Страница:
С и д i р С в и р и д о в и ч. Чортзна-чого ©й хочеться. Хвигiв
схотiлось, наче малiй дитинi.
в д о к i я К о р н i © в н а. Чи то ж менi? Та то ж тобi!
ВИХIД 2
Т i с а м i й б а ш м а ч н и ц я.
Б а ш м а ч н и ц я (вбiга з кошиком)._ Добривечiр вам, Сидоре
Свиридовичу, i вам, вдокi Корнi©вно! Як же вам можна не бути на iменинах
у Горпини Корнi©вни!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Як же пiти, коли вфросина шапку
сховала! Якби пак увечерi, то можна б i без шапки, а то вдень.
в д о к i я К о р н i © в н а. Схаменись, старий! Що ти верзеш? Не
пiшли, бо чогось послабли усi.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Еге! Чогось справдi у нас роти послабли:
й самi не розберуть, чого хотять. (Позiха .) Ой,_ це неспроста щось.
Б а ш м а ч н и ц я. Мабуть, наслано. Було й менi таке торiк пiсля
iменин Горпини Корнi©вни. Цiлий день так позiхала, що мусила кликати
шептуху.
в д о к i я К о р н i © в н а. Сiдайте ж та розкажiть, як там було в
сестри? Що ©ли, що пили, хто був, хто що робив?
Б а ш м а ч н и ц я. Були на обiдi пироги, була локшина з гускою,
печена курка, печене порося, шулики, ще й катеринка на закуску. Так
нагулялись, так натанцювались! Але не сяду, бо забiгла до вас по дорозi.
Там був i Гострохвостий: таки добре витрусив кишенi на горiлку та на
музики. Чи ви зна те, що Оленка вже засватана за Гострохвостого?
в д о к i я К о р н i © в н а. Чи вже ж? За Гострохвостого?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Брехня!
Б а ш м а ч н и ц я. Вибачайте-бо, Сидоре Свиридовичу: хто бреше, тому
легше. Пропили ми навiки Оленку! Гострохвостий найняв катеринку та аж
сiртука й жилетку скинув, так вибивав тропака. Ой боже мiй, як колiна й
литки болять, наче хто ломакою побив! Прощайте, серце! (Цiлу ться з
хазяйкою.)_ Та нiкому, та нiкому, нiкому не кажiть, бо такий приказ. Я оце
тiльки вам i кажу. (Виходить i на порозi збiга ться з бублейницею.)_ Ой
лишенько! Оце трохи з нiг не звалила! (Виходить.)_
вихiд 3
в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i б у б
л е й н и ц я.
Б у б л е й н и ц я. Бий тебе сила божа! Трохи менi носа не розбила
сво ю мордою. Добривечiр вам, кумо! (Цiлу ться.)_ Чи живi, чи здоровi? А
вас не було на iменинах у Горпини Корнi©вни, а ми пили сватання! Чи ви
зна те, що Оленка засватана за Гострохвостого, тiльки нiкому, нiкому не
кажiть, бо такий приказ, щоб нiхто не знав. Прощайте! Так загулялась, так
загулялась, аж очiпок з голови злазить. (Поправля очiпок i виходить. На
порозi збiга ться з Меропi ю.)_ Ой! Оце! Аж забилась об вас!
ВИХIД 4
в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i М е р
о п i я.
М е р о п i я. Оце! Аж тiм'ям об дверi вдарилась. (Входить.)_ Господи,
Iсусе Христе, сине божий, помилуй нас!
С и д i р С в и р и д о в и ч (басом)._ А-мi-нь.
М е р о п i я. Добривечiр вам! Як вас господь милу ?
в д о к i я К о р н i © в н а. Вашими молитвами ще ворушимось до
котрого часу. Сiдайте, прошу вас!
М е р о п i я. Спасибi вам, нiколи. Далеко дибати додому. Коли б ви,
вдокi Корнi©вно, знали, як я сьогодня нагрiшила у Горпини Корнi©вни; так
нагрiшила, що насилу несу сво© прегрiшення на Пе-черське.
С и д i р С в и р и д о в и ч. То вкиньте ту в'язку грiхiв у канаву,
нехай там потоне у безднi. Чи варто ж нести таку нечисть аж на Печерське!
М е р о п i я. Якби ж пак можна було... Так нас приймала Горпина
Корнi©вна, так частувала, так припрошувала, що я одмагалась, одмагалась та
й... (Маха руками.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Та й нагрiшили повне сито й решето.
М е р о п i я. Та ще й як приймала нас! Бо Оленку засватали.
Гострохвостий засватався. Гарного зятя матиме Горпина Корнi©вна!
(Заточу ться.)_ Прощайте! Зоставайтесь собi дома. (Виходить i не потрапля
в дверi та в вiкно, пiдiйма ногу.)_ Оце як високо поробили пороги!
(Знаходить дверi й виходить.)_
ВИХIД 5
С и д i р С в и р и д о в и ч i в д о к i я К о р н i © в н а.
С и д i р С в и р и д о в и ч (вдаривши об поли руками)._ От тобi й
жених! Коли не брешуть оцi сороки.
в д о к i я К о р н i © в н а (вдаривши об поли руками)._ От тобi й
Гострохвостий! Та, мабуть, i не брешуть, бо аж втрьох одно говорили.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Авжеж утрьох трудно брехати, не те що
одному. От тобi втеряли розумного чоловiка! Де ж тепер достанеш такого
розумного зятя?
в д о к i я К о р н i © в н а (з плачем, взявшись за голову)._ Ой
бiдна моя голiвонька! Що ж то станеться з нашою вфросинкою? Де ж тепер у
свiтi знайти такого жениха для нашо© вфросини?
С и д i р С в и р и д о в и ч хапа ться за голову. Обо бiгають по
хатi.
ВИХIД 6
С и д i р С в и р и д о в и ч, в д о к i я К о р н i © в н а i в ф
р о с и н а .
в ф р о с и н а (виходить з кiмнати)._ Що це з вами сталося? Чого це
ви так бiдка тесь?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Де ж пак не бiдкатись?
в д о к i я К о р н i © в н а. Де ж пак не бiдкатись! Коли б ти
знала... та не хочу казати... Кажи вже ти! (До Сидора Свиридовича.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Кажи вже ти, бо в мене язик став, як
колода: нiяк не повернеться.
в ф р о с и н а . Кажiть-бо, не мучте мене! Яке там нещастя сталося?
Певно, щось таке, що доброго слова не варто.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Де ж там не варто, коли варто. Ой боже
мiй!
в д о к i я К о р н i © в н а. Тут забiгали до нас аж три куми
Горпини Корнi©вни та казали, що на iменинах у Горпини Корнi©вни був
Гострохвостий...
в ф р о с и н а . Був Гострохвостий! А як вiн смiв там бути, не
спитавшись мене? Потривай же, мось Гострохвостий! Я ж тобi виварю воду!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Еге, вивариш воду, коли вiн уже посватав
Оленку.
в ф р о с и н а . Оленку? Посватав Гострохвостий? Ха! Ха! Ха! Оцьому
диву я нiколи не пойму вiри! Ха! Ха! Ха! Ха!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Добре ха-ха-ха, коли вже й могорич пили,
а може, вже й заручини були. Тут аж три сороки прилiтали та брехали...
трохи не побились отам, на порозi.
в ф р о с и н а . Коли б сюди прилетiло сто сорок i сто ворон з ними,
то я б не пойняла ©м вiри. Гострохвостий i Оленка! Гострохвостий посватав
Оленку! Ха! Ха! Ха! (Iстерично регочеться.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ха! _Ха! Ха! А справдi, трохи смiшно!
в д о к i я К о р н i © в н а. вфросинко! Як ти страшно смi шся!
Боже мiй! Перестань! Не смiйся! А ти, старий, чого скалиш зуби? На кутнi
засмi шся! Не смiйся!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Не смiйся, коли смiшно. Ха-ха-ха!
(Смi ться.)_
в ф р о с и н а . Ха-ха-ха! От би послухати, як Гострохвостий говорив
там з Оленкою! I об чiм вiн говорив з нею? А вона, мабуть, тiльки очима
клiпала, слухаючи його. Ха-ха-ха! Неправда тому, неправда! (Пада на
канапу й задуму ться.)_ А що як правда! Оленка гарна... А що як правда! Не
дурно вiн тодi так поглядав на Оленку, так чiплявся до не©. Вже вiн не
дурно забрiв до тiтки в гостi. Постiй же, мось Гострохвостий! Попаду я
тебе на сво© зуби!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Не журися, серце вфросино! Хоч
Гострохвостий i гарний, i розумний, кат його не взяв, але не тiльки свiту,
що в вiкнi.
