Страница:
на толоку.
ЛИС I ДРОЗД
Iшов Кабан у Ки©в на ярмарок. Аж назустрiч йому Вовк.
- Кабане, Кабане, куди йдеш?
- У Ки©в на ярмарок.
- Вiзьми й мене з собою.
- Ходи, кумочку.
Iшли, iшли, аж назустрiч ©м Лис.
- Кабане, Кабане, куди йдеш?
- У Ки©в на ярмарок.
- Вiзьми й мене з собою.
- Ходи, кумочку.
Iшли вони, йшли, аж назустрiч ©м За ць.
- Кабане, Кабане, куди йдеш?
- У Ки©в на ярмарок.
- Вiзьми й мене з собою.
- Ходи, небоже.
Ось вони всi йдуть. Iшли, йшли, аж пiд нiч наскочили на яму, глибоку та
широку. Кабан скочив - не перескочив, а за ним i всi iншi поскакали i всi
разом у яму попадали. Що робити, мусять ночувати. Зголоднiли вони, а
вилiзти нема куди, ©сти нема чого. От Лис i надумав.
- Нумо,- говорить,- пiснi спiвати. Хто найтонше голосом потягне, того
ми й з'©мо.
От вони й затягли. Вовк, звiсно, найгрубше: у-у-у! Кабан трохи тонше:
о-о-о! Лис iще тонше: е-е-е! А Зайчик зовсiм тоненько запищав: i-i-i!
Кинулися всi на бiдолашного Зайчика, розiрвали його та й з'©ли. Та що там
©м iз того Зайця за ситiсть? Ще не розвиднiлось гаразд, а вже всi вони
такi голоднi, що ледве дихають. Знов Лис загаду :
- Нумо пiснi спiвати. Хто найгрубше голосом потягне, того ми й з'©мо.
Почали спiвати. Хотiв Вовк тонесенько затягнути, та як не зави грубо:
у-у-у! Тут кинулися на нього та й зараз його роздерли.
Лишилися ще два: Кабан i Лис. Подiлилися вони Вовковим м'ясом. Кабан
швидко з'©в свою часть, а Лис трошки з'©в, а решту сховав пiд себе. Минув
день, минув другий. Кабан голодний, нема що ©сти, а Лис усе в куточку
сидить, витяга по шматочку Вовкового м'яса та й ©сть.
- Що се ти, кумочку, ©си?- пита його Кабан.
- Ой, кумочку,- зiтха Лис.- Що маю робити! Свою власну кров п'ю з
великого голоду. Зроби й ти так само. Прокуси собi груди, висисай помалу
кров, то побачиш, що й тобi легше стане.
Послухав дурний Кабан. Як запоров кликами, зараз розпоров собi груди,
та поки дiйшов до того, щоб напитися сво © кровi, то й увесь кров'ю
пiдплив та й став зовсiм небiжчик. От Лис тодi й кинувся на його м'ясо i
ще кiлька день мав що ©сти. Та далi не стало й Кабанового м'яса. Сидить
Лис у ямi, i знов йому голод допiка . А над тою ямою стояло дерево, а на
деревi Дрозд гнiздо в' . Дивиться Лис на нього, дивиться з ями, а далi
почав промовляти:
- Дрозде, Дрозде, що ти робиш?
- Гнiздо в'ю.
- Нащо тобi гнiздо?
- Я ць нанесу.
- Нащо тобi я ць?
- Молодi виведу.
- Дрозде, Дрозде, коли ти мене з се© ями не видобудеш, то я тво©х дiтей
по©м.
- Не ©ж, Лисику, зараз тебе виведу,проситься Дрозд.
Дрозд горю . Дрозд нудьгу , як йому Лиса з ями добути. От вiн щодуху
полетiв лiсом, почав збирати патички, гiллячки та все в яму кида . Кидав,
кидав, поки Лис по тих патичках iз ями не вилiз. Думав Дрозд, що вiн пiде
собi геть, та де тобi! Лис лiг пiд Дроздовим деревом та й говорить:
- Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями?
- Вивiв.
- Ну, а тепер нагодуй мене, а то я тво©х дiтей по©м.
- Не ©ж, Лисику, вже я тебе нагодую. Дрозд горю . Дрозд нудьгу , як
йому Лиса нагодувати. Далi надумав i каже Лисовi:
- Ходи зо мною!
Вийшли вони з лiсу, а попiд лiсом польова дорiжка йде.
- Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,- а я буду мiркувати, чим тебе
нагодувати.
Бачить Дрозд, а дорiжкою баба йде, чоловiковi в поле полуденок несе.
Скочив Дрозд у калюжку, у водi обмочився, в пiску обтатлявся та й бiга по
дорiжцi, пурха сюди й туди, немов зовсiм лiтати не може. Бачить баба -
пташина мокра та немiчна.
"Дай,- дума ,- зловлю отсю пташину, принесу додому, буде забавка для
дiтей".
Пiдбiгла трохи за Дроздом-вiн бiжить, пурха , та не летить. От вона
поставила кошик з горнятками на дорiжцi, а сама давай Дрозда ловити. А
Дрозд то пiдбiга , то пiдлiта , а все далi та далi, а баба все за ним та
за ним. Нарештi, бачачи, що вона вiдбiгла вже досить далеко вiд свойого
кошика, знявся вгору та й полетiв. Баба тiльки рукою махнула та й верта
назад до кошика. Ба, ба, ба! Там застала добрий празник. Поки вона бiгала
за Дроздом, а Лис тим часом вискочив iз жита та до горняток. Пови©дав усе
чисто, решту порозливав, а сам драла.
Сидить Дрозд на деревi та й в' гнiздо, аж тут зирк, а Лис пiд деревом.
- Дрозде, Дрозде,- говорить Лис,- чи вивiв ти мене з ями?
- Вивiв, Лисику.
- А нагодував ти мене?
- Нагодував.
- Ну, тепер же напiй мене, а то я тво© дiти геть по©м.
- Не ©ж, Лисику, я тебе напою. Дрозд горю . Дрозд -нудьгу , як би йому
Лиса напо©ти. Далi надумав i каже Лисовi:
- Ходи зо мною!
Вийшли з лiсу знов на ту саму польову дорiжку.
- Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,-- а я буду мiркувати, чим тебе
напо©ти.
Бачить Дрозд, а дорiжкою чоловiк ©де, бочку води везе капусту
пiдливати. Пiдлетiв Дрозд, сiв коневi на голову, дзьоба .
- А тю!- крикнув чоловiк та й замахнувся на Дрозда батогом. Дрозд
пурхнув, а чоловiк луснув батогом коня по головi. Мов нiчого й не бувало,
сiв собi Дрозд на другого коня та й дзьоба його в голову. Знов замахнувся
чоловiк i знов луснув коня по головi. Розлютився чоловiк на Дрозда. "От
каторжна пташина!- дума собi.- I чого вона прив'язалася!"
Дрозд тим часом сiв на бочку з водою та й дзьоба собi.
"Чекай же ти",-дума чоловiк та несподiвано як вихопить ручицю з воза,
як не лусне по бочцi! Дрозда не вцiлив, а бочка вiд важкого удару
похитнулася та й гепнула з воза на землю, i вся вода з не© вилилася та
потекла здоровою рiчкою по дорозi. Вискочив Лис iз жита, напився доволi, а
чоловiк, проклинаючи Дрозда, взяв порожню бочку i по©хав додому.
Сидить Дрозд на деревi та й в' собi гнiздо, аж тут зирк, а Лис знов
пiд деревом.
- Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями?
- Вивiв.
- Нагодував ти мене?
- Нагодував.
- Напо©в ти мене?
- Напо©в.
- Ну, а тепер посмiши мене, а то я, ©й-богу, тво©х дiтей живцем по©м.
- Не ©ж, Лисику, я тебе посмiшу. Горю Дрозд, нудьгу Дрозд, як би йому
Лиса посмiшити, а далi й каже:
- Ходи зо мною!
Вийшли з лiсу знов на польову дорiжку. Лис засiв у житi та й жде. Аж
ось ©де дорогою той самий чоловiк, що вперед ©хав з водою: сам сидить
напередi, а ззаду сидить його синок з паличкою в руцi. Пiдлетiв Дрозд, сiв
на плече чоловiковi та й дзьоба .
