лiкування i потiм вiдбув знову на Капрi. Тiльки-но продзвонив дзвiнок, що
означав закiнчення робочого дня, Марина схопила свою бiсерну торбинку i,
навiть не причепурившись, не чекаючи подоуг, поспiшила додому. Вона
боялася, що вже не застане сестри: Надiя часто перед вечором зникала з
дому i поверталася досить пiзно. А в Марини для не© сьогоднi була
пропозицiя...
Надiя була ще дома i, здавалося, не збиралась виходити. На запитання
сестри про ©© справи та не вiдповiла, навiть не пiдвела голови, схилено©
над книжкою.
За обiдом Надiю також не можна було викликати на розмову. Тодi Марина
запропонувала:
- Сьогоднi я хочу пiти на Болдину гору, прогулятися трохи...
Надiя мовчала.
- Ти не хочеш пiти зi мною?
- Пiду.
- Нам треба трохи розважитись, Надiйко.
- Треба.
- Можливо, там я тобi щось скажу, якусь новину... В цю мить до кiмнати
зайшла мати.
- Куди збира тесь? - запитала мати.
- На прогулянку,- вiдповiла жваво Надiя,- Марина хоче розповiсти менi
сво© секрети...
Злегка ображеним тоном Марина промовила:
- Не секрети... i тим бiльш не мо©... А просто - весна закiнчу ться...
набридло жити так, як ми живемо... Хочеться нарештi дихнути свiжим
повiтрям... Поки не пiзно
Стара мати стривожено поглядала на дочок. Знову щось затiвають. Тiльки
на цей раз обидвi разом. До цього кожна з них дiяла окремо, i мати мала
вiд них самi прикростi. Тепер знову...
День був робочий i на Болдинiй горi народу було небагато. Сестри обрали
затишне мiсце, вкрите густою травою й квiтами. Марина, напiвлежачи,
дивилася на Десну вниз, на далекi га©, що вже заволiкалися синiм туманом.
Надiя сидiла на травi, обхопивши руками колiна, нерухомо дивилася вдалину
i, здавалося, збиралась довго мовчати. Весна з непереможною силою
примусила ©© думати про Григорiя, i вона останнiми мiсяцями мовчки.
замкнено сумувала.
- Вiд Михайла Михайловича не було ще листа... - мрiйно промовила
Марина.- Тепер вiн саме при©хав на Капрi i цiлi днi, певне, серед друзiв
або бiля моря... Як вiн любить море!..
- Вiн тобi часто пише, коли бува у вiд'©здi?
- Часто... Через день, а то й щодня... Надiя все ще дивилася в одну
точку на обрi©. Потiм несподiвано запитала:
- Як ти гада ш, буде Григорiй на волi?
- Н-не знаю...
Надiя засмiялась.
- Ти не бiйся мене вразити чи розчарувати. Говори те, що дума ш...
Однаково, я багато передумала i перемучилась, i тво© слова не завдадуть
менi бiльшо© муки. Я хочу почути твою думку.
- Я думаю,вiдповiла нерiшуче Марина,- iншi так думають, що його
засудять на заслання. Тобi треба пiдготуватися до такого вироку i
примиритися з думкою про розлуку...
Цi кiлька раптово кинутих слiв немовби збудили Марину, що давно вже
хотiла сказати ©х сестрi. Вона розчервонiлась, i очi заблищали. Але Надiя
звелася навколiшки, повернулась до сестри обличчям, знову засмiялася, чим
немало здивувала сестру, бо смiх не був ©й властивий. Потiм спокiйно i
якось м'яко, натхненно промовила:
- Григорiй буде на волi. Вiн дiстане ©©, хоч за державним законом
заслугову каторги.
Марина, нiчого не розумiючи, здивовано дивилась в очi сестрi. Вони
натхненно i та мниче всмiхалися. Потiм Надiя почала про iнше:
- Скажи, Маринко, ти нудьгу ш без нього?
Вона сiла ближче до сестри. Марина розумiла, що Надiя говорить про
Коцюбинського. Вiдповiла:
- Ми з ним так знайомi вже бiльше як шiсть рокiв.
- О! Ти менi цього не розповiдала...
- А нащо?.. Все ж таки я багато чого розповiла тобi...
Надiя обняла сестру.
- Маринко, наша мати нiколи не буде щасливою... через нас... Адже ми
пiшли не тими стежками, про якi мрiяла мати. Ми перероста мо дiвуючи...
Вона не може збагнути, чому ми не одружилися досi... Певно, вона не дiжде
онукiв, бо ж...
Марина тихо плакала, ховаючи обличчя на грудях сестри.
- Скажи, ти любиш його? - питала Надiя. Марина вiдповiла не вiдразу.
Вона трохи заспоко©лася, втерла хусточкою очi. Тремтячим голосом
вiдповiла:
- Я ж звикла до нього... Шiсть рокiв... Я не уявляю себе без нього.
Колись ми думали ви©хати звiдси i одружитися. З цього нiчого не вийшло.
Потiм ми не раз говорили про те, щоб розiйтися,- i теж нiчого не вийшло...
I тепер я тiльки хотiла б, щоб вiн був щасливий, щоб вiн мiг здiйснити
свою мрiю. I бiльш нiчого я не хочу! Я не вiрю в наше одруження. Це
нездiйсненна рiч... Та коли б це дивом якимсь здiйснилося, то тiльки
зiпсувало б нашi вiдносини... Може, сво©м почуттям до нього i я приношу
людям якусь користь. А дiти... Не всiм же жiнкам виховувати дiтей...
З-за Десни насувався чудовий вечiр, але було сумно. Коли сестри,
обнявшись, покидали гору, Надiя спитала:
- А де ж новина, яку ти менi обiцяла?
- Я берегла ©© на кiнець, щоб не псувати тобi вечiр.
Сьогоднi в мене був Чиж i повiдомив, що наприкiнцi мiсяця вiдбудеться
суд...
- Коли ж точно?
- Не сказав... Через кiлька днiв, у Ки вi. Значить, цими днями Григорiя
заберуть з Чернiгова. З несподiванки Надiя спинилася.
- Значить, не пiзнiше, як через п'ять-шiсть днiв?
- Так.
- Ходiмо, ходiмо швидше... Треба швидше додому.
I Надiя майже тягла тепер сестру пiд руку. Та ледве встигала за нею.
Хтось ходив бiля ©х будинку. Коли вони наблизились. Надiя раптом
звiльнила руку.
- Це до мене,- сказала вона i поспiшно сама пiдiйшла до чоловiчо©
постатi. Через хвилину вони зникли в мороцi зовсiм не освiтлено©
чернiгiвсько© околицi.
По©зд вузькоколiйно© залiзницi, що йшов на станцiю Крути, вiдходив з
Чернiгова вранцi. Надiя боялася, що Григорiя проведуть до вагона ранiше
загально© посадки. Вона вклала в долоню швейцаровi срiбного полтиника i
вiльно вийшла на перон. Незабаром подали вагони, але пасажирiв ще не
випускали з вокзалу.
Надiя сiла на запорошену зелену лаву на перонi i пильно оглядала неначе
мертвий по©зд. Мiнiатюрний жiночий чемоданчик стояв бiля не©, а на колiнах
лежала бiсерна торбинка. Через новий темносинiй брилик i густу вуаль, що
падала нижче очей, ©© не зразу можна було пiзнати.
Вона не помилилась: за кiлька хвилин до посадки вивели на перон
Григорiя. По боках iшли два унтери, тримаючи руки на розстебнутих кобурах
наганiв. Трохи оддаля слiдом iшов назирцi тюремний пристав. Надiя нижче
спустила вуаль i вдала з себе цiлком байдужу до появи цих людей. Вона
немовби в'дчула гордiсть за Григорiя, якого вели пiд не в мiру пiдсиленим
конво м. Очевидно, його вважали за винятково важливого злочинця.
