Страница:
перловим полиском, дзьобик тоненький, темно-зеленкуватий i такi ж самi
довгi тонесенькi ноги. Вiн сидiв тихо, затулений у мо©й долонi, не
трiпався, не дряпав i не дзьобав, як се звичайно чинять iншi дикi птахи,
коли ©х зловити в руку.
- Що ти будеш робити з ним? - запитали мене деякi хлопцi, озираючи
зависними очима гарну добичу в мо©й руцi.
- Понесу його додому.
- Будеш його пекти?
- Або я знаю. Буду його годувати.
- А зна ш, що вiн ©сть?
- Побачу. Коли не схоче ©сти хлiба, то, може, буде ©сти мух, а коли не
мух, то хробакiв, а коли не хробакiв, то слимакiв, або сiм'я, або пшоно.
Вже щось винайду для нього.
Я справдi понiс малого гарного пташка додому i посадив його не до
клiтки, а в середину подвiйного вiкна, де мав бiльше куди бiгати i лiтати,
бiльше свiтла i повiтря. Пташок не лiтав i не перхав, а тiльки бiгав
вздовж шиб, тут i там постукуючи сво©м тоненьким дзьобиком о скло та раз у
раз, як менi бачилось, тужно поглядаючи на широкий вольний свiт. Часом
зупинявся, схиляв головку i знов пiдносив ©© наглим пташачим рухом або
перехилював ©© набiк, так, що одно око, бачилось, блукало по гiлках
близько© яблунi, i потiм знов потакував головкою так сумно i зрезигновано
* (* Зрезигновано -безнадiйно.), немовби хотiв сказати:
- Ах, там надворi так гарно i тепло, та моя весна пропала! Я в неволi!
Мене щось немов шпигнуло в серце, коли я кiлька хвиль придивлявся сьому
пташковi. Менi самому зробилося сумно.
- Пусти його! Пощо будеш його держати тут! - прошептало щось у мойому
нутрi.
- Але ж вiн такий гарненький! I я ж зловив його! - вiдповiв я вперто
собi самому. - Може, вiн привикне. Коли б я тiльки знав, чим його
годувати!
З годуванням мав я справдi чимало клопоту. Я поклав пташковi кiлька
кришечок хлiба, кiльканадцять зерняток проса i кiльканадцять хатнiх мух,
кожний рiд поживи окремо в чистенькiй мушлi * (* Мушля - черепашка.),
поставив йому черепок води i пiшов геть, аби лишити його в споко©. Коли
вечором я повернув додому i зазирнув до свойого пташка, то побачив, що вiн
анi не доторкнувся до поживи, тiльки сидiв у кутику, високо вгору
простягнув тоненьку шийку i, не зми-гаючи оком, глядiв крiзь вiкно надвiр,
де серед пурпурово© пожежi заходило сонце за снiгову шапку Хребти-гори, i
вiд часу до часу потакував головкою так сумовито i безнадiйно, що я не мiг
довше дивитися на нього.
"Може, се нiчна пташина, - подумав я, - i аж уночi буде ©сти".
Ся думка заспоко©ла мене трохи, i я спав твердо i не думав про пташка.
Скоро рано, ще до схiд сонця, я побiг знов до свiтлицi i зазирнув до
вiкна. Пташок усе ще сидiв на тiм самiм мiсцi, де я вчора бачив його, усе
ще простягав шийку високо догори i все ще, не змигаючи оком, глядiв крiзь
вiкно на широкий, вольний свiт отам за скляними шибами i вiд часу до часу
потакував головкою. До поживи анi не доторкнувся.
- Пусти його! Пусти його! - закричало щось у мойому нутрi. - Пощо тобi
мучити його? Адже ж вiн згине з голоду.
- Нi, - вiдiзвався iнший, упертий голос у мойому нутрi, - я мушу
видибати * (* Видибати - вишукати.), чим вiн году ться! Принесу йому
слимакiв, й хробакiв, i жаборини.
Не знаю, вiдки менi стрiлила до голови така думка, що вiн може ©сти
жаборину. Досить, я побiг на пасовисько, назбирав усяких дрiбних
слимачкiв, накопав хробачкiв i виловив з води добру жменю жаб'ячо© iкри i
принiс усе те мойому бранцевi. Вiн навiть не звертав уваги, коли я всi тi
достатки клав перед нього, не показував анi страху, анi найменшо©
цiкавостi, анi крихiтки апетиту на тi ласощi. Здавалося, що тiльки сонце,
i тепло, i весна там, на широкiм вольнiм свiтi, займали всю його увагу.
Того дня мав я якусь роботу, тож пiшов геть i вернув аж вечором. Я
поспiшився заглянути до пташка. Вiн бiгав, легенько потакуючи, здовж шиб i
навiть не доторкнувся до поживи.
"Диво дивне!" - подумав я i хотiв зараз випустити його на волю. Та менi
прийшло на думку, що тепер вiн, певно, ослаблений i нездатний до лiтання,
а коли зараз вечором випущу його ось тут на подвiр'©, то се буде для
нашого котика дуже легка i пожадана добича. Лiпше буде, коли ще сьогоднi
вiн переночу у мене. А завтра ранiсiнько я занесу його на те саме мiсце,
де його зловив, i пущу на волю.
Другого дня, схопившися ранiсiнько з соломи, я побiг до свойого бранця.
Вiн усе ще не брався до нiяко© поживи i сидiв, ослаблений i втомлений, у
куточку, очима все зазираючи крiзь вiкно на волю. Вiн спокiйно дав себе
взяти i поглянув на мене тими самими невимовно сумними оченятами, якими
дивився крiзь шиби на сонце та на яблуневi гiлки. Раз навiть вiн потакнув
головкою, немовби хотiв сказати:
- Так, так, знаю вже, куди мене несуть. Я вже давно знав, що воно дiйде
до того.
Я винiс його на подвiр'я. Вiн сидiв спокiйно в мо©й долонi й не
пручався. Я чув його м'яке пiр'ячко i його тепле тiло.
"А смачне мусить бути його м'ясо! -стрiлила менi нараз думка через
голову. - А що якби його зарiзати i дати спекти?"
"Пусти його! Пусти його! - шепче щось, мов добрий ангел, у мо©м нутрi.
- Адже ж бачиш, вiн такий маленький. Навiть заходу не варто, щоб його
пекти!"
"Але ж бо шкода його пускати! Я ж зловив його! " - бунтувалася дитяча
впертiсть у мо©м нутрi.
"Пусти його! Пусти його!" - лебедiло щось тихо-тихо в найглибшiй
глибинi мо © душi.
А пташок сидiв тихо i зрезигновано в мо©й жменi. Я створив долоню - вiн
не полетiв. Щось огидливе, злорадне трiумфувало в мо©м нутрi. "Бачиш! Вiн
сам не хоче! Ти ж дав йому змогу втiкати, чому ж не втiкав?"
"Але ж вiн слабий i зголоднiлий", - лебедiло щось тихо-тихо в глибинi
мо © душi.
- Ет, що там! - скрикнула дитяча впертiсть, i в найближчiй хвилинi я
вiдкрутив головку малому гарному пташковi. Вiн затрiпав раз чи два рази
сво©ми тоненькими нiжками, з шийки виплили двi чи три крапельки кровi, i
малого гарного пташка не стало. В мо©й долонi лежав холодний бездушний
труп.
