з ланцюжками по боках, та й буфери великi- за щось та вчеплюся. Спершу
можна за буфер або ланцюжок, а тодi вже й за борт.
Ми добре зна мо свою гору: де шофери перемикають швидкостi з четверто©
на третю, де з третьо© на другу i з друго© на першу. Правда, це залежить
вiд того, на вантажена машина чи порожня, але ми навчилися здалеку, по
мотору впiзнавати: така чи така. Зiстрибу мо в райцентрi бiля олiйницi:
там найбiльшi вибо©ни, i шофери завжди пригальмовують перед ними.
Трапляються й злi. Один вивiз нас на гору, розiгнав машину - радi мо:
©демо! А вiн раптом - тиць на гальма! Ми посплигували - i врозтiч. Хвилин
десять ганявся за нами з корбою в руках. "Ви, - кричить, - борт менi
одломили на тому тижнi! Я вам покажу чiплятися!.." Гука мо здалеку, що то
не ми, що то вiн переплутав. Свариться корбою i злошкiриться. Тiльки вiн
до кабiни - ми знову пiдходимо. I як би не рвав з мiсця - вчепимося. Але
таки до©хали швидше, нiж дiйшли б! Ми прозвали того шофера Фрiцом, бо на
ньому була жовта шкiряна шапка з козирком.
Василь Кiбкало теж простяга менi руку, як пiдчепимося, разом з Оборою
та Силкою, але я ©©, пiсля того вечора з Манею, не беру.
Другого дня дорогою до училища придержав його за рукав, доки хлопцi
одiйшли далi.
- Ти вчора груддя кидав? - питаю.
- Яке груддя? - поставив брови-кiлочки вгору. - Чого б це я його кидав?
Я спати пiшов.
Чую по голосу, бачу: бреше вiн. I пiсля того за його руку не хапаюся.
Не сяду - пiшки дiйду.
Тепер вiн пiдлизу ться до Василiв - виносить ©м уранцi i дiлить на
трьох пирiг або окра ць перепiчки: в нього батько машинiстом бiля
молотарки...
Добре було у вереснi та на початку жовтня. Виходимо з дому о п'ятiй
годинi, а надворi уже видно чи розвидня ться. Тепер нам почина
розвиднятися пiд райцентром. А то поночi йдемо: один за одним, вервечкою,
слiд у слiд, i мiня мося мiсцями - або Василi попереду, або я. Робимо
протопти наослiп, навпомацки.
На теорi© нiчого, встига мо за пiвдня вiдпочити. Коли ж практика, тодi
цiлий день на ногах: пиля мо, свердлимо бормашиною, ходимо в кузню
молотобойцями, а треба - заготовля мо поковки для зубил, молоткiв,
плоскогубцiв, хвостовикiв для мулярських кельм.
У мене i ще в десятьох наших - молоток. Майстер видав нам найкращi,
найновiшi терпуги: багато пиляти - чотири плоскостi i бойок п'ятий. Руки
вже звикли, не болять, а от ноги...
З теорi© в мене все чотири й п'ять, окрiм креслення. Я тодi вночi
поспiшав, порушив розмiри, понаплутував. Далеко було вiд мене креслення
то© ночi. Все далеко було: i тiтка Ялосовета, i училище, навiть тато, про
якого я думав щодня, бачив його останню усмiшку i сльози в очах; чув його
слова до тiтки Ялосовети: "Лесю, рiдна, доглянь хлопчика, як не вернуся. У
нас же з ним нi кровиночки рiдно© нема бiльше, тiльки ти, Лесю... Хороша,
люба, спасибi тобi, що стрiлася нам". Вiн так i сказав: нам...
Тiтка Ялосовета засвiтила обидвi гiльзи - i петеерiвську, i з
малокалiберно© зенiтки, щоб виднiше було менi креслити. Не допомогло.
- Довгенько ти сьогоднi. Грали? Я виходила, то не чути було. Тiльки у
березi хтось гомонiв коло верби - не впiзнала.
- То ми з Манею,
- Ви?!
Навiщо б ото прикидався? Упiзнали ж, я ж по тому, як вони дихають,
знаю, що в них на думцi.
- Ловка дiвчина, - помовчавши, каже тiтка Ялосовета. - I з лиця така
ласкава. Все й здоровка ться до мене: "Здрастуйте, тьотю Ялосовето!" I
червонi .
- Лягайте, то, може, хоч ви не заспите завтра. Чи воно вже сьогоднi
почалося...
У нас нема годинника. Був, доки хату не пiдкинуло, що й дзвонив, хоч i
потихеньку. Тепер десь у небi дзвонить...
Тiтка Ялосовета лiзе на пiч i, зiтхаючи, каже звiдти ще раз:
- Ловка...
Щоб не так нудно й моторошно було йти вранцi чорним шляхом i-степом, -
нiде нi вогника, нi звуку, тiльки вовки виють, то збоку, то десь попереду,
то позаду нас, - ми придумали розкладати звечора, як поверта мося з
училища, вогонь напроти Писаревого лiсу. Роз палимо хмиз - полум'я шуга
аж пiд дроти на стовпах - грi мося бiля нього, обкладем багаття трухлими
пеньками i йдемо далi, додому. А вдосвiта, ще вiд станцi© Ли бачимо: наш
вогник! Зда ться, що вiн далеко-далеко. А вiн осьо, за гони вiд нас. У
дощi вогонь загасав. Коли ж пiдмерзло, знову жеврiв шосвiтанку. Поминувши
йoro, ми ще довго оглядалися i вигукували:
- Видно, дивiться!
- I досi видно!
- О, нема , сховався...
I нам робилося трохи сумно, але ненадовго, бо незабаром попереду вже
виднiлося мiстечко i вогники, де iнде розкиданi по ньому з вiкон.
Так i ходили щодня: вiд вогникiв у селi, як оглянемо ся згори, до
нашого посеред степу над шляхом i попереду- в мiстечку.
Менi часто сниться страшний сон: нiби в хатi уже сто©ть бiлий ранок. I
я прокидаюся, холонучи вiд думки, що проспав лiнiйку, снiданок, що група
наша вже йде мiстечком, горланячи "Дальневосточную", а мене на "шкентелi"
нема ...
Одного разу прокинувся, а в хатi справдi яснi од вiкна м'яке бiле
ся вце. Припав лобом до шибки - бiло надворi, а небо чорне, анi зiрочки по
ньому, анi просвiтку, хоч малого. Нi, не схоже на те, щоб розвиднялося. Ми
з Василями вже примiтили, що небо, тiльки-но по чина братися на свiтанок,
спершу сивi , наче по ньому розлився Чумацький Шлях вiд обрiю до обрiю.
Трохи перегодом угаду ться над степом несмiлива тиха про синь, i тодi
кожен кущик при дорозi вида ться здалеку людиною...
А все було просто, i маленька давня радiсть лоскотнула менi в горлi:
знадвору у вiкно зазирав перший снiг. Вiн прийшов опiвночi i видався менi
досвiтком. До вiйни перший снiг був нам за свято: грали в кулi, качали
першу бабу i самi качалися по ньому з пригоркiв, гублячи шапки, а вiн
ласкаво рипiв пiд грудьми, пiд плечима, пiд лiктями...
Погано без годинника: цiлу нiч мариться, що пора вставати. Хоч би
пiвень був. Нема нi пiвня, нi курей. Пiд вiйну - нiмцi витрощили, а зараз
- годувати нiчим. По селу то у декого пiвники, але ж спробуй по чути ©х
здалеку пiд завiрюху, вiтер чи вiдлигу, коли все робиться чорне i глухе. У
вiдлигу ночi найглухiшi.
Тiтка Ялосовета спить на печi, я - на полу. Одна подушка в не©, одна в
мене. За вкривачку менi рядно й шинеля, тiтцi - саме рядно: на печi бiльше
духу. Ранiше там спав я, але тепер, навiть коли дуже промерз ну, прийшовши
з училища, на пiч не лiзу, а йду рубати дрова, щоб зiгрiтися, ,або одкидаю
снiг у дворi. Пiсля тi © жовтнево© ночi коло верби, пiсля того, як Маня
повернулася вiд свого двору, мовчки плачучи, я нiби вирiс на кiлька рокiв
уперед - i - без вороття...
- Ти якийсь не такий зробився, - каже iнколи тiтка Ялосовета. - I голос
перемiнився... Басок прорива ться.