Вона стежила, чи подивиться Григорiй в ©© бiк. Звичайно, вiн не мiг би
©© пiзнати, та вона цього й не хотiла. Але Григорiй пройшов пiд вартою за
якихось двадцять крокiв вiд не© i навiть не глянув у ©© бiк. Проте вона
змогла розглянути його обличчя. Воно трохи схудло, загар майже зник, але
очi залишились тi ж самi: глибокi, голубi, з iмлою. Здавалося, вiн трохи,
ледве помiтно, всмiхався i йшов зовсiм поволi, немов прогулюючись. А
обидва унтери нiяк не могли погодити сво© метушливi кроки з його повiльною
i поважною ходою. Пiдштовхувати ж його тут, на перонi, вони, звичайно, не
насмiлювались.
Всього хвилину бачила Григорiя. Його привели до вагона. Вiн зупинився
на мить, оглянувся довкола, немов прощався з Чернiговом, i швидко пiшов до
вагона. Вартовi зникли за ним. Потiм до того ж вагона зайшов тюремний
пристав.
Радiсне почуття в першу хвилину схвилювало Надiю, що бiльше як пiвроку
не бачила Григорiя. I вона не звернула уваги на головне - в сво му чи
казенному одягу був Григорiй? I вiдразу ж заспоко©лась: адже коли б вiн
був не в сво му звичайному одязi, а в казенному, ©й би впало це в око.
Вона на одну мить заплющила очi, i вiн постав перед ©© уявою, тут, на
перонi, в чорнiй вишиванiй косоворотцi шовковим шнурком замiсть ременя, в
чорних штанях i м'яких чоботях, немов удруге проходив недалеко вiд не© пiд
вартою, легко ступаючи пружною ходою, розглядаючи ясний ранок крiзь iмлу
сво©х блакитних очей. ©й заманулось, як колись, провести долонею по його
бiлявiй, злегка пiднятiй ранковим вiтром чупринi, взяти з його рук кепi,
жартома надягти собi на голову...
"Що ж я гаюся? - раптом пiдхопилась вона. Хотiла доручити швейцаровi
взяти квиток до першого вагона, куди повели й Григорiя. Потiм роздумала: -
Треба брати самiй, тiльки самiй..."
Бiля каси не було нiкого. Нечисленнi пасажири вже встигли взяти квитки.
- Один... промовила вона, нахилившись до вiконця касировi.
I поки касир, не поспiшаючи, готував ©й квиток, Надiя мимоволi, на одну
мить, знову заплющила очi, i здавалось ©й, що бiля самого ©© обличчя - очi
Григорiя i вона вiдчува м'який подув його дихання. I коли б хто спитав ©©
в ту хвилину, чим заплатила б вона за свободу свого Григорiя, Надiя
змiряла б того повним презирства поглядом... Хiба дозволила б вона навiть
думати про цiну його свободи? Вона вiддала б йому з радiсною усмiшкою
життя!
Спочатку допустила була необережнiсть: пiшла до вагона з того кiнця,
куди заводили й Григорiя. На дверях стояв унтер i не пустив ©©. З-за
широких плечей унтера дiвчина побачила зацiкавлений погляд пристава. Тодi
вона, лаючи в думках себе за необачнiсть, пiшла до вагона з другого кiнця,
куди проходили й iншi пасажири. Григорiя посадили в окремому вiдкритому
купе в самому кiнцi вагона i нiкого повз купе не пускали. Надiя смiливо
обрала собi мiсце на сумiжнiй, через стiнку, лавi i сiла на краю бiля
проходу.
По©зд незабаром рушив. Надiя вийняла з чемоданчика книжку i розкрила ©©
перед собою. Звичайно, ©й було не до читання. Вона прислухалася до
навколишнiх розмов, i iнодi до не© досягали окремi слова з розмови унтерiв
за тонкою стiнкою купе. Щоб хтось з пасажирiв не розпочав з нею розмови,
вона удавала, що захоплена книгою, ©й треба було бути на сторожi весь час,
треба було стежити за кожним рухом вартових Григорiя. Розмова тiльки
заважала б ©й.
Минула година, друга. Розмови то стихали, то знову починались. Дехто з
пасажирiв розгортав снiданок, i по вагону йшов дух рiзно© ©жi. Проти Надi©
сидiв якийсь кремезний лiтнiй чоловiк, добре вдягнений i вгодований,
видно, з купцiв. Вiн хотiв i все не насмiлювався розпочати розмову з
Надi ю. Поряд нього сидiло ще два пасажири: очевидно, мати з дочкою, що,
розклавши просто на лавi газету, виложили на не© шинку, яйця, пирiжки,
булку i навiть виставили чайник з окропом. Чоловiк насторожився. Видно,
його розбирав апетит. Коли ж одна з жiнок вийняла малесеньку пляшечку з
ромом i налила трохи в чашку з ча м, купець голосно втягнув нiздрями
повiтря, ловлячи знайомий дух, потiм крякнув i вибачився перед Надi ю.
- Вибачте, мадемуазель... дозволите й менi?.. Дiвчина здивовано, нiчого
не розумiючи з несподiванки, дивилась на купця, що вийняв з боково© кишенi
сюртука пляшечку з коньяком, а з чемодана склянку i, побажавши жiнкам
здоров'я, вихилив одним духом. Жiнки подякували i запросили його до сво ©
трапези. Купець подякував таким тоном, немов вiдмовлявся, а тимчасом
захопив у них з газети складаним ножем шматок шинки i довго й старанно
жував ©©, смакуючи.
- Добре! - сказав вiн i, настромивши на нiж ще один шматок шинки,
вiдрекомендувався жiнкам:
- Купець... по галантере©... Що? Гiльдi©? Я без гiльдi©. Я задоволений
тим, що .
Потiм налив ще пiвсклянки коньяку i заховав пляшечку до кишенi, бо
жiнки вiд його частування вiдмовились. Вихилив коньяк з склянки i голосно
проковтнув його. Потiм, не поспiшаючи, взявся за пирiжки.
Тепер усi трое дружно чавкали, ковтаючи разом з ©жею й слова.
Надiя зранку не думала про ©жу. Пiдвела голову i побачила, як пристав з
сусiднього купе дивиться на не©. Не зрозумiла, чи вiн зацiкавився нею, чи
просто з нудьги блука очима по вагону. Думала про те, що добре було б i
©й, щоб не викликати пiдозри в пристава, взятися й собi з виглядом
безтурботностi за снiдання. Та це було над ©© сили.
Пристав не одвертав од не© свого погляду. Тодi дiвчина удавано
позiхнула i знову взялася за книжку.
- Десь я зустрiчав вас...- промовив несподiвано до не© купець без
гiльдi©.- Не пригадую... Але ваше обличчя менi добре знайоме.
Загiрна подивилась на нього суворо, роздратовано, i купець без гiльдi©
заметушився.
- Пардон... мадемуазель... Вибачайте. У мене така вдача - як випив, то
iншим не даю спокою... Бiльше я - нi слова... Читайте спокiйно.
Потiм показав вiдставленим великим пальцем за плече, назад, до купе з
Григорi м i вартою:
- Везуть...голос його притих до шепоту.- I звiдки? З нашого
Чернiгова!.. Значить, i в нас вони ... Голубчики!.. Не можу .втямити.
Тисячу лiт сто©ть мiсто, тисячу лiт спокiй i благодать. Чого ще людям
хотiти? робота, хлiб i картопля... святинi, що тiшать православну
душу. Чого людям треба?! - закричав раптом вiн i, злякавшись, знову
перейшов на шепiт.- Я люблю людей Що я без них? Але, скажiть, чого вони
хочуть?
Надi© не до вподоби була його розмова, i вона знову нахилилась над
розкритою книгою. Тодi купчик без. гiльдi© пiдсунувся ближче до жiнок. .
- А ви до Ки ва?
- До Ки ва. У Лавру везу дочку. Ще не була нiколи... У нас завод -
свiчки робимо... Дочку замiж вiддаю. От перед весiллям хай побува ...
