Тютюнник Г.. Вогник далеко в степу

- Хтозна... Скоро осьо взна мо. Вогонь почав пригасати. Тiльки жарок ще
грав i мiнився.
- I вовк чогось мовчить...
- Пiшов стiну в когось ламати.
- Ану, Па, сходи ще ти подивитися за Штокалом, твоя черга, - сказав
Силка. Прислухався. - Цсс, наче хтось iде, - зашепотiв. - О, чу ш?
Угорi справдi щось наче протупало i зникло. Потiм звiдти покотилася
грудка, упала в наше багаття, i з нього шугнули iскри. Ми посхоплювалися
на ноги i задерли голови, але пiсля вогню не бачили й на крок вiд себе.
- Не бiйтеся, це я, - хрипко сказав хтось iзгори. До наших нiг потекла
дрiбна глина, а слiдом за нею з'©хав... Штокало. Вiн тримав обома руками
бiля грудей кепку з абрикосами...
- Нате ©жте, та йдiть уже додому, бо менi спать хочеться. - Штокало
дихнув на нас ядучим тютюновим духом з рота. - Сiдайте, чого ви
постовпiли? Хто ж так лагодиться красти? Кричать, балакають, не тiльки
менi, - у село чути. Вогонь кладуть! Злодi© назива ться... Тихо треба,
якщо вже замiрилися красти!
- Та ми, дiду, тiльки покуштувати хотiли! - вигукнув щиро
Чи-це-я-чи-не-я. - Хiба ми красти?..
- Оце ж берiть та й куштуйте. Та i я з вами якусь iз'©м, бо ви тут так
про них балакали, що аж менi закортiло. - Дiд засмiявся i перший узяв з
кепки жменю абрикос.
Ми й собi несмiло потяглися руками до кепки, взяли по однiй, вiдкусили
потрошку, трима мо в ротi i слуха мо на смак, як тiтка Ялосовета
ремiсницький хлiб.
Нi, зразу не добереш того невиданого смаку! Як мед? Куди там тому
медовi! То мед - i все. А це... I сонцем пахнуть. Хоч i холоднi. А ми
думали, що вони гарячi...
- Як ананаси! - вигукнув Силка. - Я читав.
- Кi' в трясцi нанаси! Обрикоси, та й годi, - хрипiв прокуреним горлом
Штокало.
Вiн дуже плямкав, джвякав, прицмакував, бризкався соком i брав з кепки
зразу по жменi...
- Чи ти бачив отаке! - дивувався. - Щодня топчуся по них, а нiколи ще
такi добрi не були! Трясця зна що!
Ану ке лиш, збiгайте котрийсь та нарвiть ще кепку. Тiльки тихо i не з
одно© гiлки, бо стара завтра як обнаруже, то буде менi поза шию...
Першим подався Василь Обора. Принiс повну кепку з горою. За ним -
Силка. За Силкою - я.
О, якби тiльки хто знав, яке то щастя - рвати абрикоси уночi при
мiсяцi! Нахилиш гiлку, а вони тебе лагiдненько по макiвцi - тут-тук-тук...
Об щоки труться оксамитне - -таки на них пушок. А котра й сама за пазуху
впаде, полоскоче золотою мишкою i пригрi ться. i вже ©© не чути...
Ми носимо, а Штокало ©сть i ©сть та кiсточками пахка з зубiв, як з
малокалiберки.
- Ху-ух! - простогнав вiн пiсля останньо© кепки i вiдкинувся спиною на
глину. - Оце вмолотив за гурта! Живiт такий важкий зробився, що й з
провалля не вилiзу.
Ми з Василями затоптали вогонь - бува, вiтер знiметься - i побралися
нагору, пiддержуючи дiда попiд руки. Хлопцi - попiд руки, я позаду в
ступнi його пхав.
- От-от спасибi, о-от спасибi, - сапав i хрипiв Штокало. - Старiстю
тiльки в провалля легко...
Нагорi нас зустрiв мiсяць, безвiтряна тиша i тепло - у проваллi було
набагато холоднiше.
- Нарвiть же тепер i в пiлотки, додому понесете, - сказав Штокало. - А
я пiшов спать. Ох, боже-боже, живiт як не лусне, хай вам абищо... Заходьте
й ще, як закортить. У проваллi ждiть, я вас там знайду...