Найлюбiшою стала менi думка про хату. Сам складу, по деревинi, по
соломинi вкрию, хай тiльки потеплi та подовша день. Доки ж ми в куренi
житимемо?
Менi треба вставати найранiше, щоб зайти i побудити Василiв - Силку та
Обору. Кiбкало вста сам, у них годинник , та ще й не простий, а з
дзвiнком. Заходжу спершу до Силки. Його будити найважче, бо все Силчине
сiмейство спить, як побите. Про те, як вони сплять, усе село зна . Бувало,
хвилин по десять стукаю у вiкна, доки добуджуся. Спершу менi в цьому
допомагала маленька Силчина сестричка Надя. Тiльки постукаю у вiкно, а
вона - чути крiзь шибку - в плач:
- Ма-а! Он хтось у хату лiзе...
Потiм звикла, i, коли я постукаю прямо до не© на пiч - там умазана
шибочка - лепетить тоненьким сон ним голоском:
- Васи, вставай, оно взе Павло плийсов. А ви, та й ма, оце спiть. То по
Василя...
Василь одчиня дверi, оступа ться в темнi сiни з двома курками на
драбинi i висапу очманiлим вiд щоденного недосипання голосом:
- Хiба вже пора? Ну тiльки ж наче заснув! Ще й не снилося нiчого...
Увiходжу в хату. Тепло, парко вiд сирих верболозових дров, що сушаться
в печi, старою олi ю пахне. Надя, розкудлана, пiдпухла зi сну, вигляда з
печi i шепелявить:
- Здластуй, Павлуса! А вони всi й не цули, со ти стука с...
Iнколи вона пита в мене, лукаво примруживши оченята:
- Павлусо, а ти мене вiзьмес замiз, як я вилосту?
Я тобi солоцки лататиму, а ти менi косу лозцiсуватимес... ;
Силка з Силчихою смiються, хоч i соннi до знемоги, i старий каже
хрипко, крiзь шинель:
- Ну й порода ж! Ще й букви не вимовля , а про замiж зна!
Я обiцяю неодмiнно взяти ©© за жiнку. Тодi вона маха менi бiлим
рученям, хова ться на пiч i засина .
Скидаю шинель, щоб не перегрiтися у теплi, доки Василь одягнеться -
тодi надворi дрижаки не так битимуть. Прокидаються помалу i Василевi
батьки. Вони обо працюють на постiйнiй: батько на воловнику, мати бiля
корiв - зморюються щодня, важко вставати. Лежать на полу, так, на самiй
ряднинi, i вкритi старою байковою ковдрою, труть очi, тяжко позiхають, при
гладжують долонями волосся.
- Щось ти, Павлушо, сьогоднi наче рано зайшов, Мо', воно ще й не пора?
Щодня про одне й те саме питають.
Може, й не пора. Хiба я знаю?
Виходимо з Василем за хвiртку. Могилу Iвана Iвановича засипало снiгом
ледь не вщерть з оградкою, самi гострячки вiд штахету виглядають, i
тополька на вiтрi гойда ться.
- Треба б одкидати снiг, - кажу.
- Нехай, пiд снiгом йому затишнiше, - розсудливо вiдповiда Василь. -
Та й квiти весною краще ростимуть.
Обору будити недовго. Вiн виходить майже одразу, як тiльки ми
постука мо. Наче й не спав. Мабуть, у нього не лише шкура бичача, а i весь
вiн такий - залiзний: нiколи не мерзне, нiчого не бо©ться, не зморю ться i
- мовчить. дине, що його кату з ранку до вечора, - ©сти хочеться. Якось
вiн. сказав: "М'енi i вночi, як сплю, х'очеться ©сти". Звiсно, дебелий,
сильний... Нам з Силкою легше, ми дрiбнiшi.
Дiходимо до Кiбкалово© хати - у вiкнах темно. Завжди, як виклика мо
його свистом, у них уже свiтиться (тодi ми напевно зна мо: вчасно я встав,
скоро п'ята година), а сьогоднi поночi. Хiба пiшов уже, i ми запiзню мося!
Так нi, вiн побо©ться сам iти. Чи рано?
- Щось не те, - каже Силка. - Ти, як до мене йшов, пiвня нiде не чув?
- Нi... Може, першi вже одспiвали, а другi ще не почали? Свиснули раз,
друге. У Кiбкалових вiкнах зблиснув сiрник i знову погас. Рипнули сiнешнi
дверi, i з порогу озвався Василiв батько...
- Рано ще, хлопцi. Ще тiльки пiвдруго©.
I мовчить. Мовчимо й ми. Куди ж тепер? Назад? Знову будити сво©х, знову
вставати... Iти помалу до райцентру, а там сидiти пiд училищем на морозi?
Сто©мо посеред шляху, сховавши обличчя в комiри.
Старий, видно, таки надумався:
- Заходьте, що ж...
Нiхто з нас нiколи не був у Кiбкаловiй хатi. Живуть вони, як норцi:
товчуться у дворi за високим дощаним парканом - не видно, що роблять;
говорять - не чути що, лише муркочуть; увiйдуть до хати - клац засовом...
I то вже не достука шся, тiльки фiранки на вiкнах ворушаться, iз-за них
вигляда по одному оку: дивляться, хто прийшов.
Кiбкало завiв нас не до велико© хати, а в хатину.
У нiй пахло молоком, житнiм хлiбом i натопленою лежанкою. Але найдужче
- молоком. Коли то ми чули, як воно пахне! Коло лежанки бiлiв у темрявi
оберемок соломи. Кiбкало розгорнув ©© ногою.
- Отуто й перекуня те, доки йти. Лягайте, я розбуджу.
У старого Кiбкала, як i у Василя, брови завжди зобиджено стремлять
угору, губи плаксиво опущенi, до того ж верхня трохи накинута на нижню,
але в селi його шанують як хорошого i некрикливого машинiста.
Так ми й поснули: у шапках, шинелях, пiдперезанi брезентовими пасками з
лудженими бляхами "РУ".
Вперше поснули спокiйно за цi чотири мiсяцi, вiдколи ходимо в училище.
Уранцi йшли бадьоро, швидко, легко: вiтер дув збоку, а не супроти,
морозець видався м'який, пiдоспали в теплi... Та головне - Кiбкалова мати
напо©ла нас молоком зi справжнiм чистим житнiм хлiбом. А коли виходили з
хати, провела до ворiт i попросила Обору:
- Ти, Василю, крепкий, приглядай там в училищi, щоб нiхто не зобижав
мого синочка, - i гладила Кiбкала по вузькiй довгiй спинi.
Обора пообiцяв, що приглядатиме. На горi вiн мiцнющо обняв мене за
плечi i тихо сказав:
- Ти ще р'азок устань ч'асiв у два!
Ми й тепер, як випали снiги, берегли свiй вогонь бiля станцi© Осика.
Вже не задля того, щоб хоч трохи звеселити степову осiнню темряву, а щоб
було де перегрiтися посеред дороги. Та й звикли до нього. Пеньки осиковi,
трухлi, жеврiють по два, а то й по три днi. Ми беремо ©х у Писаревому
лiсi. Удариш ногою - вiн i вивернувся. На плече - i до шляху. Цiлу купу
наносили про запас.
- Це нам сьогоднi таке добриння випало, що й на снiданок можна не
спiшити! - знiчев'я вигуку Чи це-я-чи-не-я. Вiн завжди так, зненацька
щось вигуку . - Хай би дитбудинкiвцi поласували нашими пайками, так
лiнiйка ж...
Сидимо навпочiпки довкола вогню, дмуха мо в жар, наставля мо до нього
долонi так близько, що аж кiсточки в пальцях просвiчуються. Обора притяг з
лiсу оберемок сухого гiлля, кинув на жар. Полум'я. - стовпом, iскри
сiються на снiг i сичать. Оберта мося на мiсцi помалу, як пожежники на
каланчi, грi мо шинелi з усiх бокiв. А коли полум'я пада i тiльки
вилюжиться по пеньках, руша мо далi.
Кiбкало як iменинник: усмiха ться раз по раз до всiх, забалаку ,
упевнений, що сьогоднi, за хлiб i молоко, йому нiхто не вiдповiсть
мовчанкою. Та i в польову сумку не треба крастися рукою - воно ж, мабуть,
нелегко ©сти при голодних. Коли ми пили молоко, вiн спiднишку поглядав на
мене так, нiби прицiнювався, скiльки я коштую. Я ловив той погляд i, не
клiпаючи, дивився йому просто в зiницi. Вiн прикривав ©х повiками.
