Коцюбинський М. Фата моргана

- Вiн тодi правою лап, щоб схопити маслянку, а йому чотири пальцi так i
вiдтяло.
- При самiй долонi.
- Живий? - пита Маланка.
- Живий... там фершал.
Долi свiтиться свiтло, а що там роблять, який Андрiй - Маланка не зна .
Тiльки тепер почула, що стогне. Значить, живий.
Врештi той самий сердитий голос гука :
- Тут жiнка? Ну, бабо, йди...
Робочi дають ©й дорогу. Вона бачить щось бiле, наче подушку, i тiльки
зблизька помiча жовте, як вiск, обличчя, якесь зсохле, маленьке, чорне,
скривлений рот.
- Андрiйку, що ти зробив з собою?
Мовчить i стогне.
- Що з тобою, Андрiю?
- Хiба я знаю?.. Калiкою став... Збери мо© пальцi....
- Що ти кажеш Андрiйку?
- Збери мо© пальцi, закопай в землю... Я ними хлiб заробляв... Ой...
боже мiй, боже...
Пiдiйшли дво робочих i забрали Андрiя. Не дали Маланцi поголосити.
В апаратнiй Маланка шукала Андрi вих пальцiв. Три жовтих, в олi©,
цурпалки валялись долi, бiля машини, четвертого так i не знайшла. Вона
загорнула знахiдку в хустину i взяла з собою.
Вранцi Андрiя одвезли в лiкарню, в город, а Маланку покликав сам панич
Льольо. Вiн довго сердивсь, кричав на не©, як на Андрiя, але, спасибi, дав
п'ять рублiв.
За три тижнi Андрiй повернувся. Худий, жовтий, посивiв, рука в
черезплiчнику.
- Болять в мене пальцi, - жалiвся Маланцi.
- Та де тi пальцi?
- Як ворухну ©ми - а все кортить - так i болять. Ти ©х поховала?
- Авжеж. На городi.
- Що ж будем робити? - журилась Маланка.
- Як що? Пiду на гуральню, нехай поставлять на iншу роботу.
Але в конторi сказали, що калiк не приймають. До панича Льольо i не
пустили.
- Се добра справа,кричав Андрiй.Робив, пане добродзею, на сахарнi
дванадцять лiт - не чужа ж вона була, а твого тестя - тепер у тебе руку
при машинi скалiчив, а ти мене викида ш, як щось непотрiбне...
Толi ходила Маланка. Просила, благала - не помоглося. I так, кажуть,
великi втрати: за лiкарню платили, п'ять рублiв дали, а скiльки мороки...
- От i ма ш, Андрiйку, гуральню! - шипiла Маланка, зганяючи злiсть.

* * *

- Мамо... що я вам скажу..
- А що там, Гафiйко?
Гафiйка нерiшуче мовчала.
- Та кажи вже, кажи...
- Пiду я в найми.
Маланка пiдняла руки. Вона знов за сво !
Всi ©© сердять, дратують, хоч забирайся з свiта.
- Ви не журiться, мамо. Так було б краще. Тато не зможуть вже заробляти
- куди ©м? А настане зима...
- Мовчи! Чого ти вчепилась душi мо ©! Я вже й так стала неначе тiнь.
Гафiйка замовкла. й було досадно. Мати хлипа, а хто зна чого.
Довго Маланка сякала носа та утирала сльози.
Гафiйка подумала вголос:
- Якраз Пiдпара шука дiвки.
Маланка уперто мовчала.
Так воно i розпливлося, як завжди.
А Андрiй лютував. Голос став в нього ще бiльше пискливий, жiночий. Коли
вiн сердивсь, краска заливала йому лице, вiд чого вуси бiлiли, наче
молочнi.
- Багачi! фабриканти! зробили з мене калiку, а тодi i нагнали. Забрали
силу, випили кров, та й став непотрiбний.
Кожному стрiчному Андрiй тицяв скалiчену руку.
- Ось подивiться, що з мене зробили. Дванадцять лiт сотали жили,
дванадцять лiт паслися мною... То така ма бути правда на свiтi? А, сто
сот крот...
Андрiй вiд Хоми перейняв лайку. Вiн нахвалявся:
- Це ©м так не минеться, чужа кривда вилiзе боком.
