Страница:
* * *
З погодою щось дiялося. Весна стояла суха i вiтряна. По городах усе
сохло, хлiба на полi не росли, по шляхах носились цiлi хмари куряви. Люди,
мов каня, прохали дощу, бо все вiщувало голод. Цiна на хлiб раптом
пiдскочила, i це так стурбувало Маланку, що вона щоночi бачила поганi сни.
Зате чим гiрше було навкруги, чим бiльше надi© хлiборобiв в'яли, тим бiльш
Андрiя опановували мрi© про фабрику. Як Маланцi дороге борошно, так
Андрi вi снилась фабрика. Часом вiн схоплювавсь серед ночi i спросоння, з
якимсь жахом в голосi, питав Маланку:
- Був свисток?
- Який свисток?
- Ну, фабрика свистала? - сердився вiн.
- Опам'ятайся... то тобi в головi свище, по ночах товчешся...бурчала
сколошкана Маланка, позiхала, зiтхала i не могла заснути до рання.
Андрiя жерла нетерплячка. Вiн раз у раз бiгав на ру©ни, щось
обмiрковував, прикидав, вираховував. Потому бiгав по людях, розпитував,
пускав поголоски, i коли вони знов доходили до його, значно змiненi i
бiльш рiшучi, вiн радiв, хвалився Маланцi i вiрив. Навiть до сво©х
звичайних заробiткiв вiдносився вiн тепер злегка i не шукав ©х.
Маланка нарiкала. Дедалi все труднiше i труднiше ставало знайти якусь
роботу. Трави погорiли, по економiях бiльш не наймали. Приступаючи до
печi, вона просто дурiла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вiчнi
позики докучили всiм i навiть Маланцi. Найдужче серце болiло в не© за
Гафiйкою - таке молоде, дина дитина, i мусить голодом млiти. Якимсь чудом
вона роздобувала для не© i приносила пiд хвартухом мисочку ягiд або свiжу
паляницю. Андрiй рiдко звертав увагу на страву - голова його була
запрятана фабрикою - але часом i вiн одсовував нiзчимну юшку i починав
бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радiстю i
жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця.
В однiй хатi жили два вороги, i хоч кожен з них поринав у власнi думки
i навiть тiкав од другого, проте доволi було яко©сь дрiбнички - i злiсть
тiпала обома, немов пропасниця.
Одно iх днало - це згадка про те, що Гудзь радив найняти Гафiйку.
-А ти ж що, плюнув йому межи очi? -допитувалась Маланка, а сама,
осмiхаючись, думала: чекай, чекай, ось прийде осiнь, тодi побачимо.
- А я так розсердивсь, що мало не побив Хому! ©й-богу!-хвалився
Андрiй.-Таке вигадав!..
* * *
- Ти що тут робиш?
Маланка витрiщила очi i зупинилась на порозi. На припiчку горiв трусок
i кипiло горнятко. Андрiй дививсь на вогонь, весь червоний i захоплений.
Маланка несподiвано заскочила його, i вiн осмiхався непевним,
придуркуватим усмiхом. Маланка приступила до печi, одсунула горнятко i
зазирнула в нього.
- Ти рибу вариш? - поспитала вона наляканим голосом i вся пополотнiла.
Андрiй метнувся на мiсцi, засунув знов горнятко, обкидав його жаром i
мовчки осмiхався.
- Чу ш, Гафiйко, вiн рибу варить!..скрикнула Маланка.
В голосi ©© чувся такий жах, наче в горнятку щонайменше варилось
людське м'ясо.
- Здурiв! здурiв! й-богу, здурiв...-кричала Маланка, бiгаючи по хатi,
як на пожежi.
Вiдтак зупинилася перед Андрi м, сплеснула руками i, не розтуляючи ©х,
видивилась на його здивованими, повними обурення i жаху очима.
Вiн рибу варить! Лина, що спiймав уранцi! Такого ситого! Що важив
найменше чотири хунти! Не вiднiс у двiр, не спродав пановi! Ой, свiт
кiнча ться! Такого ще й не було, вiдколи Андрiй рибу ловить. Вони нiколи
не з'©ли ще бiльшо© риби, яку вживають пани. За такого линка можна б узяти
зо два злоти, а вiн його зварив!
Усе це, з плачем, викрикнула Маланка Андрi вi в спину при булькотi
горнятка та потрiскуваннi сухого труску.
Андрiй намагався обернути все в жарт.
- Не скигли, стара, сiдай та попо©ж рибки. Нема м'яса, як свинина, нема
риби, як...
I вiн однiс горнятко на стiл, та насипав в миску юшки.
- Трiскай сам, бодай ти не видихав! Ми пухнемо з голоду, в хатi нi
кришки хлiба, а вiн рибу варить!
Андрi вi було нiяково; Маланка казала правду, але йому так хотiлось
риби, юшка так принадно пахла, що нiздрi його тремтiли i роздувались.
Сопучи i надувшись, вiн засiв за рибу i плямкав губами, i сьорбав юшку
так голосно, наче хотiв заглушити жiнчине голосiння.
А Маланка лютувала. Опрiч того, що ©© живий жаль брав за знiвеченою
рибою, вона була голодна. Вон захляла з голоду, ©й так хотiлось чогось
гарячого, смачного, незвичайного, а дух свiжо© линини лоскотав нiздрi,
спирав вiддих: ©й аж нудило од сильного бажання попо©сти. Проте вона
розумiла, що не може приступити до страви, i ще сильнiше кляла.
- Не журись, жiнко, ось поставлять фабрику, тодi зароблю дещо...
- Бодай ти так жив, як та фабрика буде!
Андрiй пiдняв очi. I вони на мить зупинились i кинули далекий погляд
кудись у простору, поза стiни, поза хату - i зразу ясно стало йому, що
справдi фабрики не буде, що то дурнi надi©, що краще б вiн не варив риби,
яку можна було продати та купити хлiба. I враз риба втратила свiй смак,
охота до ©жi одлетiла геть, i йому раптом схотiлось покинути хату...
Андрiй взяв шапку i вийшов.
Недо©дки риби вистигали на столi, а Маланка з дочкою сидiли мовчки по
кутках та снували гiркi думи в мороцi погаслого дня. Сум стояв в хатi,
обнявшись з тишею.
Потому вони разом встали, пiдiйшли, немов змовились, до стола i мовчки
взялись за рибу. Вони по©ли все дощенту, висмоктали кiсточки, висьорбали
юшку i, мов голоднi коти, вилизали навiть миску.
* * *
Андрiй збирався на пошту: почепив на плече шкiряну торбу, взяв у руки
цiпок. Коли вбiгла Маланка. На пiй лиця не було. Блiда, засапана, очi
горять i вся тремтить.
- Iди... мiряють...
Андрiй видивився на не©.
Вона не могла говорити, притискала рукою серце i важко дихала. Другою
рукою, умазаною в землi, бо тiльки що полола, вона махала перед його очима
i показувала на дверi.
- Iди ж, мIряють-бо...
- Хто мiря ? Що?
- Пани, ох!.. На©хали, будуть землю дiлити...
- Яку землю? Що ти мелеш!
- Всяку... помiж людьми... Iди доглянь, щоб нам одрiзали недалеко,
ближче од села. Бо ще приладь дiстанеш...
- Свят, свят, свят... Опам'ятайся. Менi на пошту треба йти.
Маланка позеленiла.
- Ти пiдеш менi?
Вона прискочила до його страшна, як дика кицька, з перекошеним ротом, з
пекучим поглядом, блiда як мара.
- Ти пiдеш менi зараз! - вищала вона тонким голосом.-Тобi, може,
байдуже, дак-менi не байдуже. Ти ма ш дитину! Ти хочеш зарiзати ©©! Ти
всiх нас рiжеш. Зараз менi йди. Люди заберуть краще. Чу ш? Ну!
I бачачи, що вiн сто©ть нi в сих нi в тих i дивиться на не©, вона
вхопила з припiчка рубель i замiрилась на його.
- Iди, бо тут тобi смерть буде!..
Вона ладна була його забити, Андрiй це бачив.
