Страница:
жрець, пiдкидав ватаг до не© сухi смереки та свiжу хвою, i синiй дим легко
здiймався над нею, а далi, кинутий вiтром, зачеплявся за гори, перетинав
чорну смугу лiсiв та стелився по далеких блакитних верхах.
Полонина починала сво життя живим невгасимим вогнем, що мав ©©
боронити од всього лихого. I, наче знаючи се, вогонь вивсь гордо сво©м
гадючим тiлом та дихав усе новими клубами диму...
Чотири сильних вiвчарки, поклавши в траву сво© кожухи, дивились
задумливо в гори, готовi в одну хвилину скочить на ноги, показать зуби та
на©жити шерсть.
День уже гас. Гори мiняли сво блакитне убрання на рожевi з золотом
ризи.
Микола кликав вечерять.
Тодi зiйшлись до ста© всi вiвчарi i сiли бiля живого вогню, щоб в
мирностi з'©сти свою першу полонинську кулешу...
* * *
Яка ж тота полонинка повеснi весела, як овечки у ню iдуть iз кожного
села!..
Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем сто©ще. Обличчя в
нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з
головешки фурка за ним крилатим змi м. На воротях сто©ща, куди мають
переходити вiвцi, ватаг кида вогонь, а сам наслухав. Вiн чу хiд
полонинський не тiльки вухом. Вiн серцем чу , як з глибоких долин, де
киплять рiки та рвуть береги, з тихих осель i царинок котиться вгору, на
поклик весни, жива хвиля худiбки i пiд ногами ©© радо зiтха земля. Вiн
чу далеке дихання отари, ричання корiв i ледве вловимий голос пiсень. А
коли врештi показалися люди i пiдняли угору довгi трембiти, позолоченi
сонцем, щоб привiтать полонину серед синiх верхiв, коли заблеяли вiвцi i
шумливим потоком залляли всi загороди, ватаг впав на колiна та пiдняв руки
до неба. За ним схилились до молитви вiвчарi й люди, що пригнали маржину.
Вони прохали у бога, щоб вiвця мала гаряче серце, як гарячий вогонь, який
переступала, щоб господь милосердний заступив християнську худiбку на
росах, на водах, на всiх переходах од всякого лиха, звiра й припадку. Як
допомiг бог зiбрати худiбку докупи, щоб так допомiг усю людям вiддати...
Ласкаво слухало небо простосердечну молитву, добродушно хмурився
Бескид, а вiтер, пролiтаючи далi, старанно вичiсував трави на полонинi, як
мати дитячу головку...
* * *
Полонинко, верховинко, чим-есь так згордiла, чи не тими овечками, що-сь
тiльки уздрiла?
- Гiсь! Гiсь! - пiдганя ззаду вiвчар. Вiвцi лiниво згинають колiна,
тремтять на тонких нiжках i трусять вовну.- Гiсь! Гiсь!..- Голi морди, з
старечим виразом зануди, одкривають слинявi губи, щоб поскаржитись
бозна-кому: "Бе-е... ме-е..." Два вiвчарi ведуть перед. Червонi гачi мiрно
розтинають повiтря, од руху кива на ходi за кресанею квiтка,- Бир-бир!..-
Вiвчарки нюхають вiтер i одним оком скоса поглядають на вiвцi, чи все в
порядку. Треться вовна об вовну, бiла об чорну, хвилюють пухнатi хребти,
як дрiбнi в озерi хвилi, i драглi отара.Птруа... птруа!..- Горляний
поклик все наверта крайнiх в отару, трима повiдь у берегах. Гори
голубiють навколо, як море, вiтер громадить на небi хмари. Тремтять
кучерявi овечi хвости, а голови всi нахилились, i бiлi плескатi зуби
вигризають у корiнь солодку бриндушу, храбуст або рожевий горiшок.- Бир!
Бир!..- Стелить отарi пiд ноги полонина свiй килим, а вона накрива ©©
рухомим рябим кожухом. Хрум-хрусь... Бе-е... ме-е!.. Хрусь-хрусь... Тiнi
од хмар бродять по ближчих горбах, пересувають ©х з мiсця на мiсце.
Ходять, зда ться, гори, як вали в морi, i тiльки далекi непорушно
голубiють на мiсцi. Сонце залляло овечу вовну, розклавшись веселкою в нiй,
запалило трави зеленим вогнем, за вiвчарями iдуть довгi ©х тiнi.- Птруа...
Птруа!..-Хрум-хрусь... хрусь-хрусь... Нечутно ступають пастухи в постолах,
котиться м'яко вовниста хвиля по полонинi, а вiтер почина грати на далекiм
вориннi. Дз-з..- тонко спiва вiн в одколоту скалку, докучно бринить, як
муха. Дз-з...- обзива ться грубо друге вориння, наводячи сум. Хмари все
прибувають. Вони вже закрили пiвнеба, гасне далекий Бескид, i чорнi , i
похмурнi в тiнях, немов удiвець, а полонина ще молодi . I пита ться вiтер
тонко в вориннi: "Чому ти ся бай не жениш, високий Бескиде?" -"Бо зелена
полонинка за мене не пiде",- сумно зiтха Бескид. Блакитне небо замазалось
сiрим, море гiр потемнiло, полонина погасла, i отара овець повзе по нiй,
як сiрий лишай. Холодний вiтер розправля крила i б' ними у груди попiд
кептар. Так трудно дихать, що хочеться обернутись до нього спиною. Хай
б' ... Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить бiль
нестерпучий, плаче самотнiй сум... Дз-з... дзи-и... Невгавуче,
безперестанку. Висоту жили i кра ножем по серцi. Хтiв би не слухать, але
не можна, хтiв би втекти - та де? Гiсь-гiсь!.. А ти куди?.. Шляг би тi
трафив! Бир-бир!.. Мурко!.. Але Мурко вже наверта . Обганя вiвцю, вiтер
настовбурчив на ньому шерсть, а вiн зловив вже зубами за карк вiвцю i
кинув в отару. Дз-з-и и... Дз-зi-i-i... Так зуби болять одноманiтним i
нестерпучим болем. Зцiпив би зуби й замовк. Боли. Дзичи, пек тi та цур! Що
воно плаче? Вiдай, се "той", бодай скаменiв!.. Отак, зда ться, впав би на
землю, безсилий, затулив вуха руками та би заплакав... Бо вже не годен...
Дз-з-и-и... Дзi-у-у!.. Йой!..
Iван вийма флояру i дме у не© що ма сили, але "той", навiжений,
сильнiший за нього. Летить од Чорногори, як розгнузданий кiнь, б'
копитами трави i розмечу гривою згуки флояри. А Чорногора, мов вiдьма,
блима за ним бiльмом - снiговим полем з-пiд чорних розпатланих кiс i
ляка . Дз-и-и... Дзi-у-у!..
Закотилися вiвцi в долинку, i тут тихiше.
На сiрому небi показалось блакитне озерце. Остра полонинська трава
сильнiше запахла. Озерце в небi виступа з берегiв i вже широко розлило
води. Заголубiли знову верхи, а всi долини налились золотом сонця.
Iван дивиться вниз. Там десь, мiж горами, де люди, по зеленiй отавi
походжають бiлi ноги Марiчки. ©© очi зверненi десь на полонину. Чи спiва
сво© спiванки? А може, справдi порозсiвала по горах, вони зiйшли квiтками,
а Марiчка замовкла?
Ой як будуть вiвчарики
Бiлi вiвцi пасти,
Будуть мо© спiваночки
За кресаню класти...-
згаду ться йому милий дiвочий голос, i вiн зрива квiтку та закосичу
нею кресаню.
Птруа... птруа... Сонце пече. Робиться душно. Котяться вiвцi, пирхають
на бiгу, кривлять старечi губи, щоб краще стяти зубами солодкий храбуст,
та лишають по собi свiжi бабельки. Хрусь-хрусь... хрум-хрум... Треться
вовна об вовну, бiла об чорну, хвилюють хребти, як в озерi хвильки...
Бе-е... ме-е... а собаки усе тримають отару у берегах.