Нахвалки тi дiйшли до пана, i вiн перестав посилати Андрiя на пошту.
Тепер на пошту ходив вже iнший.
- Що ти зробиш йому, гладкому?-думав Андрiй.- У кого сила, у того й
правда. Ми як худоба в пана. Та де! Вiн худобу пожалу швидше, бо оддав
грошi за не©. Правду казав той Гуща...
Гафiйка позирнула на батька прихильним оком. Аж ось коли згадав про
Гущу...
Про найми не було бiльше розмови, проте нишком всi знали, що доведеться
Гафiйцi служити. Маланка була недужа, осунулась зразу i не щодня виходила
з хати. Гафiйка ходила на роботу сама. Давня бiда знов повернулась. Гiрко
було Маланцi.
От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба ©й прихилити та
зорями вкрити, а тепер оддай мiж люди на поневiряння.
Бона знала, що значить служити. Це добре знали ©© спрацьованi руки, ©©
душа, заглушена в наймах, як бур'янами квiтка.
Одно тiльки потiшало Маланку: ось-ось не видко - будуть дiлити землю.
Тодi Гафiйка покине службу i знов поверне додому.
А як прийшлося одводить до Пiдпари Гафiйку, Маланка була мов з хреста
знята. Кланялась i прохала, щоб не робили кривди дитинi.
У Пiдпари Гафiйку ждала цiлоденна робота. Хазяйка була слаба, немiчна
жiнка, що все стогнала i ледве човгала по помостi шкарбунами на босу ногу.
Уся хатня робота припала Гафiйцi, а найбiльше мороки завдавали ©й свинi.
Кабани лежали по сажах, а кнурцi, льохи i поросята рили подвiр'я. Вранцi,
поки Гафiйка готувала ©м ©жу, все це вищало, кувiкало, хрюкало i товкло
мордами в дверi. А над головою докучливо стогнала хазяйка, рипiв ©© голос
i човгали шкарбуни по помостi. Гафiйка рада була, що попадала нарештi мiж
свинi. Свинячий гурт, у©дливий i пажерливий, зразу накидався на не©, рвав
з рук, глушив ©© криком i мало не валив з нiг. Вона не могла дати собi
ради i тiльки дивилась, як свинi перекидали пiйло, мiсили ногами ©жу та
гидили. Сажовi поводились краще. Чистi, важкi, вони не хотiли турбувати
свiй зад i ставали лиш на переднi ноги. х треба було прохати ©сти. Вони
не хотiли. Жмурили соннi маленькi очi, здiймали вгору чистi кругленькi
рийки i так нiжно стогнали: ох! о-ох!.. наче хазяйка. Гафiйка чухала ©м
животи, такi рожевi, повнi; тодi вони одставляли ще задню ногу, а
закуцьорблений хвостик, наче живий калачик, весь час тремтiв... Ох!..
о-ох!..
Сюди любив заходить i сам Пiдпара. Коли його висока постать з'являлась
у дверях, а на сажi падала тiнь, Гафiйка здригалась. Вона боялась Пiдпари.
Вiй був неласкавий, суворий; вiчна турбота ховалась у нього пiд волохатi
брови, блищала срiблом в чорних волоссях. Вiн штурхав цiпком кабанiв,
здiймав ©х на ноги i мацав хребти. Не дивлячись на Гафiйку, говорив до не©
суворо:
- Гляди менi, дiвко, щоб чисто ходила бiля свиней. Божа тварина любить,
щоб дбали за не©.
Опрiч Гафiйки, було ще два наймити. Пiдпара варив з челядi воду. Йому
все було мало роботи. Вiн сам робив за двох. Коли наймити ©ли, голоднi,
багато, вiн бурчав жiнцi: "як ©сть, то впрi , а як робить, то змерзне...
Стук-грюк, аби з рук..." Коли ж страва була недобра i наймит клав ложку,
Пiдпара сердивсь: "злиднi! що воно ©ло удома? Юшку з картоплi".
Гафiйцi здавалось, що то вiн про не© говорить. Особливо Пiдпара
ненавидiв бiдних. Зсував густi брови i з презирством цiдив крiзь зуби:
"голота! що воно ма ... Якби робив, ледащо, то мав би. А воно на чуже
зазiха ".