- Тю, дурна!-знизав вiн плечима: - таже бачиш - iду...Вiн сопiв, як
ковальський мiх, i ледве поспiшав за Маланкою.
Увечерi повернулась Маланка додому весела, сливе щаслива. Вона бiгала
по хатi немов молодими ногами, а думки ©© лiтали, як бiлi голуби на сонцi.
Вона осмiхалась. Такi чуднi пани. Ходять собi по полю та й мiряють. Вона
©м в ноги: пани мо©, лебедоньки, згляньтесь на мене бiдну, одрiжте ближче,
там, де пшениця родить, а вони регочуть. Iди, кажуть, бабко, додому, ми не
те мiря мо... А самi регочуть, бодай би вас бог мав у сво©й ласцi... Вони
думають, що як вона дурна баба, то вже нiчого не тямить... Стiйте, стiйте,
може, i в не© голова недурно на в'язах... Хiба вона не змiркувала, що вони
©© дурять. Адже скажи людям зразу, що то для них землю дiлять, то тут така
б Содома знялася, що живцем пожерли б один одного... Кожен за краще бився
б. Ну, але вони пам'ятатимуть бiдну бабу, вони ©© не скривдять... Ще коли
б Андрiй прохав, а то став як пень, бодай би...
Не скiнчила прокльону, не могла лаятись нинi. Вона була такою доброю
сьогоднi, ©й було так весело, так жалко всiх. Лагодячи вечерю, вона навiть
приспiвувала, а трiскуче полум'я сухого ломаччя немов радiло разом iз нею.
Андрi вi вона подала вечерю з повагою, як до господаря, що ма власний
грунт i хазяйство, сама ж не могла ©сти, не була голодна. Все, за що б не
бралася, робила поважно, немов у церквi правила, а сама осмiхалася до
себе. На нiч змила Гафiйцi голову лугом, розчесала густим гребнем волосся,
що аж вилискувалось, сама заплела дрiбушки i кiсники. Щоб голова в доньки
була, як сонечко. Щоб дiвка була не гiрш за людськi.
- Може б, ти новий лейбик надiв, бо старий чисто розлiзся? - питала
вона Андрiя i дiстала з скринi дину його святочну одежу.- Закропи душу
ягiдками, ковалиха дала.
Андрiй давно вже бачив ©© такою ласкавою. А в не© серце розм'якло, в
нiй все спiвало. Спiвала колосом власна нива, спiвали жайворонки над нею,
спiвав пiсню серп, пiдрiзуючи стебло, лунали спiви по сiнокосах, спiвало,
врештi, серце, повне надiй. Осмiхалась доля. Не тiльки власна, але й
Гафiйчина. В ногах чулась мiць, в руках сила. Чорнi жилавi руки були наче
з залiза.
З того дня Маланка часто бiгала на панське поле дивитись, як мiряють
пани. Вони ще блукали полями зо два днi, потому по©хали. Маланка вiчно
крутилась думкою коло то© подi©, розпитувала людей, снувала надi©.
Говорили рiжно. Але Маланка добре знала, до чого воно йдеться.
Вона почала готуватись. Полючи на городi в багатого мужика, вона не
хотiла брати грошей, а прохала одсипати пшеничним зерном, щоб мати гарний
гатунок пшеницi. Це на насiння, на розвiд. Коли ©ла яблуко, обережно
вибирала зернятка i сушила на вiкнi. Воно здасться. Нiщо не могло зробити
©й бiльше при мностi, як горсточка насiння, випрохана в путящо© хазяйки
або зароблена на поденному. Вона дiйшла до того, що, опинившись на чужому
городi, стежила очима, що можна б узяти на насiння, i, оглядаючись, потай
ламала кращу макiвку або зривала жовтий огiрок i ховала за пазуху. У не© в
хатi завелось багато всяких вузликiв з насiнням - великих i малих - i раз
у раз щось сушилося на вiкнах.
- Куди ти його подiнеш? - дивувався Андрiй,- Адже у нас усього-навсього
двi грядочки.
Вона та мниче осмiхалась i поблажливо хитала головою.
- Не журись... То вже моя голова в тiм...
В недiлю вона ходила в лiс, де стояли готовi зруби, оглядала ©х,
вибирала кращий матерiал, розмiрковувала i розпитувала про цiни в
лiсникiв.
Вертала додому задумана, з очима, втупленими кудись у простору, гладила
Гафiйку по головi i часом осмiхалась сама до себе.
Вона якось ходила навiть на ярмарок, а потому судили Маланку на селi:
певно, баба ма грошi та лише та©ться з тим, бо все вешталась по ярмарку
та торгувала пiдсвинка...
* * *
Якось надвечiр Маланка вийшла з хати i наткнулась на Гафiйку, що стояла
притулена до одвiрка.
- Ти що тут робиш? -поспитала вона ©©, але, глянувши на Гафiйку,
Маланка так i зомлiла.
- А що тобi таке?
Гафiйка не одповiдала. Вона стояла зiгнута, блiда, аж чорна, i
тремтiла.
- Що з тобою? - допитувалась Маланка i взяла Гафiйку за холоднi руки.
Гафiйка мовчала i тiпалась, як у пропасницi. Маланка завела ©© до хати
i кинулась свiтити свiтло. Блiде свiтло ще чорнiшi тiнi поклало на ©©
бiлому виду, широко оодкритi жахом очi заблищали, як склянi. Маланка
зовсiм перелякалась. Посадила Гафiйку на пiл i почала тремтячими руками
обмацувати ©© лице, голову.
- Що тобi? Налякалася? Болить що?
Одповiдi не було. Тiльки пiд руками в Маланки тiпалось холодне тiло.
Маланка почала гукати Андрiя. Та Андрiя десь не було.
Маланцi заходило в голову, що сталося з Гафiйкою? Наврочив хто?
Налякав? Пiдвiяло? Куди вона ходила? де була? Що ж це, господи, подiялось
з дiвчиною! Коли б хоч сказала, коли б промовила, а то мовчить, як
нежива...
Склянi очi i чорний, схудлий зразу вид лякав Маланку, i вона почала
сама труситись над Гафiйкою, хрестячи ©© всю дрiбними хрестами.
На щастя, надходив Андрiй. Вiн був веселий, чи напiдпитку, бо говорив
голосно i зворушено.
- Ну, так i ... я ще тодi казав... На©хали i забрали...
Маланка зашипiла на його.
- Де ти волочишся?
- Де ж? На вулицi. Дивився, як вели Марка Гущу... на©хали й забрали.
Догрався. Я б такого, пане добродзею, за шию та на галузку. Коротка
справа...
З полу почувся стогiн.
- Цить! - накинулась на Андрiя Маланка: - бачиш, заслабла... Бiжи зараз
по Мар'яну... може, одшепче, пiдкурить чи переполох викача ... не знати,
що ©й таке. Ну, бiжи ж швидше...
Андрiй подавсь до шептухи.
Мар'яна, мабуть, помогла, бо за два днi Гафiйка пiдвелась. Худа, жовта,
аж чорна, немов удовиця, сумна i мовчазна. Вона все тiкала з хати, щоб не
бути вкупi з старими. Найбiльше уникала батька, немов боялась його. На
самотi плакала. I думала, думала, аж ©й тiсно ставало од думок...
* * *
Не все горе, бували й радощi.
Пiсля довгого лiтнього дня, коли сонце сiда , а розпечена земля поволi
скида з себе золотi шати, коли на блiде, втомлене днем небо з'являються
крадькома несмiливi зорi, в останньому промiннi сонця справля грища
мушва, а дивно м'яке, злоторожеве повiтря прийма оддаль бузковi тони i
робить простори ще ширшими i ще глибшими, - Маланка з Гафiйкою волочать
курною дорогою утому тiла й при мне почуття скiнченого дня. Вони несуть
додому спечене, як i земля, тiло, а в складках одежi пахощi стиглого
колоса. Не розмовляють. Йдуть мовчки, помахують серпами. Розiгнута врештi
спина, пущена вiльно рука, ще злегка тремтяча од цiлоденного напруження,
дотик мокро© сорочки, холодно© од вечiрньо© вогкостi, м'який пил пiд
ногами замiсть стернi здаються тепер щастям. А вдома чека спочинок i сон,
короткий, як лiтня нiч, але солодкий, як холодний лист до рани. Коли б
швидше додому... не вечеряти, не сидiти, не розмовляти, а впасти на лаву,
як камiнь в воду; i вмить склепити очi.