Ми йшли кам'янкою, що холодно блищала при мiсяцi над горою, i несли,
притуливши до грудей, як немовлят, пiлотки з абрикосами. Вони тьмяно
жовтiли i пахли, здавалося, на всю нiч, аж за село. Iшли i всяк хвалили
Штокала, дихаючи в лице один одному абрикосовою духмянiстю.
Василi повернули до сво©х домiвок.
Менi ще до мосту йти з кiлометр.
Уночi наша пiвхата - як чулан на березi рiчки. Тiльки й того, що з
бовдуром угорi. Ба! - у вiкнi свiтиться! I бiля хвiртки чорнi хтось. Iде
назустрiч. Тiтка Ялосовета.
- Це ти?
- Я.
- Господи, ледь серце не розiрвалося... - схлипу . - Де ти був? Я вже
аж на гору ходила виглядати.
- Нате, - простягаю ©й хлiб i пiлотку з абрикосами. - Та не плачте, я
бiльше не буду...
Збира мося ми щонедiлi бiля двору Василя Силки, як _уже засиню на
вечiр, i мiсяць, холодний, жовтневий, сто©ть посеред неба. Сидимо на
лавочцi перед оградочкою - з нiмецьких снарядних ящикiв зробили. За
оградочкою лежить солдат Iван Iванович Кудряш. У сорок третьому Iван
Iванович стояв у Силки разом з iншими артилеристами: його вбито пiд час
бомбардування, коли вiн держав за поводи коней-гарматовозiв, щоб вони не
_злякалися вибухiв та не забiгли. Конi лишилися цiлi, а Iвана Iвановича
пронизало дрiбним осколком напроти серця.
Ми з Василем зiбрали п'ять ящикiв на дощечки. Силка з Оборою обрiзали
на них шипи (для снарядiв ящики, а на шипах, як скринi), я затiсував ©х
пiд штахет, а Кiбкало прибивав до лат[3]' навколо могили. Низенька вийшла
оградочка, але рiвна, пiд шнур.
Перед тим, як грати, Василi настроюють балалайки по першiй струнi, а я
пiдiгрiваю сiрниками шкуру на бубнi, щоб дужче натяглася, тодi вона
дзвiнкiша.
- Що будемо грати? - пита Чи-це-я-чи-не-я. - Може, пiдозiрську польку
утнемо?
"Пiдозiрська" - од назви нашого села.
Цю польку Силка придумав сам. Вiн радi , що придумав ©©. Тiльки слiв
нема . То ми вже самi приставили ©х: "Ой ти, полька, закадрелька..." А
далi нема слiв пiдходящих, i ми спiва мо, що в голову стрельне, або
просто триндика мо. Василi спiвають, а я мовчу, бо колись почав
пiдспiвувати, а вони кажуть: "Ти, Павле, тiльки вибивай, спiвати не треба
- ти впоперек тягнеш". То я вже ©м i не заважаю.
У головах Iвана Iвановича ми посадили тополеня. Воно одразу й
прийнялося i погнало вгору, як з води. За три роки на пiвтора метра
пiдросло.
Коли ми домовля мося, де зустрiтися увечерi, то кажемо: бiля Iвана
Iвановича. чутка, що його i всiх солдатiв, якi похованi в полi, при
дорогах i в садках, будуть викопувати i звозите до братсько© могили у
колгоспному дворi. Ми вже вирiшили, що не дамо Iвана Iвановича. Обступимо
могилку, вiзьмемося за руки i скажемо: "Нi! Тут пiд шляхом, на виду - раз,
тополька - два, оградка - три, до того ж дiвчата нашi кругом горбка
насiяли потурнаку, а на самiй могилi нагiдок та гайстрiв насадили. Не
дамо.
"Нашi" дiвчата - це Соня Приходько, Маня Кiвшик i Оля хнич. Три. А нас
четверо. Доки ми ходили в самих гiмнастерках, то всi семеро вмiщалися на
лавочцi коло Iвана Iвановича. Тепер у шинелях, i лавочка стала тiсна.
Довелося доточити.
Дiвчатам бiльше рокiв, анiж нам, але вони ходять до нас, бо старших
парубкiв нема . Семен Петик , так вiн ходить "на чужу", на хутори. Вiн i
там нарозхват.
Василi починають польку. Силка гра з медiатором[4] з плексигласу, на
кожнiй струнi окремо, як на мандолiнi, Обора всiма пальцями, по всiх
струнах разом (у нього "хтора"), а я пробую бубну-кийком, лiктем, об
колiна, - щоб не чути було брязкала. Затим вступаю легенько, непомiтно.