Хоч те було добре, що хазя©н рiдко сидiв у хатi. Вiн вiчно був в полi,
на сiножатi, в клунi, бiля свиней. Скрiзь од високо© постатi падала тiнь -
i там, де вона впала, робота, здавалось, йшла швидше.
Часом, в недiлю, Пiдпара здiймав з жердки жупан i надягав на себе
широкий пояс.
По вiдходi Пiдпари хазяйка млiла, наче вмирала:
- Пiшов на сход... ох, ох... щось колить у грудях... Мого люди слухають
дуже... що скаже, так вже й буде.., Страх - поважають. Хотiли за старшину
обрати, та мiй не хоче. Щоб не розтеклося добро без хазяйського ока... Ох,
мо лишенько... ох!..
Але щось воно було так, та не так.
Пiдпара повертався сердитий.
- Чорт його зна , що сталось з народом,жалiвся жiнцi.Перше, що скажеш,
всяк тебе слуха, а тепер хоч мовчи... така розпуста. Вже менi тi
верховоди... Голота! тьху!..
Пiд бровами у нього лягала тiнь.
Часом збирались гостi. Холодком, в свято, приходив Скоробагатько
Максим, староста сiльський, якого дражнили "вовчком", i тесть Пiдпари,
Гаврило. Вони сiдали надворi, на вiльнiм повiтрi, а Гафiйка виносила з
хати сало та рибу. Хазяйка, хоч було тепло, напинала на плечi кожух i теж
приставала до гурту.
Вони ©ли i мiркували, де що вигоднiше продати, хто скiльки чого зiбрав,
хто кого й як пiддурив. Рудий Максим мав звичку згортати з столу всi
кришки у жменю та кидати в рот, а пiсля сала облизував пальцi. I не тому,
що був голодний, а щоб не пропало. Вiн неспокiйно клiпав очима, вiчно
смiявся i повертав на всi боки широкий вид з густим ластовинням. Вiн
завжди на слизьке зводив спокiйну розмову.
- От скоро почне голота землю дiлити... Ха-ха! Пащо багатим стiльки
землi? Щоб, значить, "усiм по сiм"... Ха-ха!.. Ти скiльки ма ш? Тридцять?
От двадцять три i одрiжуть. Ха-ха!..
Пiдпара не любив жартiв. Але Максима не легко було спинити. Вiн вже
моргав до Гаврила.
- А вам, куме, не грiх i бiльше оддати. Нащо вам, справдi, ви вже
старi, нехай голота у палки вб' ться, покуша папки.
- Атож! Що громадi, те й бабi,посмiхався криво Гаврило.Ше доведеться на
старiсть за снiп заробляти.
- Ой-ой! Ще й як! Хiба забули вже жати?
Пiдпара сердивсь.
Чорта лисого вiзьмуть. Вiн i упруга не дасть. Що дiди та батьки кров'ю
здобули, те нерушиме. А що надбав, то його праця, i всяким неробам зась.
- Поклав би на мiсцi, як пса, нехай би зваживсь котрий, не побоявся б
грiха!
Пiдпариха загорталась в кожух i стогнала.
- Ти хоч би кращу рушницю купив... Ох, ох, боже мiй милий!.. Твоя
негодяща, мотузком зв'язу ш...
- Буде й така... нащо грошi втрачати...
"Ну, цей i клаптя не випустить з рук, поки живий", - хитала головою
Гафiйка.
По тих розмовах Пiдпара ставав ще похмурнiшим. Облягаючись на нiч, вiн
поправляв на стiнцi рушницю i клав бiля себе сокиру.
Гафiйцi робилось страшно.

* * *

Небо сi дрiбненький дощик на густе сито, а Мажуга накрив плечi мiшком
i ходить селом. Згина ться i розгина ться, як складаний ножик.
- Чули, пан не хоче набавить цiну...
- Звiдки ти зна ш?
- Тiльки що Прокiп з людьми був в пана.
- Що ж пан?
- Як було досi, так, каже, буде й надалi. Дорожче не дасть.
- Так. Що ж нам тепер?
Мажуга пiдiйма руку, наче голоблю, стиска кулак i викида з запалих
грудей, наче з безоднi:
- Бастувать будем.
- Не схочемо ми, наймуть ямищан.
- Ямищани не пiдуть. Вони теж пiдняли цiну.
