Страница:
- Менi все одно... - згодились "окуляри" i, поважно винявши гаманця,
стали одлiчувати грошi.
- Тiльки ви там даремно не сидiть, - серйозно звернулась Людмила до
Максима. - Зробите - й назад... Чу те?
- Добре, - прошепотiв Максим i якось безнадiйно й покiрливо глянув на
не©.
- Нате! - скiнчили "окуляри" й подали декiльки бумажок i одного
золотого. Максим обережно заховав ©х в кишеню й взяв у руки клуночок, який
"окуляри" зав'язали в якусь синеньку хусточку, так що здавалось, нiби там
був хлiб або якась ©жа.
Попрощались, i Людмила з Максимом вийшли.
- Ну, всього доброго, - зупиняючись бiля ворiт, прошепотiла вона й
протягнула йому руку. Максим подав свою й хотiв вже одняти, але Людмила
задержала ©© й, помовчавши трохи, додала: - Глядiть же... Через тиждень
чекаю назад... Коли не поможеться "там", тодi... тодi що хочете...
- А тодi грошей дадуть у... Петербург? - живо спитав Максим.
- Як не поможеться "там", дадуть...
Максим несмiло потягнув руку i, визволивши ©©, хутко сховав в кишеню.
Людмила ще трохи мовчки подивилась на його i, наче скидаючи з себе
щось, зiтхнула й рiшуче промовила:
- Ну, йдiть!..
Максим зараз же рушив i, ще раз озирнувшись, темною тiнню замиготiв по
улицi.
Минуло три днi. Людмила вже рiшуче стала готуватись до арешту.
Понаписувала листи знайомим, написала листа старенькому батьковi, в якому
обережно натякала на те, що тепер може всяке бути з кожним", передала
грошi, якi мала, товаришам i навiть написала подання в телеграфну контору
об "отставцi" й порадила однiй товаришцi наготовити друге, щоб захопити
зараз же ©© мiсце. На збiрки не ходила, до знайомих виходила рiдко, тiльки
iнодi навмисно виходила на улицю й тiшилась двома шпигами, якi зараз же
починали проводжати ©©.
Й одного тiльки бажалося ©й: бути заарештованiй пiсля того, як побачить
Максима й довiда ться, як вiн i що з ним. Про самий же арешт думала так,
як думають про щось неминуче, важке, але необхiдне. Але, чуючи навкруги
звiстки, що там заарештували разом трьох, там схопили просто на улицi, там
заманили в "участок" i засадили просто в камеру, ©й iнодi не вiрилось, що
©© заберуть: занадто вже довго тягнулось це чекання. I навiть iнодi
ставало страшно чогось, подумавши, що ©© справдi заарештують. Тодi ©й
пригадувалось зараз же жалке, винувате обличчя Максима i ставало так
нудно, так безнадiйно, що хотiлось, просто-таки хотiлось в тюрму.
Одного вечора було занадто якось тоскливо. За стiною у хазяйки, в яко©
наймала цю кiмнату, хтось тихо грав на п'янiно, щось рiвно й поважно
ходило над головою, й ледве долiтав шум з улицi.
Людмила, серйозна й поважна, з трохи зблiдлим лицем i затягнена в чорну
сукню, сидiла й мовчки слухала гостя-студента, який, очевидячки, почував
себе нiяково й важко, але сидiв все-таки i з робленою жвавiстю оповiдав
щось. Вона iнодi поглядала на його, криво, з натугою усмiхалася, коли вiн
смiявся, i почувала, як нудьга все бiльше та бiльше скову ©й груди.
"Чи пiде ж коли вiн, боже мiй!" - думалось ©й. А гость, як бува завше,
чим бiльше почував себе нiяково, тим бiльше хотiв скинути це з себе i ще
бiльше заплутувався.
Раптом зачувся тихий стук у стiнi. Людмила й студент зразу озирнулись i
мовчки стали слухати. Стук повторився голоснiше й твердiше.
- Стукають! - для чогось шепотом промовив студент i питаюче подивився
на не©. Людмила трохи зблiдла, потiм почервонiла й раптово встала. Встав i
гость.