- Ну хай ми. А чого ти, Васи', ходиш оце в училище? - спитав Силка. Вiн
iшов попереду, вбравши велику голову в плечi i засунувши руки - одну в
кишеню, другу за борт шинелi. - Я з таким достатком, як у вас, зроду школу
не покинув би, а вчився i вчився.
- Тато заставили, - мляво одказав Кiбкало. - Кажуть; вивчишся на
механiка, заберу тебе до машини, пiдучу - коло не© не пропадеш...
- Т'очно! - сказав Обора. - Од машини i в п'аровику можна цей... зерна
додому привезти.
Погана випала нiч: кура, вiтер на мосту мiж палями стогне, пiдвива
по-вовчи, у димарi плаче, а в хатi стужа, вивiяло тепло. А що робиться
зараз, як на гору вийти?.. Не пiдiйдеш, валить з нiг. .Була вже така нiч у
груднi, насилу добилися до училища.
Разiв чотири прокидався, уставав до вiкна. Нiчого не розбереш. Тiльки
снiг об скло, намерзло пальцiв на два, шкребеться.
Тiтка Ялосовета озвалася з печi:
- Спи, синок, рано ще, мабуть. Я од самого вечора i очей не стуляла.
- Ну менi йти, а ви чого не спите?
- Думаю... Вивчишся, думаю, повезуть тебе кудись, i зостануся я сама,
як пучка. Нi тата, нi тебе... Кому я здалася?
- Чого - самi? Одроблю три роки, при©ду. Та й довго ще вчитися.
Тiтка Ялосовета зiтхнула в пiтьмi.
Треба менi йти. Краще ранiше, анiж хлопцi через мене зостануться без
снiданку. Спробуй тодi до обiду викрiпити не ©вши. Сьогоднi практика,
можна поверх форми надiти комбiнезон, але в таку холоднечу, та ще як проти
вiтру, краще згорнути його втро та покласти на груди пiд шинелю: тодi
вiтер не так прошиватиме.
Швидко взувся, вiдкотив пiлотку, щоб зробилася, як торбинка, натяг на,
лоб, на вуха, як нiмцi пiд вiйну, а поверх не© - шапку,
- Глядися, щоб лице не приморозив, - каже тiтка Ялосовета. Вона
застiба менi шинель, а я притримую на грудях згорнутий комбiнезон. -
Господи, краще б оце менi йти... Одвертайся ж хоч, як дуже проти вiтру.
- Я, тiтко Ялосовето, поки закiнчу училище, то й лекцi© зумiю читати,
як проти вiтру ходить, - шуткую. Менi жалко дивитися на ©© пальцi худi, що
стягають шинелю, аби якось застiбнути гаплички. Всю жалко. Але й пожалiти
нiколи. Та ще словами... Краще мовчать.
Виходжу на шлях, пригнувши голову до грудей; вiтер i снiг сiчуть по
шинелi, як батогами. Глянув уздовж по селу з-пiд шапки з пiлоткою i
зупинився; свiтиться майже у всiх уже хатах.
Це ж годин шiсть!
Кинувся бiгти - не пiдбiжу. Пха мене назад. Знаю ж: коли сильний вiтер
у груди - бiгти не треба, бо тодi йому легше звалити, в землю треба дужче
впиратися.
Скiльки ж воно годин?
У Манi теж свiтиться... Постукати у вiкно? Спитати? У них теж
годинник. Нi. Запiзнився, у пiлотцi пiд шапкою... Краще не треба.
Звернув ближче до хат, щоб затишнiше було, i знову побiг, шурхаючи
глибоко в сухi сипучi замети.
До Силки вскочив не стукаючи, бо в них уже теж свiтилося.
- Пiшов Василь, Павлику, недавно побiг, - сказала Силчиха. Вона
розпалювала сирi дрова в печi. - А ти заспав? Ой горе, горе. - I пожалiла:
- Мо© дiтки!.. Та хiба в таку лиху годину не заспиш?
До Обори я не заходив; Силка, звичайно, його збудив.
Що ж, треба доганяти.
У Кiбкалiв поночi, видно, сплять собi. Кiбкала у такий холод i вiтер
батьки до училища не пускають, ©м можна. Вони обiйдуться без ремiсницько©
пайки та сяко©-тако© побовтюшки.
Добився до пiвгори. Тут, понад голою кам'янкою, ще гострiший вiтер
бри , то йшов, зiгнувшись у три погибелi. Дроти на стовпах не гудуть -
завивають на рiзнi голоси. I як не перервуться - так понамерзали.
- ...ав-ле-е-е!.. ога-аня-а-ай!.. - долинуло так здалеку, що ледве
чути.
Зрадiв: хлопцi. "Iду, йду, хло..." - бурмочу собi в застебнуту на
гацлики шинельну пазуху. Крикнути б, що тут я, що доганятиму - куди ж
проти вiтру кричати? Подих заб' , тiльки-но рота розтулиш. Та й не почують
однак. Iтиму вже сам, буде як буде. Мо' вони бiля вогника пiдождуть мене,
якщо його не розвiяло. У такий вiтрюган i пеньки покотить, не те що жар
рознесе.
Поминув станцiю Ли. Ледве впiзнав ©© крiзь куру: Ли чи А? Вдивляюся у
пiтьму з-пiд iнею на бровах. Що во но?! Вогник! Наш вогник! Наш вогник...
Але звiдки вiн тут узявся? До нього ж iще йти та йти. А вiн - осьо. I не
гра , не мiниться, не кида iскор, як завжди. Що за мана? Зупинився,
пригледiвся пильнiше - два вогники, близько один бiля одного. Чи то менi у
вiччю подво© лося? Вийняв закоцюблi долонi з рукавiв, потер пальцями
обмерзлi вi©, повиднiшало трохи. Таки ж два вогники! I сто©ть хтось крокiв
за п'ять попереду. Чи дво ?
- То ви, хлопцi? - спитав, холонучи вiд передчуття, що то не хлопцi.
Вогники свiтили нерухомо; вони були зеленi, i я, ще не сказавши собi,
хто то сто©ть, позадкував.
"Вовк... Це ж вовк!" Я вiдчув, як волосся на головi почало нiби
тужавiти, нiби йому тiсно зробилося пiд шап кою й пiлоткою.
Не знаю, чи то менi здалося, чи я й справдi сказав:
"Пiшов геть!", бо вовк не пiшов геть, а так само сидiв i свiтив очима.
- Цюцю, нах! - сказав я нiжно, пiдлабузницьки i, терпнучи зi страху,
простягнув до вовка долоню, наче на нiй лежало бабине Остапишине козеня, -
Цюцю, нах, нах!..
Так ми, малими, завжди пiдкликали до себе собак i показували ©м щось на
долонi, а тодi гралися з ними.
Вовк не вiдступався, але й не наступав, а стояв - наче тiшився. Менi
навiть уздрiлося, що вiн сидить на заднiх лапах i посмiха ться у пiтьмi,
як дiдусь. Тодi я осмiлiв, розсердився i закричав:
- Ану пiшов геть, собака! Пiшов, кажу! Менi ж на лiнiйку треба! Чув? Чи
тобi позакладало?! Ах ти ж, вовку... - Я хотiв вилаяти його "вовкулакою",
але затнувся i знову сказав нiжнесенько, тремтячи й цокочучи зубами: - Ах
ти ж, вовчик-братик. Злодюга нещасний! Розсiвся, як пан... Пусти, сказано
тобi!
По вовчих очах ковзнув презлющий вiдблиск, i менi добре стало видно
всього його, високого, худого - двi тiнi: вовчу i свою. Я озирнувся: вiд
гори, то кидаючи променi вгору, то впираючись ними в замети i телеграф нi
стовпи обiч шляху, свiтило двi фари. Машина!! Глянув туди, де тiльки що
сидiв вовк - нiкого, лише снiг побiля межового стовпчика в'юниться,
обминаючи його з обох бокiв.
Фари наближалися, рiзали менi в очi, але я все одно дивився прямо в них
i махав обома руками, шепочучи:
"Вiзьмiть, дядьку... Вiзьмiть, дядьку... - А серце як не вискочить,
штовха ться об комбiнезон на грудях. - Вiзьмiть, дядьку..."