Потомились вiвчарки. Лягають i носять боками в травi. На довгий
червоний язик, що звиса мiж iклами, сiдають мухи.
- Бир-бир! - сердито гука Iван, i вже собаки при вiвцях.
Далеко, на полонинi, пiд густим лiсом, пасуться корови. Бовгар(19)
сперся в задумi на довгу трембiту.
Так поволi тягнеться час. Гiрське повiтря прополоскало груди, хочеться
©сти. I як самотньо! Сто©ш тут маленький, як бадилина у полi. Пiд ногами
зелений острiв, що його обливають блакитнi води далеких гiр. А там, по
суворих диких верхах, десь у безводах, в безслихах, гнiздиться всяка мара,
ворожа сила, з якою тяжко боротись. Лиш одно - сокотися...
Гiсь-гiсь! Трусяться вiвцi зеленим полем, м'яко ступають по травi
постоли... Тиша така, що чутно, як кров тече в жилах... Сон наляга . Кладе
м'якеньку лапу на очi i на лице i шепче до вуха: спи... Вiвцi тануть перед
очима... от вже з овець стали ягнята, а от нiчого нема. Поплили трави, як
зелена вода. Приходить Марiчка. Ой не обдуриш, небого, ой нi... Iван зна ,
що то лiсна, а не Марiчка, що то вона надить його. Щось тягне його за нею!
Не хоче, а вже пливе, як пливуть трави зеленим потоком...
I раптом дике передсмертне ревiння корови викидав його зi сну. Що? Де?
Бонгар як стояв, опершись трембiтою в землю, так i застиг. Рудий бугай
вдарив ногами в землю, зiгнув воласту шию i пiдняв хвiст. Вiн вже мчить на
той крик, високо скаче i рве ногами траву. Рiже ногами повiтря. Бовгар
стрепенувся i поспiшав за ним до лiсу. Бахнув у лiсi стрiл.
Бах-бах-бах...- загримiли з рушниць верхи. Бах-бах-бах...- озвались
дальшi, i все нiмiв. Тиша.
"Певно, "вуйко" зарiзав корову",- дума Iван i пильнiше огляда свою
отару.
- Птруа-птруа...- Сонце наче заснуло, вiтер затих i перенiсся з землi
на небо. Вiн вже громадить там хмари, таке саме збурене море верхiв, яке
бачив круг полонини. В безконечних просторах загинув час, i не знати, чи
день сто©ть, чи мина ...
Раптом до вуха долiтав давно жданий поклик трембiти. Вiн приносить од
ста© запах кулешi та диму i довгим мелодiйним тремтiнням оповiдав, що
кошари чекають на вiвцi...
- Гiсь-гiсь...- Мечуться пси, блеють овечки i ллються перистим потоком
в долину, трясучи вим'ям, обважнiлим од молока...
* * *
Вже третю добу сiв на полонинi дрiбний мачкатий дощик. Закурились
верхи, закуталось небо, i в сiрiй мряцi пропали гори. Вiвцi ледве ходили,
важкi, повнi водою, як губка; одежа на вiвчарях стала холодна й цупка.
Тiльки й спочинку було, що пiд дашком у струнцi(20) пiд час до©ння.
Iван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стиска дiйницю. Бiля
нього - чорний пелехатий козар(21), що за кожним словом клене, а там ще
вiвчарi. Нетерплячi дроб' та, яким прибува молоко, пруться з загороди у
струнку, щоб ©х швидше здо©ли. Але ж бо почекайте, сараки, бо так не
йде... Лиш по однiй...
- Рист! - сердито кида ззаду гонiнник в овечий лемент та хльоска
мокрим прутом.- Рист! Рист!..- пiдбадьорюють вiвчарi та одхиляють колiна
од дiрки, кудою скаче у струнку вiвця.- А! Бодай бис...- клене козар i не
кiнча : ану скажеш в таку годину!
Навиклим рухом Iван хапа вiвцю за хребет i тягне до себе задом понад
широку дiйницю. Покiрно сто©ть вiвця, невигiдно розчепiривши ноги, гака
дурна, i слуха, як дзюрить з не© молоко у дiйницю.- Рист! - хльоска ззаду
гонiнник.- Рист! Рист! - покликують i собi вiвчарi. Здо нi вiвцi, немов
стуманiлi, падають в загородi на камiнь, кладуть голову на лапки i
кривлять голi старечi губи.- Рист! Рист!..- Iвановi руки безперестанку
мнуть тепле овече вим'я, одтягають дiйки, а по руках в нього тече молоко,
що пахне ло м i пiдiйма з дiйницi масну солодку пару. - Рист! Рист! -
Вскакують вiвцi як очманiлi, розчепiрюють над дiйницями ноги, i десять
вiвчарських рук мнуть тепле вим'я. Жалiбно плаче мокра отара по сей i той
бiк струнки, падають в загороду знесиленi вiвцi, а густе молоко дзвiнко
дзюрить в дiйницю та затiка теплим струмочком аж за рукав.- Рист! Рист!..
Козар смi ться очима до сво©х кiз. Вони не те, що овечки, в них гостре
серце. Не падають трупом, як плохi вiвцi, а твердо стоять на тоненьких
ногах. Цiкаво пiдняли рiжки i дивляться в мряку, наче крiзь не© щось
бачать, i так бадьоро трясуться у них тоненькi борiдки...
* * *
Опустiли кошари. Тиша i пустка. Може, там десь в глибоких долинах,
звiдки гори починають рости, i лунають смiх людський та голоси, але у се
вiриться мало. Тут, в полониш, де небо накрива безлюднi простори, що
живуть в самотинi тiльки для себе, вiку тиша.
Лиш в ста© трiщить невгасимий погонь i все висила синiй дим свiй на
мандри. Здо не молоко важко спочива в дерев'янiй посудi, над ним схилився
ватаг. Вiн вже його заправив. З подри(22), де сохнуть великi круглi
боханцi будзу, повiва на ватага вiтер, але не може прогнати зi ста©
запаху вугля, сиру i овечо© вовни. Бо тим самим пахне i ватаг. Новi
бербеницi й барильця нiмують в кутку, хоч тiльки запукай до них - i
обiзветься голос, що там жи . Холодна жентиця(23) свiтить з коновки
зеленим оком. Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дiтей. Все
воно - чорнi лавки i стiни, ватра i дим, будз, берберицi й жентиця,- все
воно близьке i рiдне, на всьому спочила його тепла рука.
Молоко вже гусне, але ще йому не пора. Тодi ватаг вийма з-за череса
цiлий жмуток дерев'яних колодок i починав читати. Там закарбовано все, в
тiй дерев'янiй книзi, хто скiльки ма овець i що кому належить. Турбота
зсува йому брови, а вiн уперто чита: "Мосiйчук ма штирнадцять дроб'ет, а
му належит..."
За стiнкою ста© спузар виводить:
Пита ться у баранця
Круторiжка вiвця:
Ци ти вробиш, баранчику,
Зеленого сiнця?
- Розспiвався! - сердиться ватаг i наново перелiчу карби.
Не зна ш ти, круторiжко,
Яка буде зима,
Ци ти вийдеш, ци не вийдеш
З полонинки жива, -
докiнчу спузар у сiнях i входить в стаю.
Закопчений, чорний, згина ться над вогнем, i бiлi зуби блищать у нього.
Вогонь потрiску стиха.
Молоко в путинi жовкне i гусне. Ватаг схилився над ним скуплений,
навiть суворий. Розщiба поволi рукава i по сам лiкоть занурю в нього
сво© голi, зарослi волоссям руки. I так застига над молоком...
Тепер ма бути тихо у ста©, дверi замкненi, i навiть спузар не смi
кинуть оком на молоко, поки там твориться щось, поки ватаг чаклу . Все
наче застигло в нiмому чеканнi, бербеницi зата©ли у собi голос, прита©лись
будзи на полицях, поснули сном чорним стiни i лави, вогонь ледве диха, i
навiть дим соромливо тiка в вiкно. Тiльки по легкому руховi жил на
ватагових руках помiтно, що насподi в посудi одбува ться щось. Руки
оживають потроху, то пiдiймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють
лiктi, щось плещуть, бгають та гладять там всерединi, i раптом з дна
посуди, з-пiд молока, пiдiйма ться кругле сирове тiло, що якимсь чудом
родилось. Воно росте, оберта плескатi боки, купа ться в бiлiй купелi,
само бiле i нiжне, i коли ватаг його вийма , зеленi родовi води дзвiнко
стiкають в посуду...