Олекса Безик виходить з свого подвiр'я, за ним по болотi скаче дiтвора,
як циганчата.
Вiн на все згоден. Як забастовка, то забастовка. Гiрше не буде.
Мажуга йде далi. Його постать у сiтцi дощу то ста довша, то знов
коротша, наче риба в неводi б' ться.
Маланка сховала руки пiд хвартухом i злiсно блиска очима.
- Так, людоньки, так. Лiзьте в ярмо, жнiть за тринадцятий снiп.
Послужiть пановi.
I затиснула сухi, зiв'ялi губи.
- Не дiжде. Хай сам собi жне.
- Коли ж стерня коле...
Олександр Дейнека погано ла . Важкi лайки гупають скрiзь, як цiп на
току.
Вiн мокне, а в хату не йде. В гуртi йому легше.
- Затявся пан, держiмось i ми.
- Проти громади нiчого не зробить.
- Не присилу жати.
- Авжеж.
- Бастуймо i край,рiша Пiвтора Лиха.
А Мажуга вже на другiм кутку людей пiдiйма .
- Чули?
- Та чули.
- Ну, що ж?
- Як люди.
- Бастують.
- Коли бастують, то й ми пристанем.
А панська нива дрiма , як море, у сiрозеленiй мряцi сниться ©й серп.

* * *

Хома сидить на горбку. Андрiй бiля нього. Сонце пече. Котиться марево
понад селом та нивами i танцюють у ньому - лiворуч гуральня, праворуч -
двiр.
Голос в Андрiя тонкий, плаксивий. Наче милостинi просить з очей Хоми.
- Бачите, Хомо, що з мене зробили.
Але Хоминi очi каламутнi, як вода з милом. Вперлись кудись в простори i
тiльки зрiдка, як на милянiй баньцi, мигне в них зелено-червоний вогник.
- Куди я тепер? До чого, як нема рук?
- Х-ха!
- м такi не потрiбнi. Мають здорових.
Хома мовчить.
- Що ж менi - пропадати?
- А пропадеш.
- Де ж правда на свiтi?
- Мовчи, Андрiю. Мовчи та гинь.
- Живий не хоче гинуть.
- Тепер вiн плаче, а перше радiв: гуральня! Диво яке!.. Щоб тому очi
грали та танцювали зуби, хто ©© ставив.
Андрiй гасне вiдразу i вже бiльше до себе говорить:
- З'©ли мене, пане добродзею... Взяли та й з'©ли...
- А ти думав - вони пожалiють? Гляди сюди!
Хома торка Андрiя в плече i поверта налiво. - Бачиш отих, що там! -
Потому поверта його направо: - i тих, що там, багачiв, дукiв... Вони на
людей капкани ставлять, як на вовка. Спiймавсь,здеруть iз тебе шкуру,
оббiлують дочиста, а те, що ©м непотрiбне, викинуть в гнiй.
- Правду ви кажете, Хомо, ой, правду...
- Ти собi дума ш - фабрику ставлять, фiльварок будують. А вони пута
кують на людей, ставлять сiльце, щоб людську силу спiймати в нього, кров
людську сточити, бодай вас сточило, як шашiль сволок...
Андрi вi душно. Старi слова говорить Гудзь, а вони крають сьогоднi, як
нагострений нiж, наче бiльма з очей стинають. На хвилину очi пробили мури
гуральнi, стiни панського двору i дивляться вглиб, по-новому.
- Запоганили землю, наче короста,чу Андрiй.Скiльки х - жмiнька. а
гляди, як насiли землi на груди, як простягають далеко руки. Здушили села
сво©ми ланами, наче зашморгом шию, загнали в шпарку - бач, он лежать села,
як купи гною на панському полi, а над ними димлять сахарнi й гуральнi та
людську силу переганяють на грошi...
Андрi вi дивно, що вiн вперше сьогоднi побачив, якi справдi маленькi,
загубленi села. Наче хто розтрусив по майданi трошки соломи з воза. I теж
йому дивно, що панський пастух наче вирiс одразу отут перед ним. Сидить
поплiч, наче дуб врiс у землю, а пiд ноги йому покiрно котять жовтi хвилi
лани i навiть сонце в покорi стелеться долом.
Андрiй забув жалiтись. Вiн тiльки дивиться й слуха.