Вже стало чути мотор. Вiн гув на всю потужнiсть, i фари не пригасали,
як те бува , коли шофер збира ться зупинитися i "скида газ".
"А може, вiн не бачить, може, ©де i дрiма потроху? Невже не стане? Та
не ста ж!"
Коли машина порiвнялася зi мною, я закричав що сили до ледь освiтлено©
приладами кабiни:
- Заберiть мене, дя'! Тут вовк!!!
Але машина проревла мимо, ударила в мене снiговим пилом та бензиновим
духом. У заметi вона трохи забуксувала, заднi колеса занесло вбiк, мотор
заревiв ще дужче. Я рвонувся вперед i, захлинаючись димом з вихлопно©
труби, вчепився пальцями за обмерзлий бук сирний гак. Це була
пiвторатонка... Я ще нi разу без Василевих рук не дiставав до борта, i
якби не вовк, якби не його очi, якi тiльки-но зеленим холодом зорили менi
в душу, я, напевно, так i не пiдчепився б. А то - дiстав. I вдержався. I
нiяка сила не вiдiрвала б мене вiд борта... Далi було просто: виважився
(недаром дрова тягав та рубав щодня, вистачило сили виважитись), i
опинився в кузовi. Пiшов до кабiни, заточуючись вiд того, що кузов
пiдкидало, та й ноги зморилися, доки бiг, тримаючись за гак. Брезентовий
верх кабiни хлопав на вiтрi, а в кузовi, коли сiв на дно, пахло теплим
борошном. Я нiколи не чув, щоб борошно пахло холодно, завжди вiд нього
дише теплом... Обмацав мiшки, чотири чи п'ять, - так i : борошно або
дерть. Я злiг на них боком, дотягся до забужавiлого кабiнного вiконця i
крикнув:
- Дядю! Там попереду два хлопцi йдуть, вiзьмiть ©х! Скло помалу
опустилося, i я почув:
- Таки вчепився, гадьонок! Ну, я тебе покатаю! Ти в мене поката шся!..
Машина рвонула ще швидше i засигналила довгим злостивим сигналом. Я
став колiньми на мiшки - попереду i свiтлi фар махали руками Василi, Силка
та Обора.
- Спинiться, дядьку! - закричав я, нахилившись близько до вiконця. - Ми
на снiданок запiзню мося. I вовки кругом! - I побачив на шоферовi шапку з
козирком. "Фрiц! Це ж вiн!"
- Я вас -вiзьму-у... Ви в мене поката тесь! - сказав Фрiц якимось
звiрячим голосом.
Що за людина?.. Вовк - i той був смирнiший. А цей завезе кудись та ще,
може, й поб' .
Нiчого, бiля олiйницi, бреше, загальму . Бiля олiйницi вибо©ни такi, що
швидко не перескочить. А там ще й коло мосту, перед самим настилом виямок
буде. Якось устану.
Але нi супроти олiйницi, нi бiля мосту шофер не за гальмував, i я ледь
не перелетiв через борт, якби не втримався за мiшки. На вулицi, динiй
широкiй вулицi райцентру, не видно було й душi. Тiльки фари били по вiкнах
та бляшаних дахах одноповерхових будиночкiв. Шофер знову трохи опустив
вiконце i спитав мирно так, аж лагiдно:
- Ти мiй номер бачив?
- Нi, дядьку, не бачив, - сказав я, не розумiючи, чого вiн про це
пита . Номера я справдi не бачив, бо вся машина в снiгу та й поночi.
- Тобi до емтеесу? - знову спитав шофер.
- До емтеесу. У нас сьогоднi практика, - крикнув я.
- Угу. То я там напроти базару пригальмую, зiскочиш. Менi стояти
нiколи...
Хай, думаю, од базару до училища я й пiшака дiйду. Машина проскочила
центр на повнiй швидкостi, порiвнялася з базарною площею. Уже видно було
крайнi хатки за нею, а далi дорога падала в яр.
- Давай! - крикнув шофер.
Машина з ходу загальмувала i пiшла боком. Я, заточуючись, побiг до
заднього борту, перекинув одну ногу, намацуючи нею гак... I в цей час
пiвторатонка так рвонула з мiсця, що борт вирвався з мо©х одубiлих
пальцiв, i я перекида полетiв на брукiвку. Вже лежачи i силкуючись
проштовхнути в грудях хоч ковток повiтря - так забило дух - бачив, як
червоний вогник стоп-сигнала хова ться в яр. Разом з ним сховалося менi й
небо, низьке, у пасмах летючого снiгу, i вогники в МТС, i прилавки на
базарi, приметенi снiгом.
Перше, що я почув, опритомнiвши, - жiночий голос. Жiнка говорила дуже
швидко, аж захлиналася!
- Вийшла я до базарiвського колодязя по воду, гляну - чорнi щось на
дорозi. Зразу злякалася та - назад у двiр. Тодi таки насмiлилась,
пiдходжу, дивлюся: людина. I хворма ваша, бачу ж. Збiгала, покликала
матiр, занесли його в хату - легенький, як пiр'©ночка. I стогне - страх.
То я мерщiй до вас... Хто ж його так ото покалiчив, сердегу... О,
дивiться: розплющився!
В очах менi стояла червона пляма, i я не одразу розiбрав, що то наша
пiч. Ми всi ю групою, разом з майстром, робили ©© з залiзно© бочки, як
захолодало, гуртом склiпували i проводили крiзь шибку у вiкнi довгу
жерстяну трубу, щоб тепло вiд не© розходилося по всiй майстернi.
Бiля мене сидiв навпочiпки майстер i обома руками притискав до лоба
щось холодне. "Снiг..." - упiзнав я. I чув, як по мо©х щоках за комiр, по
плечах i грудях .стiкають крапельки води й лоскочуться. Нiде не болiло
менi, тiльки в головi щось нiби спiвало нудну тоненьку ноту.
Я спробував поворухнутися i скрикнув: весь лiвий бiк - ногу, половину
грудей, плече - нiби ножем полоснуло, а в головi закалатав глухий дзвiн.
- Не ворушитися! Не во-ру-ши-ти-ся, - лагiдно на казав майстер.
Довкола стояла вся наша група. Хлопцi дивилися на мене мовчки, дехто
злякано, дехто похмуро. Серед них я одразу впiзнав i двох Василiв.
- Васи'... - сказав я так тихо, що ледве сам себе почув. - То - Фрiц...
Я козирок бачив...
- Який Фрiц? - спитав майстер, нахилившись близько до мого обличчя.
- Шофер. Вiн смикнув... нарошне... щоб я номера не побачив.
- А який номер - не помiтив? - Майстер нахилився ще ближче. - Хоч одну
цифру?
- Я знаю номер! - вигукнув Силка, - Я ще восени запам'ятав: ЩЦ-41-18.
Точно! Я запам'ятав. Вiн ще тодi за нами ганявся...
Майстер пiдвiвся.
- Староста!
- Я! - Гришуха виструнчився.
- Берiть десять душ i на дорогу. Тiльки обережно. О-бе-реж-но!
- Зробимо, товаришу майстер, - сказав Гришуха, нiби аж весело, - Од нас
не втече.
I вiн почав називати прiзвища сво©х, дитбудинкiвських. Я знаю ©х. I
подумав; "Од них - не втече..."
- I в лiкарню, негайно пошлiть когось у лiкарню, - сказав майстер.
- Вже послано, Федоре Демидовичу.
Гришуха присiв напроти мене, дивився менi в очi прямо, смiливо, зiницi
йому були густо-чорнi й суворi. Вiн дiстав з-за пазухи шинелi снiданкову
пайку, розгорнув менi долоню i вклав у не© окрайчик.
- Бери. Пiдкрiпись. Це твоя. Пiдрубай. Полегша . Я глянув собi на
долоню: у хлiбовi тьмяно зблискували вдавленi дрiбки солi.
Дивлюся, а в грудях тисне щось - отак недуже, м'яко...
[1] Сеге - сiльськогосподарських
[2] На рубон - ©сти
[3] Лата - довга жердина або дошка, до яко© прибивають щтахети.
[4] Медiатор - пластинка з загостреним кiнцем, якою грають на деяких
музичних iнстоументах.