- Ой тату,- каже хлопець,- на вас птах сидить! Не ворушiться, я його
заб'ю.
Ще старий не вспiв гаразд розслухати, що син каже, а хлопець як замахне
паличкою - лусь батька по плечу! Дрозд тiльки фуркнув, а по хвилi сiв на
друге плече чоловiкове. Знов розмахнувся хлопець i ще дужче влучив батька
по плечу.
- Ой сину, що се ти робиш?- крикнув батько.
- Цитьте тату! Якась пташка все сiда на вашi плечi, я ©© мушу зловити.
- То лови, а не бий!- з болю кричить батько.
Полiтав, полiтав Дрозд та й сiв старому на голову та й дзьоба його
солом'яну крисаню*(* К р ис а н я - капелюх.), немов тут йому й мiсце.
Махнув хлопець долонею, щоб його спiймати,фуркнув Дрозд. Сiв удруге, знов
хлопець на нього намiрився рукою - знов надармо.
"Чекай же ти, бiсова птице! Вже я тебе почастую!"- подумав хлопець. I
коли Дрозд утрете сiв на батькову голову, вiн, не тямлячи гаразд, що
робить, як не замахнеться палицею, як не трiсне старого по головi, аж тому
свiт замакiтрився. Дрозд фуркнув i полетiв собi геть. А Лис, сидячи в
житi, дивився на се все i аж за живiт держався зо смiху над Дроздовими
штуками.
Бачить Дрозд, що Лис такий радий, i вiдiтхнув свобiдно.
"Ну,- дума собi,- тепер, чень* (* Ч е н ь - мабуть.), дасть менi
спокiй, не буде мо©м дiтям грозити".
Та ледве вiн знов узявся будувати сво гнiздо, аж зирк. Лис уже знов
пiд деревом.
- Дрозде, Дрозде,- мовить Лис,вивiв ти мене з ями?
- Вивiв.
- Нагодував ти мене?
- Нагодував.
- Напо©в ти мене?
- Напо©в.
- Розсмiшив ти мене?
- Розсмiшив.
- Ну, а тепер ще мене постраши, бо коли нi, то я тво©х дiтей по©м.
Горю Дрозд, нудьгу Дрозд, як би йому Лиса настрашити, а далi й каже:
- Що ж маю робити? Ходи зо мною, я тебе настрашу.
Веде Дрозд Лиса попiд лiс дорогою на велике пасовисько. Там паслася
велика череда овець. Пастухи сидiли в колибi* (* К о л и б а - хатинка
пастухiв.), а пси бiгали довкола череди, пильнували овець. Став Лис
здалека, на краю лiсу, та, побачивши псiв, не хоче йти далi.
- Що, Лисику, страшно?- пита Дрозд.
- Нi, не страшно,- каже Лис,- а тiльки я втомився, не хочу йти далi.
- Як же ж я тебе настрашу, коли ти не хочеш далi йти?- пита Дрозд.
- Страши як зна ш,- мовить Лис,- але знай, що коли не настрашиш, то я
тво©х дiтей з кiстками схрупаю.
- Добре,- каже Дрозд,- лягай же ти собi ось тут у жито i гляди, що я
буду робити. А коли тобi почне бути страшно, то крикни менi, щоб я
перестав.
Полетiв Дрозд, сiв собi на землi перед псами та й порпа землю лапками.
Кинулися пси до нього, вiн пiдлетiв, та зараз же сiв знов недалеко того
мiсця, та вже трохи ближче до Лиса. А Лис глядить, що з того буде, а того
й не бачить, що пси пiдходять усе ближче та ближче. Далi Дрозд зрива ться
з землi i, одним крилом треплючися, мов скалiчений, почина летiти просто
до Лиса. Пси за ним. Бачить Лис, що бiда, як не схопиться з мiсця, як не
крикне до Дрозда:
- Ну, що ж ти, дурню! Та бо ти направду псiв на мене ведеш!
Тут його пси побачили. Як не кинуться за ним! Ледве Лис здужав пробiгти
кiльканадцять крокiв, уже пси здогонили його i роздерли. Таке-то, бачите:
хто хитрощами та пiдступом воював, той вiд пiдступу й погиб.
МАЛИЙ МИРОН
I
Малий Мирон - дивна дитина. Батько втiша ться ним i каже, що вiн чудово
розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв
батько - чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка
там будь собi дитина, все вона у нього золота, i розумна, i гарна. Сусiди
тихо шептали собi, що Мирон "якесь не таке, як люди": iде та й розмаху
руками, гуторить щось сам до себе, вiзьме прутик, швяка по повiтрi або
стинав головки з будякiв та ластiв'ячого зiлля. Серед iнших дiтей вiн
несмiлий i непроворний, а коли часом i вiдiзветься з чим-будь, то говорить
таке, що старшi як почують, то тiльки плечима стискають.
- Василю, - говорить малий Мирон до малого Василя, - ти доки вмi ш
рахувати?
- Я? А доки маю вмiти? П'ять, сiм, парканацять.
- Парканацять! Ха, ха, ха! А то скiльки парканацять?
- Ну, скiльки ж ма бути? Я не знаю!
- Та то нiскiльки. От сядь лишень, будемо рахувати!
Василь сiда , а Мирон почина рахувати, цюкаючи за кождим разом бучком*
(* Б у ч о к - паличка.) об землю: один, два, три, чотири...
Василь слуха , слуха , а далi встав i побiг. Мирон i не замiтив:
сидить, цюка i раху далi й далi. Надiйшов старий Рябина, кахика ,
харкотить i оха , - Мирон не чу , все сво . Старий зупинився близ нього,
слуха , слуха ... Мирон дорахував уже до чотириста.
- А ти, невiтцiвська дитино, ! - сказав старий сво©м звичайним, трохи
носовим голосом. - А ти що робиш?
Малий Мирон аж звергся * (* Звергтися - здригнутися.) i обернув
заляканi оченята на старого Рябину.
- Та ти землицю святу б' ш, е? Ти не зна ш, що землиця - наша мама? Дай
сюди той бучок!
Мирон дав, не розумiючи майже, чого хоче вiд нього старий. Рябина
шпурнув бучок геть у кропиву. Мирон трохи не заплакав, не так за бучком,
як за тим, що старий перервав йому рахунок.
- Iди додому та "Отче наш" говори, е-е-е, анiж ма ш такi збитки робити!
- сказав старий з суворим видом i пошкандибав далi. Мирон довго глядiв за
ним, усе ще не можучи зрозумiти, за що се старий прогнiвався i чого хоче
вiд нього.
II
Малий Мирон над усе любить бiгати сам по зелених, цвiтастих лугах,
помiж широколистi лопухи та пахучий ромен, любить упиватися солодким
запахом росисто© конюшини та квiтчатися прилипчастими лопуховими
гудзиками, яких так i насиляе * (* Насиляти - начiпляти.) на себе вiд нiг
до голови. А ще рiчка, через котру з городу треба йти на пастiвник,
невеличка супокiйна пiдгiрська рiчечка, з глибокими, стрiмкими та
обривистими берегами, з глинистим дном, з журчачими бродами, котрих дно
покрите дрiбними плиточками, оброслими м'яким зеленим водоростом, довгим,
мов зеленi шовковi пасма, - ота рiчка - то правдива розкiш, то сильна
принада для Мирона. Там вiн цiлими годинами любить сидiти, запхавшися в
високий зелений косiтник або мiж густе лапасте листя надбережного пiдбiлу.
Сидить i вдивля ться у плюскiтливу воду, в мигаючу пiд напором хвилi
траву, в ковбликiв * (* Ковблик - дрiбна рiчкова риба.), що час вiд часу
вилазять зi сво©х печер або випливають iз глибшого плеса, нипають по днi,
шниряючи за водяним хробацтвом, то знов вистобурчують свою тупу вусату
мордочку аж над воду, хапнуть раз повiтря та й утiкають чимборше в свою
кри©вку * (* Кри©вка - захисток, схованка.), немовби закоштували не знати
яко© присмаки. А тим часом сонце жарить iз безхмарного темно-блакитного
неба, грi Мироновi плечi i все тiло, але не пече його за широким листом.
