Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
_ДIЙОВI ОСОБИ:_
Стеся
Василь Хмарний
Остап Макосiй
Прокiп Скряга
Мусiй Шенчик
Лук'ян Iлько
Дубровський, суддя Житомирський
Лабенцький \ пiдсудки.
Виверський /
Княгиня Вiлькомiрська
Граф Ружинський
Графиня Брагiнська
Авраам Цвiкловiц
Лiя
Пан Пшепюрковський
Пан Пауша
Пан Лозка
Пан Прозка
Пан Мишка
Возний
Корчмар
Бабуся з дiдком
Секретар Дубровського
Лейзер
Особи в балетi: цехмiстер, пiдскарбiй, лавники 1, пан Круп'янка, 6
кравцiв i 6 кравчих.
1 Л а в н й к - невисока службова посада в середньовiчному
ремiсницькому цеху.
Шляхтичi, гайдуки, жовнiри, городяни i городянки. Дi ться в Житомирi
1768-1769 рр., крiм II дi©, яка вiдбува ться в корчмi.
ДIЯ ПЕРША
Зала в палацi пана Дубровського, суддi гродського Житомирського. Товстi
мури, дужна стеля, глибокi лучковi вiкна, важкi меблi, пишна, але хмура
розкiш.
Лiворуч - стiл, покритий оксамитним килимом, що спуска ться до само©
землi. На столi канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, великi книги,
папери. Бiля стола - важке готичне крiсло. Позад нього готичний
монументальний камiн. Праворуч - вхiднi дверi, просто - великi важкi
дзерi, обабiч яких стоять два вартових гайдуки з топiрцями.
I
Пiдсудок Лабенцький, стоячи край стола, розбира папери та перегорта
велику книгу у важкiй оправi.
Увiходить жовнiр i пода Лабенцькому листа з великою печаткою.
Ж о в н i р. Лист до вельможного пана суддi вiд його мосцi регiментаря
Стемпковського. (Виходить).
Лабенцький розпечату листа i кладе його на стiл.
Г а й д у к (увiходить). Там знов прийшла та дiвчина, що питалася пана
суддi. Плаче i дуже просить.
Л а б е н ц ь к и й. Нехай чека . Зараз не можна. Пана суддi ще нема ?
Г а й д у к. Нема .
Л а б е н ц ь к и й. Iди. (Гайдук виходить). Не бачили тут тво©х слiз -
теж... вештаються...
Увiходить суддя Дубровський, невелика на зрiст, суха людина з живим
блискучим поглядом, гордою поставою, тонкими рисами нервового обличчя.
Чорне волосся трохи посивiло на висках, а чорнi, довгi вилискуватi вуси
опускаються вниз iз бокiв червоних уст, вiдтiняючи матову блiдiсть рiвно
виголеного обличчя. Суддя вдягнений у чорний старопольський жупан, а
поверх нього оксамитний недовгий кожушок. Шаблi при ньому нема .
Пiдiйшовши до стола, вiн кива Лабенцькому, що поштиво вклоня ться йому, i
сiда в сво крiсло.
Д у б р о в с ь к и й. Готовi ордери до возного?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане суддя. Готовi. (Пода ).
Д у б р о в с ь к и й (пiдпису ). Зараз же надiслати. Далi що? Листiв
не було?
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Лист вiд регiментаря Стемпковського про
виконання екзекуцi© до карання на горло по декрету вельможного пана.
(Чита ). "По всказанню декрету Суду Житомирського екзекуцiя карання на
горло виконана i суть постинанi нижчеменованi гайдамаки i свавольнi люди:
Василь Прокопенко, Гнат Бiлий, Степан Пiотровський, Iван Ботвиненко, Федiр
Козан, Василь Шевчук, Семен Лобода, Якiв Руденко, Рiзниченко Iван i
Рiзниченко Тимiш... Роst haec * (* Пiсля цього (лат.).) - серпня двадцять
шостого теж постинанi суть - Андрiй Середа, Прокiп Чередниченко, Швець
Iван i Швець Явтух, Куцопалий Тарас, Гладиженко Степан, Римаренко..."
Д у б р о в с ь к и й (перепиня ). Як Римаренко! Я не декретував
Римаренка на смерть - це той Римаренко, зда ться, швець, що проводив
гайдамакiв до якогось хутора - Римаренко Петро...
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Петро Римаренко з Гайсина. Його декретовано лише
на 100 канчукiв пiд шибеницею. Зараз же подивiться в книзi. Пан
Стемпковський дозволя собi ламати мо© декрети - чи я вже не суддя в
Житомирi? Годi вже з цим листом, що далi?
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Резолюцiя про Якима Сикуненка з Баранього
Поля, що впустив до себе двох гайдамакiв i не заважив непристойно забити й
замордувати в сво©й хатi шляхетного пана Плавського.
Д у б р о в с ь к и й. До карання на горло?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, - яко гвалтiвника i
бунтiвника in causa iniuriae publicae* (* У справi державних злочинiв
(лат.).) зловленого, на стинання ши© декрету .
Д у б р о в с ь к и й (пiдпису ). Далi.
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Item* (* Так само (лат.).) Грицько Лобода
з Новоселицi, що проводив закордонну ватагу до козацько© долини i забрав
собi чужi казани... item Воробченко Iван iз Кам'янки, що ходив за ватагою
Залiзняка, за кiньми, - потiм забрав i зарiзав чи©хсь волiв.
Д у б р о в с ь к и й (вагаючись). Щось я не пам'ятаю. Хiба цих теж на
горло? Вони ж, зда ться, нiкого не забили.
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, але по силi параграфiв
першого i другого артикулу сьомого роздiлу 14 Статуту, яко злодi©, що
зловленi на шкодi i generaliter* (* Загалом, взагалi (лат.).), за
гайдамацькi ексцеси i лотровськi звича©, - виннi суть смертi.
Д у б р о в с ь к и й. Так, так, ну, що ж, наварили пива, то треба його
пити. (Пiдпису ). Далi.
Л а б е н ц ь к и й. Суплiка до вельможного пана яко©сь Стефанi©
Бражнюк.
Д у б р о в с ь к и й. Чого вона просить? Певно, кого-небудь
помилувати?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане. Вона просить помилувати
©© нареченого, Василя Хмарного, що нiбито нi в чому не винний... просить
допитати свiдкiв - Романченка Павла, Ложку Вонiфатiя, Мелешку Михайла i
Джурджу Якима, шевця.
Д у б р о в с ь к и й. Хмарний - Василь Хмарний... А, пам'ятаю - це той
вродливий козак, що його допитували позавчора. Могутня людина - не дивно,
що за нього дiвчата просять.
Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане. Цей Хмарний найшкiдливiший
злочинець, можна сказати, всi © лотровсько© справи принципал* (* Принципал
- глава, господар.).
Д у б р о в с ь к и й (задумливо). Так, так, я пам'ятаю. Зда ться, вiн
зухвало вiдповiв на судi. А де його справа?
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Резолюцiю вже написано - винен сть
смертi...
Д у б р о в с ь к и й (перегорта справу). А, вiн i хлопiв теж
бунтував?
Л а б е н ц ь к и й. Так - в Лисянцi, Саражинцях, Вербiвцях - скрiзь до
бунту, до повстання i ребелi©* (* Ребелiя - заколот.) пiдмовляв, скiльки
куп до Залiзняка вiдiслав. О, то шпак, шпаками годований.
Д у б р о в с ь к и й. Так... (Гризе перо). А де ж ця наречена, що
просить за нього? Вона тут? Пан ©© не бачив? Ходiть спитайте, i якщо вона
тут, - покличте ©© сюди.
Г а й д у к (увiходить). До ясновельможного пана княгиня Вiлькомiрська,
граф Ружинський i графиня Брагiнська.
Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Княгиня Вiлькомiрська - ординатка*
(* Ординатка - власниця ма тку.) Вроцлавська? Ну, то проси ©х сюди.
Подай менi пояс з кинджалом. (Гайдук пода . Дубров-ський застiба пояс.
До гайдука). Проси.
Гайдук виходить.
II
Увiходять: княгиня Вiлькомiрська, граф Ружинський i графиня Брагiнська.
