Страница:
був, пановитий... i все сво добро на химеру спустив.
Л е м i ш к а. Так, так!.. Ось листа вам пересила Марко Карпович, -
бере мою дочку...
Л у ч и ц ь к а. Маринку? Мою любу, мою горличку? Це ж менi така
радiсть... а я й не спитала! Давайте, давайте листа!.. (Бере, розрива). Як
же вона? Що? От спасибi Марку!
Л е м i ш к а. Здорова... за вами все плаче... Вам до нiжок кланя ться,
благословенiя просить...
Лучицька жадно чита, а Лемiшка кива головою нянi.
Ой змарнiла наша матусенька!
П а л а ж к а. Хоч у труну ложи! Та як же й не змарнiти, коли в таке
пекло попала? Як при©хали сюди, так спочатку Марусю не пустила й на очi;
син хотiв був тiкати... так вона нiби помирилась з невiсткою, стала
кликать до себе... Ну, моя зiрочка й прояснiла - i я рада... Та ненадовго:
стала я помiчати, що й Маруся почала нишком плакать, i вiн, Антось отой,
бiльше та бiльше хмуритись...
Л у ч и ц ь к а (цiлу листа й хова за лiф). Друже мiй! диний мiй! От
уже хто не зрадить, так не зрадить, а душу за друга положить!.. Так рада
моя Маринка?
Л е м i ш к а. Там уже така щаслива, так кохаються... Коли б тiльки ©й
ще ви - то й раю не треба... Та i публiка кричить притьмом за вами, i
Котенко...
Л у ч и ц ь к а. Не знаю, не знаю... Ех, я уже мертва! Нема менi
свiту... (Перемiня тон). Та то я жартую... а менi така радiсть, так
весело, так весело, як давно не було! Мов теплим вiтром на мене повiяло з
рiдного краю. А як же ви сюди попали?
Л е м i ш к а. Менi в сусiднiм городi дiсталась по спадку хатка, дак я
одпросився продати ©© та справити посаг Маринцi.
Л у ч и ц ь к а. А, от i чудесно; i од мене теж передасте...
Л е м i ш к а. Я ще на поворотi за©ду, а тепер хапаюсь: боюсь
спiзнитись на потяг... хмара насува... Ну, храни вас господь! (Цiлу
руки). А назад...
Л у ч и ц ь к а. Конечне завернiть! Я така рада, мiй старенький...
П а л а ж к а. Ну, прощавайте та йдiть мерщiй... а то онде вже
збiгаються! Я проведу вас. (Веде в хвiртку, гаряче жестикулiруючи).
Л у ч и ц ь к а. Ах, як боляче! От тепер-то почулось, що згаряча я
порвала! Зрадила дiло велике ради свого власного серця, i менi моя зрада
зрадою ж i б' !
В И Х I Д IX
Лучицька i Квiтка.
Грiм. З цього часу блискавка блиска. К кiнцю дi© буря i дощ.
Л у ч и ц ь к а. Ай (Закрила очi).
К в i т к а (пiдходить). Марусе!
Л у ч и ц ь к а. Ай! Ти? Ах, як мене грiм налякав!
К в i т к а. Чистим душам грому не страшно... Об'ясни менi, бога ради,
щиро. (Голос дрижить). Од кого цей лист? Тут написано: "Прости, я розлюбив
тебе, а покохав другу... ти собi знайдеш..." I так далi... грубо,
цинiчно...
Л у ч и ц ь к а. Що-о? Я не розумiю нiчого... А дай!
К в i т к а (показу уривок). Читай - я не прибавив.
Л у ч и ц ь к а (придивля ться i смi ться). Це ж не до мене лист!
К в i т к а. У тебе знайшли... Тут нема смiху... Тут жах!
Л у ч и ц ь к а. Нi, голубе мiй, - один тiльки смiх. Зна ш, що се таке?
Це моя роль iз "Глитая": се той лист, що Глитай пiдробив i принiс Оленi.
К в i т к а. Роль? Невже?
Л у ч и ц ь к а. Роль, роль... хiба не пам'ята ш? Та я тобi й покажу...
К в i т к а. Може... Однако все-таки... странно... Я хороше не помню...
Какое ужасное недоразумение... Я не могу придти в себя...
Л у ч и ц ь к а. Ти менi не ймеш вiри? Невже ти змiг про мене так чорно
помислити? Антосю, що ж се?
К в i т к а. Прости! У меня расшатаны нерви... какая-то тупая боль...
Да, все одно к одному... кругом разочарования, неудачи, неприятности.
Л у ч и ц ь к а. Ти мене ляка ш... Що ж ско©лось?
К в i т к а. В земство нема чого й думати: остатня стежка закопана!
Л у ч и ц ь к а. Чого ж то? З яко© причини?
К в i т к а. Одна причина, одна!
Л у ч и ц ь к а. Все я?
К в i т к а. Що ж ти з ними вдi ш! I кланяться перестали... Нема
просвiтку: руки складай та й лежи нiкчемною колодою, поки згни ш.
Л у ч и ц ь к а. Я? Я тобi свiт заступила?
К в i т к а. Не ти, а панськi привереди... А! (Йорза волосся).
В И Х I Д Х
Тi ж i Гаша.
Г а ш а (вибiга). Бариня на минутку зовуть вас... сюда...
К в i т к а. Сейчас! (Iде за нею).
При свiтi блискавки видко в гущавинi бариню i Квiтку.
Л у ч и ц ь к а. А коли я помiха, коли я всiм тут каменем на ши© - так
ясно що: зайву личину тра набiк!
К в i т к а (хутко, скажено). А! Наконец-то комедии разоблачу! (Бере
Лучицьку за руку). С кем это вы изволите любовные переписки вести?
(Лучицька дрижить. Пауза). От кого - не роли, а любовные письма получаете?
Л у ч и ц ь к а (змертвiлим голосом). Антось! Не оскорбляй меня!
К в i т к а (напряженнее). С кем обниматься изволили?
Л у ч и ц ь к а. Не оскорбляй! Что зто? Гвалт?!
К в i т к а (несамовито). С кем об-ни-ма-лась?
Л у ч и ц ь к а. З Лемiшкою... отцом Маринки,.. Спроси няню...
К в i т к а. Одна шайка! Где бы он взялся здесь?!
Л у ч и ц ь к а. Проездом... Клянусь богом... Опомнись!
К в i т к а. Где письмо? Отдайте мне его!
Л у ч и ц ь к а. Вот оно. (Дiста ).
К в i т к а (вирвав). От какого-нибудь поганого актеришки - и у сердца
храните... А! знаю, от какого мерзавца зто письмо!
Л у ч и ц ь к а (пошатнулась i ухопилась за спинку стула; коси вiд руху
впали). Не от мерзавца, Антон Павлович, а от честнейшего и преданнейшего
мне человека...
К в i т к а (скажено). От преданнейшего? Так у вас там, между зтой...
зтой... преданнейшие люди?
Л у ч и ц ь к а (нiби одгонячи образу рукою, а другою за голову).
Остановитесь!.. Не оскорбляйте!.. Пощадите!
К в i т к а (ловить слова у листi). А-а! Вот оно: "богорiвна",
"неспогадана", "вернiть мировi дар божий"! Так вот в чем дело? Так зто все
была жалкая комедия... водевиль с переодеаанием?.. Вы разыгрывали
угнетенную невинность, я получил роль простака, дурачка-буффа, а настоящий
герой был за кулисами...
Л у ч и ц ь к а (задихаючись). Остановитесь!..
К в i т к а. Туда вас тянет, туда манит цыганская жизнь, а здесь -
тоска, разойтись негде... Обманулись в расчетах... Что ж? Вы здесь не
пленница... насиловать воли не будем! (Виходить, кричить вбiк). Коня мне!
Л у ч и ц ь к а. Ай!! Бесчеловечно! Безбожно! За что же? За что?
(Рида).
В И Х I Д XI
Лучицька i Палажка.
П а л а ж к а (пiдбiга). Що знов? Що?
Л у ч и ц ь к а (кида ться до не© з риданням). Вигнав!.. Дочекалась! I
за що? Обридла... свiт заступила... в тiм i вина! (Лама руки). А! Дайте ж
менi чого... щоб я... навiки забулась... Тiльки далi од цього мiсця, далi!
П а л а ж к а. Заспокойся, рiднесенька! Будь вони проклятi, iроди!
Л у ч и ц ь к а (збентежено). Тiкати, тiкати звiдсiль! Няню! Берiть...
тiльки мою шкатулку... а ©хнього - нi рубця... Пiдводу наймiть...
П а л а ж к а. Та хай ©м все завалиться! Я зараз... Тiльки надворi
горобина нiч.
Л у ч и ц ь к а. Пiшки пiду! Туча, няню, не така жорстока, як люде:
буря порве все, та хоч серця не займе. Грiм одразу уб' , та катувати не
буде... А тут катують i не докатовують... Ходiм!
