Страница:
заспiва ш.
Петро_. У холодну! Дзуски! Короткi руки! Хто ж поведе? Хiба ти, може?
Микола_. Як звелять, то й я поведу.
Петро_. Зна ш, що я тобi скажу?
Микола_. А що?
Петро_. Та то...
Микола_. Кажи ж, що?
Бурлака_. Постойте, братцi. За вiщо ви сваритеся? Ви старшину вибрали,
ви його й змiнить можете. Тiлько ж як ви будете свариться, то нiчого не
вдi те. Це йому буде ковiнька на руку.
Павло_. Хто ж тобi казав, що всi хочуть старшину скинуть.
Сидiр_. Як його скинем, то тебе виберем, чи як?
Павло_. I ти будеш такий самий.
Бурлака_. От бач, уже й знайшлися тi, що з однi© миски сьорбають! Нехай
i тебе виберуть, нехай i цей самий буде, але ж подумайте: де вiн того
добра набрав? Хiба не чули, що вчора балакали, як старшина на громадськi
грошi купу хлiб через жида? Силою хоче вiд парубка дiвчину взять,
згнуща ться над усiма, - це гiрше султана!
3-й чоловiк. _Та не гомонiть-бо так голосно, он старшина сто©ть у
вiкнi, ще почу .
Петро_. Нехай слуха, коли вуха ма ! Вони замотали бiльше двох тисяч
оброчних, а з нас шкуру деруть!
3-й чоловiк. _Та цитьте, бо почу .
ЯВА VII
Громада ста купками, купками iде i розмова. На однiм мiсцi сцени.
Дiд (балака до тих людей, з котрими виходить)._ Та вже ти менi що хочеш
кажи, а надiли треба повертати тим, що в уставну грамоту записанi!
З гурту. _Так це так: сьогодня я не можу оплачувать i вiддам вам надiл,
а через яке врем'я знову вертай.
Павло (пiдходить)._ Дiд через те так кажуть, що ©х син покинув надiл та
й пiшов з села; менi той надiл накинули, як ще земля була дешева, i я за
нього платив лiт сiм, а тепер син вернувся, земля подорожчала - вертай
йому надiл!
Дiд_. Не тiлько мiй син, багато таких! Що ж ©м, без землi
зоставаться, по-твойому, чи що?
Павло_. Про мене, нехай ©м дають землю, а я надiла не вiддам.
Дiд_. Як присудять, то вiддаси!
На другiм мiсцi сцени.
2-й чоловiк (до 3-го, котрий одiйшов вiд Петра i пiдiйшов до 2-го
чоловiка)._ Воно, я тобi скажу, як придивиться гарненько, то виходить
Петрова правда. Аби б тiлько Опанас взявся.
3-й чоловiк_. Та й я так кажу, тiлько на бiсового батька так
репетувать, почу ще, то поки там що, а в холодну запре, от тобi й справа.
4-й чоловiк_. Як вовка бояться, то й в лiс не ходить! З гурту. Та ти
смiливий щось!
Тi, що слухають, регочуть. На передi кону.
Петро (до 3-го чоловiка)._ Чого ти бо©шся? Ну, почу , так що? Адже ми
по закону!
Чоловiк розводить руками i йде до чоловiкiв 1-го, 2-го i 4-го.
Микола (до Петра)._ Терпiть не можу, як воно розпустить пащеку! Хоч би
вiд себе, а то, мабуть, Опанас навчив. Випив та й верзеш.
Петро_. Брешеш! Я стiлько ж випив, як i ти! А по-твойому як? Лучче
мовчать? Нехай мотають, нехай обдирають - еге?
Микола_. А чим же ти докажеш?
Петро_. Чим? Як чим? Та тим...
Микола_. От бач, що й сам не тямиш, що балака ш.
Петро_. Опанас докаже!
Микола_. Що ти менi Опанасом тика ш! Опанас позавчора тiлько прийшов i
вже вiн розумнiший за всiх став.
На ганку показуються старшина з писарем i слухають.
Петро_. Бо й розумнiший, де ж тобi до нього! От почу ш, то тодi i язика
прикусиш.
Микола_. Почу м!
Петро_. Забрали громадськi грошi, поклали у кишенi, а ми мовчи?! Ти,
мабуть, подiлився з ними, що мо© речi не до душi тобi?
Микола_. Я знаю, що ти в холоднiй сьогодня посидиш, i Опанас тобi не
поможе.
Петро_. Не дiждуть! Вони мошенники, а я нiчого не замотав, та ще й у
холодну!
ЯВА VIII
Старшина (з писарем виступаючи вперед)._ Здрастуйте, з празником будьте
здоровi!
Всi затихли i повертаються до волосного будинку. Дехто одказу :
"Спасибi! Будьте й ви здоровi!"
Сьогодня, мабуть, сходу не буде, бо багато п'яних. От зараз первого
Петра вiзьмiть i посадiть у холодну, йому дуже жарко!
Бурлака (виступаючи вперед)._ А за вiщо ж то його i в холодну брать?
Старшина_. А тобi яке дiло? Ти чого сюда прийшов?
Бурлака_. На сход.
Старшина_. Яке ти право ма ш мiшаться не в сво дiло? Знай свою отару!
Бурлака_. Я свою отару знаю, i доглядаю, i обороняю, а ви свою нi за що
ма те!
Старшина_. Не смiй зо мною так балакать!
Бурлака_. Вибачайте, господин старшина, що я вам скажу: i ви не смi те
зо мною так балакать! Хiба це я погане що-небудь кажу. Я питаю вас, за що
чоловiка в холодну садовить?
Старшина_. А ти що таке? Ти прийшов сюди мене вчить? Ти не ма ш права
на сходi бути, який ти хазя©н, ти чабан!
Бурлака_. Ви не кричiть, бо й я вмiю кричать. Ви не лякайте мене - я
ляканий! Я знаю, що вам не хотiлось би мене отут бачить!
Старшина_. Нам не треба пройдисвiтiв. Ходив цiлий вiк бiля овець, то й
ходи, а на сходi зась!
Бурлака_. Михайло Михайлович, глядiть, щоб я вам чого-небудь не сказав!
Старшина_. Iди, кажу, звiдсiль!
Бурлака_. Наше одно село волость составля, то на сходi всякий хазя©н
ма право голосу.
Старшина_. О! Ти дуже розумний! Грамотiй. Жалуйся на мене, що я тебе
вигнав з сходу, а тим часом геть звiдцiля!
Бурлака_. Зна те, що я вам посовiтую: ви всiх ©х повиганяйте та вдвох з
писарем i рiшайте дiла. А поки вони будуть, буду i я. Я такий же хазя©н,
як i вони.
Старшина_. Такий, та не такий!..
Бурлака_. Через що ж то так? В мене i хата, i надiл , i оплати я всi
вiддав.
Старшина_. I оплати всi вiддав, та й iди тепер, звiдкiля прийшов. От
що! (До писаря.)_ Прочитайте йому той закон, що ви менi показували.
Писар хутко iде в волость.
А тим часом вiзьмiть Петра у холодну, щоб п'яну пащеку не розпускав!
Микола_. Ходiм, Петре, я вже бачу, що ти доказав!
Петро_. Не гавкай, щоб i ти не завив.
Писар (виносить книгу i да Бурлацi)._ Прочитай 71-ю о волосних сходах.
Бурлака (бере книгу i, розгорнувши, вiдда назад). _Подивись сам у цю
книгу! Мабуть, ви всi дiла рiша те по цiй книзi?
Писар (хапа книгу i чита нiби про себе)._ "Собрание отборных песен."
(Нi в тих нi в сих, вертить книгу в руках.) _Чи не штука! Оддав дяковi,
вмiсто цi © книги, закон. Одинаковий перепльот!
Старшина_. Що це?
Писар (виходить)._ Статистiка зовсiм голову заморочила.
Старшина (кричить йому вслiд)._ Давайте цинкуляр!
Бурлака_. От бачите, у вас i закона нема при волостi.
Старшина (сердито)._ Iди звiдцiля, кажу тобi! А то ти договоришся, що я
тебе по 38-й!
Бурлака_. Нi, не пiду. Вам би хотiлось, щоб i я, як другi, мовчав? Та
цього не буде! (До громади.)_ От, люде добрi, яка рiч: у нас по волосних
книгах грошi, а в наличностi ©х нема! Я це докажу! Господин старшина
зна , де грошi, та тiлько не хоче, щоб ви знали.
Старшина_. Так ти мене злодi м робиш?
Бурлака_. Нi, не я вас роблю злодi м, ви уже самi зробили себе злодi м.
Зберiть щотчикiв, нехай пощитають волость!
Старшина (до громади). Хто_ дума, що я злодiй?
