна дiвчина заплаканая стояла,
прихиливiиися до стiнки, пильненько дивлячись на свiчечку, що жарко
палала, та, мабуть, чуючи сво лишенько та думаючи про свою бiдоньку; пiп,
бiлий як молоко, унятно щось читав та унятненько зiтхав - усе якось було
скорботненько й тихенько, смирненько. Старший брат задумався, другi брати
вгамувалися, i Галя втихла, а мати, як увiйшовши, впала на колiнця, так
увесь час i зосталася молячися. Дiтки подивилися на не©, зглянулися iз
собою та й теж щиро почали собi молитися, наче об чiмсь благаючи, тiльки
самi вони не знаян, об_ чiм. Серденятко якось вхалося, мислоньки не
збиралися докупи, вони нi про що не просили, а жадали вони - як вже
жадали! - жадали собi свiту та веселенько© радостi, та легенько© втiхи.
От вже по службi й вийшли вони з церковцi знов на свiт божий. Сонечко
вже зiйшло й скрало росу з травицi й з дерева i забиралося в усi куточки й
задавало у лице золотим сво©м променем, аж замружувало очi. Удица
зiтхнула, немов покндаючи яку важну думку, й глянула на дiток, а у дiток
серденятка знов загралися й знов охопила ©х надiя на щось хороше.
Двi старенькi© жiнки сидiли, одпочивали на церковному рундучку, i
словце "ярмарок" попало в уха дiтям, вони
припинилися.
- Чудовий ярмарок сьогоднi! - казала старенька й непричасно дивилася
проти себе удалину.
- Еге ж, еге! - одказала друга, кашляючи, - люди вироюються ще звечора
тудою.
Дiтки iзглянулися й всмiхнулися, наче говорячи: от воно й ! Не дурно ж
ми й дожидали чогось!
Галя вигукнула:
- Мамо! Ярмарок, ярмарок! О, ходiм, мамочко, ой, ходiм, сердечко,
хутчiй у ярмарок!
- Ходiм, мамо, у ярмарок! Ходiм, мамо, у ярмарок, -
почали проситися усi сини.
- Ходiмте, ходiмте, мо© голуб'ята, - каже удова.
Та й пiшли усi в ярмарок.
Сонечко пломенисте гралося у небi, вiтрець жвавенько хитав деревами, що
попадалися де-не-де по дорозi, i шумiв у мiських садочках; народ гучно
валив удицями; вози якось веселенько рипiли один по другому - ледве можна
було пробитися, протискатися помiж рябенькою купою людською; у головi аж
крутилося. То мигоне проти тебе просто розшитий рукав тонкий, то ледве не
зачепить тебе колесом, то одсахнешся вiд пари очей грiзних, то на ши© у
себе чу ш морду волову; то рогами тебе зашторхне вiн, то знов ти
зашторхнув та покотив качана капусти з чийогось воза, то ти на когось
наторкнувсь, то тебе сунули. Люди, обличчя, одежина, рiзноголоса птиця у
садках, квiтки, кошики, сiно, риба, овощ. дошки, вiрьовки, дьоготь, ягоди,
вiники - усе движить, мiша ться, миготить, зника i знов показу ться проти
очей. Поверх усього того в'ються по вiтру стрiчки дiвочi рiзноцвiтнi,
квiтчастi, бiлi намiтки жiночi, сивi та чорнi шапки козацькi, верховини
високо покладеного воза то бочками, то знов сiном, з вилами торчма у йому.
А голосiв тебе глушить, а елiв та вигукiв тебе поверта тудою й сюдою...
Та що й казати! Не можна зроду вималювати словами, як воно бува: треба
самому бути й самому бачити.
Нема ж бо дива, що у вдовиних дiтей очi розбiглися й серденятка
швиденько колотилися вiд втiхи, й що не можна було розiбрати гаразд, чи то
вiд переляку, чи то вiд радостi. Галя раз у раз гука та погуку . От вони
вже дочапали до самого плацу на другiм кiнцi мiста, де ярмарок став.
Тут уже Галя затулити аж мусила вiчки на який час, та й брати теж не
знали, де мусили дивитися наперед, i навiть старший брат був спершу
повразивсь. Тут ворохи солодких пряникiв - медовикiв, в'язки бубликiв,
гора й груда орiхiв, сухих грушок купи й кучi сластьон... От-от чоботи з
червоним закотом, -такi самi чоботи, як-як треба! От i сопiлка, що
давненько вже тако© бажалося! От смушева шапка, -краще вже цi © шапки й
шукати нема чого! От сива шапка ще лучча вiд чорно©.