Няня ©© пiддержу .
(Вона сливе пада). Боже! (Сповза з рук нянi на колiна). Скiнчи мо©
муки!.. Над силу кара, над силу!
Грiм, дощ, буря.
Завiса
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Картина 1
Велика на першiм планi кiмната, зовсiм проста. Дверi однi посерединi, а
другi, маленькi, злiва. Шкапи з книгами, нотами i дорогими костюмами.
Злiва - писарський стiл; на ньому афiшi, тетрадi; обiк його крiсло i стул.
Справа навпроти - столик i дзеркало з причандалами для гримировки; при
ньому стул, лампи i свiчi.
В И Х I Д
I
Котенко, парикмахер i потiм Безродний.
К о т е н к о. Що се? Новий парик? Новi втрати?
П а р и к м а х е р. У нас же не було на Богдана.
К о т е н к о. А на сотника, на Карася?
П а р и к м а х е р. Степан Iванович казали, що не пiдходять.
К о т е н к о. Що ти менi з сво©м Степаном Iвановичем? Щоб, як i вiн,
процвиндритись! Минуло панування : я тут хазя©н, а вiн у мене слуга...
П а р и к м а х е р. Та я, як прикажете...
Б е з р о д н и й (входить). Чи не подивишся, Юрiй Савич, на кiн? Чи
так обставив?
К о т е н к о. Прийду! А ти огляди менi добре хористок та й других, щоб
не вибiгали з пiдкрученими чолками або в туфлях... От там май око, а за
мо ю фризурою уже я буду сам доглядать.
Б е з р о д н и й. Що таке? До чого се - не розумiю...
К о т е н к о. Так, наздогад бурякiв, щоб дали капусти. Будь ласка, щоб
менi змiни в картинах хутко; забiжи ще в суфлерську, - першу сцену
викидаю, та не прогав i капельмейстеру про це сказати... Та повертайся
моторнiше: тра забувати колишн , а коли робити, дак робити...
Б е з р о д н и й. Хiба я чим схибив? Хiба нехтую обов'язками?
К о т е н к о. Та нi, нi! Я так... Тут нема часу на бесiду: хутше,
хутше!
Безродний, знизавши плечима, виходить.
Ну, годi! До панi Лучицько©!
Парикмахер виходить.
В И Х I Д II
Котенко i Квятковська.
К в я т к о в с ь к а (влiта шалено). Чого се ви i сьогоднiшню, i
завтрiшню мою роль, мою власну роль, передали Лучицькiй? Яке мали право?
Нехтувати, топтати мене хочете, га?
К о т е н к о. Уже знов? Яка ти чудна та нерозсудлива! Що ж я маю
чинити, коли публiка кричить: "Подавай Лучицьку!" Менi ©© власною шкурою
не учити: вона нам грошики да , вона нас году , значить, повиннi ми ©©
слухатись...
К в я т к о в с ь к а (вередливо). Ви перше не те кричали: ви не
вважали на не©, не вважали на збори, а менi давали ролi, не спиняли мого
розвитку.
К о т е н к о. Дурна ж ти: хiба тодi менi що болiло? Чужими боками
можна боротись, а сво©ми дошкуля...
К в я т к о в с ь к а. Поки чужi боки були, так i дихати було вiльно, а
як прибрав до рук, так тiльки про одного себе й дба ш, зажера ненатлий!
К о т е н к о. Та не кричи, - от наказанi ! Ти б то уже грошей не
любиш? Чим бiльше в касi, тим краще й тобi.
К в я т к о в с ь к а. Не хочу я грошей; я тобi ними в вiчi жбурну.
К о т е н к о. А я пiдберу й заховаю.
К в я т к о в с ь к а. У, огидливий хапуга! За що я загубила свiй вiк
молодий? (Плаче). Нащо вiддала скарб свiй дiвочий?
К о т е н к о. Недержаний трохи...
К в я т к о в с ь к а. Що-о? Що? Та я тобi очi видеру!
К о т е н к.о (одступа). Но-но! Стiй-бо! То я про себе...
К в я т к о в с ь к а. Про себе? Ну-ну, пожди! Ти щось почина ш знов
подлювати? Поки оте кошеня не прибилося, поти й життя було!
К о т е н к о. Впроголодь...
К в я т к о в с ь к а. Не тобi тiльки, кабанюцi! А хористки? Не порався
хiба з них талани робить? Га?
К о т е н к о. Ну, вже завела! Пiшла згадувать... От напасть! От
влопався!
К в я т к о в с ь к а. Не бiйсь, так од мене не одчепишся! Може, я й
сама тобi плюну межи очi, а доти не подарую свого! Знаю, знаю, певно, уже
закортiло панi©, яку за патли вигнали з двору? Заманулося сухотньо© повi©?
Закохався у дохлу Лучицьку?
К о т е н к о. Та схаменись!.. (Одступа).
К в я т к о в с ь к а (напором). Мовчи! Бачу, бачу! Од того ти ©й i
потура ш! Перше, як гнав ©©, - то й незугарна, i неталановита, i приндя, а
тепер уже й талан розшукав богорiвний?
К о т е н к о. От злигався!.. Та що ти собi...
К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начиту ш? Начиту ш, як менi, поки не
стала полюбовницею тво ю?
К о т е н к о. Та одсахнись! (Тiка).
К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начиту ш? У, як пiймаю, - начитаю i я!
К о т е н к о. Та... що ти... (Тiка далi).
К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитаю!
К о т е н к о (у дверях). Тпху! Сатано! Тiкати, чисто тiкати!
В И Х I Д III
Квятковська i Юркович.
Ю р к о в и ч (вбiга з галасом). Квiточко пишна! (Цiлу руки). Уф, яка
прелiсть! Як розцвiли, як розвернулись! Красуня, богиня! А очi, очi!
Найкращi зiрки з неба украли... I вас бог не кара?
К в я т к о в с ь к а (важко дише, хоче зата©ть гнiв). Кара, iменно
кара, i кара жорстока.
Ю р к о в и ч. Я помолюся за вас... може, умилосердю небо...
К в я т к о в с ь к а. Ще бiльш розгнiва те: отакий грiшник i буде
молитись? Грiшника вiзьми за адвоката, то й сама вскочиш у грiх, а я
дитинка манесенька...
Ю р к о в и ч. Манесенька та гарнесенька! Ще ручку, ще й другу!
(Цiлу ). Антик! Я страшенно вам рад, страшенно... I вся публiка... Я тепер
уже рецензентом став...
К в я т к о в с ь к а. О?! Цяця! (Опанувавши себе).
Ю р к о в и ч. I Лучицька з вами?
К в я т к о в с ь к а. Та з нами ж... А вам уже тьохнуло серце?
Ю р к о в и ч. Байдуже! Вона актриса - правда; але я сподiваюсь вами
тепер тiшитись... Гомiн дiйшов i до нас.
К в я т к о в с ь к а. Не знаю, чи й побачите навiть мене: я тепер
бiльше гуляю... От i сьогоднi вiльна.
Ю р к о в и ч. Яким робом? Перли не ховають, а показують...
К в я т к о в с ь к а. У нас тепер мода на Лучицьку, i мода найбiльше у
режисера.
Ю р к о в и ч. Що-о? Не розумiю... Хiба сть чого такого?
К в я т к о в с ь к а. Либонь... Бачите, я помарнiла, стала незграбною,
худесенькою, манесенькою... Он якi руки стали тонюнi!
Ю р к о в и ч (цiлу вище лiктя). Уф, рученята у вас - аж пече, як
торкнешся, як самий кращий дваб! А самi... Та хай його маму морду , отут
зараз умру - i вас заарештують за душогубство.
К в я т к о в с ь к а. Бiдненький Абрамочка! А заступатися за манюню
будете?
Ю р к о в и ч. Дайте ножа... Нi, краще - серце, а я й сам вiзьму ножа i
пiду всiх рiзати!
К в я т к о в с ь к а (кокету ). А все-таки Лучицька...
Ю р к о в и ч. Але! Яким побитом вона знов у вас опинилась? Вона ж
тодi, по сезонi, зараз повiнчалась i по©хала, кинула трупу; ми i в газетi
оповiстили, i трошки слiз зронили... Я навiть за тi сльози взяв двадцять
три карбованцi...
К в я т к о в с ь к а. Ну, так ото... побрались i згинули з ока, а ми й
забули: гра мо собi... Я широко ступила... драматичнi ролi взяла i жодно©
не впустила... Публiка мене прийма - страх, преса озивалась з захватом...
А що то ви заспiва те?
Ю р к о в и ч (наспiву ). Кохаю, кохаю i буду кохати...
К в я т к о в с ь к а (загра ). Побачимо!.. Так ото ми й гра мо
спокiйно; коли - геп! - на голову вигнана панi! Тут знайшлись приятелi,
пiдняли на руки i понесли, як дурень торбу. Ну й пiшла знов у моду...