Сонна, напiвпритомна, Маланка розклада в печi вогонь i приставля
окрiп, щоб зготувати Андрi вi вечерю. Вогонь пала i гуготить, а вона
заплющу очi, хита ться, i ©й зда ться, що то шумить колосом нива i серп
черка по стеблу. Ой, як душно, як сонце пражить. Ба нi, таж то вогонь
пече, бо близько стала. Ось вона нажала снiп i крутить перевесло... так
болить спина, трудно зiгнутись. Ага: то вона тiсто мiсить на галушки. Жни,
Гафiйко, жни... трудно, серце, заробити, за дванадцятий снiп жавши, а
треба... Що, пучку врiзала, сичиш з болю?.. Ай, нi, таж то окрiп збiга ...
Сьорба юшку Андрiй... зда ться, говорить щось... у хатi чи надворi?..
- Чом не вечеря ш?
- Га?
- Вечеряти йди...
- Вечеряй сам... я потому.
Ложки треба по... а-а-а!.. помити. Такi ноги важкi, мов у чоботях... а
голова ж... голова, ледве на в'язах здержиш...
Ну, врештi... На призьбi краще. Ти спиш, Гафiйко?.. Подушку взяла б...
ну, спи й так, дитино, коли заснула. Ой, кiсточки ж мо©, кiсточки болючi.
Ой, мо© рученьки, нiженьки мо©... Iже си на небеси... Хлiб наш
насущний... А-а-а!.. зорi дивляться з неба. Жаби крякають до сну. Блакитна
баня спуска ться все нижче i нижче... наляга на тiло, гнiтить повiки...
Так солодко, спокiйно... Не встав би й на суд страшний, не звiвся б i до
долi... А небо все нижче та й нижче... пестить, обiйма ... зорi лоскочуть,
немов цiлують. Душа розпустилась в блакитi, тiло прилипло до призьби i
тане, як вiск на вогнi. Нема нiчого... небуття... повне небуття!,.
Хiба ж не радощi!
* * *
Допiру по жнивах показалося, що зима буде голодна. Посуха та й посуха.
Жита запалило, хлiб уродивсь рiдкий та безсилий. Смiх i горе було дивитись
на те, що зажали Мяланка з Гафiйкою, а настреляних Андрi м качок та зайцiв
пани по©ли. Ще труднiше заробити буде се© зими, нiж торiк, а тi, що мiряли
землю, як щезли, так i слiд ©х пропав. Анi чутки. Андрiй теж мовчить щось
про фабрику.
По селу йшли розмови про Гудзя. Оповiдали, що вiн у гнiву забив ломакою
вола. Ударив попiд вухо i розколов голову. За те пан прогнав його з двору,
i тепер Гудзь вешта ться без служби, пропива останню одежу та хвалиться,
що й пановi таке буде, як воловi. Колись вiн заскочив i до Андрiя.
- Ловиш рибку, "пане добродзею"? - привiтав вiн його з п'яним
смiхом.Лови, лови, може, нею подавляться тi, що ©дять ©©. Фабрикант! Вiн
дума , що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочека шся!.
Сови га ворони там житимуть, поки не завалиться iк лихiй матерi. Кажи -
найма ш Гафiйку? Нi? Волi ш з голоду згинути, як руда миша зимою? Ну,
здихай, враг тебе бери з усiм кодлом, хiба менi що? Знайдемо й другу!..
Вiн розсердився, гримнув дверима i вийшов з хати, але за хвилину знов
просунув у дверi червоне й завзяте обличчя.
- Гей ви, фабриканти! Пам'ятай одно з другим, що ще прийде коза до воза
та скаже ме... Але Гудзь дасть дулю,о!..
Андрiй не витримав.
- Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!..-кинувся
вiн до дверей, та Маланка не пустила.
- Облиш!..- завищала вона пронизуватим голосом i засвiтила до нього
зеленими, повними злорадо© втiхи, очима.- Не займай, скалiчить. Тодi як на
фабрику ходитимеш?
- На фабрику?
- Атож...
- На фабрику, кажеш?
- Таже чув... збудують для тебе...
Вона цiдила слова, немов отруту. Андрiя душила злiсть.
- Свербиш, болячко? Сверби, сверби, поки не почухаю. Краще кажи -
засiяла лани сво©? Багато тобi намiряли? Де ж тi пани, що ти ©м руки
лизала?..
-А де ж? фабрику тобi будують...
- Ти знов сво ?
Андрiй побив Маланку. Вона лежала на лавi i голосно стогнала, а вiн
блукав по оголених сiрих ланах, байдужне, без цiлi, аби далi вiд дому.
Гафiйка плакала. Вона краще пiшла б у найми.
* * *
На покрову повернув Прокiп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не
мiг найнятися, бо народу найшло бiльше, нiж треба, i цiни впали; вiдтак
заслаб у Каховцi i пролежав мiсяць, далi подавсь у Таврiю, а звiдти
опинився аж у Чорноморi©. Повернувся обiдраний, слабий i без грошей.
Маланка не дужа няла вiри тому. Чого люди не сплещуть. I вона потай от
сво©х побiгла, немов за дiлом, до Кандзюбихи. Показалося - правда. Прокiп
блiдий, аж зчорнiлий, од вiтру валиться та все вилежу ться, а стара
Кандзюбиха мало не плаче, розказуючи, як ледве-ледве очистила сина од
нужi. Куди вже йому женитися - була думка заробить хоч на весiлля, а
тимчасом такий рiк випав, що й хлiба нестане...
Сумна повернула додому Маланка й нiкому не похвалилась, що бачила й
чула. Нехай вже воно присохне на нiй, як на собацi.
* * *
Чим ближче було до пилипiвки, тим бiльше Маланка втрачала спокiй. Не
давала спокою й Гафiйцi. Дух охайностi, чепурiння - опанував ©© цiлком - i
вона вклась по цiлих днях: двiчi побiлила хату знадвору i всерединi, щодня
пiдмазувала комин та пiдводила червоним гле м припiчок...
Гафiйка мусила нарiзати з паперу нових козакIв та квiток i облiпити
ними стiни од божника аж до дверей. Крила голубкiв, що гойдались перед
образами на нитцi, замiненi були новими, ще бiльш яскравими, а на те, щоб
набути шматок шпалеру з червоними рожами пiд образи - пiшли усi яйця, якi
збирались одно до одного.
- Чого ходиш чорна! - гримала Маланка на Гафiйку i змушувала ©© мало не
щодня мiняти сорочку, сама чесала ©© голову i вплiтала в коси новi
кiсники. Осiннiми вечорами вона рано свiтила свiтло, чепурилась, немов у
свято i, сидячи у сво©й охайнiй хатинцi, часто поглядала на дверi,
тривожно прислухаючись до гавкання собак, i хвилювалась, немов на щось
чекала.
Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафiйчину скриню i
переглядала ©© убоге шуплаття, розгортала вишиванi рушники i переводила
задуманий погляд на дочку. Вiдтак поправляла на нiй намисто, обсмикувала
сорочку, укладала складки спiдницi i жалiбно похитувала головою, змигнувши
крадькома сльози.
Але чого вона не могла байдуже чути - так се бубна. Як тiльки з
далекого кута села, пiд хмарним осiннiм небом, розлягалось його глухе
дудiння, вона вискакувала надвiр, прислухалась, намагалась вгадати, в
чийому дворi справляють весiлля, i виявляла таку цiкавiсть до того, хто
кого посватав, немов сама мала надiю незабаром вiддатись. Вона жила у
вiчному напруженнi, ©© рухи зробились жвавими, нервовими, а малi чорнi очi
неспокiйно поблискували.