Любо йому. Невеличкi його сiрi оченята живо бiгають, дитиняче чоло
стяга ться, - думка почина рушатися.
- От сонечко, - чому воно таке невеличке, а татуньо казали, що воно
велике? То певно, в небi лиш така невеличка дiрка прорiзана, що його лиш
стiльки видно!
Але зараз же в його головi заворушилася й друга думка.
- Ба, а як же воно? Сходить, там дiрка мала; заходить, то й там дiрка.
Хiба ж дiрка разом iз сонцем по небi ходить?
Се не може йому помiститися в головi, i вiн обiця собi, що скоро
додому, то зараз запита ться татуня, яка то в небi на сонце дiрка
прорiзана?
- Мироне! Мироне! - чути здалека крик. То мати кличе. Мирон почув i
схопився, збiг iз берiжка над бродок, аби перейти через рiчку, та й нараз
зупинився. Багато разiв уже вiн переходив через рiчку, та й нiчого, а
тепер нараз нова поява впала йому в очi. Вiн стояв якраз проти сонця i,
дивлячися в воду, побачив нараз замiсть плиткого * (* Плиткий - мiлкий,
неглибокий.) дна, камiнчикiв i м'яких зелених пачосiв водоросту - одну
бездонне глибоку синяву. Вiн не знав iще, що се небо з води всмiха ться до
нього, i зупинився. Як же тут iти в таку глибiнь? I вiдки вона взялася
нараз? Вiн став i почав уважно розглядати глибiнь. Усе однаково. Вiн
присiв. Однаково, - тiльки при берiжку видно знайомi камiнчики та й чути
звичайний любий журкiт води на бродi. Вiн повернувся лицем у другий бiк,
за сонцем: глибiнь щезла, брiд плиткий, як був. Се вiдкриття i втiшило, i
здивувало його. Вiн почав повертатися на всi боки, пробуючи i втiшаючись
дивним явищем. А про мамин клик i зовсiм забув!
I довго так стояв малий Мирон, то схиляючись, то повертаючись над
бродом, але лiзти в воду все якось не смiв. Усе здавалося йому, що ось-ось
серед плиткого камiнчастого броду земля розскочиться, i зiне бездонна
блакитна глибiнь пiд рiчкою, мiж високими берегами, i полетить вiн у ту
глибiнь далеко-далеко, щезне в нiй, мов трiсочка, кинена в глибоку, темну
криницю. I хто зна , як довго був би вiн стояв над бродом, якби не був
надiйшов сусiд Мартин, що з вилами й граблями квапився до сiна.
- А ти чого тут сто©ш? Он там мати кличе тебе. Чому не йдеш додому?
- Та я хочу йти, але боюся.
- Чого?
- Та от, адiть! - I вiн показав бездонну синяву в водi.
Мартин не порозумiв.
- Ну, та чого тут боятися? Адже плитко.
- Плитко? - спитав недовiрливо Мирон. - А от яка глибiнь!
- Глибiнь? Ади, що не глибiнь, - сказав Мартин i, як був у ходаках * (*
Ходаки - постоли, м'яке селянське взуття iз шкiри.), так i перейшов через
брiд, мало й замочивши ©х. Той перехiд Мартина осмiлив i Мирона, i вiн
перейшов через воду i побiг горi огородом додому.
- Який се дурний хлопець! П'ять лiт ма , а ще броду бо©ться, -
пробовкнув сусiд i пiшов до сiна.
III
А коли лiтом усi старшi з хати пiдуть у поле, Мирон лиша ться сам, але
не в хатi. В хатi вiн бо©ться. Бо©ться "дiдiв у кутах", тобто тiней,
бо©ться череватого комина, чорного внутрi вiд сажi, бо©ться грубо©
дерев'яно© клюки, вбито© в вiконце, що в повалi * (* Повала - стеля.) для
пропускання диму вiд скiпок, якими свiтять зимою. Мирон лиша ться надворi.
Там вiн може собi гуляти, рвати зiллячко i розщипувати на кусники,
будувати хатки з трiсок i патичкiв, що на дровiтнi, або й так собi лежати
на приспi,та грiтися на сонцi, та слухати цвiркоту горобцiв на яблуньках,
та глядiти на син небо. Любо йому, i на дитиняче чоло знов немов хмарка
набiга - се думка надходить.
- А чим то воно чоловiк усе видить? I небо, i зiлля, i тата з мамою? -
таке питання насува ться йому нi звiдси, нi звiдти. - Або чим чу ? Он каня
* (* Каня - шулiка.) кевка , кури кудкудачуть... Що то таке, що я тото
чую?
Йому зда ться, що все те чоловiк дi ротом, i видить, i слуха .
Рознiма рот: так i , видно все, чути все...
- А може, нi! Може, очима?
Зажмурю очi. Ов, не видно нiчого. Рознiма : видно й чути. Зажмурю
знов - не видно, але чути.
- Еге, так ось воно як! Очима видно, а чим же чути? - Знов рознiма i
затуля рот - чути! Далi очi - все чути. Аж ось прийшла думка - заткати
пальцями вуха. Шум-шум-шум. А то що таке? Чути шум, але не чути нi
кудкудакання курей, нi кевкання канi. Вiднiма пальцi - чути кудкудакання,
а шуму нема. Другий раз - те саме.
"Що се таке? - мiрку сам собi Мирон. - Еге, знаю вже! Вухами чую
кудкудакання, а пальцями чую шум! Аякже, аякже".
Пробу раз i другий - так, зовсiм так!
А коли поприходили женцi на полудн , вiн, пiдскакуючи, бiжить до
батька.
- Татуню, татуню! Я щось знаю!
- Та що таке, моя дитино?
- Я знаю, що чоловiк очима видить. По батьковiм лицi перебiг усмiх.
- А вухами чу кудкудакання, а пальцями шум.
- Як, як?
- Та так, що як не затикати вуха пальцями, то чути, як курка
кудкудака , а як заткати, то чути тiльки шум.
Батько зареготався, а мати, остро позирнувши на Мирона, сказала,
намахуючи йому ложкою:
- Iди, приблудо, йди! Такий парубок великий, що вже би далi женився, а
такi дурницi говорить? Чому ти нiколи не погада ш наперед, що ма ш
сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопатi вивiз?.. Таже чоловiк усе
чу вухами! - i шум, i кудкудакання.
- А чому ж не чу разом! Тiльки як не затикати вух, то чу
кудкудакання, а як заткати, то чу шум? - запитав малий. - От потрiбуйте
самi! - I вiн справдi для перекони заткав сво© вуха пальцями.
Мати проворкотiла ще щось, але вiдповiдi на те питання не знайшла.
IV
А вже найбiльша була бiда Мироновi з тим мисленням! Не вмiв мислити, та
й годi. Що тiльки, бувало, скаже, все якесь не таке, як треба, все мати
або хто-будь другий каже йому:
- Та чому ти, тумане вiсiмнацятий, не помислиш уперед, що ма ш казати,
а так бовта ш, як той рибак бовтом бовта !
I що вже бiдний Мирон не намучився, щоб вимислити, а потiм сказати щось
розумного, - нi, не можна, та й годi. Бiдний Мирон прийшов до того
переконання, що вiн не вмi мислити!
Ото раз сидить уся родина при обiдi довкола великого стiльця насеред
хати. Мати пода капусту. Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана.
Всi ©дять ©© мовчки. Малий Мирон укусив разiв зо два, а далi задивився на
те, що так тихо стало в хатi, нiхто й слова не скаже. Нi вiдси нi вiдти
зда ться йому, що власне тепер йому випада щось сказати. Але що би тут
такого? Треба наперед розмислити, а то всi будуть смiятися, ще й мама
насварять. Що би тут сказати? I малий Мирон зачина мислити.
Ложка, як нiс ©© вiд рота до миски, так-таки застигла в повiтрi враз iз
рукою. Очi недвижне вперлися в пустий простiр, а далi мимовiльно
зупинилися на образi матерi божо©, що висiв на стiнi; губи тiльки
рушаються, мов щось шепчуть.
Слуги побачили се, ззирнулися помiж собою, трунули одно друге лiктями,
а дiвка-служниця шепнула навiть до старого Iвана.
- Ану, вiн зараз якусь дурницю вистрiлить.