Княгиня зараз же сiда у високе готична крiсло праворуч. Поруч не©, по цей
бiк - графиня Брагiнська. Граф ста поки за ©© крiслом.
Д у б р о в с ь к и й (цiлу руку княгинi). Вiтаю найяснiшу княгиную.
Чим можу служити ясновельможнiй панi?
В i л ь к о м i р с ь к а. Всiм! дина надiя на пана. Пан суддя зна ,
що гайдамаки зруйнували мiй Липовецький замок - вдерлися i пограбували
геть усе: золото, срiбло, червонi грошi, клейноди, перли i самоцвiтне
камiння - все пограбували, зруйнували, спалили. Десять мiльйонiв злотих
кошту менi ця шкода, але гiрш за все - це втрата славетного алмаза, що
важив 123 карати i був першим каменем на Укра©нi i в цiлiй Польщi.
Д у б р о в с ь к и й (скрику ). Як! Алмазне жорно! То невже ж i вiн
був у Липовцях?
В i л ь к о м i р с ь к а (зiтха ). Так, мiй пане, - i вiн. Але хто ж
мiг сподiватись такого лиха? Отже, пан чув про цей незрiвнянний камiнь. За
великiсть та через плескувату форму його прозвано "алмазне жорно". I ось
це жорно пропало. Камiнь лежав у мо©й опочивальнi в окремiй скриньцi на
подушцi блакитного оксамиту.
Р у ж и н с ь к и й. I подумати, що цей незрiвнянний алмаз потрапив
якому-небудь гайдамацi в намазанiй дьогтем сорочцi, що й не дiзна ться
нiколи, який скарб попав у його руки, i продасть його першому корчмаревi
за чотири грошi або за пiвкварти горiлки.
В i л ь к о м i р с ь к а. Я вже обiцяла нагороду в тисячу червiнцiв
тому, хто вкаже, де цей камiнь. Але, мiй пане, менi казали, що замок
грабувала ватага якогось Хмарного, i кажуть, що цей Хмарний...
Л а б е н ц ь к и й (втруча ться). Так, найяснiша панi. Цей Хмарний у
нас, i я саме зараз доповiдав пановi суддi про його справу.
В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). О, яка нагода, мiй пане! То
нехай вiн тiльки скаже, де камiнь, i я заплачу королевi який схоче викуп
за життя цього хлопа.
То де ж вiн? Чи не можна його побачити? О, нехай пан накаже, щоб його
привели сюди.
Д у б р о в с ь к и й (знизу плечима). Перепрошую найяснiшу панi, але
цей Хмарний винен сть смертi, а суд його королiвсько© милостi - це не
крамничка або ма ток, де можна купити хлопа. Злочинець належить не менi, а
правосуддю.
В i л ь к о м i р с ь к а (гордо). Що ж, коли пан Дубровський не
властен цього зробити, я напишу листа до коронного ловчого Бранiцького -
великого гетьмана Укра©ни. Вiн ма досить влади.
Д у б р о в с ь к и й (також гордо). Коронний ловчий не ма в цiй
справi бiльшо© влади, нiж я сам. Його милость король дарував менi таке ж
jus gldii* (* Право меча, право карати на горло (лат,).) право меча на
Укра©нi, як i гетьмановi Бранiцькому. Я можу карати i милувати власним
мо©м декретом.
В i л ь к о м i р с ь к а. Ну, то в чому ж рiч! Невже ж я не можу
купити життя хлопа взамiн алмаза, що за нього можна мати сто сiл,
позасолюваних такими хлопами, як вiн.
Д у б р о в с ь к и й (усмiха ться.) Княгиня так дума ? Але найяснiша
панi ще не зна , з ким вона матиме дiло. Ну, що ж - я велю привести цього
гайдамаку. Побачимо, чи схоче ще вiн дiстати життя цiною алмаза панi. Пане
Лабенцький, скажiть, щоб привели злочинця.
Лабенцький виходить.
В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую, мiй пане. Я не вмру спокiйно, аж поки
цей камiнь не вернеться в наш рiд. Я не можу примиритися з такою втратою.
Д у б р о в с ь к и й. О княгине! Скiльки шляхетних фамiлiй на Укра©нi
втратило ще бiльше, нiж ви, - життя сво©х дiтей, - цього вже не вернеш,
княгине.
В i л ь к о м i р с ь к а (з незадоволенням). Життя, життя. Чого варте
життя в нашi часи! Але iншi i нiчого не втратили - ось, наприклад, моя
принадна небога графиня Брагiнська. (Смi ться). Ви зна те, що вона
втратила пiд час рiзанини? Тiльки золотого наперстка з пальця.
Б р а г i н с ь к а. Тьотю! Як вам не соромно!
Р у ж и н с ь к и й. Як наперстка? О, то цiкаво!
В i л ь к о м i р с ь к а. Так, звичайного, хоч i золотого наперстка.
Але зда ться, що разом iз наперстком графиня втратила ще сво дiвоче
серце.
Р у ж и н с ь к и й. Ну, за такою втратою панянки не дуже сумують. Але
при чому ж тут гайдамаки?
В i л ь к о м i р с ь к а. Спитайте Гельцю, нехай вона вам розповiсть.
Б р а г i н с ь к а (спалахнувши). Тьотю! Я ж вас просила...
В i л ь к о м i р с ь к а (бере за пiдборiддя i цiлу дiвчину). О, я не
дивуюсь тому рицаревi, що взяв твого наперстка. А було це так. Лiтом
графиня гостювала в Яблунцях у замку Адама Калиновича, i ось коли раптом
почалася ця безглузда рiзанина, гайдамаки чи не в першу ж нiч вдерлися до
замку, - можете уявити собi, що там було. Темна нiч, пожежа, стрiлянина,
юрба озвiрiлих бунтiвникiв, що розсипалась по замку, забиваючи всiх, хто
потрапляв ©м до рук... всiх замордовано i забито. Як тiльки почалася
тривога, Гельця в однiй кошулi вибiгла в парк i одразу ж потрапила в руки
двох чи трьох гайдамакiв, що схопили ©© i понесли в темряву ночi...
Б р а г i н с ь к а (закрива лице руками). Ах!
Р у ж и н с ь к и й. А, мерзеннi гади!
В i л ь к о м i р с ь к а. Але цi © ж хвилини десь узявся якийсь
невiдомий рицар, вихопив майже непритомну Гельцю з рук лотрiв, одним
ударом оборонився вiд цi © сволоти i однiс на власних руках графиню в
сусiдн село до попа. Залишивши ©© там у безпецi, вiн зник так само
несподiвано, як i з'явився. I тiльки на прощання взяв у Гельцi золотий
наперсток, що був у не© в той час на пальцi.
Д у б р о в с ь к и й. Чудова пригода. I графиня не зна , хто був цей
невiдомий рицар?
Р у ж и н с ь к и й. Але вiдкiля ж узявся той загадковий рицар? Може,
графиня помилилась? Може, то був який-небудь хлоп або ©хнiй ватажок, що
його вразила краса панянки. Це було б зовсiм не дивно.
Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, схвильована i принадна в сво©м
збентеженнi). А, нi, нi, - це був чудовий, прекрасний рицар. Очi йому
сяли, мов зорi, золотий шолом горiв на чорних кучерях, i вся його горда
постава i кожний рух його тiла були повнi шляхетно© величностi i сили...
Хто вiн, вiдкiля... я не знаю. Може, це був чужоземний рицар... на ньому
був оксамитний камзол, яких не носять у нас, i, зда ться, золотий меч на
боцi.
В i л ь к о м i р с ь к а (обурена). Ну, подумай тiльки, нерозумна
дiвчино, - де мiг узятись чужоземний рицар у ваших Яблунцях! Та й куди вiн
подiвся?
Б р а г i н с ь к а. Нi, тьотю, я знаю i вiрю в нього. Вiн узяв мiй
наперсток, i з того часу, де б я не була, моя душа належить йому, мойому
збавителю.
Увiходить Лабенцький iз середнiх дверей.
Л а б е н ц ь к и й. Злочинець тут, вельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Нехай уведуть.
Лабенцький одчиня середнi дверi, i гайдуки вводять Хмарного, який
зупиня ться посерединi зали. Це вродливий, могутньо© будови козак, що на
виразному його обличчi неспокiйна думка, пристрасть i мука наклали свiй
вiдбиток. Постава горда i спокiйна, руки в залiзах.