Ватаг легко зiтхнув. Тепер i спузар може вже глянуть. Славний родився
будз, ватаговi на втiху i на пожиток людям...
Одчиняються дверi нарозтiж, вiтер дме з подри, ватра з радостi лиже
чорний котел, в якому сироватка уля коломийки, i серед диму й вогню
блищать в спузаря зуби...
А коли сонце заходить, ватаг виносить зi ста© трембiту i трубить
побiдно на всi пустиннi гори, що день скiнчився миром, що будз йому
вдався, кулеша готова i струнки чекають на нове молоко...
* * *
За сво лiтування у полонинi зазнав Iван немало пригод. Раз вiн побачив
дивну картину. Мав уже гнати вiвцi до ста©, коли ненароком озирнувся на
близький верх. Мряка знизилась i укутала лiс, а вiн став легкий i сивий,
як привид. Тiльки полянка зеленiла пiд ним та чорнiла одинока смерека. I
ось та смерека закурилась i почала рости. Росте та й росте - i ось
виступив з не© якийсь чоловiк. Став на полянцi, бiлий, високий, i гукнув
назад себе у лiс. I зараз вийшли з лiсу оленi, один за другим, а що вийде
новий, то роги у нього все кращi та веселiшi. Гуртом вибiгли серни,
потремтiли на тоненьких ногах та й почали щипати траву. А що розсиплються
серни, то ведмiдь ©х заверне, отак як вiвцi вiвчарка. А той бiлий пасе -
ще й погейку на худiбку. Тут раптом звiвся вiтер, а то стадо як пирсне,
так i пропало. Отак як би хукнув на скло, воно за пiтнi , а потому щезне
усе, наче нiчого не було. Вiн показував iншим, але тi дивувалися: "Де?
Сама лиш мряка".
За два тижнi "великий" - так вiвчарi пошепки називали ведмедя - зарiзав
ще п'ять корiв.
Часто негура(24) заставала вiвцi у полонинi. У густiй мряцi, бiлiй, як
молоко, все пропадало: небо, гори, лiси, пастухи.- Г-ей! - кликав Iван
перед себе.- Г-ей! - вiдзивалось глухо на його поклик, як з-пiд води, а
звiдки, де був той, що кричав,- невiдомо. Вiвцi сивим туманом котились
попiд ногами, а далi пропадали й вони. Iван йшов безпомiчний, простягти
руки перед собою, наче боявся на щось наткнутись, i кликав: - Гей!..- Де
ти? - обзивалось вже ззаду - i Iван мусив ставати. Стояв безпорадний,
згублений у липкому туманi, i коли прикладав до уст трембiту, щоб
обiзватись, другий кiнець трембiти розпливався у мряцi, а здушений голос
©©, тут же на мiсцi, падав йому пiд ноги. Так вони розгубили кiлька
овечок.
"Вуйко" роздер ще двi корови, але то було востанн : добирався вночi до
ста© та й настромився на кiл. Тепер його шкура сушиться на кiлках i на не©
брешуть собаки.
Часом била на полонинi плова. Святий Iлля воювавсь з тими - цур ©м та
пек! Так блискав мечем i так гримав з рушницi - свят си господи! - що
лупилося небо та западало на гори, а щойно лусне, то щось чорне за кожним
разом зiв' ся туди-сюди - та й шусть пiд камiнь... Вiн, щез би, глумиться
боговi, пiдставля , свою гузицю, а вiвчаревi бiда: страху набереться, ще й
змокне до нитки...
У петрiвку упали зими - i то такi тяжкi©, що три днi не сходив снiг.
Тодi розчахнулось багато овечок...
Зрiдка приходили люди з долини, ©х обступали, питаючись навперейми:
- Що чути селом?
I, як тi дiти, слухали простi оповiдання про те, скiльки люди вробили
сiна, що буришки(25) нема, кукурудзи рiденькi, а Мочарникова Iлена
померла.
Потому всi разом пили за здоров'я маржинки, гостi набирали у бербеницi
бриндзи та в мирностi знову спускались в долини.
Вечорами бiля ста© палали вогнi. Вiвчарi скидали з себе одежу та
трусили над ними вошi або, зiбравшись докупи, зголоднiлi за лiто без
"челядини", вели безконечнi маснi розмови. х регiт покривав навiть соннi
зiтхання худоби.
Iван, перше нiж облягатись, кликав до себе Миколу, завжди спiвучого i
говiркого.
- Мико!.. Ходи д'менi, браччiку!..
- Почекай, браччiку Йва, я зараз! - гукав од ста© спузар, i вже звiдти
долiтала до Iвана його спiванка:
Чорногора хлiб не родить,
Не родить пшеницю,
Викоху вiвчарикiв,
Сирок i жентицю...
Микола був сиротою i вирiс у полонинi. "Плекали мя вiвцi",- говорив вiн
про себе, пригладжуючи непокiрнi кучерики.
Упоравшись, лягав спузар бiля Iвана, весь чорний, пересичений димом, й
блищав молодими зубами при вогнi ватри. Iван присувався ближче до нього,
ловив Миколу за шию й прохав:
- Оповiж, браччiку, казку якус, ти ©х багато зна ш...
З чорного неба капали зорi, й пливла по ньому бiлим шумом небесна рiка.
В долинах дрiмали гори.
- Вiдай, ростут,- кидав наче до себе Iван.
- Хто?
- Гори.
- Перше росли, тепер перестали...
Микола мовкне, але потiм дода стиха:
- З первовiку не було гiр, лише вода... Така вода, гейби море без
берегiв. Та й бог ходив водою. Але раз вiн уздрiв, що на водi крутиться
шум. "Хто ти ?" - запитав. А воно каже: "Не знаю. Живий сме, а ходити не
можу". А то був арiдник. Бог про него не знав, бо вiн був, як бог, з
первовiку. Дав бог йому руки та й ноги, i ходять вже разом оба побратими.
От вкучилось ©м все по водi ходити, схотiв бог землю зробити, а як дiстати
з дна моря глини - не зна , бо бог все знав на свiтi, лише нiчого не вмiв
зробити. А арiдник мав силу до всього - та й каже: "Я бих туди пронир".-
"Пронри". От вiн пiрнув на дно, згрiб в жменю глини, а решту сховав до
рота для себе. Узяв бог глину, розсiяв. "Бiльше нема?" - (.Нема".
Поблагословив бог ту землю, та й почала вона рости. А та, що в ротi у
сотони, росте й собi. Росте та й росте, вже й рота розперла, не можна йому
дихати вже, очi на лоба лiзуть. "Плюй!" - радить бог. Зачав вiн плювати,
та й де лиш плюне, там виростають гори, одна вище за другу, до самого неба
доходять. Вони б i небо пробили, коли б бог не закляв. Вiдтодi перестали
гори рости...
Дивно Iвановi, що такi краснi гори, такi веселi, а сотворив ©х злий.
- Кажи, браччiку, далi,- просить Iван, а Микола знов починав:
- Арiдник був здатний до всього, що надумав - зробив. А бог, як що
хотiв мати, мусив вимудровувати в нього або украсти. Поробив арiдник
вiвцi, зробив си скрипку i грав, а вiвцi пасуться. Побачив бог та й вкрав
тото в него, i вже обо пастушат. Що на свiтi - мудрощi, штудерацiя
всяка,- то все вiд нього, вiд сотони. Де що лиш в - вiз, кiнь, музика,
млин або хата,- все вигадав вiн... А бог лиш крав та давав людям.
Таке-то...
Раз арiдник змерз та й, щоб загрiтись, вигадав ватру. Прийшов бог до
ватри i дивиться на вогонь. А той вже знав, чого вiн. "Все ти, каже, у
мене покрав, а сього не дам". Але дивиться арiдник, а бог кладе вже ватру.