- Мамо! мамо! - жебонiла Галя, - купи менi, ох, купи менi хутенько того
великого медовика. Ох, я хочу того медовика дуже! Ох, мамо, купи менi
отаку хустку! Ох, от цю! Цю! Цю рябеньку, славненьку! Або цю червоненьку!
Он те намисто менi! Ох, намисто менi!
I маленька пучечка Галина показувала тудою й сюдою, кудою очки оманенi
оберталися, та усе бiльш та бiльш Галя охала й голоснiш прохала й не чула,
як мати тихенько до не© промовляла:
- Нема за що, Галю, нема за що купувати, дитино! Менший син теж почав
прохати: "Мамо! Купи менi шапку!" I другi брати теж просять: "Мамо, чоботи
купи! Мамо, свитку купи!" Хто червоного пояса проха , а хто крапового
пояса хоче; той показу на сластьони, а той тягне туди, де цiла купа дiтей
оступила перекупку, що спроду дуднi та сопiлки, де сама перекупка,
поважна молодиця у зеленому очiпку шитому, гра на дудi поважно, а що вже
хлопцi усi, то надули щоки якмога й якмога напилюють на усякий голос, -
писк i скиг...
- Не можу! Не можу! - каже удова усiм дiткам потихесеньку. - Нема за
що, дiтки! Нема...
Сини змовкли i разом спинилися й подивилися на матiр i на старшого
брата.
У неньки обличчя начеб покорчувалося й уста наче трусяться трохи, як
вона вимовля: "Не можу, нема!" i погляда на ©х на усiх жалiбненько.
Старший брат сто©ть i втопив очi в землю по сво му звичаю, -такий самий
вiн тепер, як тодi, коли, вигнаний, повернувсь вiд хазя©на, - так само
лице збiлiло, так само уста стиснулися. Сини бiльш уже нiчого не прохали й
як стали, то так i стояли, мовчки дивлячись округи.
Галя ще, може, двiчi покрикнула та охнула, та, може, кiлька раз
перепитала: "Чому? Чому нема?", коли спинив ©© менший брат.
- Галю! Годi прохати! - каже пошептом. Галя сво© очки розпаленi впила у
меншого брата й поспитала:
- Чому?
- Не проси, Галю, - знов каже менший брат, - нема за що купувати -
тiльки турбу ш.
Галя втихла i знов була стрепенулася i скинула на усiх очима й знов
втихла.
- Не проси вже, Галочко! - знов говорить менший брат.
- Я хочу, - шепоче Галя на одвiт, низенько схиливши голiвку.
- Галочко, нема! Нема де взяти!
Галя пiднесла голiвоньку - у, якi ж блискали в очицях двi сльози дужi!
Подивилася на всiх сво©х i округи усюди, вже ледве чутно шепотнула: "Ой, я
хочу!" - i се в остатнiй раз. Пригорнувшися до меншого брата, вже
смирнесенько стояла вона, прикусивши пучечку, а там i другу, а там i
обидвi разом, i все те для того, щоб як не викотилися тi двi сльози дужi
мимоволi з оченяток.
Усi вони довгенько стояли мiж купами i зграями, що двигали, гомонiли й
рябiли, - стояли вони та дивилися. Дивилися брати пильненько й начеб
уперше бачили людське убрання хороше й достаток i наче уперше почули на
собi латанi сорочечки; наче уперше бачили вони людську жвавiсть,
недбайливiсть i веселiсть i наче уперш пiзнали сво турбування та
вбожество.
А мати дивилася на ©х. Вона озивалася до ©х, то знов без слова, без
мови гладила по голiвцi; то знов посилала ближче пiти полюбуватися тим чи
тим; то знов показувала ©м те або друге.
- Мамо, - каже старший син, - ходiм додому! I всi дiти почали
прохатися: "Мамо, ходiм-бо додому!"
Галя тiльки мiцнiш та мiцнiш прикушувала сво© пучечки
маленькi©.
- Додому? Додому? - перепитала мати. - Вже додому хочете? Чи не
погуляли б ви ще по ярмарку, мо© голуб'ятка? Чого ж се так хутко додому,
мо© коханi? Та ви ще усього ярмарку не бачили!..
- Дарма, мамо, ми додому хочемо вже, - кажуть в один голос сини.
- Додому? То ходiм додому, пташки мо©! - вимовила вдова i ледве що
вимовила, - то додому ходiмте, мо© дiточки!.. Галочко, подай менi ручечку.
