Страница:
котpi вона держала в бiлiй пухкiй руцi.
- Моя супружниця, котрою благословив мене бог! - рекомендував
Копронiдос.
Супружниця пiдступала до кожного ченця по черзi. Кожний чернець уставав
з мiсця й хрестив ©© великим хрестом. Вона поцiлувала ченцiв у руку.
- Як же ваше святе ймення? - спитав отець Палладiй.
- Мелетiя, - несмiливо обiзвалась товстуля й стояла серед гостинно© нi
в сих нi в тих, неначе наймичка, готова вислухати приказ господаря.
- Iванiвна по батьковi, - додав Копронiдос, - зросла пiд захистом
свято© Афонсько© гори, недалечко од Афона, родом грекиня, любить монастирi
та святих чорноризцiв. - Копронiдос показав Мелетi© на стiлець. Вона сiла
помаленьку, обережно, як сiда школяр тодi, коли його попросить сiсти
вчитель. Склавши бiлi руки й поклавши ©х на животi, вона почала крутить
великими пальцями, палець кругом пальця, так жваво, що аж чотки в не© в
руках шелестiли. Мелетiя витрiщила на ченцiв здоровi темнi очi, як корова
на новi ворота, й мовчала. Отець Тарасiй так i вп'явся очима в ©© повне
блiде лице.
- Не нудьгу те в нас за сво©м кра м? - спитав у не© отець Палладiй.
- Нi, я вже оговталась, звикла до Ки ва, - обiзвалась Мелетiя й
засоромилась.
"Десь я неначе ©© бачив, - подумав отець Палладiй, - неначе вона колись
наймала молебень... давненько... рокiв з п'ять переднiше... Такi товстi
брови..."
Мелетiя нiколи й не бачила Афона: вона була таки грекиня, але ки©вська,
мiщанка з Подолу, i не була навiть жiнка Копронiдоса... Посидiвши й
поклiпавши очима на ченцiв, Мелетiя вийшла i пiшла в пекарню готувати
ченцям закуску та вечерю.
- У вас благочестиво в хатi: пахне смирною та кипарисом, - обiзвався
отець Iсакiй.
- Наче в храмi, - обiзвався отець ремiя i навiщось перехрестився.
- В мене багато святощiв з русалима, - сказав Копронiдос, - ви, святi
отцi, зна тесь на тому: от вода з свято© рiки Йордану. - Копронiдос устав,
пiшов у куток до столика, взяв кiлька пляшечок з водою й подав ченцям.
Ченцi забрали в руки пляшечки, повертiли ©х у руках i поставили на стiл.
А оце камiнцi з Вiфлi мського вертепу, - сказав Копронiдос, взявши в
руку кiлька камiнцiв. Вiн перехрестився, поцiлував камiнцi й подав
Iсакi вi. Отець Iсакiй з рушливiстю узяв у руки один камiнець,
перехрестився й поцiлував. ремiя взяв у Iсакiя камiнець i, знявши клобук,
i собi перехрестився й поцiлував камiнець. Палладiй тiльки подержав у
руках камiнець, подивився й поклав на стiл. Але рушливий Тарасiй навiть не
взяв у руки тих камiнцiв, тiльки мовчки дивився на ©х; очевидячки, вiн
ждав од Копронiдоса не камiнцiв, а чогось смачнiшого й тривнiшого.
- А оце камiнцi з-пiд свято© Голгофи, - сказав Копронiдос i,
поцiлувавши, вiн подав ченцям якiсь чудно© форми камiнцi.
Тi камiнцi бачили русалим так само, як i Копронiдос: вiн назбирав ©х
по берегах Росi. Ченцям вже трохи обридли тi камiнцi: вони вже ©х не
цiлували, а тiльки подержали в руках та й поклали.
- Були в русалимi? Бачили гроб господнiй. Голгофу? - спитав у
Копронiдоса Iсакiй.
- Сподобив господь, сподобив! Бачив усi святi мiсця, - одповiв
Копронiдос.
- Ой господи! Спаси й помилуй нас! - обiзвався ремiя. - Красно там,
дивно й велелiпно?
- Красно й дивно! Бачив я й Голгофу, гроб господнiй, чув, як душi
грiшникiв плачуть i скрегочуть зубами. там у стiнi в великiй церквi
дiрка, вона йде пiд землю просто в саме пекло. Як притулиш вухо, то й чу ш
i крик, i галас, i стукiт, i гуркiт, i клекiт, i скрегiт зубiв, - сказав
Копронiдос.
Отець Iсакiй важко зiтхнув i перехрестився. Вiн був з простих селян i
йняв вiри тим побрехенькам та теревеням Копронiдоса, бо вже це чув од
людей-прочан, що мандрували на прощу в русалим.
- Ой господи! Спаси нас i помилуй, - промовив вiн тихо.
- А проти великодня на утренi святий огонь сходить з неба. Патрiарх
входить у печеру до гробу господнього з пучком незасвiчених свiчок i
молиться. Огонь спада з неба, i самi свiчi запалюються, - теревенив далi
Копронiдос.
- Дивнi дiла тво©, господи, - сказав ремiя й перехрестився.
- А оце пальмовi гiлки, посвяченi в русалимському храмi на вербу; це
там такi нiби верби, - сказав Копронiдос i подав одну гiлку отцевi
Палладi вi. Отець Палладiй узяв гiлку, подивився, понюхав i поклав на
столi. Пiсля його понюхали гiлку й другi ченцi.
Отець ремiя знов важко зiтхнув i глянув на образи.
Тим часом Мелетiя принесла чай i поставила на столi, а до чаю подала
пухко© паляницi на тарiлцi. Ченцi побрали стакани й розговорились.
Копронiдос винiс до чаю пляшку рому.
Ченцi спершу трохи церемонились, прикривали зверху долонями стакани,
одмагались, вважаючи ром за грiх; але невпроханий Копронiдос силою
поналивав ©м рому в чай. Отець Тарасiй, випивши пiвстакана чаю, без сорому
взяв пляшку, бурхнув рому в стакан i сповнив його до крис. Мелетiя
наливала й приносила стакани безперестанку. Пуншi за пуншами щезали,
неначе ченцi виливали ©х у безодню.
Попиваючи пуншi, ченцi все судили цей грiховний мир та гудили "болярiв"
та скупих на приносини "боляринь".
- Ще тiльки й зосталось благочестя, що помiж купецтвом, - почав отець
Iсакiй, - благороднi ходять у монастирi до церкви, тiльки задля того, щоб
послухати чудову пiвчу та подивитись на церемонiю, а серце в ©х - камiнь;
гроб одчинений- гортань ©х.
- Паничi ходять до церкви, щоб моргать на паннiв, а не молитись, -
обiзвався отец Тарасiй з смiхом.
- Ой правда, правда! - знов обiзвався Копронiдос, ще й важко, але якось
роблено зiтхнув.
- Грiх твориться в храмi: не стоять на службi благообразно,
осклабляються устами, - додав ремiя.
- А говiють - тiльки в рот вiють, - додав Тарасiй i влив у рот трохи не
пiвстакана пуншу, захлинувся й став кашляти, навiть чмихать.
- Кажуть, що в Петербурзi якийсь болярин завiв нову вiру; сам
проповiду в сво©х позлащенних чертогах, а боляринi грають на органах чи
на фортеп'янi та спiвають, та козлогласують. Ой, господи, спаси нас! -
сказав Iсакiй.
- Кажуть, що цар звелiв тому ресiарховi ви©хати з Петербурга. А вiй i
каже: скажiть царевi, що ви©ду з города разом i воднораз, в одну годину,
на чотирьох заставах. Ото цар звелiв стерегти, застави, i з усiх чотирьох
застав в одну й ту саму хвилину ви©хав той ресiарх i по©хав за границю на
теплi води, - промовив авторитетно отець ремiя.
- Ото, скажiть! Такi чуда, як i на Афонi, - обiзвався Копронiдос.