Так йому стало досадно, що вiн озьмив та й плюнув у божу ватру. А з то©
слини i знявся над вогнем дим. Перше ватра була без диму, чиста, а вiдтодi
курить...
Довго Микола оповiда , а коли ненароком згада чорта, Iван хрестить
груди пiд кептарем. Микола ж тодi плю , аби нечистий не мав над ним
сили...
* * *
Занедужав Микола - i Iван замiсть нього пильну ватри. Проти вогню, на
лавi, спить ватаг, а там, в кутку, де неспокiйно хвилюють тiнi од
бербениць, постогну хорий. В чорнiм котлi кипить вода, дим збива ться
вгорi, пiд дах, i вилiта крiзь онти. Часом нечистий дихне у дiру, i тодi
дим з силою буха та гризе очi, але то добре, бо не можна заснути. А сон
наляга . Щоб одiгнати його, Iван встромлю очi в живий вогонь. Вiн мусить
сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто зна , що б сталось, якби не
вберiг! Весела грань смi ться до Iвана з-пiд важкого накладу i раптом
чезне. Перед очима пливуть вже зеленi плями, розпливаються у царинки, у
смерековий лiс. По царинцi ступають бiлi ноги Марiчки. Вона кида в полiг
граблi i простяга до нього руки. I у ту мить, коли Iван ось-ось мав
почути м'яке тiло Марiчки на сво©х грудях, з лiсу виходить з риком
ведмiдь, а бiлi вiвцi мечуться вбiк i оддiляють його од Марiчки. "Ху, пек
тi та цур!.. Невже заснув?" Жар з ватри клiпа оком, ватаг хропе, а пiд
чорним покривалом рухливих тiней стогне Микола.
Чи не пора варити кулешу на снiданок для вiвчарiв?
Iван виходить з ста©.
Тиша i холод обiймають його. Десь в загородах диха худiбка, збились
вовною вiвцi, слабо блищать бiля застайок ватри. Вiвчарки обступили Iвана,
витягують залежане тiло, гребуться i труться до нiг. Чорнi гори залляли
долини, як велетенська отара. Вони вiкують у такiй тишi, що чують навiть
дихання худоби. А над ними розстелилося небо, ся полонина небесна, де
випасаються зорi, як бiлi овечки. Чи ще щось в свiтi, опрiч сих двох
полонин? Одна послалась долом, друга горою, а мiж ними, як дрiбна цятка,
чорнi пастух.
А може, нема нiчого. Може, нiч затопила вже гори, може. зсунулись гори,
роздушили усе живуще i лиш одно Iванове серце глухо калата пiд кептарем у
безконечних мертвих просторах? Самота, як бiль зубiв, почина ссать йому
серце. Щось велике, вороже душить його, ся затвердiла тиша, байдужний
спокiй, сей сон небуття. Нетерплячка стука йому до голови, за горло хапа
неспокiй-i, стрепенувшись раптом, вiн з криком, улюлюканням й зойком кида
собою у полонину, щоб серед валту вiвчарок дико ревучим клубком зламати
тишу, розбити нiч на скалки, як камiнь шибку. Ов-ов-во!..- одзиваються
збудженi гори... Га-га-га...- повторяють в тривозi далекi верхи, i знову
зiмкнулась розбита тиша. Вiвчарки вертають назад, скалять до Iвана зуби та
махають хвостами.
Але зробилось iще сумнiше. Схотiлось сонця, веселого шуму рiки, теплого
хатнього духу, розмови. Жаль вхопив серце, солодка туга. Згадки почали
його заливати та хвилюватись перед очима. I раптом почув вiн тихе:
"Iва-а!" Хтось його кликав. О! Знову: "Iва-а!.."
Марiчка? Де вона взялась? Прийшла на полонину? Вночi? Заблудилась i
кличе? Чи, може, йому причулось? Нi, вона тут. Серце калата в Iванових
грудях, але вiн вага ться ще. Куди iти? I знову, утрет , долiта до нього
звiдкись: "Iва-а!.." Марiчка... вона... напевно... Вiн бiжить навпростець,
без стежки, туди, звiдки чув голос, але стрiча лиш прiрву, кудою не можна
нi збiгти, анi дiстатись на полонину. Сто©ть й загляда у чорну безодню.
Тодi йому робиться ясно: се його кличе лiсна. I, хрестячи груди та
озираючись лячно, вiн поверта до ста©.
Пора варити кулешу. В киплячий казан вiн сипле муку, кра ©© навхрест,
i скоро запашна пара мiша ться з запахом диму. Ватаг потяга ться вже...
почина днiти. Але хто його кликав? А може, то була таки Марiчка?
Його тягне подивитися ще, коли стало виднiше. Йде в полонину. Холоднi
роси сiдають йому на постоли, небо зачервонiлось, i зблiдли зорi. Iван
виходить на верх - i раптом холоне. Де вiн? Що з ним? Куди дiлися гори?
Води обляли кругом полонину, потопили верхи, i полонина пливе самотою в
безкрайому морi. Од Чорногори подихнув вiтер, повнi води хвилюються стиха,
чутно, як невидиме ще сонце росте в глибинi, а ось виткнувся з моря весь
сивий верх, з якого стiка вода. Сильнiше подиха холод, зростають вали на
морi, i верхи, один за другим, пробиваються з бiло© пiни. Свiт наче наново
родився. Води постiкали з верхiв i ходять вже пiд ногами, сонце простелило
на небi свою корону i ось-ось покаже лице, а з ста© несеться сумний голос
трембiти i будить зi сну полонину.
* * *
Так лiтував Iван у полонинi, аж поки вона не спустiла. Стекла маржинка
назад в долини, розiбрана хазяями, одтрембiтали сво трембiти, лежать
здоптанi трави, а вiтер осiннiй заводить над ними, як над мерцем. Лишились
тiльки ватаг зi спузарем. Вони мусять чекати, аж згасне вогонь, той вогонь
полонинський, що сам народився, неначе бог, сам ма й заснути. А коли i ©х
вже не стало, на засмучену полонину приволiклась мара та й нипа по ста© й
по загородах, чи не лишилось чого для не©.
* * *
Надаремне Iван поспiшав з полонини: вiн не застав Марiчки живою. За
день перед сим, коли брела Черемош, взяла ©© вода. Несподiвано заскочила
повiнь, лютi габи(26) збили Марiчку з нiг, кинули потiм на гоц(27) i
понесли помiж скелi в долину. Марiчку несла рiка, а люди дивились, як
крутять нею габи, чули крики й благання i не могли врятувати.
Iван не вiрив. Се, певно, штуки Гутенюкiв. Дiзнались про ©хн кохання й
сховали Марiчку.
А коли зо всiх бокiв чув лиш те саме, рiшив шукати тiла. Мусило ж
прибитись десь до кашiци(28), десь люди мали його спiймати. Пiшов вздовж
рiчки, повний пекучого гнiву i злоби до ©© вiчного шуму, до киплячо© лютi.
В одному селi знайшов-таки тiло. Його вже витягли на зарiнок, але вiн
не пiзнав в ньому Марiчки. Се не Марiчка була, а якийсь мокрий лантух,
синя кривава маса, стерта рiчним камiнням, як у млинi...
Великий жаль вхопив Iвана за серце. Зразу його тягло скочити з скелi у
крутiж: "На, жери i мене!" Але потому щемлячий тусок погнав його в гори,
далi од рiчки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в
себе останн дихання його Марiчки. Блукав по лiсi, помiж камiнням, в
заломах, як ведмiдь, що зализу рани, i навiть голод не мiг прогнати його
в село. Знаходив ожини, гогози, пив воду з потокiв i тим живився. Потому
щез. Люди гадали, що вiн загинув з великого жалю, а дiвчата склали
спiванки про ©хн кохання та смерть, якi розiйшлися по горах. Шiсть лiт не
було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнiлий, багато
старший од сво©х лiт, але спокiйний. Оповiдав, що пастушив на угорському
боцi. Ще з рiк так походив, а вiдтак оженився. Треба ж було аздувати.
