Коцюбинський М. Фата моргана

то виросте раптом, наче намага ться знятись i полетiти.
Голова Хоми важко лежить на долонях. Дивний спокiй лл ться по його
жилах, тiльки глибоко десь, на самому сподi у грудях, хробачком корчиться
смiх.
Стоги тимчасом ростуть. Дим розгорта крила i порива з собою вогонь.
Це вже не дiти в червоних спiдничках, а щось велике, завзяте, як звiр, що
намага ться скинути з грудей вагу. Простяга спiдсподу руки з синiми
жилами, душить i пiдгорта пiд себе, наче ведмiдь. Роззявля криваву пащу
й жере. Рве зубом й люту .
Стоги вже в'януть, осiдають, а вiн все пирска зiрками, як слиною кiт,
все диха синiм вогнем, хлюпа полум'ям в берег чорно© ночi.
Хома смi ться. Смiшок добувсь йому з горла i покотився по зморшках
обличчя, а вiд того Хомi легше на серцi. Прийшов вогонь i наче випiк у
грудях болюче мiсце.
Вогонь!
Червоний, веселий, чистий.
Ще недавно лежав вiн у темнiй коробцi, холодний i непомiтний, наче Хома
на свiтi, а тепер мститься за людську кривду.
Гори, гори...
Каламутнi Хоминi очi теж мечуть iскри. Якби могли, вони б усе спалили,
усе спопелили, - сiно, хлiб панський, будинки, саму землю обняли б
вогнем...
Бо воно грiшне... Все грiшне на проклятiй землi... Все грiшне, тiльки
вогонь святий. Аякже. Сам бог у гнiву кида вогонь на землю.
Ти збира ш сво добро з людського поту та слiз, з людсько© кривди,
поганиш землю, а вогонь впав - i де те все? Шукай у хмарi, порпайся в
попелi... Ха-ха!..
Лиха радiсть налива Хомине серце. Йому хочеться встати, крикнуть,
зареготатись, зiлляти регiт з вогнем. Але щось його держить, щось в'яже з
вогнем - i зда ться, що коли встане або перестане дивитись, стоги
погаснуть i не будуть горiти.
Стоги нарештi скорились. Покiрнi, тихi, вони рiвно палають, як свiчi у
церквi. Хмари рожевiють на небi, а далечiнь трiпа чорними крилами наче
кажан.
На осяяне поле впали од копиць тiнi i полохливо тремтять. Навкруги
тихо.
Сiно дотлiва поволi, i лиш часом бухне з трiском снiп iскор, або вiтер
зiрве напiвзотлiлий вiхоть та розмече зiрками.
Раптом далекий гомiн долiта до Хоми. Певно, бiжать рятувати. Хома
осмiха ться криво.
Бiжiть, поспiшайте. Йому не хочеться встати. Байдуже. Спiймають? Нехай.
Голоси все ближче. Вже чутно, як гейкають люди, як одкидають землю
позад себе копита.
Тодi Хома зводиться врештi. Розмина залежане тiло i лiниво, поволi,
весь кострубатий I чорний, вiдходить у пiтьму.