Василi наказали менi: "Ти бери такт, от i все". То я й беру такт.
А дiвчата наче ждали - та ждали, ми зна мо - вже йдуть он при мiсяцi,
мережаною вiд гiлля на деревах стежкою, i Маня голосно регоче, щоб ми
почули, що - йдуть. Менi уже сiмнадцятий рiк почався, i вона каже, що я
дуже хороший. "Ти такий хороший, Павле, що - не знаю..." Вона до мене
щоразу пiдсiда , i як не смi ться, то зiтха. Оце вже пiвроку, мабуть,
Василi, Силка та Обора, кажуть: "Любить вона тебе, упада , бач? А ти
дурний. Ти ©© пригортай, кажи ©й що-небудь, бо подума , що ти жевжик, i
пiде до Петика". Хай iде, про мене... Якщо вона така.
Дiвчата пiдходять. Усi пiд ручку, заплетенi, у хусточках.
- Здрастуйте, хлопцi!
- Дра'! - одказу мо ми. Ранiше, доки не носили форми, просто
здоровкалися, а тепер отак, по-парубоцьки.
- То можна й сiсти чи стояти?
- Сiдайте, в ногах правди нема.
Пiдрегочують, сiдають. Маня вибира мiсце мiж мною i Кiбкалом.
Вмощу ться затишно мiж нашими шинелями. Чую: тернулася об мо плече,
злягла на нього трохи. Нарошне... Що я - маленький?
- Добрий вечiр, - каже менi на вухо, тихенько.
- Добрий вечiр, Маню.
Спiткнулися ми таки: Василi невлад бренькають, я невлад вибиваю.
- О, взяли збили! - вигуку Силка; - Давай заново. I ми почина мо
спочатку: "Ой ти, полька, закадрелька..."
Менi треба, щоб лiктевi, було вiльно вибивати. _Кажу Манi:
- Одсунься трохи, бо лiктем нiяк ворушити. Вона одсува ться трохи,
пхаючи Василя Кiбкала до краю лавочки.
- Кому кохання, а кому штовхання, - кисло мимрить Василь. Натяка .
- Ти тепере, як во нний, -вигина ться до мене Ма-ня, щоб не пiдбити
лiктя.
- Така форма, - кажу. I дзеленчу брязкалами, струшуючи бубну, потiм
знову вибиваю кийком.
- Хло, давайте "Ой ти, Галю", - просить Оля хнич.
- Можна, - погоджу ться Силка. Музикою у нас заправля вiн: вказу ,
коли як грати, коли як вибивати.
Ми почина мо "Ой ти, Галю", що "хорошого стану, а хто ж тебе любить
буде, як я перестану".
Хлопцi й дiвчата спiвають. Гарно виходить: i весело, i жалiбно трохи. А
я мовчу. Виводить Маня. Голос у не© не дуже дзвiнкий i ледь-ледь тремтить,
як вона високо бере.
- Та й ким ти будеш? - тихенько пита вона посеред пiснi. - Шофером чи
трактористом?
- Слюсарем, - кажу. - 3 металу що ото все роблять. Лопати... i все
таке. А майстер казав, що вивчимось, то _сережки вмiтимемо...
- I менi зробиш? - Маня нахиля ться близько до мене, зазира в очi.
- Не знаю... Металу треба. Золота або срiбла...
- Можна i з п'ятака. Я у перекупок на базарi бачила, такi ловкi-ловкi!
- Можна... мабуть. Не знаю, спитаю у майстра.
- Ти, Маню, або спiвай, або балакай, - кида Василь Кiбкало. - Вiн
нiчого не робить, нi спiва , нi гра . I сердиться, як Маня до Мене
говорить чи просто так сидить поруч. То й ходи з нею, хiба я що!
- А цi, як ©х - "сороковки", що в дiвчачому училищi, красивi?
- Всякi .
- Ти там собi нiяко© ще не надивив?
- Та нi... - кажу. - Дрiбнi вони ще, на "шкентелi" ходять.
- Гляди, бо я плакатиму, - шепоче Маня так близько, що торка ться
губами мого вуха, i менi ста жарко.
- Ти он до Кiбкала обiзвися. Бачиш, надувся.
- Ну й нехай!
- Тво дiло.