- Поглянь на мене, а я на тебе. Ти менi сивий волос покажеш, сво
калiцтво, а я тобi що? Може, душу свою, що закопав у гно©, як глядiв
панську худобу! Я там все закопав, чим горiла душа, а ти один з другим
дививсь та мовчав, бодай ви понiмiли навiки всi догола, кроти слiпi...
Овва! А що змiг би Андрiй? Чим виннi люди?
Хома встромля в Андрi вi очi сво©, каламутнi. Гострий колючий смiх
креше з них iскри, а насподi сiрожовто© гущi почина вже кипiти.
Андрiй не може змигнути, йому моторошно. Хома мовчить, та Андрiй чу ,
що смiх клекоче в Хомi, мов вода в казанi.
Смiх вирвався врештi, i прижмурилось сонце.
I раптом велике, гаряче обличчя присунулось ближче, до самого вуха
Андрiя, вiйнуло жаром. Слова полетiли так швидко, що вiн ©х ледве ловив.
- Не мiг? Нi, брешеш, мiг. Бачиш - лани... пшениця, як море... панське
багатство... А ти узяв сiрник - один з коробки сiрник - i полетiли в небо
дими, а на землi лишився сам попiлець... Бачиш - будинки, палаци, повно
худоби, добра... а ти прийшов маленький, сiрий, як мишача тiнь, - i за
тобою тiльки вугiлля...
Хома говорить все швидше i швидше, рве слово, свистить i клекоче.
- Од пана до пана... з гуральнi в сахарню... з кубла в кубло. Скрiзь,
де людська кривда гнiздо собi звила, аж поки не стане гола земля...
Андрi вi очi лiзуть на лоб, а за плечима - мурахи.
- Чу ш? - свистить Хома, - тiльки гола земля та сонце.
Хома божевiльний... Що вiн говорить? Андрi вi треба щось одповiсти, та
язик, полохливий, як за ць, тiка кудись в горло.
Повернувся нарештi, але виходить зовсiм не те, що треба.
- Бог з вами, Хомо. Хiба таке можна робити?
Хома дивиться мовчки, потому цiдить до нього згори вдолину, наче межи
очi плю :
- Хам ти... Червак... Гний, пропадай, щоб i слiд твiй загинув, так наче
нiколи тебе не було...
- Овва! Якi ж бо ви, Хомо...
Але Хома не слуха. Вста високий, лютий i йде в пшеницю, як в воду, а
Андрiй прилип до землi, неначе торiшнiй зогнилий листок.

* * *

Економ свiтить до пана чолом, а на бронзовiм обличчi, де завжди блукало
сонце, пан бачить якийсь неспокiй.
- А що там, Ян ?
- Прошу пана, сьогоднi не можна почати жнива.
- А то чому? Хiба Ян не загадував вчора?
- Цiле село оббiгав, прошу ласкавого пана, та нiхто на роботу не
вийшов. Не хочуть жати по нашiй цiнi.
-Як то не хочуть?
Пан стрепенувся. Забастовка? У нього? Пан чу образу. Вiн зна , що по
селах були забастовки, але щоб в нього, коли вiн завжди був добрий для
хлопа, не раз дарував спаш, а його жiнка нiколи не одмовляла хорим в
порошках хiни, олiйку i арнiковiй примочцi... Вiн ще раз хоче почути:
- Як каже - не хочуть?
- Так, прошу пана.
Звичайна справа. Масти хлопа хоч медом, вiн вкусить, наче гадюка.
Пан зазира в вiкно. Сонце тiльки що встало.
- Ну добре. От що... зараз менi на коня i духом до Ямищ. Нанять ямищан.
Коли не схочуть, набав цiну.
- Слухаю пана.
- Лайдаки!
Але не встигла ранiшня тиша ковтнути ще тупiт кiнських копит, як
знадвору влiта в хату приглушений гомiн i тiльки високий жiночий голос
рiже його, як поломiнь дим.
Що там?
Пан одчиня вiкно.
Вся челядь на дворi. Пастухи навiть. Наймички з кухнi на бiгу лопотять
спiдницями... Якiсь чужi люди.
- Що там за крик? Якi там люди?
Пан загорта розхристанi груди i хоче щось зрозумiти, але на нього не
звертають уваги.