* * *

Збирали пiзнi гречки, коли в селi несподiвано з'явився Гуща. Його не
зразу впiзнали. Вiн обрiс бородою, став старший i наче трохи чужий. Гущу
прийняли добре. Мiцно i довго парубки трясли йому руку, якось по-новому
дивились в очi. Навiть Андрiй вже був не той. Потрiпав по плечах,
пiдморгнув хитро i засмiявся.
- Що, попосидiв?
Мовляв, зна м, за що.
Якось iнакше, нiж перше, люди говорили слово "попосидiв в тюрмi, бiльше
зна , нiж ми".
Його питали - як? що? Що чути про землю, що по свiтах говорять, i т.
iнше. Вiн був бажаний гiсть.
Гафiйка почула про Марка вiд Пiдпари. Вiн сердито жалiвся: i так од
голоти життя не стало, а тут ще Гущу пустили.
Гущу?
В Гафiйки спинилось серце. Чи добре почула?
Ледве дiждалась, як смеркне, i побiгла додому. Але по дорозi наткнулась
на Гущу.
- Марко!
Не тямила, що простяга до нього руки.
Вони щиро обнялись.
Так все сталося несподiвано й просто, немов тiльки вчора розстались.
Гафiйка смiялась дзвiнким, уриваним смiхом, мов намисто низала - сама
не знала, чого. Рука Маркова тепло лежала на ©© станi. Борода лоскотала
чоло.
- Дивiться, а вiн з бородою, як дiд...
Вони одiйшли попiд верби. Гафiйка була якась нова, прозора, старша
- Ти мене не забула?
- Нi, не забула.
- Ждала?
- Ждала.
- А тимчасом розкидала листочки?
Голос у нього тремтiв.
- Ти звiдки зна ш? Авжеж пiдкидала. Зна ш, Марку, не тi тепер люди, що
перше. I в нас була заба-стовка.
- Ов!
Гафiйка страшенно горда.
- Аякже. Багачi так налякались, так налякались. Мiй хазя©н ходив, як
нiч, навiть ©сти покинув. Покладе ложку - не можу, каже. I все бо©ться.
- А батьковi твомiу i досi досадно, що я не в Сибiрi?
Гафiйка вся стрепенулась.
- Де там! Як сталось з татом нещастя - змiнилися зовсiм. "Правду,
кажуть, говорив Гуща"... Добре, що ти прийшов. Тепер нам легше буде....
- Кому се нам?
Тодi Гафiйка розказала Марковi, як вони цiлу зиму збирались, як Прокiп
приносив з мiста книжки i листочки, скiльки до них пристало народу. Навiть
Прокопiв дядько, Панас. "Розкажiть, каже, про тих демократiв"...
Гафiйка розсипалась смiхом на згадку про дядька Панаса.
- Такий кумедний!..
Марко взяв ©© руку в свою.
- Хороша ти.
Гафiйка почервонiла, навiть поночi видко.
- Що - я...
Коло Гущi скоро скупчилась молодь. Вiн усе зна , сидiв у тюрмi. Од
нього вперше почули, що села скрiзь гуртуються в спiлки. Довгими осiннiми
вечорами велись безконечнi розмови та суперечки. З сво©м невеликим
гурточком вiн завiв новину - гуртову працю. Разом орали i молотили - i все
виходило краще та швидше у них, нiж у людей. Якось само собою перевелась
на селi п'яна парубоча сваволя, бiйки та нiчний галас. Тi, що недавно
робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання. Навiть старi
хвалили Гущу. Вони ходили розпитать в нього, чи скоро буде нарiзка. Вiн
певно зна . Марко смiявся. Нiхто з добро© волi землi не дасть. Як! не
будуть землю дiлити? Що ж тодi буде? Що ©м робити?
Тiльки панський пастух Хома мав завжди готову одповiдь:
- Як що робити? Бити. Не лишити i на насiння.
Андрiй з-за плечей Хоми здiймав скалiчену руку, сварився нею i верещав:
- Бити й палити. Як хочеш, пане добродзею, покушать меду, викури
бджiл...
Кого ©м слухать?
Гуща говорить про спiлку. Прокiп про волю, а Хома радить бити й палити.
Панас Кандзюба, важкий i сiрий у сво©й свитi, як скиба, одвалена
плугом, сiяв очами нудьгу питання: кудою йти? де правди шукати?
Вiн нiкому не вiрив.
- Хiба мужик зна ?
Якби прийшов хтось iнший, видющий, простягнув руку, показав шлях.
А мужик? Що зна мужик? Одна йому шкура, та й в латках.