Кiбкало поверта ться до мене боком, наляга на Маню грудьми i каже
кисло:
- Ти вибивай, а не - сачку ш.
- А ти не лiзь! - Маня сердито вiдштовхнула Василя. - Заграйте, хлопцi,
"Чорноморця", - попросила вона i почала неголосно:
Чорноморець, матiнко,
Чорноморець,
Вивiв мене босую
На морозець...
Вхопила повiтря, як схлипнула:
Вивiв мене босую
Та й пита :
Чи мороз, дiвчино,
Чи нема ?.
Я не вибивав i не брязкав. Так сидiв i слухав. А мiсяць! Ну, не знаю:
чого мiсяць у недiлю так свiтить? У буденнi днi вiн якийсь байдужiший! А в
недiлю - не зводив би з нього очей. I нi слухати нiкого, нi грати не
хочеться, а йти i йти степом кудись...
Тiнi од квiтiв над Iваном Iвановичем падають аж за оградку, й
чорнобривцi i гайстри тiльки красуються, а нагiдки гiркувато, сумно
пахнуть. Вони цвiстимуть, доки й снiг упаде, ще й над снiгом жовтiтимуть
днiв два, якщо не буде морозу... Отак десь i тато лежить. А може, й не
так, може, присипало десь. Присипало ж у нас на Джула вому ярку солдата в
окопi. Ненароком знайшли оце недавно. Тiльки автомат, ремiнчик i котелок
цiлi, а то...
Ой, нема морозу,
Сама роса,
А я молодая
Стояла боса...
- Ти, коли будемо розходитися, йди, а я дожену, - шепоче Маня. - Не
швидко йди.
-_ Та вже ж, - одказую. - Пiдожду.
Вона менi - як вiжки: куди смикне, туди й повертаю, Хай би краще
Кiбкалом отак повертала. Або нi, не Кiбкалом... Ну, Силкою, ну, Оборою...
- Гайда, дiвчата, танцювати абощо, - каже Василь Чи-це-я-чи-не-я. - Бо
чогось нудно. Сидять усi, як привезенi. А ти, Маню, до нас бiльше не
приходь. До замостян iди оно, там парубки бiдовiшi.
У мене камiнчик.
- Чого не приходити? - диву ться Маня. Нарошне, чути, гра ться.
- Того, що Павло, як ти тут, не вибива , а клепа як попало i невлад. А
Кiбкало всиха на очах!
- А то вже я не питатиму, куди менi ходити, - гонористо вiдказу Маня.
I просить ласкавенько, наче й не сердилася тiльки що: - Заграйте нам
"Ойри".
Гра мо "Ойру". Я вибиваю старанно, щоб Чи-це-я-чи-не-я не одсилав Маню
до замостян. Це - за мiст, там .теж збираються на вулицю. Оно вони
спiвають: "Однажди два геро© просились ночувать..."
Соня з Олею iдуть танцювати вдвох, бо Василi ж грають, а Кiбкало бере
Маню. Вона неохоче вста , iде з ним за руку, а сама огляда ться на мене i
винувато посмiха ться. Чого? Кортить - танцюй. Я ж все одно не вмiю, хоч
би й не треба було вибивати.
Василь крутить Маню навколо себе, вi полами шинелi, а брови
стовпчиками вгору - дивуються чи плачуть на радощах... Вiн з Манi не
зводить очей, а вона з-за плеча у нього - з мене. Очi в не© сумнi,
благальнi. I я одвертаюся.
Василi заграли швидше, я ледь устигаю за ними, з бубном, але так треба
пiд кiнець "Ойри". Потiм балалайки враз, одрубом умовкають. Василi разом
накривають струни долонями, а я ще якийсь час тихенько, нiби даленiючи,
дзвоню брязкалами - це теж так треба.
- Ой пiдбилася! Ой упаду! - лящить Оля хнич несправжньо, роблено, щоб
схоже було на дiвку, i перевальцем, по-качиному йде до лавочки. Вона дуже
натоптувата, неповоротка, ©й не личить лящати. Тоненьким личить, а ©й нi.
Соня справдi зморилася, бо аж не здишеться: в танцi вона "водить" Олю - не
водить, а тяга за собою. Тодi просить Василiв:
- Не треба бiльше так швидко грати, хлопцi, бо серце вискоче.