Ю р к о в и ч. Цiкавi новини! Так вигнав... Од чого? А я сьогоднi,
зараз, бачив самого Квiтку...
К в я т к о в с ь к а (схопилась). Невже? Ви не жарту те?
Ю р к о в и ч. Бачив, бачив! Спочатку навiть не пiзнав його: худий,
блiдий став, низько пострижений... очi якiсь гострi, нехорошi... Каже,
гарячку винiс...
К в я т к о в с ь к а. Бiдний, нещасний!.. Вiн писав менi... Вiн мене
вважа за найщиршого друга... Ми з ним в останнi часи листувалися...
Слухайте, приведiть менi його сюди зараз, хоч на хвилину... через боковi
дверi...
Ю р к о в и ч. Приведу, приведу. Тiльки трошки...
К в я т к о в с ь к а (тупа ногою). Зараз, кажу; в ту ж мить! Ви мене
не хочете слухатись?
Ю р к о в и ч. Бiжу! Лечу! Слова мо © диви - закон! (Виходить в боковi
дверi i знову верта ться). Уфi Яка цяцяна! Уф, яка жижа! (Здаля
поцiлунок). Сказюсь!
Квятковська тупа ногою; вiн зника.
К в я т к о в с ь к а (закрива дверi). А! При©хав! Не витерпiв? Чи ©©
тiльки побачити, чи мене? В листах i до мене промовляв ласкаво i тепло...
Побачимо! Ех, якби!.. Ласий шматочок! (Сiда перед дзеркалом). Треба,
одначе, причепуритись... Блiда, зда ться? Проте нiчого: вiд нудьги... Ще
пiдпудритись! (Пудриться). От пiд очима легесенько пiдсинити! (Шука). В
цього iдола i фарбiв нема, тiльки руда та сурик. (Пiдводить карандашем
очi).
Г о л о с и (в середнi дверi). Можна?
К в я т к о в с ь к а (оправившись). Хто там?
Г о л о с и. Раби вашi.
К в я т к о в с ь к а. Якi? Вiрнi чи невiрнi?
Г о л о с и. Вiрнi, незрадливi!
К в я т к о в с ь к а. Так увiйдiть!
В И Х I Д IV
Квятковська i молодь.
"Сомнительна" молодь - юнаки перший, другий, третiй та iншi входять.
Деякi убранi бiдно, а iншi в пенсне i в моноклях.
М о л о д ь. Вiта мо наше нове сонечко!
Ш и к а р н и й ю н а к. Привет тебе, приют желанный!
К в я т к о в с ь к а. Здрастуйте, здрастуйте! Ах, якi молодцi!
Повиростали; вусики позначилися; очi зайнялися... З вами тепер страшно й
шутковати...
П е р ш и й ю н а к. То на вас страшно й глянути - так погарнiшали!
Д р у г и й ю н а к. Якою квiткою пишною стали!
Ш и к а р н и й ю н а к. Заманчивой грезою!
В с i. Вiта мо!
К в я т к о в с ь к а. Спасибi, друзi! Ви мене засоромили. Хвала од
таких щирих юнацьких душ... збурю кров... Спасибi! Тiльки навряд чи
прийдеться покористуватись пiддержкою тако© славно©, щиро© молодi: мене чи
й випустять? Лучицька все гра...
В с i. А ми будемо голосно правити панi Квятковську!
П е р ш и й ю н а к (тихо Квятковськiй). Аби контрамарки!
К в я т к о в с ь к а (йому тихо). Будуть! (Всiм). Вас не послухають:
Лучицька над режисером пану , - вона тут сила... А нас, бiдних, затерли...
В с i. Ми за вас заступимось...
К в я т к о в с ь к а. Побачимо... I за слово спасибi! А Лучицька...
бог з нею! (Зiтха). I мене за©да та й других...
Д р у г и й ю н а к. Ми i Лучицьку осадимо.
Ш и к а р н и й ю н а к. Мы и сегодня ей подчеркнем!
В сi. Ще й як!
К в я т к о в с ь к а. Побачимо, якi ви вiрнi раби! (Учувши легкий стук
в боковi дверi, здригнула i встала). А тепер гайда! Анi пари з вуст!
В с i. Щасливо! Головами наложимо! (Вийшли).
В И Х I Д V
Квятковська i Квiтка, згодом Маринка.
К в i т к а (входить i кладе на стiл бiнокль i рукавичку). Здрастуйте!
Вона тут?
К в я т к о в с ь к а. Тут, тут... Як я рада вас бачити! Дайте
надивитись на вас: так занудилась, так занудилась!
Квiтка мовчки тисне ©й руку.
Та хiба друзi так вiтаються? Гай-гай! Ось як! (Обнiма i цiлу ).
К в i т к а. Ой, ви не вкусите?
К в я т к о в с ь к а. Що ви?
К в i т к а. Тепер страшно... страшно... страшно! Тепер горлицi
перевертаються в гадюк, тепер правда - мавпа, намазана мавпа з червоною
покрасою... Ха-ха-ха! Бридота! Гидота! Ми ©© зараз побачимо! Ха-ха-ха!
Весело! (Тре руки). Тiльки треба, зна те... (Перемiня тон). Тут стеля не
впаде? Нi?
К в я т к о в с ь к а (збентежено). Нi, з яко© б речi? Он якi мури!
К в i т к а. I мурам не вiрте!.. Славна у вас ця сукня... А що, як
порветься i спаде? От будемо смiятись, а ви плакати... Правда, i я
смiшний, правда?
К в я т к о в с ь к а. О нi, ви славнесенький, а не смiшний, - цяцяний!
К в i т к а. На афiшi нема одмiни? Я страшенно злякався...
К в я т к о в с ь к а. Чого? Що сталося?
К в i т к а. Могли спiзнитись... Ох, борони боже! Не спiзнились?
К в я т к о в с ь к а. Нi, нi... Як тiльки ви, друже мiй, змiнились!
Голубчику, як я вам рада, як рада! Слабi були?
К в i т к а. Кажуть... голова болiла... я й постригся... I зна те, для
чого? (На вухо). Щоб не брехали, що у мене рiжки. Брехня, брехня! У мене
тут чисто, а там (на серце) порожньо! (Огляда ться). Вам можна хоч
трiшечки вiрити?
К в я т к о в с ь к а. Можна, можна! Я вас так... З вашими листами i
спала, ©х до серця пригортала, колисала, як дитину, - замiсть вас, мого
голуба...
К в i т к а. Не голуба, нi! Яструба, кондора, грифа! Я голубiв
ненавиджу: дурна птиця, навiки дурна! Голубка по чужих кублах лiта, а вiн
тiльки крутиться та гуде... Тпху, противний!
К в я т к о в с ь к а. Не всi голубки похожi на вашу: сть такi, мiй
соколе, що за милого самi себе вбивають... Тiльки на таких не вважа
сокiл... Ох, я б мо серце покраяла для пана!
К в i т к а. Для мене? Для мене тiльки самого? Не вiрю!
К в я т к о в с ь к а. Присягаюсь, мiй рiднесенький!
К в i т к а. Не вiрю, не вiрю! Знов ошукання, знов зрада! А першi де?
©х багато, багато?
К в я т к о в с ь к а. Нiкого не було; я ще... манесенька...
К в i т к а. Одна тiльки вiрна була... на цiлiм свiтi... та й та... Ми
©© побачимо?
К в я т к о в с ь к а. Побачимо... Та цур ©© й згадувати: таке золоте
серце занехаяла! Я б iз пам'ятi ©© викинула, коли втекла i промiняла на не
знать кого...
К в i т к а (хапа ©© за руку). Промiняла? Таки промiняла, то правда?
Ух, як весело, як весело! Слухайте, як серце б' ться. А зна те чого?
К в я т к о в с ь к а. Не знаю, мiй друже!
К в i т к а. Помсти жде; радi помстi! О, нема нiчого солодшого в свiтi
за помсту... Тако© втiхи нiхто й ворогу не придума ...
К в я т к о в с ь к а. А я б залишила... погребала б i помстою!.. Чи ви
©©, може, ще коха те?
К в i т к а (спалахнув). Ненавиджу, ненавиджу! От би як ©© пошматував
на кавалки! (Рве рукавичку). Тiльки в мене од того голова ще болить i
серце... Серце - воно теж дурне: все болить i ни по тiй. А, коли б ©©
побачити! (Дико). З ним побачити! (Б' кулаком об стiл).
К в я т к о в с ь к а (злякано). Що ви? Заспокойтесь! Почують!.. Ходiм
краще у ложу зi мною; ходiм, будемо дивитись...
К в i т к а. Ходiм, ходiм! А, моя дина! Друже мiй, який я нещасний!
(Сто©ть нерухомо, болiсно).
К в я т к о в с ь к а. Ходiм, ходiм, серце! Ви й шляпу забули... (Пода
йому). Ходiм, там хоч трохи розважитесь! (Уводить).
В И Х I Д VI
Маринка i Жалiвницький.