в ф р о с и н а . Ой боже мiй, ще й допiкають.
в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч. Оце,
боже мiй!
в ф р о с и н а (вста й ходить по хатi)._ Ой, не допiкайте менi,
дайте менi спокiй, йдiть собi до кiмнати.
в д о к i я К о р н i © в н а виходить у пекарню,
С и д i р С в и р и д о в и ч виходить до кiмнати.
ВИХIД 7
в ф р о с и н а сама. Ходить по кiмнатi й дума .
в ф р о с и н а . Чи вже оце Оленка причарувала його сво©ми чорними
очима? Вже не розумом, не язиком вона приворожила його... Чи вже ж у не©
очi темнiшi, брови чорнiшi, лице бiлiше, нiж у мене? (Дивиться в
дзеркало.)_ Оленка гарна, нiгде правди дiти: брови, як оксамит, як шовковi
шнурочки, очi блискучi... Ой серце мо , серце мо ! Нащо ж вiн приворожив
мо серце сво©ми чорними кучерями, тими карими очима, тими розумними
солодкими словами... (Пада на канапу й плаче. Схоплю ться з канапи.)_
Покинув мене для просто© мiщанки, для перекупки, для дочки Горпини
Скавичихи. Постiй же ти, Свириде Йвановичу! Не подарую тобi цього! Вмру -
не подарую! (Бiга по хатi.)_ Я тобi оддячу, не тепер, то в четвер. Я тобi
докажу, хто я i що я! Я тобi докажу, що я - вфросина Рябкова, а не якась
Оленка Скавичiвна. (Бiга по хатi.)_
ВИХIД 8
в ф р о с и н а i в д о к i я К о р н i © в н а.
в д о к i я К о р н i © в н а (вигляда з пекарнi)_. вфросино!
вфросинко! Гострохвостий йде! й-богу, йде! Химка прийшла з льоху та й
бачила, що вiн ввiйшов у нашу хвiртку. (Виходить.)_
ВИХIД 9
в ф р о с и н а сама.
в ф р о с и н а . Iде! (Тривожно.)_ Що ж менi робити, як iз ним
говорити! Чи стоячи, чи сидячи, чи лежачи? Ага!! Прийму я його лежачи, як
прийняла колись наша мадам у пансiйонi свого вусатого копитана. Я, на мо
щастя, все чисто бачила у дiрочку. Вiн прийшов, а вона вхопила книжку,
лягла собi на диванi та й чита , та й чита , i не дивиться на його.
Потривай же, мось Гострохвостий! Виварю я тобi воду. (Хапа книжку й
ляга на диванi.)_
вихiд 10
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. Добривечiр, вфросино Сидоровно!
в ф р о с и н а мовчить i чита .
Г о с т р о х в о с т и й. Добривечiр вам! Низенько кланяюсь вам,
вфросино Сидоровно, аж до сиро© землi! Що це ви чита те? Певно, щось
дуже, дуже цiкаве, коли й не можете одiрватись. (Сiда коло вфросини й
загляда у книжку.)_ руслан Лазаревич! Мабуть, дуже вчена, дуже розумна
книжка, коли ви не можете одiрватись! (Загляда в книжку.)_ Дуже вчена,
дуже ласа рiч! (Вста й ходить по хатi.)_ Як же ваше здоров'я, ваше
драгоцiнне здоров'я, вфросино Сидоровно!
в ф р о с и н а мовчить i перегорту листки.
Г о с т р о х в о с т и й. (знов сiда й загляда в книжку)._
"Прекрасный Еруслан Лазаревич"... Дуже вчена рiч. (Вста й загляда в
кiмнату, в пекарню й кашля . Тихо.)_ Е! Щось тут та ! Чита та чита , й
слова не промовить до мене! Чи не зна вона, що я оце гуляв у Горпини та й
дурив стару вiдьму, нiби я хочу сватати Оленку? Але хто ж оце принiс сюди
звiстку? Не сама ж Горпина або сорока на хвостi! (голосно.)_ вфросино
Сидоровно! Чи не сердитесь ви чого на мене? Чи не обидив я вас чим, бувши
у вас в гостях?
в ф р о с и н а схоплю ться й ходить по хатi.
Г о с т р о х в о с т и й вста , пада на канапу й затуля очi руками.
в ф р о с и н а . Химко! Химко! Йди сюди та накури в хатi пахощами,
бо так i тхне на всю хату гнилими кислицями, неначе тiтка Горпина тiльки
що вийшла з хати. Пхе! Пхе!
Г о с т р о х в о с т и й. (вста й ходить слiдком за вфросиною)._ Вам
щось наговорили на мене, просто таки набрехали на мене. Правда, вфросино
Сидоровно? Клянуся вам, божуся; не вiрте тому: все те брехня.
в ф р о с и н а . Рада б не вiрити, та треба вiрити.
Г о с т р о х в о с т и й. Ви заговорили до мене! Який я щасливий, що
почув ваш срiбний голосочок, вфросино Сидоровно! За одно ласкаве слово
дякую вам. (Кланя ться.)_
в ф р о с и н а . Не дякуйте, бо нема за вiщо. Менi не дуже потрiбно
вашо© дяки. Обiйдемось.
Г о с т р о х в о с т и й. Ой вфросино Сидоровно! Я б оддав половину
свого вiку, щоб тiльки знати, за що ви кара те мене так тяжко! (Сiда на
стiльцi й затуля очi долонями.)_
в ф р о с и н а . Отак. Виплачтесь на похмiлля. В Оленки пили, а до
мене прийшли похмелятись.
Г о с т р о х в о с т и й. Хто вам набрехав, що я пив у Горпини
Корнi©вни?
в ф р о с и н а . Менi нiхто не брехав, ми з такiвських, що все
зна мо. Пхе! Як од вас тхне на всю хату; зовсiм так, як од мо © тiтки
Горпини. (Одмаху ться хусточкою.)_ Химко! Химко! Давай сюди курева.
ВИХIД 11
Т i с а м i й Х и м к а.
Х и м к а (дме в покришку)._ Оце схотiлося вам того курева! Кахи! Кахи!
Таке добре, аж у горлi душить! _(Тихо.)_ Це все примхи! Хочеться ©й цього
курева, неначе велика панi! (Голосно._)Чи годi, чи ще?
в ф р о с и н а . Кури ще, поки не викуриш злого духа.
Х и м к а. Та вже так накадила, що всi чорти повтiкали б з хати, якби
тiльки були, не проти ночi згадуючи.
в ф р о с и н а . Коли не всiх викурила, то викуриш, може, хоч
одного. Пхе! Пхе! Насилу перемогло тiтчин дух.
Х и м к а виходить.
ВИХIД 12
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
в ф р о с и н а . Чи добре ж вам там гулялось, Свириде Йвановичу?
Мабуть, було що ©сти, пити й по колiнця в вiвсi бродити.
Г о с т р о х в о с т и й. Ат, мусив зайти, коли стара затягла. Посидiв
трохи, побалакав... Та хiба ж ви не зна те, яке там балакання. Мiщанки
попились, почали спiвати, потiм почали плакати, потiм почали лаятись.
Насилу-силу втiк та оце прийшов до вас, щоб одвести трохи душу.
в ф р о с и н а . Сюди б то принесли свою душу... А може, ви покинули
свою душу в тiтки?
Г о с т р о х в о с т и й. Ви жарту те, вфросино Сидоровно. й-богу,
жарту те. Я сво © душi не покину будлi-де. Хiба покинув би ©© там, де буде
ваша душа, вфросино Сидоровно, там - i бiльше нiгде.
в ф р о с и н а. Чи гарно прибралася Оленка на той бал? Мабуть,
надiла шовкову сукню, убралася в золото та в срiбло, натягла кринолiн
отакелецький (показу ), _розпустила коафюру на головi, як гору. Ото шкода,
що менi не довелось подивитись на Оленчин убiр.
Г о с т р о х в о с т и й. Що це ви, вфросино Сидоровно! Хiба ж ви не
зна те Оленки! й-богу, жарту те! Хе-хе-хе!