* * *

Щоночi тепер пожежi. Як тiльки смеркне, i чорне небо щiльно укри
землю, далекий обрiй враз розцвiта червоним сяйвом i до самого рання
осiннi хмари наче троянди. Iнколи сяйво далеке, ледве помiтне, чуже, наче
мiсяць там сходить, а часом спахне пiд самим селом, аж хати рожевiють i
жеврiють вiкна.
Вийде Маланка з хати, схова руки пiд хвартушину й задивиться на
пожежу. Що горить? Де? Люди не сплять, хоч пора б вже ©м спати. Стоять пiд
воротьми, читають небеснi знаки. Пливуть голоси з пiтьми, хто зна - чи©,
i гинуть у пiтьмi.
- Пан в Переорках горить.
- Де там! Десь ближче - там у Млинищах, або у Рудцi.
- Пiдпалено, видко.
Собаки виють скрiзь по дворах, - i сумно i моторошно осiнньо© ночi.
- Вчора горiла економiя в Гутi.
- А позавчора клунi хтось пiдпалив...
- Згорiла, кажуть, дощенту сам попiлець.
Траплялось, вогонь подавав звiстку вогню. Як тiльки займеться десь небо
- з другого боку вста зараз червоний туман i розгорта крила. Тодi чорне
село, як острiв на вогняному морi. Вiтер часом приносить чад, далекi
дзвони, тривогу.
Що дi ться, господи боже!.. Горять все пани, генерали, великi "члени",
що й доступиться до них не можна було, i нiхто спинити не може...
Блукали поночi люди. як тiнi, плакали дiти, i худоба обзивалась в
хлiвах. А вогонь то здiймався, то падав, неначе дихали груди, розкидався
снопом, розпливався туманом, i цвiли хмари на небi, немов троянди.
Маланка тремтiла.
- Йди спати, - сердивсь Андрiй.
- Страшно, Андрiю...
- Чого там страшно. Так ©м i треба.
Але Маланка не могла спати. Ще довго тупали ноги попiдвiконню, лiтали
чи©сь слова, свiтились маленькi вiкна i сумно вили собаки.
Уранцi дими снувались понад селом i лоскотали нiздрi. Люди нюхали чад i
позирали на панський двiр.
Лук'ян Пiдпара аж почорнiв. Кожно© ночi здiйма з стiни рушницю та йде
на поле, пiд клунi. Ходить страшний, високий, волочить тiнь за собою, що
оддiлили вiд нього вогнi пожежi, i все наслуха . З-пIд волохатих брiв
кидають очi далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук.
Ось обiйшов вiн навкруги клунi i раптом ста : щось чорнi на полi.
- Хто там?
Поле нiму , знесилене лiтом, спить мертвим сном, руде, обдерте.
Пiдпара знов ходить. Звiдти, з вогняного моря, йдуть на нього всi
страхи i всi турботи, а вiн мiцнiше стиска рушницю i кида у пащу ночi:
- Хто йде? Буду стрiляти! - Сто©ть мiцний, як з крицi, i цiлиться в
пiтьму.
Нема нiчого, чи прича©лось?
Стрiля .
"Ох-ох-ох!!" стогне пiтьма над полем, i голоснiше завивають собаки в
селi...
А Пiдпара знов ходить, стереже клунi, суворий, безстрашний, готовий
оборонити сво не рушницею тiльки, а i зубами.