Може, понести тебе, дочечко?
Галя простягнула рученьки до мами, як уже на руках була у неньки,
такеньки мiцненько обхопила ©© за шию й сховала личенько на плечi.
I пiшли вони усi додому.
Купи людей усе рiдшали; що далi вони йшли, -усе унятнiш вiдрiзнявсь
голос вiд голосу, гук вiд погуку - _усе було вiльнiш проходити по улицях.
Ось i кiнець мiсту, - i вже з гори видко усю-всеньку луку зелену, i
плескаючого Днiпра синього, й за Днiпром гори: близькi©-одна над одною
зеленiш, далекi© - одна над одною синiш.
- Кажiть, дiточки, чому такi мов невеселi© ви? - промовила удова. -
Пождiть, мо© любенькi, от бог дасть... - i не доказала, що бог дасть - чи
то разом вона надiю стратила, що дасть бог що-небудь колись, чи то вже
дуже важко ©й стало дожидати до того часу.
- Чим би я мала вас розважити хоч кришечку, мо© дорогi? - промовила
знов удова згодом. - Ох, боже мiй, боже ти мiй милосердний!
I знов усi мовчки вони йшли. Усе ширш розлягалась та роздавалась лука
перед ними, усе чутнiш плескавсь та колисавсь Днiпро, а гори за горами все
вище й далi знiмалися: високо-високо й далеко-далеко! I такеньки,
вертаючись додому з ярмарку, з-поуз згра© живо©, з порожнiми руками, брати
дивились на тi високi та далекi гори i думали собi, що там за тими
високими i далекими горами, - що там?
- Мамо, - поспитав менший син, - що се, який се шлях он там-тамечки по
горi, в гаю, i кудою вiн звива ться?
- Шлях той? _Ох, мо голуб'ятко, сей шлях проводить тудою, де я
зроду-вiку не бувала, - у далекi© мiста й села. Покiйний ваш батько - хай
царству ! - ©жджав тим шляхом, як служив у вiйську, i чула я вiд. його, що
се шлях небезпечний. При тiм шляху розбiйники розбивають - звива ться вiн
темним непроглядним бором, проводить мiж кам'яних крутих гiр... Було, й
слухати, як ваш батько-покiйничок розказу , то мороз з-за плечей бере.
- Чи на батька теж розбiйники нападали, мамо?- спитав менший брат.
- Нi, моя дитино, нi, господь милував. А от товариша його, якогось
Ласуна, так напали i полонили його. I жив вiн, Ласун той, у ©х кам'янiй
горi, у печерi, аж три днi, чи що.
- I що ж вiн там у ©х бачив i чув, мамо? - спитав середнiй брат.
- Чудове багатство вiн там бачив, моя дитино! Печера тая у ©х сповнена
золота та серебра, та дорогим камiнням-самоцвiтом. З золота, з серебра
його там смачненько годували й напували i спати його клали пiд одягала
злототканi, на м'якенькому пуху. I конi в ©х були у золото, в серебро
зашпанi, ножi й шаблюки всаденi самоцвiтом. Зроду-вiку нiхто й не снив
такого багатства та розкошi, якова в них там, - казав Ласун вашому
батьку-покiйничку. I звали вони Ласуна жити iз собою: "Зоставайся, Ласун,
жити з нами, - говорили, -життя тобi буде хороше й привiльне в нас".
- Що ж Ласун? - спитав старший син.
- А Ласун був i погодивсь i зоставсь у ©х, та коли зараз напала на його
туга. Жалко стало жiнки, дiток, свою хаточку, свого спокою. Став вiн у ©х
прохатися: "Вiдпустiть мене, добрi люди, будьте милостивi!" - "То йди
собi". Накидали йому повну шапку золота й серебра й пустили його. "I як
пiшов я прiч вiд них, - казав Ласун вашому батьковi, - от вже менi як
стало жалко ©х кидати, хоч плач!"
- Що ж, знов повернувсь до ©х? - спитав старший брат.
- I був повернувсь знов вiн до ©х. Та як повернув назад, знов його став
посягати жаль по сво му життю у сiм'© i втримав його. Та чималий часок
вiн, той Ласун, мордувавсь, що й у печеру його тягне, i додому притяга...
- Що ж, кiлька разiв вiн вертавсь i де прийшов? Чи пристав де? - питав
старший брат, i по йому добре було видати, що вiн не повернувсь, коли б де
пiшов.
- Та вже таки кинув вiн шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро
й додому прийшов.