здiймався над нею, а далi, кинутий вiтром, зачеплявся за гори, перетинав
чорну смугу лiсiв та стелився по далеких блакитних верхах.
Полонина починала сво життя живим невгасимим вогнем, що мав ©©
боронити од всього лихого. I, наче знаючи се, вогонь вивсь гордо сво©м
гадючим тiлом та дихав усе новими клубами диму...
Чотири сильних вiвчарки, поклавши в траву сво© кожухи, дивились
задумливо в гори, готовi в одну хвилину скочить на ноги, показать зуби та
на©жити шерсть.
День уже гас. Гори мiняли сво блакитне убрання на рожевi з золотом
ризи.
Микола кликав вечерять.
Тодi зiйшлись до ста© всi вiвчарi i сiли бiля живого вогню, щоб в
мирностi з'©сти свою першу полонинську кулешу...
* * *
Яка ж тота полонинка повеснi весела, як овечки у ню iдуть iз кожного
села!..
Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем сто©ще. Обличчя в
нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з
головешки фурка за ним крилатим змi м. На воротях сто©ща, куди мають
переходити вiвцi, ватаг кида вогонь, а сам наслухав. Вiн чу хiд
полонинський не тiльки вухом. Вiн серцем чу , як з глибоких долин, де
киплять рiки та рвуть береги, з тихих осель i царинок котиться вгору, на
поклик весни, жива хвиля худiбки i пiд ногами ©© радо зiтха земля. Вiн
чу далеке дихання отари, ричання корiв i ледве вловимий голос пiсень. А
коли врештi показалися люди i пiдняли угору довгi трембiти, позолоченi
сонцем, щоб привiтать полонину серед синiх верхiв, коли заблеяли вiвцi i
шумливим потоком залляли всi загороди, ватаг впав на колiна та пiдняв руки
до неба. За ним схилились до молитви вiвчарi й люди, що пригнали маржину.
Вони прохали у бога, щоб вiвця мала гаряче серце, як гарячий вогонь, який
переступала, щоб господь милосердний заступив християнську худiбку на
росах, на водах, на всiх переходах од всякого лиха, звiра й припадку. Як
допомiг бог зiбрати худiбку докупи, щоб так допомiг усю людям вiддати...
Ласкаво слухало небо простосердечну молитву, добродушно хмурився
Бескид, а вiтер, пролiтаючи далi, старанно вичiсував трави на полонинi, як
мати дитячу головку...
* * *
Полонинко, верховинко, чим-есь так згордiла, чи не тими овечками, що-сь
тiльки уздрiла?
- Гiсь! Гiсь! - пiдганя ззаду вiвчар. Вiвцi лiниво згинають колiна,
тремтять на тонких нiжках i трусять вовну.- Гiсь! Гiсь!..- Голi морди, з
старечим виразом зануди, одкривають слинявi губи, щоб поскаржитись
бозна-кому: "Бе-е... ме-е..." Два вiвчарi ведуть перед. Червонi гачi мiрно
розтинають повiтря, од руху кива на ходi за кресанею квiтка,- Бир-бир!..-
Вiвчарки нюхають вiтер i одним оком скоса поглядають на вiвцi, чи все в
порядку. Треться вовна об вовну, бiла об чорну, хвилюють пухнатi хребти,
як дрiбнi в озерi хвилi, i драглi отара.Птруа... птруа!..- Горляний
поклик все наверта крайнiх в отару, трима повiдь у берегах. Гори
голубiють навколо, як море, вiтер громадить на небi хмари. Тремтять
кучерявi овечi хвости, а голови всi нахилились, i бiлi плескатi зуби
вигризають у корiнь солодку бриндушу, храбуст або рожевий горiшок.- Бир!
Бир!..- Стелить отарi пiд ноги полонина свiй килим, а вона накрива ©©
рухомим рябим кожухом. Хрум-хрусь... Бе-е... ме-е!.. Хрусь-хрусь... Тiнi
од хмар бродять по ближчих горбах, пересувають ©х з мiсця на мiсце.
Ходять, зда ться, гори, як вали в морi, i тiльки далекi непорушно
голубiють на мiсцi. Сонце залляло овечу вовну, розклавшись веселкою в нiй,
запалило трави зеленим вогнем, за вiвчарями iдуть довгi ©х тiнi.- Птруа...
Птруа!..-Хрум-хрусь... хрусь-хрусь... Нечутно ступають пастухи в постолах,
котиться м'яко вовниста хвиля по полонинi, а вiтер почина грати на далекiм
вориннi. Дз-з..- тонко спiва вiн в одколоту скалку, докучно бринить, як
муха. Дз-з...- обзива ться грубо друге вориння, наводячи сум. Хмари все
прибувають. Вони вже закрили пiвнеба, гасне далекий Бескид, i чорнi , i
похмурнi в тiнях, немов удiвець, а полонина ще молодi . I пита ться вiтер
тонко в вориннi: "Чому ти ся бай не жениш, високий Бескиде?" -"Бо зелена
полонинка за мене не пiде",- сумно зiтха Бескид. Блакитне небо замазалось
сiрим, море гiр потемнiло, полонина погасла, i отара овець повзе по нiй,
як сiрий лишай. Холодний вiтер розправля крила i б' ними у груди попiд
кептар. Так трудно дихать, що хочеться обернутись до нього спиною. Хай
б' ... Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить бiль
нестерпучий, плаче самотнiй сум... Дз-з... дзи-и... Невгавуче,
безперестанку. Висоту жили i кра ножем по серцi. Хтiв би не слухать, але
не можна, хтiв би втекти - та де? Гiсь-гiсь!.. А ти куди?.. Шляг би тi
трафив! Бир-бир!.. Мурко!.. Але Мурко вже наверта . Обганя вiвцю, вiтер
настовбурчив на ньому шерсть, а вiн зловив вже зубами за карк вiвцю i
кинув в отару. Дз-з-и и... Дз-зi-i-i... Так зуби болять одноманiтним i
нестерпучим болем. Зцiпив би зуби й замовк. Боли. Дзичи, пек тi та цур! Що
воно плаче? Вiдай, се "той", бодай скаменiв!.. Отак, зда ться, впав би на
землю, безсилий, затулив вуха руками та би заплакав... Бо вже не годен...
Дз-з-и-и... Дзi-у-у!.. Йой!..
Iван вийма флояру i дме у не© що ма сили, але "той", навiжений,
сильнiший за нього. Летить од Чорногори, як розгнузданий кiнь, б'
копитами трави i розмечу гривою згуки флояри. А Чорногора, мов вiдьма,
блима за ним бiльмом - снiговим полем з-пiд чорних розпатланих кiс i
ляка . Дз-и-и... Дзi-у-у!..
Закотилися вiвцi в долинку, i тут тихiше.
На сiрому небi показалось блакитне озерце. Остра полонинська трава
сильнiше запахла. Озерце в небi виступа з берегiв i вже широко розлило
води. Заголубiли знову верхи, а всi долини налились золотом сонця.
Iван дивиться вниз. Там десь, мiж горами, де люди, по зеленiй отавi
походжають бiлi ноги Марiчки. ©© очi зверненi десь на полонину. Чи спiва
сво© спiванки? А може, справдi порозсiвала по горах, вони зiйшли квiтками,
а Марiчка замовкла?
Ой як будуть вiвчарики
Бiлi вiвцi пасти,
Будуть мо© спiваночки
За кресаню класти...-
згаду ться йому милий дiвочий голос, i вiн зрива квiтку та закосичу
нею кресаню.
Птруа... птруа... Сонце пече. Робиться душно. Котяться вiвцi, пирхають
на бiгу, кривлять старечi губи, щоб краще стяти зубами солодкий храбуст,
та лишають по собi свiжi бабельки. Хрусь-хрусь... хрум-хрум... Треться
вовна об вовну, бiла об чорну, хвилюють хребти, як в озерi хвильки...
Бе-е... ме-е... а собаки усе тримають отару у берегах.
Потомились вiвчарки. Лягають i носять боками в травi. На довгий
червоний язик, що звиса мiж iклами, сiдають мухи.