I нараз зломилася, розвiялася вся моя впертiсть, моя завзятiсть, мо
самолюбство. Я почув виразно, що я отсе зробив щось безглузде, огидливе,
що я допустився безсердечного вбiйства, навалив на себе провину, яко© не
вiдпокутую i не вiдмолю нiколи. Адже ж я знiвечив зовсiм безцiльно таке
гарне невинне життя! Ось тут, на вольнiм божiм свiтi, перед лицем сього
ясного, теплого, весняного сонця я видав i сповнив жорстокий, нiчим не
мотивований засуд на смерть. Тепер я почув зовсiм ясно i виразно, що се
вбiйство було зовсiм безцiльне. Адже ж сього бiдного трупика я не зможу
анi обскубти, анi ©сти. Нi, я не мав сили навiть ще раз поглянути на
нього. Я випустив неживого пташка з руки i, засоромлений, стурбований,
пригноблений i змiшаний, я побiг геть, геть вiд нього, щоб не бачити його,
щоб затерти в душi навiть споминку про нього. Менi дуже хотiлося плакати,
але я не мiг; щось немов клiщами стискало мою душу, i вона не могла в
сльозах вилити свойого болю. Маленький гарний пташок лежав у мо©й душi, я
понiс його з собою, i менi здавалося завсiди, що вiн глядить на мене
сво©ми невимовно сумними оченятами, глядить з тихою резигнацi ю, потаку
головкою i шепче тихо-тихесенько:
"Ах, я се й знав, що пропала моя весна, що неволя буде заразом i моя
смерть!"
У м'якому, вразливому дитячому серцi не довго тривали тi турботи. По
двох-трьох днях я вже забув про пташка i його нещасну долю. Забув,
бачилось, назавсiди. Вражiння мойого злочину залягло десь у темнiм кутi
мо © душi, i звiльна його присипали, прикрили i погребли iншi вражiння,
iншi спомини.
А проте воно не завмерло. Минуло цiлих двадцять лiт, i коли на мене
звалився перший великий удар нещасливо© долi, коли я, молодий, з серцем,
повним жаги, бажання жити i любити, посеред чудового лiта сох i в'янув у
тюрмi i мусив почувати, як розбивалися всi мо© надi©, як без милосердя
толочено, розтоптувано, без цiлi i без ума нiвечено та руйновано все те,
що я вважав найдорожчим скарбом сво © душi, тодi серед тривожно© безсонно©
ночi явився менi той маленький гарний пташок, шпигонули мене в саме серце
його сумнi, повнi тихо© резигнацi© оченята, прошептали менi його повiльнi
рухи тi несамовито страшнi слова:
- Ах, моя весна пропала! Я в неволi! Знаю вже, знаю, чим-то воно
скiнчиться!
I вiдтодi я не можу позбутися сього спомину. Вiн затрою менi кожну
хвилину щастя, розбива мою силу i вiдвагу в нещастi. Вiн мучить мо
сумлiння грижею * (* Грижа - журба, гризота.), i менi зда ться, що все
дурне, безцiльне, жорстоке i погане, що я тiльки коли зробив у сво©м
життi, скристалiзувалося в конкретний образ отсього малого, невинно
замордованого пташка, щоб тим докучливiше мучити мене. Тихими ночами я
чую, як той пташок тихо-тихо стука дзьобиком о шибу, i я прокидаюся зо
сну. А в хвилях тривоги i розпуки, коли лютий бiль запуска кiгтi в мо
серце i грозить ось-ось зламати силу мо © волi, менi зда ться, що я сам
той маленький, слабосилий, голодний пташок. Я чую, що якась уперта,
завзята i нерозумна сила держить мене в жме-цi, показу менi невловимi
привиди свободи i щастя, та може в найближчiй хвилi без причини i без цiлi
скрутить менi голову.
ОСЕЛ I ЛЕВ
Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у господаря.
"Давай,- дума ,- втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися по
лiсi, i хто менi що зробить?"
I, не думавши довго, втiк вiд господаря, та й у лiс. Добре йому там.
Пасеться, де хоче, не робить нiчого, нiхто його не б' - вiдколи жи , ще
такого добра не зазнав. Аж раз дивиться, йде Лев, страшний-престрашний, та
й просто на нього.
"Ну,- дума собi Осел,- аж тепер по менi буде!"
Але поки Лев дiйшов до нього, вiн якось трохи отямився i помiркував
собi:
"Ану, може, я його деяк здурю?"
Та й як стояв, бух на землю, лiг собi i лежить, мов i гадки не ма .
Надходить Лев i кричить уже здалека:
- Ей, ти, хто ти там? Як ти смi ш лежати? Чому не встанеш i не
поклонишся менi?
А осел мов i не чу . Лежить собi та тiльки довгими вухами клапа .
Надiйшов Лев i знов кричить:
- Зараз устань i поклонися менi!
- А хто ж ти такий?- пита Осел.
- Ти ще й пита шся?-кричить грiзно Лев.- Хiба ти не зна ш, що я Лев,
над усiми звiрами цар?
Осел, не встаючи, пiдвiв голову i витрiщив на нього очi.
- I що ти за дурницi балака ш?промовив вiн.- Ти цар над усiми звiрами?
Хто тобi се сказав? Ма ш то на письмi? Хто тебе обирав на царя? Ну,
говори!
Лев став, мов чолом об стiну стукнувся.
- Хто менi се сказав? Та всi менi се кажуть, що я над звiрами цар. Хiба
ж се неправда?
- Певно, що неправда. Не може тому бути правда, бо цар над усiми
звiрами не хто, а я.
- Ти?- здивувався Лев.- А ти хiба ма ш се на письмi?
- Певно, що маю! Ади* (* А д и - лишень.) подивися ось тут! I вiн устав
на рiвнi ноги i, обернувшися задом до Лева, показав йому сво задн
копито, на якiм була прибита новiсiнька блискуча пiдкова.
- Бачиш? Се моя царська печать. Якби ти був цар, то й ти би мав таку.
- Ото диво!- промовив Лев.- А я про те й не подумав нiколи. Мабуть,
твоя правда. Але стiй! Давай будемо трiбуватися*(* Трiбуватися -
змагатися.). Ходiмо в лiс, хто за годину наловить бiльше звiрiв, той буде
правдивий*(* Правдивий - справжнiй.) цар.
- Добре, нехай i так буде,- промовив Осел, i з тим розiйшлися.
Лев побiг по лiсi; бiгав, бiгав: тут злапав серну, там зайчика, там
знов якусь звiрину - за годину мав уже щось п'ять чи шiсть штук. Бере те
все i волоче до Осла.
А Осел тим часом що робить? Пiшов собi на широку поляну, де сонечко
ясно свiтило, i насеред луки кинувся на землю, ноги геть вiдкидав, очi
зажмурив, язик висолопив на пiвлiктя - сказав би хто: згинув та й згинув.
А понад поляною все яструби лiтають, ворони, ка-нi, сороки, галки, всяка
погана птиця. Бачать вони, лежить неживий Осел, та й усi гурмою до нього.
Зразу здалека заскакували, а там бачать, що не руша ться, то й почали по
нiм скакати, дзьобати його язик та очi. А Осел нiчого, тiльки як котра
пташина надто близько надлiзе, а вiн клап ©© зубами або стук ©© ногою,
вб' та й хова пiд себе, та так хитро, що другi й не бачать. Не минула
година, а вiн уже надушив ©х з пiвкопи. Тодi схопився на ноги, як не
стреплеться, як не рикне, а птахи всi врозтiч. Осел забрав усю побиту
пташню та й несе на те мiсце, де мали зiйтися зi Львом. Приходить, а Лев
уже там.
- Ну, що,- каже до Осла i показу йому свою здобичу,- бачиш, скiльки я
наполював?
- Ну, та й дурний же ти, небоже,каже Осел i копнув його звiрiв ногою.-
Таких звiрiв я мiг би був наловити зо двi копи. Та що вони вартi! А ти
подивися на мо©х! Я тiльки таких ловив, що в повiтрi лiтають. Ану,
попробуй ти.
- Нi, я тако© штуки не втну,вiдповiв Лев.- Аж тепер бачу направду, що
ти над звiрами цар, а не я! Вибачай менi, що я так нечемно говорив з
тобою!
- А видиш!- промовив гордо Осел.Завше треба бути чемним, бо ану ж
наскочиш на старшого вiд себе, а тодi що буде? От i тепер я мiг би тобi
зараз за кару зробити смерть, але вибачаю тобi, бо ти з дурноти се зробив,
а не з зло© волi. Iди ж тепер i пильнуйся на другий раз!