- Не так-бо було! То Пашков, великий багатир, завiв нову вipy в
Петербурзi. А ви, отче peмi , мiша те одне з другим. То колись були
масони в Петербурзi, що накладали з чертами, - сказав iронiчно отець
Палладiй, обертаючись до ремi©, як до непросвiченого простого селянина.
- Су та настала на свiтi. Мир загруз i бабля ться у гpixax, як свиня в
барлозi, - далi тяг свiй плач отець ремiя.
- А! Враг його бери! Нам байдуже! - сказав отець Tapaciй, виливаючи в
рот пунш.
Пiсля чаю та пуншiв Мелетiя застелила стiл скатертиною, принесла двi
тарiлки пирогiв, поставила тарiлки з шинкою, ковбасами, оселедцями, iкрою
та сиром. За пирогами та закускою з'явились на столi пляшки з горiлкою,
наливкою та винами. Копронiдос налив ченцям по чарцi горiлки. Ченцi з
смаком випили разом, неначе москалi бахнули з рушниць по командi.
- Прошу, святi отцi, закушувати; от м'ясне, а от рибне. Це пирiжки з
рибою, а оце з м'ясом: хто чого хоче. В нас, в грецьких монастирях,
чорноризцi ©дять i м'ясо. А як у нас ©дять у монастирях м'ясо, то й вам не
rpix, - сказав Копронiдос, щоб надати смiливостi братi©.
- Який тут rpix! - сказав отець Тарасiй i кинувся на ковбаси. - "Не
входяче в уста поганить чоловiка, а виходяче з уст".
- Та воно-то так! Нiгде правди дiти, - обiзвався отець Палладiй i
кинувся до шинки з жадобою, бо вже довго пiснюкав у монастирi. Отець
Iсакiй та ремiя, одначе, крiпились i закушували горiлку пирогами з рибою.
ремiя тiльки поглядав скоса на ковбаси. Пiсля закуски Мелетiя принесла на
полумиску здорового начиненого коропа, а пiсля коропа подала шматок
печеного поросяти з начинкою; порося було сите, пахуче, з закарцюбленим
хвостиком; вона ще й подала хрiн до його мов на великдень. Отець Тарасiй
не ждав навiть, поки його попросить хазя©н, i кинувся на порося, як вовк
на ягницю. Отець Палладiй одкраяв i coбi добрий шматок. Iсакiй та ремiя
аж скривились i мовчки дивилися на ситеньку поросятину. Тепла пахуча пара
од поросятини страшенно дратувала в ©х апетит.
Iсакiй понурився i аж здихнув важко.
- Отче Iсакiю? - обiзвався Тарасiй. - Поки ти зiтхатимеш, то ми усе
порося укладемо в копи. Бери мерщiй виделку та ©ж! - сказав вiн геть-то
нецеремонно. Отець Iсакiй i справдi побачив, що Тарасiй не жарту . Вiн
ухопив на виделку здоровий шмат поросятини й нагрiб пiвтарiлки начинки.
- Ми в гостях, а в гостях у чужих людей все одно що в дорозi, а в
дорозi i чорноризцевi можна ©сти, що бог пошле, - сказав Iсакiй, щоб
заспоко©ти сво сумлiння.
- Отче ремi ! Розрiшайте-бо! В грецьких монастирях розрiшають собi
м'ясо, i це не вважа ться за грiх, - благав Копронiдос.
Отець ремiя кривився, морщився, довго дивився одним оком на образи, а
другим на порося.
- Та вже прочита ш дома правило в молитвах ввечерi, то бог простить. Ми
ж не в монастирi, а в гостях i в дорозi; "грiх у мiх, а спасiння в
торбу!"- заспокоював отець Тарасiй.
Отець ремiя таки не втерпiв: одшматував прездоровий шматок поросятини,
похапцем нагрiб начинки й почав уплiтати на весь рот. В хатi стало тихо,
тiльки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали жадобнi
роти.
- От так святi чорноризцi! Грiшний мир гудимо та судимо, а порося
уплiта мо на всi заставки та горiлочку попива мо, - смiявся отець Тарасiй.
Порося так швидко зникло десь з полумиска, що й хазя©н не зоглядiвся.
Пiсля поросяти пiшла чарка за чаркою. Копронiдос наливав чарки наперемiнку
то вином, то наливкою, то горiлкою. Ченцi не розбирали й лили в рот чарку
за чаркою: вони хапались, щоб часом не замкнули на нiч монастирсько©
брами.
- Де ж раба божа Мелетiя? - спитав Тарасiй, одкинувши голову на спинку
стiльця й одсапуючи, неначе пiсля працi. Йому заманулось подивитись на
чорнi густi брови та карi очi тi © раби божо©. Копронiдос покликав
Мелетiю. Вона сiла проти Тарасiя, промовила кiлька слiв, а потiм замовкла
й тiльки крутила пальцем кругом пальця, неначе пряла. Тарасiй витрiщав на
не© очi й осмiхався, показуючи широкi зуби, неначе лопатнi. Посидiвши
трохи, Мелетiя встала й вийшла, хитаючись на ходi, як годована качка.
"Ну, цей чорноризець ласий i до поросятини, i до чорних брiв..." -
подумав Копронiдос i намотав собi на вус.
- Ой, час у монастир! - аж гукнув на всю свiтлицю отець Палладiй. -
Швидко замкнуть браму.
I вiн обперся лiктем об локiтник канапи й насилу пiдвiв сво важке сите
тiло. Ченцi наче по командi пiдвелися з мiсцiв, перехрестились до образiв,
подякували хазя©новi та хазяйцi, накинули на голови клобуки, забряжчали
чотками й хапком вийшли на вулицю. Копронiдос ухопив шапку й вибiг
випроводжати ©х. Вiн боявся, що ченцi не потраплять до брами, часом
зiб'ються з дороги й заблудять.
Прийшли до монастиря, до брами в дзвiницi. Треба було виходити на
високi сходи.
- Що це таке? Виходили з монастиря - сходи були як сходи, а теперечки
сто©ть неначе якась гора! - мимрив Палладiй. - Як я вийду на цю гору?
- Ой, спаси нас, господи, i помилуй! Не вийду й я: такi великi схiдцi!
- сказав Iсакiй i без сорому сiв на сходах.
- Ой господи, спаси нас, грiшних! Не вилiзу й я! - сказав ремiя i,
ступивши на сходи, спiткнувся та й сiв.
Отець Тарасiй якось вилiз сам на сходи. Копронiдос повиводив попiд руки
на сходи ченцiв.
- Як же ми тепер посходимо наниз звiдсiль? Ще порозкочу мось, як онуки,
по сходах, - бiдкався отець Палладiй.
Не встиг вiн цього промовить, як ремiя вже спiткнувся на крутих
сходах.
- Ого! Отець карлюка вже внизу! Хоч маленький, але спiшненький, -
обiзвався Тарасiй.
Копронiдос мусив брати кожного ченця пiд плечi й позводив ©х з сходiв,
а потiм повiв по але©, як поводатар водить слiпих старцiв.
- Як часом заманеться вам, чеснi отцi, печених гипетських м'ясiв та
"говяд" або чого питного, то я вам носитиму в келi©; прикрию чим-небудь та
й принесу в хустцi, - сказав Копронiдос.
- Менi печене порося на вечерi! - сказав Палладiй.
- А менi питного чого... зна те... спирту, рому, - обiзвався Iсакiй.
- Добре, добре! Моя Мелетiя спече i порося, i iндика, i чого схочете,
тiльки давайте грошi, - сказав Копронiдос.
- Добрий ви i богобоящий чоловiк, i до монастиря ревнивий, - сказав
отець Палладiй.
394
- Спаси вас, господи, i помилуй за добре дiло! - обiзвався Iсакiй.
- I не введи нас в iскушення! - молився отець ремiя i хотiв
перехреститись, але рука його не слухалась i не достала до чола.
- Ой господи! Спаси i помилуй нас, грiшних! Дивнi дiла тво©, господи! В
головi грають музики, гудуть цимбали та неначе б'ють у бубни, - мимрив
отець Iсакiй.