- Це до мене, - нарештi промовила вона якось здавлено i з одча м
подивилась на його. А вiн, нiби зрозумiвши, хутко кинувся до сво © шинелi
й, поспiшаючи, став одягатись, промовляючи:
- Я не буду перешкоджати вам... Я колись другим разом...
I видно було, що й сам радий був стуковi. Людмила нiчого не сказала й
нетерпляче тiльки дивилась на його, прислухаючись iнодi й схвильовано
дихаючи.
Коли гость одяг шинель, вона раптом, згадавши щось, хутко вийшла в
сiни, хапаючись одiмкнути дверi, i, прошепотiвши в них: "Сховайтесь
нагору!", знов зачинила ©х i повернулась до кiмнати. Гость уже одяг калошi
i, тримаючи картуза в руках, поспiшно протягнув ©й руку. Людмила потрясла
©© i, щось говорячи, знов одiмкнула дверi на сходи й випустила його.
Студент вискочив, пильно озирнувся, але, не зобачивши нiкого, мов знов
зрозумiв щось, пiдняв з якимсь бормотанням картуза й хутко збiг униз.
Людмила зосталась сама. Коли грюкнули внизу вхiднi дверi, вона хутко
пiдiйшла до сходiв, що йшли на третiй поверх, i прошепотiла:
- Максиме! Максиме!
Зараз же зачулась якась важка хода i на сходах почала спускатись якась
постать в свитi, чоботах i високiй чорнiй шапцi.
- Скорiше, скорiше!..
Постать ще важче застукала чобiтьми i хутко пiшла за Людмилою.
- Бо-о-же! Який вiн!.. - радiсно дивилась вона на його, озираючи з нiг
до голови й тримаючи за руку. А Максим ясно й щасливо дивився на не© i не
соромився, не мняв нiяково шапки у руках i навiть не звертав уваги, що з
грубих чобiт його потрохи стiкала вода на чисту пiдлогу й зоставляла
бруднi, чорнi слiди. Лице його знов пашiло здоров'ям, енергi ю i якоюсь
гордою поважнiстю.
- Та чого ж ми сто©мо тут? - схаменулась Людмила. - Йдiть ближче... Я
хочу роздивитись на вас.
Максим почовгав за нею i так же мовчки, але трохи засоромившись,
зупинився бiля стола й подивився на не©.
- Ах, ви ж хороший! - не витримала вона й ласкаво повела рукою по щоцi
йому. Максимовi стало якось тепло-тепло вiд цього й невимовне радiсно.
- А правда, добре менi? - щасливо засмiявся вiн, подивившись на свиту й
на чоботи.
- Страшенно добре! - скрикнула вона. - Страшенно добре! I, видно, все
добре, га?.. Все, правда?
- Все, - усмiхнувся вiн, але зараз же зробився серйозним i з дiловим,
стурбованим видом, мов згадавши щось, заговорив: - Тiльки я, добродiйко,
не був у Кам'янцi... Тiльки в Самiйлiвцi...
- Чого ж то?
- Так... Бо прийшлось все роздати в Самiйлiвцi... Страшенно мало
дали... Що ж там?.. Двадцять книжечок i сотня прокламацiй. Так же не
можна... Коли ми зiбрались у Василя, так там i сотнi книжок мало б було.
Ах, якi вони, зна те, всi такi простодушнi! - вмить захоплено перебив вiн
свiй дiловий тон. - Усi такi, зна те... Мене бiльше всього те, що такi,
зна те, старики, а так слухають мене... А жаль ©х!.. Тiльки говорять, що я
якось кумедно говорю по-мужицьки. Хiба я так погано говорю ще
по-укра©нськи?
- А ви думали, що добре?
- Авжеж!.. I зна те, що я вам скажу! Якби я не вмiв говорити
по-укра©нськи, вони б i не приняли б мене...
Вони й так, зна те, косо дивились, що я був одягнений в "панське".
Хм... я в "панське"!.. Уже заклав цiлий гурток... Обiцяють збиратись й
читати... А прокламацi©, зна те, так подобались, що аж плакали многi...
©й-богу... i я, зна те, так якось... Теж трохи не заплакав...
- Та ну? - засмiялась ласкаво Людмила й промiняс-тими, тихими очима мов
голубила його.