- Бир-бир! - сердито гука Iван, i вже собаки при вiвцях.
Далеко, на полонинi, пiд густим лiсом, пасуться корови. Бовгар(19)
сперся в задумi на довгу трембiту.
Так поволi тягнеться час. Гiрське повiтря прополоскало груди, хочеться
©сти. I як самотньо! Сто©ш тут маленький, як бадилина у полi. Пiд ногами
зелений острiв, що його обливають блакитнi води далеких гiр. А там, по
суворих диких верхах, десь у безводах, в безслихах, гнiздиться всяка мара,
ворожа сила, з якою тяжко боротись. Лиш одно - сокотися...
Гiсь-гiсь! Трусяться вiвцi зеленим полем, м'яко ступають по травi
постоли... Тиша така, що чутно, як кров тече в жилах... Сон наляга . Кладе
м'якеньку лапу на очi i на лице i шепче до вуха: спи... Вiвцi тануть перед
очима... от вже з овець стали ягнята, а от нiчого нема. Поплили трави, як
зелена вода. Приходить Марiчка. Ой не обдуриш, небого, ой нi... Iван зна ,
що то лiсна, а не Марiчка, що то вона надить його. Щось тягне його за нею!
Не хоче, а вже пливе, як пливуть трави зеленим потоком...
I раптом дике передсмертне ревiння корови викидав його зi сну. Що? Де?
Бонгар як стояв, опершись трембiтою в землю, так i застиг. Рудий бугай
вдарив ногами в землю, зiгнув воласту шию i пiдняв хвiст. Вiн вже мчить на
той крик, високо скаче i рве ногами траву. Рiже ногами повiтря. Бовгар
стрепенувся i поспiшав за ним до лiсу. Бахнув у лiсi стрiл.
Бах-бах-бах...- загримiли з рушниць верхи. Бах-бах-бах...- озвались
дальшi, i все нiмiв. Тиша.
"Певно, "вуйко" зарiзав корову",- дума Iван i пильнiше огляда свою
отару.
- Птруа-птруа...- Сонце наче заснуло, вiтер затих i перенiсся з землi
на небо. Вiн вже громадить там хмари, таке саме збурене море верхiв, яке
бачив круг полонини. В безконечних просторах загинув час, i не знати, чи
день сто©ть, чи мина ...
Раптом до вуха долiтав давно жданий поклик трембiти. Вiн приносить од
ста© запах кулешi та диму i довгим мелодiйним тремтiнням оповiдав, що
кошари чекають на вiвцi...
- Гiсь-гiсь...- Мечуться пси, блеють овечки i ллються перистим потоком
в долину, трясучи вим'ям, обважнiлим од молока...
* * *
Вже третю добу сiв на полонинi дрiбний мачкатий дощик. Закурились
верхи, закуталось небо, i в сiрiй мряцi пропали гори. Вiвцi ледве ходили,
важкi, повнi водою, як губка; одежа на вiвчарях стала холодна й цупка.
Тiльки й спочинку було, що пiд дашком у струнцi(20) пiд час до©ння.
Iван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стиска дiйницю. Бiля
нього - чорний пелехатий козар(21), що за кожним словом клене, а там ще
вiвчарi. Нетерплячi дроб' та, яким прибува молоко, пруться з загороди у
струнку, щоб ©х швидше здо©ли. Але ж бо почекайте, сараки, бо так не
йде... Лиш по однiй...
- Рист! - сердито кида ззаду гонiнник в овечий лемент та хльоска
мокрим прутом.- Рист! Рист!..- пiдбадьорюють вiвчарi та одхиляють колiна
од дiрки, кудою скаче у струнку вiвця.- А! Бодай бис...- клене козар i не
кiнча : ану скажеш в таку годину!
Навиклим рухом Iван хапа вiвцю за хребет i тягне до себе задом понад
широку дiйницю. Покiрно сто©ть вiвця, невигiдно розчепiривши ноги, гака
дурна, i слуха, як дзюрить з не© молоко у дiйницю.- Рист! - хльоска ззаду
гонiнник.- Рист! Рист! - покликують i собi вiвчарi. Здо нi вiвцi, немов
стуманiлi, падають в загородi на камiнь, кладуть голову на лапки i
кривлять голi старечi губи.- Рист! Рист!..- Iвановi руки безперестанку
мнуть тепле овече вим'я, одтягають дiйки, а по руках в нього тече молоко,
що пахне ло м i пiдiйма з дiйницi масну солодку пару. - Рист! Рист! -
Вскакують вiвцi як очманiлi, розчепiрюють над дiйницями ноги, i десять
вiвчарських рук мнуть тепле вим'я. Жалiбно плаче мокра отара по сей i той
бiк струнки, падають в загороду знесиленi вiвцi, а густе молоко дзвiнко
дзюрить в дiйницю та затiка теплим струмочком аж за рукав.- Рист! Рист!..
Козар смi ться очима до сво©х кiз. Вони не те, що овечки, в них гостре
серце. Не падають трупом, як плохi вiвцi, а твердо стоять на тоненьких
ногах. Цiкаво пiдняли рiжки i дивляться в мряку, наче крiзь не© щось
бачать, i так бадьоро трясуться у них тоненькi борiдки...
* * *
Опустiли кошари. Тиша i пустка. Може, там десь в глибоких долинах,
звiдки гори починають рости, i лунають смiх людський та голоси, але у се
вiриться мало. Тут, в полониш, де небо накрива безлюднi простори, що
живуть в самотинi тiльки для себе, вiку тиша.
Лиш в ста© трiщить невгасимий погонь i все висила синiй дим свiй на
мандри. Здо не молоко важко спочива в дерев'янiй посудi, над ним схилився
ватаг. Вiн вже його заправив. З подри(22), де сохнуть великi круглi
боханцi будзу, повiва на ватага вiтер, але не може прогнати зi ста©
запаху вугля, сиру i овечо© вовни. Бо тим самим пахне i ватаг. Новi
бербеницi й барильця нiмують в кутку, хоч тiльки запукай до них - i
обiзветься голос, що там жи . Холодна жентиця(23) свiтить з коновки
зеленим оком. Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дiтей. Все
воно - чорнi лавки i стiни, ватра i дим, будз, берберицi й жентиця,- все
воно близьке i рiдне, на всьому спочила його тепла рука.
Молоко вже гусне, але ще йому не пора. Тодi ватаг вийма з-за череса
цiлий жмуток дерев'яних колодок i починав читати. Там закарбовано все, в
тiй дерев'янiй книзi, хто скiльки ма овець i що кому належить. Турбота
зсува йому брови, а вiн уперто чита: "Мосiйчук ма штирнадцять дроб'ет, а
му належит..."
За стiнкою ста© спузар виводить:
Пита ться у баранця
Круторiжка вiвця:
Ци ти вробиш, баранчику,
Зеленого сiнця?
- Розспiвався! - сердиться ватаг i наново перелiчу карби.
Не зна ш ти, круторiжко,
Яка буде зима,
Ци ти вийдеш, ци не вийдеш
З полонинки жива, -
докiнчу спузар у сiнях i входить в стаю.
Закопчений, чорний, згина ться над вогнем, i бiлi зуби блищать у нього.
Вогонь потрiску стиха.
Молоко в путинi жовкне i гусне. Ватаг схилився над ним скуплений,
навiть суворий. Розщiба поволi рукава i по сам лiкоть занурю в нього
сво© голi, зарослi волоссям руки. I так застига над молоком...
Тепер ма бути тихо у ста©, дверi замкненi, i навiть спузар не смi
кинуть оком на молоко, поки там твориться щось, поки ватаг чаклу . Все
наче застигло в нiмому чеканнi, бербеницi зата©ли у собi голос, прита©лись
будзи на полицях, поснули сном чорним стiни i лави, вогонь ледве диха, i
навiть дим соромливо тiка в вiкно. Тiльки по легкому руховi жил на
ватагових руках помiтно, що насподi в посудi одбува ться щось. Руки
оживають потроху, то пiдiймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють
лiктi, щось плещуть, бгають та гладять там всерединi, i раптом з дна
посуди, з-пiд молока, пiдiйма ться кругле сирове тiло, що якимсь чудом
родилось. Воно росте, оберта плескатi боки, купа ться в бiлiй купелi,
само бiле i нiжне, i коли ватаг його вийма , зеленi родовi води дзвiнко
стiкають в посуду...