М а р и н к а (веде за руку Жалiвницького). Серденько, я зараз
пiдслухала, що клакери змовлялись шикать Марусi.
Ж а л i в н и ц ь к и й. Невже? Така пiдлiсть? I це Квятковська! I
знайшлись такi гаспиди, щоб ©й пiдслужитись!
М а р и н к а. Що тут робить? Борони боже, як Маруся почу : це ж уб'
©©, - вона й без того слаба!
Ж а л i в н и ц ь к и й. Уб' , уб' !.. Сказать зараз Безродному: у його
багато прихильникiв з чесно© молодi, вони спинять... Послать деяких
наших... Я бiжу!.. (Побiг).
М а р и н к а. У мене душi нема... Одведи, мати божа!
В И Х I Д VII
Маринка i Лучицька.
Л у ч и ц ь к а (входить). Тут Котенка нема?
М а р и н к а. Нi, тiльки я! Сiдайте тут, одпочиньте: ви сьогоднi надто
блiдi...
Л у ч и ц ь к а (сiда тяжко коло столу). Неможеться щось, моя
квiточко; сили щодня никнуть та никнуть... Чую, що берега вже пустилась...
М а р и н к а. Рiднесенька! Голубонька! Полiчiться, одпочиньте! Ви ж не
шану те здоров'я свого: так грати, як ви, рвучи серце, точачи кров,
надриваючи жили, i без вiдпочинку... Для чого ж то? Так же вас ненадовго
стане!
Л у ч и ц ь к а. Просять, молять. Так лучше ж останнi сили оддати
другим на користь, нiж не знать нащо ©х берегти. Менi ж самiй, чим швидше
©х витрачу, тим бiльше утiхи.
М а р и н к а. А для нас бiдних, що готовi життя сво за вас положити,
невже i для нас не захочете поберегти сво© сили?
Л у ч и ц ь к а. Ви - мо© друзi. А хiба друг захоче нав'язать другу
життя, коли воно да йому однi муки? А я, Маринко, несу такi катування,
такi... ах! I нема ©м просвiтку, нема забуття од них на хвилину... I така
нудьга, така туга, надто сьогоднi, що валить мене з нiг i хита, мов
билину...
М а р и н к а. Чим же ви тужите, моя зiронько? По чiм? Чи по кiм?
Л у ч и ц ь к а (пригорта ться). Ох, дитино моя, кохана моя, тобi
тiльки правду скажу: по ньому, все по ньому! Люблю я його, кохаю... I те
кохання отрутою ввiйшло в мою кров, i палить серце, i точить силу... I
нема способу збутись тi © отрути! I зна ш, я й не хотiла б навiть ©©
збутись: така мука i болiч - дина менi на свiтi втiха й розвага... Не
знаю, чи я вже такою рабою вродилась, чи я, як собака та, звикла до бiйки,
а й за батогом менi скучно... I чим бiльше отут наболить, тим бiльше дарую
i готова сама у його опрощення просити! Ах, яка я сама собi низька i яка я
нещасна!
М а р и н к а. Господи! Та як же жалiти, кохати того, хто вигнав, хто
таку публiку зробив?
Л у ч и ц ь к а. Бачиш, що можна: сили нема розлюбити! Вiн мене
страшенно образив, приревнував, але хто ревну , той коха ... Я нiчого не
вiдаю, що з ним сталося, де вiн? Мучусь, катуюсь i чую, що й в мо©м серцi
росте та сама рвiя, за яку я його осудила... Це вкiнець мене сушить... Я
навiть хотiла сьогоднi одпроситись: у мене передчуття якесь... Цiлий день
отут болить... (Показу на груди).
М а р и н к а. Так не надривайте себе, - хай Квятковська гра. Я покличу
Юрiя Савича чи Степана Iвановича...
Л у ч и ц ь к а. Нi, нi не можна: перший спектакль. (Налива стакан води
i бачить на столi бiнокль. Бере, розгляда). Чий це? Стiй! Це знайомий
бiнокль!
М а р и н к а. Може, Квятковсько©: вона тут була...
Л у ч и ц ь к а. Вона? А ще хто був?
М а р и н к а. Не бачила; ©© бачила, та й годi!
Л у ч и ц ь к а. Це не ©© бiнокль, це мужеський... Стiй, стiй! Це
бiнокль мого Антося... його, його! Ось i ямочка... Я раз упустила... А!
(Хапа ться за голову). Яким робом?! Се щось страшне!.. Ох, як мене
кольнуло! (Хапа ться за груди).
М а р и н к а. Заспокойтесь, рiднесенька! Боже мiй! Що з вами? Випийте
води! (Пода ), Бога ради! Не тривожтесь... Як зблiдли!
Л у ч и ц ь к а. Вiн тут, тут! Ой!.. (Лама руки). Маринко, рятуй мене!
Вiн ©© коха! (Iстерично рида).
М а р и н к а. Марусю! Господи! Що ж менi робити? Хто там?
Л у ч и ц ь к а. Не треба!.. Не клич!.. Нащо ©м? Все ©дно... Хоч би
разом... Вiн тут!
В И Х I Д VIII
Тi ж i Безродний.
Б е з р о д н и й (вбiга). Що з Марi ю Iванiвною? Iстерика? (Маринцi).
Сказали? Довiдалась?
М а р и н к а. Нi, тут друге: вона зовсiм слаба...
Б е з р о д н и й. Так доктора зараз... Я Котенку скажу... Вам грать не
можна. (В дверях). Господи, зглянься!
М а р и н к а. Нема, нема його! То здалося, прибачилось...
Л у ч и ц ь к а. Ах, яка мука! (Витира очi). Коли б кiнець...
В И Х I Д IX
Тi ж i Безродний, доктор, Котенко.
Д о к т о р (з пузирком). Що таке? Що з вами, моя панiйко? Нерви, знов
розходилися нерви? (До Маринки). Потривожив хто? Збентежив?
М а р и н к а. Потривожились. (Метушиться, розтира, голову мочить i т.
д.).
Д о к т о р. Ай, нещастя! (Да краплi). Випийте! Я ж просив, я ж благав
нiчого не приймати до серця: спокiй i сон, сон i спокiй вам тiльки
потрiбнi... А тут мало тi© сцени, яка вам в теперiшнiм станi - кат, а ви
ще дода те й свого! Ех, панове, не бережете ви ©©!
К о т е н к о (до Безродного). Що таке? Що ско©лось? Марусю, невже не
будете грати? Погинув же я, погинув! Перший спектакль... все шкереберть
пiде... Марусю, рятуйте!
Л у ч и ц ь к а. Я сама розумiю... Не вiльна тiльки в собi, Савичу... Я
не жалiла нiколи для вас сил, ви зна те...
К о т е н к о. Знаю, знаю, ви добра... у вас таке серце... Пожалiйте...
перший спектакль... Все вiд його... Повний збiр... i одмiнить!
Б е з р о д н и й. Може, Квятковська?
К о т е н к о (сердито). Що Квятковська? Ще мiша ться, торочить! Щоб
скандал був! Публiка прийшла слухать Лучицьку... Ох, господи! Що ж менi
чинити? Розор, розор! Нiчим буде нещасним хористам платити... А дiти мо©,
нещаснi дiти! (Утира очi).
Л у ч и ц ь к а. Заспокойтесь! Може ще... я зберу... останнi сили...
Д о к т о р. По-мо му, нi! Смертельна ризика... (Да ще краплi).
М а р и н к а. Бога ради!
Б е з р о д н и й (лама руки). Доб'ють, доб'ють!
К о т е н к о. Може б, хоч так: у двох дiях з Богдана, а там -
Квятковська... Щоб хоч побачила публiка... Я б водевiль перший дав...
Одпочили б... Га? Марусю? Докторе! Рятуйте мене, рятуйте!
Л у ч и ц ь к а. Та менi трохи вже лучче... (Усмiхнулась).
Д о к т о р. Слабе ще серце! (Держить за пульс).
К о т е н к о. Слухайте, - даю третину збору на хор.
Л у ч и ц ь к а. А! Ви зна те, чим мене закупити! Вони справдi страх як
нуждаються... Надто при пере©здi... Це ©м велика пiдпомога! (Вста ). Я
граю. Менi легше... Тiльки не давайте водевiля, а зразу: зразу лiпше.
К о т е н к о (цiлу ©й руки). Благодiйко моя! Зараз лечу! Безродний,
дзвiнки! (Кричить у дверi). На сцену всi! Почина мо!
Дзвiнок.
Л у ч и ц ь к а (вста , хита ться, спира ться на доктора i на Маринку;
доктор пожима плечима). Тут (на серце) цiле пекло, а я смiятись i
жартувати йду!.. (Ледве руша).
Завiса хутко спада
Картина 2
Середина багатого намету. В убранствi сила дорого© збро©. Прямо -
вхiдна припола.