- й-богу! Ну, та що!.. Хiба це погано... А грошей я мало розтратив...
Два рублi i п'ятнадцять копiйок... Треба, зна те, ще лiтератури й
прокламацiй... У них там була якась лiтература, та вони кажуть, що не
розумiють. Мабуть, есерiв, бо один парубок щось говорив менi... Я
розiбрав, що нiбито "19 февраля"... Щось таке... Погано, що есери
по-росiйськи пишуть. Тут, на Укра©нi... А зна те, який один розумний
був!.. Вiн уже перше десь читав "Дядька Дмитра". Хоче, зна те, везти сво©м
родичам... Ах, зна те, скiльки там роботи!.. Я тепер тiльки там буду...
Там на вiк менi буде роботи... Ви менi давайте лiтературу, а я буду
возить... Вони вже й адрес менi надавали... В чотирьох селах уже сть нашi
люди...
- А в Петербург? - кинула лукаво Людмила.
- Ет!.. Там краще!.. Що Петербург!.. Тiльки бiльше треба лiтератури...
Що ж тут? Зразу розiбрали... Я не хотiв давати всього, так аж просили...
кормили мене, зна те, i одежу дали. "Ми, - кажуть, - i грошей дамо, тiльки
давайте нам таких книжок".
- Ну, ви вже переборщу те, зда ться, - усмiхнулась Людмила.
- Нi! й-богу, нi! - палко скрикнув вiн. - Що ж менi?! й-богу,
правда!..
- I нi один не подивився косо на книжки?
- Нi! - твердо трiпнув вiн головою, але зараз же, нiби згадавши щось,
тихiше додав: - Був один... Але ж що там!.. Каже, що проти бога грiх iти,
як бог дав, так нам i буде...
- Ага, вже один...
- Ну, то що!.. Я його, зда ться, уговорив... Ну, то що!.. А хiба нам
кого потрiбно пропагандирувати? Якби всi розумiли, так i пропагандирувать
не треба! Авжеж! - радiсно скрикнув вiн, очевидячки, задоволений знайденим
виходом, i смiливо подивився на не©. Людмила нiчого не сказала.
Максим замовк, потiм зразу стрепенувся й став вставати.
- Куди ж ви? - злякалась Людмила.
- Аякже! - здивувався вiн. - Я ж сьогодня й назад... Я тiльки
лiтератури. А потiм, я хочу у вас попрохати, - трохи другим тоном додав
вiн, - для себе... щось... Тепер я маю багато часу i хочу читати... Я,
зна те, хочу тепер все знати, як студенти... Тепер це треба...
- Та сьогодия таки й назад? - тихо, не дивлячись на його, серйозно
спитала Людмила.
- Сьогодня, сьогодня... Бо я обiцяв, що зранку прийду знов у Самiйлiвку
i зараз же по©демо з Василем до його родичiв...
- А яких же вам книжок... для вас?
- Яких?.. Я, зна те, хотiв би хорошу якусь полiтичну економiю. I щоб,
зна те, по-укра©нському... Я вже читав деякi... А тепер якби хорошу... А
потiм якби щось по аграрному питанню.
- Добре... - якось сухо й рiвно промовила Людмила, не встаючи i
дивлячись кудись в куток.
- Потiм, може, щось iз нелегального.
- Добре...
Людмила трохи помовчала.
- А може б, ви завтра по©хали?.. - раптом тихо кинула вона. - А
сьогодня б посидiли у мене. Може ж, бiльше не побачимося... - криво якось
усмiхнулась вона й подивилась на його. - Арештують... А я хотiла б з вами
посидiти... Ви ж мiй ученик...
- Арештують? - прошепотiв вiн злякано.
- Певно... Всiх беруть... А за мною вже давно шпиги ходять...
Зостанетесь?
- Чого ж? Я останусь... Тiльки той... Василь, зна те... Я останусь...
Людмила подивилась на його, зустрiлась з його стурбованим поглядом,
зiтхнула й рiшуче встала.
- Нi! ©дьте сьогодня!.. - промовила вона якось сухо й почала шукати
щось мiж книжками.