Купець був зворушений такою вiдвертiстю старо© жiнки, ©х розмова
перейшла на родиннi теми. Потiм до купе зайшов пристав i сiв проти жiнок,
бiля Надi©, з явною метою розважитися й собi. Вiд розмов про зятiв,
придане i архi рейський хор перейшли на Державну думу. Пристав, коли
говорив, то все оглядався в бiк
Надi©, бажаючи, певне, почути пiдтвердження сво©х думок вiд не©. I ©й
доводилось iнодi якось висловлювати й свою думку. I пристав i купець без
гiльдi© вiдразу ж поставились до Надi© з повагою. Певне, ©м iмпонувала ©©
суворiсть i небагатомовнiсть.
А Надiя запитувала себе: пiдозрiва ©© пристав чи просто хоче
розважитись? I, немов вiдповiдаючи на ©© настороженi думки, пристав почав
говорити про соцiалiстiв i студентiв, що намагалися пройти в Думу.
- А я гляну на людину,- говорив вiн, завзято пiдкручуючи довгий чорний
вус,- i бачу, чим вона дише. Порядну людину вiдразу пiзнаю,- i вiн
уклонився поштиво в бiк Надi©,а коли ти агiтатор, то переодягайся хоч би й
у спiдницю - вiдкрию, тiльки гляну...
Володарка свiчного заводу, що пiсля снiданку i чаю з ромом не витримала
полiтичних розмов чоловiкiв i почала дрiмати сидячи, раптом клiпнула очима
i вставила сво :
- Поряднi люди богом мiченi, а злодi© i крамольники - чортом... Прости
господи...- вона перехрестилась i вмить знову задрiмала.
Пристав попросив дозволу закурити, а купець без гiльдi© випередив його
i галантним жестом пiднiс розкритий срiбний портсигар. Пристав .подякував
i взяв цигарку.
I знову поточилася нудна подорожня розмова. Надiя намагалася не брати в
нiй участi i прислухалась до розмови вартових унтерiв у сусiдньому купе. З
уривкiв, якi ловила вона, можна було зрозумiти, що один з унтерiв хоче
трохи вiдпочити... У нього було якесь чергування вночi, вiн не спав i
тепер хотiв заснути. Через хвилину Надiя почула, як вiн гуркотiв чобiтьми
на лавi, вкладаючись спати. Це було добре, i Надiя терпляче почала
вичiкувати слушного моменту.
Вона сiла в по©зд з надi ю допомогти Григорiю втекти. Органiзацiя не
хотiла втрачати Григорiя Камищука i, поки не пiзно, треба було
органiзувати йому втечу. Мали зробити це без Надi©, але вона настояла, щоб
на цю операцiю було призначено й ©©. Все мало статися в Ки вi на вокзалi.
Там уже було тро товаришiв, якi чекали на прибуття по©зда i все
пiдготували для втечi.
Сидячи в вагонi, Надiя боялася, що втеча може не вiдбутися, Григорiя
одвезуть до тюрми i... тодi не було шансiв на порятунок. Ця думка не
залишала ©©.
Григорiй був близько, за яких два кроки вiд не©, за стiною, але не чути
було його голосу, крокiв, нiякого шуму. Цe дивувало Надiю. А проте вона
уявляла: Григорiй сидить бiля зачиненого вiкна i дивиться на лани, луки й
лiси, що тепер особливо чарують його сво ю широчiнню, багатством
травневого вбрання, млосним духом привiлля. Можливо, вiн дума зараз про
не©. Згаду , як рiк тому одно© iз таких же травневих недiль вони вдвох
плавали човном по Деснi, далеко за мiстом блукали в лiсi, мрiяли про
майбутню роботу, про свою майбутню долю.
Пам'ята вона розмову одного ясного травневого дня на високому березi
Десни, за Чернiговом. Вони сидiли, майже заховавшись у травi. Внизу, коло
води, безпорадно лежав ©х човен, якого вони витягли на пiсок. Вона читала
впiвголоса "Что делать?" Ленiна. Григорiй слухав, напiвлежачи на лiктi, i
поволi жував травину. Пам'ята , як вiн спинив ©© читання i несподiвано
промовив:
- Зна ш, Надi , я нiколи нiзащо не вiдiйду вiд боротьби, хоч би менi
загрожувала й петля.
- Чому ти про це говориш?
Вона подивилась в його обличчя i нервово стисла плечима.
- Так... Прийшло в голову... Та поки це станеться - ми ше поробимо...
Ще поморочаться з нами архангели.
Вiн засмiявся i жестом попросив ©© продовжувати читання.
I все ж таки було весело, радiсно... Невiдоме майбутн усмiхалось ©м.
Як швидко i несподiвано все закiнчилося...
В кутку купе, сидячи, дрiмала побожна мамаша. А проте завжди, коли
дочка занадто захоплювалась розмовою, вона розплющувала очi. i дочка
вiдразу опановувала себе й приборкувала в собi охоту до розмови з чужими
чоловiками. Ти не дозволялось багато говорити, а личило тiльки коротко i
стримано, без жодно© усмiшки, вiдповiдати на запитання.
В вагонi панувала нудьга. Бракувало цiкавих людей, невистачало тем для
розмови. Купчик без будь-яко© церемонi© незабаром розтягнувся на полицi i
захропiв. Панночка випадково зайшла до сусiднього купе та й залишилася
там. На обличчi пристава засвiтилося задоволення. Вiн немов тiльки й чекав
цього. Кахикнув по-змовницькому разiв зо два i, галантно пробачившись,
запитав Надiю:
- Можна поцiкавитись - далеко ©дете?
- До Ки ва,зовсiм необережно вiдповiла дiвчина i схаменулась: зовсiм не
слiд було йому про це говорити. Пристав блиснув зубами.
- Прекрасно... Значить, разом: я теж до Ки ва... Маю важливе доручення.
I раптом Надiя вирiшила, що з приставом треба розмовляти, треба тримати
його бiля себе. Незабаром передбачалась пересадка на ки©вський по©зд, i в
не© буде привiд ©хати знову разом i не викликати в цього полiцая пiдозри.
Вона змiнила свою звичайну стриману манеру.
- Ви з Чернiгова? Менi зда ться, я вас зустрiчала там...
- Дуже можливо... Мене там, правда, ще мало знають... Я нещодавно туди
перевiвся з Одеси.
- О, з Одеси до Чернiгова!.. Яка рацiя?
- Була рацiя... Сам навiть просився.
- В Чернiговi нудно...
- Менi весело. Тим бiльше, що я часто дiстаю рiзнi вiдповiдальнi
вiдрядження до iнших мiст. Наша робота швидше небезпечна, нiж нудна.
- Що ви кажете - небезпечна?.. Невже небезпечна? Здивування Надi© явно
подобалось приставу. Вiн гордо поглянув на не©.
- Ми охороня мо державний лад, а це в нашi часи небезпечно.
-- Не уявляю.
- О, багато людей, що ©м ми, охоронцi ладу, не до серця...
Пристав на мигах показав на сусiдн купе, хоча розмовляли вони
впiвголоса, щоб не прокинулись пасажири, i ©х все одно далi цього купе
чути не було.
- А хто там? - та мниче запитала Надiя. I пристав, запалюючи цигарку,
недбало, немов мiж iншим, кинув:
- Державний злочинець... Замах на губернатора.. В минулому коло десятка
терористичних актiв... Вiйськовий суд... Петля...
- Що ви кажете?! Це жахливо© Вiн, певне, страшний?..
- Прегидка мордяка... З першого ж погляду перекону шся, що це злочинний
суб' кт. Але бувають подiбнi люди й з при мними фiзiономiями, навiть
жiнки...
- Не уявляю! - вигукнула Надiя.
- Запевняю вас. Навiть вродливi. Я сам якось мав справу з
революцiонеркою, що була красунею. Вона стрiляла в мене з браунiнга.
- Просто важко повiрити!.. - все дивувалася Надiя. - У Чернiговi?
- Нi, в Одесi.
- Дуже цiкаво!