Отець Тарасiй, коливаючись на ногах, збився з дороги, звернув з але© на
траву. На травi покотом спали прочани, чоловiки й баби. Тарасiй, одбившись
од поводатара, потрапив на сонних бабiв та молодиць.
- Дивнi дiла тво©, господи! Чи я в монастирi, чи на полi бранi ходжу по
трупах убi нних? - метикував отець Тарасiй i наступив на сонну бабу. Баба
прокинулась i ойкнула з переляку. Тарасiй опам'ятався й повернув цабе на
алею. Копронiдос порозводив чорноризцiв по опрiчних келiях i вертався
додому.
- Заплутались трошки коропи в мо©й мережi: час приступати до дiла.
Заплатять ченцi менi i за поросята, i за iндики, i за ром, i за пуншi...
Заплатять щедро, - промовив нишком Копронiдос, почуваючи пахощi чернечих
тисячок.
Другого дня Копронiдос послав на базар Мелетiю, звелiв ©й купити порося
та годованого iндика, а сам побiг у магазин i купив два покрiвцi на
анало©. Перед пiзньою службою божою вiн прийшов до церкви заздалегiдь i,
викликавши через послушника отця Палладiя, подав йому чудовi парчевi
покрiвцi з бiлим полем, з чудовими дрiбненькими квiтками. I ченцi, i
послушники позбiгались, щоб подивитись на щедрий дар богобоящого купця.
А пiсля вечернi, того ж таки дня, Копронiдос знов з'явився на
монастирськiй але©. Вiн нiс у руках уже iнший дарунок, зав'язаний у
червону велику хустку: печене порося з начинкою для отця Палладiя та
печеного iндика для отця Тарасiя. Другого дня знов заманячила на
монастирськiй але© чорна Копронiдосова борода. Вiн знов нiс у руках
здоровий узел.
Через зав'язанi кiнцi хустки виглядала синя шовкова матерiя з золотими
дрiбними квiточками. Тi ю матерi ю були прикритi здоровi сулi© з горiлкою
та пляшки з ромом та з наливкою: то був дар Копронiдоса для отця Iсакiя та
ремi©, прилюбних до горiлки. Копронiдос став потайним чернечим агентом
для приставки пляшок з усяким добром для чорноризцiв...
- Та й благочесний же та щедрий на жертви оцей купець-грек! -
розмовляли помiж себе послушники та бiднiшi i ромонахи. - Усiм серцем
прилип до нашого, а не до iншого монастиря: трохи не що божого дня носить
жертви в монастир; наче наш монастир прилюбив його до себе, як прилюблюють
чарами дiвчата парубкiв.
Але... ченцi не знали, звiдкiль iшла та прилюбнiсть.
IV _
Минуло доволi часу. Копронiдос став близьким чоловiком, навiть
пристелем ченцiв. Вiн усе давав на монастир, як кажуть, для людського ока,
дрiбнi жертви: то ладан, то смирну, то оливу; купив невеличку лампаду й
почепив перед одним образом. Ченцi запрошували Копронiдоса до себе на чай
та на закуску й побратались з ним. Копронiдос запрошував ченцiв до себе й
ставив для ©х багатенькi опрiчнi трапези: i для "ядущих говяда, i для не
ядущих".
Раз Копродонiс запросив до себе самого отця Палладiя. За ча м вiн почав
з ним таку розмову:
- Зна те що, отче Палладiю! От чорноризцi мають покладнi грошi й
держать ©х дурнiсiнько пiд спудом, в скринях. Грошi дурно лежать, дармують
i не дають нiяко© користi, нi навiть процентiв. Це дiло не практичне:
треба робити так, щоб грошi плодили грошi.
- Воно й справдi так... - обiзвався Палладiй. - Але де ж нам,
чорноризцям, вести мирськi грошовi справи? Ми в монастирi, а не в мирi...
- То давайте грошi на позичку купцям! Грошi вернуться додому, ще й
принесуть у скриню проценти. Хто ма корови, той ма молоко й телята; а у
вас нiби корови недiйнi, ялiвки, без молока й без телят... - сказав
Копронiдос.
- Гм... це правду ви кажете... непогане дiло... - муркнув отець
Палладiй i задумався.
- А скiльки процентiв дали б купцi, примiром? - спитав отець Палладiй.
- Дали б сорок або принаймнi тридцять на сто, а може, й бiльше, -
сказав Копронiдос, - це, бачте, залежиться од умови та й од купця.
- Непогане дiло. Треба б собi i мебiль шовком оббить... i перськi
килими новi купити... бо почуваю, що в повiтрi висить вже архiмандрича
митра над мо ю головою... Та й дочкам треба б послати трохи, бо вони
сiм'янистi обидвi i в ©х дiтей купа. Та треба грошей на наливки... та на
вина... на вiтання значних гостей, не таких, як Iсакiй швець чи кравець...
- сказав отець Палладiй, i спокуса заворушилась в його головi.
- Авжеж! Як пiдете вгору високо, то й грошi повиннi йти вгору.
- А чи знайдуться ж такi купцi, багатi, чеснi й певнi позичники? Чи
можна ©м йняти вiри? Грошi - ласа рiч, а мир любить грошi. Люди люблять
позичать i не люблять оддавать, - сказав отець Палладiй.
- Знайдуться певнi й благонадiйнi позичники. От хоч би й я! I я ладен
платить вам тридцять п'ять процентiв на рiк! Дам вам вексель, завiрю його
в нотарiуса. А коли хочете, запишу в заставу для забезпечностi й свiй
магазин. Банк не дасть вам таких процентiв, - сказав Копронiдос, -
спробуйте на рiк, а не сподоба ться вам, я верну вам капiтал з процентами.
А грошi вам здадуться. Дасть бог, швидко будете архiмандритом... а потiм i
архi ре м...
Отець Палладiй довго думав та мiркував, гладячи розкiшну бороду.
Перспектива архiмандрично© обстави: дорога мебiль, перськi килими, шовковi
та оксамитовi ряси, золотi дорогi митри, обсипанi дорогими дiамантами, -
все це дуже надило й манило його. Вiн любив блиск, розкiш i жадав багато©,
естетично© церковно-аристократично© обстави.
"За три тисячi в один рiк матиму процентiв бiльше тисячi карбованцiв...
Гм... Дадуть архiмандричу митру, то справдi здадуться... справлю дорогу
митру з золотим полем, звелю обсипати дорогими дiамантами; хрестик зверху
на митрi треба б зробити з брильянтiв. Справлю таку митру, яко© нема й в
архi ре©в. Я люблю, як митра ся ... та ще як вдарить сонце в вiкно, то
блиск по митрi аж перелива ться, аж бiга смугами, а найбiльше тодi, як
архiмандрити хрестяться та кланяються... Тим-то, мабуть, вони так часто й
кланяються... Та й посох треба позолотить, а змiя зверху варто б для шику
обсипати брильянтами... Гм... на це треба багато грошей... В мене будуть у
гостях професори й архiмандрити... Та й сам швидко буду архi ре м... Знов
треба буде багацько грошей, бо жалування мале - не покрiпишся".
Блискуча мрiя блискавкою мигнула в головi отця Палладiя й розворушила
його честолюбнiсть i потяг до слави, до блиску. Отець Палладiй раптом
перестав гладити свою густу бороду й легенько вдарив долонею по столi.
Повна рука з повними, наче налитими пальцями, нiби прилипла до стола.
- Добре! Згода! - сказав вiн твердим голосом. - За п'ятдесят процентiв
на рiк! - Скiльки? - спитав Копронiдос, i його чорнi очi засвiтились,
заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу i зна , що миша
вже не втече од його лапок та пазурiв.
- Три тисячi! - сказав отець Палладiй i подав руку Копронiдосовi.
Копронiдос ляснув його по долонi i велiв Мелетi© принести пляшку вина.
Запили могорич. Написали вексель. Ввечерi в сво©й келi© отець Палладiй
вийняв з-пiд спуду грошi й оддав ©х Копронiдосовi. Копронiдос неначе на
крилах вилетiв з келi©. Здоровий осятер заплутався в його афонську мережу.