* * *

Дощi випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб
обсушитись, гляне на себе в калюжу, i знову лiзуть на нього важкi,
розтрiпанi хмари. Якiсь жовтi i каламутнi
днi родились по неспокiйних ночах, а люди ховались пiд свити та рядна,
вивертали шапки наверх козячим хутром i все мiсили болото. Перше негода
заганяла ©х в хату, тепер щось гнало ©х звiдти мiж люди. Кожний хотiв
бачити людське обличчя i чути голос. Мало спали по ночах. Однi не могли
одiрвати очей од далеких пожарiв, другi виганяли худобу на панське поле i
не спали, щоб бути напоготовi. Правда, пiсля того як економ ледве втiк з
поля в подертiй одежi, нiхто вже не важивсь займати конi, i вони смачно
гризли молоде руно, змите дощами.
Люди наче забули свою щоденну роботу. Рух у селi був незвичайний. Сво
поле цiкавило мало. Воно здавалось таким маленьким, мiзерним, не вартим
уваги i лежало облогом неоране, незасiяне навiть.
На зборнi все було повно: свити так тiсно тулились до свит, що мокра
одежа аж парувала. Чутки i поголоски, невiдомо звiдки узятi, мiсилися
вкупi, росли на очах, як тiсто в дiжi. Сухi безсоннi очi дивилися кожному
в рот, вухо уважно ловило кинуте слово. Що буде? як буде? Скрiзь встав
народ, бунту , хоче чогось, робочi бастують, покидають заводи, чагунка не
ходить. Що ж ©м сидiти, згорнувши руки, чекати, щоб за них хто подбав?
Бiля зборнi товпились тi, що надiйшли пiзнiше, i пхались у дверi.
- Про що вони там гомонять? Треба, щоб усi чули.
- Бачите ж - тiсно. Не потовпляться всi...
Коли проходив котрийсь з багачiв, Мандрика або Пiдпара, тi, що мокли
пiд ганком зборнi, брали його на зуби.
- Заходь, почу ш, як твою землю там дiлять.
- Не слухай, бо сало потонша з досади.
- Нiчого йому не буде. Бiдний з працi аж рветься, а багатому черево
дметься.
- Бiдний розкида , а багатий збира .
- Нiчого. Минеться. Доведеться i свинi глянуть на небо...
- Як будуть смалити.
Мандрика смiявся на кутнi i дрiбно перебирав ногами. Пiдпара насував
брови на очi i лаявсь.
Гуща часто десь пропадав. Повертався заболочений весь, мокрий, але
веселий. Гафiйка стрiчала його за городом Пiдпари.
- На станцi© був. Бастують. Вже другий день машина не ходить. Робочi
зiбрались i радять. Треба i нам скликать людей.
- I Прокiп тако© думки.
- Не можна гаяти часу.
- А де?
- Може, у лiсi, по той бiк балки.
- Ямищан кличте.
- Покличемо всiх.
Марко хотiв одiйти.
- Постiй, я щось покажу...
Гафiйка раптом почервонiла i нерiшуче стояла.
- Що там? Показуй.
Гафiйка одвернулась од Гущi i щось витягла з-пiд карсетки.
- Держи.
Вiн взяв кiнець, а вона розгорнула червону китайку.
- "Земля i вол..."
- Ще не дошила.
Вона засоромилась вся, аж сльози заблищали на очах.
- Я так... Як буде треба... Марiйка подерла нову спiдницю i вишила
другу, ще кращу.
I замовкла. Винуватi очi несмiло шукали Маркових.