- Навпаки: це зовсiм не цiкаво i дуже непри мно, коли на вас цiляться з
револьвера...
- А у вас, пане пристав, мабуть, не пiднялась рука па жiнку?
- Де в чорта! - вигукнув вiн, забувши навiть про цигарку.- Я б ©©
задушив, коли б тiльки мав змогу. В таких випадках не до галантностi i
благородних жестiв... Хiба не жiнки стрiляли у мiнiстрiв i навiть у
великих князiв?
Але, схаменувшись, вiн зразу знизив голос так, щоб чула його тiльки
Надiя, i знову роблено кахикнув кiлька разiв. Знову почав запалювати
загаслу цигарку, обмiрковуючи дальшу свою думку.
- Що ж, - запитала не без лукавства i глуму Надiя,- всi, кого ви
назива те революцiонерами, займаються цим самим... е... е... терором?
- Та-а-к, безумо-о-вно! - i пристав для переконливостi простягнув до
не© руки:в однiй була все ще незапалена цигарка, в другiй - догорiлий
сiрник.
Надiю розважала обмеженiсть i брехливiсть цього полiцая. Вона навiть
забула про обережнiсть i необачно глузувала з нього:
- Що чоловiки бувають такими - це ще менi зрозумiло, але щоб жiнки
стрiляли в полiцiю - нiзащо не повiрю!
Новий сiрник погас вiд схвильованого жеста пристава.
- Запевняю вас, панно,- старанно переконував вiн Надiю притишеним,
та мничим голосом. - Ви навiть не уявля те собi цих людей. В Одесi в тюрмi
була влаштована втеча одному полiтичному. У них був зв'язок з тими, що на
свободi. Пiд час прогулянки напали на доглядачiв, а з вулицi ©м перекинули
плетену драбинку. Дво з полiтичних перескочили по нiй через стiну i серед
бiлого дня втекли...
- Але ж варта...
- Що ж варта?... Один як тiльки перелiз, так i зник, як у воду впав.
Серед бiлого дня... Мабуть, щось одяг на себе, i його нiхто не пiзнав. А
другого чекала тут же, бiля тюрми, делiкатна панночка з рисаком, впряженим
у бiговi дрожки. Коли я, бувши без збро©, кинувся за цим полiтичним, який
прямував до ©© дрожок, вона тримала в однiй руцi вiжки, а в другiй
браунiнг i вистрелила в мене...
- Жах!.. - ледве вимовила Надiя.Ну, i влучила?
- Нi, я навмисне впав i вона дала маху... Коли б я не догадався впасти,
ви, панно, не мали б нагоди розмовляти отут зi мною...
- А полiтичний?
- Скочив до не© в дрожки i - тiльки й бачили. На таких рисаках можна
тiкати!.. - закiнчив пристав i знову дiстав сiрника.
- А яка вона з себе? - раптом спало на думку зацiкавитися цим Надi©.
Пристав спочатку трохи розгубився, але вмить знайшов вiдповiдну думку.
- Не можу вам докладно змалювати ©© обличчя але пам'ятаю, що була
красуня. Проте все одно вигляд у не© був специфiчний, злочинний. Я
п'ятнадцять рокiв служу на полiцейськiй службi i мав досить практики, щоб
придивитись до облич злочинцiв. Печать злочинця я пiзнаю на обличчi людини
ще задовго до того, як вона порушить закон. Злочинцi народжуються такими,
i тому заздалегiдь можна визначити кожному його майбутн ...
Але в цю хвилину Надiя прислухалась до iншого: за стiною, де був
Григорiй, загупали чоботи .унтера i почулись м'якi кроки Григорiя. Потiм
унтер вивiв ув'язненого з купе i повiв на другий кiнець вагона. Григорiй
не бачив Надi© в обличчя i тому не помiтив ©© присутностi. Дiвчина
напружила всю свою волю, щоб не виказати перед приставом свого раптового
хвилювання.
За кiлька хвилин вони мали повернутися, i вiн, побачивши ©© в обличчя,
пiзна свою Надiю, i тодi...
Вона швидко запнула обличчя вуаллю. Пiд вуаллю та ше в цьому
незвичайному для не© костюмi Григорiй, звичайно, не пiзна ©©, а пристав
не помiтить хвилювання на ©© обличчi.
- Я розумiю,сказав пристав, усмiхнувшись,ви хочете непомiтно для мого
злочинця роздивитись його обличчя...
Надiя нервово засмiялась, немов стверджуючи його здогад. В сво му
розпорядженнi вона мала занадто короткий час. По©зд проходив перелiсками.
Надi© здалося, що вiн пiшов повiльнiше: певне, пiдiймався на узвiз. У не©
вмить вистигло рiшення. Чого ждати?.. В Ки вi може не пощасгити, i тодi -
тюрма i довге заслання... I може, нiколи не зустрiнуться вони в життi.
Вона глянула на пристава Вiн знову запалював цигарку, що була туго набита
i не запалювалась. Пристав був зовсiм захоплений сво ю цигаркою.
Раптом за дверима, в другому кiнцi вагона, вона почула кроки. Це
повертались вони. Якихось п'ять-шiсть секунд - i вона зустрiнеться з
Григорi м. I за цю швидку, як ластiвка, хвилю в ©© уявi промайнули його
задумливi голубi очi, блакитне небо над чудовою Десною. Стривожила думка:
що буде в ©х життi через кiлька секунд.
Пристав дiстав з кишенi малесеньку щiточку i вдоволено розгладжував
вуса. Хропiв купчик без гiльдi©. Стукали, плутаючись у ритмi, колеса,
сонце заглядало в вiкно i слiпило очi приставу. "Все на щастя",- подумала
вона i розкрила великий ридикюль, немов шукаючи в ньому хусточку.
Григорiй i вартовий уже вiдчинили дверi i наближались. Надiя на мить
завагалась. Якась жiнка з дiвчинкою стояли в проходi, i в'язень з вартовим
на кiлька секунд затримались, поки мати забирала дiвчинку. За цi секунди
Надiя опанувала себе.
Григорiй не звернув на не© уваги. Коли вiн пройшов повз не©, Надiя
впустила книгу i нахилилась за нею. Унтер на мить затримався.
- Тiкайте,тихо промовила Надiя вслiд Григорiю i знову обернулась до
унтера, який чув, але не розiбрав, що саме вона сказала, i чекав, поки
вона поступиться йому дорогою. Вiн бачив у нiй подорожню даму свого
начальника i був надто чемний. А проте все це тривало одну мить. Раптом
унтер ринувся вперед, i Надiя догадалась: Григорiй побiг у порожнiй
тамбур. Вона мов ненавмисно затрималась у проходi, потiм заступила дорогу
унтеровi. Але вже скочив з свого мiсця пристав.
- Держи ©©! - гукнув вiн до унтера i вислизнув повз не© за Григорi м,
розстiбаючи кобуру.
Тодi Надiя вихопила з ридикюля маленький жiночий браунiнг i, коли
унтер, злякавшись, вiдскочив назад, вона повернулась i встигла двiчi
вистрелити в спину приставу.
Спантеличений унтер схопив ©© вже в дверях тамбура, i вона встигла
побачити, що там нiкого не було i дверi на схiдцi були вiдчиненi. I раптом
вона заспоко©лась.
Поки морочилися з приставом, унтер розгублено тримав Надiю в проходi
вагона за зв'язанi паском на спинi руки. Вона стомленим поглядом дичилась
на метушню у вагонi. По©зд прогримiв по мiстку. Надiя стала навшпиньки i
понад голови людей подивилась крiзь вiкно: по©зд поминув якусь рiчку i
йшов по невисохлiй ще вiд весняно© поводi драговинi. I вона радiсно
подумала про те, що Григорiй вже встиг добiгти до лiсу i тепер перебува
десь за рiчкою i драговиною...