Дiвчата сiдають на лавочку: Оля - коло Василя Обори (вони личать одне
одному), Соня - бiля Силки, бiленька, тиха i покiрна. Коли Силка нищечком
розказу ©й про географiю, вона тихо зойка i диву ться: "Ой, а де це -
Гренландiя?"
Кiбкало i Маня сiдають не одразу, бо вiн ©© не пуска - обхопив довгими
руками, скиглить ©й щось на вухо, а вона випручу ться i каже вголос:
- Пусти, бо вдруге не пiду з тобою. Сам танцюватимеш! - I смi ться
поблажливо i звабно водночас, наче й проти i не проти того, щоб Кiбкало
обнiмав ©©. Що за мода?..
I знову сидимо всi рядочком, як пiд вiнцем. Дiвчата нiби чогось ждуть,
а ми не зна мо, що й робити: йти чи ще побути.
Кисла вулиця. Може, тому, що нам уставати завтра о п'ятiй годинi i йти,
щоб устигнути на лiнiйку та снiданок. Дiвчатам що - ©м до школи на вiсiм
годин. Батьки , матерi , хати цiлi у всiх...
- Давайте, хлопцi, ми будемо вчити вас танцювать! - пропону Маня. -
Без музики, пiд язик. А можна в умi спiвать.
- О, це дiло! - вигуку Силка, розстiба шинелю, накрива полою Сонинi
вузенькi плечi, i вони починають крутитися, ходити маленькими крочками
назад i вперед. Василь щось воркоче, а Соня тихо проситься:
- На ноги не наступай, бо в мене й так пiдошва надiрвана.
Василь Обора з Олею теж пiшли товкти товченицю: вони обо важкi в
ногах. А Маня взяла мене i, як ласочка, огинаючись (видно, пiд свою музику
"в умi"), повела по колу, тодi далi, далi вiд гурту. Очi сяють, пальчики,
в яких вона трима мою долоню, гарячi.
- Ти мене любиш? - спитала тихо, самим лише подихом.
- Я? Не знаю...
- Як - "не знаю"? Нi трiнечки?
- Хтозна...
- Ну от я тебе... як побачу, хоч здалеку, то так радiю, що побiгла б
назустрiч. А сама з мiсця не рушу- терпну i дивлюся на тебе, дивлюся... Ти
позавчора тяг дрова з лугу, якесь гiлля, голову в плечi нагнув... а менi
жалко - страх. Побiгла, помогла б, якби не люди.
Вони ж такi, що зразу щось придумають. А ти радi ш, як побачиш мене?
- Радiю. Думаю: он Маня йде...
- I все?.. - Маня високо пiднiма брови, i вi©, губи ©й дрiбно
тремтять, пальцi слабнуть на мо©й долонi.
- А що ж iще?
- Ну от я до тебе як доторкнуся, то мене в жар кида одразу...
- I менi так було! - радiю. - Як ти шепотiла, що плакатимеш.
- Маня припада лобом до мо © шинелi.
- Ой, колю-юча яка! - шепоче i, пiднявши голову, смi ться до мене очима
вгору: вона трохи менша вiд мене на зрiст.
- Нова, - кажу. - Позавчора тiльки видали.
- Давай утечемо. - Маня гаряче диха менi в пiдборiддя. - Давай?
- Та нi, пiдождемо, поки всi будуть розходитися, бо скажуть...
- Хай скажуть! Нам-то що?
- Нi, ми ж усi разом ходимо щодня, а тут на тобi - хто куди.
- Тодi я тебе дожену, - шепоче вона ще раз те, що вже казала.
- А Василь?
- Я од нього вирвусь. Або обдурю. Ти не бiйся. Ми знову пiдтанцьову мо
до гурту - не я, а вона, я просто йду.
Вiкна по селу, хоч i так не густо свiтилися, почали гаснути. Тiнi вiд
топольки i квiтiв на могилi Iвана Iвановича подовшали i примерхли - мiсяць
подався вниз, почав пригасати, а зорi пояскравiшали на пiвнiч.
- Пора ком на хауз! [5]' - оголосив Силка. - Тепер аж до то© недiлi.
Вiн однiс у двiр балалайки (обидвi вони його, теж вiд братiв
зосталися), накрив бiленьку Соню шинелею так, що вона вся сховалася пiд
нею, i пiшов проводити додому та розповiдати дорогою про дивовижнi кра©ни
за горами та океанами. Завтра вiн розкаже нам, про яку кра©ну саме
розповiдав Сонi i як Соня дивувалася. Вiн радi , коли його слухають i
дивуються.