Петро (пiднiма руку вгору)._ Я!
Старшина_. Хто сказав "я"? Петро! (Сердито.)_ Вiзьмiть його у холодну
зараз, - вiн п'яний!
Петра тягнуть у холодну, вiн опина ться.
Петро_. Берiть, берiть, нехай з вас дух вибере!
Бурлака_. Люде добрi, за вiщо ж ви чоловiка тягнете? Це ж все одно, що
ви себе тягнете! Ну, а як старшина скаже, взять тих, що тягнуть тепер
Петра, то другi й тих посадовлять у холодну? Та так, не розбираючи за що
будете садовить один одного, поки всi не будете в холоднiй сидiть?!
Петро (кричить)._ Усiм те буде, усiм! Вiн вас всiх у холодну запре!
Петра силою потягли.
Старшина (до Бурлаки)._ Що ти людей бунту ш? (До громади.)_ Чу те, чому
вiн науча! Посадiть Петра, та й його вiзьмiть, щоб не бунтовав людей!
Чуть голос Петра: -"Всiм те буде, всiм!"
Бурлака_. Оцього вже не дiждеш, щоб i мене посадить, я тобi не вiвця!
Не думай, що зо всяким можна однаково розправляться! Я й на тебе суд
знайду!
Старшина_. Мовчать! Не смiй менi тикать!
Бурлака (з запалом)._ Не заслужуй! Коли з тобою по-чеськи, то и ти не
будь тим, що моркву ри ! Бач, яка правда! Позабирали грошi громадськi в
сво© кишенi та й багатiють, а як знайшовся чоловiк, що хоче знать, де тi
грошi, так вiн його зараз в холодну. Не любиш правди!
Старшина_. От я тебе провчу! (До громади.)_ Хто смi щитать мене, хто
дума, що я грошi покрав?! (До Бурлаки.) _До станового його зараз одiслать.
Я тобi покажу, як такi слова говорить на сходi. (До волостi.)_ Омельяне
Григоровичу, iдiть сюди!
З гурту голос
1-й: _"Бо таки не мiшало б пощитать";
2-й: _"Може, й справдi грошей нема!"
Старшина_. Хто там обзива ться? Чи не хоче у холодну?
Бурлака_. Так ©х, так ©х, овець! Щоб не балакали! Всiх у холодну, вони
один другого посадять!
Старшина_. Взять його!
Два чоловiка пiдходять до Бурлаки. З холодно© чути голос Петра: "Усiм
це буде!"
Бурлака (до чоловiкiв)._ Пiшли геть, вiвцi! Писар виходить.
Старшина (до писаря)._ Чого ви там сидите? Тут Панас Зiнченко
оскорбленiе менi нанiс! Пишiть протоколi Вiн бунту громаду... Злодi м
мене робить. сть цинкуляр...
Бурлака_. Злодi©в нiхто не робить, вони самi привчаються красти.
Старшина_. Чу те, що каже? Зараз його в стан! Нехай коней менi
запрягають, я сам по©ду. (До громади). _Сьогодня сходу не буде! Ху!
(Береться за голову)._ Вiн арештований, не пускайте його. (Виходить у
волость, взявшись за голову.)_
Писар (чуха потилицю)._ От тобi i статистiка!
Дехто з громади розходиться.
Бурлака (до писаря)._ Чого ж сто©ш? Пиши бумагу! (До громади)._ А вам
скажу, що як ви не пощита те волость, то багато сво © худоби не
дощита тесь! Ач злодюга, куди поверта! Сходу не буде, бо п'яних багато!
Оскорбили його, що пощитать хотять! Не схова шся, голубчику, вiд мене!
Побачимо, як ти Олексу у москалi вiддаси, я й до справника, i до
губернатора доступлюсь. А ви мовчiть, поки вiн по©сть вас всiх! (Iде.)_
Старшина (вискаку на гачок i кричить)._ Що ви його пустили, вiзьмiть
його, вiн арештований!
Бурлака (оберта ться)._ Чорта пухлого вiзьмеш!
Писар_. Неожиданний хвинал!
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Улиця. Вправо волосний будинок - з того боку, де холодна. В холоднiй
виламано вiкно. Здалеку чуть весiльну музику.
ЯВА I
Бурлака_. Боже мiй, боже! Як то важко жить на свiтi. А через що воно й
важко, як не через самих людей. Замiсть того, щоб любить одному другого,
як братам слiд, вони один протiв другого ворогують i готовi в ложцi води
утопить того, хто стане урiкать ©х за неправедне життя! (Мовчить.)_ От,
думав, доживу вiка спокiйно, а тепер приходиться знову воювать! Не можна
ж, не можна схиляться перед таким супостатом, як Михайло. До якого страху
довiв людей: нiхто не хоче везти мене в город, знаючи, що я по©ду
жалуваться начальству на старшину! Шукав Петра, може, цей чи не повезе:
вiн смiливiщий вiд других; сказали, що пiшов на весiлля. Пiду i я туди. А
як i Петро побо©ться? Тодi пiшки махну. Треба поспiшать, бо запакують
хлопця, - тодi вертать з москалiв труднiще буде. Я ж тобi, Михайло,
покажу, як згнущаться! Достав у п'яного Тараса два приговора фальшивих. На
обох приговорах померших хазя©нiв записано бiльше, нiж живих. Що там за
гомiн? Вiкно виламано у холоднiй! Може, Олекса втiк? Добре б було - i його
вiзьму з собою. (Виходить.)_
ЯВА II
Старшина, Сидiр i чотири десятники виходять з холодно© i оглядають
виламане вiкно.
Старшина_. От тобi якраз i встерегли Олексу!
Сидiр_. Чорти його батька зна , як вiн виламав це вiкно!
Десятник_. Здорова, бiсова тiнь, напер, то воно й вилiзло.
Старшина_. Ти завжди так глядиш. Аж досадно, ©й-богу! Тепер вiн з
Бурлакою, певно, уже по©хав в город! От тобi й пропала справа, а!..
Сидiр_. Та хто ж його знав, що таке ско©ться.
Старшина_. Хто знав, хто знав!.. Треба було знать. Ти ж знав, що Петро
сидiв у холоднiй, то вже ж вiн розказав Олексi про Бурлаку, а племенник
такий, як i дядько, розбишака подухалий, от i втiк! Що ж тепер робить?
Сидip_. Та що робить?.. 'А дивiться - он маячить: то ж Бурлака потяг на
весiлля!
Старшина (пригляда ться)._ Так, вiн. (Так, щоб десятники не чули)._ А
Галя на весiллi?
Сидiр_. Там i вона, танцю з парубками; я оце звiдтiля прийшов. Панас
©й духу нада , щоб не журилась; вiн усiм розказу , що Олекса не пiде у
москалi.
Старшина (зiтхнувши)._ Ну, то ще побачимо. Поки хвалько нахвалиться, то
будько набудеться! I чого ти не заарештував його на сходi? Тепер мудруй.
Сидiр_. Еге, чого? Добре вам казать - чого! Хiба ви не зна те? Вiн так
розпалився, що до нього страшно було й приступить.
Старшина. _Отож-то бо й бiда, що ти смiливий тiлько, як треба Петра або
кого ще смирнiщого взять, а як при-йшлося Бурлаку, то й тпру.
Сидiр_. Ну й чудно ви розказу те! А якби тьопнув кiлком чи каменем по
головi? У мене ж дiти !
Старшина_. Мабуть, менi самому треба прийняться за нього, бо ти нiчого
не зробиш, тiлько хвалиться умi ш та совiти давать! Розбери дiло: як
тiлько ми сьогодня не заарешту мо Бурлаку, то вiн завтра буде у во©нському
при-сутствiю, - тодi за Олексу спечемо рака, бо його не приймуть, вiн
докаже, що вiльготний. А тiлько вiн вигра цю справу, тодi пиши усе
пропало. От тобi одно, а друге - писар совiту держать його пiд арештом,
поки приговора не зробимо вислать Бурлаку зовсiм з села. Тепер вiн не
покине нас, поки свого не доб' ться. То й нехай посидить, а приговор, - i
гайда! Бач, харпак, волость щитать захотiв, скрiзь йому дiло!
Сидiр_. А так, так! Його треба десь дiть, вiн не тiлько щитать волость,
а пiдбивав громаду, щоб другого старшину вибрали, я сам чув!
Старшина_. Та ти менi не кажи, я його знаю добре, - збiрщиком при ньому
був, -як собака на сiнi: сам не ©сть i другому не да . Вредний iрод, а як
удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе. Казюку, кажуть, чорт
пiдкинув його матерi замiсть настоящо© дитини, котру баба забула
перехрестить, як воно родилось, а дитину взяв до себе; ну, а Бурлака з
дiда-прадiда наклада з чортами, то ще хто його зна, котрий переваже.