В i л ь к о м i р с ь к а. Так ось який цей Хмарний... я уявляла його
собi зовсiм iншим.
Р у ж и н с ь к и й. Звiр одмiтний - хутровий, нема чого казати.
Д у б р о в с ь к и й. Василь Хмарний! Суд його королiвсько© милостi
розглянув твою справу i зважив усi тво© вчинки i злi© ексцеси. Ти,
зда ться, людина письменна i сам розумi ш, що вини тво© суть горловi©. Ти
грабував замки, скарби i ма тки панськi, взрушаючи спокiй посполитий, не
маючи жодно© цноти, ти починив великi кривди i шкоди, пiдданих панських на
бунти гайдамацькi i ребелi© пiдмовляв, ти гуртував гайдамацькi купи i
посилав ©х до Залiзняка та iнших рiзунiв; маючи достатнiй шматок хлiба, ти
вiдважився пiдняти руку на панiв сво©х, не дбаючи на повелiння божi©, на
вiру христову, на право Речi Постолито©. За всi цi© вчинки i фортельнi
ексцеси* (* Тут: злочиннi дi©.) винен ти смертi.
Р у ж и н с ь к и й. О, пан Дубровський зна , як треба розмовляти з
холопами. Але що з ними розмовляти, - на шибеницю, та й годi.
Х м а р н и й. I справдi, про що розмовляти? Не тiште себе думкою, пане
Дубровський, що ви чините суд над нами. Не суд - а розправу, бо не
злочинцiв ви кара те, а весь народ, який вiдважився сказати, що вiн не
бидло, а ма вiльну душу. Спокiй i мир посполитий! Чи не ви ж його зрушили
першi? Чи не ви ж першi нагнали в Смiлянщину тисячi жовнiрiв iз
регiментарем Вороничем, що позганяв народ в обози, що утискав i нищив його
дощенту. А гвалти i злi© ексцеси? Чи не ви ж першi знущалися з нас i в
Черкасах, i в Корсунi, i в Жаботинi? Чи не вашi жовнiри викручували руки i
ноги, розривали роти, били канчуками, поки м'ясо одвалювалося шматками,
мордували, палили живцем! То не дивуйтеся ж, коли вибухло полум'я, що ви
його самi роздмухали. Ма те сокиру, пане Дубровський, стинайте голови,
стинайте, коли зможете стяти ©х цiлому народовi. Але живий народ, i не
вмре Укра©на, i не буде вам хлопом вiльний одважний народ!
Р у ж и н с ь к и й (крiзь зуби). Собака, пся вiра...
Д у б р о в с ь к и й (до княгинi). Ясновельможна княгиня чула. Панi
все ж таки хоче його спитати?
В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). Так, прошу, мiй пане.
Д у б р о в с ь к и й. Слухай, добродiю Хмарний. Коли ти грабував замок
княгинi Вiлькомiрсько© в Липовцях, там був величезний алмаз княжого роду,
так зване Липовецьке жорно, - вiн лежав в опочивальнi княгинi в скринi, на
блакитнiй подушцi. Чи не зна ш ти, де подiвся цей алмаз, що рiвного йому
нема на всiй Укра©нi? Коли ти скажеш, де вiн, i алмаз цей повернеться до
княгинi, я врятую тебе вiд смертно© кари.
В i л ь к о м i р с ь к а (втруча ться). Так, так, мiй козаче, я внесу
за тебе викуп королевi i подарую тобi життя, коли ти допоможеш нам вернути
цей алмаз.
Х м а р н и й . (мовчить, потiм усмiха ться хмуро). Що ж, виходить, i
хлопська душа чого-небудь варта, коли вельможна княгиня хоче ©© купити.
Адже ж у панiв усе прода ться, не тiльки хлопи - i гонор, i ласка
крулiвська. Тiльки не купити вам козацько© душi, найяснiша княгине, i не
скажу я вам, хто взяв алмазне жорно в ту веселу нiч, коли паювали здобич
мо© хлопцi у вашому шляхетному замку. Шкода менi тiльки, що не було тодi
вас iз нами. Дарував би я i вам нагороду на всю вашу ласку хлопам, - i за
чиншi, i за льон, i за хмiль, i за прядиво, за обжинки i заорки - за всi
канчуки, якими вигнiтали з нас пiт державцi вельможно© панi. Тiльки,
замiсть алмазного клейнода, ми б надiли вам на вельможну шию найбiльше
жорно, що знайшлося б на липовецьких млинах.
Р у ж и н с ь к и й (розлючений, пiдбiга до Хмарного). Як ти смi ш
розмовляти з вельможною княгинею, паскудо! (Б' його по лицю). Собака, вся
крев!
Хмарний кида ться на нього силкуючись розiрвати залiза на руках. Три
гайдуки на превелику силу зупиняють його.
Ружинський одскаку , Дубровський i Брагiнська пiдводяться схвильованi.
Вся ця сцена вiдбува ться дуже хутко.
Х м а р н и й (кричить, силкуючись вирватися з рук гайдукiв). Мерзото!
Ти вдарив мене, полоненика, з руками в залiзах. I ця дiвчина не плюнула
тобi в лице. Гетьi (Вiдштовху гайдукiв). Слухай-но, ясновельможна
княгине! Я знайду тобi твiй алмаз, я не прошу життя на обмiн - нехай
завтра ж зiтнуть менi голову в Коднi - тiльки розв'яжи менi руки, щоб я
мiг плюнути в лице цьому негiдниковi! Ось мiй викуп за тво алмазне жорно!
III
Тi © ж хвилини в залу з бокових дверей вбiга Стеся i перше нiж устигли
©й перешкодити, кида ться на груди Хмарному з криком "Василю". Це молода
гарна дiвчина, в звичайному вбраннi городянки, в гаптованiй перлами
кошулi* (* Кошуля - сорочка.) яку видно з викоту оксамитно© сукнi, що
щiльно охоплю стан дiвчини. Волосся заплетене в двi коси.
С т е с я. Василю, Василечку, рiдний, коханий, що вони зробили з тобою!
(Гiрко плаче, вся здригаючись, на його грудях).
Д у б р о в с ь к и й (наближа ться до графа). Дозвольте вам зауважить,
ясновельможний пане, що ваш вчинок сть недостойний шляхтича i рицаря.
Порядний чоловiк не дозволить собi бити по лицю зв'язану людину, та ще
удекретовану на смерть. Цей чоловiк завтра умре, i його особа священна.
С т е с я (що прислуха ться до слiв Дубровського, хутко оберта ться, не
залишаючи, проте, руки Хмарного, до яко© вона пригорнулася перед цим. Але,
почувши останнi слова Дубровського, вона з криком, опанована жахом,
кида ться до нiг суддi, вхопивши його руку). Нi, нi, ясновельможний пане
суддя, цього не може бути... ви не могли сказати цих страшних слiв... ви
не можете засудити його... скажiть же, що я помилилась... хiба ж вiн може
вмерти? (Вона ревно плаче). Вмерти... вiн... коханий, рiдний... О пане, о
вельможний пане суддя.
Д у б р о в с ь к и й (до гайдукiв, холодно). Пiднiмiть цю дiвчину.
Гайдуки пiдiймають i обережно одводять набiк Стесю, що тiпа ться в
©хнiх руках.
Р у ж и н с ь к и й (робить крок до Дубровського i вiдповiда згорда,
ухопившись за шпагу). Не вам би вчити мене, пане суддя, - я, граф
Ружинський, забив на вiйнi сотнi ворогiв сво ю шаблею, - ви ж, пане суддя,
вмi те вбивати людей тiльки... вашим пером.
Д у б р о в с ь к и й (поважно). Правда, ясновельможний пане, - я
хворий i такий слабий, що навiть золотий пояс не держиться на мо©м тiлi, i
мою шаблю носить за мною мiй гайдук. Але в ту грiзну годину, коли вогонь
повстання охопив всю Укра©ну i пан граф сидiв спокiйно в Варшавi, я один
став на оборону наших осель, оборонив Житомир, Бердичiв i Овруч... Я бився
з ними (показу на Хмарного) в чистому полi, в рiвному бою, перше як
узятись за перо, щоб стинати ©м голови. (До гайдукiв). Виведiть злочинця.