Ватаг легко зiтхнув. Тепер i спузар може вже глянуть. Славний родився
будз, ватаговi на втiху i на пожиток людям...
Одчиняються дверi нарозтiж, вiтер дме з подри, ватра з радостi лиже
чорний котел, в якому сироватка уля коломийки, i серед диму й вогню
блищать в спузаря зуби...
А коли сонце заходить, ватаг виносить зi ста© трембiту i трубить
побiдно на всi пустиннi гори, що день скiнчився миром, що будз йому
вдався, кулеша готова i струнки чекають на нове молоко...
* * *
За сво лiтування у полонинi зазнав Iван немало пригод. Раз вiн побачив
дивну картину. Мав уже гнати вiвцi до ста©, коли ненароком озирнувся на
близький верх. Мряка знизилась i укутала лiс, а вiн став легкий i сивий,
як привид. Тiльки полянка зеленiла пiд ним та чорнiла одинока смерека. I
ось та смерека закурилась i почала рости. Росте та й росте - i ось
виступив з не© якийсь чоловiк. Став на полянцi, бiлий, високий, i гукнув
назад себе у лiс. I зараз вийшли з лiсу оленi, один за другим, а що вийде
новий, то роги у нього все кращi та веселiшi. Гуртом вибiгли серни,
потремтiли на тоненьких ногах та й почали щипати траву. А що розсиплються
серни, то ведмiдь ©х заверне, отак як вiвцi вiвчарка. А той бiлий пасе -
ще й погейку на худiбку. Тут раптом звiвся вiтер, а то стадо як пирсне,
так i пропало. Отак як би хукнув на скло, воно за пiтнi , а потому щезне
усе, наче нiчого не було. Вiн показував iншим, але тi дивувалися: "Де?
Сама лиш мряка".
За два тижнi "великий" - так вiвчарi пошепки називали ведмедя - зарiзав
ще п'ять корiв.
Часто негура(24) заставала вiвцi у полонинi. У густiй мряцi, бiлiй, як
молоко, все пропадало: небо, гори, лiси, пастухи.- Г-ей! - кликав Iван
перед себе.- Г-ей! - вiдзивалось глухо на його поклик, як з-пiд води, а
звiдки, де був той, що кричав,- невiдомо. Вiвцi сивим туманом котились
попiд ногами, а далi пропадали й вони. Iван йшов безпомiчний, простягти
руки перед собою, наче боявся на щось наткнутись, i кликав: - Гей!..- Де
ти? - обзивалось вже ззаду - i Iван мусив ставати. Стояв безпорадний,
згублений у липкому туманi, i коли прикладав до уст трембiту, щоб
обiзватись, другий кiнець трембiти розпливався у мряцi, а здушений голос
©©, тут же на мiсцi, падав йому пiд ноги. Так вони розгубили кiлька
овечок.
"Вуйко" роздер ще двi корови, але то було востанн : добирався вночi до
ста© та й настромився на кiл. Тепер його шкура сушиться на кiлках i на не©
брешуть собаки.
Часом била на полонинi плова. Святий Iлля воювавсь з тими - цур ©м та
пек! Так блискав мечем i так гримав з рушницi - свят си господи! - що
лупилося небо та западало на гори, а щойно лусне, то щось чорне за кожним
разом зiв' ся туди-сюди - та й шусть пiд камiнь... Вiн, щез би, глумиться
боговi, пiдставля , свою гузицю, а вiвчаревi бiда: страху набереться, ще й
змокне до нитки...
У петрiвку упали зими - i то такi тяжкi©, що три днi не сходив снiг.
Тодi розчахнулось багато овечок...
Зрiдка приходили люди з долини, ©х обступали, питаючись навперейми:
- Що чути селом?
I, як тi дiти, слухали простi оповiдання про те, скiльки люди вробили
сiна, що буришки(25) нема, кукурудзи рiденькi, а Мочарникова Iлена
померла.
Потому всi разом пили за здоров'я маржинки, гостi набирали у бербеницi
бриндзи та в мирностi знову спускались в долини.
Вечорами бiля ста© палали вогнi. Вiвчарi скидали з себе одежу та
трусили над ними вошi або, зiбравшись докупи, зголоднiлi за лiто без
"челядини", вели безконечнi маснi розмови. х регiт покривав навiть соннi
зiтхання худоби.
Iван, перше нiж облягатись, кликав до себе Миколу, завжди спiвучого i
говiркого.
- Мико!.. Ходи д'менi, браччiку!..
- Почекай, браччiку Йва, я зараз! - гукав од ста© спузар, i вже звiдти
долiтала до Iвана його спiванка:
Чорногора хлiб не родить,
Не родить пшеницю,
Викоху вiвчарикiв,
Сирок i жентицю...
Микола був сиротою i вирiс у полонинi. "Плекали мя вiвцi",- говорив вiн
про себе, пригладжуючи непокiрнi кучерики.
Упоравшись, лягав спузар бiля Iвана, весь чорний, пересичений димом, й
блищав молодими зубами при вогнi ватри. Iван присувався ближче до нього,
ловив Миколу за шию й прохав:
- Оповiж, браччiку, казку якус, ти ©х багато зна ш...
З чорного неба капали зорi, й пливла по ньому бiлим шумом небесна рiка.
В долинах дрiмали гори.
- Вiдай, ростут,- кидав наче до себе Iван.
- Хто?
- Гори.
- Перше росли, тепер перестали...
Микола мовкне, але потiм дода стиха:
- З первовiку не було гiр, лише вода... Така вода, гейби море без
берегiв. Та й бог ходив водою. Але раз вiн уздрiв, що на водi крутиться
шум. "Хто ти ?" - запитав. А воно каже: "Не знаю. Живий сме, а ходити не
можу". А то був арiдник. Бог про него не знав, бо вiн був, як бог, з
первовiку. Дав бог йому руки та й ноги, i ходять вже разом оба побратими.
От вкучилось ©м все по водi ходити, схотiв бог землю зробити, а як дiстати
з дна моря глини - не зна , бо бог все знав на свiтi, лише нiчого не вмiв
зробити. А арiдник мав силу до всього - та й каже: "Я бих туди пронир".-
"Пронри". От вiн пiрнув на дно, згрiб в жменю глини, а решту сховав до
рота для себе. Узяв бог глину, розсiяв. "Бiльше нема?" - (.Нема".
Поблагословив бог ту землю, та й почала вона рости. А та, що в ротi у
сотони, росте й собi. Росте та й росте, вже й рота розперла, не можна йому
дихати вже, очi на лоба лiзуть. "Плюй!" - радить бог. Зачав вiн плювати,
та й де лиш плюне, там виростають гори, одна вище за другу, до самого неба
доходять. Вони б i небо пробили, коли б бог не закляв. Вiдтодi перестали
гори рости...
Дивно Iвановi, що такi краснi гори, такi веселi, а сотворив ©х злий.
- Кажи, браччiку, далi,- просить Iван, а Микола знов починав:
- Арiдник був здатний до всього, що надумав - зробив. А бог, як що
хотiв мати, мусив вимудровувати в нього або украсти. Поробив арiдник
вiвцi, зробив си скрипку i грав, а вiвцi пасуться. Побачив бог та й вкрав
тото в него, i вже обо пастушат. Що на свiтi - мудрощi, штудерацiя
всяка,- то все вiд нього, вiд сотони. Де що лиш в - вiз, кiнь, музика,
млин або хата,- все вигадав вiн... А бог лиш крав та давав людям.
Таке-то...
Раз арiдник змерз та й, щоб загрiтись, вигадав ватру. Прийшов бог до
ватри i дивиться на вогонь. А той вже знав, чого вiн. "Все ти, каже, у
мене покрав, а сього не дам". Але дивиться арiдник, а бог кладе вже ватру.