- Ба, не знати, - почав звiльна Мирон, - чому тото свята матiнка
дивиться, дивиться, а капусти не ©сть?..
Бiдний Мирон, хоть i як мучився, не мiг нiчого лiпшого придумати, може,
для того, що його насилу заставляли думати "так, як люди".
Смiх, регiт, звичайна нагана матерi враз iз "туманом вiсiмнацятим" -
бiдний Мирон заплакав.
- Та що ж, коли я не вмiю мислити так, як люди! - сказав вiн, обтираючи
сльози.
V
Що з нього буде? Який цвiт розiв' ться з того пуп'янка? Се й проповiсти
не тяжко. Лучаються по наших селах доволi часто такi дивовижнi появи. Все
у них змаленьку не так, як у людей: i хiд, i обличчя, i волосся, i слова,
i вчинки. А коли прийдеться такiй дитинi вiк жити пiд тiсною сiльською
стрiхою, без ширшого досвiду, без яснiшого знання, коли вiдмалку нетямучi
родичi почнуть натовкати в не© все на такий спосiб, "як звичайно у людей",
то ©м i вдасться придавити вроджений нахилок до сво рiдного; всi невживанi
i приголомшенi здiбностi дитини занiмiють i занидiють у зав'язку, i з
малого Мирона вийде кепський господар або, що гiрше, не доразу
приголомшена живiсть та прудкiсть характеру попре його до злого, не можучи
розвитися на добро, - стане вiн забiякою, ворожбитом, що вiритиме у власнi
привиди, i буде туманити людей iз щирого серця.
Але коли така дитина натрапить на люблячого i, що головне, не дуже
вбогого вiтця, котрий схоче i зможе потягнутися з остатнього, щоб сво©й
дитинi створити очi у свiт, то тодi - що ж тодi? Чи ви дума те, що доля
дитини стане кращою, так, як звичайно розумiють люди кращу долю? Коби не
так! У школi дитина хапатися буде науки на диво, впиватися буде нею, як
недужий свiжим повiтрям, i скiнчить на тiм, що перейметься правдами науки
i забажа перевести ©х у життя. I стане малий Мирон гарячим проповiдником
тих правд, понесе ©х мiж темних i пригноблених, пiд рiднi сiльськi
стрiхи... Ну, i незавидна чека його доля! Навiстить вiн i стiни тюремнi,
i всякi нори муки та насилля людей над людьми, а скiнчить тим, що або
згине десь у бiдностi, самотi та опущеннi на якiмось пiддашшi, або з
тюремних стiн винесе зароди смертельно© недуги, котра перед часом зажене
його в могилу, або, стративши вiру в святу, високу правду, почне заливати
черв'яка горiлкою аж до цiлковито© нестями. Бiдний малий Мирон!..
МIЙ ЗЛОЧИН
Нi, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до
грiха, хоч знаю наперед, що на душi менi не буде легше вiд того. Адже ж
вiдплата тут неможлива, бо яка ж вiдплата може винагородити невинне
пролиту кров, надолужити замордоване життя?
Аж страшно менi робиться, коли цiла ота нещасна подiя ясно, з усiми
подробицями вирине в мо©й пам'ятi. Вiд того часу минуло багато лiт, певно
бiльше як тридцять. Я був тодi невеличкий сiльський хлопчина i бiгав,
граючись, по лiсах i полях мойого рiдного села.
Власне надiйшла весна, один iз перших гарних теплих днiв. Перший раз по
довгiй зимовiй неволi в тiсних душних хатах ми, сiльськi дiти, могли
побiгати собi свобiдно. Ми вибiгли на сiножать, що ще була гола i сiра вiд
скинено© недавно зимово© перини. Тiльки десь не-десь прокльовувалася з
землi свiжа зелень: сквапливi острi листки тростини, ще позвиванi в острi
шила листки хрiну та лопухiв над потоком. Тiльки в недалекiм лiсi сподом
усе забiлiлося вiд дикого часнику, що власне починав уже вiдцвiтати, вiд
бiлих i синiх пiдлiщкiв.
Над нами здвигалося темно-син склепiння неба, всмiхалося сонце, а на
далеких вершках Карпат блискотiли ще здоровi снiговi шапки, мов iскристi
дiамантовi корони. Та ©х краса не зворушувала нас надто дуже, бо ми
почували кождо© хвилi холодний зимовий подув, що йшов вiд них униз до
сходу сонця. I рiчка почувала се; вранцi вона була ясна i чиста i
плюскотiла тихенько, мов улiтi, а тепер клекотiла гнiвно в сво©х тiсних
берегах i протискалася вниз сво©ми жовтаво-брудними розбурханими водами:
се були якраз отi блискучi дiаманти, розтопленi весняним сонцем.
Та все те не в силi було попсувати нашу весняну радiсть. Ми ходили,
скакали, i пiдскакували, i бiгали довкола, i вiдвiдували всiх наших
знайомих: старого могучого дуба на краю лiсу, що то по його крiпких
конарах * (* К о н а р-гiлка.) ми лiтом лазили навзаводи з вивiрками * (*
В и в i р к а- бiлка.); високу похилену березу з жалiбно навислими
тоненькими гiлками, що ми ©х звичайно надуживали на гойданку на велику
гризоту пана лiсничого; тихi криницi в лiсовiй гущавинi, де ми,
позасiдавши за грубими яворами та в'язами, не раз придивлялися вечорами
лисам, борсукам та диким кабанам, що сюди приходили пити; i вкiнцi
глибокi, чистi млинiвки* (* Млинiвка - ставочок.), де ми щонедiлi з
гачками чатували на щупакiв, а коли припекло сонце, з криком i реготом
освiжувалися в чистiй холоднiй водi.
Кожне мiсце довкола тих млинiвок, найбiльш улюблений терен наших забав,
оглядали i обнишпорювали ми зовсiм докладно. Се був спуст стародавнього
великого ставу. Пiвперек долини, вiд лiсу до лiсу пiдiймалася здоровенна
гребля, що тепер, обрiвняна i здавна розорювана плугом, виглядала як
довгий рiвний горб, тiльки в трьох мiсцях перерваний: раз потоком, що тут
скручував аж пiд лiс i гнiвно булькотiв i рвав та пiдмулював високий
стрiмкий берег, i два рази згаданими вже млинiвками, одинокими останками
колишнього панського ставу. Тi млинiвки були не надто широкi, глибокi з на
сажень, отiненi декуди вiльхами, вербами та лозовими корчами. Лiтом густа
пахуча трава та квiтки бiло© конюшини нависали з берегiв аж над саме
водяне дзеркало. Тепер, щоправда, довкола було досить голо i сумно, та й у
водi, що влiтi густо-часто оживлювалася плюскотом щупакiв i громадами
червонооких плотиць, якi звичайно плавали цiлими купами пiд проводом одно©
найбiльшо©, тепер було тихо. Та ми, проте, щокрок заглядали цiкаво в воду
пiд кожний прут, пiд кожний зiв'ялий лопух, у кожний корч, чи не задушився
де який наш знайомий щупак пiд льодом або чи панi видра не була ласкава
зробити нашим рибам вiзиту.
- Пес! Пес! - засичали нараз два чи три хлопцi, що йшли передо мною,
схилилися до землi i поповзли тихо наперед, намагаючися обступити довкола
один корч.
- А вам що таке? Що там таке? - запитав я поневолi також шептом.
- Птах! Птах! Не бачиш його?
- Де вiн? Де?
- Ось тут у корчi. Побiг. Ми ще такого не видали. Не лiта , мабуть, лиш
бiга .
Поки ще хлопцi обступали корч, я пiшов просто до середини корча,
обережно розгорнув густi гiллячки i побачив справдi невеличкого пташка, що
сховався в торiшнiй сухiй травi. Не знаю, чи вiн був ослаблений, чи
переляканий, досить, що, побачивши мене над собою, не полетiв i не побiг,
i я в тiй хвилi мав його в руцi. Всi хлопцi позбiгалися, аби побачити
мойого бранця.
- Ах, який гарний!
- Такого пташка я ще не бачив нiколи.
- Гляньте лише на його очi!
- А його пiр'ячко!
Се був маленький болотяний пташок, якi в нашiй пiдгiрськiй околицi
показуються дуже рiдко. Пiр'я на нiм було попелясто-сiре з легеньким
ЛИС I ДРОЗД
Iшов Кабан у Ки©в на ярмарок. Аж назустрiч йому Вовк.