[5] Ком на хауз-перекручений нiмецький вираз "йти додому".
можна за буфер або ланцюжок, а тодi вже й за борт.
Ми добре зна мо свою гору: де шофери перемикають швидкостi з четверто©
на третю, де з третьо© на другу i з друго© на першу. Правда, це залежить
вiд того, на вантажена машина чи порожня, але ми навчилися здалеку, по
мотору впiзнавати: така чи така. Зiстрибу мо в райцентрi бiля олiйницi:
там найбiльшi вибо©ни, i шофери завжди пригальмовують перед ними.
Трапляються й злi. Один вивiз нас на гору, розiгнав машину - радi мо:
©демо! А вiн раптом - тиць на гальма! Ми посплигували - i врозтiч. Хвилин
десять ганявся за нами з корбою в руках. "Ви, - кричить, - борт менi
одломили на тому тижнi! Я вам покажу чiплятися!.." Гука мо здалеку, що то
не ми, що то вiн переплутав. Свариться корбою i злошкiриться. Тiльки вiн
до кабiни - ми знову пiдходимо. I як би не рвав з мiсця - вчепимося. Але
таки до©хали швидше, нiж дiйшли б! Ми прозвали того шофера Фрiцом, бо на
ньому була жовта шкiряна шапка з козирком.
Василь Кiбкало теж простяга менi руку, як пiдчепимося, разом з Оборою
та Силкою, але я ©©, пiсля того вечора з Манею, не беру.
Другого дня дорогою до училища придержав його за рукав, доки хлопцi
одiйшли далi.
- Ти вчора груддя кидав? - питаю.
- Яке груддя? - поставив брови-кiлочки вгору. - Чого б це я його кидав?
Я спати пiшов.
Чую по голосу, бачу: бреше вiн. I пiсля того за його руку не хапаюся.
Не сяду - пiшки дiйду.
Тепер вiн пiдлизу ться до Василiв - виносить ©м уранцi i дiлить на
трьох пирiг або окра ць перепiчки: в нього батько машинiстом бiля
молотарки...
Добре було у вереснi та на початку жовтня. Виходимо з дому о п'ятiй
годинi, а надворi уже видно чи розвидня ться. Тепер нам почина
розвиднятися пiд райцентром. А то поночi йдемо: один за одним, вервечкою,
слiд у слiд, i мiня мося мiсцями - або Василi попереду, або я. Робимо
протопти наослiп, навпомацки.
На теорi© нiчого, встига мо за пiвдня вiдпочити. Коли ж практика, тодi
цiлий день на ногах: пиля мо, свердлимо бормашиною, ходимо в кузню
молотобойцями, а треба - заготовля мо поковки для зубил, молоткiв,
плоскогубцiв, хвостовикiв для мулярських кельм.
У мене i ще в десятьох наших - молоток. Майстер видав нам найкращi,
найновiшi терпуги: багато пиляти - чотири плоскостi i бойок п'ятий. Руки
вже звикли, не болять, а от ноги...
З теорi© в мене все чотири й п'ять, окрiм креслення. Я тодi вночi
поспiшав, порушив розмiри, понаплутував. Далеко було вiд мене креслення
то© ночi. Все далеко було: i тiтка Ялосовета, i училище, навiть тато, про
якого я думав щодня, бачив його останню усмiшку i сльози в очах; чув його
слова до тiтки Ялосовети: "Лесю, рiдна, доглянь хлопчика, як не вернуся. У
нас же з ним нi кровиночки рiдно© нема бiльше, тiльки ти, Лесю... Хороша,
люба, спасибi тобi, що стрiлася нам". Вiн так i сказав: нам...
Тiтка Ялосовета засвiтила обидвi гiльзи - i петеерiвську, i з
малокалiберно© зенiтки, щоб виднiше було менi креслити. Не допомогло.
- Довгенько ти сьогоднi. Грали? Я виходила, то не чути було. Тiльки у
березi хтось гомонiв коло верби - не впiзнала.
- То ми з Манею,
- Ви?!
Навiщо б ото прикидався? Упiзнали ж, я ж по тому, як вони дихають,
знаю, що в них на думцi.
- Ловка дiвчина, - помовчавши, каже тiтка Ялосовета. - I з лиця така
ласкава. Все й здоровка ться до мене: "Здрастуйте, тьотю Ялосовето!" I
червонi .
- Лягайте, то, може, хоч ви не заспите завтра. Чи воно вже сьогоднi
почалося...
У нас нема годинника. Був, доки хату не пiдкинуло, що й дзвонив, хоч i
потихеньку. Тепер десь у небi дзвонить...
Тiтка Ялосовета лiзе на пiч i, зiтхаючи, каже звiдти ще раз:
- Ловка...
Щоб не так нудно й моторошно було йти вранцi чорним шляхом i-степом, -
нiде нi вогника, нi звуку, тiльки вовки виють, то збоку, то десь попереду,
то позаду нас, - ми придумали розкладати звечора, як поверта мося з
училища, вогонь напроти Писаревого лiсу. Роз палимо хмиз - полум'я шуга
аж пiд дроти на стовпах - грi мося бiля нього, обкладем багаття трухлими
пеньками i йдемо далi, додому. А вдосвiта, ще вiд станцi© Ли бачимо: наш
вогник! Зда ться, що вiн далеко-далеко. А вiн осьо, за гони вiд нас. У
дощi вогонь загасав. Коли ж пiдмерзло, знову жеврiв шосвiтанку. Поминувши
йoro, ми ще довго оглядалися i вигукували:
- Видно, дивiться!
- I досi видно!
- О, нема , сховався...
I нам робилося трохи сумно, але ненадовго, бо незабаром попереду вже
виднiлося мiстечко i вогники, де iнде розкиданi по ньому з вiкон.
Так i ходили щодня: вiд вогникiв у селi, як оглянемо ся згори, до
нашого посеред степу над шляхом i попереду- в мiстечку.
Менi часто сниться страшний сон: нiби в хатi уже сто©ть бiлий ранок. I
я прокидаюся, холонучи вiд думки, що проспав лiнiйку, снiданок, що група
наша вже йде мiстечком, горланячи "Дальневосточную", а мене на "шкентелi"
нема ...
Одного разу прокинувся, а в хатi справдi яснi од вiкна м'яке бiле
ся вце. Припав лобом до шибки - бiло надворi, а небо чорне, анi зiрочки по
ньому, анi просвiтку, хоч малого. Нi, не схоже на те, щоб розвиднялося. Ми
з Василями вже примiтили, що небо, тiльки-но по чина братися на свiтанок,
спершу сивi , наче по ньому розлився Чумацький Шлях вiд обрiю до обрiю.
Трохи перегодом угаду ться над степом несмiлива тиха про синь, i тодi
кожен кущик при дорозi вида ться здалеку людиною...
А все було просто, i маленька давня радiсть лоскотнула менi в горлi:
знадвору у вiкно зазирав перший снiг. Вiн прийшов опiвночi i видався менi
досвiтком. До вiйни перший снiг був нам за свято: грали в кулi, качали
першу бабу i самi качалися по ньому з пригоркiв, гублячи шапки, а вiн
ласкаво рипiв пiд грудьми, пiд плечима, пiд лiктями...
Погано без годинника: цiлу нiч мариться, що пора вставати. Хоч би
пiвень був. Нема нi пiвня, нi курей. Пiд вiйну - нiмцi витрощили, а зараз
- годувати нiчим. По селу то у декого пiвники, але ж спробуй по чути ©х
здалеку пiд завiрюху, вiтер чи вiдлигу, коли все робиться чорне i глухе. У
вiдлигу ночi найглухiшi.
Тiтка Ялосовета спить на печi, я - на полу. Одна подушка в не©, одна в
мене. За вкривачку менi рядно й шинеля, тiтцi - саме рядно: на печi бiльше
духу. Ранiше там спав я, але тепер, навiть коли дуже промерз ну, прийшовши
з училища, на пiч не лiзу, а йду рубати дрова, щоб зiгрiтися, ,або одкидаю
снiг у дворi. Пiсля тi © жовтнево© ночi коло верби, пiсля того, як Маня
повернулася вiд свого двору, мовчки плачучи, я нiби вирiс на кiлька рокiв
уперед - i - без вороття...
- Ти якийсь не такий зробився, - каже iнколи тiтка Ялосовета. - I голос
перемiнився... Басок прорива ться.