Так йому стало досадно, що вiн озьмив та й плюнув у божу ватру. А з то©
слини i знявся над вогнем дим. Перше ватра була без диму, чиста, а вiдтодi
курить...
Довго Микола оповiда , а коли ненароком згада чорта, Iван хрестить
груди пiд кептарем. Микола ж тодi плю , аби нечистий не мав над ним
сили...
* * *
Занедужав Микола - i Iван замiсть нього пильну ватри. Проти вогню, на
лавi, спить ватаг, а там, в кутку, де неспокiйно хвилюють тiнi од
бербениць, постогну хорий. В чорнiм котлi кипить вода, дим збива ться
вгорi, пiд дах, i вилiта крiзь онти. Часом нечистий дихне у дiру, i тодi
дим з силою буха та гризе очi, але то добре, бо не можна заснути. А сон
наляга . Щоб одiгнати його, Iван встромлю очi в живий вогонь. Вiн мусить
сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто зна , що б сталось, якби не
вберiг! Весела грань смi ться до Iвана з-пiд важкого накладу i раптом
чезне. Перед очима пливуть вже зеленi плями, розпливаються у царинки, у
смерековий лiс. По царинцi ступають бiлi ноги Марiчки. Вона кида в полiг
граблi i простяга до нього руки. I у ту мить, коли Iван ось-ось мав
почути м'яке тiло Марiчки на сво©х грудях, з лiсу виходить з риком
ведмiдь, а бiлi вiвцi мечуться вбiк i оддiляють його од Марiчки. "Ху, пек
тi та цур!.. Невже заснув?" Жар з ватри клiпа оком, ватаг хропе, а пiд
чорним покривалом рухливих тiней стогне Микола.
Чи не пора варити кулешу на снiданок для вiвчарiв?
Iван виходить з ста©.
Тиша i холод обiймають його. Десь в загородах диха худiбка, збились
вовною вiвцi, слабо блищать бiля застайок ватри. Вiвчарки обступили Iвана,
витягують залежане тiло, гребуться i труться до нiг. Чорнi гори залляли
долини, як велетенська отара. Вони вiкують у такiй тишi, що чують навiть
дихання худоби. А над ними розстелилося небо, ся полонина небесна, де
випасаються зорi, як бiлi овечки. Чи ще щось в свiтi, опрiч сих двох
полонин? Одна послалась долом, друга горою, а мiж ними, як дрiбна цятка,
чорнi пастух.
А може, нема нiчого. Може, нiч затопила вже гори, може. зсунулись гори,
роздушили усе живуще i лиш одно Iванове серце глухо калата пiд кептарем у
безконечних мертвих просторах? Самота, як бiль зубiв, почина ссать йому
серце. Щось велике, вороже душить його, ся затвердiла тиша, байдужний
спокiй, сей сон небуття. Нетерплячка стука йому до голови, за горло хапа
неспокiй-i, стрепенувшись раптом, вiн з криком, улюлюканням й зойком кида
собою у полонину, щоб серед валту вiвчарок дико ревучим клубком зламати
тишу, розбити нiч на скалки, як камiнь шибку. Ов-ов-во!..- одзиваються
збудженi гори... Га-га-га...- повторяють в тривозi далекi верхи, i знову
зiмкнулась розбита тиша. Вiвчарки вертають назад, скалять до Iвана зуби та
махають хвостами.
Але зробилось iще сумнiше. Схотiлось сонця, веселого шуму рiки, теплого
хатнього духу, розмови. Жаль вхопив серце, солодка туга. Згадки почали
його заливати та хвилюватись перед очима. I раптом почув вiн тихе:
"Iва-а!" Хтось його кликав. О! Знову: "Iва-а!.."
Марiчка? Де вона взялась? Прийшла на полонину? Вночi? Заблудилась i
кличе? Чи, може, йому причулось? Нi, вона тут. Серце калата в Iванових
грудях, але вiн вага ться ще. Куди iти? I знову, утрет , долiта до нього
звiдкись: "Iва-а!.." Марiчка... вона... напевно... Вiн бiжить навпростець,
без стежки, туди, звiдки чув голос, але стрiча лиш прiрву, кудою не можна
нi збiгти, анi дiстатись на полонину. Сто©ть й загляда у чорну безодню.
Тодi йому робиться ясно: се його кличе лiсна. I, хрестячи груди та
озираючись лячно, вiн поверта до ста©.
Пора варити кулешу. В киплячий казан вiн сипле муку, кра ©© навхрест,
i скоро запашна пара мiша ться з запахом диму. Ватаг потяга ться вже...
почина днiти. Але хто його кликав? А може, то була таки Марiчка?
Його тягне подивитися ще, коли стало виднiше. Йде в полонину. Холоднi
роси сiдають йому на постоли, небо зачервонiлось, i зблiдли зорi. Iван
виходить на верх - i раптом холоне. Де вiн? Що з ним? Куди дiлися гори?
Води обляли кругом полонину, потопили верхи, i полонина пливе самотою в
безкрайому морi. Од Чорногори подихнув вiтер, повнi води хвилюються стиха,
чутно, як невидиме ще сонце росте в глибинi, а ось виткнувся з моря весь
сивий верх, з якого стiка вода. Сильнiше подиха холод, зростають вали на
морi, i верхи, один за другим, пробиваються з бiло© пiни. Свiт наче наново
родився. Води постiкали з верхiв i ходять вже пiд ногами, сонце простелило
на небi свою корону i ось-ось покаже лице, а з ста© несеться сумний голос
трембiти i будить зi сну полонину.
* * *
Так лiтував Iван у полонинi, аж поки вона не спустiла. Стекла маржинка
назад в долини, розiбрана хазяями, одтрембiтали сво трембiти, лежать
здоптанi трави, а вiтер осiннiй заводить над ними, як над мерцем. Лишились
тiльки ватаг зi спузарем. Вони мусять чекати, аж згасне вогонь, той вогонь
полонинський, що сам народився, неначе бог, сам ма й заснути. А коли i ©х
вже не стало, на засмучену полонину приволiклась мара та й нипа по ста© й
по загородах, чи не лишилось чого для не©.
* * *
Надаремне Iван поспiшав з полонини: вiн не застав Марiчки живою. За
день перед сим, коли брела Черемош, взяла ©© вода. Несподiвано заскочила
повiнь, лютi габи(26) збили Марiчку з нiг, кинули потiм на гоц(27) i
понесли помiж скелi в долину. Марiчку несла рiка, а люди дивились, як
крутять нею габи, чули крики й благання i не могли врятувати.
Iван не вiрив. Се, певно, штуки Гутенюкiв. Дiзнались про ©хн кохання й
сховали Марiчку.
А коли зо всiх бокiв чув лиш те саме, рiшив шукати тiла. Мусило ж
прибитись десь до кашiци(28), десь люди мали його спiймати. Пiшов вздовж
рiчки, повний пекучого гнiву i злоби до ©© вiчного шуму, до киплячо© лютi.
В одному селi знайшов-таки тiло. Його вже витягли на зарiнок, але вiн
не пiзнав в ньому Марiчки. Се не Марiчка була, а якийсь мокрий лантух,
синя кривава маса, стерта рiчним камiнням, як у млинi...
Великий жаль вхопив Iвана за серце. Зразу його тягло скочити з скелi у
крутiж: "На, жери i мене!" Але потому щемлячий тусок погнав його в гори,
далi од рiчки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в
себе останн дихання його Марiчки. Блукав по лiсi, помiж камiнням, в
заломах, як ведмiдь, що зализу рани, i навiть голод не мiг прогнати його
в село. Знаходив ожини, гогози, пив воду з потокiв i тим живився. Потому
щез. Люди гадали, що вiн загинув з великого жалю, а дiвчата склали
спiванки про ©хн кохання та смерть, якi розiйшлися по горах. Шiсть лiт не
було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнiлий, багато
старший од сво©х лiт, але спокiйний. Оповiдав, що пастушив на угорському
боцi. Ще з рiк так походив, а вiдтак оженився. Треба ж було аздувати.