А бубон грав. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молодi з
розпущеними косами i падали в ноги, прохаючи на весiлля, або мiсила болото
весiльна перезва, сповняючи холодне повiтря пiснями. Маланка в однiй
сорочцi вискакувала на порiг хати, пiдпирала голову долонею i жадiбно
стежила оком за весiльною процесi ю, мерзла i не помiчала того. Вона
несказанно дратувалась.
Кожен засватаний парубок, кожна дiвчина, що подала рушники, втрачали
раптом в ©© очах цiну, не вартi були доброго слова.
-Посватав! узяв добро! - шипiла вона з кривим усмiхом.Буде годувати
чужi дiти й жiнку-нетiпаху. Хiба нiхто не зна , що вона й хлiба спекти не
годна, ©й тiльки до хлопцiв iржати, немов кобилi.
- Зав'язала собi свiт за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодiй:
украв торiк лантух жита з току.
Зате, стрiчаючись з жiнками, що мали дорослих синiв, вона ставала
солодкою i хвалилась дочкою: слава тобi, господи, таке воно в не©
роботяще, таке добре, покiрливе, немов телятко...
Час тягся.
Вечiр за вечором просиджували вони з ГафIйкою у прибранiй, як на
великдень, хатi, в чистiй одежi, немов чекали дорогого гостя, що от-от не
видко як затупа перед хатою, сколошка собак i вiдхилить дверi. У Маланки
захована навiть була в комiрчинi, пiд старим манаттям, пляшка горiлки, про
яку опрiч не© нiхто не знав.
А навкруги лунали музики, дуднiли бубни i полошили нiчну тишу п'янi
пiснi. Нiхто не з'являвся. Кривi стiни халупки, вип'явши боки, моргали по
кутках зморшками-тiнями, паперовi козаки, узявшись в боки, стояли вряд i
мовчки дивились на тьмяне свiтло лампки, а чепурнi голубки крутились перед
образами, пересуваючи довгi тiнi крил по низькiй стелi.
Нудна тривога, мов дерево з насiння, росла в Ма ланчинiй душi. Невже не
прийдуть? Невже нiхто не посвата ? Вона перебирала в пам'ятi усiх парубкiв
села - i багатих, i середнiх, i навiть бiдних, хоч довше зупинялась на
багатих. Мiркувала, прикидала i все сподiвалася. Часом вона думала, що
Гафiйка сама винна.
- Гей ти, вайло! - гукала вона на не©, коли Гафiйцi ненароком вилiтало
з рук веретено, або коли вона зачiпляла що по дорозi.- Яка з тебе хазяйка
буде, що нi ступити, нi зробити до ладу не годна? Кара божа, не дiвка, -
сердилась вона знову: - ти як голову вичесала? Хто тебе вiзьме таку
нечупару?.. Чого мовчиш? Говорити не вмi ш? Побачите... вона й долю свою
промовчить... Усе не так, як людськi дiти...
Але, помiтивши сльози в Гафiйчиних очах, вона замовкала, жаль сповняв
©© серце i вилiтав довгим зiтханням. Вона вже знала, яка доля чигала на ©©
дитину. Доведеться ©й топтати материну стежку... Ой, доведеться...
З пониклою, обваженою гiркими думами головою вона прислухалася до
останнiх звукiв затихаючо© в селi весiльно© музики, з якими гинули ©©
останнi надI , останнi сподiвання...
* * *
Iдуть дощi. Холоднi осiннi тумани клубочаться угорi i спускають на
землю мокрi коси. Пливе у сiрi безвiстi нудьга, пливе безнадiя, i стиха
хлипа сум. Плачуть голi дерева, плачуть солом'янi стрiхи, вмива ться
сльозами убога земля i не зна , коли осмiхнеться. Сiрi днi змiняють темнi©
ночi. Де небо? Де сонце? Мiрiади дрiбних крапель, мов вмерлi надi©, що
знялись занадто високо, спадають додолу i пливуть, змiшанi з землею,
брудними потоками. Нема простору, нема розваги. Чорнi думи, горе серця,
крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, i чу ш коло
себе тихе ридання, немов над вмерлим...
Маленьке, сiре, заплакане вiконце. Крiзь його видко обом - i Андрi вi i
Маланцi, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробiтчани, йдуть та йдуть
чорнi, похиленi, мокрi, нещаснi, немов калiки-журавлI, що вiдбились од
свого ключа, немов осiннiй дощ. Йдуть i зникають у сiрiй безвiстi...
Тьмяно в халупцi. Цiдять морок маленькi вiкна, хмуряться вогкi кутки,
гнiтить низька стеля, i плаче зажурене серце. З цим безконечним рухом, з
цим безупинним спаданням дрiбних крапель пливуть i згадки. Як краплi сi -
упали й загинули в болотi днi життя, молодi сили, молодi надi©. Все пiшло
на других, на сильнiших, на щасливiших, немов так i треба.
Немов так i треба...
А дощ iде... Горбатими тiнями у хатнiм присмерку, сидять старi, немов
рiшають загадане Гудзем завдання: - чи прийде коза до воза? А мабуть,
прийде...
ЧАСТИНА ДРУГА
Снiги впали великi, i Андрiй радо прокида од порога до ворiт стежку.
Воно усе ж робота, та й не мусить чоловiк вiчно стирчати в хатi, де
свiтить порожнiм оком голод та нужда товчеться по вогких кутках. Бо то,
пане добродзею, приходять останнi часи: i рад би щось заробити, та нема
де. Не зна ш, як перебути зиму. Маланка чорна, зсохлась уся на шабатурку,
тiльки оком пече та колить, та бухика по хатi, аж шибки деренчать.
Весiльну пам'ятку ма ш, Маласю. Аякже... Як брав панич Льольо, той, з
сусiдньо© економi©, в нашого дiдича дочку, стара наче здурiла: чим стрiну,
як будуть од вiнця ©хать - ячмiнним хлiбом? Вона в них служила, на ©© очах
i панич вирiс... Бiгала по селу, змокла, на качан змерзла, поки не
випрохала десь паляницi. Либонь в ковалихи. Правда, дав панич Льольо два
злоти та один бабi Мар'янi оддала, бо як схопила колька, то мало душа не
втiкла з тiла. А тепер ма ш - бухикай, серце... панську ласку викидай з
грудей...
Андрiй розiгнув спину i застромив лопату. Вiн загрiвся, димiв парою,
неначе комин, вуси i брови стали в нього молочнi.
Село було засипане снiгом до половини, низенькi хати осiли пiд синьою
банею неба, немов баби в намiтках на колiна стали у церквi; за коливоротом
по полi око м'яко бiгло снiгами аж до крайнеба i не мало на чому
спинитись.
Андрiй взявсь за лопату i знов зловив загублену думку.
Бо вiн собi так поклада : як пiде чоловiковi з якого дня, то так воно
вже i йдеться... Стара каже, що знала, а вiн не сподiвався навiть. Де-де!
Щоб син хазяйськiй та взяв убогу? Щоб ПрокIп засватав Гафiйку? Ну, що ж,
таки було. Рiздво iз хати, а старости в хату, та нiчого з того не вийшло.
Затялась дiвка i анi руш. Йому нiчого, а МаланцI горе велике. Не спала, а
снилось за хазяйським сином бачити дочку, поле орати, в городi садити...
Ха-ха! оближи губки, Маласю... Дiвка не хоче. Гляди, чи не Марко в головi
в не©. Може, вже й кiсточки його згнили, може, помер десь у тюрмi. Була
дiвка як огiрочок, а стала немов черниця. Схудла, мовчить i до батька жаль
ма . А вiн чим винен? Хiба вiн завдав Гущу в тюрму? Бо що, пане добродзею,
бунтар, то таки правда, знали, що з ним зробити...
Хе, от вже й втомився. Геть чисто захляв на зиму, захарчувався. Ще
лiтом нiчого: бурячок там, цибулька, рибки наловиш...
Ну, Прокiп не мав чого ждати. Iншу засватав. .Аякже... Маланка аж
плакала з злос...