Присгава поклали на лаву. Людей вигнали з купе. Мiж пасажирами
знайшовся якийсь старенький, певно, сiльський фельдшер. Вiн намацував у
пристава пульс. Далi повернувся до проходу, звiдки заглядав до купе
означав закiнчення робочого дня, Марина схопила свою бiсерну торбинку i,
навiть не причепурившись, не чекаючи подоуг, поспiшила додому. Вона
боялася, що вже не застане сестри: Надiя часто перед вечором зникала з
дому i поверталася досить пiзно. А в Марини для не© сьогоднi була
пропозицiя...
Надiя була ще дома i, здавалося, не збиралась виходити. На запитання
сестри про ©© справи та не вiдповiла, навiть не пiдвела голови, схилено©
над книжкою.
За обiдом Надiю також не можна було викликати на розмову. Тодi Марина
запропонувала:
- Сьогоднi я хочу пiти на Болдину гору, прогулятися трохи...
Надiя мовчала.
- Ти не хочеш пiти зi мною?
- Пiду.
- Нам треба трохи розважитись, Надiйко.
- Треба.
- Можливо, там я тобi щось скажу, якусь новину... В цю мить до кiмнати
зайшла мати.
- Куди збира тесь? - запитала мати.
- На прогулянку,- вiдповiла жваво Надiя,- Марина хоче розповiсти менi
сво© секрети...
Злегка ображеним тоном Марина промовила:
- Не секрети... i тим бiльш не мо©... А просто - весна закiнчу ться...
набридло жити так, як ми живемо... Хочеться нарештi дихнути свiжим
повiтрям... Поки не пiзно
Стара мати стривожено поглядала на дочок. Знову щось затiвають. Тiльки
на цей раз обидвi разом. До цього кожна з них дiяла окремо, i мати мала
вiд них самi прикростi. Тепер знову...
День був робочий i на Болдинiй горi народу було небагато. Сестри обрали
затишне мiсце, вкрите густою травою й квiтами. Марина, напiвлежачи,
дивилася на Десну вниз, на далекi га©, що вже заволiкалися синiм туманом.
Надiя сидiла на травi, обхопивши руками колiна, нерухомо дивилася вдалину
i, здавалося, збиралась довго мовчати. Весна з непереможною силою
примусила ©© думати про Григорiя, i вона останнiми мiсяцями мовчки.
замкнено сумувала.
- Вiд Михайла Михайловича не було ще листа... - мрiйно промовила
Марина.- Тепер вiн саме при©хав на Капрi i цiлi днi, певне, серед друзiв
або бiля моря... Як вiн любить море!..
- Вiн тобi часто пише, коли бува у вiд'©здi?
- Часто... Через день, а то й щодня... Надiя все ще дивилася в одну
точку на обрi©. Потiм несподiвано запитала:
- Як ти гада ш, буде Григорiй на волi?
- Н-не знаю...
Надiя засмiялась.
- Ти не бiйся мене вразити чи розчарувати. Говори те, що дума ш...
Однаково, я багато передумала i перемучилась, i тво© слова не завдадуть
менi бiльшо© муки. Я хочу почути твою думку.
- Я думаю,вiдповiла нерiшуче Марина,- iншi так думають, що його
засудять на заслання. Тобi треба пiдготуватися до такого вироку i
примиритися з думкою про розлуку...
Цi кiлька раптово кинутих слiв немовби збудили Марину, що давно вже
хотiла сказати ©х сестрi. Вона розчервонiлась, i очi заблищали. Але Надiя
звелася навколiшки, повернулась до сестри обличчям, знову засмiялася, чим
немало здивувала сестру, бо смiх не був ©й властивий. Потiм спокiйно i
якось м'яко, натхненно промовила:
- Григорiй буде на волi. Вiн дiстане ©©, хоч за державним законом
заслугову каторги.
Марина, нiчого не розумiючи, здивовано дивилась в очi сестрi. Вони
натхненно i та мниче всмiхалися. Потiм Надiя почала про iнше:
- Скажи, Маринко, ти нудьгу ш без нього?
Вона сiла ближче до сестри. Марина розумiла, що Надiя говорить про
Коцюбинського. Вiдповiла:
- Ми з ним так знайомi вже бiльше як шiсть рокiв.
- О! Ти менi цього не розповiдала...
- А нащо?.. Все ж таки я багато чого розповiла тобi...
Надiя обняла сестру.
- Маринко, наша мати нiколи не буде щасливою... через нас... Адже ми
пiшли не тими стежками, про якi мрiяла мати. Ми перероста мо дiвуючи...
Вона не може збагнути, чому ми не одружилися досi... Певно, вона не дiжде
онукiв, бо ж...
Марина тихо плакала, ховаючи обличчя на грудях сестри.
- Скажи, ти любиш його? - питала Надiя. Марина вiдповiла не вiдразу.
Вона трохи заспоко©лася, втерла хусточкою очi. Тремтячим голосом
вiдповiла:
- Я ж звикла до нього... Шiсть рокiв... Я не уявляю себе без нього.
Колись ми думали ви©хати звiдси i одружитися. З цього нiчого не вийшло.
Потiм ми не раз говорили про те, щоб розiйтися,- i теж нiчого не вийшло...
I тепер я тiльки хотiла б, щоб вiн був щасливий, щоб вiн мiг здiйснити
свою мрiю. I бiльш нiчого я не хочу! Я не вiрю в наше одруження. Це
нездiйсненна рiч... Та коли б це дивом якимсь здiйснилося, то тiльки
зiпсувало б нашi вiдносини... Може, сво©м почуттям до нього i я приношу
людям якусь користь. А дiти... Не всiм же жiнкам виховувати дiтей...
З-за Десни насувався чудовий вечiр, але було сумно. Коли сестри,
обнявшись, покидали гору, Надiя спитала:
- А де ж новина, яку ти менi обiцяла?
- Я берегла ©© на кiнець, щоб не псувати тобi вечiр.
Сьогоднi в мене був Чиж i повiдомив, що наприкiнцi мiсяця вiдбудеться
суд...
- Коли ж точно?
- Не сказав... Через кiлька днiв, у Ки вi. Значить, цими днями Григорiя
заберуть з Чернiгова. З несподiванки Надiя спинилася.
- Значить, не пiзнiше, як через п'ять-шiсть днiв?
- Так.
- Ходiмо, ходiмо швидше... Треба швидше додому.
I Надiя майже тягла тепер сестру пiд руку. Та ледве встигала за нею.
Хтось ходив бiля ©х будинку. Коли вони наблизились. Надiя раптом
звiльнила руку.
- Це до мене,- сказала вона i поспiшно сама пiдiйшла до чоловiчо©
постатi. Через хвилину вони зникли в мороцi зовсiм не освiтлено©
чернiгiвсько© околицi.
По©зд вузькоколiйно© залiзницi, що йшов на станцiю Крути, вiдходив з
Чернiгова вранцi. Надiя боялася, що Григорiя проведуть до вагона ранiше
загально© посадки. Вона вклала в долоню швейцаровi срiбного полтиника i
вiльно вийшла на перон. Незабаром подали вагони, але пасажирiв ще не
випускали з вокзалу.
Надiя сiла на запорошену зелену лаву на перонi i пильно оглядала неначе
мертвий по©зд. Мiнiатюрний жiночий чемоданчик стояв бiля не©, а на колiнах
лежала бiсерна торбинка. Через новий темносинiй брилик i густу вуаль, що
падала нижче очей, ©© не зразу можна було пiзнати.
Вона не помилилась: за кiлька хвилин до посадки вивели на перон
Григорiя. По боках iшли два унтери, тримаючи руки на розстебнутих кобурах
наганiв. Трохи оддаля слiдом iшов назирцi тюремний пристав. Надiя нижче
спустила вуаль i вдала з себе цiлком байдужу до появи цих людей. Вона
немовби в'дчула гордiсть за Григорiя, якого вели пiд не в мiру пiдсиленим
конво м. Очевидно, його вважали за винятково важливого злочинця.