Котенко (в ролi Богдана). Джура - на кону; Квiтка i Квятковська - в
Л е м i ш к а. Так, так!.. Ось листа вам пересила Марко Карпович, -
бере мою дочку...
Л у ч и ц ь к а. Маринку? Мою любу, мою горличку? Це ж менi така
радiсть... а я й не спитала! Давайте, давайте листа!.. (Бере, розрива). Як
же вона? Що? От спасибi Марку!
Л е м i ш к а. Здорова... за вами все плаче... Вам до нiжок кланя ться,
благословенiя просить...
Лучицька жадно чита, а Лемiшка кива головою нянi.
Ой змарнiла наша матусенька!
П а л а ж к а. Хоч у труну ложи! Та як же й не змарнiти, коли в таке
пекло попала? Як при©хали сюди, так спочатку Марусю не пустила й на очi;
син хотiв був тiкати... так вона нiби помирилась з невiсткою, стала
кликать до себе... Ну, моя зiрочка й прояснiла - i я рада... Та ненадовго:
стала я помiчати, що й Маруся почала нишком плакать, i вiн, Антось отой,
бiльше та бiльше хмуритись...
Л у ч и ц ь к а (цiлу листа й хова за лiф). Друже мiй! диний мiй! От
уже хто не зрадить, так не зрадить, а душу за друга положить!.. Так рада
моя Маринка?
Л е м i ш к а. Там уже така щаслива, так кохаються... Коли б тiльки ©й
ще ви - то й раю не треба... Та i публiка кричить притьмом за вами, i
Котенко...
Л у ч и ц ь к а. Не знаю, не знаю... Ех, я уже мертва! Нема менi
свiту... (Перемiня тон). Та то я жартую... а менi така радiсть, так
весело, так весело, як давно не було! Мов теплим вiтром на мене повiяло з
рiдного краю. А як же ви сюди попали?
Л е м i ш к а. Менi в сусiднiм городi дiсталась по спадку хатка, дак я
одпросився продати ©© та справити посаг Маринцi.
Л у ч и ц ь к а. А, от i чудесно; i од мене теж передасте...
Л е м i ш к а. Я ще на поворотi за©ду, а тепер хапаюсь: боюсь
спiзнитись на потяг... хмара насува... Ну, храни вас господь! (Цiлу
руки). А назад...
Л у ч и ц ь к а. Конечне завернiть! Я така рада, мiй старенький...
П а л а ж к а. Ну, прощавайте та йдiть мерщiй... а то онде вже
збiгаються! Я проведу вас. (Веде в хвiртку, гаряче жестикулiруючи).
Л у ч и ц ь к а. Ах, як боляче! От тепер-то почулось, що згаряча я
порвала! Зрадила дiло велике ради свого власного серця, i менi моя зрада
зрадою ж i б' !
В И Х I Д IX
Лучицька i Квiтка.
Грiм. З цього часу блискавка блиска. К кiнцю дi© буря i дощ.
Л у ч и ц ь к а. Ай (Закрила очi).
К в i т к а (пiдходить). Марусе!
Л у ч и ц ь к а. Ай! Ти? Ах, як мене грiм налякав!
К в i т к а. Чистим душам грому не страшно... Об'ясни менi, бога ради,
щиро. (Голос дрижить). Од кого цей лист? Тут написано: "Прости, я розлюбив
тебе, а покохав другу... ти собi знайдеш..." I так далi... грубо,
цинiчно...
Л у ч и ц ь к а. Що-о? Я не розумiю нiчого... А дай!
К в i т к а (показу уривок). Читай - я не прибавив.
Л у ч и ц ь к а (придивля ться i смi ться). Це ж не до мене лист!
К в i т к а. У тебе знайшли... Тут нема смiху... Тут жах!
Л у ч и ц ь к а. Нi, голубе мiй, - один тiльки смiх. Зна ш, що се таке?
Це моя роль iз "Глитая": се той лист, що Глитай пiдробив i принiс Оленi.
К в i т к а. Роль? Невже?
Л у ч и ц ь к а. Роль, роль... хiба не пам'ята ш? Та я тобi й покажу...
К в i т к а. Може... Однако все-таки... странно... Я хороше не помню...
Какое ужасное недоразумение... Я не могу придти в себя...
Л у ч и ц ь к а. Ти менi не ймеш вiри? Невже ти змiг про мене так чорно
помислити? Антосю, що ж се?
К в i т к а. Прости! У меня расшатаны нерви... какая-то тупая боль...
Да, все одно к одному... кругом разочарования, неудачи, неприятности.
Л у ч и ц ь к а. Ти мене ляка ш... Що ж ско©лось?
К в i т к а. В земство нема чого й думати: остатня стежка закопана!
Л у ч и ц ь к а. Чого ж то? З яко© причини?
К в i т к а. Одна причина, одна!
Л у ч и ц ь к а. Все я?
К в i т к а. Що ж ти з ними вдi ш! I кланяться перестали... Нема
просвiтку: руки складай та й лежи нiкчемною колодою, поки згни ш.
Л у ч и ц ь к а. Я? Я тобi свiт заступила?
К в i т к а. Не ти, а панськi привереди... А! (Йорза волосся).
В И Х I Д Х
Тi ж i Гаша.
Г а ш а (вибiга). Бариня на минутку зовуть вас... сюда...
К в i т к а. Сейчас! (Iде за нею).
При свiтi блискавки видко в гущавинi бариню i Квiтку.
Л у ч и ц ь к а. А коли я помiха, коли я всiм тут каменем на ши© - так
ясно що: зайву личину тра набiк!
К в i т к а (хутко, скажено). А! Наконец-то комедии разоблачу! (Бере
Лучицьку за руку). С кем это вы изволите любовные переписки вести?
(Лучицька дрижить. Пауза). От кого - не роли, а любовные письма получаете?
Л у ч и ц ь к а (змертвiлим голосом). Антось! Не оскорбляй меня!
К в i т к а (напряженнее). С кем обниматься изволили?
Л у ч и ц ь к а. Не оскорбляй! Что зто? Гвалт?!
К в i т к а (несамовито). С кем об-ни-ма-лась?
Л у ч и ц ь к а. З Лемiшкою... отцом Маринки,.. Спроси няню...
К в i т к а. Одна шайка! Где бы он взялся здесь?!
Л у ч и ц ь к а. Проездом... Клянусь богом... Опомнись!
К в i т к а. Где письмо? Отдайте мне его!
Л у ч и ц ь к а. Вот оно. (Дiста ).
К в i т к а (вирвав). От какого-нибудь поганого актеришки - и у сердца
храните... А! знаю, от какого мерзавца зто письмо!
Л у ч и ц ь к а (пошатнулась i ухопилась за спинку стула; коси вiд руху
впали). Не от мерзавца, Антон Павлович, а от честнейшего и преданнейшего
мне человека...
К в i т к а (скажено). От преданнейшего? Так у вас там, между зтой...
зтой... преданнейшие люди?
Л у ч и ц ь к а (нiби одгонячи образу рукою, а другою за голову).
Остановитесь!.. Не оскорбляйте!.. Пощадите!
К в i т к а (ловить слова у листi). А-а! Вот оно: "богорiвна",
"неспогадана", "вернiть мировi дар божий"! Так вот в чем дело? Так зто все
была жалкая комедия... водевиль с переодеаанием?.. Вы разыгрывали
угнетенную невинность, я получил роль простака, дурачка-буффа, а настоящий
герой был за кулисами...
Л у ч и ц ь к а (задихаючись). Остановитесь!..
К в i т к а. Туда вас тянет, туда манит цыганская жизнь, а здесь -
тоска, разойтись негде... Обманулись в расчетах... Что ж? Вы здесь не
пленница... насиловать воли не будем! (Виходить, кричить вбiк). Коня мне!
Л у ч и ц ь к а. Ай!! Бесчеловечно! Безбожно! За что же? За что?
(Рида).
В И Х I Д XI
Лучицька i Палажка.
П а л а ж к а (пiдбiга). Що знов? Що?
Л у ч и ц ь к а (кида ться до не© з риданням). Вигнав!.. Дочекалась! I
за що? Обридла... свiт заступила... в тiм i вина! (Лама руки). А! Дайте ж
менi чого... щоб я... навiки забулась... Тiльки далi од цього мiсця, далi!
П а л а ж к а. Заспокойся, рiднесенька! Будь вони проклятi, iроди!
Л у ч и ц ь к а (збентежено). Тiкати, тiкати звiдсiль! Няню! Берiть...
тiльки мою шкатулку... а ©хнього - нi рубця... Пiдводу наймiть...
П а л а ж к а. Та хай ©м все завалиться! Я зараз... Тiльки надворi
горобина нiч.
Л у ч и ц ь к а. Пiшки пiду! Туча, няню, не така жорстока, як люде:
буря порве все, та хоч серця не займе. Грiм одразу уб' , та катувати не
буде... А тут катують i не докатовують... Ходiм!
Няня ©© пiддержу .