- Га! Фабрикант! Бач, як стара ться, щоб жiнка нiжок не замочила,
З погодою щось дiялося. Весна стояла суха i вiтряна. По городах усе
сохло, хлiба на полi не росли, по шляхах носились цiлi хмари куряви. Люди,
мов каня, прохали дощу, бо все вiщувало голод. Цiна на хлiб раптом
пiдскочила, i це так стурбувало Маланку, що вона щоночi бачила поганi сни.
Зате чим гiрше було навкруги, чим бiльше надi© хлiборобiв в'яли, тим бiльш
Андрiя опановували мрi© про фабрику. Як Маланцi дороге борошно, так
Андрi вi снилась фабрика. Часом вiн схоплювавсь серед ночi i спросоння, з
якимсь жахом в голосi, питав Маланку:
- Був свисток?
- Який свисток?
- Ну, фабрика свистала? - сердився вiн.
- Опам'ятайся... то тобi в головi свище, по ночах товчешся...бурчала
сколошкана Маланка, позiхала, зiтхала i не могла заснути до рання.
Андрiя жерла нетерплячка. Вiн раз у раз бiгав на ру©ни, щось
обмiрковував, прикидав, вираховував. Потому бiгав по людях, розпитував,
пускав поголоски, i коли вони знов доходили до його, значно змiненi i
бiльш рiшучi, вiн радiв, хвалився Маланцi i вiрив. Навiть до сво©х
звичайних заробiткiв вiдносився вiн тепер злегка i не шукав ©х.
Маланка нарiкала. Дедалi все труднiше i труднiше ставало знайти якусь
роботу. Трави погорiли, по економiях бiльш не наймали. Приступаючи до
печi, вона просто дурiла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вiчнi
позики докучили всiм i навiть Маланцi. Найдужче серце болiло в не© за
Гафiйкою - таке молоде, дина дитина, i мусить голодом млiти. Якимсь чудом
вона роздобувала для не© i приносила пiд хвартухом мисочку ягiд або свiжу
паляницю. Андрiй рiдко звертав увагу на страву - голова його була
запрятана фабрикою - але часом i вiн одсовував нiзчимну юшку i починав
бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радiстю i
жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця.
В однiй хатi жили два вороги, i хоч кожен з них поринав у власнi думки
i навiть тiкав од другого, проте доволi було яко©сь дрiбнички - i злiсть
тiпала обома, немов пропасниця.
Одно iх днало - це згадка про те, що Гудзь радив найняти Гафiйку.
-А ти ж що, плюнув йому межи очi? -допитувалась Маланка, а сама,
осмiхаючись, думала: чекай, чекай, ось прийде осiнь, тодi побачимо.
- А я так розсердивсь, що мало не побив Хому! ©й-богу!-хвалився
Андрiй.-Таке вигадав!..
* * *
- Ти що тут робиш?
Маланка витрiщила очi i зупинилась на порозi. На припiчку горiв трусок
i кипiло горнятко. Андрiй дививсь на вогонь, весь червоний i захоплений.
Маланка несподiвано заскочила його, i вiн осмiхався непевним,
придуркуватим усмiхом. Маланка приступила до печi, одсунула горнятко i
зазирнула в нього.
- Ти рибу вариш? - поспитала вона наляканим голосом i вся пополотнiла.
Андрiй метнувся на мiсцi, засунув знов горнятко, обкидав його жаром i
мовчки осмiхався.
- Чу ш, Гафiйко, вiн рибу варить!..скрикнула Маланка.
В голосi ©© чувся такий жах, наче в горнятку щонайменше варилось
людське м'ясо.
- Здурiв! здурiв! й-богу, здурiв...-кричала Маланка, бiгаючи по хатi,
як на пожежi.
Вiдтак зупинилася перед Андрi м, сплеснула руками i, не розтуляючи ©х,
видивилась на його здивованими, повними обурення i жаху очима.
Вiн рибу варить! Лина, що спiймав уранцi! Такого ситого! Що важив
найменше чотири хунти! Не вiднiс у двiр, не спродав пановi! Ой, свiт
кiнча ться! Такого ще й не було, вiдколи Андрiй рибу ловить. Вони нiколи
не з'©ли ще бiльшо© риби, яку вживають пани. За такого линка можна б узяти
зо два злоти, а вiн його зварив!
Усе це, з плачем, викрикнула Маланка Андрi вi в спину при булькотi
горнятка та потрiскуваннi сухого труску.
Андрiй намагався обернути все в жарт.
- Не скигли, стара, сiдай та попо©ж рибки. Нема м'яса, як свинина, нема
риби, як...
I вiн однiс горнятко на стiл, та насипав в миску юшки.
- Трiскай сам, бодай ти не видихав! Ми пухнемо з голоду, в хатi нi
кришки хлiба, а вiн рибу варить!
Андрi вi було нiяково; Маланка казала правду, але йому так хотiлось
риби, юшка так принадно пахла, що нiздрi його тремтiли i роздувались.
Сопучи i надувшись, вiн засiв за рибу i плямкав губами, i сьорбав юшку
так голосно, наче хотiв заглушити жiнчине голосiння.
А Маланка лютувала. Опрiч того, що ©© живий жаль брав за знiвеченою
рибою, вона була голодна. Вон захляла з голоду, ©й так хотiлось чогось
гарячого, смачного, незвичайного, а дух свiжо© линини лоскотав нiздрi,
спирав вiддих: ©й аж нудило од сильного бажання попо©сти. Проте вона
розумiла, що не може приступити до страви, i ще сильнiше кляла.
- Не журись, жiнко, ось поставлять фабрику, тодi зароблю дещо...
- Бодай ти так жив, як та фабрика буде!
Андрiй пiдняв очi. I вони на мить зупинились i кинули далекий погляд
кудись у простору, поза стiни, поза хату - i зразу ясно стало йому, що
справдi фабрики не буде, що то дурнi надi©, що краще б вiн не варив риби,
яку можна було продати та купити хлiба. I враз риба втратила свiй смак,
охота до ©жi одлетiла геть, i йому раптом схотiлось покинути хату...
Андрiй взяв шапку i вийшов.
Недо©дки риби вистигали на столi, а Маланка з дочкою сидiли мовчки по
кутках та снували гiркi думи в мороцi погаслого дня. Сум стояв в хатi,
обнявшись з тишею.
Потому вони разом встали, пiдiйшли, немов змовились, до стола i мовчки
взялись за рибу. Вони по©ли все дощенту, висмоктали кiсточки, висьорбали
юшку i, мов голоднi коти, вилизали навiть миску.
* * *
Андрiй збирався на пошту: почепив на плече шкiряну торбу, взяв у руки
цiпок. Коли вбiгла Маланка. На пiй лиця не було. Блiда, засапана, очi
горять i вся тремтить.
- Iди... мiряють...
Андрiй видивився на не©.
Вона не могла говорити, притискала рукою серце i важко дихала. Другою
рукою, умазаною в землi, бо тiльки що полола, вона махала перед його очима
i показувала на дверi.
- Iди ж, мIряють-бо...
- Хто мiря ? Що?
- Пани, ох!.. На©хали, будуть землю дiлити...
- Яку землю? Що ти мелеш!
- Всяку... помiж людьми... Iди доглянь, щоб нам одрiзали недалеко,
ближче од села. Бо ще приладь дiстанеш...
- Свят, свят, свят... Опам'ятайся. Менi на пошту треба йти.
Маланка позеленiла.
- Ти пiдеш менi?
Вона прискочила до його страшна, як дика кицька, з перекошеним ротом, з
пекучим поглядом, блiда як мара.
- Ти пiдеш менi зараз! - вищала вона тонким голосом.-Тобi, може,
байдуже, дак-менi не байдуже. Ти ма ш дитину! Ти хочеш зарiзати ©©! Ти
всiх нас рiжеш. Зараз менi йди. Люди заберуть краще. Чу ш? Ну!
I бачачи, що вiн сто©ть нi в сих нi в тих i дивиться на не©, вона
вхопила з припiчка рубель i замiрилась на його.
- Iди, бо тут тобi смерть буде!..
Вона ладна була його забити, Андрiй це бачив.