Сидiр_. На бiсового ж батька зачiпали? Зразу треба було з ним замирить.
А все через кого? Через дiвку...
Старшина_. Сидоре, знай же честь. Тобi тiлько дозволь за стiл, то ти й
на стiл... Щоб я, начальник, та дивився в руки Бурлацi, а не дiжде! Який
би я тодi був старшина, хто б мене боявся, всi б знали: що Бурлака скаже,
так i буде.
Сидiр_. Робiть, як зна те, ви - голова.
Старшина_. Отже, слухай сюди: Бурлака на тiм боцi, на весiллi, то вiн
неминуче буде йти цi ю вулицею назад.
Сидiр_. Я вже догадуюсь: ви хочете тут Панаса злапать? й-богу, Михайло
Михайловичу, страшно до нього пiдступать, - смертоубiйство буде!
Старшина_. Та й дурний же ти, а ще хвалишся розумом!
Сидiр_. Ну, то кажiть ви, що придумали, бо, виходить, я не догадуюсь.
Старшина_. Вiн пiде спать п'яненький, а ми назирцi за ним та сонного
його зв'яжемо - i у холодну, нехай посидить, поки Олексу здамо у москалi;
а там - вiдер десять горiлки, побалака мо з громадою, зробимо приговор i
пошлемо Бурлаку подальш вiдцiля, - нехай там волость щита чи, про'мене,
хоч i старшиною буде! Тямиш? Де тобi! А ми всяку резолюцiю вже з писарем
поклали.
Сидiр_. От, голова, так голова! Ну, нехай хто другий муд-рiще пригада ,
нехай, мовляли, посидить! Так точно, нехай посидить!
Тим часом десятники залаштували вiкно.
Десятник_. Готово!
Старшина (огляда)._ Так добре! Тепер два чоловiка iдiть шукать Олексу i
хоч з-пiд землi викопайте, а щоб на ранок був, а ми вчотирьох посiдаймо
отам бiля рову. Надворi темно, нiхто не примiтить.
Розходяться_.
Сидiр_. Стривайте; чу те - хтось спiва.
Старшина_. Еге. Ходiм! Я тебе провчу, я тобi покажу - щитать волость,
бунтовать громаду! Будеш мене згадувать! О, ти не зна ш ще Михайла
Михайловича, то будеш знать! (Виходить)._
ЯВА III
Семен (п'яний, спiва)._
Добра горiлка, краща вiд меду' Вип' мо, куме, ще й у середу!
Продаймо, куме, рябу телицю, Вип' мо, куме, ще й у п'ятницю!
Крутився, крутився i не попав на той бiк! Чи втраплю ж я хоч додому? Це
ж, зда ться, моя клуня! (Пригляду ться до куща)._ Моя!.. Га? (Огляда ться
навкруги)._ Хтось звав, а нiкого не видко... Так, так! (Пригляда ться)._
Клуня, iменно клуня! Он i чорногуз! Тут i ляжу... (Ста на колiна i хоче
скинуть свиту)._ О, хтось гомонить, мабуть, жiнка вийшла! (Надiва свиту)._
Пiду у хату! (Хоче пiдняться i сiда)._
ЯВА IV
Бурлака _(за лаштунками спiва )._
Ой наступила та чорная хмара,
Став дощ накрапать,
Ой там збиралась бiдна голота
До корчми гулять.
Ой нумо, хлопцi, та по пiвкварти,
Та будемо пить.
А хто з нас, братцi, буде смiяться,
Того будем бить.
Ой iде багач, ой iде дукач,
Насмiха ться:
Ой за що, за що вража голота Напива ться? Ой один устав, за чуба
достав, Другий в шию б' : Ой не йди туди, превражий сину, Де голота п' !
Еге, iменно - не йди! Мабуть, старшина догадався, що не прийшов на
весiлля, бо пом'яв би боки. Кудою ж це Петро пiшов? Чи не зайшов вiн до
Дмитра? Випив i забув, що удосвiта треба ©хать в город. (Натика ться на
Семена.) О,_ чи не Петро?
Семен_. Це ти, Ярино? Одведи мене в хату, бо в клунi холодно.
Бурлака_. Семен! Чи тобi ж пить горiлку? Гай-гай! Вже й не тямить, де
вiн.
Семен_. Та не бреши, не бреши, Ярино! Це ти мене ляка ш, перемiнила
голос... Ач, яка хитра, ну, не вража баба... (Смi ться)._ Яка!.. Диви, ще
й пусту . Веди мене у хату.
Бурлака (смi ться)._ Бач, як розпатякався! Треба одвести до хати, бо
надворi темно, ще хто-небудь на©де. (Пiдходить i пiдводить Семена)._
Ходiм, ходiм, овечко, додому!
Семен (цiлу Панаса)._ Жiнко моя, голубко, Ярино, спасибi, спасибi!
Бурлака_. О мiй баранчик дурненький! Ти б лучче воду пив, нiж горiлку,
- бач, як намок, насилу пiднiму. (Бере на руки, як дитину, i виходить з
ним.)_
ЯBAV
Старшина, Сидiр два десятники крадуться з другого боку.
Старшина (показу )._ Бачили, хлопцi? Ходiмо ж назирцi за ним. Як тiлько
засне, то ми його тодi насядемо, зв'яжемо i в холодну вiдтарабанимо.
_Нехай там .посидить зв'язаний до ранку, а вранцi ми йому хлосту дамо.
Ходiм!
Пiшли. Яка хвиля - тиша, здалеку чуть знову - скрипка i бубон грають.
ЯВА VI
Олекса (крадеться)._ Скрiзь тихо! Зда ться, нiкого нема! Був дома i не
застав дядька, пiшов пiдводу шукать у город. От напасть! Утiк з холодно©,
щоб хоч побачиться з Галею. Пiшов би на весiлля -страшно: чого доброго,
там здибають, як кинуться шукать. Та вже скоро повиннi дiвчата йти з того
боку, так я тут i побачу Галю. Ач, стара собака! Чого заманулось? Молодо©
дiвчини, та ще найкращо©! Думав, як бiдна, то й поквапиться. Не в тi
взувся! Ще... бог змилувався, хоч дядько Панас надiйшли, to не дадуть
пропасти, а то прямо хоч живий у землю лiзь, та й годi. Сьогодня Петро в
холоднiй розказував, що дядько завтра по©дуть до справника. Постривай,
лисий, коли б менi тiлько вiдбуть цю оказiю, я тобi бебехи надсаджу,
пiймаю я тебе у дячихи!
ЯВА VII
Дiвчата (спiвають весiльну пiсню i переходять кон)._
"На добранiч, подружино,
Бо вже ми йдемо,
Уже ж тво дiвовання
Собi беремо".
"Ой берiте, подруженьки,
Та дiлiться,
Та за мо дiвовання
Не сварiться!"
Як дiвчата переходять кон, Олекса пiдбiга до Галi i придержу ©©.
Галя_. Хто це?
Олекса_. Голубко моя, це я.
Галя_. Ти, Олексо? Тебе випустили? Ну, слава богу! Що, угамовався
старшина?
Олекса_. Де там тобi угамовався! Я втiк, щоб з тобою побачиться та
побалакать, бо завтра треба ©хать у прийом.
Галя (обнiма його)._ Бiдненький!
Олекса (обнявши Галю одною рукою)._ Нi, моя зоре! Я багатiший далеко
вiд старшини, бо ти мене любиш!
Галя (тулиться до нього)._ Бач, який багач! А що ж я буду робить, як
тебе приймуть у москалi?
Олекса_. Дядько переказували через Петра, щоб не боявся. Старшина хоче
пiдлогом вiддать мене, щоб тебе висватать. Я вiльготний, кажуть.
Галя_. А щоб вiн не дiждав, щоб я пiшла за нього замiж! Що собi в
голову забрав! Аби ти мене не забув, а я буду i з москалiв тебе
дожидаться, орле мiй!
Олекса_. Моя лебiдонько!
Цiлуються_.
Галя_. Серце!
Мовчать_.
Олекса_. I чого ©м треба, пекельним душам? Та нехай вони тямляться,
тепер я щасливий. Я не вмiю тобi сказать, як менi гарно! А вимучився за цi
два днi, що тебе не бачив, страх, здалось - год сидю. Тепер мов i бiди
нiяко© не було.
Галя_. А менi зараз i думки нiякi в голову не йдуть. Мовчала б отак
цiлу нiч! Так би й заснула!
Олекса_. Ходiм до вас на город, там посидимо.
Здалеку чуть голос Панаса: "Бодай тебе завiйна взяла!"
Галя_. Чу ш?