(Вона сливе пада). Боже! (Сповза з рук нянi на колiна). Скiнчи мо©
муки!.. Над силу кара, над силу!
Грiм, дощ, буря.
Завiса
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Картина 1
Велика на першiм планi кiмната, зовсiм проста. Дверi однi посерединi, а
другi, маленькi, злiва. Шкапи з книгами, нотами i дорогими костюмами.
Злiва - писарський стiл; на ньому афiшi, тетрадi; обiк його крiсло i стул.
Справа навпроти - столик i дзеркало з причандалами для гримировки; при
ньому стул, лампи i свiчi.
В И Х I Д
I
Котенко, парикмахер i потiм Безродний.
К о т е н к о. Що се? Новий парик? Новi втрати?
П а р и к м а х е р. У нас же не було на Богдана.
К о т е н к о. А на сотника, на Карася?
П а р и к м а х е р. Степан Iванович казали, що не пiдходять.
К о т е н к о. Що ти менi з сво©м Степаном Iвановичем? Щоб, як i вiн,
процвиндритись! Минуло панування : я тут хазя©н, а вiн у мене слуга...
П а р и к м а х е р. Та я, як прикажете...
Б е з р о д н и й (входить). Чи не подивишся, Юрiй Савич, на кiн? Чи
так обставив?
К о т е н к о. Прийду! А ти огляди менi добре хористок та й других, щоб
не вибiгали з пiдкрученими чолками або в туфлях... От там май око, а за
мо ю фризурою уже я буду сам доглядать.
Б е з р о д н и й. Що таке? До чого се - не розумiю...
К о т е н к о. Так, наздогад бурякiв, щоб дали капусти. Будь ласка, щоб
менi змiни в картинах хутко; забiжи ще в суфлерську, - першу сцену
викидаю, та не прогав i капельмейстеру про це сказати... Та повертайся
моторнiше: тра забувати колишн , а коли робити, дак робити...
Б е з р о д н и й. Хiба я чим схибив? Хiба нехтую обов'язками?
К о т е н к о. Та нi, нi! Я так... Тут нема часу на бесiду: хутше,
хутше!
Безродний, знизавши плечима, виходить.
Ну, годi! До панi Лучицько©!
Парикмахер виходить.
В И Х I Д II
Котенко i Квятковська.
К в я т к о в с ь к а (влiта шалено). Чого се ви i сьогоднiшню, i
завтрiшню мою роль, мою власну роль, передали Лучицькiй? Яке мали право?
Нехтувати, топтати мене хочете, га?
К о т е н к о. Уже знов? Яка ти чудна та нерозсудлива! Що ж я маю
чинити, коли публiка кричить: "Подавай Лучицьку!" Менi ©© власною шкурою
не учити: вона нам грошики да , вона нас году , значить, повиннi ми ©©
слухатись...
К в я т к о в с ь к а (вередливо). Ви перше не те кричали: ви не
вважали на не©, не вважали на збори, а менi давали ролi, не спиняли мого
розвитку.
К о т е н к о. Дурна ж ти: хiба тодi менi що болiло? Чужими боками
можна боротись, а сво©ми дошкуля...
К в я т к о в с ь к а. Поки чужi боки були, так i дихати було вiльно, а
як прибрав до рук, так тiльки про одного себе й дба ш, зажера ненатлий!
К о т е н к о. Та не кричи, - от наказанi ! Ти б то уже грошей не
любиш? Чим бiльше в касi, тим краще й тобi.
К в я т к о в с ь к а. Не хочу я грошей; я тобi ними в вiчi жбурну.
К о т е н к о. А я пiдберу й заховаю.
К в я т к о в с ь к а. У, огидливий хапуга! За що я загубила свiй вiк
молодий? (Плаче). Нащо вiддала скарб свiй дiвочий?
К о т е н к о. Недержаний трохи...
К в я т к о в с ь к а. Що-о? Що? Та я тобi очi видеру!
К о т е н к.о (одступа). Но-но! Стiй-бо! То я про себе...
К в я т к о в с ь к а. Про себе? Ну-ну, пожди! Ти щось почина ш знов
подлювати? Поки оте кошеня не прибилося, поти й життя було!
К о т е н к о. Впроголодь...
К в я т к о в с ь к а. Не тобi тiльки, кабанюцi! А хористки? Не порався
хiба з них талани робить? Га?
К о т е н к о. Ну, вже завела! Пiшла згадувать... От напасть! От
влопався!
К в я т к о в с ь к а. Не бiйсь, так од мене не одчепишся! Може, я й
сама тобi плюну межи очi, а доти не подарую свого! Знаю, знаю, певно, уже
закортiло панi©, яку за патли вигнали з двору? Заманулося сухотньо© повi©?
Закохався у дохлу Лучицьку?
К о т е н к о. Та схаменись!.. (Одступа).
К в я т к о в с ь к а (напором). Мовчи! Бачу, бачу! Од того ти ©й i
потура ш! Перше, як гнав ©©, - то й незугарна, i неталановита, i приндя, а
тепер уже й талан розшукав богорiвний?
К о т е н к о. От злигався!.. Та що ти собi...
К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начиту ш? Начиту ш, як менi, поки не
стала полюбовницею тво ю?
К о т е н к о. Та одсахнись! (Тiка).
К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начиту ш? У, як пiймаю, - начитаю i я!
К о т е н к о. Та... що ти... (Тiка далi).
К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитаю!
К о т е н к о (у дверях). Тпху! Сатано! Тiкати, чисто тiкати!
В И Х I Д III
Квятковська i Юркович.
Ю р к о в и ч (вбiга з галасом). Квiточко пишна! (Цiлу руки). Уф, яка
прелiсть! Як розцвiли, як розвернулись! Красуня, богиня! А очi, очi!
Найкращi зiрки з неба украли... I вас бог не кара?
К в я т к о в с ь к а (важко дише, хоче зата©ть гнiв). Кара, iменно
кара, i кара жорстока.
Ю р к о в и ч. Я помолюся за вас... може, умилосердю небо...
К в я т к о в с ь к а. Ще бiльш розгнiва те: отакий грiшник i буде
молитись? Грiшника вiзьми за адвоката, то й сама вскочиш у грiх, а я
дитинка манесенька...
Ю р к о в и ч. Манесенька та гарнесенька! Ще ручку, ще й другу!
(Цiлу ). Антик! Я страшенно вам рад, страшенно... I вся публiка... Я тепер
уже рецензентом став...
К в я т к о в с ь к а. О?! Цяця! (Опанувавши себе).
Ю р к о в и ч. I Лучицька з вами?
К в я т к о в с ь к а. Та з нами ж... А вам уже тьохнуло серце?
Ю р к о в и ч. Байдуже! Вона актриса - правда; але я сподiваюсь вами
тепер тiшитись... Гомiн дiйшов i до нас.
К в я т к о в с ь к а. Не знаю, чи й побачите навiть мене: я тепер
бiльше гуляю... От i сьогоднi вiльна.
Ю р к о в и ч. Яким робом? Перли не ховають, а показують...
К в я т к о в с ь к а. У нас тепер мода на Лучицьку, i мода найбiльше у
режисера.
Ю р к о в и ч. Що-о? Не розумiю... Хiба сть чого такого?
К в я т к о в с ь к а. Либонь... Бачите, я помарнiла, стала незграбною,
худесенькою, манесенькою... Он якi руки стали тонюнi!
Ю р к о в и ч (цiлу вище лiктя). Уф, рученята у вас - аж пече, як
торкнешся, як самий кращий дваб! А самi... Та хай його маму морду , отут
зараз умру - i вас заарештують за душогубство.
К в я т к о в с ь к а. Бiдненький Абрамочка! А заступатися за манюню
будете?
Ю р к о в и ч. Дайте ножа... Нi, краще - серце, а я й сам вiзьму ножа i
пiду всiх рiзати!
К в я т к о в с ь к а (кокету ). А все-таки Лучицька...
Ю р к о в и ч. Але! Яким побитом вона знов у вас опинилась? Вона ж
тодi, по сезонi, зараз повiнчалась i по©хала, кинула трупу; ми i в газетi
оповiстили, i трошки слiз зронили... Я навiть за тi сльози взяв двадцять
три карбованцi...
К в я т к о в с ь к а. Ну, так ото... побрались i згинули з ока, а ми й
забули: гра мо собi... Я широко ступила... драматичнi ролi взяла i жодно©
не впустила... Публiка мене прийма - страх, преса озивалась з захватом...
А що то ви заспiва те?
Ю р к о в и ч (наспiву ). Кохаю, кохаю i буду кохати...
К в я т к о в с ь к а (загра ). Побачимо!.. Так ото ми й гра мо
спокiйно; коли - геп! - на голову вигнана панi! Тут знайшлись приятелi,
пiдняли на руки i понесли, як дурень торбу. Ну й пiшла знов у моду...