I Лев пiшов, похнюпившись та пiдiбгавши хвiст, немовби хто вилляв на
нього бочку зимно©-презимно© води. Чи близько, чи далеко, здиба в лiсi
Вовчика-братика. -- Здоровi були, найяснiший царю! - каже Вовк i
кланя ться низенько.
- Ет, iди, не смiйся з мене!- каже сумно Лев.-Який я тобi цар?
- Як то нi?- скрикнув Вовк.- Хто ж би смiв iнакше казати?
- Мовчи, братику,- шепотом говорить до нього Лев.- Тут недалеко
правдивий цар. Як почу , бiда буде i тобi й менi.
- Правдивий цар?- дивувався Вовк.Що за диво? Який же тут правдивий
цар, крiм тебе?
- , !-з перестрахом шептав Лев.-Я сам його бачив. Там такий страшний!
А що за сила! Навiть тих звiрiв ловить, що в повiтрi лiтають. Богу дякую,
що мене живого пустив.
- Ну, що ти говориш!- дивувався Вовк.- Диво дивне! Знаю сей лiс не
вiднинi, але нiяк не придумаю, хто би се мiг бути. Як же вигляда той
новий цар?
- Одне слово - страшний! - говорив Лев.-Вуха отакi, голова, як коновка,
а на заднiй нозi царська печать.
- Нiяк не вгадаю, хто се може бути?клопотався Вовк.- Зна ш що, ходи
покажи менi його!
- Я? Нiзащо в свiтi!- скрикнув Лев.Досить уже раз страху на©вся.
- Та ходи-бо! Чого боятися?Заохочував Вовк.- От зна ш що, прив'яжи себе
сво©м хвостом до мойого, смiлiше нам буде йти!
- Про мене,- каже Лев,- нехай i так буде.
Зв'язалися оба хвостами докупи та й пiшли. Вийшли на горбик над
полянку, що на нiй пасся Осел. Лев зупинився, зазира та й шепоче до
Вовка:
- Ось вiн! Ось вiн! Подивися! Оберта ться Вовк, зазира та й як не
крикне:
- Дурний Леве, таж се Ослисько!- А Левовi причулося, що то новий цар
уже близько, як не зляка ться та в ноги! Через пеньки, через ярки що було
духу! Дер, дер, далi втомився, став та й озирнувся.
- А що. Вовче, близько вже той новий цар? Але Вовк тiльки язик вивiсив.
Як був прив'язаний до левиного хвоста, так i волiкся за ним усю дорогу i
давно вже й духа спустив.
- А видиш,- каже до нього Лев,- ти казав, що новий цар не страшний, а
як побачив його близько, то з самого страху помер!
SCHON SCHREIBEN [Краснопис, калiграфiя (нiм.)]
У просторiм другiм класi нормально© школи отцiв василiан * (* Василiвни
- ченцi василiанських унiатських монастирiв.) у Дрогобичi тихо, хоч мак
сiй. Наближа ться година "красного писання", страшна для всiх не так самим
предметом, як радше особою вчителя. У василiанськiй школi на всi предмети
вчителi - самi отцове, а тiльки для науки писання вони найняли собi
свiтського чоловiка, якогось бувшого економа чи наставника, пана Валька.
Пану Вальковi ще й досi зда ться, що вiн економ: хоч iз нагайкою ходити
тепер не випада , але все-таки вiн не помiту ться * (* П о м i т у в а т и
с я - цуратися.) хоч тростiвки i нiколи не занедбу робити з не©
вiдповiдного вжитку. Очевидна рiч, що дiти, пiдданi хоч би тiльки на
годину властi такого вчителя, дрижать наперед i "красне писання" для них
найбiльшою мукою.
Малий Мирон один сидить спокiйний, майже веселий у лавцi. Вiн
диву ться, чому се нараз так тихо стало в класi, коли один смiльчак,
висланий на коридор на звiдини * (* Звiдини - розвiдка.), вбiг до класу i
крикнув: "Валько прийшов!" В тiй самiй хвилi тихо стало в класi. Малий
Мирон не зна ще пана Валька. Вiн iно що прийшов iз сiльсько© школи,
батько записав його до другого нормального класу у отцiв василiан, i нинi
перша година красного писання. I хоть на селi вiн у писаннi був дуже
слабий, не вмiв нi пера вiдповiдно взяти в руку, нi вивести гладко та
рiвно одного штриха, - то все-таки вiн дитина, не йому журитися наперед
тим, чого ще не зна . Вiн здивувався, чому се нараз так тихо стало, але
про причину не смiв допитуватися нiкого зi сво©х сусiдiв - вiн же з ними
досi дуже мало знайомий. Та й, зрештою, його се й небагато обходило. Серед
то©, для iнших страшно© й тривожно©, тишi вiн тим вигiднiше вiддався
найлюбiшому заняттю - думкам про свою рiдну сторону. Не можна сказати, аби
вiн тужив за нею: вiн знав, що щопонедiлка побачить i батька й матiр. Вiн
тiльки думав собi, як то гарно буде, як колись, лiтом, при©де додому, буде
мiг знов свобiдно бiгати по пастiвниках, сидiти над рiчкою або бродити по
нiй за ковблями *(* К о в б е л ь - рiзновид дрiбно© рiчково© риби.); се
були думки радше веселi, яснi, блискучi, а не тужнi, не жалiбнi. Малий
Мирон розкiшне ниряв у тiй красотi природи, що розцвiтала в його уявi
серед сiрих, холодних стiн василiансько© школи, i не думав про погрозу, що
наближалася над клас.
- Ба, а ти собi чому не прилагодиш скриптури * (* Скриптура-зошит.) до
писання? - запитав стиха один сусiд Мирона, стусаючи його пiд бiк.
- Га? - вiдповiв Мирон, немило збуджений зi свойого золотого сну.
- Скриптури приладь до писання! - повторив товариш i показав Мироновi,
як покласти скриптури, як каламар i перо пiсля приписiв пана Валька.
- Iде вже, йде вже! - пронiсся шепiт по класу, мов при наближеннi якого
грiзного царя, коли на коридорi залунали кроки вчителя "красного писання".
Швидко потiм отворилися дверi класу, i Валько ввiйшов. Мирон позирнув на
нього. Учитель сво ю подобою зовсiм не пригадував нiякого царя. Се був
середнього росту чоловiк, з коротко обстриженим волоссям на круглiй
баранячiй головi, з рудими короткими вусами i рудою гiшпанською борiдкою.
Його широке лице i широкi, мiцно розвиненi вилицi враз iз великими, на
боки повiдгинаними ушима надавали йому вираз тупо© упертостi й
м'ясо©дностi. Невеличкi жаб'ячi очi сидiли глибоко в ямках i блимали вiдти
якось злобно та неприязно.
- Ано! - крикнув вiн грiзно, зачинивши за собою дверi класу i помахуючи
тростиновою вигинчастою паличкою. I вiд того крику, немов вiд вiтру
хмарно© лiтньо© днини хиля ться разом колосся жита, так само похилилися
додолу голови вiсiмдесяти п'яти школярiв над писемними, синьо та червоно
поленiйованими скриптурами. В руцi у кожного школяра тремтiло перо. Один
тiльки малий Мирон, що ще не знав Вальково© вдачi, сидiв, обернений лицем
до класу, i вдивлювався в нового вчителя.
- А ти що? - крикнув, визвiрившись на нього, Валько i просто направив
кроки до нього.
Малий Мирон так i остовпiв з наглого переполоху. Вiн якимось несвiдомим
поривом обернувся i зложив сво тiло в таке положення, в якiм уже з мiнуту
трепещали його товаришi.
Валько взяв у руки крейду, приступив до таблицi, розмахнувся i почав
писати. Зразу писав тiльки букви, малi й великi, самоголоснi й суголоснi,
без нiякого, впрочiм, значiння. Але далi-далi дiйшов i до слiв, а в кiнцi
й до цiлих речень, як, напримiр: "Бог сотворив свiт", "Чоловiк ма двi
руки", "Земля мати наша". Вичерпавши таким способом свою мудрiсть,
показавши вповнi св'о знання красного писання в численних викрутасах та
довгих, як свiт, i рiвних, як ковбаси, хвостиках, Валько положив крейду,
вiдступився, зирнув ще раз з уподобою на записану таблицю i вiдтак,
обернувшися до трепечучого класу, крикнув грiзно:
- Писати!