- Ось вам... Ось ще... Прочитайте, як хочете! - не обертаючись,
протягнула вона якiсь книжки i, покопавшись ще трохи, тихо одiйшла i знов
сiла на стiлець. Максим обережно засунув книжки за пазуху, помнявся трохи;
на мiсцi й несмiло промовив:
- Я вже йду, добродiйко... Боюсь спiзнитись... А ще треба зайти за
лiтературою.
Людмила стрепенулась i, якось нервово й серйозно попрощавшись,
випустила його на сходи.
В ту ж таки нiч Людмилу заарештували. Коли вже жандармський офiцер
перетрусив все в кiмнатi, не знайшовши нiчого "преступного" (ще й записав
у протокол), коли вже Людмила спокiйно й поважно з виду, тiльки дуже
серйозна й блiда, зав'язувала подушку й бiлизну, один iз жандарiв
нахилився над пiдлогою й став на щось пильно роздивлятися.
- Що там? - спитав офiцер.
- Слiди якiсь, ваше благородi !.. - пiдвiв трохи зчервонiлу голову
жандар. - Нiби мужицькi...
Людмила хутко озирнулась. Офiцер пiймав це й раптово спитав ©©:
- А в якiй годинi вийшов вiд вас цей мужик?
- Який мужик? - холодно й вороже скинула вона на його очима.
- Цей, що був у вас... - трохи змiшався офiцер.
- Нiяких мужикiв у мене не було! - зi зневагою кинула вона i знов стала
зав'язувати.
- Хм... - здвигнув плечима офiцер i почав записувати:
"На пiдлозi кiмнати помiтнi були слiди великих мужицьких чобiт з
пiдковами. Арештована одмовлялась i не хотiла вияснити причини слiдiв".
- Прошу пiдписатися! - скiнчивши, звернувся вiн до не©.
Людмила спокiйно пiдiйшла, згорда взяла перо в руки i, прочитавши
додаток, усмiхнулась i пiдписалась.
А гарне, трохи сухе лице ©© мов на хвилину засвiтилось промiннями й
наче говорило:
"Пiзно! Вiн уже там!"
[1] Ще не зачеплений пропагандою. (Примiт. авт.)
[2] Шовiнiстом
[3] Р.У.П. - Революцiйно© Укра©нсько© партi©.
стали одлiчувати грошi.
- Тiльки ви там даремно не сидiть, - серйозно звернулась Людмила до
Максима. - Зробите - й назад... Чу те?
- Добре, - прошепотiв Максим i якось безнадiйно й покiрливо глянув на
не©.
- Нате! - скiнчили "окуляри" й подали декiльки бумажок i одного
золотого. Максим обережно заховав ©х в кишеню й взяв у руки клуночок, який
"окуляри" зав'язали в якусь синеньку хусточку, так що здавалось, нiби там
був хлiб або якась ©жа.
Попрощались, i Людмила з Максимом вийшли.
- Ну, всього доброго, - зупиняючись бiля ворiт, прошепотiла вона й
протягнула йому руку. Максим подав свою й хотiв вже одняти, але Людмила
задержала ©© й, помовчавши трохи, додала: - Глядiть же... Через тиждень
чекаю назад... Коли не поможеться "там", тодi... тодi що хочете...
- А тодi грошей дадуть у... Петербург? - живо спитав Максим.
- Як не поможеться "там", дадуть...
Максим несмiло потягнув руку i, визволивши ©©, хутко сховав в кишеню.
Людмила ще трохи мовчки подивилась на його i, наче скидаючи з себе
щось, зiтхнула й рiшуче промовила:
- Ну, йдiть!..
Максим зараз же рушив i, ще раз озирнувшись, темною тiнню замиготiв по
улицi.
Минуло три днi. Людмила вже рiшуче стала готуватись до арешту.
Понаписувала листи знайомим, написала листа старенькому батьковi, в якому
обережно натякала на те, що тепер може всяке бути з кожним", передала
грошi, якi мала, товаришам i навiть написала подання в телеграфну контору
об "отставцi" й порадила однiй товаришцi наготовити друге, щоб захопити
зараз же ©© мiсце. На збiрки не ходила, до знайомих виходила рiдко, тiльки
iнодi навмисно виходила на улицю й тiшилась двома шпигами, якi зараз же
починали проводжати ©©.