Ю р к о в и ч. Цiкавi новини! Так вигнав... Од чого? А я сьогоднi,
зараз, бачив самого Квiтку...
К в я т к о в с ь к а (схопилась). Невже? Ви не жарту те?
Ю р к о в и ч. Бачив, бачив! Спочатку навiть не пiзнав його: худий,
блiдий став, низько пострижений... очi якiсь гострi, нехорошi... Каже,
гарячку винiс...
К в я т к о в с ь к а. Бiдний, нещасний!.. Вiн писав менi... Вiн мене
вважа за найщиршого друга... Ми з ним в останнi часи листувалися...
Слухайте, приведiть менi його сюди зараз, хоч на хвилину... через боковi
дверi...
Ю р к о в и ч. Приведу, приведу. Тiльки трошки...
К в я т к о в с ь к а (тупа ногою). Зараз, кажу; в ту ж мить! Ви мене
не хочете слухатись?
Ю р к о в и ч. Бiжу! Лечу! Слова мо © диви - закон! (Виходить в боковi
дверi i знову верта ться). Уфi Яка цяцяна! Уф, яка жижа! (Здаля
поцiлунок). Сказюсь!
Квятковська тупа ногою; вiн зника.
К в я т к о в с ь к а (закрива дверi). А! При©хав! Не витерпiв? Чи ©©
тiльки побачити, чи мене? В листах i до мене промовляв ласкаво i тепло...
Побачимо! Ех, якби!.. Ласий шматочок! (Сiда перед дзеркалом). Треба,
одначе, причепуритись... Блiда, зда ться? Проте нiчого: вiд нудьги... Ще
пiдпудритись! (Пудриться). От пiд очима легесенько пiдсинити! (Шука). В
цього iдола i фарбiв нема, тiльки руда та сурик. (Пiдводить карандашем
очi).
Г о л о с и (в середнi дверi). Можна?
К в я т к о в с ь к а (оправившись). Хто там?
Г о л о с и. Раби вашi.
К в я т к о в с ь к а. Якi? Вiрнi чи невiрнi?
Г о л о с и. Вiрнi, незрадливi!
К в я т к о в с ь к а. Так увiйдiть!
В И Х I Д IV
Квятковська i молодь.
"Сомнительна" молодь - юнаки перший, другий, третiй та iншi входять.
Деякi убранi бiдно, а iншi в пенсне i в моноклях.
М о л о д ь. Вiта мо наше нове сонечко!
Ш и к а р н и й ю н а к. Привет тебе, приют желанный!
К в я т к о в с ь к а. Здрастуйте, здрастуйте! Ах, якi молодцi!
Повиростали; вусики позначилися; очi зайнялися... З вами тепер страшно й
шутковати...
П е р ш и й ю н а к. То на вас страшно й глянути - так погарнiшали!
Д р у г и й ю н а к. Якою квiткою пишною стали!
Ш и к а р н и й ю н а к. Заманчивой грезою!
В с i. Вiта мо!
К в я т к о в с ь к а. Спасибi, друзi! Ви мене засоромили. Хвала од
таких щирих юнацьких душ... збурю кров... Спасибi! Тiльки навряд чи
прийдеться покористуватись пiддержкою тако© славно©, щиро© молодi: мене чи
й випустять? Лучицька все гра...
В с i. А ми будемо голосно правити панi Квятковську!
П е р ш и й ю н а к (тихо Квятковськiй). Аби контрамарки!
К в я т к о в с ь к а (йому тихо). Будуть! (Всiм). Вас не послухають:
Лучицька над режисером пану , - вона тут сила... А нас, бiдних, затерли...
В с i. Ми за вас заступимось...
К в я т к о в с ь к а. Побачимо... I за слово спасибi! А Лучицька...
бог з нею! (Зiтха). I мене за©да та й других...
Д р у г и й ю н а к. Ми i Лучицьку осадимо.
Ш и к а р н и й ю н а к. Мы и сегодня ей подчеркнем!
В сi. Ще й як!
К в я т к о в с ь к а. Побачимо, якi ви вiрнi раби! (Учувши легкий стук
в боковi дверi, здригнула i встала). А тепер гайда! Анi пари з вуст!
В с i. Щасливо! Головами наложимо! (Вийшли).
В И Х I Д V
Квятковська i Квiтка, згодом Маринка.
К в i т к а (входить i кладе на стiл бiнокль i рукавичку). Здрастуйте!
Вона тут?
К в я т к о в с ь к а. Тут, тут... Як я рада вас бачити! Дайте
надивитись на вас: так занудилась, так занудилась!
Квiтка мовчки тисне ©й руку.
Та хiба друзi так вiтаються? Гай-гай! Ось як! (Обнiма i цiлу ).
К в i т к а. Ой, ви не вкусите?
К в я т к о в с ь к а. Що ви?
К в i т к а. Тепер страшно... страшно... страшно! Тепер горлицi
перевертаються в гадюк, тепер правда - мавпа, намазана мавпа з червоною
покрасою... Ха-ха-ха! Бридота! Гидота! Ми ©© зараз побачимо! Ха-ха-ха!
Весело! (Тре руки). Тiльки треба, зна те... (Перемiня тон). Тут стеля не
впаде? Нi?
К в я т к о в с ь к а (збентежено). Нi, з яко© б речi? Он якi мури!
К в i т к а. I мурам не вiрте!.. Славна у вас ця сукня... А що, як
порветься i спаде? От будемо смiятись, а ви плакати... Правда, i я
смiшний, правда?
К в я т к о в с ь к а. О нi, ви славнесенький, а не смiшний, - цяцяний!
К в i т к а. На афiшi нема одмiни? Я страшенно злякався...
К в я т к о в с ь к а. Чого? Що сталося?
К в i т к а. Могли спiзнитись... Ох, борони боже! Не спiзнились?
К в я т к о в с ь к а. Нi, нi... Як тiльки ви, друже мiй, змiнились!
Голубчику, як я вам рада, як рада! Слабi були?
К в i т к а. Кажуть... голова болiла... я й постригся... I зна те, для
чого? (На вухо). Щоб не брехали, що у мене рiжки. Брехня, брехня! У мене
тут чисто, а там (на серце) порожньо! (Огляда ться). Вам можна хоч
трiшечки вiрити?
К в я т к о в с ь к а. Можна, можна! Я вас так... З вашими листами i
спала, ©х до серця пригортала, колисала, як дитину, - замiсть вас, мого
голуба...
К в i т к а. Не голуба, нi! Яструба, кондора, грифа! Я голубiв
ненавиджу: дурна птиця, навiки дурна! Голубка по чужих кублах лiта, а вiн
тiльки крутиться та гуде... Тпху, противний!
К в я т к о в с ь к а. Не всi голубки похожi на вашу: сть такi, мiй
соколе, що за милого самi себе вбивають... Тiльки на таких не вважа
сокiл... Ох, я б мо серце покраяла для пана!
К в i т к а. Для мене? Для мене тiльки самого? Не вiрю!
К в я т к о в с ь к а. Присягаюсь, мiй рiднесенький!
К в i т к а. Не вiрю, не вiрю! Знов ошукання, знов зрада! А першi де?
©х багато, багато?
К в я т к о в с ь к а. Нiкого не було; я ще... манесенька...
К в i т к а. Одна тiльки вiрна була... на цiлiм свiтi... та й та... Ми
©© побачимо?
К в я т к о в с ь к а. Побачимо... Та цур ©© й згадувати: таке золоте
серце занехаяла! Я б iз пам'ятi ©© викинула, коли втекла i промiняла на не
знать кого...
К в i т к а (хапа ©© за руку). Промiняла? Таки промiняла, то правда?
Ух, як весело, як весело! Слухайте, як серце б' ться. А зна те чого?
К в я т к о в с ь к а. Не знаю, мiй друже!
К в i т к а. Помсти жде; радi помстi! О, нема нiчого солодшого в свiтi
за помсту... Тако© втiхи нiхто й ворогу не придума ...
К в я т к о в с ь к а. А я б залишила... погребала б i помстою!.. Чи ви
©©, може, ще коха те?
К в i т к а (спалахнув). Ненавиджу, ненавиджу! От би як ©© пошматував
на кавалки! (Рве рукавичку). Тiльки в мене од того голова ще болить i
серце... Серце - воно теж дурне: все болить i ни по тiй. А, коли б ©©
побачити! (Дико). З ним побачити! (Б' кулаком об стiл).
К в я т к о в с ь к а (злякано). Що ви? Заспокойтесь! Почують!.. Ходiм
краще у ложу зi мною; ходiм, будемо дивитись...
К в i т к а. Ходiм, ходiм! А, моя дина! Друже мiй, який я нещасний!
(Сто©ть нерухомо, болiсно).
К в я т к о в с ь к а. Ходiм, ходiм, серце! Ви й шляпу забули... (Пода
йому). Ходiм, там хоч трохи розважитесь! (Уводить).
В И Х I Д VI
Маринка i Жалiвницький.