Перепрошую, найяснiша княгине. Справи чекають мене. Уклоняюсь вельможнiй
панi. (Уклоня ться гостям i хоче йти).
С т е с я (побачивши це, знов кида ться до нiг Дубровському, хапаючи
його руки). Милостi, милостi, мiй ласкавий, мiй ясновельможний пане.
(Цiлу йому руки). Вислухайте, тiльки вислухайте мене, - ви ж ма те волю,
ви можете зробити все, що захочете... О, то благаю ж вас слiзно, закликаю
вас ласкою божою... не робiть, не робiть того, що не можна поправити... Я
зараз... я зараз же вам усе... все... Хiба й можна його, рiдного...
диного... (Ревно плаче).
Д у б р о в с ь к и й (холодно). Пане Лабенцький, виведiть цю дiвчину.
Стеся пiдводиться хитаючись i дивиться навкруги нетямущим поглядом.
Х м а р н и й (з несказанною мукою на лицi). Стесю...
В i л ь к о м i р с ь к а (що бачить, яка мука вiдбива ться на лицi
Хмарного). То що ж, мiй хоробрий козаче? Мабуть, ще на свiтi скарби,
дорожчi за гайдамацькi ненавистi... сльози дiвочi... Не схотiв узяти
викупу за алмаз - може, вiзьмеш за алмазну сльозу дiвочу?
С т е с я (кида ться до княгининих нiг i цiлу ©© руки). Ради бога,
ради ласки божо©, благаю вас, найяснiша панi... Поможiть, вирятуйте його,
моя кохана панi... Я ж служитиму вам цiлий свiй вiк, тiльки врятуйте...
врятуйте менi мого... мого... рiдного... диного. (Плаче).
В i л ь к о м i р с ь к а (знизу плечима). Я хотiла це зробити, але
вiн сам не хоче. Що ж, може, ти зумi ш добитись цього, - спитай у нього,
де вiн подiв мо алмазне жорно.
С т е с я (безпритомно, але здивовано). Алмазне... жорно?
В i л ь к о м i р с ь к а. Так, моя люба, - великий алмаз мого роду.
(Пiдводиться. Стеся теж). Знайди менi цей камiнь i, присягаюсь тобi сво©м
княжим словом, - я заплачу викуп за твого Василя. Прощавайте, пане
Дубровський. Значить, ви обiця те менi помилувати цього чоловiка, як
найдеться мiй алмаз?
Д у б р о в с ь к и й (знизу плечима). Ну, що ж, нехай так, я
згоджуюсь вiдстрочити страту на двадцять день.
В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую. (Да йому руку, яку вiн цiлу ).
Ходiм, Гельцю. (До Стесi). Чу ш, моя дiвчино, шукай; яшцо знайдеш алмае -
вiн залишиться живий. (Виходить iз Брагiнською).
Р у ж и н с ь к и й. Чу ш, дiвчино? (Бере Стесю за пiдборiддя). А в
хлопа непоганий смак. Чу ш, хлопе, - така згода - ми побавимось трохи з
тво ю нареченою. (Смi ться).
Х м а р н и й. Постривай, тхоре, ти ще заплатиш менi за все.
Р у ж и н с ь к и й (байдуже). Можеш дiстати у Стемпковського в Коднi -
вiн тобi заплатить за мене... сокирою. (Виходить смiючись).
В ту ж хвилину гайдуки виводять Хмарного в середнi дверi, що з грюкотом
зачиняються за ними.
С т е с я (отямившись, кричить). Василю, Василечку! (Бiжить за ним, але
пада , зомлiвши, серед зали).
Д у б р о в с ь к и й (зупиняючись над нею в роздумi). Нещадно меле
млин життя, i не тво©м слабим рукам зупинити цi жорна, моя мила.
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
Корчма недалеко вiд руського кордону. Просто посерединi вхiднi дверi.
врей-шинкар пора ться праворуч за сво©м шинквасом* (* Шинквас -
прилавок.), охкаючи та зiтхаючи. Лiворуч - два невеликих столи; за одним,
що ближче до рампи, - нема нiкого, а за другим, що на задньому планi, -
два непевного вигляду шляхтичi - пан Лозка i пан Прозка - п'ють i грають у
карти i щохвилини сваряться. Крiм тих столiв, ще два - теж нема коло
них нiкого; один праворуч бiля само© рампи i другий - посерединi.
П а н Л о з к а (товстий, червонолиций, з величезними вусами). Ага! А
цього не хочеш! А цього... (В азартi ляска картами по столу). А нех пан
покаже свою кралю - здось вона в пана дуже соромлива, неначе попiвна. А
маеш. (Регоче задоволений). Я тебе зажену на слизьке!
П а н П р о з к а (худий, жовтий, зi злобним, хидним лицем та довгим
носом). А до ста дяблiв! Пшеклента недоля! Хоч би дину карту! Гей,
шинкарю! Ще кварту меду, щоб тебе Швачка* (* Швачка Максим - один з
керiвникiв Колi©вщини, запорозький козак.) списом прошив.
К о р ч м а р (пода мед). Ну, що таке! Чого пан ла ться? Хвалити -
бога, Швачки вже нема . Нащо пану той Швачка - тьфу!
П р о з к а. Добре, добре! Iди. Мало вiн вас рiзав, до ста дяблiв. Але
щось пан дуже щасно гра ... Гм... Чи не допомага пан сво©й фортунi?
Л о з к а (розлютований). Пане Прозка! (Хапа ться за шаблю).
П р о з к а (теж). Пане Лозка!
Л о з к а. Коли пановi шкода грошей, то треба було грати в носа -
гаразд, що вiн у пана такий довгий.
П р о з к а. Пане Лозка!
Л о з к а. Пане ГIрозка!
П р о з к а. Ще раз, до ста дяблiв! (Зда карти). Знов цi пшеклентi
вини. (Ляскае злiсно картами по столу).
Л о з к а (задоволений, регоче). А ма ш! А не ходи, пане Прозка, з вин.
Як казала срока вронi-не ходь по пшеницi, бо вискочить хлоп з камiнням -
тебе покалiчить. (Регоче).
П р о з к а (злiсно). Щось-то пан Лозка все пригаду хлопiв. Мабуть,
вони йому дуже до вподоби. А скажiть, будь ласка, пане Лозка, чого це пан
був того мiсяця на ярмарку в Iгнатiвцi, коли там гайдамаки бешкетувалй?
Л о з к а (збентежений). Як то в Iгнатiвцi?
П р о з к а. Так, пане, в Iгнатiвцi?
Л о з к а. Я... я був там у свого швагра.
П р о з к а ( хидно). А чого ж то пан потрапив за московский кордон та
пиячив там у борщагiвських ченцiв?
Л о з к а (остаточно збентежений). Я... яких ченцiв? Що то пан
вигадуi ?
П р о з к а. Так, пане, у тих ченцiв, де гайдамаки ховались. А чи не
хоче пан побувати у регiментаря Стемпковського в Коднi?
Л о з к а (розлютований, схоплю ться i вийма шаблю). Ах ти, собако,
пся вiро, котолупе поганий! Я тобi покажу, як калюмнiю* (* Калюмнiя -
наклеп.) чинити! (Напада на Прозку).
П р о з к а (теж вихоплю шаблю i обороня ться). Хто, я котолуп! А, до
ста дяблiв, я тобi покажу, як фортельнi ексцеси чинити, кабан пузатий!
Б'ються.
К о р ч м а р (переляканий). Гвалт! Калавур! Панове! Панове!
Перестаньте. Патруль iде. Жовнiри! Скрiзь по хуторах жовнiри! Арештують,
роблять труси.
II
Стукiт у дверi.
Корчмар iз жахом хова ться за шинквас. Пани опускають шаблi i сiдають,
теж зляканi. Увiходить Лiя, слiпа дiвчина, врейка, молода, гарна, з
журливим блiдим лицем, у темнiй, подiбнiй до сорочки сукнi, боса,
простоволоса. В руках у не© цитра.