Його наукова дiяльнiсть в тiй хвилi щасливо скiнчилася, - тепер
починалася його економська дiяльнiсть. Щоб показати се наглядно, вiн
сильно стрiпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, i
замiсть нього взяв у руки свою тростину. I немов орел слiдить згори за
добичею, так i вiн, озираючись по класу, зiйшов iз пiдвищеного градуса *
(* Градус - пiдвищення, на якому сто©ть стiл учителя.) i почав свiй обхiд.
Перший, на котрого навинула його зла доля, був якийсь маленький,
слабенький i дуже заляканий школярик. Вiн увесь у потi, нагнувшися над
скриптурою, працював зо все© сили, аби вдержати перо в дрижачих пальцях, i
щохвиля позирав на таблицю, стараючись виводити на паперi такi самi
крючки, гачки та ковбаси, якi вивела вправна економська рука на таблицi.
Та ба, рука його дрижала, крючки, гачки та ковбаси виходили ламанi,
нерiвнi - навiть перо непослушне щохвиля крутилося в пальцях, скрипiло,
порскало, немов гнiвалося чогось i бажало якнайшвидше з них видобутися.
Валько став над ним, мов кат над душею, i, злобно всмiхаючись, не
кажучи й слова, почав приглядатися його роботi. Бiдний хлопець прочув лихо
i до решти стратив усяку власть над сво ю рукою i над непослушним пером.
- То ти так пишеш? - процiдив звiльна Валько, але тим швидше свиснула в
повiтрi його тростина i оперезала змi ю плечi бiдного хлопця.
- Ой-йой-йой!-заверещав вiн, але зараз же й утих, стрiтивши грiзний
гадючий погляд учителя.
- Ти не вмi ш лiпше писати? - питав Валько.
- Вмiю, вмiю! - лепотiв хлопець, сам не знаючи, що лепече.
Учитель-економ, може, й справдi вiрив, що хлопець умi лiпше писати i
що тiльки на збитки йому силу ться писати погано, чи, може, з велико©
любовi до його тростинки.
- Ну, то вважай же! - I Валько пiшов далi, не переконавшися, якi
спасеннi плоди принесла його докладна наука. Впрочiм, йому й байдуже було
до тих плодiв, - вiн тепер був тiльки економом, i бiльше нiчим. Очi його
вже звернулися в другий бiк i в другiм кутi класу виглядiли iншу жертву.
Там сидiв врейчик, котрий по стариннiй привичцi свого роду писав узадгузь
* (* Узадгузь - ззаду наперед, цебто справа налiво.), силуючися виводити
Вальковi викрутаси вiд право© до лiво© руки, вiд кiнця стрiчки до початку.
Одну стрiчку вiн уже совершив таким способом i саме розпочав другу вiд
слiв "сот бог а з к сир". Написана, готова вже стрiчка виглядала яко-тако,
але нова, неготова ще, зачата вiд кiнця, вколола Валька в очi.
- А ти як пишеш, Мойше? - закричав вiн, прискакуючи до хлопця.
Валько всiх вре©в у класi кликав "Мойше", - хiба що се були сини
багатих мiських "тузiв", перед якими вiн мав великий респект * (*
Респект-повага.). врейчик ма прiзвище Йонас Туртель-тауб, почувши той
викрик i побачивши надскакуючого ворога, знiтився i скулився, як слимак у
сво©й халабудцi, i перестав писати.
- Ха, ха, ха! - реготався Валько, призираючися писанню.
- Пане професор... - зачав хлопець i зап'явся.
- Ходи сюди!
I, не чекаючи, аж Йойна вийде з лавки, взяв його за вухо i потяг
насередину.
На вид бiдного Йонки, скуленого, тремтячого i заслиненого зо страху,
весь клас голосно зареготався, хоч усякий i собi тремтiв та кулився. Але
така вже сила тиранського притиску, що досить тирановi всмiхнутися, а всi,
що стоять пiд його гнiтом, будуть реготатися без огляду на те, що
регочуться власне самi над сво ю недолею.
- Ходи до таблицi! Ану, пиши! Валько змазав власною рукою часть свойого
письма i втиснув хлопчику крейду в руку. Той почав писати сво©м звича м,
узадгузь. Наново зареготався клас, всмiхнувся Валько, але зараз же
заворсилося * (* 3аворситися - насупитися.) його лице, вiн обернувся до
останньо© лавки, де сидiли самi найбiльшi i найдужчi хлопцi, i крикнув:
- Ану, дайте-но йому!
Хлопчик затремтiв цiлим тiлом i залебонiв щось, але швидко прискочили
до нього два товаришi-посiпаки i повели на градус. Тихо стало в класi.
Замiсть смiху блiдiсть виступила на всiх лицях, - тiльки болючий вереск
Йонки лунав посеред мурованих стiн василiанського монастиря.
- Досить iз нього! - сказав Валько, i Йонка, хлипаючи, пiшов на сво
мiсце.
Сповнивши се високопедагогiчне дiло, Валько почав знов свiй обхiд по
класу i знов посипалися удари його тростинки по плечах та по руках бiдних
хлопцiв.
Яке вражiння вробила цiла ота наука на Мирона, сього сказати годi. Вiн
раз у раз дрижав, мов у лихоманцi; йому шумiло в ухах i крутилося в очах,
мов серед бурi. Йому так i мерещилося, що й його не мине ота буря, що
кожний удар страшного вчителя паде на нього. Написанi слова й стрiчки
скакали перед його очима, надувалися i переплутувалися, виглядали ще
поганiше, нiж були направду. Вiн i сам не знав, коли перестав писати, -
сiра паволока стояла перед його очима.
- То ти так пишеш? - гукнув Валько над його головою.
Мирон стрепенувся, вхопив за перо, талапнув ним у чорнило i поволiк по
паперу, мов тура за роги.
- Чи ти не зна ш, як держати перо?
- Не знаю! - прошепотiв Мирон.
- Що? - ревнув Валько. - Я тобi не показував уже десять раз, не раз?
Мирон зачудуванi очi встромив у розлючене Валькове лице. Але замiсть
вiдповiдi Валько стиснутим кулаком ударив хлопця в лице. Малий Мирон, мов
косою пiдтятий, повалився на лавку, а з лавки на пiдлогу. Кров обiлляла
його лице.
- Пiдоймiть його! - крикнув Валько. З задньо© лавки прискочили два, тi
самi, що перед хвилею парили Йонку, i пiдняли зомлiлого Мирона. Його
голова не держалася на в'язах i хилилася додолу, мов у мерця.
- Бiжiть по воду! - командував далi Валько i ще раз поглянув на Мирона.
- То що за хлопець? - спитав вiн.
- Мирон, - вiдповiв "ц е н з о р", найстарший вiком i найдужчий силою в
класi, котрого отцове настановили наставником над товаришами.
- Що за один? - питав далi Валько.
- Одного хлопа син з Н...
- Хлопський син! Тьфу, якого бiса тим хлопам пхатися сюди! -
проворкотiв Валько. У нього вiдлягло вiд серця. Вiн зачав був трохи
побоюватися свого вчинку, але хлопський син, - значиться, можна його бити
i зобиджати, як хочеш, нiхто за хлопським сином не впiмнеться * (*
Впiмнутися - заступитися.).
Валько не помилився в сво©й рахубi * (* Рахуба - розрахунок.). Нiхто не
впiмнувся за хлопським сином. Нелюдський поступок учителя-економа уйшов
йому гладко, так, як i многi його нелюдськi поступки. Тiльки в серцi
хлопського сина вiн не пiшов гладко, а стався першим насiнням обурення,
погорди i вiчно© ворожнечi против усякого неволення та тиранства.