- Кабане, Кабане, куди йдеш?
- У Ки©в на ярмарок.
- Вiзьми й мене з собою.
- Ходи, кумочку.
Iшли, iшли, аж назустрiч ©м Лис.
- Кабане, Кабане, куди йдеш?
- У Ки©в на ярмарок.
- Вiзьми й мене з собою.
- Ходи, кумочку.
Iшли вони, йшли, аж назустрiч ©м За ць.
- Кабане, Кабане, куди йдеш?
- У Ки©в на ярмарок.
- Вiзьми й мене з собою.
- Ходи, небоже.
Ось вони всi йдуть. Iшли, йшли, аж пiд нiч наскочили на яму, глибоку та
широку. Кабан скочив - не перескочив, а за ним i всi iншi поскакали i всi
разом у яму попадали. Що робити, мусять ночувати. Зголоднiли вони, а
вилiзти нема куди, ©сти нема чого. От Лис i надумав.
- Нумо,- говорить,- пiснi спiвати. Хто найтонше голосом потягне, того
ми й з'©мо.
От вони й затягли. Вовк, звiсно, найгрубше: у-у-у! Кабан трохи тонше:
о-о-о! Лис iще тонше: е-е-е! А Зайчик зовсiм тоненько запищав: i-i-i!
Кинулися всi на бiдолашного Зайчика, розiрвали його та й з'©ли. Та що там
©м iз того Зайця за ситiсть? Ще не розвиднiлось гаразд, а вже всi вони
такi голоднi, що ледве дихають. Знов Лис загаду :
- Нумо пiснi спiвати. Хто найгрубше голосом потягне, того ми й з'©мо.
Почали спiвати. Хотiв Вовк тонесенько затягнути, та як не зави грубо:
у-у-у! Тут кинулися на нього та й зараз його роздерли.
Лишилися ще два: Кабан i Лис. Подiлилися вони Вовковим м'ясом. Кабан
швидко з'©в свою часть, а Лис трошки з'©в, а решту сховав пiд себе. Минув
день, минув другий. Кабан голодний, нема що ©сти, а Лис усе в куточку
сидить, витяга по шматочку Вовкового м'яса та й ©сть.
- Що се ти, кумочку, ©си?- пита його Кабан.
- Ой, кумочку,- зiтха Лис.- Що маю робити! Свою власну кров п'ю з
великого голоду. Зроби й ти так само. Прокуси собi груди, висисай помалу
кров, то побачиш, що й тобi легше стане.
Послухав дурний Кабан. Як запоров кликами, зараз розпоров собi груди,
та поки дiйшов до того, щоб напитися сво © кровi, то й увесь кров'ю
пiдплив та й став зовсiм небiжчик. От Лис тодi й кинувся на його м'ясо i
ще кiлька день мав що ©сти. Та далi не стало й Кабанового м'яса. Сидить
Лис у ямi, i знов йому голод допiка . А над тою ямою стояло дерево, а на
деревi Дрозд гнiздо в' . Дивиться Лис на нього, дивиться з ями, а далi
почав промовляти:
- Дрозде, Дрозде, що ти робиш?
- Гнiздо в'ю.
- Нащо тобi гнiздо?
- Я ць нанесу.
- Нащо тобi я ць?
- Молодi виведу.
- Дрозде, Дрозде, коли ти мене з се© ями не видобудеш, то я тво©х дiтей
по©м.
- Не ©ж, Лисику, зараз тебе виведу,проситься Дрозд.
Дрозд горю . Дрозд нудьгу , як йому Лиса з ями добути. От вiн щодуху
полетiв лiсом, почав збирати патички, гiллячки та все в яму кида . Кидав,
кидав, поки Лис по тих патичках iз ями не вилiз. Думав Дрозд, що вiн пiде
собi геть, та де тобi! Лис лiг пiд Дроздовим деревом та й говорить:
- Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями?
- Вивiв.
- Ну, а тепер нагодуй мене, а то я тво©х дiтей по©м.
- Не ©ж, Лисику, вже я тебе нагодую. Дрозд горю . Дрозд нудьгу , як
йому Лиса нагодувати. Далi надумав i каже Лисовi:
- Ходи зо мною!
Вийшли вони з лiсу, а попiд лiсом польова дорiжка йде.
- Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,- а я буду мiркувати, чим тебе
нагодувати.
Бачить Дрозд, а дорiжкою баба йде, чоловiковi в поле полуденок несе.
Скочив Дрозд у калюжку, у водi обмочився, в пiску обтатлявся та й бiга по
дорiжцi, пурха сюди й туди, немов зовсiм лiтати не може. Бачить баба -
пташина мокра та немiчна.
"Дай,- дума ,- зловлю отсю пташину, принесу додому, буде забавка для
дiтей".
Пiдбiгла трохи за Дроздом-вiн бiжить, пурха , та не летить. От вона
поставила кошик з горнятками на дорiжцi, а сама давай Дрозда ловити. А
Дрозд то пiдбiга , то пiдлiта , а все далi та далi, а баба все за ним та
за ним. Нарештi, бачачи, що вона вiдбiгла вже досить далеко вiд свойого
кошика, знявся вгору та й полетiв. Баба тiльки рукою махнула та й верта
назад до кошика. Ба, ба, ба! Там застала добрий празник. Поки вона бiгала
за Дроздом, а Лис тим часом вискочив iз жита та до горняток. Пови©дав усе
чисто, решту порозливав, а сам драла.
Сидить Дрозд на деревi та й в' гнiздо, аж тут зирк, а Лис пiд деревом.
- Дрозде, Дрозде,- говорить Лис,- чи вивiв ти мене з ями?
- Вивiв, Лисику.
- А нагодував ти мене?
- Нагодував.
- Ну, тепер же напiй мене, а то я тво© дiти геть по©м.
- Не ©ж, Лисику, я тебе напою. Дрозд горю . Дрозд -нудьгу , як би йому
Лиса напо©ти. Далi надумав i каже Лисовi:
- Ходи зо мною!
Вийшли з лiсу знов на ту саму польову дорiжку.
- Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,-- а я буду мiркувати, чим тебе
напо©ти.
Бачить Дрозд, а дорiжкою чоловiк ©де, бочку води везе капусту
пiдливати. Пiдлетiв Дрозд, сiв коневi на голову, дзьоба .
- А тю!- крикнув чоловiк та й замахнувся на Дрозда батогом. Дрозд
пурхнув, а чоловiк луснув батогом коня по головi. Мов нiчого й не бувало,
сiв собi Дрозд на другого коня та й дзьоба його в голову. Знов замахнувся
чоловiк i знов луснув коня по головi. Розлютився чоловiк на Дрозда. "От
каторжна пташина!- дума собi.- I чого вона прив'язалася!"
Дрозд тим часом сiв на бочку з водою та й дзьоба собi.
"Чекай же ти",-дума чоловiк та несподiвано як вихопить ручицю з воза,
як не лусне по бочцi! Дрозда не вцiлив, а бочка вiд важкого удару
похитнулася та й гепнула з воза на землю, i вся вода з не© вилилася та
потекла здоровою рiчкою по дорозi. Вискочив Лис iз жита, напився доволi, а
чоловiк, проклинаючи Дрозда, взяв порожню бочку i по©хав додому.
Сидить Дрозд на деревi та й в' собi гнiздо, аж тут зирк, а Лис знов
пiд деревом.
- Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями?
- Вивiв.
- Нагодував ти мене?
- Нагодував.
- Напо©в ти мене?
- Напо©в.
- Ну, а тепер посмiши мене, а то я, ©й-богу, тво©х дiтей живцем по©м.
- Не ©ж, Лисику, я тебе посмiшу. Горю Дрозд, нудьгу Дрозд, як би йому
Лиса посмiшити, а далi й каже:
- Ходи зо мною!
Вийшли з лiсу знов на польову дорiжку. Лис засiв у житi та й жде. Аж
ось ©де дорогою той самий чоловiк, що вперед ©хав з водою: сам сидить
напередi, а ззаду сидить його синок з паличкою в руцi. Пiдлетiв Дрозд, сiв
на плече чоловiковi та й дзьоба .