в ф р о с и н а (з злiстю)._ Але правда, що вона гарна? Яке в не©
бiле личко, неначе хто обсипав борошном. Якi в не© блискучi великi очi. А
брови! Чи правда моя, Свириде Йвановичу?
Г о с т р о х в о с т и й (важко зiтха . Тихо)._ Ой правда, правда! Де
вже не правда! Ой очi, очi! А щiчки! (Голосно.)_ Як ви гостро жарту те,
вфросино Сидоровно. Але Оленка зовсiм не така, як ви малю те; то ваш язик
такий гарний, що з-пiд нього виходить якось все гарно. Ой вфросино
Сидоровно! (Вста й наближа ться до не©.)_ Як послухаю вашо© розмови, то
аж поздоровшаю.
в ф р о с и н а . Одначе слухали цiлий день, аж сiртук i жилетку
скинули з себе... Химко! Курева! Аж катеринку на радощах мусили найняти,
аж пiввiдра сивухи мусили купити. Химко! Курева! Ха-ха-ха!
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Чи не бiсовi п'янi мiщанки! Певно,
вже котрась забiгала сюди i все дочиста розбрехала. (Голосно.)_ Цьому
всьому неправда! Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести.
Я вам докажу, що я тут нi в чому не винен...
в ф р о с и н а . Куди ж пак! Докажу, що нi в чому не винен!
Ха-ха-ха! Химко! Давай курева!
Г о с т р о х в о с т и й. Не вiрте!
в ф р о с и н а . Вiрю!
Г о с т р о х в о с т и й. Ба не вiрте!
в ф р о с и н а . Ба вiрю! Бо як ви були в нас, то говорили до мене
облесливими словами, а очима поглядали скоса на Оленку. Я все постерегла.
Я постерегла, що нема правди на вашому язицi. (Бiга по хатi.)_
Г о с т р о х в о с т и й. (слiдком за нею)._ Ба не постерегли, бо я на
Оленку не дивився скоса. Я на вас дивився й хочу дивитись, i бiльш нi на
кого.
в ф р о с и н а . Я серджусь на вас! Я палаю огнем! Ой гаряче менi,
ой душно менi! Води! Води!
Г о с т р о х в о с т и й. Боже мiй! Бодай покорчило язики тим
проклятим брехухам, що набрехали на мене та розтривожили вас. (Бере пляшку
з водою, налива води.),_
в ф р о с и н а . Не дам над собою кепкувати. Ви дума те, що менi
треба вас, що в мене в паничах недостача? Та я вийду на ганок та тiльки
свисну, то назбiга ться ©х повнiсiнький двiр. вфросина Сидоровна не на те
вчилась в пансiйонi, щоб дати водити себе за нiс. Ой душно менi! Ой горю,
ой палаю! (Бiга по хатi.)_
в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч
вбiгають в хату.
ВИХIД 13
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й,
в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч.
в д о к i я К о р н i © в н а. вфросино! Що це з тобою? Чого тобi
душно?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Що тут за галас? Хто тут наробив галасу?
в д о к i я К о р н i © в н а. Що тут таке дi ться, що аж до крику
доходить? Що з тобою, вфросино? Чого це ти така червона? Чого це ти так
страшно розгорiлася?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Така червона, як жар. Борони боже чого!
Що це з вами, вфросино Сидоровно?
в ф р о с и н а . Чого вам треба? Що вам до того, чого я
розчервонiлась? Дайте менi покiй!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Де вже, дайте покiй. Люди молодi. Борони
боже чого: до напастi недалеко.
в ф р о с и н а . Ви, тату, йшли б босi в кiмнату спочивати; нащо вам
знати, чого я розгорiлась? Ви нас не розумi те, то й не питайте.
С и д i р С в и р и д о в и ч. То й не питатиму, а _то _швидко старий
стану.
в ф р о с и н а . Йшли б, мамо, в пекарню!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ходiм, стара! Це, бач, у них не
по-нашому: не так, як колись у нас було; пам'ята ш? Це в них по-модному,
по-теперiшньому. (Позiха .)_ От як свiт мiня ться, та й мода мiня ться.
(Виходить до кiмнати. в д о к i я К о р н i © в н а виходить в
пекарню.)_
ВИХIД 14
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. Заспокойтесь, вфросино Сидоровно! Прошу
вас, благаю, заспокойтесь! (Тихо.) Оце бiда! Ще як розсердиться та прожене
мене з хати, то прощавайте мо© надi© на Рябкове срiбло-золото! Ох! А тут
Волько та Берко пристають з векселями за довги. (Голосно)._ Сядьте та
поговоримо тихенько та любенько.
в ф р о с и н а . Про мене... говорiть що хочете, бо я втомилась.
(Сiда на канапi.)_
Г о с т р о х в о с т и й. Чи вже ж ви, вфросино Сидоровно, дума те,
що я й справдi люблю Оленку? Чи можна ж менi, Свиридовi Йвановичу, любити
мiщаночку, що з кошиком ганя по городу та кричить: "Сюди яблучок, сюди
солодких". _Пхе! Цього нiколи, нiколи не може бути.
в ф р о с и н а . Менi зда ться, що не може.
Г о с т р о х в о с т и й. А чи правда ж тому, щоб я таку дiвчину взяв
собi за жiнку? Чи тако© менi треба жiнки! Я знаюсь з неабиякими людьми. В
мене бувають вченi люди, в мене бувають усi митрополичi баси.
в ф р о с и н а . I справдi!
Г о с т р о х в о с т и й. Побий мене хрест святий, коли брешу; до мене
ходить в гостi сам Тарас, семiнарський солiст. Часом до пiвночi гуля мо та
спiва мо. Ну, скажiть же, чи можна ж менi мати таку жiнку, як Оленка? Чи
вона ж дотепна поговорити з ученими людьми, прийняти ©х? Менi треба тако©
жiнки, як ви, вфросино Сидоровно!
З дверей кiмнати вигляда голова Рябкова,
з дверей пекарнi висову ться голова вдокi© Корнi©вни, а з-за не©
вигляда Химка,
сп'явшись навшпиньки.
Рябко, вглядiвши жiнчину й Химчину голови, мота головою й кива рукою,
щоб вони поховались. Жiнка свариться на його.
в ф р о с и н а . Тiльки тако©, як я? Спасибi вам _за честь, коли ви
так дума те; ми не гонимось за такою честю.
Г о с т р о х в о с т и й. Ви мене не розумi те, вфросино Сидоровно! Я
не хотiв би iншо© жiнки, окрiм вас. Ви - й бiльше нiхто! Або ви, або
нiхто!
в ф р о с и н а (тихо)._ Чом же це вiн не ста передо мною
навколiшки, як той вусатий копитан перед мадамою?
Г о с т р о х в о с т и й. Ви не вiрите? (Приступа .) _Ви не вiрите?
Так знайте ж, що я бiльше нiкого не любив, не люблю й не любитиму, окрiм
вас. Як побачив я вашу, таку заввишки, як дзвiниця, коафюру на головi, то
трохи не вмер на мiсцi. Як почув я вашу вчену розмову, то й поклав, що для
мо © компанi© треба тако© жiнки, як ви.
в ф р о с и н а (тихо)._ Оце менi трохи подоба ться. (Голосно.)_
Може... не знаю. (Кокетливо.)_
З дверей знов виглядають голови Сидора Свиридовича й вдокi© Корнi©вни.
Вони обо сваряться одне на другого й кивають головами.
Г о с т р о х в о с т и й. (пада навколiшки перед вфросиною)._
вфросино Сидоровно! Без вас менi не жити на свiтi! Якби я так часто ходив
до Братського монастиря, як часто ходжу попiд вашими вiкнами, я б давно
уже присвятився. Вiрте менi, що говорю правду!
в ф р о с и н а . Якби пак можна було заглянути в вашу душу та
подивитись в ваше серце!
Г о с т р о х в о с т и й. То там ви побачили б, що золотими
слов'янськими буквами написано: вфросина Сидоровна Рябкова. Ой, якби
золотий ключ од вашого серця та лежав в мо © душi в кишенi, який би я був
щасливий! А! Я б щогодини одмикав би ваше серце та все дивився на його! Я
б не ©в, я б не пив, я б не курив три днi, тиждень, та все заглядав би в
ваше серце. вфросино Сидоровно! Що ж ви скажете? (Бере ©© за руку.)_
З-за дверей Рябко i його жiнка радiсно кивають одно другому.