Другого дня Копронiдос прийшов на вечерню. Вiн став перед чудовним
образом, пiдвiв очi вгору до неба й усе думав та гадав, розкидаючи думки,
на котрого б чорноризця тепер закинути мережу: чи на ремiю, чи на Iсакiя,
в котрих вiн примiтив великий потяг та прилюбнiсть до чарки. 3 котрим-то
буде легша й кориснiша справа.? Хто з ©х скупiший? I в ремi© ряса на
спинi порудiла, i в Iсакiя спина руда, неначе налатана рудою латкою. I в
ремi© хустка до носа свiтиться наскрiзь, як решето, i в Iсакiя хустка до
носа неначе прострелена кулями: бо як сяка носа, то часом гострий нiс
потрапля в дiрочку й стирчить з хусточки, неначе сяка дзьоба чорногуз. В
отця Iсакiя намiтка на клобуцi така гарна, як стара запаска, котрою
молодицi виносять попiл на смiтник... Але i в отця ремi© тiльки трошки
краща. I в ремi© рясно латок на пiдряснику, i в Iсакiя такi самi взорцi,
рясненько розкиданi по кафтанi... I в Iсакiя чоботи на носках роззявили
рота, неначе просять ©сти, i в ремi© з носка часом висову ться онуча,
неначе чобiт висолопив язика.
Пiдвiвши очi вгору, Копронiдос думкою лiчив латки на обох чорноризцях i
налiчив ©х на отцевi Iсакi вi бiльше.
"Еге! Вiн скупiший... Треба ловити отця ремiю, засiдать на засiдки на
його, бо, певно, його легше буде впiймати", - постановив собi Копронiдос i
пiсля вечерi зайшов на чай до ремi©.
- Господи Iсусе Христе, сине божий, помилуй нас! - промовив пiд дверима
Копронiдос тихим i трохи плаксивим голосом, неначе прохач-старець, що
просить хлiба. Вiн постукав помаленьку в дверi.
- Амiнь! - обiзвався з-за самовара отець ремiя. "Несе нечистий купця,
та ще й на чай. А вiн п' чай унакладку, а не вприкуску; пiде чотири
грудки сахару, а може, й бiльш... бо часом п' по три стакани чаю", -
подумав ремiя, одначе вiн швиденько пiдвiвся, й запросив купця до
кiмнати, й привiтався з ним. Сiли за стiл, випили по одному стакановi чаю.
Копронiдос подякував i не схотiв другого стакана. ремiя осмiхнувся й
повеселiшав. Копронiдос витяг з кишенi пляшку рому й поставив на столi.
ремiя став зовсiм веселий i ласкавий. Вiн нахилив голову близенько до
пляшки й вирячив низькi очi на квиток. Двi пасмi тоненьких кiсок звiсились
униз i коливались, злiпленi докупи, неначе ©х кiт позасмоктував.
- А я до вас маю маленьке-маленьке дiльце... - сказав Копронiдос.
- Яке дiльце? - спитав ремiя й одкинув голову назад, i вирiвнявся на
стiльцi.
- У вас, чорноризцiв, грошi валяються в скринях без усяко© користi,
вибачайте, як черепки на смiтнику. Чом пак ви не одда те ©х на проценти?
Чом би вам не позичити будлi-якому купцевi, от хоч би й менi? Я вам
заплачу великий процент, бо купцям треба не покладного, а летючого
капiталу, щоб обертався швидко, як оберта ться земля кругом сонця.
- У мене нема грошей. Хто вам сказав, що в мене грошi? - перебив його
ремiя i вп'явся сердитими маленькими очима в лице Копронiдосовi, мов
роздратований ужака.
Копронiдос погладив бороду й хитро, хитро й смиренно наче заглядав в
очi ремi вi.
- Менi нiхто не казав, що в вас грошi, але я побував у багатьох
монастирях...
- В мене нема грошей! - стиснув тоненьким голосом ремiя.
- Я дав би великий процент. Я купець, вiдомий у Ки вi, маю магазин...
дам вам вексель, запишу вам у заставу свiй магазин. От i отець Палладiй
позичив менi грошi за тридцять п'ять процентiв. Я дам вам п'ятдесят.
ремiя слухав вважливо, насторочивши вуха.
- От ви ма те, нехай буде, тисячу; через рiк ви вже матимете пiвтисячi
карбованцiв дурнiсiнько. Самi грошi прийдуть до вас у келiю.
- А через два роки буде тисяча? - спитав ремiя, неначе писнув.
- А через три- пiвтори тисячi буде в вас!! - пiдняв i собi голос
Копронiдос. ремiя похилив голову, погладив тонку та рiденьку борiдку й
задумався.
- То як же буде, отче ремi ? - спитався Копронiдос.
"Палладiй позичив йому грошi... а вiн зна мир, хазяйнував, вiн чоловiк
досвiдчений в цих мирських справах, чоловiк з розумом, вчений... Але, але
шкода випускати з рук грошi... Як-таки так! Грошi лежать у мене в
схованцi, а то вiзьми та й оддай ©х комусь..." - думав ремiя.
- Нi, нiяк не буде! У мене нема грошей! - знов писнув ремiя. "Спитати
б Палладiя?.. - подумав ремiя. - Але це все одно, що признатись, що в
мене грошi. А Палладiй лепетливий на язик, скаже ще комусь, а хтось
довiда ться та видере вiкно, задушить мене i вкраде мо© грошi..." - думав
мовчки отець ремiя.
- Коли хочете, я вам заплачу за перший мiсяць проценти зараз... та ще й
червiнцями, - сказав Копронiдос.
Вiн витяг з кишенi капшук i висипав на стiл шiсть червiнцiв. Червiнцi
засяли на скатертi. ремiя поглядав на ©х, як кiт на сало.
"Чи дати, чи нi? Оце яка диявольська спокуса! Але як же його таки
витягти з кишенi грошi й оддати чужому чоловiковi?.. А червiнцi горять, як
жар. Ой спокуса! Ой сатана манить мене!" - думав ремiя i мовчки дивився
на червiнцi.
- То як же буде? - знов спитав Копронiдос.
- Нiяк не буде! В мене нема грошей, - сказав ремiя якимсь глухим та
жалiбним голосом, що вилетiв з його грудей, неначе з забито© домовини.
- Як нема, то прощайте! Одначе помiркуйте до завтрього, - сказав
Копронiдос, розпрощався й швиденько вийшов з келi©.
Отець ремiя причинив дверi. В келi© стало тихо, неначе в могилi. Од
лампади розливався свiт i ясно освiчував куточок келi©, бiлу стареньку
скатертину на столi, миготiв на позолочених рамах образiв. ремiя стояв
мовчки серед келi© й дивився на образи.
"Це не купець, а сатана! - думав ремiя. - Це сатана наслав на мене,
грiшного, якогось диявола, а не купця... а купець спокуша мене. Може, вiн
хоче вкрасти у мене грошi чи видурить та вивiду , де вони схованi... Може,
вже й украв..."
Отець ремiя тихiсiнько закрався до стiльчика, взяв його у руки,
приставив до груби, вилiз на стiлець i без найменшого шелесту одчинив
дверцi в каглi. Пiднявши верхню покришку в каглi, вiн почав виймати
звiдтiль свiй скарб, загорнутий в стару хусточку. Здавалось, нiби то
порався не чернець, а якась тiнь, так крадькома й тихо вiн зробив усе
дiло, неначе сам у себе крав грошi.
ремiя злiз з табурета, розв'язав хусточку, вийняв звiдтiль суво©
асигнацiй i почав розкладати ©х по столi. Одiбравши в одну купу старi,
обстрьопанi в руках селян бумажки, вiн поклав ©х на столi; у другу купу
поскладав новiсiнькi лиснючi бумажки. Тодi вiн розгорнув бiлий вузлик i
витяг звiдтiль з десяток червiнцiв та старих срiбних карбованцiв i
розсипав ©х по бiлiй скатертинi. Червiнцi та карбованцi заблищали проти
ясного свiтла. ремiя полiчив грошi.