ОЛIВЕЦЬ
Прошу нiяким свiтом не думати, що се я розповiдаю видумку, або що напис
довгi тонесенькi ноги. Вiн сидiв тихо, затулений у мо©й долонi, не
трiпався, не дряпав i не дзьобав, як се звичайно чинять iншi дикi птахи,
коли ©х зловити в руку.
- Що ти будеш робити з ним? - запитали мене деякi хлопцi, озираючи
зависними очима гарну добичу в мо©й руцi.
- Понесу його додому.
- Будеш його пекти?
- Або я знаю. Буду його годувати.
- А зна ш, що вiн ©сть?
- Побачу. Коли не схоче ©сти хлiба, то, може, буде ©сти мух, а коли не
мух, то хробакiв, а коли не хробакiв, то слимакiв, або сiм'я, або пшоно.
Вже щось винайду для нього.
Я справдi понiс малого гарного пташка додому i посадив його не до
клiтки, а в середину подвiйного вiкна, де мав бiльше куди бiгати i лiтати,
бiльше свiтла i повiтря. Пташок не лiтав i не перхав, а тiльки бiгав
вздовж шиб, тут i там постукуючи сво©м тоненьким дзьобиком о скло та раз у
раз, як менi бачилось, тужно поглядаючи на широкий вольний свiт. Часом
зупинявся, схиляв головку i знов пiдносив ©© наглим пташачим рухом або
перехилював ©© набiк, так, що одно око, бачилось, блукало по гiлках
близько© яблунi, i потiм знов потакував головкою так сумно i зрезигновано
* (* Зрезигновано -безнадiйно.), немовби хотiв сказати:
- Ах, там надворi так гарно i тепло, та моя весна пропала! Я в неволi!
Мене щось немов шпигнуло в серце, коли я кiлька хвиль придивлявся сьому
пташковi. Менi самому зробилося сумно.
- Пусти його! Пощо будеш його держати тут! - прошептало щось у мойому
нутрi.
- Але ж вiн такий гарненький! I я ж зловив його! - вiдповiв я вперто
собi самому. - Може, вiн привикне. Коли б я тiльки знав, чим його
годувати!
З годуванням мав я справдi чимало клопоту. Я поклав пташковi кiлька
кришечок хлiба, кiльканадцять зерняток проса i кiльканадцять хатнiх мух,
кожний рiд поживи окремо в чистенькiй мушлi * (* Мушля - черепашка.),
поставив йому черепок води i пiшов геть, аби лишити його в споко©. Коли
вечором я повернув додому i зазирнув до свойого пташка, то побачив, що вiн
анi не доторкнувся до поживи, тiльки сидiв у кутику, високо вгору
простягнув тоненьку шийку i, не зми-гаючи оком, глядiв крiзь вiкно надвiр,
де серед пурпурово© пожежi заходило сонце за снiгову шапку Хребти-гори, i
вiд часу до часу потакував головкою так сумовито i безнадiйно, що я не мiг
довше дивитися на нього.
"Може, се нiчна пташина, - подумав я, - i аж уночi буде ©сти".
Ся думка заспоко©ла мене трохи, i я спав твердо i не думав про пташка.
Скоро рано, ще до схiд сонця, я побiг знов до свiтлицi i зазирнув до
вiкна. Пташок усе ще сидiв на тiм самiм мiсцi, де я вчора бачив його, усе
ще простягав шийку високо догори i все ще, не змигаючи оком, глядiв крiзь
вiкно на широкий, вольний свiт отам за скляними шибами i вiд часу до часу
потакував головкою. До поживи анi не доторкнувся.
- Пусти його! Пусти його! - закричало щось у мойому нутрi. - Пощо тобi
мучити його? Адже ж вiн згине з голоду.
- Нi, - вiдiзвався iнший, упертий голос у мойому нутрi, - я мушу
видибати * (* Видибати - вишукати.), чим вiн году ться! Принесу йому
слимакiв, й хробакiв, i жаборини.
Не знаю, вiдки менi стрiлила до голови така думка, що вiн може ©сти
жаборину. Досить, я побiг на пасовисько, назбирав усяких дрiбних
слимачкiв, накопав хробачкiв i виловив з води добру жменю жаб'ячо© iкри i
принiс усе те мойому бранцевi. Вiн навiть не звертав уваги, коли я всi тi
достатки клав перед нього, не показував анi страху, анi найменшо©
цiкавостi, анi крихiтки апетиту на тi ласощi. Здавалося, що тiльки сонце,
i тепло, i весна там, на широкiм вольнiм свiтi, займали всю його увагу.
Того дня мав я якусь роботу, тож пiшов геть i вернув аж вечором. Я
поспiшився заглянути до пташка. Вiн бiгав, легенько потакуючи, здовж шиб i
навiть не доторкнувся до поживи.
"Диво дивне!" - подумав я i хотiв зараз випустити його на волю. Та менi
прийшло на думку, що тепер вiн, певно, ослаблений i нездатний до лiтання,
а коли зараз вечором випущу його ось тут на подвiр'©, то се буде для
нашого котика дуже легка i пожадана добича. Лiпше буде, коли ще сьогоднi
вiн переночу у мене. А завтра ранiсiнько я занесу його на те саме мiсце,
де його зловив, i пущу на волю.
Другого дня, схопившися ранiсiнько з соломи, я побiг до свойого бранця.
Вiн усе ще не брався до нiяко© поживи i сидiв, ослаблений i втомлений, у
куточку, очима все зазираючи крiзь вiкно на волю. Вiн спокiйно дав себе
взяти i поглянув на мене тими самими невимовно сумними оченятами, якими
дивився крiзь шиби на сонце та на яблуневi гiлки. Раз навiть вiн потакнув
головкою, немовби хотiв сказати:
- Так, так, знаю вже, куди мене несуть. Я вже давно знав, що воно дiйде
до того.
Я винiс його на подвiр'я. Вiн сидiв спокiйно в мо©й долонi й не
пручався. Я чув його м'яке пiр'ячко i його тепле тiло.
"А смачне мусить бути його м'ясо! -стрiлила менi нараз думка через
голову. - А що якби його зарiзати i дати спекти?"
"Пусти його! Пусти його! - шепче щось, мов добрий ангел, у мо©м нутрi.
- Адже ж бачиш, вiн такий маленький. Навiть заходу не варто, щоб його
пекти!"
"Але ж бо шкода його пускати! Я ж зловив його! " - бунтувалася дитяча
впертiсть у мо©м нутрi.
"Пусти його! Пусти його!" - лебедiло щось тихо-тихо в найглибшiй
глибинi мо © душi.
А пташок сидiв тихо i зрезигновано в мо©й жменi. Я створив долоню - вiн
не полетiв. Щось огидливе, злорадне трiумфувало в мо©м нутрi. "Бачиш! Вiн
сам не хоче! Ти ж дав йому змогу втiкати, чому ж не втiкав?"
"Але ж вiн слабий i зголоднiлий", - лебедiло щось тихо-тихо в глибинi
мо © душi.
- Ет, що там! - скрикнула дитяча впертiсть, i в найближчiй хвилинi я
вiдкрутив головку малому гарному пташковi. Вiн затрiпав раз чи два рази
сво©ми тоненькими нiжками, з шийки виплили двi чи три крапельки кровi, i
малого гарного пташка не стало. В мо©й долонi лежав холодний бездушний
труп.