М а р и н к а (веде за руку Жалiвницького). Серденько, я зараз
пiдслухала, що клакери змовлялись шикать Марусi.
Ж а л i в н и ц ь к и й. Невже? Така пiдлiсть? I це Квятковська! I
знайшлись такi гаспиди, щоб ©й пiдслужитись!
М а р и н к а. Що тут робить? Борони боже, як Маруся почу : це ж уб'
©©, - вона й без того слаба!
Ж а л i в н и ц ь к и й. Уб' , уб' !.. Сказать зараз Безродному: у його
багато прихильникiв з чесно© молодi, вони спинять... Послать деяких
наших... Я бiжу!.. (Побiг).
М а р и н к а. У мене душi нема... Одведи, мати божа!
В И Х I Д VII
Маринка i Лучицька.
Л у ч и ц ь к а (входить). Тут Котенка нема?
М а р и н к а. Нi, тiльки я! Сiдайте тут, одпочиньте: ви сьогоднi надто
блiдi...
Л у ч и ц ь к а (сiда тяжко коло столу). Неможеться щось, моя
квiточко; сили щодня никнуть та никнуть... Чую, що берега вже пустилась...
М а р и н к а. Рiднесенька! Голубонька! Полiчiться, одпочиньте! Ви ж не
шану те здоров'я свого: так грати, як ви, рвучи серце, точачи кров,
надриваючи жили, i без вiдпочинку... Для чого ж то? Так же вас ненадовго
стане!
Л у ч и ц ь к а. Просять, молять. Так лучше ж останнi сили оддати
другим на користь, нiж не знать нащо ©х берегти. Менi ж самiй, чим швидше
©х витрачу, тим бiльше утiхи.
М а р и н к а. А для нас бiдних, що готовi життя сво за вас положити,
невже i для нас не захочете поберегти сво© сили?
Л у ч и ц ь к а. Ви - мо© друзi. А хiба друг захоче нав'язать другу
життя, коли воно да йому однi муки? А я, Маринко, несу такi катування,
такi... ах! I нема ©м просвiтку, нема забуття од них на хвилину... I така
нудьга, така туга, надто сьогоднi, що валить мене з нiг i хита, мов
билину...
М а р и н к а. Чим же ви тужите, моя зiронько? По чiм? Чи по кiм?
Л у ч и ц ь к а (пригорта ться). Ох, дитино моя, кохана моя, тобi
тiльки правду скажу: по ньому, все по ньому! Люблю я його, кохаю... I те
кохання отрутою ввiйшло в мою кров, i палить серце, i точить силу... I
нема способу збутись тi © отрути! I зна ш, я й не хотiла б навiть ©©
збутись: така мука i болiч - дина менi на свiтi втiха й розвага... Не
знаю, чи я вже такою рабою вродилась, чи я, як собака та, звикла до бiйки,
а й за батогом менi скучно... I чим бiльше отут наболить, тим бiльше дарую
i готова сама у його опрощення просити! Ах, яка я сама собi низька i яка я
нещасна!
М а р и н к а. Господи! Та як же жалiти, кохати того, хто вигнав, хто
таку публiку зробив?
Л у ч и ц ь к а. Бачиш, що можна: сили нема розлюбити! Вiн мене
страшенно образив, приревнував, але хто ревну , той коха ... Я нiчого не
вiдаю, що з ним сталося, де вiн? Мучусь, катуюсь i чую, що й в мо©м серцi
росте та сама рвiя, за яку я його осудила... Це вкiнець мене сушить... Я
навiть хотiла сьогоднi одпроситись: у мене передчуття якесь... Цiлий день
отут болить... (Показу на груди).
М а р и н к а. Так не надривайте себе, - хай Квятковська гра. Я покличу
Юрiя Савича чи Степана Iвановича...
Л у ч и ц ь к а. Нi, нi не можна: перший спектакль. (Налива стакан води
i бачить на столi бiнокль. Бере, розгляда). Чий це? Стiй! Це знайомий
бiнокль!
М а р и н к а. Може, Квятковсько©: вона тут була...
Л у ч и ц ь к а. Вона? А ще хто був?
М а р и н к а. Не бачила; ©© бачила, та й годi!
Л у ч и ц ь к а. Це не ©© бiнокль, це мужеський... Стiй, стiй! Це
бiнокль мого Антося... його, його! Ось i ямочка... Я раз упустила... А!
(Хапа ться за голову). Яким робом?! Се щось страшне!.. Ох, як мене
кольнуло! (Хапа ться за груди).
М а р и н к а. Заспокойтесь, рiднесенька! Боже мiй! Що з вами? Випийте
води! (Пода ), Бога ради! Не тривожтесь... Як зблiдли!
Л у ч и ц ь к а. Вiн тут, тут! Ой!.. (Лама руки). Маринко, рятуй мене!
Вiн ©© коха! (Iстерично рида).
М а р и н к а. Марусю! Господи! Що ж менi робити? Хто там?
Л у ч и ц ь к а. Не треба!.. Не клич!.. Нащо ©м? Все ©дно... Хоч би
разом... Вiн тут!
В И Х I Д VIII
Тi ж i Безродний.
Б е з р о д н и й (вбiга). Що з Марi ю Iванiвною? Iстерика? (Маринцi).
Сказали? Довiдалась?
М а р и н к а. Нi, тут друге: вона зовсiм слаба...
Б е з р о д н и й. Так доктора зараз... Я Котенку скажу... Вам грать не
можна. (В дверях). Господи, зглянься!
М а р и н к а. Нема, нема його! То здалося, прибачилось...
Л у ч и ц ь к а. Ах, яка мука! (Витира очi). Коли б кiнець...
В И Х I Д IX
Тi ж i Безродний, доктор, Котенко.
Д о к т о р (з пузирком). Що таке? Що з вами, моя панiйко? Нерви, знов
розходилися нерви? (До Маринки). Потривожив хто? Збентежив?
М а р и н к а. Потривожились. (Метушиться, розтира, голову мочить i т.
д.).
Д о к т о р. Ай, нещастя! (Да краплi). Випийте! Я ж просив, я ж благав
нiчого не приймати до серця: спокiй i сон, сон i спокiй вам тiльки
потрiбнi... А тут мало тi© сцени, яка вам в теперiшнiм станi - кат, а ви
ще дода те й свого! Ех, панове, не бережете ви ©©!
К о т е н к о (до Безродного). Що таке? Що ско©лось? Марусю, невже не
будете грати? Погинув же я, погинув! Перший спектакль... все шкереберть
пiде... Марусю, рятуйте!
Л у ч и ц ь к а. Я сама розумiю... Не вiльна тiльки в собi, Савичу... Я
не жалiла нiколи для вас сил, ви зна те...
К о т е н к о. Знаю, знаю, ви добра... у вас таке серце... Пожалiйте...
перший спектакль... Все вiд його... Повний збiр... i одмiнить!
Б е з р о д н и й. Може, Квятковська?
К о т е н к о (сердито). Що Квятковська? Ще мiша ться, торочить! Щоб
скандал був! Публiка прийшла слухать Лучицьку... Ох, господи! Що ж менi
чинити? Розор, розор! Нiчим буде нещасним хористам платити... А дiти мо©,
нещаснi дiти! (Утира очi).
Л у ч и ц ь к а. Заспокойтесь! Може ще... я зберу... останнi сили...
Д о к т о р. По-мо му, нi! Смертельна ризика... (Да ще краплi).
М а р и н к а. Бога ради!
Б е з р о д н и й (лама руки). Доб'ють, доб'ють!
К о т е н к о. Може б, хоч так: у двох дiях з Богдана, а там -
Квятковська... Щоб хоч побачила публiка... Я б водевiль перший дав...
Одпочили б... Га? Марусю? Докторе! Рятуйте мене, рятуйте!
Л у ч и ц ь к а. Та менi трохи вже лучче... (Усмiхнулась).
Д о к т о р. Слабе ще серце! (Держить за пульс).
К о т е н к о. Слухайте, - даю третину збору на хор.
Л у ч и ц ь к а. А! Ви зна те, чим мене закупити! Вони справдi страх як
нуждаються... Надто при пере©здi... Це ©м велика пiдпомога! (Вста ). Я
граю. Менi легше... Тiльки не давайте водевiля, а зразу: зразу лiпше.
К о т е н к о (цiлу ©й руки). Благодiйко моя! Зараз лечу! Безродний,
дзвiнки! (Кричить у дверi). На сцену всi! Почина мо!
Дзвiнок.
Л у ч и ц ь к а (вста , хита ться, спира ться на доктора i на Маринку;
доктор пожима плечима). Тут (на серце) цiле пекло, а я смiятись i
жартувати йду!.. (Ледве руша).
Завiса хутко спада
Картина 2
Середина багатого намету. В убранствi сила дорого© збро©. Прямо -
вхiдна припола.
Котенко (в ролi Богдана). Джура - на кону; Квiтка i Квятковська - в