* * *

Теплий туман слався по полю i налив балку по самi вiнця, так що дерева
потопали в ньому. Стовбур чорнiв у лiсi, чи манячiла людина, трудно було
вгадати. Тiльки там, де плече торкалось плеча, або чулось ззаду тепле
дихання, люди напевне знали, що вони не самi. Лиш почувалось, що з туману
лл ться в лiс жива течiя люду, як вода в долину, що лава росте й
збива ться в купу.
- Хто там прийшов?
- Се ми, ямищани.
I знов текло та м'яко шарудiло в лiсi.
- Хто там?
- Не бiйтесь. Сво©...
Вже почувалось, що й далеко так само, як тут, дихають груди, тiло
торка ться тiла i щось живе дна з далекими близьких, як хвиля дна
окремi краплини.
Черкне хто сiрник, - i на мить виткнеться з пiтьми з десяток сiрих
облич, здригнеться молочний туман i загра , як риза в церквi, жовта осiння
галузка.
- Чого мовчать? Нехай говорять...
- Говорiть... говорiть...
Велике тiло колихалось у туманi, i од краю до краю одна кров
переливалась у жилах.
Байдуже, хто говорив. Аби почути таке щось, що б зв'язало докупи
запорошенi думки, зiлляло надi© в один потiк i показало, кудою пливти.
Земля!
Бренькнуло слово, як висока струна, i настро©ло серце.
Давн , знайоме й близьке слово. Це не той сiрий жорстокий клапоть, що
як п'явка тягне з людини сили, а сам родить будяк; це щось чарiвне,
принадне, що одвiку манить стомлену душу, перелива ться, гра на сонцi як
мрiя, як щось невимовне, од чого змiнилася б доля i вище пiднялись би води
життя понад берегами.
Земля - дар божий, як повiтря, як сонце...
Земля для всiх. А хто ©© ма ?
А хто ж ©© ма ? Пан, багатир...
поле в руках багатих, i убогий мужик, що нiчого не ма , тiльки руки
та ноги... Тiльки сво© чотири кiнцi...
В туманi, то тут, то там, як островки, зринали глухi голоси.
"Тепер скажiмо так: менi потрiбна земля, бо сво © нема , й тобi
потрiбна... А пан те бачить i наганя цiну..."
"Не пан наганя, а самi б' мось за аренду, бо ти не вiзьмеш, то вiзьмуть
люди. Нiхто не хоче з голоду гинуть - та й платиш..."
"Однаково гинеш... Земля не виносить видаткiв, голодна не хоче родити.
А що вродила, все забрав пан".
"Пропада твоя праця... А на той рiк знов iдеш до пана, сам себе
дуриш..."
"Страшна видима смерть..."
Слухайте, слухайте! Годi вам там! Земля належить трудящим. Хто багатому
дав його багатство? Ми, мужики. I звiдки сила в нього? З нас, мужикiв...
Дiди нашi, батьки й самi ми життя цiле робили на пана. Хiба ж ми не
заробили собi землi?..
I знов у туманi бринiли окремi розмови, як зачепленi струни.
"Подать плати, москаля дай, щоб землю нашу од ворога боронив... А що ж
менi боронити, коли в мене землi нема? Зроби спочатку так, щоб була в мене
земля, а тодi й бери москаля, як ма що боронити..."
"Зруйнуймо засидженi гнiзда, як роблять iншi, викурiмо багачiв, щоб не
наважились бiльше вертатись, тодi миру вiльнiше буде, тодi в нас буде
земля..."
Панаса Кандзюбу кортiло. Вiн вже кiлька разiв крикнув: "Люди!
Християни!", але його не пускали.
- Мовчи, заважа ш.
А вiн лiз вже на дерево, важкий у сво©й свитi, як ведмежа, аж хрустiли
галузки.
- Люди, християни!
- Хто там говорить?
- А хто його зна ...
- Християни, ми довго терпiли. Воно правда, що пани товстобрюхi за
людей нас не мають, як леви рикають на мужика; народ розорили та ще й
ганяють за нами з москалями та посiпаками всякими. Наче за звiром. Але
потерпiмо ще трохи. Почекаймо велико© милостi й справедливостi.
- Вiд кого?
- Зна мо! Ждали!
Здригнувся туман неначе i колихнулось сподом, ось-ось хлюпне в береги.
- Нема терпцю! Урвався...
Панас iзлiз уже на землю й винувато обертався до сусiдiв.
- Хiба я що? Я згоден... я на все згоден... Як люди....
- Знайшовсь мудрий, потерпiмо, каже.
- Цитьте, - нехай говорить, хто почав.
- Говори, Гуща.
Долом шумiло, наче бурчак у повiнь котив по рiчцi камiння i рив береги.
А з туману, як з хмари, плив голос i падав мiж люди,
- Вся земля наша, одвiку, бо кожна грудка, кожен упруг политi потом,
погно нi кров'ю трудящих. Одберiм землю, i тодi кожен трудящий матиме
хлiба доволi для себе i для дiтей.
Ось слово: одберiм землю!..
Воно впало серед тако© тишi, що чутно було, як мостилась по гнiздах
птиця, або спросоння била крилом на вершечках дерев.
Одiбрать землю!
Цi два слова досi лежали на сподi кожного серця, як захований скарб, а
тепер, вийнятi звiдти, стали немов живим чимсь i говорили: ходiм за нами,
ми поведем.
Не руйнувати й не палити, а одiбрати. Вогонь що вiзьме, то вже не
оддасть. Ходiм i однiмем сво , неправдою взяте од нас i батькiв наших.
Одберiмо хлiб свiй кривавий, для розкошiв одiрваний од голодного рота.
Груди так повно зiтхнули, аж лiс обiзвався.
Велике тiло розросталося наче, простувало застоянi ноги, затерплi руки.
Почуло силу. I благовiстило у ньому, як дзвiн на великдень: "Буде земля,..
Однiмемо землю,.."
Ту саму землю, що, як мрiя далека, тiльки манила, а не давалась у руки,
що грала перед очима, як марево в спеку...
Тепер вона близько, простягни руку й бери.
I не хотiлось розходитись iз лiсу, розривати на частки могутн тiло...