- Максиме! Хто там? Максиме!
Максим врештi бiжить, якийсь непевний, наляканi очi, а за ним другi.
- Це, прошу пана, не наша вина... Життя милiше за службу... Скалiчать,
що тодi дiти будуть робити...
- Що таке? Ну! Говори!
В одповiдь челядь кричить гуртом:
- Як що? Забастовка. Не покинем роботи, поб'ють... Чого тут, ходiм...
Гей, хлопцi, гайда... Це, пане, не наша воля...
Кров залива пановi мозок.
- Куди ви! Сто-ять!..
Скрегнув розлючений голос, як залiзо об камiнь, i раптом зiрвався. Пан
чу , що впав його голос, розбився i не сила пiдняти. Даремне. Челядь вже
бiля брами, збилась в воротях, як сiра отара, яку женуть на пашу. З
будинку вибiгають дiвчата i тiльки мигтять червоним до сонця. Вiд обори,
спiзнившись, поспiша один серед пустки маленький гусiй. Пiдняв руками
поли, картуз насунув, батiг в' ться за ним по землi, наче гадючка, i лиша
за собою кривулькою слiд.
- Куди ти? Гунцвот! - тупа ногою пан. - Назад!..
Гусiй тiльки пiдда ходу. Сто©ть пан хвилину i дивиться в пустку.
- Бестi©! хлопи!..
Натяга спiшно штани i вибiга на подвiр'я.
Пусто.
Йде вздовж будинкiв. Чудно. Не його двiр. Наче чужий.
Заходить у чорну пекарню, пха ногою дверi й кричить:
- Марино!
Нiкого.
- Олено!
Тихо.
В чорнiй пекарнi, як у кузнi. Закопченi стiни, долiвка в ямах, а кислий
дух поту i рощини, як кiт лiнивий на печi, мiцно залiг в пекарнi. Оберемок
дров бiля печi, розчато чистить картоплю. I все покинуто жужмом.
Пан iде далi. По подвiр'© розтеклись гуси: гусенята коливають з ноги на
ногу, наче вiтер морiжком гонить жовтi пушинки. Не вигнав, значить, на
пашу. Пан хита головою. Корови так i лишились в оборi. Дверi в возовню
стоять отвором, i чорна пустка вигляда звiдти, як з беззубого рота. Бричка
сто©ть надворi, а коло не© валяються шори. Ах ти, скотина, бидло! Пан бере
шори, щоб занести на мiсце, але зараз i кида. Невже нiкого i бiля коней?
- Мусiю, гей!!
Знову тихо.
- Мусiю! Ти там?
Чудно пада голос в околишню пустку i без одповiдi гине.
Пан згорта на черевi руки i озира подвiр'я...
Що ж се таке?
Сниться, чи справдi?
Ось тiльки двiр був як серце, що б' ться i розганя по тiлi кров, а
тепер все завмерло, спинилось, i кожнi зачиненi дверi, кожна чорна дiра
отвору - наче загадка.
Пси побачили пана i вже скиглять йому пiд ноги, скачуть на груди.
Геть!
А бестi©, хлопи!
Верта в дiм. I там скрiзь пустка. Жiнка ще спить. Вiн проходить через
порожнi кiмнати, зазира в столову, шука поко©вки - анi душi. Злiсть його
душить. Грима дверима, перекида стiльцi i хоче так крикнуть, щоб по всiх
хатах заскакала ста нна лайка.
А, бестi©, бидло!
Де Ян?
Ста i слуха.
Через те слово враз зашумiли круг його лани, захвилювалась стигла
пшениця. А жати не можна!
Де Ян?
Вiн сам послав Яна до Ямищ женцiв наймати. Ямищани прибудуть, i все
скiнчиться. Але тi хлопи!
Пан не може сидiти в хатi. Його тягне на двiр. В тiм дворi-трупi якась
принада. Вiн ще раз проходить його од кiнця до кiнця, самотнiй i
безпомiчний, повз замкненi брами стодол, чорнi отвори ста нь, вогкi й
блискучi очi коров.
А Ян, стiкаючи потом, весь в хмарi пилу, жене назад. Кiнь сапа - сапа
економ, трясучись на стременах. Його стрiчають криком:
- Що, панський приплiчнику, найняв ямищан?