Й одного тiльки бажалося ©й: бути заарештованiй пiсля того, як побачить
Максима й довiда ться, як вiн i що з ним. Про самий же арешт думала так,
як думають про щось неминуче, важке, але необхiдне. Але, чуючи навкруги
звiстки, що там заарештували разом трьох, там схопили просто на улицi, там
заманили в "участок" i засадили просто в камеру, ©й iнодi не вiрилось, що
©© заберуть: занадто вже довго тягнулось це чекання. I навiть iнодi
ставало страшно чогось, подумавши, що ©© справдi заарештують. Тодi ©й
пригадувалось зараз же жалке, винувате обличчя Максима i ставало так
нудно, так безнадiйно, що хотiлось, просто-таки хотiлось в тюрму.
Одного вечора було занадто якось тоскливо. За стiною у хазяйки, в яко©
наймала цю кiмнату, хтось тихо грав на п'янiно, щось рiвно й поважно
ходило над головою, й ледве долiтав шум з улицi.
Людмила, серйозна й поважна, з трохи зблiдлим лицем i затягнена в чорну
сукню, сидiла й мовчки слухала гостя-студента, який, очевидячки, почував
себе нiяково й важко, але сидiв все-таки i з робленою жвавiстю оповiдав
щось. Вона iнодi поглядала на його, криво, з натугою усмiхалася, коли вiн
смiявся, i почувала, як нудьга все бiльше та бiльше скову ©й груди.
"Чи пiде ж коли вiн, боже мiй!" - думалось ©й. А гость, як бува завше,
чим бiльше почував себе нiяково, тим бiльше хотiв скинути це з себе i ще
бiльше заплутувався.
Раптом зачувся тихий стук у стiнi. Людмила й студент зразу озирнулись i
мовчки стали слухати. Стук повторився голоснiше й твердiше.
- Стукають! - для чогось шепотом промовив студент i питаюче подивився
на не©. Людмила трохи зблiдла, потiм почервонiла й раптово встала. Встав i
гость.
- Це до мене, - нарештi промовила вона якось здавлено i з одча м
подивилась на його. А вiн, нiби зрозумiвши, хутко кинувся до сво © шинелi
й, поспiшаючи, став одягатись, промовляючи:
- Я не буду перешкоджати вам... Я колись другим разом...
I видно було, що й сам радий був стуковi. Людмила нiчого не сказала й
нетерпляче тiльки дивилась на його, прислухаючись iнодi й схвильовано
дихаючи.
Коли гость одяг шинель, вона раптом, згадавши щось, хутко вийшла в
сiни, хапаючись одiмкнути дверi, i, прошепотiвши в них: "Сховайтесь
нагору!", знов зачинила ©х i повернулась до кiмнати. Гость уже одяг калошi
i, тримаючи картуза в руках, поспiшно протягнув ©й руку. Людмила потрясла
©© i, щось говорячи, знов одiмкнула дверi на сходи й випустила його.
Студент вискочив, пильно озирнувся, але, не зобачивши нiкого, мов знов
зрозумiв щось, пiдняв з якимсь бормотанням картуза й хутко збiг униз.
Людмила зосталась сама. Коли грюкнули внизу вхiднi дверi, вона хутко
пiдiйшла до сходiв, що йшли на третiй поверх, i прошепотiла:
- Максиме! Максиме!
Зараз же зачулась якась важка хода i на сходах почала спускатись якась
постать в свитi, чоботах i високiй чорнiй шапцi.
- Скорiше, скорiше!..
Постать ще важче застукала чобiтьми i хутко пiшла за Людмилою.
- Бо-о-же! Який вiн!.. - радiсно дивилась вона на його, озираючи з нiг
до голови й тримаючи за руку. А Максим ясно й щасливо дивився на не© i не
соромився, не мняв нiяково шапки у руках i навiть не звертав уваги, що з
грубих чобiт його потрохи стiкала вода на чисту пiдлогу й зоставляла
бруднi, чорнi слiди. Лице його знов пашiло здоров'ям, енергi ю i якоюсь
гордою поважнiстю.
- Та чого ж ми сто©мо тут? - схаменулась Людмила. - Йдiть ближче... Я
хочу роздивитись на вас.