в ф р о с и н а . Я... я... дайте менi трохи подумати! (Затуля очi й
лоб долонею.)_ Я так стривожена, так стривожена; так якось все сталось
несподiвано, негада-но! Я... Я даю вам свою руку (пода руку),_ але треба
попереду спитати батька-матерi! Вибачайте менi, що я вас на часочок
покину. (Виходить у кiмнату. Мати йде з пекарнi слiдком за нею в
кiмнату.)_
ВИХIД 15
Г о с т р о х в о с т и й сам.
Г о с т р о х в о с т и й. Ну, випав деньок менi сьогоднi! Якби два
такi деньки, то хоч i на Щекавику. Так вфросина моя! Яку ж жiнку матиму
тепер! Ффф! Висока, та широка, та на головi пiвпуда кiс! Кругом панi! А
шлейф! А розуму, а розуму! От тепер, Свириде Йвано-вичу, гуляй на всi
застави! Грошi , лавка , ще й до того жiнка панi ! А Оленка... Та що
менi Оленка? Знайдемо десять таких Оленок, аби тiльки охота. Не перший i
не останнiй Свирид Йванович дурить жiнок та дiвчат.
ВИХIД 16
Г о с т р о х в о с т и й, в ф р о с и н а , _
в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч.
в ф р о с и н а , в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р
и д о в и ч виходять.
С и д i р С в и р и д о в и ч все нюха табаку й прикашлю .
Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, вдокi Корнi©вно!
Я переговорив з вашою розумною дочкою вфросиною Сидоровною про одну дуже
важну рiч, про котру ви вже, певно, зна те. Я хочу женитись з вфросиною
Сидоровною, i вона вже дала менi сво слово, а тепер прошу й вас, як
батька й матiр, чи згодитесь ви на те?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Як моя дочка вфросина Сидоровна так
хотять, то нам, старим, нiчого перечити.
в д о к i я К о р н i © в н а. Еге... нiчого перечити. Я ж кажу,
нiчого перечити.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Тiльки, тiльки... менi казала звiсна на
ввесь Печерська брехуха Меропiя i цiлосвiтня брехуха башмачниця i
пiдбрехачка бублейниця... нiби ви посватали Оленку: так нам якось нiяково
одбивати жениха од Оленки.
Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, вдокi Корнi©вно!
Ви самi сказали, що то за люди Меропiя, башмачниця й бублейниця. Може, я
вам не до вподоби, а ви тiльки Оленкою хочете мене одiпхнути?
С и д i р С в и р и д о в и ч i в д о к i я К о р н i © в н а. Борони
боже! Чи то можна? Чи то можна? Ми кращого жениха не хочемо для вфросини,
як ви, Свириде Йвановичу.
Г о с т р о х в о с т и й. Коли так, то кланяюсь вам низенько i дякую
вам за ваше слово. (Цiлу ться тричi з Сидором Свиридовичем i вдокi ю
Корнi©вною.)_ Об iнших рiчах я пришлю сватiв поговорити хоч би й завтра.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Хоч i сьогодня! Я не ворог сво©й дочцi.
Що в мене в скринi, то все вфросинине.
в д о к i я К о р н i © в н а. Все вфросинине: аж чотири шовковi
сукнi, та ще й дорогi: по три карбованцi за аршин сама платила; п'ять пар
черевикiв на таких високих закаблучках...
в ф р о с и н а . Годi вам, мамо!
в д о к i я К о р н i © в н а. Що правда, то не грiх.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Одначе з тих закаблукiв та
черевикiв мало користi! (г о л о сно,)_ Придбали ви сво©й дочцi, мабуть,
дещо й лучче од черевикiв.
в д о к i я К о р н i © в н а. Чого в мо © вфросини тiльки нема!
Одного золота накупили...
в ф р о с и н а . Годi-бо, мамо! ж охота розказувати!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Про мене, хоч i до зару- чин. За мною
дiло не стало. Тiльки, мабуть, у нашо© вфросини й золотого персня нема.
Вона така молоденька! Об тiм ще й не думала й не гадала.
в д о к i я К о р н i © в н а. Де там нема! Ще позаторiк купила.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли перснi, то й помiняйтесь, дiти,
нехай ми, старi, на старостi лiт натiшимось вами.
в д о к i я К о р н i © в н а виносить з кiмнати перстень i надiва
вфросинi на палець;
Г о с т р о х в о с т и й i в ф р о с и н а мiняються перснями.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли так добре склалося дiло, то й за
могорич. Покликати б, стара, сестру Горпину.
Г о с т р о х в о с т и й. (як опечений)._ Ой, не треба! Вони з Оленкою
тепер натомились: мабуть, вже сплять.
в ф р о с и н а . Неначе зроду не бачили тiтки! Сказати правду всiм у
вiчi, менi б не хотiлось, щоб моя тiтка була на мо©м весiллi. Вона тут
нашуробурить так, що менi буде сором перед мо©ми пансiонськими подругами.
Г о с т р о х в о с т и й. Який у вас великий розум. вфросино
Сидоровно! Я тiльки стою та дивуюсь, витрiщивши очi. Отак i менi зда ться,
як вам. Чи не можна б було нам повiнчатись хоч би i сi © недiлi, щоб
Скавичиха i не прочула про те?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Трохи буде швидко. Та треба ж i дочцi
сукню бiлу пошити.
в д о к i я К о р н i © в н а. Вже готова й сукня, й бiлi черевики
купила я сама. Тiльки взяти в лавцi бiлi трясучки на голову та дещо до
сукнi попришпилювати, та хоч i завтра до вiнця.
Г о с т р о х в о с т и й. Ото й добре! То й повiнча мось у недiлю.
В с i. Хоч i в недiлю. Нiчого нам одкладати.
Завiса пада _
_
ДIЯ П'ЯТА_
Двiр Рябка; на дворi сто©ть хата з ганком; направо - баркан з брамою i
хвiрткою, налiво, пiд гору - сад, обгороджений тином.
Далеко видно гори, на горах - Андрi©вська церква, Десятинна, Софiйський
собор.
Сонце на заходi.
ВИХIД 1
Х и м к а с а м а.
Х и м к а (замiта двiр мiтлою)._ Другим людям недiля, а тобi нема нi
празника, нi недiлi в сих хазя©нiв. Вони весiлля справляють, а ти мети
двiр у недiлю, ще й пiском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач
велика панi по©де вiнчатись. Зна мо, з яких ви панiв. I я була б такою
самою панею, якби був живий мiй чоловiк.
ВИХIД 2
Х и м к а й С и д i р С в и р и д о в и ч.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Химко? Пiймай собаку та прив'яжи на
ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обiрвала якiй-небудь паннi
весiльно© сукнi. (Входить у хату.)_
Х и м к а. Хiба в мене собачi ноги, щоб я за собаками бiгала?
вихiд з
Н а с т я, О л ь г а й В а р в а р а.
Н а с т я входить в хвiртку i йде до ганку.
За нею входять О л ь г а й В а р в а р а, убранi по-весiльному.
О л ь г а i В а р в а р а (до Настi)._ Добривечiр тобi! Потривай лиш!
Як ми разом з'©хались, неначе змовились.
Н а с т я (ста серед двора)._ Доброго здоров'ячка, мо© дорогi.
(Цiлу ться з обома.)_
О л ь г а (до Настi)._ Як же ти гарно убралась! Зовсiм, як до вiнця.
Яка гарна матерiя! (Лапа .)_ А по чому аршин?
Н а с т я. Трошки дорога матерiя: по два карбованцi платила.
В а р в а р а (тихо)._ Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по
пiвтора карбованцi.
О л ь г а (до Настi)._ Для тво © сукнi коли б не одкинувся
Гострохвостий од сво © вфросини.
В а р в а р а. Я б на його мiсцi одкинулась од не© й без того.
Н а с т я. Вже й бере! I де в його тi очi були? Хiба ж у нас нема
кращих паннiв. Сам як чорнобривець, а бере сову.
В а р в а р а. Вже й бере! Нiс, як карлючка! (Смi ться.)_
О л ь г а. Очi, як цибуля. (Смi ться.)_
Н а с т я. Одначе чого ж ми тут сто©мо? Ходiмо в хату.