Прислухаються. Голос Бурлаки: "Спалю, всю худобу порiжу!"
Олекса_. Хтось б' ться чи в холодну когось ведуть, тiкаймо!
Виходять. Голос Бурлаки: "Сонного зв'язав та й знуща шся! Бодай вам
руки покорчило! Луципiр!" Голос старшини: "Ходiм, ходiм, голубчику, у
холодну!"
ЯВА VIII
Виводять Панаса зв'язаного.
Бурлака_. Я тобi цього в вiк вiчний не подарую! Унукам закажеш! Не
будеш же ти мене держать у холоднiй до смертi.
Старшина_. Добре, добре! От як завтра дамо хлосту, то посмирнiша ш, о,
посмирнiща ш!
Бурлака_. А щоб ти сво©х дiтей не побачив, коли це станеться!
(Силку ться розiрвать вiрьовки.)_ У!!
Старшина_. Ха-ха-ха! Не розiрвеш! Вiрьовка нова!
Бурлака_. Караул, розбiйники!
Сидiр (б' Бурлаку по ши©)._ От тобi розбiйники! (Пха його в дверi,
звiдкiль чуть стогiн. Сидiр замика дверi.) _Сиди там! Ач, укусив за
пальця, чиста собака!
Старшина_. Тепер тiлько Олексу знайти - i дiло наше гуде!
Сидip_. А де ж вiн дiнеться? Знайдемо, може, вже й ведуть.
Старшина_. Ходiм, хлопцi, до мене, по трудах, я дам вам по чарцi.
Натомились добре. Я вже думав - випруча ться. Здоровий страшенно. Де ж,
одвiрок вирвав рукою! I Вигулявся коло овець. Нехай тепер попостить. Ти,
Сидоре, його доглядай, поки я при©ду з прийому, а там ми йому дорогу
найдемо.
Сидiр_. Та вже будьте певнi!
Виходять. Парубки переходять кон i спiвають: "Ой чумаче, чумаче..."
ЯВА IX
Прiська _штовха Петра, а той опина ться.
Прiська_. Iди, iди! Посидiв у холоднiй, то ще хочеш посидiть.
Петро_. Та менi треба було Панаса знайти.
Прiська_. Знаю я, якого Панаса! Чого ти витрiщав очi на Iваниху?
Петро (смi ться добродушно)._ Ну, та й дурна ти, вража баба! Сказано -
баба, та й годi! Тобi раз у раз на думцi пусте! От хiба... Пусти, менi
треба безпремiнно Панаса найти, вiн мене шукав!
Прiська_. Говори кому iнчому, а я знаю тебе, здорова собака! Тобi
однi © жiнки мало!
Петро (обнiма Прiську)._ Ох ти, моя голубко!
Прiська (штовха Петра)._ Та вiдчепись, марюко! Петро. От напасть!
Удень старшина, а вночi жiнка пiд арештом держать.
Щезають_.
ЯВА X
Трiщить вiкно в холоднiй. Потiм випадають дошки, i Панас вилазить.
Панас_. О господи милосердний! Зроду такого сорому не переживав, як оце
прийшлось на старiсть! О, тепер же або жив не буду, або тебе доконаю!
Землею, небом i богом заприсягаюсь, що мав би згнить в острозi, а це тобi,
Михайло, не пройде даремно!
Завiса_.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Волосне правленi .
ЯВА I
Писар (сидить на землi сонний, протира очi i огляда ться кругом)._ Оце
так, у волостi i заснув. (Стогне, пiднiмаючись з землi, i береться за
голову.)_ А у головi гуде, то, й-богу, неначе вiтер у димарi! Учора
передав кутi меду. Добре, хоч рано прокинувся, - нiхто не бачив, що я тут
валявся. Аж за серце смокче, так погано! (Позiха i потяга ться.)_ А тут
ще й роботи до бiса... Послали в город бумагу, щоб Бурлаку арештували i як
безпашпортного привели. Оце сьогодня повинен. зiбраться сход i пiдписать
приговор, щоб як Бурлаку приведуть, то ми його назад. Треба писать
приговор, поки що. Я так думаю, що Бурлака, як насидиться в острозi, то
укоська ться i, хоч його i вернуть, перестане лiзти у вiчi. Тодi вп'ять
кури!.. Погано буде, як вiн там успiв набрехать справниковi! Тiлько ж
Казюка не повинен допустить, распоряженi зд лано акуратно!
ЯВА II
Сидiр (входить)._ А ви вже тут? Раненько!
Писар_. Бо тут i спав.
Сидiр_. Невже!
Писар_. й-богу! Не тямлю, як i розiйшлися!
Сидiр_. Добре смикнули!
Писар_. А ви хiба менше за мене?
Сидiр_. _Так хоч додому дотяг. Учора старшина казав, щоб виготовили
приговор за Бурлаку, до схода. Скоро люди почнуть збираться на сход. Я оце
знову декого похмеляв.
Писар (сiда за стiл)._ Руки так тремтять, неначе пропасниця трусить!
(Бере перо.)_ Еге, й пера не вдержиш! Нi, мабуть, треба пропустить, бо
такого тут нашкрябаю, що й сам опiсля не розберу. (Чистить ножичком перо.)
З_ тi ю ще статистiкою одно нещастя; треба мерщiй кiнчать. (Кривиться i
береться за голову)._ Чи вас чортики не хапають?
Сидiр_. Хапали, та я вже похмелився.
Писар_. Так iдiть принесiть мерщiй, бо менi треба писать, а тут руки не
стоять! Добре, що вчора написав за Петра до учителiв. А йому загадували,
щоб прийшов? |
Сидiр_. Аякже, вiн повинен скоро прийти.
Писар_. Треба до схода його вислать, щоб не мiшав, бо | як вiн , то
багато за ним тягне руку. (Передивля ться бумаги.)_ Не сьогодня-завтра
буде подтвержденi вiд станового. Чого ж ви мнетесь? Iдiть мерщiй!
Сидiр_. Зараз, зараз! Тiлько покиньте ви ту статистiку, а пишiть, що
нужнiще. (Виходить.)_
ЯВА III
Писар (сам)._ Ну, коли ти тут будеш робить? Раз поз раз i оказiя!
Олексу у москалi здали, то вдвох з старшиною чотири днi i чотири ночi
пили. (Крутить цигарку.)_ Нехай старшина на радощах: вiн, старий дурень, i
досi дума, що Галя пiде за нього замiж, як Олекси не стане в селi, а вже я
з яко© речi пив - сам не знаю. "Пий, - каже, - за те, що розумно придумав
i зробив так, що Олекса, маючи вiльготу, пiшов у москалi". I пили донське,
аж у город ©здили! Та так був опух вiд перепою, що як глянув дома у
дзеркало - перелякався: дивлюсь у дзеркало, а звiдтiль визира собака. й!
Оглянувся кругом - собаки й у хатi нема. Коли я гарненько придивлюся, аж
то мiй вид на собачий перевiвся. Пiсля того, мабуть, днiв п'ять не пив,
поки одтух, i принявся був за статистiку, а тут нова оказiя. Тепер, чого
доброго, знову до собаки доп' шся! (Бере бумаги i чита то одну, то другу,
показу вид, що не розбира. Одкашлю ться i знову чита. Далi бере щоти.)_
Озимо© пшеницi посiяно двiстi десятин. (Кладе на щотах двiстi.)_ Нi,
поставимо сто п'ятдесят... А як скажуть - мало! Нехай двiстi. (Щита.)_ Не
виходить iтог, хоть сказися! (Одклада лист i бере другий.)_ З цi ю хвормою
пiдождемо - на свiжу пам'ять зроблю. (Бере знову лист i б' по бумазi.)
_Оця менi хворма трудна! Позавчора мудровав, мудровав про фабрики - на
превелику силу склав. Та ще бог його зна, як воно буде: олiйницi не щитав,
може, i вони хвабрики? Головоломне дiло, а навiщо воно - i сам не знаю.
Торiк становий лаяв мене, що й опiзнився, i напутав багато, i як його й не
на-пута ш, коли каждодневно в головi чмелi гудуть. (Щита: скида те, що
поклав, знову щита.) Чого_ той Сидiр бариться, - уже аж за печiнку тягне!
Як похмелишся, наче трохи порозумнiша ш. (Щита.)_ Мужська пола дворян...
Скiлько ©х? (Кладе на щотах.)_ Тридцять п'ять! Ну, а як бiльше або менше?
(Смi ться.) Та_ нехай iдуть та самi полiчать. Тридцять п'ять - так i буде!
Женська пола...
ЯВА IV
Петро (входить)._ Здрастуйте вам та боже поможи!