Вона стежила, чи подивиться Григорiй в ©© бiк. Звичайно, вiн не мiг би
©© пiзнати, та вона цього й не хотiла. Але Григорiй пройшов пiд вартою за
якихось двадцять крокiв вiд не© i навiть не глянув у ©© бiк. Проте вона
змогла розглянути його обличчя. Воно трохи схудло, загар майже зник, але
очi залишились тi ж самi: глибокi, голубi, з iмлою. Здавалося, вiн трохи,
ледве помiтно, всмiхався i йшов зовсiм поволi, немов прогулюючись. А
обидва унтери нiяк не могли погодити сво© метушливi кроки з його повiльною
i поважною ходою. Пiдштовхувати ж його тут, на перонi, вони, звичайно, не
насмiлювались.
Всього хвилину бачила Григорiя. Його привели до вагона. Вiн зупинився
на мить, оглянувся довкола, немов прощався з Чернiговом, i швидко пiшов до
вагона. Вартовi зникли за ним. Потiм до того ж вагона зайшов тюремний
пристав.
Радiсне почуття в першу хвилину схвилювало Надiю, що бiльше як пiвроку
не бачила Григорiя. I вона не звернула уваги на головне - в сво му чи
казенному одягу був Григорiй? I вiдразу ж заспоко©лась: адже коли б вiн
був не в сво му звичайному одязi, а в казенному, ©й би впало це в око.
Вона на одну мить заплющила очi, i вiн постав перед ©© уявою, тут, на
перонi, в чорнiй вишиванiй косоворотцi шовковим шнурком замiсть ременя, в
чорних штанях i м'яких чоботях, немов удруге проходив недалеко вiд не© пiд
вартою, легко ступаючи пружною ходою, розглядаючи ясний ранок крiзь iмлу
сво©х блакитних очей. ©й заманулось, як колись, провести долонею по його
бiлявiй, злегка пiднятiй ранковим вiтром чупринi, взяти з його рук кепi,
жартома надягти собi на голову...
"Що ж я гаюся? - раптом пiдхопилась вона. Хотiла доручити швейцаровi
взяти квиток до першого вагона, куди повели й Григорiя. Потiм роздумала: -
Треба брати самiй, тiльки самiй..."
Бiля каси не було нiкого. Нечисленнi пасажири вже встигли взяти квитки.
- Один... промовила вона, нахилившись до вiконця касировi.
I поки касир, не поспiшаючи, готував ©й квиток, Надiя мимоволi, на одну
мить, знову заплющила очi, i здавалось ©й, що бiля самого ©© обличчя - очi
Григорiя i вона вiдчува м'який подув його дихання. I коли б хто спитав ©©
в ту хвилину, чим заплатила б вона за свободу свого Григорiя, Надiя
змiряла б того повним презирства поглядом... Хiба дозволила б вона навiть
думати про цiну його свободи? Вона вiддала б йому з радiсною усмiшкою
життя!
Спочатку допустила була необережнiсть: пiшла до вагона з того кiнця,
куди заводили й Григорiя. На дверях стояв унтер i не пустив ©©. З-за
широких плечей унтера дiвчина побачила зацiкавлений погляд пристава. Тодi
вона, лаючи в думках себе за необачнiсть, пiшла до вагона з другого кiнця,
куди проходили й iншi пасажири. Григорiя посадили в окремому вiдкритому
купе в самому кiнцi вагона i нiкого повз купе не пускали. Надiя смiливо
обрала собi мiсце на сумiжнiй, через стiнку, лавi i сiла на краю бiля
проходу.
По©зд незабаром рушив. Надiя вийняла з чемоданчика книжку i розкрила ©©
перед собою. Звичайно, ©й було не до читання. Вона прислухалася до
навколишнiх розмов, i iнодi до не© досягали окремi слова з розмови унтерiв
за тонкою стiнкою купе. Щоб хтось з пасажирiв не розпочав з нею розмови,
вона удавала, що захоплена книгою, ©й треба було бути на сторожi весь час,
треба було стежити за кожним рухом вартових Григорiя. Розмова тiльки
заважала б ©й.
Минула година, друга. Розмови то стихали, то знову починались. Дехто з
пасажирiв розгортав снiданок, i по вагону йшов дух рiзно© ©жi. Проти Надi©
сидiв якийсь кремезний лiтнiй чоловiк, добре вдягнений i вгодований,
видно, з купцiв. Вiн хотiв i все не насмiлювався розпочати розмову з
Надi ю. Поряд нього сидiло ще два пасажири: очевидно, мати з дочкою, що,
розклавши просто на лавi газету, виложили на не© шинку, яйця, пирiжки,
булку i навiть виставили чайник з окропом. Чоловiк насторожився. Видно,
його розбирав апетит. Коли ж одна з жiнок вийняла малесеньку пляшечку з
ромом i налила трохи в чашку з ча м, купець голосно втягнув нiздрями
повiтря, ловлячи знайомий дух, потiм крякнув i вибачився перед Надi ю.
- Вибачте, мадемуазель... дозволите й менi?.. Дiвчина здивовано, нiчого
не розумiючи з несподiванки, дивилась на купця, що вийняв з боково© кишенi
сюртука пляшечку з коньяком, а з чемодана склянку i, побажавши жiнкам
здоров'я, вихилив одним духом. Жiнки подякували i запросили його до сво ©
трапези. Купець подякував таким тоном, немов вiдмовлявся, а тимчасом
захопив у них з газети складаним ножем шматок шинки i довго й старанно
жував ©©, смакуючи.
- Добре! - сказав вiн i, настромивши на нiж ще один шматок шинки,
вiдрекомендувався жiнкам:
- Купець... по галантере©... Що? Гiльдi©? Я без гiльдi©. Я задоволений
тим, що .
Потiм налив ще пiвсклянки коньяку i заховав пляшечку до кишенi, бо
жiнки вiд його частування вiдмовились. Вихилив коньяк з склянки i голосно
проковтнув його. Потiм, не поспiшаючи, взявся за пирiжки.
Тепер усi трое дружно чавкали, ковтаючи разом з ©жею й слова.
Надiя зранку не думала про ©жу. Пiдвела голову i побачила, як пристав з
сусiднього купе дивиться на не©. Не зрозумiла, чи вiн зацiкавився нею, чи
просто з нудьги блука очима по вагону. Думала про те, що добре було б i
©й, щоб не викликати пiдозри в пристава, взятися й собi з виглядом
безтурботностi за снiдання. Та це було над ©© сили.
Пристав не одвертав од не© свого погляду. Тодi дiвчина удавано
позiхнула i знову взялася за книжку.
- Десь я зустрiчав вас...- промовив несподiвано до не© купець без
гiльдi©.- Не пригадую... Але ваше обличчя менi добре знайоме.
Загiрна подивилась на нього суворо, роздратовано, i купець без гiльдi©
заметушився.
- Пардон... мадемуазель... Вибачайте. У мене така вдача - як випив, то
iншим не даю спокою... Бiльше я - нi слова... Читайте спокiйно.
Потiм показав вiдставленим великим пальцем за плече, назад, до купе з
Григорi м i вартою:
- Везуть...голос його притих до шепоту.- I звiдки? З нашого
Чернiгова!.. Значить, i в нас вони ... Голубчики!.. Не можу .втямити.
Тисячу лiт сто©ть мiсто, тисячу лiт спокiй i благодать. Чого ще людям
хотiти? робота, хлiб i картопля... святинi, що тiшать православну
душу. Чого людям треба?! - закричав раптом вiн i, злякавшись, знову
перейшов на шепiт.- Я люблю людей Що я без них? Але, скажiть, чого вони
хочуть?
Надi© не до вподоби була його розмова, i вона знову нахилилась над
розкритою книгою. Тодi купчик без. гiльдi© пiдсунувся ближче до жiнок. .
- А ви до Ки ва?
- До Ки ва. У Лавру везу дочку. Ще не була нiколи... У нас завод -
свiчки робимо... Дочку замiж вiддаю. От перед весiллям хай побува ...