схотiлось, наче малiй дитинi.
в д о к i я К о р н i © в н а. Чи то ж менi? Та то ж тобi!
ВИХIД 2
Т i с а м i й б а ш м а ч н и ц я.
Б а ш м а ч н и ц я (вбiга з кошиком)._ Добривечiр вам, Сидоре
Свиридовичу, i вам, вдокi Корнi©вно! Як же вам можна не бути на iменинах
у Горпини Корнi©вни!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Як же пiти, коли вфросина шапку
сховала! Якби пак увечерi, то можна б i без шапки, а то вдень.
в д о к i я К о р н i © в н а. Схаменись, старий! Що ти верзеш? Не
пiшли, бо чогось послабли усi.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Еге! Чогось справдi у нас роти послабли:
й самi не розберуть, чого хотять. (Позiха .) Ой,_ це неспроста щось.
Б а ш м а ч н и ц я. Мабуть, наслано. Було й менi таке торiк пiсля
iменин Горпини Корнi©вни. Цiлий день так позiхала, що мусила кликати
шептуху.
в д о к i я К о р н i © в н а. Сiдайте ж та розкажiть, як там було в
сестри? Що ©ли, що пили, хто був, хто що робив?
Б а ш м а ч н и ц я. Були на обiдi пироги, була локшина з гускою,
печена курка, печене порося, шулики, ще й катеринка на закуску. Так
нагулялись, так натанцювались! Але не сяду, бо забiгла до вас по дорозi.
Там був i Гострохвостий: таки добре витрусив кишенi на горiлку та на
музики. Чи ви зна те, що Оленка вже засватана за Гострохвостого?
в д о к i я К о р н i © в н а. Чи вже ж? За Гострохвостого?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Брехня!
Б а ш м а ч н и ц я. Вибачайте-бо, Сидоре Свиридовичу: хто бреше, тому
легше. Пропили ми навiки Оленку! Гострохвостий найняв катеринку та аж
сiртука й жилетку скинув, так вибивав тропака. Ой боже мiй, як колiна й
литки болять, наче хто ломакою побив! Прощайте, серце! (Цiлу ться з
хазяйкою.)_ Та нiкому, та нiкому, нiкому не кажiть, бо такий приказ. Я оце
тiльки вам i кажу. (Виходить i на порозi збiга ться з бублейницею.)_ Ой
лишенько! Оце трохи з нiг не звалила! (Виходить.)_
вихiд 3
в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i б у б
л е й н и ц я.
Б у б л е й н и ц я. Бий тебе сила божа! Трохи менi носа не розбила
сво ю мордою. Добривечiр вам, кумо! (Цiлу ться.)_ Чи живi, чи здоровi? А
вас не було на iменинах у Горпини Корнi©вни, а ми пили сватання! Чи ви
зна те, що Оленка засватана за Гострохвостого, тiльки нiкому, нiкому не
кажiть, бо такий приказ, щоб нiхто не знав. Прощайте! Так загулялась, так
загулялась, аж очiпок з голови злазить. (Поправля очiпок i виходить. На
порозi збiга ться з Меропi ю.)_ Ой! Оце! Аж забилась об вас!
ВИХIД 4
в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i М е р
о п i я.
М е р о п i я. Оце! Аж тiм'ям об дверi вдарилась. (Входить.)_ Господи,
Iсусе Христе, сине божий, помилуй нас!
С и д i р С в и р и д о в и ч (басом)._ А-мi-нь.
М е р о п i я. Добривечiр вам! Як вас господь милу ?
в д о к i я К о р н i © в н а. Вашими молитвами ще ворушимось до
котрого часу. Сiдайте, прошу вас!
М е р о п i я. Спасибi вам, нiколи. Далеко дибати додому. Коли б ви,
вдокi Корнi©вно, знали, як я сьогодня нагрiшила у Горпини Корнi©вни; так
нагрiшила, що насилу несу сво© прегрiшення на Пе-черське.
С и д i р С в и р и д о в и ч. То вкиньте ту в'язку грiхiв у канаву,
нехай там потоне у безднi. Чи варто ж нести таку нечисть аж на Печерське!
М е р о п i я. Якби ж пак можна було... Так нас приймала Горпина
Корнi©вна, так частувала, так припрошувала, що я одмагалась, одмагалась та
й... (Маха руками.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Та й нагрiшили повне сито й решето.
М е р о п i я. Та ще й як приймала нас! Бо Оленку засватали.
Гострохвостий засватався. Гарного зятя матиме Горпина Корнi©вна!
(Заточу ться.)_ Прощайте! Зоставайтесь собi дома. (Виходить i не потрапля
в дверi та в вiкно, пiдiйма ногу.)_ Оце як високо поробили пороги!
(Знаходить дверi й виходить.)_
ВИХIД 5
С и д i р С в и р и д о в и ч i в д о к i я К о р н i © в н а.
С и д i р С в и р и д о в и ч (вдаривши об поли руками)._ От тобi й
жених! Коли не брешуть оцi сороки.
в д о к i я К о р н i © в н а (вдаривши об поли руками)._ От тобi й
Гострохвостий! Та, мабуть, i не брешуть, бо аж втрьох одно говорили.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Авжеж утрьох трудно брехати, не те що
одному. От тобi втеряли розумного чоловiка! Де ж тепер достанеш такого
розумного зятя?
в д о к i я К о р н i © в н а (з плачем, взявшись за голову)._ Ой
бiдна моя голiвонька! Що ж то станеться з нашою вфросинкою? Де ж тепер у
свiтi знайти такого жениха для нашо© вфросини?
С и д i р С в и р и д о в и ч хапа ться за голову. Обо бiгають по
хатi.
ВИХIД 6
С и д i р С в и р и д о в и ч, в д о к i я К о р н i © в н а i в ф
р о с и н а .
в ф р о с и н а (виходить з кiмнати)._ Що це з вами сталося? Чого це
ви так бiдка тесь?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Де ж пак не бiдкатись?
в д о к i я К о р н i © в н а. Де ж пак не бiдкатись! Коли б ти
знала... та не хочу казати... Кажи вже ти! (До Сидора Свиридовича.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Кажи вже ти, бо в мене язик став, як
колода: нiяк не повернеться.
в ф р о с и н а . Кажiть-бо, не мучте мене! Яке там нещастя сталося?
Певно, щось таке, що доброго слова не варто.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Де ж там не варто, коли варто. Ой боже
мiй!
в д о к i я К о р н i © в н а. Тут забiгали до нас аж три куми
Горпини Корнi©вни та казали, що на iменинах у Горпини Корнi©вни був
Гострохвостий...
в ф р о с и н а . Був Гострохвостий! А як вiн смiв там бути, не
спитавшись мене? Потривай же, мось Гострохвостий! Я ж тобi виварю воду!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Еге, вивариш воду, коли вiн уже посватав
Оленку.
в ф р о с и н а . Оленку? Посватав Гострохвостий? Ха! Ха! Ха! Оцьому
диву я нiколи не пойму вiри! Ха! Ха! Ха! Ха!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Добре ха-ха-ха, коли вже й могорич пили,
а може, вже й заручини були. Тут аж три сороки прилiтали та брехали...
трохи не побились отам, на порозi.
в ф р о с и н а . Коли б сюди прилетiло сто сорок i сто ворон з ними,
то я б не пойняла ©м вiри. Гострохвостий i Оленка! Гострохвостий посватав
Оленку! Ха! Ха! Ха! (Iстерично регочеться.)_
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ха! _Ха! Ха! А справдi, трохи смiшно!
в д о к i я К о р н i © в н а. вфросинко! Як ти страшно смi шся!
Боже мiй! Перестань! Не смiйся! А ти, старий, чого скалиш зуби? На кутнi
засмi шся! Не смiйся!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Не смiйся, коли смiшно. Ха-ха-ха!
(Смi ться.)_
в ф р о с и н а . Ха-ха-ха! От би послухати, як Гострохвостий говорив
там з Оленкою! I об чiм вiн говорив з нею? А вона, мабуть, тiльки очима
клiпала, слухаючи його. Ха-ха-ха! Неправда тому, неправда! (Пада на
канапу й задуму ться.)_ А що як правда! Оленка гарна... А що як правда! Не
дурно вiн тодi так поглядав на Оленку, так чiплявся до не©. Вже вiн не
дурно забрiв до тiтки в гостi. Постiй же, мось Гострохвостий! Попаду я
тебе на сво© зуби!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Не журися, серце вфросино! Хоч
Гострохвостий i гарний, i розумний, кат його не взяв, але не тiльки свiту,
що в вiкнi.