Найлюбiшою стала менi думка про хату. Сам складу, по деревинi, по
соломинi вкрию, хай тiльки потеплi та подовша день. Доки ж ми в куренi
житимемо?
Менi треба вставати найранiше, щоб зайти i побудити Василiв - Силку та
Обору. Кiбкало вста сам, у них годинник , та ще й не простий, а з
дзвiнком. Заходжу спершу до Силки. Його будити найважче, бо все Силчине
сiмейство спить, як побите. Про те, як вони сплять, усе село зна . Бувало,
хвилин по десять стукаю у вiкна, доки добуджуся. Спершу менi в цьому
допомагала маленька Силчина сестричка Надя. Тiльки постукаю у вiкно, а
вона - чути крiзь шибку - в плач:
- Ма-а! Он хтось у хату лiзе...
Потiм звикла, i, коли я постукаю прямо до не© на пiч - там умазана
шибочка - лепетить тоненьким сон ним голоском:
- Васи, вставай, оно взе Павло плийсов. А ви, та й ма, оце спiть. То по
Василя...
Василь одчиня дверi, оступа ться в темнi сiни з двома курками на
драбинi i висапу очманiлим вiд щоденного недосипання голосом:
- Хiба вже пора? Ну тiльки ж наче заснув! Ще й не снилося нiчого...
Увiходжу в хату. Тепло, парко вiд сирих верболозових дров, що сушаться
в печi, старою олi ю пахне. Надя, розкудлана, пiдпухла зi сну, вигляда з
печi i шепелявить:
- Здластуй, Павлуса! А вони всi й не цули, со ти стука с...
Iнколи вона пита в мене, лукаво примруживши оченята:
- Павлусо, а ти мене вiзьмес замiз, як я вилосту?
Я тобi солоцки лататиму, а ти менi косу лозцiсуватимес... ;
Силка з Силчихою смiються, хоч i соннi до знемоги, i старий каже
хрипко, крiзь шинель:
- Ну й порода ж! Ще й букви не вимовля , а про замiж зна!
Я обiцяю неодмiнно взяти ©© за жiнку. Тодi вона маха менi бiлим
рученям, хова ться на пiч i засина .
Скидаю шинель, щоб не перегрiтися у теплi, доки Василь одягнеться -
тодi надворi дрижаки не так битимуть. Прокидаються помалу i Василевi
батьки. Вони обо працюють на постiйнiй: батько на воловнику, мати бiля
корiв - зморюються щодня, важко вставати. Лежать на полу, так, на самiй
ряднинi, i вкритi старою байковою ковдрою, труть очi, тяжко позiхають, при
гладжують долонями волосся.
- Щось ти, Павлушо, сьогоднi наче рано зайшов, Мо', воно ще й не пора?
Щодня про одне й те саме питають.
Може, й не пора. Хiба я знаю?
Виходимо з Василем за хвiртку. Могилу Iвана Iвановича засипало снiгом
ледь не вщерть з оградкою, самi гострячки вiд штахету виглядають, i
тополька на вiтрi гойда ться.
- Треба б одкидати снiг, - кажу.
- Нехай, пiд снiгом йому затишнiше, - розсудливо вiдповiда Василь. -
Та й квiти весною краще ростимуть.
Обору будити недовго. Вiн виходить майже одразу, як тiльки ми
постука мо. Наче й не спав. Мабуть, у нього не лише шкура бичача, а i весь
вiн такий - залiзний: нiколи не мерзне, нiчого не бо©ться, не зморю ться i
- мовчить. дине, що його кату з ранку до вечора, - ©сти хочеться. Якось
вiн. сказав: "М'енi i вночi, як сплю, х'очеться ©сти". Звiсно, дебелий,
сильний... Нам з Силкою легше, ми дрiбнiшi.
Дiходимо до Кiбкалово© хати - у вiкнах темно. Завжди, як виклика мо
його свистом, у них уже свiтиться (тодi ми напевно зна мо: вчасно я встав,
скоро п'ята година), а сьогоднi поночi. Хiба пiшов уже, i ми запiзню мося!
Так нi, вiн побо©ться сам iти. Чи рано?
- Щось не те, - каже Силка. - Ти, як до мене йшов, пiвня нiде не чув?
- Нi... Може, першi вже одспiвали, а другi ще не почали? Свиснули раз,
друге. У Кiбкалових вiкнах зблиснув сiрник i знову погас. Рипнули сiнешнi
дверi, i з порогу озвався Василiв батько...
- Рано ще, хлопцi. Ще тiльки пiвдруго©.
I мовчить. Мовчимо й ми. Куди ж тепер? Назад? Знову будити сво©х, знову
вставати... Iти помалу до райцентру, а там сидiти пiд училищем на морозi?
Сто©мо посеред шляху, сховавши обличчя в комiри.
Старий, видно, таки надумався:
- Заходьте, що ж...
Нiхто з нас нiколи не був у Кiбкаловiй хатi. Живуть вони, як норцi:
товчуться у дворi за високим дощаним парканом - не видно, що роблять;
говорять - не чути що, лише муркочуть; увiйдуть до хати - клац засовом...
I то вже не достука шся, тiльки фiранки на вiкнах ворушаться, iз-за них
вигляда по одному оку: дивляться, хто прийшов.
Кiбкало завiв нас не до велико© хати, а в хатину.
У нiй пахло молоком, житнiм хлiбом i натопленою лежанкою. Але найдужче
- молоком. Коли то ми чули, як воно пахне! Коло лежанки бiлiв у темрявi
оберемок соломи. Кiбкало розгорнув ©© ногою.
- Отуто й перекуня те, доки йти. Лягайте, я розбуджу.
У старого Кiбкала, як i у Василя, брови завжди зобиджено стремлять
угору, губи плаксиво опущенi, до того ж верхня трохи накинута на нижню,
але в селi його шанують як хорошого i некрикливого машинiста.
Так ми й поснули: у шапках, шинелях, пiдперезанi брезентовими пасками з
лудженими бляхами "РУ".
Вперше поснули спокiйно за цi чотири мiсяцi, вiдколи ходимо в училище.
Уранцi йшли бадьоро, швидко, легко: вiтер дув збоку, а не супроти,
морозець видався м'який, пiдоспали в теплi... Та головне - Кiбкалова мати
напо©ла нас молоком зi справжнiм чистим житнiм хлiбом. А коли виходили з
хати, провела до ворiт i попросила Обору:
- Ти, Василю, крепкий, приглядай там в училищi, щоб нiхто не зобижав
мого синочка, - i гладила Кiбкала по вузькiй довгiй спинi.
Обора пообiцяв, що приглядатиме. На горi вiн мiцнющо обняв мене за
плечi i тихо сказав:
- Ти ще р'азок устань ч'асiв у два!
Ми й тепер, як випали снiги, берегли свiй вогонь бiля станцi© Осика.
Вже не задля того, щоб хоч трохи звеселити степову осiнню темряву, а щоб
було де перегрiтися посеред дороги. Та й звикли до нього. Пеньки осиковi,
трухлi, жеврiють по два, а то й по три днi. Ми беремо ©х у Писаревому
лiсi. Удариш ногою - вiн i вивернувся. На плече - i до шляху. Цiлу купу
наносили про запас.
- Це нам сьогоднi таке добриння випало, що й на снiданок можна не
спiшити! - знiчев'я вигуку Чи це-я-чи-не-я. Вiн завжди так, зненацька
щось вигуку . - Хай би дитбудинкiвцi поласували нашими пайками, так
лiнiйка ж...
Сидимо навпочiпки довкола вогню, дмуха мо в жар, наставля мо до нього
долонi так близько, що аж кiсточки в пальцях просвiчуються. Обора притяг з
лiсу оберемок сухого гiлля, кинув на жар. Полум'я. - стовпом, iскри
сiються на снiг i сичать. Оберта мося на мiсцi помалу, як пожежники на
каланчi, грi мо шинелi з усiх бокiв. А коли полум'я пада i тiльки
вилюжиться по пеньках, руша мо далi.
Кiбкало як iменинник: усмiха ться раз по раз до всiх, забалаку ,
упевнений, що сьогоднi, за хлiб i молоко, йому нiхто не вiдповiсть
мовчанкою. Та i в польову сумку не треба крастися рукою - воно ж, мабуть,
нелегко ©сти при голодних. Коли ми пили молоко, вiн спiднишку поглядав на
мене так, нiби прицiнювався, скiльки я коштую. Я ловив той погляд i, не
клiпаючи, дивився йому просто в зiницi. Вiн прикривав ©х повiками.