Писар (здригнувся)._ Тьфу! Злякав! Не мiшай, здiлай милость! Женська
Петро_. У холодну! Дзуски! Короткi руки! Хто ж поведе? Хiба ти, може?
Микола_. Як звелять, то й я поведу.
Петро_. Зна ш, що я тобi скажу?
Микола_. А що?
Петро_. Та то...
Микола_. Кажи ж, що?
Бурлака_. Постойте, братцi. За вiщо ви сваритеся? Ви старшину вибрали,
ви його й змiнить можете. Тiлько ж як ви будете свариться, то нiчого не
вдi те. Це йому буде ковiнька на руку.
Павло_. Хто ж тобi казав, що всi хочуть старшину скинуть.
Сидiр_. Як його скинем, то тебе виберем, чи як?
Павло_. I ти будеш такий самий.
Бурлака_. От бач, уже й знайшлися тi, що з однi© миски сьорбають! Нехай
i тебе виберуть, нехай i цей самий буде, але ж подумайте: де вiн того
добра набрав? Хiба не чули, що вчора балакали, як старшина на громадськi
грошi купу хлiб через жида? Силою хоче вiд парубка дiвчину взять,
згнуща ться над усiма, - це гiрше султана!
3-й чоловiк. _Та не гомонiть-бо так голосно, он старшина сто©ть у
вiкнi, ще почу .
Петро_. Нехай слуха, коли вуха ма ! Вони замотали бiльше двох тисяч
оброчних, а з нас шкуру деруть!
3-й чоловiк. _Та цитьте, бо почу .
ЯВА VII
Громада ста купками, купками iде i розмова. На однiм мiсцi сцени.
Дiд (балака до тих людей, з котрими виходить)._ Та вже ти менi що хочеш
кажи, а надiли треба повертати тим, що в уставну грамоту записанi!
З гурту. _Так це так: сьогодня я не можу оплачувать i вiддам вам надiл,
а через яке врем'я знову вертай.
Павло (пiдходить)._ Дiд через те так кажуть, що ©х син покинув надiл та
й пiшов з села; менi той надiл накинули, як ще земля була дешева, i я за
нього платив лiт сiм, а тепер син вернувся, земля подорожчала - вертай
йому надiл!
Дiд_. Не тiлько мiй син, багато таких! Що ж ©м, без землi
зоставаться, по-твойому, чи що?
Павло_. Про мене, нехай ©м дають землю, а я надiла не вiддам.
Дiд_. Як присудять, то вiддаси!
На другiм мiсцi сцени.
2-й чоловiк (до 3-го, котрий одiйшов вiд Петра i пiдiйшов до 2-го
чоловiка)._ Воно, я тобi скажу, як придивиться гарненько, то виходить
Петрова правда. Аби б тiлько Опанас взявся.
3-й чоловiк_. Та й я так кажу, тiлько на бiсового батька так
репетувать, почу ще, то поки там що, а в холодну запре, от тобi й справа.
4-й чоловiк_. Як вовка бояться, то й в лiс не ходить! З гурту. Та ти
смiливий щось!
Тi, що слухають, регочуть. На передi кону.
Петро (до 3-го чоловiка)._ Чого ти бо©шся? Ну, почу , так що? Адже ми
по закону!
Чоловiк розводить руками i йде до чоловiкiв 1-го, 2-го i 4-го.
Микола (до Петра)._ Терпiть не можу, як воно розпустить пащеку! Хоч би
вiд себе, а то, мабуть, Опанас навчив. Випив та й верзеш.
Петро_. Брешеш! Я стiлько ж випив, як i ти! А по-твойому як? Лучче
мовчать? Нехай мотають, нехай обдирають - еге?
Микола_. А чим же ти докажеш?
Петро_. Чим? Як чим? Та тим...
Микола_. От бач, що й сам не тямиш, що балака ш.
Петро_. Опанас докаже!
Микола_. Що ти менi Опанасом тика ш! Опанас позавчора тiлько прийшов i
вже вiн розумнiший за всiх став.
На ганку показуються старшина з писарем i слухають.
Петро_. Бо й розумнiший, де ж тобi до нього! От почу ш, то тодi i язика
прикусиш.
Микола_. Почу м!
Петро_. Забрали громадськi грошi, поклали у кишенi, а ми мовчи?! Ти,
мабуть, подiлився з ними, що мо© речi не до душi тобi?
Микола_. Я знаю, що ти в холоднiй сьогодня посидиш, i Опанас тобi не
поможе.
Петро_. Не дiждуть! Вони мошенники, а я нiчого не замотав, та ще й у
холодну!
ЯВА VIII
Старшина (з писарем виступаючи вперед)._ Здрастуйте, з празником будьте
здоровi!
Всi затихли i повертаються до волосного будинку. Дехто одказу :
"Спасибi! Будьте й ви здоровi!"
Сьогодня, мабуть, сходу не буде, бо багато п'яних. От зараз первого
Петра вiзьмiть i посадiть у холодну, йому дуже жарко!
Бурлака (виступаючи вперед)._ А за вiщо ж то його i в холодну брать?
Старшина_. А тобi яке дiло? Ти чого сюда прийшов?
Бурлака_. На сход.
Старшина_. Яке ти право ма ш мiшаться не в сво дiло? Знай свою отару!
Бурлака_. Я свою отару знаю, i доглядаю, i обороняю, а ви свою нi за що
ма те!
Старшина_. Не смiй зо мною так балакать!
Бурлака_. Вибачайте, господин старшина, що я вам скажу: i ви не смi те
зо мною так балакать! Хiба це я погане що-небудь кажу. Я питаю вас, за що
чоловiка в холодну садовить?
Старшина_. А ти що таке? Ти прийшов сюди мене вчить? Ти не ма ш права
на сходi бути, який ти хазя©н, ти чабан!
Бурлака_. Ви не кричiть, бо й я вмiю кричать. Ви не лякайте мене - я
ляканий! Я знаю, що вам не хотiлось би мене отут бачить!
Старшина_. Нам не треба пройдисвiтiв. Ходив цiлий вiк бiля овець, то й
ходи, а на сходi зась!
Бурлака_. Михайло Михайлович, глядiть, щоб я вам чого-небудь не сказав!
Старшина_. Iди, кажу, звiдсiль!
Бурлака_. Наше одно село волость составля, то на сходi всякий хазя©н
ма право голосу.
Старшина_. О! Ти дуже розумний! Грамотiй. Жалуйся на мене, що я тебе
вигнав з сходу, а тим часом геть звiдцiля!
Бурлака_. Зна те, що я вам посовiтую: ви всiх ©х повиганяйте та вдвох з
писарем i рiшайте дiла. А поки вони будуть, буду i я. Я такий же хазя©н,
як i вони.
Старшина_. Такий, та не такий!..
Бурлака_. Через що ж то так? В мене i хата, i надiл , i оплати я всi
вiддав.
Старшина_. I оплати всi вiддав, та й iди тепер, звiдкiля прийшов. От
що! (До писаря.)_ Прочитайте йому той закон, що ви менi показували.
Писар хутко iде в волость.
А тим часом вiзьмiть Петра у холодну, щоб п'яну пащеку не розпускав!
Микола_. Ходiм, Петре, я вже бачу, що ти доказав!
Петро_. Не гавкай, щоб i ти не завив.
Писар (виносить книгу i да Бурлацi)._ Прочитай 71-ю о волосних сходах.
Бурлака (бере книгу i, розгорнувши, вiдда назад). _Подивись сам у цю
книгу! Мабуть, ви всi дiла рiша те по цiй книзi?
Писар (хапа книгу i чита нiби про себе)._ "Собрание отборных песен."
(Нi в тих нi в сих, вертить книгу в руках.) _Чи не штука! Оддав дяковi,
вмiсто цi © книги, закон. Одинаковий перепльот!
Старшина_. Що це?
Писар (виходить)._ Статистiка зовсiм голову заморочила.
Старшина (кричить йому вслiд)._ Давайте цинкуляр!
Бурлака_. От бачите, у вас i закона нема при волостi.
Старшина (сердито)._ Iди звiдцiля, кажу тобi! А то ти договоришся, що я
тебе по 38-й!
Бурлака_. Нi, не пiду. Вам би хотiлось, щоб i я, як другi, мовчав? Та
цього не буде! (До громади.)_ От, люде добрi, яка рiч: у нас по волосних
книгах грошi, а в наличностi ©х нема! Я це докажу! Господин старшина
зна , де грошi, та тiлько не хоче, щоб ви знали.
Старшина_. Так ти мене злодi м робиш?
Бурлака_. Нi, не я вас роблю злодi м, ви уже самi зробили себе злодi м.
Зберiть щотчикiв, нехай пощитають волость!
Старшина (до громади). Хто_ дума, що я злодiй?