в ф р о с и н а . Ой боже мiй, ще й допiкають.
в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч. Оце,
боже мiй!
в ф р о с и н а (вста й ходить по хатi)._ Ой, не допiкайте менi,
дайте менi спокiй, йдiть собi до кiмнати.
в д о к i я К о р н i © в н а виходить у пекарню,
С и д i р С в и р и д о в и ч виходить до кiмнати.
ВИХIД 7
в ф р о с и н а сама. Ходить по кiмнатi й дума .
в ф р о с и н а . Чи вже оце Оленка причарувала його сво©ми чорними
очима? Вже не розумом, не язиком вона приворожила його... Чи вже ж у не©
очi темнiшi, брови чорнiшi, лице бiлiше, нiж у мене? (Дивиться в
дзеркало.)_ Оленка гарна, нiгде правди дiти: брови, як оксамит, як шовковi
шнурочки, очi блискучi... Ой серце мо , серце мо ! Нащо ж вiн приворожив
мо серце сво©ми чорними кучерями, тими карими очима, тими розумними
солодкими словами... (Пада на канапу й плаче. Схоплю ться з канапи.)_
Покинув мене для просто© мiщанки, для перекупки, для дочки Горпини
Скавичихи. Постiй же ти, Свириде Йвановичу! Не подарую тобi цього! Вмру -
не подарую! (Бiга по хатi.)_ Я тобi оддячу, не тепер, то в четвер. Я тобi
докажу, хто я i що я! Я тобi докажу, що я - вфросина Рябкова, а не якась
Оленка Скавичiвна. (Бiга по хатi.)_
ВИХIД 8
в ф р о с и н а i в д о к i я К о р н i © в н а.
в д о к i я К о р н i © в н а (вигляда з пекарнi)_. вфросино!
вфросинко! Гострохвостий йде! й-богу, йде! Химка прийшла з льоху та й
бачила, що вiн ввiйшов у нашу хвiртку. (Виходить.)_
ВИХIД 9
в ф р о с и н а сама.
в ф р о с и н а . Iде! (Тривожно.)_ Що ж менi робити, як iз ним
говорити! Чи стоячи, чи сидячи, чи лежачи? Ага!! Прийму я його лежачи, як
прийняла колись наша мадам у пансiйонi свого вусатого копитана. Я, на мо
щастя, все чисто бачила у дiрочку. Вiн прийшов, а вона вхопила книжку,
лягла собi на диванi та й чита , та й чита , i не дивиться на його.
Потривай же, мось Гострохвостий! Виварю я тобi воду. (Хапа книжку й
ляга на диванi.)_
вихiд 10
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. Добривечiр, вфросино Сидоровно!
в ф р о с и н а мовчить i чита .
Г о с т р о х в о с т и й. Добривечiр вам! Низенько кланяюсь вам,
вфросино Сидоровно, аж до сиро© землi! Що це ви чита те? Певно, щось
дуже, дуже цiкаве, коли й не можете одiрватись. (Сiда коло вфросини й
загляда у книжку.)_ руслан Лазаревич! Мабуть, дуже вчена, дуже розумна
книжка, коли ви не можете одiрватись! (Загляда в книжку.)_ Дуже вчена,
дуже ласа рiч! (Вста й ходить по хатi.)_ Як же ваше здоров'я, ваше
драгоцiнне здоров'я, вфросино Сидоровно!
в ф р о с и н а мовчить i перегорту листки.
Г о с т р о х в о с т и й. (знов сiда й загляда в книжку)._
"Прекрасный Еруслан Лазаревич"... Дуже вчена рiч. (Вста й загляда в
кiмнату, в пекарню й кашля . Тихо.)_ Е! Щось тут та ! Чита та чита , й
слова не промовить до мене! Чи не зна вона, що я оце гуляв у Горпини та й
дурив стару вiдьму, нiби я хочу сватати Оленку? Але хто ж оце принiс сюди
звiстку? Не сама ж Горпина або сорока на хвостi! (голосно.)_ вфросино
Сидоровно! Чи не сердитесь ви чого на мене? Чи не обидив я вас чим, бувши
у вас в гостях?
в ф р о с и н а схоплю ться й ходить по хатi.
Г о с т р о х в о с т и й вста , пада на канапу й затуля очi руками.
в ф р о с и н а . Химко! Химко! Йди сюди та накури в хатi пахощами,
бо так i тхне на всю хату гнилими кислицями, неначе тiтка Горпина тiльки
що вийшла з хати. Пхе! Пхе!
Г о с т р о х в о с т и й. (вста й ходить слiдком за вфросиною)._ Вам
щось наговорили на мене, просто таки набрехали на мене. Правда, вфросино
Сидоровно? Клянуся вам, божуся; не вiрте тому: все те брехня.
в ф р о с и н а . Рада б не вiрити, та треба вiрити.
Г о с т р о х в о с т и й. Ви заговорили до мене! Який я щасливий, що
почув ваш срiбний голосочок, вфросино Сидоровно! За одно ласкаве слово
дякую вам. (Кланя ться.)_
в ф р о с и н а . Не дякуйте, бо нема за вiщо. Менi не дуже потрiбно
вашо© дяки. Обiйдемось.
Г о с т р о х в о с т и й. Ой вфросино Сидоровно! Я б оддав половину
свого вiку, щоб тiльки знати, за що ви кара те мене так тяжко! (Сiда на
стiльцi й затуля очi долонями.)_
в ф р о с и н а . Отак. Виплачтесь на похмiлля. В Оленки пили, а до
мене прийшли похмелятись.
Г о с т р о х в о с т и й. Хто вам набрехав, що я пив у Горпини
Корнi©вни?
в ф р о с и н а . Менi нiхто не брехав, ми з такiвських, що все
зна мо. Пхе! Як од вас тхне на всю хату; зовсiм так, як од мо © тiтки
Горпини. (Одмаху ться хусточкою.)_ Химко! Химко! Давай сюди курева.
ВИХIД 11
Т i с а м i й Х и м к а.
Х и м к а (дме в покришку)._ Оце схотiлося вам того курева! Кахи! Кахи!
Таке добре, аж у горлi душить! _(Тихо.)_ Це все примхи! Хочеться ©й цього
курева, неначе велика панi! (Голосно._)Чи годi, чи ще?
в ф р о с и н а . Кури ще, поки не викуриш злого духа.
Х и м к а. Та вже так накадила, що всi чорти повтiкали б з хати, якби
тiльки були, не проти ночi згадуючи.
в ф р о с и н а . Коли не всiх викурила, то викуриш, може, хоч
одного. Пхе! Пхе! Насилу перемогло тiтчин дух.
Х и м к а виходить.
ВИХIД 12
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
в ф р о с и н а . Чи добре ж вам там гулялось, Свириде Йвановичу?
Мабуть, було що ©сти, пити й по колiнця в вiвсi бродити.
Г о с т р о х в о с т и й. Ат, мусив зайти, коли стара затягла. Посидiв
трохи, побалакав... Та хiба ж ви не зна те, яке там балакання. Мiщанки
попились, почали спiвати, потiм почали плакати, потiм почали лаятись.
Насилу-силу втiк та оце прийшов до вас, щоб одвести трохи душу.
в ф р о с и н а . Сюди б то принесли свою душу... А може, ви покинули
свою душу в тiтки?
Г о с т р о х в о с т и й. Ви жарту те, вфросино Сидоровно. й-богу,
жарту те. Я сво © душi не покину будлi-де. Хiба покинув би ©© там, де буде
ваша душа, вфросино Сидоровно, там - i бiльше нiгде.
в ф р о с и н а. Чи гарно прибралася Оленка на той бал? Мабуть,
надiла шовкову сукню, убралася в золото та в срiбло, натягла кринолiн
отакелецький (показу ), _розпустила коафюру на головi, як гору. Ото шкода,
що менi не довелось подивитись на Оленчин убiр.
Г о с т р о х в о с т и й. Що це ви, вфросино Сидоровно! Хiба ж ви не
зна те Оленки! й-богу, жарту те! Хе-хе-хе!