- Тю, дурна!-знизав вiн плечима: - таже бачиш - iду...Вiн сопiв, як
ковальський мiх, i ледве поспiшав за Маланкою.
Увечерi повернулась Маланка додому весела, сливе щаслива. Вона бiгала
по хатi немов молодими ногами, а думки ©© лiтали, як бiлi голуби на сонцi.
Вона осмiхалась. Такi чуднi пани. Ходять собi по полю та й мiряють. Вона
©м в ноги: пани мо©, лебедоньки, згляньтесь на мене бiдну, одрiжте ближче,
там, де пшениця родить, а вони регочуть. Iди, кажуть, бабко, додому, ми не
те мiря мо... А самi регочуть, бодай би вас бог мав у сво©й ласцi... Вони
думають, що як вона дурна баба, то вже нiчого не тямить... Стiйте, стiйте,
може, i в не© голова недурно на в'язах... Хiба вона не змiркувала, що вони
©© дурять. Адже скажи людям зразу, що то для них землю дiлять, то тут така
б Содома знялася, що живцем пожерли б один одного... Кожен за краще бився
б. Ну, але вони пам'ятатимуть бiдну бабу, вони ©© не скривдять... Ще коли
б Андрiй прохав, а то став як пень, бодай би...
Не скiнчила прокльону, не могла лаятись нинi. Вона була такою доброю
сьогоднi, ©й було так весело, так жалко всiх. Лагодячи вечерю, вона навiть
приспiвувала, а трiскуче полум'я сухого ломаччя немов радiло разом iз нею.
Андрi вi вона подала вечерю з повагою, як до господаря, що ма власний
грунт i хазяйство, сама ж не могла ©сти, не була голодна. Все, за що б не
бралася, робила поважно, немов у церквi правила, а сама осмiхалася до
себе. На нiч змила Гафiйцi голову лугом, розчесала густим гребнем волосся,
що аж вилискувалось, сама заплела дрiбушки i кiсники. Щоб голова в доньки
була, як сонечко. Щоб дiвка була не гiрш за людськi.
- Може б, ти новий лейбик надiв, бо старий чисто розлiзся? - питала
вона Андрiя i дiстала з скринi дину його святочну одежу.- Закропи душу
ягiдками, ковалиха дала.
Андрiй давно вже бачив ©© такою ласкавою. А в не© серце розм'якло, в
нiй все спiвало. Спiвала колосом власна нива, спiвали жайворонки над нею,
спiвав пiсню серп, пiдрiзуючи стебло, лунали спiви по сiнокосах, спiвало,
врештi, серце, повне надiй. Осмiхалась доля. Не тiльки власна, але й
Гафiйчина. В ногах чулась мiць, в руках сила. Чорнi жилавi руки були наче
з залiза.
З того дня Маланка часто бiгала на панське поле дивитись, як мiряють
пани. Вони ще блукали полями зо два днi, потому по©хали. Маланка вiчно
крутилась думкою коло то© подi©, розпитувала людей, снувала надi©.
Говорили рiжно. Але Маланка добре знала, до чого воно йдеться.
Вона почала готуватись. Полючи на городi в багатого мужика, вона не
хотiла брати грошей, а прохала одсипати пшеничним зерном, щоб мати гарний
гатунок пшеницi. Це на насiння, на розвiд. Коли ©ла яблуко, обережно
вибирала зернятка i сушила на вiкнi. Воно здасться. Нiщо не могло зробити
©й бiльше при мностi, як горсточка насiння, випрохана в путящо© хазяйки
або зароблена на поденному. Вона дiйшла до того, що, опинившись на чужому
городi, стежила очима, що можна б узяти на насiння, i, оглядаючись, потай
ламала кращу макiвку або зривала жовтий огiрок i ховала за пазуху. У не© в
хатi завелось багато всяких вузликiв з насiнням - великих i малих - i раз
у раз щось сушилося на вiкнах.
- Куди ти його подiнеш? - дивувався Андрiй,- Адже у нас усього-навсього
двi грядочки.
Вона та мниче осмiхалась i поблажливо хитала головою.
- Не журись... То вже моя голова в тiм...
В недiлю вона ходила в лiс, де стояли готовi зруби, оглядала ©х,
вибирала кращий матерiал, розмiрковувала i розпитувала про цiни в
лiсникiв.
Вертала додому задумана, з очима, втупленими кудись у простору, гладила
Гафiйку по головi i часом осмiхалась сама до себе.
Вона якось ходила навiть на ярмарок, а потому судили Маланку на селi:
певно, баба ма грошi та лише та©ться з тим, бо все вешталась по ярмарку
та торгувала пiдсвинка...
* * *
Якось надвечiр Маланка вийшла з хати i наткнулась на Гафiйку, що стояла
притулена до одвiрка.
- Ти що тут робиш? -поспитала вона ©©, але, глянувши на Гафiйку,
Маланка так i зомлiла.
- А що тобi таке?
Гафiйка не одповiдала. Вона стояла зiгнута, блiда, аж чорна, i
тремтiла.
- Що з тобою? - допитувалась Маланка i взяла Гафiйку за холоднi руки.
Гафiйка мовчала i тiпалась, як у пропасницi. Маланка завела ©© до хати
i кинулась свiтити свiтло. Блiде свiтло ще чорнiшi тiнi поклало на ©©
бiлому виду, широко оодкритi жахом очi заблищали, як склянi. Маланка
зовсiм перелякалась. Посадила Гафiйку на пiл i почала тремтячими руками
обмацувати ©© лице, голову.
- Що тобi? Налякалася? Болить що?
Одповiдi не було. Тiльки пiд руками в Маланки тiпалось холодне тiло.
Маланка почала гукати Андрiя. Та Андрiя десь не було.
Маланцi заходило в голову, що сталося з Гафiйкою? Наврочив хто?
Налякав? Пiдвiяло? Куди вона ходила? де була? Що ж це, господи, подiялось
з дiвчиною! Коли б хоч сказала, коли б промовила, а то мовчить, як
нежива...
Склянi очi i чорний, схудлий зразу вид лякав Маланку, i вона почала
сама труситись над Гафiйкою, хрестячи ©© всю дрiбними хрестами.
На щастя, надходив Андрiй. Вiн був веселий, чи напiдпитку, бо говорив
голосно i зворушено.
- Ну, так i ... я ще тодi казав... На©хали i забрали...
Маланка зашипiла на його.
- Де ти волочишся?
- Де ж? На вулицi. Дивився, як вели Марка Гущу... на©хали й забрали.
Догрався. Я б такого, пане добродзею, за шию та на галузку. Коротка
справа...
З полу почувся стогiн.
- Цить! - накинулась на Андрiя Маланка: - бачиш, заслабла... Бiжи зараз
по Мар'яну... може, одшепче, пiдкурить чи переполох викача ... не знати,
що ©й таке. Ну, бiжи ж швидше...
Андрiй подавсь до шептухи.
Мар'яна, мабуть, помогла, бо за два днi Гафiйка пiдвелась. Худа, жовта,
аж чорна, немов удовиця, сумна i мовчазна. Вона все тiкала з хати, щоб не
бути вкупi з старими. Найбiльше уникала батька, немов боялась його. На
самотi плакала. I думала, думала, аж ©й тiсно ставало од думок...
* * *
Не все горе, бували й радощi.
Пiсля довгого лiтнього дня, коли сонце сiда , а розпечена земля поволi
скида з себе золотi шати, коли на блiде, втомлене днем небо з'являються
крадькома несмiливi зорi, в останньому промiннi сонця справля грища
мушва, а дивно м'яке, злоторожеве повiтря прийма оддаль бузковi тони i
робить простори ще ширшими i ще глибшими, - Маланка з Гафiйкою волочать
курною дорогою утому тiла й при мне почуття скiнченого дня. Вони несуть
додому спечене, як i земля, тiло, а в складках одежi пахощi стиглого
колоса. Не розмовляють. Йдуть мовчки, помахують серпами. Розiгнута врештi
спина, пущена вiльно рука, ще злегка тремтяча од цiлоденного напруження,
дотик мокро© сорочки, холодно© од вечiрньо© вогкостi, м'який пил пiд
ногами замiсть стернi здаються тепер щастям. А вдома чека спочинок i сон,
короткий, як лiтня нiч, але солодкий, як холодний лист до рани. Коли б
швидше додому... не вечеряти, не сидiти, не розмовляти, а впасти на лаву,
як камiнь в воду; i вмить склепити очi.