- Моя супружниця, котрою благословив мене бог! - рекомендував
Копронiдос.
Супружниця пiдступала до кожного ченця по черзi. Кожний чернець уставав
з мiсця й хрестив ©© великим хрестом. Вона поцiлувала ченцiв у руку.
- Як же ваше святе ймення? - спитав отець Палладiй.
- Мелетiя, - несмiливо обiзвалась товстуля й стояла серед гостинно© нi
в сих нi в тих, неначе наймичка, готова вислухати приказ господаря.
- Iванiвна по батьковi, - додав Копронiдос, - зросла пiд захистом
свято© Афонсько© гори, недалечко од Афона, родом грекиня, любить монастирi
та святих чорноризцiв. - Копронiдос показав Мелетi© на стiлець. Вона сiла
помаленьку, обережно, як сiда школяр тодi, коли його попросить сiсти
вчитель. Склавши бiлi руки й поклавши ©х на животi, вона почала крутить
великими пальцями, палець кругом пальця, так жваво, що аж чотки в не© в
руках шелестiли. Мелетiя витрiщила на ченцiв здоровi темнi очi, як корова
на новi ворота, й мовчала. Отець Тарасiй так i вп'явся очима в ©© повне
блiде лице.
- Не нудьгу те в нас за сво©м кра м? - спитав у не© отець Палладiй.
- Нi, я вже оговталась, звикла до Ки ва, - обiзвалась Мелетiя й
засоромилась.
"Десь я неначе ©© бачив, - подумав отець Палладiй, - неначе вона колись
наймала молебень... давненько... рокiв з п'ять переднiше... Такi товстi
брови..."
Мелетiя нiколи й не бачила Афона: вона була таки грекиня, але ки©вська,
мiщанка з Подолу, i не була навiть жiнка Копронiдоса... Посидiвши й
поклiпавши очима на ченцiв, Мелетiя вийшла i пiшла в пекарню готувати
ченцям закуску та вечерю.
- У вас благочестиво в хатi: пахне смирною та кипарисом, - обiзвався
отець Iсакiй.
- Наче в храмi, - обiзвався отець ремiя i навiщось перехрестився.
- В мене багато святощiв з русалима, - сказав Копронiдос, - ви, святi
отцi, зна тесь на тому: от вода з свято© рiки Йордану. - Копронiдос устав,
пiшов у куток до столика, взяв кiлька пляшечок з водою й подав ченцям.
Ченцi забрали в руки пляшечки, повертiли ©х у руках i поставили на стiл.
А оце камiнцi з Вiфлi мського вертепу, - сказав Копронiдос, взявши в
руку кiлька камiнцiв. Вiн перехрестився, поцiлував камiнцi й подав
Iсакi вi. Отець Iсакiй з рушливiстю узяв у руки один камiнець,
перехрестився й поцiлував. ремiя взяв у Iсакiя камiнець i, знявши клобук,
i собi перехрестився й поцiлував камiнець. Палладiй тiльки подержав у
руках камiнець, подивився й поклав на стiл. Але рушливий Тарасiй навiть не
взяв у руки тих камiнцiв, тiльки мовчки дивився на ©х; очевидячки, вiн
ждав од Копронiдоса не камiнцiв, а чогось смачнiшого й тривнiшого.
- А оце камiнцi з-пiд свято© Голгофи, - сказав Копронiдос i,
поцiлувавши, вiн подав ченцям якiсь чудно© форми камiнцi.
Тi камiнцi бачили русалим так само, як i Копронiдос: вiн назбирав ©х
по берегах Росi. Ченцям вже трохи обридли тi камiнцi: вони вже ©х не
цiлували, а тiльки подержали в руках та й поклали.
- Були в русалимi? Бачили гроб господнiй. Голгофу? - спитав у
Копронiдоса Iсакiй.
- Сподобив господь, сподобив! Бачив усi святi мiсця, - одповiв
Копронiдос.
- Ой господи! Спаси й помилуй нас! - обiзвався ремiя. - Красно там,
дивно й велелiпно?
- Красно й дивно! Бачив я й Голгофу, гроб господнiй, чув, як душi
грiшникiв плачуть i скрегочуть зубами. там у стiнi в великiй церквi
дiрка, вона йде пiд землю просто в саме пекло. Як притулиш вухо, то й чу ш
i крик, i галас, i стукiт, i гуркiт, i клекiт, i скрегiт зубiв, - сказав
Копронiдос.
Отець Iсакiй важко зiтхнув i перехрестився. Вiн був з простих селян i
йняв вiри тим побрехенькам та теревеням Копронiдоса, бо вже це чув од
людей-прочан, що мандрували на прощу в русалим.
- Ой господи! Спаси нас i помилуй, - промовив вiн тихо.
- А проти великодня на утренi святий огонь сходить з неба. Патрiарх
входить у печеру до гробу господнього з пучком незасвiчених свiчок i
молиться. Огонь спада з неба, i самi свiчi запалюються, - теревенив далi
Копронiдос.
- Дивнi дiла тво©, господи, - сказав ремiя й перехрестився.
- А оце пальмовi гiлки, посвяченi в русалимському храмi на вербу; це
там такi нiби верби, - сказав Копронiдос i подав одну гiлку отцевi
Палладi вi. Отець Палладiй узяв гiлку, подивився, понюхав i поклав на
столi. Пiсля його понюхали гiлку й другi ченцi.
Отець ремiя знов важко зiтхнув i глянув на образи.
Тим часом Мелетiя принесла чай i поставила на столi, а до чаю подала
пухко© паляницi на тарiлцi. Ченцi побрали стакани й розговорились.
Копронiдос винiс до чаю пляшку рому.
Ченцi спершу трохи церемонились, прикривали зверху долонями стакани,
одмагались, вважаючи ром за грiх; але невпроханий Копронiдос силою
поналивав ©м рому в чай. Отець Тарасiй, випивши пiвстакана чаю, без сорому
взяв пляшку, бурхнув рому в стакан i сповнив його до крис. Мелетiя
наливала й приносила стакани безперестанку. Пуншi за пуншами щезали,
неначе ченцi виливали ©х у безодню.
Попиваючи пуншi, ченцi все судили цей грiховний мир та гудили "болярiв"
та скупих на приносини "боляринь".
- Ще тiльки й зосталось благочестя, що помiж купецтвом, - почав отець
Iсакiй, - благороднi ходять у монастирi до церкви, тiльки задля того, щоб
послухати чудову пiвчу та подивитись на церемонiю, а серце в ©х - камiнь;
гроб одчинений- гортань ©х.
- Паничi ходять до церкви, щоб моргать на паннiв, а не молитись, -
обiзвався отец Тарасiй з смiхом.
- Ой правда, правда! - знов обiзвався Копронiдос, ще й важко, але якось
роблено зiтхнув.
- Грiх твориться в храмi: не стоять на службi благообразно,
осклабляються устами, - додав ремiя.
- А говiють - тiльки в рот вiють, - додав Тарасiй i влив у рот трохи не
пiвстакана пуншу, захлинувся й став кашляти, навiть чмихать.
- Кажуть, що в Петербурзi якийсь болярин завiв нову вiру; сам
проповiду в сво©х позлащенних чертогах, а боляринi грають на органах чи
на фортеп'янi та спiвають, та козлогласують. Ой, господи, спаси нас! -
сказав Iсакiй.
- Кажуть, що цар звелiв тому ресiарховi ви©хати з Петербурга. А вiй i
каже: скажiть царевi, що ви©ду з города разом i воднораз, в одну годину,
на чотирьох заставах. Ото цар звелiв стерегти, застави, i з усiх чотирьох
застав в одну й ту саму хвилину ви©хав той ресiарх i по©хав за границю на
теплi води, - промовив авторитетно отець ремiя.
- Ото, скажiть! Такi чуда, як i на Афонi, - обiзвався Копронiдос.