в ф р о с и н а (з злiстю)._ Але правда, що вона гарна? Яке в не©
бiле личко, неначе хто обсипав борошном. Якi в не© блискучi великi очi. А
брови! Чи правда моя, Свириде Йвановичу?
Г о с т р о х в о с т и й (важко зiтха . Тихо)._ Ой правда, правда! Де
вже не правда! Ой очi, очi! А щiчки! (Голосно.)_ Як ви гостро жарту те,
вфросино Сидоровно. Але Оленка зовсiм не така, як ви малю те; то ваш язик
такий гарний, що з-пiд нього виходить якось все гарно. Ой вфросино
Сидоровно! (Вста й наближа ться до не©.)_ Як послухаю вашо© розмови, то
аж поздоровшаю.
в ф р о с и н а . Одначе слухали цiлий день, аж сiртук i жилетку
скинули з себе... Химко! Курева! Аж катеринку на радощах мусили найняти,
аж пiввiдра сивухи мусили купити. Химко! Курева! Ха-ха-ха!
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Чи не бiсовi п'янi мiщанки! Певно,
вже котрась забiгала сюди i все дочиста розбрехала. (Голосно.)_ Цьому
всьому неправда! Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести.
Я вам докажу, що я тут нi в чому не винен...
в ф р о с и н а . Куди ж пак! Докажу, що нi в чому не винен!
Ха-ха-ха! Химко! Давай курева!
Г о с т р о х в о с т и й. Не вiрте!
в ф р о с и н а . Вiрю!
Г о с т р о х в о с т и й. Ба не вiрте!
в ф р о с и н а . Ба вiрю! Бо як ви були в нас, то говорили до мене
облесливими словами, а очима поглядали скоса на Оленку. Я все постерегла.
Я постерегла, що нема правди на вашому язицi. (Бiга по хатi.)_
Г о с т р о х в о с т и й. (слiдком за нею)._ Ба не постерегли, бо я на
Оленку не дивився скоса. Я на вас дивився й хочу дивитись, i бiльш нi на
кого.
в ф р о с и н а . Я серджусь на вас! Я палаю огнем! Ой гаряче менi,
ой душно менi! Води! Води!
Г о с т р о х в о с т и й. Боже мiй! Бодай покорчило язики тим
проклятим брехухам, що набрехали на мене та розтривожили вас. (Бере пляшку
з водою, налива води.),_
в ф р о с и н а . Не дам над собою кепкувати. Ви дума те, що менi
треба вас, що в мене в паничах недостача? Та я вийду на ганок та тiльки
свисну, то назбiга ться ©х повнiсiнький двiр. вфросина Сидоровна не на те
вчилась в пансiйонi, щоб дати водити себе за нiс. Ой душно менi! Ой горю,
ой палаю! (Бiга по хатi.)_
в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч
вбiгають в хату.
ВИХIД 13
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й,
в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч.
в д о к i я К о р н i © в н а. вфросино! Що це з тобою? Чого тобi
душно?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Що тут за галас? Хто тут наробив галасу?
в д о к i я К о р н i © в н а. Що тут таке дi ться, що аж до крику
доходить? Що з тобою, вфросино? Чого це ти така червона? Чого це ти так
страшно розгорiлася?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Така червона, як жар. Борони боже чого!
Що це з вами, вфросино Сидоровно?
в ф р о с и н а . Чого вам треба? Що вам до того, чого я
розчервонiлась? Дайте менi покiй!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Де вже, дайте покiй. Люди молодi. Борони
боже чого: до напастi недалеко.
в ф р о с и н а . Ви, тату, йшли б босi в кiмнату спочивати; нащо вам
знати, чого я розгорiлась? Ви нас не розумi те, то й не питайте.
С и д i р С в и р и д о в и ч. То й не питатиму, а _то _швидко старий
стану.
в ф р о с и н а . Йшли б, мамо, в пекарню!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ходiм, стара! Це, бач, у них не
по-нашому: не так, як колись у нас було; пам'ята ш? Це в них по-модному,
по-теперiшньому. (Позiха .)_ От як свiт мiня ться, та й мода мiня ться.
(Виходить до кiмнати. в д о к i я К о р н i © в н а виходить в
пекарню.)_
ВИХIД 14
в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. Заспокойтесь, вфросино Сидоровно! Прошу
вас, благаю, заспокойтесь! (Тихо.) Оце бiда! Ще як розсердиться та прожене
мене з хати, то прощавайте мо© надi© на Рябкове срiбло-золото! Ох! А тут
Волько та Берко пристають з векселями за довги. (Голосно)._ Сядьте та
поговоримо тихенько та любенько.
в ф р о с и н а . Про мене... говорiть що хочете, бо я втомилась.
(Сiда на канапi.)_
Г о с т р о х в о с т и й. Чи вже ж ви, вфросино Сидоровно, дума те,
що я й справдi люблю Оленку? Чи можна ж менi, Свиридовi Йвановичу, любити
мiщаночку, що з кошиком ганя по городу та кричить: "Сюди яблучок, сюди
солодких". _Пхе! Цього нiколи, нiколи не може бути.
в ф р о с и н а . Менi зда ться, що не може.
Г о с т р о х в о с т и й. А чи правда ж тому, щоб я таку дiвчину взяв
собi за жiнку? Чи тако© менi треба жiнки! Я знаюсь з неабиякими людьми. В
мене бувають вченi люди, в мене бувають усi митрополичi баси.
в ф р о с и н а . I справдi!
Г о с т р о х в о с т и й. Побий мене хрест святий, коли брешу; до мене
ходить в гостi сам Тарас, семiнарський солiст. Часом до пiвночi гуля мо та
спiва мо. Ну, скажiть же, чи можна ж менi мати таку жiнку, як Оленка? Чи
вона ж дотепна поговорити з ученими людьми, прийняти ©х? Менi треба тако©
жiнки, як ви, вфросино Сидоровно!
З дверей кiмнати вигляда голова Рябкова,
з дверей пекарнi висову ться голова вдокi© Корнi©вни, а з-за не©
вигляда Химка,
сп'явшись навшпиньки.
Рябко, вглядiвши жiнчину й Химчину голови, мота головою й кива рукою,
щоб вони поховались. Жiнка свариться на його.
в ф р о с и н а . Тiльки тако©, як я? Спасибi вам _за честь, коли ви
так дума те; ми не гонимось за такою честю.
Г о с т р о х в о с т и й. Ви мене не розумi те, вфросино Сидоровно! Я
не хотiв би iншо© жiнки, окрiм вас. Ви - й бiльше нiхто! Або ви, або
нiхто!
в ф р о с и н а (тихо)._ Чом же це вiн не ста передо мною
навколiшки, як той вусатий копитан перед мадамою?
Г о с т р о х в о с т и й. Ви не вiрите? (Приступа .) _Ви не вiрите?
Так знайте ж, що я бiльше нiкого не любив, не люблю й не любитиму, окрiм
вас. Як побачив я вашу, таку заввишки, як дзвiниця, коафюру на головi, то
трохи не вмер на мiсцi. Як почув я вашу вчену розмову, то й поклав, що для
мо © компанi© треба тако© жiнки, як ви.
в ф р о с и н а (тихо)._ Оце менi трохи подоба ться. (Голосно.)_
Може... не знаю. (Кокетливо.)_
З дверей знов виглядають голови Сидора Свиридовича й вдокi© Корнi©вни.
Вони обо сваряться одне на другого й кивають головами.
Г о с т р о х в о с т и й. (пада навколiшки перед вфросиною)._
вфросино Сидоровно! Без вас менi не жити на свiтi! Якби я так часто ходив
до Братського монастиря, як часто ходжу попiд вашими вiкнами, я б давно
уже присвятився. Вiрте менi, що говорю правду!
в ф р о с и н а . Якби пак можна було заглянути в вашу душу та
подивитись в ваше серце!
Г о с т р о х в о с т и й. То там ви побачили б, що золотими
слов'янськими буквами написано: вфросина Сидоровна Рябкова. Ой, якби
золотий ключ од вашого серця та лежав в мо © душi в кишенi, який би я був
щасливий! А! Я б щогодини одмикав би ваше серце та все дивився на його! Я
б не ©в, я б не пив, я б не курив три днi, тиждень, та все заглядав би в
ваше серце. вфросино Сидоровно! Що ж ви скажете? (Бере ©© за руку.)_
З-за дверей Рябко i його жiнка радiсно кивають одно другому.