Сонна, напiвпритомна, Маланка розклада в печi вогонь i приставля
окрiп, щоб зготувати Андрi вi вечерю. Вогонь пала i гуготить, а вона
заплющу очi, хита ться, i ©й зда ться, що то шумить колосом нива i серп
черка по стеблу. Ой, як душно, як сонце пражить. Ба нi, таж то вогонь
пече, бо близько стала. Ось вона нажала снiп i крутить перевесло... так
болить спина, трудно зiгнутись. Ага: то вона тiсто мiсить на галушки. Жни,
Гафiйко, жни... трудно, серце, заробити, за дванадцятий снiп жавши, а
треба... Що, пучку врiзала, сичиш з болю?.. Ай, нi, таж то окрiп збiга ...
Сьорба юшку Андрiй... зда ться, говорить щось... у хатi чи надворi?..
- Чом не вечеря ш?
- Га?
- Вечеряти йди...
- Вечеряй сам... я потому.
Ложки треба по... а-а-а!.. помити. Такi ноги важкi, мов у чоботях... а
голова ж... голова, ледве на в'язах здержиш...
Ну, врештi... На призьбi краще. Ти спиш, Гафiйко?.. Подушку взяла б...
ну, спи й так, дитино, коли заснула. Ой, кiсточки ж мо©, кiсточки болючi.
Ой, мо© рученьки, нiженьки мо©... Iже си на небеси... Хлiб наш
насущний... А-а-а!.. зорi дивляться з неба. Жаби крякають до сну. Блакитна
баня спуска ться все нижче i нижче... наляга на тiло, гнiтить повiки...
Так солодко, спокiйно... Не встав би й на суд страшний, не звiвся б i до
долi... А небо все нижче та й нижче... пестить, обiйма ... зорi лоскочуть,
немов цiлують. Душа розпустилась в блакитi, тiло прилипло до призьби i
тане, як вiск на вогнi. Нема нiчого... небуття... повне небуття!,.
Хiба ж не радощi!
* * *
Допiру по жнивах показалося, що зима буде голодна. Посуха та й посуха.
Жита запалило, хлiб уродивсь рiдкий та безсилий. Смiх i горе було дивитись
на те, що зажали Мяланка з Гафiйкою, а настреляних Андрi м качок та зайцiв
пани по©ли. Ще труднiше заробити буде се© зими, нiж торiк, а тi, що мiряли
землю, як щезли, так i слiд ©х пропав. Анi чутки. Андрiй теж мовчить щось
про фабрику.
По селу йшли розмови про Гудзя. Оповiдали, що вiн у гнiву забив ломакою
вола. Ударив попiд вухо i розколов голову. За те пан прогнав його з двору,
i тепер Гудзь вешта ться без служби, пропива останню одежу та хвалиться,
що й пановi таке буде, як воловi. Колись вiн заскочив i до Андрiя.
- Ловиш рибку, "пане добродзею"? - привiтав вiн його з п'яним
смiхом.Лови, лови, може, нею подавляться тi, що ©дять ©©. Фабрикант! Вiн
дума , що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочека шся!.
Сови га ворони там житимуть, поки не завалиться iк лихiй матерi. Кажи -
найма ш Гафiйку? Нi? Волi ш з голоду згинути, як руда миша зимою? Ну,
здихай, враг тебе бери з усiм кодлом, хiба менi що? Знайдемо й другу!..
Вiн розсердився, гримнув дверима i вийшов з хати, але за хвилину знов
просунув у дверi червоне й завзяте обличчя.
- Гей ви, фабриканти! Пам'ятай одно з другим, що ще прийде коза до воза
та скаже ме... Але Гудзь дасть дулю,о!..
Андрiй не витримав.
- Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!..-кинувся
вiн до дверей, та Маланка не пустила.
- Облиш!..- завищала вона пронизуватим голосом i засвiтила до нього
зеленими, повними злорадо© втiхи, очима.- Не займай, скалiчить. Тодi як на
фабрику ходитимеш?
- На фабрику?
- Атож...
- На фабрику, кажеш?
- Таже чув... збудують для тебе...
Вона цiдила слова, немов отруту. Андрiя душила злiсть.
- Свербиш, болячко? Сверби, сверби, поки не почухаю. Краще кажи -
засiяла лани сво©? Багато тобi намiряли? Де ж тi пани, що ти ©м руки
лизала?..
-А де ж? фабрику тобi будують...
- Ти знов сво ?
Андрiй побив Маланку. Вона лежала на лавi i голосно стогнала, а вiн
блукав по оголених сiрих ланах, байдужне, без цiлi, аби далi вiд дому.
Гафiйка плакала. Вона краще пiшла б у найми.
* * *
На покрову повернув Прокiп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не
мiг найнятися, бо народу найшло бiльше, нiж треба, i цiни впали; вiдтак
заслаб у Каховцi i пролежав мiсяць, далi подавсь у Таврiю, а звiдти
опинився аж у Чорноморi©. Повернувся обiдраний, слабий i без грошей.
Маланка не дужа няла вiри тому. Чого люди не сплещуть. I вона потай от
сво©х побiгла, немов за дiлом, до Кандзюбихи. Показалося - правда. Прокiп
блiдий, аж зчорнiлий, од вiтру валиться та все вилежу ться, а стара
Кандзюбиха мало не плаче, розказуючи, як ледве-ледве очистила сина од
нужi. Куди вже йому женитися - була думка заробить хоч на весiлля, а
тимчасом такий рiк випав, що й хлiба нестане...
Сумна повернула додому Маланка й нiкому не похвалилась, що бачила й
чула. Нехай вже воно присохне на нiй, як на собацi.
* * *
Чим ближче було до пилипiвки, тим бiльше Маланка втрачала спокiй. Не
давала спокою й Гафiйцi. Дух охайностi, чепурiння - опанував ©© цiлком - i
вона вклась по цiлих днях: двiчi побiлила хату знадвору i всерединi, щодня
пiдмазувала комин та пiдводила червоним гле м припiчок...
Гафiйка мусила нарiзати з паперу нових козакIв та квiток i облiпити
ними стiни од божника аж до дверей. Крила голубкiв, що гойдались перед
образами на нитцi, замiненi були новими, ще бiльш яскравими, а на те, щоб
набути шматок шпалеру з червоними рожами пiд образи - пiшли усi яйця, якi
збирались одно до одного.
- Чого ходиш чорна! - гримала Маланка на Гафiйку i змушувала ©© мало не
щодня мiняти сорочку, сама чесала ©© голову i вплiтала в коси новi
кiсники. Осiннiми вечорами вона рано свiтила свiтло, чепурилась, немов у
свято i, сидячи у сво©й охайнiй хатинцi, часто поглядала на дверi,
тривожно прислухаючись до гавкання собак, i хвилювалась, немов на щось
чекала.
Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафiйчину скриню i
переглядала ©© убоге шуплаття, розгортала вишиванi рушники i переводила
задуманий погляд на дочку. Вiдтак поправляла на нiй намисто, обсмикувала
сорочку, укладала складки спiдницi i жалiбно похитувала головою, змигнувши
крадькома сльози.
Але чого вона не могла байдуже чути - так се бубна. Як тiльки з
далекого кута села, пiд хмарним осiннiм небом, розлягалось його глухе
дудiння, вона вискакувала надвiр, прислухалась, намагалась вгадати, в
чийому дворi справляють весiлля, i виявляла таку цiкавiсть до того, хто
кого посватав, немов сама мала надiю незабаром вiддатись. Вона жила у
вiчному напруженнi, ©© рухи зробились жвавими, нервовими, а малi чорнi очi
неспокiйно поблискували.