- Ну хай ми. А чого ти, Васи', ходиш оце в училище? - спитав Силка. Вiн
iшов попереду, вбравши велику голову в плечi i засунувши руки - одну в
кишеню, другу за борт шинелi. - Я з таким достатком, як у вас, зроду школу
не покинув би, а вчився i вчився.
- Тато заставили, - мляво одказав Кiбкало. - Кажуть; вивчишся на
механiка, заберу тебе до машини, пiдучу - коло не© не пропадеш...
- Т'очно! - сказав Обора. - Од машини i в п'аровику можна цей... зерна
додому привезти.
Погана випала нiч: кура, вiтер на мосту мiж палями стогне, пiдвива
по-вовчи, у димарi плаче, а в хатi стужа, вивiяло тепло. А що робиться
зараз, як на гору вийти?.. Не пiдiйдеш, валить з нiг. .Була вже така нiч у
груднi, насилу добилися до училища.
Разiв чотири прокидався, уставав до вiкна. Нiчого не розбереш. Тiльки
снiг об скло, намерзло пальцiв на два, шкребеться.
Тiтка Ялосовета озвалася з печi:
- Спи, синок, рано ще, мабуть. Я од самого вечора i очей не стуляла.
- Ну менi йти, а ви чого не спите?
- Думаю... Вивчишся, думаю, повезуть тебе кудись, i зостануся я сама,
як пучка. Нi тата, нi тебе... Кому я здалася?
- Чого - самi? Одроблю три роки, при©ду. Та й довго ще вчитися.
Тiтка Ялосовета зiтхнула в пiтьмi.
Треба менi йти. Краще ранiше, анiж хлопцi через мене зостануться без
снiданку. Спробуй тодi до обiду викрiпити не ©вши. Сьогоднi практика,
можна поверх форми надiти комбiнезон, але в таку холоднечу, та ще як проти
вiтру, краще згорнути його втро та покласти на груди пiд шинелю: тодi
вiтер не так прошиватиме.
Швидко взувся, вiдкотив пiлотку, щоб зробилася, як торбинка, натяг на,
лоб, на вуха, як нiмцi пiд вiйну, а поверх не© - шапку,
- Глядися, щоб лице не приморозив, - каже тiтка Ялосовета. Вона
застiба менi шинель, а я притримую на грудях згорнутий комбiнезон. -
Господи, краще б оце менi йти... Одвертайся ж хоч, як дуже проти вiтру.
- Я, тiтко Ялосовето, поки закiнчу училище, то й лекцi© зумiю читати,
як проти вiтру ходить, - шуткую. Менi жалко дивитися на ©© пальцi худi, що
стягають шинелю, аби якось застiбнути гаплички. Всю жалко. Але й пожалiти
нiколи. Та ще словами... Краще мовчать.
Виходжу на шлях, пригнувши голову до грудей; вiтер i снiг сiчуть по
шинелi, як батогами. Глянув уздовж по селу з-пiд шапки з пiлоткою i
зупинився; свiтиться майже у всiх уже хатах.
Це ж годин шiсть!
Кинувся бiгти - не пiдбiжу. Пха мене назад. Знаю ж: коли сильний вiтер
у груди - бiгти не треба, бо тодi йому легше звалити, в землю треба дужче
впиратися.
Скiльки ж воно годин?
У Манi теж свiтиться... Постукати у вiкно? Спитати? У них теж
годинник. Нi. Запiзнився, у пiлотцi пiд шапкою... Краще не треба.
Звернув ближче до хат, щоб затишнiше було, i знову побiг, шурхаючи
глибоко в сухi сипучi замети.
До Силки вскочив не стукаючи, бо в них уже теж свiтилося.
- Пiшов Василь, Павлику, недавно побiг, - сказала Силчиха. Вона
розпалювала сирi дрова в печi. - А ти заспав? Ой горе, горе. - I пожалiла:
- Мо© дiтки!.. Та хiба в таку лиху годину не заспиш?
До Обори я не заходив; Силка, звичайно, його збудив.
Що ж, треба доганяти.
У Кiбкалiв поночi, видно, сплять собi. Кiбкала у такий холод i вiтер
батьки до училища не пускають, ©м можна. Вони обiйдуться без ремiсницько©
пайки та сяко©-тако© побовтюшки.
Добився до пiвгори. Тут, понад голою кам'янкою, ще гострiший вiтер
бри , то йшов, зiгнувшись у три погибелi. Дроти на стовпах не гудуть -
завивають на рiзнi голоси. I як не перервуться - так понамерзали.
- ...ав-ле-е-е!.. ога-аня-а-ай!.. - долинуло так здалеку, що ледве
чути.
Зрадiв: хлопцi. "Iду, йду, хло..." - бурмочу собi в застебнуту на
гацлики шинельну пазуху. Крикнути б, що тут я, що доганятиму - куди ж
проти вiтру кричати? Подих заб' , тiльки-но рота розтулиш. Та й не почують
однак. Iтиму вже сам, буде як буде. Мо' вони бiля вогника пiдождуть мене,
якщо його не розвiяло. У такий вiтрюган i пеньки покотить, не те що жар
рознесе.
Поминув станцiю Ли. Ледве впiзнав ©© крiзь куру: Ли чи А? Вдивляюся у
пiтьму з-пiд iнею на бровах. Що во но?! Вогник! Наш вогник! Наш вогник...
Але звiдки вiн тут узявся? До нього ж iще йти та йти. А вiн - осьо. I не
гра , не мiниться, не кида iскор, як завжди. Що за мана? Зупинився,
пригледiвся пильнiше - два вогники, близько один бiля одного. Чи то менi у
вiччю подво© лося? Вийняв закоцюблi долонi з рукавiв, потер пальцями
обмерзлi вi©, повиднiшало трохи. Таки ж два вогники! I сто©ть хтось крокiв
за п'ять попереду. Чи дво ?
- То ви, хлопцi? - спитав, холонучи вiд передчуття, що то не хлопцi.
Вогники свiтили нерухомо; вони були зеленi, i я, ще не сказавши собi,
хто то сто©ть, позадкував.
"Вовк... Це ж вовк!" Я вiдчув, як волосся на головi почало нiби
тужавiти, нiби йому тiсно зробилося пiд шап кою й пiлоткою.
Не знаю, чи то менi здалося, чи я й справдi сказав:
"Пiшов геть!", бо вовк не пiшов геть, а так само сидiв i свiтив очима.
- Цюцю, нах! - сказав я нiжно, пiдлабузницьки i, терпнучи зi страху,
простягнув до вовка долоню, наче на нiй лежало бабине Остапишине козеня, -
Цюцю, нах, нах!..
Так ми, малими, завжди пiдкликали до себе собак i показували ©м щось на
долонi, а тодi гралися з ними.
Вовк не вiдступався, але й не наступав, а стояв - наче тiшився. Менi
навiть уздрiлося, що вiн сидить на заднiх лапах i посмiха ться у пiтьмi,
як дiдусь. Тодi я осмiлiв, розсердився i закричав:
- Ану пiшов геть, собака! Пiшов, кажу! Менi ж на лiнiйку треба! Чув? Чи
тобi позакладало?! Ах ти ж, вовку... - Я хотiв вилаяти його "вовкулакою",
але затнувся i знову сказав нiжнесенько, тремтячи й цокочучи зубами: - Ах
ти ж, вовчик-братик. Злодюга нещасний! Розсiвся, як пан... Пусти, сказано
тобi!
По вовчих очах ковзнув презлющий вiдблиск, i менi добре стало видно
всього його, високого, худого - двi тiнi: вовчу i свою. Я озирнувся: вiд
гори, то кидаючи променi вгору, то впираючись ними в замети i телеграф нi
стовпи обiч шляху, свiтило двi фари. Машина!! Глянув туди, де тiльки що
сидiв вовк - нiкого, лише снiг побiля межового стовпчика в'юниться,
обминаючи його з обох бокiв.
Фари наближалися, рiзали менi в очi, але я все одно дивився прямо в них
i махав обома руками, шепочучи:
"Вiзьмiть, дядьку... Вiзьмiть, дядьку... - А серце як не вискочить,
штовха ться об комбiнезон на грудях. - Вiзьмiть, дядьку..."