* * *

Неспокiйно було в селi. З то© ночi, як сходились в лiсi i поклали
забрати панову землю, минув цiлий тиждень, але люди вагались. Всi
напружено ждали, а чого саме - нiхто добре не знав. Однi одно говорили, а
другi друге - i з тих розмов сплiталась сiтка, в якiй нi кiнця, нi
початку. Бастувала чагунка, бастували робочi, скрiзь було глухо,
каламутне, самотньо якось, i тiльки граки чорним ланцюгом крил в'язали з
свiтом село.
Щось дiялось навкруги. Мов наближалась градова хмара, а звiдки прийде,
де впаде i що зачепить - незвiсно. Важко, тривожно дихалось всiм у тi
похмурi днi, i неспокiйно минали довгi осiннi ночi. Якби хто крикнув на
пробi, бовкнув несподiвано дзвiн або розрiзав густе повiтря пострiл
рушницi, люди вибiгли б з хати та кинулись ослiп однi на одних.
Гафiйка не могла спати по ночах. Як тiльки смеркало, Пiдпара засував
дверi у сiнях, пробував довго, чи добре замкненi, i перше, нiж облягатись,
здiймав рушницю, мостив бiля себе сокиру. Гасилося свiтло, але Гафiйка
знала, що хазя©н не спить. Чула, як вiн неспокiйно ворушився на лавi,
важко сопIв, сiдав i наслухав. Потому знову вкладався i лежав прича©вшись,
але раптом зривався i шарив по долiвцi рукою, поки не знаходив сокири.
Тодi ставало знов тихо, пiд лавками пищали мишi, що вже перебирались на
зиму до хати, та таргани шарудiли у миснику. Але Пiдпара не спав, Гафiйцi
здавалось, що вона бачить його розплющенi очi, втупленi в пiтьму.
Нарештi, Пiдпара вставав i виходив. В Гафiйки калатало серце, i в такт
його перебоям гупали Пiдпа-ринi ноги коло стодоли, бiля стiжкiв або пiд
стiнами хати.
Часом хазя©н вибирався на нiч на поле, пiд клунi. Тодi знов хазяйка
товклася цiлiсiньку нiч, боялась, стогнала, охала i човгала шкарбунами од
вiкна до вiкна.
З наймитами Пiдпара поводився краще, не лаявсь, не пiдганяв, як перше,
але в спину ©м завжди дивилось пiдзорливе око, або пiд час розмови
зненацька вставала за ними важка, як дзвiниця, постать Пiдпари i кидала
тiнь.
Гафiйцi часами ставало так важко, що вона прохалась на нiч додому.
Маланка облягалась нерано. Андрiй вiчно був десь на людях i повертався
пiзно, а Маланка весь вечiр снувала мрi©. Щось буде. Прийде щось гарне i
перемiнить життя. Щось станеться раптом не сьогоднi, то завтра. й не
хотiлось нiчого робити i, склавши руки, як у недiлю, вона гаптувала
словами хитрi мережки. З Гафiйкою вдвох вони ставали на порозi у сiнях i
довго дивились, як свiтяться вiкна скрiзь по селi. Там, в кожнiй хатi,
чогось чекають, готовi, як сухий трусок, що жде пiдпалу. У кожнiй хатi
цвiте надiя, ростуть сподiвання.
I певно, нiколи ще стiльки не сходило свiтла, як у сi довгi, тривожнi
осiннi ночi.