Петро (пiднiма руку вгору)._ Я!
Старшина_. Хто сказав "я"? Петро! (Сердито.)_ Вiзьмiть його у холодну
зараз, - вiн п'яний!
Петра тягнуть у холодну, вiн опина ться.
Петро_. Берiть, берiть, нехай з вас дух вибере!
Бурлака_. Люде добрi, за вiщо ж ви чоловiка тягнете? Це ж все одно, що
ви себе тягнете! Ну, а як старшина скаже, взять тих, що тягнуть тепер
Петра, то другi й тих посадовлять у холодну? Та так, не розбираючи за що
будете садовить один одного, поки всi не будете в холоднiй сидiть?!
Петро (кричить)._ Усiм те буде, усiм! Вiн вас всiх у холодну запре!
Петра силою потягли.
Старшина (до Бурлаки)._ Що ти людей бунту ш? (До громади.)_ Чу те, чому
вiн науча! Посадiть Петра, та й його вiзьмiть, щоб не бунтовав людей!
Чуть голос Петра: -"Всiм те буде, всiм!"
Бурлака_. Оцього вже не дiждеш, щоб i мене посадить, я тобi не вiвця!
Не думай, що зо всяким можна однаково розправляться! Я й на тебе суд
знайду!
Старшина_. Мовчать! Не смiй менi тикать!
Бурлака (з запалом)._ Не заслужуй! Коли з тобою по-чеськи, то и ти не
будь тим, що моркву ри ! Бач, яка правда! Позабирали грошi громадськi в
сво© кишенi та й багатiють, а як знайшовся чоловiк, що хоче знать, де тi
грошi, так вiн його зараз в холодну. Не любиш правди!
Старшина_. От я тебе провчу! (До громади.)_ Хто смi щитать мене, хто
дума, що я грошi покрав?! (До Бурлаки.) _До станового його зараз одiслать.
Я тобi покажу, як такi слова говорить на сходi. (До волостi.)_ Омельяне
Григоровичу, iдiть сюди!
З гурту голос
1-й: _"Бо таки не мiшало б пощитать";
2-й: _"Може, й справдi грошей нема!"
Старшина_. Хто там обзива ться? Чи не хоче у холодну?
Бурлака_. Так ©х, так ©х, овець! Щоб не балакали! Всiх у холодну, вони
один другого посадять!
Старшина_. Взять його!
Два чоловiка пiдходять до Бурлаки. З холодно© чути голос Петра: "Усiм
це буде!"
Бурлака (до чоловiкiв)._ Пiшли геть, вiвцi! Писар виходить.
Старшина (до писаря)._ Чого ви там сидите? Тут Панас Зiнченко
оскорбленiе менi нанiс! Пишiть протоколi Вiн бунту громаду... Злодi м
мене робить. сть цинкуляр...
Бурлака_. Злодi©в нiхто не робить, вони самi привчаються красти.
Старшина_. Чу те, що каже? Зараз його в стан! Нехай коней менi
запрягають, я сам по©ду. (До громади). _Сьогодня сходу не буде! Ху!
(Береться за голову)._ Вiн арештований, не пускайте його. (Виходить у
волость, взявшись за голову.)_
Писар (чуха потилицю)._ От тобi i статистiка!
Дехто з громади розходиться.
Бурлака (до писаря)._ Чого ж сто©ш? Пиши бумагу! (До громади)._ А вам
скажу, що як ви не пощита те волость, то багато сво © худоби не
дощита тесь! Ач злодюга, куди поверта! Сходу не буде, бо п'яних багато!
Оскорбили його, що пощитать хотять! Не схова шся, голубчику, вiд мене!
Побачимо, як ти Олексу у москалi вiддаси, я й до справника, i до
губернатора доступлюсь. А ви мовчiть, поки вiн по©сть вас всiх! (Iде.)_
Старшина (вискаку на гачок i кричить)._ Що ви його пустили, вiзьмiть
його, вiн арештований!
Бурлака (оберта ться)._ Чорта пухлого вiзьмеш!
Писар_. Неожиданний хвинал!
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Улиця. Вправо волосний будинок - з того боку, де холодна. В холоднiй
виламано вiкно. Здалеку чуть весiльну музику.
ЯВА I
Бурлака_. Боже мiй, боже! Як то важко жить на свiтi. А через що воно й
важко, як не через самих людей. Замiсть того, щоб любить одному другого,
як братам слiд, вони один протiв другого ворогують i готовi в ложцi води
утопить того, хто стане урiкать ©х за неправедне життя! (Мовчить.)_ От,
думав, доживу вiка спокiйно, а тепер приходиться знову воювать! Не можна
ж, не можна схиляться перед таким супостатом, як Михайло. До якого страху
довiв людей: нiхто не хоче везти мене в город, знаючи, що я по©ду
жалуваться начальству на старшину! Шукав Петра, може, цей чи не повезе:
вiн смiливiщий вiд других; сказали, що пiшов на весiлля. Пiду i я туди. А
як i Петро побо©ться? Тодi пiшки махну. Треба поспiшать, бо запакують
хлопця, - тодi вертать з москалiв труднiще буде. Я ж тобi, Михайло,
покажу, як згнущаться! Достав у п'яного Тараса два приговора фальшивих. На
обох приговорах померших хазя©нiв записано бiльше, нiж живих. Що там за
гомiн? Вiкно виламано у холоднiй! Може, Олекса втiк? Добре б було - i його
вiзьму з собою. (Виходить.)_
ЯВА II
Старшина, Сидiр i чотири десятники виходять з холодно© i оглядають
виламане вiкно.
Старшина_. От тобi якраз i встерегли Олексу!
Сидiр_. Чорти його батька зна , як вiн виламав це вiкно!
Десятник_. Здорова, бiсова тiнь, напер, то воно й вилiзло.
Старшина_. Ти завжди так глядиш. Аж досадно, ©й-богу! Тепер вiн з
Бурлакою, певно, уже по©хав в город! От тобi й пропала справа, а!..
Сидiр_. Та хто ж його знав, що таке ско©ться.
Старшина_. Хто знав, хто знав!.. Треба було знать. Ти ж знав, що Петро
сидiв у холоднiй, то вже ж вiн розказав Олексi про Бурлаку, а племенник
такий, як i дядько, розбишака подухалий, от i втiк! Що ж тепер робить?
Сидip_. Та що робить?.. 'А дивiться - он маячить: то ж Бурлака потяг на
весiлля!
Старшина (пригляда ться)._ Так, вiн. (Так, щоб десятники не чули)._ А
Галя на весiллi?
Сидiр_. Там i вона, танцю з парубками; я оце звiдтiля прийшов. Панас
©й духу нада , щоб не журилась; вiн усiм розказу , що Олекса не пiде у
москалi.
Старшина (зiтхнувши)._ Ну, то ще побачимо. Поки хвалько нахвалиться, то
будько набудеться! I чого ти не заарештував його на сходi? Тепер мудруй.
Сидiр_. Еге, чого? Добре вам казать - чого! Хiба ви не зна те? Вiн так
розпалився, що до нього страшно було й приступить.
Старшина. _Отож-то бо й бiда, що ти смiливий тiлько, як треба Петра або
кого ще смирнiщого взять, а як при-йшлося Бурлаку, то й тпру.
Сидiр_. Ну й чудно ви розказу те! А якби тьопнув кiлком чи каменем по
головi? У мене ж дiти !
Старшина_. Мабуть, менi самому треба прийняться за нього, бо ти нiчого
не зробиш, тiлько хвалиться умi ш та совiти давать! Розбери дiло: як
тiлько ми сьогодня не заарешту мо Бурлаку, то вiн завтра буде у во©нському
при-сутствiю, - тодi за Олексу спечемо рака, бо його не приймуть, вiн
докаже, що вiльготний. А тiлько вiн вигра цю справу, тодi пиши усе
пропало. От тобi одно, а друге - писар совiту держать його пiд арештом,
поки приговора не зробимо вислать Бурлаку зовсiм з села. Тепер вiн не
покине нас, поки свого не доб' ться. То й нехай посидить, а приговор, - i
гайда! Бач, харпак, волость щитать захотiв, скрiзь йому дiло!
Сидiр_. А так, так! Його треба десь дiть, вiн не тiлько щитать волость,
а пiдбивав громаду, щоб другого старшину вибрали, я сам чув!
Старшина_. Та ти менi не кажи, я його знаю добре, - збiрщиком при ньому
був, -як собака на сiнi: сам не ©сть i другому не да . Вредний iрод, а як
удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе. Казюку, кажуть, чорт
пiдкинув його матерi замiсть настоящо© дитини, котру баба забула
перехрестить, як воно родилось, а дитину взяв до себе; ну, а Бурлака з
дiда-прадiда наклада з чортами, то ще хто його зна, котрий переваже.