Л i я (обережно йде в хату, намацуючи рукою дорогу, i говорить iз
мрiйною журбою, нi до кого зокрема не звертаючись). Як зимно стало
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
_ДIЙОВI ОСОБИ:_
Стеся
Василь Хмарний
Остап Макосiй
Прокiп Скряга
Мусiй Шенчик
Лук'ян Iлько
Дубровський, суддя Житомирський
Лабенцький \ пiдсудки.
Виверський /
Княгиня Вiлькомiрська
Граф Ружинський
Графиня Брагiнська
Авраам Цвiкловiц
Лiя
Пан Пшепюрковський
Пан Пауша
Пан Лозка
Пан Прозка
Пан Мишка
Возний
Корчмар
Бабуся з дiдком
Секретар Дубровського
Лейзер
Особи в балетi: цехмiстер, пiдскарбiй, лавники 1, пан Круп'янка, 6
кравцiв i 6 кравчих.
1 Л а в н й к - невисока службова посада в середньовiчному
ремiсницькому цеху.
Шляхтичi, гайдуки, жовнiри, городяни i городянки. Дi ться в Житомирi
1768-1769 рр., крiм II дi©, яка вiдбува ться в корчмi.
ДIЯ ПЕРША
Зала в палацi пана Дубровського, суддi гродського Житомирського. Товстi
мури, дужна стеля, глибокi лучковi вiкна, важкi меблi, пишна, але хмура
розкiш.
Лiворуч - стiл, покритий оксамитним килимом, що спуска ться до само©
землi. На столi канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, великi книги,
папери. Бiля стола - важке готичне крiсло. Позад нього готичний
монументальний камiн. Праворуч - вхiднi дверi, просто - великi важкi
дзерi, обабiч яких стоять два вартових гайдуки з топiрцями.
I
Пiдсудок Лабенцький, стоячи край стола, розбира папери та перегорта
велику книгу у важкiй оправi.
Увiходить жовнiр i пода Лабенцькому листа з великою печаткою.
Ж о в н i р. Лист до вельможного пана суддi вiд його мосцi регiментаря
Стемпковського. (Виходить).
Лабенцький розпечату листа i кладе його на стiл.
Г а й д у к (увiходить). Там знов прийшла та дiвчина, що питалася пана
суддi. Плаче i дуже просить.
Л а б е н ц ь к и й. Нехай чека . Зараз не можна. Пана суддi ще нема ?
Г а й д у к. Нема .
Л а б е н ц ь к и й. Iди. (Гайдук виходить). Не бачили тут тво©х слiз -
теж... вештаються...
Увiходить суддя Дубровський, невелика на зрiст, суха людина з живим
блискучим поглядом, гордою поставою, тонкими рисами нервового обличчя.
Чорне волосся трохи посивiло на висках, а чорнi, довгi вилискуватi вуси
опускаються вниз iз бокiв червоних уст, вiдтiняючи матову блiдiсть рiвно
виголеного обличчя. Суддя вдягнений у чорний старопольський жупан, а
поверх нього оксамитний недовгий кожушок. Шаблi при ньому нема .
Пiдiйшовши до стола, вiн кива Лабенцькому, що поштиво вклоня ться йому, i
сiда в сво крiсло.
Д у б р о в с ь к и й. Готовi ордери до возного?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане суддя. Готовi. (Пода ).
Д у б р о в с ь к и й (пiдпису ). Зараз же надiслати. Далi що? Листiв
не було?
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Лист вiд регiментаря Стемпковського про
виконання екзекуцi© до карання на горло по декрету вельможного пана.
(Чита ). "По всказанню декрету Суду Житомирського екзекуцiя карання на
горло виконана i суть постинанi нижчеменованi гайдамаки i свавольнi люди:
Василь Прокопенко, Гнат Бiлий, Степан Пiотровський, Iван Ботвиненко, Федiр
Козан, Василь Шевчук, Семен Лобода, Якiв Руденко, Рiзниченко Iван i
Рiзниченко Тимiш... Роst haec * (* Пiсля цього (лат.).) - серпня двадцять
шостого теж постинанi суть - Андрiй Середа, Прокiп Чередниченко, Швець
Iван i Швець Явтух, Куцопалий Тарас, Гладиженко Степан, Римаренко..."
Д у б р о в с ь к и й (перепиня ). Як Римаренко! Я не декретував
Римаренка на смерть - це той Римаренко, зда ться, швець, що проводив
гайдамакiв до якогось хутора - Римаренко Петро...
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Петро Римаренко з Гайсина. Його декретовано лише
на 100 канчукiв пiд шибеницею. Зараз же подивiться в книзi. Пан
Стемпковський дозволя собi ламати мо© декрети - чи я вже не суддя в
Житомирi? Годi вже з цим листом, що далi?
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Резолюцiя про Якима Сикуненка з Баранього
Поля, що впустив до себе двох гайдамакiв i не заважив непристойно забити й
замордувати в сво©й хатi шляхетного пана Плавського.
Д у б р о в с ь к и й. До карання на горло?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, - яко гвалтiвника i
бунтiвника in causa iniuriae publicae* (* У справi державних злочинiв
(лат.).) зловленого, на стинання ши© декрету .
Д у б р о в с ь к и й (пiдпису ). Далi.
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Item* (* Так само (лат.).) Грицько Лобода
з Новоселицi, що проводив закордонну ватагу до козацько© долини i забрав
собi чужi казани... item Воробченко Iван iз Кам'янки, що ходив за ватагою
Залiзняка, за кiньми, - потiм забрав i зарiзав чи©хсь волiв.
Д у б р о в с ь к и й (вагаючись). Щось я не пам'ятаю. Хiба цих теж на
горло? Вони ж, зда ться, нiкого не забили.
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, але по силi параграфiв
першого i другого артикулу сьомого роздiлу 14 Статуту, яко злодi©, що
зловленi на шкодi i generaliter* (* Загалом, взагалi (лат.).), за
гайдамацькi ексцеси i лотровськi звича©, - виннi суть смертi.
Д у б р о в с ь к и й. Так, так, ну, що ж, наварили пива, то треба його
пити. (Пiдпису ). Далi.
Л а б е н ц ь к и й. Суплiка до вельможного пана яко©сь Стефанi©
Бражнюк.
Д у б р о в с ь к и й. Чого вона просить? Певно, кого-небудь
помилувати?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане. Вона просить помилувати
©© нареченого, Василя Хмарного, що нiбито нi в чому не винний... просить
допитати свiдкiв - Романченка Павла, Ложку Вонiфатiя, Мелешку Михайла i
Джурджу Якима, шевця.
Д у б р о в с ь к и й. Хмарний - Василь Хмарний... А, пам'ятаю - це той
вродливий козак, що його допитували позавчора. Могутня людина - не дивно,
що за нього дiвчата просять.
Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане. Цей Хмарний найшкiдливiший
злочинець, можна сказати, всi © лотровсько© справи принципал* (* Принципал
- глава, господар.).
Д у б р о в с ь к и й (задумливо). Так, так, я пам'ятаю. Зда ться, вiн
зухвало вiдповiв на судi. А де його справа?
Л а б е н ц ь к и й (пода ). Резолюцiю вже написано - винен сть
смертi...
Д у б р о в с ь к и й (перегорта справу). А, вiн i хлопiв теж
бунтував?
Л а б е н ц ь к и й. Так - в Лисянцi, Саражинцях, Вербiвцях - скрiзь до
бунту, до повстання i ребелi©* (* Ребелiя - заколот.) пiдмовляв, скiльки
куп до Залiзняка вiдiслав. О, то шпак, шпаками годований.
Д у б р о в с ь к и й. Так... (Гризе перо). А де ж ця наречена, що
просить за нього? Вона тут? Пан ©© не бачив? Ходiть спитайте, i якщо вона
тут, - покличте ©© сюди.
Г а й д у к (увiходить). До ясновельможного пана княгиня Вiлькомiрська,
граф Ружинський i графиня Брагiнська.
Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Княгиня Вiлькомiрська - ординатка*
(* Ординатка - власниця ма тку.) Вроцлавська? Ну, то проси ©х сюди.
Подай менi пояс з кинджалом. (Гайдук пода . Дубров-ський застiба пояс.
До гайдука). Проси.
Гайдук виходить.
II
Увiходять: княгиня Вiлькомiрська, граф Ружинський i графиня Брагiнська.