Васить Обора взяв Олю хнич i попрощався з нами.
- П'ока!
А ми втрьох зосталися. Василевi Кiбкаловi йти пiд гору, вiн живе
недалеко вiд Штокала, а Манi й менi - до мосту.
- Що ж, пiшов i я, - кажу. - Щасливо, Ти не йдеш, Маню?
- Iду. Я сама боятимусь...
Але Кiбкало мiцно трима ©© за стан i дивиться на мене
кисло-ненависними очима. А до Манi каже:
- Я проведу. Чого ти боятимешся?
- Пусти, Васю! - проситься Маня улесливо. - Тобi ж зi мною не по
дорозi. Тодi ще проситимеш, щоб я тебе провела, сам боюся, скажеш...
- Чого б я боявся, - гогошиться Василь i поверта ться до мене зi сво©м
гребенем на пiлотцi.
Вiдходжу геть. Але сьогоднi менi не так легко йти, як було ранiше, коли
Кiбкало держав Маню, щоб зосталася. Сьогоднi менi болить iти самому. Не
знаю, що робити. Вернутись i просто вирвати Маню з його рук, - так вона ж
сама бiсики йому посила i танцювати бiжить, - чи йти, хай як хоче? А вони
торгуються. О, регоче!.. Наче лащиться. Ну й регочи!
Вже як одiйшов далеченько, чую:
- Василю, пусти, бо вдарю!
Оглядаюся - бiжить, вистуку черевичками, хустка бiлi . Пристоюю, жду.
- Ой, насилу вирвалася! - Маня швидко диха i спершу бере мене пiд
руку, потiм прокрада ться долонею в шинельну кишеню, де й моя рука, бере
©© м'яко i тисне. - От причепа цей Кiбкало! Такий свого скрiзь доб' ться,
дарма що з виду - тяптя.
- I тебе доб' ться?
- Нi-i, мене - дзуськи!
- Ти ж сама до нього... смi шся якось так.
Маня зупиня ться. Я теж, бо руки нашi в однiй кишенi.
- Тож я наро-ошне! - вигуку вона посеред шляху смiхотливим шепотом. -
Я люблю, як мене люблять! I граюся нарошне... А не люблю його i на
остiлечки, - показу менi дрiбненьких пiвпучки. - Iй-богу! А ти подумав...
- Хiба тебе розбереш? То "хi-хi", то "вдарю"....
Маня смi ться.
- Ходiмо, бо_ вiн ще доганяти здума . - I зiтха . - От не везе менi з
вами...
Ми руша мо далi.
Заходить мiсяць, глухне нiч. За рiчкою вже також тихо, лише то в одному
кра© Замостя, то в iншому чути по вуличках короткий лункий реготок: там
теж розходяться по домiвках, i дiвчата проводжають одна одну, щоб не
страшно.
Маня живе вiд мене через п'ять хат. Коли я йду з училища, вона. або
виходить на порiг, або дивиться через фiранку у вiкно i легенько, потайки,
перед обличчям собi маха до мене пальчиками, щоб тi, хто в хатi, не
помiтили. Я завжди киваю у вiдповiдь, що - бачу.
- Ходiмо до нас у берег, на вербi посидимо.
- Ходiмо.
Iдемо до мосту, а там збiга мо з круто© греблi i понад рiчкою - до
верби, ©© спиляли ще до вiйни. Кора давно обсипалася, спiд почав братися
мохом, а зверху стовбур блищить, вичовганий посиденьками: бабусi, дiдусi i
молодшi та дiти сходяться сюди щонедiлi на балачку - послухати, погратися,
насiння пошеретувати...
Верба холодна. Маня пробу ©© рукою i просить:
- Одкинь полу, щоб я на не© сiла, бо в мене спiдниця тонка.
Я розстебнув ще не слухнянi новi гаплики на шинелi, вiдкинув полу. Маня
сiла, пошукала рукою нiрки у мене поза спиною, знайшла i обняла за стан.
- Ой, те-епло! Теплий ти.
- Коли б, пiд таким сукном... - кажу. Хотiв погладити ©© руку, вже й
пiдняв був свою i знову опустив: ще подума - заграю.
На рiчцi тихо i зоряно. Пiд берегом, помiж лататтям плюска ться дрiбна
рибка; лiлiй уже нема , обсипалися, лишилися тiльки зеленi глечички. Скоро
i латаття, i вони поринуть пiд воду i лежатимуть на днi до весни. ©х видно
буде крiзь молодий лiд, але будуть вони вже не зеленi, а червонi, з
прозеленцем.