- Не так-бо було! То Пашков, великий багатир, завiв нову вipy в
Петербурзi. А ви, отче peмi , мiша те одне з другим. То колись були
масони в Петербурзi, що накладали з чертами, - сказав iронiчно отець
Палладiй, обертаючись до ремi©, як до непросвiченого простого селянина.
- Су та настала на свiтi. Мир загруз i бабля ться у гpixax, як свиня в
барлозi, - далi тяг свiй плач отець ремiя.
- А! Враг його бери! Нам байдуже! - сказав отець Tapaciй, виливаючи в
рот пунш.
Пiсля чаю та пуншiв Мелетiя застелила стiл скатертиною, принесла двi
тарiлки пирогiв, поставила тарiлки з шинкою, ковбасами, оселедцями, iкрою
та сиром. За пирогами та закускою з'явились на столi пляшки з горiлкою,
наливкою та винами. Копронiдос налив ченцям по чарцi горiлки. Ченцi з
смаком випили разом, неначе москалi бахнули з рушниць по командi.
- Прошу, святi отцi, закушувати; от м'ясне, а от рибне. Це пирiжки з
рибою, а оце з м'ясом: хто чого хоче. В нас, в грецьких монастирях,
чорноризцi ©дять i м'ясо. А як у нас ©дять у монастирях м'ясо, то й вам не
rpix, - сказав Копронiдос, щоб надати смiливостi братi©.
- Який тут rpix! - сказав отець Тарасiй i кинувся на ковбаси. - "Не
входяче в уста поганить чоловiка, а виходяче з уст".
- Та воно-то так! Нiгде правди дiти, - обiзвався отець Палладiй i
кинувся до шинки з жадобою, бо вже довго пiснюкав у монастирi. Отець
Iсакiй та ремiя, одначе, крiпились i закушували горiлку пирогами з рибою.
ремiя тiльки поглядав скоса на ковбаси. Пiсля закуски Мелетiя принесла на
полумиску здорового начиненого коропа, а пiсля коропа подала шматок
печеного поросяти з начинкою; порося було сите, пахуче, з закарцюбленим
хвостиком; вона ще й подала хрiн до його мов на великдень. Отець Тарасiй
не ждав навiть, поки його попросить хазя©н, i кинувся на порося, як вовк
на ягницю. Отець Палладiй одкраяв i coбi добрий шматок. Iсакiй та ремiя
аж скривились i мовчки дивилися на ситеньку поросятину. Тепла пахуча пара
од поросятини страшенно дратувала в ©х апетит.
Iсакiй понурився i аж здихнув важко.
- Отче Iсакiю? - обiзвався Тарасiй. - Поки ти зiтхатимеш, то ми усе
порося укладемо в копи. Бери мерщiй виделку та ©ж! - сказав вiн геть-то
нецеремонно. Отець Iсакiй i справдi побачив, що Тарасiй не жарту . Вiн
ухопив на виделку здоровий шмат поросятини й нагрiб пiвтарiлки начинки.
- Ми в гостях, а в гостях у чужих людей все одно що в дорозi, а в
дорозi i чорноризцевi можна ©сти, що бог пошле, - сказав Iсакiй, щоб
заспоко©ти сво сумлiння.
- Отче ремi ! Розрiшайте-бо! В грецьких монастирях розрiшають собi
м'ясо, i це не вважа ться за грiх, - благав Копронiдос.
Отець ремiя кривився, морщився, довго дивився одним оком на образи, а
другим на порося.
- Та вже прочита ш дома правило в молитвах ввечерi, то бог простить. Ми
ж не в монастирi, а в гостях i в дорозi; "грiх у мiх, а спасiння в
торбу!"- заспокоював отець Тарасiй.
Отець ремiя таки не втерпiв: одшматував прездоровий шматок поросятини,
похапцем нагрiб начинки й почав уплiтати на весь рот. В хатi стало тихо,
тiльки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали жадобнi
роти.
- От так святi чорноризцi! Грiшний мир гудимо та судимо, а порося
уплiта мо на всi заставки та горiлочку попива мо, - смiявся отець Тарасiй.
Порося так швидко зникло десь з полумиска, що й хазя©н не зоглядiвся.
Пiсля поросяти пiшла чарка за чаркою. Копронiдос наливав чарки наперемiнку
то вином, то наливкою, то горiлкою. Ченцi не розбирали й лили в рот чарку
за чаркою: вони хапались, щоб часом не замкнули на нiч монастирсько©
брами.
- Де ж раба божа Мелетiя? - спитав Тарасiй, одкинувши голову на спинку
стiльця й одсапуючи, неначе пiсля працi. Йому заманулось подивитись на
чорнi густi брови та карi очi тi © раби божо©. Копронiдос покликав
Мелетiю. Вона сiла проти Тарасiя, промовила кiлька слiв, а потiм замовкла
й тiльки крутила пальцем кругом пальця, неначе пряла. Тарасiй витрiщав на
не© очi й осмiхався, показуючи широкi зуби, неначе лопатнi. Посидiвши
трохи, Мелетiя встала й вийшла, хитаючись на ходi, як годована качка.
"Ну, цей чорноризець ласий i до поросятини, i до чорних брiв..." -
подумав Копронiдос i намотав собi на вус.
- Ой, час у монастир! - аж гукнув на всю свiтлицю отець Палладiй. -
Швидко замкнуть браму.
I вiн обперся лiктем об локiтник канапи й насилу пiдвiв сво важке сите
тiло. Ченцi наче по командi пiдвелися з мiсцiв, перехрестились до образiв,
подякували хазя©новi та хазяйцi, накинули на голови клобуки, забряжчали
чотками й хапком вийшли на вулицю. Копронiдос ухопив шапку й вибiг
випроводжати ©х. Вiн боявся, що ченцi не потраплять до брами, часом
зiб'ються з дороги й заблудять.
Прийшли до монастиря, до брами в дзвiницi. Треба було виходити на
високi сходи.
- Що це таке? Виходили з монастиря - сходи були як сходи, а теперечки
сто©ть неначе якась гора! - мимрив Палладiй. - Як я вийду на цю гору?
- Ой, спаси нас, господи, i помилуй! Не вийду й я: такi великi схiдцi!
- сказав Iсакiй i без сорому сiв на сходах.
- Ой господи, спаси нас, грiшних! Не вилiзу й я! - сказав ремiя i,
ступивши на сходи, спiткнувся та й сiв.
Отець Тарасiй якось вилiз сам на сходи. Копронiдос повиводив попiд руки
на сходи ченцiв.
- Як же ми тепер посходимо наниз звiдсiль? Ще порозкочу мось, як онуки,
по сходах, - бiдкався отець Палладiй.
Не встиг вiн цього промовить, як ремiя вже спiткнувся на крутих
сходах.
- Ого! Отець карлюка вже внизу! Хоч маленький, але спiшненький, -
обiзвався Тарасiй.
Копронiдос мусив брати кожного ченця пiд плечi й позводив ©х з сходiв,
а потiм повiв по але©, як поводатар водить слiпих старцiв.
- Як часом заманеться вам, чеснi отцi, печених гипетських м'ясiв та
"говяд" або чого питного, то я вам носитиму в келi©; прикрию чим-небудь та
й принесу в хустцi, - сказав Копронiдос.
- Менi печене порося на вечерi! - сказав Палладiй.
- А менi питного чого... зна те... спирту, рому, - обiзвався Iсакiй.
- Добре, добре! Моя Мелетiя спече i порося, i iндика, i чого схочете,
тiльки давайте грошi, - сказав Копронiдос.
- Добрий ви i богобоящий чоловiк, i до монастиря ревнивий, - сказав
отець Палладiй.
394
- Спаси вас, господи, i помилуй за добре дiло! - обiзвався Iсакiй.
- I не введи нас в iскушення! - молився отець ремiя i хотiв
перехреститись, але рука його не слухалась i не достала до чола.
- Ой господи! Спаси i помилуй нас, грiшних! Дивнi дiла тво©, господи! В
головi грають музики, гудуть цимбали та неначе б'ють у бубни, - мимрив
отець Iсакiй.