Княгиня зараз же сiда у високе готична крiсло праворуч. Поруч не©, по цей
бiк - графиня Брагiнська. Граф ста поки за ©© крiслом.
Д у б р о в с ь к и й (цiлу руку княгинi). Вiтаю найяснiшу княгиную.
Чим можу служити ясновельможнiй панi?
В i л ь к о м i р с ь к а. Всiм! дина надiя на пана. Пан суддя зна ,
що гайдамаки зруйнували мiй Липовецький замок - вдерлися i пограбували
геть усе: золото, срiбло, червонi грошi, клейноди, перли i самоцвiтне
камiння - все пограбували, зруйнували, спалили. Десять мiльйонiв злотих
кошту менi ця шкода, але гiрш за все - це втрата славетного алмаза, що
важив 123 карати i був першим каменем на Укра©нi i в цiлiй Польщi.
Д у б р о в с ь к и й (скрику ). Як! Алмазне жорно! То невже ж i вiн
був у Липовцях?
В i л ь к о м i р с ь к а (зiтха ). Так, мiй пане, - i вiн. Але хто ж
мiг сподiватись такого лиха? Отже, пан чув про цей незрiвнянний камiнь. За
великiсть та через плескувату форму його прозвано "алмазне жорно". I ось
це жорно пропало. Камiнь лежав у мо©й опочивальнi в окремiй скриньцi на
подушцi блакитного оксамиту.
Р у ж и н с ь к и й. I подумати, що цей незрiвнянний алмаз потрапив
якому-небудь гайдамацi в намазанiй дьогтем сорочцi, що й не дiзна ться
нiколи, який скарб попав у його руки, i продасть його першому корчмаревi
за чотири грошi або за пiвкварти горiлки.
В i л ь к о м i р с ь к а. Я вже обiцяла нагороду в тисячу червiнцiв
тому, хто вкаже, де цей камiнь. Але, мiй пане, менi казали, що замок
грабувала ватага якогось Хмарного, i кажуть, що цей Хмарний...
Л а б е н ц ь к и й (втруча ться). Так, найяснiша панi. Цей Хмарний у
нас, i я саме зараз доповiдав пановi суддi про його справу.
В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). О, яка нагода, мiй пане! То
нехай вiн тiльки скаже, де камiнь, i я заплачу королевi який схоче викуп
за життя цього хлопа.
То де ж вiн? Чи не можна його побачити? О, нехай пан накаже, щоб його
привели сюди.
Д у б р о в с ь к и й (знизу плечима). Перепрошую найяснiшу панi, але
цей Хмарний винен сть смертi, а суд його королiвсько© милостi - це не
крамничка або ма ток, де можна купити хлопа. Злочинець належить не менi, а
правосуддю.
В i л ь к о м i р с ь к а (гордо). Що ж, коли пан Дубровський не
властен цього зробити, я напишу листа до коронного ловчого Бранiцького -
великого гетьмана Укра©ни. Вiн ма досить влади.
Д у б р о в с ь к и й (також гордо). Коронний ловчий не ма в цiй
справi бiльшо© влади, нiж я сам. Його милость король дарував менi таке ж
jus gldii* (* Право меча, право карати на горло (лат,).) право меча на
Укра©нi, як i гетьмановi Бранiцькому. Я можу карати i милувати власним
мо©м декретом.
В i л ь к о м i р с ь к а. Ну, то в чому ж рiч! Невже ж я не можу
купити життя хлопа взамiн алмаза, що за нього можна мати сто сiл,
позасолюваних такими хлопами, як вiн.
Д у б р о в с ь к и й (усмiха ться.) Княгиня так дума ? Але найяснiша
панi ще не зна , з ким вона матиме дiло. Ну, що ж - я велю привести цього
гайдамаку. Побачимо, чи схоче ще вiн дiстати життя цiною алмаза панi. Пане
Лабенцький, скажiть, щоб привели злочинця.
Лабенцький виходить.
В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую, мiй пане. Я не вмру спокiйно, аж поки
цей камiнь не вернеться в наш рiд. Я не можу примиритися з такою втратою.
Д у б р о в с ь к и й. О княгине! Скiльки шляхетних фамiлiй на Укра©нi
втратило ще бiльше, нiж ви, - життя сво©х дiтей, - цього вже не вернеш,
княгине.
В i л ь к о м i р с ь к а (з незадоволенням). Життя, життя. Чого варте
життя в нашi часи! Але iншi i нiчого не втратили - ось, наприклад, моя
принадна небога графиня Брагiнська. (Смi ться). Ви зна те, що вона
втратила пiд час рiзанини? Тiльки золотого наперстка з пальця.
Б р а г i н с ь к а. Тьотю! Як вам не соромно!
Р у ж и н с ь к и й. Як наперстка? О, то цiкаво!
В i л ь к о м i р с ь к а. Так, звичайного, хоч i золотого наперстка.
Але зда ться, що разом iз наперстком графиня втратила ще сво дiвоче
серце.
Р у ж и н с ь к и й. Ну, за такою втратою панянки не дуже сумують. Але
при чому ж тут гайдамаки?
В i л ь к о м i р с ь к а. Спитайте Гельцю, нехай вона вам розповiсть.
Б р а г i н с ь к а (спалахнувши). Тьотю! Я ж вас просила...
В i л ь к о м i р с ь к а (бере за пiдборiддя i цiлу дiвчину). О, я не
дивуюсь тому рицаревi, що взяв твого наперстка. А було це так. Лiтом
графиня гостювала в Яблунцях у замку Адама Калиновича, i ось коли раптом
почалася ця безглузда рiзанина, гайдамаки чи не в першу ж нiч вдерлися до
замку, - можете уявити собi, що там було. Темна нiч, пожежа, стрiлянина,
юрба озвiрiлих бунтiвникiв, що розсипалась по замку, забиваючи всiх, хто
потрапляв ©м до рук... всiх замордовано i забито. Як тiльки почалася
тривога, Гельця в однiй кошулi вибiгла в парк i одразу ж потрапила в руки
двох чи трьох гайдамакiв, що схопили ©© i понесли в темряву ночi...
Б р а г i н с ь к а (закрива лице руками). Ах!
Р у ж и н с ь к и й. А, мерзеннi гади!
В i л ь к о м i р с ь к а. Але цi © ж хвилини десь узявся якийсь
невiдомий рицар, вихопив майже непритомну Гельцю з рук лотрiв, одним
ударом оборонився вiд цi © сволоти i однiс на власних руках графиню в
сусiдн село до попа. Залишивши ©© там у безпецi, вiн зник так само
несподiвано, як i з'явився. I тiльки на прощання взяв у Гельцi золотий
наперсток, що був у не© в той час на пальцi.
Д у б р о в с ь к и й. Чудова пригода. I графиня не зна , хто був цей
невiдомий рицар?
Р у ж и н с ь к и й. Але вiдкiля ж узявся той загадковий рицар? Може,
графиня помилилась? Може, то був який-небудь хлоп або ©хнiй ватажок, що
його вразила краса панянки. Це було б зовсiм не дивно.
Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, схвильована i принадна в сво©м
збентеженнi). А, нi, нi, - це був чудовий, прекрасний рицар. Очi йому
сяли, мов зорi, золотий шолом горiв на чорних кучерях, i вся його горда
постава i кожний рух його тiла були повнi шляхетно© величностi i сили...
Хто вiн, вiдкiля... я не знаю. Може, це був чужоземний рицар... на ньому
був оксамитний камзол, яких не носять у нас, i, зда ться, золотий меч на
боцi.
В i л ь к о м i р с ь к а (обурена). Ну, подумай тiльки, нерозумна
дiвчино, - де мiг узятись чужоземний рицар у ваших Яблунцях! Та й куди вiн
подiвся?
Б р а г i н с ь к а. Нi, тьотю, я знаю i вiрю в нього. Вiн узяв мiй
наперсток, i з того часу, де б я не була, моя душа належить йому, мойому
збавителю.
Увiходить Лабенцький iз середнiх дверей.
Л а б е н ц ь к и й. Злочинець тут, вельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Нехай уведуть.
Лабенцький одчиня середнi дверi, i гайдуки вводять Хмарного, який
зупиня ться посерединi зали. Це вродливий, могутньо© будови козак, що на
виразному його обличчi неспокiйна думка, пристрасть i мука наклали свiй
вiдбиток. Постава горда i спокiйна, руки в залiзах.