Маня кладе голову менi на груди i легенько, тремтливо зiтха . Я
нахиляюся, дихаю ©й за комiр, щоб зiгрiлася у сво му легенькому пiджачку
та ситцевiй бiлiй кофтинi. Вона тихо смi ться i мiцнiше обнiма мене.
- Тепло? - питаю.
- Лоскотне, - шепоче. У шию лоскотно.
- Пора б уже i йти, менi ще креслення робити,
- А менi алгебру...
- Це, якби не вiйна, ти була б уже в дев'ятому класi?
- А ти?
- Теж у дев'ятому. Я з шести рокiв пiшов до школи. Закортiло...
- Якби ми торiк сюди пере©хали, я з тобою походила б хоч зиму в один
клас... - Манинi батьки недавно пере©хали до нас з-пiд Кременчука. -
Сидiли б за одною партою, еге?
- У нас не заведено, щоб хлопець з дiвчиною сидiв, То вже пропащий:
засмiють i хлопцi, й дiвчата.
- А що тобi креслити?
- Молоток. У трьох проекцiях: вид спереду, вид згори _i вид збоку.
- Навiщо?
- Щоб потiм за цим кресленням зробити молоток.
- А так, без креслення, хiба не можна?
- Нi, треба, щоб точно, по розмiрах.
Маня оберта ться обличчям до мене, очi ©й темно, глибоко i гаряче
блищать, аж страшно трохи. Бiляве, лискуче зблизька при зорях волосся
вибилося з-пiд хустки на лоб, на щоки.
- Поцiлуй мене, - шепоче.
Я вiдводжу погляд вiд ©© очей i кажу навпростець - чого ж тут критися,
як це правда:
- Я не вмiю.
Тодi вона пiдводиться трохи i сама тулиться щокою до мо©х губiв. Щоки
©© горять. Я трохи поворухнув губами i знову стис.
- От, а казав, не вмi ш, - млосно шепоче Маня i знову вмощу ться
головою менi в груди. Я таки наважився: погладив ©© руку,
- Ти ще не змерзла?
- Нi...
Маня мiцнiше обнiма мене за стан, горнеться i пита :.
- Скiльки тобi вчитися в училищi?
- Два роки.
- А тодi?
- На заводи пошлють. У города, кажуть.
Маня зiтха :
- Тодi в армiю.,,
- Мабуть.
- Я все одно тебе ждатиму. I з города, i з армi©. Хоч i п'ять годiвi -
Вона рвучко пiдводиться i пильно дивиться менi в очi. - Вiриш? Кажи, що
вiрю, бо я розсерджусь i заплачу. Я вже за тобою плакала, що ти такий...
В очах у не© справдi зблискують сльози.
- Вiрю, - кажу хрипко, бо голосу чомусь не стало. Маня знiма з мене
пiлотку i закида долонею мою чуприну назад.
- А лоб який бiлий пiд чубомi Тобi вже можна за чiсуватися вгору. Отак,
отак, - пригладжу . - Нi, треба з водою. Водою, тодi гребiнцем. А зверху
пiлотку. - Вона мовчить, куйовдить пальцями чуб. - Павлику... Чого ти
такий несмiливий? Ти з усiма такий, чи тiльки зi мною?
Це мене зачiпа .
- Розтапша, еге? - питаюся.
- Нi, ну...
- Треба так, як Василь? Ухватив - i тягне... Тягни!..
Несмiливий Я всi гранати, якi тiльки знаходив, перекидав, - i нашi, i
нiмецькi. Тiльки протитанковi не пробував, бо вона важка i швидко рветься
- через чотири секунди. А нiмця як за руку вхопив i кричав, коли вiн
замахнувся на тiтку Ялосовету сокирою за те, що вона не вiддавала йому
валянка примiряти? Вiн тодi так дав менi носака пiд бiк, що я з тиждень
перехняблений ходив. А хату як гасив, щоб половинка зосталася?.. Правда,
то все, може, згарячу, не знаю.
Думаю так, i раптом чую, як у повiтрi прямо на нас щось шурхотить.
Одразу впiзнав - грудка. Упав на Маню грудьми, аж вона зойкнула. А по
вербi за мо ю спиною- бух! Так i : грудка! Од греблi летiла.