- Ма ш женцiв доволi? ха-ха!
Ян скаче не озирнувшись i тiльки здiйма з нага м руку та мовчки кива
позад себе.
Село замкнулось, чека . Очi у всiх видющi, вуха чуйнi. Двiр - наче
мрець у селi, хоч тихий i нерухомий, а будить тривогу.
Звiстка, що ямищани не хочуть найматись, мчить селом швидше, нiж
економiв кiнь. Хоч день робочий, а усi вдома. Пiд ворiтьми купками люди,
по хатах дверi отвором. На городах спинилась робота. Стоять мiж грядками,
заклавши руки, i розмовляють через сусiдськi плоти.
- Чули? Хоч би душечка в дворi. Покинули всi.
- Вони давно вже пристали, чекали тiльки, аж люди почнуть.
- Що ж воно буде?
- Почне сипатись зерно, набавить цiну.
- Глядiть ще, щоб не найняв стороннiх.
- Де там, не пустять. Нашi не пустять чужих.
Прокiп вмовля :
- Держiться. Як будемо разом стояти, наш буде верх.
Йому ловлять слова iз рота.
- Аякже. Гуртом, мовляли, i батька бить добре.
Багатшi бурчать. Вони по колiна загрузли у землю, ©м важко.
- Забастовка! Буде вам забастовка... не один ззаду почуха... ет, чорт
зна що.
Але не дуже бояться.
Молодь смi ться.
- Ловко?
- А ловко.
У полудн дiти розносять: пан пiшов на гуральню. Крiзь шибки вiкон, з
городiв i з-за плотiв йдуть за паном сотнi очей. Пан йде мiж очима, як пiд
зоряним небом.
- Пiшов на гуральню до зятя.
- Обiдать подався, бо дома нiчим.
- Не наварилось.
Навiть Панас Кандзюба смачно чмока губами:
- Озуть би тебе у постоли...
Незабаром знов новина: панич Льольо послав до двору робочих з гуральнi.
- Нашi побили робочих.
- Брехня. Нiхто ©х не бив. Не пустили та й годi.
- Хай пан сам бiля худоби походить.
- Ми йому не боронимо.
Прокiп просить Дейнеку та двох парубкiв стати на _вартi i не пускати до
двору.
Згодом ви©здить панi з двору на конях, що вислав з гуральнi Льольо.
День тягнеться довго, неначе рiк. Зда ться, що пшениця сиплеться в
полi, що пан не видержить бiльше, ось-ось покличе жати, пристане на те,
чого бажають люди.
По полуднi знов скаче селом економ, як навiжений. Перiщить коня i
плига в стременах, немов хоче коня обiгнати.
Люди встигали побачити зад кiнський та економову спину.
- Понесло десь у Пiски.
- Не поживиться там. Не наймуться.
- А що?
- Бастують.
Вечiр вже близько, а змiн нiяких. Тiльки на панському дворi ревуть
корови.
Тихо сiда сонце червоне на зеленому небi, певно, на вiтер. Щось
гнiтюче, тривожне росте на землi непомiтно. Жеврiють вiкна по хатах та
ревiння худоби боре густе повiтря. Хiч би нагодував хто скотину...
- Що ж вона винна... Сто©ть, бiдна, не ©вши, не пивши...
Панський двiр все голоснiше реве. Корови не мукають вже, а хриплим,
скрипучим риком, повним одчаю i муки, кличуть рятунку. Конi сердито
iржуть. Вони десь бунтують у стайнi, б'ють землю ногами i роздувають од
гнiву нiздрi.
Жiнки з нудьгою вибiгають iз хат.
- Ой, чути не можу, як плаче худоба.
- й-богу, сама побiжу годувати...
- Сумно як, господи... Мо© дiти аж плачуть.
Смерка . Тiнi вилазять з сво©х закамаркiв i нишком, пiдло, налягають
землi на груди.
А з панського двору уперто i нестерпуче б'ють в село хвилi дикого
ревища, наче корабель гине на морi i в останнiй розпуцi розрива горла
сирен.
Тодi Прокiп посила хлопцiв на панський двiр.
Худоба нiчого не винна.

* * *

Пан сидiв мовчки - i люди нiчого. Ходили в поле, жали свiй хлiб i
посмiхались злораде, коли панський економ з нiчим повертався з сусiднiх
сiл. Сонце пекло, пшениця сохла, от-от буде текти. Прибiгав становий.