I нараз зломилася, розвiялася вся моя впертiсть, моя завзятiсть, мо
самолюбство. Я почув виразно, що я отсе зробив щось безглузде, огидливе,
що я допустився безсердечного вбiйства, навалив на себе провину, яко© не
вiдпокутую i не вiдмолю нiколи. Адже ж я знiвечив зовсiм безцiльно таке
гарне невинне життя! Ось тут, на вольнiм божiм свiтi, перед лицем сього
ясного, теплого, весняного сонця я видав i сповнив жорстокий, нiчим не
мотивований засуд на смерть. Тепер я почув зовсiм ясно i виразно, що се
вбiйство було зовсiм безцiльне. Адже ж сього бiдного трупика я не зможу
анi обскубти, анi ©сти. Нi, я не мав сили навiть ще раз поглянути на
нього. Я випустив неживого пташка з руки i, засоромлений, стурбований,
пригноблений i змiшаний, я побiг геть, геть вiд нього, щоб не бачити його,
щоб затерти в душi навiть споминку про нього. Менi дуже хотiлося плакати,
але я не мiг; щось немов клiщами стискало мою душу, i вона не могла в
сльозах вилити свойого болю. Маленький гарний пташок лежав у мо©й душi, я
понiс його з собою, i менi здавалося завсiди, що вiн глядить на мене
сво©ми невимовно сумними оченятами, глядить з тихою резигнацi ю, потаку
головкою i шепче тихо-тихесенько:
"Ах, я се й знав, що пропала моя весна, що неволя буде заразом i моя
смерть!"
У м'якому, вразливому дитячому серцi не довго тривали тi турботи. По
двох-трьох днях я вже забув про пташка i його нещасну долю. Забув,
бачилось, назавсiди. Вражiння мойого злочину залягло десь у темнiм кутi
мо © душi, i звiльна його присипали, прикрили i погребли iншi вражiння,
iншi спомини.
А проте воно не завмерло. Минуло цiлих двадцять лiт, i коли на мене
звалився перший великий удар нещасливо© долi, коли я, молодий, з серцем,
повним жаги, бажання жити i любити, посеред чудового лiта сох i в'янув у
тюрмi i мусив почувати, як розбивалися всi мо© надi©, як без милосердя
толочено, розтоптувано, без цiлi i без ума нiвечено та руйновано все те,
що я вважав найдорожчим скарбом сво © душi, тодi серед тривожно© безсонно©
ночi явився менi той маленький гарний пташок, шпигонули мене в саме серце
його сумнi, повнi тихо© резигнацi© оченята, прошептали менi його повiльнi
рухи тi несамовито страшнi слова:
- Ах, моя весна пропала! Я в неволi! Знаю вже, знаю, чим-то воно
скiнчиться!
I вiдтодi я не можу позбутися сього спомину. Вiн затрою менi кожну
хвилину щастя, розбива мою силу i вiдвагу в нещастi. Вiн мучить мо
сумлiння грижею * (* Грижа - журба, гризота.), i менi зда ться, що все
дурне, безцiльне, жорстоке i погане, що я тiльки коли зробив у сво©м
життi, скристалiзувалося в конкретний образ отсього малого, невинно
замордованого пташка, щоб тим докучливiше мучити мене. Тихими ночами я
чую, як той пташок тихо-тихо стука дзьобиком о шибу, i я прокидаюся зо
сну. А в хвилях тривоги i розпуки, коли лютий бiль запуска кiгтi в мо
серце i грозить ось-ось зламати силу мо © волi, менi зда ться, що я сам
той маленький, слабосилий, голодний пташок. Я чую, що якась уперта,
завзята i нерозумна сила держить мене в жме-цi, показу менi невловимi
привиди свободи i щастя, та може в найближчiй хвилi без причини i без цiлi
скрутить менi голову.
ОСЕЛ I ЛЕВ
Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у господаря.
"Давай,- дума ,- втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися по
лiсi, i хто менi що зробить?"
I, не думавши довго, втiк вiд господаря, та й у лiс. Добре йому там.
Пасеться, де хоче, не робить нiчого, нiхто його не б' - вiдколи жи , ще
такого добра не зазнав. Аж раз дивиться, йде Лев, страшний-престрашний, та
й просто на нього.
"Ну,- дума собi Осел,- аж тепер по менi буде!"
Але поки Лев дiйшов до нього, вiн якось трохи отямився i помiркував
собi:
"Ану, може, я його деяк здурю?"
Та й як стояв, бух на землю, лiг собi i лежить, мов i гадки не ма .
Надходить Лев i кричить уже здалека:
- Ей, ти, хто ти там? Як ти смi ш лежати? Чому не встанеш i не
поклонишся менi?
А осел мов i не чу . Лежить собi та тiльки довгими вухами клапа .
Надiйшов Лев i знов кричить:
- Зараз устань i поклонися менi!
- А хто ж ти такий?- пита Осел.
- Ти ще й пита шся?-кричить грiзно Лев.- Хiба ти не зна ш, що я Лев,
над усiми звiрами цар?
Осел, не встаючи, пiдвiв голову i витрiщив на нього очi.
- I що ти за дурницi балака ш?промовив вiн.- Ти цар над усiми звiрами?
Хто тобi се сказав? Ма ш то на письмi? Хто тебе обирав на царя? Ну,
говори!
Лев став, мов чолом об стiну стукнувся.
- Хто менi се сказав? Та всi менi се кажуть, що я над звiрами цар. Хiба
ж се неправда?
- Певно, що неправда. Не може тому бути правда, бо цар над усiми
звiрами не хто, а я.
- Ти?- здивувався Лев.- А ти хiба ма ш се на письмi?
- Певно, що маю! Ади* (* А д и - лишень.) подивися ось тут! I вiн устав
на рiвнi ноги i, обернувшися задом до Лева, показав йому сво задн
копито, на якiм була прибита новiсiнька блискуча пiдкова.
- Бачиш? Се моя царська печать. Якби ти був цар, то й ти би мав таку.
- Ото диво!- промовив Лев.- А я про те й не подумав нiколи. Мабуть,
твоя правда. Але стiй! Давай будемо трiбуватися*(* Трiбуватися -
змагатися.). Ходiмо в лiс, хто за годину наловить бiльше звiрiв, той буде
правдивий*(* Правдивий - справжнiй.) цар.
- Добре, нехай i так буде,- промовив Осел, i з тим розiйшлися.
Лев побiг по лiсi; бiгав, бiгав: тут злапав серну, там зайчика, там
знов якусь звiрину - за годину мав уже щось п'ять чи шiсть штук. Бере те
все i волоче до Осла.
А Осел тим часом що робить? Пiшов собi на широку поляну, де сонечко
ясно свiтило, i насеред луки кинувся на землю, ноги геть вiдкидав, очi
зажмурив, язик висолопив на пiвлiктя - сказав би хто: згинув та й згинув.
А понад поляною все яструби лiтають, ворони, ка-нi, сороки, галки, всяка
погана птиця. Бачать вони, лежить неживий Осел, та й усi гурмою до нього.
Зразу здалека заскакували, а там бачать, що не руша ться, то й почали по
нiм скакати, дзьобати його язик та очi. А Осел нiчого, тiльки як котра
пташина надто близько надлiзе, а вiн клап ©© зубами або стук ©© ногою,
вб' та й хова пiд себе, та так хитро, що другi й не бачать. Не минула
година, а вiн уже надушив ©х з пiвкопи. Тодi схопився на ноги, як не
стреплеться, як не рикне, а птахи всi врозтiч. Осел забрав усю побиту
пташню та й несе на те мiсце, де мали зiйтися зi Львом. Приходить, а Лев
уже там.
- Ну, що,- каже до Осла i показу йому свою здобичу,- бачиш, скiльки я
наполював?
- Ну, та й дурний же ти, небоже,каже Осел i копнув його звiрiв ногою.-
Таких звiрiв я мiг би був наловити зо двi копи. Та що вони вартi! А ти
подивися на мо©х! Я тiльки таких ловив, що в повiтрi лiтають. Ану,
попробуй ти.
- Нi, я тако© штуки не втну,вiдповiв Лев.- Аж тепер бачу направду, що
ти над звiрами цар, а не я! Вибачай менi, що я так нечемно говорив з
тобою!
- А видиш!- промовив гордо Осел.Завше треба бути чемним, бо ану ж
наскочиш на старшого вiд себе, а тодi що буде? От i тепер я мiг би тобi
зараз за кару зробити смерть, але вибачаю тобi, бо ти з дурноти се зробив,
а не з зло© волi. Iди ж тепер i пильнуйся на другий раз!