"Ах ти ж гад! Знайшов несмiливого?! - i теж хапата грудку, але не
встигаю кинути - роздавив у руцi. - Ах ти. ж гад!"
Вiд греблi шляхом потупотiло. Не через мiст, а назад. А хто - не видно,
поночi.
Гнався, поки дух забило.
А-а, не дожену: вiн довгоногий. I вертаюся назад.
- Хто то? - пита ться Маня злякано. Вона сто©ть бiля верби з мо ю
шинелею в руках.
- Та хто ж... - Беру у не© шинелю i вдягаюся. - Василь Кiбкало, хто ж
iще. Шпигу ...
- Будемо йти вже.
- Бо©шся?
- Та нi. Пiзно Лаятимуться дома.
Бо©ться.
Ми йдемо через нашi грядки, трима мося за руки.
Серце менi стугонить, плечi тiпа . Хай скаже спасибi, що не догнав!
Виходимо поза хатою на стежку попiд шляхом. У нас не свiтиться вже:
тiтка Ялосовета зна , що в недiлю я вибиваю на бубонi i приходжу пiзнiше,
то не жде.
- Далi я сама, - каже Маня i легенько, в'яло забира свою руку з мо ©.
Вона йде до свого двору, а я стою i вiдчуваю, як пусто i тоскно робиться
менi - нiчого не хочеться: нi додому в темну хату, нi креслення робити;
устану годин у три та й зроблю. Iшов би оце кудись, хоч i мiсяця нема ...
А куди? Нiколи зi мною такого не було.
- Маню! - гукаю тихо. - Не йди...
Вона зупинилась i сто©ть якийсь час нерухомо. Потiм повiльно-повiльно
верта ться, опустивши голову. Пiдiйшла близько, припала до мене, хапа мою
голову в долонi, i я чую на сво©х щоках ©© мокрi вi© i гарячi тремтливi
губи
- Маню, ану ступай додому! - чути вiд ©© двору, не голосно так,
несердито. Мама. То - ©© мама. - Чу ш, Маню? Ось ти в мене подiву ш...
Почалися дощi. Зранку, в обiд, увечерi, вночi - щодня хлющить. Видно,
за все лiто провину спокутували. Шинелi нашi не встигають просохнути
наскрiзь, тiльки нагрiваються за нiч у хатi, а вранцi, як iдемо, парують
до першо© десь або до друго© станцi© - i знову дощ.
Ходити стало важко. Грейдер розгас, трави на узбiччях нема , там було б
твердiше. Сковза мося, пада мо разiв по три, доки до околицi мiстечка
доплуганимося. А там уже кам'янка, там легше.
Iнколи нам трапля ться машина - з Харкова, Полтави або з Лютенсько©
МТС: "шевролети", ЗIСи, пiвторатонки, "студебеккери". Ми пiднiма мо руки,
"голосу мо". Зупиняють - сiда мо, i коли машина почина десь буксувати,
найчастiше супроти середньо© нашо© станцi© Осика, у крутому видолинку -
пха мо ©©, доки ви©де; не зупиня ться - чiпля мося. Вiйськовi шофери
завжди беруть нас: мо' жалiють, а мо' за форму. Вона ж майже однакова з
©хньою, тiльки ми в черевиках i з "кльошем", а вони в чоботях i галiфе.
Першим пiдчепився на попутну, ще як було сухо, Василь Обора. Пiд горою,
коли шофер перемикав швидкiсть, учепився ззаду за борт, дригнув товстими
ногами в повiтрi й опинився в кузовi. Тiльки рукою нам помахав.
Деремося кам'янкою вгору, хвалимо Василя, що молодець, не побоявся, що
давно нам пора було б до цього додуматися.
- Це ж про©хали раз - уже вiдкинь вiд чотирьох з половиною тисяч
дев'ять кiлометрiв. Удруге - ще й дев'ять! - вигуку Силка.
Зiйшли на гору, а Обора лежить на листi пiд кленом, пiдперши долонею
голову.
- Чого ти? - диву мося. - Зiгнав?
- Нi. А що менi за iнтерес с'амому ©хати?
I ми поклали собi, що тепер будемо пiдчiплюватися усi гуртом. Хто
перший вскочить у кузов, той пода менi руку, бо я не дiстану до борта. Я
то достаю, як iде "студебеккер" або "шевролет": у них заднiй борт низький,