А бубон грав. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молодi з
розпущеними косами i падали в ноги, прохаючи на весiлля, або мiсила болото
весiльна перезва, сповняючи холодне повiтря пiснями. Маланка в однiй
сорочцi вискакувала на порiг хати, пiдпирала голову долонею i жадiбно
стежила оком за весiльною процесi ю, мерзла i не помiчала того. Вона
несказанно дратувалась.
Кожен засватаний парубок, кожна дiвчина, що подала рушники, втрачали
раптом в ©© очах цiну, не вартi були доброго слова.
-Посватав! узяв добро! - шипiла вона з кривим усмiхом.Буде годувати
чужi дiти й жiнку-нетiпаху. Хiба нiхто не зна , що вона й хлiба спекти не
годна, ©й тiльки до хлопцiв iржати, немов кобилi.
- Зав'язала собi свiт за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодiй:
украв торiк лантух жита з току.
Зате, стрiчаючись з жiнками, що мали дорослих синiв, вона ставала
солодкою i хвалилась дочкою: слава тобi, господи, таке воно в не©
роботяще, таке добре, покiрливе, немов телятко...
Час тягся.
Вечiр за вечором просиджували вони з ГафIйкою у прибранiй, як на
великдень, хатi, в чистiй одежi, немов чекали дорогого гостя, що от-от не
видко як затупа перед хатою, сколошка собак i вiдхилить дверi. У Маланки
захована навiть була в комiрчинi, пiд старим манаттям, пляшка горiлки, про
яку опрiч не© нiхто не знав.
А навкруги лунали музики, дуднiли бубни i полошили нiчну тишу п'янi
пiснi. Нiхто не з'являвся. Кривi стiни халупки, вип'явши боки, моргали по
кутках зморшками-тiнями, паперовi козаки, узявшись в боки, стояли вряд i
мовчки дивились на тьмяне свiтло лампки, а чепурнi голубки крутились перед
образами, пересуваючи довгi тiнi крил по низькiй стелi.
Нудна тривога, мов дерево з насiння, росла в Ма ланчинiй душi. Невже не
прийдуть? Невже нiхто не посвата ? Вона перебирала в пам'ятi усiх парубкiв
села - i багатих, i середнiх, i навiть бiдних, хоч довше зупинялась на
багатих. Мiркувала, прикидала i все сподiвалася. Часом вона думала, що
Гафiйка сама винна.
- Гей ти, вайло! - гукала вона на не©, коли Гафiйцi ненароком вилiтало
з рук веретено, або коли вона зачiпляла що по дорозi.- Яка з тебе хазяйка
буде, що нi ступити, нi зробити до ладу не годна? Кара божа, не дiвка, -
сердилась вона знову: - ти як голову вичесала? Хто тебе вiзьме таку
нечупару?.. Чого мовчиш? Говорити не вмi ш? Побачите... вона й долю свою
промовчить... Усе не так, як людськi дiти...
Але, помiтивши сльози в Гафiйчиних очах, вона замовкала, жаль сповняв
©© серце i вилiтав довгим зiтханням. Вона вже знала, яка доля чигала на ©©
дитину. Доведеться ©й топтати материну стежку... Ой, доведеться...
З пониклою, обваженою гiркими думами головою вона прислухалася до
останнiх звукiв затихаючо© в селi весiльно© музики, з якими гинули ©©
останнi надI , останнi сподiвання...
* * *
Iдуть дощi. Холоднi осiннi тумани клубочаться угорi i спускають на
землю мокрi коси. Пливе у сiрi безвiстi нудьга, пливе безнадiя, i стиха
хлипа сум. Плачуть голi дерева, плачуть солом'янi стрiхи, вмива ться
сльозами убога земля i не зна , коли осмiхнеться. Сiрi днi змiняють темнi©
ночi. Де небо? Де сонце? Мiрiади дрiбних крапель, мов вмерлi надi©, що
знялись занадто високо, спадають додолу i пливуть, змiшанi з землею,
брудними потоками. Нема простору, нема розваги. Чорнi думи, горе серця,
крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, i чу ш коло
себе тихе ридання, немов над вмерлим...
Маленьке, сiре, заплакане вiконце. Крiзь його видко обом - i Андрi вi i
Маланцi, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробiтчани, йдуть та йдуть
чорнi, похиленi, мокрi, нещаснi, немов калiки-журавлI, що вiдбились од
свого ключа, немов осiннiй дощ. Йдуть i зникають у сiрiй безвiстi...
Тьмяно в халупцi. Цiдять морок маленькi вiкна, хмуряться вогкi кутки,
гнiтить низька стеля, i плаче зажурене серце. З цим безконечним рухом, з
цим безупинним спаданням дрiбних крапель пливуть i згадки. Як краплi сi -
упали й загинули в болотi днi життя, молодi сили, молодi надi©. Все пiшло
на других, на сильнiших, на щасливiших, немов так i треба.
Немов так i треба...
А дощ iде... Горбатими тiнями у хатнiм присмерку, сидять старi, немов
рiшають загадане Гудзем завдання: - чи прийде коза до воза? А мабуть,
прийде...
ЧАСТИНА ДРУГА
Снiги впали великi, i Андрiй радо прокида од порога до ворiт стежку.
Воно усе ж робота, та й не мусить чоловiк вiчно стирчати в хатi, де
свiтить порожнiм оком голод та нужда товчеться по вогких кутках. Бо то,
пане добродзею, приходять останнi часи: i рад би щось заробити, та нема
де. Не зна ш, як перебути зиму. Маланка чорна, зсохлась уся на шабатурку,
тiльки оком пече та колить, та бухика по хатi, аж шибки деренчать.
Весiльну пам'ятку ма ш, Маласю. Аякже... Як брав панич Льольо, той, з
сусiдньо© економi©, в нашого дiдича дочку, стара наче здурiла: чим стрiну,
як будуть од вiнця ©хать - ячмiнним хлiбом? Вона в них служила, на ©© очах
i панич вирiс... Бiгала по селу, змокла, на качан змерзла, поки не
випрохала десь паляницi. Либонь в ковалихи. Правда, дав панич Льольо два
злоти та один бабi Мар'янi оддала, бо як схопила колька, то мало душа не
втiкла з тiла. А тепер ма ш - бухикай, серце... панську ласку викидай з
грудей...
Андрiй розiгнув спину i застромив лопату. Вiн загрiвся, димiв парою,
неначе комин, вуси i брови стали в нього молочнi.
Село було засипане снiгом до половини, низенькi хати осiли пiд синьою
банею неба, немов баби в намiтках на колiна стали у церквi; за коливоротом
по полi око м'яко бiгло снiгами аж до крайнеба i не мало на чому
спинитись.
Андрiй взявсь за лопату i знов зловив загублену думку.
Бо вiн собi так поклада : як пiде чоловiковi з якого дня, то так воно
вже i йдеться... Стара каже, що знала, а вiн не сподiвався навiть. Де-де!
Щоб син хазяйськiй та взяв убогу? Щоб ПрокIп засватав Гафiйку? Ну, що ж,
таки було. Рiздво iз хати, а старости в хату, та нiчого з того не вийшло.
Затялась дiвка i анi руш. Йому нiчого, а МаланцI горе велике. Не спала, а
снилось за хазяйським сином бачити дочку, поле орати, в городi садити...
Ха-ха! оближи губки, Маласю... Дiвка не хоче. Гляди, чи не Марко в головi
в не©. Може, вже й кiсточки його згнили, може, помер десь у тюрмi. Була
дiвка як огiрочок, а стала немов черниця. Схудла, мовчить i до батька жаль
ма . А вiн чим винен? Хiба вiн завдав Гущу в тюрму? Бо що, пане добродзею,
бунтар, то таки правда, знали, що з ним зробити...
Хе, от вже й втомився. Геть чисто захляв на зиму, захарчувався. Ще
лiтом нiчого: бурячок там, цибулька, рибки наловиш...
Ну, Прокiп не мав чого ждати. Iншу засватав. .Аякже... Маланка аж
плакала з злос...
- Га! Фабрикант! Бач, як стара ться, щоб жiнка нiжок не замочила,