Отець Тарасiй, коливаючись на ногах, збився з дороги, звернув з але© на
траву. На травi покотом спали прочани, чоловiки й баби. Тарасiй, одбившись
од поводатара, потрапив на сонних бабiв та молодиць.
- Дивнi дiла тво©, господи! Чи я в монастирi, чи на полi бранi ходжу по
трупах убi нних? - метикував отець Тарасiй i наступив на сонну бабу. Баба
прокинулась i ойкнула з переляку. Тарасiй опам'ятався й повернув цабе на
алею. Копронiдос порозводив чорноризцiв по опрiчних келiях i вертався
додому.
- Заплутались трошки коропи в мо©й мережi: час приступати до дiла.
Заплатять ченцi менi i за поросята, i за iндики, i за ром, i за пуншi...
Заплатять щедро, - промовив нишком Копронiдос, почуваючи пахощi чернечих
тисячок.
Другого дня Копронiдос послав на базар Мелетiю, звелiв ©й купити порося
та годованого iндика, а сам побiг у магазин i купив два покрiвцi на
анало©. Перед пiзньою службою божою вiн прийшов до церкви заздалегiдь i,
викликавши через послушника отця Палладiя, подав йому чудовi парчевi
покрiвцi з бiлим полем, з чудовими дрiбненькими квiтками. I ченцi, i
послушники позбiгались, щоб подивитись на щедрий дар богобоящого купця.
А пiсля вечернi, того ж таки дня, Копронiдос знов з'явився на
монастирськiй але©. Вiн нiс у руках уже iнший дарунок, зав'язаний у
червону велику хустку: печене порося з начинкою для отця Палладiя та
печеного iндика для отця Тарасiя. Другого дня знов заманячила на
монастирськiй але© чорна Копронiдосова борода. Вiн знов нiс у руках
здоровий узел.
Через зав'язанi кiнцi хустки виглядала синя шовкова матерiя з золотими
дрiбними квiточками. Тi ю матерi ю були прикритi здоровi сулi© з горiлкою
та пляшки з ромом та з наливкою: то був дар Копронiдоса для отця Iсакiя та
ремi©, прилюбних до горiлки. Копронiдос став потайним чернечим агентом
для приставки пляшок з усяким добром для чорноризцiв...
- Та й благочесний же та щедрий на жертви оцей купець-грек! -
розмовляли помiж себе послушники та бiднiшi i ромонахи. - Усiм серцем
прилип до нашого, а не до iншого монастиря: трохи не що божого дня носить
жертви в монастир; наче наш монастир прилюбив його до себе, як прилюблюють
чарами дiвчата парубкiв.
Але... ченцi не знали, звiдкiль iшла та прилюбнiсть.
IV _
Минуло доволi часу. Копронiдос став близьким чоловiком, навiть
пристелем ченцiв. Вiн усе давав на монастир, як кажуть, для людського ока,
дрiбнi жертви: то ладан, то смирну, то оливу; купив невеличку лампаду й
почепив перед одним образом. Ченцi запрошували Копронiдоса до себе на чай
та на закуску й побратались з ним. Копронiдос запрошував ченцiв до себе й
ставив для ©х багатенькi опрiчнi трапези: i для "ядущих говяда, i для не
ядущих".
Раз Копродонiс запросив до себе самого отця Палладiя. За ча м вiн почав
з ним таку розмову:
- Зна те що, отче Палладiю! От чорноризцi мають покладнi грошi й
держать ©х дурнiсiнько пiд спудом, в скринях. Грошi дурно лежать, дармують
i не дають нiяко© користi, нi навiть процентiв. Це дiло не практичне:
треба робити так, щоб грошi плодили грошi.
- Воно й справдi так... - обiзвався Палладiй. - Але де ж нам,
чорноризцям, вести мирськi грошовi справи? Ми в монастирi, а не в мирi...
- То давайте грошi на позичку купцям! Грошi вернуться додому, ще й
принесуть у скриню проценти. Хто ма корови, той ма молоко й телята; а у
вас нiби корови недiйнi, ялiвки, без молока й без телят... - сказав
Копронiдос.
- Гм... це правду ви кажете... непогане дiло... - муркнув отець
Палладiй i задумався.
- А скiльки процентiв дали б купцi, примiром? - спитав отець Палладiй.
- Дали б сорок або принаймнi тридцять на сто, а може, й бiльше, -
сказав Копронiдос, - це, бачте, залежиться од умови та й од купця.
- Непогане дiло. Треба б собi i мебiль шовком оббить... i перськi
килими новi купити... бо почуваю, що в повiтрi висить вже архiмандрича
митра над мо ю головою... Та й дочкам треба б послати трохи, бо вони
сiм'янистi обидвi i в ©х дiтей купа. Та треба грошей на наливки... та на
вина... на вiтання значних гостей, не таких, як Iсакiй швець чи кравець...
- сказав отець Палладiй, i спокуса заворушилась в його головi.
- Авжеж! Як пiдете вгору високо, то й грошi повиннi йти вгору.
- А чи знайдуться ж такi купцi, багатi, чеснi й певнi позичники? Чи
можна ©м йняти вiри? Грошi - ласа рiч, а мир любить грошi. Люди люблять
позичать i не люблять оддавать, - сказав отець Палладiй.
- Знайдуться певнi й благонадiйнi позичники. От хоч би й я! I я ладен
платить вам тридцять п'ять процентiв на рiк! Дам вам вексель, завiрю його
в нотарiуса. А коли хочете, запишу в заставу для забезпечностi й свiй
магазин. Банк не дасть вам таких процентiв, - сказав Копронiдос, -
спробуйте на рiк, а не сподоба ться вам, я верну вам капiтал з процентами.
А грошi вам здадуться. Дасть бог, швидко будете архiмандритом... а потiм i
архi ре м...
Отець Палладiй довго думав та мiркував, гладячи розкiшну бороду.
Перспектива архiмандрично© обстави: дорога мебiль, перськi килими, шовковi
та оксамитовi ряси, золотi дорогi митри, обсипанi дорогими дiамантами, -
все це дуже надило й манило його. Вiн любив блиск, розкiш i жадав багато©,
естетично© церковно-аристократично© обстави.
"За три тисячi в один рiк матиму процентiв бiльше тисячi карбованцiв...
Гм... Дадуть архiмандричу митру, то справдi здадуться... справлю дорогу
митру з золотим полем, звелю обсипати дорогими дiамантами; хрестик зверху
на митрi треба б зробити з брильянтiв. Справлю таку митру, яко© нема й в
архi ре©в. Я люблю, як митра ся ... та ще як вдарить сонце в вiкно, то
блиск по митрi аж перелива ться, аж бiга смугами, а найбiльше тодi, як
архiмандрити хрестяться та кланяються... Тим-то, мабуть, вони так часто й
кланяються... Та й посох треба позолотить, а змiя зверху варто б для шику
обсипати брильянтами... Гм... на це треба багато грошей... В мене будуть у
гостях професори й архiмандрити... Та й сам швидко буду архi ре м... Знов
треба буде багацько грошей, бо жалування мале - не покрiпишся".
Блискуча мрiя блискавкою мигнула в головi отця Палладiя й розворушила
його честолюбнiсть i потяг до слави, до блиску. Отець Палладiй раптом
перестав гладити свою густу бороду й легенько вдарив долонею по столi.
Повна рука з повними, наче налитими пальцями, нiби прилипла до стола.
- Добре! Згода! - сказав вiн твердим голосом. - За п'ятдесят процентiв
на рiк! - Скiльки? - спитав Копронiдос, i його чорнi очi засвiтились,
заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу i зна , що миша
вже не втече од його лапок та пазурiв.
- Три тисячi! - сказав отець Палладiй i подав руку Копронiдосовi.
Копронiдос ляснув його по долонi i велiв Мелетi© принести пляшку вина.
Запили могорич. Написали вексель. Ввечерi в сво©й келi© отець Палладiй
вийняв з-пiд спуду грошi й оддав ©х Копронiдосовi. Копронiдос неначе на
крилах вилетiв з келi©. Здоровий осятер заплутався в його афонську мережу.