Купець був зворушений такою вiдвертiстю старо© жiнки, ©х розмова
перейшла на родиннi теми. Потiм до купе зайшов пристав i сiв проти жiнок,
бiля Надi©, з явною метою розважитися й собi. Вiд розмов про зятiв,
придане i архi рейський хор перейшли на Державну думу. Пристав, коли
говорив, то все оглядався в бiк
Надi©, бажаючи, певне, почути пiдтвердження сво©х думок вiд не©. I ©й
доводилось iнодi якось висловлювати й свою думку. I пристав i купець без
гiльдi© вiдразу ж поставились до Надi© з повагою. Певне, ©м iмпонувала ©©
суворiсть i небагатомовнiсть.
А Надiя запитувала себе: пiдозрiва ©© пристав чи просто хоче
розважитись? I, немов вiдповiдаючи на ©© настороженi думки, пристав почав
говорити про соцiалiстiв i студентiв, що намагалися пройти в Думу.
- А я гляну на людину,- говорив вiн, завзято пiдкручуючи довгий чорний
вус,- i бачу, чим вона дише. Порядну людину вiдразу пiзнаю,- i вiн
уклонився поштиво в бiк Надi©,а коли ти агiтатор, то переодягайся хоч би й
у спiдницю - вiдкрию, тiльки гляну...
Володарка свiчного заводу, що пiсля снiданку i чаю з ромом не витримала
полiтичних розмов чоловiкiв i почала дрiмати сидячи, раптом клiпнула очима
i вставила сво :
- Поряднi люди богом мiченi, а злодi© i крамольники - чортом... Прости
господи...- вона перехрестилась i вмить знову задрiмала.
Пристав попросив дозволу закурити, а купець без гiльдi© випередив його
i галантним жестом пiднiс розкритий срiбний портсигар. Пристав .подякував
i взяв цигарку.
I знову поточилася нудна подорожня розмова. Надiя намагалася не брати в
нiй участi i прислухалась до розмови вартових унтерiв у сусiдньому купе. З
уривкiв, якi ловила вона, можна було зрозумiти, що один з унтерiв хоче
трохи вiдпочити... У нього було якесь чергування вночi, вiн не спав i
тепер хотiв заснути. Через хвилину Надiя почула, як вiн гуркотiв чобiтьми
на лавi, вкладаючись спати. Це було добре, i Надiя терпляче почала
вичiкувати слушного моменту.
Вона сiла в по©зд з надi ю допомогти Григорiю втекти. Органiзацiя не
хотiла втрачати Григорiя Камищука i, поки не пiзно, треба було
органiзувати йому втечу. Мали зробити це без Надi©, але вона настояла, щоб
на цю операцiю було призначено й ©©. Все мало статися в Ки вi на вокзалi.
Там уже було тро товаришiв, якi чекали на прибуття по©зда i все
пiдготували для втечi.
Сидячи в вагонi, Надiя боялася, що втеча може не вiдбутися, Григорiя
одвезуть до тюрми i... тодi не було шансiв на порятунок. Ця думка не
залишала ©©.
Григорiй був близько, за яких два кроки вiд не©, за стiною, але не чути
було його голосу, крокiв, нiякого шуму. Цe дивувало Надiю. А проте вона
уявляла: Григорiй сидить бiля зачиненого вiкна i дивиться на лани, луки й
лiси, що тепер особливо чарують його сво ю широчiнню, багатством
травневого вбрання, млосним духом привiлля. Можливо, вiн дума зараз про
не©. Згаду , як рiк тому одно© iз таких же травневих недiль вони вдвох
плавали човном по Деснi, далеко за мiстом блукали в лiсi, мрiяли про
майбутню роботу, про свою майбутню долю.
Пам'ята вона розмову одного ясного травневого дня на високому березi
Десни, за Чернiговом. Вони сидiли, майже заховавшись у травi. Внизу, коло
води, безпорадно лежав ©х човен, якого вони витягли на пiсок. Вона читала
впiвголоса "Что делать?" Ленiна. Григорiй слухав, напiвлежачи на лiктi, i
поволi жував травину. Пам'ята , як вiн спинив ©© читання i несподiвано
промовив:
- Зна ш, Надi , я нiколи нiзащо не вiдiйду вiд боротьби, хоч би менi
загрожувала й петля.
- Чому ти про це говориш?
Вона подивилась в його обличчя i нервово стисла плечима.
- Так... Прийшло в голову... Та поки це станеться - ми ше поробимо...
Ще поморочаться з нами архангели.
Вiн засмiявся i жестом попросив ©© продовжувати читання.
I все ж таки було весело, радiсно... Невiдоме майбутн усмiхалось ©м.
Як швидко i несподiвано все закiнчилося...
В кутку купе, сидячи, дрiмала побожна мамаша. А проте завжди, коли
дочка занадто захоплювалась розмовою, вона розплющувала очi. i дочка
вiдразу опановувала себе й приборкувала в собi охоту до розмови з чужими
чоловiками. Ти не дозволялось багато говорити, а личило тiльки коротко i
стримано, без жодно© усмiшки, вiдповiдати на запитання.
В вагонi панувала нудьга. Бракувало цiкавих людей, невистачало тем для
розмови. Купчик без будь-яко© церемонi© незабаром розтягнувся на полицi i
захропiв. Панночка випадково зайшла до сусiднього купе та й залишилася
там. На обличчi пристава засвiтилося задоволення. Вiн немов тiльки й чекав
цього. Кахикнув по-змовницькому разiв зо два i, галантно пробачившись,
запитав Надiю:
- Можна поцiкавитись - далеко ©дете?
- До Ки ва,зовсiм необережно вiдповiла дiвчина i схаменулась: зовсiм не
слiд було йому про це говорити. Пристав блиснув зубами.
- Прекрасно... Значить, разом: я теж до Ки ва... Маю важливе доручення.
I раптом Надiя вирiшила, що з приставом треба розмовляти, треба тримати
його бiля себе. Незабаром передбачалась пересадка на ки©вський по©зд, i в
не© буде привiд ©хати знову разом i не викликати в цього полiцая пiдозри.
Вона змiнила свою звичайну стриману манеру.
- Ви з Чернiгова? Менi зда ться, я вас зустрiчала там...
- Дуже можливо... Мене там, правда, ще мало знають... Я нещодавно туди
перевiвся з Одеси.
- О, з Одеси до Чернiгова!.. Яка рацiя?
- Була рацiя... Сам навiть просився.
- В Чернiговi нудно...
- Менi весело. Тим бiльше, що я часто дiстаю рiзнi вiдповiдальнi
вiдрядження до iнших мiст. Наша робота швидше небезпечна, нiж нудна.
- Що ви кажете - небезпечна?.. Невже небезпечна? Здивування Надi© явно
подобалось приставу. Вiн гордо поглянув на не©.
- Ми охороня мо державний лад, а це в нашi часи небезпечно.
-- Не уявляю.
- О, багато людей, що ©м ми, охоронцi ладу, не до серця...
Пристав на мигах показав на сусiдн купе, хоча розмовляли вони
впiвголоса, щоб не прокинулись пасажири, i ©х все одно далi цього купе
чути не було.
- А хто там? - та мниче запитала Надiя. I пристав, запалюючи цигарку,
недбало, немов мiж iншим, кинув:
- Державний злочинець... Замах на губернатора.. В минулому коло десятка
терористичних актiв... Вiйськовий суд... Петля...
- Що ви кажете?! Це жахливо© Вiн, певне, страшний?..
- Прегидка мордяка... З першого ж погляду перекону шся, що це злочинний
суб' кт. Але бувають подiбнi люди й з при мними фiзiономiями, навiть
жiнки...
- Не уявляю! - вигукнула Надiя.
- Запевняю вас. Навiть вродливi. Я сам якось мав справу з
революцiонеркою, що була красунею. Вона стрiляла в мене з браунiнга.
- Просто важко повiрити!.. - все дивувалася Надiя. - У Чернiговi?
- Нi, в Одесi.
- Дуже цiкаво!
- Навпаки: це зовсiм не цiкаво i дуже непри мно, коли на вас цiляться з
револьвера...