Поштовi дзвiнки, валування собак, грубi лайки i крики - все се проплило,
як хмара на лiтнiм небi. Так i по©хав нi з чим. Тiльки Хому забрали, бо
станового налякав.
А пшениця текла.
Тодi економ пом'якшав. Ставив горiлку та все вмовляв. Iнший нала , а
iнший вип' . Пили горiлку - чому не пити? А на роботу не йшли. Може, кому
й кортiло, та боявся. А пшениця текла.
Маланка пiшла на поле. Припала вухом до безбережно© ниви, як чайка
грудьми до моря, i слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса,
м'яко пада на землю, як плаче нива золотими сльозами. й жалко, немов
дитину, хоч воно й панське. Ста на колiна, розгорта стебло i збира
червонi зерна так обережно, нiжно, любовно, наче немовлятко вийма з
купелi Хлiбець святий!..
Дехто з мiсячних повернулись до пана. А жнива не починались. Нарештi за
тиждень пан набавив цiну. Не таку, як люди хотiли, а все ж далеко кращу,
нiж була.
- Ставати?
- Ставаймо.
Прокiп теж радив:
- Дiйшли до краю.
Люди зразу припали до панського поля, як до води у спеку, понагортали
копи, стiжки.
А Хому Гудзя скоро пустили. Вiн вертався якраз повз панське поле.
Зиркнув на женцiв i тiльки криво всмiхнувся.

* * *

Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу i опадають. Вiтер
наче покоси громадить на нiчнiм небi, склада в копицi.
На луцi важко дрiмають чорнi стоги, наче ситi воли на пашi. Вони
розпливлися i гинуть у пiтьмi, а Хома чу ©х скрiзь: отут, i з правого
боку, i ззаду, i злiва, над головою. Сiно таке слизьке, гладеньке, так
гарно пахне, що кортить застромити всередину руку, зворушити мертве стебло
i пустити з неволi придушений там дух материнки, горошку та буркун-зIлля.
Гострий колючий смiшок ворушиться у грудях у Хоми, пiдступа пiд горло.
Ха-ха!..
Попрацювали руки i походили ноги, поки зiбрали таке багатство.
А ось одна мить...
I не кiнча . Вiн наче бачить - громадять сiно. Пан походжа , як
чорногуз. Нагнувся, ткнув в покiс носом. "Добре сiнце, прошу пана?" - Як
золото чисте,.. - -Складайте ж, люди, складайте, щоб дощ не заскочив, - i
позира на небо. Заклав руки в кишенi, штани на йому чорнi, а куртка бiла
- i знов зацибав по луцi, як чорногуз.
А смiх танцю в грудях.
Хома лiниво засува руку в кишеню i не вийма .
Ще встигне.
Вiтер шумить помiж стогами, п'яний од духу сiна, хмари лягають в
покоси, нiч - наче озеро в берегах неба, а Хома знов бачить: сто©ть перед
паном економ, нагай при боцi. - Сей рiк бiльше ма мо сiна. - "Так, прошу
пана, стане на зиму, стане й продати".
- Стане й продати, - говорить до себе Хома.
Вiн обережно насмикав сiна i потрусив. Потому вийняв з кишенi сiрник.
Вiтер гасить вогонь, але Хома нагнувся, поставив дашком долонi й
задивився, як пелюстками троянди зарожевiли у нього руки.
Сiно не хоче горiти. Трiщить i скаче до очей димом. Це сердить Хому.
Однак сiно почина горiти.
Тодi дiловито, спокiйно Хома вiдходить далi, пiд другий стiг.
Блимне на мить блищаком i знову згине у пiтьмi.
Скiнчив нарештi.
Тепер вiн хоче дивитись.
Ляга животом на отаву, кладе голову на долонi й чека .
Скирти чорнiють виразно, навiть заплющивши очi, Хома ©х бачить. Коли ж
розплющу очi, стоги вже не тi: вкрились димами, i такi легкi, рухливi.
Дрiбнi вогнi починають гратись пiд ними, як дiти в червоних спiдничках.
Вони скачуть по боках i лiзуть нагору, а чорна маса то гнеться пiд ними,