В i л ь к о м i р с ь к а. Так ось який цей Хмарний... я уявляла його
собi зовсiм iншим.
Р у ж и н с ь к и й. Звiр одмiтний - хутровий, нема чого казати.
Д у б р о в с ь к и й. Василь Хмарний! Суд його королiвсько© милостi
розглянув твою справу i зважив усi тво© вчинки i злi© ексцеси. Ти,
зда ться, людина письменна i сам розумi ш, що вини тво© суть горловi©. Ти
грабував замки, скарби i ма тки панськi, взрушаючи спокiй посполитий, не
маючи жодно© цноти, ти починив великi кривди i шкоди, пiдданих панських на
бунти гайдамацькi i ребелi© пiдмовляв, ти гуртував гайдамацькi купи i
посилав ©х до Залiзняка та iнших рiзунiв; маючи достатнiй шматок хлiба, ти
вiдважився пiдняти руку на панiв сво©х, не дбаючи на повелiння божi©, на
вiру христову, на право Речi Постолито©. За всi цi© вчинки i фортельнi
ексцеси* (* Тут: злочиннi дi©.) винен ти смертi.
Р у ж и н с ь к и й. О, пан Дубровський зна , як треба розмовляти з
холопами. Але що з ними розмовляти, - на шибеницю, та й годi.
Х м а р н и й. I справдi, про що розмовляти? Не тiште себе думкою, пане
Дубровський, що ви чините суд над нами. Не суд - а розправу, бо не
злочинцiв ви кара те, а весь народ, який вiдважився сказати, що вiн не
бидло, а ма вiльну душу. Спокiй i мир посполитий! Чи не ви ж його зрушили
першi? Чи не ви ж першi нагнали в Смiлянщину тисячi жовнiрiв iз
регiментарем Вороничем, що позганяв народ в обози, що утискав i нищив його
дощенту. А гвалти i злi© ексцеси? Чи не ви ж першi знущалися з нас i в
Черкасах, i в Корсунi, i в Жаботинi? Чи не вашi жовнiри викручували руки i
ноги, розривали роти, били канчуками, поки м'ясо одвалювалося шматками,
мордували, палили живцем! То не дивуйтеся ж, коли вибухло полум'я, що ви
його самi роздмухали. Ма те сокиру, пане Дубровський, стинайте голови,
стинайте, коли зможете стяти ©х цiлому народовi. Але живий народ, i не
вмре Укра©на, i не буде вам хлопом вiльний одважний народ!
Р у ж и н с ь к и й (крiзь зуби). Собака, пся вiра...
Д у б р о в с ь к и й (до княгинi). Ясновельможна княгиня чула. Панi
все ж таки хоче його спитати?
В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). Так, прошу, мiй пане.
Д у б р о в с ь к и й. Слухай, добродiю Хмарний. Коли ти грабував замок
княгинi Вiлькомiрсько© в Липовцях, там був величезний алмаз княжого роду,
так зване Липовецьке жорно, - вiн лежав в опочивальнi княгинi в скринi, на
блакитнiй подушцi. Чи не зна ш ти, де подiвся цей алмаз, що рiвного йому
нема на всiй Укра©нi? Коли ти скажеш, де вiн, i алмаз цей повернеться до
княгинi, я врятую тебе вiд смертно© кари.
В i л ь к о м i р с ь к а (втруча ться). Так, так, мiй козаче, я внесу
за тебе викуп королевi i подарую тобi життя, коли ти допоможеш нам вернути
цей алмаз.
Х м а р н и й . (мовчить, потiм усмiха ться хмуро). Що ж, виходить, i
хлопська душа чого-небудь варта, коли вельможна княгиня хоче ©© купити.
Адже ж у панiв усе прода ться, не тiльки хлопи - i гонор, i ласка
крулiвська. Тiльки не купити вам козацько© душi, найяснiша княгине, i не
скажу я вам, хто взяв алмазне жорно в ту веселу нiч, коли паювали здобич
мо© хлопцi у вашому шляхетному замку. Шкода менi тiльки, що не було тодi
вас iз нами. Дарував би я i вам нагороду на всю вашу ласку хлопам, - i за
чиншi, i за льон, i за хмiль, i за прядиво, за обжинки i заорки - за всi
канчуки, якими вигнiтали з нас пiт державцi вельможно© панi. Тiльки,
замiсть алмазного клейнода, ми б надiли вам на вельможну шию найбiльше
жорно, що знайшлося б на липовецьких млинах.
Р у ж и н с ь к и й (розлючений, пiдбiга до Хмарного). Як ти смi ш
розмовляти з вельможною княгинею, паскудо! (Б' його по лицю). Собака, вся
крев!
Хмарний кида ться на нього силкуючись розiрвати залiза на руках. Три
гайдуки на превелику силу зупиняють його.
Ружинський одскаку , Дубровський i Брагiнська пiдводяться схвильованi.
Вся ця сцена вiдбува ться дуже хутко.
Х м а р н и й (кричить, силкуючись вирватися з рук гайдукiв). Мерзото!
Ти вдарив мене, полоненика, з руками в залiзах. I ця дiвчина не плюнула
тобi в лице. Гетьi (Вiдштовху гайдукiв). Слухай-но, ясновельможна
княгине! Я знайду тобi твiй алмаз, я не прошу життя на обмiн - нехай
завтра ж зiтнуть менi голову в Коднi - тiльки розв'яжи менi руки, щоб я
мiг плюнути в лице цьому негiдниковi! Ось мiй викуп за тво алмазне жорно!
III
Тi © ж хвилини в залу з бокових дверей вбiга Стеся i перше нiж устигли
©й перешкодити, кида ться на груди Хмарному з криком "Василю". Це молода
гарна дiвчина, в звичайному вбраннi городянки, в гаптованiй перлами
кошулi* (* Кошуля - сорочка.) яку видно з викоту оксамитно© сукнi, що
щiльно охоплю стан дiвчини. Волосся заплетене в двi коси.
С т е с я. Василю, Василечку, рiдний, коханий, що вони зробили з тобою!
(Гiрко плаче, вся здригаючись, на його грудях).
Д у б р о в с ь к и й (наближа ться до графа). Дозвольте вам зауважить,
ясновельможний пане, що ваш вчинок сть недостойний шляхтича i рицаря.
Порядний чоловiк не дозволить собi бити по лицю зв'язану людину, та ще
удекретовану на смерть. Цей чоловiк завтра умре, i його особа священна.
С т е с я (що прислуха ться до слiв Дубровського, хутко оберта ться, не
залишаючи, проте, руки Хмарного, до яко© вона пригорнулася перед цим. Але,
почувши останнi слова Дубровського, вона з криком, опанована жахом,
кида ться до нiг суддi, вхопивши його руку). Нi, нi, ясновельможний пане
суддя, цього не може бути... ви не могли сказати цих страшних слiв... ви
не можете засудити його... скажiть же, що я помилилась... хiба ж вiн може
вмерти? (Вона ревно плаче). Вмерти... вiн... коханий, рiдний... О пане, о
вельможний пане суддя.
Д у б р о в с ь к и й (до гайдукiв, холодно). Пiднiмiть цю дiвчину.
Гайдуки пiдiймають i обережно одводять набiк Стесю, що тiпа ться в
©хнiх руках.
Р у ж и н с ь к и й (робить крок до Дубровського i вiдповiда згорда,
ухопившись за шпагу). Не вам би вчити мене, пане суддя, - я, граф
Ружинський, забив на вiйнi сотнi ворогiв сво ю шаблею, - ви ж, пане суддя,
вмi те вбивати людей тiльки... вашим пером.
Д у б р о в с ь к и й (поважно). Правда, ясновельможний пане, - я
хворий i такий слабий, що навiть золотий пояс не держиться на мо©м тiлi, i
мою шаблю носить за мною мiй гайдук. Але в ту грiзну годину, коли вогонь
повстання охопив всю Укра©ну i пан граф сидiв спокiйно в Варшавi, я один
став на оборону наших осель, оборонив Житомир, Бердичiв i Овруч... Я бився
з ними (показу на Хмарного) в чистому полi, в рiвному бою, перше як
узятись за перо, щоб стинати ©м голови. (До гайдукiв). Виведiть злочинця.