Сидiр_. На бiсового ж батька зачiпали? Зразу треба було з ним замирить.
А все через кого? Через дiвку...
Старшина_. Сидоре, знай же честь. Тобi тiлько дозволь за стiл, то ти й
на стiл... Щоб я, начальник, та дивився в руки Бурлацi, а не дiжде! Який
би я тодi був старшина, хто б мене боявся, всi б знали: що Бурлака скаже,
так i буде.
Сидiр_. Робiть, як зна те, ви - голова.
Старшина_. Отже, слухай сюди: Бурлака на тiм боцi, на весiллi, то вiн
неминуче буде йти цi ю вулицею назад.
Сидiр_. Я вже догадуюсь: ви хочете тут Панаса злапать? й-богу, Михайло
Михайловичу, страшно до нього пiдступать, - смертоубiйство буде!
Старшина_. Та й дурний же ти, а ще хвалишся розумом!
Сидiр_. Ну, то кажiть ви, що придумали, бо, виходить, я не догадуюсь.
Старшина_. Вiн пiде спать п'яненький, а ми назирцi за ним та сонного
його зв'яжемо - i у холодну, нехай посидить, поки Олексу здамо у москалi;
а там - вiдер десять горiлки, побалака мо з громадою, зробимо приговор i
пошлемо Бурлаку подальш вiдцiля, - нехай там волость щита чи, про'мене,
хоч i старшиною буде! Тямиш? Де тобi! А ми всяку резолюцiю вже з писарем
поклали.
Сидiр_. От, голова, так голова! Ну, нехай хто другий муд-рiще пригада ,
нехай, мовляли, посидить! Так точно, нехай посидить!
Тим часом десятники залаштували вiкно.
Десятник_. Готово!
Старшина (огляда)._ Так добре! Тепер два чоловiка iдiть шукать Олексу i
хоч з-пiд землi викопайте, а щоб на ранок був, а ми вчотирьох посiдаймо
отам бiля рову. Надворi темно, нiхто не примiтить.
Розходяться_.
Сидiр_. Стривайте; чу те - хтось спiва.
Старшина_. Еге. Ходiм! Я тебе провчу, я тобi покажу - щитать волость,
бунтовать громаду! Будеш мене згадувать! О, ти не зна ш ще Михайла
Михайловича, то будеш знать! (Виходить)._
ЯВА III
Семен (п'яний, спiва)._
Добра горiлка, краща вiд меду' Вип' мо, куме, ще й у середу!
Продаймо, куме, рябу телицю, Вип' мо, куме, ще й у п'ятницю!
Крутився, крутився i не попав на той бiк! Чи втраплю ж я хоч додому? Це
ж, зда ться, моя клуня! (Пригляду ться до куща)._ Моя!.. Га? (Огляда ться
навкруги)._ Хтось звав, а нiкого не видко... Так, так! (Пригляда ться)._
Клуня, iменно клуня! Он i чорногуз! Тут i ляжу... (Ста на колiна i хоче
скинуть свиту)._ О, хтось гомонить, мабуть, жiнка вийшла! (Надiва свиту)._
Пiду у хату! (Хоче пiдняться i сiда)._
ЯВА IV
Бурлака _(за лаштунками спiва )._
Ой наступила та чорная хмара,
Став дощ накрапать,
Ой там збиралась бiдна голота
До корчми гулять.
Ой нумо, хлопцi, та по пiвкварти,
Та будемо пить.
А хто з нас, братцi, буде смiяться,
Того будем бить.
Ой iде багач, ой iде дукач,
Насмiха ться:
Ой за що, за що вража голота Напива ться? Ой один устав, за чуба
достав, Другий в шию б' : Ой не йди туди, превражий сину, Де голота п' !
Еге, iменно - не йди! Мабуть, старшина догадався, що не прийшов на
весiлля, бо пом'яв би боки. Кудою ж це Петро пiшов? Чи не зайшов вiн до
Дмитра? Випив i забув, що удосвiта треба ©хать в город. (Натика ться на
Семена.) О,_ чи не Петро?
Семен_. Це ти, Ярино? Одведи мене в хату, бо в клунi холодно.
Бурлака_. Семен! Чи тобi ж пить горiлку? Гай-гай! Вже й не тямить, де
вiн.
Семен_. Та не бреши, не бреши, Ярино! Це ти мене ляка ш, перемiнила
голос... Ач, яка хитра, ну, не вража баба... (Смi ться)._ Яка!.. Диви, ще
й пусту . Веди мене у хату.
Бурлака (смi ться)._ Бач, як розпатякався! Треба одвести до хати, бо
надворi темно, ще хто-небудь на©де. (Пiдходить i пiдводить Семена)._
Ходiм, ходiм, овечко, додому!
Семен (цiлу Панаса)._ Жiнко моя, голубко, Ярино, спасибi, спасибi!
Бурлака_. О мiй баранчик дурненький! Ти б лучче воду пив, нiж горiлку,
- бач, як намок, насилу пiднiму. (Бере на руки, як дитину, i виходить з
ним.)_
ЯBAV
Старшина, Сидiр два десятники крадуться з другого боку.
Старшина (показу )._ Бачили, хлопцi? Ходiмо ж назирцi за ним. Як тiлько
засне, то ми його тодi насядемо, зв'яжемо i в холодну вiдтарабанимо.
_Нехай там .посидить зв'язаний до ранку, а вранцi ми йому хлосту дамо.
Ходiм!
Пiшли. Яка хвиля - тиша, здалеку чуть знову - скрипка i бубон грають.
ЯВА VI
Олекса (крадеться)._ Скрiзь тихо! Зда ться, нiкого нема! Був дома i не
застав дядька, пiшов пiдводу шукать у город. От напасть! Утiк з холодно©,
щоб хоч побачиться з Галею. Пiшов би на весiлля -страшно: чого доброго,
там здибають, як кинуться шукать. Та вже скоро повиннi дiвчата йти з того
боку, так я тут i побачу Галю. Ач, стара собака! Чого заманулось? Молодо©
дiвчини, та ще найкращо©! Думав, як бiдна, то й поквапиться. Не в тi
взувся! Ще... бог змилувався, хоч дядько Панас надiйшли, to не дадуть
пропасти, а то прямо хоч живий у землю лiзь, та й годi. Сьогодня Петро в
холоднiй розказував, що дядько завтра по©дуть до справника. Постривай,
лисий, коли б менi тiлько вiдбуть цю оказiю, я тобi бебехи надсаджу,
пiймаю я тебе у дячихи!
ЯВА VII
Дiвчата (спiвають весiльну пiсню i переходять кон)._
"На добранiч, подружино,
Бо вже ми йдемо,
Уже ж тво дiвовання
Собi беремо".
"Ой берiте, подруженьки,
Та дiлiться,
Та за мо дiвовання
Не сварiться!"
Як дiвчата переходять кон, Олекса пiдбiга до Галi i придержу ©©.
Галя_. Хто це?
Олекса_. Голубко моя, це я.
Галя_. Ти, Олексо? Тебе випустили? Ну, слава богу! Що, угамовався
старшина?
Олекса_. Де там тобi угамовався! Я втiк, щоб з тобою побачиться та
побалакать, бо завтра треба ©хать у прийом.
Галя (обнiма його)._ Бiдненький!
Олекса (обнявши Галю одною рукою)._ Нi, моя зоре! Я багатiший далеко
вiд старшини, бо ти мене любиш!
Галя (тулиться до нього)._ Бач, який багач! А що ж я буду робить, як
тебе приймуть у москалi?
Олекса_. Дядько переказували через Петра, щоб не боявся. Старшина хоче
пiдлогом вiддать мене, щоб тебе висватать. Я вiльготний, кажуть.
Галя_. А щоб вiн не дiждав, щоб я пiшла за нього замiж! Що собi в
голову забрав! Аби ти мене не забув, а я буду i з москалiв тебе
дожидаться, орле мiй!
Олекса_. Моя лебiдонько!
Цiлуються_.
Галя_. Серце!
Мовчать_.
Олекса_. I чого ©м треба, пекельним душам? Та нехай вони тямляться,
тепер я щасливий. Я не вмiю тобi сказать, як менi гарно! А вимучився за цi
два днi, що тебе не бачив, страх, здалось - год сидю. Тепер мов i бiди
нiяко© не було.
Галя_. А менi зараз i думки нiякi в голову не йдуть. Мовчала б отак
цiлу нiч! Так би й заснула!
Олекса_. Ходiм до вас на город, там посидимо.
Здалеку чуть голос Панаса: "Бодай тебе завiйна взяла!"
Галя_. Чу ш?