I Лев пiшов, похнюпившись та пiдiбгавши хвiст, немовби хто вилляв на
нього бочку зимно©-презимно© води. Чи близько, чи далеко, здиба в лiсi
Вовчика-братика. -- Здоровi були, найяснiший царю! - каже Вовк i
кланя ться низенько.
- Ет, iди, не смiйся з мене!- каже сумно Лев.-Який я тобi цар?
- Як то нi?- скрикнув Вовк.- Хто ж би смiв iнакше казати?
- Мовчи, братику,- шепотом говорить до нього Лев.- Тут недалеко
правдивий цар. Як почу , бiда буде i тобi й менi.
- Правдивий цар?- дивувався Вовк.Що за диво? Який же тут правдивий
цар, крiм тебе?
- , !-з перестрахом шептав Лев.-Я сам його бачив. Там такий страшний!
А що за сила! Навiть тих звiрiв ловить, що в повiтрi лiтають. Богу дякую,
що мене живого пустив.
- Ну, що ти говориш!- дивувався Вовк.- Диво дивне! Знаю сей лiс не
вiднинi, але нiяк не придумаю, хто би се мiг бути. Як же вигляда той
новий цар?
- Одне слово - страшний! - говорив Лев.-Вуха отакi, голова, як коновка,
а на заднiй нозi царська печать.
- Нiяк не вгадаю, хто се може бути?клопотався Вовк.- Зна ш що, ходи
покажи менi його!
- Я? Нiзащо в свiтi!- скрикнув Лев.Досить уже раз страху на©вся.
- Та ходи-бо! Чого боятися?Заохочував Вовк.- От зна ш що, прив'яжи себе
сво©м хвостом до мойого, смiлiше нам буде йти!
- Про мене,- каже Лев,- нехай i так буде.
Зв'язалися оба хвостами докупи та й пiшли. Вийшли на горбик над
полянку, що на нiй пасся Осел. Лев зупинився, зазира та й шепоче до
Вовка:
- Ось вiн! Ось вiн! Подивися! Оберта ться Вовк, зазира та й як не
крикне:
- Дурний Леве, таж се Ослисько!- А Левовi причулося, що то новий цар
уже близько, як не зляка ться та в ноги! Через пеньки, через ярки що було
духу! Дер, дер, далi втомився, став та й озирнувся.
- А що. Вовче, близько вже той новий цар? Але Вовк тiльки язик вивiсив.
Як був прив'язаний до левиного хвоста, так i волiкся за ним усю дорогу i
давно вже й духа спустив.
- А видиш,- каже до нього Лев,- ти казав, що новий цар не страшний, а
як побачив його близько, то з самого страху помер!
SCHON SCHREIBEN [Краснопис, калiграфiя (нiм.)]
У просторiм другiм класi нормально© школи отцiв василiан * (* Василiвни
- ченцi василiанських унiатських монастирiв.) у Дрогобичi тихо, хоч мак
сiй. Наближа ться година "красного писання", страшна для всiх не так самим
предметом, як радше особою вчителя. У василiанськiй школi на всi предмети
вчителi - самi отцове, а тiльки для науки писання вони найняли собi
свiтського чоловiка, якогось бувшого економа чи наставника, пана Валька.
Пану Вальковi ще й досi зда ться, що вiн економ: хоч iз нагайкою ходити
тепер не випада , але все-таки вiн не помiту ться * (* П о м i т у в а т и
с я - цуратися.) хоч тростiвки i нiколи не занедбу робити з не©
вiдповiдного вжитку. Очевидна рiч, що дiти, пiдданi хоч би тiльки на
годину властi такого вчителя, дрижать наперед i "красне писання" для них
найбiльшою мукою.
Малий Мирон один сидить спокiйний, майже веселий у лавцi. Вiн
диву ться, чому се нараз так тихо стало в класi, коли один смiльчак,
висланий на коридор на звiдини * (* Звiдини - розвiдка.), вбiг до класу i
крикнув: "Валько прийшов!" В тiй самiй хвилi тихо стало в класi. Малий
Мирон не зна ще пана Валька. Вiн iно що прийшов iз сiльсько© школи,
батько записав його до другого нормального класу у отцiв василiан, i нинi
перша година красного писання. I хоть на селi вiн у писаннi був дуже
слабий, не вмiв нi пера вiдповiдно взяти в руку, нi вивести гладко та
рiвно одного штриха, - то все-таки вiн дитина, не йому журитися наперед
тим, чого ще не зна . Вiн здивувався, чому се нараз так тихо стало, але
про причину не смiв допитуватися нiкого зi сво©х сусiдiв - вiн же з ними
досi дуже мало знайомий. Та й, зрештою, його се й небагато обходило. Серед
то©, для iнших страшно© й тривожно©, тишi вiн тим вигiднiше вiддався
найлюбiшому заняттю - думкам про свою рiдну сторону. Не можна сказати, аби
вiн тужив за нею: вiн знав, що щопонедiлка побачить i батька й матiр. Вiн
тiльки думав собi, як то гарно буде, як колись, лiтом, при©де додому, буде
мiг знов свобiдно бiгати по пастiвниках, сидiти над рiчкою або бродити по
нiй за ковблями *(* К о в б е л ь - рiзновид дрiбно© рiчково© риби.); се
були думки радше веселi, яснi, блискучi, а не тужнi, не жалiбнi. Малий
Мирон розкiшне ниряв у тiй красотi природи, що розцвiтала в його уявi
серед сiрих, холодних стiн василiансько© школи, i не думав про погрозу, що
наближалася над клас.
- Ба, а ти собi чому не прилагодиш скриптури * (* Скриптура-зошит.) до
писання? - запитав стиха один сусiд Мирона, стусаючи його пiд бiк.
- Га? - вiдповiв Мирон, немило збуджений зi свойого золотого сну.
- Скриптури приладь до писання! - повторив товариш i показав Мироновi,
як покласти скриптури, як каламар i перо пiсля приписiв пана Валька.
- Iде вже, йде вже! - пронiсся шепiт по класу, мов при наближеннi якого
грiзного царя, коли на коридорi залунали кроки вчителя "красного писання".
Швидко потiм отворилися дверi класу, i Валько ввiйшов. Мирон позирнув на
нього. Учитель сво ю подобою зовсiм не пригадував нiякого царя. Се був
середнього росту чоловiк, з коротко обстриженим волоссям на круглiй
баранячiй головi, з рудими короткими вусами i рудою гiшпанською борiдкою.
Його широке лице i широкi, мiцно розвиненi вилицi враз iз великими, на
боки повiдгинаними ушима надавали йому вираз тупо© упертостi й
м'ясо©дностi. Невеличкi жаб'ячi очi сидiли глибоко в ямках i блимали вiдти
якось злобно та неприязно.
- Ано! - крикнув вiн грiзно, зачинивши за собою дверi класу i помахуючи
тростиновою вигинчастою паличкою. I вiд того крику, немов вiд вiтру
хмарно© лiтньо© днини хиля ться разом колосся жита, так само похилилися
додолу голови вiсiмдесяти п'яти школярiв над писемними, синьо та червоно
поленiйованими скриптурами. В руцi у кожного школяра тремтiло перо. Один
тiльки малий Мирон, що ще не знав Вальково© вдачi, сидiв, обернений лицем
до класу, i вдивлювався в нового вчителя.
- А ти що? - крикнув, визвiрившись на нього, Валько i просто направив
кроки до нього.
Малий Мирон так i остовпiв з наглого переполоху. Вiн якимось несвiдомим
поривом обернувся i зложив сво тiло в таке положення, в якiм уже з мiнуту
трепещали його товаришi.
Валько взяв у руки крейду, приступив до таблицi, розмахнувся i почав
писати. Зразу писав тiльки букви, малi й великi, самоголоснi й суголоснi,
без нiякого, впрочiм, значiння. Але далi-далi дiйшов i до слiв, а в кiнцi
й до цiлих речень, як, напримiр: "Бог сотворив свiт", "Чоловiк ма двi
руки", "Земля мати наша". Вичерпавши таким способом свою мудрiсть,
показавши вповнi св'о знання красного писання в численних викрутасах та
довгих, як свiт, i рiвних, як ковбаси, хвостиках, Валько положив крейду,
вiдступився, зирнув ще раз з уподобою на записану таблицю i вiдтак,
обернувшися до трепечучого класу, крикнув грiзно:
- Писати!