- Ой тату,- каже хлопець,- на вас птах сидить! Не ворушiться, я його
заб'ю.
Ще старий не вспiв гаразд розслухати, що син каже, а хлопець як замахне
паличкою - лусь батька по плечу! Дрозд тiльки фуркнув, а по хвилi сiв на
друге плече чоловiкове. Знов розмахнувся хлопець i ще дужче влучив батька
по плечу.
- Ой сину, що се ти робиш?- крикнув батько.
- Цитьте тату! Якась пташка все сiда на вашi плечi, я ©© мушу зловити.
- То лови, а не бий!- з болю кричить батько.
Полiтав, полiтав Дрозд та й сiв старому на голову та й дзьоба його
солом'яну крисаню*(* К р ис а н я - капелюх.), немов тут йому й мiсце.
Махнув хлопець долонею, щоб його спiймати,фуркнув Дрозд. Сiв удруге, знов
хлопець на нього намiрився рукою - знов надармо.
"Чекай же ти, бiсова птице! Вже я тебе почастую!"- подумав хлопець. I
коли Дрозд утрете сiв на батькову голову, вiн, не тямлячи гаразд, що
робить, як не замахнеться палицею, як не трiсне старого по головi, аж тому
свiт замакiтрився. Дрозд фуркнув i полетiв собi геть. А Лис, сидячи в
житi, дивився на се все i аж за живiт держався зо смiху над Дроздовими
штуками.
Бачить Дрозд, що Лис такий радий, i вiдiтхнув свобiдно.
"Ну,- дума собi,- тепер, чень* (* Ч е н ь - мабуть.), дасть менi
спокiй, не буде мо©м дiтям грозити".
Та ледве вiн знов узявся будувати сво гнiздо, аж зирк. Лис уже знов
пiд деревом.
- Дрозде, Дрозде,- мовить Лис,вивiв ти мене з ями?
- Вивiв.
- Нагодував ти мене?
- Нагодував.
- Напо©в ти мене?
- Напо©в.
- Розсмiшив ти мене?
- Розсмiшив.
- Ну, а тепер ще мене постраши, бо коли нi, то я тво©х дiтей по©м.
Горю Дрозд, нудьгу Дрозд, як би йому Лиса настрашити, а далi й каже:
- Що ж маю робити? Ходи зо мною, я тебе настрашу.
Веде Дрозд Лиса попiд лiс дорогою на велике пасовисько. Там паслася
велика череда овець. Пастухи сидiли в колибi* (* К о л и б а - хатинка
пастухiв.), а пси бiгали довкола череди, пильнували овець. Став Лис
здалека, на краю лiсу, та, побачивши псiв, не хоче йти далi.
- Що, Лисику, страшно?- пита Дрозд.
- Нi, не страшно,- каже Лис,- а тiльки я втомився, не хочу йти далi.
- Як же ж я тебе настрашу, коли ти не хочеш далi йти?- пита Дрозд.
- Страши як зна ш,- мовить Лис,- але знай, що коли не настрашиш, то я
тво©х дiтей з кiстками схрупаю.
- Добре,- каже Дрозд,- лягай же ти собi ось тут у жито i гляди, що я
буду робити. А коли тобi почне бути страшно, то крикни менi, щоб я
перестав.
Полетiв Дрозд, сiв собi на землi перед псами та й порпа землю лапками.
Кинулися пси до нього, вiн пiдлетiв, та зараз же сiв знов недалеко того
мiсця, та вже трохи ближче до Лиса. А Лис глядить, що з того буде, а того
й не бачить, що пси пiдходять усе ближче та ближче. Далi Дрозд зрива ться
з землi i, одним крилом треплючися, мов скалiчений, почина летiти просто
до Лиса. Пси за ним. Бачить Лис, що бiда, як не схопиться з мiсця, як не
крикне до Дрозда:
- Ну, що ж ти, дурню! Та бо ти направду псiв на мене ведеш!
Тут його пси побачили. Як не кинуться за ним! Ледве Лис здужав пробiгти
кiльканадцять крокiв, уже пси здогонили його i роздерли. Таке-то, бачите:
хто хитрощами та пiдступом воював, той вiд пiдступу й погиб.
МАЛИЙ МИРОН
I
Малий Мирон - дивна дитина. Батько втiша ться ним i каже, що вiн чудово
розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв
батько - чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка
там будь собi дитина, все вона у нього золота, i розумна, i гарна. Сусiди
тихо шептали собi, що Мирон "якесь не таке, як люди": iде та й розмаху
руками, гуторить щось сам до себе, вiзьме прутик, швяка по повiтрi або
стинав головки з будякiв та ластiв'ячого зiлля. Серед iнших дiтей вiн
несмiлий i непроворний, а коли часом i вiдiзветься з чим-будь, то говорить
таке, що старшi як почують, то тiльки плечима стискають.
- Василю, - говорить малий Мирон до малого Василя, - ти доки вмi ш
рахувати?
- Я? А доки маю вмiти? П'ять, сiм, парканацять.
- Парканацять! Ха, ха, ха! А то скiльки парканацять?
- Ну, скiльки ж ма бути? Я не знаю!
- Та то нiскiльки. От сядь лишень, будемо рахувати!
Василь сiда , а Мирон почина рахувати, цюкаючи за кождим разом бучком*
(* Б у ч о к - паличка.) об землю: один, два, три, чотири...
Василь слуха , слуха , а далi встав i побiг. Мирон i не замiтив:
сидить, цюка i раху далi й далi. Надiйшов старий Рябина, кахика ,
харкотить i оха , - Мирон не чу , все сво . Старий зупинився близ нього,
слуха , слуха ... Мирон дорахував уже до чотириста.
- А ти, невiтцiвська дитино, ! - сказав старий сво©м звичайним, трохи
носовим голосом. - А ти що робиш?
Малий Мирон аж звергся * (* Звергтися - здригнутися.) i обернув
заляканi оченята на старого Рябину.
- Та ти землицю святу б' ш, е? Ти не зна ш, що землиця - наша мама? Дай
сюди той бучок!
Мирон дав, не розумiючи майже, чого хоче вiд нього старий. Рябина
шпурнув бучок геть у кропиву. Мирон трохи не заплакав, не так за бучком,
як за тим, що старий перервав йому рахунок.
- Iди додому та "Отче наш" говори, е-е-е, анiж ма ш такi збитки робити!
- сказав старий з суворим видом i пошкандибав далi. Мирон довго глядiв за
ним, усе ще не можучи зрозумiти, за що се старий прогнiвався i чого хоче
вiд нього.
II
Малий Мирон над усе любить бiгати сам по зелених, цвiтастих лугах,
помiж широколистi лопухи та пахучий ромен, любить упиватися солодким
запахом росисто© конюшини та квiтчатися прилипчастими лопуховими
гудзиками, яких так i насиляе * (* Насиляти - начiпляти.) на себе вiд нiг
до голови. А ще рiчка, через котру з городу треба йти на пастiвник,
невеличка супокiйна пiдгiрська рiчечка, з глибокими, стрiмкими та
обривистими берегами, з глинистим дном, з журчачими бродами, котрих дно
покрите дрiбними плиточками, оброслими м'яким зеленим водоростом, довгим,
мов зеленi шовковi пасма, - ота рiчка - то правдива розкiш, то сильна
принада для Мирона. Там вiн цiлими годинами любить сидiти, запхавшися в
високий зелений косiтник або мiж густе лапасте листя надбережного пiдбiлу.
Сидить i вдивля ться у плюскiтливу воду, в мигаючу пiд напором хвилi
траву, в ковбликiв * (* Ковблик - дрiбна рiчкова риба.), що час вiд часу
вилазять зi сво©х печер або випливають iз глибшого плеса, нипають по днi,
шниряючи за водяним хробацтвом, то знов вистобурчують свою тупу вусату
мордочку аж над воду, хапнуть раз повiтря та й утiкають чимборше в свою
кри©вку * (* Кри©вка - захисток, схованка.), немовби закоштували не знати
яко© присмаки. А тим часом сонце жарить iз безхмарного темно-блакитного
неба, грi Мироновi плечi i все тiло, але не пече його за широким листом.
Любо йому. Невеличкi його сiрi оченята живо бiгають, дитиняче чоло
стяга ться, - думка почина рушатися.