Прислухаються. Голос Бурлаки: "Спалю, всю худобу порiжу!"
Олекса_. Хтось б' ться чи в холодну когось ведуть, тiкаймо!
Виходять. Голос Бурлаки: "Сонного зв'язав та й знуща шся! Бодай вам
руки покорчило! Луципiр!" Голос старшини: "Ходiм, ходiм, голубчику, у
холодну!"
ЯВА VIII
Виводять Панаса зв'язаного.
Бурлака_. Я тобi цього в вiк вiчний не подарую! Унукам закажеш! Не
будеш же ти мене держать у холоднiй до смертi.
Старшина_. Добре, добре! От як завтра дамо хлосту, то посмирнiша ш, о,
посмирнiща ш!
Бурлака_. А щоб ти сво©х дiтей не побачив, коли це станеться!
(Силку ться розiрвать вiрьовки.)_ У!!
Старшина_. Ха-ха-ха! Не розiрвеш! Вiрьовка нова!
Бурлака_. Караул, розбiйники!
Сидiр (б' Бурлаку по ши©)._ От тобi розбiйники! (Пха його в дверi,
звiдкiль чуть стогiн. Сидiр замика дверi.) _Сиди там! Ач, укусив за
пальця, чиста собака!
Старшина_. Тепер тiлько Олексу знайти - i дiло наше гуде!
Сидip_. А де ж вiн дiнеться? Знайдемо, може, вже й ведуть.
Старшина_. Ходiм, хлопцi, до мене, по трудах, я дам вам по чарцi.
Натомились добре. Я вже думав - випруча ться. Здоровий страшенно. Де ж,
одвiрок вирвав рукою! I Вигулявся коло овець. Нехай тепер попостить. Ти,
Сидоре, його доглядай, поки я при©ду з прийому, а там ми йому дорогу
найдемо.
Сидiр_. Та вже будьте певнi!
Виходять. Парубки переходять кон i спiвають: "Ой чумаче, чумаче..."
ЯВА IX
Прiська _штовха Петра, а той опина ться.
Прiська_. Iди, iди! Посидiв у холоднiй, то ще хочеш посидiть.
Петро_. Та менi треба було Панаса знайти.
Прiська_. Знаю я, якого Панаса! Чого ти витрiщав очi на Iваниху?
Петро (смi ться добродушно)._ Ну, та й дурна ти, вража баба! Сказано -
баба, та й годi! Тобi раз у раз на думцi пусте! От хiба... Пусти, менi
треба безпремiнно Панаса найти, вiн мене шукав!
Прiська_. Говори кому iнчому, а я знаю тебе, здорова собака! Тобi
однi © жiнки мало!
Петро (обнiма Прiську)._ Ох ти, моя голубко!
Прiська (штовха Петра)._ Та вiдчепись, марюко! Петро. От напасть!
Удень старшина, а вночi жiнка пiд арештом держать.
Щезають_.
ЯВА X
Трiщить вiкно в холоднiй. Потiм випадають дошки, i Панас вилазить.
Панас_. О господи милосердний! Зроду такого сорому не переживав, як оце
прийшлось на старiсть! О, тепер же або жив не буду, або тебе доконаю!
Землею, небом i богом заприсягаюсь, що мав би згнить в острозi, а це тобi,
Михайло, не пройде даремно!
Завiса_.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Волосне правленi .
ЯВА I
Писар (сидить на землi сонний, протира очi i огляда ться кругом)._ Оце
так, у волостi i заснув. (Стогне, пiднiмаючись з землi, i береться за
голову.)_ А у головi гуде, то, й-богу, неначе вiтер у димарi! Учора
передав кутi меду. Добре, хоч рано прокинувся, - нiхто не бачив, що я тут
валявся. Аж за серце смокче, так погано! (Позiха i потяга ться.)_ А тут
ще й роботи до бiса... Послали в город бумагу, щоб Бурлаку арештували i як
безпашпортного привели. Оце сьогодня повинен. зiбраться сход i пiдписать
приговор, щоб як Бурлаку приведуть, то ми його назад. Треба писать
приговор, поки що. Я так думаю, що Бурлака, як насидиться в острозi, то
укоська ться i, хоч його i вернуть, перестане лiзти у вiчi. Тодi вп'ять
кури!.. Погано буде, як вiн там успiв набрехать справниковi! Тiлько ж
Казюка не повинен допустить, распоряженi зд лано акуратно!
ЯВА II
Сидiр (входить)._ А ви вже тут? Раненько!
Писар_. Бо тут i спав.
Сидiр_. Невже!
Писар_. й-богу! Не тямлю, як i розiйшлися!
Сидiр_. Добре смикнули!
Писар_. А ви хiба менше за мене?
Сидiр_. _Так хоч додому дотяг. Учора старшина казав, щоб виготовили
приговор за Бурлаку, до схода. Скоро люди почнуть збираться на сход. Я оце
знову декого похмеляв.
Писар (сiда за стiл)._ Руки так тремтять, неначе пропасниця трусить!
(Бере перо.)_ Еге, й пера не вдержиш! Нi, мабуть, треба пропустить, бо
такого тут нашкрябаю, що й сам опiсля не розберу. (Чистить ножичком перо.)
З_ тi ю ще статистiкою одно нещастя; треба мерщiй кiнчать. (Кривиться i
береться за голову)._ Чи вас чортики не хапають?
Сидiр_. Хапали, та я вже похмелився.
Писар_. Так iдiть принесiть мерщiй, бо менi треба писать, а тут руки не
стоять! Добре, що вчора написав за Петра до учителiв. А йому загадували,
щоб прийшов? |
Сидiр_. Аякже, вiн повинен скоро прийти.
Писар_. Треба до схода його вислать, щоб не мiшав, бо | як вiн , то
багато за ним тягне руку. (Передивля ться бумаги.)_ Не сьогодня-завтра
буде подтвержденi вiд станового. Чого ж ви мнетесь? Iдiть мерщiй!
Сидiр_. Зараз, зараз! Тiлько покиньте ви ту статистiку, а пишiть, що
нужнiще. (Виходить.)_
ЯВА III
Писар (сам)._ Ну, коли ти тут будеш робить? Раз поз раз i оказiя!
Олексу у москалi здали, то вдвох з старшиною чотири днi i чотири ночi
пили. (Крутить цигарку.)_ Нехай старшина на радощах: вiн, старий дурень, i
досi дума, що Галя пiде за нього замiж, як Олекси не стане в селi, а вже я
з яко© речi пив - сам не знаю. "Пий, - каже, - за те, що розумно придумав
i зробив так, що Олекса, маючи вiльготу, пiшов у москалi". I пили донське,
аж у город ©здили! Та так був опух вiд перепою, що як глянув дома у
дзеркало - перелякався: дивлюсь у дзеркало, а звiдтiль визира собака. й!
Оглянувся кругом - собаки й у хатi нема. Коли я гарненько придивлюся, аж
то мiй вид на собачий перевiвся. Пiсля того, мабуть, днiв п'ять не пив,
поки одтух, i принявся був за статистiку, а тут нова оказiя. Тепер, чого
доброго, знову до собаки доп' шся! (Бере бумаги i чита то одну, то другу,
показу вид, що не розбира. Одкашлю ться i знову чита. Далi бере щоти.)_
Озимо© пшеницi посiяно двiстi десятин. (Кладе на щотах двiстi.)_ Нi,
поставимо сто п'ятдесят... А як скажуть - мало! Нехай двiстi. (Щита.)_ Не
виходить iтог, хоть сказися! (Одклада лист i бере другий.)_ З цi ю хвормою
пiдождемо - на свiжу пам'ять зроблю. (Бере знову лист i б' по бумазi.)
_Оця менi хворма трудна! Позавчора мудровав, мудровав про фабрики - на
превелику силу склав. Та ще бог його зна, як воно буде: олiйницi не щитав,
може, i вони хвабрики? Головоломне дiло, а навiщо воно - i сам не знаю.
Торiк становий лаяв мене, що й опiзнився, i напутав багато, i як його й не
на-пута ш, коли каждодневно в головi чмелi гудуть. (Щита: скида те, що
поклав, знову щита.) Чого_ той Сидiр бариться, - уже аж за печiнку тягне!
Як похмелишся, наче трохи порозумнiша ш. (Щита.)_ Мужська пола дворян...
Скiлько ©х? (Кладе на щотах.)_ Тридцять п'ять! Ну, а як бiльше або менше?
(Смi ться.) Та_ нехай iдуть та самi полiчать. Тридцять п'ять - так i буде!
Женська пола...
ЯВА IV
Петро (входить)._ Здрастуйте вам та боже поможи!
Писар (здригнувся)._ Тьфу! Злякав! Не мiшай, здiлай милость! Женська