- Лучче б вiн не кидав, а додому б принiс, - каже середнiй брат, а
менший на Галю подививсь, мовби подумав: "Оте б було втiхи тодi Галi!"
I Галя немов зрозумiла, що подумав менший брат, - вона всмiхнулась
такеньки, як всмiхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже
хорошу.
- Не годилося кидати, - промовили усi брати з пожалем.
- Або не брати, або вже не кидати - що-небудь одне, - каже старший
брат.
- А потiм, дiточки, - говорить удова, - потiм той Ласун був рибалкою
при Днiпрi та впав у воду i втопивсь якось, казав ваш батько покiйний.
Прийшли вони додому й посiдали всi пiд грушею коло хатки.
- I що ж, мамо, -спитав середнiй брат, -чи й досi тi розбiйники там
засiдають?
- Теперки не чути про ©х нiчого, мо серце, -одказала удова.
- Де ж вони подiлися, мамо?
- А хто ©х зна, мiй голубе. Чи вони перевелися, чи пiшли далi де, на
краще привiлля... Ох, дiточки, втомилася я дуже, коханi! Ляжу тут, чи не
засну коло вас.
Удова лягла на травi й затулила була очi, та сой не змагав - очi усе
одмикалися та на дiточок придивлялися, що тут сидiли усi задуманi, поки аж
Галя не поклала рученят ©й на лице та не заспiвала котка й голуба,
прикликаючи сон та дрему.
Заснула удова, та й Галя й себе заколисала сво ю пiсенькою i впала сама
коло мами у мiцненькому снi.
А брати сидiли та дивилися на високi©, лiсом урослi©, далекi© гори,
очей не звертали, - дивилися, та часом поглядав старший брат i на мiсто
веселе та гучне. I так вони задивилися, так вони задумалися, що смеркло -
вони не завважили й схаменулися вже тодi, як Галя, прокинувшись,
вигукнула: "Ой, як темно! Де ж бо сонечко?"
Днi приходили й уходили. Багато ще святкувалося свят, чимало ярмарок ще
становилося, тiльки що удовинi дiти вже нiколи бiльш свята такеньки не
дожидали i нiколи у ярмарок вже не прохалися i не ходили.
Росли вони собi та виростали, ходячи та бродячи по луцi, дивлячись на
гучне, бучне мiсто, та у другий бiк - на тихi, високi, урослi© га м гори,
на той шлях поглохлий, що звивавсь i зникав там у густому гаю. I що вони
росли та виростали, то вони пильнiш поглядали. I раненько-ранком при
свiтлому сонечку, i пiзненько ввечерi при зореньках iскристих, - усе тудою
©х вiчi.
А час спливав, i вони собi росли та виростали одно одного краще та
лучче.
I як дiйшли вже вони лiт дорослих, старший брат став ще понурiй, сумнiй
- такий задуманий та мовчаливий, середнiй брат зробивсь ще цiкавший, -
усього питавсь та перепитувавсь, а менший брат ще гiрш палкий та
спочуйливий, - а всi брати зробилися неспокiйнi© та педовольнi©. Мати
побивалася, жалуючи ©х, Галя падала, розважаючи ©х, а вбожество ще
скрутнiш тiснило й давило. Ходили всi брати шукати собi роботи, служби й
по мiстi, й по селах округи, та чи то вже божа воля, чи така нещасна доля,
тiльки що не знаходилося ©м працi й за малую заплату. I поверталися вони з
тих пошуканок усе сумнiш та смутнiш.
Коли ж i добра година - разом знайшлася служба двом братам, старшому й
середньому. Пiшли обо у наймити. Старший брат пiшов служити до молодого
заможного хазя©на, баштанника, а середнiй брат служити пiшов до удiвця
старого, хлiбороба; обо недалечке вони занапастилися- тут-таки пiд мiстом
наймитували.
Молодий баштанник був собi чоловiк веселий та гордий, та щасливий, та
немилостивий - себелюбець i самоправець. Мав вiн i хату бiлу, i жiнку
милу, i рiд величний, i усякий достаток добрий. Баштан в його великий,
славний - людей повно раз у раз - i городян, i селян. Вiн з жiнкою сво ю
ходить-походжа та спрода , та грошi лiчить, та балака й жарту з купцями
сво©ми, та погуку на наймита свого. Родючий баштан жовтi динями, зеленi
кавунами i усяким овощем - рябить люд i купчиться коло шалаша хазяйського;
наймит усiм вслугу , пода , носить, возить, мете, склада , - хазя©н шле
його - вiн iде i поверта - хазя©н ще нарiка ; хазяйка гонить - вiн бiжить
та назад поспiша ться - хазяйка ще ла його; купцям годить, чужим людям
прислугу , то й тi не приймають за добре, [i] разу не подякують, може,
нiколи за душу живу його не помислять.