* * *

Вiтер скакав з розгону, рвав голоси i дим, а блiде сонце, показавшись
на мить, висипало з-за хмар на землю сво останн багатство.
Гафiйка ловила хустя, що розметав вiтер по дворi, як стадо бiлих гусей.
Хазяйська сорочка надулась, котилася кругла, мов вагiтна жiнка, рукавами
ловлячи землю. Вiтер свистiв Гафiйцi у вуха, а ©й здавалось, що ©©
кличуть.
Нi, таки кличуть. Вона озирнулась.
Од ворiт махав на не© Прокiп.
- Чого ти?
Вона не чула.
- Що там таке?
- Неси твiй прапор.
За ворiтьми було повно народу. Тут i Маланка з сво©ми сухими руками,
важкий Панас Кандзюба, i дiти, що скакали пiд плотом, як горобцi.
- Швидше винось?
Що сталось?
Гафiйка метнулась до хати.
Кiлька рук простяглись до Гафiйки, але Прокiп взяв сам.
Вiн в'язав вже червону китайку до держака.
Народ нетерпляче гудiв. Таки дiждались. Прийшов манiфест.
Пiдпара стояв на хатнiм порозi, чорний, як тiнь, пiдпер плечима одвiрок
i мовчки дивився.
Нарештi прапор пiдняли. Червона китайка залопотiла на вiтрi i заскакали
на нiй слова, наче живi.
Земля i воля!
Всi зняли догори очi i щось пройшло по юрбi, немов зiтхання.
I рушили далi. Гафiйка забула за сво хустя. Бона йшла в юрмi, наче у
снi. Щось сталось. Сподiване, правда, бажане, але неясне. Якийсь манiфест.
Бiля не© був Прокiп, i ©й здавалося, що вiн одразу вирiс. Його великi
запрацьованi руки спокiйно лежали на держаку, ноги ступали твердо.
З сiрого гомону виривались окремi слова.
- Хвалити бога, дiждались люди...
- Всiм буде, всiм стане, - дзвенiла Маланка. Вiтер рвав тi слова i
кидав назад:
- Всiм стане, наша земля...
- Тепер, пане добродзею, одiллються вовковi овечi сльози.
На червонiм обличчi Андрiя молочнi вуси сидiли, як два голуби.
Панас Кандзюба свiтився.
- Озу м, Андрiю, пана у_ постоли!
- Аякже!..
Пiд плотами червонi дитячi ноги одкидали болото.
Дiти забiгали вперед i пискливо кричали:
- Земля i воля! Земля i воля!
Прапор мотався, наче вогонь на вiтрi...
З хат висипали люди. Вони здiймали шапки, хрестились i приставали.
Стрiчнi завертали назад.
- На зборню! Там манiфест.
Дорога наллялась народом.
Було нове щось в людях. Глибокi очi горiли на сiрих обличчях, наче
восковi свiчi по сутiнках в церквi. Гафiйцi здавалось, що ясна для не©
кожна душа i кожна думка, як своя власна. Щось урочисте було в трепетi
корогви, в тихому сумi осiннього сонця, в тривожно-ясних обличчях. Наче в
темну весняну нiч палали восковi свiчi в руках i пливло аж пiд зорi
"христос воскрес".
Раптом переднi спинились.
З-за вугла виплив другий потiк i перерiзав дорогу. I там теж червоний
прапор був попереду. Прокiп високо пiдняв свою корогву.
- Земля i воля!
- Земля i воля! Будьте здоровi з святом.
- Будьте i ви...
Усi змiшались.
Маланка обiймала вже ковалиху.
- Кумочко, кумо...
Не могла говорити.
Вони цiлувались. Сухi Маланчинi руки тряслись на гладких ковалишиних
боках.
- Слава боговi, слава..
Вiтер зiрвав в ковалихи з кiнчика носа сльозу.
Рушили далi. Тепер двi корогви, з' днавшись, попливли разом. Вони
хвилювали i вигинались, як окриленi вiтром вогнi.
Народ облiпив зборню так тiсно, що свити злились в одну суцiльну лаву i
не було чим дихать. На рундуцi читав щось Гуща. Вiн вже втомився, захрип,
але тi, що надiйшли, теж хтiли чути. Дальнi повитягали ши©, приклали
долонi до вух. Переднi не хотiли нiкого пускати, щоб ще раз почути. А люди
все йшли i однi другим налягали грудьми на плечi.
- Що вiн чита ? - воля, свобода, а де ж земля?
- Хiба не чу ш? Вiн тiльки про землю й чита .
Низьку Маланку зовсiм затерли. В теплi людського тiла, в випарах поту -
©й зовсiм добре. Вона не слуха. Що там! I так вiдомо. Се вже всi знають,
що землю оддали людям. Краще б, нiж тут стояти, пiти гуртом на панське
поле, пустить по ньому плуг. Побачити швидше, як вiн кра незмiрянi ниви,
одверта скибу, дiлить людей. Оце тво , а це мо ... Щоб порiвну всiм.
Дивiться! Навiть Андрiй зняв перед миром скалiчену руку, щоб не забули за
нього. А давно проклинав землю? Ну, та минулось. Тепер вона добра,
непам'ятлива, тепер у не© нема серця проти Андрiя. Сама земля смi ться до
не©, пода голос. Он! як гра проти сонця рудою стернею.
Бiля зборнi зiбрався весь мир.
Село спустiло. Самотою повзли мiж хатами бруднi дороги, наче плазували
чорнi гадюки, вiтер скуб солому по стрiхах, а на розритi городи спускались
хмари ворон.
Якась баба, вилiзши з хати, трималась за стiни i сердито кричала в
пустку:
- Де люди? Горить що? Га!
Нiхто не обiзвався до не©. Тiльки вiтер стукав дверима по покинутих
хатах, корови блукали по дворах та гризлись собаки помiж роями сухого
листу.
Помалу народ вертався з зборнi.
Дво iдуть.
- Чув? Свобода, воля, а яка воля?
- Хiба я не знаю? Бити панiв.
- Я розiбрав одразу. Дадено волю, щоб чорний народ стребив панiв.
Котрий, значить, живе з людсько© працi.
Баби:
- Як будуть розбирати економiю в пана, я вiзьму тiльки руду корову.
- А менi коли б пару гусей на розплiд. Такi хорошi гуси...
- Буде що взяти. Не заберемо ми, вiзьмуть чужi, а пан таки ж наш...
- Звiсно. Не даваймо нiкому свого.
Парубки раптом сповнили вулицю спiвом.
Пiд хатами багатих вони спинялись, пiдiймали догори корогву i на весь
голос гукали:
- Земля i воля!
Коли поховались, нехай хоч чують. Це ©м, як перець собацi...
Гущу та Прокопа мало не розривали. - Як воно буде? Чи скоро дiлитимуть
землю? А куплену землю - чи заберуть?
Марко хрипiв на всi боки, ледве встигав одповiсти, а Прокiп спокiйний,
як завжди.
Маланка ловила його за поли.
- Прокопе, слухай мене... се я, Маланка. Почекайте ж бо, люди, дайте
сказати. Чу ш-но, Прокопе, щоб менi одрiзали ближче, там, де пшениця
родить... Гляди, щоб не забув... Чу ш, Прокопе, га?
Вона зiгнулась, суха i маленька, захоплена вся одним непереможним
бажанням.