- От сонечко, - чому воно таке невеличке, а татуньо казали, що воно
велике? То певно, в небi лиш така невеличка дiрка прорiзана, що його лиш
стiльки видно!
Але зараз же в його головi заворушилася й друга думка.
- Ба, а як же воно? Сходить, там дiрка мала; заходить, то й там дiрка.
Хiба ж дiрка разом iз сонцем по небi ходить?
Се не може йому помiститися в головi, i вiн обiця собi, що скоро
додому, то зараз запита ться татуня, яка то в небi на сонце дiрка
прорiзана?
- Мироне! Мироне! - чути здалека крик. То мати кличе. Мирон почув i
схопився, збiг iз берiжка над бродок, аби перейти через рiчку, та й нараз
зупинився. Багато разiв уже вiн переходив через рiчку, та й нiчого, а
тепер нараз нова поява впала йому в очi. Вiн стояв якраз проти сонця i,
дивлячися в воду, побачив нараз замiсть плиткого * (* Плиткий - мiлкий,
неглибокий.) дна, камiнчикiв i м'яких зелених пачосiв водоросту - одну
бездонне глибоку синяву. Вiн не знав iще, що се небо з води всмiха ться до
нього, i зупинився. Як же тут iти в таку глибiнь? I вiдки вона взялася
нараз? Вiн став i почав уважно розглядати глибiнь. Усе однаково. Вiн
присiв. Однаково, - тiльки при берiжку видно знайомi камiнчики та й чути
звичайний любий журкiт води на бродi. Вiн повернувся лицем у другий бiк,
за сонцем: глибiнь щезла, брiд плиткий, як був. Се вiдкриття i втiшило, i
здивувало його. Вiн почав повертатися на всi боки, пробуючи i втiшаючись
дивним явищем. А про мамин клик i зовсiм забув!
I довго так стояв малий Мирон, то схиляючись, то повертаючись над
бродом, але лiзти в воду все якось не смiв. Усе здавалося йому, що ось-ось
серед плиткого камiнчастого броду земля розскочиться, i зiне бездонна
блакитна глибiнь пiд рiчкою, мiж високими берегами, i полетить вiн у ту
глибiнь далеко-далеко, щезне в нiй, мов трiсочка, кинена в глибоку, темну
криницю. I хто зна , як довго був би вiн стояв над бродом, якби не був
надiйшов сусiд Мартин, що з вилами й граблями квапився до сiна.
- А ти чого тут сто©ш? Он там мати кличе тебе. Чому не йдеш додому?
- Та я хочу йти, але боюся.
- Чого?
- Та от, адiть! - I вiн показав бездонну синяву в водi.
Мартин не порозумiв.
- Ну, та чого тут боятися? Адже плитко.
- Плитко? - спитав недовiрливо Мирон. - А от яка глибiнь!
- Глибiнь? Ади, що не глибiнь, - сказав Мартин i, як був у ходаках * (*
Ходаки - постоли, м'яке селянське взуття iз шкiри.), так i перейшов через
брiд, мало й замочивши ©х. Той перехiд Мартина осмiлив i Мирона, i вiн
перейшов через воду i побiг горi огородом додому.
- Який се дурний хлопець! П'ять лiт ма , а ще броду бо©ться, -
пробовкнув сусiд i пiшов до сiна.
III
А коли лiтом усi старшi з хати пiдуть у поле, Мирон лиша ться сам, але
не в хатi. В хатi вiн бо©ться. Бо©ться "дiдiв у кутах", тобто тiней,
бо©ться череватого комина, чорного внутрi вiд сажi, бо©ться грубо©
дерев'яно© клюки, вбито© в вiконце, що в повалi * (* Повала - стеля.) для
пропускання диму вiд скiпок, якими свiтять зимою. Мирон лиша ться надворi.
Там вiн може собi гуляти, рвати зiллячко i розщипувати на кусники,
будувати хатки з трiсок i патичкiв, що на дровiтнi, або й так собi лежати
на приспi,та грiтися на сонцi, та слухати цвiркоту горобцiв на яблуньках,
та глядiти на син небо. Любо йому, i на дитиняче чоло знов немов хмарка
набiга - се думка надходить.
- А чим то воно чоловiк усе видить? I небо, i зiлля, i тата з мамою? -
таке питання насува ться йому нi звiдси, нi звiдти. - Або чим чу ? Он каня
* (* Каня - шулiка.) кевка , кури кудкудачуть... Що то таке, що я тото
чую?
Йому зда ться, що все те чоловiк дi ротом, i видить, i слуха .
Рознiма рот: так i , видно все, чути все...
- А може, нi! Може, очима?
Зажмурю очi. Ов, не видно нiчого. Рознiма : видно й чути. Зажмурю
знов - не видно, але чути.
- Еге, так ось воно як! Очима видно, а чим же чути? - Знов рознiма i
затуля рот - чути! Далi очi - все чути. Аж ось прийшла думка - заткати
пальцями вуха. Шум-шум-шум. А то що таке? Чути шум, але не чути нi
кудкудакання курей, нi кевкання канi. Вiднiма пальцi - чути кудкудакання,
а шуму нема. Другий раз - те саме.
"Що се таке? - мiрку сам собi Мирон. - Еге, знаю вже! Вухами чую
кудкудакання, а пальцями чую шум! Аякже, аякже".
Пробу раз i другий - так, зовсiм так!
А коли поприходили женцi на полудн , вiн, пiдскакуючи, бiжить до
батька.
- Татуню, татуню! Я щось знаю!
- Та що таке, моя дитино?
- Я знаю, що чоловiк очима видить. По батьковiм лицi перебiг усмiх.
- А вухами чу кудкудакання, а пальцями шум.
- Як, як?
- Та так, що як не затикати вуха пальцями, то чути, як курка
кудкудака , а як заткати, то чути тiльки шум.
Батько зареготався, а мати, остро позирнувши на Мирона, сказала,
намахуючи йому ложкою:
- Iди, приблудо, йди! Такий парубок великий, що вже би далi женився, а
такi дурницi говорить? Чому ти нiколи не погада ш наперед, що ма ш
сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопатi вивiз?.. Таже чоловiк усе
чу вухами! - i шум, i кудкудакання.
- А чому ж не чу разом! Тiльки як не затикати вух, то чу
кудкудакання, а як заткати, то чу шум? - запитав малий. - От потрiбуйте
самi! - I вiн справдi для перекони заткав сво© вуха пальцями.
Мати проворкотiла ще щось, але вiдповiдi на те питання не знайшла.
IV
А вже найбiльша була бiда Мироновi з тим мисленням! Не вмiв мислити, та
й годi. Що тiльки, бувало, скаже, все якесь не таке, як треба, все мати
або хто-будь другий каже йому:
- Та чому ти, тумане вiсiмнацятий, не помислиш уперед, що ма ш казати,
а так бовта ш, як той рибак бовтом бовта !
I що вже бiдний Мирон не намучився, щоб вимислити, а потiм сказати щось
розумного, - нi, не можна, та й годi. Бiдний Мирон прийшов до того
переконання, що вiн не вмi мислити!
Ото раз сидить уся родина при обiдi довкола великого стiльця насеред
хати. Мати пода капусту. Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана.
Всi ©дять ©© мовчки. Малий Мирон укусив разiв зо два, а далi задивився на
те, що так тихо стало в хатi, нiхто й слова не скаже. Нi вiдси нi вiдти
зда ться йому, що власне тепер йому випада щось сказати. Але що би тут
такого? Треба наперед розмислити, а то всi будуть смiятися, ще й мама
насварять. Що би тут сказати? I малий Мирон зачина мислити.
Ложка, як нiс ©© вiд рота до миски, так-таки застигла в повiтрi враз iз
рукою. Очi недвижне вперлися в пустий простiр, а далi мимовiльно
зупинилися на образi матерi божо©, що висiв на стiнi; губи тiльки
рушаються, мов щось шепчуть.
Слуги побачили се, ззирнулися помiж собою, трунули одно друге лiктями,
а дiвка-служниця шепнула навiть до старого Iвана.
- Ану, вiн зараз якусь дурницю вистрiлить.
- Ба, не знати, - почав звiльна Мирон, - чому тото свята матiнка
дивиться, дивиться, а капусти не ©сть?..