Максим почовгав за нею i так же мовчки, але трохи засоромившись,
зупинився бiля стола й подивився на не©.
- Ах, ви ж хороший! - не витримала вона й ласкаво повела рукою по щоцi
йому. Максимовi стало якось тепло-тепло вiд цього й невимовне радiсно.
- А правда, добре менi? - щасливо засмiявся вiн, подивившись на свиту й
на чоботи.
- Страшенно добре! - скрикнула вона. - Страшенно добре! I, видно, все
добре, га?.. Все, правда?
- Все, - усмiхнувся вiн, але зараз же зробився серйозним i з дiловим,
стурбованим видом, мов згадавши щось, заговорив: - Тiльки я, добродiйко,
не був у Кам'янцi... Тiльки в Самiйлiвцi...
- Чого ж то?
- Так... Бо прийшлось все роздати в Самiйлiвцi... Страшенно мало
дали... Що ж там?.. Двадцять книжечок i сотня прокламацiй. Так же не
можна... Коли ми зiбрались у Василя, так там i сотнi книжок мало б було.
Ах, якi вони, зна те, всi такi простодушнi! - вмить захоплено перебив вiн
свiй дiловий тон. - Усi такi, зна те... Мене бiльше всього те, що такi,
зна те, старики, а так слухають мене... А жаль ©х!.. Тiльки говорять, що я
якось кумедно говорю по-мужицьки. Хiба я так погано говорю ще
по-укра©нськи?
- А ви думали, що добре?
- Авжеж!.. I зна те, що я вам скажу! Якби я не вмiв говорити
по-укра©нськи, вони б i не приняли б мене...
Вони й так, зна те, косо дивились, що я був одягнений в "панське".
Хм... я в "панське"!.. Уже заклав цiлий гурток... Обiцяють збиратись й
читати... А прокламацi©, зна те, так подобались, що аж плакали многi...
©й-богу... i я, зна те, так якось... Теж трохи не заплакав...
- Та ну? - засмiялась ласкаво Людмила й промiняс-тими, тихими очима мов
голубила його.
- й-богу! Ну, та що!.. Хiба це погано... А грошей я мало розтратив...
Два рублi i п'ятнадцять копiйок... Треба, зна те, ще лiтератури й
прокламацiй... У них там була якась лiтература, та вони кажуть, що не
розумiють. Мабуть, есерiв, бо один парубок щось говорив менi... Я
розiбрав, що нiбито "19 февраля"... Щось таке... Погано, що есери
по-росiйськи пишуть. Тут, на Укра©нi... А зна те, який один розумний
був!.. Вiн уже перше десь читав "Дядька Дмитра". Хоче, зна те, везти сво©м
родичам... Ах, зна те, скiльки там роботи!.. Я тепер тiльки там буду...
Там на вiк менi буде роботи... Ви менi давайте лiтературу, а я буду
возить... Вони вже й адрес менi надавали... В чотирьох селах уже сть нашi
люди...
- А в Петербург? - кинула лукаво Людмила.
- Ет!.. Там краще!.. Що Петербург!.. Тiльки бiльше треба лiтератури...
Що ж тут? Зразу розiбрали... Я не хотiв давати всього, так аж просили...
кормили мене, зна те, i одежу дали. "Ми, - кажуть, - i грошей дамо, тiльки
давайте нам таких книжок".
- Ну, ви вже переборщу те, зда ться, - усмiхнулась Людмила.
- Нi! й-богу, нi! - палко скрикнув вiн. - Що ж менi?! й-богу,
правда!..
- I нi один не подивився косо на книжки?
- Нi! - твердо трiпнув вiн головою, але зараз же, нiби згадавши щось,
тихiше додав: - Був один... Але ж що там!.. Каже, що проти бога грiх iти,
як бог дав, так нам i буде...
- Ага, вже один...
- Ну, то що!.. Я його, зда ться, уговорив... Ну, то що!.. А хiба нам
кого потрiбно пропагандирувати? Якби всi розумiли, так i пропагандирувать
не треба! Авжеж! - радiсно скрикнув вiн, очевидячки, задоволений знайденим
виходом, i смiливо подивився на не©. Людмила нiчого не сказала.
Максим замовк, потiм зразу стрепенувся й став вставати.