* * *

Кожний день нiс якусь новину. Там економiю розiбрали дощенту, там
спалили гуральню або сахарню, в iншому мiсцi рубали панськi лiси, орали
землю. I нiчого за се не було. Пани тiкали, никли перед лицем народу, як
солома в огнi. Щодня вiтер приносив свiжi дими, а люди свiжi оповiдання, i
нiхто бiльше не дивувався. Вчора се була казка, сьогоднi дiйснiсть, що ж
дивного тут? Правда, гуральня панича Льольо, економiя пана - мулили очi.
Чого ще ждуть?
- Хiба ми за людей гiршi? Уже ж рiшили.
Невдоволенi були, але верх брали Гуща та Прокiп.
Проте вечорами дехто запрягав конi i порожнем вимикався на нiч з села.
Ходили i пiшi. Застромляли сокиру за пояс, мiшок пiд плече i тягли через
поле в сусiднi села по панське добро. Ночами по розгрузлих дорогах
безперестанку котились наладнованi хури мiшками зерна, картоплi, цукру.
Тi, що виходили пiшi, вертались кiнно, на баских конях, або гнали перед
себе корову. На другий день висиплялись до пiвдня, i лиш по колесах,
умазаних в кал, сусiди знали, що той чи iнший ©здив вночi на здобич. Часом
дiти грались новими цяцьками, уламками пляшечок, ручками од дверей, або
молодиця шила, на заздрiсть другим, розкiшний очiпок з шматини, якою пани
оббивають стiльцi. Ходила й Маланка.
Вона ледве приперла мiшечок муки, засапалась i стогнала.
Андрiй уминав смачнi паляницi та все хвалив, але Маланка не ©ла.