Вже стало чути мотор. Вiн гув на всю потужнiсть, i фари не пригасали,
як те бува , коли шофер збира ться зупинитися i "скида газ".
"А може, вiн не бачить, може, ©де i дрiма потроху? Невже не стане? Та
не ста ж!"
Коли машина порiвнялася зi мною, я закричав що сили до ледь освiтлено©
приладами кабiни:
- Заберiть мене, дя'! Тут вовк!!!
Але машина проревла мимо, ударила в мене снiговим пилом та бензиновим
духом. У заметi вона трохи забуксувала, заднi колеса занесло вбiк, мотор
заревiв ще дужче. Я рвонувся вперед i, захлинаючись димом з вихлопно©
труби, вчепився пальцями за обмерзлий бук сирний гак. Це була
пiвторатонка... Я ще нi разу без Василевих рук не дiставав до борта, i
якби не вовк, якби не його очi, якi тiльки-но зеленим холодом зорили менi
в душу, я, напевно, так i не пiдчепився б. А то - дiстав. I вдержався. I
нiяка сила не вiдiрвала б мене вiд борта... Далi було просто: виважився
(недаром дрова тягав та рубав щодня, вистачило сили виважитись), i
опинився в кузовi. Пiшов до кабiни, заточуючись вiд того, що кузов
пiдкидало, та й ноги зморилися, доки бiг, тримаючись за гак. Брезентовий
верх кабiни хлопав на вiтрi, а в кузовi, коли сiв на дно, пахло теплим
борошном. Я нiколи не чув, щоб борошно пахло холодно, завжди вiд нього
дише теплом... Обмацав мiшки, чотири чи п'ять, - так i : борошно або
дерть. Я злiг на них боком, дотягся до забужавiлого кабiнного вiконця i
крикнув:
- Дядю! Там попереду два хлопцi йдуть, вiзьмiть ©х! Скло помалу
опустилося, i я почув:
- Таки вчепився, гадьонок! Ну, я тебе покатаю! Ти в мене поката шся!..
Машина рвонула ще швидше i засигналила довгим злостивим сигналом. Я
став колiньми на мiшки - попереду i свiтлi фар махали руками Василi, Силка
та Обора.
- Спинiться, дядьку! - закричав я, нахилившись близько до вiконця. - Ми
на снiданок запiзню мося. I вовки кругом! - I побачив на шоферовi шапку з
козирком. "Фрiц! Це ж вiн!"
- Я вас -вiзьму-у... Ви в мене поката тесь! - сказав Фрiц якимось
звiрячим голосом.
Що за людина?.. Вовк - i той був смирнiший. А цей завезе кудись та ще,
може, й поб' .
Нiчого, бiля олiйницi, бреше, загальму . Бiля олiйницi вибо©ни такi, що
швидко не перескочить. А там ще й коло мосту, перед самим настилом виямок
буде. Якось устану.
Але нi супроти олiйницi, нi бiля мосту шофер не за гальмував, i я ледь
не перелетiв через борт, якби не втримався за мiшки. На вулицi, динiй
широкiй вулицi райцентру, не видно було й душi. Тiльки фари били по вiкнах
та бляшаних дахах одноповерхових будиночкiв. Шофер знову трохи опустив
вiконце i спитав мирно так, аж лагiдно:
- Ти мiй номер бачив?
- Нi, дядьку, не бачив, - сказав я, не розумiючи, чого вiн про це
пита . Номера я справдi не бачив, бо вся машина в снiгу та й поночi.
- Тобi до емтеесу? - знову спитав шофер.
- До емтеесу. У нас сьогоднi практика, - крикнув я.
- Угу. То я там напроти базару пригальмую, зiскочиш. Менi стояти
нiколи...
Хай, думаю, од базару до училища я й пiшака дiйду. Машина проскочила
центр на повнiй швидкостi, порiвнялася з базарною площею. Уже видно було
крайнi хатки за нею, а далi дорога падала в яр.
- Давай! - крикнув шофер.
Машина з ходу загальмувала i пiшла боком. Я, заточуючись, побiг до
заднього борту, перекинув одну ногу, намацуючи нею гак... I в цей час
пiвторатонка так рвонула з мiсця, що борт вирвався з мо©х одубiлих
пальцiв, i я перекида полетiв на брукiвку. Вже лежачи i силкуючись
проштовхнути в грудях хоч ковток повiтря - так забило дух - бачив, як
червоний вогник стоп-сигнала хова ться в яр. Разом з ним сховалося менi й
небо, низьке, у пасмах летючого снiгу, i вогники в МТС, i прилавки на
базарi, приметенi снiгом.
Перше, що я почув, опритомнiвши, - жiночий голос. Жiнка говорила дуже
швидко, аж захлиналася!
- Вийшла я до базарiвського колодязя по воду, гляну - чорнi щось на
дорозi. Зразу злякалася та - назад у двiр. Тодi таки насмiлилась,
пiдходжу, дивлюся: людина. I хворма ваша, бачу ж. Збiгала, покликала
матiр, занесли його в хату - легенький, як пiр'©ночка. I стогне - страх.
То я мерщiй до вас... Хто ж його так ото покалiчив, сердегу... О,
дивiться: розплющився!
В очах менi стояла червона пляма, i я не одразу розiбрав, що то наша
пiч. Ми всi ю групою, разом з майстром, робили ©© з залiзно© бочки, як
захолодало, гуртом склiпували i проводили крiзь шибку у вiкнi довгу
жерстяну трубу, щоб тепло вiд не© розходилося по всiй майстернi.
Бiля мене сидiв навпочiпки майстер i обома руками притискав до лоба
щось холодне. "Снiг..." - упiзнав я. I чув, як по мо©х щоках за комiр, по
плечах i грудях .стiкають крапельки води й лоскочуться. Нiде не болiло
менi, тiльки в головi щось нiби спiвало нудну тоненьку ноту.
Я спробував поворухнутися i скрикнув: весь лiвий бiк - ногу, половину
грудей, плече - нiби ножем полоснуло, а в головi закалатав глухий дзвiн.
- Не ворушитися! Не во-ру-ши-ти-ся, - лагiдно на казав майстер.
Довкола стояла вся наша група. Хлопцi дивилися на мене мовчки, дехто
злякано, дехто похмуро. Серед них я одразу впiзнав i двох Василiв.
- Васи'... - сказав я так тихо, що ледве сам себе почув. - То - Фрiц...
Я козирок бачив...
- Який Фрiц? - спитав майстер, нахилившись близько до мого обличчя.
- Шофер. Вiн смикнув... нарошне... щоб я номера не побачив.
- А який номер - не помiтив? - Майстер нахилився ще ближче. - Хоч одну
цифру?
- Я знаю номер! - вигукнув Силка, - Я ще восени запам'ятав: ЩЦ-41-18.
Точно! Я запам'ятав. Вiн ще тодi за нами ганявся...
Майстер пiдвiвся.
- Староста!
- Я! - Гришуха виструнчився.
- Берiть десять душ i на дорогу. Тiльки обережно. О-бе-реж-но!
- Зробимо, товаришу майстер, - сказав Гришуха, нiби аж весело, - Од нас
не втече.
I вiн почав називати прiзвища сво©х, дитбудинкiвських. Я знаю ©х. I
подумав; "Од них - не втече..."
- I в лiкарню, негайно пошлiть когось у лiкарню, - сказав майстер.
- Вже послано, Федоре Демидовичу.
Гришуха присiв напроти мене, дивився менi в очi прямо, смiливо, зiницi
йому були густо-чорнi й суворi. Вiн дiстав з-за пазухи шинелi снiданкову
пайку, розгорнув менi долоню i вклав у не© окрайчик.
- Бери. Пiдкрiпись. Це твоя. Пiдрубай. Полегша . Я глянув собi на
долоню: у хлiбовi тьмяно зблискували вдавленi дрiбки солi.
Дивлюся, а в грудях тисне щось - отак недуже, м'яко...
[1] Сеге - сiльськогосподарських
[2] На рубон - ©сти
[3] Лата - довга жердина або дошка, до яко© прибивають щтахети.
[4] Медiатор - пластинка з загостреним кiнцем, якою грають на деяких
музичних iнстоументах.
[5] Ком на хауз-перекручений нiмецький вираз "йти додому".