Другого дня Копронiдос прийшов на вечерню. Вiн став перед чудовним
образом, пiдвiв очi вгору до неба й усе думав та гадав, розкидаючи думки,
на котрого б чорноризця тепер закинути мережу: чи на ремiю, чи на Iсакiя,
в котрих вiн примiтив великий потяг та прилюбнiсть до чарки. 3 котрим-то
буде легша й кориснiша справа.? Хто з ©х скупiший? I в ремi© ряса на
спинi порудiла, i в Iсакiя спина руда, неначе налатана рудою латкою. I в
ремi© хустка до носа свiтиться наскрiзь, як решето, i в Iсакiя хустка до
носа неначе прострелена кулями: бо як сяка носа, то часом гострий нiс
потрапля в дiрочку й стирчить з хусточки, неначе сяка дзьоба чорногуз. В
отця Iсакiя намiтка на клобуцi така гарна, як стара запаска, котрою
молодицi виносять попiл на смiтник... Але i в отця ремi© тiльки трошки
краща. I в ремi© рясно латок на пiдряснику, i в Iсакiя такi самi взорцi,
рясненько розкиданi по кафтанi... I в Iсакiя чоботи на носках роззявили
рота, неначе просять ©сти, i в ремi© з носка часом висову ться онуча,
неначе чобiт висолопив язика.
Пiдвiвши очi вгору, Копронiдос думкою лiчив латки на обох чорноризцях i
налiчив ©х на отцевi Iсакi вi бiльше.
"Еге! Вiн скупiший... Треба ловити отця ремiю, засiдать на засiдки на
його, бо, певно, його легше буде впiймати", - постановив собi Копронiдос i
пiсля вечерi зайшов на чай до ремi©.
- Господи Iсусе Христе, сине божий, помилуй нас! - промовив пiд дверима
Копронiдос тихим i трохи плаксивим голосом, неначе прохач-старець, що
просить хлiба. Вiн постукав помаленьку в дверi.
- Амiнь! - обiзвався з-за самовара отець ремiя. "Несе нечистий купця,
та ще й на чай. А вiн п' чай унакладку, а не вприкуску; пiде чотири
грудки сахару, а може, й бiльш... бо часом п' по три стакани чаю", -
подумав ремiя, одначе вiн швиденько пiдвiвся, й запросив купця до
кiмнати, й привiтався з ним. Сiли за стiл, випили по одному стакановi чаю.
Копронiдос подякував i не схотiв другого стакана. ремiя осмiхнувся й
повеселiшав. Копронiдос витяг з кишенi пляшку рому й поставив на столi.
ремiя став зовсiм веселий i ласкавий. Вiн нахилив голову близенько до
пляшки й вирячив низькi очi на квиток. Двi пасмi тоненьких кiсок звiсились
униз i коливались, злiпленi докупи, неначе ©х кiт позасмоктував.
- А я до вас маю маленьке-маленьке дiльце... - сказав Копронiдос.
- Яке дiльце? - спитав ремiя й одкинув голову назад, i вирiвнявся на
стiльцi.
- У вас, чорноризцiв, грошi валяються в скринях без усяко© користi,
вибачайте, як черепки на смiтнику. Чом пак ви не одда те ©х на проценти?
Чом би вам не позичити будлi-якому купцевi, от хоч би й менi? Я вам
заплачу великий процент, бо купцям треба не покладного, а летючого
капiталу, щоб обертався швидко, як оберта ться земля кругом сонця.
- У мене нема грошей. Хто вам сказав, що в мене грошi? - перебив його
ремiя i вп'явся сердитими маленькими очима в лице Копронiдосовi, мов
роздратований ужака.
Копронiдос погладив бороду й хитро, хитро й смиренно наче заглядав в
очi ремi вi.
- Менi нiхто не казав, що в вас грошi, але я побував у багатьох
монастирях...
- В мене нема грошей! - стиснув тоненьким голосом ремiя.
- Я дав би великий процент. Я купець, вiдомий у Ки вi, маю магазин...
дам вам вексель, запишу вам у заставу свiй магазин. От i отець Палладiй
позичив менi грошi за тридцять п'ять процентiв. Я дам вам п'ятдесят.
ремiя слухав вважливо, насторочивши вуха.
- От ви ма те, нехай буде, тисячу; через рiк ви вже матимете пiвтисячi
карбованцiв дурнiсiнько. Самi грошi прийдуть до вас у келiю.
- А через два роки буде тисяча? - спитав ремiя, неначе писнув.
- А через три- пiвтори тисячi буде в вас!! - пiдняв i собi голос
Копронiдос. ремiя похилив голову, погладив тонку та рiденьку борiдку й
задумався.
- То як же буде, отче ремi ? - спитався Копронiдос.
"Палладiй позичив йому грошi... а вiн зна мир, хазяйнував, вiн чоловiк
досвiдчений в цих мирських справах, чоловiк з розумом, вчений... Але, але
шкода випускати з рук грошi... Як-таки так! Грошi лежать у мене в
схованцi, а то вiзьми та й оддай ©х комусь..." - думав ремiя.
- Нi, нiяк не буде! У мене нема грошей! - знов писнув ремiя. "Спитати
б Палладiя?.. - подумав ремiя. - Але це все одно, що признатись, що в
мене грошi. А Палладiй лепетливий на язик, скаже ще комусь, а хтось
довiда ться та видере вiкно, задушить мене i вкраде мо© грошi..." - думав
мовчки отець ремiя.
- Коли хочете, я вам заплачу за перший мiсяць проценти зараз... та ще й
червiнцями, - сказав Копронiдос.
Вiн витяг з кишенi капшук i висипав на стiл шiсть червiнцiв. Червiнцi
засяли на скатертi. ремiя поглядав на ©х, як кiт на сало.
"Чи дати, чи нi? Оце яка диявольська спокуса! Але як же його таки
витягти з кишенi грошi й оддати чужому чоловiковi?.. А червiнцi горять, як
жар. Ой спокуса! Ой сатана манить мене!" - думав ремiя i мовчки дивився
на червiнцi.
- То як же буде? - знов спитав Копронiдос.
- Нiяк не буде! В мене нема грошей, - сказав ремiя якимсь глухим та
жалiбним голосом, що вилетiв з його грудей, неначе з забито© домовини.
- Як нема, то прощайте! Одначе помiркуйте до завтрього, - сказав
Копронiдос, розпрощався й швиденько вийшов з келi©.
Отець ремiя причинив дверi. В келi© стало тихо, неначе в могилi. Од
лампади розливався свiт i ясно освiчував куточок келi©, бiлу стареньку
скатертину на столi, миготiв на позолочених рамах образiв. ремiя стояв
мовчки серед келi© й дивився на образи.
"Це не купець, а сатана! - думав ремiя. - Це сатана наслав на мене,
грiшного, якогось диявола, а не купця... а купець спокуша мене. Може, вiн
хоче вкрасти у мене грошi чи видурить та вивiду , де вони схованi... Може,
вже й украв..."
Отець ремiя тихiсiнько закрався до стiльчика, взяв його у руки,
приставив до груби, вилiз на стiлець i без найменшого шелесту одчинив
дверцi в каглi. Пiднявши верхню покришку в каглi, вiн почав виймати
звiдтiль свiй скарб, загорнутий в стару хусточку. Здавалось, нiби то
порався не чернець, а якась тiнь, так крадькома й тихо вiн зробив усе
дiло, неначе сам у себе крав грошi.
ремiя злiз з табурета, розв'язав хусточку, вийняв звiдтiль суво©
асигнацiй i почав розкладати ©х по столi. Одiбравши в одну купу старi,
обстрьопанi в руках селян бумажки, вiн поклав ©х на столi; у другу купу
поскладав новiсiнькi лиснючi бумажки. Тодi вiн розгорнув бiлий вузлик i
витяг звiдтiль з десяток червiнцiв та старих срiбних карбованцiв i
розсипав ©х по бiлiй скатертинi. Червiнцi та карбованцi заблищали проти
ясного свiтла. ремiя полiчив грошi.