Перепрошую, найяснiша княгине. Справи чекають мене. Уклоняюсь вельможнiй
панi. (Уклоня ться гостям i хоче йти).
С т е с я (побачивши це, знов кида ться до нiг Дубровському, хапаючи
його руки). Милостi, милостi, мiй ласкавий, мiй ясновельможний пане.
(Цiлу йому руки). Вислухайте, тiльки вислухайте мене, - ви ж ма те волю,
ви можете зробити все, що захочете... О, то благаю ж вас слiзно, закликаю
вас ласкою божою... не робiть, не робiть того, що не можна поправити... Я
зараз... я зараз же вам усе... все... Хiба й можна його, рiдного...
диного... (Ревно плаче).
Д у б р о в с ь к и й (холодно). Пане Лабенцький, виведiть цю дiвчину.
Стеся пiдводиться хитаючись i дивиться навкруги нетямущим поглядом.
Х м а р н и й (з несказанною мукою на лицi). Стесю...
В i л ь к о м i р с ь к а (що бачить, яка мука вiдбива ться на лицi
Хмарного). То що ж, мiй хоробрий козаче? Мабуть, ще на свiтi скарби,
дорожчi за гайдамацькi ненавистi... сльози дiвочi... Не схотiв узяти
викупу за алмаз - може, вiзьмеш за алмазну сльозу дiвочу?
С т е с я (кида ться до княгининих нiг i цiлу ©© руки). Ради бога,
ради ласки божо©, благаю вас, найяснiша панi... Поможiть, вирятуйте його,
моя кохана панi... Я ж служитиму вам цiлий свiй вiк, тiльки врятуйте...
врятуйте менi мого... мого... рiдного... диного. (Плаче).
В i л ь к о м i р с ь к а (знизу плечима). Я хотiла це зробити, але
вiн сам не хоче. Що ж, може, ти зумi ш добитись цього, - спитай у нього,
де вiн подiв мо алмазне жорно.
С т е с я (безпритомно, але здивовано). Алмазне... жорно?
В i л ь к о м i р с ь к а. Так, моя люба, - великий алмаз мого роду.
(Пiдводиться. Стеся теж). Знайди менi цей камiнь i, присягаюсь тобi сво©м
княжим словом, - я заплачу викуп за твого Василя. Прощавайте, пане
Дубровський. Значить, ви обiця те менi помилувати цього чоловiка, як
найдеться мiй алмаз?
Д у б р о в с ь к и й (знизу плечима). Ну, що ж, нехай так, я
згоджуюсь вiдстрочити страту на двадцять день.
В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую. (Да йому руку, яку вiн цiлу ).
Ходiм, Гельцю. (До Стесi). Чу ш, моя дiвчино, шукай; яшцо знайдеш алмае -
вiн залишиться живий. (Виходить iз Брагiнською).
Р у ж и н с ь к и й. Чу ш, дiвчино? (Бере Стесю за пiдборiддя). А в
хлопа непоганий смак. Чу ш, хлопе, - така згода - ми побавимось трохи з
тво ю нареченою. (Смi ться).
Х м а р н и й. Постривай, тхоре, ти ще заплатиш менi за все.
Р у ж и н с ь к и й (байдуже). Можеш дiстати у Стемпковського в Коднi -
вiн тобi заплатить за мене... сокирою. (Виходить смiючись).
В ту ж хвилину гайдуки виводять Хмарного в середнi дверi, що з грюкотом
зачиняються за ними.
С т е с я (отямившись, кричить). Василю, Василечку! (Бiжить за ним, але
пада , зомлiвши, серед зали).
Д у б р о в с ь к и й (зупиняючись над нею в роздумi). Нещадно меле
млин життя, i не тво©м слабим рукам зупинити цi жорна, моя мила.
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
Корчма недалеко вiд руського кордону. Просто посерединi вхiднi дверi.
врей-шинкар пора ться праворуч за сво©м шинквасом* (* Шинквас -
прилавок.), охкаючи та зiтхаючи. Лiворуч - два невеликих столи; за одним,
що ближче до рампи, - нема нiкого, а за другим, що на задньому планi, -
два непевного вигляду шляхтичi - пан Лозка i пан Прозка - п'ють i грають у
карти i щохвилини сваряться. Крiм тих столiв, ще два - теж нема коло
них нiкого; один праворуч бiля само© рампи i другий - посерединi.
П а н Л о з к а (товстий, червонолиций, з величезними вусами). Ага! А
цього не хочеш! А цього... (В азартi ляска картами по столу). А нех пан
покаже свою кралю - здось вона в пана дуже соромлива, неначе попiвна. А
маеш. (Регоче задоволений). Я тебе зажену на слизьке!
П а н П р о з к а (худий, жовтий, зi злобним, хидним лицем та довгим
носом). А до ста дяблiв! Пшеклента недоля! Хоч би дину карту! Гей,
шинкарю! Ще кварту меду, щоб тебе Швачка* (* Швачка Максим - один з
керiвникiв Колi©вщини, запорозький козак.) списом прошив.
К о р ч м а р (пода мед). Ну, що таке! Чого пан ла ться? Хвалити -
бога, Швачки вже нема . Нащо пану той Швачка - тьфу!
П р о з к а. Добре, добре! Iди. Мало вiн вас рiзав, до ста дяблiв. Але
щось пан дуже щасно гра ... Гм... Чи не допомага пан сво©й фортунi?
Л о з к а (розлютований). Пане Прозка! (Хапа ться за шаблю).
П р о з к а (теж). Пане Лозка!
Л о з к а. Коли пановi шкода грошей, то треба було грати в носа -
гаразд, що вiн у пана такий довгий.
П р о з к а. Пане Лозка!
Л о з к а. Пане ГIрозка!
П р о з к а. Ще раз, до ста дяблiв! (Зда карти). Знов цi пшеклентi
вини. (Ляскае злiсно картами по столу).
Л о з к а (задоволений, регоче). А ма ш! А не ходи, пане Прозка, з вин.
Як казала срока вронi-не ходь по пшеницi, бо вискочить хлоп з камiнням -
тебе покалiчить. (Регоче).
П р о з к а (злiсно). Щось-то пан Лозка все пригаду хлопiв. Мабуть,
вони йому дуже до вподоби. А скажiть, будь ласка, пане Лозка, чого це пан
був того мiсяця на ярмарку в Iгнатiвцi, коли там гайдамаки бешкетувалй?
Л о з к а (збентежений). Як то в Iгнатiвцi?
П р о з к а. Так, пане, в Iгнатiвцi?
Л о з к а. Я... я був там у свого швагра.
П р о з к а ( хидно). А чого ж то пан потрапив за московский кордон та
пиячив там у борщагiвських ченцiв?
Л о з к а (остаточно збентежений). Я... яких ченцiв? Що то пан
вигадуi ?
П р о з к а. Так, пане, у тих ченцiв, де гайдамаки ховались. А чи не
хоче пан побувати у регiментаря Стемпковського в Коднi?
Л о з к а (розлютований, схоплю ться i вийма шаблю). Ах ти, собако,
пся вiро, котолупе поганий! Я тобi покажу, як калюмнiю* (* Калюмнiя -
наклеп.) чинити! (Напада на Прозку).
П р о з к а (теж вихоплю шаблю i обороня ться). Хто, я котолуп! А, до
ста дяблiв, я тобi покажу, як фортельнi ексцеси чинити, кабан пузатий!
Б'ються.
К о р ч м а р (переляканий). Гвалт! Калавур! Панове! Панове!
Перестаньте. Патруль iде. Жовнiри! Скрiзь по хуторах жовнiри! Арештують,
роблять труси.
II
Стукiт у дверi.
Корчмар iз жахом хова ться за шинквас. Пани опускають шаблi i сiдають,
теж зляканi. Увiходить Лiя, слiпа дiвчина, врейка, молода, гарна, з
журливим блiдим лицем, у темнiй, подiбнiй до сорочки сукнi, боса,
простоволоса. В руках у не© цитра.
Л i я (обережно йде в хату, намацуючи рукою дорогу, i говорить iз
мрiйною журбою, нi до кого зокрема не звертаючись). Як зимно стало