- А у вас, пане пристав, мабуть, не пiднялась рука па жiнку?
- Де в чорта! - вигукнув вiн, забувши навiть про цигарку.- Я б ©©
задушив, коли б тiльки мав змогу. В таких випадках не до галантностi i
благородних жестiв... Хiба не жiнки стрiляли у мiнiстрiв i навiть у
великих князiв?
Але, схаменувшись, вiн зразу знизив голос так, щоб чула його тiльки
Надiя, i знову роблено кахикнув кiлька разiв. Знову почав запалювати
загаслу цигарку, обмiрковуючи дальшу свою думку.
- Що ж, - запитала не без лукавства i глуму Надiя,- всi, кого ви
назива те революцiонерами, займаються цим самим... е... е... терором?
- Та-а-к, безумо-о-вно! - i пристав для переконливостi простягнув до
не© руки:в однiй була все ще незапалена цигарка, в другiй - догорiлий
сiрник.
Надiю розважала обмеженiсть i брехливiсть цього полiцая. Вона навiть
забула про обережнiсть i необачно глузувала з нього:
- Що чоловiки бувають такими - це ще менi зрозумiло, але щоб жiнки
стрiляли в полiцiю - нiзащо не повiрю!
Новий сiрник погас вiд схвильованого жеста пристава.
- Запевняю вас, панно,- старанно переконував вiн Надiю притишеним,
та мничим голосом. - Ви навiть не уявля те собi цих людей. В Одесi в тюрмi
була влаштована втеча одному полiтичному. У них був зв'язок з тими, що на
свободi. Пiд час прогулянки напали на доглядачiв, а з вулицi ©м перекинули
плетену драбинку. Дво з полiтичних перескочили по нiй через стiну i серед
бiлого дня втекли...
- Але ж варта...
- Що ж варта?... Один як тiльки перелiз, так i зник, як у воду впав.
Серед бiлого дня... Мабуть, щось одяг на себе, i його нiхто не пiзнав. А
другого чекала тут же, бiля тюрми, делiкатна панночка з рисаком, впряженим
у бiговi дрожки. Коли я, бувши без збро©, кинувся за цим полiтичним, який
прямував до ©© дрожок, вона тримала в однiй руцi вiжки, а в другiй
браунiнг i вистрелила в мене...
- Жах!.. - ледве вимовила Надiя.Ну, i влучила?
- Нi, я навмисне впав i вона дала маху... Коли б я не догадався впасти,
ви, панно, не мали б нагоди розмовляти отут зi мною...
- А полiтичний?
- Скочив до не© в дрожки i - тiльки й бачили. На таких рисаках можна
тiкати!.. - закiнчив пристав i знову дiстав сiрника.
- А яка вона з себе? - раптом спало на думку зацiкавитися цим Надi©.
Пристав спочатку трохи розгубився, але вмить знайшов вiдповiдну думку.
- Не можу вам докладно змалювати ©© обличчя але пам'ятаю, що була
красуня. Проте все одно вигляд у не© був специфiчний, злочинний. Я
п'ятнадцять рокiв служу на полiцейськiй службi i мав досить практики, щоб
придивитись до облич злочинцiв. Печать злочинця я пiзнаю на обличчi людини
ще задовго до того, як вона порушить закон. Злочинцi народжуються такими,
i тому заздалегiдь можна визначити кожному його майбутн ...
Але в цю хвилину Надiя прислухалась до iншого: за стiною, де був
Григорiй, загупали чоботи .унтера i почулись м'якi кроки Григорiя. Потiм
унтер вивiв ув'язненого з купе i повiв на другий кiнець вагона. Григорiй
не бачив Надi© в обличчя i тому не помiтив ©© присутностi. Дiвчина
напружила всю свою волю, щоб не виказати перед приставом свого раптового
хвилювання.
За кiлька хвилин вони мали повернутися, i вiн, побачивши ©© в обличчя,
пiзна свою Надiю, i тодi...
Вона швидко запнула обличчя вуаллю. Пiд вуаллю та ше в цьому
незвичайному для не© костюмi Григорiй, звичайно, не пiзна ©©, а пристав
не помiтить хвилювання на ©© обличчi.
- Я розумiю,сказав пристав, усмiхнувшись,ви хочете непомiтно для мого
злочинця роздивитись його обличчя...
Надiя нервово засмiялась, немов стверджуючи його здогад. В сво му
розпорядженнi вона мала занадто короткий час. По©зд проходив перелiсками.
Надi© здалося, що вiн пiшов повiльнiше: певне, пiдiймався на узвiз. У не©
вмить вистигло рiшення. Чого ждати?.. В Ки вi може не пощасгити, i тодi -
тюрма i довге заслання... I може, нiколи не зустрiнуться вони в життi.
Вона глянула на пристава Вiн знову запалював цигарку, що була туго набита
i не запалювалась. Пристав був зовсiм захоплений сво ю цигаркою.
Раптом за дверима, в другому кiнцi вагона, вона почула кроки. Це
повертались вони. Якихось п'ять-шiсть секунд - i вона зустрiнеться з
Григорi м. I за цю швидку, як ластiвка, хвилю в ©© уявi промайнули його
задумливi голубi очi, блакитне небо над чудовою Десною. Стривожила думка:
що буде в ©х життi через кiлька секунд.
Пристав дiстав з кишенi малесеньку щiточку i вдоволено розгладжував
вуса. Хропiв купчик без гiльдi©. Стукали, плутаючись у ритмi, колеса,
сонце заглядало в вiкно i слiпило очi приставу. "Все на щастя",- подумала
вона i розкрила великий ридикюль, немов шукаючи в ньому хусточку.
Григорiй i вартовий уже вiдчинили дверi i наближались. Надiя на мить
завагалась. Якась жiнка з дiвчинкою стояли в проходi, i в'язень з вартовим
на кiлька секунд затримались, поки мати забирала дiвчинку. За цi секунди
Надiя опанувала себе.
Григорiй не звернув на не© уваги. Коли вiн пройшов повз не©, Надiя
впустила книгу i нахилилась за нею. Унтер на мить затримався.
- Тiкайте,тихо промовила Надiя вслiд Григорiю i знову обернулась до
унтера, який чув, але не розiбрав, що саме вона сказала, i чекав, поки
вона поступиться йому дорогою. Вiн бачив у нiй подорожню даму свого
начальника i був надто чемний. А проте все це тривало одну мить. Раптом
унтер ринувся вперед, i Надiя догадалась: Григорiй побiг у порожнiй
тамбур. Вона мов ненавмисно затрималась у проходi, потiм заступила дорогу
унтеровi. Але вже скочив з свого мiсця пристав.
- Держи ©©! - гукнув вiн до унтера i вислизнув повз не© за Григорi м,
розстiбаючи кобуру.
Тодi Надiя вихопила з ридикюля маленький жiночий браунiнг i, коли
унтер, злякавшись, вiдскочив назад, вона повернулась i встигла двiчi
вистрелити в спину приставу.
Спантеличений унтер схопив ©© вже в дверях тамбура, i вона встигла
побачити, що там нiкого не було i дверi на схiдцi були вiдчиненi. I раптом
вона заспоко©лась.
Поки морочилися з приставом, унтер розгублено тримав Надiю в проходi
вагона за зв'язанi паском на спинi руки. Вона стомленим поглядом дичилась
на метушню у вагонi. По©зд прогримiв по мiстку. Надiя стала навшпиньки i
понад голови людей подивилась крiзь вiкно: по©зд поминув якусь рiчку i
йшов по невисохлiй ще вiд весняно© поводi драговинi. I вона радiсно
подумала про те, що Григорiй вже встиг добiгти до лiсу i тепер перебува
десь за рiчкою i драговиною...
Присгава поклали на лаву. Людей вигнали з купе. Мiж пасажирами
знайшовся якийсь старенький, певно, сiльський фельдшер. Вiн намацував у
пристава пульс. Далi повернувся до проходу, звiдки заглядав до купе