в ф р о с и н а . Я... я... дайте менi трохи подумати! (Затуля очi й
лоб долонею.)_ Я так стривожена, так стривожена; так якось все сталось
несподiвано, негада-но! Я... Я даю вам свою руку (пода руку),_ але треба
попереду спитати батька-матерi! Вибачайте менi, що я вас на часочок
покину. (Виходить у кiмнату. Мати йде з пекарнi слiдком за нею в
кiмнату.)_
ВИХIД 15
Г о с т р о х в о с т и й сам.
Г о с т р о х в о с т и й. Ну, випав деньок менi сьогоднi! Якби два
такi деньки, то хоч i на Щекавику. Так вфросина моя! Яку ж жiнку матиму
тепер! Ффф! Висока, та широка, та на головi пiвпуда кiс! Кругом панi! А
шлейф! А розуму, а розуму! От тепер, Свириде Йвано-вичу, гуляй на всi
застави! Грошi , лавка , ще й до того жiнка панi ! А Оленка... Та що
менi Оленка? Знайдемо десять таких Оленок, аби тiльки охота. Не перший i
не останнiй Свирид Йванович дурить жiнок та дiвчат.
ВИХIД 16
Г о с т р о х в о с т и й, в ф р о с и н а , _
в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч.
в ф р о с и н а , в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р
и д о в и ч виходять.
С и д i р С в и р и д о в и ч все нюха табаку й прикашлю .
Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, вдокi Корнi©вно!
Я переговорив з вашою розумною дочкою вфросиною Сидоровною про одну дуже
важну рiч, про котру ви вже, певно, зна те. Я хочу женитись з вфросиною
Сидоровною, i вона вже дала менi сво слово, а тепер прошу й вас, як
батька й матiр, чи згодитесь ви на те?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Як моя дочка вфросина Сидоровна так
хотять, то нам, старим, нiчого перечити.
в д о к i я К о р н i © в н а. Еге... нiчого перечити. Я ж кажу,
нiчого перечити.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Тiльки, тiльки... менi казала звiсна на
ввесь Печерська брехуха Меропiя i цiлосвiтня брехуха башмачниця i
пiдбрехачка бублейниця... нiби ви посватали Оленку: так нам якось нiяково
одбивати жениха од Оленки.
Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, вдокi Корнi©вно!
Ви самi сказали, що то за люди Меропiя, башмачниця й бублейниця. Може, я
вам не до вподоби, а ви тiльки Оленкою хочете мене одiпхнути?
С и д i р С в и р и д о в и ч i в д о к i я К о р н i © в н а. Борони
боже! Чи то можна? Чи то можна? Ми кращого жениха не хочемо для вфросини,
як ви, Свириде Йвановичу.
Г о с т р о х в о с т и й. Коли так, то кланяюсь вам низенько i дякую
вам за ваше слово. (Цiлу ться тричi з Сидором Свиридовичем i вдокi ю
Корнi©вною.)_ Об iнших рiчах я пришлю сватiв поговорити хоч би й завтра.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Хоч i сьогодня! Я не ворог сво©й дочцi.
Що в мене в скринi, то все вфросинине.
в д о к i я К о р н i © в н а. Все вфросинине: аж чотири шовковi
сукнi, та ще й дорогi: по три карбованцi за аршин сама платила; п'ять пар
черевикiв на таких високих закаблучках...
в ф р о с и н а . Годi вам, мамо!
в д о к i я К о р н i © в н а. Що правда, то не грiх.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Одначе з тих закаблукiв та
черевикiв мало користi! (г о л о сно,)_ Придбали ви сво©й дочцi, мабуть,
дещо й лучче од черевикiв.
в д о к i я К о р н i © в н а. Чого в мо © вфросини тiльки нема!
Одного золота накупили...
в ф р о с и н а . Годi-бо, мамо! ж охота розказувати!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Про мене, хоч i до зару- чин. За мною
дiло не стало. Тiльки, мабуть, у нашо© вфросини й золотого персня нема.
Вона така молоденька! Об тiм ще й не думала й не гадала.
в д о к i я К о р н i © в н а. Де там нема! Ще позаторiк купила.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли перснi, то й помiняйтесь, дiти,
нехай ми, старi, на старостi лiт натiшимось вами.
в д о к i я К о р н i © в н а виносить з кiмнати перстень i надiва
вфросинi на палець;
Г о с т р о х в о с т и й i в ф р о с и н а мiняються перснями.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли так добре склалося дiло, то й за
могорич. Покликати б, стара, сестру Горпину.
Г о с т р о х в о с т и й. (як опечений)._ Ой, не треба! Вони з Оленкою
тепер натомились: мабуть, вже сплять.
в ф р о с и н а . Неначе зроду не бачили тiтки! Сказати правду всiм у
вiчi, менi б не хотiлось, щоб моя тiтка була на мо©м весiллi. Вона тут
нашуробурить так, що менi буде сором перед мо©ми пансiонськими подругами.
Г о с т р о х в о с т и й. Який у вас великий розум. вфросино
Сидоровно! Я тiльки стою та дивуюсь, витрiщивши очi. Отак i менi зда ться,
як вам. Чи не можна б було нам повiнчатись хоч би i сi © недiлi, щоб
Скавичиха i не прочула про те?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Трохи буде швидко. Та треба ж i дочцi
сукню бiлу пошити.
в д о к i я К о р н i © в н а. Вже готова й сукня, й бiлi черевики
купила я сама. Тiльки взяти в лавцi бiлi трясучки на голову та дещо до
сукнi попришпилювати, та хоч i завтра до вiнця.
Г о с т р о х в о с т и й. Ото й добре! То й повiнча мось у недiлю.
В с i. Хоч i в недiлю. Нiчого нам одкладати.
Завiса пада _
_
ДIЯ П'ЯТА_
Двiр Рябка; на дворi сто©ть хата з ганком; направо - баркан з брамою i
хвiрткою, налiво, пiд гору - сад, обгороджений тином.
Далеко видно гори, на горах - Андрi©вська церква, Десятинна, Софiйський
собор.
Сонце на заходi.
ВИХIД 1
Х и м к а с а м а.
Х и м к а (замiта двiр мiтлою)._ Другим людям недiля, а тобi нема нi
празника, нi недiлi в сих хазя©нiв. Вони весiлля справляють, а ти мети
двiр у недiлю, ще й пiском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач
велика панi по©де вiнчатись. Зна мо, з яких ви панiв. I я була б такою
самою панею, якби був живий мiй чоловiк.
ВИХIД 2
Х и м к а й С и д i р С в и р и д о в и ч.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Химко? Пiймай собаку та прив'яжи на
ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обiрвала якiй-небудь паннi
весiльно© сукнi. (Входить у хату.)_
Х и м к а. Хiба в мене собачi ноги, щоб я за собаками бiгала?
вихiд з
Н а с т я, О л ь г а й В а р в а р а.
Н а с т я входить в хвiртку i йде до ганку.
За нею входять О л ь г а й В а р в а р а, убранi по-весiльному.
О л ь г а i В а р в а р а (до Настi)._ Добривечiр тобi! Потривай лиш!
Як ми разом з'©хались, неначе змовились.
Н а с т я (ста серед двора)._ Доброго здоров'ячка, мо© дорогi.
(Цiлу ться з обома.)_
О л ь г а (до Настi)._ Як же ти гарно убралась! Зовсiм, як до вiнця.
Яка гарна матерiя! (Лапа .)_ А по чому аршин?
Н а с т я. Трошки дорога матерiя: по два карбованцi платила.
В а р в а р а (тихо)._ Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по
пiвтора карбованцi.
О л ь г а (до Настi)._ Для тво © сукнi коли б не одкинувся
Гострохвостий од сво © вфросини.
В а р в а р а. Я б на його мiсцi одкинулась од не© й без того.
Н а с т я. Вже й бере! I де в його тi очi були? Хiба ж у нас нема
кращих паннiв. Сам як чорнобривець, а бере сову.
В а р в а р а. Вже й бере! Нiс, як карлючка! (Смi ться.)_
О л ь г а. Очi, як цибуля. (Смi ться.)_
Н а с т я. Одначе чого ж ми тут сто©мо? Ходiмо в хату.