- Куди ж ви? - злякалась Людмила.
- Аякже! - здивувався вiн. - Я ж сьогодня й назад... Я тiльки
лiтератури. А потiм, я хочу у вас попрохати, - трохи другим тоном додав
вiн, - для себе... щось... Тепер я маю багато часу i хочу читати... Я,
зна те, хочу тепер все знати, як студенти... Тепер це треба...
- Та сьогодия таки й назад? - тихо, не дивлячись на його, серйозно
спитала Людмила.
- Сьогодня, сьогодня... Бо я обiцяв, що зранку прийду знов у Самiйлiвку
i зараз же по©демо з Василем до його родичiв...
- А яких же вам книжок... для вас?
- Яких?.. Я, зна те, хотiв би хорошу якусь полiтичну економiю. I щоб,
зна те, по-укра©нському... Я вже читав деякi... А тепер якби хорошу... А
потiм якби щось по аграрному питанню.
- Добре... - якось сухо й рiвно промовила Людмила, не встаючи i
дивлячись кудись в куток.
- Потiм, може, щось iз нелегального.
- Добре...
Людмила трохи помовчала.
- А може б, ви завтра по©хали?.. - раптом тихо кинула вона. - А
сьогодня б посидiли у мене. Може ж, бiльше не побачимося... - криво якось
усмiхнулась вона й подивилась на його. - Арештують... А я хотiла б з вами
посидiти... Ви ж мiй ученик...
- Арештують? - прошепотiв вiн злякано.
- Певно... Всiх беруть... А за мною вже давно шпиги ходять...
Зостанетесь?
- Чого ж? Я останусь... Тiльки той... Василь, зна те... Я останусь...
Людмила подивилась на його, зустрiлась з його стурбованим поглядом,
зiтхнула й рiшуче встала.
- Нi! ©дьте сьогодня!.. - промовила вона якось сухо й почала шукати
щось мiж книжками.
- Ось вам... Ось ще... Прочитайте, як хочете! - не обертаючись,
протягнула вона якiсь книжки i, покопавшись ще трохи, тихо одiйшла i знов
сiла на стiлець. Максим обережно засунув книжки за пазуху, помнявся трохи;
на мiсцi й несмiло промовив:
- Я вже йду, добродiйко... Боюсь спiзнитись... А ще треба зайти за
лiтературою.
Людмила стрепенулась i, якось нервово й серйозно попрощавшись,
випустила його на сходи.
В ту ж таки нiч Людмилу заарештували. Коли вже жандармський офiцер
перетрусив все в кiмнатi, не знайшовши нiчого "преступного" (ще й записав
у протокол), коли вже Людмила спокiйно й поважно з виду, тiльки дуже
серйозна й блiда, зав'язувала подушку й бiлизну, один iз жандарiв
нахилився над пiдлогою й став на щось пильно роздивлятися.
- Що там? - спитав офiцер.
- Слiди якiсь, ваше благородi !.. - пiдвiв трохи зчервонiлу голову
жандар. - Нiби мужицькi...
Людмила хутко озирнулась. Офiцер пiймав це й раптово спитав ©©:
- А в якiй годинi вийшов вiд вас цей мужик?
- Який мужик? - холодно й вороже скинула вона на його очима.
- Цей, що був у вас... - трохи змiшався офiцер.
- Нiяких мужикiв у мене не було! - зi зневагою кинула вона i знов стала
зав'язувати.
- Хм... - здвигнув плечима офiцер i почав записувати:
"На пiдлозi кiмнати помiтнi були слiди великих мужицьких чобiт з
пiдковами. Арештована одмовлялась i не хотiла вияснити причини слiдiв".
- Прошу пiдписатися! - скiнчивши, звернувся вiн до не©.
Людмила спокiйно пiдiйшла, згорда взяла перо в руки i, прочитавши
додаток, усмiхнулась i пiдписалась.
А гарне, трохи сухе лице ©© мов на хвилину засвiтилось промiннями й
наче говорило:
"Пiзно! Вiн уже там!"
[1] Ще не зачеплений пропагандою. (Примiт. авт.)
[2] Шовiнiстом
[3] Р.У.П. - Революцiйно© Укра©нсько© партi©.