Ранок ясний минув, день змерк гарячий, вечiр потемнiв свiжий, а сон не
бере, нема спокою, сумно та важко. Коли ж вiдпустить? Коли вияснить? Чи
коли згладиться з свiту та кривда нерiвна? Чи буде полегкiсть? Чи не
вменшиться хоч мало скорботи? Чи колись щось буде?
Хлiбороб був собi тихий, роботящий чоловiк, дбайливий, обережний-знав
уже вiн, як у свiтi жити ма простий чоловiк межи князi та сильники, то
так вiн i жив собi й добре йому велося усе: вiн нiкого не зачiпав, i його
нiхто не займав, - вiкував вiн собi гарненько з дочкою сво ю одиначкою.
Господарствечко хоч не яке там скарбове, - можна б йому цiну скласти, - та
таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати.
"Чи вiн добрий буде для мене?-думав середнiй брат, iдучи поруч з сво©м
хазя©ном уперше до хазяйсько© господи та говорячи про те, як хлiб родить.
- Чи буде добрий? Походить на те. У свiтi ж, кажуть, не без добрих
людей..."
Дуже йому вподобалось хазяйське господарствечко, як оглянув вiн його;
дуже при мненько було йому чути, що у хатi спiвав голосок, а вiтер зносив
теплим повiвом i спiв, i слова.
"Жив би довiку такеньки, коли б менi так бог дав", - подумав вiн,
уступаючи у хату за хазя©ном, де пiсенька все не змовкала, а чулася вже
зовсiм iстно i де стрiла ©х дiвчина така, як краля. Вона й привiталася, i
снiдання подала, i щось промовила, i про щось поспитала, i глянула, i
подякувала, та все якось наче недбайливо, якось байдужливо, наче
добродiйка, наче госпоженька, i трохи засмутила вона тим молодого наймита.
Та не таке ще спожив вiн, як послужив там далi та як стала йому дiвчина
за свiтло i за темнiсть - що як вона тут, то все ся й виблиску , а як ©©
нема, то наче хто сонце зняв i зорi зiбрав та у кишеню поховав. Дiзнав вiн
того, що як уганяв три кроки в один, поспiшаючися потомлений з поля хутче
на добривечiр ©й дати, а вона, одказуючи "добривечiр", i не оглядалася на
його. Скуштував вiн i того, що як ранком, iдучи на роботу, припиниться,
дожидаючись, сподiваючись, трусячись словечка любого, а вона, минаючи
його, приказу йому: "йди робити". Прийняв i того, що як увечерi сяде де
та зажуриться, та задивиться на ©©, вона його пошле десь потомленого,
самотнього по якусь, там примху для себе.
Перемучившися днями, не поспавши ночами, одного разу наймит перестрiв
свою господиню кохану та й сказав ©й усю щиру правдоньку. Як же вона
задивила, як же вона личенько сво вродливе одвернула вiд його! Як
неласково почула, як вразливо озвалася!
- Не займай мене нiколи, наймиту! - промовила. - Чи ж я тобi рiвня?
Коли хочеш в нас служити, поводься слугою. Не говори до мене!
А вiн таки зайняв, а вiн таки заговорив, та й мусив навiки попрощатися,
- втратив службу й повернувсь додому, у хатку неньчину на луцi. Такий
повернувсь, немов прибитий на цвiту.
Розважала мати, жалувала Галя, брати моцi додавали, i з усiма цими
лiками добрими проживав вiн, не видужуючи та дожидаючи, поки де служба
йому трапиться.
А тим часом на баштанi велико спродано овощу, i хазя©н свого наймита
носила з возами у мiсто розвозити спродане та збирати часом грошi
незаплаченi.
Тiльки одного разу чи не злiчив добре беручи, чи загубив якось везучи
наймит, а хазя©н, не долiчивсь свого лiку i зняв бучу: узвав i злодi м, й
пройдисвiтом, i голотою; а хазяйка собi пiдказу , та пiдгуку , та пищить,
та верещить.
- Я бiльш у вас заслужив - вiзьмiть з мо©х запрацьованих та й не
лайтесь! - каже наймит.
- Iди собi геть та й не вертайсь! - гонить хазя©н.