Його наукова дiяльнiсть в тiй хвилi щасливо скiнчилася, - тепер
починалася його економська дiяльнiсть. Щоб показати се наглядно, вiн
сильно стрiпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, i
замiсть нього взяв у руки свою тростину. I немов орел слiдить згори за
добичею, так i вiн, озираючись по класу, зiйшов iз пiдвищеного градуса *
(* Градус - пiдвищення, на якому сто©ть стiл учителя.) i почав свiй обхiд.
Перший, на котрого навинула його зла доля, був якийсь маленький,
слабенький i дуже заляканий школярик. Вiн увесь у потi, нагнувшися над
скриптурою, працював зо все© сили, аби вдержати перо в дрижачих пальцях, i
щохвиля позирав на таблицю, стараючись виводити на паперi такi самi
крючки, гачки та ковбаси, якi вивела вправна економська рука на таблицi.
Та ба, рука його дрижала, крючки, гачки та ковбаси виходили ламанi,
нерiвнi - навiть перо непослушне щохвиля крутилося в пальцях, скрипiло,
порскало, немов гнiвалося чогось i бажало якнайшвидше з них видобутися.
Валько став над ним, мов кат над душею, i, злобно всмiхаючись, не
кажучи й слова, почав приглядатися його роботi. Бiдний хлопець прочув лихо
i до решти стратив усяку власть над сво ю рукою i над непослушним пером.
- То ти так пишеш? - процiдив звiльна Валько, але тим швидше свиснула в
повiтрi його тростина i оперезала змi ю плечi бiдного хлопця.
- Ой-йой-йой!-заверещав вiн, але зараз же й утих, стрiтивши грiзний
гадючий погляд учителя.
- Ти не вмi ш лiпше писати? - питав Валько.
- Вмiю, вмiю! - лепотiв хлопець, сам не знаючи, що лепече.
Учитель-економ, може, й справдi вiрив, що хлопець умi лiпше писати i
що тiльки на збитки йому силу ться писати погано, чи, може, з велико©
любовi до його тростинки.
- Ну, то вважай же! - I Валько пiшов далi, не переконавшися, якi
спасеннi плоди принесла його докладна наука. Впрочiм, йому й байдуже було
до тих плодiв, - вiн тепер був тiльки економом, i бiльше нiчим. Очi його
вже звернулися в другий бiк i в другiм кутi класу виглядiли iншу жертву.
Там сидiв врейчик, котрий по стариннiй привичцi свого роду писав узадгузь
* (* Узадгузь - ззаду наперед, цебто справа налiво.), силуючися виводити
Вальковi викрутаси вiд право© до лiво© руки, вiд кiнця стрiчки до початку.
Одну стрiчку вiн уже совершив таким способом i саме розпочав другу вiд
слiв "сот бог а з к сир". Написана, готова вже стрiчка виглядала яко-тако,
але нова, неготова ще, зачата вiд кiнця, вколола Валька в очi.
- А ти як пишеш, Мойше? - закричав вiн, прискакуючи до хлопця.
Валько всiх вре©в у класi кликав "Мойше", - хiба що се були сини
багатих мiських "тузiв", перед якими вiн мав великий респект * (*
Респект-повага.). врейчик ма прiзвище Йонас Туртель-тауб, почувши той
викрик i побачивши надскакуючого ворога, знiтився i скулився, як слимак у
сво©й халабудцi, i перестав писати.
- Ха, ха, ха! - реготався Валько, призираючися писанню.
- Пане професор... - зачав хлопець i зап'явся.
- Ходи сюди!
I, не чекаючи, аж Йойна вийде з лавки, взяв його за вухо i потяг
насередину.
На вид бiдного Йонки, скуленого, тремтячого i заслиненого зо страху,
весь клас голосно зареготався, хоч усякий i собi тремтiв та кулився. Але
така вже сила тиранського притиску, що досить тирановi всмiхнутися, а всi,
що стоять пiд його гнiтом, будуть реготатися без огляду на те, що
регочуться власне самi над сво ю недолею.
- Ходи до таблицi! Ану, пиши! Валько змазав власною рукою часть свойого
письма i втиснув хлопчику крейду в руку. Той почав писати сво©м звича м,
узадгузь. Наново зареготався клас, всмiхнувся Валько, але зараз же
заворсилося * (* 3аворситися - насупитися.) його лице, вiн обернувся до
останньо© лавки, де сидiли самi найбiльшi i найдужчi хлопцi, i крикнув:
- Ану, дайте-но йому!
Хлопчик затремтiв цiлим тiлом i залебонiв щось, але швидко прискочили
до нього два товаришi-посiпаки i повели на градус. Тихо стало в класi.
Замiсть смiху блiдiсть виступила на всiх лицях, - тiльки болючий вереск
Йонки лунав посеред мурованих стiн василiанського монастиря.
- Досить iз нього! - сказав Валько, i Йонка, хлипаючи, пiшов на сво
мiсце.
Сповнивши се високопедагогiчне дiло, Валько почав знов свiй обхiд по
класу i знов посипалися удари його тростинки по плечах та по руках бiдних
хлопцiв.
Яке вражiння вробила цiла ота наука на Мирона, сього сказати годi. Вiн
раз у раз дрижав, мов у лихоманцi; йому шумiло в ухах i крутилося в очах,
мов серед бурi. Йому так i мерещилося, що й його не мине ота буря, що
кожний удар страшного вчителя паде на нього. Написанi слова й стрiчки
скакали перед його очима, надувалися i переплутувалися, виглядали ще
поганiше, нiж були направду. Вiн i сам не знав, коли перестав писати, -
сiра паволока стояла перед його очима.
- То ти так пишеш? - гукнув Валько над його головою.
Мирон стрепенувся, вхопив за перо, талапнув ним у чорнило i поволiк по
паперу, мов тура за роги.
- Чи ти не зна ш, як держати перо?
- Не знаю! - прошепотiв Мирон.
- Що? - ревнув Валько. - Я тобi не показував уже десять раз, не раз?
Мирон зачудуванi очi встромив у розлючене Валькове лице. Але замiсть
вiдповiдi Валько стиснутим кулаком ударив хлопця в лице. Малий Мирон, мов
косою пiдтятий, повалився на лавку, а з лавки на пiдлогу. Кров обiлляла
його лице.
- Пiдоймiть його! - крикнув Валько. З задньо© лавки прискочили два, тi
самi, що перед хвилею парили Йонку, i пiдняли зомлiлого Мирона. Його
голова не держалася на в'язах i хилилася додолу, мов у мерця.
- Бiжiть по воду! - командував далi Валько i ще раз поглянув на Мирона.
- То що за хлопець? - спитав вiн.
- Мирон, - вiдповiв "ц е н з о р", найстарший вiком i найдужчий силою в
класi, котрого отцове настановили наставником над товаришами.
- Що за один? - питав далi Валько.
- Одного хлопа син з Н...
- Хлопський син! Тьфу, якого бiса тим хлопам пхатися сюди! -
проворкотiв Валько. У нього вiдлягло вiд серця. Вiн зачав був трохи
побоюватися свого вчинку, але хлопський син, - значиться, можна його бити
i зобиджати, як хочеш, нiхто за хлопським сином не впiмнеться * (*
Впiмнутися - заступитися.).
Валько не помилився в сво©й рахубi * (* Рахуба - розрахунок.). Нiхто не
впiмнувся за хлопським сином. Нелюдський поступок учителя-економа уйшов
йому гладко, так, як i многi його нелюдськi поступки. Тiльки в серцi
хлопського сина вiн не пiшов гладко, а стався першим насiнням обурення,
погорди i вiчно© ворожнечi против усякого неволення та тиранства.
ОЛIВЕЦЬ
Прошу нiяким свiтом не думати, що се я розповiдаю видумку, або що напис