Бiдний Мирон, хоть i як мучився, не мiг нiчого лiпшого придумати, може,
для того, що його насилу заставляли думати "так, як люди".
Смiх, регiт, звичайна нагана матерi враз iз "туманом вiсiмнацятим" -
бiдний Мирон заплакав.
- Та що ж, коли я не вмiю мислити так, як люди! - сказав вiн, обтираючи
сльози.
V
Що з нього буде? Який цвiт розiв' ться з того пуп'янка? Се й проповiсти
не тяжко. Лучаються по наших селах доволi часто такi дивовижнi появи. Все
у них змаленьку не так, як у людей: i хiд, i обличчя, i волосся, i слова,
i вчинки. А коли прийдеться такiй дитинi вiк жити пiд тiсною сiльською
стрiхою, без ширшого досвiду, без яснiшого знання, коли вiдмалку нетямучi
родичi почнуть натовкати в не© все на такий спосiб, "як звичайно у людей",
то ©м i вдасться придавити вроджений нахилок до сво рiдного; всi невживанi
i приголомшенi здiбностi дитини занiмiють i занидiють у зав'язку, i з
малого Мирона вийде кепський господар або, що гiрше, не доразу
приголомшена живiсть та прудкiсть характеру попре його до злого, не можучи
розвитися на добро, - стане вiн забiякою, ворожбитом, що вiритиме у власнi
привиди, i буде туманити людей iз щирого серця.
Але коли така дитина натрапить на люблячого i, що головне, не дуже
вбогого вiтця, котрий схоче i зможе потягнутися з остатнього, щоб сво©й
дитинi створити очi у свiт, то тодi - що ж тодi? Чи ви дума те, що доля
дитини стане кращою, так, як звичайно розумiють люди кращу долю? Коби не
так! У школi дитина хапатися буде науки на диво, впиватися буде нею, як
недужий свiжим повiтрям, i скiнчить на тiм, що перейметься правдами науки
i забажа перевести ©х у життя. I стане малий Мирон гарячим проповiдником
тих правд, понесе ©х мiж темних i пригноблених, пiд рiднi сiльськi
стрiхи... Ну, i незавидна чека його доля! Навiстить вiн i стiни тюремнi,
i всякi нори муки та насилля людей над людьми, а скiнчить тим, що або
згине десь у бiдностi, самотi та опущеннi на якiмось пiддашшi, або з
тюремних стiн винесе зароди смертельно© недуги, котра перед часом зажене
його в могилу, або, стративши вiру в святу, високу правду, почне заливати
черв'яка горiлкою аж до цiлковито© нестями. Бiдний малий Мирон!..
МIЙ ЗЛОЧИН
Нi, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до
грiха, хоч знаю наперед, що на душi менi не буде легше вiд того. Адже ж
вiдплата тут неможлива, бо яка ж вiдплата може винагородити невинне
пролиту кров, надолужити замордоване життя?
Аж страшно менi робиться, коли цiла ота нещасна подiя ясно, з усiми
подробицями вирине в мо©й пам'ятi. Вiд того часу минуло багато лiт, певно
бiльше як тридцять. Я був тодi невеличкий сiльський хлопчина i бiгав,
граючись, по лiсах i полях мойого рiдного села.
Власне надiйшла весна, один iз перших гарних теплих днiв. Перший раз по
довгiй зимовiй неволi в тiсних душних хатах ми, сiльськi дiти, могли
побiгати собi свобiдно. Ми вибiгли на сiножать, що ще була гола i сiра вiд
скинено© недавно зимово© перини. Тiльки десь не-десь прокльовувалася з
землi свiжа зелень: сквапливi острi листки тростини, ще позвиванi в острi
шила листки хрiну та лопухiв над потоком. Тiльки в недалекiм лiсi сподом
усе забiлiлося вiд дикого часнику, що власне починав уже вiдцвiтати, вiд
бiлих i синiх пiдлiщкiв.
Над нами здвигалося темно-син склепiння неба, всмiхалося сонце, а на
далеких вершках Карпат блискотiли ще здоровi снiговi шапки, мов iскристi
дiамантовi корони. Та ©х краса не зворушувала нас надто дуже, бо ми
почували кождо© хвилi холодний зимовий подув, що йшов вiд них униз до
сходу сонця. I рiчка почувала се; вранцi вона була ясна i чиста i
плюскотiла тихенько, мов улiтi, а тепер клекотiла гнiвно в сво©х тiсних
берегах i протискалася вниз сво©ми жовтаво-брудними розбурханими водами:
се були якраз отi блискучi дiаманти, розтопленi весняним сонцем.
Та все те не в силi було попсувати нашу весняну радiсть. Ми ходили,
скакали, i пiдскакували, i бiгали довкола, i вiдвiдували всiх наших
знайомих: старого могучого дуба на краю лiсу, що то по його крiпких
конарах * (* К о н а р-гiлка.) ми лiтом лазили навзаводи з вивiрками * (*
В и в i р к а- бiлка.); високу похилену березу з жалiбно навислими
тоненькими гiлками, що ми ©х звичайно надуживали на гойданку на велику
гризоту пана лiсничого; тихi криницi в лiсовiй гущавинi, де ми,
позасiдавши за грубими яворами та в'язами, не раз придивлялися вечорами
лисам, борсукам та диким кабанам, що сюди приходили пити; i вкiнцi
глибокi, чистi млинiвки* (* Млинiвка - ставочок.), де ми щонедiлi з
гачками чатували на щупакiв, а коли припекло сонце, з криком i реготом
освiжувалися в чистiй холоднiй водi.
Кожне мiсце довкола тих млинiвок, найбiльш улюблений терен наших забав,
оглядали i обнишпорювали ми зовсiм докладно. Се був спуст стародавнього
великого ставу. Пiвперек долини, вiд лiсу до лiсу пiдiймалася здоровенна
гребля, що тепер, обрiвняна i здавна розорювана плугом, виглядала як
довгий рiвний горб, тiльки в трьох мiсцях перерваний: раз потоком, що тут
скручував аж пiд лiс i гнiвно булькотiв i рвав та пiдмулював високий
стрiмкий берег, i два рази згаданими вже млинiвками, одинокими останками
колишнього панського ставу. Тi млинiвки були не надто широкi, глибокi з на
сажень, отiненi декуди вiльхами, вербами та лозовими корчами. Лiтом густа
пахуча трава та квiтки бiло© конюшини нависали з берегiв аж над саме
водяне дзеркало. Тепер, щоправда, довкола було досить голо i сумно, та й у
водi, що влiтi густо-часто оживлювалася плюскотом щупакiв i громадами
червонооких плотиць, якi звичайно плавали цiлими купами пiд проводом одно©
найбiльшо©, тепер було тихо. Та ми, проте, щокрок заглядали цiкаво в воду
пiд кожний прут, пiд кожний зiв'ялий лопух, у кожний корч, чи не задушився
де який наш знайомий щупак пiд льодом або чи панi видра не була ласкава
зробити нашим рибам вiзиту.
- Пес! Пес! - засичали нараз два чи три хлопцi, що йшли передо мною,
схилилися до землi i поповзли тихо наперед, намагаючися обступити довкола
один корч.
- А вам що таке? Що там таке? - запитав я поневолi також шептом.
- Птах! Птах! Не бачиш його?
- Де вiн? Де?
- Ось тут у корчi. Побiг. Ми ще такого не видали. Не лiта , мабуть, лиш
бiга .
Поки ще хлопцi обступали корч, я пiшов просто до середини корча,
обережно розгорнув густi гiллячки i побачив справдi невеличкого пташка, що
сховався в торiшнiй сухiй травi. Не знаю, чи вiн був ослаблений, чи
переляканий, досить, що, побачивши мене над собою, не полетiв i не побiг,
i я в тiй хвилi мав його в руцi. Всi хлопцi позбiгалися, аби побачити
мойого бранця.
- Ах, який гарний!
- Такого пташка я ще не бачив нiколи.
- Гляньте лише на його очi!
- А його пiр'ячко!
Се був маленький болотяний пташок, якi в нашiй пiдгiрськiй околицi
показуються дуже рiдко. Пiр'я на нiм було попелясто-сiре з легеньким